Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ця стаття містить правописні лексичні граматичні стилістичні або інші мовні помилки які треба виправити Ви можете допомо

Андерс Владислав

Андерс Владислав
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними .
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андерс.

Владисла́в А́льберт А́ндерс (пол. Władysław Albert Anders; 11 серпня 1892 — 12 травня 1970) — польський генерал, політик;
1941–1942 командувач Польської армії в СРСР,
1942–1943 — Польської армії на Сході й
1943–1946 — 2-го Польського корпусу, зокрема в битві за Монте-Кассіно;
1946—1954 — головнокомандувач і генеральний інспектор Польських збройних сил в еміграції.

Владислав Андерс
пол. Władysław Anders
image
Андерс Владислав
Ім'я при народженніпол. Władysław Albert Anders
Народження11 серпня 1892(1892-08-11)[1][2][…]
Błonie[d], Ґміна Кросневіце, Кутновський повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
Смерть12 травня 1970(1970-05-12)[1][2][…] (77 років)
Лондон, Велика Британія
ПохованняПольський цвинтар у Монте-Кассіно
Країнаimage Російська імперія → image Польща
ОсвітаРизький технічний університет
Роки службиimage1913—1917,
image1918—1946
Членd і d
Званняхорунжий, Корнет, штабскапітан, підполковник, майор, підполковник, полковник, d, дивізійний генерал і генерал броні
Командуванняd, d, d, d, Армія Андерса[4], Польські військові формування на Сході і Другий польський корпус
Війни / битвиПерша світова війна, Великопольське повстання, Польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Дітиd[5]
Автографimage
Нагороди
image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image

d

 image
image Владислав Андерс у Вікісховищі
image
Владислав Андерс та 1926 рік
image
Едвард Ридз-Сміглий на комерсі студентської корпорації в 1937 році. За мршалом стоїть Владислав Андерс
image
Владислав Андерс після арештування НКВД 1940
image
Владислав Андерс та Владислав Сікорський під час візиту до Йосипа Сталіна (грудень 1941 року)
image
Підписання польсько-радянської політичної декларації 4 грудня 1941 року. ПІдписує Сталін. З лівої сторони: Георгій Маленков, Владислав Андерс, Станіслав Кот, Владислав Сікорський, В'ячеслав Молотов
image
Генерали: Міхал Токаржевський-Карашевич, Владислав Андерс, (перший ряд, з ліва), , полковник Леопольд Окулицький (другий ряд). Польські Збройні Сили в СРСР 1942
image
, Владислав Сікорський, Владислав Андерс та під час інспекційної подорожі Начального Вождя на близький схід 1943
image
та Владислав Андерс 1943
image
Владислав Андерс та 1944
image
Владислав Андерс та Джорд Паттон 1944
image
Владислав Андерс під час інспекції польської гімназії в Казарано Італія
image
надгробна плита на його могилі під Монте-Кассіно

Біографія

Роки до I світової війни та створення незалежної Польщі

Владислав Андерс народився 11 серпня 1892 року в селі , яке знаходилося тоді на теренах Російської імперії. Походив з сполонізованої німецької сім'ї, в якій виховувався в сильних протестантських традиціях та вірі. Його охрестили в в місті Ходечі (Влоцлавський Повіт). Перейшов у католицизм 27 червня 1942 року в місцевості Янгіюль неподалік від Ташкенту в Узбекистані (тодішня частина СРСР) під час урочистостей, які організував священник та генерал . Його батько, Альберт Андерс (1864—1942), був агрономом та працював адміністратором земельних угідь. Його мати Єліжбета походила з дому Тушерт (1868—1930). У родині крім нього було ще троє синів, які як і він вибрали кар'єру професійних солдатів Польського Війська: Карл (1893—1971), та . Обоє його батьків були євангельської віри, походили з балтійських німців з Лівонії.

Згодом він продовжив навчатися у варшавській реальній гімназії. 12 листопада 1910 року перейшов на військову службу. Середня школа (в російській армії) не вимагала матури, цінувався добрий стан здоров'я. Вінта здав іспит який дозволив скоротити службу до одного року. Згодом юнак жив поза межами казарми за власні кошти та після здачі екзаменів зміг стати прапорщиком запасу. Опісля цього молодий чоловік був направлений до 3 новоросійського полку драгунів «ЇЇ Царської Величності княжни Єлени Володимирівни», що базувався у Ковні. У 1912 році проходив тримісячне навчання резервістів у 19 полку гусарів в Ризі. Шість місяців він проходив навчання у Ризькій політехніці. Під час подальшого навчання у 1911—1914 роках став членом . В той час він був захоплений верховою їздою та кіньми, про що свідчить його участь у багатьох міжнародних змаганнях з кінного спорту.

Андерс був учасником першої світової війни. Спочатку його було відіслано до служб поставок 2 корпусу, але 25 листопада 1914 року на власне прохання він перейшов до 3 новоросійського драгунського полку. Він швидко просувався по службі, отримавши 5 листопада 1915 року звання підпоручника, 3 липня 1916 — поручника, а 22 листопада 1916 року — штабскапітана. Андерс був двічі у той час раненим: в голову і в п'яту, а також отримав контузію в голову, груди та праву ногу через вибух артилерійського снаряду. В 1917 році закінчив пришвидшений курс Академії Центрального Штабу в Санкт-Петербурзі. Лютнева революція та повалення царського режиму в Румунії, де проходив службу як шеф штабу 7 Стрілецької Дивізії.

6 вересня 1917 року, після відставки із служби в російській армії, вступив до , яким керував ген. Довбор-Мусницький Йосип Романович. На початку підротмістра Андерса було призначено до , в якому перейняв командування над 6-м ескадроном. Протягом кількох місяців допомагав в організації та поповнені бойової одиниці. 24 лютого 1918 року, після визнання рішення російського Генерального штабу, командувач 1-м корпусом генерал Юзеф Довбор-Мусніцький призначив капітана Андерса начальником штабу 1-ї стрілецької дивізії. Після капітуляції корпусу від німців Андерс повернувся до країни та вступив до Польської Армії. Був шефом штабу під час великопольського повстання. У польсько-більшовицькій війні був керівником . В той час був раненим у битві під Беризином.

В листопаді 1921 року розпочав навчання у Вищій Воєнній Школі (франц. École Superieure de Guerre) в Парижі, а згодом проходив стажування у Франції. 1 лютого 1924 року був переведений до з одночасним рекомендуванням до у Варшаві. 15 липня цього ж року був призначений на посаду I офіцеру штабу. Під керівництвом ген. Тадеуша Розвадовського поглиблював свої знання про кінноту. Особливу увагу з боку ген. Розвадовського отримав після великих кавалерійських маневрів, що проходили на теренах на Волині, яка тоді входила в склад Польщі. З листопада 1925 року став комендантом Варшави.

Андерс був членом Товариства Розведення Арабського Скакуна в Польщі. У 20-их роках був членом керівного складу Військового Автомобільного та Мотоцеклитного клубу в Польщі.. У час коли відбувався травневий переворот 1926 року він був начальником штабу командувача оборони Варшави, призначеного владою Тадеуша Розвадовського.

13 жовтня 1926 року президент Польщі Ігнацій Мосцицький призначив його керівником . Згодом він став керівником та одночасно керівником Гарнізону міста Барановичі. Андерс був на стороні опозиції Юзефа Пілсудського під час в 1926 році, проте на відміну від генерала Розвадовського, він уникнув переслідувань з боку режиму санації, яка перейняла на себе владу. Пілсудський надав йому звання командира кавалерійської бригади в 1931 році і через три роки йому було присвоєно звання генерала.

В 1932 році він керував польською кінною групою, яка під час кінних змагань за Кубок Націй в Ніцці отримала 4 перші місця.

Роки II світової війни

Під час вересневої компанії в Польщі Андерс спочатку керував в . Після відступу з Млави не виконав наказу прикриття , що вважають однією з причин її поразки. Згодом декілька разів Верховне командування змінювало дислокацію його бригади. У зв'язку з новими наказами були не зрозумілими причини, з яких бойова одиниця, попри отриманий нею розпорядження, не взяла участі в битві при Бзурі. На момент прориву польських Армії «Познань» та Армії «Помор'я» через до Варшави Андерс відмовив генралові Тадеушові Кутшебі у виконані його наказу оборони теренів Пущі, мотивуючи це передбаченнями занадто великих людських втрат своєї бригади.

З 12 вересня 1939 року Андес став керувати названу на його честь. Він вів важкі бої з німцями в околицях та Томашова Любельського (в рамках другої ). В цій останній битві, після досягнення вдалих результатів, чим стало здобуття 22 вересня Красноброду, разом з покинув відвойоване місто та пішов до Майдану Сопоцького, звідки після недовгого відпочинку повернув у напрямку Львову, самовільно уникаючи битв та не повідомляючи про це керівництва . В результаті цього йому вдалося прорватися на південь. З уваги на те що німецько-радянське кільце затискалося генерал Андерс вирішив розформувати Кавалерійську групу на менші групи, які мали дістатися до Угорщини. Прориваючись в одній з цих груп, 29 вересня в околицях Самбору генерал був двічі поранений, після чого потрапив до .

Спочатку Андерса утримували у львіському шпиталі на вул. Курковій 33. В грудні 1939 року відмовився прийняти інструкцію генерала Казімежа Соснковського щодо створення СЗБ, яку передано із Парижу через емісара . Потім його перевели у тюрьму Бригідки у Львові. 29 лютого 1940 НКВД вивезло його до Москви та посадило його в центральній тюрьмі НКВД на Луб'янці, а потім в слідчу тюрьму Бутирка. Осінню 1940 року його було знову перевезено на Луб'янку, де його становище трохи покращилося (отримував посилений пайок). Під кінець листопаду 1940 року вирішив дати показання.. Під час 22-місячного перебування у в'язниці прослуховувався та його пробували знову переконати (перша спроба на рахунок зміни свого становища пройшла в львівському шпиталі) вступити в Червону Армію.

4 серпня 1941 Андерса була звільнено із в'язниці після початку німецько-радянської війни та підписання угоди Сікорського-Майського. В той час Андерс був рішучим прихильником порозуміння уряду Польщі у вигнані з СРСР. 10 серпня 1941 року був призначеним на посаду керівника Польської Армії в СРСР. 11 серпня 1941 року його було підвищено до звання генерала дивізії. Через порозуміння з радянською владою розраховував повернутися до окупованої німцями Польщі, де проживали його підлеглі офіцері (наприклад полковник та ), що спричинило відверту заборону із сторони генерала Сікорського та здійснення Андерсом будь-яких дій, спрямованих на встановлення контактів з підпіллям в країні та спробу взяти управління ними. З огляду на те що радянська влада, зменшувала кількість продовольчих пайків для Польської Армії приблизно на дві треті, Андерс вирішив, що належало швидко евакуювати польських солдат з СРСР та поставив Начального вождя генерала Сікорського лицем перед цими фактми. Питання евакуації частини відділів він задав під час безпосередньої розмови із Сталіним в березні 1942 року без відома Сікорського.

Між 24 березня та 3 квітня 1942 року, під час першої евакуації, 33 тисячі військових та 11 тисяч цивільних осіб (врятованих з тюрем та таборів ГУЛАГУ) було перевезено потягами з республік Середньої Азії до порту в Красноводську, що стоїть над Каспійським морем, а потім човнами до Ірану. Від 11 серпня до 1 вересня 1942 року, під час другої евакувації, було перевезено до Ірану 45 тисяч військових та 25,5 тисяч цивільних осіб. 12 вересня 1942 року Андерс був призначеним керівником Польської Армії на Сході Створений ним 2 польський корпус, якого він був керівником від 19 серпня 1943 року, від грудня 1943 року та в січні 1944 року був переправлений через морську дорогу із Близького Сходу до Італіїа в 1944 році взяв участь в військовій компанії на Аппенінському півострові — найважливішими віхами італійської компанії стали Битва при Монте-Кассіно та Бій за Анкону.

В лютому 1943 року Андерс мав гострий конфлікт з генералом Сікорським через ту політку, яку він вів стосовно СРСР. Генерал Сікорський у свою чергу написав до нього лист в якому зазначав «Пропонує мені, пан Генерал, рішучу підтримку. Не підтримку від вас я очікую, а виконання солдатського обов'язку.» «Звертаюся тому до Генерала з апеляцією, аби Пан відкинув всіх інтригантів від себе та з війська. Інтригантів, яким (…) здавалося, що можуть мене повалити разом з концепцією національної єдності та перейти до таких згубних для Польщі які були здійснені до війний. Як ефект на цей лист Андерс написав інший лист до президента Рачкевіча в якому виступав за звільнення Сікорського президентом уряду та характеризуючи його таким чином: „ Говоре про повстання в Польщі! Щоб німці мали привід для репресій, говорить про співпрацю з Совєтами! […] Сьогодні з усією повагою, з любов'ю дивимося на тебе та віримо, що знайдеш розв'язання, яке є правильним для польської справи[…] Існує загальна думка, що для польської справи уряд повинен розправитися з цим і таким чином полегшити роботу нових людей“. В середині року він постарався залагодити відносини з Начальним Вождем написавши до Сікорського, серед іншого, що вся інформація про змови проти нього є брехнею, а Начальному Вождеві під час оголошеного візиту на Близький Схід для інспекції батальйонів якими керував Андерс та пообіцяв: „жодна волосинка з голови не впаде“.

Андерса було обвинувачено в продуманому замаху на генерала Сікорського в . Після смерті Сікорського, Андерс був кандидатом від антипілсудських сил на Начального Вождя. Під час політичного кризи, після смерті генерала Сікорського, супротивлявся планам призначення прем'єр міністром Станіслава Миколайчика. В листі до президента Рачкевіча стверджував: « Ми віримо (…), що військове командування та політичне керівництво нарешті будуть розділені. Водночас доповідаю, що поки президент не вирішить інакше, я виконуватиму лише його накази.» Ця заява викликала різку реакцію міністра національної оборони генерала , який написав до президента Рацкевіча, бо той звернув увагу Андерсові «про неприпустимість зазіхання на атрибуції Глави держави, вирвавшись за рамки державної ієрархії та військового підпорядкування, порушивши загальний траур у таку важку хвилину.». В «Білому Орлі», газеті Польської Армії на сході, якою керував Андерс, не було поміщено жодних біографічних даних про прем'єра Миколайчука та жодної інформації, яка до стосувалася актуальних подій Начального Вождя генерала Сікорського. Це викликало обурення Міністра Народної Оборониї генерала Кукєля, який в листі до нового Начального Вождя генерала Казімежа Соснковського писав «що він буде готовий стримати ці надмірності діяльності політичної військової преси шляхом відповідних вказівок командувачу армією». До апогею конфлікту дійшло 13 липня 1944 року, коли Рада Міністрів єдиноголосно ухвалила заяву до президента, в якій стверджувалось: «З огляду на все частіші повторювані політичні виступи командування Польської армії в Італії, явно шкідливі для інтересів держави, Рада міністрів просить Президента Республіки Польща негайно розслідувати всі звинувачення, висунуті проти генерала Андерса, і взяти всі наслідки, і негайно припинити політичну дію командування Польська армія в Італії.» Під час цього засідання уряду його член вимагав звільнення генерала Андерса з посади та притягнення його до суду.

24 березня 1944 року керівник британської 8 армії генерал Олівер Ліз запропонував керівнику 2 Польського Корпусу почати напад на Монте-Кассіно. Дав йому на роздуми тільки десять хвилин. Після короткого роздумів генерал Андерс, без консультації з польським військовим керівництвом (що спровокувало гнівну реакцію Начального Вождя генерала Сосновського — противника фронтальної атаки на німецькі фортифікації) прийняв пропозиції. 18 травня 1944 2 Польський Корпус, керований генералом Андерсом, здобув Монте-Кассіно.

Андерс був послідовним противником варшавського повстання 1944 року. 2 серпня керівник штабу Начального Вождя — генерал Станіслав Копанський звернувся до Андерса з пропозицією, щоб в II корпусі підготувати невеликий батальйон командос із метою кинути її в боротьбу за Варшаву. Через 2 дні Андерс відмовив у виконання цієї пропозиції, мотивуючи це браком відповідних до цього людей. Написав: «Особисто вважаю рішення прийняте Армією Крайовою катастрофою», однак в своїх спогадах Без Останнього Розділу, стверджував, що говорив про рішення керівництва Армії Крайової, коли в цей спосіб було оголошено про порядок повстання, «я не грав у цій справі ніякої ролі, тим більше, що на той час я не міг нічого детально знати». 23 серпня 1944 року в листі направленому до генерала Кукєля Андерс писав: «Солдати не розуміють цілісності повстання у Варшаві. У нас ніхто не мав ілюзій, щоб більшовики окрім постійних обіцянок, дійсно допомогли столиці. В цих умовах столиця, окрім героїзму якому не має рівних в історії світу, через керівництво була приречена на поразку. Ми вважаємо початок повстання тяжким злочином і запитуємо себе, хто понесе за це відповідальність.». 31 серпня він стверджував: « Підняти повстання у Варшаві на даний момент було не лише дурним, але і цілком злочином.», проте додав у тому ж листі: «всі наші бої від Монте-Касіно через Анкону до Лінії Готів видаються нам малими у порівняні з боями, що проходили в столиці». Вже після закінчення повстання 25 травня 1945 року, Андерс в розмові з президентом Рачкевисом та прем'єром говорив: «Стою на колінах перед Варшавою, що бореться однак сам факт повстання у Варшаві вважаю злочином. Сьогодні, звичайно, не час вияснювати це питання, але генерал Коморовський та низка інших людей неодмінно будуть притягнуті до відповідальності за такі страшенно безрозсудні та непотрібні жертви.».

Натомість в своїй книзі писав, що Владислав Андерс згадував про варшавське повстання так: «Повстання було кульмінаційним пунктом, це був бастіон польськості, цілий світ повинен побачити нашу волю. Це було перед Ялтою».

Згідно з власними згадками Андерс під час розмови з Черчілем в серпні 1944 року стверджував: «Ми в Варшаві маємо наших дружин, дітей, але воліли б краще померти, аніж якби б мали жити під більшовиками.».

Андерс гостро критикував установи, які були прийняті на конференції в Ялті.

Після того як було взято до полону Тадеуша Бура-Комаровського з 26 лютого до 27 травня 1945 року виконував обов'язки .

Післявоєнні роки

Після закінчення II світової війни Андерс лишився в еміграції, беручи активну участь у політичній діяльності польського вигнання. 26 вересня 1946 року Президент Польщі Владислав Рацкевич призначив його та Начальним Вождем. В травні 1946 року на конгресі польських євреїв в Парижі, скликаним під патронатом Світової Федерації Польських Євреїв, її президент заявив: «Головним винуватцем вбивств євреїв в Польщі є генерал Андерс»; це він «висилає емісарів до Польщі, для розбурхання заворушень проти демократичного уряду, заохочуючи криваві вбивства проти вцілілих євреїв.». На конгресі опозиційного в 1946 році його керівник Станіслав Миколайчук стверджував, що Андерс є «морально винним за смерть генерала Сікорського».

26 вересня 1946 року , на підставі постанови від 1920 року про громадянство Польської Держави, позбавив Андерса польського громадянства та звання генерала у зв'язку з «прийняттям без згоди компетентних польських органів, державної посади в іноземній країні, а це в свою чергу мало на меті співорганізацію , який був парамілітарною формацією, яка становила частину британської армії». Під час засідання ТУНЄ після оголошення списку з 75 офіцерів, які мали бути позбавлені громадянства, голос взяв тодішній віце-прем'єр Станіслав Міколайчик який звернув увагу на те що у списку не було імені генерала Андерса. «Так склалося, що головний винуватець не буде підпадати під постанову, а інші хороші солдати будуть покарані» — так говорив Миколайчук. Заувага Миколайчука була прийнята в окремій резолюції. У 1971 році Рада Міністрів, на чолі якої став прем'єр , ухвалила рішення ТУНЄ, але резолюція з цього приводу не була опублікована. 28 лютого 1989 року керівник Ян Добрачинський звернувся, у зв'язку з наближенням 50 річниці початку II світової війни, до Керівника Ради Держави Войцеха Ярузельського про повернення польського громадянства Андерсові. 15 березня 1989 уряд ПНР прем'єра Мечислава Раковського скасував постанову про позбавлення Андерса громадянства.

Існує думка, що за особистою рекомендацією Андерса перед союзниками зберегла депортацією до СРСР українських солдат , які формально були польськими громадянами..

16 травня 1954 року Андерс отримав від Президента Польщі в еміграції Августа Залеського звання генерал-лейтенанта. 4 серпня 1954 року Андерс вручив Залеському лист, в якому він, серед іншого, заявив, що «(…) після глибокого розгляду ситуації, що склалася, стверджую, що Пан не може виконувати обов'язки президента Республіки Польща, і — відповідно до наказу совісті — заявляю, що перестав вважати вас президентом Республіки і головнокомандуючим Збройними Силами. Я подаю цю записку, щоб вона була завтра опублікована». Цього самого дня Президент Залеський звільнив його із займаних ним посад та відправив його на пенсію. У листі спрямованим цього самого дня Президент Залеські написав: «мені прикро, що такий поважний солдат заплямував себе перед обличчям поколінь потомків бунтом проти своїх легітимної влади, узурпуючи собі права, що так із відповідних правових норм, а добрі політичні манери політики в нього не має». Андерс увійшов до (зайнявши в ній головну роль), яка мала на меті повалення правління президента Залеського. Тодішній президент звільнив генерала Андерса з посади Генерального Інспектора Збройних Сил. Поведінку Андерса гостро критикував тодішній прем'єр в еміграції Станіслав Цат-Мацкевич та редактор Єжи Ґедройць.

З 14 листопада 1949 і аж до смерті Андерс був керівником Головної Комісії інституції , choć w związku ze sporem z prezydentem na uchodźstwie Augustem Zaleskim Anders podporządkował Komisję Skarbu Radzie Trzech, na co Zaleski zareagował rozwiązaniem «starej» komisji i powołaniem nowej, w zawiązku z czym istniały de facto dwie Komisje.

Андерс взяв участь у компанії із звільнення Поляків, які тоді перебували в таборах. В 1956 році проводив у Лондоні марш 20 тисяч польських емігрантів. У 1963 році вдова ген. Сікорського надіслала публічний лист до Андерса, побажала, аби він не появлявся на урочистостях пов'язаних із її чоловіком.

До кінця життя залишився у статусі еміграції. Останній день життя генерал провів у своїх друзів, в домі полковника та його дружини (протягом багатьох років генерал допомагав у військовому навчані братам Каміла та Чернецьких після смерті їх батька , якого він був другом). Він помер рівно в 26-у річницю битви при Монте-Кассіно та в 50-річчя своєї дружини. Згідно своєї волі ген. Андерс був похований серед своїх солдат на Польському воєнному цвинтарі в Італії.

Особисте життя

Андрес був двічі одружений. Від першого шлюбу із Іреною Марією з дому Йордан-Канковською (1894—1981) в 1919 році народилися: дочка Анна (Анна Новаковська) (помер. 2006), авторка виданої після смерті біографічної книги Мій Батько генерал Андерс, а також син Єжи (1927—1983).

Під час його перебування на Близькому Сході Андерс почав зустрічатися з акторкою польською співачкою та акторкою українського походження Іреною Андерс (до шлюбу Яросевич, псевдонім Рената Богданська), одруженою з польським актором . Коли до Італії переїхала з Польщі дружина, син та внучка, Андерс вирішив залишитися з Іреною Боруцькою. Одружився з нею 1948 року, після того, як обоє отримали дозвіл на розлучення. З Іреною Андерс мав дочку (нар. 1950). Після смерті Ірена Андерс була похована біля генерала на цвинтарі біля Монте-Касіно.

Досягнення

Службові ознаки

  • Хорунжий резервного (прапорщик) царського кінного полку, після здачі екзамену в 1911 році;
  • корнет російської кавалерії — ступінь отримав в 1915 році;
  • Ротмістр російської кавалерії — ступінь наданий в 1916 році;
  • Підполковник — 23 травня 1919 року звання надано Комісаріатом ;
  • Майор— 15 липня 1920 наданий Начальним Вождем 1 квітня 1920 року;
  • підполковник — 15 липня 1920 отримав звання Військовим Міністерством щоб використовувати звання підполковника, через рік його підтвердили справжнім підполковником зі стажем 1 червня 1919 р;
  • Полковник — 1 грудня 1924 зі стажем від 15 серпня 1924 р. і 2 місце в корпусі кавалерійських офіцерів;
  • Бригадний генерал — 1 січня 1934;
  • Дивізійний генерал — 11 серпня 1941;
  • Генерал броні — 16 травня 1954, призначений польською владою в еміграції.
image
Внизу знаходяться нагороди генерала Андреса

Ордени та відзнаки

Польські

Закордоні

Галерея

  • image
    Кімната Владислава Андерса у Польському Інституті та Музеї Сікорського у Лондоні
  • image
    Б'юст Владислава Андерса в у Варшаві
  • image
    Фото таблички встановленої на честь Андерса на чергові роковини перемоги у битві під Монте-Касіно сфотаграфований в Варшаві.
  • image
    Польське військове кладовище в Монте Кассіно, Італія
  • image
    Почтова марка Казахстану
  • image
    Радянські командири та польскі офіцери на навчані (зима 1941 року). Польскі військовослужбовці в англійських металевих шоломах Brodie helmet. Сидить справого боку в фуражці — генерал В. Андерс.
  • image
    В. Андерс інспектує воєні частини 2-го польского корпусу, Італія, 1945.

Примітки

  1. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. Discogs — 2000.
    d:Track:Q504063
  4. https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Anders-Wladyslaw;3869228.html
  5. https://www.gov.pl/web/wlochy/ambasador
  6. 75. lat temu konwersja gen. Andersa na katolicyzm [ 16 грудня 2017 у Wayback Machine.], «Wspólnota Andersa», 27 czerwca 2017 [dostęp 2017-12-15-12-15].
  7. Albert Anders (амер.). geni_family_tree. Процитовано 13 березня 2018.
  8. Albert Anders. Sejm-Wielki.pl. Процитовано 31 грудня 2018.
  9. Elżbieta Anders (амер.). geni_family_tree. Процитовано 13 березня 2018.
  10. Bogusz Szymański (28 жовтня 2010). Władysław Anders. . Архів оригіналу за 6 листопада 2011.
  11. Вища Школа Інформатики та Управління в Ряшеві [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
  12. Владислав Андерс: Без Останнього Розділу, с. 4.
  13. Księga Pamiątkowa Arkonii 1879—1979 [ 29 квітня 2021 у Wayback Machine.].
  14. Władysław Anders: Bez ostatniego rozdziału, s. 5.
  15. М. Патальський: Służba płk. dypl. Władysława Andersa w Generalnym Inspektoracie Kawalerii (1924—1926). W: Andrzej Szczepaniak (red.): Generał Władysław Anders — żołnierz czasu pokoju i wojny.
  16. Członkowie Towarzystwa Hodowli Konia Arabskiego w Polsce. lenczewski.com.pl. Процитовано 24 marca 2015.
  17. Dział urzędowy. Spis członków Wojskowego Klubu Samochodowego i Motocyklowego w dniu 15 marca 1926 r.. ”, s. 3, nr 2 z 15 marca 1926. Wojskowy Klub Samochodowy i Motocyklowy. 
  18. Dział urzędowy. Władze klubowe. ”, s. 4, nr 3 z 1 kwietnia 1926. Wojskowy Klub Samochodowy i Motocyklowy. 
  19. Станіслав Галлер: Wypadki warszawskie od 12 do 15 maja 1926 r., Kraków 1926, с. 11.
  20. Sarner, Harvey (2006). General Anders and Soldiers of the Polish II Corps. Brunswick Press. с. xii. ISBN .
  21. Єжи Венгерський: Zdrajcy, załamani, zagadkowi (próba oceny zachowań wybranych oficerów konspiracji polskiej w Małopolsce Wschodniej, aresztowanych w latach 1939—1941), w: Piotr Chmielowiec (red.); Okupacja sowiecka ziem polskich 1939—1941, Rzeszów — Warszawa 2005, с. 21.
  22. Бартош Т. Вєлінські: Niezłomny. W: «ale Historia», nr 20/122, с. 6.
  23. : Kto wydał wyrok na miasto. Plany operacyjne ZWZ-AK (1940—1944) i sposoby ich realizacji, Wydawnictwo Literackie 2016, s. 150.
  24. Krzysztof Jóźwiak: Zaczyna mi pan wyrastać ponad głowę. W: «Rzeczpospolita — Rzecz o historii», 10 marca 2017, str. J8.
  25. : Kto wydał wyrok na miasto. Plany operacyjne ZWZ-AK (1940—1944) i sposoby ich realizacji, 2016, , с. 159.
  26. Zobacz też .
  27. : Powstanie Warszawskie, Bellona, , с. 564.
  28. Павел Зієнтера: Rokosz generała Andersa. W: «Rzeczpospolita — PlusMinus», 20/21 grudnia 2014, с. P26.
  29. Andrzej Leon Sowa:Kto wydał wyrok na miasto. Plany operacyjne ZWZ-AK (1940—1944) i sposoby ich realizacji, с. 447.
  30. Władysław Anders: Bez ostatniego rozdziału. Wspomnienia z lat 1939–1946. S. 254. 
  31. Анджей Леон Сова: Kto wydał wyrok na miasto. Plany operacyjne ZWZ-AK (1940—1944) i sposoby ich realizacji, с. 677.
  32. Ян Цєхановський: Powstanie warszawskie, Pułtusk — Warszawa 2009, , s. 357.
  33. Norman Davies: Powstanie ’44. Kraków: Znak, 2008, s. 466. 
  34. Andrzej Leon Sowa: Kto wydał wyrok na miasto. Plany operacyjne ZWZ-AK (1940—1944) i sposoby ich realizacji, с. 678.
  35. : Uczestnicy i świadkowie powstania warszawskiego. Wywiady. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1994, s. 15. 
  36. Michał Zarzycki: Anders wobec Powstania. W: «Karta», nr 42, с. 144.
  37. Jerzy Morawicz: Demobilizacja Polskich Sił Zbrojnych na Zachodzie. W: Leonidas Kliszewicz (red.): Mobilizacja uchodźstwa do walki politycznej 1945—1990, Londyn 1995, с. 5, 9, 22.
  38. August Grabski: Żydzi skazani na komunę. W: «Gazeta Wyborcza», 16/17 września 2006, s. 30.
  39. «Rzeczpospolita», 20 marca 1989.
  40. Aleksander Kochański: Polska 1944—1991. Informator historyczny, Tom III, część 1, Wydawnictwo Sejmowe, Warszawa 2005, с. 861.
  41. Grzegorz Motyka: Od rzezi wołyńskiej do akcji Wisła, Kraków, Wydawnictwo Literackie 2011, , s. 269 (OCLC 751572861).
  42. IPMS sygn. A.44.49/24, 1954.
  43. Markert, 2012.
  44. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej, Nr 8, Londyn, 14 sierpnia 1954, с. 48, 51.
  45. : Prawno-polityczne podstawy funkcjonowania władz Rzeczypospolitej Polskiej na uchodźstwie w latach 1939—1990 [ 27 квітня 2021 у Wayback Machine.]. W: , 2/2011, ISSN 2083-3121, s. 64.
  46. : Andersowie [ 27 квітня 2021 у Wayback Machine.], «Tygodnik Powszechny», 4, stycznia 2011 (dostęp 2017-06-23).
  47. Jolanta Ciosek: Bliżej ojczyzny, «Dziennik Polski», 4 września 2010 (dostęp 2017-06-22).
  48. Irena Maria Anders (Jordan-Krąkowska). www.geni.com. Процитовано 23 червня 2015.
  49. Historia. wladyslawanders.org. Процитовано 15 січня 2016.
  50. Jerzy Anders. Sejm-Wielki.pl. Процитовано 23 червня 2015.
  51. Анна Марія Андерс — дочка генерала та співачки, а не гравця в карти та шансонстки. W: «Polska. Dziennik Łódzki», видання A, 24–27 XII 2015, s. 36.
  52. Andrzej Nieuważny (17 sierpnia 2009). Gen. Anders w służbie cara (пол.). . Процитовано 26 marca 2018. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |autor2= (можливо, |author2=?) ()
  53. «Tygodnik Urzędowy Naczelnej Rady Ludowej», nr 16 z 4 czerwca 1919 r.
  54. , nr 28 z 28 lipca 1920.
  55. «Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych», nr 131 z 17 grudnia 1924.
  56. M.P. z 1996 r. nr 11, poz. 124.
  57. : Dzieje polskich znaków zaszczytnych, Wydawnictwo Sejmowe, Warszawa 2000, s. 196.
  58. : Generałowie II Rzeczypospolitej, Warszawa: Polonia, 1990, s. 31.
  59. Кшиштоф Філіпов: Order Virtuti Militari 1792—1945, Bellona, Warszawa 1990, s. 141.
  60. Dekret Wodza Naczelnego L. 3109 z 30 czerwca 1921 r. («Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych», nr 28 z 1921 r., poz. 1121) [ 14 вересня 2018 у Wayback Machine.].
  61. M.P. z 1938 r. nr 258, poz. 592.
  62. «Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych», nr 123 z 20 listopada 1925.
  63. Zarządzenia Prezydenta Rzeczypospolitej. „Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych”. Nr 9, s. 106, 19 marca 1934. 
  64. Odznaczenia. Generał Broni Władysław Anders. wsiz.rzeszow.pl. Процитовано 21 липня 2014.
  65. Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 2035 z 1921 r. («Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych», nr 40 z 1921, poz. 1854, s. 1570) [ 28 вересня 2018 у Wayback Machine.].
  66. : Dzieje polskich znaków zaszczytnych, Wydawnictwo Sejmowe, Warszawa 2000, s. 196—209.
  67. : Gwiazda Wytrwałości, usqe ad finem, Warszawa 1997.
  68. «Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych», nr 16 z 12 kwietnia 1926.
  69. Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 1717 z 28 maja 1921 r. («Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych», nr 29, 1921, poz. 1208) [ 4 квітня 2019 у Wayback Machine.].
  70. Andrzej Bąkowski. Generał Władysław Anders. palestra.pl. Процитовано 18 marca 2014.
  71. Jarosław Sozański: Tajemnice zakonu maltańskiego, Kom-Pakt, Warszawa 1993, s. 142.

Джерела

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Anders Vladisla v A lbert A nders pol Wladyslaw Albert Anders 11 serpnya 1892 12 travnya 1970 polskij general politik 1941 1942 komanduvach Polskoyi armiyi v SRSR 1942 1943 Polskoyi armiyi na Shodi j 1943 1946 2 go Polskogo korpusu zokrema v bitvi za Monte Kassino 1946 1954 golovnokomanduvach i generalnij inspektor Polskih zbrojnih sil v emigraciyi Vladislav Anderspol Wladyslaw AndersAnders VladislavIm ya pri narodzhennipol Wladyslaw Albert AndersNarodzhennya11 serpnya 1892 1892 08 11 1 2 Blonie d Gmina Krosnevice Kutnovskij povit Lodzinske voyevodstvo Respublika PolshaSmert12 travnya 1970 1970 05 12 1 2 77 rokiv London Velika BritaniyaPohovannyaPolskij cvintar u Monte KassinoKrayinaRosijska imperiya PolshaOsvitaRizkij tehnichnij universitetRoki sluzhbi1913 1917 1918 1946Chlend i dZvannyahorunzhij Kornet shtabskapitan pidpolkovnik major pidpolkovnik polkovnik d divizijnij general i general broniKomanduvannyad d d d Armiya Andersa 4 Polski vijskovi formuvannya na Shodi i Drugij polskij korpusVijni bitviPersha svitova vijna Velikopolske povstannya Polsko radyanska vijna 1920 i Druga svitova vijnaDitid 5 AvtografNagorodid Vladislav Anders u Vikishovishi Vladislav Anders ta 1926 rik Edvard Ridz Smiglij na komersi studentskoyi korporaciyi v 1937 roci Za mrshalom stoyit Vladislav Anders Vladislav Anders pislya areshtuvannya NKVD 1940 Vladislav Anders ta Vladislav Sikorskij pid chas vizitu do Josipa Stalina gruden 1941 roku Pidpisannya polsko radyanskoyi politichnoyi deklaraciyi 4 grudnya 1941 roku PIdpisuye Stalin Z livoyi storoni Georgij Malenkov Vladislav Anders Stanislav Kot Vladislav Sikorskij V yacheslav Molotov Generali Mihal Tokarzhevskij Karashevich Vladislav Anders pershij ryad z liva polkovnik Leopold Okulickij drugij ryad Polski Zbrojni Sili v SRSR 1942 Vladislav Sikorskij Vladislav Anders ta pid chas inspekcijnoyi podorozhi Nachalnogo Vozhdya na blizkij shid 1943 ta Vladislav Anders 1943 Vladislav Anders ta 1944 Vladislav Anders ta Dzhord Patton 1944 Vladislav Anders pid chas inspekciyi polskoyi gimnaziyi v Kazarano Italiya nadgrobna plita na jogo mogili pid Monte KassinoBiografiyaRoki do I svitovoyi vijni ta stvorennya nezalezhnoyi Polshi Vladislav Anders narodivsya 11 serpnya 1892 roku v seli yake znahodilosya todi na terenah Rosijskoyi imperiyi Pohodiv z spolonizovanoyi nimeckoyi sim yi v yakij vihovuvavsya v silnih protestantskih tradiciyah ta viri Jogo ohrestili v v misti Hodechi Vloclavskij Povit Perejshov u katolicizm 27 chervnya 1942 roku v miscevosti Yangiyul nepodalik vid Tashkentu v Uzbekistani todishnya chastina SRSR pid chas urochistostej yaki organizuvav svyashennik ta general Jogo batko Albert Anders 1864 1942 buv agronomom ta pracyuvav administratorom zemelnih ugid Jogo mati Yelizhbeta pohodila z domu Tushert 1868 1930 U rodini krim nogo bulo she troye siniv yaki yak i vin vibrali kar yeru profesijnih soldativ Polskogo Vijska Karl 1893 1971 ta Oboye jogo batkiv buli yevangelskoyi viri pohodili z baltijskih nimciv z Livoniyi Zgodom vin prodovzhiv navchatisya u varshavskij realnij gimnaziyi 12 listopada 1910 roku perejshov na vijskovu sluzhbu Serednya shkola v rosijskij armiyi ne vimagala maturi cinuvavsya dobrij stan zdorov ya Vinta zdav ispit yakij dozvoliv skorotiti sluzhbu do odnogo roku Zgodom yunak zhiv poza mezhami kazarmi za vlasni koshti ta pislya zdachi ekzameniv zmig stati praporshikom zapasu Opislya cogo molodij cholovik buv napravlenij do 3 novorosijskogo polku draguniv YiYi Carskoyi Velichnosti knyazhni Yeleni Volodimirivni sho bazuvavsya u Kovni U 1912 roci prohodiv trimisyachne navchannya rezervistiv u 19 polku gusariv v Rizi Shist misyaciv vin prohodiv navchannya u Rizkij politehnici Pid chas podalshogo navchannya u 1911 1914 rokah stav chlenom V toj chas vin buv zahoplenij verhovoyu yizdoyu ta kinmi pro sho svidchit jogo uchast u bagatoh mizhnarodnih zmagannyah z kinnogo sportu Anders buv uchasnikom pershoyi svitovoyi vijni Spochatku jogo bulo vidislano do sluzhb postavok 2 korpusu ale 25 listopada 1914 roku na vlasne prohannya vin perejshov do 3 novorosijskogo dragunskogo polku Vin shvidko prosuvavsya po sluzhbi otrimavshi 5 listopada 1915 roku zvannya pidporuchnika 3 lipnya 1916 poruchnika a 22 listopada 1916 roku shtabskapitana Anders buv dvichi u toj chas ranenim v golovu i v p yatu a takozh otrimav kontuziyu v golovu grudi ta pravu nogu cherez vibuh artilerijskogo snaryadu V 1917 roci zakinchiv prishvidshenij kurs Akademiyi Centralnogo Shtabu v Sankt Peterburzi Lyutneva revolyuciya ta povalennya carskogo rezhimu v Rumuniyi de prohodiv sluzhbu yak shef shtabu 7 Strileckoyi Diviziyi 6 veresnya 1917 roku pislya vidstavki iz sluzhbi v rosijskij armiyi vstupiv do yakim keruvav gen Dovbor Musnickij Josip Romanovich Na pochatku pidrotmistra Andersa bulo priznacheno do v yakomu perejnyav komanduvannya nad 6 m eskadronom Protyagom kilkoh misyaciv dopomagav v organizaciyi ta popovneni bojovoyi odinici 24 lyutogo 1918 roku pislya viznannya rishennya rosijskogo Generalnogo shtabu komanduvach 1 m korpusom general Yuzef Dovbor Musnickij priznachiv kapitana Andersa nachalnikom shtabu 1 yi strileckoyi diviziyi Pislya kapitulyaciyi korpusu vid nimciv Anders povernuvsya do krayini ta vstupiv do Polskoyi Armiyi Buv shefom shtabu pid chas velikopolskogo povstannya U polsko bilshovickij vijni buv kerivnikom V toj chas buv ranenim u bitvi pid Berizinom V listopadi 1921 roku rozpochav navchannya u Vishij Voyennij Shkoli franc Ecole Superieure de Guerre v Parizhi a zgodom prohodiv stazhuvannya u Franciyi 1 lyutogo 1924 roku buv perevedenij do z odnochasnim rekomenduvannyam do u Varshavi 15 lipnya cogo zh roku buv priznachenij na posadu I oficeru shtabu Pid kerivnictvom gen Tadeusha Rozvadovskogo pogliblyuvav svoyi znannya pro kinnotu Osoblivu uvagu z boku gen Rozvadovskogo otrimav pislya velikih kavalerijskih manevriv sho prohodili na terenah na Volini yaka todi vhodila v sklad Polshi Z listopada 1925 roku stav komendantom Varshavi Anders buv chlenom Tovaristva Rozvedennya Arabskogo Skakuna v Polshi U 20 ih rokah buv chlenom kerivnogo skladu Vijskovogo Avtomobilnogo ta Motoceklitnogo klubu v Polshi U chas koli vidbuvavsya travnevij perevorot 1926 roku vin buv nachalnikom shtabu komanduvacha oboroni Varshavi priznachenogo vladoyu Tadeusha Rozvadovskogo 13 zhovtnya 1926 roku prezident Polshi Ignacij Moscickij priznachiv jogo kerivnikom Zgodom vin stav kerivnikom ta odnochasno kerivnikom Garnizonu mista Baranovichi Anders buv na storoni opoziciyi Yuzefa Pilsudskogo pid chas v 1926 roci prote na vidminu vid generala Rozvadovskogo vin uniknuv peresliduvan z boku rezhimu sanaciyi yaka perejnyala na sebe vladu Pilsudskij nadav jomu zvannya komandira kavalerijskoyi brigadi v 1931 roci i cherez tri roki jomu bulo prisvoyeno zvannya generala V 1932 roci vin keruvav polskoyu kinnoyu grupoyu yaka pid chas kinnih zmagan za Kubok Nacij v Nicci otrimala 4 pershi miscya Roki II svitovoyi vijni Pid chas veresnevoyi kompaniyi v Polshi Anders spochatku keruvav v Pislya vidstupu z Mlavi ne vikonav nakazu prikrittya sho vvazhayut odniyeyu z prichin yiyi porazki Zgodom dekilka raziv Verhovne komanduvannya zminyuvalo dislokaciyu jogo brigadi U zv yazku z novimi nakazami buli ne zrozumilimi prichini z yakih bojova odinicya popri otrimanij neyu rozporyadzhennya ne vzyala uchasti v bitvi pri Bzuri Na moment prorivu polskih Armiyi Poznan ta Armiyi Pomor ya cherez do Varshavi Anders vidmoviv genralovi Tadeushovi Kutshebi u vikonani jogo nakazu oboroni tereniv Pushi motivuyuchi ce peredbachennyami zanadto velikih lyudskih vtrat svoyeyi brigadi Z 12 veresnya 1939 roku Andes stav keruvati nazvanu na jogo chest Vin viv vazhki boyi z nimcyami v okolicyah ta Tomashova Lyubelskogo v ramkah drugoyi V cij ostannij bitvi pislya dosyagnennya vdalih rezultativ chim stalo zdobuttya 22 veresnya Krasnobrodu razom z pokinuv vidvojovane misto ta pishov do Majdanu Sopockogo zvidki pislya nedovgogo vidpochinku povernuv u napryamku Lvovu samovilno unikayuchi bitv ta ne povidomlyayuchi pro ce kerivnictva V rezultati cogo jomu vdalosya prorvatisya na pivden Z uvagi na te sho nimecko radyanske kilce zatiskalosya general Anders virishiv rozformuvati Kavalerijsku grupu na menshi grupi yaki mali distatisya do Ugorshini Prorivayuchis v odnij z cih grup 29 veresnya v okolicyah Samboru general buv dvichi poranenij pislya chogo potrapiv do Spochatku Andersa utrimuvali u lviskomu shpitali na vul Kurkovij 33 V grudni 1939 roku vidmovivsya prijnyati instrukciyu generala Kazimezha Sosnkovskogo shodo stvorennya SZB yaku peredano iz Parizhu cherez emisara Potim jogo pereveli u tyurmu Brigidki u Lvovi 29 lyutogo 1940 NKVD vivezlo jogo do Moskvi ta posadilo jogo v centralnij tyurmi NKVD na Lub yanci a potim v slidchu tyurmu Butirka Osinnyu 1940 roku jogo bulo znovu perevezeno na Lub yanku de jogo stanovishe trohi pokrashilosya otrimuvav posilenij pajok Pid kinec listopadu 1940 roku virishiv dati pokazannya Pid chas 22 misyachnogo perebuvannya u v yaznici prosluhovuvavsya ta jogo probuvali znovu perekonati persha sproba na rahunok zmini svogo stanovisha projshla v lvivskomu shpitali vstupiti v Chervonu Armiyu 4 serpnya 1941 Andersa bula zvilneno iz v yaznici pislya pochatku nimecko radyanskoyi vijni ta pidpisannya ugodi Sikorskogo Majskogo V toj chas Anders buv rishuchim prihilnikom porozuminnya uryadu Polshi u vignani z SRSR 10 serpnya 1941 roku buv priznachenim na posadu kerivnika Polskoyi Armiyi v SRSR 11 serpnya 1941 roku jogo bulo pidvisheno do zvannya generala diviziyi Cherez porozuminnya z radyanskoyu vladoyu rozrahovuvav povernutisya do okupovanoyi nimcyami Polshi de prozhivali jogo pidlegli oficeri napriklad polkovnik ta sho sprichinilo vidvertu zaboronu iz storoni generala Sikorskogo ta zdijsnennya Andersom bud yakih dij spryamovanih na vstanovlennya kontaktiv z pidpillyam v krayini ta sprobu vzyati upravlinnya nimi Z oglyadu na te sho radyanska vlada zmenshuvala kilkist prodovolchih pajkiv dlya Polskoyi Armiyi priblizno na dvi treti Anders virishiv sho nalezhalo shvidko evakuyuvati polskih soldat z SRSR ta postaviv Nachalnogo vozhdya generala Sikorskogo licem pered cimi faktmi Pitannya evakuaciyi chastini viddiliv vin zadav pid chas bezposerednoyi rozmovi iz Stalinim v berezni 1942 roku bez vidoma Sikorskogo Mizh 24 bereznya ta 3 kvitnya 1942 roku pid chas pershoyi evakuaciyi 33 tisyachi vijskovih ta 11 tisyach civilnih osib vryatovanih z tyurem ta taboriv GULAGU bulo perevezeno potyagami z respublik Serednoyi Aziyi do portu v Krasnovodsku sho stoyit nad Kaspijskim morem a potim chovnami do Iranu Vid 11 serpnya do 1 veresnya 1942 roku pid chas drugoyi evakuvaciyi bulo perevezeno do Iranu 45 tisyach vijskovih ta 25 5 tisyach civilnih osib 12 veresnya 1942 roku Anders buv priznachenim kerivnikom Polskoyi Armiyi na Shodi Stvorenij nim 2 polskij korpus yakogo vin buv kerivnikom vid 19 serpnya 1943 roku vid grudnya 1943 roku ta v sichni 1944 roku buv perepravlenij cherez morsku dorogu iz Blizkogo Shodu do Italiyia v 1944 roci vzyav uchast v vijskovij kompaniyi na Appeninskomu pivostrovi najvazhlivishimi vihami italijskoyi kompaniyi stali Bitva pri Monte Kassino ta Bij za Ankonu V lyutomu 1943 roku Anders mav gostrij konflikt z generalom Sikorskim cherez tu politku yaku vin viv stosovno SRSR General Sikorskij u svoyu chergu napisav do nogo list v yakomu zaznachav Proponuye meni pan General rishuchu pidtrimku Ne pidtrimku vid vas ya ochikuyu a vikonannya soldatskogo obov yazku Zvertayusya tomu do Generala z apelyaciyeyu abi Pan vidkinuv vsih intrigantiv vid sebe ta z vijska Intrigantiv yakim zdavalosya sho mozhut mene povaliti razom z koncepciyeyu nacionalnoyi yednosti ta perejti do takih zgubnih dlya Polshi yaki buli zdijsneni do vijnij Yak efekt na cej list Anders napisav inshij list do prezidenta Rachkevicha v yakomu vistupav za zvilnennya Sikorskogo prezidentom uryadu ta harakterizuyuchi jogo takim chinom Govore pro povstannya v Polshi Shob nimci mali privid dlya represij govorit pro spivpracyu z Sovyetami Sogodni z usiyeyu povagoyu z lyubov yu divimosya na tebe ta virimo sho znajdesh rozv yazannya yake ye pravilnim dlya polskoyi spravi Isnuye zagalna dumka sho dlya polskoyi spravi uryad povinen rozpravitisya z cim i takim chinom polegshiti robotu novih lyudej V seredini roku vin postaravsya zalagoditi vidnosini z Nachalnim Vozhdem napisavshi do Sikorskogo sered inshogo sho vsya informaciya pro zmovi proti nogo ye brehneyu a Nachalnomu Vozhdevi pid chas ogoloshenogo vizitu na Blizkij Shid dlya inspekciyi bataljoniv yakimi keruvav Anders ta poobicyav zhodna volosinka z golovi ne vpade Andersa bulo obvinuvacheno v produmanomu zamahu na generala Sikorskogo v Pislya smerti Sikorskogo Anders buv kandidatom vid antipilsudskih sil na Nachalnogo Vozhdya Pid chas politichnogo krizi pislya smerti generala Sikorskogo suprotivlyavsya planam priznachennya prem yer ministrom Stanislava Mikolajchika V listi do prezidenta Rachkevicha stverdzhuvav Mi virimo sho vijskove komanduvannya ta politichne kerivnictvo nareshti budut rozdileni Vodnochas dopovidayu sho poki prezident ne virishit inakshe ya vikonuvatimu lishe jogo nakazi Cya zayava viklikala rizku reakciyu ministra nacionalnoyi oboroni generala yakij napisav do prezidenta Rackevicha bo toj zvernuv uvagu Andersovi pro nepripustimist zazihannya na atribuciyi Glavi derzhavi virvavshis za ramki derzhavnoyi iyerarhiyi ta vijskovogo pidporyadkuvannya porushivshi zagalnij traur u taku vazhku hvilinu V Bilomu Orli gazeti Polskoyi Armiyi na shodi yakoyu keruvav Anders ne bulo pomisheno zhodnih biografichnih danih pro prem yera Mikolajchuka ta zhodnoyi informaciyi yaka do stosuvalasya aktualnih podij Nachalnogo Vozhdya generala Sikorskogo Ce viklikalo oburennya Ministra Narodnoyi Oboroniyi generala Kukyelya yakij v listi do novogo Nachalnogo Vozhdya generala Kazimezha Sosnkovskogo pisav sho vin bude gotovij strimati ci nadmirnosti diyalnosti politichnoyi vijskovoyi presi shlyahom vidpovidnih vkazivok komanduvachu armiyeyu Do apogeyu konfliktu dijshlo 13 lipnya 1944 roku koli Rada Ministriv yedinogolosno uhvalila zayavu do prezidenta v yakij stverdzhuvalos Z oglyadu na vse chastishi povtoryuvani politichni vistupi komanduvannya Polskoyi armiyi v Italiyi yavno shkidlivi dlya interesiv derzhavi Rada ministriv prosit Prezidenta Respubliki Polsha negajno rozsliduvati vsi zvinuvachennya visunuti proti generala Andersa i vzyati vsi naslidki i negajno pripiniti politichnu diyu komanduvannya Polska armiya v Italiyi Pid chas cogo zasidannya uryadu jogo chlen vimagav zvilnennya generala Andersa z posadi ta prityagnennya jogo do sudu 24 bereznya 1944 roku kerivnik britanskoyi 8 armiyi general Oliver Liz zaproponuvav kerivniku 2 Polskogo Korpusu pochati napad na Monte Kassino Dav jomu na rozdumi tilki desyat hvilin Pislya korotkogo rozdumiv general Anders bez konsultaciyi z polskim vijskovim kerivnictvom sho sprovokuvalo gnivnu reakciyu Nachalnogo Vozhdya generala Sosnovskogo protivnika frontalnoyi ataki na nimecki fortifikaciyi prijnyav propoziciyi 18 travnya 1944 2 Polskij Korpus kerovanij generalom Andersom zdobuv Monte Kassino Anders buv poslidovnim protivnikom varshavskogo povstannya 1944 roku 2 serpnya kerivnik shtabu Nachalnogo Vozhdya general Stanislav Kopanskij zvernuvsya do Andersa z propoziciyeyu shob v II korpusi pidgotuvati nevelikij bataljon komandos iz metoyu kinuti yiyi v borotbu za Varshavu Cherez 2 dni Anders vidmoviv u vikonannya ciyeyi propoziciyi motivuyuchi ce brakom vidpovidnih do cogo lyudej Napisav Osobisto vvazhayu rishennya prijnyate Armiyeyu Krajovoyu katastrofoyu odnak v svoyih spogadah Bez Ostannogo Rozdilu stverdzhuvav sho govoriv pro rishennya kerivnictva Armiyi Krajovoyi koli v cej sposib bulo ogolosheno pro poryadok povstannya ya ne grav u cij spravi niyakoyi roli tim bilshe sho na toj chas ya ne mig nichogo detalno znati 23 serpnya 1944 roku v listi napravlenomu do generala Kukyelya Anders pisav Soldati ne rozumiyut cilisnosti povstannya u Varshavi U nas nihto ne mav ilyuzij shob bilshoviki okrim postijnih obicyanok dijsno dopomogli stolici V cih umovah stolicya okrim geroyizmu yakomu ne maye rivnih v istoriyi svitu cherez kerivnictvo bula prirechena na porazku Mi vvazhayemo pochatok povstannya tyazhkim zlochinom i zapituyemo sebe hto ponese za ce vidpovidalnist 31 serpnya vin stverdzhuvav Pidnyati povstannya u Varshavi na danij moment bulo ne lishe durnim ale i cilkom zlochinom prote dodav u tomu zh listi vsi nashi boyi vid Monte Kasino cherez Ankonu do Liniyi Gotiv vidayutsya nam malimi u porivnyani z boyami sho prohodili v stolici Vzhe pislya zakinchennya povstannya 25 travnya 1945 roku Anders v rozmovi z prezidentom Rachkevisom ta prem yerom govoriv Stoyu na kolinah pered Varshavoyu sho boretsya odnak sam fakt povstannya u Varshavi vvazhayu zlochinom Sogodni zvichajno ne chas viyasnyuvati ce pitannya ale general Komorovskij ta nizka inshih lyudej neodminno budut prityagnuti do vidpovidalnosti za taki strashenno bezrozsudni ta nepotribni zhertvi Natomist v svoyij knizi pisav sho Vladislav Anders zgaduvav pro varshavske povstannya tak Povstannya bulo kulminacijnim punktom ce buv bastion polskosti cilij svit povinen pobachiti nashu volyu Ce bulo pered Yaltoyu Zgidno z vlasnimi zgadkami Anders pid chas rozmovi z Cherchilem v serpni 1944 roku stverdzhuvav Mi v Varshavi mayemo nashih druzhin ditej ale volili b krashe pomerti anizh yakbi b mali zhiti pid bilshovikami Anders gostro kritikuvav ustanovi yaki buli prijnyati na konferenciyi v Yalti Pislya togo yak bulo vzyato do polonu Tadeusha Bura Komarovskogo z 26 lyutogo do 27 travnya 1945 roku vikonuvav obov yazki Pislyavoyenni roki Pislya zakinchennya II svitovoyi vijni Anders lishivsya v emigraciyi beruchi aktivnu uchast u politichnij diyalnosti polskogo vignannya 26 veresnya 1946 roku Prezident Polshi Vladislav Rackevich priznachiv jogo ta Nachalnim Vozhdem V travni 1946 roku na kongresi polskih yevreyiv v Parizhi sklikanim pid patronatom Svitovoyi Federaciyi Polskih Yevreyiv yiyi prezident zayaviv Golovnim vinuvatcem vbivstv yevreyiv v Polshi ye general Anders ce vin visilaye emisariv do Polshi dlya rozburhannya zavorushen proti demokratichnogo uryadu zaohochuyuchi krivavi vbivstva proti vcililih yevreyiv Na kongresi opozicijnogo v 1946 roci jogo kerivnik Stanislav Mikolajchuk stverdzhuvav sho Anders ye moralno vinnim za smert generala Sikorskogo 26 veresnya 1946 roku na pidstavi postanovi vid 1920 roku pro gromadyanstvo Polskoyi Derzhavi pozbaviv Andersa polskogo gromadyanstva ta zvannya generala u zv yazku z prijnyattyam bez zgodi kompetentnih polskih organiv derzhavnoyi posadi v inozemnij krayini a ce v svoyu chergu malo na meti spivorganizaciyu yakij buv paramilitarnoyu formaciyeyu yaka stanovila chastinu britanskoyi armiyi Pid chas zasidannya TUNYe pislya ogoloshennya spisku z 75 oficeriv yaki mali buti pozbavleni gromadyanstva golos vzyav todishnij vice prem yer Stanislav Mikolajchik yakij zvernuv uvagu na te sho u spisku ne bulo imeni generala Andersa Tak sklalosya sho golovnij vinuvatec ne bude pidpadati pid postanovu a inshi horoshi soldati budut pokarani tak govoriv Mikolajchuk Zauvaga Mikolajchuka bula prijnyata v okremij rezolyuciyi U 1971 roci Rada Ministriv na choli yakoyi stav prem yer uhvalila rishennya TUNYe ale rezolyuciya z cogo privodu ne bula opublikovana 28 lyutogo 1989 roku kerivnik Yan Dobrachinskij zvernuvsya u zv yazku z nablizhennyam 50 richnici pochatku II svitovoyi vijni do Kerivnika Radi Derzhavi Vojceha Yaruzelskogo pro povernennya polskogo gromadyanstva Andersovi 15 bereznya 1989 uryad PNR prem yera Mechislava Rakovskogo skasuvav postanovu pro pozbavlennya Andersa gromadyanstva Isnuye dumka sho za osobistoyu rekomendaciyeyu Andersa pered soyuznikami zberegla deportaciyeyu do SRSR ukrayinskih soldat yaki formalno buli polskimi gromadyanami 16 travnya 1954 roku Anders otrimav vid Prezidenta Polshi v emigraciyi Avgusta Zaleskogo zvannya general lejtenanta 4 serpnya 1954 roku Anders vruchiv Zaleskomu list v yakomu vin sered inshogo zayaviv sho pislya glibokogo rozglyadu situaciyi sho sklalasya stverdzhuyu sho Pan ne mozhe vikonuvati obov yazki prezidenta Respubliki Polsha i vidpovidno do nakazu sovisti zayavlyayu sho perestav vvazhati vas prezidentom Respubliki i golovnokomanduyuchim Zbrojnimi Silami Ya podayu cyu zapisku shob vona bula zavtra opublikovana Cogo samogo dnya Prezident Zaleskij zvilniv jogo iz zajmanih nim posad ta vidpraviv jogo na pensiyu U listi spryamovanim cogo samogo dnya Prezident Zaleski napisav meni prikro sho takij povazhnij soldat zaplyamuvav sebe pered oblichchyam pokolin potomkiv buntom proti svoyih legitimnoyi vladi uzurpuyuchi sobi prava sho tak iz vidpovidnih pravovih norm a dobri politichni maneri politiki v nogo ne maye Anders uvijshov do zajnyavshi v nij golovnu rol yaka mala na meti povalennya pravlinnya prezidenta Zaleskogo Todishnij prezident zvilniv generala Andersa z posadi Generalnogo Inspektora Zbrojnih Sil Povedinku Andersa gostro kritikuvav todishnij prem yer v emigraciyi Stanislav Cat Mackevich ta redaktor Yezhi Gedrojc Z 14 listopada 1949 i azh do smerti Anders buv kerivnikom Golovnoyi Komisiyi instituciyi choc w zwiazku ze sporem z prezydentem na uchodzstwie Augustem Zaleskim Anders podporzadkowal Komisje Skarbu Radzie Trzech na co Zaleski zareagowal rozwiazaniem starej komisji i powolaniem nowej w zawiazku z czym istnialy de facto dwie Komisje Anders vzyav uchast u kompaniyi iz zvilnennya Polyakiv yaki todi perebuvali v taborah V 1956 roci provodiv u Londoni marsh 20 tisyach polskih emigrantiv U 1963 roci vdova gen Sikorskogo nadislala publichnij list do Andersa pobazhala abi vin ne poyavlyavsya na urochistostyah pov yazanih iz yiyi cholovikom Do kincya zhittya zalishivsya u statusi emigraciyi Ostannij den zhittya general proviv u svoyih druziv v domi polkovnika ta jogo druzhini protyagom bagatoh rokiv general dopomagav u vijskovomu navchani bratam Kamila ta Cherneckih pislya smerti yih batka yakogo vin buv drugom Vin pomer rivno v 26 u richnicyu bitvi pri Monte Kassino ta v 50 richchya svoyeyi druzhini Zgidno svoyeyi voli gen Anders buv pohovanij sered svoyih soldat na Polskomu voyennomu cvintari v Italiyi Osobiste zhittyaAndres buv dvichi odruzhenij Vid pershogo shlyubu iz Irenoyu Mariyeyu z domu Jordan Kankovskoyu 1894 1981 v 1919 roci narodilisya dochka Anna Anna Novakovska pomer 2006 avtorka vidanoyi pislya smerti biografichnoyi knigi Mij Batko general Anders a takozh sin Yezhi 1927 1983 Pid chas jogo perebuvannya na Blizkomu Shodi Anders pochav zustrichatisya z aktorkoyu polskoyu spivachkoyu ta aktorkoyu ukrayinskogo pohodzhennya Irenoyu Anders do shlyubu Yarosevich psevdonim Renata Bogdanska odruzhenoyu z polskim aktorom Koli do Italiyi pereyihala z Polshi druzhina sin ta vnuchka Anders virishiv zalishitisya z Irenoyu Boruckoyu Odruzhivsya z neyu 1948 roku pislya togo yak oboye otrimali dozvil na rozluchennya Z Irenoyu Anders mav dochku nar 1950 Pislya smerti Irena Anders bula pohovana bilya generala na cvintari bilya Monte Kasino DosyagnennyaSluzhbovi oznaki Horunzhij rezervnogo praporshik carskogo kinnogo polku pislya zdachi ekzamenu v 1911 roci kornet rosijskoyi kavaleriyi stupin otrimav v 1915 roci Rotmistr rosijskoyi kavaleriyi stupin nadanij v 1916 roci Pidpolkovnik 23 travnya 1919 roku zvannya nadano Komisariatom Major 15 lipnya 1920 nadanij Nachalnim Vozhdem 1 kvitnya 1920 roku pidpolkovnik 15 lipnya 1920 otrimav zvannya Vijskovim Ministerstvom shob vikoristovuvati zvannya pidpolkovnika cherez rik jogo pidtverdili spravzhnim pidpolkovnikom zi stazhem 1 chervnya 1919 r Polkovnik 1 grudnya 1924 zi stazhem vid 15 serpnya 1924 r i 2 misce v korpusi kavalerijskih oficeriv Brigadnij general 1 sichnya 1934 Divizijnij general 11 serpnya 1941 General broni 16 travnya 1954 priznachenij polskoyu vladoyu v emigraciyi Vnizu znahodyatsya nagorodi generala Andresa Ordeni ta vidznaki Polski Orden Bilogo Orla posmertno 11 listopada 1995 roku vidano Lehom Valensom Komandorskij Hrest Voyennogo Ordenu Virtuti Militari 1945 Kavalerskij Hrest Voyenogo Ordenu Virtuti Militari 1944 Zolotij Hrest Voyennogo Ordenu Virtuti Militari 1944 Sribnij Hrest Voyennogo Ordenu Virtuti Militari 1921 Komandorskij Hrest Ordenu Vidrodzhennya Polshi 1938 Oficerskij Hrest Ordenu Vidrodzhennya Polshi 1925 Hrest Horobrih 1918 1921 chotirirazovo po odnomu razu 2 3 ta 4 v 1921 Hrest Horobrih 1939 1945 chotirirazovo chotirirazovo chotirirazovo Medal Desyatilittya zdobutoyi nezalezhnosti Pam yatna medal uchasniku vijni 1918 1921 rokiv Hrest Monte Kassino vosmirazovo ranenij 1984 Zakordoni Ordena Svyatogo Georgiya IV klas 1915 Rosijska imperiya Orden Svyatogo Volodimira IV klas z Mechami Rosijska imperiya Orden Svyatoyi Anni II III ta IV klasi 1918 Rosiya II i III klasi 1918 Rosiya III klasu 1926 Yugoslaviya Orden Pochesnogo legionu Franciya Komandor Pochesnogo Legionu Franciya Medal Peremogi 1939 1945 z bronzovoyu palmoyu Franciya Medal Peremogi 1914 1918 Franciya Orden Svyatih Mavrikiya ta Lazarya Italiya Italiya Komandorskij orden Legionu zaslug 20 serpnya 1944 SShA Orden Lafayeta SShA Tovvarskij Hrest Orden Lazni Velika Britaniya Zirka Italijskoyi Kompaniyi Velika Britaniya Zirka 1939 1945 Velika Britaniya Velika Britaniya Velika Britaniya Defensor Civitatis Vatikan general buv osobisto vshanovanij Papoyu Rimskim Piyem XII Velikij Magisterskij Maltijskogo ordenu SMOM 1944 I klas Persiya Hrest oficerskij Ordenu Bilogo leva Chehoslovachchina GalereyaKimnata Vladislava Andersa u Polskomu Instituti ta Muzeyi Sikorskogo u Londoni B yust Vladislava Andersa v u Varshavi Foto tablichki vstanovlenoyi na chest Andersa na chergovi rokovini peremogi u bitvi pid Monte Kasino sfotagrafovanij v Varshavi Polske vijskove kladovishe v Monte Kassino Italiya Pochtova marka Kazahstanu Radyanski komandiri ta polski oficeri na navchani zima 1941 roku Polski vijskovosluzhbovci v anglijskih metalevih sholomah Brodie helmet Sidit spravogo boku v furazhci general V Anders V Anders inspektuye voyeni chastini 2 go polskogo korpusu Italiya 1945 PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Discogs 2000 d Track Q504063 https encyklopedia pwn pl haslo Anders Wladyslaw 3869228 html https www gov pl web wlochy ambasador 75 lat temu konwersja gen Andersa na katolicyzm 16 grudnya 2017 u Wayback Machine Wspolnota Andersa 27 czerwca 2017 dostep 2017 12 15 12 15 Albert Anders amer geni family tree Procitovano 13 bereznya 2018 Albert Anders Sejm Wielki pl Procitovano 31 grudnya 2018 Elzbieta Anders amer geni family tree Procitovano 13 bereznya 2018 Bogusz Szymanski 28 zhovtnya 2010 Wladyslaw Anders Arhiv originalu za 6 listopada 2011 Visha Shkola Informatiki ta Upravlinnya v Ryashevi 3 bereznya 2016 u Wayback Machine Vladislav Anders Bez Ostannogo Rozdilu s 4 Ksiega Pamiatkowa Arkonii 1879 1979 29 kvitnya 2021 u Wayback Machine Wladyslaw Anders Bez ostatniego rozdzialu s 5 M Patalskij Sluzba plk dypl Wladyslawa Andersa w Generalnym Inspektoracie Kawalerii 1924 1926 W Andrzej Szczepaniak red General Wladyslaw Anders zolnierz czasu pokoju i wojny Czlonkowie Towarzystwa Hodowli Konia Arabskiego w Polsce lenczewski com pl Procitovano 24 marca 2015 Dzial urzedowy Spis czlonkow Wojskowego Klubu Samochodowego i Motocyklowego w dniu 15 marca 1926 r s 3 nr 2 z 15 marca 1926 Wojskowy Klub Samochodowy i Motocyklowy Dzial urzedowy Wladze klubowe s 4 nr 3 z 1 kwietnia 1926 Wojskowy Klub Samochodowy i Motocyklowy Stanislav Galler Wypadki warszawskie od 12 do 15 maja 1926 r Krakow 1926 s 11 Sarner Harvey 2006 General Anders and Soldiers of the Polish II Corps Brunswick Press s xii ISBN 1 888521 13 9 Yezhi Vengerskij Zdrajcy zalamani zagadkowi proba oceny zachowan wybranych oficerow konspiracji polskiej w Malopolsce Wschodniej aresztowanych w latach 1939 1941 w Piotr Chmielowiec red Okupacja sowiecka ziem polskich 1939 1941 Rzeszow Warszawa 2005 s 21 Bartosh T Vyelinski Niezlomny W ale Historia nr 20 122 s 6 Kto wydal wyrok na miasto Plany operacyjne ZWZ AK 1940 1944 i sposoby ich realizacji Wydawnictwo Literackie 2016 s 150 Krzysztof Jozwiak Zaczyna mi pan wyrastac ponad glowe W Rzeczpospolita Rzecz o historii 10 marca 2017 str J8 Kto wydal wyrok na miasto Plany operacyjne ZWZ AK 1940 1944 i sposoby ich realizacji 2016 ISBN 978 83 08 06095 7 s 159 Zobacz tez Powstanie Warszawskie Bellona ISBN 978 83 7549 074 9 s 564 Pavel Ziyentera Rokosz generala Andersa W Rzeczpospolita PlusMinus 20 21 grudnia 2014 s P26 Andrzej Leon Sowa Kto wydal wyrok na miasto Plany operacyjne ZWZ AK 1940 1944 i sposoby ich realizacji s 447 Wladyslaw Anders Bez ostatniego rozdzialu Wspomnienia z lat 1939 1946 S 254 Andzhej Leon Sova Kto wydal wyrok na miasto Plany operacyjne ZWZ AK 1940 1944 i sposoby ich realizacji s 677 Yan Cyehanovskij Powstanie warszawskie Pultusk Warszawa 2009 ISBN 978 83 7549 074 9 s 357 Norman Davies Powstanie 44 Krakow Znak 2008 s 466 Andrzej Leon Sowa Kto wydal wyrok na miasto Plany operacyjne ZWZ AK 1940 1944 i sposoby ich realizacji s 678 Uczestnicy i swiadkowie powstania warszawskiego Wywiady Warszawa Wydawnictwo Naukowe PWN 1994 s 15 Michal Zarzycki Anders wobec Powstania W Karta nr 42 s 144 Jerzy Morawicz Demobilizacja Polskich Sil Zbrojnych na Zachodzie W Leonidas Kliszewicz red Mobilizacja uchodzstwa do walki politycznej 1945 1990 Londyn 1995 s 5 9 22 August Grabski Zydzi skazani na komune W Gazeta Wyborcza 16 17 wrzesnia 2006 s 30 Rzeczpospolita 20 marca 1989 Aleksander Kochanski Polska 1944 1991 Informator historyczny Tom III czesc 1 Wydawnictwo Sejmowe Warszawa 2005 s 861 Grzegorz Motyka Od rzezi wolynskiej do akcji Wisla Krakow Wydawnictwo Literackie 2011 ISBN 978 83 08 04576 3 s 269 OCLC 751572861 IPMS sygn A 44 49 24 1954 Markert 2012 Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej Nr 8 Londyn 14 sierpnia 1954 s 48 51 Prawno polityczne podstawy funkcjonowania wladz Rzeczypospolitej Polskiej na uchodzstwie w latach 1939 1990 27 kvitnya 2021 u Wayback Machine W 2 2011 ISSN 2083 3121 s 64 Andersowie 27 kvitnya 2021 u Wayback Machine Tygodnik Powszechny 4 stycznia 2011 dostep 2017 06 23 Jolanta Ciosek Blizej ojczyzny Dziennik Polski 4 wrzesnia 2010 dostep 2017 06 22 Irena Maria Anders Jordan Krakowska www geni com Procitovano 23 chervnya 2015 Historia wladyslawanders org Procitovano 15 sichnya 2016 Jerzy Anders Sejm Wielki pl Procitovano 23 chervnya 2015 Anna Mariya Anders dochka generala ta spivachki a ne gravcya v karti ta shansonstki W Polska Dziennik Lodzki vidannya A 24 27 XII 2015 s 36 Andrzej Nieuwazny 17 sierpnia 2009 Gen Anders w sluzbie cara pol Procitovano 26 marca 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Proignorovano nevidomij parametr autor2 mozhlivo author2 dovidka Tygodnik Urzedowy Naczelnej Rady Ludowej nr 16 z 4 czerwca 1919 r nr 28 z 28 lipca 1920 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 131 z 17 grudnia 1924 M P z 1996 r nr 11 poz 124 Dzieje polskich znakow zaszczytnych Wydawnictwo Sejmowe Warszawa 2000 s 196 Generalowie II Rzeczypospolitej Warszawa Polonia 1990 s 31 Kshishtof Filipov Order Virtuti Militari 1792 1945 Bellona Warszawa 1990 s 141 Dekret Wodza Naczelnego L 3109 z 30 czerwca 1921 r Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 28 z 1921 r poz 1121 14 veresnya 2018 u Wayback Machine M P z 1938 r nr 258 poz 592 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 123 z 20 listopada 1925 Zarzadzenia Prezydenta Rzeczypospolitej Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 9 s 106 19 marca 1934 Odznaczenia General Broni Wladyslaw Anders wsiz rzeszow pl Procitovano 21 lipnya 2014 Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L 2035 z 1921 r Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 40 z 1921 poz 1854 s 1570 28 veresnya 2018 u Wayback Machine Dzieje polskich znakow zaszczytnych Wydawnictwo Sejmowe Warszawa 2000 s 196 209 Gwiazda Wytrwalosci usqe ad finem Warszawa 1997 Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 16 z 12 kwietnia 1926 Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L 1717 z 28 maja 1921 r Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 29 1921 poz 1208 4 kvitnya 2019 u Wayback Machine Andrzej Bakowski General Wladyslaw Anders palestra pl Procitovano 18 marca 2014 Jaroslaw Sozanski Tajemnice zakonu maltanskiego Kom Pakt Warszawa 1993 s 142 Dzherela

    Дата публікації:
    Топ