Вельфи

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Вельфи (нім. Welfen) — одна з найстаріших європейських династій, представники якої посідали престоли низки європейських держав, зокрема, різноманітних німецьких та італійських князівств, а також Великої Британії та Росії.

Герб Веттінів

Перша династія Вельфів

Історія роду

Юдиф (Юдит) Баварська. Мініатюра з

Перша династія Вельфів, також відома як Старші Вельфи (нім. Die älteren Welfen), була франкського походження. За родинною легендою походження роду возводилось до Едекона, гунського або аланського вождя у часи Аттіли (бл. 450 року), батька Одоакра. Однак перші документальні згадки про нього належать до VIII століття, коли Рутард (нім. Ruthard) після 746 року придбав володіння у районі Маасу й Мозеля. В середині VIII століття Вельфи придбали володіння у Верхній Швабії, у Вейнгартені (Альтдорф).

Достовірно дерево роду прослідковується лише починаючи з (778—825), за ім'ям якого рід й дістав свою назву. За однією версією він був сином Рутарда, за іншою — графа Ізембарда. Вельф I був графом в , сеньйором Альтдорфу й Равенсбургу. Йому 819 року вдалось видати свою дочку Юдит за імператора Людовика Благочестивого, що послугувало відправною точкою у возвеличенні роду. Пізніше ще одна його дочка, , вийшла заміж за сина імператора Людовика від першого шлюбу — Людовика Німецького.

Двоє синів Вельфа I значно посилили позиції роду. Старший, Рудольф I (помер 866), після шлюбу сестри він отримав абатства та , інший, , успадкував родові володіння у Аргенгау. Вони розділили долю сестри під час повстання синів Людовика Благочестивого — у 830 році їх було силоміць пострижено за наказом Лотара I, старшого сина імператора Людовика, та відправлено до монастиря у Пуатьє. Але 834 року вони повернули своє положення. Пізніше Рудольф від племінника, короля Західного Франкського королівства Карла II Лисого отримав декілька графств — , , . Із синів Рудольфа I Конрад Чорний був графом Парижу й Сансу,  — графом у Тургау й , а також маркграфом Реції.

Конрад I після смерті імператора Людовика Благочестивого став радником короля Східного Франкського королівства Людовика II Німецького. При цьому у 830-х — 840-х роках він отримав низку володінь у Верхній Швабії. 839 року Конрад згадується як граф у Аргенгау та Альпгау, а 844 року — як граф Ліннцгау. Однак з його чотирьох синів двоє, і Гуго Абат 859 року перейшли на службу до свого двоюрідного брата — короля Західно-Франкського королівства Карла II Лисого, від якого отримали володіння замість втрачених. Гуго Абат володів декількома великими абатствами, а після загибелі 866 року Роберта Сильного став , вдало відбивав набіги норманів. Після смерті Карла Лисого у 877 році Гуго разом із канцлером та архієпископом Реймсу Гінкмаром був однією з найвпливовіших фігур при королівському дворі. Він був головним радником короля Людовика II, а потім і його синів Людовика III та Карломана.

Швабська лінія

Родоначальником цієї гілки був Вельф II (помер до 876), граф у Лінцгау 842/850, граф у Альпгау 852/858. Він традиційно вважається одним з синів Конрада I Старого, однак він міг бути й сином Рудольфа I. Генеалогія його нащадків відома лише за двома документами — (лат. Genealogia Welforum), яку було написано 1125/1126 року, та «Вайнгартенською історією Вельфів» (лат. Historia Welforum Weingartensis), створеною дещо пізніше — у 1160-х роках. Вони мали володіння у Швабії і Баварії.

З цієї лінії відомий (помер 26 листопада 975), у 934. Його племінник одружився з дочкою герцога Швабії Конрада I. Син Рудольфа, (помер 10 березня 1030), був графом Альтдорфу, та . Син же Вельфа II, (помер 13 листопада 1055), був 1047 року призначений імператором Генріхом III герцогом Каринтії та . Вельф III помер бездітним, заповівши свої володіння матері, Іміці (померла 21 серпня близько 1055), дочці Фрідріха Люксембурзького, графа , яка стала після його смерті абатисою у Альтдорфі, родового монастиря Вельфів. Іміця ж передала ці володіння Вельфу IV, синові її дочки Кунгунди, яка вийшла заміж за Альберто Аццо II д'Есте. Вельф IV став родоначальником другої династії Вельфів, що існує й у наш час.

Бургундська гілка

Родоначальником її став Конрад II (помер близько 881), син Конрада I Старого. У 864 році він отримав в управління землі навколо Женеви та Лозанни, які стали ядром майбутнього герцогство Верхної Бургундії. Після повалення в 887 році імператора Карла III Товстого франкська імперія остаточно розділилась на декілька частин. Барони й духовенство цієї частини колишнього Бургундського королівства зібрались 888 року в місті Сен-Моріс у Вале й проголосили своїм королем Рудольфа I. В результаті було утворено незалежне Верхнє Бургундське королівство. Старший син Рудольфа I, Рудольф II безуспішно намагався стати королем Італії. У підсумку він був змушений відмовитись від своїх претензій, але взамін 933 року отримав королівство Нижня Бургундія, утворивши єдине бургундське королівство Арелат. Після смерті короля Рудольфа III Лінивого 1032 року лінія згасла. Однак, можливо, гілкою цього роду був .

Генеалогія

Рутард, граф в Аргенгау; дружина: Ірменгільда

• (778—825), сеньйор Альторфу й Равенсбургу; дружина: Хелвіга Саксонська (померла після 833), можливо дочка саксонського вождя Відукінда, абатиса в Шеллі (поблизу Парижу) з 825
  • (помер 866), з 853, , граф де Труа з 858, світський абат Жюмьєжу й Сен-Рік'є; дружина: Хруодун (померла після 867)
    • Конрад III Чорний (помер 22 березня 882), граф Парижу з 866, граф Сансу
    • Вельф (III) (помер 14 листопада 881), абат монастирів та Сен-Рик'є
    • Гуго (помер після 867), священик у монастирі Сен-Солв у Валанс'єні
    • (помер після 895), граф у Тургау та Цюріхгау, маркграф Реції
    • Ліутфрід (помер 870)
    • дочка; чоловік: N, граф у Баварії
      • Луітпольд (бл. 860 — 4 липня 907), маркграф Баварії, засновник Баварського дому Луітпольдингів
  • (800—863), граф в Аргенгау, абат та Сен-Галл; дружина: Аделаїда Ельзаська (бл. 810 — бл. 882), дочка та
    • Вельф (II) (помер до 876), граф у Лінцгау 842/850, граф в Альпгау 852/858, родоначальник Швабської гілки
    • (помер бл. 881), 859—864, маркграф Верхньої Бургундії з 864, родоначальник Бургундської гілки
    • Гуго Абат (бл. 830—886), абат Сен-Жермен д'Осер, Нуармутьє й Сен-Мартен де Тур;
    • Рудольф
    • (?) Емма, альтернативна дружина Роберта Сильного
    • (?) Юдит; (помер після 879), ,
    • (?) дочка; чоловік: (помер 883/893),
  • Юдит (бл. 805 — 19 або 23 квітня 843); чоловік: з лютого 819 Людовик I Благочестивий (778 — 20 червня 840), король Аквітанії 781—814, король франків та імператор Заходу з 814
  • (бл. 808 — 31 січня 876); чоловік: з 827 Людовик II Німецький (804 — 28 серпня 876), король Баварії з 817, король Східно-Франкського королівства з 840, король Лотарингії з 870

Швабська гілка Старших Вельфів

Вельф (II) (помер до 876), граф у Лінцгау 842/850, граф в Альпгау 852/858

• (?) Конрад (IV) (помер бл. 913), граф у Лінцгау
• Етихо I (помер після 911), граф в
  • Генрих I (помер після 934); дружина: Ада (Атта) фон Гогенварт (померла після 975)
    • Етихо II
    • (помер 26 листопада 975), у 934
    • Рудольф I (помер після 935)
      • , граф Альтдорфу; дружина: , дочка Конрада I, герцога Швабії
        • Генріх II (помер 15 листопада бл. 1000), граф Альтдорфу
        • (помер 10 березня 1030), граф Альтдорфу, Норіталу та Іннталу; дружина: Імтруда (Іміца) (померла 21 серпня бл. 1055), абатиса монастиря Вейнгартен в Альтдорфі, дочка Фрідріха Люксембурзького, графа
          • (помер 13 листопада 1055), герцог Каринтії та з 1047
          • Кунігунда (бл. 1020 — 31 березня до 1055); чоловік: Альберто Аццо II д'Есте (бл. 996—1097),
            • Вельф IV (бл. 1030/1040 — 9 листопада 1101), герцог Баварії (Вельф I) 1070—1077, 1096—1101, родоначальник Другого дому Вельфів
          • (?) Конрад (помер 27 серпня 1031)
        • Ріхлінд (помер 12 червня 1045); чоловік: (помер 27 березня 1045), граф Еберсбергу
      • (помер 988),

Бургундська гілка Старших Вельфів

(помер бл. 881), 859—864, маркграф Верхньої Бургундії з 864; дружина: Вальдрада, можливо дочка , графа . Діти:

• Рудольф (Рауль) I (бл. 859 — 25 жовтня 912), герцог Верхньої Бургундії з 876, 1-й король Верхньої Бургундії з 888; дружина: з бл. 885 Вілла, дочка Бозона Вьєннського, короля Нижньої Бургундії
  • Рудольф (Родольфо) II (помер 937), король Верхньої Бургундії з 912, король Арелату з 933, король Італії 922—926; дружина: з 922 Берта Швабська (померла після 2 січня 966), дочка Бурхарда II, герцога Швабії
    • Юдит
    • Людовик
    • Конрад I Тихий (бл. 925 — 19 жовтня 993), король Бургундії (Арелату) з 937; 1-ша дружина: Аделаїда (бл. 935/940 — бл. 963/964); 2-га дружина: (943 — 27 січня 992), дочка короля Західно-Франкського королівства Людовика IV Заморського та
      • (від 1-го шлюбу) Конрад (Куно) (помер після 10 серпня 966)
      • (від 1-го шлюбу) Ґізела (бл. 955/960 — 21 липня 1007); чоловік: до 972 Генріх II Строптивий (951 — 28 серпня 995), герцог Баварії 955—976, 985—995
      • (від 2-го шлюбу) Берта (бл. 964/965 — 16 січня після 1010); 1-й чоловік: з бл. 978/980 (помер 995), ; 2-й чоловік: з 996/997 (розлучення вересень 1001) Роберт II Побожний (972 — 30 липня 1031), король Франції
      • (від 2-го шлюбу) Герберга (бл. 965 — 7 липня 1018); 1-й чоловік: (помер бл. 985/986), ; 1-й чоловік: з бл. 986 Герман II (помер 2/3 травня 1003), герцог Швабії з 997
      • (від 2-го шлюбу) Рудольф III Лінивий (бл. 971 — 5/6 вересня 1032), король Бургундії з 993; 1-ша дружина: раніше 12 січня 994 Агальтруда (померла 21 березня 1008/18 лютого 1011); 2-га дружина: з 1011 Ірменгарда (померла 25/27 серпня після 1057), вдова Ротбальда III, графа Провансу
        • (незак.) Гуго (помер 31 серпня 1038)
      • (від 2-го шлюбу) Матильда (бл. 975 — ?); чоловік: Роберт, граф Женеви, або (помер 1046/1049), граф фон Дашбург
      • (незак.) Бурхард (бл. 965/970 — 22 червня 1030/1031)
    • Бушар (помер 23 червня 957/959), архієпископ Ліону з 949
    • Адельгейда (Аделаїда) (бл. 931 — 16 грудня 999); 1-й чоловік: с 947 Лотар II (926 — 22 листопада 950), король Італії; 2-й чоловік: з 951 Оттон I Великий (23 листопада 912 — 7 травня 973), король Східно-Франкського королівства та імператор Священної Римської імперії
    • Рудольф (937/938 — 26 січня 973), граф в Ельзасі, ймовірний родоначальник Рейнфельдського дому
  • Адельгейда; чоловік: з 18 січня 914 Людовик III Сліпий (бл. 880 — 28 червня 928), король Нижньої Бургундії 887—928, король Італії 899—905), імператор Заходу 901—905
  • Вілла (померла бл. 936); чоловік: Бозо III (885—936), граф Арлю з 926, маркіз Тоскани з 931
  • Вальдрада; чоловік: Боніфацій (помер бл. 953), герцог Сполето з 945
  • (помер бл. 937), граф Тургау
    • Генріх (помер після 963), граф Во у 943—963
    • (?) Вілла (бл. 905/907 — після 967/986); чоловік: раніше 927 (бл. 900/905 — до 948), , пфальцграф Бургундії у 927
• Аделаїда (Адель) (померла після 14 липня 929); чоловік: з бл. 887/888 Річард I Заступник (бл. 856 — 1 вересня 921), герцог Бургундії з 898

Друга династія Вельфів

Історія роду

Ідеалізований піздньосередньовічний портрет Вельфа IV, родоначальника другої династії

Друга династія Вельфів є гілкою італійського Естенського дому. Маркграф Лігурії Альберто Аццо II д'Есте одружився з Кунігундою, дочкою Вельфа II. Їхній син, Вельф IV, і став родоначальником династії. Від імені цього дому Вельфів пішла назва середньовічної політичної течії, що протистояла претензіям імператорів на владу в Італії — гвельфів.

Вельф IV (бл. 1030/1040 — 9 листопада 1101) в 1055 році успадкував всі швабські та баварські володіння свого дядька, Вельфа III. У 1070 році він отримав від імператора Генріха IV титул герцога Баварії. Під час боротьби за інвеституру між імператором Генріхом IV та папами, Вельф IV був позбавлений володінь, однак у підсумку імператор був змушений укласти з Вельфом мир та повернути йому Баварію.

Старший син Вельфа IV, Вельф V (помер 1124), що успадкував під ім'ям Вельфа II Баварію після смерті батька, був одружений з маркграфинею Матильдою Тосканською, супротивницею імператора Генріха IV. Він дітей не залишив, тому після його смерті Баварія перейшла до молодшого брата — Генріха IX Чорного (помер 1126). Він був одружений зі старшою дочкою Магнуса Біллунга, герцога Саксонії. Після смерті тестя 1106 року він приєднав частину саксонських земель, однак титулу герцога Саксонії не отримав — імператор Генріх V, остерігаючись посилення Вельфів, передав титул Лотару Супплінбурзькому. Однак спадкоємець Генріха Чорного, Генріх Гордий (помер 1139), одружився із Гертрудою, спадкоємицею Лотара, який став 1125 року правителем імперії, завдяки цьому отримав численні володіння на півночі Німеччини, що раніше належали родам графів , Брауншвейгу (Брунонам) і Нортгайму. Генріх Гордий підтримував тестя у його боротьбі проти герцогів Швабії з дому Гогенштауфенів, які також претендували на імператорський престол.

Незадовго до смерті Лотар II присвоїв Генріху титул герцога Саксонії та передав королівські регалії. Коли Лотар помер 4 грудня 1137 року, Генріх Гордий як його зять і, безсумнівно, наймогутніший з князів Німеччини був головним претендентом на королівську корону. Однак королем 7 березня 1138 року було обрано колишнього антикороля Конрада III, герцога Франконії. Генріх Гордий передав Конраду королівські регалії, але відмовився підкоритись його вимозі відмовитись від одного з двох герцогств. Після невдалої спроби досягнути згоди, король позбавив Генріха обох герцогств. Саксонія була передана маркграфу Північної марки Альбрехту Ведмедю, сину молодшої дочки герцога Саксонії Магнуса, а Баварія — маркграфу Австрії Леопольду IV Бабенбергу. Генріх Гордий швидко одержав перемогу над Альбрехтом у Саксонії й збирався вторгнутись до Баварії, але раптово помер 1139 року.

Спадкоємець Генріха Гордого, Генріх Лев, у 1142 році зміг отримати Саксонію, а у 1156 році новий імператор, Фрідріх I Барбаросса, передав йому і Баварію, але без Австрії, яку було возведено в статус герцогства. В результаті наступних походів на схід, починаючи з 1160 року Генріх Лев захопив майже всю територію бодричів і став володарем величезної території на схід від Ельби. Однак посилення Генріха Льва викликало різкий конфлікт між ним та імператором Фрідріхом I Барбароссою. Коли Генріх Лев відмовився від участі в поході імператора до Італії, Фрідріх організував 1180 року над ним судовий процес. В результаті Генріха Льва було позбавлено більшості своїх володінь, в його руках лишились тільки Брауншвейг та Люнебург.

З синів Генріха Лева Генріх V (помер 1227) через шлюб отримав Рейнське пфальцграфство. Однак єдиний син Генріха V, Генріх VI, який успадкував пфальцграфство після смерті матері, помер раніше батька й дітей не залишив, а пфальцграфство перейшло до дому Віттельсбахів. Молодший син Генріха Льва, Оттон IV Брауншвейгський (помер 1218), боровся з Гогенштауфенами за титул імператора й у підсумку мав успіх — після загибелі його супротивника Філіппа Швабського він у 1209 році був коронований імператорською короною. Однак він не дотримався даних папі обіцянок і заявив претензію на верховні права над Італією, папа Інокентій III в листопаді 1210 року відлучив його від церкви та у 1212 році визнав законним німецьким королем Німеччини Фрідріха II Гогенштауфена. Після цього від Оттона відпала вся південна Німеччина. Розбитий французьким королем Філіппом II при Бувіні (27 липня 1214 року), Оттон мав поступитись супротивнику. Він віддалився до своїх спадкових земель й звідти бився ще з данським королем Вальдемаром та архієпископом Магдебурзьким. Дітей він не залишив.

Потомство залишив молодший з синів Генріха Льва — (1184—1213), який мав єдиного сина Отто I (1204—1252), який отримав колишнє алодіальне володіння своєї родини (у східній частині Нижньої Саксонії та у північній частині Саксонії-Ангальт) від імператора Священної Римської імперії Фрідріха II 21 серпня 1235 року як імперський лен під назвою герцогства Брауншвейг-Люнебург. Він став родоначальником так званого Брауншвейгського дому. У 1267—1269 роках землі було поділено між його синами, що стали родоначальниками декількох ліній роду.

З XIV століття значення дому Вельфів у німецьких справах падає, рід роздробився на декілька ліній, низка яких швидко згасла. До XVI століття у їхніх руках лишається тільки герцогство Брауншвейг-Люнебургське. З цієї гілки походили Шарлотта-Крістіна Брауншвейг-Вольфенбюттельська — мати Петра II і Антон Ульріх Брауншвейгський — батько російського імператора Івана VI Антоновича.

1692 року в результаті об'єднання володінь декількох гілок Люнебурзької лінії Вельфів став курфюрстом Ганноверським, а його син Георг I вступив на англійський престол. Ця гілка отримала назву Ганноверської династії. Останньою представницею дому Вельфів на англійському престолі була королева Вікторія, яка також прийняла титул імператриці Індії.

У XIX столітті глава дому Вельфів носив титул короля Ганноверського. Нині на чолі дому стоїть , одружений із принцесою Монако Кароліною (сестра князя Альбера II й дочка Грейс Келлі).

Генеалогія

Вельфи, гілка дому Есте

Альберто Аццо II д'Есте (бл. 996—1097), маркграф Лігурії; 1-ша дружина: з бл. 1035 Кунігунда (бл. 1020 — 31 березня до 1055), дочка Вельфа II , графа Альтдорфу, Норіталу та Іннталу, й Іміці, дочки Фрідріха Люксембурзького, графа Мозельгау; 2-га дружина: з бл. 1049/1050 , дочка , графа Мену.

• (від 1-го шлюбу) Вельф IV (бл. 1030/1040 — 9 листопада 1101) — герцог Баварії (Вельф I) 1070—1077, 1096—1101; 1-ша дружина: N, італійка ; 2-га дружина: після 1061 (розлучення 1070) Етелінда (померла після 1070), дочка Оттона Нортхеймського, герцога Баварії, й Ріхези; 3-тя дружина: з бл. 1071 Юдит Фландрська (бл. 1033 — березень 1094), дочка Бодуена IV Бородатого, графа Фландрії, й Елеонори Нормандської, вдова Тостіга Годвінсона,
  • (від 3-го шлюбу) Вельф V (бл. 1073 — 24 вересня 1124), герцог Баварії (Вельф II) з 1101; дружина: з 1089 (розлучення 1095) Матильда (1046 — 24 липня 1115), маркграфиня Тоскани, дочка Боніфація I, маркграфа Тоскани, й Беатриси Лотарінгської
  • (від 3-го шлюбу) Генріх IX Чорний (бл. 1074 — 13 грудня 1126), герцог Баварії з 1124; дружина: Вульфхільда Біллунг (померла 29 грудня 1126), дочка Магнуса Біллунга, герцога Саксонії
    • Генріх Гордий (бл. 1108 — 20 жовтня 1139), герцог Баварії (Генріх X) з 1126, герцог Саксонії (Генріх II) 1137—1138; дружина: з 29 травня 1127 Гертруда Супплінбурзька (18 квітня 1115 — 18 квітня 1143), дочка Лотаря II Супплінбурзького, короля Німеччини, й Ріхези Нордгеймської, 1 травня 1142 року вона другим шлюбом вийшла заміж за Генріха II Язомірготта, й герцога Баварії
      • Генріх Лев (1132/1133 — 6 серпня 1195), герцог Саксонії (Генріх III) 1142—1180, герцог Баварії (Генріх XII) 1156—1180; 1-ша дружина: з бл. 1148/1149 (розлучення 23 листопада 1162) Клеменція (померла 173/1175), дочка , герцога Церінгену, та Клеменції Намюрської. Вона другим шлюбом 1164 року вийшла заміж за Гумберта III, графа Савойї та Морьєнну; 2-га дружина: з 1 лютого 1168 Матильда Плантагенет (червень 1156 — 28 червня 1189), дочка Генріха II, короля Англії, й герцогині Алієнор Аквітанської
        • (від 1-го шлюбу) Генріх (помер немовлям)
        • (від 1-го шлюбу) Гертруда (бл. 1155 — 1 липня 1197); 1-й чоловік: з 1166 Фрідріх IV (1145 — 19 серпня 1167), герцог Швабії і з 1152; 2-й чоловік: з лютого 1177 Кнуд VI (бл. 1162 — 2 листопада 1202), король Данії з 1182
        • (від 1-го шлюбу) Ріхенза (померла до 1 лютого 1168)
        • (від 2-го шлюбу) Ріхенза (1172 — 13 січня 1209/1210); 1-й чоловік: з 1189 (помер 27 березня чи 5 квітня 1202), граф Першу; 2-й чоловік: з 1204 (помер 1243),
        • (від 2-го шлюбу) Генріх V Старший (бл. 1173/1174 — 28 квітня 1227), пфальцграф Рейнський 1195—1212, 1213; 1-ша дружина: з грудня 1193/січня 1194 (1176 — 9/10 травня 1204), дочка Конрада, пфальцграфа Рейну, та Ірмгарди фон Хеннеберг; 2-га дружина: з 1211 Агнес фон Веттін (померла 1 січня 1148), дочка , , й Ельшбетти Польської
          • (від 1-го шлюбу) Генріх VI Молодший (бл. 1196 — 25 квітня 1214), пфальцграф Рейнський з 1212; дружина: з листопада 1212 Матильда Брабантська (померла 22 грудня 1267), дочка Генріха I, герцога Брабанту, й Матильди Фландрської. Другим шлюбом вона 5 грудня 1214 вийшла заміж за Флориса IV, графа Голландії
          • (від 1-го шлюбу) Ірмгарда (бл. 1200 — 24 лютого 1260); чоловік: з бл. 1217 (помер 15/16 січня 1243),
          • (від 1-го шлюбу) Агнес (бл. 1201 — 16 листопада 1267); чоловік: з травня 1222 Оттон II Сяючий (1206 — 29 листопада 1253), пфальцграф Рейну (Оттон I) з 1228, герцог Баварії з 1231
        • (від 2-го шлюбу) Лотар (бл. 1174/1175 — 15 жовтня 1190)
        • (від 2-го шлюбу) Оттон IV Брауншвейгський (бл. 1176/1177 — 19 травня 1218), 1196—1198, король Німеччини з 9 червня 1208, імператор Священної Римської імперії з 4 жовтня 1209; 1-ша дружина: з 23 липня 1212 (бл. 1198 — 11 серпня 1212), дочка короля Німеччини Філіппа Швабського та ; 2-га дружина: з 19 травня 1214 Марія Брабантська (бл. 1191 — 9 березня/14 червня 1260), дочка Генріха I, герцога Брабанту, й Марії Фландрської, в липні 1220 вона другим шлюбом вийшла заміж за Вільгельма I, графа Голландії
        • (від 2-го шлюбу) син (июль/декабрь 1182 — помер немовлям)
        • (від 2-го шлюбу) (1184 — 12 грудня 1213), герцог Люнебургу; дружина: з 1212 Гелена Данська (бл. 1175/1182 — 22 листопада бл. 1233), дочка Вальдемара I Великого, короля Данії
          • Отто I Дитя (1204 — 9 червня 1252), герцог Брауншвейг-Люнебургу з 1235
            • Брауншвейгський дім
        • (незак., від дочки Готфріда, графа Блискастеля) Матильда (до 1164 — до 1219); чоловік: раніше 30 грудня 1178 Генріх Борвін I (бл. 1150 — 28 січня 1227),
      • (?) Кунігуда (померла 2 жовтня 1140/1147); чоловік: (помер 3 квітня 1168/1172), граф фон Ронсберг
    • Конрад (помер 17 березня 1126), чернець-цистеріанець
    • Софія (померла 10 липня до 1147); 1-й чоловік: (помер 3 грудня 1122), герцог Церінгену з 1111; 2-й чоловік: з бл. 1122/1123 (помер 29 жовтня 1129), маркграф Штирії с 1122
    • Юдит (після 1100 — 22 лютого 1130/1131); чоловік: Фрідріх II Одноокий (1090 — 4/6 квітня 1147), герцог Швабії
    • Матильда (померла 16 лютого чи 16 березня бл. 1183); 1-й чоловік: з бл. 1128 (помер бл. 1128), маркграф Вохбургу; 2-й чоловік: 24 жовтня 1129 (контракт) (помер 28 жовтня бл. 1188),
    • (16 грудня 1114/15 грудня 1116 — 14/15 грудня 1191), герцог Сполето і маркіз Тоскани з 1152; дружина: Ута фон Кальв (померла 1196), герцогиня Шауенбургу, дочка Готфріда I, графа фон Кальв і пфальцграфа Рейнського, й Ліутгарди фон Церінген
      • (помер 12 вересня 1167), герцог Сполето 1160
    • Вульфхільда (померла 18 травня після 1156); чоловік: Рудольф (помер 27/28 квітня 1160), граф Бергенцу
    • (незак.) Адальберт (помер 1144), абат Корвейського абатства з 1138
  • (від 3-го шлюбу) Кунігунда (Куніцца) (померла 6 березня 1120); чоловік: (помер 2 листопада 1096),
• (від 2-го шлюбу) Гуго V (помер 1097), граф Мену 1069—1093; дружина: раніше 1071 (розл.) Ерія, дочка Роберта Гвіскара, герцога Апулії та Калабрії
• (від 2-го шлюбу) Фулько I д'Есте (помер 15 грудня 1128), маркграф Лігурії з 1097
  • Естенський дім

Брауншвейгський дім

Отто I Дитина (1204 — 9 червня 1252), герцог Брауншвейг-Люнебургу з 1235; дружина: з 1228 Матильда Бранденбурзька (бл. 1206/1215 — 10 червня 1261), дочка маркграфа Бранденбургу Альбрехта II й Матильди фон Ленсберг. Діти:

• Матильда (померла 25 серпня чи 1 грудня 1297), регентша Ангальту 1266—1270, абатиса Гернроде 1275—1295; чоловік: (бл. 1215—1266), 1252—1253, князь Ангальт-Ашерслебену з 1253
• Олена (18 березня 1223 — 6 вересня 1273); 1-й чоловік: з бл. 9 жовтня 1239 Герман II (помер 3 січня 1241), ; 2-й чоловік: з бл. 1247/1248 Альбрехт I (помер 1260), герцог Саксонії
• (померла 27 травня 1266); чоловік: з 25 січня 1252 Вільгельм II (лютий 1228 — 28 січня 1256), граф Голландії й Зеландії з 1235, король Німеччини (Вільгельм) з 3 жовтня 1247
• Оттон (помер бл. 16 січня 1247)
• (1236 — 15 серпня 1279), герцог Брауншвейг-Люнебургу 1252—1277, герцог Брауншвейг-Люнебургу в Брауншвейзі з 1267, родоначальник Старшої Брауншвейгської гілки; 1-ша дружина: з 13 липня 1254 року Єлизавета Брабантська (1243 — 17 квітня чи 9 жовтня 1261), дочка Генріха II, герцога Брабанту, й Софії Тюрінгської; 2-га дружина: з 1 листопада 1266 року (померла 6 лютого 1285), дочка маркіза Монферрато й Маргарити Савойської. Другим шлюбом вона 1282 року вийшла заміж за , .
  • (від 2-го шлюбу) (1267 — 7 вересня 1322), герцог Брауншвейг-Люнебургу в Брауншвейзі з 1279, герцог Брауншвейгу в Еверштейні у 1285, й Зальцдерхельдену з 1291, родоначальник линії герцогів Брауншвейг-Грубенхагену
  • (від 2-го шлюбу) (бл. 1268 — 22 вересня 1318), з 1291, родоначальник лінії герцогів Брауншвейг-Геттінгену
  • (від 2-го шлюбу) (бл. 1270 — 20 вересня 1292), з 1291, родоначальник Брауншвейг-Вольфенбюттельської гілки
  • (від 2-го шлюбу) Оттон (1271 — 17 квітня 1345/13 грудня 1347), комтур ордену Тамплієрів у Супплінбурзі
  • (від 2-го шлюбу) Конрад (бл. 1273—1303)
  • (від 2-го шлюбу) Лютер (бл. 1275 — 18 квітня 1335), великий магістр Тевтонського ордену з 1331
  • (від 2-го шлюбу) Мехтильда (Матильда) (бл. 1276 — 26 квітня/31 серпня 1318); чоловік: з травня 1291 Генріх I (бл. 1251/1260 — 7/9 грудня 1309),
• (помер 4 липня 1279), єпископ Хільдесхайму з 1264
• (бл. 1242 — 13 грудня 1277), герцог Брауншвейг-Люнебургу з 1252, герцог Брауншвейг-Люнебургу в Люнебурзі з 1267, родоначальник Старшого Люнебургського дому
• (помер 15 вересня 1299), єпископ Вердену з 1269
• (померла 12 червня 1274); чоловік: раніше 26 березня 1262 Генріх I Дитя (24 червня 1244 — 21 грудня 1308), ландграф Гессену с 1264
• Агнес (померла 28/31 грудня 1327), канонеса у Кведлінбурзі 1263; чоловік: з бл. 1263/1265 Віцлав II (помер 29 грудня 1302), князь Рюгену с 1260/1261

Старший Люнебургський дім

(бл. 1242 — 13 грудня 1277), герцог Брауншвейг-Люнебургу з 1252, герцог Брауншвейг-Люнебургу в Люнебурзі з 1267

Старший Брауншвейгський дім, гілка герцогів Брауншвейг-Грубенхагену

(1267 — 7 вересня 1322), герцог Брауншвейг-Люнебургу в Брауншвейзі з 1279, герцог Брауншвейгу в Еверштейні 1285, герцог Брауншвейг-Грубенхагену й Зальцдерхельдену з 1291

Старший Брауншвейгський дім, гілка герцогів Брауншвейг-Геттінгену

(бл. 1268 — 22 вересня 1318), герцог Брауншвейг-Геттінгену з 1291

Старший Брауншвейгський дім, гілка герцогів Брауншвейг-Вольфенбюттеля

Докладніше:

Герб князівства Брауншвейг-Вольфенбюттеля

(бл. 1270 — 20 вересня 1292), герцог Брауншвейг-Вольфенбюттеля з 1291

ІІІ

• Фердинанд-Альбрехт II Брауншвейг-Вольфенбюттельський

IV

• Антон-Ульріх (1714—1774) — син Фердинанда-Альбрехта II.
• Людовик-Ернст (1718—1788) — син Фердинанда-Альбрехта II. Герцог Курляндії і Семигалії (1741), фельдмаршал Священної Римської імперії (1744—1749) і Голландської республіки (1749—1766). Регент Голландії при Вільгельмі V (1759—1766).

V

• Йоганн (1740—1764) — син Антона-Ульріха. Російський імператор «Іван VI» (1740—1741).

Див. також

• Ганноверська династія — англійська гілка дому Вельфів.
• Естенський дім — італійська гілка дому Вельфів.
• Брауншвейг-Вольфенбюттель
• Брауншвейг-Люнебург

Примітки

1. Jackman D.C. Criticism and Critique, sidelights on the Konradiner. — Oxford Unit for Prosopographical Research, 1997. — P. 72.
2. Про цей шлюб каже К. Джордан (Jordan K. Henry the Lion: a Biography. — Oxford : Clarendon Press, 1986.), однак ніяких інших свідчень про цей шлюб немає.

Посилання

• Вельфи // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Рід:Вельфи на Родоводі

• Сайт дому Вельфів [ 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Родослівя дому Вельфів [ 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Die Welfen. Mittelalterliche Genealogie im Deutschen Reich bis zum Ende der Staufer. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 24 січня 2011.