Квентін Тарантіно

Кве́нтін Джеро́м Таранті́но (англ. Quentin Jerome Tarantino; нар. 27 березня 1963) — американський режисер, сценарист, актор і продюсер. Став відомий на весь світ після фільму «Кримінальне чтиво» (1994), який приніс йому «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, а також премії «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращий сценарій.

Квентін Тарантіно
Quentin Tarantino
Квентін Тарантіно в 2015 році
Ім'я при народженні	Квентін Джером Тарантіно
Дата народження	27 березня 1963(1963-03-27) (61 рік)
Місце народження	Ноксвілл, Теннессі, США
Громадянство	США
Національність	італійці США і ірландці Сполучених Штатів
Релігія	агностицизм
Alma mater	^d
Професія	Кінорежисер Сценарист Актор Кінооператор Кінопродюсер
Кар'єра	1987 — дотепер
Напрям	Незалежне американське кіно
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Нагороди	«Оскар» (1994) «Золотий глобус» (1994) «Британська академія телебачення та кіномистецтва» (1994) «Золота пальмова гілка» (1994)
IMDb	ID 0000233
Квентін Тарантіно у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

Народився поза шлюбом у шістнадцятирічної медсестри Конні Макг'ю (англ. Connie McHugh) від актора та музиканта ^[en]. Конні народилася в Ноксвіллі і має ірландське коріння та коріння індіанського племені черокі. Тоні — американець італійського походження, народився в Квінзі. Мати Квентіна була обдарованою ученицею, закінчила школу в 15 років та вийшла заміж за Тоні лише для того, щоб стати незалежною жінкою. Але шлюб не вдався, вони розлучилися. Про те, що вона вагітна, Конні дізналася вже після розлучення, але ніколи не намагалася зв'язатися з колишнім чоловіком, і сам Квентін надалі не робив спроб знайти свого біологічного батька. Конні спочатку хотіла дати дитині ім'я Квінт в честь Квінта Аспера, героя ковбойського серіалу «Димок зі ствола» у виконанні Берта Рейнольдса, але пізніше вирішила назвати його Квентін на честь героїні Квентіни роману «Галас і шаленство» Вільяма Фолкнера.

Коли Квентіну виповнилося два роки, вони з матір'ю переїхали на південь Лос-Анджелеса, в Торранс, а пізніше в сусідній ^[en]. У Лос-Анджелесі і пройшло його дитинство, він пішов у молодшу середню школу Fleming в Ломіті і брав уроки драми. Мати вдруге вийшла заміж за місцевого музиканта Курта Заступіла. Курт усиновив Квентіна, коли тому було два з половиною роки, і дав йому своє прізвище. Власне, лише закінчивши школу та вирішивши стати актором, Квентін повернувся до придатнішого для сцени прізвища свого біологічного батька — Тарантіно. У міру того як Конні робила вдалу кар'єру в галузі фармакології, сімейство побудувало власний будинок. Конні працювала весь день, а Курт ночами, тому Квентін проводив багато часу з батьком і його друзями. Єдина дитина серед дорослих, Квентін багато годин проводив перед телевізором, без кінця переглядаючи різні серіали та телевізійні шоу. Сім'я постійно ходила в кіно, це було їхнім улюбленим відпочинком. Коли йому було близько п'яти років, він подивився такі фільми, як «Пізнання плоті» та «Звільнення», перегляд яких навіть у наш час не рекомендується особам молодше 16 років. А його улюбленим фільмом в дитинстві був ^[ru]».

Я ненавидів школу. Школа мене гнітила. Я хотів бути актором. Все, в чому я не зростаю, мені не подобається. І я просто не міг зосередитися на школі. Я завжди любив читати та цікавився історією. Історія була як кіно. Але багато з того, чого люди вчилися легко, мені давалося важко. Я ніколи не розумів математику та правопис, до п'ятого класу я не вмів кататися на велосипеді, не вмів плавати навіть у старших класах, я не розумів, як дізнаватися час, до шостого класу.

Квентін Тарантіно

Коли Квентіну було вісім років, Курт і Конні розлучилися. Інтерес до кіно у хлопчика лише зростав, і він розігрував масу сценаріїв зі своїми іграшковими персонажами. Хоча Квентін і був талановитою дитиною, у нього почалися проблеми зі школою. Він навчався в ^[en] в Харбор-Сіті. Тарантіно не подобалося те, що він навчався у приватній, платній християнській школі, тому він почав прогулювати уроки. У 15 років, з вимушеної згоди матері, він кинув школу з умовою, що знайде роботу. Мати хотіла, щоб він зрозумів, що життя без освіти не суцільне свято. Тарантіно знайшов перше робоче місце як білетер в одному з кінозалів в Торренсі, де крутили порно; мати знала, що він працює в кінотеатрі, але навіть не здогадувалася, що там показують порнографію. Пізніше Квентін сказав:

Більшість підлітків думають: "Класно, я в порнокінотеатрі!" — Але мені не подобалися порнофільми. Мені подобалося справжнє кіно, а не це — противне та дешеве.

Вечорами він почав відвідувати курси акторської майстерності ^[en]. Твердження, що Квентін знімався у фільмах «Світанок мерців» та ^[ru]», не є правдою. Квентін багато років тому помилково писав ці твердження в своєму резюме, щоб тим самим компенсувати брак досвіду. Але попри цей крок, ролі не посипалися на нього з рогу достатку. У січні 1981 року в центрі Джеймса Беста він вперше зустрівся зі сценаристом Крейгом Хейменном, який став другом та соратником Квентіна в ті далекі дні. 1984 року Хейменн познайомив Тарантіно з Кетрін Джеймс, яка надалі стала менеджером Тарантіно під час знімання «Кримінального чтива». У 22 роки Тарантіно влаштувався на роботу в ^[en]», магазин відеопрокату на Манхеттен-Біч, який відтоді перетворився на «Рів'єру-Таксідо» з магазином, що ще більш розрісся, переїхавши на пару миль в сторону. Його власник, як і в ті старі часи, — доброзичливий Ланс Лоусон. У відеопрокаті Тарантіно познайомився з Роджером Евері. Вони проводили весь день разом, обговорюючи фільми та рекомендуючи їх клієнтам. Сам Квентін називає роботу в «Відео-архіві» найкращою роботою з усіх, що він отримував, поки не став режисером. Він звертав увагу на те, які фільми подобаються людям, і використовував цей досвід у своїй подальшій кар'єрі. У якийсь момент він захотів стати романістом. Навіть намагався написати дві глави про той час, коли він працював у відеопрокаті. Тепер можна помітити, що белетристичні методи оповіді властиві його фільмам.

Початок кар'єри

Продюсер , з яким Тарантіно познайомився на одній голлівудській вечірці, переконав його зайнятися написанням сценаріїв. Перший сценарій Тарантіно, написаний в 1985 році, був названий «Капітан Пічфуз та анчоусовий бандит», але не був реалізований. Після цього Тарантіно провів декілька важких років, пропонуючи студіям свої перші творіння (він мав намір поставити їх самостійно) та отримуючи незмінні відмови. Незабаром він разом зі своїм другом Роджером Евері взявся до знімання аматорського фільму «День народження мого найкращого друга». Останні тридцять хвилин фільму були знищені пожежею, яка спалахнула в лабораторії під час монтажу, і він так і залишився незавершеним, але його сценарій послужив основою для сценарію до фільму Справжнє кохання. Після цього він також з'явився на телебаченні в першому та третьому сезонах шоу , де зіграв роль двійника Елвіса Преслі.

Сценарій першого повноцінного фільму Тарантіно — «Скажених псів» — був написаний за три тижні. Квентін був готовий зняти цей фільм на мінімальні кошти, навіть 16-міліметровою камерою на чорно-білу плівку, але після того як сценарієм зацікавився відомий актор Харві Кейтель, бюджет фільму значно виріс, оскільки проєкт отримав фінансову підтримку від Live Entertainment.

Насильство — один з кінематографічних прийомів.

Квентін Тарантіно.

На багатьох показах «Скажених псів» окремі глядачі покидали зал прямо посеред сеансу через сцени з відрізанням вуха полоненому поліцейському, але в цілому фільм зібрав непогану касу і був високо оцінений критикою. Його показали на кінофестивалі Санденс і він став важливою віхою в історії незалежного американського кіно, хоча по-справжньому його помітили та оцінили вже після успіху «Кримінального чтива». Одним з виконавчих продюсерів цього фільму був  — режисер улюбленого вестерну Квентіна Тарантіно .

Незабаром вийшло два фільми, знятих за сценаріями Тарантіно: Тоні Скотта та «Природжені вбивці» Олівера Стоуна. Стоун піддав оригінальний сценарій Тарантіно істотній переробці, і Квентін зажадав прибрати його ім'я з титрів, але, врешті-решт, погодився на формулювання: «За сюжетом Квентіна Тарантіно». До речі, ці два сценарії Тарантіно продав ще до «Скажених псів» (для знімання яких він і використовував вторговані гроші), оскільки не зміг знайти інвесторів для того, щоб зняти ці фільми самостійно.

Кримінальне чтиво

Мого ліричного героя схарактеризувати дуже просто: він з'являється, дає всім під зад і йде.

Квентін Тарантіно

Спільна з Лоуренсом Бендером компанія Квентіна (назвав він її на честь фільму (фр. Bande à part) (1964) режисера Жана-Люка Годара, на чиї фільми в картинах Тарантіно безліч посилань) почала займатися випуском музики, концентруючись головним чином на музиці з кінофільмів, але головне призначення компанії — виробництво фільмів. Тарантіно став знаменитий у 1994 році після виходу «Кримінального чтива», у виробництві якого брала участь і . Фільм завоював декілька престижних нагород та безліч шанувальників. Вже в «Кримінальному чтиві» склався стиль Тарантіно, ознаками якого є показ сцен не в хронологічному порядку, розбиття фільму на «глави», фірмові «тарантіновські» діалоги (герої можуть дуже довго розмовляти на абсолютно абстрактні теми — кшталт справжнього змісту пісні Мадонни «Like a Virgin» або номенклатури французьких гамбургерів), посилання на попкультуру та запозичення зі старих, часто маловідомих та другосортних фільмів, на яких Тарантіно виріс.

Фільм став поворотною точкою в кар'єрі багатьох акторів. Ума Турман, яку Тарантіно порівнював з Марлен Дітріх та називав «своїм Клінтом Іствудом», і Семюел Лірой Джексон увійшли в число провідних акторів Голлівуду, а Джон Траволта — повернувся туди після невдалих для себе 80-х років. Всі троє були номіновані на «Оскар». Брюс Вілліс вже був суперзіркою, проте всі його останні фільми були невдалими. Погоджуючись на роль другого плану у фільмі з невеликим бюджетом, він пішов на зменшення свого звичайного гонорару та ризикував своїм зірковим статусом, проте ця стратегія повністю виправдалася: Вілліс не лише отримав мільйони доларів як відсотки зі зборів, але і перестав сприйматися лише як герой бойовиків. Крім того, у фільмі зіграли Гарві Кейтель, Тім Рот та Стів Бушемі з «Скажених псів».

Після «Кримінального чтива» Квентін працює на телебаченні, де виконує роль Дезмонда в , а також знімається в епізодах 20-го і 21-го сезонів шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі». Спочатку планувалося, що Тарантіно зніме один з епізодів «Секретних матеріалів», названий «Never Again», але цього не дозволила «Американська гільдія режисерів». Також була роль Джонні Дестіні у фільмі .

Особисте життя, захоплення та смаки

Улюблені фільми Тарантіно

• «Хороший, поганий, злий»
• «Апокаліпсис сьогодні»
• «Керрі»
• «Велика втеча»
• «Його дівчина П'ятниця»
• «Щелепи»
• ^[en]"
• «Чаклун»
• «Таксист»

Опитування (2012)

У Квентіна були романтичні стосунки з багатьма відомими жінками, включаючи актрису Миру Сорвіно, режисерів Еллісон Андерс та Софію Копполу, актрис Джулі Дрейфус і Шер Джексон та комедійних актрис Кеті Гріффін та Маргарет Чо. Також були чутки про його стосунки з Умою Турман. Однак Тарантіно спростував ці чутки, повідомивши, що у них лише платонічні відносини.

Щодо одруження та дітей режисер заявляв:

Я не стверджую, що я не буду одружуватися і не заведу дітей, поки мені не виповниться 60 років, але поки я зробив саме такий вибір і піду по одній дорозі, оскільки це — мій час, щоб робити фільми.

У 2009 році на зніманні фільму «Безславні виродки» в Ізраїлі Тарантіно познайомився з ізраїльською співачкою й моделлю Даніелою Пік. Через кілька років, у 2016-му, пара знову зійшлася, 1 липня 2017 — заручилася, а 28 листопада 2018 року відбулося весілля 55-річного режисера та його 35-річної ізраїльської коханої. Даніела Пік народилася 21 листопада 1983 року в Рамат-ха-Шарон, Ізраїль, у сім'ї музиканта; її батько Цвіка Пік — переможець Євробачення 1988 року.

Згідно з New York Post, одного разу Квентін катався в автобусі, заповненому жінками та алкоголем, і, здавалося, насолоджувався цим. Потім він розмістив всіх в особняку на Голлівудських пагорбах, де сидів на дивані, оточений жінками.

Один з найближчих друзів Тарантіно — режисер Роберт Родрігес. Вони співпрацювали у багатьох проєктах. З найпомітніших можна виділити «Від заходу до світанку» (сценарій написав Тарантіно, а зняв фільм Родрігес), «Чотири кімнати» (вони обидва написали сценарії та зняли кожний по епізоду фільму), «Місто Гріхів» та «Грайндхаус». Саме Тарантіно порадив Родрігесу назвати прикінцеву частину своєї трилогії  — «Одного разу в Мексиці», як повага до назв «Якось на Дикому Заході» та «Одного разу в Америці». Вони обидва члени гурту , до якої також входять Джон Ву та Люк Бессон.

Близькими друзями Тарантіно також називає співачку Мадонну і Уму Турман, яких він часом підносив у статус своїх муз. З Умою Турман режисер співпрацює протягом практично всієї своєї кар'єри. Вважає одними з найкращих своїх друзів Пола Томаса Андерсона, та Софію Копполу.

Квентін зізнався, що схильний до фут-фетишу (сексуальний потяг до ступень). Квентін збирає старі настільні гри, які мають відношення до таких телесеріалів, як ^[en]» (1965), (1979), «Команда А» (1983). Крім цього, він є великим шанувальником акторського тріо і серії фільмів «The Three Stooges». Ще Тарантіно дуже любить комп'ютерну гру «Half-Life» та розглядає можливість екранізації цього шутера.

2009 року він назвав фільм «Королівська битва» японського режисера своїм улюбленим фільмом з тих, які були випущені в період з 1992 року, тобто з того моменту, коли він став режисером. У серпні 2007 року під час 9-го Міжнародного кінофестивалю в Манілі назвав філіппінських режисерів ^[en], ^[en] та ^[en] своїми особистими кумирами 1970-х років.

На чутки про свій високий IQ, рівним 160, Тарантіно відповів, що його мати згадала про це в якомусь інтерв'ю і він не знає чи це правда.

Підтримка України

У своєму Instagram підтримує Українців які постраждали від російсько-української війни. На своїй сторінці написав пост як росіяни витирають кров з прапора.

Фільмографія

Докладніше: Фільмографія Квентіна Тарантіно

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1992	ф	Скажені пси	Reservoir Dogs	режисер, сценарист, актор
1994	ф	Кримінальне чтиво	Pulp Fiction	режисер, сценарист, актор
1997	ф	Джекі Браун	Jackie Brown	режисер, сценарист
2003	ф	Убити Білла. Фільм 1	Kill Bill: Vol. 1	режисер, сценарист
2004	ф	Убити Білла. Фільм 2	Kill Bill: Vol. 2	режисер, сценарист
2007	ф	Доказ смерті	Death Proof	режисер, сценарист, оператор
2009	ф	Безславні виродки	Inglourious Basterds	режисер, сценарист
2012	ф	Джанґо вільний	Django Unchained	режисер, сценарист
2015	ф	Мерзенна вісімка	The Hateful Eight	режисер, сценарист
2019	ф	Одного разу в Голлівуді	Once Upon A Time In Hollywood	режисер, сценарист, продюсер
	ф		The Movie Critic	режисер, сценарист, продюсер

Нагороди та рейтинги

Рейтинги

Тарантіно в Парижі на врученні кінопремії «Сезар» 25 лютого 2011 року

Тарантіно отримав 37 нагород і брав участь ще в 47 номінаціях. 2007 року журнал «Total Film» поставив його ім'я на 12 місце в списку найкращих режисерів всіх часів. А 2008 року Internet Movie Database склав рейтинг сучасних режисерів, які зняли не менше 4-х повнометражних фільмів, виходячи із середнього рейтингу фільму, де Тарантіно посів першу сходинку з рейтингом 8.12.

Шість його фільмів входять до списку «100 найкращих фільмів усіх часів та народів» за версією журналу «FHM»: «Кримінальне чтиво» (№ 1), «Скажені пси» (№ 11), «Убити Білла. Фільм 1» (№ 25), «Убити Білла. Фільм 2» (№ 26), «Від заходу до світанку» (№ 73), «Справжнє кохання» (№ 75).

Зайняв 81-ий рядок 2004 року в списку ста найвпливовіших фігур, що складається журналом «Premiere», і 8-е місце 2005 року в рейтингу «Найвеличніші режисери всіх часів», складеному британським журналом «Empire». Станом на кінець 2007 року замикав список «100 геніїв сучасності».

Нагороди та номінації

Рік	Назва	Нагорода	Категорія	Результат
2019	«Одного разу в… Голлівуді»	«Оскар»	«Найкращий фільм»	Номінація
			«Найкраща режисерська робота»	Номінація
			«Найкращий оригінальний сценарій»	Номінація
		«Золотий глобус»	«Найкращий сценарій»	Перемога
			«Найкраща режисерська робота»	Номінація
		«Каннський кінофестиваль»	«Золота пальмова гілка за найкращий фільм»	Номінація
2015	«Мерзенна вісімка»	«Золотий глобус»	«Найкращий сценарій»	Номінація
		«БАФТА»		Номінація
2012	«Джанго вільний»	«Оскар»	«Найкращий фільм»	Номінація
			«Найкращий оригінальний сценарій»	Перемога
		«Вибір критиків»	«Найкращий оригінальний сценарій»	Перемога
		«Золотий глобус»	«Найкраща режисерська робота»	Номінація
			«Найкращий сценарій»	Перемога
2009	«Безславні виродки»	«Оскар»	«Найкращий оригінальний сценарій»	Номінація
			«Найкраща режисура»	Номінація
		«БАФТА»		Номінація
				Номінація
		«Золотий глобус»	«Найкращий сценарій»	Номінація
			«Найкраща режисерська робота»	Номінація
		«Каннський кінофестиваль»	«Золота пальмова гілка за найкращий фільм»	Номінація
2007	«Доказ смерті»	«Каннський кінофестиваль»	«Золота пальмова гілка за найкращий фільм»	Номінація
2006	«CSI: Місце злочину» (епізод «Серйозні небезпеки»)	«Премія Едгара Аллана По»	«Найкращий епізод серіалу»	Номінація
		«Еммі (премія)»	«Найкращий режисер драматичного телесеріалу»	Номінація
2005	«Вбити Білла. Фільм 2»	«Греммі»		Номінація
1998	«Джекі Браун (фільм)»	«Берлінський кінофестиваль»	«Золотий ведмідь за найкращий фільм»	Номінація
1994	«Кримінальне чтиво»	«Оскар»	«Найкращий оригінальний сценарій»	Перемога
			«Найкраща режисура»	Номінація
		«БАФТА»		Перемога
			«Найкращий фільм»	Номінація
				Номінація
		«Сезар»	«Найкращий фільм іноземною мовою»	Номінація
		«Каннський кінофестиваль»	«Золота пальмова гілка за найкращий фільм»	Перемога
		«Давид ді Донателло»	«Найкращий іноземний фільм»	Перемога
		«Премія Едгара Аллана По»	«Найкращий фільм»	Перемога
		«Золотий глобус»	«Найкращий сценарій»	Перемога
			«Найкращий режисерська робота»	Номінація
		«Національна рада кінокритиків США»	«Найкращий режисер»	Перемога
		«Незалежний дух»		Перемога
			«Найкращий сценарій»	Перемога
1992	«Скажені пси»	Премія «Марія»	«Найкращий режисер»	Перемога
			«Найкращий сценарій»	Перемога
		«Міжнародний кінофестиваль у Торонто»	«Приз ФІПРЕССІ» (Приз міжнародних критиків)	Перемога
		«Незалежний дух»		Номінація
			«Найкращий дебютний фільм»	Номінація

Примітки

1. (англійською) . filmreference.com. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2010.
2. (англійською) . Бі-Бі-Сі. 14 травня 2004. Архів оригіналу за 5 квітня 2010. Процитовано 24 жовтня 2010.
3. (англійською) . Entertainment Weekly. 30 грудня 1994. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 24 жовтня 2010.
4. The Man and His Movies. Нью-Йорк: Harper Perennial. с. 12. ISBN .
5. (англійською) . Yahoo! Movies. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 24 жовтня 2010.
6. Джефф Доусон. [1] — Москва : . — . з джерела 6 Червня 2013
7. . Internet Movie Database. Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 11 листопада 2009.
8. Ken P. An Interview with Danny Strong. 19 травня 2003 (англійською) . movies.ign.com. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 24 жовтня 2010.
9. (російською) . Російський фан-сайт Квентіна Тарантіно. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 12 січня 2010.
10. . Aaron Wallace. 14 лютого 2006. Архів оригіналу за 31 січня 2010. Процитовано 10 листопада 2009.
11. (англ.). MTV. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 9 листопада 2010.
12. Michaela Latham. . BBC. Архів оригіналу за 19 вересня 2009. Процитовано 9 листопада 2009.
13. Fuller, Graham (1998). Graham Fuller/1993. У Peary, Gerald. (ред.). Quentin Tarantino: Interviews. University Press of Mississippi. с. 57—59. ISBN .
14. Сергій Полотовський. (1 квітня 2005). (російською) . Sovetnik.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 29 січня 2010.
15. (7 червня 2004). (російською) . Exler.ru. Архів оригіналу за 28-08-2009. Процитовано 29 січня 2010.
16. Rocio Ayuso. (30 квітня 2004). (російською) . Лента.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2010. Процитовано 7 листопада 2010.
17. Jeff Dawson. Quentin Tarantino: The Cinema of Cool. — Applause Theatre Book Pub, листопада 1995. — С. 148. — .
18. Максим Лоран. (3 серпня 2012). (французькою) . ParisMatch. Архів оригіналу за 3 Січня 2013. Процитовано 2012-8-3.
19. . South Coast Today. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 10 листопада 2009.
20. . Internet Movie Database. 17 травня 2004. Архів оригіналу за 13 вересня 2006. Процитовано 10 листопада 2009.
21. . Stephen Tropiano. 2000. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 10 листопада 2009.
22. . Artist Alphabetocally. 28 липня 2009. Архів оригіналу за 9 березня 2010. Процитовано 10 листопада 2009.
23. . Архів оригіналу за 29 Листопада 2018. Процитовано 29 Листопада 2018.
24. . Нью-Йорк Пост. 2 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2010. Процитовано 9 листопада 2010.
25. Готовий стати козлом відпущення. Известия. 26 червня 2007. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 10 листопада 2010.
26. Luis Calvo. (13 лютого 2004). (англійською) . hollywoodinvestigator.com. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 28 вересня 2012.
27. Tyra Banks. (англійською) . YouTube. Архів оригіналу за 13 Грудня 2011. Процитовано 28 вересня 2012.
28. Quentin Tarantino's Top 20 Favorite Films. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 5 вересня 2009.
29. Constantino Tejero (12 серпня 2007). . Philippine Daily Inquirer. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 5 січня 2013.
30. Ліз Браун. (17 серпня 2009). (англійською) . Examiner. Архів оригіналу за 16 жовтня 2010. Процитовано 2012-3-17.
31. Так виглядає реальна загроза Путіну! Квентін Тарантіно сказав, чого варто боятися лідеру рашистів. stars.segodnya.ua (укр.). Процитовано 6 вересня 2022.
32. . Total Film. 20 серпня 2007. Архів оригіналу за 9 лютого 2010. Процитовано 10 листопада 2009.
33. . Tarantino News. 5 березня 2008. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 10 листопада 2009.
34. . Empire (англійською) . filmsite.org. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
35. (англійською) . The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 5 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2012.
36. . The 82nd Academy Awards (2010) Nominees and Winners (англійською) . Оскар. 2009. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 2 жовтня 2012.
37. . The 82nd Academy Awards (2010) Nominees and Winners (англійською) . Оскар. 2009. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 2 жовтня 2012.
38. Original Screenplay 2009. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
39. Director 2009. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
40. Best Screenplay — Motion Picture. The 67th Annual Golden Globe Awards (2010) (англійською) . Золотий глобус. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
41. Best Director — Motion Picture. The 67th Annual Golden Globe Awards (2010) (англійською) . Золотий глобус. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
42. (англійською) . Канський кінофестиваль. 2009. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
43. (англійською) . Канський кінофестиваль. 2007. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2012.
44. . Vinctori 2006 (англійською) . Премія Едгара Аллана По. 2006. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
45. (англійською) . Берлінський кінофестиваль. 1998. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
46. (англ.). Оскар. 1995. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
47. (англійською) . The 67th Academy Awards (1995) Nominees and Winners. 1994. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
48. . Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 1994. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
49. Film 1994. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
50. David Lean Award for achievement in Direction, The 1994. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
51. (французькою) . Сезар. 1994. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2012.
52. Award 1994 (англ.). . 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
53. Miglior Film Straniero. Vinctori 1995 (італійською) . Давид ді Донателло. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
54. . Vinctori 1995 (англійською) . Премія Едгара Аллана По. 1994. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
55. The 52nd Annual Golden Globe Awards (1995) (англ.). . 1995. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
56. Best Director (англійською) . Національна рада кінокритиків США. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
57. . 25ed. Festival Internaciona de Cinema Fantàstic de Sitges (2/10 — 11/10) (англійською) . . 1992. Архів оригіналу за 1 Листопада 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Квентін Тарантіно

• Світлана Олешко. Одного разу… зіграти у фільмі Тарантіно
• Російський фан-сайт Квентіна Тарантіно [ 5 Лютого 2013 у Wayback Machine.]
• Квентін Тарантіно на сайті IMDb (англ.)
• Квентін Тарантіно на allmovie [ 27 Квітня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• The Quentin Tarantino Archives [ 4 Березня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Everything Tarantino [ 8 Грудня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
• Квентін Тарантіно на проєкті «Люди» [ 29 Грудня 2012 у Wayback Machine.]

Преса

• Документальний фільм про Тарантіно [ 29 Липня 2013 у Wayback Machine.]
• Известия: Інтерв'ю Квентіна Тарантіно