Географія Камеруну

Камерун — центральноафриканська країна, що знаходиться у західній частині екваторіальної області континенту . Загальна площа країни 475 440 км² (54-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 472 710 км², а на поверхню внутрішніх вод — 2 730 км². Площа країни приблизно дорівнює ¾ площі України.

Географія Камеруну
Географічне положення Камеруну
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Центральна Африка
Координати	6°00′ пн. ш. 12°00′ сх. д. / 6.000° пн. ш. 12.000° сх. д. / 6.000; 12.000
Територія
Площа	475,4 тис. км² ^(54-те)
• суходіл	98,8 %
• води	1,2 %
Морське узбережжя	402 км
Державний кордон	5018 км
Рельєф
Тип	рівнинний, гористий
Найвища точка	пік Фако вулкану Камерун (4095 м)
Найнижча точка	Атлантичний океан (0 м)
Клімат
Тип	субекваторіальний, екваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Санага ( км)
Найбільше озеро	Чад ( км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, боксити, залізні руди, деревина, гідроенергія
Стихійні лиха	активний вулканізм
Екологічні проблеми	забруднення вод, знеліснення,

Назва

Офіційна назва — Республіка Cameroon, Cameroon (фр. Republique du Cameroun, Cameroun; англ. Republic Cameroon, Cameroon). Назва країни походить від португальської назви річки , Ріу-душ-Камаронеш (порт. Rio de Camaroes — річка креветок), що її так нарік у 1480-х роках мореплавець Фернандо По за велику кількість крилю у водах її гирла. У колоніальні часи країна перебувала під владою Франції та Великої Британії, відповідно носила назви Французький і Британський Камерун. Після об'єднання колоній — Федеративна Республіка Камерун і Союзна Республіка Камерун.

Історія дослідження території

Географічне положення

Карта Камеруну від ООН (англ.)

Камерун — центральноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на північному сході — з Чадом (спільний кордон — 1116 км), на північному заході — з Нігерією (1975 км), на сході — з ЦАР (901 км), на півдні — з Республікою Конго (494 км), Екваторіальною Гвінеєю (183 км) і Габоном (349 км). Загальна довжина державного кордону — 5018 км. Камерун на південному заході омивається водами затоки Біафра, що є частиною Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 402 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33).

Крайні пункти

Докладніше:

Час

Докладніше: Час у Камеруні

Час у Камеруні: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Докладніше: Геологія Камеруну

• Ланцюг вулканічних островів у Гвінейській затоці
• Кратери на вершині вулкана Камерун
• Застиглий лавовий потік на схилах Камеруна
• На схилах Камеруна
• Неки Румсікі на півночі країни

Див. також:

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Камеруну

Надра Камеруну багаті на ряд корисних копалин: нафту, боксити, залізну руду.

Сейсмічність

Докладніше:

Вулканізм

Див. також:

Рельєф

Докладніше:

Середні висоти — 667 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — пік Фако вулкану Камерун (4095 м).

• Рельєф Камеруну
• Гіпсометрична карта Камеруну
• Супутниковий знімок поверхні країни
• Карта країни (англ.)

Узбережжя

Острови

Докладніше:

Клімат

Докладніше:

Більша частина території Камеруну лежить у екваторіальному кліматичному поясі, лише крайня північ — у субекваторіальному. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. На узбережжі цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами. На крайній півночі сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження нестійке, влітку відмічається посушливий сезон.

• Сонячна радіація (англ.)
• Кліматична карта Камеруну (за Кеппеном)

Камерун є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Докладніше:

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 285,5 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 290 км² зрошуваних земель.

• Басейн річки Санага
• Води річки Санага
• Водоспади Лобе
• Карта озера Чад
• Рибальське поселення на березі Чаду, 1989 рік
• Озеро Ніос

Річки

Докладніше:

Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану; на півночі безстічної області озера Чад.

Озера

Докладніше:

Болота

Докладніше:

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше:

Рослинність

Докладніше:

Земельні ресурси Камеруну (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 20,6 %,
  • орні землі — 13,1 %,
  • багаторічні насадження — 3,3 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 4,2 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 41,7 %;
• інше — 37,7 %.

Див. також:

Тваринний світ

Докладніше:

Зоогеографічно територія країни належить до : південна частина, узбережжя Гвінейської затоки — до , північна і центральна частини — до .

Див. також: , Птахи Камеруну та

Охорона природи

Докладніше:

Камерун є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• 1983 і 1994 років,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь,
• .

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше:

Загибла худоба поблизу озера Ніос, 1986 рік

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• вулканічна діяльність, останнє виверження вулкану Камерун (4095 м) відбулося 2000 року;
• на озерах Ніос та Монун, що розташовані в западинах вулканічного , відбуваються періодичні викиди , що вбивають усю живність навколо, так звані лімнологічні катастрофи; 1986 року такі викиди вбили 1,7 тис. людей в окрузі.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• забруднення вод;
• знеліснення;
• ;
• спустелювання;
• браконьєрство;
• .

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Камеруну можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також:

Див. також

• Західна Африка
• Гвінея (регіон)

Примітки

1. Cameroon, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2005.
4. Атлас світу, 2005.
5. Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
6. Part VI : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
7. Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 26 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
8. Камерун // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .
9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
10. ФГАМ, 1964.
11. Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
12. Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
• Камерун // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
• Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — .
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

• (англ.) . The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — .

Російською

• (рос.) , ,  Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Камерун // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. А-К. — 671 с.
• (рос.) Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., , Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — .
• (рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., , Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Камерун // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. , В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

• Вікісховище : Атлас Камеруну.
• Карти Камеруну : ( )[англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Cameroon : ( )[англ.] : [арх. 17 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 26 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Камерун : ( )[рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : ( )[англ.] // (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.