Петро́ Дороше́нко (1627, Чигирин — 19 листопада 1698, с. Ярополче, Московія) — видатний український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького Правобережної України (1665—1676), очільник Гетьманщини (1668—1670). Козацький полковник, учасник Хмельниччини та московсько-української війни. Гетьманування, котре припало на добу Руїни, провів у постійних війнах, як із зовнішніми, так і внутрішніми ворогами.
Петро Дорошенко | |
---|---|
Гетьман України | |
Правління | 1665-1676 |
Обрання | 10 жовтня 1665 |
Попередник | Степан Опара |
Наступник | Юрій Хмельницький |
Біографічні дані | |
Релігія | православ'я |
Народження | 14 травня 1627 Чигирин, Київське воєводство, Річ Посполита |
Смерть | 19 листопада 1698 (71 рік) Ярополче, Московське царство |
Поховання | Ярополець |
Дружина | Ганна Половець |
Другий шлюб | Єфросинія (Любов) Яненко-Хмельницька |
Третій шлюб | Агафія Єропкіна |
Діти | Олександр, Петро, Катерина, Любов |
Династія | Дорошенки |
Батько | Дорофій Дорошенко |
Мати | Митродора Тарасенко |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Народився в 1627 році в Чигирині, нині Черкаська область, Україна. Походив із давнього козацького роду, онук соратника Петра Сагайдачного Михайла Дорошенка, який загинув під час виправи на Крим 1628 року. Батько — наказний гетьман Дорофій Дорошенко.
Загалом наявні джерела не дають змоги широко висвітлити життя та діяльність Петра Дорошенка в молоді роки — до часу проголошення гетьманом у 1665 році відомості про нього досить фрагментарні.
Початок військової кар'єри
Мав добру освіту, знав латинську й польську мови. На початок Хмельниччини обіймав посаду писаря ГВА. 1655 року призначений наказним полковником, відтоді до 1665 року позмінно очолював Прилуцький, Чигиринський, Канівський та Черкаський полки. Виконував дипломатичні доручення Богдана Хмельницького, зокрема вів переговори зі шведським урядом щодо союзу проти Речі Посполитої, також згодом очолював делегацію до Москви 1659-1660 року.
По смерті Богдана Хмельницького гетьманом, на старшинській раді 1657 року в Корсуні, було проголошено Івана Виговського. Петро Дорошенко визнав його владу, але не входив до близького оточення нового гетьмана. Під час повстання Мартина Пушкаря на чолі полку вів бойові дії проти повстанців. Активний учасник московсько-козацької війни у 1658—1659 роках. Брав участь в перемовинах із посольством Станіслава Казимира Беневського, які завершились угодою авторства Немирича-Виговського — Гадяцьким договором. 7 вересня 1658 року перебував у таборі під Гадячем. Згодом зосередив полк проти наступу московських військ у Срібному, але утримати місто під натиском армії Семена Пожарського не вдалося.
На відміну від старшин з оточення Виговського не отримав від Сейму Речі Посполитої ні маєтків, ні шляхетства, тож зрештою, коли на Правобережжі зросли опозиційні до гетьмана настрої, Дорошенко з частиною полку відбув на Чигиринщину, де невдовзі разом з Іваном Ковалевським став одним із найближчих дорадників Хмельниченка, який, у свою чергу, незабаром по вересневій різанині на Чорній раді в Германівці, й отримав булаву.
Брав участь у перемовинах з Анджеєм Потоцьким, який безрезультатно намагався намовити козацтво залишитися в складі Речі Посполитої. Опісля очолив переговори з Олексієм Трубецьким, які зрештою завершилися підписанням Юрієм Хмельницьким Переяславських статей. Оскільки їхні умови були ще гірші за попередні домовленості, наприкінці року Петро Дорошенко, на чолі посольства, відбув до Москви задля перегляду угоди.
Гетьманство
У 1663–1664 роках — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із 1665 року — полковник Черкаського полку.
10 жовтня 1665 року правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України, а на початку січня 1666 року в Чигирині козацька рада підтвердила вибір старшини. Він замінив на цій посаді Степана Опару. У 1665-1666 роках Петро Дорошенко придушив амбіції двох претендентів на гетьманську булаву — Василя Дрозда й Дацка Децика.
Запровадження реформ
Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд реформ. Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив регулярне 20-тисячне військо з найманих частин (сердюки та компанійці), які відзначалися особистою відданістю гетьманові.
Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Проводячи політику колонізації незаселених земель, Дорошенко на степовому порубіжжі утворив новий Торговицький полк, який довірив Степанові Щербині. Намагаючись здобути підтримку серед народних мас, Дорошенко часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків та посполитих.
Разом з активними спробами реорганізації внутрішнього державного життя України Дорошенко розгорнув широку зовнішньополітичну діяльність. Стратегічною метою всієї внутрішньої й зовнішньої політики Дорошенка було об'єднання під своєю владою Лівобережної та Правобережної України. Після підписання між Московією та Річчю Посполитою Андрусівського перемир'я 1667 року, умови якого абсолютно нехтували державними інтересами України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і перейти під політичний протекторат Османської імперії.
У вересні 1667 року об'єднане українсько-османське військо, розпочавши воєнні дії в Галичині, змусило уряд Речі Посполитої визнати широку автономію Правобережної України та встановити українсько-польський кордон по річці Горині.
Однак, за умовами Підгаєцької угоди, Петро Дорошенко вимушений був таки визнати владу короля Речі Посполитої й унаслідок цього почати пошук нового покровителя в особі Османського султана.
Спроба об'єднання з Лівобережжям
Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, Дорошенко на початку літа 1668 року на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час тривав антимосковський виступ. Напередодні повстання він пообіцяв лівобережному гетьману Івану Брюховецькому відмовитися від булави в разі, якщо той збройно виступить супроти царя. Натомість, за першої-ліпшої нагоди, у військовому таборі під Диканькою, змовившись із колишніми прибічниками Якима Сомка, вислав козаків привести та ліквідувати Брюховецького, чим відвернув від війська запорожців, котрі надалі збройно виступили проти Дорошенка. 8 червня 1668 року Петра Дорошенка проголошено гетьманом усієї України «Обох берегів Дніпра».
Гетьманування Дорошенка на Лівобережній Україні тривало недовго. Занепокоєна зміцненням гетьманської влади в Україні, Московія почала підривати її шляхом підтримки його суперників і прямою військовою агресією. Запорожці, уклавши союз із Кримським ханством, заприсяглися завершити справу, котру в таборі під Диканькою не вдалося завершити поплічнику Брюховецького полковнику Івану Чугую — усунути Дорошенка. Південні лівобережні козацькі полки відмовилися йому підкорятися через що він був змушений розпустити військо та, призначивши наказним гетьманом на Лівобережжі Дем'яна Многогрішного, повернутися в Правобережну Україну. На початку 1669 року Дорошенку за допомогою козаків під проводом Івана Сірка (котрий починав кампанію в лавах Суховія) вдалося розгромити Петра Суховія і його спільників — кримських татар.
Союз з Османською імперією
Відсутністю Дорошенка в Лівобережній Україні скористалися противники гетьмана. У середині березня 1669 року в Глухові вони проголосили гетьманом Дем'яна Многогрішного, який уклав з Московією новий договір — Глухівські статті. Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Кримського ханства й здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої та Московського царства, Дорошенко навесні 1669 року уклав союзний договір з Османською імперією. Цей союз затвердили Генеральна Військова Рада 10-12 березня 1669 року в Корсуні.
1669 року Дорошенко отримав від османського султана Мегмеда IV титул бея українського санджака. На думку історика Наталії Яковенко основою військово-політичного союзу стала угода, підписана за 18 років до того (у 1651 році) між Богданом Хмельницьким й османським султаном. За цим старим договором:
- територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля
- підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;
- Українська православна церква зберігала автономію в складі константинопольського Патріархату;
- українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь османської казни;
- на українських землях османи й татари не мали права споруджувати мечеті та брати ясир;
- Османська імперія й Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Річчю Посполитою та Московією без згоди гетьмана;
- султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися османською та українською мовами.
Війна з Річчю Посполитою
У вересні 1670 року Петро Дорошенко як санджакбей османського султана був змушений розпочати боротьбу зі ставлеником Речі Посполитої уманським полковником Михайлом Ханенком. Упродовж 1671 року призначений Дорошенком наказний гетьман Остап Гоголь вів воєнні дії проти армії Речі Посполитої й українських загонів Михайла Ханенка. 1671 року пройшов у незначних сутичках між противниками. Восени 1671 року армія Речі Посполитої на чолі з Яном III Собеським повела наступ на Поділля та захопила Брацлав, Могилів, Вінницю.
Навесні 1672 року розпочалися широкомасштабні воєнні дії. Дорошенко, отримавши воєнну допомогу від Османської імперії, перейшов у наступ. У липні 1672 року полки під проводом Дорошенка розгромили на Поділлі під Четвертинівкою козацькі загони Михайла Ханенка. 27 серпня 1672 року об'єднана українсько-османсько-татарська армія, яку очолювали османський султан Мегмед IV, кримський хан Селім I Ґерай та гетьман Дорошенко, здобула фортецю Кам'янець (тепер Кам'янець-Подільський) і рушила в Галичину. На початку вересня 1672 року українсько-османсько-татарські війська обложили Львів. Не маючи коштів для продовження війни, уряд Речі Посполитої 5 жовтня 1672 уклав Бучацький мирний договір.
Укладання Бучацького договору, за яким Річ Посполита відмовлялася від претензій на Правобережну Україну, Московія розцінила як можливість, не порушуючи перемир'я з Річчю Посполитою, захопити Правобережжя. У червні 1672 року, замість скинутого з гетьманства Дем'яна Многогрішного лівобережним гетьманом обрали Івана Самойловича, якого 17 березня 1674 року було проголошено гетьманом всієї України.
У червні 1674 року московська армія під командуванням воєводи Григорія Ромодановського й козацькі полки на чолі з гетьманом Іваном Самойловичем вступили в Правобережжя та взяли в облогу гетьманську столицю — Чигирин. Два тижні гетьманські війська завзято обороняли місто. На допомогу Дорошенку під Чигирин підійшла османсько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи, яка змусила Самойловича й московські війська відступити.
Зречення булави
Правобережна Україна знову перейшла під владу Дорошенка, проте ситуація на Правобережжі була складною. Роки виснажливої війни перетворили українські міста й села на правому березі Дніпра на суцільну руїну. Османські залоги, закріпившись у стратегічно важливих містах, вимагали сплати данини османському султанові, руйнували церкви або перетворювали їх на мечеті, грабували та захоплювали в полон місцеве населення. Жителі цілих сіл були змушені тікати на лівий берег Дніпра, сподіваючись знайти там безпечні умови для життя. Авторитет Петра Дорошенка впав серед місцевого населення. Розчарований політикою Османської імперії, він вирішив зректися булави.
Восени 1675 року на козацькій раді в Чигирині Петро Дорошенко склав гетьманські клейноди, а Іван Сірко прийняв від нього присягу на вірність цареві. Московський уряд вимагав від Дорошенка присяги на лівому березі Дніпра в присутності Самойловича й Ромодановського, від чого Дорошенко рішуче відмовився.
Восени 1676 року 30-тисячна московська армія та полки Самойловича знову обложили Чигирин. 19 вересня 1676 року розпочався штурм гетьманської столиці, яку обороняв всього двохтисячний загін сердюків. Після кількагодинного запеклого бою Дорошенко, розуміючи всю безвихідь становища, переконав козаків припинити опір.
Після зречення з гетьманства Дорошенко поселився в містечку Сосниця (тепер Чернігівська область), проте через деякий час на вимогу царського уряду переїхав до Москви. У 1679-1682 роках Дорошенка призначили в'ятським воєводою, а мешкав він безпосередньо у Вятці.
Останні роки життя Дорошенко провів у селі Ярополчому під Москвою (тепер село Волоколамського району Московської області; за 135 км від Москви), яке було віддано йому в 1684 році в спадкове володіння. Там він, у віці 57-и років, одружився з Агафією Єропкіною, представницею стовпового дворянства, яка народила йому синів Олександра і Петра, дочку Катерину.
Помер 19 листопада 1698 року на 71-му році. Поховали його на церковному кладовищі чи сільському кладовищі. Там є з ґратчастою огорожею і з написом. У краєзнавчому музеї навпроти могили зберігається мармурове погруддя гетьмана роботи невідомого скульптора XVIII століття.
Правнучка гетьмана Наталя Гончарова стала дружиною класика російської літератури Олександра Пушкіна, який шкодував, що каплиці на могилі гетьмана на той час вже не існувало і за клопотанням якого була відновлена після його смерті. Цю другу каплицю знищили більшовики у роки Другої світової війни. Втретє каплицю було поновлено на кошти російських благодійних фондів та за допомогою регіональної громадської організації «Земляцтво вихідців із Хмельницької області».
Сім'я
- Перша дружина з 1654 до 1655 року — Ганна Половець. Дитина:
- Любов Дорошенко, з 1673 року дружина Юхима Лизогуба
- Друга дружина з 1665 до 1684 року — Єфросинія (Любов) Яненко-Хмельницька, донька Павла Яненка-Хмельницького. Є відомості, що була в них донька, проте вони непевні.
- Третя дружина з 1684 до 1698 року — Агафія Єропкіна, донька московського стовпового дворянина Бориса Єропкіна-Великого. Діти:
- Катерина, Олександр, Петро, Олексій.
Саме правнучкою гетьмана та Агафії Єропкиної була дружина Олександра Пушкіна Наталія Гончарова.
Вшанування пам'яті
- 27 січня 1919 року у складі ВМФ України з'явився Крейсер «Гетьман Петро Дорошенко».
- 2013 року при підтримці Музею гетьманства був створений «Гетьманський фонд Петра Дорошенка». Фонд здійснює дослідження діяльності гетьманів України Михайла та Петра Дорошенків, поширює інформації про них, досліджує родовід Дорошенків.
- 23 серпня 2017 року, Указом Президента України № 232/2017, ураховуючи бойові заслуги, мужність, зразкове виконання покладених завдань, високий професіоналізм особового складу, присвоєне почесне звання «Президентська імені гетьмана Петра Дорошенка» 1-й бригаді оперативного призначення Національної гвардії України.
Також гетьман Петро Дорошенко згадується у патріотичної козацької пісні "Ой, на горі, та й женці жнуть"
Його іменем названі:
- Вулиця Петра Дорошенка в Києві.
- Вулиця Петра Дорошенка у Львові.
- Вулиця Петра Дорошенка в місті Івано-Франківськ.
- Вулиця Петра Дорошенка у місті Вінниця.
- Вулиця Гетьмана Петра Дорошенка у місті Дніпрі.
- Вулиця Петра Дорошенка у місті Переяславі.
- Вулиця Петра Дорошенка в місті Кропивницький.
- Вулиця Петра Дорошенка в місті Рівне.
- Вулиця Петра Дорошенка в інших містах України.
У кінематографі
- Гетьман (2015) — фільм режисера Валерія Ямбурського
У літературі
Долю Петра Дорошенка відтворено в численних пам'ятках художньої літератури, зокрема в баладі Тараса Шевченка «Заступила чорна хмара», романі Д. Мордовця «Великий розкол», драмах Л. Старицької-Черняхівської «Гетьман Дорошенко», В. Пачовського «Сонце Руїни» тощо.
- Тарас Шевченко 2 серпня 1848 року закінчив поему «Заступила чорна хмара…» про несправедливо забутого вже тоді в Україні гетьмана Петра Дорошенка, чий слід, здавалося, загубився в Московії назавжди, адже небагато хто ще пам'ятав, що гетьман за життя свого був висланий у підмосковне село Ярополче, де під суворим наглядом чужої влади доживав свого віку без права повернення на батьківщину.
- «Без права повернення» (2002, Київ) — історичний роман Валентина Чемериса;
В історіографії
Український історик В. Антонович у біографії гетьмана («Исторіческіе деятели Юго-Западной Россіи», що вийшла у 1885 році) писав:
Не вважаючи на помилки і неуспіх, Дорошенко серед сучасних йому козацьких провідників є відрадною проявою: не дрібний егоїзм, не бажання наживи або особистих користей керували цим гетьманом: він щиро дбав про добро Батьківщини, серед найтяжчих обставин, з неймовірною енергією й завзяттям береться за нього і падає з гідністю та свідомістю виконаного обов’язку. В іншій праці В. Антонович зазначив, що Дорошенко був «безперечно, найталановитішим, найрозумнішим, справжнім патріотом, котрий дбав про долю свого народу».
Російська та радянська історіографія тенденційно вивчала особистість та дії гетьмана, оскільки він не вписувався в ідеологічну догму історії України тих часів, особливо через факт переходу до Османської імперії. Підкреслювалась його зрада та милостивість російської влади, яка його простила та прийняла на службу.
З початком відновлення Української державності продовжилися історіографічні дослідження часів діяльності гетьмана Дорошенка з об'єктивним історичним підходом до його ролі в історії України, його здобутків і помилок.
Примітки
- Степанков В. Петро Дорошенко // Володарі гетьманської булави… — С. 288.
- Степанков В. С. Петро Дорошенко // Володарі гетьманської булави… — C. 289—290.
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини". — К. : ІПіЕНД ім. Ф. Ф. Кураса, 2008. — С. 133.
- Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. 2 том. Львів: видавництво «Світ».1991.- 457 с. (256)
- Величко С. В., 1991, Величко С. В. Літопис. Т. 2. / Пер. з книжної української мови, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 642 с. .
- Горобець В.М., 2007, «Волимо царя східного…» Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту. — К.: Критика, 2007. — 464 с.: іл. .
- Эвлия Челеби. Книга путешествий (рос.)
- Санджакбей — управитель санджака, основної адміністративної одиниці в Османскій імперії (Султанская власть [ 29 грудня 2011 у Wayback Machine.]) (рос.).
- Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001.
- Крип'якевич І. Гетьман Петро Дорошенко… — С. 337.
- Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 232/2017 «Про присвоєння почесного найменування 1 бригаді оперативного призначення Національної гвардії України»
- Трейлер фільму «Гетьман»
- Эйнгорн В. Очерки из истории Малороссии в XVII в. І. — М., 1899. (рос.)
- Костомаров Н. И. Руина // Костомаров Н. И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования, кн. 6, т. 15. — СПб., 1905. (рос.)
- Военная энциклопедия. Дорошенко, Петр Дорофеевич это: [1] (рос.)
- Стецюк K. I. Народні рухи на Лівобережній i Слобідській Україні в 50-70 роках XVII ст. — К., 1960.
- Апанович О. М. 3апорізька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії 50-70 рр. XVII ст. — К., 1961.
- Смолій В. В., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) // Україна крізь віки. — К., 1999. — т. 7. — С..
- Степанков В. С. Дорошенко Петро Дорофійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 384—385. — .
Джерела та література
- Апанович О. М. Найтрагічніший гетьман України // Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. — К. : Либідь, 1993.
- Гордієнко Д. Гетьман Петро Дорошенко в житті і творчості Дмитра Дорошенка // Славістична збірка / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. — Вип. IV: До 100 річчя Української Революції (1917—1923 рр.) / За редакцією Д. Гордієнка та В. Корнієнка. — К., 2018. — С. 27–39 [2].
- Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя та політичної діяльності. — Нью-Йорк, 1985. (additional link)
- Історичні постаті України / Упоряд. О. В. Болдирєв. — Одеса, 1993.
- Смолій В. Петро Дорошенко // Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К. : Україна, 1993. — С. 318—327.
- Крип'якевич І.. Гетьман Петро Дорошенко // Руїна: друга половина XVII ст. / Упоряд. і передмова О. І. Гуржія; Ред. кол. В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Україна, 1996. — 431 с. — С. 328—337. — .
- В. І. Сергійчук. Дорошенко Петро Дорофійович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- Смолій В. Степанков В. Українська національна революція середини 17 ст. (1648—1676) . — К., 1999.
- Степанков В. С. Дорошенко Петро Дорофійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 384—385. — .
- Степанков В. Петро Дорошенко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — 560 с. — С. 285—316. — .
- Чухліб Т. Гетьман Петро Дорошенко. — К., 2007.
- Чухліб Т. Козаки і монархи. Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави 1648 — 1721 рр. — К., 2009.
- Степанков В. С. Петро Дорошенко — С. 101—120 / Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети // Інститут історії України НАН України, Науково-дослідний інститут козацтва. Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. Кн. 1. 400 с.
- Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко: Політичний портрет / НАН України. Інститут історії України. – К.: Темпора, 2011. – 632 с. (additional link)
Посилання
- Чухліб Т. «Отчизна наша Україна», «природні українські діти», «українська земля»: патріотична лексика гетьмана П. Дорошенка // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету. Історичні науки. Т. 26. — Кам'янець-Подільський, 2016. — С. 226—233.
- Дорошенко Петро Дорофійович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — с.140-142
- Дорошенко Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 373-374. — 1000 екз.
- Дмитро Дорошенко. Початок гетьманування Петра Дорошенка 1665-1666. — Прага : Українське Історично-Філологічне Товариство в Празі, 1941. — 27 с.
- Антонович В. Б. Петро Дорошенко
- Соболевский А. Псальма о Дорошенкѣ // Чтения в Историческом Обществе Нестора-Летописца. — 1894. — Кн. 15. — С. 16–19.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Doroshenko Petro Doroshe nko 1627 Chigirin 19 listopada 1698 s Yaropolche Moskoviya vidatnij ukrayinskij vijskovij politichnij i derzhavnij diyach Getman Vijska Zaporozkogo Pravoberezhnoyi Ukrayini 1665 1676 ochilnik Getmanshini 1668 1670 Kozackij polkovnik uchasnik Hmelnichchini ta moskovsko ukrayinskoyi vijni Getmanuvannya kotre pripalo na dobu Ruyini proviv u postijnih vijnah yak iz zovnishnimi tak i vnutrishnimi vorogami Petro DoroshenkoGetman UkrayiniPravlinnya1665 1676Obrannya10 zhovtnya 1665PoperednikStepan OparaNastupnikYurij HmelnickijBiografichni daniReligiyapravoslav yaNarodzhennya14 travnya 1627 1627 05 14 Chigirin Kiyivske voyevodstvo Rich PospolitaSmert19 listopada 1698 1698 11 19 71 rik Yaropolche Moskovske carstvoPohovannyaYaropolecDruzhinaGanna PolovecDrugij shlyubYefrosiniya Lyubov Yanenko HmelnickaTretij shlyubAgafiya YeropkinaDitiOleksandr Petro Katerina LyubovDinastiyaDoroshenkiBatkoDorofij DoroshenkoMatiMitrodora Tarasenko Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v 1627 roci v Chigirini nini Cherkaska oblast Ukrayina Pohodiv iz davnogo kozackogo rodu onuk soratnika Petra Sagajdachnogo Mihajla Doroshenka yakij zaginuv pid chas vipravi na Krim 1628 roku Batko nakaznij getman Dorofij Doroshenko Zagalom nayavni dzherela ne dayut zmogi shiroko visvitliti zhittya ta diyalnist Petra Doroshenka v molodi roki do chasu progoloshennya getmanom u 1665 roci vidomosti pro nogo dosit fragmentarni Pochatok vijskovoyi kar yeri Mav dobru osvitu znav latinsku j polsku movi Na pochatok Hmelnichchini obijmav posadu pisarya GVA 1655 roku priznachenij nakaznim polkovnikom vidtodi do 1665 roku pozminno ocholyuvav Priluckij Chigirinskij Kanivskij ta Cherkaskij polki Vikonuvav diplomatichni doruchennya Bogdana Hmelnickogo zokrema viv peregovori zi shvedskim uryadom shodo soyuzu proti Rechi Pospolitoyi takozh zgodom ocholyuvav delegaciyu do Moskvi 1659 1660 roku Po smerti Bogdana Hmelnickogo getmanom na starshinskij radi 1657 roku v Korsuni bulo progolosheno Ivana Vigovskogo Petro Doroshenko viznav jogo vladu ale ne vhodiv do blizkogo otochennya novogo getmana Pid chas povstannya Martina Pushkarya na choli polku viv bojovi diyi proti povstanciv Aktivnij uchasnik moskovsko kozackoyi vijni u 1658 1659 rokah Brav uchast v peremovinah iz posolstvom Stanislava Kazimira Benevskogo yaki zavershilis ugodoyu avtorstva Nemiricha Vigovskogo Gadyackim dogovorom 7 veresnya 1658 roku perebuvav u tabori pid Gadyachem Zgodom zoserediv polk proti nastupu moskovskih vijsk u Sribnomu ale utrimati misto pid natiskom armiyi Semena Pozharskogo ne vdalosya Na vidminu vid starshin z otochennya Vigovskogo ne otrimav vid Sejmu Rechi Pospolitoyi ni mayetkiv ni shlyahetstva tozh zreshtoyu koli na Pravoberezhzhi zrosli opozicijni do getmana nastroyi Doroshenko z chastinoyu polku vidbuv na Chigirinshinu de nevdovzi razom z Ivanom Kovalevskim stav odnim iz najblizhchih doradnikiv Hmelnichenka yakij u svoyu chergu nezabarom po veresnevij rizanini na Chornij radi v Germanivci j otrimav bulavu Brav uchast u peremovinah z Andzheyem Potockim yakij bezrezultatno namagavsya namoviti kozactvo zalishitisya v skladi Rechi Pospolitoyi Opislya ocholiv peregovori z Oleksiyem Trubeckim yaki zreshtoyu zavershilisya pidpisannyam Yuriyem Hmelnickim Pereyaslavskih statej Oskilki yihni umovi buli she girshi za poperedni domovlenosti naprikinci roku Petro Doroshenko na choli posolstva vidbuv do Moskvi zadlya pereglyadu ugodi Getmanstvo U 1663 1664 rokah generalnij osavul u getmana Pavla Teteri iz 1665 roku polkovnik Cherkaskogo polku Zhitomirskij portret Doroshenka z kvitkoyu avtor pani Marusya Danel povne prizvishe nevidome 10 zhovtnya 1665 roku pravoberezhni polkovniki obrali Doroshenka timchasovim getmanom Pravoberezhnoyi Ukrayini a na pochatku sichnya 1666 roku v Chigirini kozacka rada pidtverdila vibir starshini Vin zaminiv na cij posadi Stepana Oparu U 1665 1666 rokah Petro Doroshenko pridushiv ambiciyi dvoh pretendentiv na getmansku bulavu Vasilya Drozda j Dacka Decika Zaprovadzhennya reform Dokladnishe Polsko kozacko tatarska vijna 1666 1671 Andrusivske peremir ya ta Pidgayecka ugoda 1667 Svitlo rozhevim poznacheni teritoriyi sho vidijshli Moskvi za Andrusivskim mirom Pragnuchi stabilizuvati vnutrishnye stanovishe Pravoberezhnoyi Ukrayini Doroshenko za pidtrimki kiyivskogo mitropolita Josifa Tukalskogo proviv ryad reform Shob pozbutisya zalezhnosti vid kozackoyi starshini stvoriv regulyarne 20 tisyachne vijsko z najmanih chastin serdyuki ta kompanijci yaki vidznachalisya osobistoyu viddanistyu getmanovi Dlya zmicnennya finansovoyi sistemi Getmanshini Doroshenko vstanoviv na ukrayinskomu kordoni novu mitnu liniyu i pochav karbuvati vlasnu monetu Provodyachi politiku kolonizaciyi nezaselenih zemel Doroshenko na stepovomu porubizhzhi utvoriv novij Torgovickij polk yakij doviriv Stepanovi Sherbini Namagayuchis zdobuti pidtrimku sered narodnih mas Doroshenko chasto sklikav kozacki radi de visluhovuvav dumku ryadovih kozakiv ta pospolitih Razom z aktivnimi sprobami reorganizaciyi vnutrishnogo derzhavnogo zhittya Ukrayini Doroshenko rozgornuv shiroku zovnishnopolitichnu diyalnist Strategichnoyu metoyu vsiyeyi vnutrishnoyi j zovnishnoyi politiki Doroshenka bulo ob yednannya pid svoyeyu vladoyu Livoberezhnoyi ta Pravoberezhnoyi Ukrayini Pislya pidpisannya mizh Moskoviyeyu ta Richchyu Pospolitoyu Andrusivskogo peremir ya 1667 roku umovi yakogo absolyutno nehtuvali derzhavnimi interesami Ukrayini Doroshenko virishiv uklasti vijskovij soyuz iz Krimskim hanstvom i perejti pid politichnij protektorat Osmanskoyi imperiyi U veresni 1667 roku ob yednane ukrayinsko osmanske vijsko rozpochavshi voyenni diyi v Galichini zmusilo uryad Rechi Pospolitoyi viznati shiroku avtonomiyu Pravoberezhnoyi Ukrayini ta vstanoviti ukrayinsko polskij kordon po richci Gorini Odnak za umovami Pidgayeckoyi ugodi Petro Doroshenko vimushenij buv taki viznati vladu korolya Rechi Pospolitoyi j unaslidok cogo pochati poshuk novogo pokrovitelya v osobi Osmanskogo sultana Sproba ob yednannya z Livoberezhzhyam Zmicnivshi svoyi poziciyi na Pravoberezhzhi Doroshenko na pochatku lita 1668 roku na choli kozackogo vijska perejshov na livij bereg Dnipra de v cej chas trivav antimoskovskij vistup Naperedodni povstannya vin poobicyav livoberezhnomu getmanu Ivanu Bryuhoveckomu vidmovitisya vid bulavi v razi yaksho toj zbrojno vistupit suproti carya Natomist za pershoyi lipshoyi nagodi u vijskovomu tabori pid Dikankoyu zmovivshis iz kolishnimi pribichnikami Yakima Somka vislav kozakiv privesti ta likviduvati Bryuhoveckogo chim vidvernuv vid vijska zaporozhciv kotri nadali zbrojno vistupili proti Doroshenka 8 chervnya 1668 roku Petra Doroshenka progolosheno getmanom usiyeyi Ukrayini Oboh beregiv Dnipra Getmanuvannya Doroshenka na Livoberezhnij Ukrayini trivalo nedovgo Zanepokoyena zmicnennyam getmanskoyi vladi v Ukrayini Moskoviya pochala pidrivati yiyi shlyahom pidtrimki jogo supernikiv i pryamoyu vijskovoyu agresiyeyu Zaporozhci uklavshi soyuz iz Krimskim hanstvom zaprisyaglisya zavershiti spravu kotru v tabori pid Dikankoyu ne vdalosya zavershiti poplichniku Bryuhoveckogo polkovniku Ivanu Chuguyu usunuti Doroshenka Pivdenni livoberezhni kozacki polki vidmovilisya jomu pidkoryatisya cherez sho vin buv zmushenij rozpustiti vijsko ta priznachivshi nakaznim getmanom na Livoberezhzhi Dem yana Mnogogrishnogo povernutisya v Pravoberezhnu Ukrayinu Na pochatku 1669 roku Doroshenku za dopomogoyu kozakiv pid provodom Ivana Sirka kotrij pochinav kampaniyu v lavah Suhoviya vdalosya rozgromiti Petra Suhoviya i jogo spilnikiv krimskih tatar Soyuz z Osmanskoyu imperiyeyu Dokladnishe Korsunska ugoda 1669 Megmed IV Vidsutnistyu Doroshenka v Livoberezhnij Ukrayini skoristalisya protivniki getmana U seredini bereznya 1669 roku v Gluhovi voni progolosili getmanom Dem yana Mnogogrishnogo yakij uklav z Moskoviyeyu novij dogovir Gluhivski statti Namagayuchis nejtralizuvati vorozhi diyi Krimskogo hanstva j zdobuti dopomogu v borotbi proti Rechi Pospolitoyi ta Moskovskogo carstva Doroshenko navesni 1669 roku uklav soyuznij dogovir z Osmanskoyu imperiyeyu Cej soyuz zatverdili Generalna Vijskova Rada 10 12 bereznya 1669 roku v Korsuni 1669 roku Doroshenko otrimav vid osmanskogo sultana Megmeda IV titul beya ukrayinskogo sandzhaka Na dumku istorika Nataliyi Yakovenko osnovoyu vijskovo politichnogo soyuzu stala ugoda pidpisana za 18 rokiv do togo u 1651 roci mizh Bogdanom Hmelnickim j osmanskim sultanom Za cim starim dogovorom teritoriya Ukrayinskoyi derzhavi mala ohoplyuvati zemli vid Peremishlya do Putivlya pidtverdzhuvalosya pravo vilnogo viboru getmana yakij obiravsya dovichno Ukrayinska pravoslavna cerkva zberigala avtonomiyu v skladi konstantinopolskogo Patriarhatu ukrayinske naselennya zvilnyalosya vid splati podatkiv i danini na korist osmanskoyi kazni na ukrayinskih zemlyah osmani j tatari ne mali prava sporudzhuvati mecheti ta brati yasir Osmanska imperiya j Krimske hanstvo ne povinni buli ukladati mirnih dogovoriv z Richchyu Pospolitoyu ta Moskoviyeyu bez zgodi getmana sultanski gramoti yaki stosuvalisya Ukrayini mali pisatisya osmanskoyu ta ukrayinskoyu movami Vijna z Richchyu Pospolitoyu Dokladnishe Polsko turecka vijna 1672 1676 ta Buchackij mirnij dogovir U veresni 1670 roku Petro Doroshenko yak sandzhakbej osmanskogo sultana buv zmushenij rozpochati borotbu zi stavlenikom Rechi Pospolitoyi umanskim polkovnikom Mihajlom Hanenkom Uprodovzh 1671 roku priznachenij Doroshenkom nakaznij getman Ostap Gogol viv voyenni diyi proti armiyi Rechi Pospolitoyi j ukrayinskih zagoniv Mihajla Hanenka 1671 roku projshov u neznachnih sutichkah mizh protivnikami Voseni 1671 roku armiya Rechi Pospolitoyi na choli z Yanom III Sobeskim povela nastup na Podillya ta zahopila Braclav Mogiliv Vinnicyu Navesni 1672 roku rozpochalisya shirokomasshtabni voyenni diyi Doroshenko otrimavshi voyennu dopomogu vid Osmanskoyi imperiyi perejshov u nastup U lipni 1672 roku polki pid provodom Doroshenka rozgromili na Podilli pid Chetvertinivkoyu kozacki zagoni Mihajla Hanenka 27 serpnya 1672 roku ob yednana ukrayinsko osmansko tatarska armiya yaku ocholyuvali osmanskij sultan Megmed IV krimskij han Selim I Geraj ta getman Doroshenko zdobula fortecyu Kam yanec teper Kam yanec Podilskij i rushila v Galichinu Na pochatku veresnya 1672 roku ukrayinsko osmansko tatarski vijska oblozhili Lviv Ne mayuchi koshtiv dlya prodovzhennya vijni uryad Rechi Pospolitoyi 5 zhovtnya 1672 uklav Buchackij mirnij dogovir Ukladannya Buchackogo dogovoru za yakim Rich Pospolita vidmovlyalasya vid pretenzij na Pravoberezhnu Ukrayinu Moskoviya rozcinila yak mozhlivist ne porushuyuchi peremir ya z Richchyu Pospolitoyu zahopiti Pravoberezhzhya U chervni 1672 roku zamist skinutogo z getmanstva Dem yana Mnogogrishnogo livoberezhnim getmanom obrali Ivana Samojlovicha yakogo 17 bereznya 1674 roku bulo progolosheno getmanom vsiyeyi Ukrayini U chervni 1674 roku moskovska armiya pid komanduvannyam voyevodi Grigoriya Romodanovskogo j kozacki polki na choli z getmanom Ivanom Samojlovichem vstupili v Pravoberezhzhya ta vzyali v oblogu getmansku stolicyu Chigirin Dva tizhni getmanski vijska zavzyato oboronyali misto Na dopomogu Doroshenku pid Chigirin pidijshla osmansko tatarska armiya pid komanduvannyam vizira Kara Mustafi yaka zmusila Samojlovicha j moskovski vijska vidstupiti Zrechennya bulavi Chigirinskij zamok Bastion Doroshenka Moneta NBU prisvyachena Petru Doroshenku revers Pravoberezhna Ukrayina znovu perejshla pid vladu Doroshenka prote situaciya na Pravoberezhzhi bula skladnoyu Roki visnazhlivoyi vijni peretvorili ukrayinski mista j sela na pravomu berezi Dnipra na sucilnu ruyinu Osmanski zalogi zakripivshis u strategichno vazhlivih mistah vimagali splati danini osmanskomu sultanovi rujnuvali cerkvi abo peretvoryuvali yih na mecheti grabuvali ta zahoplyuvali v polon misceve naselennya Zhiteli cilih sil buli zmusheni tikati na livij bereg Dnipra spodivayuchis znajti tam bezpechni umovi dlya zhittya Avtoritet Petra Doroshenka vpav sered miscevogo naselennya Rozcharovanij politikoyu Osmanskoyi imperiyi vin virishiv zrektisya bulavi Voseni 1675 roku na kozackij radi v Chigirini Petro Doroshenko sklav getmanski klejnodi a Ivan Sirko prijnyav vid nogo prisyagu na virnist carevi Moskovskij uryad vimagav vid Doroshenka prisyagi na livomu berezi Dnipra v prisutnosti Samojlovicha j Romodanovskogo vid chogo Doroshenko rishuche vidmovivsya Voseni 1676 roku 30 tisyachna moskovska armiya ta polki Samojlovicha znovu oblozhili Chigirin 19 veresnya 1676 roku rozpochavsya shturm getmanskoyi stolici yaku oboronyav vsogo dvohtisyachnij zagin serdyukiv Pislya kilkagodinnogo zapeklogo boyu Doroshenko rozumiyuchi vsyu bezvihid stanovisha perekonav kozakiv pripiniti opir Pislya zrechennya z getmanstva Doroshenko poselivsya v mistechku Sosnicya teper Chernigivska oblast prote cherez deyakij chas na vimogu carskogo uryadu pereyihav do Moskvi U 1679 1682 rokah Doroshenka priznachili v yatskim voyevodoyu a meshkav vin bezposeredno u Vyatci Ostanni roki zhittya Doroshenko proviv u seli Yaropolchomu pid Moskvoyu teper selo Volokolamskogo rajonu Moskovskoyi oblasti za 135 km vid Moskvi yake bulo viddano jomu v 1684 roci v spadkove volodinnya Tam vin u vici 57 i rokiv odruzhivsya z Agafiyeyu Yeropkinoyu predstavniceyu stovpovogo dvoryanstva yaka narodila jomu siniv Oleksandra i Petra dochku Katerinu Pomer 19 listopada 1698 roku na 71 mu roci Pohovali jogo na cerkovnomu kladovishi chi silskomu kladovishi Tam ye z gratchastoyu ogorozheyu i z napisom U krayeznavchomu muzeyi navproti mogili zberigayetsya marmurove pogruddya getmana roboti nevidomogo skulptora XVIII stolittya Pravnuchka getmana Natalya Goncharova stala druzhinoyu klasika rosijskoyi literaturi Oleksandra Pushkina yakij shkoduvav sho kaplici na mogili getmana na toj chas vzhe ne isnuvalo i za klopotannyam yakogo bula vidnovlena pislya jogo smerti Cyu drugu kaplicyu znishili bilshoviki u roki Drugoyi svitovoyi vijni Vtretye kaplicyu bulo ponovleno na koshti rosijskih blagodijnih fondiv ta za dopomogoyu regionalnoyi gromadskoyi organizaciyi Zemlyactvo vihidciv iz Hmelnickoyi oblasti Sim yaKaplicya nad mogiloyu Doroshenka Selo Yaropolec pid Moskvoyu Persha druzhina z 1654 do 1655 roku Ganna Polovec Ditina Lyubov Doroshenko z 1673 roku druzhina Yuhima Lizoguba Druga druzhina z 1665 do 1684 roku Yefrosiniya Lyubov Yanenko Hmelnicka donka Pavla Yanenka Hmelnickogo Ye vidomosti sho bula v nih donka prote voni nepevni Tretya druzhina z 1684 do 1698 roku Agafiya Yeropkina donka moskovskogo stovpovogo dvoryanina Borisa Yeropkina Velikogo Diti Katerina Oleksandr Petro Oleksij Same pravnuchkoyu getmana ta Agafiyi Yeropkinoyi bula druzhina Oleksandra Pushkina Nataliya Goncharova Vshanuvannya pam yati27 sichnya 1919 roku u skladi VMF Ukrayini z yavivsya Krejser Getman Petro Doroshenko 2013 roku pri pidtrimci Muzeyu getmanstva buv stvorenij Getmanskij fond Petra Doroshenka Fond zdijsnyuye doslidzhennya diyalnosti getmaniv Ukrayini Mihajla ta Petra Doroshenkiv poshiryuye informaciyi pro nih doslidzhuye rodovid Doroshenkiv 23 serpnya 2017 roku Ukazom Prezidenta Ukrayini 232 2017 urahovuyuchi bojovi zaslugi muzhnist zrazkove vikonannya pokladenih zavdan visokij profesionalizm osobovogo skladu prisvoyene pochesne zvannya Prezidentska imeni getmana Petra Doroshenka 1 j brigadi operativnogo priznachennya Nacionalnoyi gvardiyi Ukrayini Takozh getman Petro Doroshenko zgaduyetsya u patriotichnoyi kozackoyi pisni Oj na gori ta j zhenci zhnut Jogo imenem nazvani Vulicya Petra Doroshenka v Kiyevi Vulicya Petra Doroshenka u Lvovi Vulicya Petra Doroshenka v misti Ivano Frankivsk Vulicya Petra Doroshenka u misti Vinnicya Vulicya Getmana Petra Doroshenka u misti Dnipri Vulicya Petra Doroshenka u misti Pereyaslavi Vulicya Petra Doroshenka v misti Kropivnickij Vulicya Petra Doroshenka v misti Rivne Vulicya Petra Doroshenka v inshih mistah Ukrayini U kinematografiGetman 2015 film rezhisera Valeriya YamburskogoU literaturiDolyu Petra Doroshenka vidtvoreno v chislennih pam yatkah hudozhnoyi literaturi zokrema v baladi Tarasa Shevchenka Zastupila chorna hmara romani D Mordovcya Velikij rozkol dramah L Starickoyi Chernyahivskoyi Getman Doroshenko V Pachovskogo Sonce Ruyini tosho Taras Shevchenko 2 serpnya 1848 roku zakinchiv poemu Zastupila chorna hmara pro nespravedlivo zabutogo vzhe todi v Ukrayini getmana Petra Doroshenka chij slid zdavalosya zagubivsya v Moskoviyi nazavzhdi adzhe nebagato hto she pam yatav sho getman za zhittya svogo buv vislanij u pidmoskovne selo Yaropolche de pid suvorim naglyadom chuzhoyi vladi dozhivav svogo viku bez prava povernennya na batkivshinu Bez prava povernennya 2002 Kiyiv istorichnij roman Valentina Chemerisa V istoriografiyiUkrayinskij istorik V Antonovich u biografiyi getmana Istoricheskie deyateli Yugo Zapadnoj Rossii sho vijshla u 1885 roci pisav Ne vvazhayuchi na pomilki i neuspih Doroshenko sered suchasnih jomu kozackih providnikiv ye vidradnoyu proyavoyu ne dribnij egoyizm ne bazhannya nazhivi abo osobistih koristej keruvali cim getmanom vin shiro dbav pro dobro Batkivshini sered najtyazhchih obstavin z nejmovirnoyu energiyeyu j zavzyattyam beretsya za nogo i padaye z gidnistyu ta svidomistyu vikonanogo obov yazku V inshij praci V Antonovich zaznachiv sho Doroshenko buv bezperechno najtalanovitishim najrozumnishim spravzhnim patriotom kotrij dbav pro dolyu svogo narodu Rosijska ta radyanska istoriografiya tendencijno vivchala osobistist ta diyi getmana oskilki vin ne vpisuvavsya v ideologichnu dogmu istoriyi Ukrayini tih chasiv osoblivo cherez fakt perehodu do Osmanskoyi imperiyi Pidkreslyuvalas jogo zrada ta milostivist rosijskoyi vladi yaka jogo prostila ta prijnyala na sluzhbu Z pochatkom vidnovlennya Ukrayinskoyi derzhavnosti prodovzhilisya istoriografichni doslidzhennya chasiv diyalnosti getmana Doroshenka z ob yektivnim istorichnim pidhodom do jogo roli v istoriyi Ukrayini jogo zdobutkiv i pomilok Primitki Stepankov V Petro Doroshenko Volodari getmanskoyi bulavi S 288 Stepankov V S Petro Doroshenko Volodari getmanskoyi bulavi C 289 290 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K IPiEND im F F Kurasa 2008 S 133 Yavornickij D I Istoriya zaporizkih kozakiv 2 tom Lviv vidavnictvo Svit 1991 457 s 256 Velichko S V 1991 Velichko S V Litopis T 2 Per z knizhnoyi ukrayinskoyi movi koment V O Shevchuka Vidp red O V Mishanich K Dnipro 1991 642 s ISBN 5 308 00315 7 Gorobec V M 2007 Volimo carya shidnogo Ukrayinskij Getmanat ta rosijska dinastiya do i pislya Pereyaslava Ukrayinskij naukovij in t Garvardskogo un tu K Kritika 2007 464 s il ISBN 966 7679 89 6 Evliya Chelebi Kniga puteshestvij ros Sandzhakbej upravitel sandzhaka osnovnoyi administrativnoyi odinici v Osmanskij imperiyi Sultanskaya vlast 29 grudnya 2011 u Wayback Machine ros Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 Krip yakevich I Getman Petro Doroshenko S 337 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 23 serpnya 2017 roku 232 2017 Pro prisvoyennya pochesnogo najmenuvannya 1 brigadi operativnogo priznachennya Nacionalnoyi gvardiyi Ukrayini Trejler filmu Getman Ejngorn V Ocherki iz istorii Malorossii v XVII v I M 1899 ros Kostomarov N I Ruina Kostomarov N I Sobranie sochinenij Istoricheskie monografii i issledovaniya kn 6 t 15 SPb 1905 ros Voennaya enciklopediya Doroshenko Petr Dorofeevich eto 1 ros Stecyuk K I Narodni ruhi na Livoberezhnij i Slobidskij Ukrayini v 50 70 rokah XVII st K 1960 Apanovich O M 3aporizka Sich u borotbi proti turecko tatarskoyi agresiyi 50 70 rr XVII st K 1961 Smolij V V Stepankov V S Ukrayinska nacionalna revolyuciya XVII st 1648 1676 rr Ukrayina kriz viki K 1999 t 7 S Stepankov V S Doroshenko Petro Dorofijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 384 385 ISBN 966 00 0405 2 Dzherela ta literatura Apanovich O M Najtragichnishij getman Ukrayini Getmani Ukrayini i koshovi otamani Zaporozkoyi Sichi K Libid 1993 Gordiyenko D Getman Petro Doroshenko v zhitti i tvorchosti Dmitra Doroshenka Slavistichna zbirka Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva im M S Grushevskogo NAN Ukrayini Vip IV Do 100 richchya Ukrayinskoyi Revolyuciyi 1917 1923 rr Za redakciyeyu D Gordiyenka ta V Korniyenka K 2018 S 27 39 2 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya ta politichnoyi diyalnosti Nyu Jork 1985 additional link Istorichni postati Ukrayini Uporyad O V Boldiryev Odesa 1993 Smolij V Petro Doroshenko Istoriya Ukrayini v osobah IX XVIII st K Ukrayina 1993 S 318 327 Krip yakevich I Getman Petro Doroshenko Ruyina druga polovina XVII st Uporyad i peredmova O I Gurzhiya Red kol V A Smolij golova ta in K Ukrayina 1996 431 s S 328 337 ISBN 5 319 01313 2 V I Sergijchuk Doroshenko Petro Dorofijovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Smolij V Stepankov V Ukrayinska nacionalna revolyuciya seredini 17 st 1648 1676 K 1999 Stepankov V S Doroshenko Petro Dorofijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 384 385 ISBN 966 00 0405 2 Stepankov V Petro Doroshenko Volodari getmanskoyi bulavi Istorichni portreti Avtor peredmovi V A Smolij K Varta 1994 560 s S 285 316 ISBN 5 203 01639 9 Chuhlib T Getman Petro Doroshenko K 2007 Chuhlib T Kozaki i monarhi Mizhnarodni vidnosini rannomodernoyi Ukrayinskoyi derzhavi 1648 1721 rr K 2009 Stepankov V S Petro Doroshenko S 101 120 Polkovodci Vijska Zaporozkogo Istorichni portreti Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Naukovo doslidnij institut kozactva Redkol V Smolij vidp red ta in K Vidavnichij dim KM Academia 1998 Kn 1 400 s ISBN 966 518 011 8 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Tempora 2011 632 s additional link Posilannya Petro Doroshenko u sestrinskih Vikiproyektah Citati u Vikicitatah Temi u Vikidzherelah Genealogiya na Rodovodi Fajli u Vikishovishi Chuhlib T Otchizna nasha Ukrayina prirodni ukrayinski diti ukrayinska zemlya patriotichna leksika getmana P Doroshenka Naukovi praci Kam yanec Podilskogo nacionalnogo universitetu Istorichni nauki T 26 Kam yanec Podilskij 2016 S 226 233 Doroshenko Petro Dorofijovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 140 142 Doroshenko Petro Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1958 T 2 D Ye kn 3 S 373 374 1000 ekz Dmitro Doroshenko Pochatok getmanuvannya Petra Doroshenka 1665 1666 Praga Ukrayinske Istorichno Filologichne Tovaristvo v Prazi 1941 27 s Antonovich V B Petro Doroshenko Sobolevskij A Psalma o Doroshenkѣ Chteniya v Istoricheskom Obshestve Nestora Letopisca 1894 Kn 15 S 16 19