Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ліси Вілламеттської долини або Дубові савани Вілламеттської долини (ідентифікатор WWF: NA0417) — неарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований на Північному Заході США.
 Ландшафт Вілламеттської долини | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Помірні широколистяні та мішані ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | NA0417 |
| Межі | Центрально-Тихоокеанські прибережні ліси Низинні ліси П'юджету Ліси Центральних та Південних Каскадних гір Ліси Кламату та Сіскію |
| Площа, км² | 14 885 |
| Країни | Сполучені Штати Америки |
| Охороняється | 190 (1 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон лісів Вілламеттської долини охоплює [en], що простягається з півночі на південь на заході Орегону та на крайньому півдні Західного Вашингтону, річкові тераси та заплави річки Вілламетт, яка протікає по долині та впадає у річку Колумбія на півночі, а також навколишні передгір'я. З усіх боків долина оточена горами — Каскадними горами на сході, горами [en] на заході та горами [en] на півдні.
Тектонічна Вілламеттська долина утворилася приблизно 35 мільйонів років тому. Наприкінці останнього льодовикового періоду, 15-13 тисяч років тому, долина неодноразово (близько 40 разів) затоплювалася водами озера [en], коли під час катастрофічних Міссульських повеней, спричинених проривом загат льодовикового озера Міссула, води озера рухалися вниз по долині Колумбії. Вони містили родючі вулканічні та льодовикові відклади, які осідали на дні долини, після того як вода спадала. У деяких частинах долини глибина ґрунтів становить майже 1 км.
В горах на заході екорегіон переходить у Центрально-Тихоокеанські прибережні ліси, на сході — у ліси Центральних та Південних Каскадних гір, а на півночі — у ліси Кламату та Сіскію. На півночі, в центральній частині [en], екорегіон переходить у низинні ліси П'юджету.
Клімат
В межах екорегіону переважає середземноморський клімат (Csb за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується теплим, сухим, сонячним літом та м'якою, вологою, хмарною зимою. Оскільки Вілламеттська долина лежить у дощовій тіні Орегонського Прибережного хребта, опадів тут випадає набагато менше, ніж у навколишніх горах — приблизно від 960 до 1520 мм. Сильні снігопади в регіоні трапляються рідко, за винятком передгір'їв Каскадних гір та Прибережного хребта, де взимку часто йде мокрий сніг. З півночі на південь клімат Вілламеттської долини поступово стає теплішим та сухішим.
Флора
Історично рослинний покрив екорегіону був представлений мозаїкою [en], прерій, водно-болотних угідь та прибережних широколистяних лісів. У саванах Вілламеттської долини домінували орегонські дуби (Quercus garryana), до яких на півдні регіону доєднувалися каліфорнійські чорні дуби (Quercus kelloggii). Іншими поширеними деревами в регіоні були американські суничники (Arbutus menziesii). У наземному ярусі були поширені здерев'янілі ліани тихоокеанського отруйного плюща (Toxicodendron diversilobum). На півдні долини, а також уздовж річок зростали [en] (Pinus ponderosa var. willamettensis), каліфорнійські тополі (Populus trichocarpa) та верболози (Salix spp.), а у болотистих місцевостях в долині і передгір'ях — орегонські ясени (Fraxinus latifolia). У преріях регіону переважала [en] (Danthonia californica).
Луки та савани екорегіону підтримувалися частими пожежами, які навмисне розпалювалися місцевими індіанцями з народу калапуя, хоча невеликі луки, які, очевидно, не залежали від пожеж, також траплялися у екстремальних місцевостях — на кам'янистих, неглибоких ґрунтах, на орієнтованих на південь передгірських схилах та на ізольованих останцях. Грози та блискавки надзвичайно рідкісні в цьому екорегіоні, тому корінні американці, мабуть, значно розширили площі природних луків, використовуючи вогонь. Оскільки кілька рідкісних ендемічних видів залежать від цих луків, це являє собою рідкісний випадок, коли люди виступали як екологічний ключовий вид у найбільш позитивному сенсі.
Серед рідкісних та ендемічних рослин, що зростають на луках Вілламеттської долини, слід відзначити [sv] (Cardamine penduliflora), [en] (Castilleja levisecta), [en] (Delphinium pavonaceum), [en] (Lomatium bradshawii), [en] (Sidalcea campestris) та [en] (Lupinus sulphureus subsp. kincaidii). Останній вид є єдиною рослиною-господарем для личинок ендемічного [en] (Icaricia icarioides fenderi). Цей метелик тривалий час вважався вимерлим, поки у 1989 році він не був повторно відкритий.
Після колонізації регіону на початку XIX століття більшість прерій та саван регіону були знищені та перетворені на сільськогосподарські угіддя. В результаті боротьби з пожежами залишки дубових саван перетворилися у густі діброви, у яких окрім дубів, зростають також прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), велетенські ялиці (Abies grandis), американські суничники (Arbutus menziesii) та великолисті клени (Acer macrophyllum).
Фауна
В межах екорегіону зустрічається 77 видів ссавців та близько 180 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити чорнохвостого оленя (Odocoileus hemionus), білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), [en] (Cervus canadensis roosevelti), американського зайця (Lepus americanus), флоридського кролика (Sylvilagus floridanus), каліфорнійського кролика (Sylvilagus bachmani), гірську аплодонтію (Aplodontia rufa), бурундука Таунсенда (Tamias townsendii), західну сіру вивірку (Sciurus griseus), вивірку Дугласа (Tamiasciurus douglasii), [en] (Glaucomys oregonensis), каліфорнійського ховраха (Otospermophilus beecheyi), пишнохвостого лісового хом'яка (Neotoma cinerea), тихоокеанську заподу (Zapus trinotatus), білоногу деревну полівку (Arborimus albipes), бродячу мідицю (Sorex vagrans) та американського землерийкового крота (Neurotrichus gibbsii). Віргінські опосуми (Didelphis virginiana) були інтродуковані в екорегіоні у XX столітті.
Серед великих хижаків, поширених в регіоні, слід відзначити барибала (Ursus americanus), [en] (Puma concolor couguar) та руду рись (Lynx rufus), а серед дрібніших хижих ссавців — койота (Canis latrans), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), [en] (Martes caurina), [en] (Mustela richardsonii), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), смугастого скунса (Mephitis mephitis), західного плямистого скунса (Spilogale gracilis) та звичайного ракуна (Procyon lotor). На берегах річок зустрічаються канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus). Ендеміками екорегіону є бульбоїдні гоферчики (Thomomys bulbivorus) та сірохвості полівки (Microtus canicaudus).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити американського орябка (Bonasa umbellus), каліфорнійську перепелицю (Callipepla californica), каліфорнійського голуба (Patagioenas fasciata), чорноволу гілу (Melanerpes formicivorus), [en] (Sphyrapicus ruber), вогнистого колібрі-крихітку (Selasphorus rufus), рубіновоголову каліпту (Calypte anna), каліфорнійську сойку (Aphelocoma californica), чорноголову сизойку (Cyanocitta stelleri), американську тимелію (Chamaea fasciata), рудоспинну гаїчку (Poecile rufescens), зеленоспинного віреона (Vireo cassinii), фіолетову білозорку (Tachycineta thalassina), рудобрового квічаля (Ixoreus naevius), західного піві-малюка (Empidonax difficilis), рябогруду вівсянку (Passerella iliaca), жовтобрового кіпаля (Hesperiphona vespertina), плямистого тауї (Pipilo maculatus), чорнобрового бруанта (Zonotrichia atricapilla), малого чижа (Spinus psaltria) та жовтогузу пірангу (Piranga ludoviciana). Вілламеттська долина є основним місцем зимування рідкісних [en] (Branta canadensis occidentalis), що гніздяться на Алясці.
Екорегіони IV рівня
У схемі екорегіонів Агенції з охорони довкілля США регіон Вілламеттської долини відомий як екорегіон III рівня «Вілламеттська долина». У межах екорегіону Вілламеттської долини виділяють чотири екорегіони рівня IV: Портлендсько-Ванкуверську западину, галерейні ліси річки Вілламетт та її приток, прерієві тераси та передгір'я Вілламеттської долини.
Портлендсько-Ванкуверська западина (3a)
Портелендсько-Ванкуверська западина, названа на честь міст, розташованих в цьому регіоні, — це геологічна западина, що лежить біля підніжжя брилових [en]. Тут розташоване місце злиття річки Колумбія та її найбільшої притоки — річки Вілламетт. Портлендська западина заповнена піщаними та гравійними відкладами, відкладеними під час плейстоценових Міссулських повеней. Висота регіону коливається від 0 до 200 м над рівнем моря. На клімат регіону впливають морські повітряні маси, але іноді східні вітри з Колумбійського каньйону приносять континентальні екстремальні температури.
Історично у Портлендській западині переважали гаї орегонських дубів (Quercus garryana) та прибережних дуґласій (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), що росли на височинах, гаї каліфорнійських тополь (Populus trichocarpa), що росли на берегах річок та на річкових островах, прибережні широколистяні ліси, у яких переважали орегонські ясени (Fraxinus latifolia), [en] (Alnus rubra) та велетенські туї (Thuja plicata), а також відкриті прерії, у яких зростали [en] (Danthonia californica), дернисті щучники (Deschampsia cespitosa), а також різні види [en] (Camassia spp.), костриць (Festuca spp.) та осок (Cyperaceae). Савани та прерії регіону підтримувалися регулярними пожежами, які розпалювалися індіанцями.
Численні водно-болотні угіддя, стариці та ставки все ще зустрічаються у Портлендській западині, але наразі в регіоні переважає міська та приміська забудова, пасовища, орні землі та [en]. Загалом регіон охоплює 790 км² у Вашингтоні та 697 км² в Орегоні, зокрема північні та східні передмістя [en]. Тут розташовані кілька Національних природних заповідників, що входять до [en].
Галерейні ліси річки Вілламетт та її приток (3b)
Регіон галерейних лісів Вілламетту охоплює звивисті річкові русла, стариці та меандрові [en], розташовані у широких заплавах річки Вілламетт та її приток. Висота регіону коливається від 12 до 150 м над рівнем моря. Будівництво протипаводкових дамб у верхній частині басейну Вілламетту зменшили частоту та масштаб повеней, а також призвели до скорочення популяції ендемічних [en] (Oregonichthys crameri).
Історично на родючих алювіальних ґрунтах регіону росли прибережні галерейні ліси, у яких переважали орегонські ясени (Fraxinus latifolia), каліфорнійські тополі (Populus trichocarpa), червоні вільхи (Alnus rubra) та великолисті клени (Acer macrophyllum). Наразі більшість заплавних лісів знищені та перетворені на сільськогосподарські угіддя та поселення.
Регіон охоплює 1748 км² Орегону. Він простягається вузькою смугою (до 8 км завширшки) вздовж долини Вілламетту та долин його найбільших приток — річок Маккензі, [en], Сантіам, Ямгілл, Молалла, Клакамас та Туалатін. Природоохоронні території включають [en] та [en].
Прерієві тераси (3c)
Регіон прерієвих терас включає річкові тераси Вілламетту, розташовані вище за течією, ніж Портлендська западина. Через його територію протікають повільні звивисті водні потоки. Висота регіону коливається від 50 до 150 м над рівнем моря.
Широкі річкові тераси регіону історично підтримували дубові савани та прерії, у яких росли орегонські дуби (Quercus garryana) та трав'янисті рослини. На більш вологих ділянках переважали ліси, основу яких становили орегонські ясени (Fraxinus latifolia), прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), великолисті клени (Acer macrophyllum) та каліфорнійські тополі (Populus trichocarpa). В їх підліску переважали кущі [en] (Corylus cornuta) та індіанської сливи (Oemleria cerasiformis) та здерев'янілі ліани тихоокеанського отруйного плюща (Toxicodendron diversilobum). На півдні в лісах також зустрічалися жовті сосни (Pinus ponderosa).
Наразі в регіоні збереглися лише реліктові залишки прерій. Погано дреновані ґрунти, основу яких складають льодовиково-озерні відклади, екстенсивно використовуються у сільському господарстві. Історично в регіоні зустрічалися численні сезонні водно-болотні угіддя та ставки, але багато річок наразі регулюються, а водно-болотні угіддя були рекультивовані під посіви зернових. На додачу до сільського господарства, регіон прерієвих терас зазнав основного тягаря міської та приміської забудови вздовж міжштатної автомагістралі 5. Регіон охоплює 5105 км² Орегону. Він включає Національні природні заповідники [en] та [en].
Передгір'я Вілламеттської долини (3d)
Регіон передгір'їв Вілламеттської долини є перехідною зоною між сільськогосподарською Вілламеттською долиною та Каскадними горами і горами Орегонського Прибережного хребта, вкритими густими лісами. Він включає горбисті передгір'я із середнім ухилом, звивисті річки, що стікають по них, а також кілька невисоких гір, що піднімаються на висоту приблизно до 460 м над рівнем моря. У регіоні випадає менше опадів, ніж у навколишніх горах, що призводить до чіткої різниці у структурі рослинності. Східні передгір'я більш вологі, ніж ті, що лежать на захід від долини, на підвітряній стороні Прибережного хребта.
Історично у більш сухих частинах передгір'їв переважали савани, основу яких складали орегонські дуби (Quercus garryana) і американські суничники (Arbutus menziesii), та прерії, у яких переважали каліфорнійські дантонії (Danthonia californica), [en] (Elymus glaucus), різні види [en] (Brodiaea spp.) і костриць (Festuca spp.) та інші трави, а у вологих частинах — ліси, у яких домінували прибережні дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), а в підліску яких росли [en] (Polystichum munitum) та кущі [en] (Holodiscus discolor), голоплідної шипшини (Rosa gymnocarpa), рогатої ліщини (Corylus cornuta) та ведмежої ожини (Rubus ursinus).
Наразі у передгір'ях Вілламеттської долини переважають сільські поселення, пасовища, лісові насадження, виноградники, [en] та фруктові сади. Це найбільший із субрегіонів екорегіону, який охоплює 6255 км² в Орегоні та 290 км² у Вашингтоні.
Збереження
Колонізація Вілламеттської долини почалася доволі рано, як для заходу Північної Америки — вже у першій половині XIX століття, особливо після виникнення Орегонського шляху у 1840-х роках. Вона призвела до знищення корінного населення, припинення регулярних пожеж та масштабного перетворення місцевих прерій та саван на сільськогосподарські угіддя.
Наразі Вілламеттська долина є найбільш густонаселеним регіоном Орегону. Тут проживає більше 70 % населення штату та розташовані п'ять його найбільших міст — Портленд, Юджин, Сейлем, Грешем та Гіллсборо, а також місто Ванкувер у штаті Вашингтон. Менше 2 % природного рослинного покриву регіону залишається незайманим. Прерій в регіоні практично не залишилося, а савани перетворилися на ліси. Залишки природної рослинності значно фрагментовані, а їх деградація продовжує залишатися серйозною проблемою.
Оцінка 2017 року показала, що 190 км², або 1 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en] та [en].
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 листопада 2024.
- Hoekstra, J. M.; Molnar, J. L.; Jennings, M.; Revenga, C.; Spalding, M. D.; Boucher, T. M.; Robertson, J. C.; Heibel, T. J.; Ellison, K. (2010). Molnar, J. L. (ред.). The Atlas of Global Conservation: Changes, Challenges, and Opportunits to Make a Difference. University of California Press. ISBN .
Посилання
- «Willamette Valley forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Willamette Valley Oak Savanna» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisi Villamettskoyi dolini abo Dubovi savani Villamettskoyi dolini identifikator WWF NA0417 nearktichnij ekoregion pomirnih shirokolistyanih ta mishanih lisiv roztashovanij na Pivnichnomu Zahodi SShA Lisi Villamettskoyi dolini Landshaft Villamettskoyi dolini Ekozona Nearktika Biom Pomirni shirokolistyani ta mishani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF NA0417 Mezhi Centralno Tihookeanski priberezhni lisi Nizinni lisi P yudzhetu Lisi Centralnih ta Pivdennih Kaskadnih gir Lisi Klamatu ta Siskiyu Plosha km 14 885 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Ohoronyayetsya 190 1 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Richka Molalla u en Derzhavnij park richki Molalla navesniGeografiyaEkoregion lisiv Villamettskoyi dolini ohoplyuye en sho prostyagayetsya z pivnochi na pivden na zahodi Oregonu ta na krajnomu pivdni Zahidnogo Vashingtonu richkovi terasi ta zaplavi richki Villamett yaka protikaye po dolini ta vpadaye u richku Kolumbiya na pivnochi a takozh navkolishni peredgir ya Z usih bokiv dolina otochena gorami Kaskadnimi gorami na shodi gorami en na zahodi ta gorami en na pivdni Tektonichna Villamettska dolina utvorilasya priblizno 35 miljoniv rokiv tomu Naprikinci ostannogo lodovikovogo periodu 15 13 tisyach rokiv tomu dolina neodnorazovo blizko 40 raziv zatoplyuvalasya vodami ozera en koli pid chas katastrofichnih Missulskih povenej sprichinenih prorivom zagat lodovikovogo ozera Missula vodi ozera ruhalisya vniz po dolini Kolumbiyi Voni mistili rodyuchi vulkanichni ta lodovikovi vidkladi yaki osidali na dni dolini pislya togo yak voda spadala U deyakih chastinah dolini glibina gruntiv stanovit majzhe 1 km V gorah na zahodi ekoregion perehodit u Centralno Tihookeanski priberezhni lisi na shodi u lisi Centralnih ta Pivdennih Kaskadnih gir a na pivnochi u lisi Klamatu ta Siskiyu Na pivnochi v centralnij chastini en ekoregion perehodit u nizinni lisi P yudzhetu KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye seredzemnomorskij klimat Csb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya teplim suhim sonyachnim litom ta m yakoyu vologoyu hmarnoyu zimoyu Oskilki Villamettska dolina lezhit u doshovij tini Oregonskogo Priberezhnogo hrebta opadiv tut vipadaye nabagato menshe nizh u navkolishnih gorah priblizno vid 960 do 1520 mm Silni snigopadi v regioni traplyayutsya ridko za vinyatkom peredgir yiv Kaskadnih gir ta Priberezhnogo hrebta de vzimku chasto jde mokrij snig Z pivnochi na pivden klimat Villamettskoyi dolini postupovo staye teplishim ta suhishim FloraIstorichno roslinnij pokriv ekoregionu buv predstavlenij mozayikoyu en prerij vodno bolotnih ugid ta priberezhnih shirokolistyanih lisiv U savanah Villamettskoyi dolini dominuvali oregonski dubi Quercus garryana do yakih na pivdni regionu doyednuvalisya kalifornijski chorni dubi Quercus kelloggii Inshimi poshirenimi derevami v regioni buli amerikanski sunichniki Arbutus menziesii U nazemnomu yarusi buli poshireni zderev yanili liani tihookeanskogo otrujnogo plyusha Toxicodendron diversilobum Na pivdni dolini a takozh uzdovzh richok zrostali en Pinus ponderosa var willamettensis kalifornijski topoli Populus trichocarpa ta verbolozi Salix spp a u bolotistih miscevostyah v dolini i peredgir yah oregonski yaseni Fraxinus latifolia U preriyah regionu perevazhala en Danthonia californica Luki ta savani ekoregionu pidtrimuvalisya chastimi pozhezhami yaki navmisne rozpalyuvalisya miscevimi indiancyami z narodu kalapuya hocha neveliki luki yaki ochevidno ne zalezhali vid pozhezh takozh traplyalisya u ekstremalnih miscevostyah na kam yanistih neglibokih gruntah na oriyentovanih na pivden peredgirskih shilah ta na izolovanih ostancyah Grozi ta bliskavki nadzvichajno ridkisni v comu ekoregioni tomu korinni amerikanci mabut znachno rozshirili ploshi prirodnih lukiv vikoristovuyuchi vogon Oskilki kilka ridkisnih endemichnih vidiv zalezhat vid cih lukiv ce yavlyaye soboyu ridkisnij vipadok koli lyudi vistupali yak ekologichnij klyuchovij vid u najbilsh pozitivnomu sensi Sered ridkisnih ta endemichnih roslin sho zrostayut na lukah Villamettskoyi dolini slid vidznachiti sv Cardamine penduliflora en Castilleja levisecta en Delphinium pavonaceum en Lomatium bradshawii en Sidalcea campestris ta en Lupinus sulphureus subsp kincaidii Ostannij vid ye yedinoyu roslinoyu gospodarem dlya lichinok endemichnogo en Icaricia icarioides fenderi Cej metelik trivalij chas vvazhavsya vimerlim poki u 1989 roci vin ne buv povtorno vidkritij Pislya kolonizaciyi regionu na pochatku XIX stolittya bilshist prerij ta savan regionu buli znisheni ta peretvoreni na silskogospodarski ugiddya V rezultati borotbi z pozhezhami zalishki dubovih savan peretvorilisya u gusti dibrovi u yakih okrim dubiv zrostayut takozh priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii veletenski yalici Abies grandis amerikanski sunichniki Arbutus menziesii ta velikolisti kleni Acer macrophyllum FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayetsya 77 vidiv ssavciv ta blizko 180 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti chornohvostogo olenya Odocoileus hemionus bilohvostogo olenya Odocoileus virginianus en Cervus canadensis roosevelti amerikanskogo zajcya Lepus americanus floridskogo krolika Sylvilagus floridanus kalifornijskogo krolika Sylvilagus bachmani girsku aplodontiyu Aplodontia rufa burunduka Taunsenda Tamias townsendii zahidnu siru vivirku Sciurus griseus vivirku Duglasa Tamiasciurus douglasii en Glaucomys oregonensis kalifornijskogo hovraha Otospermophilus beecheyi pishnohvostogo lisovogo hom yaka Neotoma cinerea tihookeansku zapodu Zapus trinotatus bilonogu derevnu polivku Arborimus albipes brodyachu midicyu Sorex vagrans ta amerikanskogo zemlerijkovogo krota Neurotrichus gibbsii Virginski oposumi Didelphis virginiana buli introdukovani v ekoregioni u XX stolitti Sered velikih hizhakiv poshirenih v regioni slid vidznachiti baribala Ursus americanus en Puma concolor couguar ta rudu ris Lynx rufus a sered dribnishih hizhih ssavciv kojota Canis latrans zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus en Martes caurina en Mustela richardsonii dovgohvostu lasicyu Neogale frenata smugastogo skunsa Mephitis mephitis zahidnogo plyamistogo skunsa Spilogale gracilis ta zvichajnogo rakuna Procyon lotor Na beregah richok zustrichayutsya kanadski bobri Castor canadensis kanadski vidri Lontra canadensis richkovi vizoni Neogale vison ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus Endemikami ekoregionu ye bulboyidni goferchiki Thomomys bulbivorus ta sirohvosti polivki Microtus canicaudus Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti amerikanskogo oryabka Bonasa umbellus kalifornijsku perepelicyu Callipepla californica kalifornijskogo goluba Patagioenas fasciata chornovolu gilu Melanerpes formicivorus en Sphyrapicus ruber vognistogo kolibri krihitku Selasphorus rufus rubinovogolovu kaliptu Calypte anna kalifornijsku sojku Aphelocoma californica chornogolovu sizojku Cyanocitta stelleri amerikansku timeliyu Chamaea fasciata rudospinnu gayichku Poecile rufescens zelenospinnogo vireona Vireo cassinii fioletovu bilozorku Tachycineta thalassina rudobrovogo kvichalya Ixoreus naevius zahidnogo pivi malyuka Empidonax difficilis ryabogrudu vivsyanku Passerella iliaca zhovtobrovogo kipalya Hesperiphona vespertina plyamistogo tauyi Pipilo maculatus chornobrovogo bruanta Zonotrichia atricapilla malogo chizha Spinus psaltria ta zhovtoguzu pirangu Piranga ludoviciana Villamettska dolina ye osnovnim miscem zimuvannya ridkisnih en Branta canadensis occidentalis sho gnizdyatsya na Alyasci Ekoregioni IV rivnyaU shemi ekoregioniv Agenciyi z ohoroni dovkillya SShA region Villamettskoyi dolini vidomij yak ekoregion III rivnya Villamettska dolina U mezhah ekoregionu Villamettskoyi dolini vidilyayut chotiri ekoregioni rivnya IV Portlendsko Vankuversku zapadinu galerejni lisi richki Villamett ta yiyi pritok preriyevi terasi ta peredgir ya Villamettskoyi dolini Mapa ekoregioniv IV rivnya Portlendsko Vankuverska zapadina 3a Portelendsko Vankuverska zapadina nazvana na chest mist roztashovanih v comu regioni ce geologichna zapadina sho lezhit bilya pidnizhzhya brilovih en Tut roztashovane misce zlittya richki Kolumbiya ta yiyi najbilshoyi pritoki richki Villamett Portlendska zapadina zapovnena pishanimi ta gravijnimi vidkladami vidkladenimi pid chas plejstocenovih Missulskih povenej Visota regionu kolivayetsya vid 0 do 200 m nad rivnem morya Na klimat regionu vplivayut morski povitryani masi ale inodi shidni vitri z Kolumbijskogo kanjonu prinosyat kontinentalni ekstremalni temperaturi Istorichno u Portlendskij zapadini perevazhali gayi oregonskih dubiv Quercus garryana ta priberezhnih duglasij Pseudotsuga menziesii var menziesii sho rosli na visochinah gayi kalifornijskih topol Populus trichocarpa sho rosli na beregah richok ta na richkovih ostrovah priberezhni shirokolistyani lisi u yakih perevazhali oregonski yaseni Fraxinus latifolia en Alnus rubra ta veletenski tuyi Thuja plicata a takozh vidkriti preriyi u yakih zrostali en Danthonia californica dernisti shuchniki Deschampsia cespitosa a takozh rizni vidi en Camassia spp kostric Festuca spp ta osok Cyperaceae Savani ta preriyi regionu pidtrimuvalisya regulyarnimi pozhezhami yaki rozpalyuvalisya indiancyami Chislenni vodno bolotni ugiddya starici ta stavki vse she zustrichayutsya u Portlendskij zapadini ale narazi v regioni perevazhaye miska ta primiska zabudova pasovisha orni zemli ta en Zagalom region ohoplyuye 790 km u Vashingtoni ta 697 km v Oregoni zokrema pivnichni ta shidni peredmistya en Tut roztashovani kilka Nacionalnih prirodnih zapovidnikiv sho vhodyat do en Galerejni lisi richki Villamett ta yiyi pritok 3b Region galerejnih lisiv Villamettu ohoplyuye zvivisti richkovi rusla starici ta meandrovi en roztashovani u shirokih zaplavah richki Villamett ta yiyi pritok Visota regionu kolivayetsya vid 12 do 150 m nad rivnem morya Budivnictvo protipavodkovih damb u verhnij chastini basejnu Villamettu zmenshili chastotu ta masshtab povenej a takozh prizveli do skorochennya populyaciyi endemichnih en Oregonichthys crameri Istorichno na rodyuchih alyuvialnih gruntah regionu rosli priberezhni galerejni lisi u yakih perevazhali oregonski yaseni Fraxinus latifolia kalifornijski topoli Populus trichocarpa chervoni vilhi Alnus rubra ta velikolisti kleni Acer macrophyllum Narazi bilshist zaplavnih lisiv znisheni ta peretvoreni na silskogospodarski ugiddya ta poselennya Region ohoplyuye 1748 km Oregonu Vin prostyagayetsya vuzkoyu smugoyu do 8 km zavshirshki vzdovzh dolini Villamettu ta dolin jogo najbilshih pritok richok Makkenzi en Santiam Yamgill Molalla Klakamas ta Tualatin Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en ta en Preriyevi terasi 3c Region preriyevih teras vklyuchaye richkovi terasi Villamettu roztashovani vishe za techiyeyu nizh Portlendska zapadina Cherez jogo teritoriyu protikayut povilni zvivisti vodni potoki Visota regionu kolivayetsya vid 50 do 150 m nad rivnem morya Shiroki richkovi terasi regionu istorichno pidtrimuvali dubovi savani ta preriyi u yakih rosli oregonski dubi Quercus garryana ta trav yanisti roslini Na bilsh vologih dilyankah perevazhali lisi osnovu yakih stanovili oregonski yaseni Fraxinus latifolia priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii velikolisti kleni Acer macrophyllum ta kalifornijski topoli Populus trichocarpa V yih pidlisku perevazhali kushi en Corylus cornuta ta indianskoyi slivi Oemleria cerasiformis ta zderev yanili liani tihookeanskogo otrujnogo plyusha Toxicodendron diversilobum Na pivdni v lisah takozh zustrichalisya zhovti sosni Pinus ponderosa Narazi v regioni zbereglisya lishe reliktovi zalishki prerij Pogano drenovani grunti osnovu yakih skladayut lodovikovo ozerni vidkladi ekstensivno vikoristovuyutsya u silskomu gospodarstvi Istorichno v regioni zustrichalisya chislenni sezonni vodno bolotni ugiddya ta stavki ale bagato richok narazi regulyuyutsya a vodno bolotni ugiddya buli rekultivovani pid posivi zernovih Na dodachu do silskogo gospodarstva region preriyevih teras zaznav osnovnogo tyagarya miskoyi ta primiskoyi zabudovi vzdovzh mizhshtatnoyi avtomagistrali 5 Region ohoplyuye 5105 km Oregonu Vin vklyuchaye Nacionalni prirodni zapovidniki en ta en Peredgir ya Villamettskoyi dolini 3d Region peredgir yiv Villamettskoyi dolini ye perehidnoyu zonoyu mizh silskogospodarskoyu Villamettskoyu dolinoyu ta Kaskadnimi gorami i gorami Oregonskogo Priberezhnogo hrebta vkritimi gustimi lisami Vin vklyuchaye gorbisti peredgir ya iz serednim uhilom zvivisti richki sho stikayut po nih a takozh kilka nevisokih gir sho pidnimayutsya na visotu priblizno do 460 m nad rivnem morya U regioni vipadaye menshe opadiv nizh u navkolishnih gorah sho prizvodit do chitkoyi riznici u strukturi roslinnosti Shidni peredgir ya bilsh vologi nizh ti sho lezhat na zahid vid dolini na pidvitryanij storoni Priberezhnogo hrebta Istorichno u bilsh suhih chastinah peredgir yiv perevazhali savani osnovu yakih skladali oregonski dubi Quercus garryana i amerikanski sunichniki Arbutus menziesii ta preriyi u yakih perevazhali kalifornijski dantoniyi Danthonia californica en Elymus glaucus rizni vidi en Brodiaea spp i kostric Festuca spp ta inshi travi a u vologih chastinah lisi u yakih dominuvali priberezhni duglasiyi Pseudotsuga menziesii var menziesii a v pidlisku yakih rosli en Polystichum munitum ta kushi en Holodiscus discolor goloplidnoyi shipshini Rosa gymnocarpa rogatoyi lishini Corylus cornuta ta vedmezhoyi ozhini Rubus ursinus Narazi u peredgir yah Villamettskoyi dolini perevazhayut silski poselennya pasovisha lisovi nasadzhennya vinogradniki en ta fruktovi sadi Ce najbilshij iz subregioniv ekoregionu yakij ohoplyuye 6255 km v Oregoni ta 290 km u Vashingtoni ZberezhennyaKolonizaciya Villamettskoyi dolini pochalasya dovoli rano yak dlya zahodu Pivnichnoyi Ameriki vzhe u pershij polovini XIX stolittya osoblivo pislya viniknennya Oregonskogo shlyahu u 1840 h rokah Vona prizvela do znishennya korinnogo naselennya pripinennya regulyarnih pozhezh ta masshtabnogo peretvorennya miscevih prerij ta savan na silskogospodarski ugiddya Narazi Villamettska dolina ye najbilsh gustonaselenim regionom Oregonu Tut prozhivaye bilshe 70 naselennya shtatu ta roztashovani p yat jogo najbilshih mist Portlend Yudzhin Sejlem Greshem ta Gillsboro a takozh misto Vankuver u shtati Vashington Menshe 2 prirodnogo roslinnogo pokrivu regionu zalishayetsya nezajmanim Prerij v regioni praktichno ne zalishilosya a savani peretvorilisya na lisi Zalishki prirodnoyi roslinnosti znachno fragmentovani a yih degradaciya prodovzhuye zalishatisya serjoznoyu problemoyu Ocinka 2017 roku pokazala sho 190 km abo 1 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en en en en en en ta en PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 listopada 2024 Hoekstra J M Molnar J L Jennings M Revenga C Spalding M D Boucher T M Robertson J C Heibel T J Ellison K 2010 Molnar J L red The Atlas of Global Conservation Changes Challenges and Opportunits to Make a Difference University of California Press ISBN 978 0 520 26256 0 Posilannya Willamette Valley forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Willamette Valley Oak Savanna One Earth