Гірські ліси та луки Південного Рифту або Мозаїка гірських лісів та луків Південного Рифту (ідентифікатор WWF: AT1015) — афротропічний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований в Східній Африці.
Ліс Лівінгстона в горах Кіпенгере (Національний парк Кітуло, Танзанія) | |
Екозона | Афротропіка |
---|---|
Біом | Гірські луки та чагарники |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | AT1015 |
Межі | Міомбові рідколісся Центральної Замбезії Східні міомбові рідколісся Південні міомбові рідколісся |
Площа, км² | 22 270 |
Країни | Танзанія, Малаві, Танзанія, Замбія |
Охороняється | 3404 км² (15 %) |
Розташування екорегіону (зеленим) |
Географія
Екорегіон гірських лісів та луків Південного Рифту охоплює низку гірських масивів та плато, розташованих в горах на півдні Великого Африканського Рифту. Центром регіону є [en], розташоване на південному сході Танзанії, північніше озера Ньяса, в місці, де сходяться західна та східна гілки Східно-Африканського Рифту. Це нагір'я складається з низки вулканічних гірських хребтів та плато, серед яких слід відзначити гори [en], Кіпенгере, [en] і [en] та плато [en]. Також частиною Південного нагір'я вважається нагір'я [en], розташоване південніше, на північно-східному узбережжі озера Ньяса. Найпівнічнішою частиною екорегіону є плато [en], розташоване на північний захід від Південного нагір'я, між озерами Танганьїка та Руква. На південь від Південного нагір'я, вздовж західного узбережжя озера Ньяса, простягаються гори [en] і [en] та плато [en]. Вони переважно розташовані на території Північного Малаві, а плато Ньїка також охоплює невелику частину сусідньої Замбії. Найпівденнішою частиною екорегіону є гори [en], розташовані на кордоні між Південно-Західним Малаві та мозамбіцькою провінцією Тете.
Рельєф регіону представлений плато та гірськими хребтами, обмеженими з усіх боків уступами або глибоко розчленованими пагорбами. Висота екорегіону коливається від 1400 до 2400 м над рівнем моря, а найвищими вершинами регіону є гори Рунгве та [de] в Танзанії, висота яких перевищує 2960 м над рівнем моря. З геологічної точки зору основу регіону складають докембрійські граніти, гнейси та сланці, які утворилися 3250 мільйонів років тому. Ранні підйоми та ерозія цих початкових утворень спричинили формування шарів осадових порід, до яких пізніше додалися інтрузивні граніти. Рифтоутворення в регіоні почалося в середині крейдового періоду. Воно утворило сучасні гори та плато екорегіону, а також великі рифтові долини, які наразі заповнені водами озер Ньяса, Танганьїка та Руква. Ґрунти регіону представлені переважно добре дренованими [en] та фералітними ґрунтами.
Гори та плато Південного Рифту є важливими вододілами регіону. В них бере початок річка [en], яка впадає в озеро Танганьїка, а також річки [en], Мтембва та Сонгве, що впадають в озеро Руква, та річки [en], [en], Луфіріо, Лумбіла, Рухуху, Лівулезі, Кетевака та [en], які впадають в озеро Ньяса. В горах Південного нагір'я бере свій початок Велика Руаха, яка тече на схід і впадає в річку Руфіджі. До басейну Руахи належить більшість річок, що стікають з Південного нагір'я на північ.
Клімат
В горах екорегіону переважає гірський субтропічний клімат (Cwb за класифікацією кліматів Кеппена), на який значний вплив здійснює озеро Ньяса, з якого вітри несуть вологу у високогір'я. Середньорічна кількість опадів коливається від 823 мм на плато [en], що лежить на північному заході екорегіону, до 2850 мм в горах Кіпенгере та Порото, розташованих на північ від озера Ньяса. Загалом в екорегіоні середньорічна кількість опадів становить приблизно 1500 мм, більшість з яких випадає протягом вологого сезону з листопада по квітень, хоча невеликі дощі або тумани у високогір'ях трапляються і під час сухого сезону з травня по серпень. Середньорічна температура в екорегіоні коливається від 13 °C до 19 °C, середня максимальна температура тут становить 22 °C, а середня мінімальна температура — 9,8 °C. На найвищих висотах температура може опускатися до -7 °C, а заморозки є звичним явищем. У Південному нагір'ї Танзанії кожні 25 років трапляються сильні морози.
Висота над рівнем моря та клімат є основними факторами, які відокремлюють екорегіон гірських лісів та луків Південного Рифту від навколишніх екорегіонів центральнозамбезійських, східних та південних міомбових рідколісь. Міомбові рідколісся поширені на рівнинах, що оточують гори Південного Рифту, та характеризуються домінуванням в них дерев з підродини цезальпінієвих (Caesalpinioideae), зокрема різних видів [en] (Brachystegia spp.), [en] (Julbernardia spp.) та [en] (Isoberlinia spp.), які рідко зустрічаються поза межами міомбо. Основні відмінності між лісами Південного Рифту та зовні подібними лісами Східої Дуги, розташованими в горах Східної Дуги в Танзанії та Кенії, пов'язані з різними кліматичними режимами. Високогірні райони Південного Рифту отримують вологу з озера Ньяса, тоді як опади в горах Східної Дуги надходять з Індійського океану. Цей фактор міг бути відповідальним за те, що гірські ліси Східної дуги залишалися стабільними під час плейстоценових посух, тоді як площа інших вічнозелених лісів Східної Африки різко скоротилася, що призвело до їх флористичного збіднення. Таким чином, гірські ліси Східної Дуги мають набагато вищий рівень як родового, так і видового ендемізму, ніж гірські ліси Південного Рифту. Гірські ліси Альбертінського рифту, розташовані на південний захід від Південного Рифту, також вирізняються вищим біорізноманіттям та рівнем ендемізму. Гірські ліси та луки Південного Рифту відрізняються і від гірських лісів та луків Південного Малаві, розташованих південніше, оскільки в горах Південного Рифту досягають південної межі свого поширення багато північних таксонів, тоді як гори Південного Малаві, зокрема гора [en], є північною межею поширення для багатьох південноафриканських видів.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються кілька структурно та композиційно відмінних рослинних угруповань, серед яких домінуючими є гірські луки. Переважання луків пояснюється частими та масштабними пожежами, які регулярно в минулому охоплювали регіон, знищуючи колись більш поширені афрогірські ліси. На луках регіону ростуть різноманітні трави, осоки та геофіти, а також трапляються вогнестійкі чагарники, передусім різні види протеї (Protea spp.). Серед трав, що домінують на луках регіону, слід відзначити [en] (Loudetia simplex), [en] (Exotheca abyssinica), [sv] (Monocymbium ceresiiforme), тритичинкову темеду (Themeda triandra), а також різні види [en] (Andropogon spp.), перлового проса (Pennisetum spp.) та мишія (Setaria spp.). У погано дренованих місцевостях трапляються постійні та сезонні болота, відомі як [en]. Ці водно-болотні угіддя, на яких переважають трави та осоки, вирізняються надзвичайним видовим різноманіттям.
Афрогірські ліси займають близько 5 % території регіону і переважно обмежені вологими схилами, уступами та річковими долинами. Вони можуть значно відрізнятися за своєю структурою та видовим складом залежно від доступної вологи, висоти над рівнем моря та режиму порушень. За найсприятливіших обставин утворюються високі дощові ліси з потрійним наметом, дерева в яких вкриті епіфітами та ліанами, тоді як ліси, що ростуть на більших висотах та в гірших кліматичних умовах, є нижчими, менш розвинені за структурою та менш різноманітні за композицією. Серед дерев та кущів, що складають основу лісів регіону, слід відзначити [en] (Aningeria adolfi-friederici), [en] (Apodytes dimidiata), [en] (Bersama abyssinica), [en] (Gambeya gorungosana), [en] (Cola greenwayi), [sv] (Cylicomorpha parviflora), [en] (Entandrophragma excelsum), [en] (Ficalhoa laurifolia), [en] (Ilex mitis), [en] (Kiggelaria africana), [sv] (Myrianthus holstii), [en] (Kuloa usambarensis), [en] (Parinari excelsa), широколистий ногоплідник (Podocarpus latifolius), [en] (Polyscias fulva), [en] (Myrsine melanophloeos), [en] (Syzygium guineense subsp. afromontanum) та різні види гарциній (Garcinia spp.). Основу трав'яного ярусу в цих лісах складають різні види розрив-трави (Impatiens spp.), бегонії (Begonia spp.), стрептокарпуса (Streptocarpus spp.), [en] (Plectranthus spp.) та пеперомії (Peperomia spp.), а також різні представники родини акантових (Acanthaceae). На місцях лісових пожеж ростуть невисокі дерева та кущі, серед яких переважають піонерні види. На місцях особливо сильних пожеж деякі види, зокрема [en] (Hagenia abyssinica) та африканські яловці (Juniperus procera), можуть утворювати моновидові насадження.
На гірських схилах, де випадає велика кількість опадів, переважно на півночі екорегіону, зустрічаються бамбукові зарості різної висоти та густоти, в яких переважає [en] (Oldeania alpina). З бамбуковими заростями асоціюються деякі види лісових дерев, зокрема абіссинські хагенії (Hagenia abyssinica), африканські яловці (Juniperus procera), широколисті ногоплідники (Podocarpus latifolius), [en] (Prunus africana) та капські буки (Myrsine melanophloeos). Бамбукові плями іноді зустрічаються в афромонтанських лісах, можливо, як результат вторгнення після пожежі.
У високогір'ях регіону, вище верхньої межі лісу, поширені високогірні чагарникові зарості, в яких домінують склерофільні чагарники з родини вересових (Ericaceae). Подібні угруповання зустрічаються і на більш низьких висотах, у районах з неглибоким ґрунтом, де часто трапляються тумани. Щільність чагарників варіюється залежно від різних природних умов, а їх висота коливається від 3 до 13 м.
На найнижчих висотах екорегіону, на уступах та еродованих пагорбах, поширені міомбові угруповання, подібні до тих, що зустрічаються у навколишніх екорегіонах. Значну частину регіону, розташовану на висоті від 1200 до 1800 м над рівнем моря, займають міомбові рідколісся, основу яких складають різні види [en] (Brachystegia spp.), [en] (Julbernardia spp.) та [en] (Isoberlinia spp.). На сухих західних схилах плато [en] ці рідколісся поширені на висоті до 2050 м над рівнем моря, а в горах Кіпенгере, також відомих як гори Лівінгстона, — на висоті 2100 м над рівнем моря.
Флористичне різноманіття та рівень ендемізму в екорегіоні є нижчими, ніж у лісах Східної Дуги та у гірських лісах Альбертінського рифту, поширених північніше. Так, у вологих гірських лісах Східної Дуги зустрічається 67 ендемічних видів дерев, тоді як в усіх вічнозелених лісах Малаві росте лише 10 ендемічних видів дерев. Одним із можливих факторів, що сприяє відносній бідності флори екорегіону, може бути його більша відстань від екватора. Зворотний зв'язок між відстанню від екватора та видовим різноманіттям помітний у афромонтанській лісовій флорі Малаві, де в лісах на півночі країни зустрічається 232 види дерев, а в лісах на півдні — лише 149 видів. Найбільш флористично різноманітними лісами в Малаві є ті, що ростуть в горах [en] на півночі країни.
Незважаючи на відносну бідність флори екорегіону, на луках Південного Рифту росте шість ендемічних рослин з роду Протея (Protea) та багато різноманітних орхідей (Orchidaceae). Плато Ньїка є домом для найбагатшої орхідейної флори у Південно-Центральній Африці, яка налічує 214 видів, з яких 33 види є ендемічними. Серед ендемічних орхідей, що ростуть на плато Ньїка, слід відзначити [vi], [vi] та [sv]. Іншим [en] екорегіону є плато [en] — тут зустрічається 350 видів рослин, зокрема 45 видів орхідей, з яких 16 видів є ендемічними.
Фауна
Присутність великих ссавців в екорегіоні переважно обмежена плато Ньїка, де у однойменному [en] мешкають великі редунки (Redunca arundinum) та африканські леопарди (Panthera pardus pardus), а кінські антилопи (Hippotragus equinus cottoni), [en] (Equus quagga crawshayi) та звичайні канни (Taurotragus oryx) здійснюють сезонні міграції між плато та навколишніми рівнинами. В міомбових рідколіссях у нижній частині парку зустрічаються леви (Panthera leo), [en] (Acinonyx jubatus jubatus), саванні слони (Loxodonta africana) та африканські буйволи (Syncerus caffer caffer). Значні популяції великих ссавців навряд чи можна знайти деінде в екорегіоні.
Серед інших ссавців, що зустрічаються на плато Ньїка та в інших горах екорегіону, слід відзначити південного бушбока (Tragelaphus sylvaticus), звичайного дуїкера (Sylvicapra grimmia), дуїкера Харві (Cephalophus harveyi), блакитного дуїкера (Philantomba monticola), антилопу-стрибуна (Oreotragus oreotragus), орібі (Ourebia ourebia), африканського бородавочника (Phacochoerus africanus), чагарникову свиню (Potamochoerus larvatus), блакитну мартишку (Cercopithecus mitis), [en] (Heliosciurus mutabilis), коротковухого вовчка (Graphiurus microtis), жовтоплямисту жорсткошерстну мишу (Lophuromys flavopunctatus) та плямистого дамана (Heterohyrax brucei). Серед поширених в екорегіоні хижих ссавців слід відзначити смугастого шакала (Lupulella adusta), звичайного каракала (Caracal caracal), сервала (Leptailurus serval), степового кота (Felis lybica), плямисту гієну (Crocuta crocuta), медоїда (Mellivora capensis) та африканську смугасту ласицю (Poecilogale albinucha).
Серед майже ендемічних ссавців, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити танзанійського дуїкера (Cephalophus spadix), галаго Гранта (Paragalago granti), [en] (Beamys major), [en] (Paraxerus lucifer), [en] (Paraxerus vexillarius), ньїкського саванника (Aethomys nyikae), [en] (Otomys lacustris) та [en] (Crocidura desperata). Ендеміками екорегіону є ньїкська мишоподібна землерийка (Myosorex gnoskei) та [en], нещодавно ідентифікований вид з роду [en]. Цей примат зустрічається у гірських вічнозелених лісах і бамбукових заростях в горах Рунгве, [en] і Кіпенгере в Танзанії. Зразки цього виду вперше були зібрані у 1930-х роках, але вони були ідентифіковані як такі, що належать до різних видів. Наразі відбувається формальний [en].
В межах екорегіону зустрічається понад 400 видів птахів. Серед майже ендемічних птахів, поширених в екорегіоні, слід відзначити білогорлу таміку (Cisticola njombe), танзанійську таміку (Cisticola nigriloris), малавійського вайдага (Euplectes psammacromius), малавійського бюльбюля (Arizelocichla olivaceiceps), малавійського торо (Phyllastrephus alfredi), ірингійського приріта (Batis crypta), гірського нікорника (Apalis chapini), буробокого золотокоса (Dessonornis anomalus), танзанійського акалата (Sheppardia lowei), східного гонолека (Laniarius fuelleborni), високогірного щеврика (Crithagra melanochroa), зеленогорлу маріку (Cinnyris whytei) та нагірного сорокопуда (Lanius collaris marwitzi). Ендеміками плато Ньїка є кілька підвидів різних видів птахів, зокрема підвид рудокрилого турача Scleroptila levaillantii crawshayi, підвид золотолобого ткачика Ploceus baglafecht nyikae та підвид африканського фірлюка Mirafra africana nyikae. Серед інших птахів, поширених на плато Ньїка, слід відзначити рідкісних білошиїх журавлів (Grus carunculata) та кафрських дрохв (Neotis denhami). Тут також мешкає найбільша у світі популяція рідкісних довгохвостих ластівок (Hirundo atrocaerulea), що нараховує близько 5000 пар.
Герпетофауна екорегіону нараховує 6 видів амфібій та 20 видів плазунів, які є ендемічними або майже ендемічними представниками екорегіону. Серед ендемічних амфібій, поширених в регіоні, слід відзначити [en] (Phrynobatrachus stewartae) та [en] (Phrynobatrachus ukingensis), а серед плазунів — [en] (Cordylus nyikae), [en] (Cordylus ukingensis), еумецію Джонстона (Eumecia johnstoni), мабую Брауна (Trachylepis brauni), хамелеона Фюлеборна (Trioceros fuelleborni) та нчісійського карликового хамелеона (Rhampholeon nchisiensis). Також ендеміками екорегіону є низка безхребетних тварин, зокрема бабка-стрілка Teinobasis malawiensis, яка відома з гірських потоків на півночі Малаві, метелик-сонцевик [en], який є ендеміком плато Кітуло, а також три види метеликів, які є ендеміками плато Ньїка.
Збереження
Архіпелагоподібна структура Південного Рифту означає, що його складові частини природно ізольовані одна від одної рельєфом. Однак втручання людини спричинило подальшу фрагментацію та деградацію цих острівних екосистем. Найбільшу загрозу для збереження природи екорегіону становлять спричинені людьми пожежі, які щороку трапляються в ньому. Вважається, що практика розпалювання пожеж, яка практикувалася століттями, якщо не тисячоліттями, стала основною причиною заміни афрогірських лісів чагарниковими луками та пасовищами. На додаток до руйнування, спричиненого частими лісовими пожежами, площа лісів регіону додатково скоротилася завдяки добуванню деревного вугілля та дров і розчистки земель під поля та плантації. У Малаві це знищення лісів особливо виражене, оскільки все, що залишилося від колись великих гірських лісів, — це невеликі реліктові гаї, які місцеві жителі використовували як кладовища.
Оцінка 2017 року показала, що 3404 км², або 15 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають:
- Плато [en] — Лісовий заповідник Мбізі (Танзанія);
- Гори Кіпенгере і плато [en] — Національний парк Кітуло, [en], Лісовий заповідник Ірунгу, Лісовий заповідник Чімала-Скарп, Лісовий заповідник Маденге, Лісовий заповідник Мдандо, Лісовий заповідник Мсіоро та Лісовий заповідник Сакаран'юмо (Танзанія);
- Гори [en] — Лісовий заповідник Умаліла (Танзанія);
- Гори [en] — Лісовий заповідник Матіпа, Лісовий заповідник Мугезе та Лісовий заповідник Вілінді (Малаві);
- Гори [en] — Лісовий заповідник Мафінга (Малаві і Замбія);
- Плато [en] — [en] (найбільший національний парк в Малаві) та [en] (Замбія);
- Гори [en] — Лісовий заповідник Узумару та Лісовий заповідник Південної Віф'ї (Малаві);
- Гора [en] — [en];
- Гора [en] — Лісовий заповідник гори Нтчісі;
- Гори [en] — [en], Лісовий заповідник Чіробве та Лісовий заповідник Муа-Лівузелі (Малаві). Мозамбіцька частина хребта Кірк є незахищеною.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 20 січня 2024.
- Charles Foley, Lara Foley, Alex Lobora, Daniela De Luca, Maurus Msuha, Tim R.B. Davenport, Sarah M. Durant (2014). "A Field Guide to the Larger Mammals of Tanzania". Princeton University Press, 2014.
Посилання
- «Southern Rift montane forest–grassland mosaic». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Southern Rift Montane Forest-Grassland» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girski lisi ta luki Pivdennogo Riftu abo Mozayika girskih lisiv ta lukiv Pivdennogo Riftu identifikator WWF AT1015 afrotropichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv roztashovanij v Shidnij Africi Girski lisi ta luki Pivdennogo Riftu Lis Livingstona v gorah Kipengere Nacionalnij park Kitulo Tanzaniya Ekozona Afrotropika Biom Girski luki ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1015 Mezhi Miombovi ridkolissya Centralnoyi Zambeziyi Shidni miombovi ridkolissya Pivdenni miombovi ridkolissya Plosha km 22 270 Krayini Tanzaniya Malavi Tanzaniya Zambiya Ohoronyayetsya 3404 km 15 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Tipovij landshaft plato en luki po yakim rozkidani dilyanki girskih lisiv Visokogirni luki v gorah Kipengere Nacionalnij park Kitulo Tanzaniya Vodospad de v gorah Kipengere Landshaft en Malavi GeografiyaEkoregion girskih lisiv ta lukiv Pivdennogo Riftu ohoplyuye nizku girskih masiviv ta plato roztashovanih v gorah na pivdni Velikogo Afrikanskogo Riftu Centrom regionu ye en roztashovane na pivdennomu shodi Tanzaniyi pivnichnishe ozera Nyasa v misci de shodyatsya zahidna ta shidna gilki Shidno Afrikanskogo Riftu Ce nagir ya skladayetsya z nizki vulkanichnih girskih hrebtiv ta plato sered yakih slid vidznachiti gori en Kipengere en i en ta plato en Takozh chastinoyu Pivdennogo nagir ya vvazhayetsya nagir ya en roztashovane pivdennishe na pivnichno shidnomu uzberezhzhi ozera Nyasa Najpivnichnishoyu chastinoyu ekoregionu ye plato en roztashovane na pivnichnij zahid vid Pivdennogo nagir ya mizh ozerami Tanganyika ta Rukva Na pivden vid Pivdennogo nagir ya vzdovzh zahidnogo uzberezhzhya ozera Nyasa prostyagayutsya gori en i en ta plato en Voni perevazhno roztashovani na teritoriyi Pivnichnogo Malavi a plato Nyika takozh ohoplyuye neveliku chastinu susidnoyi Zambiyi Najpivdennishoyu chastinoyu ekoregionu ye gori en roztashovani na kordoni mizh Pivdenno Zahidnim Malavi ta mozambickoyu provinciyeyu Tete Relyef regionu predstavlenij plato ta girskimi hrebtami obmezhenimi z usih bokiv ustupami abo gliboko rozchlenovanimi pagorbami Visota ekoregionu kolivayetsya vid 1400 do 2400 m nad rivnem morya a najvishimi vershinami regionu ye gori Rungve ta de v Tanzaniyi visota yakih perevishuye 2960 m nad rivnem morya Z geologichnoyi tochki zoru osnovu regionu skladayut dokembrijski graniti gnejsi ta slanci yaki utvorilisya 3250 miljoniv rokiv tomu Ranni pidjomi ta eroziya cih pochatkovih utvoren sprichinili formuvannya shariv osadovih porid do yakih piznishe dodalisya intruzivni graniti Riftoutvorennya v regioni pochalosya v seredini krejdovogo periodu Vono utvorilo suchasni gori ta plato ekoregionu a takozh veliki riftovi dolini yaki narazi zapovneni vodami ozer Nyasa Tanganyika ta Rukva Grunti regionu predstavleni perevazhno dobre drenovanimi en ta feralitnimi gruntami Gori ta plato Pivdennogo Riftu ye vazhlivimi vododilami regionu V nih bere pochatok richka en yaka vpadaye v ozero Tanganyika a takozh richki en Mtembva ta Songve sho vpadayut v ozero Rukva ta richki en en Lufirio Lumbila Ruhuhu Livulezi Ketevaka ta en yaki vpadayut v ozero Nyasa V gorah Pivdennogo nagir ya bere svij pochatok Velika Ruaha yaka teche na shid i vpadaye v richku Rufidzhi Do basejnu Ruahi nalezhit bilshist richok sho stikayut z Pivdennogo nagir ya na pivnich KlimatV gorah ekoregionu perevazhaye girskij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena na yakij znachnij vpliv zdijsnyuye ozero Nyasa z yakogo vitri nesut vologu u visokogir ya Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 823 mm na plato en sho lezhit na pivnichnomu zahodi ekoregionu do 2850 mm v gorah Kipengere ta Poroto roztashovanih na pivnich vid ozera Nyasa Zagalom v ekoregioni serednorichna kilkist opadiv stanovit priblizno 1500 mm bilshist z yakih vipadaye protyagom vologogo sezonu z listopada po kviten hocha neveliki doshi abo tumani u visokogir yah traplyayutsya i pid chas suhogo sezonu z travnya po serpen Serednorichna temperatura v ekoregioni kolivayetsya vid 13 C do 19 C serednya maksimalna temperatura tut stanovit 22 C a serednya minimalna temperatura 9 8 C Na najvishih visotah temperatura mozhe opuskatisya do 7 C a zamorozki ye zvichnim yavishem U Pivdennomu nagir yi Tanzaniyi kozhni 25 rokiv traplyayutsya silni morozi Visota nad rivnem morya ta klimat ye osnovnimi faktorami yaki vidokremlyuyut ekoregion girskih lisiv ta lukiv Pivdennogo Riftu vid navkolishnih ekoregioniv centralnozambezijskih shidnih ta pivdennih miombovih ridkolis Miombovi ridkolissya poshireni na rivninah sho otochuyut gori Pivdennogo Riftu ta harakterizuyutsya dominuvannyam v nih derev z pidrodini cezalpiniyevih Caesalpinioideae zokrema riznih vidiv en Brachystegia spp en Julbernardia spp ta en Isoberlinia spp yaki ridko zustrichayutsya poza mezhami miombo Osnovni vidminnosti mizh lisami Pivdennogo Riftu ta zovni podibnimi lisami Shidoyi Dugi roztashovanimi v gorah Shidnoyi Dugi v Tanzaniyi ta Keniyi pov yazani z riznimi klimatichnimi rezhimami Visokogirni rajoni Pivdennogo Riftu otrimuyut vologu z ozera Nyasa todi yak opadi v gorah Shidnoyi Dugi nadhodyat z Indijskogo okeanu Cej faktor mig buti vidpovidalnim za te sho girski lisi Shidnoyi dugi zalishalisya stabilnimi pid chas plejstocenovih posuh todi yak plosha inshih vichnozelenih lisiv Shidnoyi Afriki rizko skorotilasya sho prizvelo do yih floristichnogo zbidnennya Takim chinom girski lisi Shidnoyi Dugi mayut nabagato vishij riven yak rodovogo tak i vidovogo endemizmu nizh girski lisi Pivdennogo Riftu Girski lisi Albertinskogo riftu roztashovani na pivdennij zahid vid Pivdennogo Riftu takozh viriznyayutsya vishim bioriznomanittyam ta rivnem endemizmu Girski lisi ta luki Pivdennogo Riftu vidriznyayutsya i vid girskih lisiv ta lukiv Pivdennogo Malavi roztashovanih pivdennishe oskilki v gorah Pivdennogo Riftu dosyagayut pivdennoyi mezhi svogo poshirennya bagato pivnichnih taksoniv todi yak gori Pivdennogo Malavi zokrema gora en ye pivnichnoyu mezheyu poshirennya dlya bagatoh pivdennoafrikanskih vidiv FloraV mezhah ekoregionu zustrichayutsya kilka strukturno ta kompozicijno vidminnih roslinnih ugrupovan sered yakih dominuyuchimi ye girski luki Perevazhannya lukiv poyasnyuyetsya chastimi ta masshtabnimi pozhezhami yaki regulyarno v minulomu ohoplyuvali region znishuyuchi kolis bilsh poshireni afrogirski lisi Na lukah regionu rostut riznomanitni travi osoki ta geofiti a takozh traplyayutsya vognestijki chagarniki peredusim rizni vidi proteyi Protea spp Sered trav sho dominuyut na lukah regionu slid vidznachiti en Loudetia simplex en Exotheca abyssinica sv Monocymbium ceresiiforme tritichinkovu temedu Themeda triandra a takozh rizni vidi en Andropogon spp perlovogo prosa Pennisetum spp ta mishiya Setaria spp U pogano drenovanih miscevostyah traplyayutsya postijni ta sezonni bolota vidomi yak en Ci vodno bolotni ugiddya na yakih perevazhayut travi ta osoki viriznyayutsya nadzvichajnim vidovim riznomanittyam Afrogirski lisi zajmayut blizko 5 teritoriyi regionu i perevazhno obmezheni vologimi shilami ustupami ta richkovimi dolinami Voni mozhut znachno vidriznyatisya za svoyeyu strukturoyu ta vidovim skladom zalezhno vid dostupnoyi vologi visoti nad rivnem morya ta rezhimu porushen Za najspriyatlivishih obstavin utvoryuyutsya visoki doshovi lisi z potrijnim nametom dereva v yakih vkriti epifitami ta lianami todi yak lisi sho rostut na bilshih visotah ta v girshih klimatichnih umovah ye nizhchimi mensh rozvineni za strukturoyu ta mensh riznomanitni za kompoziciyeyu Sered derev ta kushiv sho skladayut osnovu lisiv regionu slid vidznachiti en Aningeria adolfi friederici en Apodytes dimidiata en Bersama abyssinica en Gambeya gorungosana en Cola greenwayi sv Cylicomorpha parviflora en Entandrophragma excelsum en Ficalhoa laurifolia en Ilex mitis en Kiggelaria africana sv Myrianthus holstii en Kuloa usambarensis en Parinari excelsa shirokolistij nogoplidnik Podocarpus latifolius en Polyscias fulva en Myrsine melanophloeos en Syzygium guineense subsp afromontanum ta rizni vidi garcinij Garcinia spp Osnovu trav yanogo yarusu v cih lisah skladayut rizni vidi rozriv travi Impatiens spp begoniyi Begonia spp streptokarpusa Streptocarpus spp en Plectranthus spp ta peperomiyi Peperomia spp a takozh rizni predstavniki rodini akantovih Acanthaceae Na miscyah lisovih pozhezh rostut nevisoki dereva ta kushi sered yakih perevazhayut pionerni vidi Na miscyah osoblivo silnih pozhezh deyaki vidi zokrema en Hagenia abyssinica ta afrikanski yalovci Juniperus procera mozhut utvoryuvati monovidovi nasadzhennya Na girskih shilah de vipadaye velika kilkist opadiv perevazhno na pivnochi ekoregionu zustrichayutsya bambukovi zarosti riznoyi visoti ta gustoti v yakih perevazhaye en Oldeania alpina Z bambukovimi zarostyami asociyuyutsya deyaki vidi lisovih derev zokrema abissinski hageniyi Hagenia abyssinica afrikanski yalovci Juniperus procera shirokolisti nogoplidniki Podocarpus latifolius en Prunus africana ta kapski buki Myrsine melanophloeos Bambukovi plyami inodi zustrichayutsya v afromontanskih lisah mozhlivo yak rezultat vtorgnennya pislya pozhezhi U visokogir yah regionu vishe verhnoyi mezhi lisu poshireni visokogirni chagarnikovi zarosti v yakih dominuyut sklerofilni chagarniki z rodini veresovih Ericaceae Podibni ugrupovannya zustrichayutsya i na bilsh nizkih visotah u rajonah z neglibokim gruntom de chasto traplyayutsya tumani Shilnist chagarnikiv variyuyetsya zalezhno vid riznih prirodnih umov a yih visota kolivayetsya vid 3 do 13 m Na najnizhchih visotah ekoregionu na ustupah ta erodovanih pagorbah poshireni miombovi ugrupovannya podibni do tih sho zustrichayutsya u navkolishnih ekoregionah Znachnu chastinu regionu roztashovanu na visoti vid 1200 do 1800 m nad rivnem morya zajmayut miombovi ridkolissya osnovu yakih skladayut rizni vidi en Brachystegia spp en Julbernardia spp ta en Isoberlinia spp Na suhih zahidnih shilah plato en ci ridkolissya poshireni na visoti do 2050 m nad rivnem morya a v gorah Kipengere takozh vidomih yak gori Livingstona na visoti 2100 m nad rivnem morya Floristichne riznomanittya ta riven endemizmu v ekoregioni ye nizhchimi nizh u lisah Shidnoyi Dugi ta u girskih lisah Albertinskogo riftu poshirenih pivnichnishe Tak u vologih girskih lisah Shidnoyi Dugi zustrichayetsya 67 endemichnih vidiv derev todi yak v usih vichnozelenih lisah Malavi roste lishe 10 endemichnih vidiv derev Odnim iz mozhlivih faktoriv sho spriyaye vidnosnij bidnosti flori ekoregionu mozhe buti jogo bilsha vidstan vid ekvatora Zvorotnij zv yazok mizh vidstannyu vid ekvatora ta vidovim riznomanittyam pomitnij u afromontanskij lisovij flori Malavi de v lisah na pivnochi krayini zustrichayetsya 232 vidi derev a v lisah na pivdni lishe 149 vidiv Najbilsh floristichno riznomanitnimi lisami v Malavi ye ti sho rostut v gorah en na pivnochi krayini Nezvazhayuchi na vidnosnu bidnist flori ekoregionu na lukah Pivdennogo Riftu roste shist endemichnih roslin z rodu Proteya Protea ta bagato riznomanitnih orhidej Orchidaceae Plato Nyika ye domom dlya najbagatshoyi orhidejnoyi flori u Pivdenno Centralnij Africi yaka nalichuye 214 vidiv z yakih 33 vidi ye endemichnimi Sered endemichnih orhidej sho rostut na plato Nyika slid vidznachiti vi vi ta sv Inshim en ekoregionu ye plato en tut zustrichayetsya 350 vidiv roslin zokrema 45 vidiv orhidej z yakih 16 vidiv ye endemichnimi FaunaPrisutnist velikih ssavciv v ekoregioni perevazhno obmezhena plato Nyika de u odnojmennomu en meshkayut veliki redunki Redunca arundinum ta afrikanski leopardi Panthera pardus pardus a kinski antilopi Hippotragus equinus cottoni en Equus quagga crawshayi ta zvichajni kanni Taurotragus oryx zdijsnyuyut sezonni migraciyi mizh plato ta navkolishnimi rivninami V miombovih ridkolissyah u nizhnij chastini parku zustrichayutsya levi Panthera leo en Acinonyx jubatus jubatus savanni sloni Loxodonta africana ta afrikanski bujvoli Syncerus caffer caffer Znachni populyaciyi velikih ssavciv navryad chi mozhna znajti deinde v ekoregioni Sered inshih ssavciv sho zustrichayutsya na plato Nyika ta v inshih gorah ekoregionu slid vidznachiti pivdennogo bushboka Tragelaphus sylvaticus zvichajnogo duyikera Sylvicapra grimmia duyikera Harvi Cephalophus harveyi blakitnogo duyikera Philantomba monticola antilopu stribuna Oreotragus oreotragus oribi Ourebia ourebia afrikanskogo borodavochnika Phacochoerus africanus chagarnikovu svinyu Potamochoerus larvatus blakitnu martishku Cercopithecus mitis en Heliosciurus mutabilis korotkovuhogo vovchka Graphiurus microtis zhovtoplyamistu zhorstkosherstnu mishu Lophuromys flavopunctatus ta plyamistogo damana Heterohyrax brucei Sered poshirenih v ekoregioni hizhih ssavciv slid vidznachiti smugastogo shakala Lupulella adusta zvichajnogo karakala Caracal caracal servala Leptailurus serval stepovogo kota Felis lybica plyamistu giyenu Crocuta crocuta medoyida Mellivora capensis ta afrikansku smugastu lasicyu Poecilogale albinucha Sered majzhe endemichnih ssavciv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti tanzanijskogo duyikera Cephalophus spadix galago Granta Paragalago granti en Beamys major en Paraxerus lucifer en Paraxerus vexillarius nyikskogo savannika Aethomys nyikae en Otomys lacustris ta en Crocidura desperata Endemikami ekoregionu ye nyikska mishopodibna zemlerijka Myosorex gnoskei ta en neshodavno identifikovanij vid z rodu en Cej primat zustrichayetsya u girskih vichnozelenih lisah i bambukovih zarostyah v gorah Rungve en i Kipengere v Tanzaniyi Zrazki cogo vidu vpershe buli zibrani u 1930 h rokah ale voni buli identifikovani yak taki sho nalezhat do riznih vidiv Narazi vidbuvayetsya formalnij en V mezhah ekoregionu zustrichayetsya ponad 400 vidiv ptahiv Sered majzhe endemichnih ptahiv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti bilogorlu tamiku Cisticola njombe tanzanijsku tamiku Cisticola nigriloris malavijskogo vajdaga Euplectes psammacromius malavijskogo byulbyulya Arizelocichla olivaceiceps malavijskogo toro Phyllastrephus alfredi iringijskogo pririta Batis crypta girskogo nikornika Apalis chapini burobokogo zolotokosa Dessonornis anomalus tanzanijskogo akalata Sheppardia lowei shidnogo gonoleka Laniarius fuelleborni visokogirnogo shevrika Crithagra melanochroa zelenogorlu mariku Cinnyris whytei ta nagirnogo sorokopuda Lanius collaris marwitzi Endemikami plato Nyika ye kilka pidvidiv riznih vidiv ptahiv zokrema pidvid rudokrilogo turacha Scleroptila levaillantii crawshayi pidvid zolotolobogo tkachika Ploceus baglafecht nyikae ta pidvid afrikanskogo firlyuka Mirafra africana nyikae Sered inshih ptahiv poshirenih na plato Nyika slid vidznachiti ridkisnih biloshiyih zhuravliv Grus carunculata ta kafrskih drohv Neotis denhami Tut takozh meshkaye najbilsha u sviti populyaciya ridkisnih dovgohvostih lastivok Hirundo atrocaerulea sho narahovuye blizko 5000 par Gerpetofauna ekoregionu narahovuye 6 vidiv amfibij ta 20 vidiv plazuniv yaki ye endemichnimi abo majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu Sered endemichnih amfibij poshirenih v regioni slid vidznachiti en Phrynobatrachus stewartae ta en Phrynobatrachus ukingensis a sered plazuniv en Cordylus nyikae en Cordylus ukingensis eumeciyu Dzhonstona Eumecia johnstoni mabuyu Brauna Trachylepis brauni hameleona Fyuleborna Trioceros fuelleborni ta nchisijskogo karlikovogo hameleona Rhampholeon nchisiensis Takozh endemikami ekoregionu ye nizka bezhrebetnih tvarin zokrema babka strilka Teinobasis malawiensis yaka vidoma z girskih potokiv na pivnochi Malavi metelik soncevik en yakij ye endemikom plato Kitulo a takozh tri vidi metelikiv yaki ye endemikami plato Nyika ZberezhennyaArhipelagopodibna struktura Pivdennogo Riftu oznachaye sho jogo skladovi chastini prirodno izolovani odna vid odnoyi relyefom Odnak vtruchannya lyudini sprichinilo podalshu fragmentaciyu ta degradaciyu cih ostrivnih ekosistem Najbilshu zagrozu dlya zberezhennya prirodi ekoregionu stanovlyat sprichineni lyudmi pozhezhi yaki shoroku traplyayutsya v nomu Vvazhayetsya sho praktika rozpalyuvannya pozhezh yaka praktikuvalasya stolittyami yaksho ne tisyacholittyami stala osnovnoyu prichinoyu zamini afrogirskih lisiv chagarnikovimi lukami ta pasovishami Na dodatok do rujnuvannya sprichinenogo chastimi lisovimi pozhezhami plosha lisiv regionu dodatkovo skorotilasya zavdyaki dobuvannyu derevnogo vugillya ta drov i rozchistki zemel pid polya ta plantaciyi U Malavi ce znishennya lisiv osoblivo virazhene oskilki vse sho zalishilosya vid kolis velikih girskih lisiv ce neveliki reliktovi gayi yaki miscevi zhiteli vikoristovuvali yak kladovisha Ocinka 2017 roku pokazala sho 3404 km abo 15 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Plato en Lisovij zapovidnik Mbizi Tanzaniya Gori Kipengere i plato en Nacionalnij park Kitulo en Lisovij zapovidnik Irungu Lisovij zapovidnik Chimala Skarp Lisovij zapovidnik Madenge Lisovij zapovidnik Mdando Lisovij zapovidnik Msioro ta Lisovij zapovidnik Sakaran yumo Tanzaniya Gori en Lisovij zapovidnik Umalila Tanzaniya Gori en Lisovij zapovidnik Matipa Lisovij zapovidnik Mugeze ta Lisovij zapovidnik Vilindi Malavi Gori en Lisovij zapovidnik Mafinga Malavi i Zambiya Plato en en najbilshij nacionalnij park v Malavi ta en Zambiya Gori en Lisovij zapovidnik Uzumaru ta Lisovij zapovidnik Pivdennoyi Vif yi Malavi Gora en en Gora en Lisovij zapovidnik gori Ntchisi Gori en en Lisovij zapovidnik Chirobve ta Lisovij zapovidnik Mua Livuzeli Malavi Mozambicka chastina hrebta Kirk ye nezahishenoyu PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 20 sichnya 2024 Charles Foley Lara Foley Alex Lobora Daniela De Luca Maurus Msuha Tim R B Davenport Sarah M Durant 2014 A Field Guide to the Larger Mammals of Tanzania Princeton University Press 2014 Posilannya Southern Rift montane forest grassland mosaic Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Southern Rift Montane Forest Grassland One Earth