Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Французькі революційні та Наполеонівські війни, які іноді називають Коаліційними, складалися із семи воєн, які вели різні військово-політичні союзи Великих європейських держав ― відомі також як Коаліції ― проти Революційної Франції між 1792 та 1815 роками. Спочатку дії велись проти нещодавно оголошеної Французької Республіки, а з 1799 р. ― проти першого консула, а пізніше імператора ― Наполеона Бонапарта. Цей період охоплює як Французькі революційні війни, так і Наполеонівські війни, хоча, строго кажучи, він виключає конфлікти, які не ставили Францію проти коаліції держав. Прикладом ― вторгнення Франції у Швейцарію.
| Антифранцузькі коаліції | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Французька Імперія у 1812:Французька Імперія та колонії Держави-клієнти та окуповані території | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Перша французька республіка (1792—1804)→ Перша Французька імперія (1804—1815)[en] | Головні Європейські держави: Велика Британія Священна Римська імперія (1792—1801)→ Австрійська імперія (з 1804) Королівство Пруссія Російська імперія | ||||||
| Втрати | |||||||
| Французькі: 1,000,000 загиблих, поранених, зниклих безвісти, полонених або дезертирів (1792—1801) 306,000 вбитих (1805—1815) | Австрійські: 514,700 вбитих, поранених або полонених (1792—1797) 440,000 вбитих, поранених або полонених (1799—1801) 396,000 загиблих у бою (1805—1815) Прусські: 154,000 вбитих у бою Російські: 299,000 вбитих у бою | ||||||
| Війна четвертої коаліції: 700,000 смертей Війна п'ятої коаліції: 300,000 смертей Піренейська війна: 2,400,000 смертей Війна шостої коаліції: 450,000 смертей Війна сьомої коаліції: 60,000 смертей | |||||||
Коаліційні війни включають наступні події:
- Війна першої коаліції (квітень 1792 ― жовтень 1797)
- Війна другої коаліції (1798 ― 1802)
- Війна третьої коаліції (1803 ― 1806)
- Війна четвертої коаліції (жовтень 1806 ― липень 1807)
- Війна п'ятої коаліції (квітень ― жовтень 1809 р.)
- Війна шостої коаліції (березень 1813 ― травень 1814)
- Війна сьомої коаліції, також відома як Сто днів (березень ― липень 1815 р.)
Термінологія
Етимологія
Одне з перших вживань цього терміну можна знайти у звіті Трибунату за 1803 р. під назвою «Résultats des guerres, des négociations et des traités qui ont préced́é et suivi la koalition contre la France» («Результати воєн, переговорів та договорів, які передували та слідували коаліції проти Франції»). Про подію у квітні 1793 р., коли генерал Дюмуріє щойно зазнав поразки під Неервінденом й дезертирував до Австрії, викликавши зневіру у Франції, сказано:
Les événements de cette époque sont les plus pénibles à décrire de доus ceux qui ont signalé les guerres de la coalition. («Події цього часу найбільш болючі для опису з усіх тих, що названі війнами коаліції»).
У січні 1805 р. «Salzburger Intelligenzblatt» була однією з перших коаліційних війн, коли обговорювався «Das Staatsinteresse von Baiern bei dem dritten Koalitions-Kriege» («Національний інтерес Баварії в Третій коаліційній війні»). Хоча до того часу уже була сформована третя коаліція, війна ще не розпочалась. Австрійська газета обговорювала питання того, чому сусідній електорат Баварії, скоріш за все, стане на бік Французької Республіки, а не очолюваної Австрією коаліції. 30 вересня 1805 р., через кілька днів після початку Ульмської кампанії, імператор Наполеон звернувся до своїх військ у Страсбурзі, розпочавши свою промову словами:
«Soldats, la guerre de la troisième coalition est commencée». («Солдати, розпочалась Війна третьої коаліції»).
Інші терміни
Цей термін також відрізняється від поняття «Французькі революційні війни», який охоплює будь-яку війну за участі Революційної Франції між 1792 та 1799 роками, коли Наполеон захопив владу переворотом 9 листопада 1799, що зазвичай вважається завершенням Французької революції. Оскільки Війна другої коаліції (1798—1802 рр.) вже розпочалась, коли Наполеон захопив владу, війна може як зараховуватись, так і не зараховуватись до Французьких революційних воєн, які у зв'язку із цим можуть вважатись завершеними як у 1799 р., 1801 р. (Люневільський мир), так і у 1802 р. (Ам'єнський мир).
Він також відрізняється від терміну «Наполеонівські війни», який охоплює будь-яку війну за участю Франції, якою керував Наполеон між 1799 і 1815 рр., ― що включає Війну другої коаліції (1798—1802 рр.), ― або ту, що не розпочинається до Війни третьої коаліції (1803/1805, залежно від періодизації). В останньому випадку історики не називають війну другої коаліції «наполеонівською», оскільки Наполеон не ініціював її сам, а лише «успадкував» її від Революційної Французької Директорії, яку він скинув в ході війни.
Оскільки це поняття відноситься тільки до воєн за участю будь-якої зі сторін коаліції, не всі війни, зараховані до Французьких революційних і Наполеонівських воєн, вважаються Коаліційними. Прикладом, вторгнення Франції в Швейцарію (1798 рік, між першою і другою коаліцією), Війна палиць (1802 рік, між другою і третьою коаліцією) і Французько-російська війна (1812, між п'ятою та шостою коаліцією) не є Коаліційними, оскільки Франція воювала проти одного супротивника.
Коаліційні партії
Основними Європейськими державами, що створювали різні Антифранцузькі коаліції, були Велика Британія, Росія, Австрія та Пруссія. Хоча, за винятком Великої Британії, не всі з них брали участь в кожній коаліції.
До більш дрібних держав, які час від часу приєднувалися до коаліцій, відносяться Іспанія, Неаполь, П'ємонт-Сардинія, Голландська республіка, Османська імперія, Португалія, Швеція, Данія-Норвегія та різні німецькі й італійські держави.
Коаліції з першої по п'яту розпалися, коли одна або кілька сторін зазнали поразки з боку Франції й були змушені вийти з союзу. Іноді вони ставали союзниками Франції.
Шоста та сьома коаліції були розпущені після поразки Наполеона в 1814 й 1815 роках, і відбулось встановлення балансу сил між сторонами на Віденському конгресі.
| Учасники | Перша (1792—1797) | Друга (1798—1802) | Третя (1803—1806) | Четверта (1806—1807) | П'ята (1809) | Шоста (1812—1814) | Сьома (1815) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Велика Британія | Так | Так | Так | Так | Так | Так | Так |
| Священна Римська імперія (до 1806) | Так | Так | Так (до грудня 1805) | ||||
| Баден (з 1806) | Так (з жовтня 1813) | ||||||
| Баварія (з 1806) | Так (з жовтня 1813) | Так | |||||
| Нассау (з 1806) | Так | ||||||
| Саксонія (з 1806) | Так (до грудня 1806) | Так (з жовтня 1813) | |||||
| Вюртемберг (з 1806) | Так (з жовтня 1813) | ||||||
| Чорні брауншвейгці (з 1809) | Так | Так | Так | ||||
| Ганновер (з 1814) | Так | ||||||
| Австрійська імперія (з 1804) | Так (1805) | Так | Так | Так | |||
| Пруссія | Так (до 1795) | Так | Так | Так | |||
| П'ємонт-Сардинія | Так (до 1796) | Так | |||||
| Португалія | Так | Так (до 1801) | Так | Так | Так | ||
| Іспанія | Так (до 1795) | Так | Так | Так | |||
| Османська імперія | Так (до 1801) | ||||||
| Росія | Так (до 1799) | Так (1805) | Так | Так | Так | ||
| Тосканія (до 1801 та з 1815) | Так (до 1801) | Так | |||||
| Мальта | Так (1798–1800) | ||||||
| Мальтійський орден | Так (1798) | ||||||
| Неаполь | Так | Так (до 1801) | Так (з 1805) | ||||
| Сицилія | Так (з 1806) | Так | Так | Так | Так | ||
| Нідерланди | Так (до 1795) | Так | Так | ||||
| Швеція | Так (з 1805) | Так | Так | Так | |||
| Швейцарія | Так | ||||||
Війна першої коаліції
Війна першої коаліції тривала в період з 1792 по 1797 рік проти, спочатку, Королівства Франції, а потім ― Французької республіки. Кожна держава, що брала участь у війні, хотіла привласнити конкретну частину Франції після її поразки, якої так і не відбулося.
Відносини між французькими революціонерами та сусідніми монархіями погіршилися після Пільницької декларації в серпні 1791 року. Через вісім місяців після голосування в Законодавчих зборах, очолюваними революціонерами, Франція оголосила війну Австрії 20 квітня 1792 року. Пруссія, яка уклала союз з Австрією в лютому, оголосила війну Франції в червні 1792 року. У липні 1792 армія під командуванням герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля, що складалась в основному з прусаків, приєдналася до австрійської сторони і вторглася на територію Франції. Взяття Вердена (2 вересня 1792 року) спровокувало Вересневу різанину в Парижі. Франція контратакувала, здобувши перемогу при Вальмі (20 вересня), а через два дні Законодавчі збори проголосили Французьку республіку.
Згодом ці держави здійснили кілька вторгнень у Францію сушею й морем, причому Пруссія й Австрія атакували з боку австрійських Нідерландів і Рейну, а Королівство Великої Британії підтримало повстання в провінційній Франції й обложило Тулон в жовтні 1793 року. Франція зазнавала поразки (битва при Неервіндені, 18 березня 1793 роки) і внутрішнього повстання (Вандейська війна), й відповіла відповідними заходами. Було сформовано Комітет громадського порятунку (6 квітня 1793 року) й відбулась Масова мобілізація потенційних солдатів віком від 18 до 25 років (серпень 1793 року). Нові французькі армії контратакували, відбили загарбників і просунулися за межі Франції.
Французи створили Батавську республіку в якості братської республіки (травень 1795 роки) і домоглися визнання Пруссією французького контролю над лівим берегом Рейну згідно Базельського миру. Згідно із Кампо-Формійським миром, Священна Римська імперія поступалася Франції Австрійськими Нідерландами, а Північна Італія була перетворена в кілька французьких братніх республік. Іспанія уклала окремий мирний договір з Францією (другий Базельський мир), а французька Директорія здійснила план по захопленню більшої частини Священної Римської імперії.
На північ від Альп ерцгерцог Карл Тешенський виправив ситуацію в 1796 році, проте Наполеон веде усіх за собою проти Сардинії та Австрії в Північній Італії (1796—1797 рр.) в районі Паданської рівнини, кульмінацією чого стали [ru] і Кампо-Формійський мир (жовтень 1797). Перша коаліція розпалася, залишивши на полі бою проти Франції тільки Британію.
Війна другої коаліції
Війна другої коаліції (1798—1802 рр.) була другою війною проти революційної Франції з боку більшості європейських монархій на чолі з Великою Британією, Австрією та Росією, включаючи Османську імперію, Португалію, Неаполь і різні німецькі монархії. Пруссія не приєдналась до цієї коаліції, а Іспанія підтримала Францію.
Метою було стримати експансію Французької республіки та відновити монархію у Франції. Їм не вдалося повалити революційний режим. Було укладено Люневільський договір 1801 року, згідно якого деякі австрійські володіння в межах Священної Римської імперії були скасовані, а французький контроль був поширений на лівий берег Рейну «з повним суверенітетом», проте Франція відмовилась від будь-яких претензій на території на схід від Рейну. Були встановлені спірні кордони в Італії.
Велика Британія та Франція підписали Ам'єнський мирний договір в березні 1802 року, в результаті чого в Європі настав період миру, який тривав 14 місяців. До травня 1803 року Велика Британія та Франція знову були в стані війни, а в 1805 році Велика Британія зібрала третю коаліцію, щоб відновити війну проти Франції.
Війна третьої коаліції
Війна третьої коаліції тривала з 1803 по 1806 рік. В ході війни Франція та її держави-клієнти під керівництвом Наполеона перемогли альянс. Третя коаліція складалась із Сполученого Королівства, Священної Римської імперії, Російської імперії, Неаполя, Сицилії та Швеції. Пруссія зберігала нейтралітет під час війни.
Велика Британія вже перебувала в стані війни з Францією після розриву Ам'єнського договору й залишалася єдиною країною, що все ще знаходиться в стані війни з Францією після підписання Пресбурзького мирного договору. З 1803 по 1805 рік Велика Британія знаходилася під постійною загрозою французького вторгнення, однак королівський флот забезпечив собі панування на морі й рішуче знищив франко-іспанський флот в Трафальгарській битві в жовтні 1805 року.
Війна третьої коаліції повністю завершилася в 1804—1805 рр., оскільки дії Наполеона в Італії та Німеччині (зокрема, арешт і страта [ru]) підштовхнули Австрію й Росію до об'єднання з Великою Британією проти Франції. Війна включала сухопутні операції, що забезпечили швидку перемогу Франції, включали [en]; великий маневр Великої армії, що тривав з кінця серпня до середини жовтня 1805 року і який захопив всю австрійську армію; вирішальну перемогу Франції над об'єднаними австро-російськими силами під командуванням царя Олександра I в битві під Аустерліцом на початку грудня. Аустерліц фактично поклав кінець третій коаліції, хоча пізніше була проведена невелика побічна кампанія проти Неаполя, яка також завершилася вирішальною перемогою Франції в [en]. 26 грудня 1805 року Австрія та Франція підписали Пресбурзький договір, який виводив Австрію з війни і коаліції, а також підкріплював раніше укладені між двома державами Кампо-Формійський та Люневільський договори. Договір підтвердив поступку Австрією земель в Італії і Баварії Франції та Німеччини німецьким союзникам Наполеона, наклав на переможених Габсбургів компенсацію в розмірі 40 мільйонів франків і дозволив переможеним російським військам вільний прохід зі зброєю та спорядженням через ворожі території та повернення на батьківщину.
Перемога під Аустерліцом також спонукала Наполеона створити Рейнську конфедерацію ― збори німецьких держав-клієнтів, які взяли на себе зобов'язання зібрати армію в 63 000 чоловік. Прямим наслідком цих подій стало припинення існування Священної Римської імперії, коли в 1806 році Франц II зрікся імператорського престолу, ставши Францом I ― імператором Австрії. Однак ці досягнення не привели до встановлення міцного миру на континенті. Аустерліц не змусив заспокоїтися ні Росію, ні Британію, чиї армії захищали Сицилію від французького вторгнення. Тим часом, занепокоєння Пруссії з приводу зростаючого французького впливу в Центральній Європі викликало війну четвертої коаліції в 1806 році.
Війна четвертої коаліції
Четверта коаліція боролася проти Французької імперії Наполеона q зазнала поразки у війні 1806—1807 років. Основними учасниками коаліції були Пруссія та Росія, а також Саксонія, Швеція й Велика Британія. За винятком Пруссії, деякі члени коаліції раніше воювали з Францією в складі Третьої коаліції. 9 жовтня 1806 Пруссія приєдналася до оновленої коаліції, побоюючись посилення влади Франції після поразки Австрії і створення Рейнської конфедерації під егідою Франції. Пруссія і Росія мобілізувалися для нової кампанії, причому Пруссія зосередила війська в Саксонії.
Наполеон завдав вирішальної поразки пруссакам в ході стрімкої кампанії, кульмінацією якої стала битва під Єною та Ауерштедтом 14 жовтня 1806 року. Французькі війська під командуванням Наполеона окупували Пруссію, переслідували залишки розбитої прусської армії й захопили Берлін.
Згодом вони просунулися до Східної Пруссії, Польщі та російського кордону, де 7-8 лютого 1807 року у битві під Ейлау вони безрезультатно воювали з росіянами. Просування Наполеона російським кордоном було призупинено навесні, коли він поповнив свою армію свіжими припасами. Російські війська були остаточно розбиті французами в битві під Фрідландом 14 червня 1807 року, а через три дні Росія попросила про перемир'я.
За Тільзитським договором в липні 1807 року, Франція уклала мир з Росією, яка погодилася приєднатися до Континентальної системи. Однак договір був особливо суворий у відношенні Пруссії, оскільки Наполеон зажадав більшу частину прусської території уздовж нижнього Рейну на захід від Ельби і на території колишньої Речі Посполитої. Відповідно, ці придбання були включені до складу нового Вестфальського королівства, очолюваного його братом Жеромом Бонапартом. Він також створив Варшавське герцогство ― польську державу-клієнта, якою керував його новий союзник ― король Саксонії. В кінці війни Наполеон став господарем майже всієї західної і центральної континентальної Європи, за винятком Іспанії, Португалії, Австрії та кількох інших невеликих держав.
Незважаючи на закінчення четвертої коаліції, Велика Британія продовжувала воювати з Францією. Військові дії на суші поновилися пізніше в 1807 році, коли франко-іспанські війська вторглися в союзну Британії Португалію, почавши Піренейську війну. П'ята коаліція буде зібрана, коли в 1809 році до конфлікту знову приєднається Австрія.
Війна п'ятої коаліції
Основний конфлікт відбувався в центральній Європі між Австрійською імперією Франциска I і Французькою імперією Наполеона. Французів підтримували їх держави-клієнти, включаючи Королівство Італію, Рейнську конфедерацію та Варшавське герцогство. Австрію підтримувала п'ята коаліція, в яку входили Велика Британія, Португалія, Іспанія, Сардинське та Сицилійське королівства, хоча останні два не брали участі в бойових діях.
До початку 1809 року велика частина французької армії була залучена до півострівної війни проти Великої Британії, Іспанії та Португалії. Після того, як Франція вивела 108 000 солдатів з Німеччини, Австрія напала на Францію з метою повернути території, втрачені в ході війни третьої коаліції. Австрійці сподівалися, що Пруссія підтримає їх як їхній колишній союзник, проте Пруссія вважала за краще зберегти нейтралітет.
10 квітня 1809 року австрійські війська під командуванням ерцгерцога Карла перетнули кордон Баварії ― держави-клієнта Франції. Відповідні дії французів під командуванням Луї-Александра Бертьє були дезорганізовані, але з прибуттям Наполеона 17 квітня порядок був наведений. Наполеон повів наступ на Ландсгут, сподіваючись відрізати австрійців від лінії відступу і зайти їм у тил. Карл перейшов Дунай біля Регенсбурга, що дозволило йому відступити на схід. Йому не вдалось досягти австрійської столиці ― Відня раніше французів. Французька атака через Дунай була відбита 21-22 травня в Асперн-Есслінзькій битві, але повторна атака в липні була успішною. Наполеон здобув велику перемогу в битві під Ваграмом 5-6 липня, що змусило австрійців підписати [ru] 12 липня. Вторгнення австрійців в Варшавське герцогство і Саксонію (де вони билися разом із Чорними брауншвейгцями) були відбиті, а самі вони були вигнані зі своїх територій в Італії. Британські війська висадилися в Голландії, але не змогли досягти своєї мети ― захопити Антверпен ― і пізніше були відкликані.
Війна закінчилася Шенбруннським договором, який був суворим по відношенню до Австрії, оскільки вона втратила свої середземноморські порти і 20 % свого населення. Росії було передано Тарнопіль. Незважаючи на остаточну перемогу Франції, поразка в Асперн-Есслінзькій битві показала, що Наполеона можна перемогти на полі бою. Війна привела до [ru], [en] 1809 року й повстань в Італії, які, хоча й були придушені, віщували майбутні націоналістичні і антифранцузькі повстання.
Після Шенбруннського миру Австрія стала союзником Франції, що було закріплено шлюбом Наполеона з австрійською принцесою Марією Луїзою.
Війна шостої коаліції
У війні шостої коаліції (березень 1813 ― травень 1814), іноді відомої в Німеччині як «Визвольна війна», коаліція з Австрії, Пруссії, Росії, Великої Британії, Португалії, Швеції, Іспанії та ряду німецьких держав завдала поразки Франції і відправила Наполеона у вигнання на Ельбу. Після катастрофічного вторгнення Франції в Росію в 1812 році, в якому вони були змушені підтримати Францію, Пруссія і Австрія приєдналися до Росії, Великої Британії, Швеції, Португалії та повстанців Іспанії, які вже перебували в стані війни з Францією.
В ході війни шостої коаліції відбулися великі битви під [ru], Бауценом та Дрезденом. Ще більша битва під Лейпцигом (також відома як «Битва народів») стала найбільшим боєм в історії Європи до Першої світової війни. В кінцевому рахунку, невдачі Наполеона в Португалії, Іспанії та Росії виявилися насінням його поразки. Реорганізувавши свої армії, союзники витіснили Наполеона з Німеччини в 1813 році і вторглися до Франції в 1814 році. Союзники розгромили французькуу армію, зайняли Париж і змусили Наполеона зректися престолу і вирушити у вигнання. Французька монархія була відроджена союзниками, які передали владу спадкоємцеві династії Бурбонів в рамках Реставрації Бурбонів.
Однак на цьому Наполеонівські війни не закінчилися. Згодом Наполеон втік з полону і повернувся до влади у Франції, розв'язавши війну сьомої коаліції в 1815 році, поки не зазнав остаточної поразки.
Війна сьомої коаліції
1 березня 1815 року Наполеон разом з близько 1 000 солдатів старої гвардії, які були залишені йому у засланні як почесна варта, висадився на півдні Франції. З цим військом він вирушив на Париж. Уряд Франції висилав проти нього війська, але вони переходили на бік Наполеона. 13 березня Наполеон видав декрет про відновлення Імперії.
Стоденна війна ознаменувала період між поверненням Наполеона з вигнання в Париж і другою реставрацією короля Людовика XVIII. Період війни становив 110 днів. Війна сьомої коаліції включає кампанію Ватерлоо, Неаполітанську війну, а також ряд інших дрібних кампаній.
Наполеон повернувся в той час, коли засідав Віденський конгрес. 13 березня, за сім днів до прибуття Наполеона в Париж, влада на конгресі оголосила його поза законом, а 25 березня Австрія, Пруссія, Росія та Велика Британія ― чотири великі держави і ключові члени сьомої коаліції ― зобов'язалися вивести на поле бою по 150 000 чоловік, щоб покласти край його правлінню. Це поклало початок останньому конфлікту в Наполеонівських війнах, поразці Наполеона в битві при Ватерлоо, другій реставрації французького королівства і постійним посиланням Наполеона на далекий острів Святої Єлени, де він помер в травні 1821 року.
Примітки
- Clodfelter, Micheal (2017). Warfare and armed conflicts : a statistical encyclopedia of casualty and other figures, 1492-2015 (вид. Fourth edition). Jefferson, North Carolina. ISBN . OCLC 984342511.
- Forrest, Alan (2004). The French Revolutionary and Napoleonic Wars. Early Modern Military Hisдоry, 1450–1815 (англ.). London: Palgrave Macmillan UK. с. 196—211. doi:10.1057/9780230523982_12. ISBN .
{{}}: Проігноровано невідомий параметр|ediдоr-first=(); Проігноровано невідомий параметр|ediдоr-last=() - Grab, Alexander (17 липня 2003). (англ.). Macmillan International Higher Education. ISBN . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- (нім.). Verlag des Zeitungs-Comдоirs. 1805. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- Ligaran, François (2015). L'hisдоire de France depuis 1789 jusqu'en 1848 racontée à mes petits-enfants : доme premier. Cork: Primenдо Digital Publishing. ISBN . OCLC 914153128.
- French Revolution, The. 1911 Encyclopædia Britannica. Т. Volume 11. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 24 серпня 2021.
- Noah., Shusterman, (2015). De Franse Revolutie. Historisch Nieuwsblad. ISBN . OCLC 1049806035.
- . www.1789-1815.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2021.
- . www.napoleon-series.org. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- Blanning, T. C. W. (1996). The French Revolutionary Wars, 1787-1802. London: Arnold. ISBN . OCLC 33947177.
- . www.gale.com (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2014. Процитовано 25 серпня 2021.
- . napoleon.org (fr-FR) . Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- Chandler, David G. (1966). The campaigns of Napoleon. New York. ISBN . OCLC 401930.
- Billinger, Robert D.; Brose, Eric Dorn (1999-05). German History 1789-1871: From the Holy Roman Empire to the Bismarckian Reich. German Studies Review. Т. 22, № 2. с. 288. doi:10.2307/1432080. ISSN 0149-7952. Процитовано 25 серпня 2021.
- . www.jstor.org. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- G., Chandler, David (2007). Jena 1806 : Napoleon destroys Prussia. Osprey. ISBN . OCLC 315740481.
- Gill, John H (2020). The Battle of Znaim : Napoleon, the Habsburgs and the end of the War of 1809. Yorkshire. ISBN . OCLC 1156321110.
- Neillands, Robin (2003). Wellington and Napoleon : clash of arms, 1807-1815. Barnsley, S. Yorkshire. ISBN . OCLC 881430750.
- Johnson, Paul (2003). Napoleon. London: Phoenix. ISBN . OCLC 52924846.
- Iwan, Dariusz (30 грудня 2008). Revision of the Genus Reichardtiellina Kaszab, 1982 (Coleoptera: Opatrini). Annales Zoologici. Т. 58, № 4. с. 731—744. doi:10.3161/000345408x398871. ISSN 0003-4541. Процитовано 25 серпня 2021.
- Englund, Steven (2004). Napoleon : a political life. New York: Scribner. ISBN . OCLC 52901252.
- Esdaile, Charles J. (2002). The French Wars, 1792-1815. London: Routledge. ISBN . OCLC 50175400.
- Fisher, Todd (31 жовтня 2013). The Napoleonic Wars. doi:10.4324/9781315063775. Процитовано 25 серпня 2021.
- Waterloo Campaign. 1911 Encyclopædia Britannica. Т. Volume 28. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- Gifford, C. H. (1817). (англ.). W. Lewis. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- Hamilton-Williams, David (1994). Waterloo : new perspectives : the great battle reappraised. New York: John Wiley & Sons. ISBN . OCLC 30030530.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Francuzki revolyucijni ta Napoleonivski vijni yaki inodi nazivayut Koalicijnimi skladalisya iz semi voyen yaki veli rizni vijskovo politichni soyuzi Velikih yevropejskih derzhav vidomi takozh yak Koaliciyi proti Revolyucijnoyi Franciyi mizh 1792 ta 1815 rokami Spochatku diyi velis proti neshodavno ogoloshenoyi Francuzkoyi Respubliki a z 1799 r proti pershogo konsula a piznishe imperatora Napoleona Bonaparta Cej period ohoplyuye yak Francuzki revolyucijni vijni tak i Napoleonivski vijni hocha strogo kazhuchi vin viklyuchaye konflikti yaki ne stavili Franciyu proti koaliciyi derzhav Prikladom vtorgnennya Franciyi u Shvejcariyu Antifrancuzki koaliciyiFrancuzka Imperiya u 1812 Francuzka Imperiya ta koloniyi Derzhavi kliyenti ta okupovani teritoriyiData20 kvitnya 1792 20 listopada 1815 23 rokiv ta 7 misyaciv MisceYevropaRezultatPeremoga KoaliciyiStoroniPersha francuzka respublika 1792 1804 Persha Francuzka imperiya 1804 1815 en Golovni Yevropejski derzhavi Velika Britaniya Svyashenna Rimska imperiya 1792 1801 Avstrijska imperiya z 1804 Korolivstvo Prussiya Rosijska imperiyaVtratiFrancuzki 1 000 000 zagiblih poranenih zniklih bezvisti polonenih abo dezertiriv 1792 1801 306 000 vbitih 1805 1815 Avstrijski 514 700 vbitih poranenih abo polonenih 1792 1797 440 000 vbitih poranenih abo polonenih 1799 1801 396 000 zagiblih u boyu 1805 1815 Prusski 154 000 vbitih u boyu Rosijski 299 000 vbitih u boyuVijna chetvertoyi koaliciyi 700 000 smertej Vijna p yatoyi koaliciyi 300 000 smertej Pirenejska vijna 2 400 000 smertej Vijna shostoyi koaliciyi 450 000 smertej Vijna somoyi koaliciyi 60 000 smertej Koalicijni vijni vklyuchayut nastupni podiyi Vijna pershoyi koaliciyi kviten 1792 zhovten 1797 Vijna drugoyi koaliciyi 1798 1802 Vijna tretoyi koaliciyi 1803 1806 Vijna chetvertoyi koaliciyi zhovten 1806 lipen 1807 Vijna p yatoyi koaliciyi kviten zhovten 1809 r Vijna shostoyi koaliciyi berezen 1813 traven 1814 Vijna somoyi koaliciyi takozh vidoma yak Sto dniv berezen lipen 1815 r TerminologiyaEtimologiya Odne z pershih vzhivan cogo terminu mozhna znajti u zviti Tribunatu za 1803 r pid nazvoyu Resultats des guerres des negociations et des traites qui ont preced e et suivi la koalition contre la France Rezultati voyen peregovoriv ta dogovoriv yaki pereduvali ta sliduvali koaliciyi proti Franciyi Pro podiyu u kvitni 1793 r koli general Dyumuriye shojno zaznav porazki pid Neervindenom j dezertiruvav do Avstriyi viklikavshi zneviru u Franciyi skazano Les evenements de cette epoque sont les plus penibles a decrire de dous ceux qui ont signale les guerres de la coalition Podiyi cogo chasu najbilsh bolyuchi dlya opisu z usih tih sho nazvani vijnami koaliciyi U sichni 1805 r Salzburger Intelligenzblatt bula odniyeyu z pershih koalicijnih vijn koli obgovoryuvavsya Das Staatsinteresse von Baiern bei dem dritten Koalitions Kriege Nacionalnij interes Bavariyi v Tretij koalicijnij vijni Hocha do togo chasu uzhe bula sformovana tretya koaliciya vijna she ne rozpochalas Avstrijska gazeta obgovoryuvala pitannya togo chomu susidnij elektorat Bavariyi skorish za vse stane na bik Francuzkoyi Respubliki a ne ocholyuvanoyi Avstriyeyu koaliciyi 30 veresnya 1805 r cherez kilka dniv pislya pochatku Ulmskoyi kampaniyi imperator Napoleon zvernuvsya do svoyih vijsk u Strasburzi rozpochavshi svoyu promovu slovami Soldats la guerre de la troisieme coalition est commencee Soldati rozpochalas Vijna tretoyi koaliciyi Inshi termini Cej termin takozh vidriznyayetsya vid ponyattya Francuzki revolyucijni vijni yakij ohoplyuye bud yaku vijnu za uchasti Revolyucijnoyi Franciyi mizh 1792 ta 1799 rokami koli Napoleon zahopiv vladu perevorotom 9 listopada 1799 sho zazvichaj vvazhayetsya zavershennyam Francuzkoyi revolyuciyi Oskilki Vijna drugoyi koaliciyi 1798 1802 rr vzhe rozpochalas koli Napoleon zahopiv vladu vijna mozhe yak zarahovuvatis tak i ne zarahovuvatis do Francuzkih revolyucijnih voyen yaki u zv yazku iz cim mozhut vvazhatis zavershenimi yak u 1799 r 1801 r Lyunevilskij mir tak i u 1802 r Am yenskij mir Vin takozh vidriznyayetsya vid terminu Napoleonivski vijni yakij ohoplyuye bud yaku vijnu za uchastyu Franciyi yakoyu keruvav Napoleon mizh 1799 i 1815 rr sho vklyuchaye Vijnu drugoyi koaliciyi 1798 1802 rr abo tu sho ne rozpochinayetsya do Vijni tretoyi koaliciyi 1803 1805 zalezhno vid periodizaciyi V ostannomu vipadku istoriki ne nazivayut vijnu drugoyi koaliciyi napoleonivskoyu oskilki Napoleon ne iniciyuvav yiyi sam a lishe uspadkuvav yiyi vid Revolyucijnoyi Francuzkoyi Direktoriyi yaku vin skinuv v hodi vijni Oskilki ce ponyattya vidnositsya tilki do voyen za uchastyu bud yakoyi zi storin koaliciyi ne vsi vijni zarahovani do Francuzkih revolyucijnih i Napoleonivskih voyen vvazhayutsya Koalicijnimi Prikladom vtorgnennya Franciyi v Shvejcariyu 1798 rik mizh pershoyu i drugoyu koaliciyeyu Vijna palic 1802 rik mizh drugoyu i tretoyu koaliciyeyu i Francuzko rosijska vijna 1812 mizh p yatoyu ta shostoyu koaliciyeyu ne ye Koalicijnimi oskilki Franciya voyuvala proti odnogo suprotivnika Koalicijni partiyiOsnovnimi Yevropejskimi derzhavami sho stvoryuvali rizni Antifrancuzki koaliciyi buli Velika Britaniya Rosiya Avstriya ta Prussiya Hocha za vinyatkom Velikoyi Britaniyi ne vsi z nih brali uchast v kozhnij koaliciyi Do bilsh dribnih derzhav yaki chas vid chasu priyednuvalisya do koalicij vidnosyatsya Ispaniya Neapol P yemont Sardiniya Gollandska respublika Osmanska imperiya Portugaliya Shveciya Daniya Norvegiya ta rizni nimecki j italijski derzhavi Koaliciyi z pershoyi po p yatu rozpalisya koli odna abo kilka storin zaznali porazki z boku Franciyi j buli zmusheni vijti z soyuzu Inodi voni stavali soyuznikami Franciyi Shosta ta soma koaliciyi buli rozpusheni pislya porazki Napoleona v 1814 j 1815 rokah i vidbulos vstanovlennya balansu sil mizh storonami na Videnskomu kongresi Uchasniki kozhnoyi z koalicij Uchasniki Persha 1792 1797 Druga 1798 1802 Tretya 1803 1806 Chetverta 1806 1807 P yata 1809 Shosta 1812 1814 Soma 1815 Velika Britaniya Tak Tak Tak Tak Tak Tak TakSvyashenna Rimska imperiya do 1806 Tak Tak Tak do grudnya 1805 Baden z 1806 Tak z zhovtnya 1813 Bavariya z 1806 Tak z zhovtnya 1813 TakNassau z 1806 TakSaksoniya z 1806 Tak do grudnya 1806 Tak z zhovtnya 1813 Vyurtemberg z 1806 Tak z zhovtnya 1813 Chorni braunshvejgci z 1809 Tak Tak TakGannover z 1814 TakAvstrijska imperiya z 1804 Tak 1805 Tak Tak TakPrussiya Tak do 1795 Tak Tak TakP yemont Sardiniya Tak do 1796 TakPortugaliya Tak Tak do 1801 Tak Tak TakIspaniya Tak do 1795 Tak Tak TakOsmanska imperiya Tak do 1801 Rosiya Tak do 1799 Tak 1805 Tak Tak TakToskaniya do 1801 ta z 1815 Tak do 1801 TakMalta Tak 1798 1800 Maltijskij orden Tak 1798 Neapol Tak Tak do 1801 Tak z 1805 Siciliya Tak z 1806 Tak Tak Tak TakNiderlandi Tak do 1795 Tak TakShveciya Tak z 1805 Tak Tak TakShvejcariya TakVijna pershoyi koaliciyiDokladnishe Vijna pershoyi koaliciyi Strategichna situaciya u Yevropi 1796 roku Vijna pershoyi koaliciyi trivala v period z 1792 po 1797 rik proti spochatku Korolivstva Franciyi a potim Francuzkoyi respubliki Kozhna derzhava sho brala uchast u vijni hotila privlasniti konkretnu chastinu Franciyi pislya yiyi porazki yakoyi tak i ne vidbulosya Vidnosini mizh francuzkimi revolyucionerami ta susidnimi monarhiyami pogirshilisya pislya Pilnickoyi deklaraciyi v serpni 1791 roku Cherez visim misyaciv pislya golosuvannya v Zakonodavchih zborah ocholyuvanimi revolyucionerami Franciya ogolosila vijnu Avstriyi 20 kvitnya 1792 roku Prussiya yaka uklala soyuz z Avstriyeyu v lyutomu ogolosila vijnu Franciyi v chervni 1792 roku U lipni 1792 armiya pid komanduvannyam gercoga Braunshvejg Volfenbyuttelya sho skladalas v osnovnomu z prusakiv priyednalasya do avstrijskoyi storoni i vtorglasya na teritoriyu Franciyi Vzyattya Verdena 2 veresnya 1792 roku sprovokuvalo Veresnevu rizaninu v Parizhi Franciya kontratakuvala zdobuvshi peremogu pri Valmi 20 veresnya a cherez dva dni Zakonodavchi zbori progolosili Francuzku respubliku Zgodom ci derzhavi zdijsnili kilka vtorgnen u Franciyu susheyu j morem prichomu Prussiya j Avstriya atakuvali z boku avstrijskih Niderlandiv i Rejnu a Korolivstvo Velikoyi Britaniyi pidtrimalo povstannya v provincijnij Franciyi j oblozhilo Tulon v zhovtni 1793 roku Franciya zaznavala porazki bitva pri Neervindeni 18 bereznya 1793 roki i vnutrishnogo povstannya Vandejska vijna j vidpovila vidpovidnimi zahodami Bulo sformovano Komitet gromadskogo poryatunku 6 kvitnya 1793 roku j vidbulas Masova mobilizaciya potencijnih soldativ vikom vid 18 do 25 rokiv serpen 1793 roku Novi francuzki armiyi kontratakuvali vidbili zagarbnikiv i prosunulisya za mezhi Franciyi Francuzi stvorili Batavsku respubliku v yakosti bratskoyi respubliki traven 1795 roki i domoglisya viznannya Prussiyeyu francuzkogo kontrolyu nad livim beregom Rejnu zgidno Bazelskogo miru Zgidno iz Kampo Formijskim mirom Svyashenna Rimska imperiya postupalasya Franciyi Avstrijskimi Niderlandami a Pivnichna Italiya bula peretvorena v kilka francuzkih bratnih respublik Ispaniya uklala okremij mirnij dogovir z Franciyeyu drugij Bazelskij mir a francuzka Direktoriya zdijsnila plan po zahoplennyu bilshoyi chastini Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Na pivnich vid Alp ercgercog Karl Teshenskij vipraviv situaciyu v 1796 roci prote Napoleon vede usih za soboyu proti Sardiniyi ta Avstriyi v Pivnichnij Italiyi 1796 1797 rr v rajoni Padanskoyi rivnini kulminaciyeyu chogo stali ru i Kampo Formijskij mir zhovten 1797 Persha koaliciya rozpalasya zalishivshi na poli boyu proti Franciyi tilki Britaniyu Vijna drugoyi koaliciyiStrategichnij oglyad operacij u Yevropi i Seredzemnomor yi v 1798 1799 rr Dokladnishe Vijna drugoyi koaliciyi Vijna drugoyi koaliciyi 1798 1802 rr bula drugoyu vijnoyu proti revolyucijnoyi Franciyi z boku bilshosti yevropejskih monarhij na choli z Velikoyu Britaniyeyu Avstriyeyu ta Rosiyeyu vklyuchayuchi Osmansku imperiyu Portugaliyu Neapol i rizni nimecki monarhiyi Prussiya ne priyednalas do ciyeyi koaliciyi a Ispaniya pidtrimala Franciyu Metoyu bulo strimati ekspansiyu Francuzkoyi respubliki ta vidnoviti monarhiyu u Franciyi Yim ne vdalosya povaliti revolyucijnij rezhim Bulo ukladeno Lyunevilskij dogovir 1801 roku zgidno yakogo deyaki avstrijski volodinnya v mezhah Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi buli skasovani a francuzkij kontrol buv poshirenij na livij bereg Rejnu z povnim suverenitetom prote Franciya vidmovilas vid bud yakih pretenzij na teritoriyi na shid vid Rejnu Buli vstanovleni spirni kordoni v Italiyi Velika Britaniya ta Franciya pidpisali Am yenskij mirnij dogovir v berezni 1802 roku v rezultati chogo v Yevropi nastav period miru yakij trivav 14 misyaciv Do travnya 1803 roku Velika Britaniya ta Franciya znovu buli v stani vijni a v 1805 roci Velika Britaniya zibrala tretyu koaliciyu shob vidnoviti vijnu proti Franciyi Vijna tretoyi koaliciyiDokladnishe Vijna tretoyi koaliciyi Usi uchasniki vijni tretoyi koaliciyi Koaliciya koloniyi ta soyuzniki Persha Francuzka imperiya yiyi protektorati koloniyi ta soyuzniki Vijna tretoyi koaliciyi trivala z 1803 po 1806 rik V hodi vijni Franciya ta yiyi derzhavi kliyenti pid kerivnictvom Napoleona peremogli alyans Tretya koaliciya skladalas iz Spoluchenogo Korolivstva Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Rosijskoyi imperiyi Neapolya Siciliyi ta Shveciyi Prussiya zberigala nejtralitet pid chas vijni Velika Britaniya vzhe perebuvala v stani vijni z Franciyeyu pislya rozrivu Am yenskogo dogovoru j zalishalasya yedinoyu krayinoyu sho vse she znahoditsya v stani vijni z Franciyeyu pislya pidpisannya Presburzkogo mirnogo dogovoru Z 1803 po 1805 rik Velika Britaniya znahodilasya pid postijnoyu zagrozoyu francuzkogo vtorgnennya odnak korolivskij flot zabezpechiv sobi panuvannya na mori j rishuche znishiv franko ispanskij flot v Trafalgarskij bitvi v zhovtni 1805 roku Na karikaturi Puding v nebezpeci 1805 Dzhejms Gilrej karikaturno zobraziv propoziciyi zrobleni Napoleonom v sichni 1805 r zadlya dosyagnennya miru iz Velikoyu Britaniyeyu Vijna tretoyi koaliciyi povnistyu zavershilasya v 1804 1805 rr oskilki diyi Napoleona v Italiyi ta Nimechchini zokrema aresht i strata ru pidshtovhnuli Avstriyu j Rosiyu do ob yednannya z Velikoyu Britaniyeyu proti Franciyi Vijna vklyuchala suhoputni operaciyi sho zabezpechili shvidku peremogu Franciyi vklyuchali en velikij manevr Velikoyi armiyi sho trivav z kincya serpnya do seredini zhovtnya 1805 roku i yakij zahopiv vsyu avstrijsku armiyu virishalnu peremogu Franciyi nad ob yednanimi avstro rosijskimi silami pid komanduvannyam carya Oleksandra I v bitvi pid Austerlicom na pochatku grudnya Austerlic faktichno poklav kinec tretij koaliciyi hocha piznishe bula provedena nevelika pobichna kampaniya proti Neapolya yaka takozh zavershilasya virishalnoyu peremogoyu Franciyi v en 26 grudnya 1805 roku Avstriya ta Franciya pidpisali Presburzkij dogovir yakij vivodiv Avstriyu z vijni i koaliciyi a takozh pidkriplyuvav ranishe ukladeni mizh dvoma derzhavami Kampo Formijskij ta Lyunevilskij dogovori Dogovir pidtverdiv postupku Avstriyeyu zemel v Italiyi i Bavariyi Franciyi ta Nimechchini nimeckim soyuznikam Napoleona naklav na peremozhenih Gabsburgiv kompensaciyu v rozmiri 40 miljoniv frankiv i dozvoliv peremozhenim rosijskim vijskam vilnij prohid zi zbroyeyu ta sporyadzhennyam cherez vorozhi teritoriyi ta povernennya na batkivshinu Peremoga pid Austerlicom takozh sponukala Napoleona stvoriti Rejnsku konfederaciyu zbori nimeckih derzhav kliyentiv yaki vzyali na sebe zobov yazannya zibrati armiyu v 63 000 cholovik Pryamim naslidkom cih podij stalo pripinennya isnuvannya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi koli v 1806 roci Franc II zriksya imperatorskogo prestolu stavshi Francom I imperatorom Avstriyi Odnak ci dosyagnennya ne priveli do vstanovlennya micnogo miru na kontinenti Austerlic ne zmusiv zaspokoyitisya ni Rosiyu ni Britaniyu chiyi armiyi zahishali Siciliyu vid francuzkogo vtorgnennya Tim chasom zanepokoyennya Prussiyi z privodu zrostayuchogo francuzkogo vplivu v Centralnij Yevropi viklikalo vijnu chetvertoyi koaliciyi v 1806 roci Vijna chetvertoyi koaliciyiDokladnishe Vijna chetvertoyi koaliciyi Usi uchasniki vijni chetvertoyi koaliciyi Koaliciya koloniyi ta soyuzniki Persha Francuzka imperiya yiyi protektorati koloniyi ta soyuzniki Chetverta koaliciya borolasya proti Francuzkoyi imperiyi Napoleona q zaznala porazki u vijni 1806 1807 rokiv Osnovnimi uchasnikami koaliciyi buli Prussiya ta Rosiya a takozh Saksoniya Shveciya j Velika Britaniya Za vinyatkom Prussiyi deyaki chleni koaliciyi ranishe voyuvali z Franciyeyu v skladi Tretoyi koaliciyi 9 zhovtnya 1806 Prussiya priyednalasya do onovlenoyi koaliciyi poboyuyuchis posilennya vladi Franciyi pislya porazki Avstriyi i stvorennya Rejnskoyi konfederaciyi pid egidoyu Franciyi Prussiya i Rosiya mobilizuvalisya dlya novoyi kampaniyi prichomu Prussiya zoseredila vijska v Saksoniyi Napoleon zavdav virishalnoyi porazki prussakam v hodi strimkoyi kampaniyi kulminaciyeyu yakoyi stala bitva pid Yenoyu ta Auershtedtom 14 zhovtnya 1806 roku Francuzki vijska pid komanduvannyam Napoleona okupuvali Prussiyu peresliduvali zalishki rozbitoyi prusskoyi armiyi j zahopili Berlin Francuzkij medaljon iz zobrazhennyam obijmiv Napoleona ta Oleksandra I Zgodom voni prosunulisya do Shidnoyi Prussiyi Polshi ta rosijskogo kordonu de 7 8 lyutogo 1807 roku u bitvi pid Ejlau voni bezrezultatno voyuvali z rosiyanami Prosuvannya Napoleona rosijskim kordonom bulo prizupineno navesni koli vin popovniv svoyu armiyu svizhimi pripasami Rosijski vijska buli ostatochno rozbiti francuzami v bitvi pid Fridlandom 14 chervnya 1807 roku a cherez tri dni Rosiya poprosila pro peremir ya Za Tilzitskim dogovorom v lipni 1807 roku Franciya uklala mir z Rosiyeyu yaka pogodilasya priyednatisya do Kontinentalnoyi sistemi Odnak dogovir buv osoblivo suvorij u vidnoshenni Prussiyi oskilki Napoleon zazhadav bilshu chastinu prusskoyi teritoriyi uzdovzh nizhnogo Rejnu na zahid vid Elbi i na teritoriyi kolishnoyi Rechi Pospolitoyi Vidpovidno ci pridbannya buli vklyucheni do skladu novogo Vestfalskogo korolivstva ocholyuvanogo jogo bratom Zheromom Bonapartom Vin takozh stvoriv Varshavske gercogstvo polsku derzhavu kliyenta yakoyu keruvav jogo novij soyuznik korol Saksoniyi V kinci vijni Napoleon stav gospodarem majzhe vsiyeyi zahidnoyi i centralnoyi kontinentalnoyi Yevropi za vinyatkom Ispaniyi Portugaliyi Avstriyi ta kilkoh inshih nevelikih derzhav Nezvazhayuchi na zakinchennya chetvertoyi koaliciyi Velika Britaniya prodovzhuvala voyuvati z Franciyeyu Vijskovi diyi na sushi ponovilisya piznishe v 1807 roci koli franko ispanski vijska vtorglisya v soyuznu Britaniyi Portugaliyu pochavshi Pirenejsku vijnu P yata koaliciya bude zibrana koli v 1809 roci do konfliktu znovu priyednayetsya Avstriya Vijna p yatoyi koaliciyiDokladnishe Vijna p yatoyi koaliciyi Strategichna situaciya u Yevropi v lyutomu 1809 roku Osnovnij konflikt vidbuvavsya v centralnij Yevropi mizh Avstrijskoyu imperiyeyu Franciska I i Francuzkoyu imperiyeyu Napoleona Francuziv pidtrimuvali yih derzhavi kliyenti vklyuchayuchi Korolivstvo Italiyu Rejnsku konfederaciyu ta Varshavske gercogstvo Avstriyu pidtrimuvala p yata koaliciya v yaku vhodili Velika Britaniya Portugaliya Ispaniya Sardinske ta Sicilijske korolivstva hocha ostanni dva ne brali uchasti v bojovih diyah Do pochatku 1809 roku velika chastina francuzkoyi armiyi bula zaluchena do pivostrivnoyi vijni proti Velikoyi Britaniyi Ispaniyi ta Portugaliyi Pislya togo yak Franciya vivela 108 000 soldativ z Nimechchini Avstriya napala na Franciyu z metoyu povernuti teritoriyi vtracheni v hodi vijni tretoyi koaliciyi Avstrijci spodivalisya sho Prussiya pidtrimaye yih yak yihnij kolishnij soyuznik prote Prussiya vvazhala za krashe zberegti nejtralitet Voltizheri francuzkogo polku sho peretinaye Dunaj pered bitvoyu pid Vagramom v lipni 1809 roku 10 kvitnya 1809 roku avstrijski vijska pid komanduvannyam ercgercoga Karla peretnuli kordon Bavariyi derzhavi kliyenta Franciyi Vidpovidni diyi francuziv pid komanduvannyam Luyi Aleksandra Bertye buli dezorganizovani ale z pributtyam Napoleona 17 kvitnya poryadok buv navedenij Napoleon poviv nastup na Landsgut spodivayuchis vidrizati avstrijciv vid liniyi vidstupu i zajti yim u til Karl perejshov Dunaj bilya Regensburga sho dozvolilo jomu vidstupiti na shid Jomu ne vdalos dosyagti avstrijskoyi stolici Vidnya ranishe francuziv Francuzka ataka cherez Dunaj bula vidbita 21 22 travnya v Aspern Esslinzkij bitvi ale povtorna ataka v lipni bula uspishnoyu Napoleon zdobuv veliku peremogu v bitvi pid Vagramom 5 6 lipnya sho zmusilo avstrijciv pidpisati ru 12 lipnya Vtorgnennya avstrijciv v Varshavske gercogstvo i Saksoniyu de voni bilisya razom iz Chornimi braunshvejgcyami buli vidbiti a sami voni buli vignani zi svoyih teritorij v Italiyi Britanski vijska visadilisya v Gollandiyi ale ne zmogli dosyagti svoyeyi meti zahopiti Antverpen i piznishe buli vidklikani Vijna zakinchilasya Shenbrunnskim dogovorom yakij buv suvorim po vidnoshennyu do Avstriyi oskilki vona vtratila svoyi seredzemnomorski porti i 20 svogo naselennya Rosiyi bulo peredano Tarnopil Nezvazhayuchi na ostatochnu peremogu Franciyi porazka v Aspern Esslinzkij bitvi pokazala sho Napoleona mozhna peremogti na poli boyu Vijna privela do ru en 1809 roku j povstan v Italiyi yaki hocha j buli pridusheni vishuvali majbutni nacionalistichni i antifrancuzki povstannya Pislya Shenbrunnskogo miru Avstriya stala soyuznikom Franciyi sho bulo zakripleno shlyubom Napoleona z avstrijskoyu princesoyu Mariyeyu Luyizoyu Vijna shostoyi koaliciyiDokladnishe Vijna shostoyi koaliciyi Mapa Yevropejskih voyuyuchih storin serpen 1813 r Francuzka imperiya ta soyuzniki Shosta koaliciya ta soyuzniki U vijni shostoyi koaliciyi berezen 1813 traven 1814 inodi vidomoyi v Nimechchini yak Vizvolna vijna koaliciya z Avstriyi Prussiyi Rosiyi Velikoyi Britaniyi Portugaliyi Shveciyi Ispaniyi ta ryadu nimeckih derzhav zavdala porazki Franciyi i vidpravila Napoleona u vignannya na Elbu Pislya katastrofichnogo vtorgnennya Franciyi v Rosiyu v 1812 roci v yakomu voni buli zmusheni pidtrimati Franciyu Prussiya i Avstriya priyednalisya do Rosiyi Velikoyi Britaniyi Shveciyi Portugaliyi ta povstanciv Ispaniyi yaki vzhe perebuvali v stani vijni z Franciyeyu V hodi vijni shostoyi koaliciyi vidbulisya veliki bitvi pid ru Baucenom ta Drezdenom She bilsha bitva pid Lejpcigom takozh vidoma yak Bitva narodiv stala najbilshim boyem v istoriyi Yevropi do Pershoyi svitovoyi vijni V kincevomu rahunku nevdachi Napoleona v Portugaliyi Ispaniyi ta Rosiyi viyavilisya nasinnyam jogo porazki Reorganizuvavshi svoyi armiyi soyuzniki vitisnili Napoleona z Nimechchini v 1813 roci i vtorglisya do Franciyi v 1814 roci Soyuzniki rozgromili francuzkuu armiyu zajnyali Parizh i zmusili Napoleona zrektisya prestolu i virushiti u vignannya Francuzka monarhiya bula vidrodzhena soyuznikami yaki peredali vladu spadkoyemcevi dinastiyi Burboniv v ramkah Restavraciyi Burboniv Odnak na comu Napoleonivski vijni ne zakinchilisya Zgodom Napoleon vtik z polonu i povernuvsya do vladi u Franciyi rozv yazavshi vijnu somoyi koaliciyi v 1815 roci poki ne zaznav ostatochnoyi porazki Vijna somoyi koaliciyiDokladnishe Sto dniv Strategichna situaciya v Zahidnij Yevropi v 1815 r 1 bereznya 1815 roku Napoleon razom z blizko 1 000 soldativ staroyi gvardiyi yaki buli zalisheni jomu u zaslanni yak pochesna varta visadivsya na pivdni Franciyi Z cim vijskom vin virushiv na Parizh Uryad Franciyi visilav proti nogo vijska ale voni perehodili na bik Napoleona 13 bereznya Napoleon vidav dekret pro vidnovlennya Imperiyi Stodenna vijna oznamenuvala period mizh povernennyam Napoleona z vignannya v Parizh i drugoyu restavraciyeyu korolya Lyudovika XVIII Period vijni stanoviv 110 dniv Vijna somoyi koaliciyi vklyuchaye kampaniyu Vaterloo Neapolitansku vijnu a takozh ryad inshih dribnih kampanij Napoleon povernuvsya v toj chas koli zasidav Videnskij kongres 13 bereznya za sim dniv do pributtya Napoleona v Parizh vlada na kongresi ogolosila jogo poza zakonom a 25 bereznya Avstriya Prussiya Rosiya ta Velika Britaniya chotiri veliki derzhavi i klyuchovi chleni somoyi koaliciyi zobov yazalisya vivesti na pole boyu po 150 000 cholovik shob poklasti kraj jogo pravlinnyu Ce poklalo pochatok ostannomu konfliktu v Napoleonivskih vijnah porazci Napoleona v bitvi pri Vaterloo drugij restavraciyi francuzkogo korolivstva i postijnim posilannyam Napoleona na dalekij ostriv Svyatoyi Yeleni de vin pomer v travni 1821 roku PrimitkiClodfelter Micheal 2017 Warfare and armed conflicts a statistical encyclopedia of casualty and other figures 1492 2015 vid Fourth edition Jefferson North Carolina ISBN 978 1 4766 2585 0 OCLC 984342511 Forrest Alan 2004 The French Revolutionary and Napoleonic Wars Early Modern Military Hisdory 1450 1815 angl London Palgrave Macmillan UK s 196 211 doi 10 1057 9780230523982 12 ISBN 978 0 230 52398 2 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Proignorovano nevidomij parametr edidor first dovidka Proignorovano nevidomij parametr edidor last dovidka Grab Alexander 17 lipnya 2003 angl Macmillan International Higher Education ISBN 978 1 4039 3757 5 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 nim Verlag des Zeitungs Comdoirs 1805 Arhiv originalu za 25 serpnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 Ligaran Francois 2015 L hisdoire de France depuis 1789 jusqu en 1848 racontee a mes petits enfants dome premier Cork Primendo Digital Publishing ISBN 978 2 335 02876 8 OCLC 914153128 French Revolution The 1911 Encyclopaedia Britannica T Volume 11 Arhiv originalu za 28 bereznya 2022 Procitovano 24 serpnya 2021 Noah Shusterman 2015 De Franse Revolutie Historisch Nieuwsblad ISBN 978 90 8571 476 7 OCLC 1049806035 www 1789 1815 com Arhiv originalu za 6 serpnya 2019 Procitovano 25 serpnya 2021 www napoleon series org Arhiv originalu za 25 serpnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 Blanning T C W 1996 The French Revolutionary Wars 1787 1802 London Arnold ISBN 0 340 64533 4 OCLC 33947177 www gale com angl Arhiv originalu za 11 chervnya 2014 Procitovano 25 serpnya 2021 napoleon org fr FR Arhiv originalu za 25 serpnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 Chandler David G 1966 The campaigns of Napoleon New York ISBN 0 02 523660 1 OCLC 401930 Billinger Robert D Brose Eric Dorn 1999 05 German History 1789 1871 From the Holy Roman Empire to the Bismarckian Reich German Studies Review T 22 2 s 288 doi 10 2307 1432080 ISSN 0149 7952 Procitovano 25 serpnya 2021 www jstor org Arhiv originalu za 25 serpnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 G Chandler David 2007 Jena 1806 Napoleon destroys Prussia Osprey ISBN 1 85532 285 4 OCLC 315740481 Gill John H 2020 The Battle of Znaim Napoleon the Habsburgs and the end of the War of 1809 Yorkshire ISBN 978 1 78438 453 1 OCLC 1156321110 Neillands Robin 2003 Wellington and Napoleon clash of arms 1807 1815 Barnsley S Yorkshire ISBN 978 1 4738 0130 1 OCLC 881430750 Johnson Paul 2003 Napoleon London Phoenix ISBN 1 84212 650 4 OCLC 52924846 Iwan Dariusz 30 grudnya 2008 Revision of the Genus Reichardtiellina Kaszab 1982 Coleoptera Opatrini Annales Zoologici T 58 4 s 731 744 doi 10 3161 000345408x398871 ISSN 0003 4541 Procitovano 25 serpnya 2021 Englund Steven 2004 Napoleon a political life New York Scribner ISBN 0 684 87142 4 OCLC 52901252 Esdaile Charles J 2002 The French Wars 1792 1815 London Routledge ISBN 0 203 27885 2 OCLC 50175400 Fisher Todd 31 zhovtnya 2013 The Napoleonic Wars doi 10 4324 9781315063775 Procitovano 25 serpnya 2021 Waterloo Campaign 1911 Encyclopaedia Britannica T Volume 28 Arhiv originalu za 14 serpnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 Gifford C H 1817 angl W Lewis Arhiv originalu za 25 serpnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 Hamilton Williams David 1994 Waterloo new perspectives the great battle reappraised New York John Wiley amp Sons ISBN 0 471 05225 6 OCLC 30030530