Руква (озеро)

Руква — безстічне озеро в на південному заході Танзанії, регіон Руква.

Руква
сателітний знімок 2010 року сателітний знімок 2010 року
8°00′ пн. ш. 32°25′ сх. д. / 8.000° пн. ш. 32.417° сх. д. / 8.000; 32.417
Розташування
Країна	Танзанія
Регіон	Регіон Руква Мбея
Розташування	Аруша
Прибережні країни	Танзанія
Геологічні дані
Тип	^d
Розміри
Площа поверхні	5760  км²
Висота	792 м
Глибина макс.	3 м і 5 м
Довжина	180  км
Ширина	32  км
Вода
Солоність	солоне  г/л
Басейн
Площа басейну	88 000 км²
Країни басейну	Танзанія
Інше
Geonames	150443
Руква (озеро) (Танзанія)
Руква у Вікісховищі

Загальні дані

Розташоване в зоні сейсмічної активності, паралельно західній стороні Великої рифтової долини — рифт Альбертін. Озеро Руква знаходиться приблизно на півдорозі між озером Таньганьїка та Ньясою, висота над рівнем моря — середня 800 метрів, за величиною — четверте в Танзанії. Майже половина поверхні озера входить до складу  — північна частина, від 1997 року. Руква є безстічним солоним озером. Найближчим містом — за 72 км — є Сумбаванга, адміністративний центр регіону Руква. Адміністративно розташоване в регіонах Мбея і Руква.

На південному сході озеро обмежене хребтом Мбея, на заході — схилами ескарпів Уфіпа та Мбізі, що у висоту сягають понад 2,5 км. На північному сході знаходяться уривчасті скелі, гора Сандж сягає над 1,7 км.

Руква на мапі рифту

Через значні зміни припливу потоків висота озера над рівнем моря значно коливається, станом на 2007 рік довжина озера становила 180 км, ширина — 32 км. 1929 року довжина Рукви становила всього 48 км, 1939-го — 128 в довжину та 40 км завширшки. Інколи Руква може мати іще вищий рівень води і пов'язує Таньганьїку з озером Ньяса. Найбільша глибина південного басейну є 10-15 метрів, знаходиться в східній частині. Північна частина озера є мілководнішою, в посушливі сезони може повністю пересихати. Поміж басейнами озера в посушливий сезон знаходиться болото, глибина якого не перевищує 1 метра.

Серед впадаючих річок досить великими є Лупа, Сонгве та Чамбуа — беруть початок в горах Мбея, річка Рунгва впадає на півночі, Момба — на заході. Під час сезону дощів в озеро впадають чимало пересихаючих річок, у цей час озеро є єдиним басейном, при посушливому сезоні озеро через зниження рівня води є поділеним на дві частини.

У 1820-х роках озеро майже повністю пересохло, на місці Рукви була болотиста місцевість. Високий рівень води в Рукві фіксувався у 1937—1939 роках, а 1950-го майже повністю пересохло. 1980 року було зафіксовано найвищий рівень води.

Клімат Рукви є тропічний та вологий, з одним сезоном дощів — від жовтня до квітня. Середньорічна кількість опадів різниться — від 650 мм у південній частині басейну, 900 мм в північній, й до 2500 мм у високогір'ях Уфіпа.

Відкриття озера європейцями

1858 року британські дослідники Річард Френсіс Бертон та Джон Геннінг Спік стають першими європейцями, котрі досягли області озера Руква. Дізналися про озеро від місцевих жителів, проте самої Рукви не досягли. Першу інформацію про Рукву опублікував Спік, котрий охарактеризував околиці озера як непрохідне болото.

Космічний знімок, Руква — в нижньому правому куті

1871 року до місцевості дібрався Генрі Мортон Стенлі, тут він дізнається про болотисту рівнину, звану Ліква, та Хіква, і робить, висновок, що біля Таньганьїки існує озеро. Однак він помилився із точними координатами та відніс місцезнаходження Рукви на територію, де насправді є озеро .

Першовідкривачем озера вважається шотландський дослідник (Joseph Dumfries Thomson), котрий досліджував територію між озерами Ньяса і Таньганьїка та 1880 року побачив обриси Рукви, проте берега не досягнув. Згодом виявилося, що та водойма, яку дослідник назвав озером Ліква, насправді є південною частиною Рукви, і було на той час відділеним через сильні випаровування в сезон посухи. Томсон пойменував озеро на честь Бельгійського короля Леопольда II, інші географи звали його Ліква, через це неодноразово виникала плутанина.

1889 року британські дослідники Джонсон і Кер Крос встановили, що озеро Ньяса є значно південніше, і Руква не є його частиною. З середини 1890-х років околиці Рукви стали об'єктом досліджень експедицій британця Л. Уолса, котрий обійшов та проміряв усю берегову лінію озера. 1897 року крайньої північної точки озера досяг німецький капітан Лангхелд, та на місці водної поверхні побачив трав'янисту рівнину, і першим встановив, що в посушливі сезони озеро пересихає. 1898 року район між озерами Малаві і Таньганьїка — в тому числі й Руква — був обстежений англо-німецькою демаркаційною комісією.

Тваринний та рослинний світ

В озері та болотах навколо нього росте папірусна осока, , , навколо Рукви розташовані переважно заплавні луки, на котрих ростуть стійкі до високої концентрації солі рослини-галофіти, як то: , , ; вздовж приток озера переважаючими є акацієві.

Проживають в Рукві понад 60 видів риб, у прибережній зоні поширені пецилієві роду  — , цихлові роду Haplochromis, барбуси,  — вид . Заболочені дельти річок є місцем проживання , тиляпій — місцеве населення здійснює їх промисловий вилов. Скеляста східна частина Рукви є меншзаселеною, тут водяться риби роду , зокрема . У річці мешкають річкові види риб, такі як , , .

Птахи представлені водоплавними видами — водоріз африканський, , коровайка, крячок білокрилий,пелікан рожевий.

Також тут мешкають мангуст болотяний, видра плямистошия, аонікс африканський, бегемоти (hippopotamus amphibius).

З комах поблизу Рукви мешкають два види бджіл — та .

Джерела

• Lake Rukwa
• Western Tanzania: The Lake Rukwa and Lake Nyasa Rifts

Посилання