Комуністи́чний інтернаціона́л (скорочено Комінте́рн), або ж Тре́тій інтернаціона́л — міжнародна організація комуністичних партій, яка керувалась Кремлем і знаходилась під повним контролем Іноземного Відділу НКВС (розвідка, спецоперації). Відповідно до § 1 Статуту Комінтерну
Комуністичний інтернаціонал - Міжнародне товариство робітників - являє собою об'єднання комуністичних партій окремих країн, єдину світову комуністичну партію. Являючись вождем і організатором світового революційного руху пролетаріату, носієм принципів і цілей комунізму, Комуністичний інтернаціонал бореться за завоювання більшості робітничого класу і широких верств незаможного селянства, за встановлення світової диктатури пролетаріату, за створення Всесвітнього союзу соціалістичних радянських республік, за повне знищення класів і здійснення соціалізму, - цієї першої ступені комуністичного суспільства . Оригінальний текст (рос.)§ 1. Коммунистический интернационал — Международное товарищество рабочих — представляет собой объединение коммунистических партий отдельных стран, единую мировую коммунистическую партию. Являясь вождем и организатором мирового революционного движения пролетариата, носителем принципов и целей коммунизма, Коммунистический интернационал борется за завоевание большинства рабочего класса и широких слоев неимущего крестьянства, за установление мировой диктатуры пролетариата, за создание Всемирного союза социалистических советских республик, за полное уничтожение классов и осу-ществление социализма, — этой первой ступени коммунистического общества.
Кінцевою метою, до якої прагне Комуністичний Інтернаціонал, є заміна світового капіталістичного господарства світовою системою комунізму . Оригінальний текст (рос.)Конечной целью, к которой стремится Коммунистический Интернационал, является замена мирового капиталистического хозяйства мировой системой коммунизма.
Заснований 1919 року в Москві за ініціативи Володимира Ульянова, який оголосив «мертвим» Другий інтернаціонал після початку Першої світової війни 1914 року. 1943 року Й. Сталін розпустив Комінтерн на вимогу керівництва союзників СРСР у Другій світовій війні — США та Великої Британії.
Комінтерн був однією з найважливіших політичних організацій першої половини XX століття. Основною офіційно зазначеною метою його створення була світова революція, яка, країна за країною, мала охопити увесь Світ. До кінця 1920-х років ця ціль застаріла, втратила актуальність, і тому стала суперечити доктрині сталінізму — побудови «соціалізму в окремій країні». Організація Комінтерну перетворилася на радянський інструмент підривної діяльності (шпигунства та диверсій) у країнах Заходу на користь СРСР. Формальним керівним органом Комінтерну був Світовий конгрес. Окремі учасники формували лише секретаріат та президію Виконавчого комітету Комуністичного інтернаціоналу (ВККІ). Реально та безпосередньо роботу Комінтерну очолювало Політбюро ЦК ВКП(б) та, за його розпорядженнями,— ОГПУ та Іноземний відділ НКВС (рос. ИНО НКВД). Вони ж здійснювали і «ротацію» кадрів — арешти та знищення членів зарубіжних партій.
Починаючи від середини 1920-х років, Комінтерн використовувався керівництвом СРСР—ВКП(б) для так званої «більшовизації» комуністичних партій і був інструментом впливу на комуністичні партії та організації в інших країнах. Після захоплення групою Й. Сталіна абсолютної влади у ВКП(б) і СРСР наприкінці 1927 року, у відносинах із зарубіжними компартіями домінантою став пріоритет інтересів Радянського Союзу і підпорядкування цим інтересам діяльності всіх компартій. Захопивши повноту влади, Сталін проголосив «наявність» зобов'язань пролетарів «всіх країн» перед «диктатурою пролетаріату в СРСР».
Огляд
У програмних документах та проголошених цілях Комінтерн спирався на ідеї Карла Маркса та Фрідріха Енгельса. Однак, визначальний вплив під час заснування мали ідеї В. Леніна та більшовиків Росії. Згідно з ними, світ перебував на етапі імперіалізму та війни, тобто, на порозі революції. Такі ідеї спиралися на тогочасний стан справ, досвід Першої світової війни 1914—1918 років та спричинені нею події, наприклад: розпад монархії Габсбургів, 1918 року та масові страйки в Європі та США. Але найбільшого натхнення більшовицькому керівництву Росії надавав успіх Жовтневого перевороту 1917 року. Внаслідок перевороту до влади прийшли більшовики, що відкрило можливість розбудови «соціалістичної держави». Згідно з ідеями засновників комінтерну належало перетворити жовтневий переворот на світову революцію, що мало призвести до встановлення «диктатури пролетаріату» в усьому світі. При цьому Комінтерн, що був організацією із суворою дисципліною, мав взяти на себе координацію та керівництво подіями.
Визначальний вплив на історію Комінтерну мали російські більшовики, а згодом — Всесоюзна комуністична партія (більшовиків). ВКП(б) істотно переважала інші комуністичні партії, як кількісно, так і доступними матеріальними ресурсами. Для порівняно менших комуністичних партій інших країн більшовики були прикладом «успішних революціонерів». Інші партії залежали від них як ідеологічно та організаційно, так і, часто, фінансово.
На цьому тлі історію комінтерну можна поділити на три фази:
- Починаючи від жовтневого перевороту 1917 року і до 1920 року; розбудова всесвітнього комуністичного руху з метою здійснення світової революції мала велику вагу для лідерів Радянської Росії. Заради досягнення цієї мети керівники Радянської Росії були готові йти на жертви.
- Від початку 1920-х років відбувається консолідація радянської влади. На цьому етапі використання організації радянською владою як інструменту збалансовує ідею світової революції.
- Приблизно від середини 1920-х років розпочалася третя фаза, пов'язана зі сходженням Й. Сталіна до влади у Радянському Союзі. Комінтерн став служити виключно інтересам радянської держави. Й. Сталін диктував курс та використовував організацію як інструмент зовнішньої політики.
Початкова мета комінтерну,— пролетарсько-комуністична світова революція,— не була досягнута, і з середини 1920-х років перестала фігурувати в його політиці. Хоча комуністичний інтернаціонал і був масовою організацією, жодній іншій комуністичній партії — члену комінтерну окрім радянської, не вдалось здобути владу. Політика російського керівництва Комінтерну призвела до політичної поляризації та розбрату у міжнародному робітничому русі лівого спектру, що супроводжувалися поширенням фашизму в Європі.
1922 року Комінтерн об'єднував 66 партій з 1.2 мільйонами членів. 1928 року до Комінтерну входило 40 партій з 1.6 мільйонів членів, з них 440 000 за межами Радянського Союзу. 1935 вже налічувалась 61 партія з 3.1 мільйона членів, з яких 785 000 за межами Радянського Союзу.
Було створено також кілька організацій, що підлягали керівництву Комінтерном. 1921 року — Червоний інтернаціонал профспілок — Профінтерн, що проіснував до 1937 року. 1919 року — Комуністичний інтернаціонал молоді (КІМ), що мав понад 200 000 членів. Були також створені та .
До 1926 Комінтерн очолював Григорій Зінов'єв, після нього, до 1928 року, головою був Микола Бухарін. 1935 генеральним секретарем став Георгій Димитров.
Комінтерн було розпущено 1943 року. Внаслідок втілення політики Сталіна він втратив політичний сенс задовго до того. За кардинально відмінних умов 1947 року Радянським Союзом було створено начебто наступника — Комуністичне інформбюро (Комінформ).
Організаційна будова Комінтерну
Комінтерн вважався комуністами «єдиною світовою комуністичною партією». На противагу II Інтернаціоналові, побудованому на засадах федералізму, Комінтерн діяв на засадах так званого «принципу демократичного централізму», що вимагав від учасників «безумовної міжнародної дисципліни». Окремі партії, що входили до Комінтерну, мали назву «Комуністична партія такої-то країни (секція Комінтерну)».
Верховний орган Комінтерну — Всесвітній конгрес.
Конгрес обирав Виконавчий комітет Комуністичного інтернаціоналу (ВККІ) та Інтернаціональну контрольну комісію (ІКК).
Виконавчий комітет Комуністичного інтернаціоналу
Виконком обирав президію як постійно діючий орган.
Рішення ВККІ та його президії були обов'язковими для Центральних комітетів усіх секцій (партій — членів Комінтерну).
Президія призначала політсекретаріат, а також постійні комісії, — лендерсекретаріати, — для керівництва групами секцій.
Голови: Григорій Зинов'єв, Микола Бухарін, Георгій Димитров.
У грудні 1921 року була введена посада Генерального секретаря ВККІ на яку був обраний Отто Куусінен.
Політсекретаріат Виконавчого комітету
Першим Генеральним секретарем Третього інтернаціоналу була призначена Анжеліка Балабанова.
- Анжеліка Балабанова під час II Конгресу, 1920
Секретарі: Карл Радек, Матяш Ракоші, Д. Мануїльський, Жюль Ембер-Дро, Отто Куусінен, .
- Григорій Зинов'єв
- Микола Бухарін
- Георгій Димитров
- Карл Радек
- Матяш Ракоші
- Жюль Эмбер-Дро
- Отто Куусінен
Лендерсекретаріати
Лендерсекретаріати були основним політичним апаратом ВККІ. Вони розробляли й готували до розгляду Політсекретаріатом та Президією ВККІ питання, пов'язані з окремими партіями. Були створені Шостим розширеним пленумом ВККІ у складі 3-х — 7-ми членів. Після VI-го конгресу (1928) були устворені лендерсекретаріати: середньо-європейський, англо-американський, скандинавський, балканський, польсько-прибалтійський, романський, латино-американський та східний.
Західноєвропейське бюро Комінтерну
У 1929—1933 роках бюро очолював Георгій Димитров. На нелегальній роботі у бюро знаходився Любарський Ной Маркович.
Інтернаціональна контрольна комісія Комінтерну
Провадила перевірки членів компартій різних країн і приймала рішення про їх знищення. Керівник: Зігмас Ангаретіс.
Бюджетна комісія Комінтерну
Бюджетна комісія була обрана 14 липня 1921 року. На той час до неї входило 5 осіб: Ф. Геккерт, Б. Кун, Г. Валецький, М. Ракоші, Д. Попов. 19 липня до неї був введений Й. П'ятницький (О. Таршис), що рішенням Малого бюро був обраний скарбником Комінтерну.
25 серпня 1921 року на засіданні Політбюро ЦК РКП(б) розглядалася постанова Оргбюро щодо введення до Бюджетної комісії Комінтерну представника ЦК РКП(б). Було прийняте рішення про створення комісії для розгляду питань фінансування іноземних партій. До складу комісії мав увійти голова Комінтерну або його замісник, а також один член Бюро Комінтерну, із обов'язковим включенням представника ЦК РКП(б) та М. Литвинова. На комісію покладався попередній розгляд річних бюджетів, а також екстрених виплат коштів окремим партіям. Комісія мала подавати свої рішення на затвердження Політбюро ЦК РКП(б).
26 серпня Мале бюро ВККІ дало директиву Бюджетній комісії, щоб вона економила кошти та готувала секції Комінтерну «до роботи власним коштом». Але ця пропозиція ніколи не була здійснена.
Навчальні заклади Комінтерну
Від початку заснування керівництво Комінтерну вважало важливим завдання політичної та військової підготовки керівних кадрів комуністичних партій. Тому від середини 1920-х років у СРСР було створено кілька навчальних закладів, що працювали під безпосереднім керівництвом ВККІ, і де навчалися комуністи із країн Європи, Азії, Латинської Америки.
1921 року був організований Комуністичний університет трудящих Сходу та Комуністичний університет національних меншин Заходу.
Комуністичний університет національних меншин Заходу налічував близько двох десятків секцій, котрі формувалися за національною ознакою: польська, німецька, угорська, болгарська, югославська(до якої входили сербська та хорватська групи), єврейська, — що охоплювала комуністів-євреїв із усіх країн та, ще й до того ж, євреїв із СРСР — членів партії. Першим ректором був Юліан Мархлевський.
1925 року був відкритий Університет імені Сунь Ятсена.
У квітні 1926 року, згідно з рішенням конгресу Комінтерну були створені Міжнародні ленінські курси, що їх через два роки були перейменовано на Міжнародну ленінську школу.
В усіх чотирьох навчальних закладах нараховувалося від двох до трьох тисяч студентів. Окрім трьох навчальних циклів студентів навчали також військовій справі.
Видання Комінтерну
- «Коммунистический интернационал» — часопис, друкований орган Виконавчого комітету Комінтерну, виходив друком від травня 1919 до червня 1943, спочатку російською, французькою, німецькою, а пізніше також англійською, іспанською та китайською мовами. Містив статті із найважливішої проблематики теорії та тактики світового комуністичного, робітничого та національно-визвольного руху. Одна із перших статей — «В. Ленин. Третий Интернационал и его место в истории» (травень 1919). Найбільш відомими авторами були: Г. Димитров, П. Тольятті, Д. Мануїльський, М. Торез, Е. Тельман, О. Куусінен, К. Цеткін та інші.
- Обгортка часопису російською
- Обгортка часопису англійською
- Обгортка часопису німецькою
- «Інтернаціональна прес-кореспонденція» (скорочено «Інпрекор») — інформаційний орган Комінтерну, що виходив щотижня, починаючи від вересня 1921 року, німецькою, англійською та французькою мовами.
Секції Комуністичного інтернаціоналу
Комінтерн складався із секцій, тобто партій окремих країн, та організацій, що симпатизують йому. Кількісний склад на час кожного конгресу був таким:
Конгрес | Кількість секцій | Кількість організацій, що симпатизують КІ |
I | 19 | 16 |
II | 35 | 31 |
III | 50 | 53 |
IV | 58 | 8 |
V | 47 | 13 |
VI | 56 | 9 |
До складу Комінтерну,— як секція,— входив КІМ — Комуністичний інтернаціонал молоді.
Фінансування діяльності Комінтерну та секцій Комінтерну
На першому після VIII з'їзду РКП(б) пленумі ЦК 25 березня (за участі Леніна, Зинов'єва, Крестинського, Бухаріна, Сталіна, Томського, Каменєва, Дзержинського, Бєлобородова, Муранова, Євдокімова, Серебрякова і Стасової) розглядалося питання про фінансування Комінтерну. 26 березня, на першому засіданні Виконкому Комінтерну Г. Зинов'єв повідомив про постанову ЦК РКП(б) відкрити III Інтернаціоналу кредит в 1 000 000 рублів.
На засіданні Оргбюро ЦК РКП(б) 7 травня 1919 року розглядався кошторис III Комуністичного Інтернаціоналу. І хоча у заяві А. Балабанової містилося прохання асигнувати 10 млн рублів, було вирішено виділити 3 млн.
Фінансування Комінтерну, забезпечення субсидій компартіям здійснювалося за рахунок державної скарбниці РРФСР—СРСР. Коштами, що надходили із Москви забезпечувалися головні видатки компартій на утримання свого апарату, видання газет та партійної літератури, на проведення з'їздів та конференцій, на виборчі кампанії і т. ін. Особливо великі кошти надсилалися при заснуванні компартій, придбанні ними видавництв та типографій.
Секції Комінтерну,— тобто існуючі комуністичні партії та групи, що на той час формувалися у партії,— зверталися до Виконавчого комітету Комінтерну з проханням про фінансову допомогу. Бюро Виконкому подавало ці звернення до ЦК РКП(б), що й надавав субсидії або ж валютою, або ж коштовностями (найчастіше діамантами), котрі нелегально, спеціальними кур'єрами, вивозились за кордон і там реалізовувалися. Для кур'єрів виготовлялось спеціальне взуття для переховування у ньому діамантів.
На 15 серпня 1919 року ВККІ отримав від ЦК РКП(б) 6 140 000 рублів та на 1 305 000 коштовностей.
У грудні 1919 року Г. Зинов'єв запропонував відраховувати на користь Комінтерну гроші, зароблені під час комуністичних суботників, але Оргбюро ЦК РКП(б) відхилило цю пропозицію.
Протягом 1920 року були профінансовані: ЦК компартії Фінляндії — 25 млн руб. (5 млн одноразово й по 2 млн щомісяця), ЦК Латвії — 20 млн руб. (5 млн одноразово й по 2 млн щомісяця); надана допомога американським комуністам — 100 000 доларів. 1921 року виділено 200 000 рублів сріблом для Монгольської народно-революційної партії.
Фінансування партій та політичних режимів, що їх підтримували російські комуністи, відбувалося до ліквідації КПРС (1991), спочатку, начебто, від Комінтерну, пізніше — прямо, через Управління справами ЦК КПРС, із використанням агентури КДБ та ГРУ.
Історія
З ініціативою створення Комуністичного інтернаціоналу, як Третього інтернаціоналу, у відповідь на негаразди із Другим інтернаціоналом, виступив В. Ульянов. У статті «Війна і російська соціал-демократія», написаній у вересні і надрукованій 1 листопада 1914 року, він писав:
«2-й Интернационал умер, побежденный оппортунизмом. Долой оппортунизм и да здравствует очищенный не только от «перебежчиков», но и от оппортунизма 3-й Интернационал!… 3-му Интернационалу предстоит задача организации сил пролетариата для революционного натиска на капиталистические правительства, для гражданской войны против буржуазии всех стран за политическую власть, за победу социализма».
Другий інтернаціонал, що був заснований 1889 року в Парижі як спілка соціалістичних партій, своїм корінням походив від Першого інтернаціоналу, створеного Карлом Марксом. 1914 року, з початком Першої світової війни розпався. Ліві партії, такі як німецька SPD, австрійська SDAPÖ, британська Лейбористська партія, стали на бік політики своїх національних урядів, наприклад, в Німеччині. Ліві супротивники війни 1915 року у Швейцарії провели так звану , а 1916 року — конференцію у сусідньому селі Кінталь. В Ціммервальді було ухвалено складений Троцьким Ціммервальдський маніфест. Але міжнародну співпрацю в рамках робітничого руху відновити не вдалося. Оцінивши становище Ціммервальдського об'єднання у квітні 1917 року В. Ленін наполягав: «Потрібно заснувати саме нам, саме зараз, без затримки новий, революційний, пролетарський Інтернаціонал або ж, вірніше, не боятися визнати на повен голос, що він вже заснований і діє».
Нарешті, здійснений 1917 року в Росії більшовиками на чолі з Леніним та Троцьким жовтневий переворот та створення Радянської Росії призвело до поділу лівих партій на табори прихильників реформізму/соціал-демократії та комуністів із революційними гаслами.
У травні 1918 року у Радянській Росії була створена Центральна федерація іноземних груп при ЦК РКП(б), як керівний орган іноземних секцій РКП(б). Головою федерації був обраний Бела Кун. Як завдання федерації розглядалося «об'єднання усіх комуністів-іноземців, що є членами РКП(б), для спільної боротьби проти соціал-демократів-угодовців, об'єднання їх у III, Комуністичний Інтернаціонал».
У січні 1918 року у Петрограді відбулася нарада представників лівих груп соціалістичних партій, яка вирішила скликати міжнародну конференцію інтернаціоналістів.
У січні 1919 року у Петрограді відбулася нарада представників соціалістів-інтернаціоналістів, яка, на пропозицію В. Леніна, звернулася до комуністичних партій та лівих соціалістичних груп із закликом взяти участь в установчому з'їзді Комуністичного Інтернаціоналу.
Від 3 до 10 лютого 1919 року в Берні відбулась міжнародна конференція соціалістичних та соціал-демократичних партій. В конференції взяли участь 97 представників із 21 країн, які намагались відновити діяльність Другого інтернаціоналу.
На початку березня до Москви прибули представники 19-ти комуністичних партій та лівих соціалістичних організацій. Це зібрання було оголошено I конгресом комуністичних партій на якому був створений Третій, Комуністичний Інтернаціонал.
1919 року В. Ульянов виступив із обґрунтуванням необхідності створення Третього, Комуністичного інтернаціоналу ().
Комінтерн, від самого початку його заснування та діяльності, був тісно пов'язаний ідейно-політично та організаційно із Радянською Росією, із російською компартією і матеріально залежав від них. І хоча за Статутом Комінтерну Російська компартія, — РКП(б), потім ВКП(б),— була його секцією, тобто лише складовою частиною, насправді їй належало особливе місце — місце особливо впливової та вирішальної сили, що визначала напрямок і методи діяльності Комінтерну. Таке положення, за якого керівній верхівці російської компартії належав вирішальний голос при вирішенні комінтернівських питань, склалося внаслідок впливу багатьох факторів. Головним було те, що саме існування Комінтерну та його керівництва, успіх їх діяльності залежали від долі Радянської Росії, її становища. РКП(б)—ВКП(б), як партія, що була при владі і мала у своєму розпорядженні ресурси великої країни, мала вирішальне значення для світового комуністичного руху.
Від самого початку усі відповідальні працівники Комінтерну обиралися чи призначалися лише за обов'язкової згоди російської компартії.
Керівництво Комінтерну, повністю залежне своїм фізичним існування від влади у Росії, ніколи не займало позицій, що суперечили б інтересам РКП(б)—ВКП(б) та керованої нею країни. Із плином часу Комінтерн все більшою мірою виступав як знаряддя російської компартії та зовнішньої політики керованої нею держави.
Разом із тим, Комінтерн був не лише апаратом, що перебував у Москві. Він був також об'єднанням організацій та людей, що сповідували певну ідеологію, організуючим та керівним центром комуністичного руху в багатьох країнах світу. Компартії деяких країн відігравали помітну роль у соціально-політичному житті своїх країн, що було об'єктивно зумовлено радикальною тенденцією у робітничому русі. Саме цим було зумовлене існування, вплив та певна самостійність деяких компартій, що входили до Комінтерну, особливо у 20-ті роки. Але, щойно політика Комінтерну та компартій відривалися від свого коріння, їхній вплив зменшувався і, врешті-решт, це привело до його ліквідації.
Всесвітні конгреси
I Всесвітній конгрес 1919 року — Установчий
На першому Всесвітньому конгресі, що відбувався від 2 до 6 березня 1919 року у Москві брали участь 51 делегат (33 делегати із ухвальним і 19 делегатів із дорадчим голосом) із 19 країн.
Були репрезентовані такі комуністичні і соціалістичні групи та організації:
- комуністичні партії Росії, Німеччини, Німецької Австрії, Угорщини, Польщі, Фінляндії, України, Латвії, Литви і Білорусі, Естонії, Вірменії, області німців Поволжя,
- Шведська ліва соціал-демократична партія,
- Норвезька соціал-демократична партія,
- Швейцарська соціал-демократична партія (опозиція),
- Балканська революційна соціал-демократична федерація,
- об'єднана група східних народів Росії,
- Циммервальдське ліве крило Франції,
- комуністичні групи: чеська, болгарська, югославська, англійська, французька і швейцарська,
- голландська соціал-демократична група,
- Американська ліга соціалістичної пропаганди,
- соціалістична робітнича партія Америки,
- Китайська соціалістична робітнича партія,
- Корейський робітничий союз,
- секції Центрального бюро східних народів: туркестанська, турецька, грузинська, азербайджанська, перська,
- Циммервальдська комісія.
Вони представляли, однак, лише невеличкі та маргіналізовані революційні угрупування (до того ж створені РКП(б) на територіях, що їх утримували під своєю владою більшовики), за винятком двох великих та впливових партій: Російської комуністичної партії (більшовиків) та Комуністичної партії Німеччини (КПН). Німецький представник, , не голосував на користь затвердження рішення заснування Третього інтернаціоналу, оскільки ЦК його партії вважало передчасним постановку питання про заснування III Інтернаціоналу. Керівництво КПН розглядало це питання все ще згідно з поглядами вбитої у січні Рози Люксембург, яка постійно дистанціювалась від позиції Леніна та більшовиків.
Решта учасників конгресу, зокрема Комуністична партія Німецької Австрії (KPDÖ, згодом Комуністична партія Австрії, KPÖ), стали на бік Леніна. Тобто, підтримували створення Третього Інтернаціоналу. Леніну здавалось, що існуючий міжнародний стан міг бути розв'язаний лише світовою пролетарською революцією, а жовтневий переворот був для цієї революції лише прологом. Тому комінтерн, на противагу Другому Інтернаціоналу, мав стати суворо організованою, квазі-мілітаристською всесвітньою партією, яка б складалась з національних відділів. В ухваленому в Москві плані було легітимізовано насильницькі засоби досягнення поставленої мети, в останньому абзаці 4 розділу було зазначено:
Революційна епоха вимагає від пролетаріату використання таких засобів боротьби, які зосереджують всю його енергію, зокрема, методи масових протестів та їх логічного завершення — прямого зіткнення з машиною буржуазної держави у відкритій битві. Цій меті мають підпорядковуватись всі інші методи, як, наприклад, використання парламентаризму в цілях революції. |
Ці засоби також приписувались політичним супротивникам.
Як представник комуністичної партії України на конгресі виступив Микола Скрипник.
Установчий конгрес Комінтерну не обговорював питання про організаційну структуру та статут. У резолюції із організаційного питання було вказано, що остаточне конституювання Комуністичного Інтернаціоналу буде здійснене на найближчому конгресі. Керівництво ж Комінтерном доручалося Виконавчому Комітетові, до якого залучаються по одному представникові партій «найзначніших країн». До першого складу Виконкому повинні були негайно надіслати своїх представників партії: Росії, Німеччини, Німецької Австрії, Угорщини, Балканської федерації, Швейцарії, Скандинавії. До того ж часу виконання роботи взяли на себе «товариші із тієї країни, де знаходиться Виконавчий Комітет». Таким чином, усі перші політичні, організаційні та кадрові заходи опинилися в руках ЦК РКП(б).
На конгресі було вирішено створити Бюро із 5-ти осіб, як орган Виконкому, що має сформуватися. Бюро очолив Г. Зинов'єв, його у той час називали Міжнародним соціалістичним (або ж комуністичним) бюро.
Конгрес надіслав привітання «III з'їзду українських рад».
II Всесвітній конгрес 1920 року — Організаційний
II Всесвітній конгрес Комінтерну проходив від 19 червня до 7 серпня 1920 року. На ньому було закладено організаційну структуру об'єднання та закріплено домінуючу роль російських більшовиків, пізніше Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (ВКП(б)). Ленінський принцип організації та керівництва — демократичний централізм — був перенесений і на комінтерн. Як наслідок, деякі партії, що входили до комінтерну, мусили відмовитись від власної позиції. Ці комуністичні партії були вимушені перетворитись на територіальні представництва, національні відділи комінтерну.
Формальним найвищим органом комінтерну було визначено Всесвітній конгрес, який мусить проходити щороку. На практиці, протягом 24 років існування комінтерну відбулось 7 конгресів, всі в Москві. Натомість, центром влади став створений в Москві Виконавчий комітет Комуністичного інтернаціоналу (Виконком Комінтерну, ВККІ), в якому домінували члени КПРС. Очолюваний президією, ВККІ був керуючим органом в проміжках між всесвітніми конгресами, та мав право втручатись у внутрішні справи партій-членів спілки.
Без обговорення конгрес ухвалив 21 Керівний принцип умов перемоги Комуністичного інтернаціоналу, якими ставились перешкоди для співпраці «центристських» партій. Зокрема, мались на увазі ті партії, які коливались між реформістською та революційною політикою. Як наслідок, розпалась Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (НСДПН), ліво-радикальне крило якої змогло приєднатись до комінтерну. Аналогічні події відбувались в середовищі італійських та французьких соціалістів. Першим пунктом з 21 умови була вимога «Систематично та всебічно таврувати реформістів усіх ґатунків». Другим пунктом вимагалось планомірне виключення всіх «реформістів та центристів» з усіх організацій, які бажали приєднатись до комінтерну. «Комуністичний інтернаціонал вимагає безумовного та ультимативного виконання цих вимог в найкоротший термін». Також в умовах вимагалось поставити під контроль керівництва партії, фактично ВККІ, роботу з пресою, парламентом та профспілками. Всі відділи були зобов'язані «створити паралельний організаційний апарат, який би у вирішальний момент сприяв би виконанню партією обов'язку перед революцією». Фактично, йшлося про створення підпільних організацій.
Оскільки у цей час Червона армія наступала на Варшаву, конгрес прийняв відозву «Радянсько-польська війна»: « Робітники і робітниці! Якщо капіталістична сволота усього світу горлає про загрозу незалежності Польщі задля того, щоби підготувати новий похід проти Росії, то знайте одне: ваші рабовласники тремтять, боячись… що, якщо під ударами Червоної Армії розпадеться білогвардійська Польща і польські робітники захоплять владу до своїх рук, то й німецьким, австрійським, італійським, французьким пробітникам буде легше звільнитись від своїх експлуататорів і що за ними підуть услід також робітники Англії та Америки».
III та IV Всесвітні конгреси 1921 та 1922 років — Єдиний фронт
Із III (від 22 червня до 12 липня 1921) та IV (від 5 листопада до 5 грудня 1922) Всесвітніми конгресами пов'язують порівняно помірковану політику Комінтерну. Викликано це було, зокрема, тим, що революційний рух, який розвинувся внаслідок Першої світової війни, не призвів до очікуваної світової революції. Натомість, спроби революції у кількох країнах зазнали поразки. Керівники Комуністичної партії Радянської Росії, Ленін та Троцький, були вимушені переглянути свою попередню стратегію. Як наслідок, партії-члени Комінтерну звернулись до гасла та пошуку єдності серед лівих партій.
Наприкінці III Всесвітнього конгресу Леніним була розроблена тактика єдиного фронту, яку ВККІ привласнив собі в 1921 році. Як наслідок, 1922 року в Берліні відбулись зустрічі представників Комінтерну з представниками інших лівих партій. На IV Всесвітньому конгресі 1922 року, ця тактика отримала офіційне визнання. 1923 року були сформовані та короткий час діяли уряди робочих (нім. Arbeiterregierungen) соціал-демократів та КПН в землях Саксонія та Тюрингія. Однак ставлення Комінтерну до нереволюційних соціалістів залишалось стриманим.
На IV конгресі Микола Бухарін стверджував: «Кожна пролетарська держава має право на червону інтервенцію», оскільки «розповсюдження Червоної Армії є розповсюдженням соціалізму, пролетарської влади, революції».
V Всесвітній конгрес 1924 року — Сталін
V Всесвітній конгрес проходив з 17 червня до 8 липня 1924 на тлі смерті Леніна та боротьби за право стати його наступником. На цьому конгресі Сталіну вдалось закріпитись в керівництві КПРС та Комінтерну. Затвердження сталінської теорії розбудови , яка була протилежністю Троцького, призвело до того, що комінтерну довелось відмовитись від своєї програмної мети — розпалення світової революції. Натомість, була поставлена задача консолідації комінтерну за захист політичної системи Радянського Союзу. Фактично, Комінтерн було перетворено на додаток до КПРС та інструмент впровадження зовнішньої політики Радянським Союзом. Національні комуністичні партії мали виконувати накази Московського виконкому Комінтерну.
Конгрес проголосив курс на більшовизацію комуністичних партій. Це означало необхідність подолати соціал-демократичне минуле комуністичних партій та замінити його на ідеологію Марксизму-Ленінізму. Григорій Зінов'єв, очільник ВККІ, у виступі на конгресі 19 червня заявив: «пережитки соціал-демократії в нашому власному таборі набагато більше, ніж ми уявляли». Більшовизація також була здійснена керівництвом КПН, як заявила Клара Цеткін на V розширеному пленумі ВККІ 30 березня 1925 року:
Панове! Я повністю підтримую тези більшовизації. Пан Зінов'єв повністю правий. На жаль! Об'єктивна ситуація у світі наразі не революційна. […] Тому я ставлюсь до тез більшовизації комуністичних партій як до абсолютної необхідності. […] я оцінюю її дуже високо як безумовно необхідний допоміжний засіб, аби перетворити нашу партію на справжню масову більшовицьку партію і зараз саме час зробити це. Я бачу в тезах суворе бажання відокремити в комуністичних партіях всі щиро революційні елементи від правого опортунізму, фантазійного путчизму та лівого революційного романтизму на суворій, міцній та об'єднувальній ідеологічній основі. […] |
Під час міжфракційної боротьби в середині комінтерну з 1925 до 1927 років, ліва опозиція, яка спиралась на ідеї Троцького та Зінов'єва, була обмежена. Ліві комуністи, особливо ті, хто виступав проти залежності Комінтерну від Сталіна, зібрались частинами в нові організації, такі як у Німеччині та КПІ в Італії.
VI Всесвітній конгрес 1928 року — Теза про соціал-фашизм
До цього часу зберігала свій вплив проголошена ще Леніним ідея «світової пролетарської революції, справа створення всесвітньої Радянської республіки». На цьому конгресі була прийнята «Програма світової революції», оскільки Жовтнева революція розглядалася російськими більшовиками і партіями Комінтерну як «початок міжнародної революції пролетаріату».
Розпочата 1924 року сталінізація Комінтерну була продовжена та навіть посилена на VI Всесвітньому конгресі, який проходив з 17 липня до 1 вересня 1928 року. Під впливом Сталіна та після обмеження впливу Троцького і Зінов'єва конгрес сам дав ухил вліво, що мало визначний вплив на Німеччину: конгрес повністю відмовився від моделі єдиного фронту лівих партій. Згідно з пропагандистською тезою про соціал-фашизм, головними ворогами комуністичного руху були оголошені соціал-демократи. Така політика Комінтерну не лише зашкодила будь-якій співпраці Комуністичної партії Німеччини з соціал-демократами. Комуністична партія Німеччини взяла активну участь в дестабілізації роботи соціал-демократичного уряду. Метою Сталіна було «…розвалити Веймарську Республіку і відновити залежність Німеччини від Москви, що зникала». Він не хотів, щоб німецькі комуністи прийшли до влади, бо тоді вони стали би неконтрольованими. Це протистояння лівих партій сприяло поширенню впливу націонал-соціалістів та їх приходу до влади 1933 року.
Голова КПН, Ернст Тельман, заявив у своїй промові на конгресі, що «контрреволюційні соціал-демократи» об'єднались «повністю з військовими операціями капіталістичної буржуазії проти Радянського Союзу», а Герман Мюллєр, чинний рейхсканцлер від соціал-демократів, перш за все був зайнятий «підготовкою до війни проти Радянського Союзу». Тельман засудив всі соціал-демократичні уряди в Європі як «соціал-зардницькі» та закликав до їх повалення шляхом «мобілізації пролетарських мас».
Світова економічна криза, що почалась 1929 року, радикалізувала робітничі рухи в багатьох галузях промисловості та дала новий шанс лівореволюційним, комуністичним партіям. Але відділи комінтерну не змогли скористатись цією нагодою. Найважливіший відділ за межами Радянського Союзу, Комуністична партія Німеччини, зросла з 130 000 членів та 3.2 мільйонів виборців 1928 року до 252 000 членів та 6 мільйонів виборців в листопаді 1932 року. Через радикальну політику комінтерну та тезу про соціал-фашизм, партія втратила можливість входження до коаліцій. Таким чином, КПН опинилась в ізоляції без шансів на участь у формуванні легітимної влади парламентськими засобами. Тим часом, на іншому боці політичного спектру зростав націонал-соціалізм.
Після здобуття влади Гітлером у Німеччині 1933 року КПН та СПН були заборонені. Члени партій були доправлені до новостворених концентраційних таборів. Таким чином було ліквідовано найважливіший та найпотужніший відділ комінтерну за межами Радянського Союзу. Однак, це жодним чином не вплинуло на затверджену стратегію протидії соціал-фашизму. Від 28 листопада до 12 грудня в Москві проходив XIII пленум Виконкому комінтерну. Секретар Отто Куусінен озвучив основні тези:
- «Незважаючи на загрозу фашистського заколоту чи загрози імперіалістичної війни, чи в зазначеній країні вже виникла революційна ситуація, яка відкриває шлях до влади пролетаріату — за будь-яких умов вплив соціал-фашистів на трудові маси є тією перешкодою, яку слід подолати»
У зв'язку з цим, наступник Тельмана, член президії Виконкому комінтерну Вільгельм Пік, наприкінці 1933 року заявив: «Німеччина маршує до пролетарської революції». Як «доказ» Пік навів те, що «непідкорені фашистською диктатурою трудові маси» Німеччини знову збирають сили для атаки. Диктатура стала можливою лише тому, що через політику соціал-демократів у КПН «була вкрадена підтримка більшості трудового класу».
Провідні функціонери комінтерну ставились до нацизму як до короткого епізоду в історії німецької політики та очікували на його стрімкий занепад. Однак, протягом 1934 року Гітлеру вдалось консолідувати свою владу, зокрема, шляхом усунення керівництва СА під час так званої Ночі довгих ножів. В зовнішній політиці ним було взято курс на протистояння із Радянським Союзом, збільшення видатків на озброєння, впровадження загального військового обов'язку та укладання угоди з Великою Британією про флот. На цьому тлі Сталін був вимушений змінити зовнішню політику Радянського Союзу та напрям діяльності комінтерну. Бажаним став союз із західними демократичними країнами скерований проти нацистської Німеччини.
VII Останній всесвітній конгрес 1935 року — Народний фронт
Проведення конгресу обумовлювалося першочерговістю не завдання підготовки соціалістичної революції, а антифашистських та антивоєнних завдань, що було пов'язане зі зміною міжнародної ситуації і приходом до влади у Німеччині націонал-соціалістів з їх політикою реваншу. Поворот Комінтерну до антифашистської стратегії та політики «народного фронту», що відповідав зовнішньополітичній концепції керівництва СРСР, здійснювався за активної участі керівництва ВКП(б). Са́ме Політбюро ЦК ВКП(б) керувало підготовкою та проведенням конгресу. Воно уточнило порядок денний конгресу. Й. Сталін дав вказівки Г. Димитрову щодо змісту тез, підготовлених керівництвом Комінтерну до конгресу. Політбюро визначило склад керівних органів Комінтерну.
На VII Всесвітньому конгресі, що проходив від 25 липня до 20 серпня 1935 року, було офіційно змінено попередню лінію та скасовано теорію соціал-фашизму. Вже у липні 1934 року Комуністична партія Франції на чолі з Морісом Торезом уклала союз із соціалістами. За їх прикладом та під гаслом «народного фронту» національні комуністичні партії стали укладати союзи із соціалістичними, соціал-демократичними та іншими антифашистськими ліберальними та буржуазними силами. Окремі відділи вітали нову політику, оскільки вона дозволила подолати ізоляцію останніх років. Політика народного фронту часто визначалась як стратегія, оскільки вона не ставила під сумнів основний програмний пункт: встановлення диктатури пролетаріату та розбудову соціалізму радянського типу.
Опісля конгресу істотно змінився механізм взаємного зв'язку Політбюро ЦК ВКП(б) та ВККІ, оскільки було сформоване керівництво, котрому Політбюро і особисто Сталін довіряли повністю. Політбюро перестало приймати рішення щодо комінтерновської політики, за винятком питань фінансування його діяльності, проведення міжнародних антивоєнних та антифашистських кампаній та переміщення через кордон СРСР значних мас людей (шуц-бундівців, судетських комуністів, бійців інтербригад). Але на практиці жодне рішення верхівки Комінтерну не приймалося без згоди Політбюро ЦК ВКП(б) або Й. Сталіна. У Комінтерні також відбулася подальша централізація влади. Пленуми ВККІ не проводилися, проекти основних постанов Президії та Секретаріату ВККІ подавалися до Політбюро ЦК ВКП(б). Новий механізм дозволив керівництву ВКП(б) контролювати та спрямовувати у потрібному напрямку політику Комінтерну.
Діяльність Комінтерну у передвоєнні роки
Німецько-Радянський пакт про ненапад містив домовленості про поділ сфер впливу, які були втілені в наступні два роки військовою силою. Партії Комінтерну були загнані у глухий кут, наприклад, необхідністю визнання анексії . Погоджена пактом Радянсько-фінська війна призвела до ізоляції комуністичних партій від населення своїх країн. Після початку Польської кампанії Франція та Велика Британія 3 вересня 1939 року оголосили війну Третьому Рейху. Радянський нарком зовнішніх справ В'ячеслав Молотов 31 жовтня назвав агресорами Англію та Францію. Комінтерн був вимушений 6 листопада офіційно визнати, що йшлося про імперіалістичну війну з обох боків, та основна провина лежить на Англії та Франції.
Ця фаза, коли Комінтерн мав задовольняти угодам з нацистами, завершилась 22 червня 1941 р. нападом Німеччини на Радянський Союз. Протягом цих років багато комуністів полишили свої партії та повернулись спиною до Комінтерну, який втратив політичну довіру та вплив. Досвід залежності національних комуністичних партій від КПРС та зовнішньої політики Радянського Союзу призвели до того, що після 1945 вони стали на новий шлях. Незалежні від радянського впливу комуністичні партії стали називатись після 1970-х років єврокомуністами.
Розпуск 1943 року
Було вже давно відомо, що і Вінстон Черчилль, і Франклін Рузвельт наполягали на ро́зпускові Комінтерну. У листопаді 1940 року із Комінтерну вишла Комуністична партія США.
У квітні 1941 року Сталін розглядав можливість нових переговорів із Гітлером. Для їх підготовки 20 квітня він, у присутності Молотова, Калініна, Ворошилова, Андрєєва, Мікояна, Кагановича, Шверніка, Щербакова, Жданова, Маленкова, провів розмову із Г. Димитровим щодо майбутнього Комінтерну. Й. Сталін зазначив, що від часу створення Комінтерну змінилися умови діяльності компартій і становище їх, як секцій Комінтерну, стало на заваді їх діяльності і «рішуче і ясно поставив питання про подальше існування Комінтерну на найближчий період і щодо нових форм інтернаціональних зв'язків та інтернаціональної роботи в умовах світової війни». Генеральний секретар ВККІ Г. Димитров сприйняв пропозицію Сталіна про припинення діяльності Комінтерну цілком серйозно и провів розмови на цю тему із Д. Мануїльским, А. Ждановим, П. Тольятті, М. Торезом. Передбачалося створення нового органу інформації та ідеологічної і політичної допомоги компартіям. Але труднощі реалізації нового проекту обумовлювалися тим, що, окрім видимої всім верхівки Комінтерну (виконкому, його президії, секретаріату), яка визначала директиви для секцій Коминтерну, затверджувала склад керівних органів, провадила пропагандистську роботу, спрямовувала й контролювала діяльність чисельних політемігрантів у СРСР,— діяла колосальна «підводна частина айсберга» — спецслужби, радіоцентри, пропагандистський апарат, кадри.
Восени 1941 року Московська штаб-квартира апарату Комінтерну під загрозою стрімкого просування військ Німеччини була евакуйована до віддаленого міста Уфа у Башкирії.
15 травня 1943 року Виконавчий комітет Комуністичного Інтернаціоналу оголосив про розпуск до 10 червня.
У постанові зазначалося, що
«Президія Виконавчого Комітету Комуністичного Інтернаціоналу, не маючи можливості в умовах світової війни скликати Конгрес Комуністичного Інтернаціоналу, дозволяє собі внести на затвердження секцій Комуністичного Інтернаціоналу таку пропозицію:
- Комуністичний Інтернаціонал, як керівний центр міжнародного робітничого руху, розпустити,
- звільнивши секції Комуністичного Інтернаціоналу від зобов'язань, що випливають із статуту
- та рішень Конгресів Комуністичного Інтернаціоналу.»
Оприлюднення цієї постанови стало несподіванкою для багатьох функціонерів Комінтерну. Після отримання підтвердження від 31 комуністичних партій, органи Комінтерну припинили свою діяльність, їхні функції було покладено на Міжнародний відділ ЦК КПРС.
Виходили з того, що постанова ВККІ спиралась на наказ Сталіна. Сам Сталін у листі кореспондентові агенції Ройтерс Кінгові 28 травня 1943 року заявив, що стосовно розпуску Комінтерну слід наголосити на двох моментах: що Москва не має наміру втручатися «в справи інших країн та „більшовізувати“ їх», а також, що комуністичні партії діяли «в інтересах власних народів» а не згідно з «наказом ззовні». У той же час Й. Сталін зазначив, що розпуск Комінтерну «полегшує роботу патріотів свободолюбивих країн з об'єднання прогресивних сил своєї країни, незалежно від їх партійності та релігійних переконань, в єдиний національно-визвольний табір,— для розгортання боротьби проти фашизму». Взагалі, розпуск Комінтерну був поступкою Сталіна союзникам, Британії та США, за підтримку проти Гітлера. На цей час організація не мала політичного впливу.
Хронологія розпуску Комінтерну
1941 рік
- 20 квітня відбулася розмова Й. Сталіна із Г. Димитровим у присутності Молотова, Калініна, Ворошилова, Андрєєва, Мікояна, Кагановича, Шверніка, Щербакова, Жданова, Маленкова. У розмові Й. Сталін зазначив, що від часу створення Комінтерну змінилися умови діяльності компартій і становище їх, як секцій Комінтерну, стало на заваді їх діяльності. Й. Сталін «рішуче і ясно поставив питання про подальше існування Комінтерну на найближчий період і щодо нових форм інтернаціональних зв'язків та інтернаціональної роботи в умовах світової війни».
- 21 квітня Г. Димитров обговорював із Ерколі (Пальмиро Тольятті) та Морісом Торезом питання про припинення діяльності ВККІ як керівної інстанції для компартій на найближчий період. Замість ВККІ створити орган інформації та ідеологічної допомоги компартіям.
- 31 жовтня у листі до Й. Сталіна Г. Димитров пропонує, у зв'язку із переїздом до Уфи, віднайти зовнішньо іншу форму для Комінтерну, вважаючи, що «політично» вигідніше, щоб він існував під виглядом, наприклад, «Інституту із вивчення міжнародних питань».
1943 рік
- 8 травня до Г. Димитрова та Д. Мануїльського доводиться пропозиція «керівництва ЦК ВКП(б)» щодо підготовки «документу про розпуск Комінтерну».
- 10 травня вони починають роботу над проектом постанови президії ВККІ про розпуск.
- 11 травня підготовлений проект терміново передається Й. Сталіну та В. Молотову. Ввечері Й. Сталін у присутності В. Молотова приймає Г. Димитрова та Д. Мануїльського і схвалює проект постанови Пезидії ВККІ. Тут же обговорюється і «спосіб прийняття цієї постанови».
- Перед закритим засіданням Президії ВККІ 13 травня Й. Сталін передає Г. Димитрову свої вказівки: не поспішати із прийняттям постанови, дати можливість членам Президії 2—3 дні подумати і внести поправки; за кордон поки що постанову не надсилати; потурбуватися, щоб не склалось враження що ми просто виганяємо іноземних товаришів. Проект постанови на закритому засіданні президії ВККІ був «прийнятий за основу».
- 17 травня на закритому засіданні президії ВККІ, після внесення деяких поправок, вирішено опубліковати проект за підписами членів президії, що на той час знаходилися в СРСР «як пропозицію секціям для затвердження з їх боку».
- 18 травня усі матеріали були надіслані Й. Сталіну та В. Молотову. Г. Димитров просив у них «подальших вказівок».
- 19 травня відбулося закрите засідання Президії ВККІ де розглядалися питання про: національне радіомовлення; зв'язок із братніми компартіями; агентство «Супресс»; кадри компартій, що знаходилися в СРСР; партійну школу, що існувала для цих кадрів; видавництво літератури іноземними мовами; архів Комінтерну та окремих партій; бібліотеку, — про що Г. Димитров доповів листом на адресу Й. Сталіна та Г. Маленкова.
- 21 травня Г. Димитров та Д. Мануїльський були присутні на засіданні політбюро ЦК ВКП(б), де розглядалась постанова Президії ВККІ про розпуск Комінтерну. Після виступу Й. Сталіна постанова одноголосно приймаєтся політбюро.
- 22 травня постанова публікується у газеті «Правда» та у інших центральних газетах СРСР.
- 8 червня відбулося останнє засідання президії ВККІ, присвячене ознайомленню із думками, висловленими секціями Комінтерну. Оскільки жодна із секцій не висловила заперечень, було вирішено припинити діяльність усіх органів Комінтерну із 10 червня 1943 року.
Рішення поширювалося також і на усі органи Комуністичного Інтернаціоналу молоді, що вважався секцією Комінтерну.
- 20 травня В. Молотов прибув до Лондона для переговорів із англійським урядом, найважливішим питанням яких уряд СРСР вважав відкриття другого фронту у Західній Європі. Із Лондона він 27 травня вилетів до США для зустрічі з президентом Ф. Рузвельтом.
В оприлюднених результатах роботи проекту «Венона» знаходиться таємне повідомлення КДБ всім підрозділам в інших країнах з вказівками про поводження із завербованими шпигунами в комуністичних партіях після розпуску Комінтерну.
Міжнародна реакція на розпуск Комінтерну
Німецька пропаганда назвала рішення про розпуск «трюком Москви».
Деякі кола Англії і США вимагали розпуску національних комуністичних партій та пропонували своїм урядам висунути ультиматум про розпуск компартій як умову подальшого існування антифашистської коаліції.
Служба Кремлю
Комінтерн контролював партії шляхом призначення спеціальних представників, виділенням фінансової допомоги, та вимогою жорсткої дисципліни. Відмова слідуванню лінії партії призводила до виключення з партійних лав. До 1945 року розвідувальні служби СРСР мали тісні зв'язки з закордонними комуністами. Члени комуністичних партій перетворились на джерело інформації та сприяли вербуванню агентів. Багато хто із закордонних агентів радянської розвідки спочатку вірили в те, що працюють на Комінтерн.
За агентурою Комінтерну вели спостереження поліція та розвідувальні управління Франції, Англії, Швеції, Німеччини, Японії, США, Китаю, Британської Індії, Туреччини, Афганістану і, звичайно ж, Радянської Росії і СРСР.
За допомогою агентури Комінтерну були створені секретні радіомережі для підтримки зв'язку іноземних комуністичних партій та агентів розвідки із московськими спецслужбами. Протягом 1930-х, Комінтерн мав три канали радіозв'язку із Комуністичною партією США. Також існували канали радіозв'язку із західно- та центральноєвропейськими комуністичними партіями. Ці канали зв'язку дозволяли радянським розвідувальним службам отримувати доступ до особистих даних кандидатів в партію та схиляти членів партії до співпраці в розвідувальних операціях.
За правління Йосипа Сталіна, керівництво Комінтерном було піддане чисткам від дисидентів та підозрюваних ворогів. В часи Єжовщини, польська, угорська, австрійська, та німецька компартії були піддані істотним переслідуванням. Ціле керівництво польської партії та більша частина керівництва угорської, австрійської, та німецької партій були або розстріляні, або знищені в ГУЛАГу. Понад 1100 німецьких комуністів були заарештовані НКВС, 132 з них, після підписання Пакту Молотова — Ріббентропа (згідно з таємною угодою), були передані Гестапо.
До відомих агентів радянської розвідки, які були завербовані та співпрацювали з Комінтерном належать, зокрема:
- Ріхард Зорге (1895—1944) — член комуністичної партії Німеччини, агент радянської розвідки в різних країнах та в Японії протягом Другої світової війни.
- (англ. Earl Russel Browder; 1891—1973) — лідер американських комуністів, голова Комуністичної партії США протягом 1930-х та під час Другої світової війни. Мав кодові імена «Керманич» (англ. Helmsman) та «батько» (англ. Father).
- (англ. Arnold Deutsch; 1904—?) — активіст Комуністичної партії Австрії і Комінтерну. Займався пошуком та вербуванням нових агентів.
- (англ. Katherine Harris; 1900—1966) — коханка і, можливо, дружина Ерла Броудера. Була з ним в Китаї на виконанні завдання Комінтерну. Народжена в Британії, ще коли Кетерін була дитиною, її родина іммігрувала до Канади, де підлітком захопилась ідеями комунізму. Через недисциплінованість та компрометуючи зв'язки і любовні афери з іншими агентами викликала невдоволення свого керівництва. В 1946 році була переправлена до СРСР. Знаходилась під слідством . Після 10 років ув'язнення була випущена на волю в 1956 році. Померла в СРСР в 1966 році.
- (англ. Josef Peters; прибл. 1895—?) — нелегально іммігрував до США під час Першої світової війни. Служив бойовиком в КП США. В 1931 році подорожував до Москви, де проходив підготовку аби очолити нелегальний відділ Комінтерну при КП США. Був куратором . Петерс давав свідчення Комісії з розслідування антиамериканської діяльності, але відмовився дати відповідь на питання про розвідувальну діяльність. Депортований до Угорщини.
- Герберт Мюллер (нім. Dr. Herbert Müller, 1885—1966) — за даними британської розвідки, агент комінтерну в Китаї. Був причетний до викрадення та загибелі Ґарета Джоунза — валійського журналіста, котрий вперше оприлюднив інформацію про Голодомор в Україні 1932—1933 років у західній пресі — під час подорожі по Китаю, у Внутрішній Монголії 1935 року.
У роботі Комінтерну також брали участь:
- Хо Ші Мін (1890—1969) — лідер в'єтнамських марксистів-революціонерів, прем'єр-міністр (1945—1955) та президент Демократичної Республіки В'єтнам (1945—1969), очолював В'єтконг під час війни у В'єтнамі. Брав участь в заснуванні Комуністичної партії Франції. Вступив до Комінтерну 1923 р. в Москві, брав участь в П'ятому конгресі в червні 1924 р.
Опозиція у Комінтерні
Розвиток Комінтерну та його секцій від самого їх створення відбувався у боротьбі з різними видами опозиції.
Як основний і самий небезпечний вид опозиції керівниництвом Комінтерну розглядалася «права, опортуністична, що випливала зі страху перед труднощами боротьби, із переоцінки сил ворога і недооцінки сил пролетаріату та його союзників». Одночасно виступала й так звана «ліва» (або ж «ультраліва») опозиція, джерелом якої вважалися «революційна нетерплячка, прагнення перестрибувати через певні етапи боротьби, відмовлятися від деяких, на даній стадії необхідних засобів боротьби, обмежуючись лише засобами, революційними за формою».
Репресії керівництва СРСР проти Комінтерну та компартій інших країн
Багато функціонерів Комінтерну стали жертвами сталінських чисток 1930-х років та ще більше потрапили до поля зору диктатора або стали фігурантами показових процесів та переслідування, як, наприклад, Григорій Зінов'єв та Микола Бухарін. , сучасник цих процесів, котрий був в Москві, в оприлюдненій у 1950-ті роки автобіографії писав:
- «Іноземних комуністів, що проживали в Москві, ці події зачепили зовсім по іншому. За кілька місяців було затримано стільки функціонерів Комінтерну, як ніколи за 20 років до цього в усіх буржуазних країнах разом узятих. Самий перелік імен зайняв би цілі сторінки.»
Переслідування зазнали багато функціонерів КПН, члени центрального комітету КПН, які сподівались знайти після приходу до влади Гітлера безпечний притулок у Радянському Союзі. Серед них , котрий був присутнім на установчому конгресі 1919 року.
Внаслідок операції НКВС (так звана «Польська операція НКВС») було замордовано та відправлено до ГУЛАГу багато етнічних поляків — громадян СРСР. А вже 28 листопада 1937 р. Комуністична партія Польщі була ліквідована резолюцією ВККІ.
У катівнях НКВС СРСР було вбито 25 членів ЦК компартії Югославії. Серед інших — Філіп Філіпович (серб. Филип Филиповић), перший керівник партії, на V конгресі Комінтерну обраний членом ВККІ; Сіма Маркович (серб. Сима Марковић), на III конгресі Комінтерну обраний членом ВККІ; генеральний секретар ЦК Мілан Горкіч (серб. Милан Горкић), заарештований прямо на вокзалі у Москві (вважається, що перші репресії НКВС проти югославських комуністів почалися 1932 року за його повної підтримки); Воіслав Вуйовіч (серб. Војислав Вујовић) один із керівників , член ВККІ, викладач Комуністичного університету національних меншин Заходу; Владімір Чопіч (серб. Владимир Ћопић), керівник комуністичної секції югославів, що воювали на боці Червоної армії під час громадянської війни у Росії, представник КПЮ у Комінтерні, інструктор Комінтерну, комісар Інтербригади у Іспанії; було прийняте рішення також про арешт Й. Тіто (серб. Јосип Броз Тито), справа його розглядалася Інтернаціональною контрольною комісією Комінтерну за звинуваченням у «троцькізмі» та у «серйозних політичних помилках» при перекладі сербською мовою «Короткого курсу історії ВКП(б)» Й. Сталіна, і лише позиція Г. Димитрова та В. Флорина врятували його.
Наприкінці 30-х років були знищені представники комуністів Британської Індії: Чаттопадхьяя Вирендранахт (гінді वीरेन्द्रनाथ चट्टोपाध्याय), член соціалістичної партії Франції, член компартії Німеччини, учасник III конгресу Комінтерну, один із організаторів Всесвітнього антиімперіалістичного конгресу (Брюссель, 1927), член Генеральної ради антиімперіалістичної ліги, працівник Комінтерну (від 1933), доктор філософії (Гамбурзький університет), старший науковий співробітник Ленінградського інституту антропології та етнографії АН СРСР; Мухарджи Абони, член Індійської революційної партії, член ВКП(б), один із організаторів Індійської комуністичної партії у Росії (Ташкент, 1920), професор Московського державного університету; Лугані Гулям Амбія-Хан, учасник III конгресу Комінтерну, член ВКП(б), редактор-перекладач Всесоюзного комітету радіомовлення. На наказі про їх вбивство є підписи Й. Сталіна, В. Молотова, К. Ворошилова, А. Мікояна.
Комінтерн уповноважив Мілана Горкіча, як свого представника, займатися «чисткою» «неслухняних» іспанських анархістів. Вважається, що кількох керівних діячів компартії Югославії вбили агенти НКВС СРСР під час громадянської війни у Іспанії, де вони воювали у складі Інтербригад.
У серпні 1937 року Д. Мануїльський на засіданні ВККІ оголосив, що усі керівники польської компартії від 1919 року є агентами диктатора Польщі Ю. Пілсудського. Партія була розпущена рішенням ВККІ. Більшість керівників партії були викликані до Москви і знищені.
Спроби експорту революції
На II Всесвітньому конгресі Комінтерну був прийнятий (серпень 1920), де була викладена програма прискорення революції у Європі за допомогою Червоної армії Радянської Росії та встановлення політичної влади європейського пролетаріату у формі Рад з майбутнім «воз'єднанням» цих радянських європейських та азійських республік із Радянською Росією. «Комуністичний Інтернаціонал є партія революційного повстання міжнародного пролетаріату. …Радянська Німеччина, об'єднана із Радянською Росією, виявилась би відразу сильнішою за усі капіталістичні держави, разом узяті! Справу Радянської Росії Комуністичний Інтернаціонал оголосив своєю справою. Міжнародний пролетаріат не вкладе меча до піхов до того часу, допоки Радянська Росія не включиться ланкою до федерації Радянських республік усього світу».
Ще задовго до прийняття програми, 1 жовтня 1918 року В. Ульянов вважав, що
«Міжнародна революція наблизилась за тиждень на таку відстань, що із нею треба рахуватися як із подією днів найближчих».
У листі до Я. Свердлова та Л. Троцького він писав, що
«німецьким трудящим мільйонам, …ми братній союз, х л і б, допомогу військову
…Армія в 3 мільйони мусить бути у нас на весну для допомоги міжнародній робітничій революції».
23 липня 1920 року Голова Ради робітничої та селянської оборони Радянської Росії В. Ленін, оцінив становище у Комінтерні як «пречудове»: «Зинов'єв, Бухарін, а також і я, вважаємо, що варто було би заохотити революцію зараз же ув Італії. Моя особиста думка, що для цього потрібно радянізувати Угорщину, а, може бути, також Чехію та Румунію».
Угорщина
У другій половині 1918 року почалася підготовка до спроби єкспорту революції до Угорщини. Для цього РКП(б) була використана угорська група Федерації іноземних груп при ЦК РКП(б).
У жовтні 1918 року близько 20 комуністів цієї групи нелегально прибуло до Угорщини. 4 листопада вони оголосили про створення Комуністичної партії Угорщини. У листопаді ж до Угорщини прибув голова Федерації іноземних груп при ЦК РКП(б) Бела Кун з іще 80-ма комуністами. Він став головою компартії. Наприкінці 1918 — на початку 1919 року прибуло ще 250—300 більшовицьких агітаторів та емісарів. Скориставшись фінансовою допомогою Радянської Росії угорські комуністи змогли розширити революційну пропаганду та посилити свій вплив.
18 лютого вони перейшли до радикальних дій, організувавши напад на газету соціал-демократів «Непсава» («Голос народу»). Під час нападу було вбито 8 та поранено близько 100 осіб. Тієї ж ночі Бела Кун та його штаб були заарештовані.
21 березня, ще перебуваючи у в'язниці, Бела Кун досяг угоди із соціал-демократами і, того ж дня, завдяки оголошеній відставці президента Міхая Карої, був відпущений на волю.
Того ж дня комуністи проголосили створення Радянської республіки та Революційної Державної ради, що складалася, за прикладом російських більшовиків, із народних комісарів. Народним комісаром торгівлі став Матіяш Ракоші, наркомом економіки , що скоро по тому стали діячами Комінтерну.
В. Ленін підтримував постійний телеграфний зв'язок із Бела Куном (218 переговорів та повідомлень за 133 дні) і давав вказівки щодо діяльності комуністів. Він порадив розв'язати червоний терор, розстрілювати соціал-демократів та дрібних буржуа. 7 квітня В. Ленін передає через Б. Куна привітання Баварській радянській республіці. Він ставить питання про просування Червоної армії через Галичину і Буковину «для зв'язку із Радянською Угорщиною», «встановити міцний зв'язок залізницею із Радянською Угорщиною». 13 травня В. Ленін повідомляв Б. Куну, що «…українські війська, що перемогли румунів, перейшли Дністер».
Комуністи вжили репресій щодо євреїв: закликали до знищення євреїв, які не хотіли йти на фронт, а також заарештували 5000 польських євреїв, що приїхали до Угорщини за провізією.
Врешті-решт, налаштувавши проти себе значну частину населення, не маючи можливості чинити спротив Румунії, що сподівалася силою вирішити суперечку щодо Трансильванії, радянські керівники вже втрачали владу.
1 серпня проти Бела Куна був організований путч, ймовірно, радикальними прибічниками Тібора Самуелі. Бела Кун утік із Будапешта і виїхав до Радянської Росії. Ракоші та Варзі також вдалося втекти до Росії. Самуелі намагався перебратися до Австрії, але, затриманий на кордоні, заподіяв собі смерть.
Угорська радянська республіка проіснувала до 1 серпня 1919 року.
Бухарське ханство
1920 року війська Радянської Росії під командуванням М. Фрунзе допомогли встановити радянську владу у Бухарі.
Польща
«Чудо на Віслі»,— розгром Червоної армії під командуванням М. Тухачевського того ж року,— врятувало від такої ж долі Польську республіку. 23 липня 1920 року, під час роботи II конгресу Комінтерну, Політбюро ЦК РКП(б) вже було затвердило склад маріонеткового Тимчасового революційного комітету Польщі — зародок «радянського уряду».
Закавказзя: Грузія, Вірменія, Азербайджан
У 1920—1921 роках вдалося здійснити «радянизацію» Закавказзя,— Грузії, Вірменії, Азербайджану,— XI армією РСЧА на чолі із С. Кіровим.
Німеччина
Великим, запланованим Комінтерном, заколотом мала стати революція у Німеччині.
17 березня 1920 року В. Ленін телеграфував Й. Сталіну про необхідність «максимально прискорити оволодіння Кримом» оскільки «громадянська війна у Німеччині може примусити нас рушити на захід на допомогу комуністам». У наказі М. Тухачевського, командувача Західним фронтом, що наступав на Варшаву, мовилося: «На багнетах ми принесемо трудящому людству щастя та мир! Вперед, на Захід!». А в цей час на сцені «Большого» театру у Москві, де відбувалися засідання II конгресу Комінтерну, на величезній електрифікованій карті театру радянсько-польських військових дій, що її делегати конгресу називали «картою світової революції», керівники Комінтерну позначали прапорцями просування «міжнародної» Червоної армії до Варшави.
Перша спроба революції у Німеччині була здійснена 1921 року. За наказом Голови Виконавчого комітету Комінтерну Г. Зінов'єва до Німеччини був направлений Бела Кун. Він привіз ЦК Компартії Німеччини наказ Виконкому Комінтерну, що стверджував: оскільки у Німеччині склалась «революційна ситуація», то комуністична партія повинна взяти владу у свої руку шляхом збройного повстання. 4 березня ЦК Компартії Німеччини опублікував у газеті «Роте Фане» (нім. Die Rote Fahne) заклик до німецького пролетаріату негайно розпочати боротьбу за повалення уряду і встановлення влади робітничого класу, а також укладення оборонного і наступального союзу із Радянською Росією.
Комуністи організували серію страйків. Уряд заарештував кількох комуністичних вождів. 22 березня був оголошений загальний страйк у містах Центральної Німеччини. Із його початком комуністи перейшли до рішучих дій: захоплення установ, суден, муніципалітетів, банків та дільниць поліції, а також погрожували організувати вибухи у громадських спорудах. На той час загони комуністів мали вогнепальну зброю, кулемети, гранати та вибухівку. В деяких містах комуністи підривали залізничну колію, мости, вели вуличні бої, застосовували кулемети, гранати, як, наприклад у Айслебені при нападі на казарми поліції. У Геестхахті на Ельбі (нім. Geesthacht) загін близько 2000 комуністів, озброєний кулеметами проголосив «радянську республіку» і погрожував підірвати порохові заводи. Поблизу Альтони (нім. Altona) комуністи захопили динамітні заводи. Вони захопили головного лікаря вугільного району і вимагали за нього викуп у півмільйона марок. Вони примушували приєднуватись до комуністичних загонів усіх чоловіків віком до 50 років.
У боях брав участь голова Центрального бюро єврейських комуністичних секцій при ЦК РКП(б) Исаак Єфімовіч Чемеринський, відомий як член керівництва КПН Аркадій Маслов.
24 березня був заарештований лідер комуністів Макс Гельц (нім. Max Hoelz), 26 березня — депутат рейхстагу комуніст Венделін Томас.
Але основна маса робітників не підтримали дії комуністів і до початку квітня владі вдалося придушити заколот. Поліція знайшла організаційний штаб повстання, захопила там документи, карти та плани широкого повстання, разом із доказами отримання інструкцій та грошей із Росії. Німецька преса (наприклад, «Берлінер Таґеблатт» нім. Berliner Tageblatt) стверджувала, що комуністи діяли за наказом із Москви. Газета вказувала, що рух у Німеччині був нав'язаний Москвою внаслідок того, що в умовах поширення у Росії антибільшовицького руху їй необхідно було показати незадоволеним, що більшовизм поширюється по світу.
У червні завершився суд над комуністами — організаторами березневих подій. Макс Гельц був засуджений до довічних каторжних робіт.
Наприкінці вересня — на початку жовтня 1923 року у ВККІ відбулась секретна нарада представників РКП(б), КПН та ще деяких компартій з питань підготовки революції в Німеччині. Політбюро ЦК РКП(б) визначило орієнтовний строк початку збройного виступу. Для керівництва виступом німецьких комуністів до Німеччини нелегально відряжалися Ю. П'ятаков, К. Радек, М. Крестинський, В. Шмідт. Всі питання «революції» розглядалися спочатку у політбюро ЦК РКП(б), а потім — КПН.
1923 року одним із керівників «революції в Німеччині» мав бути Карл Радек. Він був нелегально відряджений Комінтерном «для участі у керівництві повстанням, що очікувалося». Вночі з 22 на 23 жовтня 1923 року владу в більшості великих міст мали захопити штурмові загони комуністів. Але в останні хвилини перед початком операції Радек віддав наказ відкласти революцію на три місяці. Однак, Ернст Тельман не отримав повідомлення про цей наказ і розпочав заколот, який отримав назву Гамбурзького повстання.
Болгарія
У вересні 1923 року було організоване збройне повстання у Болгарії, яке було також придушене.
1925 року у Болгарії було заплановано знищити царську родину під час траурної служби в Софійському соборі. Від вибуху бомби загинуло понад сто людей, але цар Борис III та міністр залишились неушкодженими.
Естонія
Після фіаско 1923 року у Болгарії було вирішено випробувати революцію в якійсь невеличкій країні. Обрана була Естонія. 1 грудня 1924 року комуністичні загони захопили контроль над стратегічними об'єктами столиці — Таллінна. Але ці атаки владі вдалось відбити, а заколот придушити.
Конспіративна діяльність за кордоном Комінтерну та уряду Радянської Росії
У жовтні 1920 року секретар ВККІ, член ЦК РКП(б), член колегії Наркомату закордонних справ Радянської Росії Карл Радек прибув нелегально до Німеччини для організації з'їзду по об'єднанню «Союзу Спартака» і Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини.
4 та 14 травня 1921 року засідання Політбюро ЦК РКП(б) були присвячені взаємодії агентів Комінтерну із Народним комісаріатом закордонних справ РРФСР. Ставилась вимога дотримуватися правил найсуворішої конспірації при використанні апарату Наркомзаксправ для здійснення «партійних задач Комінтерну». Дипломатичні кур'єри Наркомзаксправ використовувалися Комінтерном за згодою повноважних представників (послів) РРФСР. Від останніх же вимагалось «всіляко сприяти представникам Комінтерну за кордоном, зважаючи при цьому на необхідний ступінь конспірації». Відправлення Комінтерну адресувались повноважним представникам, а до адресатів у інших країнах доставлялись виключно агентами Комінтерну. Через дипломатичні представництва також здійснювалась передача коштів компартіям інших країн. В особливо важливих випадках агентам Комінтерну надавалось право передачі телеграм через повноважні представництва РРФСР, які подавалися повпреду і шифрувалися шифром Наркомзаксправ. Дипломатичними кур'єрами до інших країн перевозилась нелегальна література Комінтерну. ВККІ мав право утримувати «під дахом» дипломатичного представництва у кожній країні одного свого представника.
У жовтні 1923 року К. Радек, як представник Комінтерну і ЦК РКП(б), нелегально прибуває до Німеччини для керівництва комуністичним повстанням.
Наприкінці 20-х — на початку 30-х років у Берліні нелегально діяло Західноєвропейське бюро Комінтерну, яке очолював Георгій Димитров.
Діяльність Комінтерну щодо України
На I конгресі Комінтерну, як представник КП(б)У, що діяла на правах обласної організації РКП(б), виступив Микола Скрипник. Звіт делегації КП(б)У на I конгресі Комінтерну був включений до порядку денного третього з'їзду КП(б)У, що відбувався у ті ж дні (1—6.III.1919). Конгрес надіслав привітання «III з'їзду українських рад».
14 квітня 1919 року ВККІ заслухав доповідь Г. Зинов'єва і вирішив «…заснувати Бюро III Інтернаціоналу у Києві, Угорщині, Баварії та Скандинавії. Членами відділення призначити:
а) у Києві — тт. Балабанову, Раковського і Садуля».
Питання про вступ до III Інтернаціоналу української партії боротьбистів розглядалося 21 листопада 1919 року Політбюро ЦК РКП(б). За включення партії до Комінтерну були В. Ленін, Л. Каменєв, Й. Сталін, проти — Л. Троцький, М. Крестинський. І хоча більшістю було визнано можливим включити партію боротьбистів до Комінтерну, все ж таки, з часом переважила точка зору про необхідність «злиття» її із КП(б)У. Фактично замість міжнародної організації комуністів,— Комінтерну,— рішення було прийняте верхівкою РКП(б).
За перше пореволюційне десятиріччя питання про конфлікти між Україною і Росією, питання українських домагань й опозиційних рухів стояло близько десяти разів перед керівництвом Комінтерну — на міжнародних конгресах і на пленумах ВККІ.
Члени керівництва Комінтерну походженням із України
Альтернативні Комінтерну організації
Виокремлений та вигнаний Сталіним Троцький та інші комуністи заснували 1938 року Четвертий Інтернаціонал, як опозиційну альтернативу Комінтерну. Однак, через проблеми із добором кадрів, їм не вдалось відкрити іноземні відділення.
1933 року у Берліні було створено , як частину пропагандистського апарату націонал-соціалістичної партії проти Радянського Союзу та Комінтерну.
1936 року між Німеччиною та Японією було укладено Антикомінтернівський пакт.
Цим пактом сторони взяли на себе зобов'язання боротись проти Комінтерну та не укладати будь-які угоди із Радянським Союзом, що суперечили б антикомуністичному духові пакту. Однак, це не завадило Гітлеру та Сталіну укласти в серпні 1939 року Німецько-Радянський пакт про ненапад, що також фактично означало кінець політики народного фронту і Комінтерну.
Комінтерн у мистецтві
- Хай живе III Інтернаціонал!
- Б. Кустодієв, 1921. Свято на площі Урицького у день відкриття II конгресу Комінтерну.
- Плакат до IV конгресу Комінтерну
- Третій інтернаціонал. Плакат 1919 року. Автор В. Маяковський
- Пропаганда світової революції, 1935
- Третій Інтернаціонал. Палехська мініатюра. Художник Іван Голіков, 1927.
Див. також
Примітки
- Устав Коммунистического интернационала. Принят VI конгрессом КИ 29 августа 1928 г. в Москве.— В кн.: VI Конгресс Коминтерна. Стенографический отчет. Выпуск шестой: Тезисы, резолюции, постановления, воззвания.— Москва—Ленинград: Государственное издательство, 1929.— С. 162.
- Программа Коммунистического Интернационала. Принята на 46 заседании VI Конгресса Коминтерна 1 сентября 1928 г.— В кн.: VI Конгресс Коминтерна. Стенографический отчет. Выпуск шестой: Тезисы, резолюции, постановления, воззвания.— Москва—Ленинград: Государственное издательство, 1929.— С. 21.
- . Архів оригіналу за 8 Серпня 2014. Процитовано 25 Липня 2014.
- за Hermann Weber: «Kommunistische Internationale» in: Lexikon des Sozialismus, Bund-Verlag, Köln 1986
- Дані за Hermann Weber: «Kommunistische Internationale» in: Lexikon des Sozialismus, Bund-Verlag, Köln 1986
- . Архів оригіналу за 2 Серпня 2009. Процитовано 15 Липня 2010.
- Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская — Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 560.
- Гофман Гейнц. Мангейм — Мадрид — Москва. Мемуары / Пер. с нем. Л. К. Латышева и Ю. И. Куколева.— М.: Воениздат, 1982.— 384 с.— С. 255.
- Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982.
- Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 80. У п'ятому виданні творів В. Леніна, т. зв. «Повному зібранні творів» цих слів немає
- В. Ленин. Задачи пролетариата в нашей революции.— Полное собрание сочинений. Изд. пятое. Том 31. Март — апрель 1917. — М.: Изд-во политич. лит-ры, 1974.— С. 177.
- Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б) и Коминтерн: 1919—1943 гг. Документы.— М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004.— 960 с.— С. 26.
- Протоколы конгрессов Коммунистического Интернационала: Первый конгресс Коминтерна, март 1919 г./ Под ред Е. Короткого, Б. Куна и О. Пятницкого.— М.: Партийное издательство, 1933.— С. 161.
- текст: http://www.sinistra.net/komintern/dok/1krichtkid.html [ 2 Серпня 2009 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 26 Червня 2010. Процитовано 21 Липня 2010.
- zitiert nach Peter Lübbe: Kommunismus und Sozialdemokratie, J.H.W. Dietz Nachf., Berlin/Bonn 1978, S. 52 und 53,
- Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов.— М: Политиздат, 1991.— С. 51.
- IV Всемирный конгресс Коминтерна. Избранные доклады, речи и резолюции.— М.-Пг.: Госиздат, 1923.—С. 196.
- в он-лайн: // Marxistische Bibliothek (нім.)
- Ленин В. И. Доклад о международном положении и основных задачах Коммунистического Интернационала. 19 июля.— Полное собрание сочинений. Издание пятое. Том 41. Май — ноябрь 1920. — М.: Изд-во политич. лит-ры, 1974.— С. 235.
- Программа мировой революции (принята VI конгрессом Коминтерна 1 сентября 1928 г.).— М.; Л., 1929.
- Сталин. Рузвельт. Черчилль. Де Голль: Политические портреты / Сост. В. Велесько. — Минск: Беларусь, 1991.— С. 31. Russia and the West under Lenin and Stalin. By George Frost Kennan.— New-York: A Mentor Book. New American Library, 1961.— P. 271: «He had no particular desire that the German Communists should prosper, and particularly not that they should prosper to the point where they themselves could take power in Germany; he knew that they would then be uncontrollable. He was content for all these reasons to exploit them as a weapon with which to weaken the Social-Democrats, to damage Germany's relationships with the West, and in general to disrupt the strength of the Weimar Republic, and to restore Germany's waning dependence on Moscow.»
- цитовано за Peter Lübbe: Kommunismus und Sozialdemokratie, J.H.W. Dietz Nachf., Berlin/Bonn 1978, S. 75,
- Обидві цитати з Peter Lübbe: Kommunismus und Sozialdemokratie, J.H.W. Dietz Nachf., Berlin/Bonn 1978, S. 141,
- Існує написана рукою Й. Сталіна записка з кандидатурами Генерального секретаря ВККІ (Г. Димитрова) та членів Секретаріату.
- Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б) и Коминтерн: 1919—1943 гг. Документы. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004.— С. 14—15.
- Обидві цитати з Wolfgang Leonhard: Eurokommunismus, Bertelsmann, München 1978, S. 48,
- Верт Александр. Россия в войне 1941—1945 / Авторизованный пер. с англ. Вступит. ст. и ред. Е. А. Болтина.— М.: Прогресс, 1967.— С. 483.
- Георги Димитров. Дневник (9 март 1933 — 6 февруари 1949). София: Университетско издателство «Св. Климент Охридски», 1997. — 794 с.— С. 227—228.
- Коминтерн и Вторая мировая война. Ч. 1: до 22 июня 1941 г. / Сост. Н. С. Лебедева, М. М. Наринский.— М.: Памятники исторической мысли, 1994.— 554 с.
- . Архів оригіналу за 17 Листопада 2016. Процитовано 16 Листопада 2016.
- Постанова Президії Виконавчого Комитету Комуністичного Інтернационалу (рос.).— Коммунистический интернационал.— № 5-6, 1943.— С. 8—10.
- Wolfgang Leonhard: Die Revolution entläßt ihre Kinder, сторінки 203 ff., Ullstein Verlag,
- Robert W. Pringle (2006). Comintern. Historical Dictionary of Russian and Soviet Intelligence. The Scarecow Press, Inc. ISBN .
- цитовано за Othmar Nicola Haberl: Kommunistische Internationale in Pipers Wörterbuch zur Politik, Band 4, Sozialistische Systeme, Piper 1981, S. 216
- Сталин И. О Великой Отечественной войне Советского Союза / Изд. четвертое.— М.: Гос. изд-во политич. лит-ры, 1944.— 160 с.— С. 98-99.
- Robert L. Benson. (PDF). с. 23. Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2009. Процитовано 4 червня 2013.
- (Pringle, 2006)
- . GarethJones.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2011.
- Олексій Кузьменко (23 листопада 2011). . Голос Америки. Архів оригіналу за 29 листопада 2011. Процитовано 26 листопада 2011.
- Валецкий М. Оппозиция в Киминтерне.— Малая Советская Энциклопедия. Том шестой. Огневки — Пряжа. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 100—102.
- Wolfgang Leonhard: Die Revolution entläßt ihre Kinder, Ullstein, Frankfurt-Berlin, Taschenbuchausgabe 10. Auflage 1968, Seite 44
- RGASPI, f. 495, op. 74, d. 402, ll. 2 6.
- Автор підручника: Лугани Г. Учебник языка бенгали. Курс 1. Ч. 1. — М.: Московский институт востоковедения, 1933. 68 с.
- Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов — жертв политического террора в советский период (1917—1991). — С.-Пб.: Петербургское Востоковедение. Я. В. Васильков, М. Ю. Сорокина. 2003.
- Григорий Полегаев. Югослави и Коминтерн.— В. кн.: Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов.— М: Политиздат, 1991.— С. 349.
- Девятая конференция РКП(б). Протоколы. М., 1972.— С. 354,359.
- Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Издание пятое. Том 50. Письма. Октябрь 1917 — июнь 1919. — М.: Изд-во политич. лит-ры, 1975.— С. 185—186.
- Ленин В. И. Неизвестные документы. 1891—1922 гг. — М.: РОССПЭН, 1999.— С. 357.
- Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Издание пятое. Том 50. Письма. Октябрь 1917 — июнь 1919. — М.: Изд-во политич. лит-ры, 1975.— С. 285—286, 310.
- Сироткин Владлен. От «военного коммунизма» к непу. Международная обстановка.— В кн.: Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов.— М: Политиздат, 1991.— C. 54.
- Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б) и Коминтерн: 1919—1943 гг. Документы. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004.— 960 с.
- Сироткин Владлен. От «военного коммунизма» к непу. Международная обстановка.— В кн.: Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов.— М: Политиздат, 1991.— C. 52.
- Кривицкий В. Г. «Я был агентом Сталина». Записки сов. разведчика / Пер. с англ.— М.: «Терра—Terra», 1991.— 365 с.
- Воззвание комунистов.— Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 6 марта 1921 года, № 50 (1193)
- Революционная борьба.— Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 26 марта 1921 года, № 67 (1210)
- Захват динамитных заводов. — Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 30 марта 1921 года, № 68 (1211)
- Приговор по делу Гельца. — Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 25 июня 1921 года, № 136 (1279).— Пізніше Макс Гельц був вивезений до СРСР, де про його урочисту зустріч писали всі центральні газети. Коли ж, через деякий час, він спробував виїхати до Німеччини, то загинув при нез'ясованих обставинах
- Автобіографія Радека К. у кн.: Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— С. 169.
- Aino Kuusinen. Der Gott stürzt seine Engel. Molden, Wien, München und Zürich 1972, S. 76-86, . рос. Куусинен Айно. Господь низвергает своих ангелов: Воспоминания, 1919 — 1965 / Предисл. Ф. И. Фирсова.— Петрозаводск: Карелия, 1991.— 240 с. (Авторка була дружиною секретаря ВККІ Отто Куусінена, а починаючи від 1924 співробітником Комінтерну. З'ясування стосунків між Карлом Радеком, Ернстом Тельманом та Бела Кун після провалу революції в Німеччині вона могла спостерігати на власні очі.)
- Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Ч. II, С. 168
- Далем, Франц. Накануне второй мировой войны. 1938 г.— авг. 1939 г.: Воспоминания в 2-х т. / Пер. с нем.— Т.1.— М.: Политиздат, 1982.— 366 с.— С. 80.
- Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б) и Коминтерн: 1919—1943 гг. Документы. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004.— 960 с.— С. 28.
- Костюк Г. Теорія і дійсність. До проблеми вивчення теорії, тактики і стратегії більшовизму в національному питанні. — Б.м. (Мюнхен): «Сучасність», 1971. — 145 с. (Суспільно-політична бібліотека ч. 9(28)). — С. 132.
Джерела
- (нім.)
- Die Kommunistische Internationale in Resolutionen und Beschlüssen. Band 1: 1919—1924. Offenbach 1998,
- Die Kommunistische Internationale in Resolutionen und Beschlüssen. Band 2: 1925—1943. Offenbach 1998,
- Stalin und der Aufstieg Hitlers: Die Deutschlandpolitik der Sowjetunion und der Kommunistischen Internationale 1929—1934. By Thomas Weingartner. Beiträge zur auswäartigen und internationalen Politik, edited by Richard Lowenthal and Gilbert Ziebura, voJume 4.— Berlin: Walter de Gruyter & Co. 1970. Pp. xi+302. (укр. Томас Вайнгартнер. Сталін і піднесення Гітлера: Політика Радянського Союзу і Комінтерну щодо Німеччини 1929—1934.)
- (англ.)
- William D. Chase (2001). Enemies within the gates?: the Comintern and the Stalinist repression, 1934-1939. New Haven [Conn.]: Yale University Press. ISBN .
- Laporte, Norman.; Morgan, Kevin; Worley, Matthew. (2008). Bolshevism, Stalinism and the Comintern : perspectives on Stalinization, 1917-5. Houndmills, Basingstoke, Hampshire ; New York: Palgrave Macmillan. ISBN .
- Rees, Tim; Thorpe, Andrew (1998). International communism and the Communist International, 1919-4. Manchester ; New York: Manchester University Press. ISBN .
- Davidson, Apollon, et al. eds. (2003). South Africa and the Communist International: A Documentary History (2 vol).
- (рос.)
- Программа и Устав Коммунистического Интернационала.— В кн.: VI Конгресс Коминтерна. Стенографический отчет. Выпуск шестой: Тезисы, резолюции, постановления, воззвания.— Москва—Ленинград: Государственное издательство, 1929.— 199 с.
- Программа и Устав Коммунистического Интернационала. Второе издание.— М.: Партийное издательство, 1932.— 199 с.
- Коминтерн.— В кн.: Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 79—86.
- Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б) и Коминтерн: 1919—1943 гг. Документы. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. — 960 с.
- Фирсов Ф. И. Секреты Коммунистического Интернационала. Шифропереписка / Ф. И. Фирсов.— М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН); Фонд «Президентский центр Б. Н. Ельцина», 2011.— 519 с.: ил. (История сталинизма).
- Коминтерн и идея мировой революции. Документы /Сост. тома и авторы комментариев: Я. С. Драбкин, Л. Г. Бабиченко, К. К. Шириня. Ответ. ред. и автор вступит. статьи: Я. С. Драбкин. Ответствен. редакторы серии: К. М. Андерсон, А. О. Чубарьян.— М.: Наука, 1998.— 949 с. (Серия «Документы Коминтерна»).
- Фостер У. З. История трёх интернационалов. М.: Госполитиздат, 1959.
- Коммунистический Интернационал. Краткий исторический очерк. — М.: Издательство политической литературы, 1969.
- Лейбзон Б. М., Шириня К. К. Поворот в политике Коминтерна. Историческое значение VII конгресса Коминтерна. — М.: Мысль, 1975.
- Ватлин А. Ю. Коминтерн: первые десять лет. Исторические очерки. — М.: Издательский центр «Россия молодая», 1993. .
- Соколов А. А. Коминтерн и Вьетнам. Подготовка вьетнамских политических кадров в коммунистических вузах СССР. 20—30-е годы. — М.: Институт востоковедения РАН, 1998. -5.
- Коминтерн против фашизма. Документы. — М.: Наука, 1999. .
- Коминтерн и гражданская война в Испании. Документы. — М.: Наука, 2001. .
- Пантелеев М. Агенты Коминтерна. Солдаты мировой революции. — М.: Яуза, Эксмо, 2005.— 317 с. .
- Маккензи Кермит. Коминтерн и мировая революция. 1919—1943 / Пер. с англ. Г. Г. Петровой. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2008. .
- Ватлин А. Ю. Коминтерн: Идеи, решения, судьбы — М.: РОССПЭН, 2009. .
- Образование Коммунистического Интернационала. Март 1919 года. Новый Прометей, 2009.
- Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов.— М: Политиздат, 1991.— 383 с.: ил. ISBN 5—250—01215—9
- Мухамеджанов М. М. К истории гражданской войны в Испании (1936—1939 гг.).— Знание. Понимание. Умение. Выпуск № 2 / 2012.— С. 102—108. [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Михайленко В. И. Новые факты о советской военной помощи в Испании // Уральский вестник международных исследований. — Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2006.— Вып. 6.— С. 18-46. [ 11 Листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Данилов С. Ю. Гражданская война в Испании (1936—1939).— М.: Вече, 2004.— 352 с. (Военные тайны ХХ века)
- Постановление Президиума Исполнительного Комитета Коммунистического Интернационала.— Коммунистический интернационал.— № 5-6, 1943.— С. 8—10.
- Куусинен Айно. Господь низвергает своих ангелов: Воспоминания, 1919—1965 / Предисл. Ф. И. Фирсова.— Петрозаводск: Карелия, 1991.— 240 с.
- Балабанова А. Моя жизнь — борьба. Мемуары русской социалистки. 1897—1938.— М.: Центрполиграф 2007.— 336 с.— (Свидетели эпохи) .
- (укр.)
- Куртуа Стефан, Верт Ніколя, Панне Жан-Луї та ін. Чорна книга комунізму: Злочини, терор і репресії / Пер. з фр. Я. Кравець.— Львів: Афіша, 2008.— 712 с
- Кульчицький С. В. Інтернаціонал Комуністичний, Третій Інтернаціонал, Комінтерн [ 10 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 518. — .
- Кульчицький С. В. Інтернаціонал Комуністичний [ 11 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Посилання
- Комінтерн [ 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 689-691. — 1000 екз.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Comintern |
- (англ.)Електронний архів Комінтерну
- (рос.)Електронний архів Комінтерну [ 8 Червня 2010 у Wayback Machine.]
- Коминтерн в странах Ближнего и Среднего Востока.— Военное обозрение, 6 февраля 2016 [ 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Постановление Президиума Исполнительного Комитета Коммунистического Интернационала. 15 мая 1943 года.— Факсимиле. Федеральная Архивная Служба России. Российский государственный архив социально-политической истории (РГАСПИ). Москва. 2003. [ 17 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Internacional znachennya U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Komintern znachennya Komunisti chnij internaciona l skorocheno Kominte rn abo zh Tre tij internaciona l mizhnarodna organizaciya komunistichnih partij yaka keruvalas Kremlem i znahodilas pid povnim kontrolem Inozemnogo Viddilu NKVS rozvidka specoperaciyi Vidpovidno do 1 Statutu Kominternu Komunistichnij internacional Mizhnarodne tovaristvo robitnikiv yavlyaye soboyu ob yednannya komunistichnih partij okremih krayin yedinu svitovu komunistichnu partiyu Yavlyayuchis vozhdem i organizatorom svitovogo revolyucijnogo ruhu proletariatu nosiyem principiv i cilej komunizmu Komunistichnij internacional boretsya za zavoyuvannya bilshosti robitnichogo klasu i shirokih verstv nezamozhnogo selyanstva za vstanovlennya svitovoyi diktaturi proletariatu za stvorennya Vsesvitnogo soyuzu socialistichnih radyanskih respublik za povne znishennya klasiv i zdijsnennya socializmu ciyeyi pershoyi stupeni komunistichnogo suspilstva Originalnij tekst ros 1 Kommunisticheskij internacional Mezhdunarodnoe tovarishestvo rabochih predstavlyaet soboj obedinenie kommunisticheskih partij otdelnyh stran edinuyu mirovuyu kommunisticheskuyu partiyu Yavlyayas vozhdem i organizatorom mirovogo revolyucionnogo dvizheniya proletariata nositelem principov i celej kommunizma Kommunisticheskij internacional boretsya za zavoevanie bolshinstva rabochego klassa i shirokih sloev neimushego krestyanstva za ustanovlenie mirovoj diktatury proletariata za sozdanie Vsemirnogo soyuza socialisticheskih sovetskih respublik za polnoe unichtozhenie klassov i osu shestvlenie socializma etoj pervoj stupeni kommunisticheskogo obshestva Kincevoyu metoyu do yakoyi pragne Komunistichnij Internacional ye zamina svitovogo kapitalistichnogo gospodarstva svitovoyu sistemoyu komunizmu Originalnij tekst ros Konechnoj celyu k kotoroj stremitsya Kommunisticheskij Internacional yavlyaetsya zamena mirovogo kapitalisticheskogo hozyajstva mirovoj sistemoj kommunizma Zasnovanij 1919 roku v Moskvi za iniciativi Volodimira Ulyanova yakij ogolosiv mertvim Drugij internacional pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni 1914 roku 1943 roku J Stalin rozpustiv Komintern na vimogu kerivnictva soyuznikiv SRSR u Drugij svitovij vijni SShA ta Velikoyi Britaniyi Komintern buv odniyeyu z najvazhlivishih politichnih organizacij pershoyi polovini XX stolittya Osnovnoyu oficijno zaznachenoyu metoyu jogo stvorennya bula svitova revolyuciya yaka krayina za krayinoyu mala ohopiti uves Svit Do kincya 1920 h rokiv cya cil zastarila vtratila aktualnist i tomu stala superechiti doktrini stalinizmu pobudovi socializmu v okremij krayini Organizaciya Kominternu peretvorilasya na radyanskij instrument pidrivnoyi diyalnosti shpigunstva ta diversij u krayinah Zahodu na korist SRSR Formalnim kerivnim organom Kominternu buv Svitovij kongres Okremi uchasniki formuvali lishe sekretariat ta prezidiyu Vikonavchogo komitetu Komunistichnogo internacionalu VKKI Realno ta bezposeredno robotu Kominternu ocholyuvalo Politbyuro CK VKP b ta za jogo rozporyadzhennyami OGPU ta Inozemnij viddil NKVS ros INO NKVD Voni zh zdijsnyuvali i rotaciyu kadriv areshti ta znishennya chleniv zarubizhnih partij Pochinayuchi vid seredini 1920 h rokiv Komintern vikoristovuvavsya kerivnictvom SRSR VKP b dlya tak zvanoyi bilshovizaciyi komunistichnih partij i buv instrumentom vplivu na komunistichni partiyi ta organizaciyi v inshih krayinah Pislya zahoplennya grupoyu J Stalina absolyutnoyi vladi u VKP b i SRSR naprikinci 1927 roku u vidnosinah iz zarubizhnimi kompartiyami dominantoyu stav prioritet interesiv Radyanskogo Soyuzu i pidporyadkuvannya cim interesam diyalnosti vsih kompartij Zahopivshi povnotu vladi Stalin progolosiv nayavnist zobov yazan proletariv vsih krayin pered diktaturoyu proletariatu v SRSR OglyadU programnih dokumentah ta progoloshenih cilyah Komintern spiravsya na ideyi Karla Marksa ta Fridriha Engelsa Odnak viznachalnij vpliv pid chas zasnuvannya mali ideyi V Lenina ta bilshovikiv Rosiyi Zgidno z nimi svit perebuvav na etapi imperializmu ta vijni tobto na porozi revolyuciyi Taki ideyi spiralisya na togochasnij stan sprav dosvid Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 rokiv ta sprichineni neyu podiyi napriklad rozpad monarhiyi Gabsburgiv 1918 roku ta masovi strajki v Yevropi ta SShA Ale najbilshogo nathnennya bilshovickomu kerivnictvu Rosiyi nadavav uspih Zhovtnevogo perevorotu 1917 roku Vnaslidok perevorotu do vladi prijshli bilshoviki sho vidkrilo mozhlivist rozbudovi socialistichnoyi derzhavi Zgidno z ideyami zasnovnikiv kominternu nalezhalo peretvoriti zhovtnevij perevorot na svitovu revolyuciyu sho malo prizvesti do vstanovlennya diktaturi proletariatu v usomu sviti Pri comu Komintern sho buv organizaciyeyu iz suvoroyu disciplinoyu mav vzyati na sebe koordinaciyu ta kerivnictvo podiyami Viznachalnij vpliv na istoriyu Kominternu mali rosijski bilshoviki a zgodom Vsesoyuzna komunistichna partiya bilshovikiv VKP b istotno perevazhala inshi komunistichni partiyi yak kilkisno tak i dostupnimi materialnimi resursami Dlya porivnyano menshih komunistichnih partij inshih krayin bilshoviki buli prikladom uspishnih revolyucioneriv Inshi partiyi zalezhali vid nih yak ideologichno ta organizacijno tak i chasto finansovo Na comu tli istoriyu kominternu mozhna podiliti na tri fazi Pochinayuchi vid zhovtnevogo perevorotu 1917 roku i do 1920 roku rozbudova vsesvitnogo komunistichnogo ruhu z metoyu zdijsnennya svitovoyi revolyuciyi mala veliku vagu dlya lideriv Radyanskoyi Rosiyi Zaradi dosyagnennya ciyeyi meti kerivniki Radyanskoyi Rosiyi buli gotovi jti na zhertvi Vid pochatku 1920 h rokiv vidbuvayetsya konsolidaciya radyanskoyi vladi Na comu etapi vikoristannya organizaciyi radyanskoyu vladoyu yak instrumentu zbalansovuye ideyu svitovoyi revolyuciyi Priblizno vid seredini 1920 h rokiv rozpochalasya tretya faza pov yazana zi shodzhennyam J Stalina do vladi u Radyanskomu Soyuzi Komintern stav sluzhiti viklyuchno interesam radyanskoyi derzhavi J Stalin diktuvav kurs ta vikoristovuvav organizaciyu yak instrument zovnishnoyi politiki Pochatkova meta kominternu proletarsko komunistichna svitova revolyuciya ne bula dosyagnuta i z seredini 1920 h rokiv perestala figuruvati v jogo politici Hocha komunistichnij internacional i buv masovoyu organizaciyeyu zhodnij inshij komunistichnij partiyi chlenu kominternu okrim radyanskoyi ne vdalos zdobuti vladu Politika rosijskogo kerivnictva Kominternu prizvela do politichnoyi polyarizaciyi ta rozbratu u mizhnarodnomu robitnichomu rusi livogo spektru sho suprovodzhuvalisya poshirennyam fashizmu v Yevropi 1922 roku Komintern ob yednuvav 66 partij z 1 2 miljonami chleniv 1928 roku do Kominternu vhodilo 40 partij z 1 6 miljoniv chleniv z nih 440 000 za mezhami Radyanskogo Soyuzu 1935 vzhe nalichuvalas 61 partiya z 3 1 miljona chleniv z yakih 785 000 za mezhami Radyanskogo Soyuzu Bulo stvoreno takozh kilka organizacij sho pidlyagali kerivnictvu Kominternom 1921 roku Chervonij internacional profspilok Profintern sho proisnuvav do 1937 roku 1919 roku Komunistichnij internacional molodi KIM sho mav ponad 200 000 chleniv Buli takozh stvoreni ta Do 1926 Komintern ocholyuvav Grigorij Zinov yev pislya nogo do 1928 roku golovoyu buv Mikola Buharin 1935 generalnim sekretarem stav Georgij Dimitrov Komintern bulo rozpusheno 1943 roku Vnaslidok vtilennya politiki Stalina vin vtrativ politichnij sens zadovgo do togo Za kardinalno vidminnih umov 1947 roku Radyanskim Soyuzom bulo stvoreno nachebto nastupnika Komunistichne informbyuro Kominform Organizacijna budova KominternuPosvidchennya chlena Vikonkomu Kominternu Komintern vvazhavsya komunistami yedinoyu svitovoyu komunistichnoyu partiyeyu Na protivagu II Internacionalovi pobudovanomu na zasadah federalizmu Komintern diyav na zasadah tak zvanogo principu demokratichnogo centralizmu sho vimagav vid uchasnikiv bezumovnoyi mizhnarodnoyi disciplini Okremi partiyi sho vhodili do Kominternu mali nazvu Komunistichna partiya takoyi to krayini sekciya Kominternu Verhovnij organ Kominternu Vsesvitnij kongres Kongres obirav Vikonavchij komitet Komunistichnogo internacionalu VKKI ta Internacionalnu kontrolnu komisiyu IKK Vikonavchij komitet Komunistichnogo internacionalu Vikonkom obirav prezidiyu yak postijno diyuchij organ Rishennya VKKI ta jogo prezidiyi buli obov yazkovimi dlya Centralnih komitetiv usih sekcij partij chleniv Kominternu Prezidiya priznachala politsekretariat a takozh postijni komisiyi lendersekretariati dlya kerivnictva grupami sekcij Golovi Grigorij Zinov yev Mikola Buharin Georgij Dimitrov U grudni 1921 roku bula vvedena posada Generalnogo sekretarya VKKI na yaku buv obranij Otto Kuusinen Politsekretariat Vikonavchogo komitetu Pershim Generalnim sekretarem Tretogo internacionalu bula priznachena Anzhelika Balabanova Anzhelika Balabanova pid chas II Kongresu 1920 Sekretari Karl Radek Matyash Rakoshi D Manuyilskij Zhyul Ember Dro Otto Kuusinen Grigorij Zinov yev Mikola Buharin Georgij Dimitrov Karl Radek Matyash Rakoshi Zhyul Ember Dro Otto Kuusinen Lendersekretariati Lendersekretariati buli osnovnim politichnim aparatom VKKI Voni rozroblyali j gotuvali do rozglyadu Politsekretariatom ta Prezidiyeyu VKKI pitannya pov yazani z okremimi partiyami Buli stvoreni Shostim rozshirenim plenumom VKKI u skladi 3 h 7 mi chleniv Pislya VI go kongresu 1928 buli ustvoreni lendersekretariati seredno yevropejskij anglo amerikanskij skandinavskij balkanskij polsko pribaltijskij romanskij latino amerikanskij ta shidnij Zahidnoyevropejske byuro Kominternu U 1929 1933 rokah byuro ocholyuvav Georgij Dimitrov Na nelegalnij roboti u byuro znahodivsya Lyubarskij Noj Markovich Internacionalna kontrolna komisiya Kominternu Provadila perevirki chleniv kompartij riznih krayin i prijmala rishennya pro yih znishennya Kerivnik Zigmas Angaretis Byudzhetna komisiya Kominternu Byudzhetna komisiya bula obrana 14 lipnya 1921 roku Na toj chas do neyi vhodilo 5 osib F Gekkert B Kun G Valeckij M Rakoshi D Popov 19 lipnya do neyi buv vvedenij J P yatnickij O Tarshis sho rishennyam Malogo byuro buv obranij skarbnikom Kominternu 25 serpnya 1921 roku na zasidanni Politbyuro CK RKP b rozglyadalasya postanova Orgbyuro shodo vvedennya do Byudzhetnoyi komisiyi Kominternu predstavnika CK RKP b Bulo prijnyate rishennya pro stvorennya komisiyi dlya rozglyadu pitan finansuvannya inozemnih partij Do skladu komisiyi mav uvijti golova Kominternu abo jogo zamisnik a takozh odin chlen Byuro Kominternu iz obov yazkovim vklyuchennyam predstavnika CK RKP b ta M Litvinova Na komisiyu pokladavsya poperednij rozglyad richnih byudzhetiv a takozh ekstrenih viplat koshtiv okremim partiyam Komisiya mala podavati svoyi rishennya na zatverdzhennya Politbyuro CK RKP b 26 serpnya Male byuro VKKI dalo direktivu Byudzhetnij komisiyi shob vona ekonomila koshti ta gotuvala sekciyi Kominternu do roboti vlasnim koshtom Ale cya propoziciya nikoli ne bula zdijsnena Posvidchennya Komunistichnogo universitetu nacionalnih menshin Zahodu Navchalni zakladi Kominternu Svidoctvo pro zakinchennya Komunistichnogo universitetu nacionalnih menshin Zahodu im Yu Yu Marhlevskogo Vid pochatku zasnuvannya kerivnictvo Kominternu vvazhalo vazhlivim zavdannya politichnoyi ta vijskovoyi pidgotovki kerivnih kadriv komunistichnih partij Tomu vid seredini 1920 h rokiv u SRSR bulo stvoreno kilka navchalnih zakladiv sho pracyuvali pid bezposerednim kerivnictvom VKKI i de navchalisya komunisti iz krayin Yevropi Aziyi Latinskoyi Ameriki 1921 roku buv organizovanij Komunistichnij universitet trudyashih Shodu ta Komunistichnij universitet nacionalnih menshin Zahodu Komunistichnij universitet nacionalnih menshin Zahodu nalichuvav blizko dvoh desyatkiv sekcij kotri formuvalisya za nacionalnoyu oznakoyu polska nimecka ugorska bolgarska yugoslavska do yakoyi vhodili serbska ta horvatska grupi yevrejska sho ohoplyuvala komunistiv yevreyiv iz usih krayin ta she j do togo zh yevreyiv iz SRSR chleniv partiyi Pershim rektorom buv Yulian Marhlevskij 1925 roku buv vidkritij Universitet imeni Sun Yatsena U kvitni 1926 roku zgidno z rishennyam kongresu Kominternu buli stvoreni Mizhnarodni leninski kursi sho yih cherez dva roki buli perejmenovano na Mizhnarodnu leninsku shkolu V usih chotiroh navchalnih zakladah narahovuvalosya vid dvoh do troh tisyach studentiv Okrim troh navchalnih cikliv studentiv navchali takozh vijskovij spravi Vidannya Kominternu Kommunisticheskij internacional chasopis drukovanij organ Vikonavchogo komitetu Kominternu vihodiv drukom vid travnya 1919 do chervnya 1943 spochatku rosijskoyu francuzkoyu nimeckoyu a piznishe takozh anglijskoyu ispanskoyu ta kitajskoyu movami Mistiv statti iz najvazhlivishoyi problematiki teoriyi ta taktiki svitovogo komunistichnogo robitnichogo ta nacionalno vizvolnogo ruhu Odna iz pershih statej V Lenin Tretij Internacional i ego mesto v istorii traven 1919 Najbilsh vidomimi avtorami buli G Dimitrov P Tolyatti D Manuyilskij M Torez E Telman O Kuusinen K Cetkin ta inshi Obgortka chasopisu rosijskoyu Obgortka chasopisu anglijskoyu Obgortka chasopisu nimeckoyu Internacionalna pres korespondenciya skorocheno Inprekor informacijnij organ Kominternu sho vihodiv shotizhnya pochinayuchi vid veresnya 1921 roku nimeckoyu anglijskoyu ta francuzkoyu movami Sekciyi Komunistichnogo internacionalu Komintern skladavsya iz sekcij tobto partij okremih krayin ta organizacij sho simpatizuyut jomu Kilkisnij sklad na chas kozhnogo kongresu buv takim Kongres Kilkist sekcij Kilkist organizacij sho simpatizuyut KI I 19 16 II 35 31 III 50 53 IV 58 8 V 47 13 VI 56 9 Do skladu Kominternu yak sekciya vhodiv KIM Komunistichnij internacional molodi Finansuvannya diyalnosti Kominternu ta sekcij Kominternu Na pershomu pislya VIII z yizdu RKP b plenumi CK 25 bereznya za uchasti Lenina Zinov yeva Krestinskogo Buharina Stalina Tomskogo Kamenyeva Dzerzhinskogo Byeloborodova Muranova Yevdokimova Serebryakova i Stasovoyi rozglyadalosya pitannya pro finansuvannya Kominternu 26 bereznya na pershomu zasidanni Vikonkomu Kominternu G Zinov yev povidomiv pro postanovu CK RKP b vidkriti III Internacionalu kredit v 1 000 000 rubliv Na zasidanni Orgbyuro CK RKP b 7 travnya 1919 roku rozglyadavsya koshtoris III Komunistichnogo Internacionalu I hocha u zayavi A Balabanovoyi mistilosya prohannya asignuvati 10 mln rubliv bulo virisheno vidiliti 3 mln Finansuvannya Kominternu zabezpechennya subsidij kompartiyam zdijsnyuvalosya za rahunok derzhavnoyi skarbnici RRFSR SRSR Koshtami sho nadhodili iz Moskvi zabezpechuvalisya golovni vidatki kompartij na utrimannya svogo aparatu vidannya gazet ta partijnoyi literaturi na provedennya z yizdiv ta konferencij na viborchi kampaniyi i t in Osoblivo veliki koshti nadsilalisya pri zasnuvanni kompartij pridbanni nimi vidavnictv ta tipografij Sekciyi Kominternu tobto isnuyuchi komunistichni partiyi ta grupi sho na toj chas formuvalisya u partiyi zvertalisya do Vikonavchogo komitetu Kominternu z prohannyam pro finansovu dopomogu Byuro Vikonkomu podavalo ci zvernennya do CK RKP b sho j nadavav subsidiyi abo zh valyutoyu abo zh koshtovnostyami najchastishe diamantami kotri nelegalno specialnimi kur yerami vivozilis za kordon i tam realizovuvalisya Dlya kur yeriv vigotovlyalos specialne vzuttya dlya perehovuvannya u nomu diamantiv Na 15 serpnya 1919 roku VKKI otrimav vid CK RKP b 6 140 000 rubliv ta na 1 305 000 koshtovnostej U grudni 1919 roku G Zinov yev zaproponuvav vidrahovuvati na korist Kominternu groshi zarobleni pid chas komunistichnih subotnikiv ale Orgbyuro CK RKP b vidhililo cyu propoziciyu Protyagom 1920 roku buli profinansovani CK kompartiyi Finlyandiyi 25 mln rub 5 mln odnorazovo j po 2 mln shomisyacya CK Latviyi 20 mln rub 5 mln odnorazovo j po 2 mln shomisyacya nadana dopomoga amerikanskim komunistam 100 000 dolariv 1921 roku vidileno 200 000 rubliv sriblom dlya Mongolskoyi narodno revolyucijnoyi partiyi Finansuvannya partij ta politichnih rezhimiv sho yih pidtrimuvali rosijski komunisti vidbuvalosya do likvidaciyi KPRS 1991 spochatku nachebto vid Kominternu piznishe pryamo cherez Upravlinnya spravami CK KPRS iz vikoristannyam agenturi KDB ta GRU IstoriyaZ iniciativoyu stvorennya Komunistichnogo internacionalu yak Tretogo internacionalu u vidpovid na negarazdi iz Drugim internacionalom vistupiv V Ulyanov U statti Vijna i rosijska social demokratiya napisanij u veresni i nadrukovanij 1 listopada 1914 roku vin pisav 2 j Internacional umer pobezhdennyj opportunizmom Doloj opportunizm i da zdravstvuet ochishennyj ne tolko ot perebezhchikov no i ot opportunizma 3 j Internacional 3 mu Internacionalu predstoit zadacha organizacii sil proletariata dlya revolyucionnogo natiska na kapitalisticheskie pravitelstva dlya grazhdanskoj vojny protiv burzhuazii vseh stran za politicheskuyu vlast za pobedu socializma Drugij internacional sho buv zasnovanij 1889 roku v Parizhi yak spilka socialistichnih partij svoyim korinnyam pohodiv vid Pershogo internacionalu stvorenogo Karlom Marksom 1914 roku z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni rozpavsya Livi partiyi taki yak nimecka SPD avstrijska SDAPO britanska Lejboristska partiya stali na bik politiki svoyih nacionalnih uryadiv napriklad v Nimechchini Livi suprotivniki vijni 1915 roku u Shvejcariyi proveli tak zvanu a 1916 roku konferenciyu u susidnomu seli Kintal V Cimmervaldi bulo uhvaleno skladenij Trockim Cimmervaldskij manifest Ale mizhnarodnu spivpracyu v ramkah robitnichogo ruhu vidnoviti ne vdalosya Ocinivshi stanovishe Cimmervaldskogo ob yednannya u kvitni 1917 roku V Lenin napolyagav Potribno zasnuvati same nam same zaraz bez zatrimki novij revolyucijnij proletarskij Internacional abo zh virnishe ne boyatisya viznati na poven golos sho vin vzhe zasnovanij i diye Nareshti zdijsnenij 1917 roku v Rosiyi bilshovikami na choli z Leninim ta Trockim zhovtnevij perevorot ta stvorennya Radyanskoyi Rosiyi prizvelo do podilu livih partij na tabori prihilnikiv reformizmu social demokratiyi ta komunistiv iz revolyucijnimi gaslami U travni 1918 roku u Radyanskij Rosiyi bula stvorena Centralna federaciya inozemnih grup pri CK RKP b yak kerivnij organ inozemnih sekcij RKP b Golovoyu federaciyi buv obranij Bela Kun Yak zavdannya federaciyi rozglyadalosya ob yednannya usih komunistiv inozemciv sho ye chlenami RKP b dlya spilnoyi borotbi proti social demokrativ ugodovciv ob yednannya yih u III Komunistichnij Internacional U sichni 1918 roku u Petrogradi vidbulasya narada predstavnikiv livih grup socialistichnih partij yaka virishila sklikati mizhnarodnu konferenciyu internacionalistiv U sichni 1919 roku u Petrogradi vidbulasya narada predstavnikiv socialistiv internacionalistiv yaka na propoziciyu V Lenina zvernulasya do komunistichnih partij ta livih socialistichnih grup iz zaklikom vzyati uchast v ustanovchomu z yizdi Komunistichnogo Internacionalu Vid 3 do 10 lyutogo 1919 roku v Berni vidbulas mizhnarodna konferenciya socialistichnih ta social demokratichnih partij V konferenciyi vzyali uchast 97 predstavnikiv iz 21 krayin yaki namagalis vidnoviti diyalnist Drugogo internacionalu Na pochatku bereznya do Moskvi pribuli predstavniki 19 ti komunistichnih partij ta livih socialistichnih organizacij Ce zibrannya bulo ogolosheno I kongresom komunistichnih partij na yakomu buv stvorenij Tretij Komunistichnij Internacional 1919 roku V Ulyanov vistupiv iz obgruntuvannyam neobhidnosti stvorennya Tretogo Komunistichnogo internacionalu Komintern vid samogo pochatku jogo zasnuvannya ta diyalnosti buv tisno pov yazanij idejno politichno ta organizacijno iz Radyanskoyu Rosiyeyu iz rosijskoyu kompartiyeyu i materialno zalezhav vid nih I hocha za Statutom Kominternu Rosijska kompartiya RKP b potim VKP b bula jogo sekciyeyu tobto lishe skladovoyu chastinoyu naspravdi yij nalezhalo osoblive misce misce osoblivo vplivovoyi ta virishalnoyi sili sho viznachala napryamok i metodi diyalnosti Kominternu Take polozhennya za yakogo kerivnij verhivci rosijskoyi kompartiyi nalezhav virishalnij golos pri virishenni kominternivskih pitan sklalosya vnaslidok vplivu bagatoh faktoriv Golovnim bulo te sho same isnuvannya Kominternu ta jogo kerivnictva uspih yih diyalnosti zalezhali vid doli Radyanskoyi Rosiyi yiyi stanovisha RKP b VKP b yak partiya sho bula pri vladi i mala u svoyemu rozporyadzhenni resursi velikoyi krayini mala virishalne znachennya dlya svitovogo komunistichnogo ruhu Vid samogo pochatku usi vidpovidalni pracivniki Kominternu obiralisya chi priznachalisya lishe za obov yazkovoyi zgodi rosijskoyi kompartiyi Kerivnictvo Kominternu povnistyu zalezhne svoyim fizichnim isnuvannya vid vladi u Rosiyi nikoli ne zajmalo pozicij sho superechili b interesam RKP b VKP b ta kerovanoyi neyu krayini Iz plinom chasu Komintern vse bilshoyu miroyu vistupav yak znaryaddya rosijskoyi kompartiyi ta zovnishnoyi politiki kerovanoyi neyu derzhavi Razom iz tim Komintern buv ne lishe aparatom sho perebuvav u Moskvi Vin buv takozh ob yednannyam organizacij ta lyudej sho spoviduvali pevnu ideologiyu organizuyuchim ta kerivnim centrom komunistichnogo ruhu v bagatoh krayinah svitu Kompartiyi deyakih krayin vidigravali pomitnu rol u socialno politichnomu zhitti svoyih krayin sho bulo ob yektivno zumovleno radikalnoyu tendenciyeyu u robitnichomu rusi Same cim bulo zumovlene isnuvannya vpliv ta pevna samostijnist deyakih kompartij sho vhodili do Kominternu osoblivo u 20 ti roki Ale shojno politika Kominternu ta kompartij vidrivalisya vid svogo korinnya yihnij vpliv zmenshuvavsya i vreshti resht ce privelo do jogo likvidaciyi Vsesvitni kongresi I Vsesvitnij kongres 1919 roku Ustanovchij Na pershomu Vsesvitnomu kongresi sho vidbuvavsya vid 2 do 6 bereznya 1919 roku u Moskvi brali uchast 51 delegat 33 delegati iz uhvalnim i 19 delegativ iz doradchim golosom iz 19 krayin Buli reprezentovani taki komunistichni i socialistichni grupi ta organizaciyi komunistichni partiyi Rosiyi Nimechchini Nimeckoyi Avstriyi Ugorshini Polshi Finlyandiyi Ukrayini Latviyi Litvi i Bilorusi Estoniyi Virmeniyi oblasti nimciv Povolzhya Shvedska liva social demokratichna partiya Norvezka social demokratichna partiya Shvejcarska social demokratichna partiya opoziciya Balkanska revolyucijna social demokratichna federaciya ob yednana grupa shidnih narodiv Rosiyi Cimmervaldske live krilo Franciyi komunistichni grupi cheska bolgarska yugoslavska anglijska francuzka i shvejcarska gollandska social demokratichna grupa Amerikanska liga socialistichnoyi propagandi socialistichna robitnicha partiya Ameriki Kitajska socialistichna robitnicha partiya Korejskij robitnichij soyuz sekciyi Centralnogo byuro shidnih narodiv turkestanska turecka gruzinska azerbajdzhanska perska Cimmervaldska komisiya Voni predstavlyali odnak lishe nevelichki ta marginalizovani revolyucijni ugrupuvannya do togo zh stvoreni RKP b na teritoriyah sho yih utrimuvali pid svoyeyu vladoyu bilshoviki za vinyatkom dvoh velikih ta vplivovih partij Rosijskoyi komunistichnoyi partiyi bilshovikiv ta Komunistichnoyi partiyi Nimechchini KPN Nimeckij predstavnik ne golosuvav na korist zatverdzhennya rishennya zasnuvannya Tretogo internacionalu oskilki CK jogo partiyi vvazhalo peredchasnim postanovku pitannya pro zasnuvannya III Internacionalu Kerivnictvo KPN rozglyadalo ce pitannya vse she zgidno z poglyadami vbitoyi u sichni Rozi Lyuksemburg yaka postijno distanciyuvalas vid poziciyi Lenina ta bilshovikiv Reshta uchasnikiv kongresu zokrema Komunistichna partiya Nimeckoyi Avstriyi KPDO zgodom Komunistichna partiya Avstriyi KPO stali na bik Lenina Tobto pidtrimuvali stvorennya Tretogo Internacionalu Leninu zdavalos sho isnuyuchij mizhnarodnij stan mig buti rozv yazanij lishe svitovoyu proletarskoyu revolyuciyeyu a zhovtnevij perevorot buv dlya ciyeyi revolyuciyi lishe prologom Tomu komintern na protivagu Drugomu Internacionalu mav stati suvoro organizovanoyu kvazi militaristskoyu vsesvitnoyu partiyeyu yaka b skladalas z nacionalnih viddiliv V uhvalenomu v Moskvi plani bulo legitimizovano nasilnicki zasobi dosyagnennya postavlenoyi meti v ostannomu abzaci 4 rozdilu bulo zaznacheno Revolyucijna epoha vimagaye vid proletariatu vikoristannya takih zasobiv borotbi yaki zoseredzhuyut vsyu jogo energiyu zokrema metodi masovih protestiv ta yih logichnogo zavershennya pryamogo zitknennya z mashinoyu burzhuaznoyi derzhavi u vidkritij bitvi Cij meti mayut pidporyadkovuvatis vsi inshi metodi yak napriklad vikoristannya parlamentarizmu v cilyah revolyuciyi Ci zasobi takozh pripisuvalis politichnim suprotivnikam Yak predstavnik komunistichnoyi partiyi Ukrayini na kongresi vistupiv Mikola Skripnik Ustanovchij kongres Kominternu ne obgovoryuvav pitannya pro organizacijnu strukturu ta statut U rezolyuciyi iz organizacijnogo pitannya bulo vkazano sho ostatochne konstituyuvannya Komunistichnogo Internacionalu bude zdijsnene na najblizhchomu kongresi Kerivnictvo zh Kominternom doruchalosya Vikonavchomu Komitetovi do yakogo zaluchayutsya po odnomu predstavnikovi partij najznachnishih krayin Do pershogo skladu Vikonkomu povinni buli negajno nadislati svoyih predstavnikiv partiyi Rosiyi Nimechchini Nimeckoyi Avstriyi Ugorshini Balkanskoyi federaciyi Shvejcariyi Skandinaviyi Do togo zh chasu vikonannya roboti vzyali na sebe tovarishi iz tiyeyi krayini de znahoditsya Vikonavchij Komitet Takim chinom usi pershi politichni organizacijni ta kadrovi zahodi opinilisya v rukah CK RKP b Na kongresi bulo virisheno stvoriti Byuro iz 5 ti osib yak organ Vikonkomu sho maye sformuvatisya Byuro ocholiv G Zinov yev jogo u toj chas nazivali Mizhnarodnim socialistichnim abo zh komunistichnim byuro Kongres nadislav privitannya III z yizdu ukrayinskih rad II Vsesvitnij kongres 1920 roku Organizacijnij Delegati II kongresu Kominternu Lev Karahan drugij zliva Karl Radek tretij palit Mikola Buharin p yatij Mihajlo Lashevich somij u formi Maksim Gorkij dev yatij pogolivsya Volodimir Ulyanov desyatij ruki v kishenyah Sergij Zorin odinadcyatij u kapelyusi Grigorij Zinov yev trinadcyatij ruki za spinoyu Mariya Ulyanova dev yatnadcyata bila bluzka i Abram Byelyenkij u kapelyusi O Stasova ta V Ulyanov pid chas 2 go kongresu Kominternu 1920 II Vsesvitnij kongres Kominternu prohodiv vid 19 chervnya do 7 serpnya 1920 roku Na nomu bulo zakladeno organizacijnu strukturu ob yednannya ta zakripleno dominuyuchu rol rosijskih bilshovikiv piznishe Vsesoyuznoyi komunistichnoyi partiyi bilshovikiv VKP b Leninskij princip organizaciyi ta kerivnictva demokratichnij centralizm buv perenesenij i na komintern Yak naslidok deyaki partiyi sho vhodili do kominternu musili vidmovitis vid vlasnoyi poziciyi Ci komunistichni partiyi buli vimusheni peretvoritis na teritorialni predstavnictva nacionalni viddili kominternu Formalnim najvishim organom kominternu bulo viznacheno Vsesvitnij kongres yakij musit prohoditi shoroku Na praktici protyagom 24 rokiv isnuvannya kominternu vidbulos 7 kongresiv vsi v Moskvi Natomist centrom vladi stav stvorenij v Moskvi Vikonavchij komitet Komunistichnogo internacionalu Vikonkom Kominternu VKKI v yakomu dominuvali chleni KPRS Ocholyuvanij prezidiyeyu VKKI buv keruyuchim organom v promizhkah mizh vsesvitnimi kongresami ta mav pravo vtruchatis u vnutrishni spravi partij chleniv spilki Bez obgovorennya kongres uhvaliv 21 Kerivnij princip umov peremogi Komunistichnogo internacionalu yakimi stavilis pereshkodi dlya spivpraci centristskih partij Zokrema malis na uvazi ti partiyi yaki kolivalis mizh reformistskoyu ta revolyucijnoyu politikoyu Yak naslidok rozpalas Nezalezhna social demokratichna partiya Nimechchini NSDPN livo radikalne krilo yakoyi zmoglo priyednatis do kominternu Analogichni podiyi vidbuvalis v seredovishi italijskih ta francuzkih socialistiv Pershim punktom z 21 umovi bula vimoga Sistematichno ta vsebichno tavruvati reformistiv usih gatunkiv Drugim punktom vimagalos planomirne viklyuchennya vsih reformistiv ta centristiv z usih organizacij yaki bazhali priyednatis do kominternu Komunistichnij internacional vimagaye bezumovnogo ta ultimativnogo vikonannya cih vimog v najkorotshij termin Takozh v umovah vimagalos postaviti pid kontrol kerivnictva partiyi faktichno VKKI robotu z presoyu parlamentom ta profspilkami Vsi viddili buli zobov yazani stvoriti paralelnij organizacijnij aparat yakij bi u virishalnij moment spriyav bi vikonannyu partiyeyu obov yazku pered revolyuciyeyu Faktichno jshlosya pro stvorennya pidpilnih organizacij Oskilki u cej chas Chervona armiya nastupala na Varshavu kongres prijnyav vidozvu Radyansko polska vijna Robitniki i robitnici Yaksho kapitalistichna svolota usogo svitu gorlaye pro zagrozu nezalezhnosti Polshi zadlya togo shobi pidgotuvati novij pohid proti Rosiyi to znajte odne vashi rabovlasniki tremtyat boyachis sho yaksho pid udarami Chervonoyi Armiyi rozpadetsya bilogvardijska Polsha i polski robitniki zahoplyat vladu do svoyih ruk to j nimeckim avstrijskim italijskim francuzkim probitnikam bude legshe zvilnitis vid svoyih ekspluatatoriv i sho za nimi pidut uslid takozh robitniki Angliyi ta Ameriki III ta IV Vsesvitni kongresi 1921 ta 1922 rokiv Yedinij front Delegati na III Vsesvitnij kongres Kominternu V perednih ryadah znahodyatsya dvi najvidomishi predstavnici socialistichnogo ruhu z pravogo boku rosijska revolyucionerka Oleksandra Kollontaj poblizu neyi priblizno v seredini foto chetverta zliva delegatka vid KPN Klara Cetkin Dokladnishe Tretij kongres Komunistichnogo Internacionalu Iz III vid 22 chervnya do 12 lipnya 1921 ta IV vid 5 listopada do 5 grudnya 1922 Vsesvitnimi kongresami pov yazuyut porivnyano pomirkovanu politiku Kominternu Viklikano ce bulo zokrema tim sho revolyucijnij ruh yakij rozvinuvsya vnaslidok Pershoyi svitovoyi vijni ne prizviv do ochikuvanoyi svitovoyi revolyuciyi Natomist sprobi revolyuciyi u kilkoh krayinah zaznali porazki Kerivniki Komunistichnoyi partiyi Radyanskoyi Rosiyi Lenin ta Trockij buli vimusheni pereglyanuti svoyu poperednyu strategiyu Yak naslidok partiyi chleni Kominternu zvernulis do gasla ta poshuku yednosti sered livih partij Naprikinci III Vsesvitnogo kongresu Leninim bula rozroblena taktika yedinogo frontu yaku VKKI privlasniv sobi v 1921 roci Yak naslidok 1922 roku v Berlini vidbulis zustrichi predstavnikiv Kominternu z predstavnikami inshih livih partij Na IV Vsesvitnomu kongresi 1922 roku cya taktika otrimala oficijne viznannya 1923 roku buli sformovani ta korotkij chas diyali uryadi robochih nim Arbeiterregierungen social demokrativ ta KPN v zemlyah Saksoniya ta Tyuringiya Odnak stavlennya Kominternu do nerevolyucijnih socialistiv zalishalos strimanim Na IV kongresi Mikola Buharin stverdzhuvav Kozhna proletarska derzhava maye pravo na chervonu intervenciyu oskilki rozpovsyudzhennya Chervonoyi Armiyi ye rozpovsyudzhennyam socializmu proletarskoyi vladi revolyuciyi V Vsesvitnij kongres 1924 roku Stalin V Vsesvitnij kongres prohodiv z 17 chervnya do 8 lipnya 1924 na tli smerti Lenina ta borotbi za pravo stati jogo nastupnikom Na comu kongresi Stalinu vdalos zakripitis v kerivnictvi KPRS ta Kominternu Zatverdzhennya stalinskoyi teoriyi rozbudovi yaka bula protilezhnistyu Trockogo prizvelo do togo sho kominternu dovelos vidmovitis vid svoyeyi programnoyi meti rozpalennya svitovoyi revolyuciyi Natomist bula postavlena zadacha konsolidaciyi kominternu za zahist politichnoyi sistemi Radyanskogo Soyuzu Faktichno Komintern bulo peretvoreno na dodatok do KPRS ta instrument vprovadzhennya zovnishnoyi politiki Radyanskim Soyuzom Nacionalni komunistichni partiyi mali vikonuvati nakazi Moskovskogo vikonkomu Kominternu Kongres progolosiv kurs na bilshovizaciyu komunistichnih partij Ce oznachalo neobhidnist podolati social demokratichne minule komunistichnih partij ta zaminiti jogo na ideologiyu Marksizmu Leninizmu Grigorij Zinov yev ochilnik VKKI u vistupi na kongresi 19 chervnya zayaviv perezhitki social demokratiyi v nashomu vlasnomu tabori nabagato bilshe nizh mi uyavlyali Bilshovizaciya takozh bula zdijsnena kerivnictvom KPN yak zayavila Klara Cetkin na V rozshirenomu plenumi VKKI 30 bereznya 1925 roku Panove Ya povnistyu pidtrimuyu tezi bilshovizaciyi Pan Zinov yev povnistyu pravij Na zhal Ob yektivna situaciya u sviti narazi ne revolyucijna Tomu ya stavlyus do tez bilshovizaciyi komunistichnih partij yak do absolyutnoyi neobhidnosti ya ocinyuyu yiyi duzhe visoko yak bezumovno neobhidnij dopomizhnij zasib abi peretvoriti nashu partiyu na spravzhnyu masovu bilshovicku partiyu i zaraz same chas zrobiti ce Ya bachu v tezah suvore bazhannya vidokremiti v komunistichnih partiyah vsi shiro revolyucijni elementi vid pravogo oportunizmu fantazijnogo putchizmu ta livogo revolyucijnogo romantizmu na suvorij micnij ta ob yednuvalnij ideologichnij osnovi Pid chas mizhfrakcijnoyi borotbi v seredini kominternu z 1925 do 1927 rokiv liva opoziciya yaka spiralas na ideyi Trockogo ta Zinov yeva bula obmezhena Livi komunisti osoblivo ti hto vistupav proti zalezhnosti Kominternu vid Stalina zibralis chastinami v novi organizaciyi taki yak u Nimechchini ta KPI v Italiyi VI Vsesvitnij kongres 1928 roku Teza pro social fashizm Div takozh Social fashizm Do cogo chasu zberigala svij vpliv progoloshena she Leninim ideya svitovoyi proletarskoyi revolyuciyi sprava stvorennya vsesvitnoyi Radyanskoyi respubliki Na comu kongresi bula prijnyata Programa svitovoyi revolyuciyi oskilki Zhovtneva revolyuciya rozglyadalasya rosijskimi bilshovikami i partiyami Kominternu yak pochatok mizhnarodnoyi revolyuciyi proletariatu Rozpochata 1924 roku stalinizaciya Kominternu bula prodovzhena ta navit posilena na VI Vsesvitnomu kongresi yakij prohodiv z 17 lipnya do 1 veresnya 1928 roku Pid vplivom Stalina ta pislya obmezhennya vplivu Trockogo i Zinov yeva kongres sam dav uhil vlivo sho malo viznachnij vpliv na Nimechchinu kongres povnistyu vidmovivsya vid modeli yedinogo frontu livih partij Zgidno z propagandistskoyu tezoyu pro social fashizm golovnimi vorogami komunistichnogo ruhu buli ogolosheni social demokrati Taka politika Kominternu ne lishe zashkodila bud yakij spivpraci Komunistichnoyi partiyi Nimechchini z social demokratami Komunistichna partiya Nimechchini vzyala aktivnu uchast v destabilizaciyi roboti social demokratichnogo uryadu Metoyu Stalina bulo rozvaliti Vejmarsku Respubliku i vidnoviti zalezhnist Nimechchini vid Moskvi sho znikala Vin ne hotiv shob nimecki komunisti prijshli do vladi bo todi voni stali bi nekontrolovanimi Ce protistoyannya livih partij spriyalo poshirennyu vplivu nacional socialistiv ta yih prihodu do vladi 1933 roku Golova KPN Ernst Telman zayaviv u svoyij promovi na kongresi sho kontrrevolyucijni social demokrati ob yednalis povnistyu z vijskovimi operaciyami kapitalistichnoyi burzhuaziyi proti Radyanskogo Soyuzu a German Myullyer chinnij rejhskancler vid social demokrativ persh za vse buv zajnyatij pidgotovkoyu do vijni proti Radyanskogo Soyuzu Telman zasudiv vsi social demokratichni uryadi v Yevropi yak social zardnicki ta zaklikav do yih povalennya shlyahom mobilizaciyi proletarskih mas Svitova ekonomichna kriza sho pochalas 1929 roku radikalizuvala robitnichi ruhi v bagatoh galuzyah promislovosti ta dala novij shans livorevolyucijnim komunistichnim partiyam Ale viddili kominternu ne zmogli skoristatis ciyeyu nagodoyu Najvazhlivishij viddil za mezhami Radyanskogo Soyuzu Komunistichna partiya Nimechchini zrosla z 130 000 chleniv ta 3 2 miljoniv viborciv 1928 roku do 252 000 chleniv ta 6 miljoniv viborciv v listopadi 1932 roku Cherez radikalnu politiku kominternu ta tezu pro social fashizm partiya vtratila mozhlivist vhodzhennya do koalicij Takim chinom KPN opinilas v izolyaciyi bez shansiv na uchast u formuvanni legitimnoyi vladi parlamentskimi zasobami Tim chasom na inshomu boci politichnogo spektru zrostav nacional socializm Pislya zdobuttya vladi Gitlerom u Nimechchini 1933 roku KPN ta SPN buli zaboroneni Chleni partij buli dopravleni do novostvorenih koncentracijnih taboriv Takim chinom bulo likvidovano najvazhlivishij ta najpotuzhnishij viddil kominternu za mezhami Radyanskogo Soyuzu Odnak ce zhodnim chinom ne vplinulo na zatverdzhenu strategiyu protidiyi social fashizmu Vid 28 listopada do 12 grudnya v Moskvi prohodiv XIII plenum Vikonkomu kominternu Sekretar Otto Kuusinen ozvuchiv osnovni tezi Nezvazhayuchi na zagrozu fashistskogo zakolotu chi zagrozi imperialistichnoyi vijni chi v zaznachenij krayini vzhe vinikla revolyucijna situaciya yaka vidkrivaye shlyah do vladi proletariatu za bud yakih umov vpliv social fashistiv na trudovi masi ye tiyeyu pereshkodoyu yaku slid podolati U zv yazku z cim nastupnik Telmana chlen prezidiyi Vikonkomu kominternu Vilgelm Pik naprikinci 1933 roku zayaviv Nimechchina marshuye do proletarskoyi revolyuciyi Yak dokaz Pik naviv te sho nepidkoreni fashistskoyu diktaturoyu trudovi masi Nimechchini znovu zbirayut sili dlya ataki Diktatura stala mozhlivoyu lishe tomu sho cherez politiku social demokrativ u KPN bula vkradena pidtrimka bilshosti trudovogo klasu Providni funkcioneri kominternu stavilis do nacizmu yak do korotkogo epizodu v istoriyi nimeckoyi politiki ta ochikuvali na jogo strimkij zanepad Odnak protyagom 1934 roku Gitleru vdalos konsoliduvati svoyu vladu zokrema shlyahom usunennya kerivnictva SA pid chas tak zvanoyi Nochi dovgih nozhiv V zovnishnij politici nim bulo vzyato kurs na protistoyannya iz Radyanskim Soyuzom zbilshennya vidatkiv na ozbroyennya vprovadzhennya zagalnogo vijskovogo obov yazku ta ukladannya ugodi z Velikoyu Britaniyeyu pro flot Na comu tli Stalin buv vimushenij zminiti zovnishnyu politiku Radyanskogo Soyuzu ta napryam diyalnosti kominternu Bazhanim stav soyuz iz zahidnimi demokratichnimi krayinami skerovanij proti nacistskoyi Nimechchini VII Ostannij vsesvitnij kongres 1935 roku Narodnij front Dokladnishe Somij kongres Komunistichnogo Internacionalu Div takozh Yezhovshina Provedennya kongresu obumovlyuvalosya pershochergovistyu ne zavdannya pidgotovki socialistichnoyi revolyuciyi a antifashistskih ta antivoyennih zavdan sho bulo pov yazane zi zminoyu mizhnarodnoyi situaciyi i prihodom do vladi u Nimechchini nacional socialistiv z yih politikoyu revanshu Povorot Kominternu do antifashistskoyi strategiyi ta politiki narodnogo frontu sho vidpovidav zovnishnopolitichnij koncepciyi kerivnictva SRSR zdijsnyuvavsya za aktivnoyi uchasti kerivnictva VKP b Sa me Politbyuro CK VKP b keruvalo pidgotovkoyu ta provedennyam kongresu Vono utochnilo poryadok dennij kongresu J Stalin dav vkazivki G Dimitrovu shodo zmistu tez pidgotovlenih kerivnictvom Kominternu do kongresu Politbyuro viznachilo sklad kerivnih organiv Kominternu Na VII Vsesvitnomu kongresi sho prohodiv vid 25 lipnya do 20 serpnya 1935 roku bulo oficijno zmineno poperednyu liniyu ta skasovano teoriyu social fashizmu Vzhe u lipni 1934 roku Komunistichna partiya Franciyi na choli z Morisom Torezom uklala soyuz iz socialistami Za yih prikladom ta pid gaslom narodnogo frontu nacionalni komunistichni partiyi stali ukladati soyuzi iz socialistichnimi social demokratichnimi ta inshimi antifashistskimi liberalnimi ta burzhuaznimi silami Okremi viddili vitali novu politiku oskilki vona dozvolila podolati izolyaciyu ostannih rokiv Politika narodnogo frontu chasto viznachalas yak strategiya oskilki vona ne stavila pid sumniv osnovnij programnij punkt vstanovlennya diktaturi proletariatu ta rozbudovu socializmu radyanskogo tipu Opislya kongresu istotno zminivsya mehanizm vzayemnogo zv yazku Politbyuro CK VKP b ta VKKI oskilki bulo sformovane kerivnictvo kotromu Politbyuro i osobisto Stalin doviryali povnistyu Politbyuro perestalo prijmati rishennya shodo kominternovskoyi politiki za vinyatkom pitan finansuvannya jogo diyalnosti provedennya mizhnarodnih antivoyennih ta antifashistskih kampanij ta peremishennya cherez kordon SRSR znachnih mas lyudej shuc bundivciv sudetskih komunistiv bijciv interbrigad Ale na praktici zhodne rishennya verhivki Kominternu ne prijmalosya bez zgodi Politbyuro CK VKP b abo J Stalina U Kominterni takozh vidbulasya podalsha centralizaciya vladi Plenumi VKKI ne provodilisya proekti osnovnih postanov Prezidiyi ta Sekretariatu VKKI podavalisya do Politbyuro CK VKP b Novij mehanizm dozvoliv kerivnictvu VKP b kontrolyuvati ta spryamovuvati u potribnomu napryamku politiku Kominternu Diyalnist Kominternu u peredvoyenni roki Nimecko Radyanskij pakt pro nenapad mistiv domovlenosti pro podil sfer vplivu yaki buli vtileni v nastupni dva roki vijskovoyu siloyu Partiyi Kominternu buli zagnani u gluhij kut napriklad neobhidnistyu viznannya aneksiyi Pogodzhena paktom Radyansko finska vijna prizvela do izolyaciyi komunistichnih partij vid naselennya svoyih krayin Pislya pochatku Polskoyi kampaniyi Franciya ta Velika Britaniya 3 veresnya 1939 roku ogolosili vijnu Tretomu Rejhu Radyanskij narkom zovnishnih sprav V yacheslav Molotov 31 zhovtnya nazvav agresorami Angliyu ta Franciyu Komintern buv vimushenij 6 listopada oficijno viznati sho jshlosya pro imperialistichnu vijnu z oboh bokiv ta osnovna provina lezhit na Angliyi ta Franciyi Cya faza koli Komintern mav zadovolnyati ugodam z nacistami zavershilas 22 chervnya 1941 r napadom Nimechchini na Radyanskij Soyuz Protyagom cih rokiv bagato komunistiv polishili svoyi partiyi ta povernulis spinoyu do Kominternu yakij vtrativ politichnu doviru ta vpliv Dosvid zalezhnosti nacionalnih komunistichnih partij vid KPRS ta zovnishnoyi politiki Radyanskogo Soyuzu prizveli do togo sho pislya 1945 voni stali na novij shlyah Nezalezhni vid radyanskogo vplivu komunistichni partiyi stali nazivatis pislya 1970 h rokiv yevrokomunistami Rozpusk 1943 roku Bulo vzhe davno vidomo sho i Vinston Cherchill i Franklin Ruzvelt napolyagali na ro zpuskovi Kominternu U listopadi 1940 roku iz Kominternu vishla Komunistichna partiya SShA U kvitni 1941 roku Stalin rozglyadav mozhlivist novih peregovoriv iz Gitlerom Dlya yih pidgotovki 20 kvitnya vin u prisutnosti Molotova Kalinina Voroshilova Andryeyeva Mikoyana Kaganovicha Shvernika Sherbakova Zhdanova Malenkova proviv rozmovu iz G Dimitrovim shodo majbutnogo Kominternu J Stalin zaznachiv sho vid chasu stvorennya Kominternu zminilisya umovi diyalnosti kompartij i stanovishe yih yak sekcij Kominternu stalo na zavadi yih diyalnosti i rishuche i yasno postaviv pitannya pro podalshe isnuvannya Kominternu na najblizhchij period i shodo novih form internacionalnih zv yazkiv ta internacionalnoyi roboti v umovah svitovoyi vijni Generalnij sekretar VKKI G Dimitrov sprijnyav propoziciyu Stalina pro pripinennya diyalnosti Kominternu cilkom serjozno i proviv rozmovi na cyu temu iz D Manuyilskim A Zhdanovim P Tolyatti M Torezom Peredbachalosya stvorennya novogo organu informaciyi ta ideologichnoyi i politichnoyi dopomogi kompartiyam Ale trudnoshi realizaciyi novogo proektu obumovlyuvalisya tim sho okrim vidimoyi vsim verhivki Kominternu vikonkomu jogo prezidiyi sekretariatu yaka viznachala direktivi dlya sekcij Kominternu zatverdzhuvala sklad kerivnih organiv provadila propagandistsku robotu spryamovuvala j kontrolyuvala diyalnist chiselnih politemigrantiv u SRSR diyala kolosalna pidvodna chastina ajsberga specsluzhbi radiocentri propagandistskij aparat kadri Voseni 1941 roku Moskovska shtab kvartira aparatu Kominternu pid zagrozoyu strimkogo prosuvannya vijsk Nimechchini bula evakujovana do viddalenogo mista Ufa u Bashkiriyi 15 travnya 1943 roku Vikonavchij komitet Komunistichnogo Internacionalu ogolosiv pro rozpusk do 10 chervnya U postanovi zaznachalosya sho Prezidiya Vikonavchogo Komitetu Komunistichnogo Internacionalu ne mayuchi mozhlivosti v umovah svitovoyi vijni sklikati Kongres Komunistichnogo Internacionalu dozvolyaye sobi vnesti na zatverdzhennya sekcij Komunistichnogo Internacionalu taku propoziciyu Komunistichnij Internacional yak kerivnij centr mizhnarodnogo robitnichogo ruhu rozpustiti zvilnivshi sekciyi Komunistichnogo Internacionalu vid zobov yazan sho viplivayut iz statutu ta rishen Kongresiv Komunistichnogo Internacionalu dd dd Oprilyudnennya ciyeyi postanovi stalo nespodivankoyu dlya bagatoh funkcioneriv Kominternu Pislya otrimannya pidtverdzhennya vid 31 komunistichnih partij organi Kominternu pripinili svoyu diyalnist yihni funkciyi bulo pokladeno na Mizhnarodnij viddil CK KPRS Vihodili z togo sho postanova VKKI spiralas na nakaz Stalina Sam Stalin u listi korespondentovi agenciyi Rojters Kingovi 28 travnya 1943 roku zayaviv sho stosovno rozpusku Kominternu slid nagolositi na dvoh momentah sho Moskva ne maye namiru vtruchatisya v spravi inshih krayin ta bilshovizuvati yih a takozh sho komunistichni partiyi diyali v interesah vlasnih narodiv a ne zgidno z nakazom zzovni U toj zhe chas J Stalin zaznachiv sho rozpusk Kominternu polegshuye robotu patriotiv svobodolyubivih krayin z ob yednannya progresivnih sil svoyeyi krayini nezalezhno vid yih partijnosti ta religijnih perekonan v yedinij nacionalno vizvolnij tabir dlya rozgortannya borotbi proti fashizmu Vzagali rozpusk Kominternu buv postupkoyu Stalina soyuznikam Britaniyi ta SShA za pidtrimku proti Gitlera Na cej chas organizaciya ne mala politichnogo vplivu Hronologiya rozpusku Kominternu 1941 rik 20 kvitnya vidbulasya rozmova J Stalina iz G Dimitrovim u prisutnosti Molotova Kalinina Voroshilova Andryeyeva Mikoyana Kaganovicha Shvernika Sherbakova Zhdanova Malenkova U rozmovi J Stalin zaznachiv sho vid chasu stvorennya Kominternu zminilisya umovi diyalnosti kompartij i stanovishe yih yak sekcij Kominternu stalo na zavadi yih diyalnosti J Stalin rishuche i yasno postaviv pitannya pro podalshe isnuvannya Kominternu na najblizhchij period i shodo novih form internacionalnih zv yazkiv ta internacionalnoyi roboti v umovah svitovoyi vijni 21 kvitnya G Dimitrov obgovoryuvav iz Erkoli Palmiro Tolyatti ta Morisom Torezom pitannya pro pripinennya diyalnosti VKKI yak kerivnoyi instanciyi dlya kompartij na najblizhchij period Zamist VKKI stvoriti organ informaciyi ta ideologichnoyi dopomogi kompartiyam 31 zhovtnya u listi do J Stalina G Dimitrov proponuye u zv yazku iz pereyizdom do Ufi vidnajti zovnishno inshu formu dlya Kominternu vvazhayuchi sho politichno vigidnishe shob vin isnuvav pid viglyadom napriklad Institutu iz vivchennya mizhnarodnih pitan 1943 rik 8 travnya do G Dimitrova ta D Manuyilskogo dovoditsya propoziciya kerivnictva CK VKP b shodo pidgotovki dokumentu pro rozpusk Kominternu 10 travnya voni pochinayut robotu nad proektom postanovi prezidiyi VKKI pro rozpusk 11 travnya pidgotovlenij proekt terminovo peredayetsya J Stalinu ta V Molotovu Vvecheri J Stalin u prisutnosti V Molotova prijmaye G Dimitrova ta D Manuyilskogo i shvalyuye proekt postanovi Pezidiyi VKKI Tut zhe obgovoryuyetsya i sposib prijnyattya ciyeyi postanovi Pered zakritim zasidannyam Prezidiyi VKKI 13 travnya J Stalin peredaye G Dimitrovu svoyi vkazivki ne pospishati iz prijnyattyam postanovi dati mozhlivist chlenam Prezidiyi 2 3 dni podumati i vnesti popravki za kordon poki sho postanovu ne nadsilati poturbuvatisya shob ne sklalos vrazhennya sho mi prosto viganyayemo inozemnih tovarishiv Proekt postanovi na zakritomu zasidanni prezidiyi VKKI buv prijnyatij za osnovu 17 travnya na zakritomu zasidanni prezidiyi VKKI pislya vnesennya deyakih popravok virisheno opublikovati proekt za pidpisami chleniv prezidiyi sho na toj chas znahodilisya v SRSR yak propoziciyu sekciyam dlya zatverdzhennya z yih boku 18 travnya usi materiali buli nadislani J Stalinu ta V Molotovu G Dimitrov prosiv u nih podalshih vkazivok 19 travnya vidbulosya zakrite zasidannya Prezidiyi VKKI de rozglyadalisya pitannya pro nacionalne radiomovlennya zv yazok iz bratnimi kompartiyami agentstvo Supress kadri kompartij sho znahodilisya v SRSR partijnu shkolu sho isnuvala dlya cih kadriv vidavnictvo literaturi inozemnimi movami arhiv Kominternu ta okremih partij biblioteku pro sho G Dimitrov dopoviv listom na adresu J Stalina ta G Malenkova 21 travnya G Dimitrov ta D Manuyilskij buli prisutni na zasidanni politbyuro CK VKP b de rozglyadalas postanova Prezidiyi VKKI pro rozpusk Kominternu Pislya vistupu J Stalina postanova odnogolosno prijmayetsya politbyuro 22 travnya postanova publikuyetsya u gazeti Pravda ta u inshih centralnih gazetah SRSR 8 chervnya vidbulosya ostannye zasidannya prezidiyi VKKI prisvyachene oznajomlennyu iz dumkami vislovlenimi sekciyami Kominternu Oskilki zhodna iz sekcij ne vislovila zaperechen bulo virisheno pripiniti diyalnist usih organiv Kominternu iz 10 chervnya 1943 roku Rishennya poshiryuvalosya takozh i na usi organi Komunistichnogo Internacionalu molodi sho vvazhavsya sekciyeyu Kominternu 20 travnya V Molotov pribuv do Londona dlya peregovoriv iz anglijskim uryadom najvazhlivishim pitannyam yakih uryad SRSR vvazhav vidkrittya drugogo frontu u Zahidnij Yevropi Iz Londona vin 27 travnya viletiv do SShA dlya zustrichi z prezidentom F Ruzveltom V oprilyudnenih rezultatah roboti proektu Venona znahoditsya tayemne povidomlennya KDB vsim pidrozdilam v inshih krayinah z vkazivkami pro povodzhennya iz zaverbovanimi shpigunami v komunistichnih partiyah pislya rozpusku Kominternu Mizhnarodna reakciya na rozpusk Kominternu Nimecka propaganda nazvala rishennya pro rozpusk tryukom Moskvi Deyaki kola Angliyi i SShA vimagali rozpusku nacionalnih komunistichnih partij ta proponuvali svoyim uryadam visunuti ultimatum pro rozpusk kompartij yak umovu podalshogo isnuvannya antifashistskoyi koaliciyi Sluzhba Kremlyu Komintern kontrolyuvav partiyi shlyahom priznachennya specialnih predstavnikiv vidilennyam finansovoyi dopomogi ta vimogoyu zhorstkoyi disciplini Vidmova sliduvannyu liniyi partiyi prizvodila do viklyuchennya z partijnih lav Do 1945 roku rozviduvalni sluzhbi SRSR mali tisni zv yazki z zakordonnimi komunistami Chleni komunistichnih partij peretvorilis na dzherelo informaciyi ta spriyali verbuvannyu agentiv Bagato hto iz zakordonnih agentiv radyanskoyi rozvidki spochatku virili v te sho pracyuyut na Komintern Za agenturoyu Kominternu veli sposterezhennya policiya ta rozviduvalni upravlinnya Franciyi Angliyi Shveciyi Nimechchini Yaponiyi SShA Kitayu Britanskoyi Indiyi Turechchini Afganistanu i zvichajno zh Radyanskoyi Rosiyi i SRSR Za dopomogoyu agenturi Kominternu buli stvoreni sekretni radiomerezhi dlya pidtrimki zv yazku inozemnih komunistichnih partij ta agentiv rozvidki iz moskovskimi specsluzhbami Protyagom 1930 h Komintern mav tri kanali radiozv yazku iz Komunistichnoyu partiyeyu SShA Takozh isnuvali kanali radiozv yazku iz zahidno ta centralnoyevropejskimi komunistichnimi partiyami Ci kanali zv yazku dozvolyali radyanskim rozviduvalnim sluzhbam otrimuvati dostup do osobistih danih kandidativ v partiyu ta shilyati chleniv partiyi do spivpraci v rozviduvalnih operaciyah Za pravlinnya Josipa Stalina kerivnictvo Kominternom bulo piddane chistkam vid disidentiv ta pidozryuvanih vorogiv V chasi Yezhovshini polska ugorska avstrijska ta nimecka kompartiyi buli piddani istotnim peresliduvannyam Cile kerivnictvo polskoyi partiyi ta bilsha chastina kerivnictva ugorskoyi avstrijskoyi ta nimeckoyi partij buli abo rozstrilyani abo znisheni v GULAGu Ponad 1100 nimeckih komunistiv buli zaareshtovani NKVS 132 z nih pislya pidpisannya Paktu Molotova Ribbentropa zgidno z tayemnoyu ugodoyu buli peredani Gestapo Radyanska poshtova marka ros Rihard Zorge Do vidomih agentiv radyanskoyi rozvidki yaki buli zaverbovani ta spivpracyuvali z Kominternom nalezhat zokrema Rihard Zorge 1895 1944 chlen komunistichnoyi partiyi Nimechchini agent radyanskoyi rozvidki v riznih krayinah ta v Yaponiyi protyagom Drugoyi svitovoyi vijni angl Earl Russel Browder 1891 1973 lider amerikanskih komunistiv golova Komunistichnoyi partiyi SShA protyagom 1930 h ta pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Mav kodovi imena Kermanich angl Helmsman ta batko angl Father angl Arnold Deutsch 1904 aktivist Komunistichnoyi partiyi Avstriyi i Kominternu Zajmavsya poshukom ta verbuvannyam novih agentiv angl Katherine Harris 1900 1966 kohanka i mozhlivo druzhina Erla Broudera Bula z nim v Kitayi na vikonanni zavdannya Kominternu Narodzhena v Britaniyi she koli Keterin bula ditinoyu yiyi rodina immigruvala do Kanadi de pidlitkom zahopilas ideyami komunizmu Cherez nedisciplinovanist ta komprometuyuchi zv yazki i lyubovni aferi z inshimi agentami viklikala nevdovolennya svogo kerivnictva V 1946 roci bula perepravlena do SRSR Znahodilas pid slidstvom Pislya 10 rokiv uv yaznennya bula vipushena na volyu v 1956 roci Pomerla v SRSR v 1966 roci angl Josef Peters pribl 1895 nelegalno immigruvav do SShA pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Sluzhiv bojovikom v KP SShA V 1931 roci podorozhuvav do Moskvi de prohodiv pidgotovku abi ocholiti nelegalnij viddil Kominternu pri KP SShA Buv kuratorom Peters davav svidchennya Komisiyi z rozsliduvannya antiamerikanskoyi diyalnosti ale vidmovivsya dati vidpovid na pitannya pro rozviduvalnu diyalnist Deportovanij do Ugorshini Gerbert Myuller nim Dr Herbert Muller 1885 1966 za danimi britanskoyi rozvidki agent kominternu v Kitayi Buv prichetnij do vikradennya ta zagibeli Gareta Dzhounza valijskogo zhurnalista kotrij vpershe oprilyudniv informaciyu pro Golodomor v Ukrayini 1932 1933 rokiv u zahidnij presi pid chas podorozhi po Kitayu u Vnutrishnij Mongoliyi 1935 roku U roboti Kominternu takozh brali uchast Ho Shi Min 1890 1969 lider v yetnamskih marksistiv revolyucioneriv prem yer ministr 1945 1955 ta prezident Demokratichnoyi Respubliki V yetnam 1945 1969 ocholyuvav V yetkong pid chas vijni u V yetnami Brav uchast v zasnuvanni Komunistichnoyi partiyi Franciyi Vstupiv do Kominternu 1923 r v Moskvi brav uchast v P yatomu kongresi v chervni 1924 r Opoziciya u Kominterni Rozvitok Kominternu ta jogo sekcij vid samogo yih stvorennya vidbuvavsya u borotbi z riznimi vidami opoziciyi Yak osnovnij i samij nebezpechnij vid opoziciyi kerivninictvom Kominternu rozglyadalasya prava oportunistichna sho viplivala zi strahu pered trudnoshami borotbi iz pereocinki sil voroga i nedoocinki sil proletariatu ta jogo soyuznikiv Odnochasno vistupala j tak zvana liva abo zh ultraliva opoziciya dzherelom yakoyi vvazhalisya revolyucijna neterplyachka pragnennya perestribuvati cherez pevni etapi borotbi vidmovlyatisya vid deyakih na danij stadiyi neobhidnih zasobiv borotbi obmezhuyuchis lishe zasobami revolyucijnimi za formoyu Represiyi kerivnictva SRSR proti Kominternu ta kompartij inshih krayin Bagato funkcioneriv Kominternu stali zhertvami stalinskih chistok 1930 h rokiv ta she bilshe potrapili do polya zoru diktatora abo stali figurantami pokazovih procesiv ta peresliduvannya yak napriklad Grigorij Zinov yev ta Mikola Buharin suchasnik cih procesiv kotrij buv v Moskvi v oprilyudnenij u 1950 ti roki avtobiografiyi pisav Inozemnih komunistiv sho prozhivali v Moskvi ci podiyi zachepili zovsim po inshomu Za kilka misyaciv bulo zatrimano stilki funkcioneriv Kominternu yak nikoli za 20 rokiv do cogo v usih burzhuaznih krayinah razom uzyatih Samij perelik imen zajnyav bi cili storinki Peresliduvannya zaznali bagato funkcioneriv KPN chleni centralnogo komitetu KPN yaki spodivalis znajti pislya prihodu do vladi Gitlera bezpechnij pritulok u Radyanskomu Soyuzi Sered nih kotrij buv prisutnim na ustanovchomu kongresi 1919 roku Vnaslidok operaciyi NKVS tak zvana Polska operaciya NKVS bulo zamordovano ta vidpravleno do GULAGu bagato etnichnih polyakiv gromadyan SRSR A vzhe 28 listopada 1937 r Komunistichna partiya Polshi bula likvidovana rezolyuciyeyu VKKI U kativnyah NKVS SRSR bulo vbito 25 chleniv CK kompartiyi Yugoslaviyi Sered inshih Filip Filipovich serb Filip Filipoviћ pershij kerivnik partiyi na V kongresi Kominternu obranij chlenom VKKI Sima Markovich serb Sima Markoviћ na III kongresi Kominternu obranij chlenom VKKI generalnij sekretar CK Milan Gorkich serb Milan Gorkiћ zaareshtovanij pryamo na vokzali u Moskvi vvazhayetsya sho pershi represiyi NKVS proti yugoslavskih komunistiv pochalisya 1932 roku za jogo povnoyi pidtrimki Voislav Vujovich serb Voјislav Vuјoviћ odin iz kerivnikiv chlen VKKI vikladach Komunistichnogo universitetu nacionalnih menshin Zahodu Vladimir Chopich serb Vladimir Ћopiћ kerivnik komunistichnoyi sekciyi yugoslaviv sho voyuvali na boci Chervonoyi armiyi pid chas gromadyanskoyi vijni u Rosiyi predstavnik KPYu u Kominterni instruktor Kominternu komisar Interbrigadi u Ispaniyi bulo prijnyate rishennya takozh pro aresht J Tito serb Јosip Broz Tito sprava jogo rozglyadalasya Internacionalnoyu kontrolnoyu komisiyeyu Kominternu za zvinuvachennyam u trockizmi ta u serjoznih politichnih pomilkah pri perekladi serbskoyu movoyu Korotkogo kursu istoriyi VKP b J Stalina i lishe poziciya G Dimitrova ta V Florina vryatuvali jogo Naprikinci 30 h rokiv buli znisheni predstavniki komunistiv Britanskoyi Indiyi Chattopadhyaya Virendranaht gindi व र न द रन थ चट ट प ध य य chlen socialistichnoyi partiyi Franciyi chlen kompartiyi Nimechchini uchasnik III kongresu Kominternu odin iz organizatoriv Vsesvitnogo antiimperialistichnogo kongresu Bryussel 1927 chlen Generalnoyi radi antiimperialistichnoyi ligi pracivnik Kominternu vid 1933 doktor filosofiyi Gamburzkij universitet starshij naukovij spivrobitnik Leningradskogo institutu antropologiyi ta etnografiyi AN SRSR Muhardzhi Aboni chlen Indijskoyi revolyucijnoyi partiyi chlen VKP b odin iz organizatoriv Indijskoyi komunistichnoyi partiyi u Rosiyi Tashkent 1920 profesor Moskovskogo derzhavnogo universitetu Lugani Gulyam Ambiya Han uchasnik III kongresu Kominternu chlen VKP b redaktor perekladach Vsesoyuznogo komitetu radiomovlennya Na nakazi pro yih vbivstvo ye pidpisi J Stalina V Molotova K Voroshilova A Mikoyana Komintern upovnovazhiv Milana Gorkicha yak svogo predstavnika zajmatisya chistkoyu nesluhnyanih ispanskih anarhistiv Vvazhayetsya sho kilkoh kerivnih diyachiv kompartiyi Yugoslaviyi vbili agenti NKVS SRSR pid chas gromadyanskoyi vijni u Ispaniyi de voni voyuvali u skladi Interbrigad U serpni 1937 roku D Manuyilskij na zasidanni VKKI ogolosiv sho usi kerivniki polskoyi kompartiyi vid 1919 roku ye agentami diktatora Polshi Yu Pilsudskogo Partiya bula rozpushena rishennyam VKKI Bilshist kerivnikiv partiyi buli viklikani do Moskvi i znisheni Sprobi eksportu revolyuciyiNa II Vsesvitnomu kongresi Kominternu buv prijnyatij serpen 1920 de bula vikladena programa priskorennya revolyuciyi u Yevropi za dopomogoyu Chervonoyi armiyi Radyanskoyi Rosiyi ta vstanovlennya politichnoyi vladi yevropejskogo proletariatu u formi Rad z majbutnim voz yednannyam cih radyanskih yevropejskih ta azijskih respublik iz Radyanskoyu Rosiyeyu Komunistichnij Internacional ye partiya revolyucijnogo povstannya mizhnarodnogo proletariatu Radyanska Nimechchina ob yednana iz Radyanskoyu Rosiyeyu viyavilas bi vidrazu silnishoyu za usi kapitalistichni derzhavi razom uzyati Spravu Radyanskoyi Rosiyi Komunistichnij Internacional ogolosiv svoyeyu spravoyu Mizhnarodnij proletariat ne vklade mecha do pihov do togo chasu dopoki Radyanska Rosiya ne vklyuchitsya lankoyu do federaciyi Radyanskih respublik usogo svitu She zadovgo do prijnyattya programi 1 zhovtnya 1918 roku V Ulyanov vvazhav sho Mizhnarodna revolyuciya nablizilas za tizhden na taku vidstan sho iz neyu treba rahuvatisya yak iz podiyeyu dniv najblizhchih U listi do Ya Sverdlova ta L Trockogo vin pisav sho nimeckim trudyashim miljonam mi bratnij soyuz h l i b dopomogu vijskovu p o ch i n a ye m o g o t u v a t i Armiya v 3 miljoni musit buti u nas na vesnu dlya dopomogi mizhnarodnij robitnichij revolyuciyi 23 lipnya 1920 roku Golova Radi robitnichoyi ta selyanskoyi oboroni Radyanskoyi Rosiyi V Lenin ociniv stanovishe u Kominterni yak prechudove Zinov yev Buharin a takozh i ya vvazhayemo sho varto bulo bi zaohotiti revolyuciyu zaraz zhe uv Italiyi Moya osobista dumka sho dlya cogo potribno radyanizuvati Ugorshinu a mozhe buti takozh Chehiyu ta Rumuniyu Ugorshina U drugij polovini 1918 roku pochalasya pidgotovka do sprobi yeksportu revolyuciyi do Ugorshini Dlya cogo RKP b bula vikoristana ugorska grupa Federaciyi inozemnih grup pri CK RKP b U zhovtni 1918 roku blizko 20 komunistiv ciyeyi grupi nelegalno pribulo do Ugorshini 4 listopada voni ogolosili pro stvorennya Komunistichnoyi partiyi Ugorshini U listopadi zh do Ugorshini pribuv golova Federaciyi inozemnih grup pri CK RKP b Bela Kun z ishe 80 ma komunistami Vin stav golovoyu kompartiyi Naprikinci 1918 na pochatku 1919 roku pribulo she 250 300 bilshovickih agitatoriv ta emisariv Skoristavshis finansovoyu dopomogoyu Radyanskoyi Rosiyi ugorski komunisti zmogli rozshiriti revolyucijnu propagandu ta posiliti svij vpliv 18 lyutogo voni perejshli do radikalnih dij organizuvavshi napad na gazetu social demokrativ Nepsava Golos narodu Pid chas napadu bulo vbito 8 ta poraneno blizko 100 osib Tiyeyi zh nochi Bela Kun ta jogo shtab buli zaareshtovani 21 bereznya she perebuvayuchi u v yaznici Bela Kun dosyag ugodi iz social demokratami i togo zh dnya zavdyaki ogoloshenij vidstavci prezidenta Mihaya Karoyi buv vidpushenij na volyu Togo zh dnya komunisti progolosili stvorennya Radyanskoyi respubliki ta Revolyucijnoyi Derzhavnoyi radi sho skladalasya za prikladom rosijskih bilshovikiv iz narodnih komisariv Narodnim komisarom torgivli stav Matiyash Rakoshi narkomom ekonomiki sho skoro po tomu stali diyachami Kominternu V Lenin pidtrimuvav postijnij telegrafnij zv yazok iz Bela Kunom 218 peregovoriv ta povidomlen za 133 dni i davav vkazivki shodo diyalnosti komunistiv Vin poradiv rozv yazati chervonij teror rozstrilyuvati social demokrativ ta dribnih burzhua 7 kvitnya V Lenin peredaye cherez B Kuna privitannya Bavarskij radyanskij respublici Vin stavit pitannya pro prosuvannya Chervonoyi armiyi cherez Galichinu i Bukovinu dlya zv yazku iz Radyanskoyu Ugorshinoyu vstanoviti micnij zv yazok zalizniceyu iz Radyanskoyu Ugorshinoyu 13 travnya V Lenin povidomlyav B Kunu sho ukrayinski vijska sho peremogli rumuniv perejshli Dnister Komunisti vzhili represij shodo yevreyiv zaklikali do znishennya yevreyiv yaki ne hotili jti na front a takozh zaareshtuvali 5000 polskih yevreyiv sho priyihali do Ugorshini za proviziyeyu Vreshti resht nalashtuvavshi proti sebe znachnu chastinu naselennya ne mayuchi mozhlivosti chiniti sprotiv Rumuniyi sho spodivalasya siloyu virishiti superechku shodo Transilvaniyi radyanski kerivniki vzhe vtrachali vladu 1 serpnya proti Bela Kuna buv organizovanij putch jmovirno radikalnimi pribichnikami Tibora Samueli Bela Kun utik iz Budapeshta i viyihav do Radyanskoyi Rosiyi Rakoshi ta Varzi takozh vdalosya vtekti do Rosiyi Samueli namagavsya perebratisya do Avstriyi ale zatrimanij na kordoni zapodiyav sobi smert Ugorska radyanska respublika proisnuvala do 1 serpnya 1919 roku Buharske hanstvo 1920 roku vijska Radyanskoyi Rosiyi pid komanduvannyam M Frunze dopomogli vstanoviti radyansku vladu u Buhari Polsha Chudo na Visli rozgrom Chervonoyi armiyi pid komanduvannyam M Tuhachevskogo togo zh roku vryatuvalo vid takoyi zh doli Polsku respubliku 23 lipnya 1920 roku pid chas roboti II kongresu Kominternu Politbyuro CK RKP b vzhe bulo zatverdilo sklad marionetkovogo Timchasovogo revolyucijnogo komitetu Polshi zarodok radyanskogo uryadu Zakavkazzya Gruziya Virmeniya Azerbajdzhan U 1920 1921 rokah vdalosya zdijsniti radyanizaciyu Zakavkazzya Gruziyi Virmeniyi Azerbajdzhanu XI armiyeyu RSChA na choli iz S Kirovim Nimechchina Velikim zaplanovanim Kominternom zakolotom mala stati revolyuciya u Nimechchini 17 bereznya 1920 roku V Lenin telegrafuvav J Stalinu pro neobhidnist maksimalno priskoriti ovolodinnya Krimom oskilki gromadyanska vijna u Nimechchini mozhe primusiti nas rushiti na zahid na dopomogu komunistam U nakazi M Tuhachevskogo komanduvacha Zahidnim frontom sho nastupav na Varshavu movilosya Na bagnetah mi prinesemo trudyashomu lyudstvu shastya ta mir Vpered na Zahid A v cej chas na sceni Bolshogo teatru u Moskvi de vidbuvalisya zasidannya II kongresu Kominternu na velicheznij elektrifikovanij karti teatru radyansko polskih vijskovih dij sho yiyi delegati kongresu nazivali kartoyu svitovoyi revolyuciyi kerivniki Kominternu poznachali praporcyami prosuvannya mizhnarodnoyi Chervonoyi armiyi do Varshavi Persha sproba revolyuciyi u Nimechchini bula zdijsnena 1921 roku Za nakazom Golovi Vikonavchogo komitetu Kominternu G Zinov yeva do Nimechchini buv napravlenij Bela Kun Vin priviz CK Kompartiyi Nimechchini nakaz Vikonkomu Kominternu sho stverdzhuvav oskilki u Nimechchini sklalas revolyucijna situaciya to komunistichna partiya povinna vzyati vladu u svoyi ruku shlyahom zbrojnogo povstannya 4 bereznya CK Kompartiyi Nimechchini opublikuvav u gazeti Rote Fane nim Die Rote Fahne zaklik do nimeckogo proletariatu negajno rozpochati borotbu za povalennya uryadu i vstanovlennya vladi robitnichogo klasu a takozh ukladennya oboronnogo i nastupalnogo soyuzu iz Radyanskoyu Rosiyeyu Komunisti organizuvali seriyu strajkiv Uryad zaareshtuvav kilkoh komunistichnih vozhdiv 22 bereznya buv ogoloshenij zagalnij strajk u mistah Centralnoyi Nimechchini Iz jogo pochatkom komunisti perejshli do rishuchih dij zahoplennya ustanov suden municipalitetiv bankiv ta dilnic policiyi a takozh pogrozhuvali organizuvati vibuhi u gromadskih sporudah Na toj chas zagoni komunistiv mali vognepalnu zbroyu kulemeti granati ta vibuhivku V deyakih mistah komunisti pidrivali zaliznichnu koliyu mosti veli vulichni boyi zastosovuvali kulemeti granati yak napriklad u Ajslebeni pri napadi na kazarmi policiyi U Geesthahti na Elbi nim Geesthacht zagin blizko 2000 komunistiv ozbroyenij kulemetami progolosiv radyansku respubliku i pogrozhuvav pidirvati porohovi zavodi Poblizu Altoni nim Altona komunisti zahopili dinamitni zavodi Voni zahopili golovnogo likarya vugilnogo rajonu i vimagali za nogo vikup u pivmiljona marok Voni primushuvali priyednuvatis do komunistichnih zagoniv usih cholovikiv vikom do 50 rokiv U boyah brav uchast golova Centralnogo byuro yevrejskih komunistichnih sekcij pri CK RKP b Isaak Yefimovich Chemerinskij vidomij yak chlen kerivnictva KPN Arkadij Maslov 24 bereznya buv zaareshtovanij lider komunistiv Maks Gelc nim Max Hoelz 26 bereznya deputat rejhstagu komunist Vendelin Tomas Ale osnovna masa robitnikiv ne pidtrimali diyi komunistiv i do pochatku kvitnya vladi vdalosya pridushiti zakolot Policiya znajshla organizacijnij shtab povstannya zahopila tam dokumenti karti ta plani shirokogo povstannya razom iz dokazami otrimannya instrukcij ta groshej iz Rosiyi Nimecka presa napriklad Berliner Tageblatt nim Berliner Tageblatt stverdzhuvala sho komunisti diyali za nakazom iz Moskvi Gazeta vkazuvala sho ruh u Nimechchini buv nav yazanij Moskvoyu vnaslidok togo sho v umovah poshirennya u Rosiyi antibilshovickogo ruhu yij neobhidno bulo pokazati nezadovolenim sho bilshovizm poshiryuyetsya po svitu U chervni zavershivsya sud nad komunistami organizatorami bereznevih podij Maks Gelc buv zasudzhenij do dovichnih katorzhnih robit Naprikinci veresnya na pochatku zhovtnya 1923 roku u VKKI vidbulas sekretna narada predstavnikiv RKP b KPN ta she deyakih kompartij z pitan pidgotovki revolyuciyi v Nimechchini Politbyuro CK RKP b viznachilo oriyentovnij strok pochatku zbrojnogo vistupu Dlya kerivnictva vistupom nimeckih komunistiv do Nimechchini nelegalno vidryazhalisya Yu P yatakov K Radek M Krestinskij V Shmidt Vsi pitannya revolyuciyi rozglyadalisya spochatku u politbyuro CK RKP b a potim KPN 1923 roku odnim iz kerivnikiv revolyuciyi v Nimechchini mav buti Karl Radek Vin buv nelegalno vidryadzhenij Kominternom dlya uchasti u kerivnictvi povstannyam sho ochikuvalosya Vnochi z 22 na 23 zhovtnya 1923 roku vladu v bilshosti velikih mist mali zahopiti shturmovi zagoni komunistiv Ale v ostanni hvilini pered pochatkom operaciyi Radek viddav nakaz vidklasti revolyuciyu na tri misyaci Odnak Ernst Telman ne otrimav povidomlennya pro cej nakaz i rozpochav zakolot yakij otrimav nazvu Gamburzkogo povstannya Bolgariya U veresni 1923 roku bulo organizovane zbrojne povstannya u Bolgariyi yake bulo takozh pridushene 1925 roku u Bolgariyi bulo zaplanovano znishiti carsku rodinu pid chas traurnoyi sluzhbi v Sofijskomu sobori Vid vibuhu bombi zaginulo ponad sto lyudej ale car Boris III ta ministr zalishilis neushkodzhenimi Estoniya Dokladnishe Sproba derzhavnogo perevorotu v Estoniyi 1924 Pislya fiasko 1923 roku u Bolgariyi bulo virisheno viprobuvati revolyuciyu v yakijs nevelichkij krayini Obrana bula Estoniya 1 grudnya 1924 roku komunistichni zagoni zahopili kontrol nad strategichnimi ob yektami stolici Tallinna Ale ci ataki vladi vdalos vidbiti a zakolot pridushiti Konspirativna diyalnist za kordonom Kominternu ta uryadu Radyanskoyi Rosiyi U zhovtni 1920 roku sekretar VKKI chlen CK RKP b chlen kolegiyi Narkomatu zakordonnih sprav Radyanskoyi Rosiyi Karl Radek pribuv nelegalno do Nimechchini dlya organizaciyi z yizdu po ob yednannyu Soyuzu Spartaka i Nezalezhnoyi social demokratichnoyi partiyi Nimechchini 4 ta 14 travnya 1921 roku zasidannya Politbyuro CK RKP b buli prisvyacheni vzayemodiyi agentiv Kominternu iz Narodnim komisariatom zakordonnih sprav RRFSR Stavilas vimoga dotrimuvatisya pravil najsuvorishoyi konspiraciyi pri vikoristanni aparatu Narkomzaksprav dlya zdijsnennya partijnih zadach Kominternu Diplomatichni kur yeri Narkomzaksprav vikoristovuvalisya Kominternom za zgodoyu povnovazhnih predstavnikiv posliv RRFSR Vid ostannih zhe vimagalos vsilyako spriyati predstavnikam Kominternu za kordonom zvazhayuchi pri comu na neobhidnij stupin konspiraciyi Vidpravlennya Kominternu adresuvalis povnovazhnim predstavnikam a do adresativ u inshih krayinah dostavlyalis viklyuchno agentami Kominternu Cherez diplomatichni predstavnictva takozh zdijsnyuvalas peredacha koshtiv kompartiyam inshih krayin V osoblivo vazhlivih vipadkah agentam Kominternu nadavalos pravo peredachi telegram cherez povnovazhni predstavnictva RRFSR yaki podavalisya povpredu i shifruvalisya shifrom Narkomzaksprav Diplomatichnimi kur yerami do inshih krayin perevozilas nelegalna literatura Kominternu VKKI mav pravo utrimuvati pid dahom diplomatichnogo predstavnictva u kozhnij krayini odnogo svogo predstavnika U zhovtni 1923 roku K Radek yak predstavnik Kominternu i CK RKP b nelegalno pribuvaye do Nimechchini dlya kerivnictva komunistichnim povstannyam Naprikinci 20 h na pochatku 30 h rokiv u Berlini nelegalno diyalo Zahidnoyevropejske byuro Kominternu yake ocholyuvav Georgij Dimitrov Diyalnist Kominternu shodo UkrayiniNa I kongresi Kominternu yak predstavnik KP b U sho diyala na pravah oblasnoyi organizaciyi RKP b vistupiv Mikola Skripnik Zvit delegaciyi KP b U na I kongresi Kominternu buv vklyuchenij do poryadku dennogo tretogo z yizdu KP b U sho vidbuvavsya u ti zh dni 1 6 III 1919 Kongres nadislav privitannya III z yizdu ukrayinskih rad 14 kvitnya 1919 roku VKKI zasluhav dopovid G Zinov yeva i virishiv zasnuvati Byuro III Internacionalu u Kiyevi Ugorshini Bavariyi ta Skandinaviyi Chlenami viddilennya priznachiti a u Kiyevi tt Balabanovu Rakovskogo i Sadulya Pitannya pro vstup do III Internacionalu ukrayinskoyi partiyi borotbistiv rozglyadalosya 21 listopada 1919 roku Politbyuro CK RKP b Za vklyuchennya partiyi do Kominternu buli V Lenin L Kamenyev J Stalin proti L Trockij M Krestinskij I hocha bilshistyu bulo viznano mozhlivim vklyuchiti partiyu borotbistiv do Kominternu vse zh taki z chasom perevazhila tochka zoru pro neobhidnist zlittya yiyi iz KP b U Faktichno zamist mizhnarodnoyi organizaciyi komunistiv Kominternu rishennya bulo prijnyate verhivkoyu RKP b Za pershe porevolyucijne desyatirichchya pitannya pro konflikti mizh Ukrayinoyu i Rosiyeyu pitannya ukrayinskih domagan j opozicijnih ruhiv stoyalo blizko desyati raziv pered kerivnictvom Kominternu na mizhnarodnih kongresah i na plenumah VKKI Chleni kerivnictva Kominternu pohodzhennyam iz Ukrayini Balabanova Anzhelika Isaakivna Veltman Mihajlo Lazarevich Zinov yev Grigorij Ovsijovich Lozovskij Solomon Abramovich Manuyilskij Dmitro Zaharovich Taratuta Viktor Kostyantinovich Trockij Lev DavidovichAlternativni Kominternu organizaciyiViokremlenij ta vignanij Stalinim Trockij ta inshi komunisti zasnuvali 1938 roku Chetvertij Internacional yak opozicijnu alternativu Kominternu Odnak cherez problemi iz doborom kadriv yim ne vdalos vidkriti inozemni viddilennya 1933 roku u Berlini bulo stvoreno yak chastinu propagandistskogo aparatu nacional socialistichnoyi partiyi proti Radyanskogo Soyuzu ta Kominternu 1936 roku mizh Nimechchinoyu ta Yaponiyeyu bulo ukladeno Antikominternivskij pakt Cim paktom storoni vzyali na sebe zobov yazannya borotis proti Kominternu ta ne ukladati bud yaki ugodi iz Radyanskim Soyuzom sho superechili b antikomunistichnomu duhovi paktu Odnak ce ne zavadilo Gitleru ta Stalinu uklasti v serpni 1939 roku Nimecko Radyanskij pakt pro nenapad sho takozh faktichno oznachalo kinec politiki narodnogo frontu i Kominternu Komintern u mistectviHaj zhive III Internacional B Kustodiyev 1921 Svyato na ploshi Urickogo u den vidkrittya II kongresu Kominternu Plakat do IV kongresu Kominternu Tretij internacional Plakat 1919 roku Avtor V Mayakovskij Propaganda svitovoyi revolyuciyi 1935 Tretij Internacional Palehska miniatyura Hudozhnik Ivan Golikov 1927 Div takozhKominform List Zinov yeva Mizhnarodnij viddil CK KPRS Gibridna vijnaPrimitkiUstav Kommunisticheskogo internacionala Prinyat VI kongressom KI 29 avgusta 1928 g v Moskve V kn VI Kongress Kominterna Stenograficheskij otchet Vypusk shestoj Tezisy rezolyucii postanovleniya vozzvaniya Moskva Leningrad Gosudarstvennoe izdatelstvo 1929 S 162 Programma Kommunisticheskogo Internacionala Prinyata na 46 zasedanii VI Kongressa Kominterna 1 sentyabrya 1928 g V kn VI Kongress Kominterna Stenograficheskij otchet Vypusk shestoj Tezisy rezolyucii postanovleniya vozzvaniya Moskva Leningrad Gosudarstvennoe izdatelstvo 1929 S 21 Arhiv originalu za 8 Serpnya 2014 Procitovano 25 Lipnya 2014 za Hermann Weber Kommunistische Internationale in Lexikon des Sozialismus Bund Verlag Koln 1986 Dani za Hermann Weber Kommunistische Internationale in Lexikon des Sozialismus Bund Verlag Koln 1986 Arhiv originalu za 2 Serpnya 2009 Procitovano 15 Lipnya 2010 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom chetvertyj Kovalskaya Massiv M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 560 Gofman Gejnc Mangejm Madrid Moskva Memuary Per s nem L K Latysheva i Yu I Kukoleva M Voenizdat 1982 384 s S 255 Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya M Sovetskaya enciklopediya Pod red E M Zhukova 1973 1982 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom chetvertyj Kovalskaya Massiv M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 S 80 U p yatomu vidanni tvoriv V Lenina t zv Povnomu zibranni tvoriv cih sliv nemaye V Lenin Zadachi proletariata v nashej revolyucii Polnoe sobranie sochinenij Izd pyatoe Tom 31 Mart aprel 1917 M Izd vo politich lit ry 1974 S 177 Politbyuro CK RKP b VKP b i Komintern 1919 1943 gg Dokumenty M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN 2004 960 s S 26 Protokoly kongressov Kommunisticheskogo Internacionala Pervyj kongress Kominterna mart 1919 g Pod red E Korotkogo B Kuna i O Pyatnickogo M Partijnoe izdatelstvo 1933 S 161 tekst http www sinistra net komintern dok 1krichtkid html 2 Serpnya 2009 u Wayback Machine Arhiv originalu za 26 Chervnya 2010 Procitovano 21 Lipnya 2010 zitiert nach Peter Lubbe Kommunismus und Sozialdemokratie J H W Dietz Nachf Berlin Bonn 1978 S 52 und 53 ISBN 3 8012 1113 4 Arhivy raskryvayut tajny Mezhdunar voprosy sobytiya i lyudi Sost N V Popov M Politizdat 1991 S 51 IV Vsemirnyj kongress Kominterna Izbrannye doklady rechi i rezolyucii M Pg Gosizdat 1923 S 196 v on lajn Marxistische Bibliothek nim Lenin V I Doklad o mezhdunarodnom polozhenii i osnovnyh zadachah Kommunisticheskogo Internacionala 19 iyulya Polnoe sobranie sochinenij Izdanie pyatoe Tom 41 Maj noyabr 1920 M Izd vo politich lit ry 1974 S 235 Programma mirovoj revolyucii prinyata VI kongressom Kominterna 1 sentyabrya 1928 g M L 1929 Stalin Ruzvelt Cherchill De Goll Politicheskie portrety Sost V Velesko Minsk Belarus 1991 S 31 Russia and the West under Lenin and Stalin By George Frost Kennan New York A Mentor Book New American Library 1961 P 271 He had no particular desire that the German Communists should prosper and particularly not that they should prosper to the point where they themselves could take power in Germany he knew that they would then be uncontrollable He was content for all these reasons to exploit them as a weapon with which to weaken the Social Democrats to damage Germany s relationships with the West and in general to disrupt the strength of the Weimar Republic and to restore Germany s waning dependence on Moscow citovano za Peter Lubbe Kommunismus und Sozialdemokratie J H W Dietz Nachf Berlin Bonn 1978 S 75 ISBN 3 8012 1113 4 Obidvi citati z Peter Lubbe Kommunismus und Sozialdemokratie J H W Dietz Nachf Berlin Bonn 1978 S 141 ISBN 3 8012 1113 4 Isnuye napisana rukoyu J Stalina zapiska z kandidaturami Generalnogo sekretarya VKKI G Dimitrova ta chleniv Sekretariatu Politbyuro CK RKP b VKP b i Komintern 1919 1943 gg Dokumenty M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN 2004 S 14 15 Obidvi citati z Wolfgang Leonhard Eurokommunismus Bertelsmann Munchen 1978 S 48 ISBN 3 570 05106 4 Vert Aleksandr Rossiya v vojne 1941 1945 Avtorizovannyj per s angl Vstupit st i red E A Boltina M Progress 1967 S 483 Georgi Dimitrov Dnevnik 9 mart 1933 6 fevruari 1949 Sofiya Universitetsko izdatelstvo Sv Kliment Ohridski 1997 794 s S 227 228 Komintern i Vtoraya mirovaya vojna Ch 1 do 22 iyunya 1941 g Sost N S Lebedeva M M Narinskij M Pamyatniki istoricheskoj mysli 1994 554 s Arhiv originalu za 17 Listopada 2016 Procitovano 16 Listopada 2016 Postanova Prezidiyi Vikonavchogo Komitetu Komunistichnogo Internacionalu ros Kommunisticheskij internacional 5 6 1943 S 8 10 Wolfgang Leonhard Die Revolution entlasst ihre Kinder storinki 203 ff Ullstein Verlag ISBN 3 548 02337 1 Robert W Pringle 2006 Comintern Historical Dictionary of Russian and Soviet Intelligence The Scarecow Press Inc ISBN 0 8108 4942 9 citovano za Othmar Nicola Haberl Kommunistische Internationale in Pipers Worterbuch zur Politik Band 4 Sozialistische Systeme Piper 1981 S 216 Stalin I O Velikoj Otechestvennoj vojne Sovetskogo Soyuza Izd chetvertoe M Gos izd vo politich lit ry 1944 160 s S 98 99 Robert L Benson PDF s 23 Arhiv originalu PDF za 10 travnya 2009 Procitovano 4 chervnya 2013 Pringle 2006 GarethJones org Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 26 listopada 2011 Oleksij Kuzmenko 23 listopada 2011 Golos Ameriki Arhiv originalu za 29 listopada 2011 Procitovano 26 listopada 2011 Valeckij M Oppoziciya v Kiminterne Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom shestoj Ognevki Pryazha M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 100 102 Wolfgang Leonhard Die Revolution entlasst ihre Kinder Ullstein Frankfurt Berlin Taschenbuchausgabe 10 Auflage 1968 Seite 44 RGASPI f 495 op 74 d 402 ll 2 6 Avtor pidruchnika Lugani G Uchebnik yazyka bengali Kurs 1 Ch 1 M Moskovskij institut vostokovedeniya 1933 68 s Lyudi i sudby Biobibliograficheskij slovar vostokovedov zhertv politicheskogo terrora v sovetskij period 1917 1991 S Pb Peterburgskoe Vostokovedenie Ya V Vasilkov M Yu Sorokina 2003 Grigorij Polegaev Yugoslavi i Komintern V kn Arhivy raskryvayut tajny Mezhdunar voprosy sobytiya i lyudi Sost N V Popov M Politizdat 1991 S 349 Devyataya konferenciya RKP b Protokoly M 1972 S 354 359 Lenin V I Polnoe sobranie sochinenij Izdanie pyatoe Tom 50 Pisma Oktyabr 1917 iyun 1919 M Izd vo politich lit ry 1975 S 185 186 Lenin V I Neizvestnye dokumenty 1891 1922 gg M ROSSPEN 1999 S 357 Lenin V I Polnoe sobranie sochinenij Izdanie pyatoe Tom 50 Pisma Oktyabr 1917 iyun 1919 M Izd vo politich lit ry 1975 S 285 286 310 Sirotkin Vladlen Ot voennogo kommunizma k nepu Mezhdunarodnaya obstanovka V kn Arhivy raskryvayut tajny Mezhdunar voprosy sobytiya i lyudi Sost N V Popov M Politizdat 1991 C 54 Politbyuro CK RKP b VKP b i Komintern 1919 1943 gg Dokumenty M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN 2004 960 s Sirotkin Vladlen Ot voennogo kommunizma k nepu Mezhdunarodnaya obstanovka V kn Arhivy raskryvayut tajny Mezhdunar voprosy sobytiya i lyudi Sost N V Popov M Politizdat 1991 C 52 Krivickij V G Ya byl agentom Stalina Zapiski sov razvedchika Per s angl M Terra Terra 1991 365 s Vozzvanie komunistov Izvestiya Vserossijskogo Centralnogo Ispolnitelnogo Komiteta Sovetov Rabochih Krestyanskih Kazachih i Krasnoarm Deputatov i Mosk Soveta Raboch i Krasnoarm Deputatov 6 marta 1921 goda 50 1193 Revolyucionnaya borba Izvestiya Vserossijskogo Centralnogo Ispolnitelnogo Komiteta Sovetov Rabochih Krestyanskih Kazachih i Krasnoarm Deputatov i Mosk Soveta Raboch i Krasnoarm Deputatov 26 marta 1921 goda 67 1210 Zahvat dinamitnyh zavodov Izvestiya Vserossijskogo Centralnogo Ispolnitelnogo Komiteta Sovetov Rabochih Krestyanskih Kazachih i Krasnoarm Deputatov i Mosk Soveta Raboch i Krasnoarm Deputatov 30 marta 1921 goda 68 1211 Prigovor po delu Gelca Izvestiya Vserossijskogo Centralnogo Ispolnitelnogo Komiteta Sovetov Rabochih Krestyanskih Kazachih i Krasnoarm Deputatov i Mosk Soveta Raboch i Krasnoarm Deputatov 25 iyunya 1921 goda 136 1279 Piznishe Maks Gelc buv vivezenij do SRSR de pro jogo urochistu zustrich pisali vsi centralni gazeti Koli zh cherez deyakij chas vin sprobuvav viyihati do Nimechchini to zaginuv pri nez yasovanih obstavinah Avtobiografiya Radeka K u kn Deyateli Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik i Oktyabrskoj Revolyucii Avtobiografii i biografii Prilozhenie k ciklu statej Soyuz Sovetskih Socialisticheskih Respublik pomeshennyh v 41 m tome Enciklopedicheskogo slovarya Russkogo Bibliograficheskogo Instituta Granat Reprintnoe vosproizvedenie M Kniga 1989 890 s S 169 Aino Kuusinen Der Gott sturzt seine Engel Molden Wien Munchen und Zurich 1972 S 76 86 ISBN 3 217 00448 5 ros Kuusinen Ajno Gospod nizvergaet svoih angelov Vospominaniya 1919 1965 Predisl F I Firsova Petrozavodsk Kareliya 1991 240 s Avtorka bula druzhinoyu sekretarya VKKI Otto Kuusinena a pochinayuchi vid 1924 spivrobitnikom Kominternu Z yasuvannya stosunkiv mizh Karlom Radekom Ernstom Telmanom ta Bela Kun pislya provalu revolyuciyi v Nimechchini vona mogla sposterigati na vlasni ochi Deyateli Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik i Oktyabrskoj Revolyucii Avtobiografii i biografii Prilozhenie k ciklu statej Soyuz Sovetskih Socialisticheskih Respublik pomeshennyh v 41 m tome Enciklopedicheskogo slovarya Russkogo Bibliograficheskogo Instituta Granat Reprintnoe vosproizvedenie M Kniga 1989 890 s Ch II S 168 Dalem Franc Nakanune vtoroj mirovoj vojny 1938 g avg 1939 g Vospominaniya v 2 h t Per s nem T 1 M Politizdat 1982 366 s S 80 Politbyuro CK RKP b VKP b i Komintern 1919 1943 gg Dokumenty M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN 2004 960 s S 28 Kostyuk G Teoriya i dijsnist Do problemi vivchennya teoriyi taktiki i strategiyi bilshovizmu v nacionalnomu pitanni B m Myunhen Suchasnist 1971 145 s Suspilno politichna biblioteka ch 9 28 S 132 Dzherela nim Die Kommunistische Internationale in Resolutionen und Beschlussen Band 1 1919 1924 Offenbach 1998 ISBN 3 932636 27 9 Die Kommunistische Internationale in Resolutionen und Beschlussen Band 2 1925 1943 Offenbach 1998 ISBN 3 932636 28 7 Stalin und der Aufstieg Hitlers Die Deutschlandpolitik der Sowjetunion und der Kommunistischen Internationale 1929 1934 By Thomas Weingartner Beitrage zur auswaartigen und internationalen Politik edited by Richard Lowenthal and Gilbert Ziebura voJume 4 Berlin Walter de Gruyter amp Co 1970 Pp xi 302 ukr Tomas Vajngartner Stalin i pidnesennya Gitlera Politika Radyanskogo Soyuzu i Kominternu shodo Nimechchini 1929 1934 angl William D Chase 2001 Enemies within the gates the Comintern and the Stalinist repression 1934 1939 New Haven Conn Yale University Press ISBN 0 300 08242 8 Laporte Norman Morgan Kevin Worley Matthew 2008 Bolshevism Stalinism and the Comintern perspectives on Stalinization 1917 5 Houndmills Basingstoke Hampshire New York Palgrave Macmillan ISBN 0 230 00671 X Rees Tim Thorpe Andrew 1998 International communism and the Communist International 1919 4 Manchester New York Manchester University Press ISBN 0 7190 5546 6 Davidson Apollon et al eds 2003 South Africa and the Communist International A Documentary History 2 vol ros Programma i Ustav Kommunisticheskogo Internacionala V kn VI Kongress Kominterna Stenograficheskij otchet Vypusk shestoj Tezisy rezolyucii postanovleniya vozzvaniya Moskva Leningrad Gosudarstvennoe izdatelstvo 1929 199 s Programma i UstavKommunisticheskogo Internacionala Vtoroe izdanie M Partijnoe izdatelstvo 1932 199 s Komintern V kn Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom chetvertyj Kovalskaya Massiv M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 S 79 86 Politbyuro CK RKP b VKP b i Komintern 1919 1943 gg Dokumenty M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN 2004 960 s Firsov F I Sekrety Kommunisticheskogo Internacionala Shifroperepiska F I Firsov M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN Fond Prezidentskij centr B N Elcina 2011 519 s il Istoriya stalinizma ISBN 978 5 8243 1461 8 Komintern i ideya mirovoj revolyucii Dokumenty Sost toma i avtory kommentariev Ya S Drabkin L G Babichenko K K Shirinya Otvet red i avtor vstupit stati Ya S Drabkin Otvetstven redaktory serii K M Anderson A O Chubaryan M Nauka 1998 949 s Seriya Dokumenty Kominterna ISBN 5 02 009623 7 Foster U Z Istoriya tryoh internacionalov M Gospolitizdat 1959 Kommunisticheskij Internacional Kratkij istoricheskij ocherk M Izdatelstvo politicheskoj literatury 1969 Lejbzon B M Shirinya K K Povorot v politike Kominterna Istoricheskoe znachenie VII kongressa Kominterna M Mysl 1975 Vatlin A Yu Komintern pervye desyat let Istoricheskie ocherki M Izdatelskij centr Rossiya molodaya 1993 ISBN 5 86646 037 8 Sokolov A A Komintern i Vetnam Podgotovka vetnamskih politicheskih kadrov v kommunisticheskih vuzah SSSR 20 30 e gody M Institut vostokovedeniya RAN 1998 ISBN 55 89282 095 5 Komintern protiv fashizma Dokumenty M Nauka 1999 ISBN 5 02 009478 1 Komintern i grazhdanskaya vojna v Ispanii Dokumenty M Nauka 2001 ISBN 5 02 010193 1 Panteleev M Agenty Kominterna Soldaty mirovoj revolyucii M Yauza Eksmo 2005 317 s ISBN 5 699 09844 5 Makkenzi Kermit Komintern i mirovaya revolyuciya 1919 1943 Per s angl G G Petrovoj M ZAO Centrpoligraf 2008 ISBN 978 5 9524 3430 1 Vatlin A Yu Komintern Idei resheniya sudby M ROSSPEN 2009 ISBN 978 5 8243 1095 5 Obrazovanie Kommunisticheskogo Internacionala Mart 1919 goda Novyj Prometej 2009 ISBN 978 5 9901606 2 0 Arhivy raskryvayut tajny Mezhdunar voprosy sobytiya i lyudi Sost N V Popov M Politizdat 1991 383 s il ISBN 5 250 01215 9 Muhamedzhanov M M K istorii grazhdanskoj vojny v Ispanii 1936 1939 gg Znanie Ponimanie Umenie Vypusk 2 2012 S 102 108 4 Bereznya 2016 u Wayback Machine Mihajlenko V I Novye fakty o sovetskoj voennoj pomoshi v Ispanii Uralskij vestnik mezhdunarodnyh issledovanij Ekaterinburg Izd vo Ural un ta 2006 Vyp 6 S 18 46 11 Listopada 2013 u Wayback Machine Danilov S Yu Grazhdanskaya vojna v Ispanii 1936 1939 M Veche 2004 352 s Voennye tajny HH veka ISBN 5 9533 0225 8 Postanovlenie Prezidiuma Ispolnitelnogo Komiteta Kommunisticheskogo Internacionala Kommunisticheskij internacional 5 6 1943 S 8 10 Kuusinen Ajno Gospod nizvergaet svoih angelov Vospominaniya 1919 1965 Predisl F I Firsova Petrozavodsk Kareliya 1991 240 s Balabanova A Moya zhizn borba Memuary russkoj socialistki 1897 1938 M Centrpoligraf 2007 336 s Svideteli epohi ISBN 978 5 9524 3006 8 ukr Kurtua Stefan Vert Nikolya Panne Zhan Luyi ta in Chorna kniga komunizmu Zlochini teror i represiyi Per z fr Ya Kravec Lviv Afisha 2008 712 s Kulchickij S V Internacional Komunistichnij Tretij Internacional Komintern 10 Serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 518 ISBN 966 00 0610 1 Kulchickij S V Internacional Komunistichnij 11 Serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X PosilannyaKomintern 15 Veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1959 T 3 kn V Literi K Kom S 689 691 1000 ekz Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Comintern angl Elektronnij arhiv Kominternu ros Elektronnij arhiv Kominternu 8 Chervnya 2010 u Wayback Machine Komintern v stranah Blizhnego i Srednego Vostoka Voennoe obozrenie 6 fevralya 2016 1 Grudnya 2016 u Wayback Machine Postanovlenie Prezidiuma Ispolnitelnogo Komiteta Kommunisticheskogo Internacionala 15 maya 1943 goda Faksimile Federalnaya Arhivnaya Sluzhba Rossii Rossijskij gosudarstvennyj arhiv socialno politicheskoj istorii RGASPI Moskva 2003 17 Listopada 2016 u Wayback Machine