Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іва́н Христофо́рович (Оване́с Хачату́рович) Баграмя́н (вірм. Հովհաննես Խաչատուրի Բաղրամյան) (20 листопада (2 грудня) 1897, с. , Єлизаветпольська губернія — 21 вересня 1982 Москва) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1955), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1977), депутат Верховної Ради СРСР 2—10-го скликань, член КПРС з 1941. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1982 роках.
| Баграмян Іван Христофорович | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| вірм. Հովհաննես Քրիստափորի Բաղրամյան | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | Баграмян Ованес Хачатурович | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 20 листопада (2 грудня) 1897 с. , Єлизаветпольська губерніяРосійська імперія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 21 вересня 1982 (84 роки) Москва, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Некрополь біля Кремлівської стіни | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна | СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність | Російська армія  Радянська армія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ | кавалерія, піхота | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Академія Генерального штабу РСЧА (жовтень 1938) і Військова академія імені М. В. Фрунзе (червень 1934) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1915–1982 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Член | ЦК КПРС | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |  Маршал Радянського Союзу | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Командування | СРСР Заступник Міністра оборони СРСР, Заступник Міністра оборони СРСР — Начальник Тилу Збройних сил СРСР, начальник Військової Академії Генерального штабу, командувач військами Прибалтійського військового округу, Командувач 1-го Прибалтійського фронту, командувач 11-й гвардійської армії, командувач 16-й армії | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Друга світова війна Карибська криза | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інше | «Так начиналась война», «На пути к Великой Победе» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Автограф |  | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
Нагороди інших країн
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
 Баграмян Іван Христофорович у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Біографія
Ранні роки і початок військової кар'єри
Народився 20 листопада (2 грудня) 1897 року в селищі Чардахли, Єлізаветпольскої губернії, в небагатій вірменській сім'ї. При народженні — Ованес Хачатурович.
Початкову освіту отримав у вірменській Церковнопарафіяльній школі в Єлизаветполі. Потім у 1907–1912 роках навчався в залізничному училищі в Тбілісі, а в 1912–1915 роках — в технічному училищі.
В 1915 році вступив добровольцем до армії. Службу розпочав у запасному піхотному батальйоні, потім продовжив її у 2-му прикордонному піхотному полку і до січня 1917 служив в Кавказькому запасному кавалерійському полку. Потім був направлений в школу прапорщиків, яку закінчив у 1917 році.
Після Лютневої революції підтримав вірменську партію «Дашнакцутюн» і після здобуття Вірменією незалежності брав участь у бойових діях проти турецьких військ у складі 3-го стрілецького і 1-го кавалерійського полків вірменської дивізії Першої Вірменської Республіки під командуванням генерала М. Сілікова. Командував ротою, шабельним ескадроном.
У грудні 1920 року приєднався до повсталих проти дашнакського уряду, добровільно вступив у Вірменську Червону армію командиром ескадрону 1-го Вірменського полку. На командних посадах у складі 11-ї армії, брав участь у ліквідації збройних загонів дашнаков і встановленні Радянської влади на півночі Вірменії, а потім у Грузії.
До лютого 1921 залишався командиром ескадрону, помічником командира з господарської частини. У березні — вересні 1921 року обіймав посаду секретаря Військового представництва Вірменської РСР у Грузії, після чого повернувся на колишню посаду.
До грудня 1923 був завідувачем розвідкою полку.
По завершенні Громадянської війни закінчив курси удосконалення комскладу і в 1923 році був призначений командиром Ленінаканське кавалерійського полку в вірменську стрілецьку дивізію.
Міжвоєнний період
Восени 1924 був направлений до Ленінграда на навчання у Вищу кавалерійську школу. Після закінчення курсів в 1925 році Баграмян повернувся в свою дивізію на колишню посаду, де служив до 1931 року. В 1931 році вступив до Військової академії ім. М. В. Фрунзе.
В академічній атестації на І. Х. Баграмяна вказувалося:
«Широкий общий и политический кругозор. Исключительная культурность в работе. Большая военная эрудиция. Волевой характер. Дисциплинированность безупречная. На всех трёх курсах программу освоил хорошо и отлично. Вопросами управления в масштабе стрелковой и кавалерийской дивизий овладел вполне. Курс академии окончил по 1-му разряду. Может быть начальником оперативного отдела штаба кавалерийского корпуса, в дальнейшем — адъюнктом академии».
Після випуску з академії в червні 1934 року призначений начальником штабу 5-ї кавалерійської дивізії (Київський військовий округ). 29 листопада 1935 йому було присвоєно звання полковника.
Під час масових чисток РСЧА на нього був зібраний компрометуючий матеріал, але майбутній полководець був врятований завдяки заступництву А. І. Мікояна.
У жовтні 1938 р. І. Х. Баграмян з відзнакою закінчив Військову академію Генерального штабу, і був залишений в академії старшим викладачем кафедри тактики.
У вересні 1940 — на посаді начальник оперативного відділу штабу 12-ї армії Київського особливого військового округу. Вже в листопаді 1940 він був переведений на посаду начальника оперативного відділу — заступника начальника штабу Київського Особливого Військового Округу. У 1941 році І. Х. Баграмян став членом ВКП (б).
Друга світова війна
Під час Великої Вітчизняної війни відзначився в битві на Курській дузі, в Білоруській, Прибалтійській і Східно-Прусській операціях.
Початковий період
13 червня 1941 року, ще до початку війни з Німеччиною, Київський військовий округ таємно був перетворений в Південно-Західний фронт (Друга світова війна). Баграмян, таким чином, автоматично став начальником Оперативного відділу Південно-Західного фронту. Як начальник Оперативного відділу фронту, Баграмян брав участь в організації перших великих контрударів в районі Дубно, Рівного та Луцька. Але відбити удар противника в прикордонних боях 1941 року радянським військам не вдалося. Оборонна операція в Західній Україні завершилася поразкою радянських військ. Були залишені Північна Буковина і Західна Україна, противник вийшов до Києва.
У липні — вересні 1941 року бере участь у Битві за Київ, яка закінчилася поразкою. Йому вдалося вивести з оточення двадцятитисячну групу військ. Навесні 1942 брав участь у проведенні Харківської операції, але знову зазнав важкої поразки, понад 200 тисяч радянських солдатів потрапило в полон. В результаті цієї катастрофи противник отримав можливість прорватися на Кавказ і до Сталінграда. Незважаючи на те, що всі рішення в ході бойових дій приймали С. К. Тимошенко і М. С. Хрущов, Сталін назвав Баграмяна головним винуватцем поразки. Від суду військового трибуналу Баграмяна врятував Г. К. Жуков. Він заявив Сталіну, що провина за провал Харківської операції лежить частково на Ставці Верховного Головнокомандування. Жуков також зазначив, що в армії не вистачає досвідчених воєначальників.
Корінний перелом
13 липня 1942 року Баграмян був призначений командувачем 16-ї армії, яка завдала чутливих втрат противнику, брала участь у Жиздринській наступальній операції (лютий — березень 1943), і також понесла втрати.
Думка І. Х. Баграмяна про невдачі в операціях 1943 року:
 | Маю визнати, що вже тоді я бачив, що причина невиконання армією поставленого завдання зводилася не лише до наших упущень. Майже всі наступальні дії на західному напрямку навесні 1943 року мали відбиток квапливості, поспіху. Тоді у всіх нас були ще в пам'яті досягнуті під Сталінградом блискучі перемоги Червоної Армії, які стали початком масового вигнання фашистських окупантів з радянської землі. У тій обстановці багатьом здавалося, що моральний дух ворога надламаний і якщо не дати йому отямитися, безперервно наносити удари на все нових і нових напрямках, то він незабаром буде остаточно розтрощений. На жаль, навіть у деяких командувачів військами фронтів з'явилося таке помилкове переконання й наполегливе бажання якнайшвидше домогтися успіхів, подібних до сталінградського тріумфу. Оригінальний текст (рос.) Должен признаться, что уже в то время я видел, что причина невыполнения армией поставленной задачи сводилась не только к нашим упущениям. Почти все наступательные действия на западном направлении весной 1943 года носили отпечаток торопливости, спешки. Тогда у всех нас были еще свежи достигнутые под Сталинградом блестящие победы Красной Армии, положившие начало массовому изгнанию фашистских оккупантов с советской земли. В той обстановке многим казалось, что моральный дух врага надломлен и если не дать ему опомниться, непрерывно наносить удары на все новых и новых направлениях, то он вскоре будет окончательно сокрушен. К сожалению, даже у некоторых командующих войсками фронтов появилось такое ошибочное убеждение и настойчивое желание поскорее добиться успехов, подобных сталинградскому триумфу. |  |
Відзначився під час битви на Курській дузі. Влітку 1943 року Баграмян здобув важливу перемогу в Орловській операції (12 липня — 18 серпня 1943). 17 листопада 1943 року отримав звання генерал армії. 19 листопада 1943 року Іван Баграмян був призначений командувачем військами 1-го Прибалтійського фронту. Він успішно провів Городоцьку операцію, в результаті якої були оточені і знищені чотири дивізії вермахту, був ліквідований Городоцький виступ противника і створені сприятливі умов для наступу на Вітебськ.
1944—1945
Полководницький талант Івана Баграмяна розкрився під час Білоруської операції: його війська визволяли Вітебськ, Мінськ і Полоцьк (червень — липень 1944). Під час Шяуляйської операції війська 1-го Прибалтійського фронту визволили значну частину території Латвії та Литви, вийшли до Ризької затоки, ізолювавши німецьку групу армій «Північ» у Прибалтиці. Спільно з військами 1-го Білоруського (К. К. Рокоссовський), 2-го Білоруського (Г. Ф. Захаров) і 3-го Білоруського (І. Д. Черняховський) фронтів війська 1-го Прибалтійського фронту розгромили німецьку групу армій «Центр» в Білорусі. 29 липня 1944, за успішну організацію дій військ фронту під час Білоруської операції І. Х. Баграмяну було присвоєне звання Герой Радянського Союзу.
Далі війська 1-го Прибалтійського фронту вдало діяли в Прибалтійській операції, а в квітні 1945 року брали участь у Кенігсберзькій операції, в результаті якої було ліквідоване велике угрупування противника і захоплено місто-фортеця Кенігсберг.
24 червня 1945 очолив зведений полк 1-го Прибалтійського фронту на Параді Перемоги в Москві.
Фактично, Баграмян зробив найбільш швидку кар'єру серед усіх офіцерів Радянського Союзу за всю Німецько-радянську війну. Він почав війну полковником і за 2 роки дослужився до генерала армії. Ні до нього, ні після ніхто не робив таку блискучу кар'єру у радянській армії.
Післявоєнний період
У повоєнний час І. Х. Баграмян займав різні посади. У зв'язку з розформуванням 3-го Білоруського фронту, 9 липня 1945 І. Х. Баграмян був призначений командувачем військами новоствореного Прибалтійського військового округу. З 28 травня 1954 року — Головний інспектор Міністерства оборони СРСР. На цій посаді пропрацював в 1954–1955 роках.
11 березня 1955 І. Х. Баграмян отримав військове звання Маршал Радянського Союзу і в тому ж році призначєний на посаду заступника Міністра оборони СРСР. 8 червня 1956 року І. Х. Баграмян стає начальником Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова.
2 червня 1958 він знову призначається заступником Міністра оборони СРСР — начальником Тилу Міністерства оборони СРСР (пізніше заступник Міністра оборони СРСР — начальник Тилу Збройних Сил СРСР). З 1961 року — член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-10-го скликань (1946–1982).
1 грудня 1977 «за заслуги перед Збройними Силами СРСР і в зв'язку з 80-річчям з дня народження» Маршал Радянського Союзу Баграмян Іван Христофорович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».
Помер 21 вересня 1982. Урна з його прахом похована в Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві.
Військові звання
- Полковник (29.11.1935)
- генерал-майор (12.08.1941,
- генерал-лейтенант (27.12.1941),
- генерал-полковник (27.08.1943)
- генерал армії (17.11.1943)
- Маршал Радянського Союзу (11.03.1955)
Нагороди
СРСР
- Двічі Герой Радянського Союзу (29 липня 1944, 1 грудня 1977)
- 7 орденів Леніна (29.07.44, 06.11.45, 01.12.47, 02.12.57, 02.12.67, 01.12.72, 01.12.77)
- Орден Жовтневої Революції (22.02.68)
- 3 ордена Червоного Прапора (06.11.41, 30.11.44, 17.05.51),
- 2 ордена Суворова 1-го ступеня (27.08.43, 19.04.45),
- Орден Кутузова 1-го ступеня (09.04.43),
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (30.04.75),
- Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (22.02.1968)
- Дамаська шабля — подарунок вірменського народу
- Медаль «За оборону Києва»
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «За взяття Кенігсберга»
- Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
- Медаль «За освоєння цілинних земель»
- Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
- Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Іноземні нагороди
Література
- В. А. Егоршин. Фельдмаршалы и маршалы. — М., 2000.
- Карпов Владимир. Маршал Баграмян: Мы много пережили в тиши после войны.
- Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. — М., 1996.
- Абрамов А. С. У Кремлёвской стены. — Изд. 7-е, доп. — М.: Политиздат, 1987.
- Василевский А. М. Маршал Советского Союза И. X. Баграмян // ВИЖ. — 1977. — № 12. — С. 11.
- Денисов Н. Доблесть и слава полководца // Герои огненных лет. — М., 1984. Кн. 7.
- Мержанов М. И. Солдат, генерал, маршал. — М., 1974. — 127 с.
- Советская Военная Энциклопедия. — 2 изд. — Т. 1: — М.: Воениздат, 1990.
Посилання
- Баграмян Иван Христофорович
- ПИТОМЕЦ ПОБЕДЫ [Архівовано 16 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Маршал Баграмян [Архівовано 23 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Баграмян Иван Христофорович [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- День рождения маршала Советского Союза дважды Героя Баграмяна отметили в Ереване
- Баграмян Иван Христофорович (1897—1982)
- Иван Христофорович Баграмян [Архівовано 20 січня 2012 у Wayback Machine.]
- «Законы гор» маршала Баграмяна [Архівовано 8 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Баграмян Иван Христофорович [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Iva n Hristofo rovich Ovane s Hachatu rovich Bagramya n virm Հովհաննես Խաչատուրի Բաղրամյան 20 listopada 2 grudnya 1897 s Chardahli Yelizavetpolska guberniya 21 veresnya 1982 Moskva radyanskij voyenachalnik Marshal Radyanskogo Soyuzu 1955 dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 1944 1977 deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 10 go sklikan chlen KPRS z 1941 Kandidat u chleni CK KPRS u 1952 1961 rokah Chlen CK KPRS u 1961 1982 rokah Bagramyan Ivan Hristoforovichvirm Հովհաննես Քրիստափորի ԲաղրամյանIm ya pri narodzhenniBagramyan Ovanes HachaturovichNarodzhennya20 listopada 2 grudnya 1897 1897 12 02 s Chardahli Yelizavetpolska guberniya Rosijska imperiyaSmert21 veresnya 1982 1982 09 21 84 roki Moskva SRSRPohovannyaNekropol bilya Kremlivskoyi stiniKrayina SRSRPrinalezhnistRosijska armiya Radyanska armiyaRid vijskkavaleriya pihotaOsvitaAkademiya Generalnogo shtabu RSChA zhovten 1938 i Vijskova akademiya imeni M V Frunze cherven 1934 Roki sluzhbi1915 1982PartiyaKPRSChlenCK KPRSZvannya Marshal Radyanskogo SoyuzuKomanduvannya SRSR Zastupnik Ministra oboroni SRSR Zastupnik Ministra oboroni SRSR Nachalnik Tilu Zbrojnih sil SRSR nachalnik Vijskovoyi Akademiyi Generalnogo shtabu komanduvach vijskami Pribaltijskogo vijskovogo okrugu Komanduvach 1 go Pribaltijskogo frontu komanduvach 11 j gvardijskoyi armiyi komanduvach 16 j armiyiVijni bitviPersha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Druga svitova vijna Karibska krizaInshe Tak nachinalas vojna Na puti k Velikoj Pobede AvtografNagorodiMedal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Za oboronu Kiyeva Medal Za vzyattya Kenigsberga Medal Veteran Zbrojnih sil SRSR Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal U pam yat 1500 richchya Kiyeva Nagorodi inshih krayin Orden Vidrodzhennya Polshi Licarskij Hrest Orden Vidrodzhennya Polshi Licarskij Hrest Pochesna zbroya iz zolotim zobrazhennyam Derzhavnogo gerba SRSR 1968 Bagramyan Ivan Hristoforovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Ranni roki i pochatok vijskovoyi kar yeri 1 2 Mizhvoyennij period 1 3 Druga svitova vijna 1 3 1 Pochatkovij period 1 3 2 Korinnij perelom 1 3 3 1944 1945 1 4 Pislyavoyennij period 2 Vijskovi zvannya 3 Nagorodi 3 1 SRSR 3 2 Inozemni nagorodi 4 Literatura 5 PosilannyaBiografiyared Ranni roki i pochatok vijskovoyi kar yerired nbsp Bagramyan u 1916 roci na sluzhbi v Rosijskij Imperatorskij armiyi Narodivsya 20 listopada 2 grudnya 1897 roku v selishi Chardahli Yelizavetpolskoyi guberniyi v nebagatij virmenskij sim yi Pri narodzhenni Ovanes Hachaturovich Pochatkovu osvitu otrimav u virmenskij Cerkovnoparafiyalnij shkoli v Yelizavetpoli Potim u 1907 1912 rokah navchavsya v zaliznichnomu uchilishi v Tbilisi a v 1912 1915 rokah v tehnichnomu uchilishi V 1915 roci vstupiv dobrovolcem do armiyi Sluzhbu rozpochav u zapasnomu pihotnomu bataljoni potim prodovzhiv yiyi u 2 mu prikordonnomu pihotnomu polku i do sichnya 1917 sluzhiv v Kavkazkomu zapasnomu kavalerijskomu polku Potim buv napravlenij v shkolu praporshikiv yaku zakinchiv u 1917 roci Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi pidtrimav virmensku partiyu Dashnakcutyun i pislya zdobuttya Virmeniyeyu nezalezhnosti brav uchast u bojovih diyah proti tureckih vijsk u skladi 3 go strileckogo i 1 go kavalerijskogo polkiv virmenskoyi diviziyi Pershoyi Virmenskoyi Respubliki pid komanduvannyam generala M Silikova Komanduvav rotoyu shabelnim eskadronom U grudni 1920 roku priyednavsya do povstalih proti dashnakskogo uryadu dobrovilno vstupiv u Virmensku Chervonu armiyu komandirom eskadronu 1 go Virmenskogo polku Na komandnih posadah u skladi 11 yi armiyi brav uchast u likvidaciyi zbrojnih zagoniv dashnakov i vstanovlenni Radyanskoyi vladi na pivnochi Virmeniyi a potim u Gruziyi Do lyutogo 1921 zalishavsya komandirom eskadronu pomichnikom komandira z gospodarskoyi chastini U berezni veresni 1921 roku obijmav posadu sekretarya Vijskovogo predstavnictva Virmenskoyi RSR u Gruziyi pislya chogo povernuvsya na kolishnyu posadu Do grudnya 1923 buv zaviduvachem rozvidkoyu polku Po zavershenni Gromadyanskoyi vijni zakinchiv kursi udoskonalennya komskladu i v 1923 roci buv priznachenij komandirom Leninakanske kavalerijskogo polku v virmensku strilecku diviziyu Mizhvoyennij periodred Voseni 1924 buv napravlenij do Leningrada na navchannya u Vishu kavalerijsku shkolu Pislya zakinchennya kursiv v 1925 roci Bagramyan povernuvsya v svoyu diviziyu na kolishnyu posadu de sluzhiv do 1931 roku V 1931 roci vstupiv do Vijskovoyi akademiyi im M V Frunze V akademichnij atestaciyi na I H Bagramyana vkazuvalosya Shirokij obshij i politicheskij krugozor Isklyuchitelnaya kulturnost v rabote Bolshaya voennaya erudiciya Volevoj harakter Disciplinirovannost bezuprechnaya Na vseh tryoh kursah programmu osvoil horosho i otlichno Voprosami upravleniya v masshtabe strelkovoj i kavalerijskoj divizij ovladel vpolne Kurs akademii okonchil po 1 mu razryadu Mozhet byt nachalnikom operativnogo otdela shtaba kavalerijskogo korpusa v dalnejshem adyunktom akademii Pislya vipusku z akademiyi v chervni 1934 roku priznachenij nachalnikom shtabu 5 yi kavalerijskoyi diviziyi Kiyivskij vijskovij okrug 29 listopada 1935 jomu bulo prisvoyeno zvannya polkovnika Pid chas masovih chistok RSChA na nogo buv zibranij komprometuyuchij material ale majbutnij polkovodec buv vryatovanij zavdyaki zastupnictvu A I Mikoyana U zhovtni 1938 r I H Bagramyan z vidznakoyu zakinchiv Vijskovu akademiyu Generalnogo shtabu i buv zalishenij v akademiyi starshim vikladachem kafedri taktiki U veresni 1940 na posadi nachalnik operativnogo viddilu shtabu 12 yi armiyi Kiyivskogo osoblivogo vijskovogo okrugu Vzhe v listopadi 1940 vin buv perevedenij na posadu nachalnika operativnogo viddilu zastupnika nachalnika shtabu Kiyivskogo Osoblivogo Vijskovogo Okrugu U 1941 roci I H Bagramyan stav chlenom VKP b Druga svitova vijnared Pid chas Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni vidznachivsya v bitvi na Kurskij duzi v Biloruskij Pribaltijskij i Shidno Prusskij operaciyah Pochatkovij periodred 13 chervnya 1941 roku she do pochatku vijni z Nimechchinoyu Kiyivskij vijskovij okrug tayemno buv peretvorenij v Pivdenno Zahidnij front Druga svitova vijna Bagramyan takim chinom avtomatichno stav nachalnikom Operativnogo viddilu Pivdenno Zahidnogo frontu Yak nachalnik Operativnogo viddilu frontu Bagramyan brav uchast v organizaciyi pershih velikih kontrudariv v rajoni Dubno Rivnogo ta Lucka Ale vidbiti udar protivnika v prikordonnih boyah 1941 roku radyanskim vijskam ne vdalosya Oboronna operaciya v Zahidnij Ukrayini zavershilasya porazkoyu radyanskih vijsk Buli zalisheni Pivnichna Bukovina i Zahidna Ukrayina protivnik vijshov do Kiyeva U lipni veresni 1941 roku bere uchast u Bitvi za Kiyiv yaka zakinchilasya porazkoyu Jomu vdalosya vivesti z otochennya dvadcyatitisyachnu grupu vijsk Navesni 1942 brav uchast u provedenni Harkivskoyi operaciyi ale znovu zaznav vazhkoyi porazki ponad 200 tisyach radyanskih soldativ potrapilo v polon V rezultati ciyeyi katastrofi protivnik otrimav mozhlivist prorvatisya na Kavkaz i do Stalingrada Nezvazhayuchi na te sho vsi rishennya v hodi bojovih dij prijmali S K Timoshenko i M S Hrushov Stalin nazvav Bagramyana golovnim vinuvatcem porazki Vid sudu vijskovogo tribunalu Bagramyana vryatuvav G K Zhukov Vin zayaviv Stalinu sho provina za proval Harkivskoyi operaciyi lezhit chastkovo na Stavci Verhovnogo Golovnokomanduvannya Zhukov takozh zaznachiv sho v armiyi ne vistachaye dosvidchenih voyenachalnikiv Korinnij perelomred 13 lipnya 1942 roku Bagramyan buv priznachenij komanduvachem 16 yi armiyi yaka zavdala chutlivih vtrat protivniku brala uchast u Zhizdrinskij nastupalnij operaciyi lyutij berezen 1943 i takozh ponesla vtrati Dumka I H Bagramyana pro nevdachi v operaciyah 1943 roku nbsp Mayu viznati sho vzhe todi ya bachiv sho prichina nevikonannya armiyeyu postavlenogo zavdannya zvodilasya ne lishe do nashih upushen Majzhe vsi nastupalni diyi na zahidnomu napryamku navesni 1943 roku mali vidbitok kvaplivosti pospihu Todi u vsih nas buli she v pam yati dosyagnuti pid Stalingradom bliskuchi peremogi Chervonoyi Armiyi yaki stali pochatkom masovogo vignannya fashistskih okupantiv z radyanskoyi zemli U tij obstanovci bagatom zdavalosya sho moralnij duh voroga nadlamanij i yaksho ne dati jomu otyamitisya bezperervno nanositi udari na vse novih i novih napryamkah to vin nezabarom bude ostatochno roztroshenij Na zhal navit u deyakih komanduvachiv vijskami frontiv z yavilosya take pomilkove perekonannya j napoleglive bazhannya yaknajshvidshe domogtisya uspihiv podibnih do stalingradskogo triumfu Originalnij tekst ros Dolzhen priznatsya chto uzhe v to vremya ya videl chto prichina nevypolneniya armiej postavlennoj zadachi svodilas ne tolko k nashim upusheniyam Pochti vse nastupatelnye dejstviya na zapadnom napravlenii vesnoj 1943 goda nosili otpechatok toroplivosti speshki Togda u vseh nas byli eshe svezhi dostignutye pod Stalingradom blestyashie pobedy Krasnoj Armii polozhivshie nachalo massovomu izgnaniyu fashistskih okkupantov s sovetskoj zemli V toj obstanovke mnogim kazalos chto moralnyj duh vraga nadlomlen i esli ne dat emu opomnitsya nepreryvno nanosit udary na vse novyh i novyh napravleniyah to on vskore budet okonchatelno sokrushen K sozhaleniyu dazhe u nekotoryh komanduyushih vojskami frontov poyavilos takoe oshibochnoe ubezhdenie i nastojchivoe zhelanie poskoree dobitsya uspehov podobnyh stalingradskomu triumfu nbsp Vidznachivsya pid chas bitvi na Kurskij duzi Vlitku 1943 roku Bagramyan zdobuv vazhlivu peremogu v Orlovskij operaciyi 12 lipnya 18 serpnya 1943 17 listopada 1943 roku otrimav zvannya general armiyi 19 listopada 1943 roku Ivan Bagramyan buv priznachenij komanduvachem vijskami 1 go Pribaltijskogo frontu Vin uspishno proviv Gorodocku operaciyu v rezultati yakoyi buli otocheni i znisheni chotiri diviziyi vermahtu buv likvidovanij Gorodockij vistup protivnika i stvoreni spriyatlivi umov dlya nastupu na Vitebsk 1944 1945red Polkovodnickij talant Ivana Bagramyana rozkrivsya pid chas Biloruskoyi operaciyi jogo vijska vizvolyali Vitebsk Minsk i Polock cherven lipen 1944 Pid chas Shyaulyajskoyi operaciyi vijska 1 go Pribaltijskogo frontu vizvolili znachnu chastinu teritoriyi Latviyi ta Litvi vijshli do Rizkoyi zatoki izolyuvavshi nimecku grupu armij Pivnich u Pribaltici Spilno z vijskami 1 go Biloruskogo K K Rokossovskij 2 go Biloruskogo G F Zaharov i 3 go Biloruskogo I D Chernyahovskij frontiv vijska 1 go Pribaltijskogo frontu rozgromili nimecku grupu armij Centr v Bilorusi 29 lipnya 1944 za uspishnu organizaciyu dij vijsk frontu pid chas Biloruskoyi operaciyi I H Bagramyanu bulo prisvoyene zvannya Geroj Radyanskogo Soyuzu Dali vijska 1 go Pribaltijskogo frontu vdalo diyali v Pribaltijskij operaciyi a v kvitni 1945 roku brali uchast u Kenigsberzkij operaciyi v rezultati yakoyi bulo likvidovane velike ugrupuvannya protivnika i zahopleno misto fortecya Kenigsberg 24 chervnya 1945 ocholiv zvedenij polk 1 go Pribaltijskogo frontu na Paradi Peremogi v Moskvi Faktichno Bagramyan zrobiv najbilsh shvidku kar yeru sered usih oficeriv Radyanskogo Soyuzu za vsyu Nimecko radyansku vijnu Vin pochav vijnu polkovnikom i za 2 roki dosluzhivsya do generala armiyi Ni do nogo ni pislya nihto ne robiv taku bliskuchu kar yeru u radyanskij armiyi Pislyavoyennij periodred U povoyennij chas I H Bagramyan zajmav rizni posadi U zv yazku z rozformuvannyam 3 go Biloruskogo frontu 9 lipnya 1945 I H Bagramyan buv priznachenij komanduvachem vijskami novostvorenogo Pribaltijskogo vijskovogo okrugu Z 28 travnya 1954 roku Golovnij inspektor Ministerstva oboroni SRSR Na cij posadi propracyuvav v 1954 1955 rokah 11 bereznya 1955 I H Bagramyan otrimav vijskove zvannya Marshal Radyanskogo Soyuzu i v tomu zh roci priznachyenij na posadu zastupnika Ministra oboroni SRSR 8 chervnya 1956 roku I H Bagramyan staye nachalnikom Vishoyi vijskovoyi akademiyi imeni K Ye Voroshilova 2 chervnya 1958 vin znovu priznachayetsya zastupnikom Ministra oboroni SRSR nachalnikom Tilu Ministerstva oboroni SRSR piznishe zastupnik Ministra oboroni SRSR nachalnik Tilu Zbrojnih Sil SRSR Z 1961 roku chlen CK KPRS Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 10 go sklikan 1946 1982 1 grudnya 1977 za zaslugi pered Zbrojnimi Silami SRSR i v zv yazku z 80 richchyam z dnya narodzhennya Marshal Radyanskogo Soyuzu Bagramyan Ivan Hristoforovich nagorodzhenij drugoyu medallyu Zolota Zirka Pomer 21 veresnya 1982 Urna z jogo prahom pohovana v Kremlivskij stini na Chervonij ploshi v Moskvi Vijskovi zvannyared Polkovnik 29 11 1935 general major 12 08 1941 general lejtenant 27 12 1941 general polkovnik 27 08 1943 general armiyi 17 11 1943 Marshal Radyanskogo Soyuzu 11 03 1955 Nagorodired SRSRred Dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 29 lipnya 1944 1 grudnya 1977 7 ordeniv Lenina 29 07 44 06 11 45 01 12 47 02 12 57 02 12 67 01 12 72 01 12 77 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 22 02 68 3 ordena Chervonogo Prapora 06 11 41 30 11 44 17 05 51 2 ordena Suvorova 1 go stupenya 27 08 43 19 04 45 Orden Kutuzova 1 go stupenya 09 04 43 Orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya 30 04 75 Pochesna zbroya iz zolotim zobrazhennyam Derzhavnogo gerba SRSR 22 02 1968 Damaska shablya podarunok virmenskogo narodu Medal Za oboronu Kiyeva Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Medal Za vzyattya Kenigsberga Medal Za zmicnennya bojovoyi spivdruzhnosti Medal Za osvoyennya cilinnih zemel Medal Veteran Zbrojnih sil SRSR Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal V pam yat 1500 richchya Kiyeva Medal V pam yat 800 richchya Moskvi Medal V oznamenuvannya 100 richchya z dnya narodzhennya Volodimira Illicha Lenina Inozemni nagorodired Literaturared V A Egorshin Feldmarshaly i marshaly M 2000 Karpov Vladimir Marshal Bagramyan My mnogo perezhili v tishi posle vojny Marshaly Sovetskogo Soyuza lichnye dela rasskazyvayut M 1996 Abramov A S U Kremlyovskoj steny Izd 7 e dop M Politizdat 1987 Vasilevskij A M Marshal Sovetskogo Soyuza I X Bagramyan VIZh 1977 12 S 11 Denisov N Doblest i slava polkovodca Geroi ognennyh let M 1984 Kn 7 Merzhanov M I Soldat general marshal M 1974 127 s Sovetskaya Voennaya Enciklopediya 2 izd T 1 M Voenizdat 1990 Posilannyared Bagramyan Ivan Hristoforovich PITOMEC POBEDY Arhivovano 16 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Marshal Bagramyan Arhivovano 23 grudnya 2008 u Wayback Machine Bagramyan Ivan Hristoforovich Arhivovano 21 listopada 2008 u Wayback Machine Den rozhdeniya marshala Sovetskogo Soyuza dvazhdy Geroya Bagramyana otmetili v Erevane Bagramyan Ivan Hristoforovich 1897 1982 Ivan Hristoforovich Bagramyan Arhivovano 20 sichnya 2012 u Wayback Machine Zakony gor marshala Bagramyana Arhivovano 8 sichnya 2011 u Wayback Machine Bagramyan Ivan Hristoforovich Arhivovano 3 kvitnya 2008 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bagramyan Ivan Hristoforovich amp oldid 42819517