Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Віденський конгрес (фр. Congrès de Vienne, нім. Wiener Kongress) — конференція послів великих держав Європи, очолювана австрійським дипломатом Клементом фон Меттерніхом, яка проходила у Відні з 18 вересня 1814 р. до 9 червня 1815 р. До австрійської столиці з'їхалися понад двісті дипломатів майже з усіх країн континенту.
| Віденський конгрес | |
 | |
| Місце розташування | Відень |
|---|---|
| Дата й час | 1815 |
| Час/дата початку | листопад 1814 і вересень 1814 |
| Час/дата закінчення | червень 1815 |
| Учасник(и) | Клемент Венцель фон Меттерніх, Йоган фон Вессенберг-Ампрінґен, d, Артур Веллслі, d, d, Шарль Моріс де Талейран-Перігор, d, Вільгельм фон Гумбольдт, d, d, d, d, d, d, Розумовський Андрій Кирилович, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Ерколе Консальві, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Фрідріх Шлегель, d, d, d, d і d |
| Описано за адресою | stadtlexikon.karlsruhe.de/index.php/De:Lexikon:ereig-0236 |
 | |
 Віденський конгрес у Вікісховищі | |
Координати: 48°12′30″ пн. ш. 16°21′49″ сх. д. / 48.20850000002777591° пн. ш. 16.36380555558333327° сх. д.
Мета конгресу полягала в тому, щоб врегулювати питання і перекроїти континентальну політичну карту після розгрому наполеонівської Франції. Переможці прагнули відновити монархії, повалені після Великої французької революції, повернути на континент мир і спокій, але при цьому перекроїти карту Європи — кожен на свою користь.
Представники країн
- Головні учасники
- Австрійська імперія — король Франц II і Клемент фон Меттерніх,
- Велика Британія — і Артур Веллслі, герцог Веллінгтон;
- Королівство Пруссія — , Вільгельм фон Гумбольдт,
- Російська імперія — імператор Олександр І, , Андрій Розумовський;
- Королівство Франція — Шарль Моріс де Талейран.
- Інші представники
З меншими повноваженнями були дипломати від Королівства Іспанії, Королівства Португалії, Королівства Швеції і Норвегії, Королівства Нідерландів, Швейцарії, Герцогства Брауншвейг-Люнебургу, Королівства Баварії, Королівства Вюртембергу.
Хід перемовин
Особливістю Віденського конгресу було те, що його учасники ніколи не зустрічалися на пленарному засіданні, і велика частина обговорень відбувалася під час неофіційних зустрічей представників великих держав, без участі делегатів від менших держав. Перемовини тривали не лише за столом переговорів, але й під час прогулянок і полювань, урочистих бенкетів та балів, а іноді просто за грою у карти. Подейкували, що «конгрес не йде, а танцює». Власне, саме під час Віденського конгресу старовинні менуети поступилися місцем новому танцю — вальсу. Позбавлений шляхетської манірності, він не вимагав для себе довжелезних залів королівських палаців і більше відповідав новій, буржуазній добі. Але за іронією долі вальс набув поширення саме з легкої руки віденської знаті та її гостей.
Справжньою зіркою конгресу був Талейран. Він прибув до австрійської столиці вже як міністр Людовика XVIII і домігся, щоб Франція брала участь в переговорах на рівних з іншими великими державами. Основою мирних угод Талейран запропонував зробити принцип легітимізму (від латинського «легітимус» — «законний») — а легітимними вважати лише ті монархії та династії, які існували до революції чи принаймні до 1792 року. Щоправда, союзники погоджувалися повернути дореволюційні кордони лише Франції, від власних загарбань останніх десятиріч ніхто відмовлятися не бажав. Тоді Талейран спробував використати суперечності між вчорашніми союзниками і нацькувати їх одне на одного. Налякавши Меттерніха тим, що Олександр I хоче прибрати до своїх рук усю Польщу, а Пруссія — Саксонію, він зрештою уклав таємний союз з австрійціями і британцями.
Здавалося, що учасники Віденського конгресу остаточно розсварилися між собою. І цим одразу ж спробував скористатися Наполеон I, який несподівано повернувся до влади у Франції. Він оголосив, що не прагне відновлення загарбницьких війн. Навпаки — одразу ж спрямував до європейських монархів пропозицію миру, погодившись на дореволюційні кордони Франції. І принагідно він надіслав Олександру I примірник таємного договору Людовика XVIII з Британією і Австрією, спрямований проти Росії і Пруссії.
Проте монархи були налякані вже самим фактом повернення Наполеона до влади. Новини з Парижа їх знову згуртували і змусили якнайшвидше завершити перемовини у Відні. Вже 9 червня 1815 року був укладений Кінцевий акт Віденського конгресу, який — відповідно до рекомендацій Талейрана — перетворив Європу на спільноту легітимних монархій.
Рішення
- Росії було надано велику частину Варшавського герцогства (Польща) і було дозволено залишити Фінляндію (яку вона, завоювала у Швеції в 1809 і мала під владою до 1917 року).
- Пруссії було надано дві п'ятих Саксонії, захід Варшавського герцогства (Велике Князівство Познанське), Данциг і Велике князівство Нижній Рейн
- Німецький союз з 39 держав був створений з попередніх 300 держав складових Священної Римської імперії, під головуванням австрійського імператора. Лише частина території Австрії і Пруссії, була включена до Союзу (лише тих, що були у складі Священної Римської імперії).
- Нідерланди і Південні Нідерланди (приблизно сьогоденна Бельгія) були об'єднанні в конституційну монархію — Об'єднане королівство Нідерландів, під владою династії Оранських-Нассау.
- Задля компенсації Оранським-Нассау втрати землі Нассау на користь Пруссії Об'єднане королівство Нідерландів і Велике Герцогство Люксембург утворили особистий союз у рамках династії Оранських-Нассау, з Люксембургом (але не Нідерландами) на території Німецького союзу.
- Шведська Померанія, що відійшла до Данії у січні 1814 року в обмін на Королівство Норвегія, була передана до Пруссії.
- Нейтралітет Швейцарії був гарантований. Біль та [en] увійшли до складу кантону Берн. Конгрес також запропонував низку компромісів для вирішення територіальних суперечок між кантонами.
- Велика Британія отримала частину Французьких і Голландських колоній, а також весь французький флот.
- [en] здобуло статус королівства, поступилося герцогством Лауенбург королівству Данія, але отримало колишні території єпископства Мюнстер та колишньої прусської Східної Фризії.
- Більшість територіальних завоювань Баварії, Вюртембергу, Бадену, Гессен-Дармштадт, і Нассау 1801—1806 були визнані. Баварія також встановила контроль над Рейнланд-Пфальцом і частиною наполеонівського князівства Вюрцбург та [en]. Гессен-Дармштадту, в обмін на відмову від князівства Вестфалія на користь Пруссії, було надано [en] зі столицею у Майнці.
- Австрія відновила контроль над Тиролем і Зальцбургом, колишніми Іллірійськими провінціями, і отримала Ломбардо-Венеційське королівство в Італії та Рагузу в Далмації. Колишні австрійські території у південно-західній частині Німеччини залишалися під контролем Бадену і Вюртембергу, Австрійські Нідерланди, також не були повернуті.
- Габсбургам були повернені Велике герцогство Тосканське і Герцогство Модени та Реджо.
- Папська держава відновила свої колишні терени, за винятком Авіньйону і Конта-Венессену, які залишилися частиною Франції.
- Великій Британії були підтверджені права на Капську колонію, Південну Африку; Тобаго; Цейлон, і різні інші колонії в Африці і Азії. Деякі колонії, передусім Голландська Ост-Індія і Мартиніка, були повернені їх попереднім власникам.
- Король Сардинії відновив владу у П'ємонті, Ніцці і Савої й одержав контроль над Генуєю (кінець тимчасово відновленої Генуезької республіки).
- Герцогство Парма, П'яченца і Гуасталла отримала Марія Луїза, дружина Наполеона. Для династії Бурбон-Парма було створено Лукканське герцогство, яке мало право на повернення Парми після смерті Марії Луїзи.
- Бурбон Фердинанд I відновив контроль над Неаполітанським королівством, але під час Ста днів підтримав Наполеона, викликавши Неаполітанську війну.
- Работоргівля була засуджена.
- Свобода судноплавства була гарантована на багатьох річках, у тому числі на Рейні та Дунаї.
Кінцевий акт підписали представники Австрії, Франції, Португалії, Пруссії, Росії, Швеції-Норвегії та Великої Британії. Іспанія не підписала, але ратифікувала результати у 1817 році.
Згодом бурбонський Фердинанд IV, король Сицилії, повернув контроль над Неаполітанським королівством після того, як Йоахім Мюрат, король, запроваджений Бонапартом, підтримав Наполеона протягом Сто днів і розпочав неаполітанську війну 1815 року, напавши на Австрію.
Примітки
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.80-81
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.81-82
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.82-84
- Couvée, D.H.; G. Pikkemaat (1963). 1813-15, ons koninkrijk geboren. Alphen aan den Rijn: N. Samsom nv. с. 127—130.
- Bernard, с. 415.
Джерела
- Ghervas, Stella. Réinventer la tradition. Alexandre Stourdza et l'Europe de la Sainte-Alliance. Paris, Honoré Champion, 2008.
- Angeberg [Chodzko], Le congrés de Vienne et les traités de 1815…, v. 1—4, P., 1864;
- Дебидур А., Дипломатическая история Европы, т. 1, пер. с франц., М., 1947.
- Ferrero G. Talleyrand a Vienne: 1814—1815. Paris, 1996.
- Ghervas, Stella [Гервас, Стелла Петровна], Réinventer la tradition. Alexandre Stourdza et l'Europe de la Sainte-Alliance, Paris, Honoré Champion, 2008.
- Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 2, с. 568, 570; т. 5, с. 309—11; т. 6, с. 520—21; т. 9, с. 4, 384, т. 12, с. 682; т. 13, с. 277—78; т. 21, с. 211—12, 421—22;
- Мартенс Ф. Ф., Собрание трактатов и конвенций, заключённых Россией с иностранными державами, т. 3, СПБ, 1876, с. 207—533;
- Нарочницкий А. Л., Международные отношения европейских государств с 1794 до 1830 гг., М., 1946;
- Талейран, Мемуары, М., 1959;
- Тарле Е. В. Венский конгресс, в кн.: История дипломатии, 2 изд., т. 1, М., 1959 [ 11 червня 2008 у Wayback Machine.];
- Webster C. K. (ed.), British diplomacy 1813—1815, L., 1921;
- Зак Л. А., Монархи против народов. Дипломатическая борьба на развалинах наполеоновской империи, М., 1966;
- Animated map of Europe at the time of the Congress of Vienna [ 23 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Die Wiener Kongressakte franz. [ 2 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Das europäische Mächtesystem nach 1815 [ 28 червня 2008 у Wayback Machine.]
- kalenderblatt.de: Wiener Kongress [ 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
Література
- Б. М. Гончар. Віденський конгрес 1814-15 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- В. В. Копійка. Шомонський трактат 1814 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
Посилання
- Р. Г. Симоненко. Віденський конгрес 1814—1815 [ 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 526. — .
- Віденський конгрес 1814-15[ 1 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — .
- Віденський конгрес 1815 року: як між балами після розгрому Наполеона ділили Європу
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Videnskij kongres fr Congres de Vienne nim Wiener Kongress konferenciya posliv velikih derzhav Yevropi ocholyuvana avstrijskim diplomatom Klementom fon Metternihom yaka prohodila u Vidni z 18 veresnya 1814 r do 9 chervnya 1815 r Do avstrijskoyi stolici z yihalisya ponad dvisti diplomativ majzhe z usih krayin kontinentu Videnskij kongresMisce roztashuvannyaVidenData j chas1815Chas data pochatkulistopad 1814 i veresen 1814Chas data zakinchennyacherven 1815 source source Uchasnik i Klement Vencel fon Metternih Jogan fon Vessenberg Ampringen d Artur Vellsli d d Sharl Moris de Talejran Perigor d Vilgelm fon Gumboldt d d d d d d Rozumovskij Andrij Kirilovich d d d d d d d d d d Erkole Konsalvi d d d d d d d d d d d d d d d Fridrih Shlegel d d d d i dOpisano za adresoyustadtlexikon karlsruhe de index php De Lexikon ereig 0236 Videnskij kongres u Vikishovishi Koordinati 48 12 30 pn sh 16 21 49 sh d 48 20850000002777591 pn sh 16 36380555558333327 sh d 48 20850000002777591 16 36380555558333327Nacionalni kordoni v mezhah Yevropi vstanovleni Videnskim kongresom Meta kongresu polyagala v tomu shob vregulyuvati pitannya i perekroyiti kontinentalnu politichnu kartu pislya rozgromu napoleonivskoyi Franciyi Peremozhci pragnuli vidnoviti monarhiyi povaleni pislya Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi povernuti na kontinent mir i spokij ale pri comu perekroyiti kartu Yevropi kozhen na svoyu korist Predstavniki krayinGolovni uchasnikiAvstrijska imperiya korol Franc II i Klement fon Metternih Velika Britaniya i Artur Vellsli gercog Vellington Korolivstvo Prussiya Vilgelm fon Gumboldt Rosijska imperiya imperator Oleksandr I Andrij Rozumovskij Korolivstvo Franciya Sharl Moris de Talejran Inshi predstavniki Z menshimi povnovazhennyami buli diplomati vid Korolivstva Ispaniyi Korolivstva Portugaliyi Korolivstva Shveciyi i Norvegiyi Korolivstva Niderlandiv Shvejcariyi Gercogstva Braunshvejg Lyuneburgu Korolivstva Bavariyi Korolivstva Vyurtembergu Hid peremovinVidenskij kongres Zhan Batist Isabej 1819 Osoblivistyu Videnskogo kongresu bulo te sho jogo uchasniki nikoli ne zustrichalisya na plenarnomu zasidanni i velika chastina obgovoren vidbuvalasya pid chas neoficijnih zustrichej predstavnikiv velikih derzhav bez uchasti delegativ vid menshih derzhav Peremovini trivali ne lishe za stolom peregovoriv ale j pid chas progulyanok i polyuvan urochistih benketiv ta baliv a inodi prosto za groyu u karti Podejkuvali sho kongres ne jde a tancyuye Vlasne same pid chas Videnskogo kongresu starovinni menueti postupilisya miscem novomu tancyu valsu Pozbavlenij shlyahetskoyi manirnosti vin ne vimagav dlya sebe dovzheleznih zaliv korolivskih palaciv i bilshe vidpovidav novij burzhuaznij dobi Ale za ironiyeyu doli vals nabuv poshirennya same z legkoyi ruki videnskoyi znati ta yiyi gostej Spravzhnoyu zirkoyu kongresu buv Talejran Vin pribuv do avstrijskoyi stolici vzhe yak ministr Lyudovika XVIII i domigsya shob Franciya brala uchast v peregovorah na rivnih z inshimi velikimi derzhavami Osnovoyu mirnih ugod Talejran zaproponuvav zrobiti princip legitimizmu vid latinskogo legitimus zakonnij a legitimnimi vvazhati lishe ti monarhiyi ta dinastiyi yaki isnuvali do revolyuciyi chi prinajmni do 1792 roku Shopravda soyuzniki pogodzhuvalisya povernuti dorevolyucijni kordoni lishe Franciyi vid vlasnih zagarban ostannih desyatirich nihto vidmovlyatisya ne bazhav Todi Talejran sprobuvav vikoristati superechnosti mizh vchorashnimi soyuznikami i nackuvati yih odne na odnogo Nalyakavshi Metterniha tim sho Oleksandr I hoche pribrati do svoyih ruk usyu Polshu a Prussiya Saksoniyu vin zreshtoyu uklav tayemnij soyuz z avstrijciyami i britancyami Zdavalosya sho uchasniki Videnskogo kongresu ostatochno rozsvarilisya mizh soboyu I cim odrazu zh sprobuvav skoristatisya Napoleon I yakij nespodivano povernuvsya do vladi u Franciyi Vin ogolosiv sho ne pragne vidnovlennya zagarbnickih vijn Navpaki odrazu zh spryamuvav do yevropejskih monarhiv propoziciyu miru pogodivshis na dorevolyucijni kordoni Franciyi I prinagidno vin nadislav Oleksandru I primirnik tayemnogo dogovoru Lyudovika XVIII z Britaniyeyu i Avstriyeyu spryamovanij proti Rosiyi i Prussiyi Prote monarhi buli nalyakani vzhe samim faktom povernennya Napoleona do vladi Novini z Parizha yih znovu zgurtuvali i zmusili yaknajshvidshe zavershiti peremovini u Vidni Vzhe 9 chervnya 1815 roku buv ukladenij Kincevij akt Videnskogo kongresu yakij vidpovidno do rekomendacij Talejrana peretvoriv Yevropu na spilnotu legitimnih monarhij RishennyaFrontalnij viglyad aktiv Videnskogo kongresuRosiyi bulo nadano veliku chastinu Varshavskogo gercogstva Polsha i bulo dozvoleno zalishiti Finlyandiyu yaku vona zavoyuvala u Shveciyi v 1809 i mala pid vladoyu do 1917 roku Prussiyi bulo nadano dvi p yatih Saksoniyi zahid Varshavskogo gercogstva Velike Knyazivstvo Poznanske Dancig i Velike knyazivstvo Nizhnij Rejn Nimeckij soyuz z 39 derzhav buv stvorenij z poperednih 300 derzhav skladovih Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi pid golovuvannyam avstrijskogo imperatora Lishe chastina teritoriyi Avstriyi i Prussiyi bula vklyuchena do Soyuzu lishe tih sho buli u skladi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Niderlandi i Pivdenni Niderlandi priblizno sogodenna Belgiya buli ob yednanni v konstitucijnu monarhiyu Ob yednane korolivstvo Niderlandiv pid vladoyu dinastiyi Oranskih Nassau Zadlya kompensaciyi Oranskim Nassau vtrati zemli Nassau na korist Prussiyi Ob yednane korolivstvo Niderlandiv i Velike Gercogstvo Lyuksemburg utvorili osobistij soyuz u ramkah dinastiyi Oranskih Nassau z Lyuksemburgom ale ne Niderlandami na teritoriyi Nimeckogo soyuzu Shvedska Pomeraniya sho vidijshla do Daniyi u sichni 1814 roku v obmin na Korolivstvo Norvegiya bula peredana do Prussiyi Nejtralitet Shvejcariyi buv garantovanij Bil ta en uvijshli do skladu kantonu Bern Kongres takozh zaproponuvav nizku kompromisiv dlya virishennya teritorialnih superechok mizh kantonami Velika Britaniya otrimala chastinu Francuzkih i Gollandskih kolonij a takozh ves francuzkij flot en zdobulo status korolivstva postupilosya gercogstvom Lauenburg korolivstvu Daniya ale otrimalo kolishni teritoriyi yepiskopstva Myunster ta kolishnoyi prusskoyi Shidnoyi Friziyi Bilshist teritorialnih zavoyuvan Bavariyi Vyurtembergu Badenu Gessen Darmshtadt i Nassau 1801 1806 buli viznani Bavariya takozh vstanovila kontrol nad Rejnland Pfalcom i chastinoyu napoleonivskogo knyazivstva Vyurcburg ta en Gessen Darmshtadtu v obmin na vidmovu vid knyazivstva Vestfaliya na korist Prussiyi bulo nadano en zi stoliceyu u Majnci Avstriya vidnovila kontrol nad Tirolem i Zalcburgom kolishnimi Illirijskimi provinciyami i otrimala Lombardo Venecijske korolivstvo v Italiyi ta Raguzu v Dalmaciyi Kolishni avstrijski teritoriyi u pivdenno zahidnij chastini Nimechchini zalishalisya pid kontrolem Badenu i Vyurtembergu Avstrijski Niderlandi takozh ne buli povernuti Gabsburgam buli poverneni Velike gercogstvo Toskanske i Gercogstvo Modeni ta Redzho Papska derzhava vidnovila svoyi kolishni tereni za vinyatkom Avinjonu i Konta Venessenu yaki zalishilisya chastinoyu Franciyi Velikij Britaniyi buli pidtverdzheni prava na Kapsku koloniyu Pivdennu Afriku Tobago Cejlon i rizni inshi koloniyi v Africi i Aziyi Deyaki koloniyi peredusim Gollandska Ost Indiya i Martinika buli poverneni yih poperednim vlasnikam Korol Sardiniyi vidnoviv vladu u P yemonti Nicci i Savoyi j oderzhav kontrol nad Genuyeyu kinec timchasovo vidnovlenoyi Genuezkoyi respubliki Gercogstvo Parma P yachenca i Guastalla otrimala Mariya Luyiza druzhina Napoleona Dlya dinastiyi Burbon Parma bulo stvoreno Lukkanske gercogstvo yake malo pravo na povernennya Parmi pislya smerti Mariyi Luyizi Burbon Ferdinand I vidnoviv kontrol nad Neapolitanskim korolivstvom ale pid chas Sta dniv pidtrimav Napoleona viklikavshi Neapolitansku vijnu Rabotorgivlya bula zasudzhena Svoboda sudnoplavstva bula garantovana na bagatoh richkah u tomu chisli na Rejni ta Dunayi Kincevij akt pidpisali predstavniki Avstriyi Franciyi Portugaliyi Prussiyi Rosiyi Shveciyi Norvegiyi ta Velikoyi Britaniyi Ispaniya ne pidpisala ale ratifikuvala rezultati u 1817 roci Zgodom burbonskij Ferdinand IV korol Siciliyi povernuv kontrol nad Neapolitanskim korolivstvom pislya togo yak Joahim Myurat korol zaprovadzhenij Bonapartom pidtrimav Napoleona protyagom Sto dniv i rozpochav neapolitansku vijnu 1815 roku napavshi na Avstriyu PrimitkiMustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 80 81 Mustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 81 82 Mustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 82 84 Couvee D H G Pikkemaat 1963 1813 15 ons koninkrijk geboren Alphen aan den Rijn N Samsom nv s 127 130 Bernard s 415 DzherelaGhervas Stella Reinventer la tradition Alexandre Stourdza et l Europe de la Sainte Alliance Paris Honore Champion 2008 ISBN 978 2 7453 1669 1 Angeberg Chodzko Le congres de Vienne et les traites de 1815 v 1 4 P 1864 Debidur A Diplomaticheskaya istoriya Evropy t 1 per s franc M 1947 Ferrero G Talleyrand a Vienne 1814 1815 Paris 1996 Ghervas Stella Gervas Stella Petrovna Reinventer la tradition Alexandre Stourdza et l Europe de la Sainte Alliance Paris Honore Champion 2008 ISBN 978 2 7453 1669 1 Marks K i Engels F Soch 2 izd t 2 s 568 570 t 5 s 309 11 t 6 s 520 21 t 9 s 4 384 t 12 s 682 t 13 s 277 78 t 21 s 211 12 421 22 Martens F F Sobranie traktatov i konvencij zaklyuchyonnyh Rossiej s inostrannymi derzhavami t 3 SPB 1876 s 207 533 Narochnickij A L Mezhdunarodnye otnosheniya evropejskih gosudarstv s 1794 do 1830 gg M 1946 Talejran Memuary M 1959 Tarle E V Venskij kongress v kn Istoriya diplomatii 2 izd t 1 M 1959 11 chervnya 2008 u Wayback Machine Webster C K ed British diplomacy 1813 1815 L 1921 Zak L A Monarhi protiv narodov Diplomaticheskaya borba na razvalinah napoleonovskoj imperii M 1966 Animated map of Europe at the time of the Congress of Vienna 23 kvitnya 2018 u Wayback Machine Die Wiener Kongressakte franz 2 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Das europaische Machtesystem nach 1815 28 chervnya 2008 u Wayback Machine kalenderblatt de Wiener Kongress 13 zhovtnya 2008 u Wayback Machine LiteraturaB M Gonchar Videnskij kongres 1814 15 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X V V Kopijka Shomonskij traktat 1814 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 PosilannyaR G Simonenko Videnskij kongres 1814 1815 2 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 526 ISBN 966 00 0734 5 Videnskij kongres 1814 15 1 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 Videnskij kongres 1815 roku yak mizh balami pislya rozgromu Napoleona dilili Yevropu