Кипчацький степ (Де́шт-і-Кипча́к), або Половецька земля, іноді Полове́цьке по́ле — у XI—XIV століттях назва східноєвропейської та середньоазійської частини Євразійського степу, від гирла Дунаю до пониззя Сирдар'ї та озера Балхаш, де панували тюркомовні племена кочовиків-половців (кипчаків, куманів). Посідало терени сучасного Казахстану, російського Уралу, Поволжя, Прикавказзя, Східної та Південної України і Молдови.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWxMMlV6TDBOMWJXRnVhV0ZmSlRJNE1USXdNQ1V5T1Y5MWEzSXVjRzVuTHpNd01IQjRMVU4xYldGdWFXRmZKVEk0TVRJd01DVXlPVjkxYTNJdWNHNW4ucG5n.png)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHhMekUyTDBGemFXRmZNVEl3TUdGa0xtcHdaeTh6TURCd2VDMUJjMmxoWHpFeU1EQmhaQzVxY0djPS5qcGc=.jpg)
Назва
- Дешт-і-Кипчак (перс. دشت قپچاق, крим. Deşt-i Qıpçaq, каз. Дешті Қыпшақ, Қыпшақ даласі, тат. Дәштекыпчак, Dəşteqıpçaq) — перська і тюркська назви; в перекладі з перської «Кипчацьке (половецьке) поле», «Кипчацький степ»; вперше зустрічається у перського автора Насир Хосрова у XI століття, коли половці (кипчаки), прийшовши з берегів Іртиша, стали сусідами Хорезму (1030) й зайняли степи від Аральського моря до Дунаю. До того територія від Волги до Іртишу називалася Дешт-і-Огуз (Огузький степ).
- Дике Поле — пізньосередньовічна і ранньомодерна назва західної частини Євразійського степу.
- Половецьке поле, поле Половецьке — руська (українська) і москвинська (російська) назва; зустрічається у «Повісті временних літ» (Київському літописі, Галицько-Волинському літописі тощо), руських грамотах, літературних творах (Слово о полку Ігоревім). У вужчому розумінні, в контексті русько-половецьких відносин XI—XIII століть, — назва українських степів, між Дунаєм і Волгою.
- (Половецький степ)
- Куманія (Команія) — грецька, латинська назви.
- (Татарія)
- Половецька земля — у ХІІ—ХІІІ століттях руська назва країни половців, західна частина Дешт-і-Кипчак, від Волги на сході до Дніпра на заході; інколи до цієї землі відносили Дніпровське правобережжя.
Географія
Половецьке поле поділялося на Східне (від Алтаю до Волги) і Західне (від Волги до Дунаю).
У XIII століття Половецьке поле стало ядром улусу Джучі (Золотої Орди).
Населення
У пізньому середньовіччі й у новітній час Половецьке поле населяли (кипчацької мовної групи): кипчаки та інші тодішні народи, племена.
Див. також
Примітки
- Квітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України: в 10 т. — Київ: Наукова думка, 2011. — Т 8. — С. 350.
- Квітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України… Т. 8. — С. 350.
Джерела
- Квітницький М. В. Половецька земля // Енциклопедія історії України: в 10 т. — Київ: Наукова думка, 2011. — Т 8. — С. 350.
- Гумільов Л. М. Стародавня Русь і Великий Степ. — М., 2006.
- Дешт-и-Кипчак
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет