Центрально-Тихоокеанські прибережні ліси (ідентифікатор WWF: NA0524) — неарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований на заході Канади та на північному заході США.
Ялиновий ліс на півострові [en] (Орегон, США) | |
Екозона | Неарктика |
---|---|
Біом | Хвойні ліси помірної зони |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | NA0524 |
Межі | Прибережні ліси материкової Британської Колумбії Ліси Кламату та Сіскію Прибережні ліси Північної Каліфорнії Низинні ліси П'юджету Ліси Вілламеттської долини |
Площа, км² | 72 704 |
Країни | Сполучені Штати Америки, Канада |
Охороняється | 10 013 (14 %) |
Розташування екорегіону (зеленим) |
Географія
Екорегіон Центрально-Тихоокеанських прибережних лісів простягається від північного краю острова Ванкувер у Британській Колумбії вздовж узбережжя штатів Вашингтон та Орегон на південь до річки [en] на південному заході Орегону. Він включає [en] узбережжя Тихого океану, піщані пляжі, кам'янисті миси, [en], мулисті мілини, [en], естуарії річок, прибережні рівнини, пагорби та гірські хребти, вкриті лісами.
Вздовж острова Ванкувер, найбільшого острова Тихоокеанського північного заходу Північної Америки, простягаються [en], які разом з горами на островах Хайда-Гваї є частиною [en]. Найвищою вершиною острова є гора Голден-Гайнд заввишки 2198 м. На півострові Олімпік на північному заході Вашингтону розташовані гори [en], східні схили яких різко підіймаються над затокою П'юджет-Саунд, а західні відділені від тихоокеанського узбережжя смугою низовин завширшки 20-35 км. Далі на південь вздовж західного узбережжя штату Вашингтон простягаються пагорби [en], які переходять у гори [en], що простягаються вздовж всього [en]. Найвищою вершиною Орегонського Прибережного хребта є гора [en] заввишки 1250 м. Гори екорегіону є частиною Берегових хребтів, які, у свою чергу, є найзахіднішою частиною Північноамериканських Кордильєр.
На рівнинах у внутрішніх районах Вашингтону та Орегону Центрально-Тихоокеанські прибережні ліси переходять у низинні ліси П'юджету та у ліси Вілламеттської долини, а на півдні, в горах Каліфорнії, — у прибережні ліси Північної Каліфорнії та у ліси Кламату і Сіскію. Високогір'я гір Олімпік є частиною екорегіону прибережних лісів материкової Британської Колумбії.
Клімат
На більшій частині острова Ванкувер, на північному заході Вашингтону (на північ від річки [en]) та у деяких гірських районах Вашингтону та Орегону переважає помірний морський клімат (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується прохолодною зимою, м'яким літом та рясними опадами протягом року, а на східному узбережжі острова Ванкувер та на решті екорегіону — середземноморський клімат (Csb за класифікацією Кеппена), який характеризується теплим, сухим, сонячним літом та м'якою, вологою, хмарною зимою. Середньорічна температура на півдні регіону становить близько 13 °C. На острові Ванкувер середньорічна температура становить 8,5 °C, середня літня температура — 13,5 °C, а середня зимова температура — 3,5 °C. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 2000 мм до майже 5000 мм, більшість з яких випадає взимку. Влітку опадів випадає набагато менше, особливо в південній частині екорегіону.
Флора
На острові Ванкувер та на узбережжях Вашингтону та Орегону зростають одні з найпродуктивніших [en] світу, які характеризуються великими деревами, вкритими пишними мохами та лишайниками, а також великою кількістю папоротей, трав та деревних решток у лісовій підстилці.
У хвойних лісах екорегіону домінують прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) та західні тсуґи (Tsuga heterophylla), у молодих [en] лісах — прибережні дуґласії, а у масивних пралісах — дуґласії, тсуґи, велетенські туї (Thuja plicata) та інші види. Ці ліси поширені від рівня моря до висоти 700-1000 м над рівнем моря у горах Орегонського Прибережного хребта та Олімпік. Вони займають широкий діапазон природних середовищ і мають різноманітний видовий склад та структуру. Важливими екологічними процесами, що впливають на динаміку прибережних лісів, є гідрологічні цикли, сильні вітри, бризки морської солі та тумани. Лісові пожежі в регіоні трапляються рідко.
Окрім вище згаданих дерев, у лісах екорегіону також зустрічаються велетенські ялиці (Abies grandis), сіткійські ялини (Picea sitchensis) та західні білі сосни (Pinus monticola). В підліску цих лісів поширені невисокі дерева, кущі та трав'янисті багаторічні рослини, зокрема круглолисті клени (Acer circinatum), тихоокеанські дерени (Cornus nuttallii), паросткові дерени (Cornus sericea), [en] (Frangula purshiana), вільхолисті ірги (Amelanchier alnifolia), криваві порічки (Ribes sanguineum), [en] (Berberis nervosa), падуболисті барбариси (Berberis aquifolium), садові жасмини Льюїса (Philadelphus lewisii), червона бузина (Sambucus racemosa), [en] (Dicentra formosa), [en] (Aquilegia formosa), [en] (Oxalis oregana) а також різноманітні папороті, зокрема [en] (Polystichum munitum) та звичайні ребрівки (Struthiopteris spicant). Епіфітні види включають різноманітні мохи та лишайники. У тінистих місцевостях можуть домінувати епіфітні папороті, такі як [en] (Polypodium glycyrrhiza).
На острові Ванкувер у прибережних лісах домінують західні тсуґи (Tsuga heterophylla), прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) та сріблясті ялиці (Abies amabilis). На сході острова в лісах переважають тсуґи, дуґласії та велетенські ялиці (Abies grandis). На сухих ділянках зустрічаються насадження західних тсуґ та велетенських туй (Thuja plicata), а на найбільш сухих ділянках на сході острова — дуґласії, тсуґи, орегонські дуби (Quercus garryana), тихоокеанські дерени (Cornus nuttallii) та американські суничники (Arbutus menziesii). У субальпійських лісах, поширених у високогір'ях Ванкуверських гір, переважають гірські тсуґи (Tsuga mertensiana), субальпійські ялиці (Abies lasiocarpa) та сріблясті ялиці (Abies amabilis), а також нутканські кипариси (Callitropsis nootkatensis) та західні тсуґи (Tsuga heterophylla) на сході острова.
Хоча прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) є найпоширенішими деревами на нижніх висотах екорегіону, основним кульмінаційним видом, що домінує у зрілих насадженнях, є західна тсуґа (Tsuga heterophylla). Прибережна дуґласія зазвичай домінує в молодих лісах через її відносно великі та витривалі сіянці та швидкий темп росту. Західні тсуґи та деякі види ялиць більш тіньовитривалі, однак у зрілих лісах дуґласії не можуть успішно відновлюватися.
У той час, як на більшій частині екорегіону в лісах домінують західні тсуґи та прибережні дуґласії, прохолодні, вологі умови, що панують на океанічному узбережжі, створюють вузьку смугу лісів, у яких домінують сіткійські ялини (Picea sitchensis). Завдяки своїй високій толерантності до солоних бризок у прибережній смузі сіткійські ялини утворюють майже чисті насадження або домінують разом із скрученими соснами (Pinus contorta). Ця смуга ялинових лісів, у якій також у великій кількості зустрічаються західні тсуґи (Tsuga heterophylla), може мати лише кілька кілометрів у ширину, і зазвичай поширена на висоті до 150 м над рівнем моря. Проте там, де гори виходять до самого узбережжя, ліси сікійських ялин можуть рости на висоті до 600 м над рівнем моря. Найбільші масиви ялиново-тсуґових дощових лісів збереглися у західній частині півострова Олімпік.
Прибережні ліси, поширені в долинах річок. значно відрізняються від типових дуґласієво-тсуґових лісів, поширених на решті регіону. Тут всюдисущі хвойні дерева замінюються широколистяними видами, такими як каліфорнійські тополі (Populus trichocarpa) та [en] (Alnus rubra). Серед інших рослинних угруповань, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити луки, дюнні та прибережні угруповання, очеретяні зарості та болота. На берегах [en] часто зустрічаються велетенські туї (Thuja plicata) та червоні вільхи (Alnus rubra).
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити колумбійського чорнохвостого оленя (Odocoileus hemionus columbianus), білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), [en] (Cervus canadensis roosevelti), американського зайця (Lepus americanus), каліфорнійського кролика (Sylvilagus bachmani), гірську аплодонтію (Aplodontia rufa), бурундука Таунсенда (Tamias townsendii), вивірку Дугласа (Tamiasciurus douglasii), [en] (Glaucomys oregonensis), канадського голкошерста (Erethizon dorsatum), каліфорнійського ховраха (Otospermophilus beecheyi), пишнохвостого лісового хом'яка (Neotoma cinerea), тихоокеанську заподу (Zapus trinotatus), білоногу деревну полівку (Arborimus albipes) та майже ендемічного олімпійського бабака (Marmota olympus). Ендеміками екорегіону є олімпійські мідиці (Sorex rohweri), мідиці Берда (Sorex bairdi) та дуже рідкісні ванкуверські бабаки (Marmota vancouverensis). Віргінські опосуми (Didelphis virginiana) були інтродуковані в екорегіоні у XX столітті.
На берегах річок зустрічаються канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus). Серед великих хижаків, поширених в регіоні, слід відзначити олімпійського барибала (Ursus americanus altifrontalis), [en] (Puma concolor couguar) та руду рись (Lynx rufus), а серед дрібніших хижих ссавців — койота (Canis latrans), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), [en] (Martes caurina), [en] (Mustela richardsonii), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), смугастого скунса (Mephitis mephitis), західного плямистого скунса (Spilogale gracilis) та звичайного ракуна (Procyon lotor pacificus). На острові Ванкувер мешкають звичайні росомахи (Gulo gulo) та [en] (Canis lupus crassodon). У лісах Вашингтону та Орегону раніше мешкали [en] (Canis lupus fuscus), однак вони вимерли у середині XX століття. За останні десятиліття з Британської Колумбії у регіон почали проникати [en] (Canis lupus columbianus), які досягли на півдні Північної Каліфорнії. Серед морських ссавців, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити тихоокеанського звичайного тюленя (Phoca vitulina richardsi), каліфорнійського морського лева (Zalophus californianus), сивуча (Eumetopias jubatus) та морського калана (Enhydra lutris).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити американського орябка (Bonasa umbellus), гірського тетерука (Dendragapus fuliginosus), каліфорнійську перепелицю (Callipepla californica), каліфорнійського голуба (Patagioenas fasciata), білоголового орлана (Haliaeetus leucocephalus), чорноголового яструба (Accipiter cooperii), [en] (Strix occidentalis), каліфорнійського сичика-горобця (Glaucidium californicum), західну сплюшку (Megascops kennicottii), вогнистого колібрі-крихітку (Selasphorus rufus), рубіновоголову каліпту (Calypte anna), пухнастого дятла (Dryobates pubescens), [en] (Sphyrapicus ruber), каліфорнійську сойку (Aphelocoma californica), чорноголову сизойку (Cyanocitta stelleri), канадського повзика (Sitta canadensis), сірого пронурка (Cinclus mexicanus), кордильєрського волоочка (Troglodytes pacificus), американську тимелію (Chamaea fasciata), рудоспинну гаїчку (Poecile rufescens), зеленоспинного віреона (Vireo cassinii), рудобрового квічаля (Ixoreus naevius), ялинового піві-малюка (Empidonax hammondii), західного піві-малюка (Empidonax difficilis), рябогруду вівсянку (Passerella iliaca), жовтобрового кіпаля (Hesperiphona vespertina), ялинового шишкаря (Loxia curvirostra), плямистого тауї (Pipilo maculatus), чорнобрового бруанта (Zonotrichia atricapilla) та жовтогузу пірангу (Piranga ludoviciana). Раніше в горах екорегіону зустрічалися каліфорнійські кондори (Gymnogyps californianus), однак наразі вони в регіоні вимерли.
Екорегіони IV рівня
У схемі екорегіонів Агенції з охорони довкілля США Центрально-Тихоокеанські прибережні ліси є частиною екорегіону III рівня «Береговий хребет». На відміну від екорегіону Центрально-Тихоокеанських прибережних лісів, визначеного Всесвітнім фондом дикої природи (WWF), екорегіон Берегового хребта не включає острів Ванкувер, і натомість включає прибережні ліси Північної Каліфорнії.
У межах екорегіону Центрально-Тихоокеанських прибережних лісів виділяють вісім екорегіонів рівня IV: прибережні низовини, прибережні височини, нижні схили Олімпіку, вулканічні схили, конус виносу, пагорби Віллапа, центральні осадові схили та прибережні гори Південного Орегону.
Прибережні низовини (1a)
Прибережні низовини включають пляжі, піщані дюни та коси, низькі морські тераси, розташовані на висоті до 125 м над рівнем моря, неглибокі прісноводні озера, звивисті [en], естуарії та болота. Текстура ґрунту коливається від мулистих суглинків до супісків.
У зрілих лісах, поширених на прибережних низовинах, домінують сіткійські ялини (Picea sitchensis), західні тсуґи (Tsuga heterophylla) та прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii). В їх підліску переважають чагарники [en] (Gaultheria shallon) та падуболистого барбарису (Berberis aquifolium), круглолисті клени (Acer circinatum) та [en] (Polystichum munitum). У прибережній зоні ростуть [en] (Alnus rubra), велетенські туї (Thuja plicata), великолисті клени (Acer macrophyllum) та чагарники [en] (Rubus spectabilis). У естуаріях та прибережних водно-болотних угіддях зустрічаються балтійські ситники (Juncus balticus), прихованоплідні осоки (Carex lyngbyei), дернисті щучники (Deschampsia cespitosa), (Argentina pacifica) та морські тризубці (Triglochin maritima), а також скручені сосни (Pinus contorta), дюнні верби (Salix hookeriana) та кущі звичайної мірики (Myrica gale). На стабілізованих дюнах ростуть скручені сосни (Pinus contorta), чагарники рододендронів (Rhododendron spp.) та вічнозелених гекльберрі (Vaccinium ovatum), а також дюнні колосняки (Leymus mollis), [en] (Agrostis pallens) та [en] (Fragaria chiloensis).
Регіон охоплює 1639 км² в Орегоні та 914 км² у Вашингтоні. Найбільші суміжні території прибережних низовин розташовані в околицях заток [en], [en] та [en], в гирлі річки Колумбія, а також вздовж південної частини Орегонського узбережжя. У прибережних районах відбувається розширення житлової, комерційної та рекреаційної забудови. Багато водно-болотних угідь у заплавах річок були осушені та перетворені на пасовища для молочних ферм, що призвело до деградації річок. Природоохоронні території включають: Національні природні заповідники [en], [en], [en], [en] та [en], [en] та численні державні парки.
Прибережні височини (1b)
Прибережні височини включають миси, високі морські тераси, пагорби та невисокі гори, що підіймаються над Прибережними низовинами, а також річки, що стікають з цих гір. Висота регіону коливається від 120 до 760 м над рівнем моря. На клімат регіону значно впливають вологі морські повітряні маси, які призводять до тривалого зимового сезону дощів та до мінімальних сезонних коливань температури. Рясні тумани у літній посушливий період зменшують недостачу вологи для рослинності.
Регіон прибережних височин приблизно відповідає історичній області поширення сіткійських ялин (Picea sitchensis). Після масштабних вирубок, під час яких було вирубано велику кількість ялин, наразі в лісах регіону переважають прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) та західні тсуґи (Tsuga heterophylla), а в підліску — чагарники салалу (Gaultheria shallon), падуболистого барбарису (Berberis aquifolium) та вічнозеленої гекльберрі (Vaccinium ovatum), рододендрони (Rhododendron spp.), круглолисті клени (Acer circinatum) та західні багаторядники (Polystichum munitum). На більш вологих схилах зустрічаються червоні вільхи (Alnus rubra), великолисті клени (Acer macrophyllum) та велетенські туї (Thuja plicata), а також чагарники прекрасної малини (Rubus spectabilis) та кривавих порічків (Ribes sanguineum). На мисах зустрічаються луки.
Регіон охоплює 3706 км² Вашингтону та 2893 км² Орегону. Він є майже втричі більшим за регіон прибережних низовин. Природоохоронні території включають: [en], [en], а також [en] та [en].
Нижні схили Олімпіку (1c)
Регіон нижніх схилів Олімпіку охоплює передгір’я та нижні схили гір [en], які характеризуються U-подібними долинами та стрімкими водними потоками. Він підіймається на висоту приблизно 1200 м над рівнем моря. Вищі райони, що були вкриті льодовиком у минулому, входять до екорегіону прибережних лісів материкової Британської Колумбії.
Рясні опади (понад 5000 мм на рік) підтримують пишні, багаті епіфітами помірні дощові ліси, у яких домінують західні тсуґи (Tsuga heterophylla), велетенські туї (Thuja plicata) та прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), а також сріблясті ялиці (Abies amabilis) на великих висотах. У прибережних районах зростають червоні вільхи (Alnus rubra) та великолисті клени (Acer macrophyllum).
Значна частина лісів регіону, зокрема частина [en], являють собою висаджені людьми насадження. Однак частина регіону, що входить до Національного парку Олімпік, містить праліси з назвичайно високою біомасою. Загалом регіон охоплює 4364 км², повністю в межах півострова Олімпік в штаті Вашингтон.
Вулканічні схили (1d)
Регіон вулканічних схилів включає стрімкі гірські схили та скелясті миси, основу яких складають вулканічні базальти. Висота регіону коливається від 180 до 1250 м над рівнем моря, хоча у деяких районах базальтові скелі спускаються до самого океану. Тут зустрічаються стрімкі гірські річки з каскадами водоспадів, по яким щороку відбувається [en] чавичі (Oncorhynchus tshawytscha) та райдужної форелі (Oncorhynchus mykiss).
У зрілих лісах, що ростуть на вулканічних схилах, переважають прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) та західні тсуґи (Tsuga heterophylla). В їх підліску ростуть чагарники салалу (Gaultheria shallon) та падуболистого барбарису (Berberis aquifolium), рододендрони (Rhododendron spp.), круглолисті клени (Acer circinatum) та західні багаторядники (Polystichum munitum). На більш вологих схилах та на берегах річок ростуть велетенські туї (Thuja plicata), великолисті клени (Acer macrophyllum) червоні вільхи (Alnus rubra), а також чагарники прекрасної малини (Rubus spectabilis) та [en] (Oxalis oregana). Значна частина дуґласієвих лісів в регіоні вирубана.
На мисах та на вершинах гір зустрічаються луки, подібні до [en], що зустрічаються у високогір'ях Аппалачів на сході США, та до полонин Східних Карпат. Серед трав, що зустрічаються на гірських луках, слід відзначити [en] (Festuca idahoensis), [en] (Agrostis pallens), [en] (Danthonia californica) та різноманітне різнотрав'я.
Цей великий, але фрагментований регіон охоплює 5291 км² в Орегоні та 3994 км² у Вашингтоні. До нього входять частини Національних лісів [en] та [en], заповідників [en] та [en] та [en].
Конус виносу (1e)
Конус виносу — це пологий віялоподібний гірський схил, що складається з рядів хвилястих терас та плато, утворених з льодовикового матеріалу. Це найменший з субрегіонів Прибережного хребта, що охоплює 917 км² в окрузі Грейс-Гарбор на північ від міста Абердин в штаті Вашингтон. Висота регіону коливається від 6 до 300 м над рівнем моря. Регіон лежить поза зоною морського впливу. Річки, що протікають через його територію, мають середній ухил та нижчий літній стік, ніж більшість інших водотоків Прибережного хребта. У зрілих лісах регіону переважають прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), західні тсуґи (Tsuga heterophylla), червоні вільхи (Alnus rubra), великолисті клени (Acer macrophyllum) та велетенські туї (Thuja plicata). Більшість цих лісів наразі вирубані та перетворені на [en].
Пагорби Віллапа (1f)
Пагорби [en], середня висота яких становить приблизно 400 м над рівнем моря, простягаються уздовж західного узбережжя регіону. Ці невисокі пологі гори мають нижчу щільність річкової мережі, ніж інші гірські частини екорегіону. У цій доступній місцевості лісозаготівля є відносно легкою та повсюдно поширена, а промислові насадження майже повністю замінили праліси. Порушення лісів призводить до розмивання мулистих та глинистих ґрунтів, що погіршує якість водойм. У залишках природних лісів регіону переважають прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) та західні тсуґи (Tsuga heterophylla). В їх підліску ростуть чагарники салалу (Gaultheria shallon) та падуболистого барбарису (Berberis aquifolium), рододендрони (Rhododendron spp.), круглолисті клени (Acer circinatum) та західні багаторядники (Polystichum munitum). На більш вологих схилах та на берегах річок ростуть червоні вільхи (Alnus rubra), велетенські туї (Thuja plicata), великолисті клени (Acer macrophyllum), а також чагарники прекрасної малини (Rubus spectabilis) та орегонської квасениці (Oxalis oregana). Серед тварин, поширених в регіоні, слід відзначити великі популяції вапіті Рузвельта (Cervus canadensis roosevelti). Загалом регіон охоплює 3307 км² на південному заході Вашингтону та 1945 км² на північному заході Орегону.
Центральні осадові схили (1g)
Гористий регіон центральних осадових схилів лежить за межами поясу прибережних туманів. З геологічної точки зору його основу складають осадові породи — пісковики та алевроліти. Висота регіону коливається від 90 до 900 м над рівнем моря. Гори Орегонського Прибережного хребта, що входять до цього регіону, більш суворі, ніж геологічно подібні пагорби Віллапа. Це найбільший із субрегіонів Орегонського узбережжя, що охоплює 9684 км² у центральних та південних районах Орегону.
У зрілих лісах, що входить до цього регіону, переважають прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) та західні тсуґи (Tsuga heterophylla). В їх підліску ростуть чагарники салалу (Gaultheria shallon) та падуболистого барбарису (Berberis aquifolium), рододендрони (Rhododendron spp.), круглолисті клени (Acer circinatum) та західні багаторядники (Polystichum munitum). На крайньому півдні регіону зустрічаються густоцвіті нотолітокарпуси (Notholithocarpus densiflorus). На більш вологих схилах та на берегах річок ростуть великолисті клени (Acer macrophyllum), велетенські туї (Thuja plicata), велетенські ялиці (Abies grandis) та червоні вільхи (Alnus rubra), а також чагарники прекрасної малини (Rubus spectabilis) та орегонської квасениці (Oxalis oregana). На півдні регіону зустрічаються каліфорнійські лаври (Umbellularia californica). Більшість дуґласієвих лісів регіону були вирубані та перетворені на лісові плантації.
Прибережні гори Південного Орегону (1h)
Геологічно та ботанічно різноманітний регіон Прибережних гір Південного Орегону є перехідною зоною між лісами Прибережних хребтів та лісами гір [en], що входять до екорегіону лісів Кламату та Сіскію . Гори регіону підіймаються на висоту до 1219 м над рівнем моря. Тут панує середземноморський клімат, як і на решті екорегіону Прибережного хребта, однак різноманітна літологія, що включає юрські пісковики, метаморфізовані осадові породи, граніти та серпентиніти, характерна для більш високих гір Сіскію.
Тут зустрічаються види рослин, характерні як для північної, так і для південної флори, внаслідок чого флористичне різноманіття регіону є доволі високим. Основу лісів регіону складають прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), західні тсуґи (Tsuga heterophylla), густоцвіті нотолітокарпуси (Notholithocarpus densiflorus), порт-оксфордські кипарисовики (Chamaecyparis lawsoniana) та велетенські туї (Thuja plicata). В їх підліску поширені чагарники салалу (Gaultheria shallon) та падуболистого барбарису (Berberis aquifolium), рододендрони (Rhododendron spp.), круглолисті клени (Acer circinatum), каліфорнійські лаври (Umbellularia californica) та західні багаторядники (Polystichum munitum). На берегах річок ростуть великолисті клени (Acer macrophyllum), велетенські туї (Thuja plicata), велетенські ялиці (Abies grandis) та червоні вільхи (Alnus rubra), а також чагарники прекрасної малини (Rubus spectabilis) та орегонської квасениці (Oxalis oregana).
Регіон охоплює 1792 км² у віддалених районах округу Каррі на південному заході Орегону, в басейнах річок [en] та [en]. Частина регіону входить до заповіднику [en], що входить до [en].
Збереження
Діяльність людей, зокрема суцільні вирубки та формування лісових насаджень, будівництво доріг, розвиток сільського господарства та поселень, найбільшими з яких є Куз-Бей, Асторія, Абердин, Вікторія, Нанаймо, Кортні та Кемпбелл-Рівер, призвела до знищення частини лісів регіону та до деградації решти. Лише приблизно 4 % лісів регіону є незайманими. Деякі типи екосистем, такі як прибережні помірні дощові ліси Орегону, були майже повністю знищені. Тим не менш, в регіоні залишилося доволі багато великих ділянок відносно незайманих природних ландшафтів.
Оцінка 2017 року показала, що 10 013 км², або 14 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Олімпік, [en], [en] та [en] в США, а також [en], [en], [en], [en] та Національний парк Пасифіку-Рім в Канаді.
Примітки
- "Central Pacific coastal forests". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 листопада 2024.
Посилання
- «Central Pacific coastal forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Central Pacific Northwest Coastal Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Centralno Tihookeanski priberezhni lisi identifikator WWF NA0524 nearktichnij ekoregion hvojnih lisiv pomirnoyi zoni roztashovanij na zahodi Kanadi ta na pivnichnomu zahodi SShA Centralno Tihookeanski priberezhni lisi Yalinovij lis na pivostrovi en Oregon SShA Ekozona Nearktika Biom Hvojni lisi pomirnoyi zoni Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF NA0524 Mezhi Priberezhni lisi materikovoyi Britanskoyi Kolumbiyi Lisi Klamatu ta Siskiyu Priberezhni lisi Pivnichnoyi Kaliforniyi Nizinni lisi P yudzhetu Lisi Villamettskoyi dolini Plosha km 72 704 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Kanada Ohoronyayetsya 10 013 14 Roztashuvannya ekoregionu zelenim vkriti epifitami dereva u doshovomu lisi Nacionalnij park Olimpik SShA en najvologishe misce kontinentalnih SShA Richka Salmonberri v gorah Oregonskogo Priberezhnogo hrebta Visokogir ya Vankuverskih girGeografiyaEkoregion Centralno Tihookeanskih priberezhnih lisiv prostyagayetsya vid pivnichnogo krayu ostrova Vankuver u Britanskij Kolumbiyi vzdovzh uzberezhzhya shtativ Vashington ta Oregon na pivden do richki en na pivdennomu zahodi Oregonu Vin vklyuchaye en uzberezhzhya Tihogo okeanu pishani plyazhi kam yanisti misi en mulisti milini en estuariyi richok priberezhni rivnini pagorbi ta girski hrebti vkriti lisami Vzdovzh ostrova Vankuver najbilshogo ostrova Tihookeanskogo pivnichnogo zahodu Pivnichnoyi Ameriki prostyagayutsya en yaki razom z gorami na ostrovah Hajda Gvayi ye chastinoyu en Najvishoyu vershinoyu ostrova ye gora Golden Gajnd zavvishki 2198 m Na pivostrovi Olimpik na pivnichnomu zahodi Vashingtonu roztashovani gori en shidni shili yakih rizko pidijmayutsya nad zatokoyu P yudzhet Saund a zahidni viddileni vid tihookeanskogo uzberezhzhya smugoyu nizovin zavshirshki 20 35 km Dali na pivden vzdovzh zahidnogo uzberezhzhya shtatu Vashington prostyagayutsya pagorbi en yaki perehodyat u gori en sho prostyagayutsya vzdovzh vsogo en Najvishoyu vershinoyu Oregonskogo Priberezhnogo hrebta ye gora en zavvishki 1250 m Gori ekoregionu ye chastinoyu Beregovih hrebtiv yaki u svoyu chergu ye najzahidnishoyu chastinoyu Pivnichnoamerikanskih Kordilyer Na rivninah u vnutrishnih rajonah Vashingtonu ta Oregonu Centralno Tihookeanski priberezhni lisi perehodyat u nizinni lisi P yudzhetu ta u lisi Villamettskoyi dolini a na pivdni v gorah Kaliforniyi u priberezhni lisi Pivnichnoyi Kaliforniyi ta u lisi Klamatu i Siskiyu Visokogir ya gir Olimpik ye chastinoyu ekoregionu priberezhnih lisiv materikovoyi Britanskoyi Kolumbiyi KlimatNa bilshij chastini ostrova Vankuver na pivnichnomu zahodi Vashingtonu na pivnich vid richki en ta u deyakih girskih rajonah Vashingtonu ta Oregonu perevazhaye pomirnij morskij klimat Cfb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya proholodnoyu zimoyu m yakim litom ta ryasnimi opadami protyagom roku a na shidnomu uzberezhzhi ostrova Vankuver ta na reshti ekoregionu seredzemnomorskij klimat Csb za klasifikaciyeyu Keppena yakij harakterizuyetsya teplim suhim sonyachnim litom ta m yakoyu vologoyu hmarnoyu zimoyu Serednorichna temperatura na pivdni regionu stanovit blizko 13 C Na ostrovi Vankuver serednorichna temperatura stanovit 8 5 C serednya litnya temperatura 13 5 C a serednya zimova temperatura 3 5 C Serednorichna kilkist opadiv v ekoregioni kolivayetsya vid 2000 mm do majzhe 5000 mm bilshist z yakih vipadaye vzimku Vlitku opadiv vipadaye nabagato menshe osoblivo v pivdennij chastini ekoregionu FloraNa ostrovi Vankuver ta na uzberezhzhyah Vashingtonu ta Oregonu zrostayut odni z najproduktivnishih en svitu yaki harakterizuyutsya velikimi derevami vkritimi pishnimi mohami ta lishajnikami a takozh velikoyu kilkistyu paporotej trav ta derevnih reshtok u lisovij pidstilci U hvojnih lisah ekoregionu dominuyut priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii ta zahidni tsugi Tsuga heterophylla u molodih en lisah priberezhni duglasiyi a u masivnih pralisah duglasiyi tsugi veletenski tuyi Thuja plicata ta inshi vidi Ci lisi poshireni vid rivnya morya do visoti 700 1000 m nad rivnem morya u gorah Oregonskogo Priberezhnogo hrebta ta Olimpik Voni zajmayut shirokij diapazon prirodnih seredovish i mayut riznomanitnij vidovij sklad ta strukturu Vazhlivimi ekologichnimi procesami sho vplivayut na dinamiku priberezhnih lisiv ye gidrologichni cikli silni vitri brizki morskoyi soli ta tumani Lisovi pozhezhi v regioni traplyayutsya ridko Okrim vishe zgadanih derev u lisah ekoregionu takozh zustrichayutsya veletenski yalici Abies grandis sitkijski yalini Picea sitchensis ta zahidni bili sosni Pinus monticola V pidlisku cih lisiv poshireni nevisoki dereva kushi ta trav yanisti bagatorichni roslini zokrema kruglolisti kleni Acer circinatum tihookeanski dereni Cornus nuttallii parostkovi dereni Cornus sericea en Frangula purshiana vilholisti irgi Amelanchier alnifolia krivavi porichki Ribes sanguineum en Berberis nervosa padubolisti barbarisi Berberis aquifolium sadovi zhasmini Lyuyisa Philadelphus lewisii chervona buzina Sambucus racemosa en Dicentra formosa en Aquilegia formosa en Oxalis oregana a takozh riznomanitni paporoti zokrema en Polystichum munitum ta zvichajni rebrivki Struthiopteris spicant Epifitni vidi vklyuchayut riznomanitni mohi ta lishajniki U tinistih miscevostyah mozhut dominuvati epifitni paporoti taki yak en Polypodium glycyrrhiza Na ostrovi Vankuver u priberezhnih lisah dominuyut zahidni tsugi Tsuga heterophylla priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii ta sriblyasti yalici Abies amabilis Na shodi ostrova v lisah perevazhayut tsugi duglasiyi ta veletenski yalici Abies grandis Na suhih dilyankah zustrichayutsya nasadzhennya zahidnih tsug ta veletenskih tuj Thuja plicata a na najbilsh suhih dilyankah na shodi ostrova duglasiyi tsugi oregonski dubi Quercus garryana tihookeanski dereni Cornus nuttallii ta amerikanski sunichniki Arbutus menziesii U subalpijskih lisah poshirenih u visokogir yah Vankuverskih gir perevazhayut girski tsugi Tsuga mertensiana subalpijski yalici Abies lasiocarpa ta sriblyasti yalici Abies amabilis a takozh nutkanski kiparisi Callitropsis nootkatensis ta zahidni tsugi Tsuga heterophylla na shodi ostrova Hocha priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii ye najposhirenishimi derevami na nizhnih visotah ekoregionu osnovnim kulminacijnim vidom sho dominuye u zrilih nasadzhennyah ye zahidna tsuga Tsuga heterophylla Priberezhna duglasiya zazvichaj dominuye v molodih lisah cherez yiyi vidnosno veliki ta vitrivali siyanci ta shvidkij temp rostu Zahidni tsugi ta deyaki vidi yalic bilsh tinovitrivali odnak u zrilih lisah duglasiyi ne mozhut uspishno vidnovlyuvatisya U toj chas yak na bilshij chastini ekoregionu v lisah dominuyut zahidni tsugi ta priberezhni duglasiyi proholodni vologi umovi sho panuyut na okeanichnomu uzberezhzhi stvoryuyut vuzku smugu lisiv u yakih dominuyut sitkijski yalini Picea sitchensis Zavdyaki svoyij visokij tolerantnosti do solonih brizok u priberezhnij smuzi sitkijski yalini utvoryuyut majzhe chisti nasadzhennya abo dominuyut razom iz skruchenimi sosnami Pinus contorta Cya smuga yalinovih lisiv u yakij takozh u velikij kilkosti zustrichayutsya zahidni tsugi Tsuga heterophylla mozhe mati lishe kilka kilometriv u shirinu i zazvichaj poshirena na visoti do 150 m nad rivnem morya Prote tam de gori vihodyat do samogo uzberezhzhya lisi sikijskih yalin mozhut rosti na visoti do 600 m nad rivnem morya Najbilshi masivi yalinovo tsugovih doshovih lisiv zbereglisya u zahidnij chastini pivostrova Olimpik Priberezhni lisi poshireni v dolinah richok znachno vidriznyayutsya vid tipovih duglasiyevo tsugovih lisiv poshirenih na reshti regionu Tut vsyudisushi hvojni dereva zaminyuyutsya shirokolistyanimi vidami takimi yak kalifornijski topoli Populus trichocarpa ta en Alnus rubra Sered inshih roslinnih ugrupovan sho zustrichayutsya v ekoregioni slid vidznachiti luki dyunni ta priberezhni ugrupovannya ocheretyani zarosti ta bolota Na beregah en chasto zustrichayutsya veletenski tuyi Thuja plicata ta chervoni vilhi Alnus rubra FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti kolumbijskogo chornohvostogo olenya Odocoileus hemionus columbianus bilohvostogo olenya Odocoileus virginianus en Cervus canadensis roosevelti amerikanskogo zajcya Lepus americanus kalifornijskogo krolika Sylvilagus bachmani girsku aplodontiyu Aplodontia rufa burunduka Taunsenda Tamias townsendii vivirku Duglasa Tamiasciurus douglasii en Glaucomys oregonensis kanadskogo golkoshersta Erethizon dorsatum kalifornijskogo hovraha Otospermophilus beecheyi pishnohvostogo lisovogo hom yaka Neotoma cinerea tihookeansku zapodu Zapus trinotatus bilonogu derevnu polivku Arborimus albipes ta majzhe endemichnogo olimpijskogo babaka Marmota olympus Endemikami ekoregionu ye olimpijski midici Sorex rohweri midici Berda Sorex bairdi ta duzhe ridkisni vankuverski babaki Marmota vancouverensis Virginski oposumi Didelphis virginiana buli introdukovani v ekoregioni u XX stolitti Na beregah richok zustrichayutsya kanadski bobri Castor canadensis kanadski vidri Lontra canadensis richkovi vizoni Neogale vison ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus Sered velikih hizhakiv poshirenih v regioni slid vidznachiti olimpijskogo baribala Ursus americanus altifrontalis en Puma concolor couguar ta rudu ris Lynx rufus a sered dribnishih hizhih ssavciv kojota Canis latrans zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus en Martes caurina en Mustela richardsonii dovgohvostu lasicyu Neogale frenata smugastogo skunsa Mephitis mephitis zahidnogo plyamistogo skunsa Spilogale gracilis ta zvichajnogo rakuna Procyon lotor pacificus Na ostrovi Vankuver meshkayut zvichajni rosomahi Gulo gulo ta en Canis lupus crassodon U lisah Vashingtonu ta Oregonu ranishe meshkali en Canis lupus fuscus odnak voni vimerli u seredini XX stolittya Za ostanni desyatilittya z Britanskoyi Kolumbiyi u region pochali pronikati en Canis lupus columbianus yaki dosyagli na pivdni Pivnichnoyi Kaliforniyi Sered morskih ssavciv sho zustrichayutsya v ekoregioni slid vidznachiti tihookeanskogo zvichajnogo tyulenya Phoca vitulina richardsi kalifornijskogo morskogo leva Zalophus californianus sivucha Eumetopias jubatus ta morskogo kalana Enhydra lutris Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti amerikanskogo oryabka Bonasa umbellus girskogo teteruka Dendragapus fuliginosus kalifornijsku perepelicyu Callipepla californica kalifornijskogo goluba Patagioenas fasciata bilogolovogo orlana Haliaeetus leucocephalus chornogolovogo yastruba Accipiter cooperii en Strix occidentalis kalifornijskogo sichika gorobcya Glaucidium californicum zahidnu splyushku Megascops kennicottii vognistogo kolibri krihitku Selasphorus rufus rubinovogolovu kaliptu Calypte anna puhnastogo dyatla Dryobates pubescens en Sphyrapicus ruber kalifornijsku sojku Aphelocoma californica chornogolovu sizojku Cyanocitta stelleri kanadskogo povzika Sitta canadensis sirogo pronurka Cinclus mexicanus kordilyerskogo voloochka Troglodytes pacificus amerikansku timeliyu Chamaea fasciata rudospinnu gayichku Poecile rufescens zelenospinnogo vireona Vireo cassinii rudobrovogo kvichalya Ixoreus naevius yalinovogo pivi malyuka Empidonax hammondii zahidnogo pivi malyuka Empidonax difficilis ryabogrudu vivsyanku Passerella iliaca zhovtobrovogo kipalya Hesperiphona vespertina yalinovogo shishkarya Loxia curvirostra plyamistogo tauyi Pipilo maculatus chornobrovogo bruanta Zonotrichia atricapilla ta zhovtoguzu pirangu Piranga ludoviciana Ranishe v gorah ekoregionu zustrichalisya kalifornijski kondori Gymnogyps californianus odnak narazi voni v regioni vimerli Ekoregioni IV rivnyaMapa ekoregioniv IV rivnya Strumok en v Oregoni Gori Oregonskogo Priberezhnogo hrebta U shemi ekoregioniv Agenciyi z ohoroni dovkillya SShA Centralno Tihookeanski priberezhni lisi ye chastinoyu ekoregionu III rivnya Beregovij hrebet Na vidminu vid ekoregionu Centralno Tihookeanskih priberezhnih lisiv viznachenogo Vsesvitnim fondom dikoyi prirodi WWF ekoregion Beregovogo hrebta ne vklyuchaye ostriv Vankuver i natomist vklyuchaye priberezhni lisi Pivnichnoyi Kaliforniyi U mezhah ekoregionu Centralno Tihookeanskih priberezhnih lisiv vidilyayut visim ekoregioniv rivnya IV priberezhni nizovini priberezhni visochini nizhni shili Olimpiku vulkanichni shili konus vinosu pagorbi Villapa centralni osadovi shili ta priberezhni gori Pivdennogo Oregonu Priberezhni nizovini 1a Priberezhni nizovini vklyuchayut plyazhi pishani dyuni ta kosi nizki morski terasi roztashovani na visoti do 125 m nad rivnem morya negliboki prisnovodni ozera zvivisti en estuariyi ta bolota Tekstura gruntu kolivayetsya vid mulistih suglinkiv do supiskiv U zrilih lisah poshirenih na priberezhnih nizovinah dominuyut sitkijski yalini Picea sitchensis zahidni tsugi Tsuga heterophylla ta priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii V yih pidlisku perevazhayut chagarniki en Gaultheria shallon ta padubolistogo barbarisu Berberis aquifolium kruglolisti kleni Acer circinatum ta en Polystichum munitum U priberezhnij zoni rostut en Alnus rubra veletenski tuyi Thuja plicata velikolisti kleni Acer macrophyllum ta chagarniki en Rubus spectabilis U estuariyah ta priberezhnih vodno bolotnih ugiddyah zustrichayutsya baltijski sitniki Juncus balticus prihovanoplidni osoki Carex lyngbyei dernisti shuchniki Deschampsia cespitosa Argentina pacifica ta morski trizubci Triglochin maritima a takozh skrucheni sosni Pinus contorta dyunni verbi Salix hookeriana ta kushi zvichajnoyi miriki Myrica gale Na stabilizovanih dyunah rostut skrucheni sosni Pinus contorta chagarniki rododendroniv Rhododendron spp ta vichnozelenih geklberri Vaccinium ovatum a takozh dyunni kolosnyaki Leymus mollis en Agrostis pallens ta en Fragaria chiloensis Region ohoplyuye 1639 km v Oregoni ta 914 km u Vashingtoni Najbilshi sumizhni teritoriyi priberezhnih nizovin roztashovani v okolicyah zatok en en ta en v girli richki Kolumbiya a takozh vzdovzh pivdennoyi chastini Oregonskogo uzberezhzhya U priberezhnih rajonah vidbuvayetsya rozshirennya zhitlovoyi komercijnoyi ta rekreacijnoyi zabudovi Bagato vodno bolotnih ugid u zaplavah richok buli osusheni ta peretvoreni na pasovisha dlya molochnih ferm sho prizvelo do degradaciyi richok Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalni prirodni zapovidniki en en en en ta en en ta chislenni derzhavni parki Priberezhni visochini 1b Priberezhni visochini vklyuchayut misi visoki morski terasi pagorbi ta nevisoki gori sho pidijmayutsya nad Priberezhnimi nizovinami a takozh richki sho stikayut z cih gir Visota regionu kolivayetsya vid 120 do 760 m nad rivnem morya Na klimat regionu znachno vplivayut vologi morski povitryani masi yaki prizvodyat do trivalogo zimovogo sezonu doshiv ta do minimalnih sezonnih kolivan temperaturi Ryasni tumani u litnij posushlivij period zmenshuyut nedostachu vologi dlya roslinnosti Region priberezhnih visochin priblizno vidpovidaye istorichnij oblasti poshirennya sitkijskih yalin Picea sitchensis Pislya masshtabnih virubok pid chas yakih bulo virubano veliku kilkist yalin narazi v lisah regionu perevazhayut priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii ta zahidni tsugi Tsuga heterophylla a v pidlisku chagarniki salalu Gaultheria shallon padubolistogo barbarisu Berberis aquifolium ta vichnozelenoyi geklberri Vaccinium ovatum rododendroni Rhododendron spp kruglolisti kleni Acer circinatum ta zahidni bagatoryadniki Polystichum munitum Na bilsh vologih shilah zustrichayutsya chervoni vilhi Alnus rubra velikolisti kleni Acer macrophyllum ta veletenski tuyi Thuja plicata a takozh chagarniki prekrasnoyi malini Rubus spectabilis ta krivavih porichkiv Ribes sanguineum Na misah zustrichayutsya luki Region ohoplyuye 3706 km Vashingtonu ta 2893 km Oregonu Vin ye majzhe vtrichi bilshim za region priberezhnih nizovin Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en a takozh en ta en Nizhni shili Olimpiku 1c Region nizhnih shiliv Olimpiku ohoplyuye peredgir ya ta nizhni shili gir en yaki harakterizuyutsya U podibnimi dolinami ta strimkimi vodnimi potokami Vin pidijmayetsya na visotu priblizno 1200 m nad rivnem morya Vishi rajoni sho buli vkriti lodovikom u minulomu vhodyat do ekoregionu priberezhnih lisiv materikovoyi Britanskoyi Kolumbiyi Ryasni opadi ponad 5000 mm na rik pidtrimuyut pishni bagati epifitami pomirni doshovi lisi u yakih dominuyut zahidni tsugi Tsuga heterophylla veletenski tuyi Thuja plicata ta priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii a takozh sriblyasti yalici Abies amabilis na velikih visotah U priberezhnih rajonah zrostayut chervoni vilhi Alnus rubra ta velikolisti kleni Acer macrophyllum Znachna chastina lisiv regionu zokrema chastina en yavlyayut soboyu visadzheni lyudmi nasadzhennya Odnak chastina regionu sho vhodit do Nacionalnogo parku Olimpik mistit pralisi z nazvichajno visokoyu biomasoyu Zagalom region ohoplyuye 4364 km povnistyu v mezhah pivostrova Olimpik v shtati Vashington Vulkanichni shili 1d Region vulkanichnih shiliv vklyuchaye strimki girski shili ta skelyasti misi osnovu yakih skladayut vulkanichni bazalti Visota regionu kolivayetsya vid 180 do 1250 m nad rivnem morya hocha u deyakih rajonah bazaltovi skeli spuskayutsya do samogo okeanu Tut zustrichayutsya strimki girski richki z kaskadami vodospadiv po yakim shoroku vidbuvayetsya en chavichi Oncorhynchus tshawytscha ta rajduzhnoyi foreli Oncorhynchus mykiss U zrilih lisah sho rostut na vulkanichnih shilah perevazhayut priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii ta zahidni tsugi Tsuga heterophylla V yih pidlisku rostut chagarniki salalu Gaultheria shallon ta padubolistogo barbarisu Berberis aquifolium rododendroni Rhododendron spp kruglolisti kleni Acer circinatum ta zahidni bagatoryadniki Polystichum munitum Na bilsh vologih shilah ta na beregah richok rostut veletenski tuyi Thuja plicata velikolisti kleni Acer macrophyllum chervoni vilhi Alnus rubra a takozh chagarniki prekrasnoyi malini Rubus spectabilis ta en Oxalis oregana Znachna chastina duglasiyevih lisiv v regioni virubana Na misah ta na vershinah gir zustrichayutsya luki podibni do en sho zustrichayutsya u visokogir yah Appalachiv na shodi SShA ta do polonin Shidnih Karpat Sered trav sho zustrichayutsya na girskih lukah slid vidznachiti en Festuca idahoensis en Agrostis pallens en Danthonia californica ta riznomanitne riznotrav ya Cej velikij ale fragmentovanij region ohoplyuye 5291 km v Oregoni ta 3994 km u Vashingtoni Do nogo vhodyat chastini Nacionalnih lisiv en ta en zapovidnikiv en ta en ta en Konus vinosu 1e Konus vinosu ce pologij viyalopodibnij girskij shil sho skladayetsya z ryadiv hvilyastih teras ta plato utvorenih z lodovikovogo materialu Ce najmenshij z subregioniv Priberezhnogo hrebta sho ohoplyuye 917 km v okruzi Grejs Garbor na pivnich vid mista Aberdin v shtati Vashington Visota regionu kolivayetsya vid 6 do 300 m nad rivnem morya Region lezhit poza zonoyu morskogo vplivu Richki sho protikayut cherez jogo teritoriyu mayut serednij uhil ta nizhchij litnij stik nizh bilshist inshih vodotokiv Priberezhnogo hrebta U zrilih lisah regionu perevazhayut priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii zahidni tsugi Tsuga heterophylla chervoni vilhi Alnus rubra velikolisti kleni Acer macrophyllum ta veletenski tuyi Thuja plicata Bilshist cih lisiv narazi virubani ta peretvoreni na en Pagorbi Villapa 1f Pagorbi en serednya visota yakih stanovit priblizno 400 m nad rivnem morya prostyagayutsya uzdovzh zahidnogo uzberezhzhya regionu Ci nevisoki pologi gori mayut nizhchu shilnist richkovoyi merezhi nizh inshi girski chastini ekoregionu U cij dostupnij miscevosti lisozagotivlya ye vidnosno legkoyu ta povsyudno poshirena a promislovi nasadzhennya majzhe povnistyu zaminili pralisi Porushennya lisiv prizvodit do rozmivannya mulistih ta glinistih gruntiv sho pogirshuye yakist vodojm U zalishkah prirodnih lisiv regionu perevazhayut priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii ta zahidni tsugi Tsuga heterophylla V yih pidlisku rostut chagarniki salalu Gaultheria shallon ta padubolistogo barbarisu Berberis aquifolium rododendroni Rhododendron spp kruglolisti kleni Acer circinatum ta zahidni bagatoryadniki Polystichum munitum Na bilsh vologih shilah ta na beregah richok rostut chervoni vilhi Alnus rubra veletenski tuyi Thuja plicata velikolisti kleni Acer macrophyllum a takozh chagarniki prekrasnoyi malini Rubus spectabilis ta oregonskoyi kvasenici Oxalis oregana Sered tvarin poshirenih v regioni slid vidznachiti veliki populyaciyi vapiti Ruzvelta Cervus canadensis roosevelti Zagalom region ohoplyuye 3307 km na pivdennomu zahodi Vashingtonu ta 1945 km na pivnichnomu zahodi Oregonu Centralni osadovi shili 1g Goristij region centralnih osadovih shiliv lezhit za mezhami poyasu priberezhnih tumaniv Z geologichnoyi tochki zoru jogo osnovu skladayut osadovi porodi piskoviki ta alevroliti Visota regionu kolivayetsya vid 90 do 900 m nad rivnem morya Gori Oregonskogo Priberezhnogo hrebta sho vhodyat do cogo regionu bilsh suvori nizh geologichno podibni pagorbi Villapa Ce najbilshij iz subregioniv Oregonskogo uzberezhzhya sho ohoplyuye 9684 km u centralnih ta pivdennih rajonah Oregonu U zrilih lisah sho vhodit do cogo regionu perevazhayut priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii ta zahidni tsugi Tsuga heterophylla V yih pidlisku rostut chagarniki salalu Gaultheria shallon ta padubolistogo barbarisu Berberis aquifolium rododendroni Rhododendron spp kruglolisti kleni Acer circinatum ta zahidni bagatoryadniki Polystichum munitum Na krajnomu pivdni regionu zustrichayutsya gustocviti notolitokarpusi Notholithocarpus densiflorus Na bilsh vologih shilah ta na beregah richok rostut velikolisti kleni Acer macrophyllum veletenski tuyi Thuja plicata veletenski yalici Abies grandis ta chervoni vilhi Alnus rubra a takozh chagarniki prekrasnoyi malini Rubus spectabilis ta oregonskoyi kvasenici Oxalis oregana Na pivdni regionu zustrichayutsya kalifornijski lavri Umbellularia californica Bilshist duglasiyevih lisiv regionu buli virubani ta peretvoreni na lisovi plantaciyi Priberezhni gori Pivdennogo Oregonu 1h Geologichno ta botanichno riznomanitnij region Priberezhnih gir Pivdennogo Oregonu ye perehidnoyu zonoyu mizh lisami Priberezhnih hrebtiv ta lisami gir en sho vhodyat do ekoregionu lisiv Klamatu ta Siskiyu Gori regionu pidijmayutsya na visotu do 1219 m nad rivnem morya Tut panuye seredzemnomorskij klimat yak i na reshti ekoregionu Priberezhnogo hrebta odnak riznomanitna litologiya sho vklyuchaye yurski piskoviki metamorfizovani osadovi porodi graniti ta serpentiniti harakterna dlya bilsh visokih gir Siskiyu Tut zustrichayutsya vidi roslin harakterni yak dlya pivnichnoyi tak i dlya pivdennoyi flori vnaslidok chogo floristichne riznomanittya regionu ye dovoli visokim Osnovu lisiv regionu skladayut priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii zahidni tsugi Tsuga heterophylla gustocviti notolitokarpusi Notholithocarpus densiflorus port oksfordski kiparisoviki Chamaecyparis lawsoniana ta veletenski tuyi Thuja plicata V yih pidlisku poshireni chagarniki salalu Gaultheria shallon ta padubolistogo barbarisu Berberis aquifolium rododendroni Rhododendron spp kruglolisti kleni Acer circinatum kalifornijski lavri Umbellularia californica ta zahidni bagatoryadniki Polystichum munitum Na beregah richok rostut velikolisti kleni Acer macrophyllum veletenski tuyi Thuja plicata veletenski yalici Abies grandis ta chervoni vilhi Alnus rubra a takozh chagarniki prekrasnoyi malini Rubus spectabilis ta oregonskoyi kvasenici Oxalis oregana Region ohoplyuye 1792 km u viddalenih rajonah okrugu Karri na pivdennomu zahodi Oregonu v basejnah richok en ta en Chastina regionu vhodit do zapovidniku en sho vhodit do en ZberezhennyaDiyalnist lyudej zokrema sucilni virubki ta formuvannya lisovih nasadzhen budivnictvo dorig rozvitok silskogo gospodarstva ta poselen najbilshimi z yakih ye Kuz Bej Astoriya Aberdin Viktoriya Nanajmo Kortni ta Kempbell River prizvela do znishennya chastini lisiv regionu ta do degradaciyi reshti Lishe priblizno 4 lisiv regionu ye nezajmanimi Deyaki tipi ekosistem taki yak priberezhni pomirni doshovi lisi Oregonu buli majzhe povnistyu znisheni Tim ne mensh v regioni zalishilosya dovoli bagato velikih dilyanok vidnosno nezajmanih prirodnih landshaftiv Ocinka 2017 roku pokazala sho 10 013 km abo 14 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Olimpik en en ta en v SShA a takozh en en en en ta Nacionalnij park Pasifiku Rim v Kanadi Primitki Central Pacific coastal forests DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 listopada 2024 Posilannya Central Pacific coastal forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Central Pacific Northwest Coastal Forests One Earth