Чередниченко Дмитро Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чередниченко.

Дмитро́ Семе́нович Чередниче́нко (30 листопада 1935, с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область — 20 серпня 2021) — український письменник, поет, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець. Член Національної спілки письменників України (1979). Перекладач литовської літератури.

Чередниченко Дмитро Семенович
Народився	30 листопада 1935(1935-11-30) с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область
Помер	20 серпня 2021(2021-08-20) (85 років)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник, поет, перекладач, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець
Галузь	література^[1], поезія^[1], редагування^[1], педагогіка^[1], мистецтвознавство^[1] і перекладацтво^[d]^[1]
Знання мов	українська^[1]
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Почесна Грамота Президії Верховної Ради Литовської РСР 1988 Відмінник народної освіти України 1988 1992 Премія імені Максима Рильського 1994 Премія імені Івана Огієнка 1996 Орден Великого князя Литовського Ґедімінаса ІІІ ступеня 1996 Премія Литовсько-Українського культурного Фонду імені Тараса Шевченка 1999, 2006 Лицарський хрест «За заслуги перед Литвою» 2003 Премія Всеукраїнського культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка 2006 Медаль Всеукраїнського педагогічного товариства імені Г. Ващенка 2006 Премія імені Лесі Українки 2009 Літературно-мистецька премія імені Олени Пчілки 2015 Почесна відзнака Української православної церкви Київського патріархату «Георгія Переможця» ІІ ст. Премія «Благовіст» 2018
«Межиріч» (1974), «Золоті струни» (1981), «Сад» (1983), «Рось» (1985), «Доброю любов'ю» (1986), «Неопалима колиска» (трилогія, 1987), «Брама» (1991), «Родень» (1995), «Наші стежки додому» (2000), «Батиха» (2002), «Нáвистка» (2004), «П'ятерик» (2005), Автор науково-популярного видання «Павло Чубинський» (2005); книжок для дітей: «Щедринець» (1968), «Чебрики» (1970), «Білий Чаїч» (1973), «Мандри Жолудя» (1973), «У країні майстрів» (1974), «Ковзанка» (1978), «Ми будуємо дім» (1980), «Жар-півень» (1985), «Священна діброва» (1995), «Гарна моя казочка?» (1998), «Доторки» (2018). Також автор повісті «Вишневий острів. Три повісті для дітей» (2001), «Камінь-дерево» (2003), збірки казок, притч та оповідок «Летюча ящірка» (2003), поетичних «Ми ходили в зоосад» (2004), «Колискова для котика» (2004), «Горобець-хвастунець» (2005), «Котячий календар» (2006), повісті-казки «Хлопчик Горіхове Зерня і Лісовичка» (2007), книжки віршів, казок, притч та оповідань у серії «Хрестоматія школяра» — «Мандри Жолудя» (2007), поетичної збірки «Ластівки над Россю і над Німаном» (2010), книжок для дітей «Чого Волошка запишалася» (2012), «Коник коникові — брат», «Княжий краєвид із Лисої гори» (). Автор педагогічних творів: українського букваря «Материнка» (1992); шкільних читанок «Ластівка», «Біла хата», «Писанка» (1992), «Зелена неділя» (1993), «Короткого біографічного довідника» авторів цього букваря й читанок (під спільним псевдонімом Оксана Верес — разом із Галиною Кирпою); тритомної читанки-хрестоматії для дошкілля «Український садочок» (1997—1998, спільно з Галиною Кирпою), тритомної хрестоматії світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» (спільно з Галиною Кирпою, 2007)); антології поезії української діаспори «Листок з вирію» (спільно з Галиною Кирпою — книга перша, 2001; книга друга, 2002); українського букваря-читанки (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2014). Перекладацька діяльність Переклади з білоруської Максим Богданович; Якуб Колас; Сергій Понізник; О. Рязанов; І. Колесник; Я. Сіпаков; Василь Вітка; В. Сидоренко; Переклади з латиської Александрс Чакс («Поезії», 1988); ; ; М. Чаклайс; Юлій Ванагс; Переклади з литовської Грамота до Указу Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета про нагородження почесною відзнакою «Георгія Переможця» ІІ ст. Найбільше в Україні перекладав з литовської: («Мій янтарик», 1980); Юстінас Марцінкявічюс («Поезії», 1981); Альфонсас Малдоніс («Бурштин і троянди», 1984); Марцеліюс Мартінайтіс («У світлі серця», 1985); низка авторів в антології литовської поезії (1985, упорядкував разом із М. Карчяускасом); Ю. Някрошюс («Чотири слова», 1990); Крістіонас Донелайтіс (поема «Літа», 1989); Вітаутас Бубніс (роман «Час долі», 1986); («Повстанці», 2002); (п'єса «Чорна королівна», 1993); С. Шалтяніс; Л. Яцинявічюс «Полювання на вогонь» («Балада про Моніку», 1988); Ю. Ґрушас («Геркус Мантас», 2002); Ю. Апутіс (триптих новел «Зелена звивина часу», 2004); книги литовських народних казок «Чарівний перстень» (2006); тетралогія В. Рачицкаса для дітей («Пригоди капчика», 2007; «Нові пригоди, або Капчик-2»; «Перший любовний лист, або Капчик-3»; «Давні знайомі, або Капчик-4»); Вітаутас Ландсбергіс (повісті «Мишка Зіта», 2009; «Любов коня Домінікаса», 2011); Й. Авіжюс («Пригоди та походеньки Барда», 2009); В. Рачицкас («Її ім'я — Ніппа», «Ніппа хоче додому» та «Ніппа дома»; «Хлопчаки танцюють брейк»); Я. Чюрльоніте («Спогади про Чюрльоніса»); М. Мартінайтіс («Кукутісові балади»); Едуардас Межелайтіс; П. Шірвіс; Юлія Жемайте; ; В. Бложе; ; ; ; Б. Балтрушайтіте; С. Ґяда; А. Мікута; М. Карчяускас; А. Жукаускас; В. Реймеріс; В. Мозурюнас; Ю. Юшкайтіс; В. Шульцайте; В. Рудокас; В. Пальчинскайте; В. Каралюс; Няріма Нарута; Майроніс; К. Брадунас; К. Шимоніс; К. Марукас; П. Машьотас; К. Борута; Й. Ліняускас; А. Зурба; Б. Вілімайте; К. Сакалаускас-Ванаґеліс; В. Петкявічюса; П. Цвірка; З. Ґеле; Вайжґантас; Я. Дяґутіте; Й. Мікелінскас; А. Дабульскіс; Й. Білюнас; В. Креве; Р. Садаускас; А. Льобіте; Р. Скучайте; Р. Кашаускас; Л. Шимкуте; В. Бразюнас; А. А. Йонінас; Д. Пранцкєтіте; Г. Алексас; Б. Йонушкайте; Д. Собецкіс; П. Пуките; В. Ґедґаудаса; Д. Чяпаускайте; Л. Жутауте («Кіка-Міка і Гном, що в усьому любить лад», ); Переклади з монгольської Д. Мягмар; Ж. Лхагва; Рінчен; Явухулан; Переклади з російської М. Гончаров («Кораблики», 1979); В. Берестов («Де чаєчка живе?», 1983, «Веселе літо», 2008); Переклади зі словацької народні казки в антології «Співуча липка» (1981); «Брати Місяці» (1981); «Словацькі народні казки» (1982, 1990); Переклади з чеської А. Сантарова «Од вівторка до суботи» (1996); Я. Неруда; Я. Пельц; В. Стухла; Ю. Доланський; Я. Скацел; Б. Ржіґа; Я. Сайферт; Й. Чапек; О. Секора; Я. Гербен; К. Ербен; Е. Петішка; Ф. Тенчік; М. Флоріан; О. Сироватка. Літературознавство Автор досліджень про Павла Чубинського, Степана Васильченка, Василя Сухомлинського, Кирила Стеценка, Михайла Кипу, Леоніда Полтаву, Ганну Черінь, Олексу Кобця, рід Симиренків, національну символіку; розвідок про українських та литовських письменників, художників, педагогів, про українсько-литовські літературні взаємини. Упорядкував антологію літературного об'єднання «Радосинь» (2004), альманах творів членів об'єднання «Радосинь» для дітей «Сонячна Мальвія»(2005, 2007), у серії «Золота бібліотека» уклав збірку творів Степана Васильченка. Друкувався у Литві, Білорусі, Латвії, Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії, Азербайджані, Монголії, США, Канаді. Твори перекладалися литовською, латиською, білоруською, російською, азербайджанською, болгарською, польською, монгольською мовами. Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 Указ Святійшого Патріарха Київського і всієї Русі-України від 6 грудня 2017 року № 12/050 НСПУ оголосила лауреатів премії «Благовіст» . Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021. Джерела Помер письменник і перекладач Дмитро Чередниченко [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 21.08.2021 Посилання Чередниченко Дмитро Семенович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 731. «Радосинь» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 301-302. Дмитро Чередниченко: «Творчий учитель завжди виховує творців» Добра та лагідна сила творів Дмитра Чередниченка [ 10 березня 2022 у Wayback Machine.] (біл.) Мовчун А. Залюблений у світ литовської дитини [ 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] Дмитро Чередниченко // Письменники України: Біобібліографічний довідник / Упоряд. В. П. Павловська, Л. Ф. Бубнова, Л. М. Сіренко. — К.: Укр. письменник, 2006. — С. 450. Дмитро Чередниченко [ 13 вересня 2016 у Wayback Machine.] Чередниченко Дмитро [ 30 січня 2013 у Wayback Machine.] Чередниченко Дмитро [ 18 січня 2013 у Wayback Machine.] Чередниченко Дмитро [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Програма Українського радіо «Екслібрис» про книжку «Княжий краєвид з Лисої гори» Дмитра Чередниченка