Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Міхал Карашевич-Токажевський (пол. Michał Tokarzewski-Karaszewicz; 5 січня 1893, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина — 22 травня 1964, Касабланка, Марокко) — польський військовик, генерал-майор збройних сил Польщі, державний діяч в еміграції, масон, теософ, священнослужитель Ліберальної католицької церкви.
| Міхал Токажевський-Карашевич | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | пол. Michał Tadeusz Karaszewicz-Tokarzewski |
| Псевдо | Doktor, Stawski, Stolarski і Torwid |
| Народився | 5 січня 1893[2] Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер | 22 травня 1964[1][2] (71 рік) Касабланка, Марокко |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна |  Республіка Польща |
| Діяльність | офіцер, боєць опору, священник |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Перша світова війна, Польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна |
| Військове звання | бригадний генерал, дивізійний генерал і генерал броні |
| Партія | Польська соціалістична партія |
| Нагороди |                    d  |
| |
Біографія
Ранні роки
Народився 1893 року у Львові. Закінчив молодшу середню школу у Дрогобичі. Під час демонстрації в день виборів до австро-угорського парламенту 19 червня 1911 року він був серйозно поранений, коли один із солдатів, спрямованих на боротьбу з безладами, пробив йому груди штиком. У 1913 році вступив на факультет права та політичних навичок Львівського університету, пізніше продовжив навчання на медичному факультеті Ягеллонського університету у Кракові. Студентом він брав активну участь у незалежницьких організаціях Юзефа Пілсудського. Він був членом Польської соціалістичної партійно-революційної фракції, належав до та Стрілецького союзу. Був командиром стрілецьких ланок в Дрогобичі і Самборі та інспектора Краківського округу. перед початком першої світової війни як громадянин Австро-Угорщини був призваний до війська, де пройшов курс офіцерського запасу.
Перша світова війна
У серпні 1914 року він долучився до польських легіонів, командуючи 5-м, потім 2-м батальйоном , далі 3-м батальйоном , після чого прийняв командування 5-м піхотним полком. 24 жовтня 1914 року його важко поранили під час бою під Лаським Анеліном. У 1915 році Пілсудський підвищив його до звання майора . Під час кризи присяги він був ненадовго інтернований, потім (залишаючись в підпіллі) брав активну участь у структурах Польської військової організації (ВПО), спершу у Любліні, а потім в Україні та Білорусі. Його тричі заарештовували більшовики.
Друга Польська республіка
У 1918 році Токажевський знову прийняв командування 5-м піхотним полком легіонів. Брав участь в польсько-українській війні, спершу у битві за Перемишль, а 19 листопада 1918 року долучився до бойових дій у Львові. Після захоплення Львова, він командував польськими військами, що вели бої південніше міста до початку 1919 року. У червні 1919 року йому було присвоєно звання полковника.
Під час польсько-радянської війни у квітні 1919 року брав участь у , під час якої він командував бригадою ; потім він став заступником інспектора та начальником .
У 1924 році призначений командувачем у Вільнюсі. 1 грудня 1924 року президент Польщі Станіслав Войцеховський на прохання міністра військових справ генерал-майора Владислава Сікорського підвищив його до звання бригадного генерала, ставши наймолодшим генералом. Під час травневого перевороту 1926 року він став на сторону заколотників. 17 березня 1927 року він був звільнений з посади командира дивізії та призначений керівником Кадрового управління Міністерства військових справ та головою Офіцерського судового трибуналу.
21 березня 1929 року призначений командиром з командним пунктом в Каліші. У листопаді 1935 року став командувачем корпусного округу No III у Гродно. 3 серпня 1936 року президент призначив його командиром корпусного округу No VI у Львові. У 1938 році він став командувачем корпусного округу No VIII у Торуні. На цій посаді він пробув до 11 вересня 1939 року.
У рамках святкування 20-ї річниці бою за Львів йому було присвоєно звання почесного члена Асоціації захисників Львова, а 20 листопада 1938 року одна з вулиць Львова та школа були названі на його честь. 19 листопада 1938 року йому було присвоєно звання почесного громадянина міста Дрогобич.
Друга світова війна
Після початку другої світової війни він командував оперативною групою в армії «Помор'я» і брав участь у битві при Бзурі. 27 вересня 1939 року він очолив підпільну військову організацію «Служба Перемоги Польщі», яка стала першою підпільною організацією в окупованій Польщі. Потім став командувачем львівського відділення Союзу збройної боротьби (територія Львівської області була окупована СРСР). У березні 1940 року його заарештували співробітники НКВС під час спроби перетнути німецько-радянську лінію розмежування з документами на ім'я Тадеуша Мірового. Його відправили до трудового табору поблизу Воркути, а після виявлення його справжньої особи до в'язниці НКВС на Луб'янці. Після звільнення в серпні 1941 року він став на службу в армію Андерса в СРСР командиром .
16 березня 1943 року він став заступником командувача польської армії на Сході генерал-майора Владислава Андерса. Він поєднував обов'язки заступника командувача армією з функцією командувача військовими частинами на Близькому Сході, а з серпня 1944 року — командувача . З грудня 1944 року по серпень 1946 року він перебував у розпорядженні міністра національної оборони, займаючись «особливими питаннями».
Після Другої світової війни
До 31 грудня 1946 року перебував у командуванні 2-го польського корпусу, а потім . Після закінчення другої світової війни він залишався в екзилі у Великій Британії, брав активну участь у житті польських емігрантів, читаючи численні лекції, зокрема про початки формування Армії Крайової. Він працював спершу робітником на заводі радіообладнання. З 1954 року — генеральний інспектор збройних сил та міністр національної оборони в уряді Республіки Польща в еміграції. Він помер 22 травня 1964 року в Касабланці, де проходив лікування. Спочатку його поховали на цвинтарі Сен-Совер-де-Монт у Квебеку, Канада, потім перепоховали на цвинтарі Бромптон у Лондоні. У вересні 1992 року урну з його прахом було перенесено на Повонзківський цвинтар у Варшаві.
Невійськова діяльність
Генерал Токажевський-Карашевич був одним з найактивніших польських масонів. Він належав до та ордену «Le Droit Humain». Він був співзасновником та членом лож: Томаш Зан, Білий Орел, Святий Грааль та святого Михаїла Архангела. У 1937 році він був нагороджений 33-м ступенем посвяти, найвищим у .
Токажевський також захоплювався теософією. Він був одним із трьох людей, які мали право носити срібну свастику. Брав участь у показах, організованих Польським Теософським Товариством у Менженіні. З 1925 року він був вірним Ліберальної католицької церкви. 14 листопада 1926 року він став священнослужителем. Він був висвячений на священика у Варшаві єпископом Джеймсом Інгалом Веджвудом.
Примітки
- SNAC — 2010.
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- Jozef Garlinski Poland in the Second World War, Page 40
- Rosa Bailly A city fights for freedom Leopolis 1956 Pages 276-310
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mihal Karashevich Tokazhevskij pol Michal Tokarzewski Karaszewicz 5 sichnya 1893 Lviv Dolitavshina Avstro Ugorshina 22 travnya 1964 Kasablanka Marokko polskij vijskovik general major zbrojnih sil Polshi derzhavnij diyach v emigraciyi mason teosof svyashennosluzhitel Liberalnoyi katolickoyi cerkvi Mihal Tokazhevskij KarashevichIm ya pri narodzhennipol Michal Tadeusz Karaszewicz TokarzewskiPsevdoDoktor Stawski Stolarski i TorwidNarodivsya5 sichnya 1893 1893 01 05 2 Lviv Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro UgorshinaPomer22 travnya 1964 1964 05 22 1 2 71 rik Kasablanka MarokkoPohovannyaPovonzkivskij cvintarKrayina Respublika PolshaDiyalnistoficer boyec oporu svyashennikZnannya movpolskaUchasnikPersha svitova vijna Polsko radyanska vijna 1920 i Druga svitova vijnaVijskove zvannyabrigadnij general divizijnij general i general broniPartiyaPolska socialistichna partiyaNagorodiBadge For faithful service d Mediafajli u VikishovishiBiografiyaRanni roki Narodivsya 1893 roku u Lvovi Zakinchiv molodshu serednyu shkolu u Drogobichi Pid chas demonstraciyi v den viboriv do avstro ugorskogo parlamentu 19 chervnya 1911 roku vin buv serjozno poranenij koli odin iz soldativ spryamovanih na borotbu z bezladami probiv jomu grudi shtikom U 1913 roci vstupiv na fakultet prava ta politichnih navichok Lvivskogo universitetu piznishe prodovzhiv navchannya na medichnomu fakulteti Yagellonskogo universitetu u Krakovi Studentom vin brav aktivnu uchast u nezalezhnickih organizaciyah Yuzefa Pilsudskogo Vin buv chlenom Polskoyi socialistichnoyi partijno revolyucijnoyi frakciyi nalezhav do ta Strileckogo soyuzu Buv komandirom strileckih lanok v Drogobichi i Sambori ta inspektora Krakivskogo okrugu pered pochatkom pershoyi svitovoyi vijni yak gromadyanin Avstro Ugorshini buv prizvanij do vijska de projshov kurs oficerskogo zapasu Persha svitova vijna U serpni 1914 roku vin doluchivsya do polskih legioniv komanduyuchi 5 m potim 2 m bataljonom dali 3 m bataljonom pislya chogo prijnyav komanduvannya 5 m pihotnim polkom 24 zhovtnya 1914 roku jogo vazhko poranili pid chas boyu pid Laskim Anelinom U 1915 roci Pilsudskij pidvishiv jogo do zvannya majora Pid chas krizi prisyagi vin buv nenadovgo internovanij potim zalishayuchis v pidpilli brav aktivnu uchast u strukturah Polskoyi vijskovoyi organizaciyi VPO spershu u Lyublini a potim v Ukrayini ta Bilorusi Jogo trichi zaareshtovuvali bilshoviki Druga Polska respublika U 1918 roci Tokazhevskij znovu prijnyav komanduvannya 5 m pihotnim polkom legioniv Brav uchast v polsko ukrayinskij vijni spershu u bitvi za Peremishl a 19 listopada 1918 roku doluchivsya do bojovih dij u Lvovi Pislya zahoplennya Lvova vin komanduvav polskimi vijskami sho veli boyi pivdennishe mista do pochatku 1919 roku U chervni 1919 roku jomu bulo prisvoyeno zvannya polkovnika Pid chas polsko radyanskoyi vijni u kvitni 1919 roku brav uchast u pid chas yakoyi vin komanduvav brigadoyu potim vin stav zastupnikom inspektora ta nachalnikom U 1924 roci priznachenij komanduvachem u Vilnyusi 1 grudnya 1924 roku prezident Polshi Stanislav Vojcehovskij na prohannya ministra vijskovih sprav general majora Vladislava Sikorskogo pidvishiv jogo do zvannya brigadnogo generala stavshi najmolodshim generalom Pid chas travnevogo perevorotu 1926 roku vin stav na storonu zakolotnikiv 17 bereznya 1927 roku vin buv zvilnenij z posadi komandira diviziyi ta priznachenij kerivnikom Kadrovogo upravlinnya Ministerstva vijskovih sprav ta golovoyu Oficerskogo sudovogo tribunalu 21 bereznya 1929 roku priznachenij komandirom z komandnim punktom v Kalishi U listopadi 1935 roku stav komanduvachem korpusnogo okrugu No III u Grodno 3 serpnya 1936 roku prezident priznachiv jogo komandirom korpusnogo okrugu No VI u Lvovi U 1938 roci vin stav komanduvachem korpusnogo okrugu No VIII u Toruni Na cij posadi vin probuv do 11 veresnya 1939 roku U ramkah svyatkuvannya 20 yi richnici boyu za Lviv jomu bulo prisvoyeno zvannya pochesnogo chlena Asociaciyi zahisnikiv Lvova a 20 listopada 1938 roku odna z vulic Lvova ta shkola buli nazvani na jogo chest 19 listopada 1938 roku jomu bulo prisvoyeno zvannya pochesnogo gromadyanina mista Drogobich Druga svitova vijna Mihal Karashevich Tokazhevskij pislya areshtu NKVS u 1940 roci Pislya pochatku drugoyi svitovoyi vijni vin komanduvav operativnoyu grupoyu v armiyi Pomor ya i brav uchast u bitvi pri Bzuri 27 veresnya 1939 roku vin ocholiv pidpilnu vijskovu organizaciyu Sluzhba Peremogi Polshi yaka stala pershoyu pidpilnoyu organizaciyeyu v okupovanij Polshi Potim stav komanduvachem lvivskogo viddilennya Soyuzu zbrojnoyi borotbi teritoriya Lvivskoyi oblasti bula okupovana SRSR U berezni 1940 roku jogo zaareshtuvali spivrobitniki NKVS pid chas sprobi peretnuti nimecko radyansku liniyu rozmezhuvannya z dokumentami na im ya Tadeusha Mirovogo Jogo vidpravili do trudovogo taboru poblizu Vorkuti a pislya viyavlennya jogo spravzhnoyi osobi do v yaznici NKVS na Lub yanci Pislya zvilnennya v serpni 1941 roku vin stav na sluzhbu v armiyu Andersa v SRSR komandirom 16 bereznya 1943 roku vin stav zastupnikom komanduvacha polskoyi armiyi na Shodi general majora Vladislava Andersa Vin poyednuvav obov yazki zastupnika komanduvacha armiyeyu z funkciyeyu komanduvacha vijskovimi chastinami na Blizkomu Shodi a z serpnya 1944 roku komanduvacha Z grudnya 1944 roku po serpen 1946 roku vin perebuvav u rozporyadzhenni ministra nacionalnoyi oboroni zajmayuchis osoblivimi pitannyami Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Do 31 grudnya 1946 roku perebuvav u komanduvanni 2 go polskogo korpusu a potim Pislya zakinchennya drugoyi svitovoyi vijni vin zalishavsya v ekzili u Velikij Britaniyi brav aktivnu uchast u zhitti polskih emigrantiv chitayuchi chislenni lekciyi zokrema pro pochatki formuvannya Armiyi Krajovoyi Vin pracyuvav spershu robitnikom na zavodi radioobladnannya Z 1954 roku generalnij inspektor zbrojnih sil ta ministr nacionalnoyi oboroni v uryadi Respubliki Polsha v emigraciyi Vin pomer 22 travnya 1964 roku v Kasablanci de prohodiv likuvannya Spochatku jogo pohovali na cvintari Sen Sover de Mont u Kvebeku Kanada potim perepohovali na cvintari Brompton u Londoni U veresni 1992 roku urnu z jogo prahom bulo pereneseno na Povonzkivskij cvintar u Varshavi Nevijskova diyalnistGeneral Tokazhevskij Karashevich buv odnim z najaktivnishih polskih masoniv Vin nalezhav do ta ordenu Le Droit Humain Vin buv spivzasnovnikom ta chlenom lozh Tomash Zan Bilij Orel Svyatij Graal ta svyatogo Mihayila Arhangela U 1937 roci vin buv nagorodzhenij 33 m stupenem posvyati najvishim u Tokazhevskij takozh zahoplyuvavsya teosofiyeyu Vin buv odnim iz troh lyudej yaki mali pravo nositi sribnu svastiku Brav uchast u pokazah organizovanih Polskim Teosofskim Tovaristvom u Menzhenini Z 1925 roku vin buv virnim Liberalnoyi katolickoyi cerkvi 14 listopada 1926 roku vin stav svyashennosluzhitelem Vin buv visvyachenij na svyashenika u Varshavi yepiskopom Dzhejmsom Ingalom Vedzhvudom PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Internetowy Polski Slownik Biograficzny d Track Q96022943 Jozef Garlinski Poland in the Second World War ISBN 0 333 39258 2 Page 40 Rosa Bailly A city fights for freedom Leopolis 1956 Pages 276 310