Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ву лиця Вірме нська вулиця у Галицькому районі міста Львова в історичному центрі міста поряд з площею Ринок Починається

Вірменська вулиця (Львів)

Вірменська вулиця (Львів)

Ву́лиця Вірме́нська — вулиця у Галицькому районі міста Львова, в історичному центрі міста, поряд з площею Ринок. Починається від проспекту Свободи та закінчуєтьться мурами колишнього Домініканського монастиря. У середньовіччі була центральною вулицею вірменського кварталу.

Вулиця Вірменська
Львів
image
Вулиця Вірменська у Львові
МісцевістьІсторичний центр Львова
РайонГалицький
Назва на честьвірменів
Колишні назви
Вірменська вища (Обере Арменієґассе), Університетська (Універзитетґассе), Ормяньска, Дедушицьких, Бюргерштрассе, Велфенштрассе, Ормянська
польського періоду (польською)Ormiańska wyższa (Obere Armenier Gasse), Universitetska (Universitäts Gasse), Ormiańska, Dzieduszyckich
радянського періоду (українською)Ормянська, Вірменська
радянського періоду (російською)Ормянская, Армянская
Загальні відомості
Протяжність450 м
Координати початку49°50′33″ пн. ш. 24°01′39″ сх. д. / 49.8427583° пн. ш. 24.0275083° сх. д. / 49.8427583; 24.0275083Координати: 49°50′33″ пн. ш. 24°01′39″ сх. д. / 49.8427583° пн. ш. 24.0275083° сх. д. / 49.8427583; 24.0275083
Координати кінця49°50′35″ пн. ш. 24°02′00″ сх. д. / 49.8433028° пн. ш. 24.0335972° сх. д. / 49.8433028; 24.0335972
поштові індекси79008
Транспорт
Рухпішохідна (част.), односторонній
Покриттябруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки№ 2, 4, 5, 6, 7, 7/9, 8, 12
13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21,
22, 23, 25, 26, 27, 28, 29, 30,
31, 32, 33, 35
Пам'ятникиВинахідникам гасової лампи Ігнатію Лукасевичу та Яну Зегу
ХрамиВірменський собор
Заклади культуригалерея «Зелена канапа»
Поштові відділенняВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)
Забудоваренесанс, бароко, класицизм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2563784
Мапа
image Вулиця Вірменська у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Вірменська.

Історія

Вірмени на території Львова з'явились ймовірно ще в середині XIII століття. Львівська вірменська колонія була однією з багатьох, що виникали на той час на території нинішньої України, внаслідок завойовницьких нападів турків на Вірменію. Першими представниками цієї національності були ймовірно вірмени з Кафи (нині — Феодосія), де ще у 1047 році вже існувала вірменська колонія.

Початковим місцем їхнього розселення був початок нинішньої вулиці Хмельницького, колишнього Волинського шляху. Поруч досі розташовується стара львівська торговиця — площа Старий Ринок. Перші вірменські поселенці були ймовірно купцями та ремісниками рівними в правах із місцевим руським населенням.

Із наданням Львову магдебурзького права у 1356 році почалось формування нового центру міста довкола нинішньої Площі Ринок. Забудова так званого «середмістя» була обнесена муром і трьома рядами валів. Новий вірменський квартал розташовувався в північно-східній частині оточеного муром середмістя. Його центром стала вулиця, котра нині є однією з ділянок нинішньої вулиці Вірменської. Культурним осередком кварталу був Вірменський собор, котрий у 1364 році став єпархіальним осередком для усіх вірмен Русі та Валахії підпорядковувався безпосередньо верховному католикосу у Ечміадзині.

В свій час на відрізку від першого міського муру (орієнтовно проспект Свободи) до перехрестя з вулицею Краківською знаходився стрілецький рів, що належав Стрілецькому Братству.

За свідченнями іноземних мандрівників, забудова вулиці Вірменської була однією з найкращих в місті на рівні з Площею Ринок і вулицею Руською. Вже у XV столітті тут було кам'яне брукування, водопостачання та зливна каналізація. До створення архітектурного ансамблю долучились найкращі львівські будівничі. Дерев'яна готична забудова Вірменської вулиці (як і усього міста) була повністю знищена великою пожежею Львова 1527 року. Це дало початок новій, переважно кам'яній ренесансній архітектурі. Ділянки домоволодінь були видовженими і виходили до вулиці меншою стороною. Будинки були переважно дво- і триповерхові, шириною у три вікна, часто із дахом, що спадав до центру із ринвою. У XVII—XVIII століттях активно перебудовувались, проводились перепланування і об'єднання, зводились додаткові поверхи. Часто причиною було переобладнання на прибуткові будинки. Ренесансний характер багатьох споруд було втрачено. Фасади набули барокових і ампірних рис, наприкінці XIX століття з'явились будинки в стилях історизму. Одним із переломних моментів для забудови вулиці стало і пограбування Львова шведськими військами у 1704 році. Податкові реєстри свідчать про ряд будинків, що залишались зруйнованими ще у 1712 і навіть у 1723 роках.

Назва

Вірменська — офіційна назва вулиці від 1871 року. До складу вулиці увійшли кілька дрібних вулиць, що виникли не в один час і мали різні назви. У липні 1944 року з 3 окремих вулиці утворено нову вулицю, завдовжки 450 метрів. Їй була повернена передвоєнна назва — вулиця Ормянська, а 1946 року вулиця отримала сучасну назву — вулиця Вірменська. Назви вулиць-попередниць змінювались неодноразово, переважно у зв'язку зі змінами політичних режимів.

Ділянка вулиці між сучасними проспектом Свободи та вулицею Театральною
Ділянка вулиці між сучасними вулицями Театральною та Краківською
  • 1444 рік — вулиця Пекарська, через те, що у XV столітті тут селилися пекарі.
  • кінець XVIII століття — 1871 рік — вулиця Університетська або на австрійський манер — Універзитетґассе.
  • 1871 рік — Нижня Ормянська.
Ділянка вулиці між сучасною вулицею Краківською та Домініканським монастирем
  • наприкінці XVI — початку XVIII століть поділялася на кілька частин, кожна із власною назвою — Вірменська, Вірменська стара; Вірменська вища, Верхня Ормянска або на австрійський манер — Обере Арменієґассе.

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Вірменської переважають ренесанс, бароко та класицизм. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури національного та місцевого значення.

Будинки з непарного боку вулиці

№ 3. Кам'яниця Іловичівська

Розташована на розі з вулицею Краківською. Найдавніші згадки про цю кам'яницю датуються початком XIV століття і походять із податкових реєстрів. Ймовірно, з тих часів збережені готичні пивниці. Наприкінці XVI століття отримує назву «Шимоновичівська». Дані 1593 року свідчать, що кам'яниця мала три поверхи (третій — мансардний). Пізніше отримує нову назву — «Іловичівська» від прізвища нового власника — золотника Матія Іловича, ймовірно, сина римара Іллі, який мешкав тут до 1632 року. Ця назва протрималася до кінця XVIII століття. Приблизно на зламі XVII—XVIII століть переходить у власність Львівської латинської катедри, а 1776 року — у власність міста. Зберігся проєкт реконструкції 1856 року, за яким він набув сучасного вигляду. 1866 року будинок придбав інститут «Народний дім». За часів Польської республіки у будинку містилася друкарня Бодека, у 1950-х роках — меблева артіль «Червоний промінь».

Докладніше: Будинок на вулиці Краківській, 13 (Львів)

№ 7, 9. Ансамбль Вірменського собору

Один із найдавніших храмів Львова, зразок мішаної вірменсько-візантійської архітектури. Первісна (східна) частина храму збудована 1363 року на кошти купців Якова з Кафи і Паноса з Гайсараца (будівничий Дорінг, зустрічаються також інші варіанти написання його імені). Будівництво повністю завершено у 1437 році. У східній частині дворика був цвинтар. Тепер подвір'я викладене надгробними плитами. У глибині східного подвір'я збереглася будівля колишнього вірменського банку «Pii Montis». 1570 року під керівництвом будівничого Петра Красовського збудували вежу-дзвіницю, що розташована осібно від церкви та має наскрізний прохід на вулицю Лесі Українки. Першу реставрацію церкви здійснено у 1862 році. 23 вересня 2008 року вівтар «Голгофа» віднесений до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 318. В будинку під № 7 міститься галерея «Зелена канапа».

Докладніше: Вірменська церква (Львів)
Докладніше: Дзвіниця Вірменського собору (Львів)

№ 13. Кам'яниця Муратовичів

Початково на цьому місці були два будинки XIV—XVII століття: Муратовичівська кам'яниця і кам'яниця Убалевичів, або Цефутівська. У кам'яниці Муратовичівській мешкав Говганес Карматанянц (Іван Муратович) — перший вірменський друкар у Львові. Від початку XVIII століття обидві кам'яниці стояли в руїнах. 1773 року руїни продано львівському архітекторові Петрові Полейовському, котрий збудував на цьому місці новий триярусний бароковий будинок. Будівництво провадив цеховий майстер Йосиф Дубльовський за власним проєктом П. Полейовського. Скульптури на фасаді, ймовірно, виконав брат архітектора Матвій Полейовський близько 1775 року. 1778 року будинок, пошкоджений пожежею, перейшов у власність статського радника графа Йозефа Міра і був перебудований за проєктом архітектора П'єра-Дені Гібо у 1781—1783 роках. Нині будинок чотириповерховий. Від 1857 року тут містилась фінансова прокуратура, від 1929 — товариство «Релігійна бібліотека», від 1933 — Архідієцезіальна спілка вірмен. Тепер будинок житловий, перебуває у міській комунальній власності. Декілька приміщень на партері займає кафе-бар «Кілікія», у 2000—2001 роках для цього були реконструйовані два помешкання. На другому поверсі будинку — хостел «Базікало». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 319.

Докладніше: Кам'яниця Муратовичів

№ 15. Кам'яниця Домажирівська

Кам'яниця, збудована у XVII столітті. У списках платників податків 1767 року будинок згадується як «кам'яниця Домажирівська». 1776 року перебудована родиною Стефановичів та завдяки новим власникам отримала назву — «Стефановичівська». Також набула характерних рис класицизму та рококо. У ХІХ столітті добудований четвертий поверх і кам'яниця отримала ознаки стилю бідермаєр, а фасад будинку набув сучасного вигляду. Нині — звичайний житловий будинок та перебуває на балансі міської ради. Приміщення у партері орендує кафе-бар «Хліб і вино». У 1880-х роках в будинку містилося «Аптекарське товариство». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 320.

Докладніше: Кам'яниця Домажирська

№ 17. Кам'яниця Еміновичівська

Будинок родини Еміновичів, збудований у XVII столітті. Як кам'яниця Еміновичівська будинок значиться у списках 1662 та 1767 років. У середині XVIII століття його власниками стала родина Лубковських. У 1767—1779 роках Петро Лубковський здійснив реконструкцію будинку. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 321.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 17 (Львів)

№ 19.

Наріжний житловий будинок з вулицею Друкарською, на першому поверсі якого від 1979 року міститься культова кав'ярня міста Львова «Вірменка». Влітку 2016 року у «Вірменці» була проведена реставрація. Залишилися автентичні кладка, перекриття, такі елементи, як фрагмент кам'яного порталу XVI—XVII століття та інше. З'явились старі фотографії, на яких можна знайти Кузю з Братів Гадюкіних та інших завсідників старої «Вірменки», книжкові полиці. У 1910-х роках в будинку працювала кав'ярня Францішека Суперле. У міжвоєнний період в будинку працював майстер біжутерії Бадер. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 323-м.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 19 (Львів)

№ 21.

Житловий триповерховий будинок, збудований на зламі XVI та XVII століть. Декоративний фриз та алегоричні горельєфи у нішах другого поверху виконані ймовірно Гартманом Вітвером на початку ХІХ століття. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 1255.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 21 (Львів)

№ 23. Будинок «Пори року»

На цьому місці початково стояли два менших будинки. Відомо лише ім'я початкового власника обидвох будинків — доктор Івашко. Згадка 1610 року дає зрозуміти, що на той час споруди були ще дерев'яними. 1764 року два будинки, на той час уже кам'яні, перебудовано в один, котрий і надалі зберігав назву «Івашківський», за іменем згаданого доктора. В різний час належав різним особам, часом на правах співвласності. Деякий час ним володіли львівські єзуїти. Опис 1798 року свідчить, що будинок був на один поверх нижчий ніж тепер, і мав широку браму для в'їзду в подвір'я (нині також неіснуючу). 1882 року викуплений міською владою і кардинально перебудований, набувши характерних рис львівського ампіру. Скульптор Гаврило Красуцький виконав горельєфне оздоблення зодіакальним фризом і чотирма сюжетами із сільського життя, котрі зображали різні пори року, що дало будинку нинішню назву. Центральна фігура Хроноса різниться за манерою виконання і вирізьблена значно раніше (на початку XIX століття) ймовірно Гартманом Вітвером. Після реконструкції будинку 1877 року тут розміщено школу імені Пірамовича з польською мовою навчання. У 1884 році при школі імені Пірамовича, в приміщеннях 1 та 2 поверху з тильного боку кам'яниці від вулиці Скарбківської, 26 (тепер вулиця Лесі Українки), було відкрито чотири класи з українською мовою навчання для хлопців. Директором обидвох шкіл був Франц Шпетманський. У 1886 році було відкрито чотирикласну народну школу для хлопців та дівчат та присвоєно їй ім'я Маркіяна Шашкевича. Перед першою світовою війною народна школа імені Маркіяна Шашкевича (як чоловічі, так і дівчачі класи) зайняла весь будинок № 23 на вулиці Вірменській. У 1930—1932 роках на , 8 за проєктом архітектора Тадея Обмінського була споруджена будівля для української школи імені Маркіяна Шашкевича, куди вона з часом і переїхала з вулиці Вірменської (тепер — Львівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 34 ім. Маркіяна Шашкевича). До кінця 1940-х років у будинку містилося львівське відділення Спілки архітекторів УРСР та львівський будинок архітектора. Тепер у будинку міститься навчальний корпус Львівської національної академії мистецтв. 23 вересня 2008 року будинок увійшов до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 323.

Докладніше: Кам'яниця «Пори року»

№ 25. Кам'яниця Захновичівська

Назва походить від імені вірменського купця та художника Христофора Захарії Захновича. У 1763 році частину будинку викупив галицький каштелян Антоній Розвадовський. 1774 року ґрунтовно перебудовано будівничими Павлом Шендеровичем і Антоном Міськевичем. У будинку містилося ремісниче товариство «Зоря», засноване 1884 року Василем Нагірним та у 1930-х роках мало назву «Товариство руських ремісників і промисловців». У 1880-х роках в будинку мешкав фортепіанний настроювач Ф. Слівінський. Комплексний капітальний ремонт будинку був проведений у 1988 році. У 2010-х роках велися реставраційні роботи. Тепер будинок житловий, за винятком партерних приміщень офіцини (флігеля), якими користується Львівська обласна організація Республіканської християнської партії. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 324.

Докладніше: Кам'яниця Захновичів

№ 27. Кам'яниця Тарафацьких

Збудована 1783 року на місці кам'яниці «Тарафацької» (або Тарафацьких) і одноповерхової кам'яниці Манчукевичів. Сучасного стану будинок набув ймовірно 1807 року, відколи зберігся проєкт архітектора Фридерика Пахмана. 1887 року на другому поверсі будинку містилося товариство «Просвіта». Тильний фасад будинку (вул. Лесі Українки, 30). Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 1293.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 27 (Львів)

№ 29.

У 1880-х роках в будинку працювала редакція часопису «Праця» (пол. Praca), редактором якої був Ю. Данилюк.

№ 31.

Житловий будинок, споруджений у XVI—XVIII століттях. на першому поверсі будинку у 1980-х роках відкрилося кафе у вірменському стилі «Арарат-Урарту». Браму та внутрішнє оздоблення інтер'єру закладу виконав відомий львівський коваль Олег Боньковський. Заклад тривалий час не працював і на сьогодні від роботи майстра залишилася лише вхідна брама закладу. Нещодавно з'явилися нові орендарі цього приміщення, які хочуть замінити ковану браму скляними дверима, аргументуючи тим, що в приміщеннях закладу дуже темно. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 28-м.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 31 (Львів)

№ 35.

Триповерховий рядовий будинок, що прилягає до будівлі колишнього домініканського монастиря. Це ренесансний будинок, котрий пов'язують із так званим «будинком Норберга», малюнок котрого зробив на початку XVII століття Мартін Ґруневеґ. Будинок зберігає пізньоготичні підвали, а також елементи пізніших перебудов. Тут у 1640—1649 роках мешкав друкар Михайло Сльозка. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 325.

Докладніше: Житловий будинок Домініканців (Львів)

Будинки з парного боку вулиці

№ 2.

На цьому місці стояв будинок М. Даровського, споруджений наприкінці XVIII століття. 1817 року у ньому відкрилося трикласне реальне училище — «підготовче до технічних наук і торгівлі», на підвалинах якого згодом була створена Львівська політехніка. 1835 року училище перейменоване на Реально-торгову академію, а 1846 року — на Технічну академію. Ще 1841 року при академії відкрився технічний факультет. 2 листопада 1848 року під час львівського збройного повстання відбулося бомбардування австрійською артилерією центру Львова, через яке вигоріло вщерть близько 15 кам'яниць, серед яких була й будівля Технічної академії. Згодом будівля академії була відбудована. У цьому будинку Технічна академія перебувала аж до відкриття головного корпусу Політехніки при вул. Леона Сапеґи (нині — вул. Бандери) у 1877 році. Саме в даному будинку відбулася подія, що мала резонансне значення для історії українського технічного руху. Тут у 1876 році на зібранні колишніх випускників Технічної Академії було засноване перше в Україні технічне — «Товариство укінчених техніків», що пізніше змінило назву на «Політехнічне товариство». У 1876—1877 роках у цьому будинку проводило засідання Політехнічне товариство. У 1890-х роках у будинку розмістилося засноване 1891 року Анатолем Вахнянином музичне Товариство «Львівський Боян». Власником будинку у 1910-х роках був Барух Леон Чиш. До 1939 року у будинку діяв робітничий спортивний клуб профспілки трамвайників і металістів, у 1936 році діяв гурток просвітницької спілки «Вільна думка». Тепер це житловий будинок. На початку XX століття в будинку мешкав професор української мови, фонетист і діалектолог, професор Ягеллонського та Празького університетів Іван Зілинський. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 862-м.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 2 (Львів)

№ 4. Кам'яниця Обухівська

Перші згадки про кам'яницю датуються XVI століттям. Тоді вона була двоповерховою. 1848 року була пошкоджена під час великої пожежі, але вже 1850 року проведені ремонтно-відновлювальні роботи: надбудовано третій поверх, облаштовано балкон, надано сучасного архітектурного вистрою з класицистичними елементами. 1876 року замінено гонтовий дах на бляшаний із даховими віконцями у чільній стіні на осях вікон помешкань; влаштовано ліхтар над сходовою кліткою будинку. 1909 року за проєктом архітектора Генрика Орлеана проведено пристосування партеру під торгові приміщення, 1947 року проведено переобладнання торгових приміщень партеру на житлові помешкання, яких по закінченню робіт було тринадцять. 2013 року за проектом архітекторів Зеновія Лагуша та Ярослава Мартинюка проведено реконструкцію кам'яниці під готель та ресторан «Рудольфо». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 1251.

Докладніше: Кам'яниця Обухівська

№ 6.

Житловий будинок, збудований у XVII столітті. Третій поверх добудований 1923 року. Будинок цегляний, оштукатурений, витягнутий у плані, триповерховий, з вузьким тривіконним фасадом, декорованими ліпними вставками під вікнами другого поверху. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 1252.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 6 (Львів)

№ 8. Кам'яниця Педіанівська

Наріжний житловий будинок (інша адреса — вулиця Краківська, 11). У 1826—1828 роках, на замовлення торговця колоніальними товарами Яна Стампфеля, в нішах під вікнами другого поверху від вулиці Краківської уміщено рельєфи купецької тематики. Автор рельєфів — Антон Шімзер. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 20-м.

Докладніше: Кам'яниця Педіанівська

№ 10. «Дім смерті»

Будівля, була розібрана внаслідок серії нещасних випадків, які привели до загибелі кількох людей у різний час. Через сумні асоціації, пов'язані із цим будинком, він був повністю демонтований, а на цьому місці, тривалий нічого не будували. У 1880-х роках у будинку діяв другий похоронний заклад Ґетеперів та похоронний заклад Титуса Гешопфа. У 2015-2020 роках споруда була відтворена та використовується як готель.

№ 12.

Будинок початково був флігелем кам'яниці № 38 на площі Ринок. 1763 року куплений Юзефом Орлевським, що дало будинкові назву «Кам'яниця Орлевська». У 1796 і 1808 роках наступний власник, кравець Карл Бар розбудував її і кам'яниця набула нинішнього вигляду. У 1880-х роках власником будинку був, зокрема, доктор Едвард Дубанович, який приймав тут на другому поверсі хворих, а на першому, у партері облаштував похоронне бюро. З 1886 року певний час тут мешкав Степан Шухевич (тоді учень цісарсько-королівської Львівської академічної гімназії) з сестрою Євгенією (ученицею виділової школи Сестер вірменок) та служницею. В будинку функціював похоронний заклад Ф. та Е. Гешопфів.

№ 14.

Житловий будинок збудований у XVII і неодноразово перебудовувався до XIX століття. Початково мав назву «Каспрусівська кам'яниця», пізніше — «Бернатовичівська». Від 1750 року у власності вірменського братства святого Григорія Просвітителя. Тут мешкали скульптор Антон Осинський, архітектор Петро Полейовський, живописець Матвій Міллер, а від 1840 року — історик Денис Зубрицький. Донька Зубрицького заповіла будинок греко-католицькому капітулу. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 22-м.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 14 (Львів)

№ 16.

Будинок у 1792 році збудований на основі трьох кам'яниць XVI—XVII століть: Писарчика, Стеткевича і вірменського живописця Павла Богуша. 1801 року надбудовано четвертий поверх. У 1910-х роках в будинку працювали кав'ярня Марека Данка, приватний навчальний заклад Генрика Франке. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 1253.

Докладніше: Кам'яниця Писарчика
image
Список власників будинків при вул. Вірменській з конскрипційними та новими номерами (1872 рік)

№ 18. Кам'яниця Тумановичів

Кам'яниця (давніше — конскрипційний № 143), від 1871 року — № 18 збудована на місці двох старіших середньовічних будинків XVII століття: перший — С. Григоровича (1630—1640 роки), Івашкевичів (1650—1668 роки), Пйотровичів (1668—1672 роки); другий — К. Романовича (1630—1640 роки), Тумановичів (1641—1667 роки). У XIX столітті власниками будинку були Герш Бодек (1871—1889) роки та Альфред Бодек (1916—1934) роки. У 1883 році тут мешкав швець Б. Островський. У 1900 році в будинку працювало бюро ритуальних послуг Генрика Гешофа. У 1910 році тут знаходилась друкарня Йозефа Лукашевича, музична школа Максиміліана Маркуса, бюро ритуальних послуг Розалії Здонь. 1912 року у будинку містилося ательє Юліана Патліковського зі складом шкіри та бюро ритуальних послуг Генрика Гешофа. Будинок реконструювався у другій половині XIX століття. На початку XX століття відбулася реконструкція будинку з влаштуванням двох магазинів з окремими входами на першому поверсі. До 1968 року два входи в магазини були частково закладені з влаштуванням двох вікон та утворено на першому поверсі два помешкання, що з часом були об'єднані в одне. Упродовж 2004—2016 років на першому поверсі містилася приватна нотаріальна контора Ольги Юркової.

Станом на сьогодні будинок загалом зберігає первісне планування — поєднує дві дводільні кам'яниці в один будинок з двома вхідними брамами по краях. Цегляний, П-подібний в плані (основний прямокутний будинок і дві офіцини з двох сторін у подвір'ї), триповерховий, на 4-х віконному фасаді на рівні 2-3 поверхів містяться вертикальні масивні лопатки (в середній частині), що опираються на 4 кам'яні консолі, поверхня фасаду рустована, у пивницях та сінях збереглися склепіння XVIII століття. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 1254.

Докладніше: Кам'яниця Тумановичів

№ 20. Кам'яниця Миколаєвичівська

Вікна будинку розташовані на різному рівні, що є, ймовірно, результатом об'єднання двох сусідніх кам'яниць: одна шириною в два, друга — три вікна. Добре збережений ренесансний житловий будинок, збудований за проєктом італійського архітектора Петра Італійця з Лугано у XVI столітті. Оригінальний вхідний портал, прикрашений з двох боків колонами, котрі незвично поєднують риси доричного та іонійського ордерів. У нижній частині колон — канелюри із вписаними в них валиками — орнаментальний мотив характерний для архітектури Кілікійського царства. Аналогічний орнамент зберігся також на порталі Вірменського банку. 1898 року будинок реконструйовано за проектом Івана Левинського. Від 2008 року у лівому крилі будинку міститься ресторація-музей «Гасова лямпа» з власною колекцією гасових лямп, біля якої стоїть пам'ятник винахідникам гасової лампи — Ігнатію Лукасевичу та Яну Зегу (авторство — скульптор Володимир Цісарик). Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 322.

Докладніше: Кам'яниця Миколаєвичівська

№ 22. Кам'яниця Касіяна

Житловий будинок, споруджений у XVII столітті. Певний час власником цього будинку був фаховий окуліст, доктор Альфред Бужинський (пом. 1914), який оперував у клініці, що містилася в будинку на вул. Театральній, 7. Доктор Бужинський у своєму заповіті записав один мільйон корон для придбання п'ятиморгових ділянок для потреб колоній скаутів. Виконавцями заповіту покійний призначив правління польського товариства «Сокіл» та єпископа Владислава Бандурського. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним № 1256.

Докладніше: Кам'яниця Касіяна

№ 26.

В будинку міститься галерея сучасного сакрального мистецтва «Iconart» заснована у 2010 році. Основною діяльністю галереї — організація проєктів і виставок в Україні та закордоном; участь у міжнародних проєктах та виставках сучасного мистецтва; продаж творів професійних митців та мисткинь; співпраця з галереями та творчими об'єднаннями; організація конференцій, зустрічей та дискусій на мистецькі теми.

№ 30.

Будинок, званий «Фаруховичівським», а також «Ґраціянівським» і «Бернатовичівським». Останні дві назви походять від імені власника Ґраціяна Бернатовича, що мешкав тут у другій половині XVII століття. Відомо, що станом на 1712 рік будинок був одноповерховим. Сучасний будинок споруджений 1792 року для вірменського архієпископа Якова Тумановича за проєктом львівського архітектора Клеменса Фесінгера.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 30 (Львів)

№ 32.

Триповерховий будинок був тильною частиною кам'яниці Голубовичівської, що на вулиці Ставропігійській, 9. Тут мешкали вікарії вірменського собору. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення під № 1257. 3 грудня 2018 року виконком Львівської міської ради затвердив містобудівні умови та обмеженя для ТзОВ «Крипа», яке будуватиме заклад громадського харчування та апартаменти з мансардою на вул. Вірменській, 32.

Докладніше: Будинок на вулиці Вірменській, 32
image
Панорама вулиці з вікна другого поверху будинку мистецького центру «Дзиґа»

№ 34. Кам'яниця Грегоровичівська

Будинок на розі із вулицею Федорова із входом влаштованим з цієї вулиці (інша адреса — вул. Федорова, 2). Розмір і обриси ділянки не змінились з часу закладення Вірменської вулиці, у XIV столітті. Відкриті під час реконструкції першого поверху елементи готичної цегляної кладки дають підставу вважати, що первинна мурована споруда з'явилась не пізніше XVI століття. Початково кам'яниця мала назву «Богданівська». На зламі XVI—XVII століть придбана вірменським купцем Петром Грегоровичем, що породило нинішню назву. Ґрунтовно перебудована наприкінці XVIII століття. У 1875 році добудовано третій поверх за проєктом будівничого Міхаеля Ґерля, гонтове покриття замінено на черепицю. Незначні перебудови відбувались у радянський час. 2005 року почато переобладнання першого поверху під кнайпу.

№ 36.

Будинок на розі з вулицею Федорова (інша адреса — вул. Івана Федорова, 1). Початкова назва — кам'яниця «Тарафацька». Після смерті Тарафацького 1631 року, перейшла до його зятів Бернатовичів, отримавши назву «Бернатовичівська». На початку 1630-х років перебудована архітектором Якубом Боні. Кам'яниця неодноразово змінювала власників, котрі однак так чи інакше пов'язані з родиною Бернатовичів. На початку XIX століття перейшла у власність до інших родин. 1808 року перебудована за проєктом Фридерика Пахмана.

Заклади

У 1875 році на вул. Вірменській діяла кав'ярня Мюллера.

Див. також

Примітки

  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  3. Schneider A. Przewodnik po mieście Lwowie. Wydany staraniem komitetu zawiazanego na przyjęcie gości z Wielkopolski, Prus, Szlązka i Krakowa, przybyłych na Zjazd do Lwowa dnia 13 sierpnia 1871. — Lwow: Drukarnia Kornela Pillera, 1871. — S. 20, 52. (пол.)
  4. Кос А. І. З історії забудови Вірменської дільниці у Львові // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Секції мистецтвознавства. — Львів, 1994. — Т. CCXXVII. — С. 293.
  5. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 37.
  6. Могитич Р. І. Кам'яниця Іловича у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація» — 1997. — № 6. — С. 107—113.
  7. Сіромська Г. М. // Слов'янський вісник (Рівненський державний гуманітарний університет, Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету). — 2010. — № 10. — С. 127.
  8. Закон України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року № 574-VI. rada.gov.ua. Верховна рада України. 23 вересня 2008. оригіналу за червня. Процитовано 22 січня 2021.
  9. Вуйцик В. С. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 156.
  10. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 46.
  11. Ансамбль вулиці Вірменської… — С. 42—43.
  12. Архітектура Львова, 2008, с. 154, 208, 209, 224.
  13. Ігор Сьомочкін. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вірменська, 13 — колишня кам'яниця Муратовичів. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  14. Архітектура Львова, 2008, с. 154.
  15. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 157, 158.
  16. Ігор Сьомочкін. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вірменська, 15 — колишня кам'яниця Домажирська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 21 лютого 2021.
  17. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 42.
  18. Культова кав'ярня «Вірменка»: про заклад. virmenka.com.ua. оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  19. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 17.
  20. Вікторія Шовчко. Житловий будинок вул. Вірменська 21 м. Львова. zabytki.in.ua. Пам'ятки України. оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  21. Архітектура Львова, 2008, с. 211, 222.
  22. Енциклопедія Львова… — Т. 1. — С. 59.
  23. Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939. Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 35, 160. — . (пол.)
  24. Архітектура Львова, 2008, с. 211—213, 222, 286.
  25. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 160.
  26. Котлобулатова І. Проєкт «Міський медіаархів»: школа ім. Маркіяна Шашкевича. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. оригіналу за 1 грудня 2023. Процитовано 21 лютого 2021.
  27. Шуляр А. М. Львівському будинку архітектора — 40 років // Архітектурний вісник. — 1999. — № 2 (8). — С. 24.
  28. Львов: справочник, 1949, с. 126.
  29. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вірменська, 23 — корпус Львівської національної академії мистецтв (кол. будинок «Пір року»). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  30. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 160, 161.
  31. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 38.
  32. Ігор Сьомочкін. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вірменська, 25 — колишня кам'яниця Захновичівська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 21 лютого 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  33. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 162.
  34. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 35.
  35. Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав, 1956. — С. 49.
  36. На Вірменській нові орендарі хочуть «ліквідувати» давню браму відомого львівського майстра. forpost.lviv.ua. Форпост. 25 червня 2019. оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 21 лютого 2021.
  37. Кос А. І. З історії… — С. 295.
  38. Вулицями старовинного Львова, 2006.
  39. Звід.
  40. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie (1877—1927) / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 7. (пол.)
  41. Вулицями старовинного Львова, 2006, с. 148.
  42. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1916… — S. 10.
  43. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 35.
  44. Інформація про кам'яницю взята з анотаційної таблиці, що встановлена на фасаді будинку
  45. Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — Київ: Будівельник, 1985. — т. 3. — С. 17—18. (рос.)
  46. Ансамбль вулиці Вірменської, 1983.
  47. Biriulow J. Rzeźba… — S. 41.
  48. Шухевич С. Моє життя. Спогади [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. — С. 84.
  49. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 32.
  50. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 155, 156.
  51. Шухевич С. Моє життя… — С. 81—83.
  52. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 157.
  53. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 158, 159.
  54. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 17, 28.
  55. Мельник І. Львівське Середмістя, 2011, с. 238.
  56. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa… — S. 190.
  57. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa… — S. 7.
  58. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe… — S. 40.
  59. Reichman F. skorowidz stołecznego miasta Lwowa z okazji Powszechnej Wystawy Krajowej. — Lwów: nakł. autora; Z drukarni J. Czaińskiego, 1894. — S. 65. (пол.)
  60. Reichman F. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa. Rocznik IV. — Lwów: Wydawca i właściciel Fr. Reichman, 1900. — S. 217. (пол.)
  61. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów: b.w.; Drukarnia Artura Goldmana, 1909. — S. 558. (пол.)
  62. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 29, 50.
  63. Нотаріуси Львова. aisa.com.ua. оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
  64. Про ресторацію-музей «Гасова лямпа». fest.lviv.ua. Холдинг емоцій «!FEST». оригіналу за 30 травня 2023. Процитовано 21 лютого 2021.
  65. Львів у 1914-1915 роках: 15 лютого 1914 року. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. оригіналу за 2 грудня 2022. Процитовано 21 червня 2020.
  66. . — Lwów, 1909. — S. 591. (пол.)
  67. Million koron na skaut polski // Nowości Illustrowane. — 1914. — № 12. — S. 7. (пол.)
  68. Офіційний сайт галереї сучасного сакрального мистецтва «Iconart». iconart-gallery.com. оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 29 жовтня 2022.
  69. На вулиці Вірменській у Львові збудують новий ресторан. varianty.lviv.ua. Варіанти. 3 грудня 2018. оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
  70. Бойко О. Г., Слободян В. М. Кам'яниця на вул. Вірменській, 34 / Федорова, 2 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2005. — №. 15. — С. 72—77.
  71. Вуйцик В. С. Матеріали… — С. 163.
  72. Przewodnik po Lwowie. — Wyd. 2 z planem miasta Lwowa / Antoni Schneider. — Lwów: Księgarnia Gubrynowicza i Schmidta, 1875. — S. 3. (пол.)

Джерела

Вулиця Вірменська
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
Проєкт
image Вулиця Вірменська у Вікісховищі?
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — .
  • Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 154—163.
  • Вірменська Вулиця // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 392—394. — .
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Вірменська вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 34—37. — .
  • Звід пам'яток історії та культури України. Львів. — Т. 1. — 666 с.
  • Кос А. І. З історії забудови Вірменської дільниці у Львові // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Секції мистецтвознавства. — Львів, 1994. — Т. CCXXVII. — С. 281—295.
  • Липка Р. М. Ансамбль вулиці Вірменської. — Львів : Каменяр, 1983. — 110 с..
  • Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
  • Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2006. — 272 с. — (Історичні місця України) — .
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 13. — .
  • Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 11, 74, 83, 84, 100—107. — .
  • Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Львів : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — .
  • . — Lwów: Nakładem Karola Wilda, 1872. — 271 s. (пол.)
  • . — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
  • . — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vu licya Virme nska vulicya u Galickomu rajoni mista Lvova v istorichnomu centri mista poryad z plosheyu Rinok Pochinayetsya vid prospektu Svobodi ta zakinchuyettsya murami kolishnogo Dominikanskogo monastirya U serednovichchi bula centralnoyu vuliceyu virmenskogo kvartalu Vulicya Virmenska LvivVulicya Virmenska u LvoviMiscevistIstorichnij centr LvovaRajonGalickijNazva na chestvirmenivKolishni nazviVirmenska visha Obere Armeniyegasse Universitetska Univerzitetgasse Ormyanska Dedushickih Byurgershtrasse Velfenshtrasse Ormyanskapolskogo periodu polskoyu Ormianska wyzsza Obere Armenier Gasse Universitetska Universitats Gasse Ormianska Dzieduszyckichradyanskogo periodu ukrayinskoyu Ormyanska Virmenskaradyanskogo periodu rosijskoyu Ormyanskaya ArmyanskayaZagalni vidomostiProtyazhnist450 mKoordinati pochatku49 50 33 pn sh 24 01 39 sh d 49 8427583 pn sh 24 0275083 sh d 49 8427583 24 0275083 Koordinati 49 50 33 pn sh 24 01 39 sh d 49 8427583 pn sh 24 0275083 sh d 49 8427583 24 0275083Koordinati kincya49 50 35 pn sh 24 02 00 sh d 49 8433028 pn sh 24 0335972 sh d 49 8433028 24 0335972poshtovi indeksi79008TransportRuhpishohidna chast odnostoronnijPokrittyabrukivkaBudivli pam yatki infrastrukturaArhitekturni pam yatki 2 4 5 6 7 7 9 8 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 25 26 27 28 29 30 31 32 33 35Pam yatnikiVinahidnikam gasovoyi lampi Ignatiyu Lukasevichu ta Yanu ZeguHramiVirmenskij soborZakladi kulturigalereya Zelena kanapa Poshtovi viddilennyaVPZ 8 vul Valova 14 Zabudovarenesans baroko klasicizmZovnishni posilannyaU proyekti OpenStreetMapr2563784Mapa Vulicya Virmenska u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi vulici z takoyu nazvoyu Vulicya Virmenska IstoriyaVirmeni na teritoriyi Lvova z yavilis jmovirno she v seredini XIII stolittya Lvivska virmenska koloniya bula odniyeyu z bagatoh sho vinikali na toj chas na teritoriyi ninishnoyi Ukrayini vnaslidok zavojovnickih napadiv turkiv na Virmeniyu Pershimi predstavnikami ciyeyi nacionalnosti buli jmovirno virmeni z Kafi nini Feodosiya de she u 1047 roci vzhe isnuvala virmenska koloniya Pochatkovim miscem yihnogo rozselennya buv pochatok ninishnoyi vulici Hmelnickogo kolishnogo Volinskogo shlyahu Poruch dosi roztashovuyetsya stara lvivska torgovicya plosha Starij Rinok Pershi virmenski poselenci buli jmovirno kupcyami ta remisnikami rivnimi v pravah iz miscevim ruskim naselennyam Iz nadannyam Lvovu magdeburzkogo prava u 1356 roci pochalos formuvannya novogo centru mista dovkola ninishnoyi Ploshi Rinok Zabudova tak zvanogo seredmistya bula obnesena murom i troma ryadami valiv Novij virmenskij kvartal roztashovuvavsya v pivnichno shidnij chastini otochenogo murom seredmistya Jogo centrom stala vulicya kotra nini ye odniyeyu z dilyanok ninishnoyi vulici Virmenskoyi Kulturnim oseredkom kvartalu buv Virmenskij sobor kotrij u 1364 roci stav yeparhialnim oseredkom dlya usih virmen Rusi ta Valahiyi pidporyadkovuvavsya bezposeredno verhovnomu katolikosu u Echmiadzini V svij chas na vidrizku vid pershogo miskogo muru oriyentovno prospekt Svobodi do perehrestya z vuliceyu Krakivskoyu znahodivsya strileckij riv sho nalezhav Strileckomu Bratstvu Za svidchennyami inozemnih mandrivnikiv zabudova vulici Virmenskoyi bula odniyeyu z najkrashih v misti na rivni z Plosheyu Rinok i vuliceyu Ruskoyu Vzhe u XV stolitti tut bulo kam yane brukuvannya vodopostachannya ta zlivna kanalizaciya Do stvorennya arhitekturnogo ansamblyu doluchilis najkrashi lvivski budivnichi Derev yana gotichna zabudova Virmenskoyi vulici yak i usogo mista bula povnistyu znishena velikoyu pozhezheyu Lvova 1527 roku Ce dalo pochatok novij perevazhno kam yanij renesansnij arhitekturi Dilyanki domovolodin buli vidovzhenimi i vihodili do vulici menshoyu storonoyu Budinki buli perevazhno dvo i tripoverhovi shirinoyu u tri vikna chasto iz dahom sho spadav do centru iz rinvoyu U XVII XVIII stolittyah aktivno perebudovuvalis provodilis pereplanuvannya i ob yednannya zvodilis dodatkovi poverhi Chasto prichinoyu bulo pereobladnannya na pributkovi budinki Renesansnij harakter bagatoh sporud bulo vtracheno Fasadi nabuli barokovih i ampirnih ris naprikinci XIX stolittya z yavilis budinki v stilyah istorizmu Odnim iz perelomnih momentiv dlya zabudovi vulici stalo i pograbuvannya Lvova shvedskimi vijskami u 1704 roci Podatkovi reyestri svidchat pro ryad budinkiv sho zalishalis zrujnovanimi she u 1712 i navit u 1723 rokah NazvaVirmenska oficijna nazva vulici vid 1871 roku Do skladu vulici uvijshli kilka dribnih vulic sho vinikli ne v odin chas i mali rizni nazvi U lipni 1944 roku z 3 okremih vulici utvoreno novu vulicyu zavdovzhki 450 metriv Yij bula povernena peredvoyenna nazva vulicya Ormyanska a 1946 roku vulicya otrimala suchasnu nazvu vulicya Virmenska Nazvi vulic poperednic zminyuvalis neodnorazovo perevazhno u zv yazku zi zminami politichnih rezhimiv Dilyanka vulici mizh suchasnimi prospektom Svobodi ta vuliceyu Teatralnoyu vid 1895 roku Didushickih na chest spolshenogo ukrayinskogo rodu Didushickih predstavnik yakogo Volodimir Didushickij zasnuvav na susidnij vulici Teatralnij Prirodnichij muzej vid listopada 1941 roku Velfenshtrase na chest odniyeyi z najstarishih yevropejskih dinastij Velfi predstavniki yakoyi posidali prestoli nizki yevropejskih derzhav Dilyanka vulici mizh suchasnimi vulicyami Teatralnoyu ta Krakivskoyu 1444 rik vulicya Pekarska cherez te sho u XV stolitti tut selilisya pekari kinec XVIII stolittya 1871 rik vulicya Universitetska abo na avstrijskij maner Univerzitetgasse 1871 rik Nizhnya Ormyanska Dilyanka vulici mizh suchasnoyu vuliceyu Krakivskoyu ta Dominikanskim monastirem naprikinci XVI pochatku XVIII stolit podilyalasya na kilka chastin kozhna iz vlasnoyu nazvoyu Virmenska Virmenska stara Virmenska visha Verhnya Ormyanska abo na avstrijskij maner Obere Armeniyegasse ZabudovaV arhitekturnomu ansambli vulici Virmenskoyi perevazhayut renesans baroko ta klasicizm Bilshist budinkiv vneseno do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo ta miscevogo znachennya Budinki z neparnogo boku vulici 3 Kam yanicya Ilovichivska Roztashovana na rozi z vuliceyu Krakivskoyu Najdavnishi zgadki pro cyu kam yanicyu datuyutsya pochatkom XIV stolittya i pohodyat iz podatkovih reyestriv Jmovirno z tih chasiv zberezheni gotichni pivnici Naprikinci XVI stolittya otrimuye nazvu Shimonovichivska Dani 1593 roku svidchat sho kam yanicya mala tri poverhi tretij mansardnij Piznishe otrimuye novu nazvu Ilovichivska vid prizvisha novogo vlasnika zolotnika Matiya Ilovicha jmovirno sina rimara Illi yakij meshkav tut do 1632 roku Cya nazva protrimalasya do kincya XVIII stolittya Priblizno na zlami XVII XVIII stolit perehodit u vlasnist Lvivskoyi latinskoyi katedri a 1776 roku u vlasnist mista Zberigsya proyekt rekonstrukciyi 1856 roku za yakim vin nabuv suchasnogo viglyadu 1866 roku budinok pridbav institut Narodnij dim Za chasiv Polskoyi respubliki u budinku mistilasya drukarnya Bodeka u 1950 h rokah mebleva artil Chervonij promin Dokladnishe Budinok na vulici Krakivskij 13 Lviv 7 9 Ansambl Virmenskogo soboru Odin iz najdavnishih hramiv Lvova zrazok mishanoyi virmensko vizantijskoyi arhitekturi Pervisna shidna chastina hramu zbudovana 1363 roku na koshti kupciv Yakova z Kafi i Panosa z Gajsaraca budivnichij Doring zustrichayutsya takozh inshi varianti napisannya jogo imeni Budivnictvo povnistyu zaversheno u 1437 roci U shidnij chastini dvorika buv cvintar Teper podvir ya vikladene nadgrobnimi plitami U glibini shidnogo podvir ya zbereglasya budivlya kolishnogo virmenskogo banku Pii Montis 1570 roku pid kerivnictvom budivnichogo Petra Krasovskogo zbuduvali vezhu dzvinicyu sho roztashovana osibno vid cerkvi ta maye naskriznij prohid na vulicyu Lesi Ukrayinki Pershu restavraciyu cerkvi zdijsneno u 1862 roci 23 veresnya 2008 roku vivtar Golgofa vidnesenij do pereliku pam yatok kulturnoyi spadshini sho ne pidlyagayut privatizaciyi Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 318 V budinku pid 7 mistitsya galereya Zelena kanapa Dokladnishe Virmenska cerkva Lviv Dokladnishe Dzvinicya Virmenskogo soboru Lviv 13 Kam yanicya Muratovichiv Pochatkovo na comu misci buli dva budinki XIV XVII stolittya Muratovichivska kam yanicya i kam yanicya Ubalevichiv abo Cefutivska U kam yanici Muratovichivskij meshkav Govganes Karmatanyanc Ivan Muratovich pershij virmenskij drukar u Lvovi Vid pochatku XVIII stolittya obidvi kam yanici stoyali v ruyinah 1773 roku ruyini prodano lvivskomu arhitektorovi Petrovi Polejovskomu kotrij zbuduvav na comu misci novij triyarusnij barokovij budinok Budivnictvo provadiv cehovij majster Josif Dublovskij za vlasnim proyektom P Polejovskogo Skulpturi na fasadi jmovirno vikonav brat arhitektora Matvij Polejovskij blizko 1775 roku 1778 roku budinok poshkodzhenij pozhezheyu perejshov u vlasnist statskogo radnika grafa Jozefa Mira i buv perebudovanij za proyektom arhitektora P yera Deni Gibo u 1781 1783 rokah Nini budinok chotiripoverhovij Vid 1857 roku tut mistilas finansova prokuratura vid 1929 tovaristvo Religijna biblioteka vid 1933 Arhidiyecezialna spilka virmen Teper budinok zhitlovij perebuvaye u miskij komunalnij vlasnosti Dekilka primishen na parteri zajmaye kafe bar Kilikiya u 2000 2001 rokah dlya cogo buli rekonstrujovani dva pomeshkannya Na drugomu poversi budinku hostel Bazikalo Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 319 Dokladnishe Kam yanicya Muratovichiv 15 Kam yanicya Domazhirivska Kam yanicya zbudovana u XVII stolitti U spiskah platnikiv podatkiv 1767 roku budinok zgaduyetsya yak kam yanicya Domazhirivska 1776 roku perebudovana rodinoyu Stefanovichiv ta zavdyaki novim vlasnikam otrimala nazvu Stefanovichivska Takozh nabula harakternih ris klasicizmu ta rokoko U HIH stolitti dobudovanij chetvertij poverh i kam yanicya otrimala oznaki stilyu bidermayer a fasad budinku nabuv suchasnogo viglyadu Nini zvichajnij zhitlovij budinok ta perebuvaye na balansi miskoyi radi Primishennya u parteri orenduye kafe bar Hlib i vino U 1880 h rokah v budinku mistilosya Aptekarske tovaristvo Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 320 Dokladnishe Kam yanicya Domazhirska 17 Kam yanicya Eminovichivska Budinok rodini Eminovichiv zbudovanij u XVII stolitti Yak kam yanicya Eminovichivska budinok znachitsya u spiskah 1662 ta 1767 rokiv U seredini XVIII stolittya jogo vlasnikami stala rodina Lubkovskih U 1767 1779 rokah Petro Lubkovskij zdijsniv rekonstrukciyu budinku Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 321 Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 17 Lviv 19 Narizhnij zhitlovij budinok z vuliceyu Drukarskoyu na pershomu poversi yakogo vid 1979 roku mistitsya kultova kav yarnya mista Lvova Virmenka Vlitku 2016 roku u Virmenci bula provedena restavraciya Zalishilisya avtentichni kladka perekrittya taki elementi yak fragment kam yanogo portalu XVI XVII stolittya ta inshe Z yavilis stari fotografiyi na yakih mozhna znajti Kuzyu z Brativ Gadyukinih ta inshih zavsidnikiv staroyi Virmenki knizhkovi polici U 1910 h rokah v budinku pracyuvala kav yarnya Francisheka Superle U mizhvoyennij period v budinku pracyuvav majster bizhuteriyi Bader Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 323 m Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 19 Lviv 21 Zhitlovij tripoverhovij budinok zbudovanij na zlami XVI ta XVII stolit Dekorativnij friz ta alegorichni gorelyefi u nishah drugogo poverhu vikonani jmovirno Gartmanom Vitverom na pochatku HIH stolittya Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 1255 Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 21 Lviv 23 Budinok Pori roku Na comu misci pochatkovo stoyali dva menshih budinki Vidomo lishe im ya pochatkovogo vlasnika obidvoh budinkiv doktor Ivashko Zgadka 1610 roku daye zrozumiti sho na toj chas sporudi buli she derev yanimi 1764 roku dva budinki na toj chas uzhe kam yani perebudovano v odin kotrij i nadali zberigav nazvu Ivashkivskij za imenem zgadanogo doktora V riznij chas nalezhav riznim osobam chasom na pravah spivvlasnosti Deyakij chas nim volodili lvivski yezuyiti Opis 1798 roku svidchit sho budinok buv na odin poverh nizhchij nizh teper i mav shiroku bramu dlya v yizdu v podvir ya nini takozh neisnuyuchu 1882 roku vikuplenij miskoyu vladoyu i kardinalno perebudovanij nabuvshi harakternih ris lvivskogo ampiru Skulptor Gavrilo Krasuckij vikonav gorelyefne ozdoblennya zodiakalnim frizom i chotirma syuzhetami iz silskogo zhittya kotri zobrazhali rizni pori roku sho dalo budinku ninishnyu nazvu Centralna figura Hronosa riznitsya za maneroyu vikonannya i virizblena znachno ranishe na pochatku XIX stolittya jmovirno Gartmanom Vitverom Pislya rekonstrukciyi budinku 1877 roku tut rozmisheno shkolu imeni Piramovicha z polskoyu movoyu navchannya U 1884 roci pri shkoli imeni Piramovicha v primishennyah 1 ta 2 poverhu z tilnogo boku kam yanici vid vulici Skarbkivskoyi 26 teper vulicya Lesi Ukrayinki bulo vidkrito chotiri klasi z ukrayinskoyu movoyu navchannya dlya hlopciv Direktorom obidvoh shkil buv Franc Shpetmanskij U 1886 roci bulo vidkrito chotiriklasnu narodnu shkolu dlya hlopciv ta divchat ta prisvoyeno yij im ya Markiyana Shashkevicha Pered pershoyu svitovoyu vijnoyu narodna shkola imeni Markiyana Shashkevicha yak cholovichi tak i divchachi klasi zajnyala ves budinok 23 na vulici Virmenskij U 1930 1932 rokah na 8 za proyektom arhitektora Tadeya Obminskogo bula sporudzhena budivlya dlya ukrayinskoyi shkoli imeni Markiyana Shashkevicha kudi vona z chasom i pereyihala z vulici Virmenskoyi teper Lvivska zagalnoosvitnya shkola I III stupeniv 34 im Markiyana Shashkevicha Do kincya 1940 h rokiv u budinku mistilosya lvivske viddilennya Spilki arhitektoriv URSR ta lvivskij budinok arhitektora Teper u budinku mistitsya navchalnij korpus Lvivskoyi nacionalnoyi akademiyi mistectv 23 veresnya 2008 roku budinok uvijshov do pereliku pam yatok kulturnoyi spadshini sho ne pidlyagayut privatizaciyi Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 323 Dokladnishe Kam yanicya Pori roku 25 Kam yanicya Zahnovichivska Nazva pohodit vid imeni virmenskogo kupcya ta hudozhnika Hristofora Zahariyi Zahnovicha U 1763 roci chastinu budinku vikupiv galickij kashtelyan Antonij Rozvadovskij 1774 roku gruntovno perebudovano budivnichimi Pavlom Shenderovichem i Antonom Miskevichem U budinku mistilosya remisniche tovaristvo Zorya zasnovane 1884 roku Vasilem Nagirnim ta u 1930 h rokah malo nazvu Tovaristvo ruskih remisnikiv i promislovciv U 1880 h rokah v budinku meshkav fortepiannij nastroyuvach F Slivinskij Kompleksnij kapitalnij remont budinku buv provedenij u 1988 roci U 2010 h rokah velisya restavracijni roboti Teper budinok zhitlovij za vinyatkom parternih primishen oficini fligelya yakimi koristuyetsya Lvivska oblasna organizaciya Respublikanskoyi hristiyanskoyi partiyi Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 324 Dokladnishe Kam yanicya Zahnovichiv 27 Kam yanicya Tarafackih Zbudovana 1783 roku na misci kam yanici Tarafackoyi abo Tarafackih i odnopoverhovoyi kam yanici Manchukevichiv Suchasnogo stanu budinok nabuv jmovirno 1807 roku vidkoli zberigsya proyekt arhitektora Friderika Pahmana 1887 roku na drugomu poversi budinku mistilosya tovaristvo Prosvita Tilnij fasad budinku vul Lesi Ukrayinki 30 Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 1293 Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 27 Lviv 29 U 1880 h rokah v budinku pracyuvala redakciya chasopisu Pracya pol Praca redaktorom yakoyi buv Yu Danilyuk 31 Zhitlovij budinok sporudzhenij u XVI XVIII stolittyah na pershomu poversi budinku u 1980 h rokah vidkrilosya kafe u virmenskomu stili Ararat Urartu Bramu ta vnutrishnye ozdoblennya inter yeru zakladu vikonav vidomij lvivskij koval Oleg Bonkovskij Zaklad trivalij chas ne pracyuvav i na sogodni vid roboti majstra zalishilasya lishe vhidna brama zakladu Neshodavno z yavilisya novi orendari cogo primishennya yaki hochut zaminiti kovanu bramu sklyanimi dverima argumentuyuchi tim sho v primishennyah zakladu duzhe temno Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 28 m Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 31 Lviv 35 Tripoverhovij ryadovij budinok sho prilyagaye do budivli kolishnogo dominikanskogo monastirya Ce renesansnij budinok kotrij pov yazuyut iz tak zvanim budinkom Norberga malyunok kotrogo zrobiv na pochatku XVII stolittya Martin Gruneveg Budinok zberigaye piznogotichni pidvali a takozh elementi piznishih perebudov Tut u 1640 1649 rokah meshkav drukar Mihajlo Slozka Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 325 Dokladnishe Zhitlovij budinok Dominikanciv Lviv Budinki z parnogo boku vulici 2 Na comu misci stoyav budinok M Darovskogo sporudzhenij naprikinci XVIII stolittya 1817 roku u nomu vidkrilosya triklasne realne uchilishe pidgotovche do tehnichnih nauk i torgivli na pidvalinah yakogo zgodom bula stvorena Lvivska politehnika 1835 roku uchilishe perejmenovane na Realno torgovu akademiyu a 1846 roku na Tehnichnu akademiyu She 1841 roku pri akademiyi vidkrivsya tehnichnij fakultet 2 listopada 1848 roku pid chas lvivskogo zbrojnogo povstannya vidbulosya bombarduvannya avstrijskoyu artileriyeyu centru Lvova cherez yake vigorilo vshert blizko 15 kam yanic sered yakih bula j budivlya Tehnichnoyi akademiyi Zgodom budivlya akademiyi bula vidbudovana U comu budinku Tehnichna akademiya perebuvala azh do vidkrittya golovnogo korpusu Politehniki pri vul Leona Sapegi nini vul Banderi u 1877 roci Same v danomu budinku vidbulasya podiya sho mala rezonansne znachennya dlya istoriyi ukrayinskogo tehnichnogo ruhu Tut u 1876 roci na zibranni kolishnih vipusknikiv Tehnichnoyi Akademiyi bulo zasnovane pershe v Ukrayini tehnichne Tovaristvo ukinchenih tehnikiv sho piznishe zminilo nazvu na Politehnichne tovaristvo U 1876 1877 rokah u comu budinku provodilo zasidannya Politehnichne tovaristvo U 1890 h rokah u budinku rozmistilosya zasnovane 1891 roku Anatolem Vahnyaninom muzichne Tovaristvo Lvivskij Boyan Vlasnikom budinku u 1910 h rokah buv Baruh Leon Chish Do 1939 roku u budinku diyav robitnichij sportivnij klub profspilki tramvajnikiv i metalistiv u 1936 roci diyav gurtok prosvitnickoyi spilki Vilna dumka Teper ce zhitlovij budinok Na pochatku XX stolittya v budinku meshkav profesor ukrayinskoyi movi fonetist i dialektolog profesor Yagellonskogo ta Prazkogo universitetiv Ivan Zilinskij Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 862 m Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 2 Lviv 4 Kam yanicya Obuhivska Pershi zgadki pro kam yanicyu datuyutsya XVI stolittyam Todi vona bula dvopoverhovoyu 1848 roku bula poshkodzhena pid chas velikoyi pozhezhi ale vzhe 1850 roku provedeni remontno vidnovlyuvalni roboti nadbudovano tretij poverh oblashtovano balkon nadano suchasnogo arhitekturnogo vistroyu z klasicistichnimi elementami 1876 roku zamineno gontovij dah na blyashanij iz dahovimi vikoncyami u chilnij stini na osyah vikon pomeshkan vlashtovano lihtar nad shodovoyu klitkoyu budinku 1909 roku za proyektom arhitektora Genrika Orleana provedeno pristosuvannya parteru pid torgovi primishennya 1947 roku provedeno pereobladnannya torgovih primishen parteru na zhitlovi pomeshkannya yakih po zakinchennyu robit bulo trinadcyat 2013 roku za proektom arhitektoriv Zenoviya Lagusha ta Yaroslava Martinyuka provedeno rekonstrukciyu kam yanici pid gotel ta restoran Rudolfo Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 1251 Dokladnishe Kam yanicya Obuhivska 6 Zhitlovij budinok zbudovanij u XVII stolitti Tretij poverh dobudovanij 1923 roku Budinok ceglyanij oshtukaturenij vityagnutij u plani tripoverhovij z vuzkim trivikonnim fasadom dekorovanimi lipnimi vstavkami pid viknami drugogo poverhu Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 1252 Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 6 Lviv 8 Kam yanicya Pedianivska Narizhnij zhitlovij budinok insha adresa vulicya Krakivska 11 U 1826 1828 rokah na zamovlennya torgovcya kolonialnimi tovarami Yana Stampfelya v nishah pid viknami drugogo poverhu vid vulici Krakivskoyi umisheno relyefi kupeckoyi tematiki Avtor relyefiv Anton Shimzer Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 20 m Dokladnishe Kam yanicya Pedianivska 10 Dim smerti Budivlya bula rozibrana vnaslidok seriyi neshasnih vipadkiv yaki priveli do zagibeli kilkoh lyudej u riznij chas Cherez sumni asociaciyi pov yazani iz cim budinkom vin buv povnistyu demontovanij a na comu misci trivalij nichogo ne buduvali U 1880 h rokah u budinku diyav drugij pohoronnij zaklad Geteperiv ta pohoronnij zaklad Titusa Geshopfa U 2015 2020 rokah sporuda bula vidtvorena ta vikoristovuyetsya yak gotel 12 Budinok pochatkovo buv fligelem kam yanici 38 na ploshi Rinok 1763 roku kuplenij Yuzefom Orlevskim sho dalo budinkovi nazvu Kam yanicya Orlevska U 1796 i 1808 rokah nastupnij vlasnik kravec Karl Bar rozbuduvav yiyi i kam yanicya nabula ninishnogo viglyadu U 1880 h rokah vlasnikom budinku buv zokrema doktor Edvard Dubanovich yakij prijmav tut na drugomu poversi hvorih a na pershomu u parteri oblashtuvav pohoronne byuro Z 1886 roku pevnij chas tut meshkav Stepan Shuhevich todi uchen cisarsko korolivskoyi Lvivskoyi akademichnoyi gimnaziyi z sestroyu Yevgeniyeyu ucheniceyu vidilovoyi shkoli Sester virmenok ta sluzhniceyu V budinku funkciyuvav pohoronnij zaklad F ta E Geshopfiv 14 Zhitlovij budinok zbudovanij u XVII i neodnorazovo perebudovuvavsya do XIX stolittya Pochatkovo mav nazvu Kasprusivska kam yanicya piznishe Bernatovichivska Vid 1750 roku u vlasnosti virmenskogo bratstva svyatogo Grigoriya Prosvititelya Tut meshkali skulptor Anton Osinskij arhitektor Petro Polejovskij zhivopisec Matvij Miller a vid 1840 roku istorik Denis Zubrickij Donka Zubrickogo zapovila budinok greko katolickomu kapitulu Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 22 m Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 14 Lviv 16 Budinok u 1792 roci zbudovanij na osnovi troh kam yanic XVI XVII stolit Pisarchika Stetkevicha i virmenskogo zhivopiscya Pavla Bogusha 1801 roku nadbudovano chetvertij poverh U 1910 h rokah v budinku pracyuvali kav yarnya Mareka Danka privatnij navchalnij zaklad Genrika Franke Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 1253 Dokladnishe Kam yanicya Pisarchika Spisok vlasnikiv budinkiv pri vul Virmenskij z konskripcijnimi ta novimi nomerami 1872 rik 18 Kam yanicya Tumanovichiv Kam yanicya davnishe konskripcijnij 143 vid 1871 roku 18 zbudovana na misci dvoh starishih serednovichnih budinkiv XVII stolittya pershij S Grigorovicha 1630 1640 roki Ivashkevichiv 1650 1668 roki Pjotrovichiv 1668 1672 roki drugij K Romanovicha 1630 1640 roki Tumanovichiv 1641 1667 roki U XIX stolitti vlasnikami budinku buli Gersh Bodek 1871 1889 roki ta Alfred Bodek 1916 1934 roki U 1883 roci tut meshkav shvec B Ostrovskij U 1900 roci v budinku pracyuvalo byuro ritualnih poslug Genrika Geshofa U 1910 roci tut znahodilas drukarnya Jozefa Lukashevicha muzichna shkola Maksimiliana Markusa byuro ritualnih poslug Rozaliyi Zdon 1912 roku u budinku mistilosya atelye Yuliana Patlikovskogo zi skladom shkiri ta byuro ritualnih poslug Genrika Geshofa Budinok rekonstruyuvavsya u drugij polovini XIX stolittya Na pochatku XX stolittya vidbulasya rekonstrukciya budinku z vlashtuvannyam dvoh magaziniv z okremimi vhodami na pershomu poversi Do 1968 roku dva vhodi v magazini buli chastkovo zakladeni z vlashtuvannyam dvoh vikon ta utvoreno na pershomu poversi dva pomeshkannya sho z chasom buli ob yednani v odne Uprodovzh 2004 2016 rokiv na pershomu poversi mistilasya privatna notarialna kontora Olgi Yurkovoyi Stanom na sogodni budinok zagalom zberigaye pervisne planuvannya poyednuye dvi dvodilni kam yanici v odin budinok z dvoma vhidnimi bramami po krayah Ceglyanij P podibnij v plani osnovnij pryamokutnij budinok i dvi oficini z dvoh storin u podvir yi tripoverhovij na 4 h vikonnomu fasadi na rivni 2 3 poverhiv mistyatsya vertikalni masivni lopatki v serednij chastini sho opirayutsya na 4 kam yani konsoli poverhnya fasadu rustovana u pivnicyah ta sinyah zbereglisya sklepinnya XVIII stolittya Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 1254 Dokladnishe Kam yanicya Tumanovichiv 20 Kam yanicya Mikolayevichivska Vikna budinku roztashovani na riznomu rivni sho ye jmovirno rezultatom ob yednannya dvoh susidnih kam yanic odna shirinoyu v dva druga tri vikna Dobre zberezhenij renesansnij zhitlovij budinok zbudovanij za proyektom italijskogo arhitektora Petra Italijcya z Lugano u XVI stolitti Originalnij vhidnij portal prikrashenij z dvoh bokiv kolonami kotri nezvichno poyednuyut risi dorichnogo ta ionijskogo orderiv U nizhnij chastini kolon kanelyuri iz vpisanimi v nih valikami ornamentalnij motiv harakternij dlya arhitekturi Kilikijskogo carstva Analogichnij ornament zberigsya takozh na portali Virmenskogo banku 1898 roku budinok rekonstrujovano za proektom Ivana Levinskogo Vid 2008 roku u livomu krili budinku mistitsya restoraciya muzej Gasova lyampa z vlasnoyu kolekciyeyu gasovih lyamp bilya yakoyi stoyit pam yatnik vinahidnikam gasovoyi lampi Ignatiyu Lukasevichu ta Yanu Zegu avtorstvo skulptor Volodimir Cisarik Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 322 Dokladnishe Kam yanicya Mikolayevichivska 22 Kam yanicya Kasiyana Zhitlovij budinok sporudzhenij u XVII stolitti Pevnij chas vlasnikom cogo budinku buv fahovij okulist doktor Alfred Buzhinskij pom 1914 yakij operuvav u klinici sho mistilasya v budinku na vul Teatralnij 7 Doktor Buzhinskij u svoyemu zapoviti zapisav odin miljon koron dlya pridbannya p yatimorgovih dilyanok dlya potreb kolonij skautiv Vikonavcyami zapovitu pokijnij priznachiv pravlinnya polskogo tovaristva Sokil ta yepiskopa Vladislava Bandurskogo Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid ohoronnim 1256 Dokladnishe Kam yanicya Kasiyana 26 V budinku mistitsya galereya suchasnogo sakralnogo mistectva Iconart zasnovana u 2010 roci Osnovnoyu diyalnistyu galereyi organizaciya proyektiv i vistavok v Ukrayini ta zakordonom uchast u mizhnarodnih proyektah ta vistavkah suchasnogo mistectva prodazh tvoriv profesijnih mitciv ta mistkin spivpracya z galereyami ta tvorchimi ob yednannyami organizaciya konferencij zustrichej ta diskusij na mistecki temi 30 Budinok zvanij Faruhovichivskim a takozh Graciyanivskim i Bernatovichivskim Ostanni dvi nazvi pohodyat vid imeni vlasnika Graciyana Bernatovicha sho meshkav tut u drugij polovini XVII stolittya Vidomo sho stanom na 1712 rik budinok buv odnopoverhovim Suchasnij budinok sporudzhenij 1792 roku dlya virmenskogo arhiyepiskopa Yakova Tumanovicha za proyektom lvivskogo arhitektora Klemensa Fesingera Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 30 Lviv 32 Tripoverhovij budinok buv tilnoyu chastinoyu kam yanici Golubovichivskoyi sho na vulici Stavropigijskij 9 Tut meshkali vikariyi virmenskogo soboru Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya pid 1257 3 grudnya 2018 roku vikonkom Lvivskoyi miskoyi radi zatverdiv mistobudivni umovi ta obmezhenya dlya TzOV Kripa yake buduvatime zaklad gromadskogo harchuvannya ta apartamenti z mansardoyu na vul Virmenskij 32 Dokladnishe Budinok na vulici Virmenskij 32 Panorama vulici z vikna drugogo poverhu budinku misteckogo centru Dziga 34 Kam yanicya Gregorovichivska Budinok na rozi iz vuliceyu Fedorova iz vhodom vlashtovanim z ciyeyi vulici insha adresa vul Fedorova 2 Rozmir i obrisi dilyanki ne zminilis z chasu zakladennya Virmenskoyi vulici u XIV stolitti Vidkriti pid chas rekonstrukciyi pershogo poverhu elementi gotichnoyi ceglyanoyi kladki dayut pidstavu vvazhati sho pervinna murovana sporuda z yavilas ne piznishe XVI stolittya Pochatkovo kam yanicya mala nazvu Bogdanivska Na zlami XVI XVII stolit pridbana virmenskim kupcem Petrom Gregorovichem sho porodilo ninishnyu nazvu Gruntovno perebudovana naprikinci XVIII stolittya U 1875 roci dobudovano tretij poverh za proyektom budivnichogo Mihaelya Gerlya gontove pokrittya zamineno na cherepicyu Neznachni perebudovi vidbuvalis u radyanskij chas 2005 roku pochato pereobladnannya pershogo poverhu pid knajpu 36 Budinok na rozi z vuliceyu Fedorova insha adresa vul Ivana Fedorova 1 Pochatkova nazva kam yanicya Tarafacka Pislya smerti Tarafackogo 1631 roku perejshla do jogo zyativ Bernatovichiv otrimavshi nazvu Bernatovichivska Na pochatku 1630 h rokiv perebudovana arhitektorom Yakubom Boni Kam yanicya neodnorazovo zminyuvala vlasnikiv kotri odnak tak chi inakshe pov yazani z rodinoyu Bernatovichiv Na pochatku XIX stolittya perejshla u vlasnist do inshih rodin 1808 roku perebudovana za proyektom Friderika Pahmana ZakladiU 1875 roci na vul Virmenskij diyala kav yarnya Myullera Div takozhPishohidni vulici mist UkrayiniPrimitkiZnajti poshtovij indeks ukrposhta ua Ukrposhta originalu za 4 zhovtnya 2021 Procitovano 24 lipnya 2021 Spisok budinkiv pam yatok arhitekturi m Lvova pomichnyk org originalu za 17 sichnya 2021 Procitovano 21 lyutogo 2021 Schneider A Przewodnik po miescie Lwowie Wydany staraniem komitetu zawiazanego na przyjecie gosci z Wielkopolski Prus Szlazka i Krakowa przybylych na Zjazd do Lwowa dnia 13 sierpnia 1871 Lwow Drukarnia Kornela Pillera 1871 S 20 52 pol Kos A I Z istoriyi zabudovi Virmenskoyi dilnici u Lvovi Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka Praci Sekciyi mistectvoznavstva Lviv 1994 T CCXXVII S 293 1243 vulici Lvova 2009 s 37 Mogitich R I Kam yanicya Ilovicha u Lvovi Visnik institutu Ukrzahidproektrestavraciya 1997 6 S 107 113 Siromska G M Slov yanskij visnik Rivnenskij derzhavnij gumanitarnij universitet Rivnenskij institut slov yanoznavstva Kiyivskogo slavistichnogo universitetu 2010 10 S 127 Zakon Ukrayini Pro Perelik pam yatok kulturnoyi spadshini sho ne pidlyagayut privatizaciyi vid 23 veresnya 2008 roku 574 VI rada gov ua Verhovna rada Ukrayini 23 veresnya 2008 originalu za chervnya Procitovano 22 sichnya 2021 Vujcik V S Materiali do istoriyi kam yanic vulici Virmenskoyi Visnik institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2004 14 S 156 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 46 Ansambl vulici Virmenskoyi S 42 43 Arhitektura Lvova 2008 s 154 208 209 224 Igor Somochkin Proyekt Interaktivnij Lviv vul Virmenska 13 kolishnya kam yanicya Muratovichiv lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi originalu za 28 lyutogo 2021 Procitovano 21 lyutogo 2021 Arhitektura Lvova 2008 s 154 Vujcik V S Materiali S 157 158 Igor Somochkin Proyekt Interaktivnij Lviv vul Virmenska 15 kolishnya kam yanicya Domazhirska lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi originalu za 26 chervnya 2019 Procitovano 21 lyutogo 2021 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 42 Kultova kav yarnya Virmenka pro zaklad virmenka com ua originalu za 2 bereznya 2021 Procitovano 21 lyutogo 2021 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 17 Viktoriya Shovchko Zhitlovij budinok vul Virmenska 21 m Lvova zabytki in ua Pam yatki Ukrayini originalu za 26 sichnya 2021 Procitovano 21 lyutogo 2021 Arhitektura Lvova 2008 s 211 222 Enciklopediya Lvova T 1 S 59 Biriulow J Rzezba lwowska od polowy XVIII wieku do 1939 Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy Warszawa Neriton 2007 S 35 160 ISBN 978 83 7543 009 7 pol Arhitektura Lvova 2008 s 211 213 222 286 Vujcik V S Materiali S 160 Kotlobulatova I Proyekt Miskij mediaarhiv shkola im Markiyana Shashkevicha lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi originalu za 1 grudnya 2023 Procitovano 21 lyutogo 2021 Shulyar A M Lvivskomu budinku arhitektora 40 rokiv Arhitekturnij visnik 1999 2 8 S 24 Lvov spravochnik 1949 s 126 Igor Zhuk Proyekt Interaktivnij Lviv vul Virmenska 23 korpus Lvivskoyi nacionalnoyi akademiyi mistectv kol budinok Pir roku lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi originalu za 15 travnya 2021 Procitovano 21 lyutogo 2021 Vujcik V S Materiali S 160 161 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 38 Igor Somochkin Proyekt Interaktivnij Lviv vul Virmenska 25 kolishnya kam yanicya Zahnovichivska lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Procitovano 21 lyutogo 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vujcik V S Materiali S 162 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 35 Pam yatniki arhitekturi URSR sho perebuvayut pid derzhavnoyu ohoronoyu spisok K Derzhbudvidav 1956 S 49 Na Virmenskij novi orendari hochut likviduvati davnyu bramu vidomogo lvivskogo majstra forpost lviv ua Forpost 25 chervnya 2019 originalu za 26 chervnya 2019 Procitovano 21 lyutogo 2021 Kos A I Z istoriyi S 295 Vulicyami starovinnogo Lvova 2006 Zvid Ksiega pamiatkowa wydana przez komisje wybrana z lona Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie 1877 1927 Pod red dr Maksymiljana Matakiewicza Lwow Nakladem Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie 1927 S 7 pol Vulicyami starovinnogo Lvova 2006 s 148 Ksiega adresowa Krol stol miasta Lwowa 1916 S 10 1243 vulici Lvova 2009 s 35 Informaciya pro kam yanicyu vzyata z anotacijnoyi tablici sho vstanovlena na fasadi budinku Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury USSR Kiyiv Budivelnik 1985 t 3 S 17 18 ros Ansambl vulici Virmenskoyi 1983 Biriulow J Rzezba S 41 Shuhevich S Moye zhittya Spogadi 4 grudnya 2020 u Wayback Machine London Ukrayinska vidavnicha spilka 1991 S 84 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 32 Vujcik V S Materiali S 155 156 Shuhevich S Moye zhittya S 81 83 Vujcik V S Materiali S 157 Vujcik V S Materiali S 158 159 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 17 28 Melnik I Lvivske Seredmistya 2011 s 238 Skorowidz nowych i dawnych numerow realnosci tudziez nazw ulic i placow krol stol miasta Lwowa S 190 Skorowidz nowych i dawnych numerow realnosci tudziez nazw ulic i placow krol stol miasta Lwowa S 7 Kleczewski A Ksiega adresowa miasta Lwowa wydanie nowe S 40 Reichman F skorowidz stolecznego miasta Lwowa z okazji Powszechnej Wystawy Krajowej Lwow nakl autora Z drukarni J Czainskiego 1894 S 65 pol Reichman F Ksiega adresowa Krol Stol Miasta Lwowa Rocznik IV Lwow Wydawca i wlasciciel Fr Reichman 1900 S 217 pol Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa Rocznik 2 Rok 1910 Lwow b w Drukarnia Artura Goldmana 1909 S 558 pol Ksiega adresowa Krol Stol Miasta Lwowa 1913 S 29 50 Notariusi Lvova aisa com ua originalu za 9 chervnya 2022 Procitovano 21 lyutogo 2021 Pro restoraciyu muzej Gasova lyampa fest lviv ua Holding emocij FEST originalu za 30 travnya 2023 Procitovano 21 lyutogo 2021 Lviv u 1914 1915 rokah 15 lyutogo 1914 roku city adm lviv ua Lvivska miska rada originalu za 2 grudnya 2022 Procitovano 21 chervnya 2020 Lwow 1909 S 591 pol Million koron na skaut polski Nowosci Illustrowane 1914 12 S 7 pol Oficijnij sajt galereyi suchasnogo sakralnogo mistectva Iconart iconart gallery com originalu za 28 veresnya 2023 Procitovano 29 zhovtnya 2022 Na vulici Virmenskij u Lvovi zbuduyut novij restoran varianty lviv ua Varianti 3 grudnya 2018 originalu za 22 lyutogo 2022 Procitovano 21 lyutogo 2021 Bojko O G Slobodyan V M Kam yanicya na vul Virmenskij 34 Fedorova 2 Visnik institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2005 15 S 72 77 Vujcik V S Materiali S 163 Przewodnik po Lwowie Wyd 2 z planem miasta Lwowa Antoni Schneider Lwow Ksiegarnia Gubrynowicza i Schmidta 1875 S 3 pol DzherelaVulicya Virmenska u sestrinskih Vikiproyektah Portal Lviv Proyekt Lviv Vulicya Virmenska u Vikishovishi Arhitektura Lvova Chas i stili XIII XXI st M Bevz Yu Biryulov Yu Bogdanova V Didik U Ivanochko T Klimenyuk ta inshi Lviv Centr Yevropi 2008 720 s ISBN 978 966 7022 77 8 Vujcik V Materiali do istoriyi kam yanic vulici Virmenskoyi Visnik institutu Ukrzahidproektrestavraciya 2004 14 S 154 163 Virmenska Vulicya Enciklopediya Lvova Za redakciyeyu A Kozickogo ta I Pidkovi Lviv Litopis 2007 T 1 A G S 392 394 ISBN 978 966 7007 68 8 Ilko Lemko Mihalik V Beglyarov G Virmenska vul 1243 vulici Lvova 1939 2009 Lviv Apriori 2009 S 34 37 ISBN 978 966 2154 24 5 Zvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Lviv T 1 666 s Kos A I Z istoriyi zabudovi Virmenskoyi dilnici u Lvovi Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka Praci Sekciyi mistectvoznavstva Lviv 1994 T CCXXVII S 281 295 Lipka R M Ansambl vulici Virmenskoyi Lviv Kamenyar 1983 110 s Lvov spravochnik sost G Gerbilskij i dr obsh red B K Dudykevich Lviv Vilna Ukrayina 1949 S 120 ros Melnik B V Vulicyami starovinnogo Lvova Lviv Svit 2006 272 s Istorichni miscya Ukrayini ISBN 966 603 393 3 Melnik B V Pokazhchik suchasnih nazv vulic i plosh Lvova Dovidnik perejmenuvan vulic i plosh Lvova XIII XX stolittya Lviv Svit 2001 S 13 ISBN 966 603 115 9 Melnik I V Vulici Lvova Harkiv Folio 2017 S 11 74 83 84 100 107 ISBN 978 966 03 7863 6 Melnik I V Lvivske Seredmistya vsi vulici ploshi hrami j kam yanici Lviv Apriori 2011 T V 320 s Lvivski vulici i kam yanici ISBN 978 617 629 032 2 Lwow Nakladem Karola Wilda 1872 271 s pol Lwow Stryj wydawca Franciszek Reicman 1912 695 s 84 s dodatek pol Lwow wydawca Franciszek Reicman 1915 440 s pol PosilannyaIlko Lemko Lvivska gazeta 12 82 2007 26 sichnya Proyekt Vulici Lvova vulicya Virmenska lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi originalu za 14 travnya 2021 Procitovano 10 travnya 2021

Дата публікації:
Топ