О́стрів Коко́с або Коко́совий о́стрів (ісп. Isla del Coco) — один з островів Тихого океану, розташований за 500 км від західного узбережжя Коста-Рики. Близько 650 км на південний захід від острова розташовані Галапагоські острови. Площа острова — 23,85 км². Він має приблизно прямокутну форму розмірами 8×3 км. Його периметр близько 21 км. Острів належить Коста-Риці та адміністративно становить департамент № 10, один із 16 департаментів кантону Пунтаренас провінції Пунтаренас. Острів укритий джунглями, морське дно — вулканічними породами, на яких буйно ростуть водорості. Острів дуже популярний серед водолазів-аматорів через велике біорізноманіття у прибережних водах. Територія острова та прибережних вод займає «Національний парк Острів Кокос», що його охороняє флору й фауну. З 1997 року парк входить до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. У бухті Вейфер на північному узбережжі острова діє наукова станція Вейфер (Estación Wafer). Острів прославили легенди про поховані тут скарби піратів, які так і не знайшли.
Острів Кокос | |
---|---|
ісп. Isla del Coco | |
Карта | |
Географія | |
5°31′41″ пн. ш. 87°03′40″ зх. д. / 5.5280555555833777° пн. ш. 87.06111111113878565° зх. д.Координати: 5°31′41″ пн. ш. 87°03′40″ зх. д. / 5.5280555555833777° пн. ш. 87.06111111113878565° зх. д. | |
Природоохоронна територія | d |
Акваторія | Тихий океан |
Площа | 23,85 км² |
Довжина | 7,49 км |
Ширина | 4,61 км |
Найвища точка | 283 м |
Країна | |
Коста-Рика | |
(Адм. одиниця) | d |
Населення | 0 осіб |
Відкрито | 1526 |
Острів Кокос у Вікісховищі |
Географія
Розташування
Острів Кокос належить Коста-Риці та входить до складу провінції Пунтаренас, утворюючи 10-й департамент кантону Пунтаренас (із 16). Острів розташований у Тихому океані, приблизно за 550 км (340 миль) від узбережжя. Загальна площа становить близько 23,85 км². Формою острів нагадує прямокутник зі сторонами близько 3 км у напрямку приблизно з півночі на південь та близько 8 км у напрямку захід-схід.
Клімат
Острів лежить у межах Екваторіальної конвергентної зони, тому більшу частину року постійно спостерігається хмарна погода та дощі, за винятком короткого й відносно сухого сезону з січня по березень. Середня кількість опадів становить близько 6 000 мм на рік і може досягати 1000 мм на місяць у травні та червні. Найвища середньорічна температура — 27,6 °C, середня мінімальна — 23,1 °C. Температура на рівні моря — 25,5 °C, зростаючи на 0,4° кожні 100 метрів висоти. Температура поверхні води становить від 29 °C до 30 °C, а амплітуда припливів — близько 2 м.
Клімат острова Кокос | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 32 | 32 | 32 | 32 | 31 | 30 | 30 | 30 | 30 | 30 | 31 | 32 | 32 |
Середній максимум, °C | 29 | 30 | 30 | 29 | 28 | 28 | 27 | 27 | 28 | 28 | 28 | 29 | 28 |
Середня температура, °C | 27 | 27 | 27 | 27 | 27 | 26 | 26 | 26 | 26 | 26 | 26 | 27 | 26 |
Середній мінімум, °C | 24 | 25 | 25 | 25 | 25 | 24 | 23 | 23 | 23 | 23 | 24 | 24 | 24 |
Абсолютний мінімум, °C | 21 | 20 | 20 | 19 | 19 | 20 | 20 | 18 | 18 | 20 | 19 | 21 | 18 |
Норма опадів, мм | 210 | 175 | 210 | 500 | 650 | 550 | 600 | 540 | 580 | 410 | 400 | 300 | 5125 |
Днів з опадами | 11 | 12 | 15 | 14 | 14 | 16 | 16 | 13 | 10 | 8 | 8 | 8 | 145 |
Вологість повітря, % | 80 | 80 | 80 | 85 | 80 | 80 | 80 | 80 | 80 | 75 | 80 | 75 | 79.6 |
Джерело: Weatherbase, Climates to travel (опади) |
Геологія
В основі острова лежить літосферна плита Кокос (що отримала назву завдяки цьому острову). Калій-аргоновий метод ізотопного датування показав, що формування острова відбулося близько 1,91—2,44 мільйона років тому (протягом пізнього пліоцену). У своїй основі острів Кокос складений з базальту, що дозволяє з упевненістю говорити про його вулканічне походження — розжарена лава застигла над поверхнею океану, сформувавши невеликий шматочок твердої поверхні. Поверхня острова гориста. Найвищою точкою є гора Серро-Іґлесіас, що підіймається на 634 або за іншими даними 771 м.
Гори здебільшого розташовані на узбережжі. Центральна частина острова займає рівнинне плато заввишки близько 200—260 м над рівнем моря. Берегова лінія сильно порізана. Зазвичай виділяють дві великі затоки: Чатем — на північно-східному боці острова; Вейфер — на північно-західному. Найбільші річки — Геніо і Піттієр, які впадають в океан біля бухти Вейфер. На острові близько 200 водоспадів, у сезон дощів їх стає значно більше. Ґрунтовий покрив утворився унаслідок руйнування й вивітрювання скельної породи, й складається з суміші глини, піску і дрібних каменів, (т. зв. ентісоль) відрізняється кислою реакцією, легко вимивається тропічними зливами, особливо на гірських схилах, де ерозія не стримується рослинністю.
Флора і фауна
Флора
Рослинність острова дещо бідніша, ніж найближчі ділянки материка, проте багато в чому унікальна, містить чимало ендемічних видів, що послужило однією з причин того, що острів оголосили природоохоронною територією. Зокрема, з 235 видів насінних рослин острова, щонайменше 70 трапляються тільки тут. Серед інших рослин тут 74 види хвощів і папоротеподібних, 128 видів лишайників і мохів, 90 видів вищих грибів і 41 вид плісняви, при тому, що досліджена місцева флора далеко не повністю.
Ліси
Рослинність острова представлена трьома типами тропічних лісів: рівнинні тропічні ліси, гірські тропічні ліси та гірські туманні тропічні ліси.
Рівнинні тропічні ліси
Рівнинні тропічні ліси підіймаються схилами прибережних гір приблизно до відмітки 50 м. Основними рослинами в прибережному лісі є ерітрина бура (Erythrina fusca), кокосова пальма (Cocos nucifera) і аннона гладка (Annona glabra). Трав'яний покрив складається з папоротей і рослин родин мальвових і бобових.
Гірські тропічні ліси
Гірські тропічні ліси підіймаються по схилах прибережних гір до позначки 500 м і складає рослинний покрив внутрішньої, рівнинної області. Найпоширенішими представниками рослинності цього типу є три ендемічних види: вид залізного дерева урікі (Sacoglottis holdridgei), один з видів авокадо (Ocotea insularis), а також цекропія діамантова (Cecropia pittieri). Тут поширені також епіфіти, що обплітають дерева та звисають униз, перетворюючи ліс у вельми важкопрохідний, — це орхідні, папороті, бромелієві (найвідомішим з яких є ананас), пальми, (Rooseveltia frankliniana), а також кілька видів мохів. Трав'янистий покрив утворюють в основному папороті різних видів, серед інших Cyathea armata і Danaea media.
Гірські туманні тропічні ліси
Гірські туманні тропічні ліси ростуть лише на вершині гори Серро-Іґлесіас. Основними рослинами цього типу лісів є дерева з родини миртових.
Фауна
Острівна фауна
Наземна фауна острова відносно бідна. На острові мешкає понад 400 видів комах, з яких 65 (близько 16 %) є ендеміками цього острова. Особливо численні й різноманітні метелики й мурахи. Крім того, є багато видів павуків (серед них павук Wendilgarda galapagensis, що живе виключно на острові Кокос), мокриць і багатоніжок, деякі з яких отруйні.
Острів Кокос є домівкою для двох видів ящірок — Sphaerodactylus pacificus і Norops townsendii. Обидва види трапляються тільки тут. Земноводні на острові не зафіксовані.
На острові гніздиться близько 90 видів птахів. На острові й навколишніх надводних скелях розташовані гніздові колонії багатьох морських птахів, зокрема бурої (Sula leucogaster) і червононогої (Sula sula) олуші, великого фрегата (Fregata minor), білого (Gygis alba) і звичайного дурного (Anous stolidus) крячків. 7 видів птахів мешкає в глибині острова, три з них поширені тільки тут: кокосова мухоловка (Nesotriccus ridgwayi), кокосова зозуля (Coccyzus ferrugineus) і кокосовий в'юрок (Pinaroloxias inornata).
На острові проживають 4 види наземних ссавців: олені, свині, кішки і щури та один вид отруйних змій — бура бойга (Boiga irregularis). Всі вони були інтродуковані, тобто навмисно або випадково завезені на острів людьми. Уряд Коста-Рики намагається обмежувати розповсюдження цих тварин, оскільки вони порушують стійкість місцевої екосистеми. Зокрема, з вини щурів гине до 90 % пташиних виводків.
Морська фауна
Морська фауна прибережних вод острова відзначається багатством видів та чисельністю популяцій. Теплі тропічні води, колонії коралів, підводні гори, вулканічні печери — все це дає притулок і прожиток для 600 видів молюсків, 57 видів ракоподібних та понад 300 видів риб, серед яких варто відзначити жовтоперих тунців (Thunnus albacares), мант (Manta birostris), риб-вітрильників (Istiophorus platypterus), бронзових риб-молотів (Sphyrna lewini) і нарешті китових акул (Rhincodon typus), що вважаються найбільшими в своїй родині. Самих коралів нараховується 32 види, з яких найпоширеніший Porites californica. На невеликих глибинах (до 8 м) також поширений Pocillopora robusta, а на більших глибинах, особливо в районі острівця Мануеліта — Tubastrea aurea.
У прибережних водах також водяться горбаті кити (Megaptera novaeangliae), гринди (Globicephala), дельфіни-афаліни (Tursiops truncatus) і каліфорнійські морські леви (Zalophus californianus), білопері (Triaenodon obesus) і сірі (Carcharhinus amblyrhynchos) рифові акули У рифах мешкають восьминоги, мурени, морські черепахи — бісси (Eretmochelys imbricata), зелені (Chelonia mydas) і оливкові (Lepidochelys olivacea) черепахи, риби-папуги.
Історія
Історію острова Кокос поділяють на шість різних за важливістю й історичним наповненням періодів, що частково перекриваються:
- Рання історія. Відкриття острова європейцями (близько 1526—1542 років).
- Піратський період. 17—18 століття. Протягом цього періоду острів слугував базою для піратів, де вони запасалися рибою, прісною водою й деревиною для лагодження суден. Також, згідно з легендою, у цей час острів стає знаменитим «піратським сейфом».
- Китобійний промисел. Кінець 18 — початок 19 століття. Найменш досліджений період історії острова. За цих часів острів став базою для китобоїв та використовувався для поповнення запасів прісної води, дров і корабельної деревини.
- Час наукового опису і дослідження. 1791—1932 роки. Починається з відвідування острова натуралістом Алессандро Маласпіною і закінчується подорожжю Аллана Хенкока на моторній яхті «Венеро III». У цей час відбулося інтенсивне картографування острова і його геологічне дослідження, як і дослідження острівної флори і фауни.
- Колоніальний період. 1879—1912 роки. Протягом цього періоду здійснено спроби перетворити острів на в'язницю, а потім — заснувати на нім сільськогосподарську колонію. Обидві спроби провалилися через слабкий зв'язок із материком і труднощі, пов'язані з виживанням людини в тропічних вологих лісах.
- Ера пошуків скарбів і туризму. Перша чверть 19 століття-сучасність. На острові шукали скарби близько 300 великих і малих експедицій. Жодна з них (принаймні, офіційно) не оголосила про успіх. Остання експедиція під керівництвом Джона Ходжеса і Леонела Пачеко відвідала острів Кокос 1992 року та, як і багато інших, залишила його з порожніми руками.
Відкриття
Дослідники не виключають, що острів Кокос був відомий корінному населенню Коста-Рики задовго до відкриття цих земель іспанцями, але прямих доказів цього немає. За свідченням Гонсало Фернандеса де Овьєдо («Загальні відомості про природну історію Індій»), першим з європейців на острові висадився Хуан Кабесас, представник торгового дому Севільї. Кабесас дав острову назву Черепашковий острів Святого Хреста (ісп. Isla de Coques e Isla de Santa Cruz), проте назва, ймовірно, була переплутана або замінена. Точна дата відкриття також невідома, вважається, що це відбулося практично випадково, десь між 1526 і 1542 роками (джерела значно розходяться в датах), коли острів вперше з'явився на французькій карті Ніколя Дельєна (Nicolas Desliens) під назвою Черепашковий острів (фр. Ysle de Coques). Ця подія залишилася практично непоміченою, іспанська імперія не вважала кинутий в океані пустельний острів стратегічно важливим для освоєння нових земель.
Піратський період
Починаючи з 17 століття, пірати, за негласної підтримки британського уряду, який намагався послабити іспанську монополію на торгівлю з Америкою, почали користуватися островом як базою для нападів на міста та кораблі тихоокеанського узбережжя Америки та місцем відпочинку після операцій. Серед них були, зокрема, такі відомі особи як Вільям Дампір і Лайонел Вейфер. Цього періоду стосуються численні (легенди), пов'язані зі схованими на острові скарбами.
Китобійний промисел
Час активного відвідування острова американськими китобоями припадає на кінець 18 — початок 19 століття. Цей період достатньо описано, проте наявні документи поки що чекають досконального вивчення і публікації.
Головним об'єктом здобичі, ймовірно, служили гринди і горбаті кити, досить численні в цих водах. Сам острів використовувався для тимчасових стоянок, щоб запастися прісною водою, деревиною для лагодження суден, дровами.
За легендою, саме китобої зняли з острова одного з перших невдах — шукачів скарбів: капітана Кіттінга.
Період наукового опису та картографування острову
Наприкінці 18 століття Іспанська корона взялася за розв'язання проблеми картографування й опису заморських колоній. Через це в Південну Америку (і серед іншого — на острів Кокос) на двох суднах, «Діскубьєрто» (ісп. Descubierto — «Відкриття») і «Атревідо» (ісп. Atrevido — «Сміливий»), була надіслана експедиція Алессандро Маласпіни. Оскільки пізніше за наказом іспанського короля Маласпіні довелося змінити маршрут і податися на північ, експедиція зуміла зробити лише картографування острова й зібрати обмежену геологічну колекцію.
Наступним зупинився на острові Кокос сер Джордж Ванкувер, який за наказом Британського Адміралтейства на кораблях «Діскавері» (англ. Discovery — «Відкриття») і «Чатем» (Chatham) у 1795 році вирушив на пошуки Північно-Західного проходу. Експедиція виконала картографічне знімання й склала детальну карту острова.
Далі на острові з'явився Едвард Белчер на кораблях «Сулфур» і «Старлінг», його експедиція визначила температуру води і здійснила проміри глибин.
За дорученням Департаменту Рибальства США в 1888 році на судні «Альбатрос» (Albatross) до острова дістався морський зоолог Александер Аґассіс. Пізніше його колекція була передана Музею порівняльної зоології в Гарварді.
Орнітологічна експедиція Хопкінса-Стенфорда на кораблі «Джулія Волен» (Julia Whalen) у 1899 році відкрила на острові три види птахів-ендеміків — кокосового мухоїда, зозулю і в'юрка.
У 1905 році острів відвідала ентомологічна експедиція, надіслана Каліфорнійською академією наук на судні «Академія» (Academy), по дорозі до Галапагоських островів, і зібрала значну колекцію місцевих комах, та повернулася додому вже після руйнівного землетрусу в Сан-Франциско.
У 1924 році тут з'явилася експедиція, надіслана Британським музеєм на кораблі «Сент-Джордж» (Saint Georges).
Також острів двічі відвідав мільйонер Вільям Кіссам Вандербільт II на своїх яхтах «Ігл» (Eagle — «Орел») і «Ара» (Ara) в 1921—1928 роках під час своїх навколосвітніх подорожей. У 1930 році тут побував Вінсент Астор на кораблі «Нормал» (Nourmhal). Варто згадати мільйонера і морського зоолога Аллана Хенкока, що відвідав острів на моторній яхті «Велеро III» (Velero III) 1932 року. Йому вдалося зібрати багату колекцію морських ракоподібних.
Спроби заснувати колонію
Острів Кокос офіційно не мав власника до 1869 року, коли президент Коста-Рики Хесус Хіменес Самора (іменем якого зараз названа друга за висотою гора острова) надіслав до острова експедицію з метою проголошення костариканської власності на нього. У вересні 1869 року острів офіційно увійшов до складу цієї країни.
Практично нічого не відомо про спробу перетворити острів на в'язницю. Колонія, що складалася із засланців, змогла проіснувати тут лише три роки, — 1879—1881, імовірно, через слабкий зв'язок із материком, а також через отруйних змій і комарів-переносників жовтої лихоманки.
1897 року костариканський уряд призначив німецького шукача скарбів Августа Ґісслера першим губернатором острова Кокос і дозволив йому створити там сільськогосподарську колонію. Гісслер прямував на острів із твердим переконанням, що там зберігаються скарби інків. У пошуках він діяв методично і неквапом.
У першу чергу Ґісслер заснував ферму, де можна було вирощувати овочі й заготовлювати про запас океанську рибу. Після цього острів було розбито на сто квадратів, кожен з яких Ґісслер методично розкопував до скельної породи. Цій роботі він присвятив майже 20 років, знайшовши лише жменю іспанських золотих дублонів, викарбуваних 1788 року. Можливо, це переконало Ґісслера в безплідності подальших спроб, можливо, після смерті дружини він не побажав там залишатися, але через двадцять років Ґісслер залишив острів із налагодженим господарством його мешканцям та подальшим золотошукачам.
Легенди острова Кокос
Золото інків
1532 року імперію інків Тауантінсую завоювали іспанці на чолі з Франциско Пісарро. Загальновідомо, що передусім конкістадорів привертало золото, перш за все золото Куско, священної столиці інків, якого в цьому місті було більш ніж достатньо. Підраховано, що як податки, дари та військова здобич сюди щорічно потрапляло близько 15 тисяч арроб золота (одна арроба — це приблизно 11,4 кг), тож за час існування імперії в її столиці повинно було скупчитися за різними оцінками від 50 до 100 тисяч тонн цього металу. За законами Тауантінсую, золото, що потрапило до Куско, вже не підлягало вивезенню, що збільшувало його запаси.
За часів храмових свят, таких як Інті-Раймі, 50 тис. воїнів інків озброювалися найкращими мечами, палицями й щитами, часто зробленими з чистого золота. Величезний золотий ланцюг охоплював центральну площу міста, у свята придворні та гості міста танцювали, тримаючи його в руках. Тільки для того, щоб підняти той ланцюг, потрібно було 200 сильних чоловіків.
Ось як описує один із супутників Пісарро так званий «золотий сад», один із шедеврів індіанського мистецтва, який зрештою було переплавлено в зливки як здобич Іспанської корони:
У саду цьому було висаджено красиві дерева й чудові квіти і запашні трави, які тільки росли в цьому царстві. Багато з них було відлито із золота й срібла, причому кожна рослина зображена не один раз, а від маленького, ледве помітного над землею пагону, до зрілого куща в його повний розмір. Там ми бачили поля, засіяні кукурудзою. Її стебла були зі срібла, а качани — з золота, і все це було зображено так правдиво, що можна було розгледіти листя, зерна і навіть волоски на них. На додачу до цих чудес, у саду інків були всілякі тварини, відлиті з золота й срібла, такі як кролики, миші, змії, ящірки, метелики, лисиці й дикі кішки. Знайшли ми там і птахів, що сиділи на деревах так, немов ось-ось збиралися заспівати, інші ж ніби погойдувалися на квітах і пили квітковий нектар. І були ще там золоті козулі й олені, пуми й ягуари, усі тварини й у малому, і в зрілому віці, і кожна з них займала відповідне місце, як це й личило її природі. |
Попри справді величезну здобич, захоплену в Куско, іспанці були впевнені, що левова частка скарбів вислизнула з їх рук. За легендою, перед стратою бог-імператор інків Атауальпа, зумів передати прислужникові свій останній наказ — кіпу з 13 вузлів, прив'язаних до бруска золота. Після цього, золота здобич іспанців практично звелася до нуля.
Так це чи не так — невідомо, проте документально зафіксовано інший факт — після завоювання Тауантінсую Інка Манко II, зустрівшись з іспанським послом, висипав перед ним на стіл келих кукурудзяних зерняток, і, піднявши одне з них, сказав, що це — золото, яке дісталося іспанцям. Інші зерна — заховані в тайники й печери золото інків. Манко запропонував це золото іспанцям, за умови, що вони назавжди залишать Перу. Посол, проте, був вимушений відкинути цю щиру угоду.
Август Гісслер, засновник сільськогосподарської колонії на острові Кокос, наполегливо дотримувався думки, що скарби інків (або їх істотна частина) приховані саме тут. Невідомо, що стало підґрунтям такого сміливого твердження, ніяких документальних підтверджень йому не немає, а сам Гісслер після 20 років безплідних пошуків вимушений був залишити острів майже з порожніми руками.
Генрі Морган
Другий за часом скарб за легендою належить відомому пірату британцю Генрі Моргану, що сховав його там у другій половині 17 століття. 1668 року він захопив панамське портове місто Портобело, де збиралося іспанське золото перед відрядженням до метрополії. Протягом наступних трьох років його військовою здобиччю стали міста Маракайбо і Панама. Розграбувавши ці міста, він навіки здобув славу легендарного пірата. На відміну від багатьох інших, Морган скрупульозно відраховував належну частину здобичі англійському королеві Карлу II, за що наприкінці своєї піратської кар'єри був зведений до рангу лицарів і призначений віцегубернатором Ямайки. Легенда свідчить, що через деякий час Карлу II донесли, що Морган, однак, приховував більшу частину награбованого золота й зарив його на острові Кокос. Король Англії «викликав» короля піратів до Лондона, де хотів дізнатися про таємницю скарбу. Але Морган зумів надати королеві вичерпні докази помилковості зведених на нього звинувачень. 1688 року «король піратів» і «державний діяч» помер. Таємниця його скарбу на острові Кокос досі залишається нерозгаданою.
Едвард Девіс
Третім піратом, хто міг сховати на острові скарби, був буканьєр Едвард Девіс. На своєму кораблі «Втіха парубка» (Bachelor's Delight) він відвідував острів щонайменше двічі, 1684 та 1702 року, хоча, імовірно, він здійснив значно більше подорожей до острова. За легендою, після успішного пограбування іспанських поселень на узбережжі Перу й Чилі в останні роки 17 століття, він заховав на острові 300 тис. фунтів (135 тонн) брусків срібла. Іншого разу він залишив на острові «733 бруски золота, 7 бочок золотих монет та велику кількість церковних коштовностей».
Вільям Дампір
Вільям Дампір — знаменитий пірат, океанограф і літератор. Своїм улюбленим місцем у світовому океані він називав Карибське море, як виявилося, далеко не даремно. Після кількох успішних набігів на прибережні поселення, він висадився на острові Кокос, який надалі став його резиденцією. Тут пірат ховав більшу частину награбованого золота. Іспанський король пообіцяв великі винагороди за голови найвідоміших піратських ватажків, серед яких був і Дампір. Але це тільки заохотило піратів — висадки на узбережжя залишалися частими, а надра острова Кокос, за легендами, поповнилися золотими злитками.
Пізніше Вільям Дампір залишив небезпечну зону й подався до Індійського океану. По дорозі він відкрив групу невідомих раніше островів. 1691 року колишньому пірату Англійською короною було надане звання лицаря і він остаточно осів у Лондоні.
Беніто Боніто
Ще одним піратом, що вибрав своїм притулком острів Кокос, був колишній капітан англійського королівського флоту Александер Грехем, що взяв собі псевдонім Беніто Боніто. Він підняв на реї «Веселий Роджер», коли за легендою порвав з адміралом Нельсоном після того, як Грехема обійшли в чинах і нагородах після Трафальгарськой битви. У 1819 році, разом з бандою головорізів, Беніто висадився на материку, захопив конвой із вантажем золота, що прямував з центральних районів Мексики до Акапулько, і повернувся на острів. Там, у неприступному з моря гроті, пірати Боніто влаштували надійну схованку, потрапити до якої можна було лише через вузький хід, пробитий униз у скелях, із майже непролазних тропічних чагарників. 1820 року Боніто на прізвисько «Кривавий Клинок» було повішено на реї англійського військового корабля.
Скарб Ліми
Найвідомішою в історії острова Кокос стала так звана легенда про «Скарб Ліми», що стосується часів війни за незалежність Перу. У ті часи, під час наступу генерала Хосе де Сан-Мартіна, в головному порту колонії, Каяо, скупчилися цінності знатних іспанських біженців, які було вирішено разом із державними й церковними цінностями відправити до метрополії. Серед іншого називається статуя Святої Діви з немовлям в руках, розміром у зріст людини, відлита із золота. Завдання доручили англійському капітану Вільяму Скотту Томпсону, чиє судно «Мері-Дір» (Mary Dear — «Дорога Мері») у той час стояло на якорі в порту Каяо. Іспанці обіцяли корсарові велику винагороду, нібито приховавши при цьому, що саме вони вантажать на судно. Офіційно було оголошено, що йдеться про державні документи, до яких була приставлена численна іспанська охорона. Але обхитрити Томпсона не вдалося. Пізно вночі охорону було знищено, якірний канат обрубано, і бриг вийшов у відкрите море. Вранці втікачів спохопилися й за ними було надіслано військовий корабель. Наздогнати судно Томпсона йому вдалося в бухті Вейфер острова Кокос, проте скарбів у трюмах уже не було.
Іспанці повісили всіх, окрім Томпсона і його старшого штурмана. Їх повезли в панамську в'язницю, де тортурами збиралися вибити з них визнання. Але по дорозі штурман помер, а капітан беріг таємницю скарбу, не без підстав вважаючи, що лише так він збереже собі життя.
Хвиля визвольної боротьби докотилася до Панами 1821 року. Серед відпущених на волю в'язнів іспанських в'язниць опинився і Вільям Томпсон. Він перебрався до Канади, де багато років прожив на Ньюфаундленді, поступово збираючи гроші, щоб вирушити на острів Кокос і викопати скарб, єдиним володарем якого він у той час залишався. Томпсон уклав угоду з капітаном Кіттінґом і нібито поділився з ним таємницею, проте, перед самим плаванням важко захворів і, вмираючи, віддав Кіттінґу карту острова з координатами потаєної печери.
Експедиція Кіттінґа досягла острова. Капітан і його новий компаньйон Боуґ намагалися приховати від команди мету відвідування острова. Під приводом полювання вони удвох зійшли на берег, але цим викликали підозру. Матроси за їх відсутності обшукали капітанову каюту, знайшли мішок із коштовними каменями, і коли компаньйони повернулися на судно, команда, що збунтувалася, зажадала від них «чесного» поділу. Кіттінґ і Боуг для годиться погодившись, але вночі залишили судно й сховалися в печері на березі. Моряки обшукали весь острів, але марно, поділили знайдені в каюті діаманти й підняли вітрила. Через деякий час китобійне судно, що зупинилося на острові, щоб поповнити запас прісної води, підібрало на березі змучену людину. Це був капітан Кіттінґ. Він розповів, що його команда, піднявши заколот, захопила бриг, а він вимушений був рятуватися втечею на острів. Про Боуґа Кіттінґ не згадував. Припускають, що він убив Боуґа в печері під час поділу скарбу. Із китобоями Кіттінґ повернувся до Ньюфаундленду, привізши з собою мішечок коштовних каменів, що забезпечили йому надалі безбідне життя. Запевняють, що все життя він прагнув ще раз відвідати острів Кокос, але з якихось причин не зумів здійснити свого наміру.
Пошуки скарбів
Відомі експедиції
Перша експедиція шукачів скарбів прибула до острова в першій чверті 19 століття та ознаменувала початок новітнього періоду його історії. Відтоді на пошуки скарбів на Кокос їх було споряджено понад 300. Інтерес до «острова скарбів» з часом то затухав, то спалахував знову.
Карта Томпсона, яку за легендою він залишив перед смертю своєму другу Кіттінґу, а той передав своєму старшині Ніколя Фіцджеральду, багато разів копіювалася і перепродавалася, але, наскільки відомо, ще нікого не привела до успіху. Врешті-решт, в ній стали з'являтися різночитання, викликані помилками копіювання і прямою фальсифікацією — в одних варіантах копії «золота» печера була позначена біля підніжжя однієї з гір у глибині острова, в інших — у підводному гроті, у третіх — під землею. На перепродажах «піратської карти» наживалися непогані капітали, тепер її пропонують навіть в Інтернеті. Після безпосередніх клієнтів Фіцджеральда, що перепродував карту під приводом, що йому не під силу зібрати кошти для пошуків скарбу, настало затишшя до середини століття.
Знов інтерес до скарбів острова Кокос спалахнув після появи в Сан-Франциско Мері Велч, що видавала себе за подружку «Кривавого Клинка». Згідно з її розповіддю, Беніто Боніто викрав 18-річну Мері з дому, кілька років вона провела з ним у плаванні на його бригу «Релампаґо», аж доки піратський корабель не захопили англійці. Після того, як Боніто стратили, Мері засудили до каторги; звільнившись, вона вирішила організувати спілку, щоб вирити скарб, захований практично у неї на очах. Мері мала з собою ще одну піратську карту, за її словами, передану їй самим Боніто. Пайовики знайшлися порівняно легко, і 1854 року Мері Велч прибула на острів Кокос на пароплаві «Френсис Ел Стіл». Проте, походивши по острову, вона оголосила, що відтоді місцевість дуже сильно змінилася. Пайовики вирішили все ж таки не відступати і продовжили пошук наосліп, проте, пробивши в скельній породі близько десятка тунелів і шахт, нічого не знайшли. Спілка лопнула, проте Мері Велч зуміла нажити на своїх розповідях і продажі чергової «піратської карти» непогане багатство, що дозволило їй безбідно прожити до кінця своїх днів.
1926 року на острові побував знаменитий автоперегонник Малькольм Кемпбелл, озброєний черговою копією «карти Томпсона». Вважається, що він вклав в організацію експедиції 40 тисяч доларів власних коштів, але вже через місяць покинув острів із порожніми руками.
Данину пошукам скарбів віддав і американський мільйонер Вільям Кіссам Вандербільт II, але і його зусилля пропали даром.
Тричі острів відвідував навіть президент США Франклін Рузвельт (у 1935—1940 роках), але не для пошуку скарбів, а для відпочинку. Поки президент відпочивав, його охорона і помічники обшукали весь острів (жартуючи один над одним — «Що ти робитимеш, коли викопаєш горщик золота?») і, звичайно ж, скарбів не знайшли.
У середині 20 століття на острові з картою Томпсона п'ять разів побував цитрусівник Форбс із Каліфорнії. Форбс вважав знаменитого пірата своїм предком. Продавши ферму та сподіваючись на швидке збагачення, всі кошти вклав в організацію пошуків. Проте і 1950 року його остання поїздка на острів закінчилася нічим.
Тричі сюди приїжджав англієць Альберт Едвардс. Він припинив пошуки 1953 року, заявивши журналістам:
Я радий хоч би тому, що залишився живий. Адже далеко не всім так пощастило. Одних наздогнала смерть у бурунах при спробі висадитися на берег, інші впали від рук убивць, треті померли від укусів отруйних змій або стали жертвами тропічної лихоманки. |
Справді, дехто з шукачів легкої наживи знайшов тут свій кінець. Найвідоміша з трагедій відбулася влітку 1962 року, коли на острів Кокос висадилася група французів — шукачів скарбів: спелеолог Робер Верн, журналіст Жан Портелл і письменник Клод Шарльє. Вони широко розрекламували свої плани пошуків піратського золота, сподіваючись, що якщо навіть скарбів не буде, то гонорари за надруковану про пригоди книгу, теле- і радіопередачі перевищать витрати. Але сталося непередбачене: коли вони оглядали грот, що виходив у море в бухті Чатем, несподівано заглухнув мотор, а весла лежали на дні човна, придавлені наметом, дістати ж їх не було часу. Хвиля, що набігла збоку, перекинула човен, Верна викинуло на скелі, а двоє його друзів потонули. Тільки через два місяці судно, що випадково проходило повз острів, зняло Верна з острова.
Скепсис
Острів Кокос став знаменитим завдяки піратським скарбам, нібито залишеним тут у «золоту епоху» піратського промислу. Проте понад 300 невдалих експедицій для їх пошуків залишилися ні з чим, що напрошується висновок, що ці легенди скоріш за все є не більш ніж вигадками, в основі яких лежать лише уривчасті спогади і вічна тяга людей до таємничого.
Про скарб інків загалом немає жодних відомостей, окрім переконаності Августа Ґісслера, що вони заховані на острові Кокос. Звідки Ґісслер узяв цю інформацію — невідомо, проте, його двадцятирічна епопея і особливо її результат говорять самі за себе.
Щодо Генрі Моргана, то немає жодних документів, що вказували б на його плавання у водах Тихого океану. Всі документи, що збереглися, переконують, що всі свої нальоти пірат зробив в Атлантичному океані (переважно Карибському морі); на той час лише Френсіс Дрейк зумів обігнути Америку і піти від іспанських військових кораблів. Ймовірно, людська уява підхопила смутну, засновану на припущеннях чутку, і перетворила її на легенду про скарб Моргана.
Щодо Беніто Боніто, то історія Мері Велч часто критикується за непогодженості, наприклад, за різними версіями її легенди, вона була схоплена піратом між 1805 і 1818 роками у віці 18 років, тоді як 18 за документами їй виповнилося лише 1820 року. Хоча цю розбіжність можна пояснити забудькуватістю та ненадійними документами, проте головним в оцінці її історії є те, що всі відомості про її роль у житті пірата засновуються на її власних розповідях. Можна припустити, що вона вигадала свою історію від початку до кінця, бажаючи нажитися на продажі «піратської карти», що їй зрештою вдалося.
Не краще і зі «скарбами Ліми». Ніде в іспанських архівах, що збереглися, немає згадки про вантаження скарбів на англійське судно або надсилання фрегата за Томпсоном на острів Кокос. Більш того, двометрова статуя Діви Марії з немовлям, нібито захована в одному з тайників, і понині стоїть в кафедральному соборі Ліми, причому, як запевняють церковні посадовці, ніколи його не залишала, а армія генерала Сан-Мартіна не робила замахів на церковне майно. Тому логічно припустити, що і ця історія вигадана від початку до кінця.
Єдиним, хто справді відвідав острів Кокос, був Вільям Дампір. Його корабель «Утіха парубка» щонайменше двічі зупинявся в бухті Вейфер, названій на честь його корабельного лікаря Лайонела Вейфера. Проте знову немає жодних доказів, що Дампір залишав тут якісь коштовності.
Національний парк
ісп. Isla del Coco | |
---|---|
Країна | Тихий океан |
Розташування | Тихий океан |
Водні об'єкти | Тихий океан |
Площа | 23,85 км² |
Висота над р. м. | 283 м |
Засновано | 1978 |
Світова спадщина ЮНЕСКО | |
Назва ЮНЕСКО: | Cocos Island National Park |
Країна: | Коста-Рика |
Тип: | Природний |
Критерії: | ix, x |
Об'єкт №: | 820 |
Регіон ЮНЕСКО: | Латинська Америка і Вест-Індія |
Зареєстровано: | 1997 (21 сесія) |
Статус: | Рамсарське угіддя |
Острів Кокос (Коста-Рика) | |
Острів Кокос у Вікісховищі |
Заснування та статус
Докладніше див.: [es]
За свої унікальні природні характеристики острів був проголошений національним парком під назвою «Національний парк Острів Кокос» (ісп. Parque National Isla del Coco) наказом виконавчої влади уряду Коста-Рики № 08748-A в 1978 році. 1982 року наказ був підтверджений парламентом у законі № 6794, а у водах біля острова був заснований морський резерв із такою ж назвою. 1991 року наказом виконавчої влади № 20260 територія парку була розширена, охоплюючи акваторію на відстані до 15 км від острова. Вся ця зона була проголошена територією «абсолютного захисту», тобто було повністю заборонено використання ресурсів моря, комерційну, промислову та сільськогосподарську діяльність. У 1995 році території був наданий статус природоохоронної території наказом № 24652. 1997 року на 21-ій сесії ЮНЕСКО занесла національний парк до списку Світової спадщини.
Рішення про надання статусу об'єкта Світової спадщини було ухвалене згідно з критеріями ix («об'єкт є видатним зразком екологічних або біологічних процесів в еволюції і розвитку земних, прісноводних, берегових і морських екосистем і рослинних і тваринних спільнот») і x («об'єкт включає найважливіше або значне природне місце існування для збереження в ньому біологічного різноманіття, зокрема загрожених видів виняткової світової цінності з погляду науки»). У списку Світової спадщини острову був присвоєний номер 802.
За станом екосистеми острова і правилами перебування відвідувачів постійно стежить група з дев'яти костариканських спостерігачів, для яких було побудовано два будинки, — у бухті Чатем (повністю перебудований у 1993 році) і в бухті Вейфер. Крім того, відповідальність за стан екосистеми несуть директор національного парку, його заступник і троє адміністраторів.
У період 1995—1997 років на підтримку екосистеми острова і потреби безпеки було витрачено 1 040 000 доларів США, ще 250 000 було виділено для покриття необхідних витрат у 1998 році.
Крім адміністрації парку, охороною природи на острові, його дослідженнями та поширенням інформації про нього займається Фонд друзів острова Кокос (ісп. La Fundación Amigos de la Isla del Coco, FAICO), створений у 1994 році законом Коста-Рики. Це незалежна неприбуткова неполітична та багатобічна організація, головною метою якої є довгострокове збереження острова та його екосистем у недоторканому стані.
Наукова цінність і дослідження
Острів Кокос унікальний тим, що це єдиний острів у східній частині Тихого океану, вкритий вологим тропічним лісом. Екваторіальна протитечія, що огинає острів, і складна система зв'язків між землею й океаном, роблять острів унікальним з погляду біологічної науки. Через відірваність від материка на острові склалася унікальна, єдина у світі система рослинних поясів, видів риб і молюсків, які вибрали собі будинком прибережний кораловий риф. На острові гніздиться багато морських і перелітних птахів.
На острові постійно ведуться наукові дослідження — вивчаються місцеві пташині колонії, комахи, рослини. Також тут ведуться кліматологічні й океанографічні дослідження.
Загрози для екосистеми острова
Окрім пошуків скарбів, що завдали значний збиток унікальній екосистемі острова Кокос, тепер на перший план виходить браконьєрський вилов риби. Ця проблема підсилюється тим, що персонал парку занадто малий та не має достатньої кількості швидкісних човнів для повного контролю акваторії парку. На особливу небезпеку наражаються акули — оскільки акуляче м'ясо у Коста-Риці вважається вишуканими ласощами, а особливу цінність для гурманів мають акулячі плавці, з яких готується особливого виду суп. Уже в порту Пунтаренас плавці легко збути по 30 доларів, так що більшість місцевих браконьєрів, зацікавлених у швидкій і легкій наживі, просто відрізують плавці виловленим акулам, викидаючи туші за борт. Побоюються, що проблема для острова Кокос може стати особливо гострою, оскільки уряд Коста-Рики, намагаючись врятувати поголів'я морських мешканців, на 50 % урізав видобуток риби в прибережних водах, і рибалки, що залишилися без джерела доходу, поступово перебираються ближче до острова. Особливу складність проблемі додає те, що інших джерел заробітку у прибережних жителів немає, а сім'ї тут традиційно великі.
Туризм
Організовані тури до острова розпочалися 1980 року. Щороку острів приймає від 400 до 1100 відвідувачів (це число щороку зростає), причому більшість воліє прибувати сюди з березня до травня. Невеликі катери доставляють туристів з порту Пунтаренас, морська подорож триває близько 36 годин. Зазвичай компанії організують тури згідно з потребами відвідувачів — для дайвінгу, піших походів або їх комбінації. Для потреб туристів у бухтах Чатем і Вейфер обладнано якірні стоянки, є також санітарна служба і душові. Проте на острові немає готелів, а перебування на ньому вночі заборонене.
На острові сезон дайвінгу триває практично весь рік. Острів лежить вище за пояс ураганів, тому вода тут, зазвичай, спокійна і чиста. Проте прибережні води острова Кокос дуже підступні, видимість, сила і напрям течії можуть змінитися за кілька хвилин, тож займатися дайвінгом тут рекомендують тільки фахівцям.
Примітки
- Cocos Island National park. Costa Rica Guide. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 24 серпня 2008.
- UNEP-WCMC (22 травня 2017). . World Heritage Datasheet (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
- . Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 23 грудня 2007.
- Остров Кокос и круизное путешествие [ 19 квітня 2008 у Wayback Machine.] Юнион
- Cocos Island National Park [ 18 січня 2008 у Wayback Machine.] на сайті UNESCO World Heritage Centre
- Общая информация об острове Кокос. Южный Крест. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 24 серпня 2008.
- Золото острова Кокос. Terra Incognita. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 24 серпня 2008.
- . Архів оригіналу за 8 лютого 2008. Процитовано 8 лютого 2008.
- Montoya, M. 2007. Conozca la Isla del Coco: una guía para su visitación. In Biocursos para amantes de la naturaleza: Conozca el parque nacional Isla del Coco, la isla del tesoro (26 abril al 6 de mayo 2007). (ed. Organization for Tropical Studies). Organization for Tropical Studies. San José, Costa Rica.
- Sinergia 69. 2000. Volumen 2. Aspectos meteorológicos y climatológico del ACMIC y su área de influencia. San José, Proyecto GEF/PNUD Conocimiento y uso de la biodiversidad del ACMIC, 184 p.
- Castillo, P., Batiza, R., Vanko, D., Malavassi, E., Barquero, J., and Fernandez, E. 1988. Anomalously young volcanoes on old hot-spot traces. I. Geology and petrology of Cocos Island. Geological Society of America Bulletin 100
- Isla Del Coco. Viva Costa Rica!. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 24 серпня 2008.
- Malavassi, E. 1982. Visita al Parque Nacional Isla del Coco. Revista Geográfica de América Central (15-16)
- Gomez, L.D. 1975. The Ferns and Fern-Allies of Cocos Island, Costa Rica. American Fern Journal 65 (4): 102—104
- Dauphin G. 1999. Bryophytes of Cocos Island, Costa Rica: diversity, biogeography and ecology. Revista de Biología Tropical. 47:309-328.
- Rojas, C. and Stephenson, S.L. 2008. Myxomycete ecology along an elevation gradient on Cocos Island, Costa Rica. Fungal Diversity 29: 119—129.
- Архівована копія. оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 4 листопада 2010.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Trusty, J.L., Kesler, H.C. and Haug-Delgado, G. 2006. Vascular flora of Isla del Coco, Costa Rica. Proceedings of the California Academy of Sciences (Fourth Series) 57(7): 247—355.
- Kirkendall, L. and Jordal, B. 2006. The bark and ambrosia beetles (Curculionidae, Scolytinae) of Cocos Island, Costa Rica and the role of mating systems in island zoogeography. Biological Journal of the Linnean Society 89(4): 729—743
- Cocos Island moist forests (англійською) . World Wildlife Fund. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 8 серпня 2008.
- Alejandra Vargas M. País en guerra contra especies invasoras de isla del Coco (ісп.). GRUPO NACIÓN/ALDEA GLOBAL. оригіналу за 16 січня 2008. Процитовано 8 серпня 2008.
- (PDF). United Nations Environment Programme. Архів оригіналу (PDF) за 2 серпня 2010. Процитовано 7 січня 2011.
- Dr. Michel Montoya. Brief History. Fundación Amigos de la Isla del Coco. Архів оригіналу за 20-06-2013. Процитовано 09-08-2008.
- Isla del Coco: Historia y Leyenda[недоступне посилання з липня 2019] Fundación Amigos de la Isla del Coco
- Н. Н. Непомнящий, А. Ю. Низовский (2007). Сто великих кладов. Москва: Вече. ISBN .[недоступне посилання з червня 2019]
- Christon I. Archer. Malaspina, Alejandro (французькою) . L'Encyclopédie canadienne. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 9 серпня 2008.
- Journal of the Voyages of the H.M.S. Discovery and Chatham by Thomas Manby. Published by Ye Galleon Press, 1988.
- Admiral Sir Edward Belcher [ 5 вересня 2008 у Wayback Machine.] Belcher Foundation
- Agassiz, Alexander (1865). Contributions to the Natural History of the United States of America Volume III. Boston; London: Little, Borwn and Company; Trübner and Company. OCLC 133105996
- (PDF). Auk. 48: 625—626. 1931. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2011. Процитовано 6 вересня 2008.
- History of the Department of Entomology [ 2 листопада 2012 у Wayback Machine.] California Academy of sciences
- John S. Garth (1937). The Hancock Expedition of 1935 to the Bird Islands of Peru. The Condor. 39 (1): 3—8.
- Shipwrecks and Epigraphics. Fundación Amigos de la Isla del Coco. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 7 січня 2011.
- John Hemming (2003). The Conquest of the Incas. Центрполиграф. ISBN . Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 6 вересня 2008.
- . Москва: Вече. 2007. Архів оригіналу за 16 грудня 2008. Процитовано 25 серпня 2008.
- . Москва: Вече. 2007. Архів оригіналу за 16 грудня 2008. Процитовано 25 серпня 2008.
- John Weston. Henry Morgan (англійською) . Data Wales. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 9 серпня 2008.
- A history of buried treasure on Coco's Island by Reagen Smith. Spindle Explorations. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 6 вересня 2008.
- The Real Treasure Island (англійською) . Land ~ Sea Discovery Group. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 9 серпня 2008.
- . Sailor of Fortune. Архів оригіналу за 14 вересня 2008. Процитовано 6 вересня 2008.
- The Real Treasure Island [ 2011-10-14 у Wayback Machine.] eAdventure
- Criteria. ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 25 серпня 2008.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 серпня 2010. Процитовано 7 січня 2011.
- La Fundación [ 11 вересня 2010 у Wayback Machine.] Fundación Amigos de la Isla del Coco
- . The Tico Times Costa Rica (амер.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
- Национальный парк Остров Кокос. ЮНЕСКО.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Exceptionality. Fundación Amigos de la Isla del Coco. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 7 січня 2011.
- Modern-Day Pirates Plunder Saltwater Booty [ 11 вересня 2007 у Wayback Machine.] Eco-Exchange
- Cocos Island National Park Costa Rica. оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 6 вересня 2008.
- Дайвинг на острове Кокос и острове Мальпело [ 28 вересня 2008 у Wayback Machine.] Safari Tour
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Острів Кокос |
- (головна сторінка) (ісп.) (англ.)
- Parque National Isla del Coco [ 30 серпня 2008 у Wayback Machine.] Guias Costa Rica (ісп.)
- Reseña de la Isla del Coco [ 30 серпня 2008 у Wayback Machine.] Guias Costa Rica (ісп.)
- Navégalo.com: El sitio web de Centroamérica (ісп.)
- Word Heritage nomination — Technical evaluation [ 1 січня 2007 у Wayback Machine.] UNEP (англ.)
- UNEP (англ.)
Ця стаття належить до Української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Kokosovimi Kilingovimi ostrovami O striv Koko s abo Koko sovij o striv isp Isla del Coco odin z ostroviv Tihogo okeanu roztashovanij za 500 km vid zahidnogo uzberezhzhya Kosta Riki Blizko 650 km na pivdennij zahid vid ostrova roztashovani Galapagoski ostrovi Plosha ostrova 23 85 km Vin maye priblizno pryamokutnu formu rozmirami 8 3 km Jogo perimetr blizko 21 km Ostriv nalezhit Kosta Rici ta administrativno stanovit departament 10 odin iz 16 departamentiv kantonu Puntarenas provinciyi Puntarenas Ostriv ukritij dzhunglyami morske dno vulkanichnimi porodami na yakih bujno rostut vodorosti Ostriv duzhe populyarnij sered vodolaziv amatoriv cherez velike bioriznomanittya u priberezhnih vodah Teritoriya ostrova ta priberezhnih vod zajmaye Nacionalnij park Ostriv Kokos sho jogo ohoronyaye floru j faunu Z 1997 roku park vhodit do spisku ob yektiv Svitovoyi spadshini YuNESKO U buhti Vejfer na pivnichnomu uzberezhzhi ostrova diye naukova stanciya Vejfer Estacion Wafer Ostriv proslavili legendi pro pohovani tut skarbi pirativ yaki tak i ne znajshli Ostriv Kokosisp Isla del CocoKartaGeografiya5 31 41 pn sh 87 03 40 zh d 5 5280555555833777 pn sh 87 06111111113878565 zh d 5 5280555555833777 87 06111111113878565 Koordinati 5 31 41 pn sh 87 03 40 zh d 5 5280555555833777 pn sh 87 06111111113878565 zh d 5 5280555555833777 87 06111111113878565Prirodoohoronna teritoriya dAkvatoriya Tihij okeanPlosha 23 85 km Dovzhina 7 49 kmShirina 4 61 kmNajvisha tochka 283 mKrayina Kosta RikaAdm odinicya dNaselennya 0 osibVidkrito 1526 Ostriv Kokos u VikishovishiGeografiyaRoztashuvannya Ostriv Kokos nalezhit Kosta Rici ta vhodit do skladu provinciyi Puntarenas utvoryuyuchi 10 j departament kantonu Puntarenas iz 16 Ostriv roztashovanij u Tihomu okeani priblizno za 550 km 340 mil vid uzberezhzhya Zagalna plosha stanovit blizko 23 85 km Formoyu ostriv nagaduye pryamokutnik zi storonami blizko 3 km u napryamku priblizno z pivnochi na pivden ta blizko 8 km u napryamku zahid shid Klimat Ostriv lezhit u mezhah Ekvatorialnoyi konvergentnoyi zoni tomu bilshu chastinu roku postijno sposterigayetsya hmarna pogoda ta doshi za vinyatkom korotkogo j vidnosno suhogo sezonu z sichnya po berezen Serednya kilkist opadiv stanovit blizko 6 000 mm na rik i mozhe dosyagati 1000 mm na misyac u travni ta chervni Najvisha serednorichna temperatura 27 6 C serednya minimalna 23 1 C Temperatura na rivni morya 25 5 C zrostayuchi na 0 4 kozhni 100 metriv visoti Temperatura poverhni vodi stanovit vid 29 C do 30 C a amplituda pripliviv blizko 2 m Klimat ostrova Kokos Pokaznik Sich Lyut Ber Kvit Trav Cherv Lip Serp Ver Zhovt List Grud Rik Absolyutnij maksimum C 32 32 32 32 31 30 30 30 30 30 31 32 32 Serednij maksimum C 29 30 30 29 28 28 27 27 28 28 28 29 28 Serednya temperatura C 27 27 27 27 27 26 26 26 26 26 26 27 26 Serednij minimum C 24 25 25 25 25 24 23 23 23 23 24 24 24 Absolyutnij minimum C 21 20 20 19 19 20 20 18 18 20 19 21 18 Norma opadiv mm 210 175 210 500 650 550 600 540 580 410 400 300 5125 Dniv z opadami 11 12 15 14 14 16 16 13 10 8 8 8 145 Vologist povitrya 80 80 80 85 80 80 80 80 80 75 80 75 79 6 Dzherelo Weatherbase Climates to travel opadi Geologiya Odin z vodospadiv ostrova V osnovi ostrova lezhit litosferna plita Kokos sho otrimala nazvu zavdyaki comu ostrovu Kalij argonovij metod izotopnogo datuvannya pokazav sho formuvannya ostrova vidbulosya blizko 1 91 2 44 miljona rokiv tomu protyagom piznogo pliocenu U svoyij osnovi ostriv Kokos skladenij z bazaltu sho dozvolyaye z upevnenistyu govoriti pro jogo vulkanichne pohodzhennya rozzharena lava zastigla nad poverhneyu okeanu sformuvavshi nevelikij shmatochok tverdoyi poverhni Poverhnya ostrova gorista Najvishoyu tochkoyu ye gora Serro Iglesias sho pidijmayetsya na 634 abo za inshimi danimi 771 m Gori zdebilshogo roztashovani na uzberezhzhi Centralna chastina ostrova zajmaye rivninne plato zavvishki blizko 200 260 m nad rivnem morya Beregova liniya silno porizana Zazvichaj vidilyayut dvi veliki zatoki Chatem na pivnichno shidnomu boci ostrova Vejfer na pivnichno zahidnomu Najbilshi richki Genio i Pittiyer yaki vpadayut v okean bilya buhti Vejfer Na ostrovi blizko 200 vodospadiv u sezon doshiv yih staye znachno bilshe Gruntovij pokriv utvorivsya unaslidok rujnuvannya j vivitryuvannya skelnoyi porodi j skladayetsya z sumishi glini pisku i dribnih kameniv t zv entisol vidriznyayetsya kisloyu reakciyeyu legko vimivayetsya tropichnimi zlivami osoblivo na girskih shilah de eroziya ne strimuyetsya roslinnistyu Flora i faunaFlora Priberezhna roslinnist u buhti Chatem Roslinnist ostrova desho bidnisha nizh najblizhchi dilyanki materika prote bagato v chomu unikalna mistit chimalo endemichnih vidiv sho posluzhilo odniyeyu z prichin togo sho ostriv ogolosili prirodoohoronnoyu teritoriyeyu Zokrema z 235 vidiv nasinnih roslin ostrova shonajmenshe 70 traplyayutsya tilki tut Sered inshih roslin tut 74 vidi hvoshiv i paporotepodibnih 128 vidiv lishajnikiv i mohiv 90 vidiv vishih gribiv i 41 vid plisnyavi pri tomu sho doslidzhena misceva flora daleko ne povnistyu Lisi Roslinnist ostrova predstavlena troma tipami tropichnih lisiv rivninni tropichni lisi girski tropichni lisi ta girski tumanni tropichni lisi Rivninni tropichni lisi Rivninni tropichni lisi pidijmayutsya shilami priberezhnih gir priblizno do vidmitki 50 m Osnovnimi roslinami v priberezhnomu lisi ye eritrina bura Erythrina fusca kokosova palma Cocos nucifera i annona gladka Annona glabra Trav yanij pokriv skladayetsya z paporotej i roslin rodin malvovih i bobovih Girski tropichni lisi Girski tropichni lisi pidijmayutsya po shilah priberezhnih gir do poznachki 500 m i skladaye roslinnij pokriv vnutrishnoyi rivninnoyi oblasti Najposhirenishimi predstavnikami roslinnosti cogo tipu ye tri endemichnih vidi vid zaliznogo dereva uriki Sacoglottis holdridgei odin z vidiv avokado Ocotea insularis a takozh cekropiya diamantova Cecropia pittieri Tut poshireni takozh epifiti sho obplitayut dereva ta zvisayut uniz peretvoryuyuchi lis u velmi vazhkoprohidnij ce orhidni paporoti bromeliyevi najvidomishim z yakih ye ananas palmi Rooseveltia frankliniana a takozh kilka vidiv mohiv Trav yanistij pokriv utvoryuyut v osnovnomu paporoti riznih vidiv sered inshih Cyathea armata i Danaea media Girski tumanni tropichni lisi Girski tumanni tropichni lisi rostut lishe na vershini gori Serro Iglesias Osnovnimi roslinami cogo tipu lisiv ye dereva z rodini mirtovih Fauna Ostrivna fauna Fregati Nazemna fauna ostrova vidnosno bidna Na ostrovi meshkaye ponad 400 vidiv komah z yakih 65 blizko 16 ye endemikami cogo ostrova Osoblivo chislenni j riznomanitni meteliki j murahi Krim togo ye bagato vidiv pavukiv sered nih pavuk Wendilgarda galapagensis sho zhive viklyuchno na ostrovi Kokos mokric i bagatonizhok deyaki z yakih otrujni Ostriv Kokos ye domivkoyu dlya dvoh vidiv yashirok Sphaerodactylus pacificus i Norops townsendii Obidva vidi traplyayutsya tilki tut Zemnovodni na ostrovi ne zafiksovani Na ostrovi gnizditsya blizko 90 vidiv ptahiv Na ostrovi j navkolishnih nadvodnih skelyah roztashovani gnizdovi koloniyi bagatoh morskih ptahiv zokrema buroyi Sula leucogaster i chervononogoyi Sula sula olushi velikogo fregata Fregata minor bilogo Gygis alba i zvichajnogo durnogo Anous stolidus kryachkiv 7 vidiv ptahiv meshkaye v glibini ostrova tri z nih poshireni tilki tut kokosova muholovka Nesotriccus ridgwayi kokosova zozulya Coccyzus ferrugineus i kokosovij v yurok Pinaroloxias inornata Na ostrovi prozhivayut 4 vidi nazemnih ssavciv oleni svini kishki i shuri ta odin vid otrujnih zmij bura bojga Boiga irregularis Vsi voni buli introdukovani tobto navmisno abo vipadkovo zavezeni na ostriv lyudmi Uryad Kosta Riki namagayetsya obmezhuvati rozpovsyudzhennya cih tvarin oskilki voni porushuyut stijkist miscevoyi ekosistemi Zokrema z vini shuriv gine do 90 ptashinih vivodkiv Morska fauna Zelena morska cherepaha Morska fauna priberezhnih vod ostrova vidznachayetsya bagatstvom vidiv ta chiselnistyu populyacij Tepli tropichni vodi koloniyi koraliv pidvodni gori vulkanichni pecheri vse ce daye pritulok i prozhitok dlya 600 vidiv molyuskiv 57 vidiv rakopodibnih ta ponad 300 vidiv rib sered yakih varto vidznachiti zhovtoperih tunciv Thunnus albacares mant Manta birostris rib vitrilnikiv Istiophorus platypterus bronzovih rib molotiv Sphyrna lewini i nareshti kitovih akul Rhincodon typus sho vvazhayutsya najbilshimi v svoyij rodini Samih koraliv narahovuyetsya 32 vidi z yakih najposhirenishij Porites californica Na nevelikih glibinah do 8 m takozh poshirenij Pocillopora robusta a na bilshih glibinah osoblivo v rajoni ostrivcya Manuelita Tubastrea aurea U priberezhnih vodah takozh vodyatsya gorbati kiti Megaptera novaeangliae grindi Globicephala delfini afalini Tursiops truncatus i kalifornijski morski levi Zalophus californianus biloperi Triaenodon obesus i siri Carcharhinus amblyrhynchos rifovi akuli U rifah meshkayut vosminogi mureni morski cherepahi bissi Eretmochelys imbricata zeleni Chelonia mydas i olivkovi Lepidochelys olivacea cherepahi ribi papugi IstoriyaIstoriyu ostrova Kokos podilyayut na shist riznih za vazhlivistyu j istorichnim napovnennyam periodiv sho chastkovo perekrivayutsya Rannya istoriya Vidkrittya ostrova yevropejcyami blizko 1526 1542 rokiv Piratskij period 17 18 stolittya Protyagom cogo periodu ostriv sluguvav bazoyu dlya pirativ de voni zapasalisya riboyu prisnoyu vodoyu j derevinoyu dlya lagodzhennya suden Takozh zgidno z legendoyu u cej chas ostriv staye znamenitim piratskim sejfom Kitobijnij promisel Kinec 18 pochatok 19 stolittya Najmensh doslidzhenij period istoriyi ostrova Za cih chasiv ostriv stav bazoyu dlya kitoboyiv ta vikoristovuvavsya dlya popovnennya zapasiv prisnoyi vodi drov i korabelnoyi derevini Chas naukovogo opisu i doslidzhennya 1791 1932 roki Pochinayetsya z vidviduvannya ostrova naturalistom Alessandro Malaspinoyu i zakinchuyetsya podorozhzhyu Allana Henkoka na motornij yahti Venero III U cej chas vidbulosya intensivne kartografuvannya ostrova i jogo geologichne doslidzhennya yak i doslidzhennya ostrivnoyi flori i fauni Kolonialnij period 1879 1912 roki Protyagom cogo periodu zdijsneno sprobi peretvoriti ostriv na v yaznicyu a potim zasnuvati na nim silskogospodarsku koloniyu Obidvi sprobi provalilisya cherez slabkij zv yazok iz materikom i trudnoshi pov yazani z vizhivannyam lyudini v tropichnih vologih lisah Era poshukiv skarbiv i turizmu Persha chvert 19 stolittya suchasnist Na ostrovi shukali skarbi blizko 300 velikih i malih ekspedicij Zhodna z nih prinajmni oficijno ne ogolosila pro uspih Ostannya ekspediciya pid kerivnictvom Dzhona Hodzhesa i Leonela Pacheko vidvidala ostriv Kokos 1992 roku ta yak i bagato inshih zalishila jogo z porozhnimi rukami Vidkrittya Mapa ostrova 1943 1945 rokiv Doslidniki ne viklyuchayut sho ostriv Kokos buv vidomij korinnomu naselennyu Kosta Riki zadovgo do vidkrittya cih zemel ispancyami ale pryamih dokaziv cogo nemaye Za svidchennyam Gonsalo Fernandesa de Ovyedo Zagalni vidomosti pro prirodnu istoriyu Indij pershim z yevropejciv na ostrovi visadivsya Huan Kabesas predstavnik torgovogo domu Sevilyi Kabesas dav ostrovu nazvu Cherepashkovij ostriv Svyatogo Hresta isp Isla de Coques e Isla de Santa Cruz prote nazva jmovirno bula pereplutana abo zaminena Tochna data vidkrittya takozh nevidoma vvazhayetsya sho ce vidbulosya praktichno vipadkovo des mizh 1526 i 1542 rokami dzherela znachno rozhodyatsya v datah koli ostriv vpershe z yavivsya na francuzkij karti Nikolya Delyena Nicolas Desliens pid nazvoyu Cherepashkovij ostriv fr Ysle de Coques Cya podiya zalishilasya praktichno nepomichenoyu ispanska imperiya ne vvazhala kinutij v okeani pustelnij ostriv strategichno vazhlivim dlya osvoyennya novih zemel Piratskij period Pochinayuchi z 17 stolittya pirati za neglasnoyi pidtrimki britanskogo uryadu yakij namagavsya poslabiti ispansku monopoliyu na torgivlyu z Amerikoyu pochali koristuvatisya ostrovom yak bazoyu dlya napadiv na mista ta korabli tihookeanskogo uzberezhzhya Ameriki ta miscem vidpochinku pislya operacij Sered nih buli zokrema taki vidomi osobi yak Vilyam Dampir i Lajonel Vejfer Cogo periodu stosuyutsya chislenni legendi pov yazani zi shovanimi na ostrovi skarbami Kitobijnij promisel Chas aktivnogo vidviduvannya ostrova amerikanskimi kitoboyami pripadaye na kinec 18 pochatok 19 stolittya Cej period dostatno opisano prote nayavni dokumenti poki sho chekayut doskonalnogo vivchennya i publikaciyi Golovnim ob yektom zdobichi jmovirno sluzhili grindi i gorbati kiti dosit chislenni v cih vodah Sam ostriv vikoristovuvavsya dlya timchasovih stoyanok shob zapastisya prisnoyu vodoyu derevinoyu dlya lagodzhennya suden drovami Za legendoyu same kitoboyi znyali z ostrova odnogo z pershih nevdah shukachiv skarbiv kapitana Kittinga Period naukovogo opisu ta kartografuvannya ostrovu Doslidnickij korabel Departamentu Ribalstva Albatros nevdovzi pislya doslidzhennya ostrova Naprikinci 18 stolittya Ispanska korona vzyalasya za rozv yazannya problemi kartografuvannya j opisu zamorskih kolonij Cherez ce v Pivdennu Ameriku i sered inshogo na ostriv Kokos na dvoh sudnah Diskubyerto isp Descubierto Vidkrittya i Atrevido isp Atrevido Smilivij bula nadislana ekspediciya Alessandro Malaspini Oskilki piznishe za nakazom ispanskogo korolya Malaspini dovelosya zminiti marshrut i podatisya na pivnich ekspediciya zumila zrobiti lishe kartografuvannya ostrova j zibrati obmezhenu geologichnu kolekciyu Nastupnim zupinivsya na ostrovi Kokos ser Dzhordzh Vankuver yakij za nakazom Britanskogo Admiraltejstva na korablyah Diskaveri angl Discovery Vidkrittya i Chatem Chatham u 1795 roci virushiv na poshuki Pivnichno Zahidnogo prohodu Ekspediciya vikonala kartografichne znimannya j sklala detalnu kartu ostrova Dali na ostrovi z yavivsya Edvard Belcher na korablyah Sulfur i Starling jogo ekspediciya viznachila temperaturu vodi i zdijsnila promiri glibin Za doruchennyam Departamentu Ribalstva SShA v 1888 roci na sudni Albatros Albatross do ostrova distavsya morskij zoolog Aleksander Agassis Piznishe jogo kolekciya bula peredana Muzeyu porivnyalnoyi zoologiyi v Garvardi Ornitologichna ekspediciya Hopkinsa Stenforda na korabli Dzhuliya Volen Julia Whalen u 1899 roci vidkrila na ostrovi tri vidi ptahiv endemikiv kokosovogo muhoyida zozulyu i v yurka U 1905 roci ostriv vidvidala entomologichna ekspediciya nadislana Kalifornijskoyu akademiyeyu nauk na sudni Akademiya Academy po dorozi do Galapagoskih ostroviv i zibrala znachnu kolekciyu miscevih komah ta povernulasya dodomu vzhe pislya rujnivnogo zemletrusu v San Francisko U 1924 roci tut z yavilasya ekspediciya nadislana Britanskim muzeyem na korabli Sent Dzhordzh Saint Georges Takozh ostriv dvichi vidvidav miljoner Vilyam Kissam Vanderbilt II na svoyih yahtah Igl Eagle Orel i Ara Ara v 1921 1928 rokah pid chas svoyih navkolosvitnih podorozhej U 1930 roci tut pobuvav Vinsent Astor na korabli Normal Nourmhal Varto zgadati miljonera i morskogo zoologa Allana Henkoka sho vidvidav ostriv na motornij yahti Velero III Velero III 1932 roku Jomu vdalosya zibrati bagatu kolekciyu morskih rakopodibnih Sprobi zasnuvati koloniyu Avgust Gissler Ostriv Kokos oficijno ne mav vlasnika do 1869 roku koli prezident Kosta Riki Hesus Himenes Samora imenem yakogo zaraz nazvana druga za visotoyu gora ostrova nadislav do ostrova ekspediciyu z metoyu progoloshennya kostarikanskoyi vlasnosti na nogo U veresni 1869 roku ostriv oficijno uvijshov do skladu ciyeyi krayini Praktichno nichogo ne vidomo pro sprobu peretvoriti ostriv na v yaznicyu Koloniya sho skladalasya iz zaslanciv zmogla proisnuvati tut lishe tri roki 1879 1881 imovirno cherez slabkij zv yazok iz materikom a takozh cherez otrujnih zmij i komariv perenosnikiv zhovtoyi lihomanki 1897 roku kostarikanskij uryad priznachiv nimeckogo shukacha skarbiv Avgusta Gisslera pershim gubernatorom ostrova Kokos i dozvoliv jomu stvoriti tam silskogospodarsku koloniyu Gissler pryamuvav na ostriv iz tverdim perekonannyam sho tam zberigayutsya skarbi inkiv U poshukah vin diyav metodichno i nekvapom U pershu chergu Gissler zasnuvav fermu de mozhna bulo viroshuvati ovochi j zagotovlyuvati pro zapas okeansku ribu Pislya cogo ostriv bulo rozbito na sto kvadrativ kozhen z yakih Gissler metodichno rozkopuvav do skelnoyi porodi Cij roboti vin prisvyativ majzhe 20 rokiv znajshovshi lishe zhmenyu ispanskih zolotih dubloniv vikarbuvanih 1788 roku Mozhlivo ce perekonalo Gisslera v bezplidnosti podalshih sprob mozhlivo pislya smerti druzhini vin ne pobazhav tam zalishatisya ale cherez dvadcyat rokiv Gissler zalishiv ostriv iz nalagodzhenim gospodarstvom jogo meshkancyam ta podalshim zolotoshukacham Legendi ostrova KokosZoloto inkiv 1532 roku imperiyu inkiv Tauantinsuyu zavoyuvali ispanci na choli z Francisko Pisarro Zagalnovidomo sho peredusim konkistadoriv privertalo zoloto persh za vse zoloto Kusko svyashennoyi stolici inkiv yakogo v comu misti bulo bilsh nizh dostatno Pidrahovano sho yak podatki dari ta vijskova zdobich syudi shorichno potraplyalo blizko 15 tisyach arrob zolota odna arroba ce priblizno 11 4 kg tozh za chas isnuvannya imperiyi v yiyi stolici povinno bulo skupchitisya za riznimi ocinkami vid 50 do 100 tisyach tonn cogo metalu Za zakonami Tauantinsuyu zoloto sho potrapilo do Kusko vzhe ne pidlyagalo vivezennyu sho zbilshuvalo jogo zapasi Za chasiv hramovih svyat takih yak Inti Rajmi 50 tis voyiniv inkiv ozbroyuvalisya najkrashimi mechami palicyami j shitami chasto zroblenimi z chistogo zolota Velicheznij zolotij lancyug ohoplyuvav centralnu ploshu mista u svyata pridvorni ta gosti mista tancyuvali trimayuchi jogo v rukah Tilki dlya togo shob pidnyati toj lancyug potribno bulo 200 silnih cholovikiv Os yak opisuye odin iz suputnikiv Pisarro tak zvanij zolotij sad odin iz shedevriv indianskogo mistectva yakij zreshtoyu bulo pereplavleno v zlivki yak zdobich Ispanskoyi koroni U sadu comu bulo visadzheno krasivi dereva j chudovi kviti i zapashni travi yaki tilki rosli v comu carstvi Bagato z nih bulo vidlito iz zolota j sribla prichomu kozhna roslina zobrazhena ne odin raz a vid malenkogo ledve pomitnogo nad zemleyu pagonu do zrilogo kusha v jogo povnij rozmir Tam mi bachili polya zasiyani kukurudzoyu Yiyi stebla buli zi sribla a kachani z zolota i vse ce bulo zobrazheno tak pravdivo sho mozhna bulo rozglediti listya zerna i navit voloski na nih Na dodachu do cih chudes u sadu inkiv buli vsilyaki tvarini vidliti z zolota j sribla taki yak kroliki mishi zmiyi yashirki meteliki lisici j diki kishki Znajshli mi tam i ptahiv sho sidili na derevah tak nemov os os zbiralisya zaspivati inshi zh nibi pogojduvalisya na kvitah i pili kvitkovij nektar I buli she tam zoloti kozuli j oleni pumi j yaguari usi tvarini j u malomu i v zrilomu vici i kozhna z nih zajmala vidpovidne misce yak ce j lichilo yiyi prirodi Popri spravdi velicheznu zdobich zahoplenu v Kusko ispanci buli vpevneni sho levova chastka skarbiv visliznula z yih ruk Za legendoyu pered stratoyu bog imperator inkiv Ataualpa zumiv peredati prisluzhnikovi svij ostannij nakaz kipu z 13 vuzliv priv yazanih do bruska zolota Pislya cogo zolota zdobich ispanciv praktichno zvelasya do nulya Tak ce chi ne tak nevidomo prote dokumentalno zafiksovano inshij fakt pislya zavoyuvannya Tauantinsuyu Inka Manko II zustrivshis z ispanskim poslom visipav pered nim na stil kelih kukurudzyanih zernyatok i pidnyavshi odne z nih skazav sho ce zoloto yake distalosya ispancyam Inshi zerna zahovani v tajniki j pecheri zoloto inkiv Manko zaproponuvav ce zoloto ispancyam za umovi sho voni nazavzhdi zalishat Peru Posol prote buv vimushenij vidkinuti cyu shiru ugodu Avgust Gissler zasnovnik silskogospodarskoyi koloniyi na ostrovi Kokos napoleglivo dotrimuvavsya dumki sho skarbi inkiv abo yih istotna chastina prihovani same tut Nevidomo sho stalo pidgruntyam takogo smilivogo tverdzhennya niyakih dokumentalnih pidtverdzhen jomu ne nemaye a sam Gissler pislya 20 rokiv bezplidnih poshukiv vimushenij buv zalishiti ostriv majzhe z porozhnimi rukami Genri Morgan Drugij za chasom skarb za legendoyu nalezhit vidomomu piratu britancyu Genri Morganu sho shovav jogo tam u drugij polovini 17 stolittya 1668 roku vin zahopiv panamske portove misto Portobelo de zbiralosya ispanske zoloto pered vidryadzhennyam do metropoliyi Protyagom nastupnih troh rokiv jogo vijskovoyu zdobichchyu stali mista Marakajbo i Panama Rozgrabuvavshi ci mista vin naviki zdobuv slavu legendarnogo pirata Na vidminu vid bagatoh inshih Morgan skrupulozno vidrahovuvav nalezhnu chastinu zdobichi anglijskomu korolevi Karlu II za sho naprikinci svoyeyi piratskoyi kar yeri buv zvedenij do rangu licariv i priznachenij vicegubernatorom Yamajki Legenda svidchit sho cherez deyakij chas Karlu II donesli sho Morgan odnak prihovuvav bilshu chastinu nagrabovanogo zolota j zariv jogo na ostrovi Kokos Korol Angliyi viklikav korolya pirativ do Londona de hotiv diznatisya pro tayemnicyu skarbu Ale Morgan zumiv nadati korolevi vicherpni dokazi pomilkovosti zvedenih na nogo zvinuvachen 1688 roku korol pirativ i derzhavnij diyach pomer Tayemnicya jogo skarbu na ostrovi Kokos dosi zalishayetsya nerozgadanoyu Edvard Devis Tretim piratom hto mig shovati na ostrovi skarbi buv bukanyer Edvard Devis Na svoyemu korabli Vtiha parubka Bachelor s Delight vin vidviduvav ostriv shonajmenshe dvichi 1684 ta 1702 roku hocha imovirno vin zdijsniv znachno bilshe podorozhej do ostrova Za legendoyu pislya uspishnogo pograbuvannya ispanskih poselen na uzberezhzhi Peru j Chili v ostanni roki 17 stolittya vin zahovav na ostrovi 300 tis funtiv 135 tonn bruskiv sribla Inshogo razu vin zalishiv na ostrovi 733 bruski zolota 7 bochok zolotih monet ta veliku kilkist cerkovnih koshtovnostej Vilyam Dampir Zobrazhennya korablya vibite na skeli Za legendoyu oriyentir dlya poshuku skarbu Vilyam Dampir znamenitij pirat okeanograf i literator Svoyim ulyublenim miscem u svitovomu okeani vin nazivav Karibske more yak viyavilosya daleko ne daremno Pislya kilkoh uspishnih nabigiv na priberezhni poselennya vin visadivsya na ostrovi Kokos yakij nadali stav jogo rezidenciyeyu Tut pirat hovav bilshu chastinu nagrabovanogo zolota Ispanskij korol poobicyav veliki vinagorodi za golovi najvidomishih piratskih vatazhkiv sered yakih buv i Dampir Ale ce tilki zaohotilo pirativ visadki na uzberezhzhya zalishalisya chastimi a nadra ostrova Kokos za legendami popovnilisya zolotimi zlitkami Piznishe Vilyam Dampir zalishiv nebezpechnu zonu j podavsya do Indijskogo okeanu Po dorozi vin vidkriv grupu nevidomih ranishe ostroviv 1691 roku kolishnomu piratu Anglijskoyu koronoyu bulo nadane zvannya licarya i vin ostatochno osiv u Londoni Benito Bonito She odnim piratom sho vibrav svoyim pritulkom ostriv Kokos buv kolishnij kapitan anglijskogo korolivskogo flotu Aleksander Grehem sho vzyav sobi psevdonim Benito Bonito Vin pidnyav na reyi Veselij Rodzher koli za legendoyu porvav z admiralom Nelsonom pislya togo yak Grehema obijshli v chinah i nagorodah pislya Trafalgarskoj bitvi U 1819 roci razom z bandoyu golovoriziv Benito visadivsya na materiku zahopiv konvoj iz vantazhem zolota sho pryamuvav z centralnih rajoniv Meksiki do Akapulko i povernuvsya na ostriv Tam u nepristupnomu z morya groti pirati Bonito vlashtuvali nadijnu shovanku potrapiti do yakoyi mozhna bulo lishe cherez vuzkij hid probitij uniz u skelyah iz majzhe neprolaznih tropichnih chagarnikiv 1820 roku Bonito na prizvisko Krivavij Klinok bulo povisheno na reyi anglijskogo vijskovogo korablya Skarb Limi Delizhka Ilyustraciya z Knigi Pirativ Govarda Pajla Najvidomishoyu v istoriyi ostrova Kokos stala tak zvana legenda pro Skarb Limi sho stosuyetsya chasiv vijni za nezalezhnist Peru U ti chasi pid chas nastupu generala Hose de San Martina v golovnomu portu koloniyi Kayao skupchilisya cinnosti znatnih ispanskih bizhenciv yaki bulo virisheno razom iz derzhavnimi j cerkovnimi cinnostyami vidpraviti do metropoliyi Sered inshogo nazivayetsya statuya Svyatoyi Divi z nemovlyam v rukah rozmirom u zrist lyudini vidlita iz zolota Zavdannya doruchili anglijskomu kapitanu Vilyamu Skottu Tompsonu chiye sudno Meri Dir Mary Dear Doroga Meri u toj chas stoyalo na yakori v portu Kayao Ispanci obicyali korsarovi veliku vinagorodu nibito prihovavshi pri comu sho same voni vantazhat na sudno Oficijno bulo ogolosheno sho jdetsya pro derzhavni dokumenti do yakih bula pristavlena chislenna ispanska ohorona Ale obhitriti Tompsona ne vdalosya Pizno vnochi ohoronu bulo znisheno yakirnij kanat obrubano i brig vijshov u vidkrite more Vranci vtikachiv spohopilisya j za nimi bulo nadislano vijskovij korabel Nazdognati sudno Tompsona jomu vdalosya v buhti Vejfer ostrova Kokos prote skarbiv u tryumah uzhe ne bulo Ispanci povisili vsih okrim Tompsona i jogo starshogo shturmana Yih povezli v panamsku v yaznicyu de torturami zbiralisya vibiti z nih viznannya Ale po dorozi shturman pomer a kapitan berig tayemnicyu skarbu ne bez pidstav vvazhayuchi sho lishe tak vin zberezhe sobi zhittya Hvilya vizvolnoyi borotbi dokotilasya do Panami 1821 roku Sered vidpushenih na volyu v yazniv ispanskih v yaznic opinivsya i Vilyam Tompson Vin perebravsya do Kanadi de bagato rokiv prozhiv na Nyufaundlendi postupovo zbirayuchi groshi shob virushiti na ostriv Kokos i vikopati skarb yedinim volodarem yakogo vin u toj chas zalishavsya Tompson uklav ugodu z kapitanom Kittingom i nibito podilivsya z nim tayemniceyu prote pered samim plavannyam vazhko zahvoriv i vmirayuchi viddav Kittingu kartu ostrova z koordinatami potayenoyi pecheri Ekspediciya Kittinga dosyagla ostrova Kapitan i jogo novij kompanjon Boug namagalisya prihovati vid komandi metu vidviduvannya ostrova Pid privodom polyuvannya voni udvoh zijshli na bereg ale cim viklikali pidozru Matrosi za yih vidsutnosti obshukali kapitanovu kayutu znajshli mishok iz koshtovnimi kamenyami i koli kompanjoni povernulisya na sudno komanda sho zbuntuvalasya zazhadala vid nih chesnogo podilu Kitting i Boug dlya goditsya pogodivshis ale vnochi zalishili sudno j shovalisya v pecheri na berezi Moryaki obshukali ves ostriv ale marno podilili znajdeni v kayuti diamanti j pidnyali vitrila Cherez deyakij chas kitobijne sudno sho zupinilosya na ostrovi shob popovniti zapas prisnoyi vodi pidibralo na berezi zmuchenu lyudinu Ce buv kapitan Kitting Vin rozpoviv sho jogo komanda pidnyavshi zakolot zahopila brig a vin vimushenij buv ryatuvatisya vtecheyu na ostriv Pro Bouga Kitting ne zgaduvav Pripuskayut sho vin ubiv Bouga v pecheri pid chas podilu skarbu Iz kitoboyami Kitting povernuvsya do Nyufaundlendu privizshi z soboyu mishechok koshtovnih kameniv sho zabezpechili jomu nadali bezbidne zhittya Zapevnyayut sho vse zhittya vin pragnuv she raz vidvidati ostriv Kokos ale z yakihos prichin ne zumiv zdijsniti svogo namiru Poshuki skarbivVidomi ekspediciyi Persha ekspediciya shukachiv skarbiv pribula do ostrova v pershij chverti 19 stolittya ta oznamenuvala pochatok novitnogo periodu jogo istoriyi Vidtodi na poshuki skarbiv na Kokos yih bulo sporyadzheno ponad 300 Interes do ostrova skarbiv z chasom to zatuhav to spalahuvav znovu Karta Tompsona yaku za legendoyu vin zalishiv pered smertyu svoyemu drugu Kittingu a toj peredav svoyemu starshini Nikolya Ficdzheraldu bagato raziv kopiyuvalasya i pereprodavalasya ale naskilki vidomo she nikogo ne privela do uspihu Vreshti resht v nij stali z yavlyatisya riznochitannya viklikani pomilkami kopiyuvannya i pryamoyu falsifikaciyeyu v odnih variantah kopiyi zolota pechera bula poznachena bilya pidnizhzhya odniyeyi z gir u glibini ostrova v inshih u pidvodnomu groti u tretih pid zemleyu Na pereprodazhah piratskoyi karti nazhivalisya nepogani kapitali teper yiyi proponuyut navit v Interneti Pislya bezposerednih kliyentiv Ficdzheralda sho pereproduvav kartu pid privodom sho jomu ne pid silu zibrati koshti dlya poshukiv skarbu nastalo zatishshya do seredini stolittya Znov interes do skarbiv ostrova Kokos spalahnuv pislya poyavi v San Francisko Meri Velch sho vidavala sebe za podruzhku Krivavogo Klinka Zgidno z yiyi rozpoviddyu Benito Bonito vikrav 18 richnu Meri z domu kilka rokiv vona provela z nim u plavanni na jogo brigu Relampago azh doki piratskij korabel ne zahopili anglijci Pislya togo yak Bonito stratili Meri zasudili do katorgi zvilnivshis vona virishila organizuvati spilku shob viriti skarb zahovanij praktichno u neyi na ochah Meri mala z soboyu she odnu piratsku kartu za yiyi slovami peredanu yij samim Bonito Pajoviki znajshlisya porivnyano legko i 1854 roku Meri Velch pribula na ostriv Kokos na paroplavi Frensis El Stil Prote pohodivshi po ostrovu vona ogolosila sho vidtodi miscevist duzhe silno zminilasya Pajoviki virishili vse zh taki ne vidstupati i prodovzhili poshuk naoslip prote probivshi v skelnij porodi blizko desyatka tuneliv i shaht nichogo ne znajshli Spilka lopnula prote Meri Velch zumila nazhiti na svoyih rozpovidyah i prodazhi chergovoyi piratskoyi karti nepogane bagatstvo sho dozvolilo yij bezbidno prozhiti do kincya svoyih dniv 1926 roku na ostrovi pobuvav znamenitij avtoperegonnik Malkolm Kempbell ozbroyenij chergovoyu kopiyeyu karti Tompsona Vvazhayetsya sho vin vklav v organizaciyu ekspediciyi 40 tisyach dolariv vlasnih koshtiv ale vzhe cherez misyac pokinuv ostriv iz porozhnimi rukami Daninu poshukam skarbiv viddav i amerikanskij miljoner Vilyam Kissam Vanderbilt II ale i jogo zusillya propali darom Trichi ostriv vidviduvav navit prezident SShA Franklin Ruzvelt u 1935 1940 rokah ale ne dlya poshuku skarbiv a dlya vidpochinku Poki prezident vidpochivav jogo ohorona i pomichniki obshukali ves ostriv zhartuyuchi odin nad odnim Sho ti robitimesh koli vikopayesh gorshik zolota i zvichajno zh skarbiv ne znajshli U seredini 20 stolittya na ostrovi z kartoyu Tompsona p yat raziv pobuvav citrusivnik Forbs iz Kaliforniyi Forbs vvazhav znamenitogo pirata svoyim predkom Prodavshi fermu ta spodivayuchis na shvidke zbagachennya vsi koshti vklav v organizaciyu poshukiv Prote i 1950 roku jogo ostannya poyizdka na ostriv zakinchilasya nichim Trichi syudi priyizhdzhav angliyec Albert Edvards Vin pripiniv poshuki 1953 roku zayavivshi zhurnalistam Ya radij hoch bi tomu sho zalishivsya zhivij Adzhe daleko ne vsim tak poshastilo Odnih nazdognala smert u burunah pri sprobi visaditisya na bereg inshi vpali vid ruk ubivc treti pomerli vid ukusiv otrujnih zmij abo stali zhertvami tropichnoyi lihomanki Spravdi dehto z shukachiv legkoyi nazhivi znajshov tut svij kinec Najvidomisha z tragedij vidbulasya vlitku 1962 roku koli na ostriv Kokos visadilasya grupa francuziv shukachiv skarbiv speleolog Rober Vern zhurnalist Zhan Portell i pismennik Klod Sharlye Voni shiroko rozreklamuvali svoyi plani poshukiv piratskogo zolota spodivayuchis sho yaksho navit skarbiv ne bude to gonorari za nadrukovanu pro prigodi knigu tele i radioperedachi perevishat vitrati Ale stalosya neperedbachene koli voni oglyadali grot sho vihodiv u more v buhti Chatem nespodivano zagluhnuv motor a vesla lezhali na dni chovna pridavleni nametom distati zh yih ne bulo chasu Hvilya sho nabigla zboku perekinula choven Verna vikinulo na skeli a dvoye jogo druziv potonuli Tilki cherez dva misyaci sudno sho vipadkovo prohodilo povz ostriv znyalo Verna z ostrova Skepsis Ostriv Kokos stav znamenitim zavdyaki piratskim skarbam nibito zalishenim tut u zolotu epohu piratskogo promislu Prote ponad 300 nevdalih ekspedicij dlya yih poshukiv zalishilisya ni z chim sho naproshuyetsya visnovok sho ci legendi skorish za vse ye ne bilsh nizh vigadkami v osnovi yakih lezhat lishe urivchasti spogadi i vichna tyaga lyudej do tayemnichogo Pro skarb inkiv zagalom nemaye zhodnih vidomostej okrim perekonanosti Avgusta Gisslera sho voni zahovani na ostrovi Kokos Zvidki Gissler uzyav cyu informaciyu nevidomo prote jogo dvadcyatirichna epopeya i osoblivo yiyi rezultat govoryat sami za sebe Shodo Genri Morgana to nemaye zhodnih dokumentiv sho vkazuvali b na jogo plavannya u vodah Tihogo okeanu Vsi dokumenti sho zbereglisya perekonuyut sho vsi svoyi naloti pirat zrobiv v Atlantichnomu okeani perevazhno Karibskomu mori na toj chas lishe Frensis Drejk zumiv obignuti Ameriku i piti vid ispanskih vijskovih korabliv Jmovirno lyudska uyava pidhopila smutnu zasnovanu na pripushennyah chutku i peretvorila yiyi na legendu pro skarb Morgana Shodo Benito Bonito to istoriya Meri Velch chasto kritikuyetsya za nepogodzhenosti napriklad za riznimi versiyami yiyi legendi vona bula shoplena piratom mizh 1805 i 1818 rokami u vici 18 rokiv todi yak 18 za dokumentami yij vipovnilosya lishe 1820 roku Hocha cyu rozbizhnist mozhna poyasniti zabudkuvatistyu ta nenadijnimi dokumentami prote golovnim v ocinci yiyi istoriyi ye te sho vsi vidomosti pro yiyi rol u zhitti pirata zasnovuyutsya na yiyi vlasnih rozpovidyah Mozhna pripustiti sho vona vigadala svoyu istoriyu vid pochatku do kincya bazhayuchi nazhitisya na prodazhi piratskoyi karti sho yij zreshtoyu vdalosya Ne krashe i zi skarbami Limi Nide v ispanskih arhivah sho zbereglisya nemaye zgadki pro vantazhennya skarbiv na anglijske sudno abo nadsilannya fregata za Tompsonom na ostriv Kokos Bilsh togo dvometrova statuya Divi Mariyi z nemovlyam nibito zahovana v odnomu z tajnikiv i ponini stoyit v kafedralnomu sobori Limi prichomu yak zapevnyayut cerkovni posadovci nikoli jogo ne zalishala a armiya generala San Martina ne robila zamahiv na cerkovne majno Tomu logichno pripustiti sho i cya istoriya vigadana vid pochatku do kincya Yedinim hto spravdi vidvidav ostriv Kokos buv Vilyam Dampir Jogo korabel Utiha parubka shonajmenshe dvichi zupinyavsya v buhti Vejfer nazvanij na chest jogo korabelnogo likarya Lajonela Vejfera Prote znovu nemaye zhodnih dokaziv sho Dampir zalishav tut yakis koshtovnosti Nacionalnij parkNacionalnij park Ostriv Kokos Parque Nacional Isla del Cocoisp Isla del CocoKrayina Tihij okeanRoztashuvannya Tihij okeanVodni ob yekti Tihij okeanPlosha 23 85 km Visota nad r m 283 mZasnovano 1978Svitova spadshina YuNESKONazva YuNESKO Cocos Island National ParkKrayina Kosta RikaTip PrirodnijKriteriyi ix xOb yekt 820Region YuNESKO Latinska Amerika i Vest IndiyaZareyestrovano 1997 21 sesiya Status Ramsarske ugiddyaOstriv Kokos Kosta Rika Ostriv Kokos u Vikishovishi Zasnuvannya ta status Dokladnishe div es Za svoyi unikalni prirodni harakteristiki ostriv buv progoloshenij nacionalnim parkom pid nazvoyu Nacionalnij park Ostriv Kokos isp Parque National Isla del Coco nakazom vikonavchoyi vladi uryadu Kosta Riki 08748 A v 1978 roci 1982 roku nakaz buv pidtverdzhenij parlamentom u zakoni 6794 a u vodah bilya ostrova buv zasnovanij morskij rezerv iz takoyu zh nazvoyu 1991 roku nakazom vikonavchoyi vladi 20260 teritoriya parku bula rozshirena ohoplyuyuchi akvatoriyu na vidstani do 15 km vid ostrova Vsya cya zona bula progoloshena teritoriyeyu absolyutnogo zahistu tobto bulo povnistyu zaboroneno vikoristannya resursiv morya komercijnu promislovu ta silskogospodarsku diyalnist U 1995 roci teritoriyi buv nadanij status prirodoohoronnoyi teritoriyi nakazom 24652 1997 roku na 21 ij sesiyi YuNESKO zanesla nacionalnij park do spisku Svitovoyi spadshini Rishennya pro nadannya statusu ob yekta Svitovoyi spadshini bulo uhvalene zgidno z kriteriyami ix ob yekt ye vidatnim zrazkom ekologichnih abo biologichnih procesiv v evolyuciyi i rozvitku zemnih prisnovodnih beregovih i morskih ekosistem i roslinnih i tvarinnih spilnot i x ob yekt vklyuchaye najvazhlivishe abo znachne prirodne misce isnuvannya dlya zberezhennya v nomu biologichnogo riznomanittya zokrema zagrozhenih vidiv vinyatkovoyi svitovoyi cinnosti z poglyadu nauki U spisku Svitovoyi spadshini ostrovu buv prisvoyenij nomer 802 Golovnij budinok pracivnikiv parku Za stanom ekosistemi ostrova i pravilami perebuvannya vidviduvachiv postijno stezhit grupa z dev yati kostarikanskih sposterigachiv dlya yakih bulo pobudovano dva budinki u buhti Chatem povnistyu perebudovanij u 1993 roci i v buhti Vejfer Krim togo vidpovidalnist za stan ekosistemi nesut direktor nacionalnogo parku jogo zastupnik i troye administratoriv U period 1995 1997 rokiv na pidtrimku ekosistemi ostrova i potrebi bezpeki bulo vitracheno 1 040 000 dolariv SShA she 250 000 bulo vidileno dlya pokrittya neobhidnih vitrat u 1998 roci Krim administraciyi parku ohoronoyu prirodi na ostrovi jogo doslidzhennyami ta poshirennyam informaciyi pro nogo zajmayetsya Fond druziv ostrova Kokos isp La Fundacion Amigos de la Isla del Coco FAICO stvorenij u 1994 roci zakonom Kosta Riki Ce nezalezhna nepributkova nepolitichna ta bagatobichna organizaciya golovnoyu metoyu yakoyi ye dovgostrokove zberezhennya ostrova ta jogo ekosistem u nedotorkanomu stani Naukova cinnist i doslidzhennya Ostriv Kokos unikalnij tim sho ce yedinij ostriv u shidnij chastini Tihogo okeanu vkritij vologim tropichnim lisom Ekvatorialna protitechiya sho oginaye ostriv i skladna sistema zv yazkiv mizh zemleyu j okeanom roblyat ostriv unikalnim z poglyadu biologichnoyi nauki Cherez vidirvanist vid materika na ostrovi sklalasya unikalna yedina u sviti sistema roslinnih poyasiv vidiv rib i molyuskiv yaki vibrali sobi budinkom priberezhnij koralovij rif Na ostrovi gnizditsya bagato morskih i perelitnih ptahiv Na ostrovi postijno vedutsya naukovi doslidzhennya vivchayutsya miscevi ptashini koloniyi komahi roslini Takozh tut vedutsya klimatologichni j okeanografichni doslidzhennya Zagrozi dlya ekosistemi ostrova Ostrivec Manuelita bilya ostrova Kokos Okrim poshukiv skarbiv sho zavdali znachnij zbitok unikalnij ekosistemi ostrova Kokos teper na pershij plan vihodit brakonyerskij vilov ribi Cya problema pidsilyuyetsya tim sho personal parku zanadto malij ta ne maye dostatnoyi kilkosti shvidkisnih chovniv dlya povnogo kontrolyu akvatoriyi parku Na osoblivu nebezpeku narazhayutsya akuli oskilki akulyache m yaso u Kosta Rici vvazhayetsya vishukanimi lasoshami a osoblivu cinnist dlya gurmaniv mayut akulyachi plavci z yakih gotuyetsya osoblivogo vidu sup Uzhe v portu Puntarenas plavci legko zbuti po 30 dolariv tak sho bilshist miscevih brakonyeriv zacikavlenih u shvidkij i legkij nazhivi prosto vidrizuyut plavci vilovlenim akulam vikidayuchi tushi za bort Poboyuyutsya sho problema dlya ostrova Kokos mozhe stati osoblivo gostroyu oskilki uryad Kosta Riki namagayuchis vryatuvati pogoliv ya morskih meshkanciv na 50 urizav vidobutok ribi v priberezhnih vodah i ribalki sho zalishilisya bez dzherela dohodu postupovo perebirayutsya blizhche do ostrova Osoblivu skladnist problemi dodaye te sho inshih dzherel zarobitku u priberezhnih zhiteliv nemaye a sim yi tut tradicijno veliki Turizm Organizovani turi do ostrova rozpochalisya 1980 roku Shoroku ostriv prijmaye vid 400 do 1100 vidviduvachiv ce chislo shoroku zrostaye prichomu bilshist voliye pribuvati syudi z bereznya do travnya Neveliki kateri dostavlyayut turistiv z portu Puntarenas morska podorozh trivaye blizko 36 godin Zazvichaj kompaniyi organizuyut turi zgidno z potrebami vidviduvachiv dlya dajvingu pishih pohodiv abo yih kombinaciyi Dlya potreb turistiv u buhtah Chatem i Vejfer obladnano yakirni stoyanki ye takozh sanitarna sluzhba i dushovi Prote na ostrovi nemaye goteliv a perebuvannya na nomu vnochi zaboronene Na ostrovi sezon dajvingu trivaye praktichno ves rik Ostriv lezhit vishe za poyas uraganiv tomu voda tut zazvichaj spokijna i chista Prote priberezhni vodi ostrova Kokos duzhe pidstupni vidimist sila i napryam techiyi mozhut zminitisya za kilka hvilin tozh zajmatisya dajvingom tut rekomenduyut tilki fahivcyam PrimitkiCocos Island National park Costa Rica Guide Arhiv originalu za 20 chervnya 2013 Procitovano 24 serpnya 2008 UNEP WCMC 22 travnya 2017 World Heritage Datasheet angl Arhiv originalu za 5 grudnya 2019 Procitovano 29 grudnya 2019 Arhiv originalu za 29 veresnya 2007 Procitovano 23 grudnya 2007 Ostrov Kokos i kruiznoe puteshestvie 19 kvitnya 2008 u Wayback Machine Yunion Cocos Island National Park 18 sichnya 2008 u Wayback Machine na sajti UNESCO World Heritage Centre Obshaya informaciya ob ostrove Kokos Yuzhnyj Krest Arhiv originalu za 20 chervnya 2013 Procitovano 24 serpnya 2008 Zoloto ostrova Kokos Terra Incognita Arhiv originalu za 20 chervnya 2013 Procitovano 24 serpnya 2008 Arhiv originalu za 8 lyutogo 2008 Procitovano 8 lyutogo 2008 Montoya M 2007 Conozca la Isla del Coco una guia para su visitacion In Biocursos para amantes de la naturaleza Conozca el parque nacional Isla del Coco la isla del tesoro 26 abril al 6 de mayo 2007 ed Organization for Tropical Studies Organization for Tropical Studies San Jose Costa Rica Sinergia 69 2000 Volumen 2 Aspectos meteorologicos y climatologico del ACMIC y su area de influencia San Jose Proyecto GEF PNUD Conocimiento y uso de la biodiversidad del ACMIC 184 p Castillo P Batiza R Vanko D Malavassi E Barquero J and Fernandez E 1988 Anomalously young volcanoes on old hot spot traces I Geology and petrology of Cocos Island Geological Society of America Bulletin 100 Isla Del Coco Viva Costa Rica Arhiv originalu za 20 chervnya 2013 Procitovano 24 serpnya 2008 Malavassi E 1982 Visita al Parque Nacional Isla del Coco Revista Geografica de America Central 15 16 Gomez L D 1975 The Ferns and Fern Allies of Cocos Island Costa Rica American Fern Journal 65 4 102 104 Dauphin G 1999 Bryophytes of Cocos Island Costa Rica diversity biogeography and ecology Revista de Biologia Tropical 47 309 328 Rojas C and Stephenson S L 2008 Myxomycete ecology along an elevation gradient on Cocos Island Costa Rica Fungal Diversity 29 119 129 Arhivovana kopiya originalu za 16 grudnya 2014 Procitovano 4 listopada 2010 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Trusty J L Kesler H C and Haug Delgado G 2006 Vascular flora of Isla del Coco Costa Rica Proceedings of the California Academy of Sciences Fourth Series 57 7 247 355 Kirkendall L and Jordal B 2006 The bark and ambrosia beetles Curculionidae Scolytinae of Cocos Island Costa Rica and the role of mating systems in island zoogeography Biological Journal of the Linnean Society 89 4 729 743 Cocos Island moist forests anglijskoyu World Wildlife Fund Arhiv originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 8 serpnya 2008 Alejandra Vargas M Pais en guerra contra especies invasoras de isla del Coco isp GRUPO NACIoN ALDEA GLOBAL originalu za 16 sichnya 2008 Procitovano 8 serpnya 2008 PDF United Nations Environment Programme Arhiv originalu PDF za 2 serpnya 2010 Procitovano 7 sichnya 2011 Dr Michel Montoya Brief History Fundacion Amigos de la Isla del Coco Arhiv originalu za 20 06 2013 Procitovano 09 08 2008 Isla del Coco Historia y Leyenda nedostupne posilannya z lipnya 2019 Fundacion Amigos de la Isla del Coco N N Nepomnyashij A Yu Nizovskij 2007 Sto velikih kladov Moskva Veche ISBN 9785953321402 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Christon I Archer Malaspina Alejandro francuzkoyu L Encyclopedie canadienne Arhiv originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 9 serpnya 2008 Journal of the Voyages of the H M S Discovery and Chatham by Thomas Manby Published by Ye Galleon Press 1988 Admiral Sir Edward Belcher 5 veresnya 2008 u Wayback Machine Belcher Foundation Agassiz Alexander 1865 Contributions to the Natural History of the United States of America Volume III Boston London Little Borwn and Company Trubner and Company OCLC 133105996 PDF Auk 48 625 626 1931 Arhiv originalu PDF za 14 chervnya 2011 Procitovano 6 veresnya 2008 History of the Department of Entomology 2 listopada 2012 u Wayback Machine California Academy of sciences John S Garth 1937 The Hancock Expedition of 1935 to the Bird Islands of Peru The Condor 39 1 3 8 Shipwrecks and Epigraphics Fundacion Amigos de la Isla del Coco Arhiv originalu za 20 chervnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2011 John Hemming 2003 The Conquest of the Incas Centrpoligraf ISBN 5 9524 0200 3 Arhiv originalu za 10 lipnya 2012 Procitovano 6 veresnya 2008 Moskva Veche 2007 Arhiv originalu za 16 grudnya 2008 Procitovano 25 serpnya 2008 Moskva Veche 2007 Arhiv originalu za 16 grudnya 2008 Procitovano 25 serpnya 2008 John Weston Henry Morgan anglijskoyu Data Wales Arhiv originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 9 serpnya 2008 A history of buried treasure on Coco s Island by Reagen Smith Spindle Explorations Arhiv originalu za 20 chervnya 2013 Procitovano 6 veresnya 2008 The Real Treasure Island anglijskoyu Land Sea Discovery Group Arhiv originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 9 serpnya 2008 Sailor of Fortune Arhiv originalu za 14 veresnya 2008 Procitovano 6 veresnya 2008 The Real Treasure Island 2011 10 14 u Wayback Machine eAdventure Criteria YuNESKO Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2012 Procitovano 25 serpnya 2008 PDF Arhiv originalu PDF za 2 serpnya 2010 Procitovano 7 sichnya 2011 La Fundacion 11 veresnya 2010 u Wayback Machine Fundacion Amigos de la Isla del Coco The Tico Times Costa Rica amer Arhiv originalu za 29 grudnya 2019 Procitovano 29 grudnya 2019 Nacionalnyj park Ostrov Kokos YuNESKO nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Exceptionality Fundacion Amigos de la Isla del Coco Arhiv originalu za 20 chervnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2011 Modern Day Pirates Plunder Saltwater Booty 11 veresnya 2007 u Wayback Machine Eco Exchange Cocos Island National Park Costa Rica originalu za 24 veresnya 2008 Procitovano 6 veresnya 2008 Dajving na ostrove Kokos i ostrove Malpelo 28 veresnya 2008 u Wayback Machine Safari TourPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ostriv Kokos golovna storinka isp angl Parque National Isla del Coco 30 serpnya 2008 u Wayback Machine Guias Costa Rica isp Resena de la Isla del Coco 30 serpnya 2008 u Wayback Machine Guias Costa Rica isp Navegalo com El sitio web de Centroamerica isp Word Heritage nomination Technical evaluation 1 sichnya 2007 u Wayback Machine UNEP angl UNEP angl Cya stattya nalezhit do vibranih statej Ukrayinskoyi Vikipediyi