Сергій Паршин

Сергій Іванович Паршин (нар.. 28 травня 1952, Кохтла-Ярве, Іда-Вірумаа, Естонська РСР, СРСР) — радянський і російський актор театру та кіно, народний артист Російської Федерації (1999), лауреат Державної премії Російської Федерації.

Паршин Сергій Іванович
Народився	28 травня 1952(1952-05-28) (72 роки) Кохтла-Ярве, Кохтла-Ярве^[d], Естонська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор театру, кіноактор, актор
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1973)^[1]
Знання мов	російська
Заклад	Александринський театр
Роки активності	1973 — тепер. час
Діти	^d
Нагороди
IMDb	ID 0663727
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паршин.

Фігурант бази даних центру «Миротворець».

Біографія

У 1973 році закінчив Лгитмик (нині — РГІСІ; майстерня Василя Меркур'єва і Ірини Мейєрхольд). Ще будучи студентом грав в спектаклях Александрінського театру (тоді Пушкінського). Після закінчення театрального інституту був прийнятий в трупу Александрінського театру.

Через три роки роботи в театрі до актора прийшов перший успіх. Про його виконання ролі Труффальдіно в спектаклі «Зелена пташка» за п'єсою Карло Гоцці критика писала:

Шахраюватий і дотепний, його герой запам'ятався глядачам як одне з яскравих досягнень вистави. Справа тут і в впевненому володінні технікою, і в так властивому молодому артисту почутті гумору, вміння сміятися над своїм персонажем і в той же час прощати йому, бачити в герої щось близьке собі.

Виконував роль солдата Івана Варєжкіна в популярній дитячій програмі «Казка за казкою» Ленінградського телебачення. Співпрацює з драматичним театром «Притулок Комедіанта».

Крім роботи в театрі і кіно, активно займається дубляжем. Його перша робота в цій сфері — дубляж ролі Стівена Коллінза у французько-німецькому фільмі «Федора» під керівництвом Валерія Чечунова на кіностудії «Ленфільм». Володіє м'яким і приємним голосом, серед озвучених ним персонажів — професор Максиміліан П. Артуро у виконанні Джона Ріс-Девіса (серіал «Вир світів»), Обелікс у виконанні Жерара Депардьє, агент Кей у виконанні Томмі Лі Джонса («Люди в чорному 3») та інші.

Відомий за ролями в телерекламі, почав зніматися в ній, щоб оплатити лікування хворий на рак дружини.

У 2012—2013 роках був ведучим пізнавальної програми «Прожитковий мінімум» на телеканалі 100ТВ. У 2017 році — ведучий в циклі програм «Відображення подій 1917 року» телеканалу «Разом-РФ».

Секретар Спілки театральних діячів Російської Федерації, також за сумісництвом будучи головою Санкт-Петербурзького регіонального відділення.

Родина

• Перша дружина — Тетяна Федорівна Астратьєва (1950—2006), актриса, театральний режисер-педагог в Школі російської драми імені І. О. Горбачова. Познайомилася з Сергієм у ЛДІТМіК та вийшла заміж за нього в 1971 році. Померла від раку.

Син — Іван Паршин (нар.. 1973), актор театру, кіно і дубляжу.

• Друга дружина — Наталія Іванівна Кутасова (нар.. 1955), актриса, працює в театрі на Василівському. У шлюбі з Сергієм з 2008 року.

Визнання і нагороди

• 1988 рік — Заслужений артист РРФСР.
• 1999 рік — Народний артист Російської Федерації.
• 2003 рік — Державна премія Російської Федерації — за роль Городничого в спектаклі «Ревізор» (реж. В. Фокін).
• 2006 рік — Орден Пошани — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва і досягнуті творчі успіхи.
• 2010 рік — нагороджений вищою петербурзької премією «Золотий софіт» в номінації «Найкраща роль другого плану».
• 2016 рік — Орден Дружби — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, засобів масової інформації, багаторічну плідну діяльність

Творчість

Ролі в театрі

Студентські вистави

• «Валентин і Валентина» Михайла Рощина
• «Тартюф» Мольєра
• «Любов, джаз і чорт» Ю. Грушеса

Александринський театр

•  — «Іній на стогах»
•  — «Час пік» Є. Ставінського
•  — О. Островського
•  — «На дні» М. Горького
•  — «Пригоди Чичикова» за Миколою Гоголем
•  — «Зелена пташка» Карло Ґоцці. Режисер: Н. Шейко — Труффальдіно
•  — «Аеропорт» Артур Гейлі — Джордан
•  — «Рембрандт» Д. Кедріна — Баннінг Кук
•  — «Унтиловськ» Леоніда Леонова — Редкозубов
•  — «Тринадцятий голова»  — Кудашев
•  — А. П. Чехова — Боркін
•  — «Мелодія для павліна» Освальда Заградника — Белан
•  — «Три сестри» А. П. Чехова. Режисер:  — Андрій Прозоров
•  — «Сказання про царя Петра і убитого сина його Олексієві» Ф. Горенштейна. Режисер: Олександр Галибін — Толстой
•  — «Ревізор» М. В. Гоголя. Режисер:  — Ревізор

Фільмографія

• 1973 — Розумні речі — Музикант
• 1978 — Зав'ялівські диваки — Єгорка
• 1981 — Росія молода — Олександр Данилович Меншиков
• 1981 —  — Петров
• 1982 — Шкура віслюка — Рудий
• 1982 — Поліська хроніка — епізод
• 1982 — З тих пір, як ми разом — Анатолій, брат Наді
• 1983 — За синіми ночами — Юра, чоловік Галі Кузнєцової
• 1983 — Місце дії — шофер Безфамільний
• 1983 — Сім годин до загибелі — Євген Олександрович, кандидат медичних наук
• 1983 — Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри — полісмен Джеймс, який охороняє скриньку зі скарбами (2-га серія) (немає в титрах)
• 1984 — Нехай цвіте Іван-чай — міліціонер
• 1984 — І ось прийшов Бумбо... — Рауль де Бражелон, борець, службовець цирку Прожілов
• 1985 — Зимова вишня — спортсмен Сашко
• 1985 — У глушині, що стріляє — Митрій Хромов
• 1986 — Лівша — тульський майстер-зброяр
• 1986 — Червоний камінь — Степан Єгоришев
• 1987 — Дзеркало для героя — шахтар-стахановец Пухарев
• 1987 — Щасливо залишатися! (Короткометражний) — Олександр Борисович Лобанов, старший тренер жіночої збірної
• 1987 — Острів загиблих кораблів — російський матрос
• 1988 — Скарб — Михайло
• 1989 — Мандрівний автобус — п'яниця-колгоспник
• 1989 — Кончина — Леха (озвучив інший актор)
• 1990 —  — Нечипоренко, санітар / забіяка на весіллі / співробітник НКВД / міліціонер
• 1990 — Рій — Тимофій Заварзін, інспектор рибнагляду, багатодітний батько
• 1990 — Хранителі — Том Бомбадил
• 1991 —  — Олексій Воронін
• 1992 —  — Василь Брагін
• 1992 —  — епізод
• 1992 —  — російський морський офіцер
• 1992 —  — Дорослий Олексій коливання (на фотографії)
• 1993 —  — меценат-бандит Савелій Фунтів
• 1994 —  — рекетир Паша
• 1994 —  — Іван, сільський тракторист
• 1994 —  — художник Федір (ФЕД)
• 1995 — Час печалі ще не прийшов — Гриня / Григорій Пєчкін
• 1995 — Зимова вишня — хокеїст Саша
• 1997 —  — камердинер доктора
• 1997 — Вулиці розбитих ліхтарів (серія «Подорожні») — Валерій Петрович Шаахов, власник автомайстерні
• 1999 —  — Юрій, пасажир з синочком
• 2001 — Дикарка — Михайло Тарасич Боєв, сусід Ашметьєва і Зубарєва
• 2001 —  — епізод
• 2001 —  — Шотландський посол
• 2001 —  — Фергус Крамер, інспектор поліції
• 2001 — 2003 —  — Перевірений
• 2001 — 2004 —  — В'ячеслав Михайлович Лімонтьєв, академік, керівник проєкту з видобутку алмазів
• 2002 —  — епізод
• 2003 —  — батько Коляна
• 2004 —  — підполковник Мартинюк
• 2004 — Рагін — Топтун
• 2004 —  — майор Григорій Романович Горіщёкін
• 2004 —  — батько Жені і Ольги
• 2004 — Шанс (короткометражний) — відвідувач
• 2004 —  — Рябіков
• 2004 —  — Фергус Крамер, інспектор поліції
• 2005 —  — Георгій Олександрович Каштанов
• 2005 — Бій з тінню — батько Віки
• 2005 —  — майор Григорій Романович Горищьокін
• 2006 —  — Курлов, батько Сергія
• 2006 —  — Олександр Олександрович поживає
• 2007 —  — генерал Семен Петрович Ремезов
• 2007 —  — професор університету (фільм № 3 «Кримінальний професор»)
• 2007 —  — Бєлов
• 2007 —  — Сергій Громов, батько Насті
• 2007 —  — Матвій, головний режисер театру
• 2008 —  — Сергій Миколайович Гусєв
• 2008 —  — генерал Семен Петрович Ремезов
• 2009 —  — Георгій Самохін, колишній офіцер царської армії
• 2009 —  — Олександр Ілліч Кульбаба, старший лісничий
• 2009 —  — Владлен Андрійович, прокурор
• 2009 — 2011 — (Хмари над пагорбами) — російський генерал
• 2010 —  — генерал Семен Петрович Ремезов
• 2011 —  — Олександр Ілліч Кульбаба, старший лісничий
• 2011 —  — Кім Семенович Товстик, батько Семена
• 2012 —  — Михайло Павлович, батько Вікторії
• 2012 —  — Гена
• 2012 —  — генерал Семен Петрович Ремезов
• 2013 —  — Петро Гаврилович Тюленєв
• 2013 —  — Матвій Миколайович, сусід Артема по кімнаті
• 2014 —  — Семен Данилович Кремньов, батько Клима
• 2015 —  — Пяткіна, генерал, дідусь Лери
• 2015 —  — Ігор Володимирович Никоненко, полковник
• 2015 —  — епізод
• 2017 —  — Олексій Степанович Турбінін, батько Елли
• 2017 —  — Аркадій Михайлович, батько Марини
• 2018 —  — Єгор Ілліч Капітонов, секретар Ленінградського обкому
• 2018 —  — Андрій Андрійович Кочетков, один Мельника, опер на пенсії
• 2018 —  — Юрій Семенович, батько Інги
• 2018 —  — Станіслав Михайлович
• 2018 —  — Василь Федорович Трубілін, генерал-майор поліції, начальник ГУ МВС по Санкт-Петербургу і Ленінградської області
• 2018 —  — Юрій Семенович, батько Інги
• 2019 —  — Трифонов
• 2019 —  — Юрій Семенович, батько Інги

Озвучування

• 1978 —  — Баррі Детвайлер у молодості
• 1981 — Регтайм — Колхауз Вокер-молодший
•  — Просто Марія — Віктор Каррено  — Хайме Гарса; Герман Каррено  — ; Клементе Реєс  — , Естебан  — ; Доктор Альберто Рівера  — ; Хосе Ігнасіо Лопес  —
• 1992 — Дракула Брема Стокера — граф Дракула (для прокату в 1992)
• 1992 — В облозі — Кейсі Райбек
• 1997 — Титанік — Льюїс Бодін, Томмі Раян
• 1998 — Армагеддон — Чарльз Чаппл
• 1999 — Стюарт Літтл — кіт Сніжок
• 2001 — Планета мавп — сенатор Надо
• 2001 — Корпорація монстрів — Саллі
• 2001 — Володар перснів: Братерство персня — частина чоловічих ролей — закадровий переклад (режисерська версія)
• 2002 — Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра — Обелікс
• 2002 —  — кіт Сніжок
• 2006 — Рожева пантера — жандарм Жільбер Понтон
• 2010 — Історія іграшок 3 — Лотсо
• 2011 — Смурфики —
• 2011 — Пірати Карибського моря: На дивних берегах — Генрі Пелем
• 2013 — Університет монстрів — Саллі

Озвучування мультфільмів

• 2011 — Смішарики. ПІН-код — Білі ведмеді (серія № 17 «Берегиня»)

Примітки

1. російська Вікіпедія — 2001.
   d:Track:Q206855
2. Указ Президента Российской Федерации от 8 января 1999 года № 36
3. Центр «Миротворець»: Паршин Сергій Іванович
4. Сергей Паршин на сайте Александринского театра
5. Солдат Варежкин основал актёрскую династию // . — СПб., 1999. — № 146. — Число 13 (08).
6. Актёр Владимир Ерёмин в Иркутске: «Для зрителей я Аль Пачино и Энтони Хопкинс в одном лице». Комсомольская правда в Иркутске. 11 серпня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
7. «КАЧЕСТВО НЕ МОЕЙ МАНУФАКТУРЫ»: КАК РАНЬШЕ ВЫГЛЯДЕЛА РЕКЛАМА ПИВА НА РОССИЙСКОМ ТВ. Furfur. 22 липня 2014.
8. «Пару раз было на улице: „Ой, сеалекс идёт“. Я сразу убегаю». Как живёт актёр из самой известной спортивной рекламы
9. Сергей Паршин: «Стараемся помочь пенсионерам». Смена. 25 лютого 2013.
10. Секретариат СТД РФ
11. Указ Президента Российской Федерации от 17 апреля 2006 года № 392 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников федерального государственного учреждения культуры „Российский государственный академический театр драмы имени А. С. Пушкина (Александринский)“, город Санкт-Петербург»
12. Указ Президента Российской Федерации от 20 сентября 2016 года № 481 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
13. Сергей Паршин: «Из всех профессий наша — самая интересная и непредсказуемая». Караван историй. 1 лютого 2019.
14. . ЕТВ. 23 травня 2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
15. Театр должен делать человека милосердным. Daily Talking. 10 грудня 2010.
16. Народный артист России Сергей Паршин: Рекомендовал вместо себя Слуцкого. Не в сборную — в КВН. Спорт день за днём. 3 грудня 2015.
17. Как озвучивали «Университет монстров». FilmPro. 18 червня 2013.
18. Александр Колесников (1 грудня 2010). История игрушек: Большой побег. 25-й кадр.

Посилання

• Сторінка актора на сайті Александринського театру
• Сергій Паршин: Рекламував таблетки від імпотенції, щоб продовжити життя вмираючої дружині
• В гостях у Сергія Паршина і Наталії Кутасова. Доки всі вдома. Випуск від 28.08.2016
• Інтерв'ю проекту «Легенди дубляжу» (2013)