Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Трохи м Дени сович Лисе нко 17 29 вересня 1898 18980929 Карлівка Костянтиноградський повіт Полтавська губернія Російська

Лисенко Трофим Денисович

Лисенко Трофим Денисович

Трохи́м Дени́сович Лисе́нко (17 (29) вересня 1898(18980929), Карлівка, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 20 листопада 1976, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський агроном українського походження, діяч мічуринської агробіології СРСР, академік АН УРСР (1934), академік ВАСГНІЛ (1935), академік АН СРСР (1939), президент ВАСГНІЛ (1938—1956, 1961—1962), член ВУЦВК і ЦВК СРСР, депутат Верховної Ради СРСР 1—6-го скликань (1937—1966), Герой Соціалістичної Праці (1945), кавалер восьми орденів Леніна, тричі лауреат Сталінської премії (1941, 1943, 1949). Засновник псевдонаукового напряму в біології — мічуринської агробіології.

Трохим Денисович Лисенко
image
Народився17 (29) вересня 1898
Карлівка, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія[4]
Помер20 листопада 1976(1976-11-20)[1][2][…] (78 років)
Москва, СРСР[5]
ПохованняКунцевський цвинтар
Країнаimage Російська імперія
image Російська республіка
image УНР
image Українська РСР
image СРСР
Національністьукраїнець
Місце проживанняБіла Церква
Полтава
Умань
Гянджа
Київ
Одеса
Діяльністьбіолог, генетик, ботанік, винахідник, політик
Галузьбіологія
Відомий завдякияровизація, заперечення генетики
Alma materНаціональний університет біоресурсів і природокористування України (1925) і Уманський національний університет садівництва (1921)
Вчене званняакадемік
Відомі учніd
Знання мовросійська[6][7]
ЗакладСелекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення і Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік
ЧленствоРосійська академія наук, Академія наук СРСР, Болгарська академія наук, Центральний виконавчий комітет СРСР, ВАСГНІЛ, Надзвичайна державна комісія зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників і Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
image
image image image image image
image image image

d (2016)

 image image

Q4193252? (1950)

d

Званняакадемік ВАСГНІЛ,
академік АН СРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисенко.

Початок кар'єри

Народився в багатодітній селянській родині. Навчався в двокласному початковому училищі містечка Карлівки, потім у Полтавській школі садівництва, а з 1917 по 1920 рік — в Уманській середній школі садівництва. Після закінчення Уманської школи садівництва працював селекціонером на Білоцерківській дослідній станції і одночасно навчався в Київському сільськогосподарському інституті.

Закінчивши в 1925 р. (заочно) Київський сільськогосподарський інститут, молодий агроном Т. Д. Лисенко дістав призначення на дослідну станцію у місті Гянджа (Азербайджан). Там він, зокрема, випробував техніку низькотемпературної обробки насіння перед сівбою — так званої яровизації. У 1929 р. Лисенко заїхав до рідного села та запропонував використати її своєму батьку — Денисові Лисенку. Той посіяв навесні два мішки озимої пшениці, яка трохи намокла, проросла і пролежала взимку під снігом — і отримав добрий врожай. Ідею яровизації підтримав Наркомат землеробства УРСР, і в багатьох газетах (в тому числі й у «Правді») з'явились схвальні публікації про ініціативу батька й сина Лисенків.

У 1930 році Т. Д. Лисенка перевели до Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (ВСГІ) в Одесі, де він займався впровадженням яровизації. З 1932 р. почав видаватися «Бюллетень яровизации», а з 1935 р. — журнал «Яровизация». За офіційними даними, у 1932 р. «яровизовано» було 43 тис. га посівів, у 1933 р. — 200 тис., у 1934 р. — понад 600 тис., у 1935 р. — 2,1 млн, у 1936 р. — 6,9 млн, у 1937 р. — 8,9 млн га.


У травні 1934 р. став академіком (дійсним членом) Академії наук Української СРР, у червні 1935 р. — академіком ВАСГНІЛ.

У списку наукових досягнень Лисенка вказують: теорію стадійного розвитку рослин, на базі якої розроблено агротехнічні прийоми для підвищення врожайності, в тому числі і методи «яровизації»; техніку «чеканки» бавовника; створення нових сортів сільськогосподарських культур (яра пшениця «лютесценс 1173», «одеська 13», ячмінь «одеський 14», бавовник «одеський 1» та ін.); сівбу озимої пшениці по необробленій стерні ярих культур; яровизацію картоплі для отримання раннього врожаю; техніку літніх посадок картоплі у південних районах країни для запобігання виродженню клубнів як посадкового матеріалу. У роки війни Лисенко запропонував використовувати для посадки тільки верхівку картоплі, зберігаючи решту для харчування.

Критика «формальної» генетики

Тези про можливість успадкування набутих ознак, вегетативної гібридизації та породження інших видів

Т. Д. Лисенко стверджував, що властивості рослин, набуті ними у процесі «яровизації» чи інших методів «виховання», можуть успадковуватись наступними поколіннями, таким чином дозволяючи селекціонерам значно прискорити виведення нових цінних сортів. Прихильники класичної генетики (яких Лисенко називав «вейсманістами», «менделістами» та «морганістами») заперечували таку можливість, але Лисенко віддавав перевагу ідеям Ламарка: «…у суперечці, що спалахнула на початку XX сторіччя між вейсманістами та ламаркістами, останні були ближчими до істини, бо вони обстоювали інтереси науки, натомість вейсманісти впадали у містику і розривали з наукою… Ми, представники радянського мічурінського напрямку, стверджуємо, шо успадкування властивостей, набутих рослинами та тваринами у процесі їх розвитку, є можливим та необхідним.».

Вважав, що в природі не існує внутрішньовидового перенаселення й відсутня внутрішньовидова боротьба, а існуючі біологічні види під впливом зміни умов зовнішнього середовища здатні безпосередньо породжувати інші види.

Вважав можливою також вегетативну гібридизацію і стверджував, що існування таких гібридів доводить хибність «менделізму-морганізму»: «І. В. Мічурін та мічурінці знайшли засоби для масового отримання вегетативних гібридів. Вегетативні гібриди є переконливим доказом слушності мічурінського розуміння спадковості. Водночас вони є нездоланною перепоною для теорії менделістів-морганістів.».

Спроба спростувати закони Менделя

У 1939 р. в журналі «Яровизация» вийшла стаття аспірантки Лисенка Н. І. Єрмолаєвої «Ще раз про „горохові закони“». Єрмолаєва стверджувала, що результати її експериментів спростовують закони Менделя. Проаналізувавши дані Єрмолаєвої, відомий математик А. М. Колмогоров, спеціаліст з теорії ймовірностей, показав, що їх відхилення від менделівських пропорцій лежать цілком у межах статистичної похибки для заданої кількості вимірювань; таким чином, ці результати не заперечують, а навпаки, черговий раз підтверджують закони Менделя. Лисенко не зміг спростувати розрахунки Колмогорова, однак не визнав помилки своєї аспірантки і заявив, що не бажає розглядати взагалі будь-які математичні аргументи на користь «менделізму»: «…нас, біологів, і не цікавлять математичні розрахунки, що підтверджують практично безплідні статистичні формули менделістів… Ми, біологи, не бажаємо підкорятися сліпій випадковості (хай навіть припустимій математично) і стверджуємо, що біологічні закономірності не можна підміняти математичними формулами та кривими. Вважаю, шо у суперечці акад. Колмогорова з аспірантом Єрмолаєвою правим є не акад. Колмогоров, а аспірант Єрмолаєва».

Перехід наукової дискусії у політичну площину

image
Т. Д. Лисенко виступає у Кремлі на нараді передовиків урожайності по зерну, трактористів і машиністів молотилок з керівниками партії та уряду (29 грудня 1935 р.). Ззаду (зліва направо) — С. Косіор, А. Мікоян, А. Андрєєв та Й. Сталін.

У першій половині 1930-х рр. Лисенко почав тісно співпрацювати з І. І. Презентом, який, не маючи фахової біологічної освіти, очолював кафедру дарвінізму Ленінградського держуніверситету, а у 1935 р. став заступником головного редактора лисенківського журналу «Яровизація». І. І. Презент розробляв для теорії Лисенка про успадкування набутих ознак, «вегетативну гібридизацію» та «породження нових видів» ідеологічну та фразеологічну базу, яка дозволяла перевести суто наукову дискусію у площину ідеологічної та політичної боротьби. Класичну генетику звинуватили в тому, що вона не тільки відірвана від практики, але й заважає їй.

У лютому 1935 р., виступаючи на II Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників, Лисенко пов'язав проблеми «на фронті яровизації» з класовою боротьбою, яка розгортається не тільки у сільському господарстві, але й у галузі науки: «...адже шкідники-куркулі зустрічаються не тільки в вашому колгоспному житті… Вони не менш небезпечні, не менш закляті і для науки… І в ученому світі, і не в ученому світі, а класовий ворог завжди є класовим ворогом, вчений він чи ні». Промову Лисенка схвально прокоментував присутній на з'їзді Й. Сталін: «Браво, товаришу Лисенко, браво!».

Наукові концепції Лисенка теж отримали підтримку партійного керівництва. У жовтні 1939 р. у Москві відбулась нарада з питань генетики та селекції, на якій розгорнулася суперечка між «лисенківцями» та їх науковими опонентами, знана як «дискусія 1939 р.». Ідеологічну лінію партії представляв головний редактор журналу «Под знаменем марксизма» М. Б. Мітін, що головував на цій нараді. Мітін назвав ідеї Лисенка «передовими», «революційними» та «новаторськими», протиставивши їх «консервативним», «догматичним» та «застарілим» концепціям, за які «чіпляються… найреакційніші елементи в науці».

У період передвоєнних сталінських репресій, від яких постраждало багато відомих вчених, в тому числі й біологів, кар'єра Лисенка продовжувала стрімко розвиватися: у 1938 р. він став президентом ВАСГНІЛ, у 1939 р. — академіком АН СРСР, а у 1940 р. очолив Інститут генетики АН СРСР, після того як попереднього директора інституту М. І. Вавилова було заарештовано.

Післявоєнна кампанія боротьби проти «вейсманізму-морганізму-менделізму»

Сесія ВАСГНІЛ 1948 р.

Докладніше: Серпнева сесія ВАСГНІЛ (1948)

Ідеологічна боротьба проти «реакційної» науки з новою силою спалахнула після закінчення Другої світової війни. У 1948 р. було скликано спеціальну сесію ВАСГНІЛ для розгляду «становища у біологічній науці». У доповідях Лисенка (президента академії) та його прибічників лисенківську теорію було проголошено «передовим мічурінським напрямком» біології, а концепції «формальної» (класичної) генетики («вейсманізм-морганізм-менделізм») різко засуджено як «безплідні», «метафізичні», «схоластичні», «ідеалістичні» та «реакційні». Лисенко наголосив на тому, що його позиція має офіційну підтримку на найвищому рівні: «…запитують про ставлення ЦК партії до моєї доповіді. Відповідаю: ЦК партії розглянув мою доповідь та схвалив її. (Бурхливі оплески, що переходять у овацію. Усі встають.)».

9 серпня 1948 р., через два дні після закінчення сесії ВАСГНІЛ, Оргбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову, у якій доручило вжити рішучих заходів на підтримку «мічурінської агробіології»: «ЦК ВКП(б) вважає неприйнятним те, що найважливіші ділянки біологічної науки досі знаходяться в руках антимічурінців-вейсманістів (менделістів-морганістів)». Розгорнулася кампанія цькування «реакційної лженауки», під час якої багатьох вчених та викладачів — прихильників класичної генетики — звільнили з роботи, програму наукових досліджень та викладання біології у вищих навчальних закладах переглянули на користь «мічурінської науки», а критику її у наукових журналах заборонили.

Вже 30 серпня — 2 вересня в Києві відбулася республіканська нарада працівників біологічних, сільськогосподарських і медичних наук за участю практиків-мічурінців, присвячена підсумкам 4-ї сесії ВАСГНІЛ та завданням дальшого розвитку мічурінської агробіології. Схвалена резолюція IV сесії ВАСГНІЛ та оцінка стану в біологічній науці, що була дана в доповіді академіка Т. Лисенка і підтримана ЦК ВКП(б). Засуджена «реакційна суть» менделізму-морганізму, піддано гострій критиці його українських прихильників та намічено шляхи подальшого розвитку агробіологічної науки в Українській РСР. 6 жовтня 1948 Президія Академії наук УРСР прийняла постанову у питанні про становище і завдання біологічної науки в інститутах та установах АН УРСР… «в біологічній науці проходила боротьба діаметрально протилежних за своїми ідеологічними і теоретичними позиціями напрямів: напряму „прогресивного“, „матеріалістичного“, мічурінського проти „реакційного“, „ідеалістичного“, вейсманістського»… звільнити дійсного члена АН УРСР М. Гришка від виконання обов'язків голови Відділу сільськогосподарських наук; дійсного члена АН УРСР Д. Третьякова — від виконання обов'язків голови Відділу біологічних наук та директора Інституту зоології; академіка І. Шмальгаузена — від виконання обов'язків заввідділу Інституту зоології; дійсного члена АН УРСР М. Холодного — від виконання обов'язків заввідділом Інституту ботаніки; професора С. Гершензона — від виконання обов'язків заввідділом Інституту зоології; члена-кореспондента АН УРСР І. Полякова і професора Л. Дероне — від виконання обов'язків заввідділами Інституту генетики й селекції. Постановлено ліквідувати в Інституті генетики і селекції лабораторію цитогенетики. Намічено заходи з усунення у системі Академії наук Української РСР усіх прихильників вейсманізму-морганізму. [4] [ 5 квітня 2013 у Wayback Machine.]

Протести видатних західних біологів проти «лисенківщини»

На знак протесту проти кампанії цькування генетики, відомий американський генетик Герман Мюллер, лауреат Нобелівської премії 1946 р., у вересні 1948 р. відмовивися від почесного звання іноземного члена-кореспондента Академії наук СРСР, назвав Лисенка «шарлатаном» і засудив спробу «створити політично спрямовану „науку“, відокремлену від світової науки в цілому», подібно до того, як це робилося у Німеччині під владою нацистів. Партійне керівництво доручило підготувати відповідь від імені АН СРСР академікам О. І. Опаріну, Т. Д. Лисенку, Є. Н. Павловському, Л. А. Орбелі, В. М. Сукачову. Мюллера назвали «зрадником інтересів справжньої науки, який відкрито перейшов до табору ворогів прогресу і науки, миру і демократії». У листопаді 1948 р. від звання почесного члена АН СРСР відмовився також видатний англійський біолог, Нобелівський лауреат Генрі Дейл, заявивши, зокрема, що комуністична влада насильно впроваджує у СРСР догматичну доктрину Т. Д. Лисенка, «яка фактично заперечує усі досягнення дослідників у цій галузі з тих часів, коли на початку XIX сторіччя було опубліковано міркування Ламарка». У 1949 р. АН СРСР позбавила Мюллера і Дейла почесних звань, а в радянській пресі Мюллера та інших «американських менделістів» проголосили прислужниками расизму та фашизму, «мухолюбами-людиноненависниками»: «Американські менделісти не в змозі приховати свою кровну спорідненість з гітлерівськими вченими-бузувірами, які вкрили себе ганьбою в очах усього прогресивного людства… Менделівська генетика, євгеніка, расизм та пропаганда імперіалізму є зараз невіддільними».

Критика і поступовий занепад «лисенківського» напрямку біології у післясталінський період

1955 р.: критика Лисенка у «Листі 300»

У 1955 р. група авторитетних радянських вчених підготувала листа, який звинувачував Т. Д. Лисенка у тому, що його діяльність завдала величезної шкоди розвитку біології та сільського господарства у СРСР, наукова теорія є неспроможною, а твори лисенківців (такі, наприклад, як книга Лисенка «Спадковість та її мінливість» чи стаття проф. О. М. Студитського «Мухолюби — людиноненависники») є настільки абсурдними, що їх спеціально передруковують без коментарів у капіталістичних країнах «з метою антирадянської пропаганди». Автори листа вимагали відновити у правах «сучасний дарвінізм, генетику та цитологію», позбавивши лисенківців монополії на керівні посади в біологічній та сільськогосподарській науці. Цей лист, під яким було поставлено 297 підписів (відомий під назвою «листа трьохсот»), було передано до ЦК КПРС. За свідченням І. В. Курчатова, М. С. Хрущов був дуже роздратований і обурений цим листом. «Листа 300» тоді не було опубліковано. У 1956 р. Т. Д. Лисенка усунули з посади президента ВАСГНІЛ, але він знов очолив академію у 1961–1962 рр.

Кінець 1950-х — початок 1960-х рр.: продовження політичної підтримки «мічурінської науки»

У грудні 1958 р. газета «Правда» розкритикувала «Ботанический журнал» за «вороже» ставлення до «мічурінської матеріалістичної агробіології», а Хрущов на Пленумі ЦК КПРС запропонував замінити нинішніх членів редакції журналу «справжніми мічурінцями». Невдовзі склад редколегії журналу було змінено на користь прибічників Лисенка і критика «мічурінської науки» у журналі припинилася. У 1959 р. Хрущов звинуватив М. П. Дубініна, директора заснованого у Новосибірську Інституту цитології та генетики, у «виступах проти теоретичних положень та практичних рекомендацій академіка Лисенка», «продовжувача справи Мічуріна», чию правоту «підтверджує практика». Дубінін змушений був подати у відставку. У листопаді 1961 р. XXII з'їзд КПРС прийняв нову Програму КПРС, яку, на пропозицію Лисенка, доповнили фразою про необхідність «Ширше і глибше розвивати мічурінський напрямок у біологічній науці, який виходить з того, що умови життя є провідними у розвитку органічного світу».

У 1962 р. розповсюджувався самвидавчий рукопис біолога Жореса Медведєва «Біологічна наука і культ особи (Нариси з історії тридцятирічної біолого-агрономічної дискусії)» з гострою критикою теоретичних концепцій і практичної діяльністі Т. Д. Лисенка, а також його особистої ролі у розгромі генетики у СРСР. Після того, як партійний комітет Тимірязевської сільгоспакадемії, де працював Медведєв, визнав цей рукопис «ненауковим, наклепницьким, антирадянським і шкідливим», Медведєва звільнили з посади. У січні 1963 р. вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи для подальшого розвитку біологічної науки та зміцнення її зв'язку з практикою», яка, з одного боку, відзначала великі успіхи «радянських біологів мічурінського напрямку», а з іншого — вимагала поліпшити викладання біології й підготувати нові підручники з генетики, біохімії, біофізики, цитології, які мали «відповідати сучасному рівню науки».

У березні 1963 р. літературний журнал «Нева» опублікував науково-популярну статтю Ж. Медведєва та В. Кирпичникова «Перспективи радянської генетики», яка роз'яснювала основні концепції й пропагувала досягнення сучасної радянської та закордонної генетики. Ця публікація викликала невдоволення партійного керівництва, після чого кількох працівників журналу було звільнено з роботи. У № 9 «Невы» редакція назвала статтю Медведєва та Кирпичникова «помилковою та шкідливою» і передрукувала з газети «Сельская жизнь» статтю президента ВАСГНІЛ М. Ольшанського, «яка дає розгорнуту справедливу критику ідеалістичних позицій авторів статті „Перспективи радянської генетики“».

1964 р.: критика «лисенківців» на сесії Академії наук СРСР

У червні 1964 р. на сесії Академії наук СРСР спалахнула суперечка навколо кандидатури «лисенківця» М. І. Нуждіна, який балотувався в дійсні члени академії. Проти Нуждіна виступили академіки В. О. Енгельгардт та І. Є. Тамм, а А. Д. Сахаров заявив, що Нуждін і Лисенко «несуть відповідальність за ті ганебні, важкі сторінки у розвитку радянської науки, які зараз, на щастя, закінчуються». Т. Д. Лисенко висловив свій протест проти «неприпустимих випадів» і «наклепницьких звинувачень», а головуючий на засіданні президент АН СРСР М. В. Келдиш припинив суперечку, відзначивши, що виступ А. Д. Сахарова є «нетактовним» і відбиває його особисту думку, а не офіційну позицію Президії АН СРСР. У підсумку, кандидатуру Нуждіна було відхилено: 114 членів Академії проголосувало «проти», і лише 23 — «за».

Втрата політичної підтримки і кінець кар'єри

Після усунення М. С. Хрущова з керівних посад у жовтні 1964 р. Лисенко остаточно втратив політичну підтримку. Вже у листопаді 1964 р. статті з критикою діяльності Лисенка та його прибічників з'явилися в газетах «Правда» та «Комсомольская правда». На початку 1965 р. Відділення загальної біології АН СРСР голосувало проти переобрання Лисенка на посаду директора Інституту генетики АН СРСР, «Правда» надрукувала критичний виступ М. В. Келдиша, а популярний журнал «Наука и жизнь» — статтю Нобелівського лауреата академіка М. М. Семенова, який заявив, що Лисенко належить «не до XX сторіччя, а до далекого минулого науки». Комісія АН СРСР перевіряла діяльність керованого Лисенком експериментального господарства «Горки Ленинские» і поставила під сумнів його досягнення.

У 1965 р. Т. Д. Лисенка звільнили з посади директора Інституту генетики АН СРСР, а сам інститут у 1966 р. ліквідували «як такий, що не відповідає сучасному рівню розвитку генетики», і на його базі створили Інститут загальної генетики. У 1966 р. припинив існування й журнал «Агробиология» під редакцією Лисенка. Лисенко також змушений був залишити кафедру генетики Тімірязєвської сільгоспакадемії. Він завершував свою кар'єру як завідувач лабораторії експериментальної науково-дослідної бази АН СРСР «Горки Ленінські».

Хронологія життя та діяльності

17 (29) вересня 1898 р. — народився у селянській родині у селі Карлівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Закінчив Карлівське двокласне училище.

1921 р. закінчив Уманську середню школу садівництва, у 1925 — Київський сільськогосподарський інститут.

1921–1922 рр. — практикант, 1922–1925 рр. — старший спеціаліст із селекції городніх рослин Білоцерківської селекційної станції.

1925–1929 рр. — завідувач відділу селекції бобових культур Гянджинської (м. Гянджа, Азербайджан) дослідно-селекційної станції.

1929–1934 рр. — старший спеціаліст відділу фізіології Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (ВСГІ) в Одесі.

1934–1938 рр. — науковий керівник, директор ВСГІ.

1938 — науковий керівник лабораторії Експериментальної науково-дослідної бази АН СРСР «Горки Ленінські».

1938–1956 та 1961–1962 рр. — Президент ВАСГНІЛ.

1940–1965 рр. — директор Інституту генетики АН СРСР.

1950 р. — нагороджений Золотою медаллю ім. І. І. Мечникова «за видатні праці у галузі біології та розвитку творчого радянського дарвінізму, що призвели до важливих практичних результатів у сільському господарстві».

1965 р. — звільнений з посади директора Інституту генетики АН СРСР.

1966–1976 рр. — завідувач лабораторії Експериментальної науково-дослідної бази АН СРСР «Горки Ленінські».

Т. Д. Лисенко помер у Москві 20 листопада 1976 р.

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. Лысенко Трофим Денисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  5. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
    d:Track:Q455d:Track:Q2846567d:Track:Q2743906
  6. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/204669283
  7. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
  8. Graham L., 1993, «Science in Russia and the Soviet Union», New York: Cambridge University Press
  9. Joravsky D., 1970, «The Lysenko affair», Harvard University Press, Cambridge, MA, USA
  10. Soyfer V.N., 2001. «The consequences of political dictatorship for Russian science», Nature Reviews Genetics 2, 723—729
  11. Amasino R., 2004, «Vernalization, competence, and the epigenetic memory of winter», The Plant Cell 16, 2553—2559
  12. Roll-Hansen N., 2005. «The Lysenko effect: The politics of science», Humanity Books, Amherst, New York
  13. Roll-Hansen N., 2008. «Wishful science: The persistence of T.D. Lysenko's agrobiology in the politics of science», OSIRIS 23, 166—188
  14. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 листопада 2007. Процитовано 6 травня 2008.
  15. . Архів оригіналу за 23 лютого 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  16. . Архів оригіналу за 4 травня 2008. Процитовано 5 травня 2008.
  17. Архів оригіналу за 17 березня 2008. Процитовано 5 травня 2008.
  18. . Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 7 травня 2008.
  19. Ермолаева Н. И. Еще раз о «гороховых законах». //Яровизация. Журнал по биологии развития растений. 1939, вып. 2(23), стр. 79-86.
  20. Колмогоров А. Н. Об одном новом подтверждении законов Менделя. //Доклады Академии наук СССР. 1940, том 27, вып.1, стр.38-42.
  21. Лысенко Т. Д. По поводу статьи академика А. Н. Колмогорова. //Доклады Академии наук СССР. 1940, том 28, вып.1, стр.834-835.
  22. . Архів оригіналу за 10 травня 2009. Процитовано 8 травня 2008.
  23. «Правда», 15 лютого 1935 р. — цит. за книгою: Семён Резник. Дорога на эшафот. Изд. «Третья волна», Париж-Нью-Йорк, 1983. [ 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
  24. . Архів оригіналу за 23 лютого 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  25. . Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  26. . Архів оригіналу за 16 вересня 2007. Процитовано 7 травня 2008.
  27. . Архів оригіналу за 9 травня 2007. Процитовано 7 травня 2008.
  28. . Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 8 травня 2008.
  29. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2007. Процитовано 8 травня 2008.
  30. . Архів оригіналу за 9 травня 2007. Процитовано 7 травня 2008.
  31. проф. А. Н. Студитский, доктор биологических наук. Мухолюбы — человеконенавистники. [ 14 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // Огонёк. 1949. № 11.
  32. О. М. Студитський — доктор біологічних наук, професор Московського держуніверситету, прихильник теорії О. Б. Лепешинської про «живу речовину» [1] [ 29 травня 2007 у Wayback Machine.], лауреат Сталінської премії (1951), зав. кафедрою гістології (1953—1961), редактор відділу науки і техніки газети «Правда», автор науково-фантастичних повістей та романів «Сокровище Чёрного моря» (1956) та «Разум Вселенной» (1966)
  33. . Архів оригіналу за 13 травня 2008. Процитовано 5 травня 2008.
  34. . Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 14 травня 2008.
  35. . Архів оригіналу за 9 листопада 2007. Процитовано 14 травня 2008.
  36. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 листопада 2007. Процитовано 14 травня 2008.
  37. Семенов Н. Н. Наука не терпит субъективизма. Наука и жизнь № 4, 1965 [3]

Джерела та література

Посилання

  • Биография.ру — биографическая энциклопедия [ 4 травня 2008 у Wayback Machine.]
  • Струнников В. А., Шамин А. Н. Т. Д. Лысенко и лысенковщина. Разгром советской генетики в 30-40-х гг. // Биология в школе. — 1989. — № 2. — С. 15-20. Т. Д. Лысенко и лысенковщина. Трудные годы советской биологии // Биология в школе. — 1989. — № 3. — С. 21-25. [ 12 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  • Лысенкоизм. Народ. Ру [ 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • В. Леонов. Долгое прощание с лысенковщиной. [ 4 травня 2008 у Wayback Machine.]
  • Цацов, Димитър. Николай Ирибаджаков.Философът-ревизионист. Към историята на лисенковизма в България. С., Авангард Прима, 2021,

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Trohi m Deni sovich Lise nko 17 29 veresnya 1898 18980929 Karlivka Kostyantinogradskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya 20 listopada 1976 Moskva RRFSR SRSR radyanskij agronom ukrayinskogo pohodzhennya diyach michurinskoyi agrobiologiyi SRSR akademik AN URSR 1934 akademik VASGNIL 1935 akademik AN SRSR 1939 prezident VASGNIL 1938 1956 1961 1962 chlen VUCVK i CVK SRSR deputat Verhovnoyi Radi SRSR 1 6 go sklikan 1937 1966 Geroj Socialistichnoyi Praci 1945 kavaler vosmi ordeniv Lenina trichi laureat Stalinskoyi premiyi 1941 1943 1949 Zasnovnik psevdonaukovogo napryamu v biologiyi michurinskoyi agrobiologiyi Trohim Denisovich LisenkoNarodivsya17 29 veresnya 1898 Karlivka Kostyantinogradskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya 4 Pomer20 listopada 1976 1976 11 20 1 2 78 rokiv Moskva SRSR 5 PohovannyaKuncevskij cvintarKrayina Rosijska imperiya Rosijska respublika UNR Ukrayinska RSR SRSRNacionalnistukrayinecMisce prozhivannyaBila Cerkva Poltava Uman Gyandzha Kiyiv OdesaDiyalnistbiolog genetik botanik vinahidnik politikGaluzbiologiyaVidomij zavdyakiyarovizaciya zaperechennya genetikiAlma materNacionalnij universitet bioresursiv i prirodokoristuvannya Ukrayini 1925 i Umanskij nacionalnij universitet sadivnictva 1921 Vchene zvannyaakademikVidomi uchnidZnannya movrosijska 6 7 ZakladSelekcijno genetichnij institut Nacionalnij centr nasinnyeznavstva ta sortovivchennya i Verhovna rada Soyuzu Radyanskih Socialistichnih RespublikChlenstvoRosijska akademiya nauk Akademiya nauk SRSR Bolgarska akademiya nauk Centralnij vikonavchij komitet SRSR VASGNIL Nadzvichajna derzhavna komisiya zi vstanovlennya ta rozsliduvannya zlochiniv nimecko fashistskih zagarbnikiv i Verhovna rada Soyuzu Radyanskih Socialistichnih RespublikPosadadeputat Verhovnoyi radi SRSR d Nagorodid 2016 Q4193252 1950 dZvannyaakademik VASGNIL akademik AN SRSR Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lisenko Pochatok kar yeriNarodivsya v bagatoditnij selyanskij rodini Navchavsya v dvoklasnomu pochatkovomu uchilishi mistechka Karlivki potim u Poltavskij shkoli sadivnictva a z 1917 po 1920 rik v Umanskij serednij shkoli sadivnictva Pislya zakinchennya Umanskoyi shkoli sadivnictva pracyuvav selekcionerom na Bilocerkivskij doslidnij stanciyi i odnochasno navchavsya v Kiyivskomu silskogospodarskomu instituti Zakinchivshi v 1925 r zaochno Kiyivskij silskogospodarskij institut molodij agronom T D Lisenko distav priznachennya na doslidnu stanciyu u misti Gyandzha Azerbajdzhan Tam vin zokrema viprobuvav tehniku nizkotemperaturnoyi obrobki nasinnya pered sivboyu tak zvanoyi yarovizaciyi U 1929 r Lisenko zayihav do ridnogo sela ta zaproponuvav vikoristati yiyi svoyemu batku Denisovi Lisenku Toj posiyav navesni dva mishki ozimoyi pshenici yaka trohi namokla prorosla i prolezhala vzimku pid snigom i otrimav dobrij vrozhaj Ideyu yarovizaciyi pidtrimav Narkomat zemlerobstva URSR i v bagatoh gazetah v tomu chisli j u Pravdi z yavilis shvalni publikaciyi pro iniciativu batka j sina Lisenkiv U 1930 roci T D Lisenka pereveli do Vsesoyuznogo selekcijno genetichnogo institutu VSGI v Odesi de vin zajmavsya vprovadzhennyam yarovizaciyi Z 1932 r pochav vidavatisya Byulleten yarovizacii a z 1935 r zhurnal Yarovizaciya Za oficijnimi danimi u 1932 r yarovizovano bulo 43 tis ga posiviv u 1933 r 200 tis u 1934 r ponad 600 tis u 1935 r 2 1 mln u 1936 r 6 9 mln u 1937 r 8 9 mln ga U travni 1934 r stav akademikom dijsnim chlenom Akademiyi nauk Ukrayinskoyi SRR u chervni 1935 r akademikom VASGNIL U spisku naukovih dosyagnen Lisenka vkazuyut teoriyu stadijnogo rozvitku roslin na bazi yakoyi rozrobleno agrotehnichni prijomi dlya pidvishennya vrozhajnosti v tomu chisli i metodi yarovizaciyi tehniku chekanki bavovnika stvorennya novih sortiv silskogospodarskih kultur yara pshenicya lyutescens 1173 odeska 13 yachmin odeskij 14 bavovnik odeskij 1 ta in sivbu ozimoyi pshenici po neobroblenij sterni yarih kultur yarovizaciyu kartopli dlya otrimannya rannogo vrozhayu tehniku litnih posadok kartopli u pivdennih rajonah krayini dlya zapobigannya virodzhennyu klubniv yak posadkovogo materialu U roki vijni Lisenko zaproponuvav vikoristovuvati dlya posadki tilki verhivku kartopli zberigayuchi reshtu dlya harchuvannya Kritika formalnoyi genetikiTezi pro mozhlivist uspadkuvannya nabutih oznak vegetativnoyi gibridizaciyi ta porodzhennya inshih vidiv T D Lisenko stverdzhuvav sho vlastivosti roslin nabuti nimi u procesi yarovizaciyi chi inshih metodiv vihovannya mozhut uspadkovuvatis nastupnimi pokolinnyami takim chinom dozvolyayuchi selekcioneram znachno priskoriti vivedennya novih cinnih sortiv Prihilniki klasichnoyi genetiki yakih Lisenko nazivav vejsmanistami mendelistami ta morganistami zaperechuvali taku mozhlivist ale Lisenko viddavav perevagu ideyam Lamarka u superechci sho spalahnula na pochatku XX storichchya mizh vejsmanistami ta lamarkistami ostanni buli blizhchimi do istini bo voni obstoyuvali interesi nauki natomist vejsmanisti vpadali u mistiku i rozrivali z naukoyu Mi predstavniki radyanskogo michurinskogo napryamku stverdzhuyemo sho uspadkuvannya vlastivostej nabutih roslinami ta tvarinami u procesi yih rozvitku ye mozhlivim ta neobhidnim Vvazhav sho v prirodi ne isnuye vnutrishnovidovogo perenaselennya j vidsutnya vnutrishnovidova borotba a isnuyuchi biologichni vidi pid vplivom zmini umov zovnishnogo seredovisha zdatni bezposeredno porodzhuvati inshi vidi Vvazhav mozhlivoyu takozh vegetativnu gibridizaciyu i stverdzhuvav sho isnuvannya takih gibridiv dovodit hibnist mendelizmu morganizmu I V Michurin ta michurinci znajshli zasobi dlya masovogo otrimannya vegetativnih gibridiv Vegetativni gibridi ye perekonlivim dokazom slushnosti michurinskogo rozuminnya spadkovosti Vodnochas voni ye nezdolannoyu pereponoyu dlya teoriyi mendelistiv morganistiv Sproba sprostuvati zakoni Mendelya U 1939 r v zhurnali Yarovizaciya vijshla stattya aspirantki Lisenka N I Yermolayevoyi She raz pro gorohovi zakoni Yermolayeva stverdzhuvala sho rezultati yiyi eksperimentiv sprostovuyut zakoni Mendelya Proanalizuvavshi dani Yermolayevoyi vidomij matematik A M Kolmogorov specialist z teoriyi jmovirnostej pokazav sho yih vidhilennya vid mendelivskih proporcij lezhat cilkom u mezhah statistichnoyi pohibki dlya zadanoyi kilkosti vimiryuvan takim chinom ci rezultati ne zaperechuyut a navpaki chergovij raz pidtverdzhuyut zakoni Mendelya Lisenko ne zmig sprostuvati rozrahunki Kolmogorova odnak ne viznav pomilki svoyeyi aspirantki i zayaviv sho ne bazhaye rozglyadati vzagali bud yaki matematichni argumenti na korist mendelizmu nas biologiv i ne cikavlyat matematichni rozrahunki sho pidtverdzhuyut praktichno bezplidni statistichni formuli mendelistiv Mi biologi ne bazhayemo pidkoryatisya slipij vipadkovosti haj navit pripustimij matematichno i stverdzhuyemo sho biologichni zakonomirnosti ne mozhna pidminyati matematichnimi formulami ta krivimi Vvazhayu sho u superechci akad Kolmogorova z aspirantom Yermolayevoyu pravim ye ne akad Kolmogorov a aspirant Yermolayeva Perehid naukovoyi diskusiyi u politichnu ploshinu T D Lisenko vistupaye u Kremli na naradi peredovikiv urozhajnosti po zernu traktoristiv i mashinistiv molotilok z kerivnikami partiyi ta uryadu 29 grudnya 1935 r Zzadu zliva napravo S Kosior A Mikoyan A Andryeyev ta J Stalin U pershij polovini 1930 h rr Lisenko pochav tisno spivpracyuvati z I I Prezentom yakij ne mayuchi fahovoyi biologichnoyi osviti ocholyuvav kafedru darvinizmu Leningradskogo derzhuniversitetu a u 1935 r stav zastupnikom golovnogo redaktora lisenkivskogo zhurnalu Yarovizaciya I I Prezent rozroblyav dlya teoriyi Lisenka pro uspadkuvannya nabutih oznak vegetativnu gibridizaciyu ta porodzhennya novih vidiv ideologichnu ta frazeologichnu bazu yaka dozvolyala perevesti suto naukovu diskusiyu u ploshinu ideologichnoyi ta politichnoyi borotbi Klasichnu genetiku zvinuvatili v tomu sho vona ne tilki vidirvana vid praktiki ale j zavazhaye yij U lyutomu 1935 r vistupayuchi na II Vsesoyuznomu z yizdi kolgospnikiv udarnikiv Lisenko pov yazav problemi na fronti yarovizaciyi z klasovoyu borotboyu yaka rozgortayetsya ne tilki u silskomu gospodarstvi ale j u galuzi nauki adzhe shkidniki kurkuli zustrichayutsya ne tilki v vashomu kolgospnomu zhitti Voni ne mensh nebezpechni ne mensh zaklyati i dlya nauki I v uchenomu sviti i ne v uchenomu sviti a klasovij vorog zavzhdi ye klasovim vorogom vchenij vin chi ni Promovu Lisenka shvalno prokomentuvav prisutnij na z yizdi J Stalin Bravo tovarishu Lisenko bravo Naukovi koncepciyi Lisenka tezh otrimali pidtrimku partijnogo kerivnictva U zhovtni 1939 r u Moskvi vidbulas narada z pitan genetiki ta selekciyi na yakij rozgornulasya superechka mizh lisenkivcyami ta yih naukovimi oponentami znana yak diskusiya 1939 r Ideologichnu liniyu partiyi predstavlyav golovnij redaktor zhurnalu Pod znamenem marksizma M B Mitin sho golovuvav na cij naradi Mitin nazvav ideyi Lisenka peredovimi revolyucijnimi ta novatorskimi protistavivshi yih konservativnim dogmatichnim ta zastarilim koncepciyam za yaki chiplyayutsya najreakcijnishi elementi v nauci U period peredvoyennih stalinskih represij vid yakih postrazhdalo bagato vidomih vchenih v tomu chisli j biologiv kar yera Lisenka prodovzhuvala strimko rozvivatisya u 1938 r vin stav prezidentom VASGNIL u 1939 r akademikom AN SRSR a u 1940 r ocholiv Institut genetiki AN SRSR pislya togo yak poperednogo direktora institutu M I Vavilova bulo zaareshtovano Pislyavoyenna kampaniya borotbi proti vejsmanizmu morganizmu mendelizmu Sesiya VASGNIL 1948 r Dokladnishe Serpneva sesiya VASGNIL 1948 Ideologichna borotba proti reakcijnoyi nauki z novoyu siloyu spalahnula pislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni U 1948 r bulo sklikano specialnu sesiyu VASGNIL dlya rozglyadu stanovisha u biologichnij nauci U dopovidyah Lisenka prezidenta akademiyi ta jogo pribichnikiv lisenkivsku teoriyu bulo progolosheno peredovim michurinskim napryamkom biologiyi a koncepciyi formalnoyi klasichnoyi genetiki vejsmanizm morganizm mendelizm rizko zasudzheno yak bezplidni metafizichni sholastichni idealistichni ta reakcijni Lisenko nagolosiv na tomu sho jogo poziciya maye oficijnu pidtrimku na najvishomu rivni zapituyut pro stavlennya CK partiyi do moyeyi dopovidi Vidpovidayu CK partiyi rozglyanuv moyu dopovid ta shvaliv yiyi Burhlivi opleski sho perehodyat u ovaciyu Usi vstayut 9 serpnya 1948 r cherez dva dni pislya zakinchennya sesiyi VASGNIL Orgbyuro CK VKP b uhvalilo postanovu u yakij doruchilo vzhiti rishuchih zahodiv na pidtrimku michurinskoyi agrobiologiyi CK VKP b vvazhaye neprijnyatnim te sho najvazhlivishi dilyanki biologichnoyi nauki dosi znahodyatsya v rukah antimichurinciv vejsmanistiv mendelistiv morganistiv Rozgornulasya kampaniya ckuvannya reakcijnoyi lzhenauki pid chas yakoyi bagatoh vchenih ta vikladachiv prihilnikiv klasichnoyi genetiki zvilnili z roboti programu naukovih doslidzhen ta vikladannya biologiyi u vishih navchalnih zakladah pereglyanuli na korist michurinskoyi nauki a kritiku yiyi u naukovih zhurnalah zaboronili Vzhe 30 serpnya 2 veresnya v Kiyevi vidbulasya respublikanska narada pracivnikiv biologichnih silskogospodarskih i medichnih nauk za uchastyu praktikiv michurinciv prisvyachena pidsumkam 4 yi sesiyi VASGNIL ta zavdannyam dalshogo rozvitku michurinskoyi agrobiologiyi Shvalena rezolyuciya IV sesiyi VASGNIL ta ocinka stanu v biologichnij nauci sho bula dana v dopovidi akademika T Lisenka i pidtrimana CK VKP b Zasudzhena reakcijna sut mendelizmu morganizmu piddano gostrij kritici jogo ukrayinskih prihilnikiv ta namicheno shlyahi podalshogo rozvitku agrobiologichnoyi nauki v Ukrayinskij RSR 6 zhovtnya 1948 Prezidiya Akademiyi nauk URSR prijnyala postanovu u pitanni pro stanovishe i zavdannya biologichnoyi nauki v institutah ta ustanovah AN URSR v biologichnij nauci prohodila borotba diametralno protilezhnih za svoyimi ideologichnimi i teoretichnimi poziciyami napryamiv napryamu progresivnogo materialistichnogo michurinskogo proti reakcijnogo idealistichnogo vejsmanistskogo zvilniti dijsnogo chlena AN URSR M Grishka vid vikonannya obov yazkiv golovi Viddilu silskogospodarskih nauk dijsnogo chlena AN URSR D Tretyakova vid vikonannya obov yazkiv golovi Viddilu biologichnih nauk ta direktora Institutu zoologiyi akademika I Shmalgauzena vid vikonannya obov yazkiv zavviddilu Institutu zoologiyi dijsnogo chlena AN URSR M Holodnogo vid vikonannya obov yazkiv zavviddilom Institutu botaniki profesora S Gershenzona vid vikonannya obov yazkiv zavviddilom Institutu zoologiyi chlena korespondenta AN URSR I Polyakova i profesora L Derone vid vikonannya obov yazkiv zavviddilami Institutu genetiki j selekciyi Postanovleno likviduvati v Instituti genetiki i selekciyi laboratoriyu citogenetiki Namicheno zahodi z usunennya u sistemi Akademiyi nauk Ukrayinskoyi RSR usih prihilnikiv vejsmanizmu morganizmu 4 5 kvitnya 2013 u Wayback Machine Protesti vidatnih zahidnih biologiv proti lisenkivshini Na znak protestu proti kampaniyi ckuvannya genetiki vidomij amerikanskij genetik German Myuller laureat Nobelivskoyi premiyi 1946 r u veresni 1948 r vidmovivisya vid pochesnogo zvannya inozemnogo chlena korespondenta Akademiyi nauk SRSR nazvav Lisenka sharlatanom i zasudiv sprobu stvoriti politichno spryamovanu nauku vidokremlenu vid svitovoyi nauki v cilomu podibno do togo yak ce robilosya u Nimechchini pid vladoyu nacistiv Partijne kerivnictvo doruchilo pidgotuvati vidpovid vid imeni AN SRSR akademikam O I Oparinu T D Lisenku Ye N Pavlovskomu L A Orbeli V M Sukachovu Myullera nazvali zradnikom interesiv spravzhnoyi nauki yakij vidkrito perejshov do taboru vorogiv progresu i nauki miru i demokratiyi U listopadi 1948 r vid zvannya pochesnogo chlena AN SRSR vidmovivsya takozh vidatnij anglijskij biolog Nobelivskij laureat Genri Dejl zayavivshi zokrema sho komunistichna vlada nasilno vprovadzhuye u SRSR dogmatichnu doktrinu T D Lisenka yaka faktichno zaperechuye usi dosyagnennya doslidnikiv u cij galuzi z tih chasiv koli na pochatku XIX storichchya bulo opublikovano mirkuvannya Lamarka U 1949 r AN SRSR pozbavila Myullera i Dejla pochesnih zvan a v radyanskij presi Myullera ta inshih amerikanskih mendelistiv progolosili prisluzhnikami rasizmu ta fashizmu muholyubami lyudinonenavisnikami Amerikanski mendelisti ne v zmozi prihovati svoyu krovnu sporidnenist z gitlerivskimi vchenimi buzuvirami yaki vkrili sebe ganboyu v ochah usogo progresivnogo lyudstva Mendelivska genetika yevgenika rasizm ta propaganda imperializmu ye zaraz neviddilnimi Kritika i postupovij zanepad lisenkivskogo napryamku biologiyi u pislyastalinskij period1955 r kritika Lisenka u Listi 300 U 1955 r grupa avtoritetnih radyanskih vchenih pidgotuvala lista yakij zvinuvachuvav T D Lisenka u tomu sho jogo diyalnist zavdala velicheznoyi shkodi rozvitku biologiyi ta silskogo gospodarstva u SRSR naukova teoriya ye nespromozhnoyu a tvori lisenkivciv taki napriklad yak kniga Lisenka Spadkovist ta yiyi minlivist chi stattya prof O M Studitskogo Muholyubi lyudinonenavisniki ye nastilki absurdnimi sho yih specialno peredrukovuyut bez komentariv u kapitalistichnih krayinah z metoyu antiradyanskoyi propagandi Avtori lista vimagali vidnoviti u pravah suchasnij darvinizm genetiku ta citologiyu pozbavivshi lisenkivciv monopoliyi na kerivni posadi v biologichnij ta silskogospodarskij nauci Cej list pid yakim bulo postavleno 297 pidpisiv vidomij pid nazvoyu lista trohsot bulo peredano do CK KPRS Za svidchennyam I V Kurchatova M S Hrushov buv duzhe rozdratovanij i oburenij cim listom Lista 300 todi ne bulo opublikovano U 1956 r T D Lisenka usunuli z posadi prezidenta VASGNIL ale vin znov ocholiv akademiyu u 1961 1962 rr Kinec 1950 h pochatok 1960 h rr prodovzhennya politichnoyi pidtrimki michurinskoyi nauki U grudni 1958 r gazeta Pravda rozkritikuvala Botanicheskij zhurnal za vorozhe stavlennya do michurinskoyi materialistichnoyi agrobiologiyi a Hrushov na Plenumi CK KPRS zaproponuvav zaminiti ninishnih chleniv redakciyi zhurnalu spravzhnimi michurincyami Nevdovzi sklad redkolegiyi zhurnalu bulo zmineno na korist pribichnikiv Lisenka i kritika michurinskoyi nauki u zhurnali pripinilasya U 1959 r Hrushov zvinuvativ M P Dubinina direktora zasnovanogo u Novosibirsku Institutu citologiyi ta genetiki u vistupah proti teoretichnih polozhen ta praktichnih rekomendacij akademika Lisenka prodovzhuvacha spravi Michurina chiyu pravotu pidtverdzhuye praktika Dubinin zmushenij buv podati u vidstavku U listopadi 1961 r XXII z yizd KPRS prijnyav novu Programu KPRS yaku na propoziciyu Lisenka dopovnili frazoyu pro neobhidnist Shirshe i glibshe rozvivati michurinskij napryamok u biologichnij nauci yakij vihodit z togo sho umovi zhittya ye providnimi u rozvitku organichnogo svitu U 1962 r rozpovsyudzhuvavsya samvidavchij rukopis biologa Zhoresa Medvedyeva Biologichna nauka i kult osobi Narisi z istoriyi tridcyatirichnoyi biologo agronomichnoyi diskusiyi z gostroyu kritikoyu teoretichnih koncepcij i praktichnoyi diyalnisti T D Lisenka a takozh jogo osobistoyi roli u rozgromi genetiki u SRSR Pislya togo yak partijnij komitet Timiryazevskoyi silgospakademiyi de pracyuvav Medvedyev viznav cej rukopis nenaukovim naklepnickim antiradyanskim i shkidlivim Medvedyeva zvilnili z posadi U sichni 1963 r vijshla postanova CK KPRS i Radi Ministriv SRSR Pro zahodi dlya podalshogo rozvitku biologichnoyi nauki ta zmicnennya yiyi zv yazku z praktikoyu yaka z odnogo boku vidznachala veliki uspihi radyanskih biologiv michurinskogo napryamku a z inshogo vimagala polipshiti vikladannya biologiyi j pidgotuvati novi pidruchniki z genetiki biohimiyi biofiziki citologiyi yaki mali vidpovidati suchasnomu rivnyu nauki U berezni 1963 r literaturnij zhurnal Neva opublikuvav naukovo populyarnu stattyu Zh Medvedyeva ta V Kirpichnikova Perspektivi radyanskoyi genetiki yaka roz yasnyuvala osnovni koncepciyi j propaguvala dosyagnennya suchasnoyi radyanskoyi ta zakordonnoyi genetiki Cya publikaciya viklikala nevdovolennya partijnogo kerivnictva pislya chogo kilkoh pracivnikiv zhurnalu bulo zvilneno z roboti U 9 Nevy redakciya nazvala stattyu Medvedyeva ta Kirpichnikova pomilkovoyu ta shkidlivoyu i peredrukuvala z gazeti Selskaya zhizn stattyu prezidenta VASGNIL M Olshanskogo yaka daye rozgornutu spravedlivu kritiku idealistichnih pozicij avtoriv statti Perspektivi radyanskoyi genetiki 1964 r kritika lisenkivciv na sesiyi Akademiyi nauk SRSR U chervni 1964 r na sesiyi Akademiyi nauk SRSR spalahnula superechka navkolo kandidaturi lisenkivcya M I Nuzhdina yakij balotuvavsya v dijsni chleni akademiyi Proti Nuzhdina vistupili akademiki V O Engelgardt ta I Ye Tamm a A D Saharov zayaviv sho Nuzhdin i Lisenko nesut vidpovidalnist za ti ganebni vazhki storinki u rozvitku radyanskoyi nauki yaki zaraz na shastya zakinchuyutsya T D Lisenko visloviv svij protest proti nepripustimih vipadiv i naklepnickih zvinuvachen a golovuyuchij na zasidanni prezident AN SRSR M V Keldish pripiniv superechku vidznachivshi sho vistup A D Saharova ye netaktovnim i vidbivaye jogo osobistu dumku a ne oficijnu poziciyu Prezidiyi AN SRSR U pidsumku kandidaturu Nuzhdina bulo vidhileno 114 chleniv Akademiyi progolosuvalo proti i lishe 23 za Vtrata politichnoyi pidtrimki i kinec kar yeri Pislya usunennya M S Hrushova z kerivnih posad u zhovtni 1964 r Lisenko ostatochno vtrativ politichnu pidtrimku Vzhe u listopadi 1964 r statti z kritikoyu diyalnosti Lisenka ta jogo pribichnikiv z yavilisya v gazetah Pravda ta Komsomolskaya pravda Na pochatku 1965 r Viddilennya zagalnoyi biologiyi AN SRSR golosuvalo proti pereobrannya Lisenka na posadu direktora Institutu genetiki AN SRSR Pravda nadrukuvala kritichnij vistup M V Keldisha a populyarnij zhurnal Nauka i zhizn stattyu Nobelivskogo laureata akademika M M Semenova yakij zayaviv sho Lisenko nalezhit ne do XX storichchya a do dalekogo minulogo nauki Komisiya AN SRSR pereviryala diyalnist kerovanogo Lisenkom eksperimentalnogo gospodarstva Gorki Leninskie i postavila pid sumniv jogo dosyagnennya U 1965 r T D Lisenka zvilnili z posadi direktora Institutu genetiki AN SRSR a sam institut u 1966 r likviduvali yak takij sho ne vidpovidaye suchasnomu rivnyu rozvitku genetiki i na jogo bazi stvorili Institut zagalnoyi genetiki U 1966 r pripiniv isnuvannya j zhurnal Agrobiologiya pid redakciyeyu Lisenka Lisenko takozh zmushenij buv zalishiti kafedru genetiki Timiryazyevskoyi silgospakademiyi Vin zavershuvav svoyu kar yeru yak zaviduvach laboratoriyi eksperimentalnoyi naukovo doslidnoyi bazi AN SRSR Gorki Leninski Hronologiya zhittya ta diyalnosti17 29 veresnya 1898 r narodivsya u selyanskij rodini u seli Karlivka Kostyantinogradskogo povitu Poltavskoyi guberniyi Zakinchiv Karlivske dvoklasne uchilishe 1921 r zakinchiv Umansku serednyu shkolu sadivnictva u 1925 Kiyivskij silskogospodarskij institut 1921 1922 rr praktikant 1922 1925 rr starshij specialist iz selekciyi gorodnih roslin Bilocerkivskoyi selekcijnoyi stanciyi 1925 1929 rr zaviduvach viddilu selekciyi bobovih kultur Gyandzhinskoyi m Gyandzha Azerbajdzhan doslidno selekcijnoyi stanciyi 1929 1934 rr starshij specialist viddilu fiziologiyi Vsesoyuznogo selekcijno genetichnogo institutu VSGI v Odesi 1934 1938 rr naukovij kerivnik direktor VSGI 1938 naukovij kerivnik laboratoriyi Eksperimentalnoyi naukovo doslidnoyi bazi AN SRSR Gorki Leninski 1938 1956 ta 1961 1962 rr Prezident VASGNIL 1940 1965 rr direktor Institutu genetiki AN SRSR 1950 r nagorodzhenij Zolotoyu medallyu im I I Mechnikova za vidatni praci u galuzi biologiyi ta rozvitku tvorchogo radyanskogo darvinizmu sho prizveli do vazhlivih praktichnih rezultativ u silskomu gospodarstvi 1965 r zvilnenij z posadi direktora Institutu genetiki AN SRSR 1966 1976 rr zaviduvach laboratoriyi Eksperimentalnoyi naukovo doslidnoyi bazi AN SRSR Gorki Leninski T D Lisenko pomer u Moskvi 20 listopada 1976 r PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Lysenko Trofim Denisovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Bell A Encyclopaedia Britannica Encyclopaedia Britannica Inc 1768 d Track Q455d Track Q2846567d Track Q2743906 https plus si cobiss net opac7 conor 204669283 CONOR Sl d Track Q16744133 Graham L 1993 Science in Russia and the Soviet Union New York Cambridge University Press Joravsky D 1970 The Lysenko affair Harvard University Press Cambridge MA USA Soyfer V N 2001 The consequences of political dictatorship for Russian science Nature Reviews Genetics 2 723 729 Amasino R 2004 Vernalization competence and the epigenetic memory of winter The Plant Cell 16 2553 2559 Roll Hansen N 2005 The Lysenko effect The politics of science Humanity Books Amherst New York Roll Hansen N 2008 Wishful science The persistence of T D Lysenko s agrobiology in the politics of science OSIRIS 23 166 188 PDF Arhiv originalu PDF za 28 listopada 2007 Procitovano 6 travnya 2008 Arhiv originalu za 23 lyutogo 2008 Procitovano 6 travnya 2008 Arhiv originalu za 4 travnya 2008 Procitovano 5 travnya 2008 Arhiv originalu za 17 bereznya 2008 Procitovano 5 travnya 2008 Arhiv originalu za 2 travnya 2008 Procitovano 7 travnya 2008 Ermolaeva N I Eshe raz o gorohovyh zakonah Yarovizaciya Zhurnal po biologii razvitiya rastenij 1939 vyp 2 23 str 79 86 Kolmogorov A N Ob odnom novom podtverzhdenii zakonov Mendelya Doklady Akademii nauk SSSR 1940 tom 27 vyp 1 str 38 42 Lysenko T D Po povodu stati akademika A N Kolmogorova Doklady Akademii nauk SSSR 1940 tom 28 vyp 1 str 834 835 Arhiv originalu za 10 travnya 2009 Procitovano 8 travnya 2008 Pravda 15 lyutogo 1935 r cit za knigoyu Semyon Reznik Doroga na eshafot Izd Tretya volna Parizh Nyu Jork 1983 11 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Arhiv originalu za 23 lyutogo 2008 Procitovano 6 travnya 2008 Arhiv originalu za 2 travnya 2008 Procitovano 6 travnya 2008 Arhiv originalu za 16 veresnya 2007 Procitovano 7 travnya 2008 Arhiv originalu za 9 travnya 2007 Procitovano 7 travnya 2008 Arhiv originalu za 11 sichnya 2012 Procitovano 8 travnya 2008 PDF Arhiv originalu PDF za 12 zhovtnya 2007 Procitovano 8 travnya 2008 Arhiv originalu za 9 travnya 2007 Procitovano 7 travnya 2008 prof A N Studitskij doktor biologicheskih nauk Muholyuby chelovekonenavistniki 14 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Ogonyok 1949 11 O M Studitskij doktor biologichnih nauk profesor Moskovskogo derzhuniversitetu prihilnik teoriyi O B Lepeshinskoyi pro zhivu rechovinu 1 29 travnya 2007 u Wayback Machine laureat Stalinskoyi premiyi 1951 zav kafedroyu gistologiyi 1953 1961 redaktor viddilu nauki i tehniki gazeti Pravda avtor naukovo fantastichnih povistej ta romaniv Sokrovishe Chyornogo morya 1956 ta Razum Vselennoj 1966 Arhiv originalu za 13 travnya 2008 Procitovano 5 travnya 2008 Arhiv originalu za 11 listopada 2011 Procitovano 14 travnya 2008 Arhiv originalu za 9 listopada 2007 Procitovano 14 travnya 2008 PDF Arhiv originalu PDF za 16 listopada 2007 Procitovano 14 travnya 2008 Semenov N N Nauka ne terpit subektivizma Nauka i zhizn 4 1965 3 Dzherela ta literaturaG G Yefimenko Lisenko Trohim Denisovich 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 157 ISBN 978 966 00 1028 1 D M Grodzinskij Lisenko Trohim Denisovich 23 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X PosilannyaBiografiya ru biograficheskaya enciklopediya 4 travnya 2008 u Wayback Machine Strunnikov V A Shamin A N T D Lysenko i lysenkovshina Razgrom sovetskoj genetiki v 30 40 h gg Biologiya v shkole 1989 2 S 15 20 T D Lysenko i lysenkovshina Trudnye gody sovetskoj biologii Biologiya v shkole 1989 3 S 21 25 12 kvitnya 2012 u Wayback Machine Lysenkoizm Narod Ru 2 kvitnya 2022 u Wayback Machine V Leonov Dolgoe proshanie s lysenkovshinoj 4 travnya 2008 u Wayback Machine Cacov Dimitr Nikolaj Iribadzhakov Filosoft revizionist Km istoriyata na lisenkovizma v Blgariya S Avangard Prima 2021

Дата публікації:
Топ