Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Громадянські війни Тетрархії серія громадянських війн у Римській імперії протягом 306 324 років Приводом для розпалу кон

Громадянські війни Тетрархії

Громадянські війни Тетрархії

Громадянські війни Тетрархії — серія громадянських війн у Римській імперії протягом 306—324 років. Приводом для розпалу конфлікту стала криза в системі наслідування влади, спричинена добровільним зреченням з престолу імператорів Діоклетіана та Максиміана. Як наслідок, протягом наступних років щонайменше 8 осіб вважали себе імператорами. Зрештою, остаточну перемогу в цих війнах здобув Костянтин Великий, ставши першим за 38 років одноосібним правителем Римської імперії.

Передумови

image
Імператор Діоклетіан, засновник Тетрархії
Докладніше: Тетрархія Діоклетіана

Тетрархією називається система влади в Римській імперії, заснована римським імператором Діоклетіаном у 293 році нашої ери. Вона спиралася на поділ території імперії на чотири зони впливу, кожну з яких контролював один правитель. Впровадження системи Тетрархії подолало кризу ІІІ століття, що тривала понад 50 років.

Перша фаза становлення цієї системи, яка іноді називається Діархією (правлінням двох), передбачала призначення співправителем Діоклетіана військовика Максиміана. Спочатку 285 року йому було надано титул цезаря (молодшого правителя), а вже наступного 286 року він став августом — повноцінним імператором. Максиміану був доручений контроль над західними римськими провінціями, тоді як Діоклетіан відповідав за схід. У 293 році, відчуваючи необхідність у зміцненні контролю над імперією, Діоклетіан і Максиміан ще раз розширили імператорську колегію: на посади двох цезарів, що були закріплені за кожним августом були призначені Галерій та Констанцій Хлор.

У 305 році імператори Діоклетіан і Максиміан добровільно зреклися престолу, передавши свої титули августів Галерію та Констанцію Хлору. На звільнене місце цезарів одразу були призначені Север II і Максимін Даза. З іншого боку, Максенцій та Костянтин, що були синами Максиміана та Констанція Хлора відповідно, не отримали очікуваного місця при владі. Отже, невдоволення цих двох осіб стало підґрунтям для початку громадянських війн.

Початок конфлікту

Несподівана смерть Констанція 306 року в Ебораці (теперішній Йорк, Велика Британія) стала першою тріщиною в системі Тетрархії. Замість того, щоб узгодити заплановане підвищення Севера від цезаря до августа, військо померлого Констанція проголосили своїм імператором його сина, Константина. Галерію, старшому імператору, був надісланий портрет Костянтина у лавровій короні, що символізувала владу. За задумом, прийнявши це послання, Галерій би визнав Костянтина спадкоємцем престолу свого батька. У письмі до Галерія Костянтин переклав відповідальність за своє протиправне сходження на армію батька, наголошуючи, що він був «змушений» погодитися з їхнім проголошенням. Це письмо настільки розлютило Галерія, що він ледь не спалив надісланий йому портрет. Проте за ініціативою радників він схаменувся, усвідомивши, що пряме заперечення претензій Костянтина майже точно означало б розв'язування війни. Натомість Галерій вдався до компромісу: він погодився надати Костянтину лише титул цезаря, а не августа, який, як і гадалося, отримав Север II. До того ж, наголошуючи надання легітимності саме ним, Галерій особисто надіслав Костянтинові традиційні фіолетові шати імператора. Костянтин погодився з цим рішенням, оскільки так його претензії були узаконені.

Визнання Галерієм влади Костянтина надихнуло Максенція (сина Максиміана) у 306 році теж проголосити себе імператором. Втім, чинний імператор Галерій навідріз відмовився визнавати право свого зятя Максенція на отримання влади, очевидно побоюючись, що такий приклад надихне і інших претендентів на престол самостійно проголошувати себе імператорами. Для приборкання Максенція Галерій направив в Рим військо на чолі з імператором Севером II. У відповідь на це Максенцій викликав з відставки свого батька, Максиміана, що знову став імператором.

Прибуття під стіни Риму і взяття його в облогу закінчилося невдачею для Севера, оскільки більша частина його війська перейшла до Максиміана, свого колишнього очільника. Із залишками війська Север втік до добре укріпленої Равенни, де незабаром здався Максиміану за умови збереження його життя. Втім, незважаючи на обіцянку, Севера було ув'язнено, а потім і страчено. Тоді Галерій вирішив самостійно розібратися з Максенцієм, проте теж зазнав поразки і хутко покинув півострів, грабуючи міста на своєму шляху. Так, Максенцій здобув фактичний контроль над Італією та суміжними провінціями.

Починаючи з 307 року, Максенцій намагався налагодити дружні контакти з Костянтином, тому влітку того ж року Максиміан відправився в Галлію, де Костянтин одружився з його дочеою (і сестрою Максенція) Фавстою. Тоді ж Костянтин офіційно отримав титул августа з рук старшого правителя. Однак Костянтин, що намагався уникнути конфілкту з Галерієм, відверто не підтримував Максенція під час його протистояння

Згодом взаємини між Максенцієм та його батьком стали погіршуватися. У 308 році, зібравшись перед своїм військом у Римі, Максиміан зробив спробу відсторонити свого сина від влади. Несподівано для Максиміана його військо стало на бік Максенція. Відтоді Максиміан був змушений покинути Італію та вирушити до Костянтина — єдиної людини, готової його прийняти.


За пропозицією Діоклетіана Галерій відправив всім цезарям і августам пропозицію зібратися в Карнунті (у сучасній Австрії) для обговорення шляхів подолання кризи, що сталася. В результаті цього з'їзду, що відбувся восени 308 року, сторони остаточно вирішили відмовити Максенцію в його претензіях на владу. До того ж, новим імператором замість вбитого Севера було призначено давнього товариша Галерія Ліцинія, а його цезарем ставав Костянтин.

У 310 році, дочекавшись відлучення Костянтина на війну з франками, Максиміан, що перебував в Арлі, розпустив чутки про смерть свого зятя та втретє проголосив себе імператором. Втім, більша частина армії Костянтина залишалася відданою своєму командувачу, і Максиміан був змушений покинути місто. Невдовзі Костянтин, який дізнався про повстання, покинув свою кампанію та хутко вирушив до Массілії (теперішній Марсель, Франція), де забарикадувався Максиміан. Мешканці міста теж виявилися вірними Костянтинові, відкривши задні ворота його війську. Максиміан був схоплений, звинувачений у заколоті та втретє позбавилений титулу імператора. Костянтин, хоча і не стратив свого тестя, втім заохочував того до скоєння самогубства, яке сталося в липні 310 року.

Взимку 310—311 років під час підготовки до святкування 20-ї річниці перебування при владі Галерій сильно захворів. Наостанок, 30 квітня 311 року, він видав так званий Нікомедійський едикт, що припиняв Велике гоніння на християн, запроваджене в 303 році. Смерть Галерія, що сталася невдовзі після видання едикту, спричинила остаточний крах Тетрархії.

Війна Костянтина і Максенція

image
Картина «Битва біля Мульвійського мосту» авторства Пітера Ластмана

В той час, поки Костянтин брав участь у воєнних діях у Британії та Галлії, Максенцій розпочав підготовку до війни з ним. Максенцій укріпив свої оборонні позиції на Півночі Італії та зміцнив свою підтримку з-поміж християн, дозволивши їм обрати нового єпископа Рима — ним став Євсевій.

Проте загальне положення Максенція в Римі не було міцним. Відсутність контролю над іншими провінціями змусила імператора збільшити оподаткування італійського населення, що очікувано спричинило масові невдоволення. До того ж, а африканському Карфагені імператором себе проголосив Доміцій Александр. Зрештою в 310 чи 311 році Максенцію вдалося приборкати повстання за допомогою війська на чолі з Руфієм Волузіаном. Цей військовий успіх дозволив Максенцію безперешкодно заповнити африканським зерном римські зерносховища на випадок тривалої облоги міста.

Незабаром взаємини між Костянтином і Максенцієм теж стали погіршуватися. Хоча обидва імператори і були швагерами, влітку 311 року Максенцій привселюдно поклявся помститися Костянтину за смерть батька. Костянтин натомість змусив Євтропію, матір Максенція, зізнатися, що Максенцій ніби-то не був рідним сином Максиміана. Цей факт дозволив Костянтину виступати як законному імператору проти Максенція.

Щоб запобігти укладенню Максенцію союзу з Ліцинієм Костянтин уклав власний союз з ним взимку 311—12, видавши за нього заміж свою сестру Констанцію. У відповідь на союз між Костянтином і Ліцинієм Максенцій та Максимін теж уклали подібну угоду за ініціативою останнього. За словами Євсевія, подорожі між різними територіями імперії стали неможливими, оскільки не було і «місця, де люди щодня не очікували б початку бойових дій».

Костянтин вирішив першим напасти Максенція, незважаючи на застереження з боку своїх радників та військовиків. Ба більше і віщуни Костянтина повідомили імператорові про несприятливі передбачення. Втім, Костянтин, на диво для своїх послідовників, все одно розпочав похід, спираючись передусім на свою власну думку.

Так, на початку весни 312 року Костянтин вирушив зі своїх володінь на Заході імперії з військом у 40 тис. осіб і перетнув Альпи у перевалі Мон-Сені. Перший опір своєму вторгненню імператор зустрів у місті Сегузій (теперішня Суза, Італія). Він наказав своїм солдатам підпалити міські ворота та атакувати оборонні стіни. Костянтин швидко захопив місто, проте заборонив своєму війську його пограбування, і просунувся далі, до північної Італії.

Перша зустріч армій Костянтина та Максенція відбулася в битві при Турині, яка завершилася рішучою перемогою Костянтина. Відтоді багато міст північної Італії присягнули на вірність переможцю. Мешканці Медіолану зустріли військо Костянтина відкритими воротами, дозволивши його солдатам перебувати в місті до літа 312 року. Далі Костянтин вирушив на схід, де розбив ворожу кавалерію, що таборувала поблизу Брешії. Наступним військовим успіхом Костянтина стала битва при Вероні, де армія Максенція, яка була чисельнішою, за відсутністю імператора була вщент розбита, а її очільник, Рурицій Помпеян, загинув під час бою. Внаслдіок перемоги в цій битві, вся Північна Італія перейшла на бік Костянтина, який одразу рушив на Рим.

Максенцій не покидав Риму, дотримуючись тієї самої стратегії, яка допомогла йому до того двічі проти Севера II та проти Галерія. У імператора було безліч зерносховищ у Римі на випадок тривалої облоги, укріплення міста були у відмінному стані, а преторіанська гвардія, яка призвела його до влади, як і раніше, зберігала вірність Максенцію. До того ж, за наказом Максенція були зруйновані мости через Тибр. Втім підтримка Максенція продовжувала слабшати: на перегонах колісниць 27 жовтня натовп відверто знущався з Максенція, скандуючи про непереможність Костянтина. Максенцій, уже не впевнений, що вийде з облоги переможцем, побудував тимчасовий понтонний міст через Тибр, готуючись вийти з міста на бій із Костянтином. У шосту річницю свого правління, 28 жовтня 312 року, Максенцій звернувся до хранителів Сівіллінських книг за передбаченнями. В той день вони повідомили імператору, що «ворог римлян» помре. Натхнений Максенцій вирушив за межі міста, щоби дати Костянтинові бій.

Докладніше: Видіння Костянтина

Армія Костянтина прибула до поля бою з незнайомим для Максенція символом хризми, що були нанесені на знаменах, або на щитах. За словами Лактанція, в ніч проти битви Костянтину вві сні було наказано «окреслити небесний знак на щитах своїх воїнів» ... Він виконав цю заповідь, нанісши на щити знак, «що позначає Христа».

Євсевій Кесарійський описує іншу версію, за якою, коли Костянтин йшов маршем зі своїм військом, він підвів погляд до сонця і побачив над ним світловий хрест, а разом із ним — грецькі слова «Ἐν Τούτῳ Νίκα», що зазвичай перекладаються на латину як «in hoc signo vinces» (українською «сим побіди́ш»). Євсевій додає, що спершу Костянтин був невпевненим у значенні цього явища, але наступної ночі імператорові приснився сон, у якому Христос пояснив Костянтину, що він має використовувати цей знак проти своїх ворогів. Євсевій також описує лабарум (військовий штандарт) зі знаком хризми, який застосовував Костянтином у подальших битвах проти Ліцинія. У масовій свідомості ці два повідомлення від двох різних авторів були об'єднані в одне розповсюджене уявлення про те, що Костянтин ніби-то бачив хризму ввечері перед битвою.

Бойове зіткнення двох армій виявилося нетривалим. Максенцій вишикував своїх солдат, кількість яких була вдвічі більшою за солдат Костянтина, у довгі лінії спиною до річки, розмістивши на флангах кінноту як силу для прикриття. Костянтин усвідомив ступінь загрози і протидіяв їй найрішучішим чином. Він особисто очолив перевірену у справі кавалерію в ударному наступі на ворога, захопив ініціативу і досить швидко зім'яв ворожу кінноту. Побачивши, що відбувається, італійці і солдати гарнізонної служби, яких тіснили досвідчені піхотинці Костянтина, піддалися паніці, і загонами, і поодинці стали утікати назад. Максенцій, утікаючи разом з іншими, затонув у водах Тибру. Уцілілих переможець помилував і включив до складу свого війська. Також після своєї перемоги Костянтин скасував роботу багатовікової преторіанської гвардії, замінивши її іншими палацовими загонами.

29 жовтня Костянтин урочисто ввійшов до Риму та був зустрічений радісними громадянами. Тіло Максенція було виловлене наступного дня та обезголовлене. Голову Максенція спочатку публічно пронесли вулицями, а потому надіслали до Карфагена, мешканці якого після цього припинили свій опір.

Війна Ліцинія та Максиміна Дази

Дочекавшись смерті Галерія в 311 році, Максимін Даза відразу проголосив себе августом, оскільки вважав, що після смерті Севера старшим імператором мав стати саме він, а не Ліциній. Незабаром Максимін і Ліциній уклали мир на човні посеред Босфору, розділивши між собою всі східні провінції імперії: землі на захід від Босфору діставалися Ліцинію, а землі на схід — Максиміну.

Під час протистояння Костянтина з Максенцієм 312 року Максимін Даза проводив військову кампанію проти вірмен. При поверненні до Сирії у лютому 313 року він дізнався про союз, укладений в Медіолані між Костянтином та його суперником Ліцинієм. Швидко зібравши свої війська посеред зими, він вирушив з Антіохії на чолі своєї армії в 70 тис. осіб. Цей поспіх дозволив Максиміну дістатися Візантія поки Ліциній ще перебував у Мілані. Тільки-но Ліциній отримав звістку про марш-кидок ворога, він поспішив з Італії йому назустріч, швидкоруч зібравши деякі сили в Іллірії. Максимін у той час уже встиг переправитися через Босфор, захопив Візантій та обложив Перинф, що був узятий після восьмиденної облоги. Через скрутність часу для підготовки Ліциній встиг зібрати лише 30 тис. солдатів, що було меншим за сили Максиміна в понад 2 рази.

30 квітня 313 року армії двох імператорів зустрілися в битві при Тзіраллі, що завершилася несподіваним розгромом військ Максиміна. Перевдягнувшись в одяг раба, Даза був змушений втікти до Нікомедії. Вважаючи, що він ще має шанси на перемогу, Даза спробував зупинити наступ Ліцинія біля Кілікійських воріт, встановивши там укріплення. Втім, армія Ліцинія зуміла прорватися, змусивши Максиміна відступити до Тарса, де він помер за нез'ясованих обставин у серпні 313 року. Після смерті конкурента Ліциній швидко та без боротьби завоював усі східні провінції Римської імперії.

Війни Костянтина та Ліцинія

Після перемоги над Максенцієм Костянтин став поступово зміцнювати положення стосовно своїх суперників. 313 року в Медіолані він зустрівся з Ліцинієм, який для закріплення їхнього союзу одружився зі зведеною сестрою Костянтина Констанцією. Під час цієї зустрічі імператори також домовились про так званий Міланський едикт, що офіційно проголошував терпимість «християнству та всім» релігіям Імперії. Документ запроваджував особливі переваги для християн, узаконюючи їхню релігію та надаючи їм можливість для відновлення вилученого під час Великого гоніння майна.

Втім, зустріч двох правителів швидко завершилася, коли до Ліцинія дійшли новини про переправу Максиміна Дази через Босфор і вторгнення до його території. Ліциній вирушив на схід, де після переконливої перемоги над Максиміном, здобув усю східну половину Римської імперії. Невдовзі після цих подій взаємини між Ліцинієм та Костянитном стали стрімко погіршуватися. Так, у 316 році (за деякими джерелами, 314) армії Костянтина та Ліцинія зійшлися в так званій Цибальскій війні, що завершилася рішучою перемогою Костянтина. За кілька місяців протиборчі армії знову зіткнулися битві при Мардійських полях, де також переміг Костянтин, проте цього разу не так рішуче. У 317 році обидва правителі погодились на мир: за умовами договору, сини Костянтина Крисп і Костянтин II, а також син Ліцинія від сестри Костянтина Ліциній II ставали цезарями.

У 320 році Ліциній відійшов від політики релігійної свободи, проголошеної Міланським едиктом 313 року, поновивши репресії проти християн. Це стало однією з провідних причин для початку в 324 році нової війни між імператорами після майже сьоми років миру. Ліциній, якому допомагали готські найманці, уособлював традиційну для римлян язичницьку віру. Костянтин та його союзники франки вступали в бій з християнським штандартом лабарумом. У 324 році менш численна, проте більш професійна, армія Костянтина перемогла Ліцинія в битві при Адріанополі. Ліцинію вдалося втекти через Босфор до Азії, де він призначив соратника Мартиніана своїм співімператором. За кілька місяців флот Костянтина під командуванням його сина Криспа здобув ще одну перемогу в морськії битві при Геллеспонті, яка дозволила армії Костянтина безпечно дістатися Азії.

Останньою битвою двох імператорів та взагалі Громадянських війн Тетрархії була битва при Хризополі, що сталася 18 вересня 324 року та закінчилася рішучою перемогою Костянтина. У результаті битви і Ліциній, і Мартініан, що втекли до Нікомедії, погодилися здатися Костянтинові за умови збереження їхнього життя. Вони переїхали в Салоніки та Каппадокію відповідно, де жили як звичайні громадяни, але 325 року їх обох було звинувачено в спробі заколоту, заарештовано та повішено. Наступного року також було страчено Ліцинія II, спільного сина Ліцинія та сестри Костянтина. Перемога над Ліцинієм, своїм останнім супротивником, дозволила Костянтинові стати першим з 286 року одноосібним правителем Римської імперії.

Примітки

  1. Eutropius, Breviarum 10.1–2 [ 8 червня 2007 у Wayback Machine.]
  2. Lactantius, De Mortibus Persecutorum 25.
  3. Treadgold, 28.
  4. Barnes, CE, 28–29; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 62; Odahl, 79–80; Rees, 160; Lactantius, De Mortibus Persecutorum 25.
  5. Barnes, CE, 29; Elliott, Christianity of Constantine, 41; Jones, 59; MacMullen, Constantine, 39; Odahl, 79–80.
  6. Odahl, 79–80.
  7. Barnes, CE, 29.
  8. Barnes, Constantine and Eusebius, 34–35; Elliott, 43; Lenski, 65–66; Odahl, 93; Pohlsander, Emperor Constantine, 17; Potter, 352.
  9. Lactantius, De Mortibus Persecutorum 31–35; Eusebius, Historia Ecclesiastica 8.16; Elliott, Christianity of Constantine, 43; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 68; Odahl, 95–96, 316.
  10. Lactantius, De Mortibus Persecutorum 34; Eusebius, Historia Ecclesiastica 8.17; Barnes, CE, 304; Jones, 66.
  11. Barnes, CE, 39; Elliott, Christianity of Constantine, 43–44; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 68; Odahl, 95–96.
  12. Barnes, CE, 41; Elliott, Christianity of Constantine, 45; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 69; Odahl, 96.
  13. Odahl, 96.
  14. Barnes, CE, 38; Odahl, 96.
  15. Barnes, CE, 37; Curran, 66; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 68; MacMullen, Constantine, 62.
  16. Barnes, CE, 37.
  17. Barnes, CE, 40; Curran, 66.
  18. Barnes, CE, 41.
  19. Barnes, CE, 41; Elliott, Christianity of Constantine, 44–45; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 69; Odahl, 96.
  20. Eusebius, Historia Ecclesiastica 8.15.1–2, qtd. and tr. in MacMullen, Constantine, 65.
  21. Barnes, CE, 41; MacMullen, Constantine, 71.
  22. Panegyrici Latini 12(9)2.5; Curran, 67.
  23. Curran, 67.
  24. MacMullen, Constantine, 70–71.
  25. Panegyrici Latini 12(9)5.1–3; Barnes, CE, 41; MacMullen, Constantine, 71; Odahl, 101.
  26. Barnes, CE, 41; Odahl, 101.
  27. Panegyrici Latini 12(9)5–6; 4(10)21–24; Jones, 70–71; MacMullen, Constantine, 71; Odahl, 102, 317–18.
  28. Barnes, CE, 41–42; Odahl, 103.
  29. Jones, 71; Odahl, 103.
  30. Barnes, CE, 42; Curran, 67; Jones, 71.
  31. Barnes, CE, 42; Jones, 71; Odahl, 105.
  32. Jones, 71.
  33. Barnes, CE, 42; Curran, 67; Jones, 71–72; Odahl, 107–8.
  34. Barnes, CE, 42–43; MacMullen, Constantine, 78; Odahl, 108.
  35. Lactantius, De Mortibus Persecutorum 44.8; Barnes, CE, 43; Curran, 67; Jones, 72; Odahl, 108.
  36. Barnes, CE, 43; Digeser, 122; Jones, 72; Odahl, 106.
  37. Lactantius, De Mortibus Persecutorum 44.4–6, tr. J.L. Creed, Lactantius: De Mortibus Persecutorum (Oxford: Oxford University Press, 1984), qtd. in Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 71.
  38. Eusebius, Vita Constantini 1.28, tr. Odahl, 105. Barnes, CE, 43; Drake, "Impact of Constantine on Christianity" (CC), 113; Odahl, 105.
  39. Eusebius, Vita Constantini 1.27–29; Barnes, CE, 43, 306; Odahl, 105–6, 319–20.
  40. Barnes, CE, 43; Curran, 68.
  41. Odahl, 108.
  42. MacMullen, Constantine, 78.
  43. Barnes, CE, 43; Curran, 68; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 70; MacMullen, Constantine, 78; Odahl, 108.
  44. Barnes, CE, 44; MacMullen, Constantine, 81; Odahl, 108.
  45. Cameron, 93; Curran, 71–74; Odahl, 110; Schmidt-Hofner, 33–60;
  46. Barnes, CE, 44; Curran, 72; Jones, 72; Lenski, "Reign of Constantine" (CC), 70; MacMullen, Constantine, 78; Odahl, 108; Wienand, Civil War Triumphs, 176–182.
  47. Barnes, CE, 44–45.
  48. Barnes, CE, 39–40; Elliott, Christianity of Constantine, 44; Odahl, 96.
  49. Kohn, George Childs, Dictionary Of Wars, Revised Edition, pg 398.
  50. The term is a misnomer as the act of Milan was not an edict, while the subsequent edicts by Licinius - of which the edicts to the provinces of Bythinia and Palestine are recorded by Lactantius and Eusebius, respectively - were not issued in Milan.
  51. Pohlsander, Emperor Constantine, 24.
  52. Drake, "Impact," 121–123.
  53. Pohlsander, Emperor Constantine, 38–39.
  54. Pohlsander, Emperor Constantine, 41–42.
  55. Pohlsander, Emperor Constantine, 42–43.
  56. Scarre, Chronicle of the Roman Emperors, 215.
  57. MacMullen, Constantine.

 

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gromadyanski vijni Tetrarhiyi seriya gromadyanskih vijn u Rimskij imperiyi protyagom 306 324 rokiv Privodom dlya rozpalu konfliktu stala kriza v sistemi nasliduvannya vladi sprichinena dobrovilnim zrechennyam z prestolu imperatoriv Diokletiana ta Maksimiana Yak naslidok protyagom nastupnih rokiv shonajmenshe 8 osib vvazhali sebe imperatorami Zreshtoyu ostatochnu peremogu v cih vijnah zdobuv Kostyantin Velikij stavshi pershim za 38 rokiv odnoosibnim pravitelem Rimskoyi imperiyi PeredumoviImperator Diokletian zasnovnik Tetrarhiyi Dokladnishe Tetrarhiya Diokletiana Tetrarhiyeyu nazivayetsya sistema vladi v Rimskij imperiyi zasnovana rimskim imperatorom Diokletianom u 293 roci nashoyi eri Vona spiralasya na podil teritoriyi imperiyi na chotiri zoni vplivu kozhnu z yakih kontrolyuvav odin pravitel Vprovadzhennya sistemi Tetrarhiyi podolalo krizu III stolittya sho trivala ponad 50 rokiv Persha faza stanovlennya ciyeyi sistemi yaka inodi nazivayetsya Diarhiyeyu pravlinnyam dvoh peredbachala priznachennya spivpravitelem Diokletiana vijskovika Maksimiana Spochatku 285 roku jomu bulo nadano titul cezarya molodshogo pravitelya a vzhe nastupnogo 286 roku vin stav avgustom povnocinnim imperatorom Maksimianu buv doruchenij kontrol nad zahidnimi rimskimi provinciyami todi yak Diokletian vidpovidav za shid U 293 roci vidchuvayuchi neobhidnist u zmicnenni kontrolyu nad imperiyeyu Diokletian i Maksimian she raz rozshirili imperatorsku kolegiyu na posadi dvoh cezariv sho buli zakripleni za kozhnim avgustom buli priznacheni Galerij ta Konstancij Hlor U 305 roci imperatori Diokletian i Maksimian dobrovilno zreklisya prestolu peredavshi svoyi tituli avgustiv Galeriyu ta Konstanciyu Hloru Na zvilnene misce cezariv odrazu buli priznacheni Sever II i Maksimin Daza Z inshogo boku Maksencij ta Kostyantin sho buli sinami Maksimiana ta Konstanciya Hlora vidpovidno ne otrimali ochikuvanogo miscya pri vladi Otzhe nevdovolennya cih dvoh osib stalo pidgruntyam dlya pochatku gromadyanskih vijn Pochatok konfliktuNespodivana smert Konstanciya 306 roku v Eboraci teperishnij Jork Velika Britaniya stala pershoyu trishinoyu v sistemi Tetrarhiyi Zamist togo shob uzgoditi zaplanovane pidvishennya Severa vid cezarya do avgusta vijsko pomerlogo Konstanciya progolosili svoyim imperatorom jogo sina Konstantina Galeriyu starshomu imperatoru buv nadislanij portret Kostyantina u lavrovij koroni sho simvolizuvala vladu Za zadumom prijnyavshi ce poslannya Galerij bi viznav Kostyantina spadkoyemcem prestolu svogo batka U pismi do Galeriya Kostyantin pereklav vidpovidalnist za svoye protipravne shodzhennya na armiyu batka nagoloshuyuchi sho vin buv zmushenij pogoditisya z yihnim progoloshennyam Ce pismo nastilki rozlyutilo Galeriya sho vin led ne spaliv nadislanij jomu portret Prote za iniciativoyu radnikiv vin shamenuvsya usvidomivshi sho pryame zaperechennya pretenzij Kostyantina majzhe tochno oznachalo b rozv yazuvannya vijni Natomist Galerij vdavsya do kompromisu vin pogodivsya nadati Kostyantinu lishe titul cezarya a ne avgusta yakij yak i gadalosya otrimav Sever II Do togo zh nagoloshuyuchi nadannya legitimnosti same nim Galerij osobisto nadislav Kostyantinovi tradicijni fioletovi shati imperatora Kostyantin pogodivsya z cim rishennyam oskilki tak jogo pretenziyi buli uzakoneni Viznannya Galeriyem vladi Kostyantina nadihnulo Maksenciya sina Maksimiana u 306 roci tezh progolositi sebe imperatorom Vtim chinnij imperator Galerij navidriz vidmovivsya viznavati pravo svogo zyatya Maksenciya na otrimannya vladi ochevidno poboyuyuchis sho takij priklad nadihne i inshih pretendentiv na prestol samostijno progoloshuvati sebe imperatorami Dlya priborkannya Maksenciya Galerij napraviv v Rim vijsko na choli z imperatorom Severom II U vidpovid na ce Maksencij viklikav z vidstavki svogo batka Maksimiana sho znovu stav imperatorom Pributtya pid stini Rimu i vzyattya jogo v oblogu zakinchilosya nevdacheyu dlya Severa oskilki bilsha chastina jogo vijska perejshla do Maksimiana svogo kolishnogo ochilnika Iz zalishkami vijska Sever vtik do dobre ukriplenoyi Ravenni de nezabarom zdavsya Maksimianu za umovi zberezhennya jogo zhittya Vtim nezvazhayuchi na obicyanku Severa bulo uv yazneno a potim i stracheno Todi Galerij virishiv samostijno rozibratisya z Maksenciyem prote tezh zaznav porazki i hutko pokinuv pivostriv grabuyuchi mista na svoyemu shlyahu Tak Maksencij zdobuv faktichnij kontrol nad Italiyeyu ta sumizhnimi provinciyami Pochinayuchi z 307 roku Maksencij namagavsya nalagoditi druzhni kontakti z Kostyantinom tomu vlitku togo zh roku Maksimian vidpravivsya v Galliyu de Kostyantin odruzhivsya z jogo docheoyu i sestroyu Maksenciya Favstoyu Todi zh Kostyantin oficijno otrimav titul avgusta z ruk starshogo pravitelya Odnak Kostyantin sho namagavsya uniknuti konfilktu z Galeriyem vidverto ne pidtrimuvav Maksenciya pid chas jogo protistoyannya Zgodom vzayemini mizh Maksenciyem ta jogo batkom stali pogirshuvatisya U 308 roci zibravshis pered svoyim vijskom u Rimi Maksimian zrobiv sprobu vidstoroniti svogo sina vid vladi Nespodivano dlya Maksimiana jogo vijsko stalo na bik Maksenciya Vidtodi Maksimian buv zmushenij pokinuti Italiyu ta virushiti do Kostyantina yedinoyi lyudini gotovoyi jogo prijnyati Za propoziciyeyu Diokletiana Galerij vidpraviv vsim cezaryam i avgustam propoziciyu zibratisya v Karnunti u suchasnij Avstriyi dlya obgovorennya shlyahiv podolannya krizi sho stalasya V rezultati cogo z yizdu sho vidbuvsya voseni 308 roku storoni ostatochno virishili vidmoviti Maksenciyu v jogo pretenziyah na vladu Do togo zh novim imperatorom zamist vbitogo Severa bulo priznacheno davnogo tovarisha Galeriya Liciniya a jogo cezarem stavav Kostyantin U 310 roci dochekavshis vidluchennya Kostyantina na vijnu z frankami Maksimian sho perebuvav v Arli rozpustiv chutki pro smert svogo zyatya ta vtretye progolosiv sebe imperatorom Vtim bilsha chastina armiyi Kostyantina zalishalasya viddanoyu svoyemu komanduvachu i Maksimian buv zmushenij pokinuti misto Nevdovzi Kostyantin yakij diznavsya pro povstannya pokinuv svoyu kampaniyu ta hutko virushiv do Massiliyi teperishnij Marsel Franciya de zabarikaduvavsya Maksimian Meshkanci mista tezh viyavilisya virnimi Kostyantinovi vidkrivshi zadni vorota jogo vijsku Maksimian buv shoplenij zvinuvachenij u zakoloti ta vtretye pozbavilenij titulu imperatora Kostyantin hocha i ne strativ svogo testya vtim zaohochuvav togo do skoyennya samogubstva yake stalosya v lipni 310 roku Vzimku 310 311 rokiv pid chas pidgotovki do svyatkuvannya 20 yi richnici perebuvannya pri vladi Galerij silno zahvoriv Naostanok 30 kvitnya 311 roku vin vidav tak zvanij Nikomedijskij edikt sho pripinyav Velike goninnya na hristiyan zaprovadzhene v 303 roci Smert Galeriya sho stalasya nevdovzi pislya vidannya ediktu sprichinila ostatochnij krah Tetrarhiyi Vijna Kostyantina i MaksenciyaKartina Bitva bilya Mulvijskogo mostu avtorstva Pitera Lastmana V toj chas poki Kostyantin brav uchast u voyennih diyah u Britaniyi ta Galliyi Maksencij rozpochav pidgotovku do vijni z nim Maksencij ukripiv svoyi oboronni poziciyi na Pivnochi Italiyi ta zmicniv svoyu pidtrimku z pomizh hristiyan dozvolivshi yim obrati novogo yepiskopa Rima nim stav Yevsevij Prote zagalne polozhennya Maksenciya v Rimi ne bulo micnim Vidsutnist kontrolyu nad inshimi provinciyami zmusila imperatora zbilshiti opodatkuvannya italijskogo naselennya sho ochikuvano sprichinilo masovi nevdovolennya Do togo zh a afrikanskomu Karfageni imperatorom sebe progolosiv Domicij Aleksandr Zreshtoyu v 310 chi 311 roci Maksenciyu vdalosya priborkati povstannya za dopomogoyu vijska na choli z Rufiyem Voluzianom Cej vijskovij uspih dozvoliv Maksenciyu bezpereshkodno zapovniti afrikanskim zernom rimski zernoshovisha na vipadok trivaloyi oblogi mista Nezabarom vzayemini mizh Kostyantinom i Maksenciyem tezh stali pogirshuvatisya Hocha obidva imperatori i buli shvagerami vlitku 311 roku Maksencij privselyudno poklyavsya pomstitisya Kostyantinu za smert batka Kostyantin natomist zmusiv Yevtropiyu matir Maksenciya ziznatisya sho Maksencij nibi to ne buv ridnim sinom Maksimiana Cej fakt dozvoliv Kostyantinu vistupati yak zakonnomu imperatoru proti Maksenciya Shob zapobigti ukladennyu Maksenciyu soyuzu z Liciniyem Kostyantin uklav vlasnij soyuz z nim vzimku 311 12 vidavshi za nogo zamizh svoyu sestru Konstanciyu U vidpovid na soyuz mizh Kostyantinom i Liciniyem Maksencij ta Maksimin tezh uklali podibnu ugodu za iniciativoyu ostannogo Za slovami Yevseviya podorozhi mizh riznimi teritoriyami imperiyi stali nemozhlivimi oskilki ne bulo i miscya de lyudi shodnya ne ochikuvali b pochatku bojovih dij Kostyantin virishiv pershim napasti Maksenciya nezvazhayuchi na zasterezhennya z boku svoyih radnikiv ta vijskovikiv Ba bilshe i vishuni Kostyantina povidomili imperatorovi pro nespriyatlivi peredbachennya Vtim Kostyantin na divo dlya svoyih poslidovnikiv vse odno rozpochav pohid spirayuchis peredusim na svoyu vlasnu dumku Tak na pochatku vesni 312 roku Kostyantin virushiv zi svoyih volodin na Zahodi imperiyi z vijskom u 40 tis osib i peretnuv Alpi u perevali Mon Seni Pershij opir svoyemu vtorgnennyu imperator zustriv u misti Seguzij teperishnya Suza Italiya Vin nakazav svoyim soldatam pidpaliti miski vorota ta atakuvati oboronni stini Kostyantin shvidko zahopiv misto prote zaboroniv svoyemu vijsku jogo pograbuvannya i prosunuvsya dali do pivnichnoyi Italiyi Persha zustrich armij Kostyantina ta Maksenciya vidbulasya v bitvi pri Turini yaka zavershilasya rishuchoyu peremogoyu Kostyantina Vidtodi bagato mist pivnichnoyi Italiyi prisyagnuli na virnist peremozhcyu Meshkanci Mediolanu zustrili vijsko Kostyantina vidkritimi vorotami dozvolivshi jogo soldatam perebuvati v misti do lita 312 roku Dali Kostyantin virushiv na shid de rozbiv vorozhu kavaleriyu sho taboruvala poblizu Breshiyi Nastupnim vijskovim uspihom Kostyantina stala bitva pri Veroni de armiya Maksenciya yaka bula chiselnishoyu za vidsutnistyu imperatora bula vshent rozbita a yiyi ochilnik Ruricij Pompeyan zaginuv pid chas boyu Vnasldiok peremogi v cij bitvi vsya Pivnichna Italiya perejshla na bik Kostyantina yakij odrazu rushiv na Rim Maksencij ne pokidav Rimu dotrimuyuchis tiyeyi samoyi strategiyi yaka dopomogla jomu do togo dvichi proti Severa II ta proti Galeriya U imperatora bulo bezlich zernoshovish u Rimi na vipadok trivaloyi oblogi ukriplennya mista buli u vidminnomu stani a pretorianska gvardiya yaka prizvela jogo do vladi yak i ranishe zberigala virnist Maksenciyu Do togo zh za nakazom Maksenciya buli zrujnovani mosti cherez Tibr Vtim pidtrimka Maksenciya prodovzhuvala slabshati na peregonah kolisnic 27 zhovtnya natovp vidverto znushavsya z Maksenciya skanduyuchi pro neperemozhnist Kostyantina Maksencij uzhe ne vpevnenij sho vijde z oblogi peremozhcem pobuduvav timchasovij pontonnij mist cherez Tibr gotuyuchis vijti z mista na bij iz Kostyantinom U shostu richnicyu svogo pravlinnya 28 zhovtnya 312 roku Maksencij zvernuvsya do hraniteliv Sivillinskih knig za peredbachennyami V toj den voni povidomili imperatoru sho vorog rimlyan pomre Nathnenij Maksencij virushiv za mezhi mista shobi dati Kostyantinovi bij Dokladnishe Vidinnya Kostyantina Armiya Kostyantina pribula do polya boyu z neznajomim dlya Maksenciya simvolom hrizmi sho buli naneseni na znamenah abo na shitah Za slovami Laktanciya v nich proti bitvi Kostyantinu vvi sni bulo nakazano okresliti nebesnij znak na shitah svoyih voyiniv Vin vikonav cyu zapovid nanisshi na shiti znak sho poznachaye Hrista Yevsevij Kesarijskij opisuye inshu versiyu za yakoyu koli Kostyantin jshov marshem zi svoyim vijskom vin pidviv poglyad do soncya i pobachiv nad nim svitlovij hrest a razom iz nim grecki slova Ἐn Toytῳ Nika sho zazvichaj perekladayutsya na latinu yak in hoc signo vinces ukrayinskoyu sim pobidi sh Yevsevij dodaye sho spershu Kostyantin buv nevpevnenim u znachenni cogo yavisha ale nastupnoyi nochi imperatorovi prisnivsya son u yakomu Hristos poyasniv Kostyantinu sho vin maye vikoristovuvati cej znak proti svoyih vorogiv Yevsevij takozh opisuye labarum vijskovij shtandart zi znakom hrizmi yakij zastosovuvav Kostyantinom u podalshih bitvah proti Liciniya U masovij svidomosti ci dva povidomlennya vid dvoh riznih avtoriv buli ob yednani v odne rozpovsyudzhene uyavlennya pro te sho Kostyantin nibi to bachiv hrizmu vvecheri pered bitvoyu Bojove zitknennya dvoh armij viyavilosya netrivalim Maksencij vishikuvav svoyih soldat kilkist yakih bula vdvichi bilshoyu za soldat Kostyantina u dovgi liniyi spinoyu do richki rozmistivshi na flangah kinnotu yak silu dlya prikrittya Kostyantin usvidomiv stupin zagrozi i protidiyav yij najrishuchishim chinom Vin osobisto ocholiv perevirenu u spravi kavaleriyu v udarnomu nastupi na voroga zahopiv iniciativu i dosit shvidko zim yav vorozhu kinnotu Pobachivshi sho vidbuvayetsya italijci i soldati garnizonnoyi sluzhbi yakih tisnili dosvidcheni pihotinci Kostyantina piddalisya panici i zagonami i poodinci stali utikati nazad Maksencij utikayuchi razom z inshimi zatonuv u vodah Tibru Ucililih peremozhec pomiluvav i vklyuchiv do skladu svogo vijska Takozh pislya svoyeyi peremogi Kostyantin skasuvav robotu bagatovikovoyi pretorianskoyi gvardiyi zaminivshi yiyi inshimi palacovimi zagonami 29 zhovtnya Kostyantin urochisto vvijshov do Rimu ta buv zustrichenij radisnimi gromadyanami Tilo Maksenciya bulo vilovlene nastupnogo dnya ta obezgolovlene Golovu Maksenciya spochatku publichno pronesli vulicyami a potomu nadislali do Karfagena meshkanci yakogo pislya cogo pripinili svij opir Vijna Liciniya ta Maksimina DaziDochekavshis smerti Galeriya v 311 roci Maksimin Daza vidrazu progolosiv sebe avgustom oskilki vvazhav sho pislya smerti Severa starshim imperatorom mav stati same vin a ne Licinij Nezabarom Maksimin i Licinij uklali mir na chovni posered Bosforu rozdilivshi mizh soboyu vsi shidni provinciyi imperiyi zemli na zahid vid Bosforu distavalisya Liciniyu a zemli na shid Maksiminu Pid chas protistoyannya Kostyantina z Maksenciyem 312 roku Maksimin Daza provodiv vijskovu kampaniyu proti virmen Pri povernenni do Siriyi u lyutomu 313 roku vin diznavsya pro soyuz ukladenij v Mediolani mizh Kostyantinom ta jogo supernikom Liciniyem Shvidko zibravshi svoyi vijska posered zimi vin virushiv z Antiohiyi na choli svoyeyi armiyi v 70 tis osib Cej pospih dozvoliv Maksiminu distatisya Vizantiya poki Licinij she perebuvav u Milani Tilki no Licinij otrimav zvistku pro marsh kidok voroga vin pospishiv z Italiyi jomu nazustrich shvidkoruch zibravshi deyaki sili v Illiriyi Maksimin u toj chas uzhe vstig perepravitisya cherez Bosfor zahopiv Vizantij ta oblozhiv Perinf sho buv uzyatij pislya vosmidennoyi oblogi Cherez skrutnist chasu dlya pidgotovki Licinij vstig zibrati lishe 30 tis soldativ sho bulo menshim za sili Maksimina v ponad 2 razi 30 kvitnya 313 roku armiyi dvoh imperatoriv zustrilisya v bitvi pri Tziralli sho zavershilasya nespodivanim rozgromom vijsk Maksimina Perevdyagnuvshis v odyag raba Daza buv zmushenij vtikti do Nikomediyi Vvazhayuchi sho vin she maye shansi na peremogu Daza sprobuvav zupiniti nastup Liciniya bilya Kilikijskih vorit vstanovivshi tam ukriplennya Vtim armiya Liciniya zumila prorvatisya zmusivshi Maksimina vidstupiti do Tarsa de vin pomer za nez yasovanih obstavin u serpni 313 roku Pislya smerti konkurenta Licinij shvidko ta bez borotbi zavoyuvav usi shidni provinciyi Rimskoyi imperiyi Vijni Kostyantina ta LiciniyaPislya peremogi nad Maksenciyem Kostyantin stav postupovo zmicnyuvati polozhennya stosovno svoyih supernikiv 313 roku v Mediolani vin zustrivsya z Liciniyem yakij dlya zakriplennya yihnogo soyuzu odruzhivsya zi zvedenoyu sestroyu Kostyantina Konstanciyeyu Pid chas ciyeyi zustrichi imperatori takozh domovilis pro tak zvanij Milanskij edikt sho oficijno progoloshuvav terpimist hristiyanstvu ta vsim religiyam Imperiyi Dokument zaprovadzhuvav osoblivi perevagi dlya hristiyan uzakonyuyuchi yihnyu religiyu ta nadayuchi yim mozhlivist dlya vidnovlennya viluchenogo pid chas Velikogo goninnya majna Vtim zustrich dvoh praviteliv shvidko zavershilasya koli do Liciniya dijshli novini pro perepravu Maksimina Dazi cherez Bosfor i vtorgnennya do jogo teritoriyi Licinij virushiv na shid de pislya perekonlivoyi peremogi nad Maksiminom zdobuv usyu shidnu polovinu Rimskoyi imperiyi Nevdovzi pislya cih podij vzayemini mizh Liciniyem ta Kostyanitnom stali strimko pogirshuvatisya Tak u 316 roci za deyakimi dzherelami 314 armiyi Kostyantina ta Liciniya zijshlisya v tak zvanij Cibalskij vijni sho zavershilasya rishuchoyu peremogoyu Kostyantina Za kilka misyaciv protiborchi armiyi znovu zitknulisya bitvi pri Mardijskih polyah de takozh peremig Kostyantin prote cogo razu ne tak rishuche U 317 roci obidva praviteli pogodilis na mir za umovami dogovoru sini Kostyantina Krisp i Kostyantin II a takozh sin Liciniya vid sestri Kostyantina Licinij II stavali cezaryami U 320 roci Licinij vidijshov vid politiki religijnoyi svobodi progoloshenoyi Milanskim ediktom 313 roku ponovivshi represiyi proti hristiyan Ce stalo odniyeyu z providnih prichin dlya pochatku v 324 roci novoyi vijni mizh imperatorami pislya majzhe somi rokiv miru Licinij yakomu dopomagali gotski najmanci uosoblyuvav tradicijnu dlya rimlyan yazichnicku viru Kostyantin ta jogo soyuzniki franki vstupali v bij z hristiyanskim shtandartom labarumom U 324 roci mensh chislenna prote bilsh profesijna armiya Kostyantina peremogla Liciniya v bitvi pri Adrianopoli Liciniyu vdalosya vtekti cherez Bosfor do Aziyi de vin priznachiv soratnika Martiniana svoyim spivimperatorom Za kilka misyaciv flot Kostyantina pid komanduvannyam jogo sina Krispa zdobuv she odnu peremogu v morskiyi bitvi pri Gellesponti yaka dozvolila armiyi Kostyantina bezpechno distatisya Aziyi Ostannoyu bitvoyu dvoh imperatoriv ta vzagali Gromadyanskih vijn Tetrarhiyi bula bitva pri Hrizopoli sho stalasya 18 veresnya 324 roku ta zakinchilasya rishuchoyu peremogoyu Kostyantina U rezultati bitvi i Licinij i Martinian sho vtekli do Nikomediyi pogodilisya zdatisya Kostyantinovi za umovi zberezhennya yihnogo zhittya Voni pereyihali v Saloniki ta Kappadokiyu vidpovidno de zhili yak zvichajni gromadyani ale 325 roku yih oboh bulo zvinuvacheno v sprobi zakolotu zaareshtovano ta povisheno Nastupnogo roku takozh bulo stracheno Liciniya II spilnogo sina Liciniya ta sestri Kostyantina Peremoga nad Liciniyem svoyim ostannim suprotivnikom dozvolila Kostyantinovi stati pershim z 286 roku odnoosibnim pravitelem Rimskoyi imperiyi PrimitkiEutropius Breviarum 10 1 2 8 chervnya 2007 u Wayback Machine Lactantius De Mortibus Persecutorum 25 Treadgold 28 Barnes CE 28 29 Lenski Reign of Constantine CC 62 Odahl 79 80 Rees 160 Lactantius De Mortibus Persecutorum 25 Barnes CE 29 Elliott Christianity of Constantine 41 Jones 59 MacMullen Constantine 39 Odahl 79 80 Odahl 79 80 Barnes CE 29 Barnes Constantine and Eusebius 34 35 Elliott 43 Lenski 65 66 Odahl 93 Pohlsander Emperor Constantine 17 Potter 352 Lactantius De Mortibus Persecutorum 31 35 Eusebius Historia Ecclesiastica 8 16 Elliott Christianity of Constantine 43 Lenski Reign of Constantine CC 68 Odahl 95 96 316 Lactantius De Mortibus Persecutorum 34 Eusebius Historia Ecclesiastica 8 17 Barnes CE 304 Jones 66 Barnes CE 39 Elliott Christianity of Constantine 43 44 Lenski Reign of Constantine CC 68 Odahl 95 96 Barnes CE 41 Elliott Christianity of Constantine 45 Lenski Reign of Constantine CC 69 Odahl 96 Odahl 96 Barnes CE 38 Odahl 96 Barnes CE 37 Curran 66 Lenski Reign of Constantine CC 68 MacMullen Constantine 62 Barnes CE 37 Barnes CE 40 Curran 66 Barnes CE 41 Barnes CE 41 Elliott Christianity of Constantine 44 45 Lenski Reign of Constantine CC 69 Odahl 96 Eusebius Historia Ecclesiastica 8 15 1 2 qtd and tr in MacMullen Constantine 65 Barnes CE 41 MacMullen Constantine 71 Panegyrici Latini 12 9 2 5 Curran 67 Curran 67 MacMullen Constantine 70 71 Panegyrici Latini 12 9 5 1 3 Barnes CE 41 MacMullen Constantine 71 Odahl 101 Barnes CE 41 Odahl 101 Panegyrici Latini 12 9 5 6 4 10 21 24 Jones 70 71 MacMullen Constantine 71 Odahl 102 317 18 Barnes CE 41 42 Odahl 103 Jones 71 Odahl 103 Barnes CE 42 Curran 67 Jones 71 Barnes CE 42 Jones 71 Odahl 105 Jones 71 Barnes CE 42 Curran 67 Jones 71 72 Odahl 107 8 Barnes CE 42 43 MacMullen Constantine 78 Odahl 108 Lactantius De Mortibus Persecutorum 44 8 Barnes CE 43 Curran 67 Jones 72 Odahl 108 Barnes CE 43 Digeser 122 Jones 72 Odahl 106 Lactantius De Mortibus Persecutorum 44 4 6 tr J L Creed Lactantius De Mortibus Persecutorum Oxford Oxford University Press 1984 qtd in Lenski Reign of Constantine CC 71 Eusebius Vita Constantini 1 28 tr Odahl 105 Barnes CE 43 Drake Impact of Constantine on Christianity CC 113 Odahl 105 Eusebius Vita Constantini 1 27 29 Barnes CE 43 306 Odahl 105 6 319 20 Barnes CE 43 Curran 68 Odahl 108 MacMullen Constantine 78 Barnes CE 43 Curran 68 Lenski Reign of Constantine CC 70 MacMullen Constantine 78 Odahl 108 Barnes CE 44 MacMullen Constantine 81 Odahl 108 Cameron 93 Curran 71 74 Odahl 110 Schmidt Hofner 33 60 Barnes CE 44 Curran 72 Jones 72 Lenski Reign of Constantine CC 70 MacMullen Constantine 78 Odahl 108 Wienand Civil War Triumphs 176 182 Barnes CE 44 45 Barnes CE 39 40 Elliott Christianity of Constantine 44 Odahl 96 Kohn George Childs Dictionary Of Wars Revised Edition pg 398 The term is a misnomer as the act of Milan was not an edict while the subsequent edicts by Licinius of which the edicts to the provinces of Bythinia and Palestine are recorded by Lactantius and Eusebius respectively were not issued in Milan Pohlsander Emperor Constantine 24 Drake Impact 121 123 Pohlsander Emperor Constantine 38 39 Pohlsander Emperor Constantine 41 42 Pohlsander Emperor Constantine 42 43 Scarre Chronicle of the Roman Emperors 215 MacMullen Constantine

Дата публікації:
Топ