Галина Кирпа

Галина Миколаївна Ки́рпа (нар. 1 січня 1950, с. Любарці, Бориспільський район, Київська область) — українська поетеса, прозаїк, перекладачка, літературна редакторка. Членкиня Національної спілки письменників України (1986). Авторка віршів і прози для дітей і дорослих.

Кирпа Галина Миколаївна
Народилася	1 січня 1950(1950-01-01) (74 роки) Любарці, Бориспільський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Місце проживання	Київ
Діяльність	поетеса, прозаїк, перекладачка, літературний редакторка
Галузь	дитяча література^[1], ^d^[1] і переклад^[1]
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету^[d]
Знання мов	українська^[1], білоруська^[1], данська^[1], німецька^[1], норвезька^[1] і шведська^[1]
Членство	Національна спілка письменників України
У шлюбі з	Дмитро Чередниченко
Нагороди	Премія імені Івана Огієнка 1996 р. 2005 р. Премія імені Максима Рильського 2007 р. 2011 р. Літературно-мистецька премія імені Олени Пчілки 2016 р. IBBY Honour List 2018 Орден Полярної зірки 2019
Висловлювання у Вікіцитатах Джеймс Крюс — «Флорентіна» (1983, 1991) (з нім.); Ян Екгольм — «Людвігові Чотирнадцятому — ура!» (1989, друге видання «Людвіґові Хитрому — ура, ура, ура!», 2009) (зі шв.); Єста Кнутсон — повісті про Пелле Безхвостого (2005—2010) (зі шв.); Бенні Андерсен — «Пригоди Невсідомика»^[недоступне посилання з липня 2019] (2005) (з дан.); Ганс Християн Андерсен — (2006) (з дан.); Кнут Гамсун — «Містерії» (2007) (з норв.); Кристіна Фалькенланд — «Моя тінь» (2004) (зі шв.); Марія Ґріпе — «Ельвіс Карлсон» та «Діти склодува» (2006) (зі шв.); Турмуд Гауґен — «Цепелін» (2006) (з норв.); Клаус Гаґеруп — «Маркус і Діана» та «Маркус і дівчата» (2006), «Маркус і Сіґмунд» (2016) (з норв.); Ева-Марія Люнд — «Викрадач ангелів» [ 5 Березня 2016 у Wayback Machine.] (2007) (з норв.); Ґру Дале — «Хтозна-що, або свято першого зуба» (2007) (з норв.); Ульф Старк — «Мій друг Персі, Бофало Біл і я» (2008; 2017), «Диваки і зануди» (2015), «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» (2016), «Маленька книжка про любов», «Тоді я був просто Ульф» (2017), «Сікстен» (2019) (зі шв.); Ганна Гаґеруп, Клаус Гаґеруп — «У страху великі очі» (2009) (з норв.); Свен Нордквіст — «Петсон, Фіндус і намет», «Полювання на Лиса» (2009), «Петсон, Фіндус і переполох на городі» (2010), «Петсон, Фіндус і торт на іменини», «Як Фіндус загубився», «Різдво у Петсона», «Коли Петсон сумує» (2012), «Хвилина півнячого кукуріку» (2012), «Фіндус іде з дому» (2015), «Різдвяний гном» (2016) (зі шв.); Оле Лун Кіркеґор — «Отто — носоріг» (2010) (з дан.); Пер Петтерсон — «Верхи на крадених конях» (2010) (з норв.); Оке Гольберґ — «Туре Свентон, приватний детектив» (2010) (зі шв.); Астрід Ліндґрен — «Сонячна галявина», «Домовичок Нільс Карлсон», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» (2010), «Мадікен» (три частини, 2017) (зі шв.); Марія Парр — «Вафельне серце» (2011) (з норв.); Клаус Гаґеруп — «Маркус і велика футбольна любов» [ 28 Грудня 2021 у Wayback Machine.] (2011) (з норв.); Марія Парр — «Тоня Ґліммердал» (2012) (з норв.); Кнут Гамсун — «На зарослих стежках» (2013) (з норв.); Барбру Ліндґрен — «Лоранґа» (2015) (зі шв.); Рус Лаґеркранц — «Моє щасливе життя», «Моє серце б'ється і сміється» (2018) (зі шв.); Еллен Карлсон — «Шпулька, пташка і я» (2018) (зі шв.); Ґунгільд Селін — «Ослик Марії» (2017) (зі шв.). Переклала трилогію Сергія Граховського «Зона мовчання» (невидана), окремі твори Максима Танка, Володимира Короткевича, Сергія Панізника, Казимира Камейші, Миколи Малявки, Ніни Матяш, Сергія Тарасова (з біл.); Інґер Сандберґ, Ґуннель Лінде, Ульфа Старка, Едіт Седерґран, Бу Сеттерлінда, Бенґта Шердемана, Артура Лундквіста, Юйї і Томаса Віесландерів, Ґуннара Екелефа, Вільгельма Екелунда, Еріка Блумберґа, Вернера Аспенстрема, Гаррі Мартінсона, Ельмера Діктуніуса, Інґрід Шестранд, Сів Відерберґ, Маріанне Сандельс, Яльмара Седерберґа, Астрід Ліндґрен, Пера Родстрема (зі шв.); Лісбет Торп (з дан.); Йо Тенфюрд, Альфа Прейсена, Арнульфа Еверланна, Гюнвор Гофму; Крістіни Бусти, Фрідріха Шиллера, Інґеборґ Бахман, Вільгельма Сабо, Моріца Гартмана (з нім.) та ін. Літературознавство Авторка статей: про шведських письменників — Сару Лідман «Мистецьке кредо — правда» (у виданні «Острів. Я і мій син», «Дніпро», 1984, переклад Ольги Сенюк); — Авґуста Стріндберґа «Поет і сумління епохи» (у виданні «Червона кімната», «Фоліо», 2009, переклад Ольги Сенюк); — про Віктора Близнеця, Миколу Вінграновського, Ольгу Сенюк (у газеті «Слово Просвіти»); — про Наталку Поклад, Людмилу Задорожну, Ольгу Мак, Лесю Храпливу (у журналі «Наше життя», США) та ін. Нагороди й здобутки 1996 — Премія імені Івана Огієнка 2004 — Грамота Президента Форуму видавців у Львові 2005 — Премія «Світлослов» (за «Чисте сяйво метафори») 2007 — Премія імені Максима Рильського в галузі художнього перекладу зі скандинавських мов 2011 — Премія «Кришталевий птах» 2016 — Літературна премія імені Олени Пчілки 2017 — Повість «Тринадцятий місяць у році» увійшла до довгого списку премії «Книга року ВВС-2017» 2017 — Повість «Тринадцятий місяць у році» увійшла до переліку книжкових видань на здобуття премії Президента України «Українська книжка року» 2018 — Внесено до Почесного списку ІВВY (IBBY Honour List) 2018 року за переклад книги «Диваки й зануди» (Видавництво Старого Лева, 2018) 2019 — нагороджена шведським Орденом Полярної зірки за визначний внесок у зміцнення українсько-шведських зв'язків і плідну роботу в галузі перекладу шведської дитячої літератури Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 . Архів оригіналу за 8 Лютого 2018. Процитовано 3 Лютого 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () НБУ. Національна бібліотека України для дітей. chl.kiev.ua. Процитовано 2 червня 2023. . Архів оригіналу за 21 Грудня 2019. Процитовано 21 Грудня 2019. Посилання «Листок з вирію» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 554. Галина Кирпа: «Думаю, прірви між поколіннями немає. Її створюють штучно. Прірва є між талантом і шарлатанством» [ 16 Січня 2017 у Wayback Machine.] Галина Кирпа: «Оскільки я ніколи не мала шансів на те, що колись-таки по-справжньому виросту, то люблю читати книжки для дітей» [ 24 Червня 2012 у Wayback Machine.] Галина Кирпа: «Якщо перекладачі писатимуть романи, хто перекладатиме?» [ 31 Травня 2012 у Wayback Machine.] Кирпа Г. Астрід, яка жила над дахом. «Мама» Карлсона і Пеппі мріяла вивчити українську мову [ 18 Лютого 2014 у Wayback Machine.] Галина Кирпа: Машинку, на якій друкувала заборонені твори, довелося знищити // Читомо [ 4 Березня 2022 у Wayback Machine.] Рецензії Sandels M. Gunnar Ekelöf på ukrainska // Gunnar Ekelöf-sällskapets medlemsblad. — 1999. — Häfte 21, årg. 10, nr 2. — P. 3 (Рецензія на книжку «Ковток тиші: Поезії та переклади», К., 1999) (шв.). Буркут К. «Вікторія» Кнута Гамсуна: до 125-річчя першої публікації. Деякі зауваги щодо новітніх перекладів повісті // Слово і час. – 2023. – № 3. – С. 85-90. Дзюбишина-Мельник Н. Я. Вірші Галини Кирпи для дітей / Наталя Дзюбишина-Мельник // Культура слова. — 2000. — Вип. 53-54. — С. 150-154. [ 5 Жовтня 2013 у Wayback Machine.] Марченко Н., Шалак О. Галина Кирпа. Місяць у колисці. [ 26 Серпня 2012 у Wayback Machine.] Павленко М. Гора, що горіша за всіх. [ 5 Жовтня 2013 у Wayback Machine.] Шалак О. Виколихування місяця. [ 4 Жовтня 2013 у Wayback Machine.] Якавенка Н. NOSCE TE IPSUM (спазнай самога сябе) // Літаратурная Беларусь. — 2012. — 27 красавіка. — С. 23. (білор.) [ 4 Жовтня 2013 у Wayback Machine.]