Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Артур Вінцент Лур є також Артур Вікентій Людовикович Лур є і Артур Сергійович Лур є справжнє ім я Наум Миколайович Лур є

Лур'є Артур Сергійович

Лур'є Артур Сергійович

Артур Вінцент Лур'є (також Артур-Вікентій Людовикович Лур'є і Артур Сергійович Лур'є, справжнє ім'я — Наум Миколайович Лур'є, при народженні — Лурья; англ. Arthur-Vincent Lourié; 1 (14) травня 1892, містечко Пропойськ, Биховського повіту Могилевської губернії, нині місто Славгород Могилевської області — 12 жовтня 1966, Прінстон, Нью-Джерсі, США) — російсько-американський композитор і музичний письменник, теоретик, критик, один з найбільших діячів музичного футуризму та російського музичного авангарду XX століття.

Лур'є Артур Сергійович
image
Основна інформація
Дата народження1 (13) травня 1892[1]
Місце народженняПропойськ, Q39343918?, d, Могильовська губернія, Російська імперія
Дата смерті12 жовтня 1966(1966-10-12)[2][3][…] (74 роки)
Місце смертіПринстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США
ГромадянствоРосійська імперія
Професіїкомпозитор, музичний критик, музикознавець
ОсвітаСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
ВчителіГлазунов Олександр Костянтинович
Жанриопера
image Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лур'є.

Біографія

Наум Миколайович Лурья народився в Могилевській губернії в родині інженера Ізраїля Хацкелевича Лурьї і його дружини Ганни Яківни Лурьї (в дівоцтві Левітіної, 1871—1942). В. А. Юзефович писав, що точним роком народження Лур'є слід вважати 1891 рік, а поширена вказівка на 1892 рік помилкова. 1891 рік як дату народження також наводять В. С. Воробйов і А. О. Синайська.

В Росії та СРСР

З 1899 до 1909 року він жив з батьками в Одесі на Польській вулиці, будинок 11; навчався у комерційному училищі. У 1905 році під час поїздки з матір'ю в Відень отримав велике враження від опери Ріхарда Вагнера «Тангейзер».

У 1909 році Наум Лурья вступив до Петербурзької консерваторії, навчався по класу фортепіано у В. Н. Дроздової, потім у М. М. Баринової. З початку 1910-х років став вільним слухачем філософського факультету Петербурзького університету, одночасно відвідуючи приватні уроки з теорії композиції у Олександра Глазунова. Консерваторію не закінчив через неприйняття принципів школи Миколи Римського-Корсакова.

У 1912 році Наум Лурья прийняв католицтво. На початку 1910-х років з'явився псевдонім Артур Вінцент (на честь Шопенгауера і (або) Рембо і Вінцента Ван Гога) та ім'я Артур-Вікентій Людовикович Лур'є (вже у посімейних списках одеських міщан-євреїв за 1914 рік значиться під цим ім'ям).

З 1912 по 1915 рік був завсідником літературно-артистичного кабаре «Бродячий собака», фактично виконуючи обов'язки музичного керівника. Відвідувачі арт-підвалу визначили коло знайомств Лур'є: Микола Кульбін, Велімір Хлєбніков, Володимир Маяковський, Давид Бурлюк, Микола Бурлюк, Володимир Бурлюк, Олексій Кручених, Петро Митурич (автор портрета композитора), та інші. У ті ж роки зав'язав знайомства з Володимиром Татліним, Георгієм Якуловым, Бенедиктом Лівшицем, Леонідом Андрєєвим, зустрічався з Ріхардом Штраусом і Томмазо Марінетті. Вважається одним з натхненників Анни Андріївни Ахматової, якому поетеса адресувала деякі вірші.

Ігор Вишневецький писав, що до жовтня 1917 року Лур'є був близьким до футуристів. Світлана Савенко зарахувала композитора до радикальних постскрябіністів. На підставі того, що в 1920-х роках Лур'є брав участь у «Лівому фронті мистецтва» (ЛЕФ) або «лівому мистецтві», можливо віднести його до авангардистів, оскільки саме так позначався тоді авангардизм у Радянській Росії, тобто перший авангард або Авангард-1. Проте, зважаючи на відсутність наукової обґрунтованості терміна «авангард», виникає проблема, які саме твори Лур'є можна вважати авангардистськими.

З 1918 по 1921 рік працював начальником Музичного відділу Наркомосвіти (Музо). У 1919 році при Музо заснував Асоціацію сучасної музики (АСМ) з завданням стимулювання та пропаганди нових творчих пошуків у галузі музичного мистецтва. У ті роки АСМ не користувалася авторитетом і популярністю серед композиторів, що Ю. В. Келдиш зумовив особистими якостями керівника. Своє «друге життя» АСМ набула з 1924 року, після еміграції Лур'є з Радянської Росії. В офіційному радянському музикознавстві переважала несхвальна характеристика композитора, якого Келдиш описав як "естетствуючого декадента, композитора, позбавленого індивідуальності, еклектичного, але з претензіями на новаторство і оригінальність.

В еміграції

17 серпня 1922 року Наум Лурья виїхав до Берліна, де подружився з Ферруччо Бузоні.

З 1924 року влаштувався у Парижі. Зблизився з Жаком Маритеном та Ігорем Стравинським. У Парижі Лур'є також зблизився з Петром Сувчинським, увійшовши до лівого крила євразійського руху. Він також був оголошений одним з офіційних редакторів щотижневої газети «Євразія», де виступив автором статей про музику (зокрема: Про Рахманінова, 1928, № 4; Криза мистецтва, 1928, № 4; 1929, № 8; Бела Барток. 1929, № 18).

Після окупації нацистами Франції Наум Лурья був змушений емігрувати в 1941 році і за підтримки Сергія Кусевицького перебрався до США. З 1941 року проживав у Нью-Йорку. З Кусевицьким був пов'язаний роками дружби, написав книгу про славетного диригента.

У газеті «Новое русское слово» виступив з гострою критикою лютневої постанови ЦК ВКП(б) 1948 року «Про оперу „Велика дружба“ Вано Мураделі».

Останні десятиліття життя провів у будинку Жака Марітена в Прінстоні (за іншими джерелами — останні шість років життя), де помер у 1966 році.

Родина

  • Брат Яків Миколайович (в побуті Сергійович) Лур'є (1908—1941), журналіст, загинув в ополченні.
  • Друга дружина (1922) — Тамара Михайлівна Персіц (у першому шлюбі Кобеко, ?-1955), власниця видавництва «Мандрівний ентузіаст».

Творчість

image
Карикатура невідомого художника
Музичні твори
  • 1908—1910 — «5 хрупких прелюдий» для фортепіано, op. 1
  • 1913 — «Маски» для фортепіано, op. 13 с присвячений Миколі Кульбіну
  • 1914 — «Греческие песни. Из Сафо», переклади Вяч. ІІванова (вокальный цикл)
  • 1914 — «Четки» (вокальное произведение на стихи А. А. Ахматовой)
  • 1915 — Струнный квартет № 1
  • 1915 — «Плач Богородицы» для голоса, скрипки, альта и виолончели, op. 26
  • 1915 — Пять рондо на стихи Кристины Пизанской
  • 1915 — «Формы в воздухе», посвящено Пикассо
  • 1915—1917 — Corona Carminum Sacrorum для голоса и фортепиано
  • 1917 — «Ошибка барышни Смерти» для фортепиано, op. 40
  • 1917 — «Рояль в детской» для фортепиано
  • 1918 — «Наш марш» для чтеца и фортепиано на стихи Маяковского
  • 1919 — «Голос музы» (вокальное произведение на стихи А. А. Ахматовой)
  • 1919 — «Болотный попик» (вокальное произведение на стихи А. Блока)
  • 1920—1921 — «Элизиум», восемь стихотворений Пушкина для голоса и фортепиано
  • 1921 — Canzone de la Vita Nuova de Dante для женского хора a capella
  • 1921 — «Песни о России: Коршун», для хора
  • 1922 — Погребальный плач на смерть поэта, для хора
  • 1923 — «Нос», опера по Гоголю
  • 1923—1924 — Струнный квартет № 2
  • 1924 — Regina Coeli для контральто, трубы и гобоя
  • 1924—1926 — Струнный квартет № 3
  • 1928 — Sonate Liturgique для хора, фортепиано и камерного ансамбля
  • 1929—1931 — «Пир во время чумы», опера-балет по драме Пушкина
  • 1930 — Sinfonia Dialectica: Anno Domini MCMXXX для оркестра
  • 1936 — Naissance de la beauté, кантата для сопрано, женского хора и оркестра, на стихи Жюля Сюпервьеля
  • 1936—1939 — Симфония № 2, «Кормчая»
  • 1941—1944 — A Hamlet Sonata для двух скрипок, альта и виолончели
  • 1945) — Little Gidding на стихи Т. С. Элиота
  • 1945—1962 — 2 etudes sur un sonnet de Mallarmé для голоса, флейты и фортепиано
  • 1946—1947 — Concerto da Camera для скрипки и струнных
  • 1948 — Drei Dionysos-Dithyramben на слова Ницше для голоса и фортепиано
  • 1949—1961 — «Арап Петра Великого», опера по Пушкину
  • 1957 — The Flute of Pan для флейты
  • 1959 — «Заклинания 1—4» для голоса и фортепиано
  • 1964 — Sibylla Dicit, кантата для женских голосов, 4 инструментов и цимбал
  • 1964 — Funeral Games in Honor of Chronos для 3 флейт, фортепиано и тарелок
Перекладення
  • 1925 — Перекладення для фортепіано в дві руки Концертіно для струнного квартету В. Ф. Стравінського (1920), видано фірмою Ганзена
  • Лурье, Артур. .
  • Lourie, Arthur. Sergei Koussevitzky and His Epoch. A Biographical Chronicle. New York; Alfred A. Knopf, 1931.

Примітки

  1. The Fine Art Archive — 2003.
    d:Track:Q10855166
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #119099322 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  4. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  5. Лариса Казанская, "Артур Лурье: «Пушкин — наша печка» [ 9 червня 2018 у Wayback Machine.] (Перевірено 5 вересня 2009)
  6. . Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 18 червня 2018.
  7. . — № 4 (17).
  8. Воробьёв, Синайская, 2007, с. 49, Артур Сергеевич Лурье (1891—1966).
  9. Воробьёв, Синайская, 2007, с. 50, Артур Сергеевич Лурье (1891—1966).
  10. Воробьёв, Синайская, 2007, с. 50—51.
  11. Воробьёв, Синайская, 2007, с. 52.
  12. Посемейные списки одесских мещан-евреев [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Артур-Викентий Людовикович Лурье и Израиль Хаскелевич Лурье, ул. Польская, 11.
  13. Вишневецкий, 2005, с. 8, 1. Введение.
  14. . — № 3—4. — ISSN 2219-8482.
  15. Келдыш Ю. В. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{}}. — Т. 1. — 1 450 екз.
  16. . Сводный каталог периодики русского зарубежья. Дом русского зарубежья им. А. Солженицына. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 22 жовтня 2017.
  17. . — № 10 (23).
  18. Вишневецкий, 2005, с. 10, 1. Введение.
  19. Воробьёв, Синайская, 2007, с. 72.
  20. Цитаты писем Лурье [ 5 червня 2018 у Wayback Machine.] на сайте кафедры русской литературы Тартуского университета (Перевірено 5 вересня 2009)
  21. Киселёв В. Л. {{{Заголовок}}}.

Література

  • Вишневецкий И. Г. Евразийское уклонение в музыке 1920—1930-х годов. — М.: Новое литературное обозрение, 2005. — 512 с. — (Научная библиотека). — . (рос.)
  • Воробьёв И. С., Синайская А. Е. Композиторы русского авангарда. — СПб.: Композитор • Санкт-Петербург, 2007. — 160 с. — 200 экз. — . (рос.)
  • Кралин, Михаил. Артур и Анна: роман без героя, но всё-таки о любви. — Москва: Водолей, 2000. — 288 с. — 1000 экз. — .[1] (рос.)
  • Савенко С. И. «Жить становится все труднее и труднее…» Парижские годы Артура Лурье // Русское еврейство в зарубежье. Том 4 (9): Русские евреи во Франции. Кн. 2. Сост. М. Пархомовский, Д. Гузевич. Иерусалим, 2002. С. 378—389. (рос.)

Посилання

  • Лур'є Артур Сергійович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 204-205.
  • Офіційний сайт Товариства Артура Лур'є в [ 17 травня 2014 у Wayback Machine.] Базелі (нім.)
  • Ольга Рубінчик. «Ахматова і Лур'є»[недоступне посилання з квітня 2019] (Перевірено 5 вересня 2009)
  • Фото і опис діяльності [ 29 червня 2018 у Wayback Machine.] на сайті «Центр акустичної музики» (Перевірено 5 вересня 2009)
  • Музична кар'єра А. Лур'є [ 8 серпня 2015 у Wayback Machine.] (Перевірено 5 вересня 2009)
  • Лариса Казанська, "Артур Лур'є: «Пушкін — наше пічка» [ 9 червня 2018 у Wayback Machine.] (Перевірено 5 вересня 2009)
  • Анотації до творів А. Лур'є [ 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] (Перевірено 5 вересня 2009)
  • (Перевірено 5 вересня 2009)
  • Артур Лур'є: Вирвана сторінка Срібного століття [ 29 квітня 2020 у Wayback Machine.] біографія на сайті «Планета письменника» (Перевірено 5 вересня 2009)
  • Згадка у статті [ 21 червня 2006 у Wayback Machine.] «Аргументи і факти Петербург» (Перевірено 5 вересня 2009)
  • на порталі культури і мистецтва Азербайджану (Перевірено 5 вересня 2009)
  • Коротка біографія на сайті «Енциклопедія Санкт-Петербурга» (Перевірено 5 вересня 2009)

Примітки

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Artur Vincent Lur ye takozh Artur Vikentij Lyudovikovich Lur ye i Artur Sergijovich Lur ye spravzhnye im ya Naum Mikolajovich Lur ye pri narodzhenni Lurya angl Arthur Vincent Lourie 1 14 travnya 1892 mistechko Propojsk Bihovskogo povitu Mogilevskoyi guberniyi nini misto Slavgorod Mogilevskoyi oblasti 12 zhovtnya 1966 Prinston Nyu Dzhersi SShA rosijsko amerikanskij kompozitor i muzichnij pismennik teoretik kritik odin z najbilshih diyachiv muzichnogo futurizmu ta rosijskogo muzichnogo avangardu XX stolittya Lur ye Artur SergijovichOsnovna informaciyaData narodzhennya1 13 travnya 1892 1 Misce narodzhennyaPropojsk Q39343918 d Mogilovska guberniya Rosijska imperiyaData smerti12 zhovtnya 1966 1966 10 12 2 3 74 roki Misce smertiPrinston Merser Nyu Dzhersi SShAGromadyanstvoRosijska imperiyaProfesiyikompozitor muzichnij kritik muzikoznavecOsvitaSankt Peterburzka derzhavna konservatoriya imeni Mikoli Rimskogo KorsakovaVchiteliGlazunov Oleksandr KostyantinovichZhanriopera Fajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lur ye BiografiyaNaum Mikolajovich Lurya narodivsya v Mogilevskij guberniyi v rodini inzhenera Izrayilya Hackelevicha Luryi i jogo druzhini Ganni Yakivni Luryi v divoctvi Levitinoyi 1871 1942 V A Yuzefovich pisav sho tochnim rokom narodzhennya Lur ye slid vvazhati 1891 rik a poshirena vkazivka na 1892 rik pomilkova 1891 rik yak datu narodzhennya takozh navodyat V S Vorobjov i A O Sinajska V Rosiyi ta SRSR Z 1899 do 1909 roku vin zhiv z batkami v Odesi na Polskij vulici budinok 11 navchavsya u komercijnomu uchilishi U 1905 roci pid chas poyizdki z matir yu v Viden otrimav velike vrazhennya vid operi Riharda Vagnera Tangejzer U 1909 roci Naum Lurya vstupiv do Peterburzkoyi konservatoriyi navchavsya po klasu fortepiano u V N Drozdovoyi potim u M M Barinovoyi Z pochatku 1910 h rokiv stav vilnim sluhachem filosofskogo fakultetu Peterburzkogo universitetu odnochasno vidviduyuchi privatni uroki z teoriyi kompoziciyi u Oleksandra Glazunova Konservatoriyu ne zakinchiv cherez neprijnyattya principiv shkoli Mikoli Rimskogo Korsakova U 1912 roci Naum Lurya prijnyav katolictvo Na pochatku 1910 h rokiv z yavivsya psevdonim Artur Vincent na chest Shopengauera i abo Rembo i Vincenta Van Goga ta im ya Artur Vikentij Lyudovikovich Lur ye vzhe u posimejnih spiskah odeskih mishan yevreyiv za 1914 rik znachitsya pid cim im yam Z 1912 po 1915 rik buv zavsidnikom literaturno artistichnogo kabare Brodyachij sobaka faktichno vikonuyuchi obov yazki muzichnogo kerivnika Vidviduvachi art pidvalu viznachili kolo znajomstv Lur ye Mikola Kulbin Velimir Hlyebnikov Volodimir Mayakovskij David Burlyuk Mikola Burlyuk Volodimir Burlyuk Oleksij Kruchenih Petro Miturich avtor portreta kompozitora ta inshi U ti zh roki zav yazav znajomstva z Volodimirom Tatlinim Georgiyem Yakulovym Benediktom Livshicem Leonidom Andryeyevim zustrichavsya z Rihardom Shtrausom i Tommazo Marinetti Vvazhayetsya odnim z nathnennikiv Anni Andriyivni Ahmatovoyi yakomu poetesa adresuvala deyaki virshi Igor Vishneveckij pisav sho do zhovtnya 1917 roku Lur ye buv blizkim do futuristiv Svitlana Savenko zarahuvala kompozitora do radikalnih postskryabinistiv Na pidstavi togo sho v 1920 h rokah Lur ye brav uchast u Livomu fronti mistectva LEF abo livomu mistectvi mozhlivo vidnesti jogo do avangardistiv oskilki same tak poznachavsya todi avangardizm u Radyanskij Rosiyi tobto pershij avangard abo Avangard 1 Prote zvazhayuchi na vidsutnist naukovoyi obgruntovanosti termina avangard vinikaye problema yaki same tvori Lur ye mozhna vvazhati avangardistskimi Z 1918 po 1921 rik pracyuvav nachalnikom Muzichnogo viddilu Narkomosviti Muzo U 1919 roci pri Muzo zasnuvav Asociaciyu suchasnoyi muziki ASM z zavdannyam stimulyuvannya ta propagandi novih tvorchih poshukiv u galuzi muzichnogo mistectva U ti roki ASM ne koristuvalasya avtoritetom i populyarnistyu sered kompozitoriv sho Yu V Keldish zumoviv osobistimi yakostyami kerivnika Svoye druge zhittya ASM nabula z 1924 roku pislya emigraciyi Lur ye z Radyanskoyi Rosiyi V oficijnomu radyanskomu muzikoznavstvi perevazhala neshvalna harakteristika kompozitora yakogo Keldish opisav yak estetstvuyuchogo dekadenta kompozitora pozbavlenogo individualnosti eklektichnogo ale z pretenziyami na novatorstvo i originalnist V emigraciyi 17 serpnya 1922 roku Naum Lurya viyihav do Berlina de podruzhivsya z Ferruchcho Buzoni Z 1924 roku vlashtuvavsya u Parizhi Zblizivsya z Zhakom Maritenom ta Igorem Stravinskim U Parizhi Lur ye takozh zblizivsya z Petrom Suvchinskim uvijshovshi do livogo krila yevrazijskogo ruhu Vin takozh buv ogoloshenij odnim z oficijnih redaktoriv shotizhnevoyi gazeti Yevraziya de vistupiv avtorom statej pro muziku zokrema Pro Rahmaninova 1928 4 Kriza mistectva 1928 4 1929 8 Bela Bartok 1929 18 Pislya okupaciyi nacistami Franciyi Naum Lurya buv zmushenij emigruvati v 1941 roci i za pidtrimki Sergiya Kusevickogo perebravsya do SShA Z 1941 roku prozhivav u Nyu Jorku Z Kusevickim buv pov yazanij rokami druzhbi napisav knigu pro slavetnogo dirigenta U gazeti Novoe russkoe slovo vistupiv z gostroyu kritikoyu lyutnevoyi postanovi CK VKP b 1948 roku Pro operu Velika druzhba Vano Muradeli Ostanni desyatilittya zhittya proviv u budinku Zhaka Maritena v Prinstoni za inshimi dzherelami ostanni shist rokiv zhittya de pomer u 1966 roci RodinaBrat Yakiv Mikolajovich v pobuti Sergijovich Lur ye 1908 1941 zhurnalist zaginuv v opolchenni Druga druzhina 1922 Tamara Mihajlivna Persic u pershomu shlyubi Kobeko 1955 vlasnicya vidavnictva Mandrivnij entuziast TvorchistKarikatura nevidomogo hudozhnika Muzichni tvori 1908 1910 5 hrupkih prelyudij dlya fortepiano op 1 1913 Maski dlya fortepiano op 13 s prisvyachenij Mikoli Kulbinu 1914 Grecheskie pesni Iz Safo perekladi Vyach IIvanova vokalnyj cikl 1914 Chetki vokalnoe proizvedenie na stihi A A Ahmatovoj 1915 Strunnyj kvartet 1 1915 Plach Bogorodicy dlya golosa skripki alta i violoncheli op 26 1915 Pyat rondo na stihi Kristiny Pizanskoj 1915 Formy v vozduhe posvyasheno Pikasso 1915 1917 Corona Carminum Sacrorum dlya golosa i fortepiano 1917 Oshibka baryshni Smerti dlya fortepiano op 40 1917 Royal v detskoj dlya fortepiano 1918 Nash marsh dlya chteca i fortepiano na stihi Mayakovskogo 1919 Golos muzy vokalnoe proizvedenie na stihi A A Ahmatovoj 1919 Bolotnyj popik vokalnoe proizvedenie na stihi A Bloka 1920 1921 Elizium vosem stihotvorenij Pushkina dlya golosa i fortepiano 1921 Canzone de la Vita Nuova de Dante dlya zhenskogo hora a capella 1921 Pesni o Rossii Korshun dlya hora 1922 Pogrebalnyj plach na smert poeta dlya hora 1923 Nos opera po Gogolyu 1923 1924 Strunnyj kvartet 2 1924 Regina Coeli dlya kontralto truby i goboya 1924 1926 Strunnyj kvartet 3 1928 Sonate Liturgique dlya hora fortepiano i kamernogo ansamblya 1929 1931 Pir vo vremya chumy opera balet po drame Pushkina 1930 Sinfonia Dialectica Anno Domini MCMXXX dlya orkestra 1936 Naissance de la beaute kantata dlya soprano zhenskogo hora i orkestra na stihi Zhyulya Syupervelya 1936 1939 Simfoniya 2 Kormchaya 1941 1944 A Hamlet Sonata dlya dvuh skripok alta i violoncheli 1945 Little Gidding na stihi T S Eliota 1945 1962 2 etudes sur un sonnet de Mallarme dlya golosa flejty i fortepiano 1946 1947 Concerto da Camera dlya skripki i strunnyh 1948 Drei Dionysos Dithyramben na slova Nicshe dlya golosa i fortepiano 1949 1961 Arap Petra Velikogo opera po Pushkinu 1957 The Flute of Pan dlya flejty 1959 Zaklinaniya 1 4 dlya golosa i fortepiano 1964 Sibylla Dicit kantata dlya zhenskih golosov 4 instrumentov i cimbal 1964 Funeral Games in Honor of Chronos dlya 3 flejt fortepiano i tarelok Perekladennya 1925 Perekladennya dlya fortepiano v dvi ruki Koncertino dlya strunnogo kvartetu V F Stravinskogo 1920 vidano firmoyu Ganzena Lure Artur Lourie Arthur Sergei Koussevitzky and His Epoch A Biographical Chronicle New York Alfred A Knopf 1931 PrimitkiThe Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 Deutsche Nationalbibliothek Record 119099322 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Larisa Kazanskaya Artur Lure Pushkin nasha pechka 9 chervnya 2018 u Wayback Machine Perevireno 5 veresnya 2009 Arhiv originalu za 10 travnya 2019 Procitovano 18 chervnya 2018 4 17 Vorobyov Sinajskaya 2007 s 49 Artur Sergeevich Lure 1891 1966 Vorobyov Sinajskaya 2007 s 50 Artur Sergeevich Lure 1891 1966 Vorobyov Sinajskaya 2007 s 50 51 Vorobyov Sinajskaya 2007 s 52 Posemejnye spiski odesskih meshan evreev 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Artur Vikentij Lyudovikovich Lure i Izrail Haskelevich Lure ul Polskaya 11 Vishneveckij 2005 s 8 1 Vvedenie 3 4 ISSN 2219 8482 Keldysh Yu V Pomilka ne zadano parametr nazva v shabloni publikaciya T 1 1 450 ekz Svodnyj katalog periodiki russkogo zarubezhya Dom russkogo zarubezhya im A Solzhenicyna Arhiv originalu za 18 chervnya 2018 Procitovano 22 zhovtnya 2017 10 23 Vishneveckij 2005 s 10 1 Vvedenie Vorobyov Sinajskaya 2007 s 72 Citaty pisem Lure 5 chervnya 2018 u Wayback Machine na sajte kafedry russkoj literatury Tartuskogo universiteta Perevireno 5 veresnya 2009 Kiselyov V L Zagolovok LiteraturaVishneveckij I G Evrazijskoe uklonenie v muzyke 1920 1930 h godov M Novoe literaturnoe obozrenie 2005 512 s Nauchnaya biblioteka ISBN 5 86793 371 7 ros Vorobyov I S Sinajskaya A E Kompozitory russkogo avangarda SPb Kompozitor Sankt Peterburg 2007 160 s 200 ekz ISBN 978 5 7379 0337 4 ros Kralin Mihail Artur i Anna roman bez geroya no vsyo taki o lyubvi Moskva Vodolej 2000 288 s 1000 ekz ISBN 5 7137 0166 2 1 ros Savenko S I Zhit stanovitsya vse trudnee i trudnee Parizhskie gody Artura Lure Russkoe evrejstvo v zarubezhe Tom 4 9 Russkie evrei vo Francii Kn 2 Sost M Parhomovskij D Guzevich Ierusalim 2002 S 378 389 ros PosilannyaLur ye Artur Sergijovich Ukrayinska muzichna enciklopediya Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2011 T 3 L M S 204 205 Oficijnij sajt Tovaristva Artura Lur ye v 17 travnya 2014 u Wayback Machine Bazeli nim Olga Rubinchik Ahmatova i Lur ye nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Perevireno 5 veresnya 2009 Foto i opis diyalnosti 29 chervnya 2018 u Wayback Machine na sajti Centr akustichnoyi muziki Perevireno 5 veresnya 2009 Muzichna kar yera A Lur ye 8 serpnya 2015 u Wayback Machine Perevireno 5 veresnya 2009 Larisa Kazanska Artur Lur ye Pushkin nashe pichka 9 chervnya 2018 u Wayback Machine Perevireno 5 veresnya 2009 Anotaciyi do tvoriv A Lur ye 27 serpnya 2016 u Wayback Machine Perevireno 5 veresnya 2009 Perevireno 5 veresnya 2009 Artur Lur ye Virvana storinka Sribnogo stolittya 29 kvitnya 2020 u Wayback Machine biografiya na sajti Planeta pismennika Perevireno 5 veresnya 2009 Zgadka u statti 21 chervnya 2006 u Wayback Machine Argumenti i fakti Peterburg Perevireno 5 veresnya 2009 na portali kulturi i mistectva Azerbajdzhanu Perevireno 5 veresnya 2009 Korotka biografiya na sajti Enciklopediya Sankt Peterburga Perevireno 5 veresnya 2009 Primitki

Дата публікації:
Топ