Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Біли лівка в давнину Білилів Роставець село в Україні у Ружинській селищній територіальній громаді Бердичівського району

Білилівка

Білилівка

Біли́лівка (в давнину — Білилів, Роставець) — село в Україні, у Ружинській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Колишнє містечко, до 1923 року — волосний центр, у 1923—25 роках — районний центр, у 1923—2020 роках — центр сільської ради. Кількість населення становить 2 193 особи (2001)

село Білилівка
image
Руїни замка і костел. Малюнок Наполеона Орди
Руїни замка і костел. Малюнок Наполеона Орди
Країна image Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Ружинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020130040049048
Облікова картка с. Білилівка
с. Білилівка (до 2020 р.) 
Основні дані
Засноване 1071
Колишня назва Білилів, Роставець
Населення 2193 (2001)
Площа 6,842 км²
Густота населення 320,52 осіб/км²
Поштовий індекс 13642
Географічні дані
Географічні координати 49°40′34″ пн. ш. 29°00′30″ сх. д. / 49.67611° пн. ш. 29.00833° сх. д. / 49.67611; 29.00833Координати: 49°40′34″ пн. ш. 29°00′30″ сх. д. / 49.67611° пн. ш. 29.00833° сх. д. / 49.67611; 29.00833
Середня висота
над рівнем моря 		244 м
Водойми р. Роставиця, Ситна
Найближча залізнична станція Роставиця
Відстань до
залізничної станції 		1 км
Місцева влада
Адреса ради вул. О. Бурди, 44, смт Ружин, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13601
Карта
image
image
Білилівка
image
image
Білилівка
Мапа

image Білилівка у Вікісховищі

Географія

На північній стороні від села пролягає автошлях Р32. На північ від села (1 км) розміщений зупинний пункт Роставиця. Відстань до Ружина — 20 км.

Населення

Станом на 1885 рік у містечку мешкало 4 678 осіб, налічувалось 506 дворових господарств.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4851 особи (2353 чоловічої статі та 2498 — жіночої), з яких 2613 — православної віри, 2223 — юдейської, у 1900 році — 5 561 особа, з них: 2 635 чоловіків та 2 926 жінок, дворів — 891, або 5 288 мешканців та 821 двір.

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 7 196 осіб, з них за статтю: чоловіків — 3 438, жінок — 3 758; етнічний склад: українців — 5 004, росіян — 33, євреїв — 1 981, поляків — 171, інших — 7. Кількість домогосподарств — 1 662, з них, несільського типу — 550.

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 5 623 особи, з них українців — 4 690, росіян — 134, німців — 6, євреїв — 633, поляків — 107, інших — 53.

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 3 517 осіб, дворів — 1 202.

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 2 517 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 2 193 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 98,63 %
російська 1,05 %
білоруська 0,14 %
молдовська 0,05 %

Історія

Історична дата утворення — 1071 рік. За переказами, раніше Білилівка називалася містом Білилів, через білі кам'яні будинки та церкви, що були в місті до його руйнування татарами, точний час якого місцеві жителі назвати не могли, але відділяли ту епоху від пізнішої — козацьких війн з поляками. В переказах йшлося про великі руйнації, побиття та полон, лише небагатьом вдалося втекти.

На підтвердження цього збереглися древні могили, цвинтарі та вали. Східніше палацу колишніх власників білилівського маєтку графів Потоцьких, був земляний вал, «за Польщі» увінчаний високим дубовим палісадом. На валу, поблизу річки, залишилася кам'яна будівля, кожна зі сторін котрої мала довжину 6 сажнів, висоту 3 сажні та ширину — 2 аршини, очевидно, вежа, що виконувала військове призначення. Товсті шари вапна між цеглою і каменем та форма цегли нагадували кам'яниці великих київських князів. Місцеві жителі переказували, що раніше біля цієї вежі були залізні ворота, будівництво ж вежі та воріт вони відносять до сивої давнини. З південно-західної сторони містечка, над річкою Роставицею, поблизу кам'яних скель, збереглося замчисько зі слідами битв з вогнепальною зброєю, оточене валом та ровом, а поодаль, на правому березі, був табір Семена Палія. За пів версти на північ, в сторону Бердичева, помітні земляні насипи, будівництвом котрих також займався Палій. Найочевиднішим доказом значної кількості населення тут раніше та багатьох кривавих побоїщ свідчить велика кількість людських кісток, що трапляються при копанні землі в містечку та біля нього.

За іншою версією, свою назву Білилівка отримала від білої глини, яка розташована у цих місцях. Ще за дуже давніх часів стояв тут город Білилів, який вміщав у собі «сорок сороків», церкви і багато лицарства, але орда дуже часто нападала і знищила цей город. В церквах татари тримали коней. Коли це було невідомо, але може бути, що це набіг відбувся у 1483 році, коли Менглі-Ґірай, кримський хан, запустив загони вбивць по всій Київщині, знищив все дощенту і тут запанувала пустеля. За оповідками, в часи несподіваного приходу турецьких чи татарських військ з боку Чорного моря, злякані дикі коні тікали із степу до околиці міста. Недалеко, в селі Лопатині є стійло, яке зветься стійлом диких коней. Лише в кінці 16 століття Білилів почав відроджуватися: на місці старого городища виникло поселення вже з назвою Білилівка (пол. Białołówka) або Роставиця (пол. Rastawica).

7—9 жовтня 1604 року в селі зупинялося українсько-польське військо яке 20 червня 1605 року захопило Москву. У 1607 році, під час одного з татарських набігів на Білилівку, до бою стало коронне військо, але було розгромлене, а Білилівка з околицями повторно знищена. Поліг у цьому бою Ярош Вільга Гадзімірський — досвідчений військовий муж, лицар, захисник цього краю. Невідомо, кому тоді належала Білилівка, але напевно одному з місцевих родів.

У 1608 році власницею Білилівського маєтку стала княгиня Анна з Ходкевичів, дідичка з містечка Корець, сестра Кароля Ходкевича. Вже в 1612 році на село знову напали татари, перетворивши його в руїну. Княгиня була господаровитою, завбачливою та заможною і, невдовзі, відновила поселення. Окрім Білилівки, неподалік заселила й інші села: Сестринівку, Махаринці, Огіївку і Голубівку, поселенцями в котрих стала шляхта, яка була на службі князів Корецьких. В давнину в селі була кам'яна церква, котру, під час плюндрування міста Білилів татарами, спустошено, довгий час існували лише стіни, без даху. На початку 17 століття княгиня збудувала замок, відновила церкву та заснувала при ній чоловічий православний монастир, за котрим закріпила землю, ліс та 30 селян в окремому хуторі. Крім цього, поставила будинок для подорожніх, доглядати за котрим мали ченці, аби убогі та ті, що вертаються з татарської неволі, могли тут підживитися. 2 липня 1633 року ігумен монастиря брав участь у відбиранні в «уніатів» Києво-Софійського собору. Крім чоловічого, було збудовано й жіночий монастир, обидва — між 1612 та 1626 роками, котрим подарувала село Покотилівку.

У 1626 році Анна Корецька заповіла маєток синові Каролю, після смерті котрого, в 1633 році, Білилівський маєток перейшов до її єдиної онуки, доньки Самуеля, Анни, дружини Андрія Ліщинського, та до сина її брата Самуеля, Кароля Корецького, але Анна Ліщинська зреклася своєї частки на користь стрия, Кароля Корецького. Князь Кароль Корецький був фундатором в Білилівці костьолу римського обряду. Після його смерті, у 1623 році, володіння перейшли у спадок до його єдиного сина — князя Самуеля Кароля, який помер у 1651 році — останнього нащадка сестер князя Самуеля і Кароля, дочок князя Йоахима Корецького, Чарторийських, Сапігів, Радзівілів і Санґушків. Князі Самуель і Кароль Корецькі мали великі борги. Білилівку та інші села ще за свого життя роздали під застави, тому володарем Білилівки вже в 1644 році був якийсь Павло Янковський. У 1628 році Кароль Корецький вніс подимне з 20 димів, ринку, 60 вулиць, 3 комор, 7 ремесел, а у 1650 році Катерина Потоцька вносить податок з Білилівки від 76 димів.

26 листопада 1637 року до Білилівки, для замирення козаків-бунтарів, прийшов Польний гетьман коронний Миколай Потоцький з військом, тут видав свій універсал із закликом до реєстрових козаків не долучатися до бунтівників. За часів Хмельниччини Білилівку зайняли козаки. В 1651 році тут проходили війська вглиб України, і в краю, який лежав поза лінією, на яку претендували козаки, застали край інакший — повні копи всякого збіжжя в полі і достаток. В 1700 році тут зазнали поразки козаки, під проводом знаних ватажків Семена Палія і Черника: містечко і майдан зруйнували, а людей порозганяли.

Після козацьких війн містечко занепало і перетворилося на село. Під час козацьких воєн до Білилівки ні їхні володарі, ні ті, хто тримав Білилівку як заставу, не навідувалися. Тільки коли все стихло, пройшли роки, до маєтку повернулася донька заставника Янковського Катажина Флоріанівна Потоцька з Народичів, гербу Любич. Від цього часу і в наступні роки (завжди способом застави) ці маєтності перейшли до її доньки, Маріанни Лясковської. Тим часом дідичі маєтку, сперечаючись між собою за спадщину Корецьких, не сплачували заставникам боргів. Стараннями дідичів, містечко почало відновлюватися, вже у 1719 році тут були євреї, а від 1766 року відбувалися двотижневі ярмарки, затверджені, стараннями Марії Радзивіл, у 1788 році.

В 1701 році князь Юрій Любомирський — один з претендентів на цю спадщину — разом з іншими, які мали спадкові права на Білилівку, у великодній день, зі своєю власною збройною силою, на чолі якої стояв війт з Межиріччя, при допомозі козаків Семена Палія, зайняв це містечко. Лясковська за наїзд подала протест до короля. По довгих судових справах Білилівка й інші села, що належали Корецьким в 1751 були присуджені спадкоємцю — підляському воєводі Стефану Миколаю Браницькому. В 1725 році на доньці Стефана Миколая Браницького одружився болемівський староста Ян Казимир Любомирський і у 1777 році Білилівкою вже володіла його донька Марія, в шлюбі Радзивіл. У 1777 році Марія Радзивіл збудувала з каменю римо-католицький парафіяльний костел. Після неї поселенням володів її дядько, краківський каштелян Іоан-Клементій Браницький, одружений з сестрою короля Понятовського. Тоді ж монастир було повернуто «уніатам», а монахів називали «базилянами» («василіанами»), було підвищено видатки на утримання. До монастиря за провини висилали парафіяльних священників, на його користь накладалися судові штрафи з церковних справ. Настоятелі монастиря були суддями уніатської консисторії. Браницький був бездітним і передав маєток литовському підчашому Йоахімові Потоцькому. Доньки Йоахима побралися з львівськими каштелянами, також з Потоцьких. Один з них, Францішек Пйотр Потоцький — староста щирецький, посол Польщі в Стамбулі, замешкавши в Білилівці, сприяв будівництву тут палацу і саду, у 1843 році відновив костел під ім'ям Яна Непомуцена. За іншою версією, Марія, не маючи власних дітей, у 1792 році подарувала Білилівський маєток усиновленому нею графові Іоану Потоцькому, синові графа Петра-Франца Потоцького.

Після Франца Потоцького маєток належав його синові, Іоану (Яну), котрий мав, у шлюбі з Маріанною Чарторийською, двох синів — Юзефа і Германа. В Германа, Білилівку з Дерганівкою та Сестринівкою конфісковано у 1831 році, через участь у польському повстанні.

У 1795 році монастир знову став «православним». В 1825 році стару кам'яну церкву розібрано, на її місці започатковано будівництво нової, більших розмірів кам'яної Георгієвської церкви, завершеної у 1832 році. У 1843 році в монастиря відібрано хутір та 60 закріплених селян, через що, в 1845 році, монастир закрито через відсутність засобів для існування, житлові будівлі передано священникам, церкву перетворено в парафіяльну, 4-го класу, з хутором та 94 десятинами землі. З 1848 році при церкві утворено парафіяльне училище, свого часу — найкраще в губернії, де навчалося близько 90 дітей. На утримання училища зі скарбниці щороку виділялося 200 рублів.

У 1737 році, на місці старої, було збудовано нову дерев'яну Троїцьку церкву, котра, на 1740 рік, до котрої належало 90 білилівських дворів. До 1845 року Троїцька церква була парафіяльною, після стала приписною. Мала кам'яну дзвіницю. В 1853 році замість неї, парафіяни збудували нову, також дерев'яну. Крім вже згаданих церков, булий інші: біля дороги до Бердичева — вірменська, коло колишнього монастиря, в саду колишніх власників.

В середині 19 століття — містечко Бердичівського повіту, лежало на горбистій місцевості, над річкою Роставицею та струмком Ситнею. Струмок з річкою глибокими ставами оточували містечко, створюючи півострів, на котрому розміщувалася головна частина, з церквами. Околиці містечка називалися За струмком Ситнею, Курсівка, На правій стороні Роставиці, та, нижче за течією, Дерганівкою. Відстань до Бердичева — 25 верст, до Києва — 180 верст, до Козятина — 7 верст. Кількість мешканців, разом з передмістями та Дерганівкою — 3 282 православних, 206 римокатоликів та 1 460 юдеїв. Двічі на місяць тут відбувалися ярмарки, були шкірзавод, пивоварня, гуральня, управління казенними поселянами Бердичівського повіту, волосне та поліційне управління.

Станом на 1885 рік — колишнє державницьке містечко Білилівської волості Бердичівського повіту Київської губернії, були 2 православні церкви, костел, синагога, 2 єврейських доми молитви, школа та 5 постоялих будинків, 2 трактири, 20 лавок. Працював шкірзавод, водяний млин, відбувалися ярмарки двічі на місяць, базар у п'ятницю та неділю.

В кінці 19 століття — державницьке містечко, адміністративний центр Білилівської волості Бердичівського повіту Київської губернії. Відстань до центру повіту, м. Бердичів — 40 верст, до найближчої залізничної станції (Роставиця), де розміщувалася також найближча телеграфна станція — 3 версти, до поштової казенної станції, в Козятині — 15 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, селяни підробляли на залізниці. Землі — 4 668 десятин, з них належало колишнім державним селянам — 3 855 дес., 92 дес. — церкві та 721 дес. — іншим суспільним станам. Селяни господарювали за трипільною системою. В містечку були 2 православні церкви, римо-католицький костел, єврейська синагога, однокласна народна школа, церковно-приходська школа, лікарська амбулаторія, аптека, фельдшер, повитуха, 2 гостиних двори, 3 водяні млини, 11 вітряків, 10 кузень, круподерня, 14 мануфактурних, 32 бакалійних, 2 галантерейні, 2 залізні, м'ясна лавки, 2 крамниці готового селянського одягу. Пожежна команда мала по п'ять бочок та багрів.

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Білилівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Білилівського району Бердичівської округи; адміністративний центр сільської ради та району. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та Ради народних комісарів УСРР «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», Білилівський район ліквідовано, село та сільську раду передано до складу Ружинського району Бердичівської округи. Відстань до районного центру, міст. Ружин — 14 верст, окружного центру в Бердичеві — 40 верст, до залізничної станції «Раставиця» — 2 версти, від містечкової частини — 1,5 версти.

В роки Другої світової війни на фронтах воювали 606 мешканців села, з них 300 загинули, 297 — відзначено орденами й медалями. У 1965 та 1969 роках на їх честь встановлено пам'ятники.

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, село увійшло до Попільнянського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу Ружинського району Житомирської області.

В радянський час в селі була центральна садиба колгоспу «Маяк», котрий обробляв 4 211 га земель, з них 3 913 га ріллі. Спеціалізувався на відгодівлі великої рогатої худоби та птиці. В селі діяли цегельний та комбікормовий заводи, працювали середня, восьмирічна та початкова школи, будинок культури, дві бібліотеки, лікарня, поліклініка, пологовий будинок, дитячі ясла, відділення зв'язку, 4 магазини.

У 2020 році територію та населені пункти Білилівської сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Ружинської селищної територіальної громади Бердичівського району.

Відомі люди

  • Францішек Пйотр Потоцький (1745—1829) — граф, староста щирецький, шеф регіменту Потоцьких.
  • Татьянчук Людмила Минівна (1932—1983) — радянська українська кіноакторка, режисерка.
  • Закусіло Олександр Іванович (1974—2014) — Герой України, загинув на Сході України.
  • Чісліна Наталія Анатоліївна (1981) — українська письменниця, режисерка, громадська діячка.
  • Верба Ярослав Анатолійович (1988—2023) — навідник 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 4773, загинув 04 червня 2023 року поблизу Володине Донецької області.
  • Трубіцин Олександр Анатолійович (1990—2023) — мужньо виконуючи військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув смертю хоробрих 31 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Красна Гора Бахмутського району Донецької області від вогневого кульового поранення під час ворожого мінометного обстрілу збройними силами російської федерації та стрілецького бою з противником.
  • Маркевич Іван Михайлович (1994—2023) — 01 листопада 2023 року у районі н. п. Степове Покровського району Донецької області під час виконання бойових завдань пов'язаних із захистом Батьківшини, загинув сержант МАРКЕВИЧ Іван Михайлович 27.09.1994 року народження село Білилівка.

Див. також

Примітки

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Білилівка, Ружинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 30 січня 2022.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-87. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 284. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2022.
  5. Białołówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 128. (пол.)
  6. (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927 р. с. 171-173. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 30 січня 2022.
  7. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.
  8. . pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 30 січня 2022.
  9. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  10. . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  11. (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 255-258. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 29 січня 2022.
  12. Białołówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 191. (пол.)
  13. Похід на Москву / П. Блавацький. — Київ: Видавець Корбуш, 2020. — 208 с.
  14. (PDF). Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 35, 202, 524. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 30 січня 2022.
  15. . https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 30 січня 2022.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bili livka v davninu Bililiv Rostavec selo v Ukrayini u Ruzhinskij selishnij teritorialnij gromadi Berdichivskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti Kolishnye mistechko do 1923 roku volosnij centr u 1923 25 rokah rajonnij centr u 1923 2020 rokah centr silskoyi radi Kilkist naselennya stanovit 2 193 osobi 2001 selo Bililivka Ruyini zamka i kostel Malyunok Napoleona OrdiRuyini zamka i kostel Malyunok Napoleona Ordi Krayina Ukrayina Oblast Zhitomirska oblast Rajon Berdichivskij rajon Gromada Ruzhinska selishna gromada Kod KATOTTG UA18020130040049048 Oblikova kartka s Bililivka s Bililivka do 2020 r Osnovni dani Zasnovane 1071 Kolishnya nazva Bililiv Rostavec Naselennya 2193 2001 Plosha 6 842 km Gustota naselennya 320 52 osib km Poshtovij indeks 13642 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 40 34 pn sh 29 00 30 sh d 49 67611 pn sh 29 00833 sh d 49 67611 29 00833 Koordinati 49 40 34 pn sh 29 00 30 sh d 49 67611 pn sh 29 00833 sh d 49 67611 29 00833 Serednya visota nad rivnem morya 244 m Vodojmi r Rostavicya Sitna Najblizhcha zaliznichna stanciya Rostavicya Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 1 km Misceva vlada Adresa radi vul O Burdi 44 smt Ruzhin Berdichivskij r n Zhitomirska obl 13601 Karta Bililivka Bililivka Mapa Bililivka u VikishovishiGeografiyaNa pivnichnij storoni vid sela prolyagaye avtoshlyah R32 Na pivnich vid sela 1 km rozmishenij zupinnij punkt Rostavicya Vidstan do Ruzhina 20 km NaselennyaStanom na 1885 rik u mistechku meshkalo 4 678 osib nalichuvalos 506 dvorovih gospodarstv Za perepisom 1897 roku kilkist meshkanciv zrosla do 4851 osobi 2353 cholovichoyi stati ta 2498 zhinochoyi z yakih 2613 pravoslavnoyi viri 2223 yudejskoyi u 1900 roci 5 561 osoba z nih 2 635 cholovikiv ta 2 926 zhinok dvoriv 891 abo 5 288 meshkanciv ta 821 dvir Vidpovidno do perepisu naselennya SRSR na 17 grudnya 1926 roku chiselnist naselennya stanovila 7 196 osib z nih za stattyu cholovikiv 3 438 zhinok 3 758 etnichnij sklad ukrayinciv 5 004 rosiyan 33 yevreyiv 1 981 polyakiv 171 inshih 7 Kilkist domogospodarstv 1 662 z nih nesilskogo tipu 550 Za danimi perepisu naselennya SRSR 1939 roku chiselnist naselennya stanovila 5 623 osobi z nih ukrayinciv 4 690 rosiyan 134 nimciv 6 yevreyiv 633 polyakiv 107 inshih 53 Stanom na 1972 rik kilkist naselennya stanovila 3 517 osib dvoriv 1 202 Vidpovidno do rezultativ perepisu naselennya SRSR kilkist naselennya stanom na 12 sichnya 1989 roku stanovila 2 517 osib stanom na 5 grudnya 2001 roku vidpovidno do perepisu naselennya Ukrayini kilkist meshkanciv sela stanovila 2 193 osobi Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 98 63 rosijska 1 05 biloruska 0 14 moldovska 0 05 IstoriyaIstorichna data utvorennya 1071 rik Za perekazami ranishe Bililivka nazivalasya mistom Bililiv cherez bili kam yani budinki ta cerkvi sho buli v misti do jogo rujnuvannya tatarami tochnij chas yakogo miscevi zhiteli nazvati ne mogli ale viddilyali tu epohu vid piznishoyi kozackih vijn z polyakami V perekazah jshlosya pro veliki rujnaciyi pobittya ta polon lishe nebagatom vdalosya vtekti Na pidtverdzhennya cogo zbereglisya drevni mogili cvintari ta vali Shidnishe palacu kolishnih vlasnikiv bililivskogo mayetku grafiv Potockih buv zemlyanij val za Polshi uvinchanij visokim dubovim palisadom Na valu poblizu richki zalishilasya kam yana budivlya kozhna zi storin kotroyi mala dovzhinu 6 sazhniv visotu 3 sazhni ta shirinu 2 arshini ochevidno vezha sho vikonuvala vijskove priznachennya Tovsti shari vapna mizh cegloyu i kamenem ta forma cegli nagaduvali kam yanici velikih kiyivskih knyaziv Miscevi zhiteli perekazuvali sho ranishe bilya ciyeyi vezhi buli zalizni vorota budivnictvo zh vezhi ta vorit voni vidnosyat do sivoyi davnini Z pivdenno zahidnoyi storoni mistechka nad richkoyu Rostaviceyu poblizu kam yanih skel zbereglosya zamchisko zi slidami bitv z vognepalnoyu zbroyeyu otochene valom ta rovom a poodal na pravomu berezi buv tabir Semena Paliya Za piv versti na pivnich v storonu Berdicheva pomitni zemlyani nasipi budivnictvom kotrih takozh zajmavsya Palij Najochevidnishim dokazom znachnoyi kilkosti naselennya tut ranishe ta bagatoh krivavih poboyish svidchit velika kilkist lyudskih kistok sho traplyayutsya pri kopanni zemli v mistechku ta bilya nogo Za inshoyu versiyeyu svoyu nazvu Bililivka otrimala vid biloyi glini yaka roztashovana u cih miscyah She za duzhe davnih chasiv stoyav tut gorod Bililiv yakij vmishav u sobi sorok sorokiv cerkvi i bagato licarstva ale orda duzhe chasto napadala i znishila cej gorod V cerkvah tatari trimali konej Koli ce bulo nevidomo ale mozhe buti sho ce nabig vidbuvsya u 1483 roci koli Mengli Giraj krimskij han zapustiv zagoni vbivc po vsij Kiyivshini znishiv vse doshentu i tut zapanuvala pustelya Za opovidkami v chasi nespodivanogo prihodu tureckih chi tatarskih vijsk z boku Chornogo morya zlyakani diki koni tikali iz stepu do okolici mista Nedaleko v seli Lopatini ye stijlo yake zvetsya stijlom dikih konej Lishe v kinci 16 stolittya Bililiv pochav vidrodzhuvatisya na misci starogo gorodisha viniklo poselennya vzhe z nazvoyu Bililivka pol Bialolowka abo Rostavicya pol Rastawica 7 9 zhovtnya 1604 roku v seli zupinyalosya ukrayinsko polske vijsko yake 20 chervnya 1605 roku zahopilo Moskvu U 1607 roci pid chas odnogo z tatarskih nabigiv na Bililivku do boyu stalo koronne vijsko ale bulo rozgromlene a Bililivka z okolicyami povtorno znishena Polig u comu boyu Yarosh Vilga Gadzimirskij dosvidchenij vijskovij muzh licar zahisnik cogo krayu Nevidomo komu todi nalezhala Bililivka ale napevno odnomu z miscevih rodiv U 1608 roci vlasniceyu Bililivskogo mayetku stala knyaginya Anna z Hodkevichiv didichka z mistechka Korec sestra Karolya Hodkevicha Vzhe v 1612 roci na selo znovu napali tatari peretvorivshi jogo v ruyinu Knyaginya bula gospodarovitoyu zavbachlivoyu ta zamozhnoyu i nevdovzi vidnovila poselennya Okrim Bililivki nepodalik zaselila j inshi sela Sestrinivku Maharinci Ogiyivku i Golubivku poselencyami v kotrih stala shlyahta yaka bula na sluzhbi knyaziv Koreckih V davninu v seli bula kam yana cerkva kotru pid chas plyundruvannya mista Bililiv tatarami spustosheno dovgij chas isnuvali lishe stini bez dahu Na pochatku 17 stolittya knyaginya zbuduvala zamok vidnovila cerkvu ta zasnuvala pri nij cholovichij pravoslavnij monastir za kotrim zakripila zemlyu lis ta 30 selyan v okremomu hutori Krim cogo postavila budinok dlya podorozhnih doglyadati za kotrim mali chenci abi ubogi ta ti sho vertayutsya z tatarskoyi nevoli mogli tut pidzhivitisya 2 lipnya 1633 roku igumen monastirya brav uchast u vidbiranni v uniativ Kiyevo Sofijskogo soboru Krim cholovichogo bulo zbudovano j zhinochij monastir obidva mizh 1612 ta 1626 rokami kotrim podaruvala selo Pokotilivku U 1626 roci Anna Korecka zapovila mayetok sinovi Karolyu pislya smerti kotrogo v 1633 roci Bililivskij mayetok perejshov do yiyi yedinoyi onuki donki Samuelya Anni druzhini Andriya Lishinskogo ta do sina yiyi brata Samuelya Karolya Koreckogo ale Anna Lishinska zreklasya svoyeyi chastki na korist striya Karolya Koreckogo Knyaz Karol Koreckij buv fundatorom v Bililivci kostolu rimskogo obryadu Pislya jogo smerti u 1623 roci volodinnya perejshli u spadok do jogo yedinogo sina knyazya Samuelya Karolya yakij pomer u 1651 roci ostannogo nashadka sester knyazya Samuelya i Karolya dochok knyazya Joahima Koreckogo Chartorijskih Sapigiv Radziviliv i Sangushkiv Knyazi Samuel i Karol Korecki mali veliki borgi Bililivku ta inshi sela she za svogo zhittya rozdali pid zastavi tomu volodarem Bililivki vzhe v 1644 roci buv yakijs Pavlo Yankovskij U 1628 roci Karol Koreckij vnis podimne z 20 dimiv rinku 60 vulic 3 komor 7 remesel a u 1650 roci Katerina Potocka vnosit podatok z Bililivki vid 76 dimiv 26 listopada 1637 roku do Bililivki dlya zamirennya kozakiv buntariv prijshov Polnij getman koronnij Mikolaj Potockij z vijskom tut vidav svij universal iz zaklikom do reyestrovih kozakiv ne doluchatisya do buntivnikiv Za chasiv Hmelnichchini Bililivku zajnyali kozaki V 1651 roci tut prohodili vijska vglib Ukrayini i v krayu yakij lezhav poza liniyeyu na yaku pretenduvali kozaki zastali kraj inakshij povni kopi vsyakogo zbizhzhya v poli i dostatok V 1700 roci tut zaznali porazki kozaki pid provodom znanih vatazhkiv Semena Paliya i Chernika mistechko i majdan zrujnuvali a lyudej porozganyali Pislya kozackih vijn mistechko zanepalo i peretvorilosya na selo Pid chas kozackih voyen do Bililivki ni yihni volodari ni ti hto trimav Bililivku yak zastavu ne naviduvalisya Tilki koli vse stihlo projshli roki do mayetku povernulasya donka zastavnika Yankovskogo Katazhina Florianivna Potocka z Narodichiv gerbu Lyubich Vid cogo chasu i v nastupni roki zavzhdi sposobom zastavi ci mayetnosti perejshli do yiyi donki Marianni Lyaskovskoyi Tim chasom didichi mayetku sperechayuchis mizh soboyu za spadshinu Koreckih ne splachuvali zastavnikam borgiv Starannyami didichiv mistechko pochalo vidnovlyuvatisya vzhe u 1719 roci tut buli yevreyi a vid 1766 roku vidbuvalisya dvotizhnevi yarmarki zatverdzheni starannyami Mariyi Radzivil u 1788 roci V 1701 roci knyaz Yurij Lyubomirskij odin z pretendentiv na cyu spadshinu razom z inshimi yaki mali spadkovi prava na Bililivku u velikodnij den zi svoyeyu vlasnoyu zbrojnoyu siloyu na choli yakoyi stoyav vijt z Mezhirichchya pri dopomozi kozakiv Semena Paliya zajnyav ce mistechko Lyaskovska za nayizd podala protest do korolya Po dovgih sudovih spravah Bililivka j inshi sela sho nalezhali Koreckim v 1751 buli prisudzheni spadkoyemcyu pidlyaskomu voyevodi Stefanu Mikolayu Branickomu V 1725 roci na donci Stefana Mikolaya Branickogo odruzhivsya bolemivskij starosta Yan Kazimir Lyubomirskij i u 1777 roci Bililivkoyu vzhe volodila jogo donka Mariya v shlyubi Radzivil U 1777 roci Mariya Radzivil zbuduvala z kamenyu rimo katolickij parafiyalnij kostel Pislya neyi poselennyam volodiv yiyi dyadko krakivskij kashtelyan Ioan Klementij Branickij odruzhenij z sestroyu korolya Ponyatovskogo Todi zh monastir bulo povernuto uniatam a monahiv nazivali bazilyanami vasilianami bulo pidvisheno vidatki na utrimannya Do monastirya za provini visilali parafiyalnih svyashennikiv na jogo korist nakladalisya sudovi shtrafi z cerkovnih sprav Nastoyateli monastirya buli suddyami uniatskoyi konsistoriyi Branickij buv bezditnim i peredav mayetok litovskomu pidchashomu Joahimovi Potockomu Donki Joahima pobralisya z lvivskimi kashtelyanami takozh z Potockih Odin z nih Francishek Pjotr Potockij starosta shireckij posol Polshi v Stambuli zameshkavshi v Bililivci spriyav budivnictvu tut palacu i sadu u 1843 roci vidnoviv kostel pid im yam Yana Nepomucena Za inshoyu versiyeyu Mariya ne mayuchi vlasnih ditej u 1792 roci podaruvala Bililivskij mayetok usinovlenomu neyu grafovi Ioanu Potockomu sinovi grafa Petra Franca Potockogo Pislya Franca Potockogo mayetok nalezhav jogo sinovi Ioanu Yanu kotrij mav u shlyubi z Mariannoyu Chartorijskoyu dvoh siniv Yuzefa i Germana V Germana Bililivku z Derganivkoyu ta Sestrinivkoyu konfiskovano u 1831 roci cherez uchast u polskomu povstanni U 1795 roci monastir znovu stav pravoslavnim V 1825 roci staru kam yanu cerkvu rozibrano na yiyi misci zapochatkovano budivnictvo novoyi bilshih rozmiriv kam yanoyi Georgiyevskoyi cerkvi zavershenoyi u 1832 roci U 1843 roci v monastirya vidibrano hutir ta 60 zakriplenih selyan cherez sho v 1845 roci monastir zakrito cherez vidsutnist zasobiv dlya isnuvannya zhitlovi budivli peredano svyashennikam cerkvu peretvoreno v parafiyalnu 4 go klasu z hutorom ta 94 desyatinami zemli Z 1848 roci pri cerkvi utvoreno parafiyalne uchilishe svogo chasu najkrashe v guberniyi de navchalosya blizko 90 ditej Na utrimannya uchilisha zi skarbnici shoroku vidilyalosya 200 rubliv U 1737 roci na misci staroyi bulo zbudovano novu derev yanu Troyicku cerkvu kotra na 1740 rik do kotroyi nalezhalo 90 bililivskih dvoriv Do 1845 roku Troyicka cerkva bula parafiyalnoyu pislya stala pripisnoyu Mala kam yanu dzvinicyu V 1853 roci zamist neyi parafiyani zbuduvali novu takozh derev yanu Krim vzhe zgadanih cerkov bulij inshi bilya dorogi do Berdicheva virmenska kolo kolishnogo monastirya v sadu kolishnih vlasnikiv V seredini 19 stolittya mistechko Berdichivskogo povitu lezhalo na gorbistij miscevosti nad richkoyu Rostaviceyu ta strumkom Sitneyu Strumok z richkoyu glibokimi stavami otochuvali mistechko stvoryuyuchi pivostriv na kotromu rozmishuvalasya golovna chastina z cerkvami Okolici mistechka nazivalisya Za strumkom Sitneyu Kursivka Na pravij storoni Rostavici ta nizhche za techiyeyu Derganivkoyu Vidstan do Berdicheva 25 verst do Kiyeva 180 verst do Kozyatina 7 verst Kilkist meshkanciv razom z peredmistyami ta Derganivkoyu 3 282 pravoslavnih 206 rimokatolikiv ta 1 460 yudeyiv Dvichi na misyac tut vidbuvalisya yarmarki buli shkirzavod pivovarnya guralnya upravlinnya kazennimi poselyanami Berdichivskogo povitu volosne ta policijne upravlinnya Stanom na 1885 rik kolishnye derzhavnicke mistechko Bililivskoyi volosti Berdichivskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi buli 2 pravoslavni cerkvi kostel sinagoga 2 yevrejskih domi molitvi shkola ta 5 postoyalih budinkiv 2 traktiri 20 lavok Pracyuvav shkirzavod vodyanij mlin vidbuvalisya yarmarki dvichi na misyac bazar u p yatnicyu ta nedilyu V kinci 19 stolittya derzhavnicke mistechko administrativnij centr Bililivskoyi volosti Berdichivskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi Vidstan do centru povitu m Berdichiv 40 verst do najblizhchoyi zaliznichnoyi stanciyi Rostavicya de rozmishuvalasya takozh najblizhcha telegrafna stanciya 3 versti do poshtovoyi kazennoyi stanciyi v Kozyatini 15 verst Osnovnim zanyattyam meshkanciv bulo rilnictvo krim cogo selyani pidroblyali na zaliznici Zemli 4 668 desyatin z nih nalezhalo kolishnim derzhavnim selyanam 3 855 des 92 des cerkvi ta 721 des inshim suspilnim stanam Selyani gospodaryuvali za tripilnoyu sistemoyu V mistechku buli 2 pravoslavni cerkvi rimo katolickij kostel yevrejska sinagoga odnoklasna narodna shkola cerkovno prihodska shkola likarska ambulatoriya apteka feldsher povituha 2 gostinih dvori 3 vodyani mlini 11 vitryakiv 10 kuzen krupodernya 14 manufakturnih 32 bakalijnih 2 galanterejni 2 zalizni m yasna lavki 2 kramnici gotovogo selyanskogo odyagu Pozhezhna komanda mala po p yat bochok ta bagriv U 1923 roci uvijshlo do skladu novostvorenoyi Bililivskoyi silskoyi radi kotra vid 7 bereznya 1923 roku stala chastinoyu novoutvorenogo Bililivskogo rajonu Berdichivskoyi okrugi administrativnij centr silskoyi radi ta rajonu 17 chervnya 1925 roku vidpovidno do postanovi VUCVK ta Radi narodnih komisariv USRR Pro administracijno teritoriyalne perekonstruyuvannya Berdichivskoyi j sumizhnih z neyu okrug Kiyivshini Volini j Podillya Bililivskij rajon likvidovano selo ta silsku radu peredano do skladu Ruzhinskogo rajonu Berdichivskoyi okrugi Vidstan do rajonnogo centru mist Ruzhin 14 verst okruzhnogo centru v Berdichevi 40 verst do zaliznichnoyi stanciyi Rastavicya 2 versti vid mistechkovoyi chastini 1 5 versti V roki Drugoyi svitovoyi vijni na frontah voyuvali 606 meshkanciv sela z nih 300 zaginuli 297 vidznacheno ordenami j medalyami U 1965 ta 1969 rokah na yih chest vstanovleno pam yatniki 30 grudnya 1962 roku v skladi silskoyi radi selo uvijshlo do Popilnyanskogo rajonu 4 sichnya 1965 roku povernute do skladu Ruzhinskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti V radyanskij chas v seli bula centralna sadiba kolgospu Mayak kotrij obroblyav 4 211 ga zemel z nih 3 913 ga rilli Specializuvavsya na vidgodivli velikoyi rogatoyi hudobi ta ptici V seli diyali cegelnij ta kombikormovij zavodi pracyuvali serednya vosmirichna ta pochatkova shkoli budinok kulturi dvi biblioteki likarnya poliklinika pologovij budinok dityachi yasla viddilennya zv yazku 4 magazini U 2020 roci teritoriyu ta naseleni punkti Bililivskoyi silskoyi radi vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 711 r vid 12 chervnya 2020 roku Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Zhitomirskoyi oblasti vklyucheno do skladu Ruzhinskoyi selishnoyi teritorialnoyi gromadi Berdichivskogo rajonu Vidomi lyudiFrancishek Pjotr Potockij 1745 1829 graf starosta shireckij shef regimentu Potockih Tatyanchuk Lyudmila Minivna 1932 1983 radyanska ukrayinska kinoaktorka rezhiserka Zakusilo Oleksandr Ivanovich 1974 2014 Geroj Ukrayini zaginuv na Shodi Ukrayini Chislina Nataliya Anatoliyivna 1981 ukrayinska pismennicya rezhiserka gromadska diyachka Verba Yaroslav Anatolijovich 1988 2023 navidnik 3 mehanizovanogo viddilennya 2 mehanizovanogo vzvodu 7 mehanizovanoyi roti 3 mehanizovanogo bataljonu vijskovoyi chastini A 4773 zaginuv 04 chervnya 2023 roku poblizu Volodine Doneckoyi oblasti Trubicin Oleksandr Anatolijovich 1990 2023 muzhno vikonuyuchi vijskovij obov yazok v boyu za Ukrayinu yiyi svobodu i nezalezhnist zaginuv smertyu horobrih 31 grudnya 2022 roku poblizu naselenogo punktu Krasna Gora Bahmutskogo rajonu Doneckoyi oblasti vid vognevogo kulovogo poranennya pid chas vorozhogo minometnogo obstrilu zbrojnimi silami rosijskoyi federaciyi ta strileckogo boyu z protivnikom Markevich Ivan Mihajlovich 1994 2023 01 listopada 2023 roku u rajoni n p Stepove Pokrovskogo rajonu Doneckoyi oblasti pid chas vikonannya bojovih zavdan pov yazanih iz zahistom Batkivshini zaginuv serzhant MARKEVICh Ivan Mihajlovich 27 09 1994 roku narodzhennya selo Bililivka Div takozhBililivska astroblemaPrimitkiIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Bililivka Ruzhinskij rajon Zhitomirska oblast Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Procitovano 30 sichnya 2022 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk III Gubernii Malorossijskiya i Yugo Zapadnyya Sostavil starshij redaktor V V Zverinskij SanktPeterburg 1885 ros doref Naselennye mesta Rossijskoj imperii v 500 i bolee zhitelej s ukazaniem vsego nalichnogo v nih naseleniya i chisla zhitelej preobladayushih veroispovedanij po dannym pervoj vseobshej perepisi naseleniya 1897 g Pod red N A Trojnickogo S Pb Tipografiya Obshestvennaya polza parovaya tipolitografiya N L Nyrkina 1905 S 1 87 X 270 120 s ros doref PDF Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini rosijska Vidannya Kiyivskogo gubernskogo statistichnogo komitetu Kiyiv tipografiya Ivanovoyi 1900 s 284 Arhiv originalu PDF za 28 serpnya 2017 Procitovano 30 sichnya 2022 Bialolowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1900 T XV cz 1 S 128 pol PDF Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Berdichiv 1927 r s 171 173 Arhiv originalu PDF za 21 listopada 2021 Procitovano 30 sichnya 2022 Vsesoyuznaya perepis naseleniya 1939 goda Nacionalnyj sostav naseleniya rajonov gorodov i krupnyh sel soyuznyh respublik SSSR Demoskop Weekly rosijska Procitovano 17 bereznya 2023 pop stat mashke org Arhiv originalu za 4 veresnya 2021 roku Procitovano 30 sichnya 2022 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 7 listopada 2019 Oficijnij portal Verhovnoyi Radi Ukrayini Arhiv originalu za 29 sichnya 2022 Procitovano 29 sichnya 2022 rosijska L Pohilevich K Tipografiya Pecherskoyi Lavri 1864 s 255 258 Arhiv originalu za 20 grudnya 2020 Procitovano 29 sichnya 2022 Bialolowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1880 T I S 191 pol Pohid na Moskvu P Blavackij Kiyiv Vidavec Korbush 2020 208 s ISBN 978 966 2955 49 1 PDF Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini ukrayinska Upor R A Kondratyuk D Ya Samolyuk B Sh Tabachnik Dovidnik oficijne vidannya Zhitomir vidavnictvo Volin 2007 s 35 202 524 Arhiv originalu PDF za 12 lipnya 2017 Procitovano 30 sichnya 2022 https zakon rada gov ua Arhiv originalu za 9 sichnya 2021 Procitovano 30 sichnya 2022

Дата публікації:
Топ