Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Уличі дав рус Оуличи оуличи угличі улучі у тексті X ст Констянтина Багрянородного грец Ο υλτίνοις східнослов янське плем

Угличі

Угличі

Уличі (дав.-рус. Оуличи, оуличи, угличі, улучі; у тексті X ст. Констянтина Багрянородного грец. Ο'υλτίνοις) — східнослов'янське плем'я південно-західної групи, що заселяло у VI—IX ст. пониззя Дніпра від р. Росі до Чорного моря у межах розселення антів, нащадками яких вони (як і тиверці) були. Межували на сході з тюрками, на заході — з тиверцями, на північному заході — з полянами. Вперше у середині IX століття уличі згадуються у «Повісті минулих літ» поряд з тиверцями в регіоні від річок Дністер та Дунай до Чорного моря, і зазначено, що греки називали їх «Велика Скіфія». Узяли участь в етногенезі українців. Існує гіпотеза, що їхніми сучасними нащадками є гуцули.

Уличі
image image
 VI ст. – 942 image image
image
Уличів: історичні кордони на карті
Східнослов'янські племена VIII—IX ст.
Столиця Пересічень
Мови Давньоруська (давньоукраїнська)
Релігії Язичництво
Форма правління плем'я
Історія
 - Засновано VI ст.
 - Ліквідовано 942

Вчений XVIII ст. Татищев зіставляв назву уличів із давньою назвою річки Оріль, яку в XII ст. звали Угол. Новітні лінгвістичні розшуки також доводять трансформацію етноніма «уличі» в «угличі» прив'язує розселення цього племені до географічного поняття «угол (кут)». Ще одне із трактувань етноніма «уличі» розкривається через зафіксовані літописами терміни «суличі», «посуличі», зазначаючи тим самим зв'язок цих племен із Наддніпрянщиною. Такий зв'язок стверджується літописними текстами:

image и бѣша сѣдяще Улицѣ по Днѣпру вънизъ, и по сем преидоша межи Богъ и Днѣстръ й сѣдоша тамо image

Крім того, етнонім «уличі» включається разом із назвою «деревляни» в дніпровську етнополітичну орбіту. У літописі під 922 роком записано:

image Игорь же седяще в Києве княже и воюя на Древляни и на Угличе image

Уличі були чисельно великим угрупованням, а не малим племенем; як зазначається в пам'ятці IX ст. «Баварський географ», народ цей мав на Дністрянсько-Дунайському межиріччі понад 300 міст.

Стосунки з Київським князівством

Уличі були у добросусідських відносинах з тиверцями, але ворогували з полянами і Київським князівством. Князь Олег 885 року воював з уличами.

Новгородський перший літопис оповідає, що князь Ігор воював з угличами та деревлянами. Уличі довго боронилися, їхня столиця Пересічень трималася три роки і не піддавалася Ігорю, але той таки вистояв під ним ті три роки і здобув його у рік 6448 (940 р. н. е., від Р. Х.). Уличі згодилися на данину Ігореві, яку він відступив своєму воєводі Свенельду. Після завоювання воєводою Свенельдом у (942 р.), уличі увійшли до складу Київської Руси, взяли участь у формуванні українського народу.

Переселення

У X ст. під натиском печенігів уличі пересунулися на захід і оселилися над Бугом та Дністром, доходячи до Дунаю і Чорного моря; їхнім головним городом був Пересічень. (Антропологічно) в цей час були носіями масивних широколицих форм, чим різнилися від грацильних та вузьколицих черняхівців та, зокрема, мешканців територій сучасної Румунії. Вважається що тиверці є вихідцями з північніших регіонів слов'ян.

Під тиском половців у XII ст. частина племені переселилися на північ, між верхньою Случчю і Бугом до так званої Болоховської землі і були відомі під іменем болоховців.

Існує ще гіпотеза, що уличі, просуваючись у район Карпат, передали свою етнонімію через одну із своїх назв «улуці» гуцулам, верховинцям Підкарпатської Русі (бойкам). Схожа етнокультурна основа цих субетносів стверджує висловлену гіпотезу.

Деякі вчені, наприклад М. К. Любавський, вважали тюркомовних печенігів не тільки сусідами уличів, а й частково асимільованими з ними через шлюбні зв'язки. Це ж стосується половців, які прийшли на зміну печенігам в українських степах; курганні поховання досліджені в XIX ст. на території південних степів, знахідки яких зберігаються в історичному музеї міста Дніпра.

Останні згадки

Відомі поселення уличів

Див. також

Примітки

  1. ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ
  2. стор. 3459, том 9, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р.
  3. «Повести временных лет» — Москва—Л., 1950 г. — Т. 1. — С. 14, 210. (рос.)
  4. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2015. Процитовано 21 жовтня 2014.
  5. Сегеда С. П. У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України К.: Наш час, 2012—432 с. (255 с.)

Джерела

  • Є. В. Синиця. Уличі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 223. — .
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
  • «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. —
  • М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ IV. Стор. 6.
  • Рыбаков Б. Уличи. Краткие сообщения Ин-та Материальной Культуры. т. 35. — М. — Л., 1950
  • Березовец Д.Т. Поселения уличей на р. Тясмине // Материалы и исследования по археологии СССР. 108. Славяне накануне образования Киевской Руси. — М., 1963 — с.145-208.
  • Брайчевський М. Літописні племена // Походження Русі. — К., 1968
  • Bolsacoy-Ghimpu A. A propos des Oulitchies. Revue des etudes sudest europeennes, 12/ — 1974
  • Трубачев О. Н. О племенном названии «уличи» // Вопр. слав. языкознания. 1961. № 8;
  • Худаш М. Л. Про походження давньоруських етнонімів «дреговичі» й «уличі» // Мовознавство, 1991. № 5;
  • Шапошников В. Н. Структура письменных памятников и семантика этнических знаков («уличи» — «тиверцы») // Этногр. обозрение. 1994. № 5.
  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
  • Рабинович Р.А. Уличи и тиверцы в оценках историографии // Stratum plus, #5, 2003-2004, с.440-484.
  • Томашевський А.П. Нарис історії та екології заселення Східного Поділля слов'яно-руської доби. // Археологічні студії. Прут, 2003. - Вип. 2. Київ-Чернівці. С.132-160
  • Кучера М.П. Городища уличів у середньому Побужжі // Археологія, 2017, №4, с.61-72.

Посилання


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ulichi dav rus Oulichi oulichi uglichi uluchi u teksti X st Konstyantina Bagryanorodnogo grec O yltinois shidnoslov yanske plem ya pivdenno zahidnoyi grupi sho zaselyalo u VI IX st ponizzya Dnipra vid r Rosi do Chornogo morya u mezhah rozselennya antiv nashadkami yakih voni yak i tiverci buli Mezhuvali na shodi z tyurkami na zahodi z tivercyami na pivnichnomu zahodi z polyanami Vpershe u seredini IX stolittya ulichi zgaduyutsya u Povisti minulih lit poryad z tivercyami v regioni vid richok Dnister ta Dunaj do Chornogo morya i zaznacheno sho greki nazivali yih Velika Skifiya Uzyali uchast v etnogenezi ukrayinciv Isnuye gipoteza sho yihnimi suchasnimi nashadkami ye guculi Ulichi VI st 942 Ulichiv istorichni kordoni na kartiShidnoslov yanski plemena VIII IX st Stolicya Peresichen Movi Davnoruska davnoukrayinska Religiyi Yazichnictvo Forma pravlinnya plem ya Istoriya Zasnovano VI st Likvidovano 942 Vchenij XVIII st Tatishev zistavlyav nazvu ulichiv iz davnoyu nazvoyu richki Oril yaku v XII st zvali Ugol Novitni lingvistichni rozshuki takozh dovodyat transformaciyu etnonima ulichi v uglichi priv yazuye rozselennya cogo plemeni do geografichnogo ponyattya ugol kut She odne iz traktuvan etnonima ulichi rozkrivayetsya cherez zafiksovani litopisami termini sulichi posulichi zaznachayuchi tim samim zv yazok cih plemen iz Naddnipryanshinoyu Takij zv yazok stverdzhuyetsya litopisnimi tekstami i bѣsha sѣdyashe Ulicѣ po Dnѣpru vniz i po sem preidosha mezhi Bog i Dnѣstr j sѣdosha tamo Krim togo etnonim ulichi vklyuchayetsya razom iz nazvoyu derevlyani v dniprovsku etnopolitichnu orbitu U litopisi pid 922 rokom zapisano Igor zhe sedyashe v Kiyeve knyazhe i voyuya na Drevlyani i na Ugliche Ulichi buli chiselno velikim ugrupovannyam a ne malim plemenem yak zaznachayetsya v pam yatci IX st Bavarskij geograf narod cej mav na Dnistryansko Dunajskomu mezhirichchi ponad 300 mist Stosunki z Kiyivskim knyazivstvomUlichi buli u dobrosusidskih vidnosinah z tivercyami ale voroguvali z polyanami i Kiyivskim knyazivstvom Knyaz Oleg 885 roku voyuvav z ulichami Novgorodskij pershij litopis opovidaye sho knyaz Igor voyuvav z uglichami ta derevlyanami Ulichi dovgo boronilisya yihnya stolicya Peresichen trimalasya tri roki i ne piddavalasya Igoryu ale toj taki vistoyav pid nim ti tri roki i zdobuv jogo u rik 6448 940 r n e vid R H Ulichi zgodilisya na daninu Igorevi yaku vin vidstupiv svoyemu voyevodi Sveneldu Pislya zavoyuvannya voyevodoyu Sveneldom u 942 r ulichi uvijshli do skladu Kiyivskoyi Rusi vzyali uchast u formuvanni ukrayinskogo narodu PereselennyaU X st pid natiskom pechenigiv ulichi peresunulisya na zahid i oselilisya nad Bugom ta Dnistrom dohodyachi do Dunayu i Chornogo morya yihnim golovnim gorodom buv Peresichen Antropologichno v cej chas buli nosiyami masivnih shirokolicih form chim riznilisya vid gracilnih ta vuzkolicih chernyahivciv ta zokrema meshkanciv teritorij suchasnoyi Rumuniyi Vvazhayetsya sho tiverci ye vihidcyami z pivnichnishih regioniv slov yan Pid tiskom polovciv u XII st chastina plemeni pereselilisya na pivnich mizh verhnoyu Sluchchyu i Bugom do tak zvanoyi Bolohovskoyi zemli i buli vidomi pid imenem bolohovciv Isnuye she gipoteza sho ulichi prosuvayuchis u rajon Karpat peredali svoyu etnonimiyu cherez odnu iz svoyih nazv uluci guculam verhovincyam Pidkarpatskoyi Rusi bojkam Shozha etnokulturna osnova cih subetnosiv stverdzhuye vislovlenu gipotezu Deyaki vcheni napriklad M K Lyubavskij vvazhali tyurkomovnih pechenigiv ne tilki susidami ulichiv a j chastkovo asimilovanimi z nimi cherez shlyubni zv yazki Ce zh stosuyetsya polovciv yaki prijshli na zminu pechenigam v ukrayinskih stepah kurganni pohovannya doslidzheni v XIX st na teritoriyi pivdennih stepiv znahidki yakih zberigayutsya v istorichnomu muzeyi mista Dnipra Ostanni zgadkiPislya 940 942 r ulichi ne zgaduyutsya litopisom pid takim pleminnim im yam Vchenij onomast Oleksij Strizhak ta vchenij movoznavec Bronislav Kobilyanskij stverdzhuvali sho samonazva guculiv pohodit vid starovinnogo plemeni ulichiv ulichi gt uluchi gt uluci gt uculi metateza gt guculi proteza Drevnij slov yanskij toponim Ọgl yakij tyurki zasvoyili odin raz za zvuchannyam Ingul a drugij za zmistom Yerel Shidnoslov yanska lyudnist sho zameshkuvala cyu zemlyu zvalasya ọglici gt uglichi gt ulichi Zgodom ulichi nevelikoyu chastkoyu razom z tivercyami pereselilisya na Volgu suchasnij Uglich Tver v osnovi svoyij migruvali ryatuvalisya vid kochovih imperij i vid polyanskogo panuvannya na zahid vzdovzh Chornogo morya azh do Dunayu osivshi bilya morya mizh Dunayem ta Dnistrom pro ce pishe litopisec Nestor Svoyu novu zemlyu voni tezh nazvali Ugol pro sho mozhna zdogaduvatisya z tureckoyi nazvi ciyeyi zemli Budzhak sho oznachaye vugol kutok Sami zh nashadki ulichiv vitisneni tyurkami rushili na pivnichnij zahid prijshli azh u Karpati j stali guculami Vidomi poselennya ulichivPeresichen Ogren Igren MirivDiv takozhTiverci Bolohovci Brodniki Pannoniya Anti Antskij soyuzPrimitkiLѢTOPIS PO IPATEVSKOMU SPISKU stor 3459 tom 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 2000 r ISBN 5 7707 4048 5 Povesti vremennyh let Moskva L 1950 g T 1 S 14 210 ros PDF Arhiv originalu PDF za 22 grudnya 2015 Procitovano 21 zhovtnya 2014 Segeda S P U poshukah predkiv Antropologiya ta etnichna istoriya Ukrayini K Nash chas 2012 432 s 255 s ISBN 978 966 1530 80 4DzherelaYe V Sinicya Ulichi Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 223 ISBN 978 966 00 1359 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r 591 s ISBN 5 308 00052 2 M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Tom I Rozdil IV Stor 6 Rybakov B Ulichi Kratkie soobsheniya In ta Materialnoj Kultury t 35 M L 1950 Berezovec D T Poseleniya ulichej na r Tyasmine Materialy i issledovaniya po arheologii SSSR 108 Slavyane nakanune obrazovaniya Kievskoj Rusi M 1963 s 145 208 Brajchevskij M Litopisni plemena Pohodzhennya Rusi K 1968 Bolsacoy Ghimpu A A propos des Oulitchies Revue des etudes sudest europeennes 12 1974 Trubachev O N O plemennom nazvanii ulichi Vopr slav yazykoznaniya 1961 8 Hudash M L Pro pohodzhennya davnoruskih etnonimiv dregovichi j ulichi Movoznavstvo 1991 5 Shaposhnikov V N Struktura pismennyh pamyatnikov i semantika etnicheskih znakov ulichi tivercy Etnogr obozrenie 1994 5 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Rabinovich R A Ulichi i tivercy v ocenkah istoriografii Stratum plus 5 2003 2004 s 440 484 Tomashevskij A P Naris istoriyi ta ekologiyi zaselennya Shidnogo Podillya slov yano ruskoyi dobi Arheologichni studiyi Prut 2003 Vip 2 Kiyiv Chernivci S 132 160 Kuchera M P Gorodisha ulichiv u serednomu Pobuzhzhi Arheologiya 2017 4 s 61 72 PosilannyaUlichi Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1958 1000 ekz Ulichi Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Mnih A Zvidki vzyalisya j kudi znikli litopisni ulichi Ukrinform 20 lyutogo 2021 ros

Дата публікації:
Топ