Аяїс

Аяїс (Уаяїс, Уаясіс) — історична область країни Наїрі (Урарту, Арарту), розташована на південному узбережжі озера Тосп (Ван), названа за ім'ям урартського племені аяїс, одного з головних союзників племені біайна.

Історія Вірменії
Держави та утворення
Айраратське царство • Велика Вірменія • Мала Вірменія • Цопк • Софена • Марзпанська Вірменія• Вірменський емірат Анійське царство • Сюнік • Васпуракан • Ташир—Дзорагет Арцах • Хачен • Карс • Царство Варажнуні Кесун • • • • Кілікія Шах-Арменіди • • • Чухур-Саад • Карабах Вірменська область • Еріванська губернія Єлизаветпольська губернія • Перша Республіка Вірменська РСР • Республіка Вірменія • НКР
Війни: • Туреччина• Грузія •Азербайджан • Карабах Битви: Тигранакерт • • • Аварайр • • Манцикерт • Гарні • Бітліс • Сардарапат • • Каракіліс
Релігії
Язичництво • Мітраїзм Вірменська апостольська церква Павликіани • • Католицизм
Географія
(Західна • Східна) Вірменське нагір'я • Кілікія
Гайкіди • Єрвандіди • Арташесіди Аршакуні • Арцруніди • Багратуні Рубеніди • Хетуміди • Лузіньяни • Кюрикіди
Арменакан • • Дашнакцутюн • Фідаї Цегакрон • АСАЛА • Міацум
Тематичні статті
Вірмени • • Культура • Мова • Вірменське питання Геноцид • • Амшенці • Столиці • Матенадаран • Вірменознавство • Вірменське Відродження • Шляхта
Хронологія

Історія

Територія племені Аяїс зазнала спустошливої навали і завоювання ассирійським царем Саргоном II. Згідно з написом Саргона II, під час свого походу на Урарту 714 р. до н. е. він вирушив з Аяду (південний берег Ванського озера), перейшов річки Аллуріа, Калланіа і Інная і прибув в Уаяїс, опорну область царя Урарту, «кінець меж Урарту, що поруч з Наїрі». «Уаяїс, його укріплене місто, велика фортеця, найсильніша з усіх його фортець, красива будовою, — були поселені в ній його хоробрі воїни, лазутчики, яких посилають, щоб проникти в задуми навколишніх країн. Туди ж він поставив своїх воєначальників із їхніми полками, міцною стіною оточив бійців». У написі Саргона, крім області, міста й фортеці Уаяїс, є згадка і про поселення Старий Уаяїс на південному березі озера Ван, в області Аяду з 30 укріпленими містами (фортецями), розставленими «по березі бурхливого моря», на вістрях великих гір. Сильними фортецями були Аргіштіуна і Калланіа, збудовані «нагорі гір Арциду і Махунніа, які були висотою 120 ліктів». Фортеці захищали «пращники і списники, надія його країни»[1] [Архівовано 12 грудня 2017 у Wayback Machine.][2] [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.][3]

Спадкоємцем племені Аяїс стало вірменське князівство ^[ru].

Зараз вже визнано, що зачатки вірменської державності йдуть не тільки від епохи падіння Урарту та Ассирії, але й глибше. Як зачаток вірменської державності можна розглядати і будь-яку хурритську, або лувійську державу на території Вірменського нагір'я — і ці держави були також створені не чужими вірменам етнічними групами, а людьми, нащадки яких влилися у вірменський народ, хоча самі й розмовляли іншими мовами.

Примітки

1. Дьяконов И.М. Предыстория армянского народа. Глава III. Образование армянского народа. annales.info. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.

Посилання

• 46. Из анналов Саргона II (722/1—705 гг. до н. э.). Надписи II и V зал дворца в Дур-Шаррукине [Архівовано 12 грудня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Карпенко И. К. (серия «Великие полководцы»). Лев из Ассирии(рос.)
• Древний Кавказ. От доисторических поселений Анатолии до христианских царств(рос.)

Література

46. З анналів Саргона II (722/1—705 рр. дон. е.). Написи II і V зали палацу в Дур-Шаррукіні. Переклад С. М. Бацієвої. (Варіанти з анналів XIV залу). Вавилонський літературний діалект аккадської. Н. Wincller, Die Keilschifttexte Sargons, Leipzig, 1889, стор 8.