Інгу л Великий Інгул річка в Центрі та Півдні України у межах Кіровоградської та Миколаївської областей Ліва і найбільша

Інгу́л, Великий Інгул — річка в Центрі та Півдні України, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

Інгул
Інгул з видом на село Каравелове
48°45′29″ пн. ш. 32°02′05″ сх. д. / 48.75810000002777400° пн. ш. 32.034800000027772171° сх. д.
Витік	село Бровкове (Новомиргородський район, Кіровоградська область), див. Витоки ріки Інгул
• координати	48°45′29″ пн. ш. 32°02′05″ сх. д. / 48.75810000002777400° пн. ш. 32.034800000027772171° сх. д.
• висота, м	170 м
Гирло	Південний Буг
• координати	46°59′26″ пн. ш. 31°59′12″ сх. д. / 46.990800000028° пн. ш. 31.98690000002777722° сх. д.
Похил, м/км	0,41 ‰^[1]
Країни:	Україна
Регіон	Миколаївська область Кіровоградська область
Довжина	354 км^[1]
Площа басейну:	9890 км²^[1]
Середньорічний стік	8,84 м³/с
Притоки:	Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві)
Водойми в руслі	^d, ^d, ^d і Софіївське водосховище

Медіафайли у Вікісховищі

Етимологія

Слово Інгул / Ingul (Ингули — 1673; Ингулъ, Ингулъ — 1697; Inguł wełki — 1747; Інгул — 1774; Inguł, Jeni-geł — 1880—1895; Великий Ингулъ — 1890; Angul, Angulet Wielki — 1917) походить від оніма «Qgъ|ъ». Трансформація назви Інгул базується на тюркській фонетичній обробці (імовірно з ХІІІ століття) східнослов'янського слова Уголъ. Дотюркське функціонування даного гідроніму лінгвісти пов'язують зі східнослов'янськими племенами уличів (угличів). За іншою версією Інгул, має тюркське походження від yeni göl — нове озеро. У документах 16—17 століттях трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 сторіччях річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).

Гідрографія

Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м/с (1,8 км/год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,41 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.

Розташування

Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що на північний захід від Кропивницького.

Набережна у центрі Кропивницького , 2023

Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на південний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.

Притоки Інгулу
(довжиною понад 10 км)
Ліві	Праві	Відстань від гирла, км
	Громоклія	92
без назви		97
Сагайдак		169
	Стовбова	178
Березівка		179
	Сугоклія (Сухоклія)	222
Кам'янка		266
	Вошива	274
Аджамка		288
	Сугоклія	312
балка Біянка		? м. Кропивницький
	Грузька	323
Мамайка		327
Северинка		330
Крутоярка		339
:За даними .

На річці побудовано кілька водосховищ: , , та Софіївське.

Іхтіофауна

Впадіння Інгулу в Південний Буг в Миколаєві

У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найневибагливіші риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.

Використання

Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.

Контроль за станом поверхневих вод і управління водними ресурсами басейну річки Інгул на території Миколаївської області здійснює .

Визначні місця над Інгулом

На крайньому півдні Кіровоградської області, біля села Завтурове Устинівського району, в місці, де річка Інгул прорізує гранітний щит і утворює крутий каньйон, посеред якого є велика скеля, розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Монастирище».

Над Інгулом, серед степових ярів і балок, у селі Пелагіївка Новобузького району, на березі Софіївського водосховища знаходиться Свято-Михайлівський жіночий монастир, більше відомий як Пелагіїва церква.

У Миколаївській області на ділянці долини річки Інгул між селами Софіївка і Розанівка у 2002 році створено Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», площею 3,15 тис. га. Мета створення парку — збереження в природному стані ділянки річки Інгул з його типовими та унікальними природними комплексами — фрагментами цілинного степу, водоймами, гранітними оголеннями, лісовими насадженнями. Парк привабливий для туристів — любителів відпочинку в природних умовах.

Міста

Див. також

Витоки ріки Інгул

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інгул

Примітки

Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 68. — 192 с.
d:Track:Q71283660d:Track:Q1899
В. К. Хільчевський. Інгул // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — .
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
В. В. Лучик (1996).
Трубачев, 1968.
Карпенко, 1989.
[1] [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] Топонімічний словник України

Література

Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — .
Водні ресурси та якість річкових вод басейну Південного Бугу / За ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-центр, 2009. — 184с.

Посилання

Інгул. Величний і жахливий [ 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Український тиждень 31 травня 2017
«Височинне Поінгулля» нагадує про себе… [ 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Голос України 22 лютого 2017
Історична пам'ять — в інфографіці. У Кропивницькому представили унікальну карту-схему «Височинне Поінгулля та його цікаві місця» [ 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // День 22 лютого 2017
Крок від карти до кАRТи: у Кропивницькому презентували унікальний проект «Височинне Поінгулля і його цікаві місця» [ 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // 17 лютого 2017
Експедиція річкою Інгул [ 9 березня 2012 у Wayback Machine.].
Інгул, що причаївся.
(рос.) Река Ингул (Великий Ингул) [ 11 квітня 2016 у Wayback Machine.].
Інгул [ 10 вересня 2015 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про річку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q2352616"_data-entity-id="Q71283660">[[:d:Q71283660|Каталог_річок_України]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Київ|Київ]]:_1957._—_С.&nbsp;68._—_192&nbsp;с.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q71283660]][[d:Track:Q1899]]</div>-1] Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 68. — 192 с.
d:Track:Q71283660d:Track:Q1899

[ЕСУ-2] В. К. Хільчевський. Інгул // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — .

[УРЕ-3] Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.

[Лучик1996-4] В. В. Лучик (1996).

[Трубачев1968-5] Трубачев, 1968.

[Карпенко1989-6] Карпенко, 1989.

[7] [1] [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] Топонімічний словник України

[1]