Довбор-Мусницький Йосип Романович

Йосип Романович Довбор-Мусницький (рос. Иосиф Романович Довбор-Мусницкий; польська. Józef Dowbor-Muśnicki) 25 жовтня 1867, с. Старий Ґарбув, Королівство Польське — 26 жовтня 1937, Баторово, Польща) — російський генерал польсько-литовського походження, учасник Російсько-японської та Першої світової воєн.

Юзеф (Йосип) Довбор-Мусницький
Йосип Довбор-Мусницький (Józef Dowbor-Muśnicki)
Народження	25 жовтня 1867 року С. Старий Ґарбув Люблінське воєводство, Королівство Польське
Смерть	26 жовтня 1937 року Баторово,Великопольське воєводство, Польща
Країна	Республіка Польща
Приналежність	Російська імперія, Королівство Польща (1916—1918), Польська Республіка (1918—1939)
Освіта	Академія Генерального штабу
Роки служби	1884—1920
Звання	Генерал
Командування	Дивізія, Корпус, Фронтом
Війни / битви	Російсько-японська війна Перша світова війна Громадянська війна в Росії Великопольське повстання
Рід	Q63531922?
Діти	^d і Яніна Левандовська
Нагороди	Орден Білого Орла Орден Відродження Польщі (Великий Хрест) Орден Святого Володимира Орден Святої Анни Медаль Перемоги (Великобританія)
Довбор-Мусницький Йосип Романович у Вікісховищі

Життєпис

Походження і навчання

Йосип Романович народився 25 жовтня 1867 року у польському селі Старий Ґарбув поблизу Сандомиру в родині Романа Мусніцького, який походив з литовської сім'ї Довуборів, які проживали у тих краях з XVII ст.

До десятирічного віку він навчався вдома під керівництвом гувернантки, а потім ходив навчатися до вчителя з села Ґури-Високі. Після закінчення 4-го класу він був прийнятий до Миколаївського кадетського корпусу у Петербурзі, який закінчив У 1886 році. Наступним етапом навчання був Костянтинівське військове училище в Санкт-Петербурзі. Після закінчення в 1888 р. в чині лейтенанта почав служити в 140-му Зарайському піхотному полку в Костромі. З 1896 служив у 11-му гренадерському полку в Ярославі. В 1899 році, після складання іспитів, він почав навчання в Миколаївській академії генерального штабу в Санкт-Петербурзі, яку закінчивши в 1902 році і був направлений в Зарайський 140-й піхотний полк (26 жовтня 1902 р. — 11 любого 1904 р.).

Російсько-японська війна 1904—1905 рр.

Брав участь у Російсько-японській війні, де служив у 1-му Сибірському армійському корпусі обер-офіцером для особливих доручень. 6 грудня 1904 р. підвищений до підполковника.

Перша світова війна

Війну розпочав на посаді Командира 14-го Сибірського стрілецького полку. З 3 вересня 1915 — генерал для доручень при командуючому 1-ю армією. З 25 лютого 1916 р. — командувач 123-ю, а з 7 листопада 1916 р. — 38-ю піхотною дивізією. У період з квітня по липень 1917 року — командир 38-го армійського корпусу. Згодом був підвищений до генерал-лейтенанта.

Перший Польський корпус

8—22 червня 1917 р. у Петрограді відбувся Перший з'їзд польських військових, на якому було створено Верховний польський військовий комітет, якому, у свою чергу, Тимчасовим урядом Росії дано дозвіл на створення одного польського корпуса. Командуючим 1-м польським корпусом було призначено Генерала Йосипа Романовича Довбур-Мусницького.

Генерал Довбор-Мусницький та штаб . 1918 г.

До кінця грудня 1917 р. польський корпус складався вже з 12 стрілецьких полків, 3 уланських полків і важкої артилерії.

Розрив з радянською Росією

Після більшовицького перевороту (Жовтневої революції) оголосив про нейтралітет корпусу до внутрішньої боротьби в Росії. Однак 21 січня (3 лютого) командувач Західним фронтом А. Ф. М'ясников віддав наказ про розформування корпусу і демобілізації солдатів і офіцерів. На отриману відмову на початку лютого 1918 р. Червона армія для придушення заколоту кинула частини латиських стрільців, які на той час перейшли на сторону більшовиків і матросів балтійського флоту, під командуванням І. І. Вацетіса і І. П. Павлуновського.

На початку бойових дій 1-ша польська дивізія зазнала невдачі у Рогачова, 2-га і 3-тя дивізії були змушені відійти до Бобруйська та Слуцька. Однак потім за підтримки німецьких військ і загонів Білоруської ради корпус перейшов у наступ і 20 лютого 1918 р. взяв Мінськ. За угодою з німецьким командуванням корпус залишався у Білорусі, де виконував функції окупаційних військ.

Польська народна армія

Після Укладання Брестського мирного договору у березні 1918 р., однією з умов якого було повне роззброєння польських легіонів, Довбор-Мусницький був змушений розформувати корпус та повернутися в окуповану Польщу.

У Познані 27 грудня 1918 року почалося Великопольське повстання, у якому він взяв участь і 8 січня 1919 року був призначеним головнокомандувачем повстання. Вміло вів бойові дії з Німеччиною. Був одним із найвпливовіших політичних супротивників Пілсудського і претендував на провідне становище в післявоєнній Польщі. Однак у цій боротьбі переміг Пілсудський і Довбор-Мусницький.

Повоєнні роки

У квітні 1920 року він відмовився прийняти посаду командувача 4-ю армією, а 6 жовтня 1920 р. він був переведений в запас і 31 березня 1924 р. пішов у відставку.

Помер від серцевих захворювань 26 жовтня 1937 року в Баторуві. Він був похований у сімейній гробниці на кладовищі в Лусово, де у 2015 році встановлений пам'ятник.

Мав чотирьох дітей. Старша донька генерала Яніна Левандівська, планеристка і льотчиця-аматорка, стала єдиною жінкою — жертвою Катинського розстрілу. Молодша дочка Агнешка Довбор-Мусніцкого була розстріляна німцями у 1940 році в Пальмірі.

З 20 березня 1996 року 17-та Великопольська механізована бригада в м. Мендзижеч носить ім'я генерал-лейтенанта Йозефа Довбор-Мусницького.

Сім'я

Мав чотирьох дітей: Гедиміна, Ольгерда, Яніну і Агнешку.

Яніна (1908-1940, у шлюбі Левандовська) була відомою авіаторкою, була розстріляна НКВС у Катині. Агнешка (1909-1940) була розстріляна німецькими окупантами того ж 1940 р. за участь у підпільній діяльності.

Світлини

• Командир армії
• Юзеф Пілсудський під час свого візиту в Познань 27 січня 1919 р. Ліворуч: генерал Довбор-Мусницький, праворуч майор Болеслав Венява-Длугошовський, Владислав Сейда (у цивільному).
• Пам'ятник бійцям Довбора-Мусницького, зруйнованого комуністами в 1948 році, відновлено у 2001 році.
• Форма генерала Довбор-Мусницького, командира Великопольської армії, з колекції Музею польської армії у Варшаві.
• Гробниця родини Довбор-Мусницьких у Лусово

Кар'єра

• Підпоручик (09.08.1888)
• Поручик (07.08.1891)
• Штабс-капітан (06.05.1900)
• Капітан (06.05.1901)
• Підполковник (06.12.1904)
• Полковник (1914)
• Генерал (березень 1919)

Джерела

• Józef Dowbór-Muśnicki – dowódca Powstania Wielkopolskiego. PolskieRadio.pl. Процитовано 5 лютого 2019.</ref>
• http://www.grwar.ru/persons/persons.html?id=463 [ 28 грудня 2018 у Wayback Machine.]

1. (poland) . Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 21 вересня 2020. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()