Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Італійське королівство (лат. Regnum Italiae або лат. Regnum Italicum; італ. Regno d'Italia; нім. Reichsitalien) — одне із складових королівств Священної Римської імперії, разом із Німецьким, Богемським та Бургундським королівствами. Спочатку королівство охоплювало значні частини північної та центральної Італії. Його первісною столицею до XI століття була Павія.
| Італійське королівство лат. Regnum Italiae лат. Regnum Italicum італ. Regno d'Italia нім. Reichsitalien | |||||||||||
| Васальне королівство | |||||||||||
| |||||||||||
 .: історичні кордони на карті Священної Римської імперії в 1000 р | |||||||||||
| Столиця | Павія (принаймні до 1024) | ||||||||||
| Державний устрій | Васальне королівство | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Засновано | 963 | ||||||||||
| - Ліквідовано | 1806 | ||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
| Історія Італії | |
|---|---|
 | |
| Стародавній світ | |
| Етруски (XII—–VI ст. до н.е.) | |
| Велика Греція (VIII—–VII ст. до н.е.) | |
| Стародавній Рим (VIII ст. до н.е. — V ст. н.е.) | |
| Остготське королівство (V—VI ст.) | |
| Середньовіччя | |
| Італія під владою Візантії (VI—VIII ст.) | |
| Лангобардське королівство (568—774) | |
| Середньовічне Італійське королівство | |
| та у південній Італії | |
| Морські республіки та | |
| Новий час | |
| Італійський ренесанс (XIV—XVI ст.) | |
| Італійські війни (1494—1559) | |
| (1559—1814) | |
| Рісорджименто (1815—1861) | |
| Нова історія | |
| Італійське королівство (1861–1945) | |
| Італія у Першій світовій війні (1914—1918) | |
| Фашизм та колоніальна імперія (1918—1945) | |
| Італія в Другій світовій війні (1940—1945) | |
| (1945—теперішній час) | |
| Свинцеві роки (1970-і—1980-і) | |
| Окремі теми | |
| Історичні держави Італії | |
| Генетична історія Італії | |
У 773 році Карл Великий, король франків, перетнув Альпи, щоб вторгнутися в королівство лангобардів, яке охоплювало всю Італію, за винятком Римського дуката, Венеційської республіки та візантійських володінь на півдні півострова. У червні 774 року королівство розпалося, і франки стали господарями Північної Італії. Південні області залишалися під контролем лангобардів, оскільки Беневенське герцогство було перетворено на значною мірою незалежне Беневентське князівство. Карл Великий назвав себе королем лангобардів і в 800 році був коронований імператором у Римі. Члени династії Каролінгів продовжували правити Італією до повалення Карла Товстого в 887 році, після чого вони ненадовго повернули собі престол у 894–896 роках.
У 951 році король Німеччини Оттон I, уже одружений з королевою Італії Аделаїдою, вторгся в королівство і коронувався в Павії. Він продовжив шлях до Риму, де він був коронований імператором 7 лютого 962 року. Союз корон Італії та Німеччини з коронами так званої «Римської імперії» виявився стабільним. В 1032 році до цього союзу була додана Бургундія і в XII столітті для нього став використовуватися термін «Священна Римська імперія». З 961 року імператор зазвичай також був королем Італії та Німеччини, хоча іноді імператори призначали своїх спадкоємців правити в Італії, а іноді італійські єпископи та дворяни обирали власного короля на противагу королю Німеччини. Відсутність італійського монарха в Середньовіччі призвела до швидкого зникнення центрального уряду, але ідея про те, що Італія була королівством у складі Імперії, залишилася, і імператори часто намагалися нав’язати свою волю італійським містам-державам. Війни між гвельфами та гібелінами, антиімперіалістичними та імперіалістичними фракціями відповідно, були характерними для італійської політики в XII-XIV століттях. Ломбардська ліга була найвідомішим прикладом цієї ситуації; хоч і не був оголошеним сепаратистським рухом, він відкрито заперечував претензії імператора на владу.
Століття між приниженням в Каноссі в 1077 році і Венеційським договором 1177 року призвело до утворення міст-держав, незалежних від німецького імператора. Серія з 1423 по 1454 рік зменшила кількість конкуруючих держав в Італії. Наступні сорок років були відносно мирними в Італії, але в 1494 році півострів був захоплений Францією, після чого розпочались півстолітні Італійські війни між Французьким королівством та Габсбурзькою імперією.
Після імперської реформи 1495–1512 рр. Італійське королівство відповідало територіям, що не входили до імперських округів і знаходились на південь від Альп. Юридично імператор підтримував інтерес до них як до номінального короля та сюзерена, але «уряд» королівства складався лише з повноважних представників, яких імператор призначив представляти його, та тих губернаторів, яких він призначив керувати своїми італійськими державами. Тим не менш, 250-300 менших феодалів Reichsitalien часто зверталися до імперських судів і юрисдикцій для врегулювання конфліктів з видатними князями.
Правління Габсбургів у кількох частинах Італії тривало в різних формах, але завершилося кампаніями французьких революціонерів у 1792–1797 роках, коли за підтримки Наполеона на місцевому рівні було створено ряд сестринських республік, які потім об’єдналися в Італійську республіку під його головуванням. У 1805 році Італійська республіка стала Італійським королівством з Наполеоном як новим королем. Ця держава була розпущена з падінням правління Наполеона в 1814 році.
Історія
Від Одоакра до лангобардів
Було створено 476 року ватажком колишніх федератів імперії — скірів і ругіїв Одоакром після усунення ним від влади останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августула. Спочатку Одоакр використовував титул «dux» (князь, герцог), але незабаром, за зразком сусідніх володарів, став іменувати себе «королем Італії» (лат. rex Italiae). Східний імператор визнав його «намісником Італії».
493 року Одоакр погодився визнати своїм співправителем ватажка остготів Теодоріха і одразу був ним убитий. Теодоріх та його спадкоємці з роду Амалів, втім, віддавали перевагу титулу «король остготів» (лат. rex Ostrogothorum), залишаючись для колишніх римських громадян «намісниками імператора». Відтак у науковій літературі для позначення держави у цей час використовується назва «Остготське королівство», а для усього періоду 476—553 років «Равеннське королівство».
553 року територія королівства була безпосередньо включена до складу Візантійської імперії. Натомість незабаром до Італії рушили лангобарди, ватажок яких Альбойн з 572 року — із здобуттям Павії і перетворенням її на свою столицю — відновів самостійність Італії як королівства, незалежного від імперії (див. «Лангобардське королівство»).
Королівство у складі Каролінзької імперії
774 року королівство було захоплене Карлом Великим, який коронувався в Павії «лангобардською короною». Але 781 року він відновив Італійське королівство на чолі зі своїм сином Піпіном як васальну державу. Після коронації Карла імператором 800 року королівство входило до складу Каролінзької імперії.
Після смерті Піпіна 810 року королівство знову опинилося під безпосереднім управлінням Карла, однак у 812 він призначив намісником незаконного сина Піпіна Бернара (бл. 797 -17 квітня 818), а незабаром Бернар вже згадувався з королівським титулом. Після смерті Карла новий імператор, Людовик I Благочестивий підтвердив дарування, однак у червні 817 року він, бажаючи закріпити спадкові права своїх синів на державу Франків, склав Акт «Про порядок в Імперії» (Ordinatio imperii), в якому наділяв Лотара I великими володіннями й титулом співправителя, а молодших синів — Піпіна і Людовика — призначав підлеглими королями.
Про Бернара в документі не було сказано ні слова, хоча, формально, його право на престол Італії сумніву не піддавалося, проте документ викликав невдоволення Бернара, чий статус як правителя став невизначеним. До того ж серед найближчого оточення короля Італії було багато осіб з числа тих, кого імператор Людовик останнім часом відсторонив від свого двору. Радники Бернара почали підбивати його вжити термінових заходів для закріплення за собою батьківської спадщини. Бернар піддався на вмовляння їх і восени почав підготовку до процедури складення його підданими присяги йому, а не Лотарю, як того вимагав імператор. Про це вороги Бернара — єпископ Верони Ратольд і граф Брешії , перебільшивши масштаби змови, негайно доповіли імператору Людовику. Той негайно зібрав військо і у грудні виступив до Шалона. Дізнавшись про це, Бернар перекрив перевали в Альпах, намагаючись перегородити Людовіку шлях до Італії і оголосив про скликання війська. Однак, бачачи нечисленність своїх військ, Бернард поспішив до імператора, щоб благати його про прощення і довести свою вірність, але, після прибуття в Шалон, він був заарештований, а в 818 осліплений, після чого помер.
Італія у результаті дісталася Лотару I, старшому синові Людовика Благочестивого, коронованому в 817 році як імператор і співправитель батька. Лотар разом з братами кілька разів поставав проти батька, а після його смерті в 840 спробував встановити владу над своїми братами, що викликало війну. 25 червня 841 року Лотар був розбитий братами в , а в 842 був змушений укласти перемир'я. У результаті в 843 був укладений Верденський договір, за яким Каролінзька імперія була остаточно розділена між Лотаром, Людовиком II Німецьким і Карлом II Лисим.
Королівство в 843—888 роках
За Верденським договором Лотар отримав в управління так зване Середнє Франкське королівство, в яке крім Італії увійшли Прованс, бургундські землі між Роною і Альпами, землі по правому березі Рони до Юзі, Вів'є і Ліона, герцогство Бургундське по обидві сторони Юри до Аарау з одного боку і Сони — з інший, мозельську землю від саксонського кордону до гирла Шельди, і землю фризів між гирлами Рейну і Везера. Крім того Лотар зберігав титул імператора, який фактично виявився прив'язаний до титулу короля Італії.
Після Верденського розділу Лотар ще кілька разів з'їжджався з братами для переговорів, але з'їзди не заважали зіткненням між ними. Останні роки життя Лотар провів у боротьбі з норманами.
Серединна королівство виявилося недовговічним. Вже після смерті Лотара в 855 за Прюмським договором воно розпалося на 3 королівства: Італійське, Лотаринзьке і Прованське, що дісталися трьом синам Лотара — Людовіку II, Лотару II і Карлу.
Людовик II, коронований ще за життя батька як король Італії та імператор, отримав у своє розпорядження власне Італійське королівство, до якого входила Північна Італія: Ломбардія, Лігурія, Тоскана, Фріулі, Романія, Сполето і Папська область. Крім того, після смерті молодшого брата Карла в 863 Людовик захопив більшу частину Провансу. Все своє правління він намагався підпорядкувати собі Південну Італію, для чого йому довелося боротися з арабами і Візантією. У результаті до 871 році він приєднав до свого Королівства її більшу частину, однак всі його завоювання виявилися недовговічні і вже в 872 Південна Італія знову здобула незалежність від короля.
Після смерті в 875 році Людовика II без спадкоємців було кілька десятиліть плутанини. Імператорська корона спочатку була предметом суперечки між каролінгськими правителями Західного Франкського королівства та Східного франкського королівства (Німеччина), причому спочатку західний король (Карл Лисий), а потім східний (Карл Товстий) отримав приз.
По смерті Людовика II, папа Іван VIII проголосив королем Італії і імператором короля Західно-Франкського королівства Карла II Лисого, який негайно вирушив до Італії. По дорозі він розбив Карломана, старшого сина Людовика Німецького, посланого затримати його просування до Італії і 17 грудня вступив в Рим. 25 грудня 875 р. відбулося помазання Карла на імператорський престол. Частина італійських дворян присягнула йому на вірність. Людовик Німецький, якому за родовим рахунком мав би дістатися імператорський титул, спустошив Лотарингію. Довіривши управління Італійським королівством Бозону В'єннському, що отримав посаду герцога, Карл, зайнятий боротьбою з племінниками, повернувся до Франції.
Під час відсутності Карла Італія зазнала нове нашестя арабів, які кілька разів підступали до стін самого Рима. Папа Іван VIII наполегливо кликав Карла на допомогу. У червні 877 імператор зібрався, нарешті, в похід проти арабів. Поблизу Тортони він зустрівся з Папою. До кінця літа Карл вступив в Павію, разом із Папою. Потім протягом декількох днів очікував підходу своїх графів, але ті так і не з'явилися. Зате прийшла звістка, що німецький король Карломан, племінник Карла стоїть неподалік. Наляканий цією новиною, Карл вирушив у зворотний шлях, так нічого і не зробивши для Папи. Дорогою він захворів і помер.
Наступником став Каломан, а після його смерті — Карл III Товстий, молодший брат Карломана, який в 881 коронувався імператорської короною. Карлу в 884 році вдалося об'єднати каролінзьку імперію, однак різке невдоволення політичним курсом Карла Товстого вилилося у відкритий виступ знаті проти короля. 11 листопада 887 у Франкфурті Карл був позбавлений корони, імперія остаточно розпалася, Італійське королівство стало фактично незалежним.
Королівство в 888—951 роках
Після усунення Карла Товстого за італійську корону сперечались як місцеві італійські барони, такі як Гвідо III Сполетський і Беренгар Фріульський, так і зовнішні претенденти, причому Арнульф Каринтійський і Людовик Сліпий Прованський на деякий час претендували також і на імператорський престол. Королівство також зазнавало нападів арабів та маврів з Сицилії та Північної Африки, а центральна влада була в кращому випадку мінімальною.
У X столітті ситуація майже не покращилася, оскільки різні бургундські та місцеві дворяни продовжували сперечатися за корону. Порядок був нав’язаний лише ззовні, коли німецький король Оттон I вторгся в Італію та захопив і імператорський, і італійський престол у 962 році.
Королівство в складі Священної Римської імперії
961 року королівство приєднав до своїх володінь Оттон I Великий, і воно стало складовою частиною Священної Римської імперії. Остаточно Італійське королівство перестало існувати у 1806 році.
Див. також
Література
- Балакин В. Д. Творцы Священной Римской империи. — М. : Молодая гвардия, 2004. — 356 с. — (Жизнь замечательных людей: Серия биографий; Вып. 1095 (895)) — 5000 прим. — .(рос.)
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К.Л., Неборской Л.Н. под редакцией Ермаченко И.О. — СПб. : Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-8071-310-9.(рос.)
Посилання
- 20Kings% 20to% 20962.htm # _Toc203638187 KINGS of ITALY. Foundation for Medieval Genealogy (англійською) . Процитовано 28 січня 2009.[недоступне посилання з липня 2019]
 | Це незавершена стаття про Італію. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Taddei, Elena. "Reichsitalien" in Mittelalter und Neuzeit/"Feudi imperiali italiani" nel Medioevo e nell'Età Moderna. StudienVerlag.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Italijske korolivstvo znachennya Italijske korolivstvo lat Regnum Italiae abo lat Regnum Italicum ital Regno d Italia nim Reichsitalien odne iz skladovih korolivstv Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi razom iz Nimeckim Bogemskim ta Burgundskim korolivstvami Spochatku korolivstvo ohoplyuvalo znachni chastini pivnichnoyi ta centralnoyi Italiyi Jogo pervisnoyu stoliceyu do XI stolittya bula Paviya Italijske korolivstvo lat Regnum Italiae lat Regnum Italicum ital Regno d Italia nim Reichsitalien Vasalne korolivstvo 963 1806 Italijske korolivstvo istorichni kordoni na kartiItalijske korolivstvo u skladi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi v 1000 r Stolicya Paviya prinajmni do 1024 Derzhavnij ustrij Vasalne korolivstvo Istoriya Zasnovano 963 Likvidovano 1806 Poperednik Nastupnik Frankske korolivstvo Etrurske korolivstvo Italijska respublika Napoleonivska Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Italijske korolivstvo Svyashenna Rimska imperiya Istoriya ItaliyiStarodavnij svitEtruski XII VI st do n e Velika Greciya VIII VII st do n e Starodavnij Rim VIII st do n e V st n e Ostgotske korolivstvo V VI st SerednovichchyaItaliya pid vladoyu Vizantiyi VI VIII st Langobardske korolivstvo 568 774 Serednovichne Italijske korolivstvota u pivdennij ItaliyiMorski respubliki taNovij chasItalijskij renesans XIV XVI st Italijski vijni 1494 1559 1559 1814 Risordzhimento 1815 1861 Nova istoriyaItalijske korolivstvo 1861 1945 Italiya u Pershij svitovij vijni 1914 1918 Fashizm ta kolonialna imperiya 1918 1945 Italiya v Drugij svitovij vijni 1940 1945 1945 teperishnij chas Svincevi roki 1970 i 1980 i Okremi temiIstorichni derzhavi ItaliyiGenetichna istoriya ItaliyiPortal Italiya pereglyanutiredaguvati U 773 roci Karl Velikij korol frankiv peretnuv Alpi shob vtorgnutisya v korolivstvo langobardiv yake ohoplyuvalo vsyu Italiyu za vinyatkom Rimskogo dukata Venecijskoyi respubliki ta vizantijskih volodin na pivdni pivostrova U chervni 774 roku korolivstvo rozpalosya i franki stali gospodaryami Pivnichnoyi Italiyi Pivdenni oblasti zalishalisya pid kontrolem langobardiv oskilki Benevenske gercogstvo bulo peretvoreno na znachnoyu miroyu nezalezhne Beneventske knyazivstvo Karl Velikij nazvav sebe korolem langobardiv i v 800 roci buv koronovanij imperatorom u Rimi Chleni dinastiyi Karolingiv prodovzhuvali praviti Italiyeyu do povalennya Karla Tovstogo v 887 roci pislya chogo voni nenadovgo povernuli sobi prestol u 894 896 rokah U 951 roci korol Nimechchini Otton I uzhe odruzhenij z korolevoyu Italiyi Adelayidoyu vtorgsya v korolivstvo i koronuvavsya v Paviyi Vin prodovzhiv shlyah do Rimu de vin buv koronovanij imperatorom 7 lyutogo 962 roku Soyuz koron Italiyi ta Nimechchini z koronami tak zvanoyi Rimskoyi imperiyi viyavivsya stabilnim V 1032 roci do cogo soyuzu bula dodana Burgundiya i v XII stolitti dlya nogo stav vikoristovuvatisya termin Svyashenna Rimska imperiya Z 961 roku imperator zazvichaj takozh buv korolem Italiyi ta Nimechchini hocha inodi imperatori priznachali svoyih spadkoyemciv praviti v Italiyi a inodi italijski yepiskopi ta dvoryani obirali vlasnogo korolya na protivagu korolyu Nimechchini Vidsutnist italijskogo monarha v Serednovichchi prizvela do shvidkogo zniknennya centralnogo uryadu ale ideya pro te sho Italiya bula korolivstvom u skladi Imperiyi zalishilasya i imperatori chasto namagalisya nav yazati svoyu volyu italijskim mistam derzhavam Vijni mizh gvelfami ta gibelinami antiimperialistichnimi ta imperialistichnimi frakciyami vidpovidno buli harakternimi dlya italijskoyi politiki v XII XIV stolittyah Lombardska liga bula najvidomishim prikladom ciyeyi situaciyi hoch i ne buv ogoloshenim separatistskim ruhom vin vidkrito zaperechuvav pretenziyi imperatora na vladu Stolittya mizh prinizhennyam v Kanossi v 1077 roci i Venecijskim dogovorom 1177 roku prizvelo do utvorennya mist derzhav nezalezhnih vid nimeckogo imperatora Seriya z 1423 po 1454 rik zmenshila kilkist konkuruyuchih derzhav v Italiyi Nastupni sorok rokiv buli vidnosno mirnimi v Italiyi ale v 1494 roci pivostriv buv zahoplenij Franciyeyu pislya chogo rozpochalis pivstolitni Italijski vijni mizh Francuzkim korolivstvom ta Gabsburzkoyu imperiyeyu Pislya imperskoyi reformi 1495 1512 rr Italijske korolivstvo vidpovidalo teritoriyam sho ne vhodili do imperskih okrugiv i znahodilis na pivden vid Alp Yuridichno imperator pidtrimuvav interes do nih yak do nominalnogo korolya ta syuzerena ale uryad korolivstva skladavsya lishe z povnovazhnih predstavnikiv yakih imperator priznachiv predstavlyati jogo ta tih gubernatoriv yakih vin priznachiv keruvati svoyimi italijskimi derzhavami Tim ne mensh 250 300 menshih feodaliv Reichsitalien chasto zvertalisya do imperskih sudiv i yurisdikcij dlya vregulyuvannya konfliktiv z vidatnimi knyazyami Pravlinnya Gabsburgiv u kilkoh chastinah Italiyi trivalo v riznih formah ale zavershilosya kampaniyami francuzkih revolyucioneriv u 1792 1797 rokah koli za pidtrimki Napoleona na miscevomu rivni bulo stvoreno ryad sestrinskih respublik yaki potim ob yednalisya v Italijsku respubliku pid jogo golovuvannyam U 1805 roci Italijska respublika stala Italijskim korolivstvom z Napoleonom yak novim korolem Cya derzhava bula rozpushena z padinnyam pravlinnya Napoleona v 1814 roci IstoriyaTak zvana Zalizna korona Lombardiyi votivna korona z soboru Monci yaka yak vvazhayetsya mistit cvyah Strastej Gospodnih stala simvolom pravlinnya langobardiv nad Italiyeyu v period piznogo serednovichchya ta rannogo modernu Protyagom stolit vona bula simvolom koroliv Italiyi Vid Odoakra do langobardiv Bulo stvoreno 476 roku vatazhkom kolishnih federativ imperiyi skiriv i rugiyiv Odoakrom pislya usunennya nim vid vladi ostannogo imperatora Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi Romula Avgustula Spochatku Odoakr vikoristovuvav titul dux knyaz gercog ale nezabarom za zrazkom susidnih volodariv stav imenuvati sebe korolem Italiyi lat rex Italiae Shidnij imperator viznav jogo namisnikom Italiyi 493 roku Odoakr pogodivsya viznati svoyim spivpravitelem vatazhka ostgotiv Teodoriha i odrazu buv nim ubitij Teodorih ta jogo spadkoyemci z rodu Amaliv vtim viddavali perevagu titulu korol ostgotiv lat rex Ostrogothorum zalishayuchis dlya kolishnih rimskih gromadyan namisnikami imperatora Vidtak u naukovij literaturi dlya poznachennya derzhavi u cej chas vikoristovuyetsya nazva Ostgotske korolivstvo a dlya usogo periodu 476 553 rokiv Ravennske korolivstvo 553 roku teritoriya korolivstva bula bezposeredno vklyuchena do skladu Vizantijskoyi imperiyi Natomist nezabarom do Italiyi rushili langobardi vatazhok yakih Albojn z 572 roku iz zdobuttyam Paviyi i peretvorennyam yiyi na svoyu stolicyu vidnoviv samostijnist Italiyi yak korolivstva nezalezhnogo vid imperiyi div Langobardske korolivstvo Korolivstvo u skladi Karolinzkoyi imperiyi 774 roku korolivstvo bulo zahoplene Karlom Velikim yakij koronuvavsya v Paviyi langobardskoyu koronoyu Ale 781 roku vin vidnoviv Italijske korolivstvo na choli zi svoyim sinom Pipinom yak vasalnu derzhavu Pislya koronaciyi Karla imperatorom 800 roku korolivstvo vhodilo do skladu Karolinzkoyi imperiyi Pislya smerti Pipina 810 roku korolivstvo znovu opinilosya pid bezposerednim upravlinnyam Karla odnak u 812 vin priznachiv namisnikom nezakonnogo sina Pipina Bernara bl 797 17 kvitnya 818 a nezabarom Bernar vzhe zgaduvavsya z korolivskim titulom Pislya smerti Karla novij imperator Lyudovik I Blagochestivij pidtverdiv daruvannya odnak u chervni 817 roku vin bazhayuchi zakripiti spadkovi prava svoyih siniv na derzhavu Frankiv sklav Akt Pro poryadok v Imperiyi Ordinatio imperii v yakomu nadilyav Lotara I velikimi volodinnyami j titulom spivpravitelya a molodshih siniv Pipina i Lyudovika priznachav pidleglimi korolyami Pro Bernara v dokumenti ne bulo skazano ni slova hocha formalno jogo pravo na prestol Italiyi sumnivu ne piddavalosya prote dokument viklikav nevdovolennya Bernara chij status yak pravitelya stav neviznachenim Do togo zh sered najblizhchogo otochennya korolya Italiyi bulo bagato osib z chisla tih kogo imperator Lyudovik ostannim chasom vidstoroniv vid svogo dvoru Radniki Bernara pochali pidbivati jogo vzhiti terminovih zahodiv dlya zakriplennya za soboyu batkivskoyi spadshini Bernar piddavsya na vmovlyannya yih i voseni pochav pidgotovku do proceduri skladennya jogo piddanimi prisyagi jomu a ne Lotaryu yak togo vimagav imperator Pro ce vorogi Bernara yepiskop Veroni Ratold i graf Breshiyi perebilshivshi masshtabi zmovi negajno dopovili imperatoru Lyudoviku Toj negajno zibrav vijsko i u grudni vistupiv do Shalona Diznavshis pro ce Bernar perekriv perevali v Alpah namagayuchis peregoroditi Lyudoviku shlyah do Italiyi i ogolosiv pro sklikannya vijska Odnak bachachi nechislennist svoyih vijsk Bernard pospishiv do imperatora shob blagati jogo pro proshennya i dovesti svoyu virnist ale pislya pributtya v Shalon vin buv zaareshtovanij a v 818 osliplenij pislya chogo pomer Italiya u rezultati distalasya Lotaru I starshomu sinovi Lyudovika Blagochestivogo koronovanomu v 817 roci yak imperator i spivpravitel batka Lotar razom z bratami kilka raziv postavav proti batka a pislya jogo smerti v 840 sprobuvav vstanoviti vladu nad svoyimi bratami sho viklikalo vijnu 25 chervnya 841 roku Lotar buv rozbitij bratami v a v 842 buv zmushenij uklasti peremir ya U rezultati v 843 buv ukladenij Verdenskij dogovir za yakim Karolinzka imperiya bula ostatochno rozdilena mizh Lotarom Lyudovikom II Nimeckim i Karlom II Lisim Korolivstvo v 843 888 rokah Rozdil Frankskoyi imperiyi za Verdenskim dogovorom 843 roku Za Verdenskim dogovorom Lotar otrimav v upravlinnya tak zvane Serednye Frankske korolivstvo v yake krim Italiyi uvijshli Provans burgundski zemli mizh Ronoyu i Alpami zemli po pravomu berezi Roni do Yuzi Viv ye i Liona gercogstvo Burgundske po obidvi storoni Yuri do Aarau z odnogo boku i Soni z inshij mozelsku zemlyu vid saksonskogo kordonu do girla Sheldi i zemlyu friziv mizh girlami Rejnu i Vezera Krim togo Lotar zberigav titul imperatora yakij faktichno viyavivsya priv yazanij do titulu korolya Italiyi Pislya Verdenskogo rozdilu Lotar she kilka raziv z yizhdzhavsya z bratami dlya peregovoriv ale z yizdi ne zavazhali zitknennyam mizh nimi Ostanni roki zhittya Lotar proviv u borotbi z normanami Seredinna korolivstvo viyavilosya nedovgovichnim Vzhe pislya smerti Lotara v 855 za Pryumskim dogovorom vono rozpalosya na 3 korolivstva Italijske Lotarinzke i Provanske sho distalisya trom sinam Lotara Lyudoviku II Lotaru II i Karlu Pryumskij rozdil korolivstva Lotarya I v 855 Lyudovik II koronovanij she za zhittya batka yak korol Italiyi ta imperator otrimav u svoye rozporyadzhennya vlasne Italijske korolivstvo do yakogo vhodila Pivnichna Italiya Lombardiya Liguriya Toskana Friuli Romaniya Spoleto i Papska oblast Krim togo pislya smerti molodshogo brata Karla v 863 Lyudovik zahopiv bilshu chastinu Provansu Vse svoye pravlinnya vin namagavsya pidporyadkuvati sobi Pivdennu Italiyu dlya chogo jomu dovelosya borotisya z arabami i Vizantiyeyu U rezultati do 871 roci vin priyednav do svogo Korolivstva yiyi bilshu chastinu odnak vsi jogo zavoyuvannya viyavilisya nedovgovichni i vzhe v 872 Pivdenna Italiya znovu zdobula nezalezhnist vid korolya Pislya smerti v 875 roci Lyudovika II bez spadkoyemciv bulo kilka desyatilit plutanini Imperatorska korona spochatku bula predmetom superechki mizh karolingskimi pravitelyami Zahidnogo Frankskogo korolivstva ta Shidnogo frankskogo korolivstva Nimechchina prichomu spochatku zahidnij korol Karl Lisij a potim shidnij Karl Tovstij otrimav priz Po smerti Lyudovika II papa Ivan VIII progolosiv korolem Italiyi i imperatorom korolya Zahidno Frankskogo korolivstva Karla II Lisogo yakij negajno virushiv do Italiyi Po dorozi vin rozbiv Karlomana starshogo sina Lyudovika Nimeckogo poslanogo zatrimati jogo prosuvannya do Italiyi i 17 grudnya vstupiv v Rim 25 grudnya 875 r vidbulosya pomazannya Karla na imperatorskij prestol Chastina italijskih dvoryan prisyagnula jomu na virnist Lyudovik Nimeckij yakomu za rodovim rahunkom mav bi distatisya imperatorskij titul spustoshiv Lotaringiyu Dovirivshi upravlinnya Italijskim korolivstvom Bozonu V yennskomu sho otrimav posadu gercoga Karl zajnyatij borotboyu z pleminnikami povernuvsya do Franciyi Pid chas vidsutnosti Karla Italiya zaznala nove nashestya arabiv yaki kilka raziv pidstupali do stin samogo Rima Papa Ivan VIII napoleglivo klikav Karla na dopomogu U chervni 877 imperator zibravsya nareshti v pohid proti arabiv Poblizu Tortoni vin zustrivsya z Papoyu Do kincya lita Karl vstupiv v Paviyu razom iz Papoyu Potim protyagom dekilkoh dniv ochikuvav pidhodu svoyih grafiv ale ti tak i ne z yavilisya Zate prijshla zvistka sho nimeckij korol Karloman pleminnik Karla stoyit nepodalik Nalyakanij ciyeyu novinoyu Karl virushiv u zvorotnij shlyah tak nichogo i ne zrobivshi dlya Papi Dorogoyu vin zahvoriv i pomer Nastupnikom stav Kaloman a pislya jogo smerti Karl III Tovstij molodshij brat Karlomana yakij v 881 koronuvavsya imperatorskoyi koronoyu Karlu v 884 roci vdalosya ob yednati karolinzku imperiyu odnak rizke nevdovolennya politichnim kursom Karla Tovstogo vililosya u vidkritij vistup znati proti korolya 11 listopada 887 u Frankfurti Karl buv pozbavlenij koroni imperiya ostatochno rozpalasya Italijske korolivstvo stalo faktichno nezalezhnim Korolivstvo v 888 951 rokah Pislya usunennya Karla Tovstogo za italijsku koronu sperechalis yak miscevi italijski baroni taki yak Gvido III Spoletskij i Berengar Friulskij tak i zovnishni pretendenti prichomu Arnulf Karintijskij i Lyudovik Slipij Provanskij na deyakij chas pretenduvali takozh i na imperatorskij prestol Korolivstvo takozh zaznavalo napadiv arabiv ta mavriv z Siciliyi ta Pivnichnoyi Afriki a centralna vlada bula v krashomu vipadku minimalnoyu U X stolitti situaciya majzhe ne pokrashilasya oskilki rizni burgundski ta miscevi dvoryani prodovzhuvali sperechatisya za koronu Poryadok buv nav yazanij lishe zzovni koli nimeckij korol Otton I vtorgsya v Italiyu ta zahopiv i imperatorskij i italijskij prestol u 962 roci Korolivstvo v skladi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 961 roku korolivstvo priyednav do svoyih volodin Otton I Velikij i vono stalo skladovoyu chastinoyu Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Ostatochno Italijske korolivstvo perestalo isnuvati u 1806 roci Div takozhFrankska derzhava Svyashenna Rimska imperiya Korol Italiyi Langobardske korolivstvoLiteraturaBalakin V D Tvorcy Svyashennoj Rimskoj imperii M Molodaya gvardiya 2004 356 s Zhizn zamechatelnyh lyudej Seriya biografij Vyp 1095 895 5000 prim ISBN 5 235 02660 8 ros Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya Per s nem Drobinskoj K L Neborskoj L N pod redakciej Ermachenko I O SPb Evraziya 2008 480 s 1000 prim ISBN 978 5 8071 310 9 ros Posilannya20Kings 20to 20962 htm Toc203638187 KINGS of ITALY Foundation for Medieval Genealogy anglijskoyu Procitovano 28 sichnya 2009 nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ce nezavershena stattya pro Italiyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Taddei Elena Reichsitalien in Mittelalter und Neuzeit Feudi imperiali italiani nel Medioevo e nell Eta Moderna StudienVerlag