Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Віккерс Джо натан Стю арт Ві керс Джон Вікерс англ Jonathan Stewart Jo

Джон Вікерс

Джон Вікерс
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Віккерс.

Джо́натан Стю́арт Ві́керс, Джон Вікерс (англ. Jonathan Stewart 'Jon' Vickers; 19 жовтня 1926, Принс-Альберті, Саскачеван — 10 липня 2015) — канадський героїчний тенор, почесний доктор низки університетів, член Зала слави великих американських співаків (Філадельфія), компаньйон Ордена Канади.

Джон Вікерс
Jon Vickers
Основна інформація
Повне ім'яДжонатан Стюарт Вікерс
Дата народження19 жовтня 1926(1926-10-19)
Місце народженняПринс-Альберт, Саскачеван, Канада[1]
Дата смерті10 липня 2015(2015-07-10) (88 років)
Місце смертіОнтаріо, Канада[2]
Причина смертіхвороба Альцгеймера
Громадянствоimage Канада
Професіяспівак
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Торонтська консерваторія
Співацький голостенор
Інструментивокал[d]
Жанриопера
КолективиКовент-Гарден
СпівпрацяГерберт фон Караян
ЛейблиRCA Victor[d], EMI, Deutsche Grammophon і d
Нагороди
image

d (1976)

d (1978)

Біографія і творчість

Джонатан Вікерс народився в місті Принс-Альберт в Саскачевані. Він був шостою дитиною в сім'ї. Уже в три роки, з його власних спогадів, він співав у церковному хорі на Різдво. А до закінчення середньої школи мав сильного стійкого тенора, й співав як у церковних хорах, так і в невеликих театрах, де виконував ролі в оперетах.

1946 року Вікерс став помічником менеджера в мережевій крамниці, але незабаром співоча кар'єра забрала весь його час. За порадою сопрано Вікерс відправив запис свого вокалу диригентові й педагогу , що на ту пору викладав у Торонтській музичній консерваторії, й 1950 року був зарахований до неї студентом у клас . Уже в перший рік навчання Вікерс виконував соло у виконанні «Месії» в Університеті Західної Онтаріо і на канадській прем'єрі брукнерівського у виконанні об'єднаного хору Торонтської консерваторії, а восени 1951 року виконував «Месію» вже з . 1952 року він виграв молодіжний конкурс Канадського радіо.

Попри численні виступи за роки навчання, закінчивши 1955 року консерваторію Вікерс не дістає жодної пропозиції постійної роботи поза межами Канади. Тільки після того, як він виступив у ролі Чоловічого Хору в на й у ролі Хосе в постановці «Кармен» у , він дістає за рекомендаціями своєї партнерки за «Кармен» Регіни Резник запрошення до Нью-Йорка. Паралельно з ним уклав трирічний контракт лондонський Ковент-Гарден. Дебютною роллю в Ковент-Гардені стала для Вікерса партія Річарда в «Балі-маскараді» Верді в січні 1957 року, а після захоплених відгуків критиків були ролі в «Кармен», «Доні Карлосі», «Аїді» і . Після дебютного виконання партії Зігмунда в «Валькірії» на Байрейтському фестивалі Вікерса стали називати найкращим інтерпретатором цієї ролі в світі. До кінця десятиліття він також співав партію Язона в з Марією Каллас в Далласі, потім виступав у Віденській опері, в Театрі Колон (Буенос-Айрес) і в Метрополітен-опера. Відтак він починає сольну гастрольну кар'єру, рідко з'являючись на її піку в себе на батьківщині, в Канаді, де не могли платити йому гідні гонорари (серед рідкісних винятків були виступи 1967 року на Всесвітній виставці в Монреалі, на відкритті в Оттаві 1969 року й на похоронах колишнього прем'єр-міністра Канади Дффенбейкера 1979 року, а також турне 1977 року Саскачеваном, що закінчилось на батьківщині співака в Принс-Альберті).

У дальші роки в репертуарі Вікерса домінують партії, написані для героїчного тенора. Улюбленою роллю Вікерса була головна партія в опері Бріттена . У його виконанні цієї партії критики відзначали рідкісну для оперних постановок драматичну компоненту. Незвичайними були також його інтерпретації партій Отелло (якого він називав «Юлієм Цезарем Венеційської імперії») і Трістана. Вікерс довго й продуктивно співпрацював із Гербертом фон Караяном. Разом вони записували «Валькірію», «Трістана та Ізольду» й «Фіделіо», а також знімали телевізійні постановки «Отелло» і «Паяци».

Після 1966 року Вікерс обмежує кількість своїх виступів до 65 на рік, решту часу проводячи з родиною на фермі в Онтаріо. 1973 року вони з родиною перебираються на Бермуди. Вікерс оголосив про закінчення кар'єри 1988 року.

Визнання заслуг

Джон Вікерс є почесним доктором Університету Саскачевану (1963), Університету Гуелфа (1977), Університету Лаваля (1978), Університету Квінс (1984), Університету Макмастера (1985), Торонтського університету (1986) та Віндзорського університету (1989).

1968 року Вікерс був проведений в компаньйони Ордена Канади, а 1985 року став членом Залу слави великих американських співаків при в Філадельфії. 1976 року Вікерс здобув , а 1978 року став лауреатом призу Evening Standard в царині театрального мистецтва за роль в «Трістані та Ізольді».

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #121979865 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. http://www.operanews.com/Opera_News_Magazine/2015/7/News/Jon_Vickers_Tenor_Obituary.html

Посилання

  • Vickers, Jon [ 20 липня 2011 у Wayback Machine.] (The Canadian Encyclopedia)
  • Jeannie Williams, Birgit Nilsson. Jon Vickers: A Hero's Life. — Lebanon, NH: United Press of New England, 2007. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vikkers Dzho natan Styu art Vi kers Dzhon Vikers angl Jonathan Stewart Jon Vickers 19 zhovtnya 1926 Prins Alberti Saskachevan 10 lipnya 2015 kanadskij geroyichnij tenor pochesnij doktor nizki universitetiv chlen Zala slavi velikih amerikanskih spivakiv Filadelfiya kompanjon Ordena Kanadi Dzhon VikersJon VickersOsnovna informaciyaPovne im yaDzhonatan Styuart VikersData narodzhennya19 zhovtnya 1926 1926 10 19 Misce narodzhennyaPrins Albert Saskachevan Kanada 1 Data smerti10 lipnya 2015 2015 07 10 88 rokiv Misce smertiOntario Kanada 2 Prichina smertihvoroba AlcgejmeraGromadyanstvo KanadaProfesiyaspivakOsvitaMoskovska derzhavna konservatoriya imeni Petra Chajkovskogo i Torontska konservatoriyaSpivackij golostenorInstrumentivokal d ZhanrioperaKolektiviKovent GardenSpivpracyaGerbert fon KarayanLejbliRCA Victor d EMI Deutsche Grammophon i dNagorodid 1976 d 1978 Biografiya i tvorchistDzhonatan Vikers narodivsya v misti Prins Albert v Saskachevani Vin buv shostoyu ditinoyu v sim yi Uzhe v tri roki z jogo vlasnih spogadiv vin spivav u cerkovnomu hori na Rizdvo A do zakinchennya serednoyi shkoli mav silnogo stijkogo tenora j spivav yak u cerkovnih horah tak i v nevelikih teatrah de vikonuvav roli v operetah 1946 roku Vikers stav pomichnikom menedzhera v merezhevij kramnici ale nezabarom spivocha kar yera zabrala ves jogo chas Za poradoyu soprano Vikers vidpraviv zapis svogo vokalu dirigentovi j pedagogu sho na tu poru vikladav u Torontskij muzichnij konservatoriyi j 1950 roku buv zarahovanij do neyi studentom u klas Uzhe v pershij rik navchannya Vikers vikonuvav solo u vikonanni Mesiyi v Universiteti Zahidnoyi Ontario i na kanadskij prem yeri bruknerivskogo u vikonanni ob yednanogo horu Torontskoyi konservatoriyi a voseni 1951 roku vikonuvav Mesiyu vzhe z 1952 roku vin vigrav molodizhnij konkurs Kanadskogo radio Popri chislenni vistupi za roki navchannya zakinchivshi 1955 roku konservatoriyu Vikers ne distaye zhodnoyi propoziciyi postijnoyi roboti poza mezhami Kanadi Tilki pislya togo yak vin vistupiv u roli Cholovichogo Horu v na j u roli Hose v postanovci Karmen u vin distaye za rekomendaciyami svoyeyi partnerki za Karmen Regini Reznik zaproshennya do Nyu Jorka Paralelno z nim uklav tririchnij kontrakt londonskij Kovent Garden Debyutnoyu rollyu v Kovent Gardeni stala dlya Vikersa partiya Richarda v Bali maskaradi Verdi v sichni 1957 roku a pislya zahoplenih vidgukiv kritikiv buli roli v Karmen Doni Karlosi Ayidi i Pislya debyutnogo vikonannya partiyi Zigmunda v Valkiriyi na Bajrejtskomu festivali Vikersa stali nazivati najkrashim interpretatorom ciyeyi roli v sviti Do kincya desyatilittya vin takozh spivav partiyu Yazona v z Mariyeyu Kallas v Dallasi potim vistupav u Videnskij operi v Teatri Kolon Buenos Ajres i v Metropoliten opera Vidtak vin pochinaye solnu gastrolnu kar yeru ridko z yavlyayuchis na yiyi piku v sebe na batkivshini v Kanadi de ne mogli platiti jomu gidni gonorari sered ridkisnih vinyatkiv buli vistupi 1967 roku na Vsesvitnij vistavci v Monreali na vidkritti v Ottavi 1969 roku j na pohoronah kolishnogo prem yer ministra Kanadi Dffenbejkera 1979 roku a takozh turne 1977 roku Saskachevanom sho zakinchilos na batkivshini spivaka v Prins Alberti U dalshi roki v repertuari Vikersa dominuyut partiyi napisani dlya geroyichnogo tenora Ulyublenoyu rollyu Vikersa bula golovna partiya v operi Brittena U jogo vikonanni ciyeyi partiyi kritiki vidznachali ridkisnu dlya opernih postanovok dramatichnu komponentu Nezvichajnimi buli takozh jogo interpretaciyi partij Otello yakogo vin nazivav Yuliyem Cezarem Venecijskoyi imperiyi i Tristana Vikers dovgo j produktivno spivpracyuvav iz Gerbertom fon Karayanom Razom voni zapisuvali Valkiriyu Tristana ta Izoldu j Fidelio a takozh znimali televizijni postanovki Otello i Payaci Pislya 1966 roku Vikers obmezhuye kilkist svoyih vistupiv do 65 na rik reshtu chasu provodyachi z rodinoyu na fermi v Ontario 1973 roku voni z rodinoyu perebirayutsya na Bermudi Vikers ogolosiv pro zakinchennya kar yeri 1988 roku Viznannya zaslugDzhon Vikers ye pochesnim doktorom Universitetu Saskachevanu 1963 Universitetu Guelfa 1977 Universitetu Lavalya 1978 Universitetu Kvins 1984 Universitetu Makmastera 1985 Torontskogo universitetu 1986 ta Vindzorskogo universitetu 1989 1968 roku Vikers buv provedenij v kompanjoni Ordena Kanadi a 1985 roku stav chlenom Zalu slavi velikih amerikanskih spivakiv pri v Filadelfiyi 1976 roku Vikers zdobuv a 1978 roku stav laureatom prizu Evening Standard v carini teatralnogo mistectva za rol v Tristani ta Izoldi PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 121979865 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 http www operanews com Opera News Magazine 2015 7 News Jon Vickers Tenor Obituary htmlPosilannyaVickers Jon 20 lipnya 2011 u Wayback Machine The Canadian Encyclopedia Jeannie Williams Birgit Nilsson Jon Vickers A Hero s Life Lebanon NH United Press of New England 2007 ISBN 1 55553 674 3

Дата публікації:
Топ