Лупа (хвороба)

Лупа́ (лат. pityriasis capitis) — синдром, що характеризується високою швидкістю лускатого відшарування часток епітелію протягом порівняно тривалого часу. Найчастіше зустрічається на шкірі голови, покритої рясним волосяним покровом. Лупою також називають самі шматочки шкіри, що відлущуються.

Лупа
Великий шмат лупи Великий шмат лупи
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-9	690.18
DiseasesDB	11911
MeSH	D063807
SNOMED CT	200767005
Dandruff у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лупа (значення).

Лупа є джерелом соціального та психологічного дискомфорту для кожного шостого жителя нашої планети. Приблизно кожен другий представник індоєвропейської популяції хоча б раз в житті відчував проблеми з лупою. Частіше за інших лупа зустрічається у американських китайців — 83 % дорослої популяції.

Природа

Вперше лупа виникає в пубертатному періоді, коли сальні залози починають працювати на повну силу. Надалі явище лупи може періодично турбувати протягом усього життя. Лупа не контагіозна. Вона не є результатом стресу або поганих кліматичних умов. Чинником, що сприяє її виникненню, може бути надмірне утворення шкірного сала, у тому числі зумовлене гормональними змінами або дієтою. Лупа з'являється в результаті патологічного прискорення природного процесу відновлення клітин шкіри голови. При нормальному циклі розвитку клітини з нижнього шару епідермісу (базальні ) сягають рогового шару епідермісу за 25-30 днів. За цей час вони повністю висихають. У тому випадку, коли це відбувається за 5-14 днів, окремі клітини, що не встигли втратити воду, склеюються і злущуються у вигляді помітних жовтувато-білих пластівців, які й називають лупою. Роговий шар клітин нормального епідермісу складається з 25-35 повністю кератинізованих і щільно приєднаних одна до одної клітин. У випадках лупи кількість шарів клітин в роговому шарі не перевищує 10, а самі шари і клітини в них розташовані хаотично.

Лупа, як скупчення лусок білого або сірого кольору на поверхні скальпа, іноді може трансформуватися в більш важку форму себорейного дерматиту. Луски можуть бути дуже крихкими і відділятися досить легко, стаючи явно видимими на темному одязі. Однак при посиленій роботі сальних залоз, при вираженій себореї або під час статевого дозрівання лупа може накопичуватися у вигляді сальних лусочок-кірок і не обсипатися з голови, формуючи так званий . При себорейному дерматиті виражене лущення супроводжується утворенням обмежених гіперкератотичних бляшок на поверхні шкіри скальпа, почервонінням шкіри і посиленням свербіння.

Причини виникнення

Лупа може виникнути внаслідок хронічного порушення обміну речовин, що викликає неправильну роботу сальних залоз (себорея) або інфекційне ураження грибком, а частіше вони відбуваються одночасно. Важливим чинником є спадкова схильність (особливості будови шкіри та її секреції).

Гриби роду Malassezia, головна причина появи лупи, відносяться до недосконалих дріжджоподібних грибів базидіоміцетів. Гриби локалізуються в середніх і поверхневих відділах рогового шару шкіри, всередині і між роговими лусочками, а також у волосяних фолікулах. Гриби ліпофільні, деякі навіть ліпозалежні. Цим пояснюється «вибір» місць проживання мікроорганізмів: ділянки шкіри, які характеризуються підвищеною активністю сальних залоз, — груди, спина, волосиста частина голови. Головне джерело ліпідів для Malassezia — продукти сальних залоз — насичені жирні кислоти:

• тригліцериди олеїнової кислоти з невеликими концентраціями стеаринової і пальмітинової кислот;
• або ліпіди, одержувані після розпаду кератинізованих клітин, в основному холестерол і .

Гриби роду Malassezia є частиною резидентної флори шкіри голови. Але за певних умов — таких, як гіперфункція сальних залоз шкіри, брак цинку, імунодефіцит, — може відбуватися підвищення ліпофільних властивостей грибів, що супроводжується посиленням їх патогенності для макроорганізму. При цьому розвивається запальна реакція шкіри, зокрема себорейний дерматит — хронічне запалення шкіри, яке розвивається в так званих себорейних зонах.

На сьогоднішній день відомо більше дев'яти видів грибка Malassezia. При лупі зазвичай збільшується чисельність грибів Malassezia restricta і Malassezia globosa, які виявляються тільки на шкірі волосистої частини голови.

Історія дослідження

Наприкінці 1960-х років була доведена визначальна роль дріжджоподібного гриба Malassezia в утворенні лупи. Не менш, ніж 90 % населення планети мають ці дріжджові гриби у складі постійної або тимчасової мікрофлори шкіри. У 1984 році Шустер (англ. S. Schuster) довів, що саме дріжджовий грибок є основним збудником патологічного процесу, в результаті якого утворюється лупа. Після того як була визначена ліпофільна структура цих дріжджів і стало можливим вирощування їх у культурі, різні дослідники спостерігали випадки спонтанного переходу грибка з одного морфологічного типу в інший. Це дозволило зробити висновок, що Pityrosporum ovale, P. orbiculare і Malassezia furfur (Malassezia) є всього лише варіантами одного й того ж виду.

Лікування

У лікуванні лупи та її більш важкої форми — себорейного дерматиту волосистої частини голови — важлива роль належить сучасним косметичним засобам: шампуням і лосьйонам. Вони дозволяють з високим ступенем ефективності боротися з подібними станами, зберігаючи при цьому широкий діапазон безпеки, а також естетичні переваги і зручність застосування. Серед безлічі протигрибкових препаратів місцевого застосування перевагу надають засобам, що:

• здатні накопичуватися в тих шарах шкіри, де розвивається грибкове ураження;
• не проникають в шари, де життєдіяльність грибів неможлива;
• мають протизапальну і кераторегулюючу дію.

Лікувальні засоби

Просторова модель молекул .

До складу засобів для лікування лупи обов'язково повинен входити один або декілька активних компонентів, які діють на основні механізми утворення лупи:

• (pyrithione zinc) має протимікробну і протигрибкову активність, діє на грампозитивні і грамнегативні бактерії, високоактивний щодо дріжджоподібних грибів роду Malassezia, властива бактеріостатична та фунгістатична дія.
• (ciclopirox) — протигрибковий засіб широкого спектра дії. Властива фунгіцидна дія. Доза і тривалість лікування залежать від показань і використовуваної лікарської форми. На дріжджі Malassezia ціклопірокс впливає фунгіцидно через 3 хвилини з моменту початку контакту.
• Клотримазол (clotrimazole) — протигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Має бактерицидну дію за рахунок порушення цілісності клітинної мембрани грибів, а саме порушення синтезу ергостеролу. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida і Malassezia.
• Кетоконазол (ketoconazole) (C₂₆H₂₈C_l2N₄O₄) — протигрибковий препарат для зовнішнього застосування, похідне . Властива фунгіцидна та фунгістатична дія. Механізм його дії полягає в пригніченні біосинтезу ергостеролу і зміні ліпідного складу мембрани грибів. Крім дерматофітів препарат активний відносно дріжджових та дріжджоподібних грибів Candida, Pityrosporum (Malassezia).
• Біфоназол — протигрибковий препарат для зовнішнього застосування, похідний від . За дією аналогічний до кетоконазолу, але довше затримується у шкірі (48-72 години). До біфоназолу не розвивається резистентність або зниження чутливості грибків, що викликають лупу.
• Чисельність мікробів, що сприяють утворенню лупи, знижують (climbazole) і (SeS₂).
• Дьоготь березовий являє собою продукт сухої перегонки зовнішньої частини кори (бересту) берези. Надає дезінфікуючу, інсектицидну і місцевоподразнюючу дію за рахунок таких інгредієнтів: фенолу, толуолу, ксилолу, смол та інших речовин.
•  — амонієва сіль сульфокислот сланцевої олії. Властива протизапальна, місцевознеболююча й антисептична дія, за рахунок органічно зв'язаної сірки. Дьоготь та іхтіол нормалізують цикл оновлення клітин.
• Саліцилова кислота — засіб для зовнішнього застосування, що пригнічує секрецію сальних і потових залоз. У низьких концентраціях вона надає кератопластичну, а у високих — кератолітичну дію. Саліцилова кислота має слабку протимікробну активність. Поряд з дьогтем бере участь у процесі відлущування клітин з поверхні шкіри.

Якщо поява лупи є результатом фізіологічного стану організму (пубертатний і постпубертатний вік) або вона має спорадичний характер, слід використовувати шампуні, рекомендовані для регулярного або щоденного застосування. Оптимально, якщо до складу таких шампунів входить пірітіон цинку. Цей інгредієнт не розчиняється у воді і, залишаючись на поверхні шкіри в період між миттям голови, повільно розчиняється під дією шкірного сала і поту, створюючи зону інгібірування для грибів, що утворюють лупу.

У випадках, коли поява лупи на голові має стійкий, рецидивний характер і пацієнту, старшому за 20 років, при виборі шампуню слід керуватися характером лупи: вона може бути густою, жирною і не осипатися з поверхні шкіри скальпа або сухою і легко видалятись з поверхні шкіри. Порушення нормального мікробного біоценозу шкіри скальпа може бути результатом патології органів шлунково-кишкового тракту: , дисбактеріозу, загострення хронічних захворювань. Тому для пацієта необхідне ретельне клініко-лабораторне дослідження, що включає визначення основних біохімічних показників, аналіз калу на дисбактеріоз.

У лікуванні слід використовувати препарати, що нормалізують процеси ліполізу. Зокрема, призначення метіоніну дозволяє нормалізувати синтез фосфоліпідів з жирів і зменшити відкладення в печінці нейтрального жиру, сприяє синтезу адреналіну, креатиніну, активізує дію ряду гормонів, ферментів, вітаміну В₁₂, аскорбінової та фолієвої кислот. Застосування рибофлавіну (вітамін B₂) регулює окислювально-відновні процеси за рахунок участі вітаміну в білковому, жировому та вуглеводному обміні.

Виявлення дисбактеріозу вимагає відновлення нормальної кишкової флори. Лікування цього захворювання здійснює лікар-інфекціоніст.

Підбір шампуню

Підбір правильного шампуню є однією з головних складових ефективного лікування дерматозу. З'явилися лікарські шампуні, які створені з урахуванням особливостей лупи і типу волосся (сухі, нормальні, жирні). Наприклад, лікарський шампунь «Кертіоль» (Дерматологічні лабораторії Дюкре, П'єр Фабр) або «Фіторетар» () застосовують для лікування несильно вираженою жирної лупи. Якщо луски лупи сухі і при цьому легко злущуються з поверхні шкіри, слід використовувати шампуні, що містять дисульфід селену, наприклад «Сележель» (Дерматологічні лабораторії Дюкре, П'єр Фабр), або ефірні олії кипариса і саліцилову кислоту — «Фітосілік» (Фітосольба), «Фрідерм з цинком» (). За наявності обмежених вогнищ лупи рекомендується за 15-20 хвилин до миття голови наносити на вогнища десквамації масляний розчин «Фітосквам» і потім змивати його одним з шампунів: «Фіторетар» або «Фітосілік».

У випадках, коли шкіра подразнена, гіперемована, свербить і лущиться, тобто має ознаки вираженого себорейного дерматиту, слід використовувати шампуні, що мають не лише бактерицидний, а й протизапальний, оздоровчий вплив на шкіру голови. Це може бути шампунь «Келюаль DS» (Дерматологічні лабораторії Дюкре, П'єр Фабр) з пірітіоном цинку, і (забезпечує проникнення активних часток у верхні шари епідермісу і полегшує відлущування лусочок лупи), «Фрідерм Цинк» з пірітіоном цинку (Шерінг-Плау). Шампунь слід застосовувати через день, залишати на голові 3 хвилини, після чого ретельно прополоскати волосся. Тривалість лікування — 21 день. Рекомендуються шампуні з протизапальною і кераторедуцуючою властивістю, що містять дьоготь або дистилят дьогтю: «Фрідерм дьоготь» (Шерінг-Плау). Ці шампуні слід використовувати не рідше, ніж 3 рази на тиждень. «Кето плюс» () містить одночасно пірітіон цинку і клімбазол.

Високою клінічною ефективністю володіють шампуні «Нізорал» (), що містить 2 % кетоконазолу, і «Себозол» (), що має в своєму складі 1 % кетоконазолу. Для того щоб лікування було не тільки дієвим, а й забезпечувало стійкий ефект, необхідно неухильно дотримуватись інструкції із застосування препарату.

Активне лікування лупи зазвичай триває 3-6 тижнів. Далі можна використовувати звичайні косметичні шампуні, призначені для волосся з лупою. Іноді випадки рецидиву може бути обумовлені хронічною патологією органів шлунково-кишкового тракту або хронічним дерматозом. Тому пацієнту слід звернутися до лікаря-.

Див. також

• Себорея

Примітки

1. Dawber R. Disorders of the Hair and Scalp // Oxford. Blacwell. Science, 1997. (англ.)
2. Gray J. Dandruff. Etiology, pathophysiology and treatment. Blacwell, 2003. (англ.)
3. Ro BI, Dawson TL The role of sebaceous gland activity and scalp microfloral metabolism in the etiology of seborrheic dermatitis and dandruff. J. Investig. Dermatol. Symp. Proc. 10 (3): 194-7. 2005. doi:10.1111/j.1087-0024.2005.10104.x. PMID 16382662. (англ.)
4. Cardin CV, Isolated Dandruff. Textbook of Cosmetic Dermatology, second edition. Dunitz Martin Ltd. 1998; 193—200. (англ.)
5. Гаджигороева А. Г. Лечение перхоти // Лечащий врач [ 27 січня 2010 у Wayback Machine.] № 5, 2006. (рос.)
6. Mittag H. Fine structural investigation of Malassezia furfur. II. The envelope of the yeast cells // Mycoses. 1995; 38 (1-2): 13-21. (англ.)
7. Barnes W. S., Sauer G. C., Arnad J. D. Scanning election microscopy of versicolor organisms (Malassezia furfur — Phytosporum orbiculare) //Arch Dermatol. 1973; 107: 392—394. (англ.)
8. Kieffer M., Bergbrant I. M., Faergemann J., Jemec G. B., Ottevanger V., Stahl Skov P., Svejgaard E. Immune reactions to Pityrosporum ovale in adult patients with atopic and seborrheic dermatitis // J. Am. Acad. Dermatol. 1990; 22 (5 Pt 1): 739—742. (англ.)
9. Nishimura K., Asada Y., Tanaka S., Watanabe S. Ultrastructure of budding process of Malassezia pachydermatis // J. Med. Vet. Mycol. 1991; 29(6): 387—393. (англ.)
10. Schuster S. The etiology of dandruff and the mode of action of therapeutic agents//Br. J. Dermatol. 1984; 111: 235—242. (англ.)
11. V. Crespo et al. Malassezia globosa as the causative agent of pityriasis versicolor // British. J. of Dermatology. 2000; 143: 799—803. (англ.)
12. Циклопірокс [ 4 лютого 2010 у Wayback Machine.]. (англ.)
13. Клотримазол [ 20 січня 2010 у Wayback Machine.]. (англ.)
14. Кетоконазол [ 9 липня 2017 у Wayback Machine.]. (англ.)
15. Bulmer A. C., Bulmer G. S. The antifungal action of dandruff shampoos. Mycopathologia 147 (2): 63-5, 1999. doi:10.1023/A:1007132830164. PMID 10967964. (англ.)
16. Справочник Видаль. М. : АстраФармСервис, 2002. (рос.)
17. Bifonazol cream, solution and shampoo in dermatological practice. Derma, № 2 (2002)
18. Машковский М. Д. Лекарственные средства. М. : Медицина, 1985. Ч. 2. С. 413-414. (рос.)