Туніс північноафриканська країна що знаходиться на крайній півночі континенту Загальна площа країни 163 610 км 93 тє міс

Туніс — північноафриканська країна, що знаходиться на крайній півночі континенту . Загальна площа країни 163 610 км² (93-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 155 360 км², а на поверхню внутрішніх вод — 8 250 км². Найменша за площею арабська держава Північної Африки. Площа країни у 4 рази менша за площу України.

Географія Тунісу
Географічне положення Тунісу
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Північна Африка
Координати	34°00′ пн. ш. 9°00′ сх. д. / 34.000° пн. ш. 9.000° сх. д. / 34.000; 9.000
Територія
Площа	163 610 км² ^(93-тє)
• суходіл	95 %
• води	5 %
Морське узбережжя	1148 км
Державний кордон	1495 км
Рельєф
Тип	височинний, низовинний
Найвища точка	гора (1544 м)
Найнижча точка	Шотт-ель-Гарса (-17 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Меджерда (450 км)
Найбільше озеро	лагуна (120 км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, фосфати, залізні руди, руди кольорових металів, кам'яна сіль
Стихійні лиха	суховії, пилові і піщані бурі
Екологічні проблеми	, забруднення вод, спустелювання

Назва

Офіційна назва — Республіка Туніс, Туніс (араб. تونس‎ — Ель-Джумухірія ет-Тунісія, Туніс). Назва країни походить від однойменної назви її столиці, міста Туніса. Назва міста виводиться від назви давнього міста , передмістя Карфагена, названого на честь фінікійської богині Місяця — Таніт. Можливо від зарабізованого берберського слова «енс», що означає лежати.

Історія дослідження території

Географічне положення

Порівняння розмірів території Тунісу та США

Туніс — північноафриканська країна, що межує з двома іншими країнами: на заході — з Алжиром (спільний кордон — 1034 км), на сході — Лівією (461 км). Загальна довжина державного кордону — 1495 км. Туніс на півночі й сході омивається водами Середземного моря Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 1148 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 12 морських миль (22,2 км).

Крайні пункти

Докладніше:

Час

Докладніше:

: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Докладніше:

Див. також:

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Тунісу

Надра Тунісу багаті на ряд корисних копалин: нафту, фосфати, залізну руду, свинець, цинк, кам'яну сіль.

Сейсмічність

Докладніше:

Вулканізм

Див. також:

Рельєф

Докладніше:

Середні висоти — 246 м; найнижча точка — Шотт-ель-Гарса (-17 м); найвища точка — гора (1544 м), неподалік від перевалу в західній частині . Країна розташована на приморських рівнинах, в східній частині Атлаських гір, і північній частині пустелі Сахара.

Північне узбережжя Тунісу зайнято вузькою низовиною озера з однойменним портом. Південніше тягнеться декілька відрогів Атлаських гір з родючими долинами. Середні висоти 900—1200 м над рівнем моря. Хребти розташовуються в напрямі з південного заходу на північний схід і знижуються по мірі наближення до берега. Між хребтами і протікає річка Меджерда, що впадає в Туніську затоку. Досягаючи моря, гори утворять півострови, розділені затоками. Найбільший з півостровів закінчується мисом , що обмежує з півдня Туніську затоку, яка являє собою зручну природну гавань.

На південь від Атласу рельєф Тунісу являє собою плато, що поступово знижується від відмітки приблизно 600 м над рівнем моря на кордоні з Алжиром до рівнини туніського Сахелю в центральній частині країни. У цьому басейні знаходиться декілька безстічних солончакових западин (шоти) глибиною до 23 м нижче рівня моря. Далі на південь рельєф знову підвищується, досягаючи позначки 300 м над рівнем моря поруч з лівійським кордоном.

Східне узбережжя на південь від мису Ет-Тіб в основному низовинне і піщане, з двома великими затоками — Хаммамет і Габес. Неподалік від берега знаходяться декілька великих островів, у тому числі Джерба і архіпелаг Керкенна.

Гіпсометрична карта Тунісу
Рельєф Тунісу
Супутниковий знімок поверхні країни
Шамбі
Атлас
Рівнина на півночі

Узбережжя

Острови

Докладніше:

Клімат

Докладніше:

Більша частина території Тунісу лежить у субтропічному кліматичному поясі, південна — у тропічному. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу. На півдні в пустелі спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри.

Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Тунісу (за Кеппеном)

Туніс є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Докладніше:

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 4,6 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 4,59 тис. км² зрошуваних земель.

Річка Меджерда
Лагуна Бізерта
Озеро Ішкель
Водосховище Сіді-Салем
Шотт-ель-Джерид

Річки

Докладніше:

Річки і тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану. Більша частина території країни відноситься до безстічних областей пустелі Сахара.

Озера

Докладніше:

Болота

Докладніше:

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше:

Рослинність

Докладніше:

Земельні ресурси Тунісу (оцінка 2011 року):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 64,8 %,
- орні землі — 18,3 %,
- багаторічні насадження — 15,4 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 31,1 %;
землі, зайняті лісами і чагарниками — 6,6 %;
інше — 28,6 %.

Атлас
Південне узбережжя
Сахара

Див. також:

Тваринний світ

Докладніше:

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя — до , пустеля Сахара — до .

Верблюди-дромедари

Див. також: Ссавці Тунісу, Птахи Тунісу та Риби Тунісу

Охорона природи

Докладніше:

Туніс є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
Конвенції з міжнародного морського права,
про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
(MARPOL),
Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: .

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше:

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: жаркі й посушливі південні вітри з Сахари навесні або восени; можливі пилові і піщані бурі.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

;
забруднення вод побутовими стоками;
обмежені ресурси природних джерел питної води;
знеліснення;
;
ерозію ґрунтів;
спустелювання.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Тунісу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також:

Див. також

Примітки

Tunisia, Geography. Factbook.
Котляков В. М., 2006.
(англ.) Room, Adrian. Placenames of the World: Origins and Meanings of the Names for 6,600 Countries, Cities, Territories, Natural Features, and Historic Sites. — McFarland, 2006. — 385 с. — .
Поспелов Е. М., 2005.
(англ.) Houtsma, Martijn Theodoor. E.J. Brill's First Encyclopaedia of Islam, 1913—1936. — Brill, 1987. — 838 с. — .
(англ.) Taylor, Isaac. Names and Their Histories: A Handbook of Historical Geography and Topographical Nomenclature. — BiblioBazaar, LLC, 2008. — 281 с. — .
(англ.) Rossi, Peter M.; White, Wayne Edward. Articles on the Middle East, 1947—1971: A Cumulation of the Bibliographies from the Middle East Journal. — Pierian Press, University of Michigan, 1980. — 132 с.
Атлас світу, 2005.
Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Part VI : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 24 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
Туніс // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .
Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
ФГАМ, 1964.
Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Атлас світу / голов. ред. ; зав. ред. ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
Туніс // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — .
Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

(англ.) . The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — .

Російською

(рос.) , , Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
(рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
(рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
(рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Тунис // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
(рос.) Бабаев А. Г., , Дроздов Н. Н., Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
(рос.) Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
(рос.) Букштынов А. Д., , Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
(рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
(рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
(рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
(рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — .
(рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., , Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
(рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
(рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
(рос.) Тунис // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. , В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Тунісу

Вікісховище : Атлас Тунісу.
Карти Тунісу : ( )[англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
Tunisia : ( )[англ.] : [арх. 19 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 24 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
Добірка публікацій про Туніс : ( )[рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
European Digital Archive on the Soil Maps of the world : ( )[англ.] // (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Тунісу.

[FOOTNOTETunisiaGeography._Factbook-1] Tunisia, Geography. Factbook.

[FOOTNOTEКотляков_В._М.2006-2] Котляков В. М., 2006.

[Room2006-3] (англ.) Room, Adrian. Placenames of the World: Origins and Meanings of the Names for 6,600 Countries, Cities, Territories, Natural Features, and Historic Sites. — McFarland, 2006. — 385 с. — .

[FOOTNOTEПоспелов_Е._М.2005-4] Поспелов Е. М., 2005.

[Houtsma1987-5] (англ.) Houtsma, Martijn Theodoor. E.J. Brill's First Encyclopaedia of Islam, 1913—1936. — Brill, 1987. — 838 с. — .

[Taylor2008-6] (англ.) Taylor, Isaac. Names and Their Histories: A Handbook of Historical Geography and Topographical Nomenclature. — BiblioBazaar, LLC, 2008. — 281 с. — .

[Rossi-7] (англ.) Rossi, Peter M.; White, Wayne Edward. Articles on the Middle East, 1947—1971: A Cumulation of the Bibliographies from the Middle East Journal. — Pierian Press, University of Michigan, 1980. — 132 с.

[FOOTNOTEАтлас_світу2005-8] Атлас світу, 2005.

[unclos-9] Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

[unclos7-10] Part VI : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

[thetimenow-11] Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 24 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.

[ГЕС3-12] Туніс // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .

[FOOTNOTEАтлас._Географія_материків_і_океанів2014-13] Атлас. Географія материків і океанів, 2014.

[FOOTNOTEФГАМ1964-14] ФГАМ, 1964.

[WMO-members-15] Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

[ramsar-16] Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.