Александрс Чакс

Александрс Чакс (також Олександр Чак; латис. Aleksandrs Čaks, 27 жовтня 1901 — 8 лютого 1950, Рига) — латвійський поет. Перший урбаніст, який протиставився сільським традиціям латвійської літератури.

Александрс Чакс
Ім'я при народженні	латис. Aleksandrs Čadarainis
Народився	27 жовтня 1901(1901-10-27) Рига Латвія
Помер	8 лютого 1950(1950-02-08) (48 років) Рига, СРСР^[1] ·інфаркт міокарда
Поховання	^d
Країна	Латвія
Діяльність	поет, публіцист
Alma mater	МДУ
Знання мов	латиська^[2]
Сайт	cakamuzejs.lv
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у родині кравця Яніса Чадарайніса. Певний час навчався на медичному факультеті Московського університету (1919).

Перша публікація в журналі «Latvijas Kareivis» (вірш «Sapņi»).

1928 — перша збірка віршів «Seši». Вона повністю були присвячена поетизації міста Рига, літературний образ якої у Чакса зазнав радикальної деконструкції. До нього латвійська Рига була у полоні сільського канону письменників-традиціоналістів. Чакс сміливо, місцями — брутально, поетизував життя нічної Риги, існування тутешніх бомжів, долі повій, навіть дослухався до мелодій муніципальної каналізації. До певної міри, Чакс у латвійській літературі відіграв роль Валер'яна Підмогильного — автора прозового твору «Місто». Чакс і Підмогильний — символи прориву сільської тубільної нації до великих, іншомовних міст — Риги та Києва.

Пам'ятник поету Чаксу в Ризі

У своїх ранніх творах Чакс у романтичному ключі згадував про латиських стрільців.

Чакс також є автором кількох прозових творів (у формі розповідей), які не принесли йому такої слави, як поезія.

Твори Чакса донині вивчаються у шкільній програмі середніх навчальних закладів Латвії. Він майстер гіперболи, темпераментного вільного вірша.

Чакс і Україна

Творчість поета Чакса почала популяризуватися в Україні після Другої світової війни (в українській транскрипції Александрс Чакс фігурував як Олександр Янісович Чак).

Український поет Іван Драч згадував Чакса у 1978 році в нарисах про латвійську літературу:

Якщо вашого сучасника і ровесника називають «одною з найяскравіших вершин латиської поезії всіх часів», ви мимоволі здригнетесь, бо одразу в пам'яті спалахують імена Яна Райніса і Олександра Чака, це ж вони там - серед найяскравіших вершин!

Книжка нових українських перекладів Александрса Чакса вийшла 2012 року. У ній вперше вміщено ранню, дорадянську творчість поета.

Видання

• «Серце на тротуарі» (Sirds uz trotuāra, 1928),
• «Мій рай» (1932),
• «Дзеркала фантазії» (1938),
• «Поема про візника» (1930);
• збірка поем «Осяяли вічністю» (ч. 1—2, 1937—39).

Також у часи совєцької окупації збірки поезій «Патріоти», «Під високою зіркою» (обидва — 1948), «Боротьбі і праці» (видавництво посмертне, 1951).

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118960253 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Іван Драч. Наближення. Поетичні переклади і статті. Харків, Фоліо, 2008. С. 192.

Джерела

• Радіо Свобода. Перекладач Серґей Морейно — про латвійську поезію (рос.) [ 27 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Gedichte von Aleksandrs Čaks in deutscher Übersetzung bei http://www.literatur.lv [ 20 березня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)