Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Європейська еміграція це послідовні хвилі еміграції з європейського континенту на інші континенти Походження різних євро

Європейська еміграція

Європейська еміграція

Європейська еміграція — це послідовні хвилі еміграції з європейського континенту на інші континенти. Походження різних європейських діаспор можна простежити в людей, які залишили європейські національні держави або етнічні спільноти без громадянства на європейському континенті.

Європейська еміграція
Ареалвключає латиноамериканських білих
Близькі до:Європейці
МоваМови Європи (переважно англійська, іспанська, португальська, меншість російської, французької, нідерландської, польської, німецької та італійської)
Релігіяimage Більшість християни
Меншість іслам і юдаїзм.
Нерелігійні  · Інші релігії

З 1815 по 1932 рік 65 мільйони людей покинули Європу (багато з них повернулися додому), в першу чергу до «районів європейського поселення» в Північній і Південній Америці на додаток до Південної Африки, Австралії, Нової Зеландії та Сибіру. Ці популяції також швидко розмножувалися в новому середовищі існування; набагато більше, ніж населення Африки та Азії. Як наслідок, напередодні Першої світової війни 38% населення світу мало європейське походження. Більшість європейських емігрантів до Нового Світу прибули з Німеччини, Ірландії, Сполученого Королівства, Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Польщі, Росії й України.

Більш сучасна європейська еміграція може також означати еміграцію з однієї європейської країни в іншу, особливо в контексті внутрішньої мобільности в Європейському Союзі (мобільність всередині ЄС) або мобільности всередині Євразійського Союзу.

З 1500 до середини XX століття Європу покинуло 60-65 мільйонів людей, з яких менше 9% виїхали в тропічні райони (Карибський басейн, Азія та Африка).

Історія

VIII — початок V століття до н.е.: греки

image
Карта грецьких територій і колоній в архаїчний період. (800–480 рр. до н.е.)

В архаїчній Греції торговельна та колонізаторська діяльність грецьких племен з Балкан і Малої Азії поширювала грецьку культуру, релігію та мову в басейнах Середземного та Чорного моря. У Південній Європі, Північній Лівії та на узбережжі Чорного моря були засновані грецькі міста-держави, а греки заснували в цих районах понад 400 колоній. Завоювання Олександром Македонським імперії Ахеменідів ознаменувало початок елліністичного періоду, який характеризувався новою хвилею грецької колонізації в Азії та Африці; грецькі правлячі класи встановили свою присутність в Єгипті, Південно-Західній Азії та Північно-Західній Індії. Багато греків мігрували до нових елліністичних міст, заснованих після Олександра, таких географічно розкиданих, як Узбекистан і Кувейт.

1450—1800 роки

Колоніальні поселенці

Європейський континент був центральною частиною складної , яка включала територію Північної Африки, Близького Сходу та Малої Азії задовго до Нової ери. Проте лише зростання населення пізнього середньовіччя дозволило збільшити переміщення населення всередині та за межами континенту. Європейське дослідження Америки стимулювало постійний потік добровільної міграції з Європи. Близько 200 000 іспанців оселилися в своїх американських колоніях до 1600 р., невелике поселення в порівнянні з 3-4 мільйонів індіанців, які жили на території Іспанії в Америці.

Приблизно півтора мільйона європейців оселилися в Новому Світі між 1500 і 1800 роками. Хоча абсолютна кількість європейських емігрантів у період раннього Нового часу була дуже невеликою в порівнянні з пізнішими хвилями міграції в XIX та XX століттях, відносний розмір цих міграцій раннього Нового часу був значним.

Протягом 1500-х років Іспанія та Португалія посилали постійний потік урядових і церковних чиновників, представників дрібної знаті, людей з робітничого класу та їхніх сімей, у середньому приблизно три тисячі людей на рік з населенням близько восьми мільйонів. Загалом близько 437 000 виїхали з Іспанії за 150-річний період з 1500 по 1650, головним чином до Мексики, Перу в Південній Америці та Карибських островів. Підраховано, що понад 1,86 мільйона іспанців емігрували до Латинської Америки в період між 1492 і 1824, один мільйон у XVIII столітті, а ще мільйони продовжують іммігрувати після здобуття незалежности.

Між 1500 і 1700 роками 100 000 португальців перетнули Атлантичний океан, щоб оселитися в Бразилії. Проте з відкриттям численних високопродуктивних золотих копалень у регіоні Мінас-Жерайс португальська еміграція до Бразилії збільшилася в п’ять разів. З 1500 року, коли португальці досягли Бразилії, до її незалежности в 1822 році, від 500 000 до 700 000 португальців оселилися в Бразилії, 600 000 з яких прибули лише у XVIII столітті. З 1700 по 1760 рік до Бразилії прибуло понад півмільйона португальських іммігрантів. У XVIII столітті, завдяки золотій лихоманці, столиця провінції Мінас-Жерайс, місто Віла-Ріка (сьогодні Ору-Прету) на деякий час стало одним з найбільш густонаселених міст Нового Світу. Цей масовий приплив португальської імміграції та впливу створив місто, яке залишається донині, одним із найкращих зразків європейської архітектури XVIII століття в Америці. Проте розвиток гірничодобувної економіки у XVIII столітті підвищив заробітну плату та можливості працевлаштування в португальській колонії, а еміграція збільшилася: лише у XVIII столітті близько 600 000 португальців оселилися в Бразилії. Від половини до двох третин європейських іммігрантів до Тринадцяти колоній між 1630-ми роками та американською революцією потрапили під договори. Практика була досить поширеною, щоб Habeas Corpus Act року частково запобігав ув'язненню за кордоном; він також передбачав для тих, хто має діючі контракти на транспортування, і тих, хто «молиться, щоб їх перевезли» замість того, щоб залишатися у в'язниці після засудження. У будь-якому випадку, хоча половина європейських іммігрантів до Тринадцяти колоній були слугами за контрактом, у будь-який момент їх кількість переважала робітників, які ніколи не були за договором або термін дії договору минув. Безкоштовна наймана праця була більш поширеною для європейців у колоніях. Обмежені особи мали чисельне значення здебільшого в регіоні від півночі Віргінії до Нью-Джерсі. Інші колонії бачили їх набагато менше. Загальна кількість європейських іммігрантів до всіх 13 колоній до 1775 р. становила близько 500 000-550 000; з них 55 000 були вимушеними в'язнями. За оцінками Томлінса, із приблизно 450 000 європейців, які прибули добровільно, 48% мали контракт. Близько 75% були у віці до 25 років. Вік повноліття чоловіків становив 24 роки; ті, кому понад 24, як правило, укладали контракти на 3 роки. Стосовно дітей, які приїхали, Гері Неш повідомляє, що «багато слуг насправді були племінниками, племінницями, двоюрідними сестрами та дітьми друзів англійців-еміграторів, які заплатили за проїзд в обмін на свою працю одного разу в Америці». Дані для імміграції Іспанської імперії 1650-1800 і Бразилії 1700-1800 не наведені в таблиці.

Кількість європейських емігрантів 1500-1783
Країна народження Номер Період
Іспанія 437 000 1500-1650
Португалія 100 000 1500-1700
Португалія 500 000 1700-1760 рр
Королівство Великої Британії 400 000 1607-1700 рр
Королівство Великої Британії (всього) 322 000 1700-1780 рр
    Шотландія, Ірландія 190 000-25 000
Франція 51 000 1608-1760 рр
Німеччина ( південно-західна, загальна кількість) 100 000 1683-1783 рр
    Швейцарія, Ельзас-Лотарингія
Підсумки 1 410 000 1500-1783 рр
image
Сім'я Шотландського Хайленда мігрує до Нової Зеландії.

У Північній Америці в імміграції переважали британці, іспанці, французи та інші північні європейці. Еміграція до Нової Франції поклала початок сучасній Канаді з важливою ранньою імміграцією колоністів з Північної Франції.

Еміграція в XIX—XX століття

Масова європейська еміграція до Америки, Південної Африки, Австралії та Нової Зеландії мала місце в ХІХ-ХХ століттях. Це було наслідком драматичного демографічного переходу в Європі XIX століття, наступних воєн і політичних змін на континенті. Від кінця наполеонівських воєн до 1920 р. близько 60 мільйони європейців емігрували. З них 71% прибуло до Північної Америки, 21% до Центральної та Південної Америки та 7% до Австралії. Близько 11 мільйони цих людей поїхали до Латинської Америки, з них 38% були італійцями, 28% були іспанцями і 11% були португальцями.

image
Співачка Кармен Міранда, яку прозвали «бразильською бомбою», народилася в Португалії та емігрувала до Бразилії в 1910 році, коли їй було десять місяців.

Між 1821 і 1890 роками 9,55 мільйони європейців оселилися в США, в основному німці, ірландці, англійці, скандинави, італійці, шотландці та поляки. З 1890 по 1914 рік прибуло ще 18 мільйонів, у тому числі 2,5 мільйона з Канади. Незважаючи на велику кількість іммігрантів, які прибувають, люди, народжені за межами Сполучених Штатів, становили відносно невелику кількість населення США: у 1910 році іноземці становили 14,7 відсотка населення країни або 13,5 мільйонів осіб. Величезна кількість іммігрантів до Аргентини, яка мала набагато меншу кількість населення, мала набагато більший вплив на етнічний склад країни. До 1914 року 30% населення Аргентини були іноземними громадянами, а 12% населення народилися в Італії, найбільшій групі іммігрантів. Далі була Канада: до 1881 року 14% населення Канади були вихідцями з інших країн, а в 1921 році ця частка зросла до 22%.

У Бразилії частка іммігрантів у національному населенні була значно меншою, і іммігранти, як правило, зосереджувалися в центральній та південній частинах країни. Частка іноземців у Бразилії досягла свого піку в 1920 році і становила лише 7 відсотків або 2 мільйони людей, переважно італійців, португальців, німців та іспанців; однак приплив 4 мільйонів європейських іммігрантів між 1880 і 1920 роками значно змінив расовий склад країни. З 1901 по 1920 рік імміграція становила лише 7 відсотків зростання населення Бразилії, але в роки високої імміграції, з 1891 по 1900 рік, ця частка становила 30 відсотків (більше, ніж 26 відсотків в Аргентині в 1880-х).

Країни Америки, які прийняли велику хвилю європейських іммігрантів з 1820-х до початку 1930-х років, були: Сполучені Штати (32,5 млн), Аргентина (6,5 мільйонів), Канада (5 мільйони) Бразилія (4.5 млн), (2,1 млн), Куба (1,3 млн млн.), Чилі (728 тис.), Уругвай (713 тис.). Іншими країнами, які отримали більш скромний потік імміграції (на частку яких припадає менше 10 відсотків загальної європейської еміграції до Латинської Америки), були: Мексика (270 000), Колумбія (126 000), Пуерто-Рико (62 000), Перу (30 000) і Парагвай ( 21 000).

Прибуття в ХІХ і ХХ століття

Європейські емігранти 1800–1960
Пункт призначення Відсоток
Сполучені Штати 70,0%
Південна Америка 12,0%
Російський Сибір 9,0%
Канада, Австралія, Нова Зеландія, ПАР 9,0%
Всього 100,0%
Пункт призначення Роки Прибуття Прим.
Сполучені Штати 1821–1932 рр 32 244 000
Аргентина 1856–1932 рр 6 405 000
Канада 1831–1932 рр 5 206 000
Бразилія 1818–1932 рр 4 431 000
Австралія 1821–1932 рр 2 913 000
Куба 1901–1931 рр 857 000
Південна Африка 1881–1932 рр 852 000
Чилі 1882–1932 рр 726 000
Уругвай 1836–1932 рр 713 000
Нова Зеландія 1821–1932 рр 594 000
Мексика 1911–1931 рр 226 000

Спадщина

Розповсюдження

image
Карта глобальної еміграції за 1858 рік, CJ Minard, Париж, 1862.

Після Доби великих географічних відкриттів різні етнічні європейські спільноти почали емігрувати з Європи з особливою концентрацією в Австралії, Новій Зеландії, США, Канаді, Аргентині, Уругваї, Кубі, Коста-Риці, Бразилії, Чилі та Пуерто-Рико, куди вони прибули. становити більшість населення європейського походження. Важливо, однак, зазначити, що ця статистика спирається на ідентифікацію з європейською етнічною групою під час переписів, і як така є суб’єктивною (особливо у випадку змішаного походження). Нації та регіони за межами Європи зі значним населенням:

Північна Америка

Загальне населення Європи — приблизно 300 000 000 чоловік.

Канада

У в 1871 році 98,5% вибрали європейське походження, причому воно трохи зменшилося до 96,3%, заявлених у 1971 році. За 19 683 320 осіб визначилися з , причому найбільша з них – вихідці з Британських островів (11 211 850). Окремо це англійці (6 320 085), французи (4 680 820), (4 799 005), (4 627 000), (3 322 405), (1 587 965).

Сполучені Штати

Під час першого перепису населення США в 1790 році 80,7% американського народу вважали себе білими, де він залишався вище цього рівня, навіть досягаючи 90% до прийняття Закону про . Проте чисельно він зріс з 3,17 млн. (1790 р.) до 199,6 млн. рівно через двісті років (1990 р.). Сьогодні європейські американці є найбільшою етнічною групою в Сполучених Штатах.

Мексика

image
Гільєрмо дель Торо, мексиканський режисер, є мексиканцем з Європи.

За оцінками уряду в 2010 році населення становить 47% населення (56 мільйонів), що використовує фенотипові ознаки (колір шкіри) як критерії. Використання палітри кольорів шкіри як основного критерію для оцінки етнорасових груп, які населяють дану країну, бере свій початок у дослідженнях Прінстонського та Вандербільтського університетів, які виявили, що це є більш точним, ніж самоідентифікація, особливо в Латинській Америці, де різні дискурси, що існують щодо національної ідентичности, зробили попередні спроби оцінити етнічні групи недостовірними. Якщо критерієм є наявність світлого волосся, то він становить 18% - 23%.

Карибського басейну та Центральної Америки

image
Німці в Коста-Риці

Кубинці європейського походження (насамперед іспанці) досягли найвищої пропорції на початку-середині ХХ століття. У 1943 році перепис показав, що 74,3% (3 553 312 осіб) ідентифікувалися як (бланк) білі.

У Коста-Риці 83,7% населення становлять білі та метиси, інші джерела оцінюють різні результати між білими та метисами, більшість мають іспанське та італійське походження, однак є також німецької, польської та французької громад. Протягом останньої половини 19-го та першої половини XX століття він прийняв понад 100 000 європейців, переважно з Іспанії та Італії, за оцінками, близько 50 000 іспанців та італійців, 10 000 німців та 40 000 європейців інших національностей, особливо з Франція Польща та Англія. Коста-Рика мала найбільший європейський міграційний вплив у Центральній Америці. Коли Коста-Рика стала незалежною, її населення становило лише 60 000 жителів.

У Сальвадорі 12,7% населення ідентифікують себе як «білі», 86,3% населення були метисами або людьми змішаного європейського та американського походження. Більшість із них — іспанські нащадки з Галіції та Астурії. У Сальвадорі поселення досягло піку між 1880 і 1920 роками, коли в країну в'їхало 120 000 європейських та арабських іммігрантів, європейцями були переважно італійці, іспанці та німці.

У Гватемалі 5% населення мають європейське походження, переважно іспанське та німецьке походження. Багато німецьких, італійських та іспанських сімей прибули до Гватемали, німці зі свого боку були найбільшою групою, імміграція мала масовий характер.

Південна Америка

За оцінками, в Аргентині 85% населення або 38 416 407 мають європейське походження.

Жителі Фолклендських островів переважно європейського, особливо британського походження і можуть простежити свою спадщину 9 поколінь або 200 років. У 2016 році перепис показав, що 42,9 відсотка були народженими корінними громадянами і 27,4 відсотка народилися у Великій Британії (друге за величиною місце народження), що становить загалом понад 70 відсотків. Фолклендські острови були повністю неокуповані, і вперше на них претендувала Британія в 1765 році. Поселенці переважно з Великої Британії, особливо з Шотландії та Уельсу, прибули після 1830-х років. Загальна кількість населення тодішніх островів зросла з 287 осіб у 1851 році до 3200 за останнім переписом 2016 року. історично було присутнім гаучо.

За офіційним переписом населення Перу 5,9% або (1,3 мільйона) 1 336 931 особа віком від 12 років вказали своїх предків як . Це був перший випадок, коли з перепису 1940 року було задано питання про расу чи предків. Чоловіків було 619 402 (5,5%), жінок – 747 528 (6,3%). Регіон з найвищою часткою перуанців з європейським або білим походженням був у регіонах Ла-Лібертад (10,5%), регіонах Тумбес і Ламбаєке (9,0%). Більшість із них є нащадками ранніх іспанських поселенців із значною кількістю та німців.

Австралії та Нової Зеландії

Використовуючи дані перепису населення 2016 року, було підраховано, що близько 58% населення Австралії становили англо-кельтські австралійці, 18% — представники іншого європейського походження, загалом 76% — європейські предки. Станом на рік більшість австралійців мають англійці 36,1%, 11,0%, 9,3%, італійці 4,6%, німецькі 4,5%, греки 1,8% і голландці 1,6%. Значна частина — 33,5% — вирішила назвати себе «австралійцями», однак Бюро перепису заявило, що більшість із них мають старі колоніальні групи.

Європейці історично (особливо англо-кельти) і нині все ще є найбільшою етнічною групою в Новій Зеландії. Їхня частка в загальному населенні Нової Зеландії поступово зменшувалася з , коли вони становили 95,1 відсотка. За понад 3 мільйони людей, або 71,76% населення були етнічними європейцями, причому 64,1% вибрали лише європейський варіант Нової Зеландії.

Африка

— нащадки іспанців, які заселили Канарські острови. До канарського народу належать довготривалі та нові хвилі іспанських іммігрантів, у тому числі андалусійці, галісійці, кастильці, каталонці, баски та Іспанії; і португальці, італійці, голландці чи фламандці та французи. Станом на 2019 рік 72,1% або 1 553 078 були корінними канарськими островами, а ще 8,2% народилися в материковій частині Іспанії. Багато представників європейського походження, включно з тими, хто походить із островів Ісленьо (острів’яни), також переїхали на острови, наприклад, з Венесуели та Куби. Зараз 49 170 з Італії, 25 619 з Німеччини, Великої Британії (25 521) та інші з Румунії, Франції та Португалії.

Азія

В Азії європейське населення (особливо росіяни) переважає в Північній Азії та деяких частинах Північного Казахстану.

Приблизно 5-7 млн. мусульманських мігрантів з Балкан (з Болгарії 1,15 млн. до 1,5 млн.; Греції 1,2 млн.; Румунії 400 тис.; колишньої Югославії 800 тис.), Росії (500 тис.), Кавказу (з інших залишилося 900 тис.20). їдучи до Сирії, Йорданії та Кіпру) і Сирії (500 000 переважно в результаті громадянської війни в Сирії) прибули до Османської Анатолії та сучасної Туреччини з 1783 по 2016 рік, з яких 4 мільйони прибули до 1924 року, 1,3 мільйона прибули після 1934-1945 років і понад 1,2 мільйона до початку громадянської війни в Сирії. Сьогодні від третини до чверті майже 80-мільйонного населення Туреччини походять від цих мухачірів.

Менші громади

Невеликі громади європейців, що живуть у країнах Перської затоки: Бахрейн, Кувейт, Катар та ОАЕ; і в комплексах Aramco в Саудівській Аравії. Історично до 1970 року маленькі етнічні європейці (особливо. грецькі та італійські) анклави були знайдені в Єгипті (греки в Єгипті, італійські єгиптяни) та Сирії (). Також Ізраїль має невелику неєврейську (часто євангельську) американську громаду в переважно етнорелігійній єврейській країні.

Населення європейського походження

Примітки

  1. Philip Jenkins, from "The Christian Revolution," in The Next Christendom: The Coming of Global Christianity, Oxford University Press, 2002.
  2. The use of the term "diaspora" in reference to people of European national or ethnic origins is contested and debated- Diaspora and transnationalism : concepts, theories and methods. Amsterdam: Amsterdam University Press. 2010. ISBN . OCLC 657637171.
  3. "To Make America": European Emigration in the Early Modern Period edited by Ida Altman, James P. P. Horn (Page: 3 onwards)
  4. De Lazzari, Chiara; Bruno Mascitelli (2016). Migrant "Assimilation" in Australia: The Adult Migrant English Program from 1947 to 1971. У Bruno Mascitelli (ред.). The European Diaspora in Australia: An Interdisciplinary Perspective. Cambridge Scholars Publishing. с. 203. ISBN . {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
  5. . historydoctor.net. Архів оригіналу за 22 November 2010. Процитовано 14 вересня 2013. The population of Europe entered its third and decisive stage in the early eighteenth century. Birthrates declined, but death rates also declined as the standard of living and advances in medical science provided for longer life spans. The population of Europe including Russia more than doubled from 188 million in 1800 to 432 million in 1900. From 1815 through 1932, sixty million people left Europe, primarily to "areas of European settlement," in North and South America, Australia, New Zealand and Siberia. These populations also multiplied rapidly in their new habitat; much more so than the populations of Africa and Asia. As a result, on the eve of World War I (1914), 38 percent of the world's total population was of European ancestry. This growth in population provided further impetus for European expansion, and became the driving force behind emigration. Rising populations put pressure on land, and land hunger and led to "land hunger." Millions of people went abroad in search of work or economic opportunity. The Irish, who left for America during the great Potato famine, were an extreme but not unique example. Ultimately, one third of all European migrants came from the British Isles between 1840 and 1920. also migrated in large numbers because of poor economic conditions in their home country. German migration also was steady until industrial conditions in Germany improved when the wave of migration slowed. Less than one half of all migrants went to the United States, although it absorbed the largest number of European migrants. Others went to Asiatic Russia, Canada, Argentina, Brazil, Australia and New Zealand.
  6. Pour une approche démographique de l'expansion coloniale de l'Europe Bouda Etemad Dans Annales de démographie historique 2007/1 (n° 113), pages 13 à 32.
  7. " became the ruler of a kingdom extending along the coast of western India, including the whole of and the harbour .
  8. John Pike. Failaka Island. Globalsecurity.org. Процитовано 20 квітня 2016.
  9. Liberal states and the freedom of movement : selective borders, unequal mobility. Houndmills, Basingstoke, Hampshire: Palgrave Macmillan. 2012. ISBN . OCLC 768167292.
  10. Axtell, James (September–October 1991). . Humanities. 12 (5): 12—18. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 8 жовтня 2008.
  11. MacIas, Rosario Marquez; MacÍas, Rosario Márquez (1995). La emigración española a América, 1765-1824. ISBN .
  12. (Levy та Vasques, 2014)
  13. "To Make America": European Emigration in the Early Modern Period edited by Ida Altman, James P. P. Horn (Page: 3 onwards)
  14. Francis, R. D. (1988). Origins : Canadian history to Confederation. Toronto: Holt, Rinehart and Winston of Canada. ISBN . OCLC 16577780.
  15. Galenson 1984: 1
  16. Charles II, 1679: An Act for the better secureing the Liberty of the Subject and for Prevention of Imprisonments beyond the Seas., Statutes of the Realm: Volume 5, 1628–80, pp 935–938.
  17. Donoghue, John (October 2013). Indentured Servitude in the 17th Century English Atlantic: A Brief Survey of the Literature: Indentured Servitude in the 17th Century English Atlantic. History Compass. 11 (10): 893—902. doi:10.1111/hic3.12088.
  18. Tomlins, Christopher (February 2001). Reconsidering Indentured Servitude: European Migration and the Early American Labor Force, 1600–1775. Labor History. 42 (1): 5—43. doi:10.1080/00236560123269.
  19. Gary Nash, The Urban Crucible: The Northern Seaports and the Origins of the American Revolution (1979) p 15
  20. Boris Fautos – Fazer a América: a imigração em massa para a América Latina."
  21. Francis, R. D. (1988). Origins : Canadian history to Confederation. Toronto: Holt, Rinehart and Winston of Canada. ISBN . OCLC 16577780.
  22. Cánovas, Marília D. Klaumann (2004). A grande emigração européia para o Brasil e o imigrante espanhol no cenário da cafeicultura paulista: aspectos de uma (in)visibilidade [The great European immigration to Brazil and immigrants within the Spanish scenario of the Paulista coffee plantations: one of the issues (in) visibility]. Sæculum (порт.). 11: 115—136.
  23. Boris Fautos – Fazer a América: a imigração em massa para a América Latina."
  24. Blanca Sánchez-Alonso (2005). (PDF). docentes.fe.unl.pt. Архів оригіналу (PDF) за 22 October 2008.
  25. Samuel L. Baily; Eduardo José Míguez (2003). Mass Migration to Modern Latin America. Rowman & Littlefield. с. xiv. ISBN . Процитовано 20 грудня 2015.
  26. Baily, Samuel L.; Míguez, Eduardo José, ред. (2003). Mass Migration to Modern Latin America. Wilmington, Delaware: Rowman & Littlefield. с. 14. ISBN . Процитовано 27 лютого 2017.
  27. Blanca Sánchez-Alonso (2005). (PDF). docentes.fe.unl.pt. Архів оригіналу (PDF) за 22 October 2008.
  28. Samuel L. Baily; Eduardo José Míguez (2003). Mass Migration to Modern Latin America. Rowman & Littlefield. с. xiv. ISBN . Процитовано 20 грудня 2015.
  29. Francisco Hernández Delgado; María Dolores Rodríguez Armas (2010). . Archivo Histórico Municipal de Teguise (www.archivoteguise.es) (ісп.). Teguise, Lanzarote, Canary Islands: Departamento de Cultura y Patrimonio, Ayuntamiento de Teguise. Архів оригіналу за 27 July 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  30. Ember et al, 2004.
  31. Marshall, 2001.
  32. . Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 9 червня 2022.
  33. Ethnic origins Census of Canada (Page: 17)
  34. Table 1: Population by Ethnic Origin, Canada, 1921-1971 Page: 2
  35. Official census statistics of the United States race and Hispanic origin population (PDF). US Statistics Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2010.
  36. "21 de Marzo Día Internacional de la Eliminación de la Discriminación Racial" pag.7 [ 2017-05-25 у Wayback Machine.], CONAPRED, Mexico, 21 March.
  37. "Resultados del Modulo de Movilidad Social Intergeneracional" [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], INEGI, 16 June 2017, Retrieved on 30 April 2018.
  38. "Visión INEGI 2021 Dr. Julio Santaella Castell", INEGI, 03 July 2017, Retrieved on 30 April 2018.
  39. "Ser Blanco", El Universal, 06 July 2017, Retrieved on 19 June 2018.
  40. "Americas Latinobarometer Insights: 2012", Vanderbit University, 2012, Retrieved on 26 June 2021.
  41. "Stratification by Skin Color in Contemporary Mexico", Jstor org, available creating a free account , Retrieved on 27 January 2018.
  42. "Admixture in Latin America: Geographic Structure, Phenotypic Diversity and Self-Perception of Ancestry Based on 7,342 Individuals" table 1, Plosgenetics, 25 September 2014.
  43. Ortiz-Hernández, Luis; Compeán-Dardón, Sandra; Verde-Flota, Elizabeth; Flores-Martínez, Maricela Nanet (April 2011). Racism and mental health among university students in Mexico City. Salud Pública de México. 53 (2): 125—133. doi:10.1590/s0036-36342011000200005. PMID 21537803.
  44. (PDF) (Spanish) . Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  45. Fernandez, Nadine T (18 лютого 2010). Revolutionizing Romance: Interracial Couples in Contemporary Cuba. ISBN . Процитовано 21 січня 2022.
  46. Resultados Generales Censo 2011 (PDF). 2011. Процитовано 5 серпня 2021.
  47. Lizcano Fernández, Francisco (May–August 2005). Composición Étnica de las Tres Áreas Culturales del Continente Americano al Comienzo del Siglo XXI [Ethnic Composition of the Three Cultural Areas of the American Continent at the Beginning of the 21st Century] (PDF). Convergencia. Revista de Ciencias Sociales. . 12 (38): 185—232.
  48. Costa Rica | Location, Geography, People, Culture, Economy, & History. Encyclopedia Britannica.
  49. Chang-Rodriguez, Eugenio (29 жовтня 2007). Latinoamerica: Su civilizacion y su cultura. ISBN .
  50. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 5 серпня 2021.
  51. . Архів оригіналу за 31 July 2020. Процитовано 21 травня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  52. Migraciones Judías en Centroamérica y el Caribe: Proyección Epidemiológica de la Enfermedad de Gaucher [Jewish Migrations in Central America and the Caribbean: Epidemiological Projection of Gaucher Disease]. VITAE Academia Biómedica Digital. Vitae.ucv.ve (45). January–March 2011. ISSN 1317-987X. Процитовано 6 квітня 2022.
  53. Porras, Carlos (13 червня 2016). Mis libros con notas.: Inmigración española en Costa Rica.
  54. Acta académica (eJournal / eMagazine). [WorldCat.org]. 4 січня 2019. OCLC 232114133. Процитовано 6 квітня 2022.
  55. Perez-Siller, Javier (1998). México Francia: Memoria de una sensibilidad común; siglos XIX-XX. Tomo II. ISBN .
  56. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2015. Процитовано 9 червня 2022.
  57. Carlos Garcia684. Inmigracion Europea En Centroamérica Después De La Colonia ( 1) : Free Download, Borrow, and Streaming : Internet Archive. Процитовано 6 квітня 2022.
  58. El Salvador - The World Factbook. www.cia.gov. 29 березня 2022.
  59. Ser extranjero en Centroamérica. Génesis y evolución de las leyes de extranjería y migración en El Salvador: siglos XIX y XX. Процитовано 6 квітня 2022.
  60. . Архів оригіналу за 29 June 2021. Процитовано 29 червня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  61. . Архів оригіналу за 28 October 2014. Процитовано 29 червня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  62. Carlos Garcia684. Inmigracion Europea En Centroamérica Después De La Colonia ( 1) : Free Download, Borrow, and Streaming : Internet Archive. Процитовано 6 квітня 2022.
  63. 2016 Falkland Island census report (PDF). Falklandislandstimeline. с. 28. Процитовано 10 серпня 2020.
  64. Our People. Local life, traditions and services on the Islands. Falklands.gov.fk. Процитовано 10 серпня 2020.
  65. Falkland Island census data tables. Fig.gov.fk. Процитовано 10 серпня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  66. 2016 Falkland Island census report (PDF). Falklandislandstimeline. Процитовано 10 серпня 2020.
  67. Perú: Perfil Sociodemográfico (PDF). Instituto Nacional de Estadística e Informática. Процитовано 16 березня 2020.
  68. Valdivia, Néstor (2011). El uso de categorías étnico/raciales en censos y encuestas en el Perú: balance y aportes para una discusión [The use of ethnic / racial categories in censuses and surveys in Peru: balance and contributions for a discussion] (ісп.). GRADE Group for the Analysis of Development. ISBN .
  69. Australian Human Rights commission 2018 (PDF). 2018. Процитовано 12 грудня 2019.
  70. Australian Bureau of Statistics has stated that most who list "Australian" as their ancestry are part of the "" group. . January 1995. Архів оригіналу за 20 April 2016. Процитовано 24 червня 2008.
  71. THE ANCESTRIES OF AUSTRALIANS Census of Population and Housing: Reflecting Australia - Stories from the Census, 2016. abs.gov.au. Процитовано 29 квітня 2020.
  72. Census of Population and Housing: Reflecting Australia - Ancestry 2016. abs.gov.au. Процитовано 29 квітня 2020.
  73. Historical and statistical survey (P. 18). Процитовано 29 квітня 2020.
  74. . Stats NZ. 23 вересня 2019. Архів оригіналу за 23 September 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  75. Estadística del Padrón Continuo a 1 de enero de 2019. Datos a nivel nacional, comunidad autónoma y provincia. Процитовано 20 лютого 2020.
  76. Canarias gana en un año 24.905 habitantes, el 66% de otros países Canarias7.es.
  77. (23 лютого 2004). . . Архів оригіналу за 15 July 2011.
  78. Bosma, Lucassen та Oostindie, 2012

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Yevropejska emigraciya ce poslidovni hvili emigraciyi z yevropejskogo kontinentu na inshi kontinenti Pohodzhennya riznih yevropejskih diaspor mozhna prostezhiti v lyudej yaki zalishili yevropejski nacionalni derzhavi abo etnichni spilnoti bez gromadyanstva na yevropejskomu kontinenti Yevropejska emigraciyaArealvklyuchaye latinoamerikanskih bilihBlizki do YevropejciMovaMovi Yevropi perevazhno anglijska ispanska portugalska menshist rosijskoyi francuzkoyi niderlandskoyi polskoyi nimeckoyi ta italijskoyi ReligiyaBilshist hristiyani Menshist islam i yudayizm Nereligijni Inshi religiyi Z 1815 po 1932 rik 65 miljoni lyudej pokinuli Yevropu bagato z nih povernulisya dodomu v pershu chergu do rajoniv yevropejskogo poselennya v Pivnichnij i Pivdennij Americi na dodatok do Pivdennoyi Afriki Avstraliyi Novoyi Zelandiyi ta Sibiru Ci populyaciyi takozh shvidko rozmnozhuvalisya v novomu seredovishi isnuvannya nabagato bilshe nizh naselennya Afriki ta Aziyi Yak naslidok naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni 38 naselennya svitu malo yevropejske pohodzhennya Bilshist yevropejskih emigrantiv do Novogo Svitu pribuli z Nimechchini Irlandiyi Spoluchenogo Korolivstva Italiyi Ispaniyi Portugaliyi Franciyi Niderlandiv Norvegiyi Shveciyi Polshi Rosiyi j Ukrayini Bilsh suchasna yevropejska emigraciya mozhe takozh oznachati emigraciyu z odniyeyi yevropejskoyi krayini v inshu osoblivo v konteksti vnutrishnoyi mobilnosti v Yevropejskomu Soyuzi mobilnist vseredini YeS abo mobilnosti vseredini Yevrazijskogo Soyuzu Z 1500 do seredini XX stolittya Yevropu pokinulo 60 65 miljoniv lyudej z yakih menshe 9 viyihali v tropichni rajoni Karibskij basejn Aziya ta Afrika IstoriyaVIII pochatok V stolittya do n e greki Karta greckih teritorij i kolonij v arhayichnij period 800 480 rr do n e V arhayichnij Greciyi torgovelna ta kolonizatorska diyalnist greckih plemen z Balkan i Maloyi Aziyi poshiryuvala grecku kulturu religiyu ta movu v basejnah Seredzemnogo ta Chornogo morya U Pivdennij Yevropi Pivnichnij Liviyi ta na uzberezhzhi Chornogo morya buli zasnovani grecki mista derzhavi a greki zasnuvali v cih rajonah ponad 400 kolonij Zavoyuvannya Oleksandrom Makedonskim imperiyi Ahemenidiv oznamenuvalo pochatok ellinistichnogo periodu yakij harakterizuvavsya novoyu hvileyu greckoyi kolonizaciyi v Aziyi ta Africi grecki pravlyachi klasi vstanovili svoyu prisutnist v Yegipti Pivdenno Zahidnij Aziyi ta Pivnichno Zahidnij Indiyi Bagato grekiv migruvali do novih ellinistichnih mist zasnovanih pislya Oleksandra takih geografichno rozkidanih yak Uzbekistan i Kuvejt 1450 1800 roki Kolonialni poselenci Yevropejskij kontinent buv centralnoyu chastinoyu skladnoyi yaka vklyuchala teritoriyu Pivnichnoyi Afriki Blizkogo Shodu ta Maloyi Aziyi zadovgo do Novoyi eri Prote lishe zrostannya naselennya piznogo serednovichchya dozvolilo zbilshiti peremishennya naselennya vseredini ta za mezhami kontinentu Yevropejske doslidzhennya Ameriki stimulyuvalo postijnij potik dobrovilnoyi migraciyi z Yevropi Blizko 200 000 ispanciv oselilisya v svoyih amerikanskih koloniyah do 1600 r nevelike poselennya v porivnyanni z 3 4 miljoniv indianciv yaki zhili na teritoriyi Ispaniyi v Americi Priblizno pivtora miljona yevropejciv oselilisya v Novomu Sviti mizh 1500 i 1800 rokami Hocha absolyutna kilkist yevropejskih emigrantiv u period rannogo Novogo chasu bula duzhe nevelikoyu v porivnyanni z piznishimi hvilyami migraciyi v XIX ta XX stolittyah vidnosnij rozmir cih migracij rannogo Novogo chasu buv znachnim Protyagom 1500 h rokiv Ispaniya ta Portugaliya posilali postijnij potik uryadovih i cerkovnih chinovnikiv predstavnikiv dribnoyi znati lyudej z robitnichogo klasu ta yihnih simej u serednomu priblizno tri tisyachi lyudej na rik z naselennyam blizko vosmi miljoniv Zagalom blizko 437 000 viyihali z Ispaniyi za 150 richnij period z 1500 po 1650 golovnim chinom do Meksiki Peru v Pivdennij Americi ta Karibskih ostroviv Pidrahovano sho ponad 1 86 miljona ispanciv emigruvali do Latinskoyi Ameriki v period mizh 1492 i 1824 odin miljon u XVIII stolitti a she miljoni prodovzhuyut immigruvati pislya zdobuttya nezalezhnosti Mizh 1500 i 1700 rokami 100 000 portugalciv peretnuli Atlantichnij okean shob oselitisya v Braziliyi Prote z vidkrittyam chislennih visokoproduktivnih zolotih kopalen u regioni Minas Zherajs portugalska emigraciya do Braziliyi zbilshilasya v p yat raziv Z 1500 roku koli portugalci dosyagli Braziliyi do yiyi nezalezhnosti v 1822 roci vid 500 000 do 700 000 portugalciv oselilisya v Braziliyi 600 000 z yakih pribuli lishe u XVIII stolitti Z 1700 po 1760 rik do Braziliyi pribulo ponad pivmiljona portugalskih immigrantiv U XVIII stolitti zavdyaki zolotij lihomanci stolicya provinciyi Minas Zherajs misto Vila Rika sogodni Oru Pretu na deyakij chas stalo odnim z najbilsh gustonaselenih mist Novogo Svitu Cej masovij pripliv portugalskoyi immigraciyi ta vplivu stvoriv misto yake zalishayetsya donini odnim iz najkrashih zrazkiv yevropejskoyi arhitekturi XVIII stolittya v Americi Prote rozvitok girnichodobuvnoyi ekonomiki u XVIII stolitti pidvishiv zarobitnu platu ta mozhlivosti pracevlashtuvannya v portugalskij koloniyi a emigraciya zbilshilasya lishe u XVIII stolitti blizko 600 000 portugalciv oselilisya v Braziliyi Vid polovini do dvoh tretin yevropejskih immigrantiv do Trinadcyati kolonij mizh 1630 mi rokami ta amerikanskoyu revolyuciyeyu potrapili pid dogovori Praktika bula dosit poshirenoyu shob Habeas Corpus Act roku chastkovo zapobigav uv yaznennyu za kordonom vin takozh peredbachav dlya tih hto maye diyuchi kontrakti na transportuvannya i tih hto molitsya shob yih perevezli zamist togo shob zalishatisya u v yaznici pislya zasudzhennya U bud yakomu vipadku hocha polovina yevropejskih immigrantiv do Trinadcyati kolonij buli slugami za kontraktom u bud yakij moment yih kilkist perevazhala robitnikiv yaki nikoli ne buli za dogovorom abo termin diyi dogovoru minuv Bezkoshtovna najmana pracya bula bilsh poshirenoyu dlya yevropejciv u koloniyah Obmezheni osobi mali chiselne znachennya zdebilshogo v regioni vid pivnochi Virginiyi do Nyu Dzhersi Inshi koloniyi bachili yih nabagato menshe Zagalna kilkist yevropejskih immigrantiv do vsih 13 kolonij do 1775 r stanovila blizko 500 000 550 000 z nih 55 000 buli vimushenimi v yaznyami Za ocinkami Tomlinsa iz priblizno 450 000 yevropejciv yaki pribuli dobrovilno 48 mali kontrakt Blizko 75 buli u vici do 25 rokiv Vik povnolittya cholovikiv stanoviv 24 roki ti komu ponad 24 yak pravilo ukladali kontrakti na 3 roki Stosovno ditej yaki priyihali Geri Nesh povidomlyaye sho bagato slug naspravdi buli pleminnikami pleminnicyami dvoyuridnimi sestrami ta ditmi druziv anglijciv emigratoriv yaki zaplatili za proyizd v obmin na svoyu pracyu odnogo razu v Americi Dani dlya immigraciyi Ispanskoyi imperiyi 1650 1800 i Braziliyi 1700 1800 ne navedeni v tablici Kilkist yevropejskih emigrantiv 1500 1783 Krayina narodzhennya Nomer Period Ispaniya 437 000 1500 1650 Portugaliya 100 000 1500 1700 Portugaliya 500 000 1700 1760 rr Korolivstvo Velikoyi Britaniyi 400 000 1607 1700 rr Korolivstvo Velikoyi Britaniyi vsogo 322 000 1700 1780 rr Shotlandiya Irlandiya 190 000 25 000 Franciya 51 000 1608 1760 rr Nimechchina pivdenno zahidna zagalna kilkist 100 000 1683 1783 rr Shvejcariya Elzas Lotaringiya Pidsumki 1 410 000 1500 1783 rr Sim ya Shotlandskogo Hajlenda migruye do Novoyi Zelandiyi U Pivnichnij Americi v immigraciyi perevazhali britanci ispanci francuzi ta inshi pivnichni yevropejci Emigraciya do Novoyi Franciyi poklala pochatok suchasnij Kanadi z vazhlivoyu rannoyu immigraciyeyu kolonistiv z Pivnichnoyi Franciyi Emigraciya v XIX XX stolittya Masova yevropejska emigraciya do Ameriki Pivdennoyi Afriki Avstraliyi ta Novoyi Zelandiyi mala misce v HIH HH stolittyah Ce bulo naslidkom dramatichnogo demografichnogo perehodu v Yevropi XIX stolittya nastupnih voyen i politichnih zmin na kontinenti Vid kincya napoleonivskih voyen do 1920 r blizko 60 miljoni yevropejciv emigruvali Z nih 71 pribulo do Pivnichnoyi Ameriki 21 do Centralnoyi ta Pivdennoyi Ameriki ta 7 do Avstraliyi Blizko 11 miljoni cih lyudej poyihali do Latinskoyi Ameriki z nih 38 buli italijcyami 28 buli ispancyami i 11 buli portugalcyami Spivachka Karmen Miranda yaku prozvali brazilskoyu bomboyu narodilasya v Portugaliyi ta emigruvala do Braziliyi v 1910 roci koli yij bulo desyat misyaciv Mizh 1821 i 1890 rokami 9 55 miljoni yevropejciv oselilisya v SShA v osnovnomu nimci irlandci anglijci skandinavi italijci shotlandci ta polyaki Z 1890 po 1914 rik pribulo she 18 miljoniv u tomu chisli 2 5 miljona z Kanadi Nezvazhayuchi na veliku kilkist immigrantiv yaki pribuvayut lyudi narodzheni za mezhami Spoluchenih Shtativ stanovili vidnosno neveliku kilkist naselennya SShA u 1910 roci inozemci stanovili 14 7 vidsotka naselennya krayini abo 13 5 miljoniv osib Velichezna kilkist immigrantiv do Argentini yaka mala nabagato menshu kilkist naselennya mala nabagato bilshij vpliv na etnichnij sklad krayini Do 1914 roku 30 naselennya Argentini buli inozemnimi gromadyanami a 12 naselennya narodilisya v Italiyi najbilshij grupi immigrantiv Dali bula Kanada do 1881 roku 14 naselennya Kanadi buli vihidcyami z inshih krayin a v 1921 roci cya chastka zrosla do 22 U Braziliyi chastka immigrantiv u nacionalnomu naselenni bula znachno menshoyu i immigranti yak pravilo zoseredzhuvalisya v centralnij ta pivdennij chastinah krayini Chastka inozemciv u Braziliyi dosyagla svogo piku v 1920 roci i stanovila lishe 7 vidsotkiv abo 2 miljoni lyudej perevazhno italijciv portugalciv nimciv ta ispanciv odnak pripliv 4 miljoniv yevropejskih immigrantiv mizh 1880 i 1920 rokami znachno zminiv rasovij sklad krayini Z 1901 po 1920 rik immigraciya stanovila lishe 7 vidsotkiv zrostannya naselennya Braziliyi ale v roki visokoyi immigraciyi z 1891 po 1900 rik cya chastka stanovila 30 vidsotkiv bilshe nizh 26 vidsotkiv v Argentini v 1880 h Krayini Ameriki yaki prijnyali veliku hvilyu yevropejskih immigrantiv z 1820 h do pochatku 1930 h rokiv buli Spolucheni Shtati 32 5 mln Argentina 6 5 miljoniv Kanada 5 miljoni Braziliya 4 5 mln 2 1 mln Kuba 1 3 mln mln Chili 728 tis Urugvaj 713 tis Inshimi krayinami yaki otrimali bilsh skromnij potik immigraciyi na chastku yakih pripadaye menshe 10 vidsotkiv zagalnoyi yevropejskoyi emigraciyi do Latinskoyi Ameriki buli Meksika 270 000 Kolumbiya 126 000 Puerto Riko 62 000 Peru 30 000 i Paragvaj 21 000 Pributtya v HIH i HH stolittya Yevropejski emigranti 1800 1960 Punkt priznachennya Vidsotok Spolucheni Shtati 70 0 Pivdenna Amerika 12 0 Rosijskij Sibir 9 0 Kanada Avstraliya Nova Zelandiya PAR 9 0 Vsogo 100 0 Punkt priznachennya Roki Pributtya Prim Spolucheni Shtati 1821 1932 rr 32 244 000 Argentina 1856 1932 rr 6 405 000 Kanada 1831 1932 rr 5 206 000 Braziliya 1818 1932 rr 4 431 000 Avstraliya 1821 1932 rr 2 913 000 Kuba 1901 1931 rr 857 000 Pivdenna Afrika 1881 1932 rr 852 000 Chili 1882 1932 rr 726 000 Urugvaj 1836 1932 rr 713 000 Nova Zelandiya 1821 1932 rr 594 000 Meksika 1911 1931 rr 226 000SpadshinaRozpovsyudzhennya Karta globalnoyi emigraciyi za 1858 rik CJ Minard Parizh 1862 Pislya Dobi velikih geografichnih vidkrittiv rizni etnichni yevropejski spilnoti pochali emigruvati z Yevropi z osoblivoyu koncentraciyeyu v Avstraliyi Novij Zelandiyi SShA Kanadi Argentini Urugvayi Kubi Kosta Rici Braziliyi Chili ta Puerto Riko kudi voni pribuli stanoviti bilshist naselennya yevropejskogo pohodzhennya Vazhlivo odnak zaznachiti sho cya statistika spirayetsya na identifikaciyu z yevropejskoyu etnichnoyu grupoyu pid chas perepisiv i yak taka ye sub yektivnoyu osoblivo u vipadku zmishanogo pohodzhennya Naciyi ta regioni za mezhami Yevropi zi znachnim naselennyam Pivnichna Amerika Zagalne naselennya Yevropi priblizno 300 000 000 cholovik Kanada U v 1871 roci 98 5 vibrali yevropejske pohodzhennya prichomu vono trohi zmenshilosya do 96 3 zayavlenih u 1971 roci Za 19 683 320 osib viznachilisya z prichomu najbilsha z nih vihidci z Britanskih ostroviv 11 211 850 Okremo ce anglijci 6 320 085 francuzi 4 680 820 4 799 005 4 627 000 3 322 405 1 587 965 Spolucheni Shtati Pid chas pershogo perepisu naselennya SShA v 1790 roci 80 7 amerikanskogo narodu vvazhali sebe bilimi de vin zalishavsya vishe cogo rivnya navit dosyagayuchi 90 do prijnyattya Zakonu pro Prote chiselno vin zris z 3 17 mln 1790 r do 199 6 mln rivno cherez dvisti rokiv 1990 r Sogodni yevropejski amerikanci ye najbilshoyu etnichnoyu grupoyu v Spoluchenih Shtatah Meksika Gilyermo del Toro meksikanskij rezhiser ye meksikancem z Yevropi Za ocinkami uryadu v 2010 roci naselennya stanovit 47 naselennya 56 miljoniv sho vikoristovuye fenotipovi oznaki kolir shkiri yak kriteriyi Vikoristannya palitri koloriv shkiri yak osnovnogo kriteriyu dlya ocinki etnorasovih grup yaki naselyayut danu krayinu bere svij pochatok u doslidzhennyah Prinstonskogo ta Vanderbiltskogo universitetiv yaki viyavili sho ce ye bilsh tochnim nizh samoidentifikaciya osoblivo v Latinskij Americi de rizni diskursi sho isnuyut shodo nacionalnoyi identichnosti zrobili poperedni sprobi ociniti etnichni grupi nedostovirnimi Yaksho kriteriyem ye nayavnist svitlogo volossya to vin stanovit 18 23 Karibskogo basejnu ta Centralnoyi Ameriki Nimci v Kosta Rici Kubinci yevropejskogo pohodzhennya nasampered ispanci dosyagli najvishoyi proporciyi na pochatku seredini HH stolittya U 1943 roci perepis pokazav sho 74 3 3 553 312 osib identifikuvalisya yak blank bili U Kosta Rici 83 7 naselennya stanovlyat bili ta metisi inshi dzherela ocinyuyut rizni rezultati mizh bilimi ta metisami bilshist mayut ispanske ta italijske pohodzhennya odnak ye takozh nimeckoyi polskoyi ta francuzkoyi gromad Protyagom ostannoyi polovini 19 go ta pershoyi polovini XX stolittya vin prijnyav ponad 100 000 yevropejciv perevazhno z Ispaniyi ta Italiyi za ocinkami blizko 50 000 ispanciv ta italijciv 10 000 nimciv ta 40 000 yevropejciv inshih nacionalnostej osoblivo z Franciya Polsha ta Angliya Kosta Rika mala najbilshij yevropejskij migracijnij vpliv u Centralnij Americi Koli Kosta Rika stala nezalezhnoyu yiyi naselennya stanovilo lishe 60 000 zhiteliv U Salvadori 12 7 naselennya identifikuyut sebe yak bili 86 3 naselennya buli metisami abo lyudmi zmishanogo yevropejskogo ta amerikanskogo pohodzhennya Bilshist iz nih ispanski nashadki z Galiciyi ta Asturiyi U Salvadori poselennya dosyaglo piku mizh 1880 i 1920 rokami koli v krayinu v yihalo 120 000 yevropejskih ta arabskih immigrantiv yevropejcyami buli perevazhno italijci ispanci ta nimci U Gvatemali 5 naselennya mayut yevropejske pohodzhennya perevazhno ispanske ta nimecke pohodzhennya Bagato nimeckih italijskih ta ispanskih simej pribuli do Gvatemali nimci zi svogo boku buli najbilshoyu grupoyu immigraciya mala masovij harakter Pivdenna Amerika Za ocinkami v Argentini 85 naselennya abo 38 416 407 mayut yevropejske pohodzhennya Zhiteli Folklendskih ostroviv perevazhno yevropejskogo osoblivo britanskogo pohodzhennya i mozhut prostezhiti svoyu spadshinu 9 pokolin abo 200 rokiv U 2016 roci perepis pokazav sho 42 9 vidsotka buli narodzhenimi korinnimi gromadyanami i 27 4 vidsotka narodilisya u Velikij Britaniyi druge za velichinoyu misce narodzhennya sho stanovit zagalom ponad 70 vidsotkiv Folklendski ostrovi buli povnistyu neokupovani i vpershe na nih pretenduvala Britaniya v 1765 roci Poselenci perevazhno z Velikoyi Britaniyi osoblivo z Shotlandiyi ta Uelsu pribuli pislya 1830 h rokiv Zagalna kilkist naselennya todishnih ostroviv zrosla z 287 osib u 1851 roci do 3200 za ostannim perepisom 2016 roku istorichno bulo prisutnim gaucho Za oficijnim perepisom naselennya Peru 5 9 abo 1 3 miljona 1 336 931 osoba vikom vid 12 rokiv vkazali svoyih predkiv yak Ce buv pershij vipadok koli z perepisu 1940 roku bulo zadano pitannya pro rasu chi predkiv Cholovikiv bulo 619 402 5 5 zhinok 747 528 6 3 Region z najvishoyu chastkoyu peruanciv z yevropejskim abo bilim pohodzhennyam buv u regionah La Libertad 10 5 regionah Tumbes i Lambayeke 9 0 Bilshist iz nih ye nashadkami rannih ispanskih poselenciv iz znachnoyu kilkistyu ta nimciv Avstraliyi ta Novoyi Zelandiyi Vikoristovuyuchi dani perepisu naselennya 2016 roku bulo pidrahovano sho blizko 58 naselennya Avstraliyi stanovili anglo keltski avstralijci 18 predstavniki inshogo yevropejskogo pohodzhennya zagalom 76 yevropejski predki Stanom na rik bilshist avstralijciv mayut anglijci 36 1 11 0 9 3 italijci 4 6 nimecki 4 5 greki 1 8 i gollandci 1 6 Znachna chastina 33 5 virishila nazvati sebe avstralijcyami odnak Byuro perepisu zayavilo sho bilshist iz nih mayut stari kolonialni grupi Yevropejci istorichno osoblivo anglo kelti i nini vse she ye najbilshoyu etnichnoyu grupoyu v Novij Zelandiyi Yihnya chastka v zagalnomu naselenni Novoyi Zelandiyi postupovo zmenshuvalasya z koli voni stanovili 95 1 vidsotka Za ponad 3 miljoni lyudej abo 71 76 naselennya buli etnichnimi yevropejcyami prichomu 64 1 vibrali lishe yevropejskij variant Novoyi Zelandiyi Afrika nashadki ispanciv yaki zaselili Kanarski ostrovi Do kanarskogo narodu nalezhat dovgotrivali ta novi hvili ispanskih immigrantiv u tomu chisli andalusijci galisijci kastilci katalonci baski ta Ispaniyi i portugalci italijci gollandci chi flamandci ta francuzi Stanom na 2019 rik 72 1 abo 1 553 078 buli korinnimi kanarskimi ostrovami a she 8 2 narodilisya v materikovij chastini Ispaniyi Bagato predstavnikiv yevropejskogo pohodzhennya vklyuchno z timi hto pohodit iz ostroviv Isleno ostriv yani takozh pereyihali na ostrovi napriklad z Venesueli ta Kubi Zaraz 49 170 z Italiyi 25 619 z Nimechchini Velikoyi Britaniyi 25 521 ta inshi z Rumuniyi Franciyi ta Portugaliyi Aziya V Aziyi yevropejske naselennya osoblivo rosiyani perevazhaye v Pivnichnij Aziyi ta deyakih chastinah Pivnichnogo Kazahstanu Priblizno 5 7 mln musulmanskih migrantiv z Balkan z Bolgariyi 1 15 mln do 1 5 mln Greciyi 1 2 mln Rumuniyi 400 tis kolishnoyi Yugoslaviyi 800 tis Rosiyi 500 tis Kavkazu z inshih zalishilosya 900 tis 20 yiduchi do Siriyi Jordaniyi ta Kipru i Siriyi 500 000 perevazhno v rezultati gromadyanskoyi vijni v Siriyi pribuli do Osmanskoyi Anatoliyi ta suchasnoyi Turechchini z 1783 po 2016 rik z yakih 4 miljoni pribuli do 1924 roku 1 3 miljona pribuli pislya 1934 1945 rokiv i ponad 1 2 miljona do pochatku gromadyanskoyi vijni v Siriyi Sogodni vid tretini do chverti majzhe 80 miljonnogo naselennya Turechchini pohodyat vid cih muhachiriv Menshi gromadi Neveliki gromadi yevropejciv sho zhivut u krayinah Perskoyi zatoki Bahrejn Kuvejt Katar ta OAE i v kompleksah Aramco v Saudivskij Araviyi Istorichno do 1970 roku malenki etnichni yevropejci osoblivo grecki ta italijski anklavi buli znajdeni v Yegipti greki v Yegipti italijski yegiptyani ta Siriyi Takozh Izrayil maye neveliku neyevrejsku chasto yevangelsku amerikansku gromadu v perevazhno etnoreligijnij yevrejskij krayini Naselennya yevropejskogo pohodzhennyaBiloruska diaspora Britanska diaspora Bolgarska diaspora Horvatska diaspora Niderlandska diaspora Estonska diaspora Nimecka diaspora Grecka diaspora Ugorska diaspora Polska diaspora Rosijska diaspora Ukrayinska diaspora Krimskotatarska diasporaPrimitkiPhilip Jenkins from The Christian Revolution in The Next Christendom The Coming of Global Christianity Oxford University Press 2002 The use of the term diaspora in reference to people of European national or ethnic origins is contested and debated Diaspora and transnationalism concepts theories and methods Amsterdam Amsterdam University Press 2010 ISBN 9789089642387 OCLC 657637171 To Make America European Emigration in the Early Modern Period edited by Ida Altman James P P Horn Page 3 onwards De Lazzari Chiara Bruno Mascitelli 2016 Migrant Assimilation in Australia The Adult Migrant English Program from 1947 to 1971 U Bruno Mascitelli red The European Diaspora in Australia An Interdisciplinary Perspective Cambridge Scholars Publishing s 203 ISBN 978 1 4438 9419 7 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a access date vimagaye url dovidka historydoctor net Arhiv originalu za 22 November 2010 Procitovano 14 veresnya 2013 The population of Europe entered its third and decisive stage in the early eighteenth century Birthrates declined but death rates also declined as the standard of living and advances in medical science provided for longer life spans The population of Europe including Russia more than doubled from 188 million in 1800 to 432 million in 1900 From 1815 through 1932 sixty million people left Europe primarily to areas of European settlement in North and South America Australia New Zealand and Siberia These populations also multiplied rapidly in their new habitat much more so than the populations of Africa and Asia As a result on the eve of World War I 1914 38 percent of the world s total population was of European ancestry This growth in population provided further impetus for European expansion and became the driving force behind emigration Rising populations put pressure on land and land hunger and led to land hunger Millions of people went abroad in search of work or economic opportunity The Irish who left for America during the great Potato famine were an extreme but not unique example Ultimately one third of all European migrants came from the British Isles between 1840 and 1920 also migrated in large numbers because of poor economic conditions in their home country German migration also was steady until industrial conditions in Germany improved when the wave of migration slowed Less than one half of all migrants went to the United States although it absorbed the largest number of European migrants Others went to Asiatic Russia Canada Argentina Brazil Australia and New Zealand Pour une approche demographique de l expansion coloniale de l Europe Bouda Etemad Dans Annales de demographie historique 2007 1 n 113 pages 13 a 32 became the ruler of a kingdom extending along the coast of western India including the whole of and the harbour John Pike Failaka Island Globalsecurity org Procitovano 20 kvitnya 2016 Liberal states and the freedom of movement selective borders unequal mobility Houndmills Basingstoke Hampshire Palgrave Macmillan 2012 ISBN 9780230277847 OCLC 768167292 Axtell James September October 1991 Humanities 12 5 12 18 Arhiv originalu za 17 travnya 2008 Procitovano 8 zhovtnya 2008 MacIas Rosario Marquez MacIas Rosario Marquez 1995 La emigracion espanola a America 1765 1824 ISBN 9788474688566 Levy ta Vasques 2014 To Make America European Emigration in the Early Modern Period edited by Ida Altman James P P Horn Page 3 onwards Francis R D 1988 Origins Canadian history to Confederation Toronto Holt Rinehart and Winston of Canada ISBN 978 0039217051 OCLC 16577780 Galenson 1984 1 Charles II 1679 An Act for the better secureing the Liberty of the Subject and for Prevention of Imprisonments beyond the Seas Statutes of the Realm Volume 5 1628 80 pp 935 938 Donoghue John October 2013 Indentured Servitude in the 17th Century English Atlantic A Brief Survey of the Literature Indentured Servitude in the 17th Century English Atlantic History Compass 11 10 893 902 doi 10 1111 hic3 12088 Tomlins Christopher February 2001 Reconsidering Indentured Servitude European Migration and the Early American Labor Force 1600 1775 Labor History 42 1 5 43 doi 10 1080 00236560123269 Gary Nash The Urban Crucible The Northern Seaports and the Origins of the American Revolution 1979 p 15 Boris Fautos Fazer a America a imigracao em massa para a America Latina Francis R D 1988 Origins Canadian history to Confederation Toronto Holt Rinehart and Winston of Canada ISBN 978 0039217051 OCLC 16577780 Canovas Marilia D Klaumann 2004 A grande emigracao europeia para o Brasil e o imigrante espanhol no cenario da cafeicultura paulista aspectos de uma in visibilidade The great European immigration to Brazil and immigrants within the Spanish scenario of the Paulista coffee plantations one of the issues in visibility Saeculum port 11 115 136 Boris Fautos Fazer a America a imigracao em massa para a America Latina Blanca Sanchez Alonso 2005 PDF docentes fe unl pt Arhiv originalu PDF za 22 October 2008 Samuel L Baily Eduardo Jose Miguez 2003 Mass Migration to Modern Latin America Rowman amp Littlefield s xiv ISBN 978 0 8420 2831 8 Procitovano 20 grudnya 2015 Baily Samuel L Miguez Eduardo Jose red 2003 Mass Migration to Modern Latin America Wilmington Delaware Rowman amp Littlefield s 14 ISBN 978 0 8420 2831 8 Procitovano 27 lyutogo 2017 Blanca Sanchez Alonso 2005 PDF docentes fe unl pt Arhiv originalu PDF za 22 October 2008 Samuel L Baily Eduardo Jose Miguez 2003 Mass Migration to Modern Latin America Rowman amp Littlefield s xiv ISBN 978 0 8420 2831 8 Procitovano 20 grudnya 2015 Francisco Hernandez Delgado Maria Dolores Rodriguez Armas 2010 Archivo Historico Municipal de Teguise www archivoteguise es isp Teguise Lanzarote Canary Islands Departamento de Cultura y Patrimonio Ayuntamiento de Teguise Arhiv originalu za 27 July 2016 Procitovano 27 lipnya 2016 Ember et al 2004 Marshall 2001 Arhiv originalu za 16 listopada 2018 Procitovano 9 chervnya 2022 Ethnic origins Census of Canada Page 17 Table 1 Population by Ethnic Origin Canada 1921 1971 Page 2 Official census statistics of the United States race and Hispanic origin population PDF US Statistics Bureau Arhiv originalu PDF za 25 lyutogo 2010 21 de Marzo Dia Internacional de la Eliminacion de la Discriminacion Racial pag 7 2017 05 25 u Wayback Machine CONAPRED Mexico 21 March Resultados del Modulo de Movilidad Social Intergeneracional Shablon Webarchive pomilka Perevirte argumenti url value Porozhno INEGI 16 June 2017 Retrieved on 30 April 2018 Vision INEGI 2021 Dr Julio Santaella Castell INEGI 03 July 2017 Retrieved on 30 April 2018 Ser Blanco El Universal 06 July 2017 Retrieved on 19 June 2018 Americas Latinobarometer Insights 2012 Vanderbit University 2012 Retrieved on 26 June 2021 Stratification by Skin Color in Contemporary Mexico Jstor org available creating a free account Retrieved on 27 January 2018 Admixture in Latin America Geographic Structure Phenotypic Diversity and Self Perception of Ancestry Based on 7 342 Individuals table 1 Plosgenetics 25 September 2014 Ortiz Hernandez Luis Compean Dardon Sandra Verde Flota Elizabeth Flores Martinez Maricela Nanet April 2011 Racism and mental health among university students in Mexico City Salud Publica de Mexico 53 2 125 133 doi 10 1590 s0036 36342011000200005 PMID 21537803 PDF Spanish Arhiv originalu PDF za 21 sichnya 2022 Procitovano 22 sichnya 2022 Fernandez Nadine T 18 lyutogo 2010 Revolutionizing Romance Interracial Couples in Contemporary Cuba ISBN 9780813549231 Procitovano 21 sichnya 2022 Resultados Generales Censo 2011 PDF 2011 Procitovano 5 serpnya 2021 Lizcano Fernandez Francisco May August 2005 Composicion Etnica de las Tres Areas Culturales del Continente Americano al Comienzo del Siglo XXI Ethnic Composition of the Three Cultural Areas of the American Continent at the Beginning of the 21st Century PDF Convergencia Revista de Ciencias Sociales 12 38 185 232 Costa Rica Location Geography People Culture Economy amp History Encyclopedia Britannica Chang Rodriguez Eugenio 29 zhovtnya 2007 Latinoamerica Su civilizacion y su cultura ISBN 978 1111801472 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2018 Procitovano 5 serpnya 2021 Arhiv originalu za 31 July 2020 Procitovano 21 travnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Migraciones Judias en Centroamerica y el Caribe Proyeccion Epidemiologica de la Enfermedad de Gaucher Jewish Migrations in Central America and the Caribbean Epidemiological Projection of Gaucher Disease VITAE Academia Biomedica Digital Vitae ucv ve 45 January March 2011 ISSN 1317 987X Procitovano 6 kvitnya 2022 Porras Carlos 13 chervnya 2016 Mis libros con notas Inmigracion espanola en Costa Rica Acta academica eJournal eMagazine WorldCat org 4 sichnya 2019 OCLC 232114133 Procitovano 6 kvitnya 2022 Perez Siller Javier 1998 Mexico Francia Memoria de una sensibilidad comun siglos XIX XX Tomo II ISBN 9789686029789 PDF Arhiv originalu PDF za 3 lipnya 2015 Procitovano 9 chervnya 2022 Carlos Garcia684 Inmigracion Europea En Centroamerica Despues De La Colonia 1 Free Download Borrow and Streaming Internet Archive Procitovano 6 kvitnya 2022 El Salvador The World Factbook www cia gov 29 bereznya 2022 Ser extranjero en Centroamerica Genesis y evolucion de las leyes de extranjeria y migracion en El Salvador siglos XIX y XX Procitovano 6 kvitnya 2022 Arhiv originalu za 29 June 2021 Procitovano 29 chervnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 28 October 2014 Procitovano 29 chervnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Carlos Garcia684 Inmigracion Europea En Centroamerica Despues De La Colonia 1 Free Download Borrow and Streaming Internet Archive Procitovano 6 kvitnya 2022 2016 Falkland Island census report PDF Falklandislandstimeline s 28 Procitovano 10 serpnya 2020 Our People Local life traditions and services on the Islands Falklands gov fk Procitovano 10 serpnya 2020 Falkland Island census data tables Fig gov fk Procitovano 10 serpnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya 2016 Falkland Island census report PDF Falklandislandstimeline Procitovano 10 serpnya 2020 Peru Perfil Sociodemografico PDF Instituto Nacional de Estadistica e Informatica Procitovano 16 bereznya 2020 Valdivia Nestor 2011 El uso de categorias etnico raciales en censos y encuestas en el Peru balance y aportes para una discusion The use of ethnic racial categories in censuses and surveys in Peru balance and contributions for a discussion isp GRADE Group for the Analysis of Development ISBN 978 9972 615 57 3 Australian Human Rights commission 2018 PDF 2018 Procitovano 12 grudnya 2019 Australian Bureau of Statistics has stated that most who list Australian as their ancestry are part of the group January 1995 Arhiv originalu za 20 April 2016 Procitovano 24 chervnya 2008 THE ANCESTRIES OF AUSTRALIANS Census of Population and Housing Reflecting Australia Stories from the Census 2016 abs gov au Procitovano 29 kvitnya 2020 Census of Population and Housing Reflecting Australia Ancestry 2016 abs gov au Procitovano 29 kvitnya 2020 Historical and statistical survey P 18 Procitovano 29 kvitnya 2020 Stats NZ 23 veresnya 2019 Arhiv originalu za 23 September 2019 Procitovano 12 grudnya 2019 Estadistica del Padron Continuo a 1 de enero de 2019 Datos a nivel nacional comunidad autonoma y provincia Procitovano 20 lyutogo 2020 Canarias gana en un ano 24 905 habitantes el 66 de otros paises Canarias7 es 23 lyutogo 2004 Arhiv originalu za 15 July 2011 Bosma Lucassen ta Oostindie 2012

Дата публікації:
Топ