Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сербохорватська, або сербськохорватська мова (також хорвато-сербська, СХБ (сербо-хорвато-боснійська), БХС (босно-хорвато-сербська), БХЧС (босно-хорвато-чорногоро-сербська), хорватськосербська мовна діасистема) — плюрицентрична південнослов'янська мова, основна мова сербів, хорватів, чорногорців та босняків. Відповідно існує чотири стандартизовані варіанти цієї мови: сербський, хорватський, боснійський і чорногорський, які є взаємнозрозумілими.
| Сербохорватська мова | |
|---|---|
| srpskohrvatski jezik, српскохрватски језик | |
 Етнополітичні варіанти сербохорватської мови, або сербохорватська система діалектів (станом на 2006) | |
| Поширена в | Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Косово |
| Регіон | Європа |
| Носії | 21 млн (2011)[] |
| Писемність | гаєвиця, сербська кирилична абетка, кирилиця і латинське письмо |
| Класифікація | Індоєвропейська Балтослов’янська Слов’янська Південнослов’янська Західно-південнослов'янська |
| Офіційний статус | |
| Державна |  Боснія і Герцеговина (як боснійська, сербська, хорватська) Косово (як сербська) Сербія (як сербська) Хорватія (як хорватська) Чорногорія (як чорногорська) Європейський Союз (як хорватська) |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | sh |
| ISO 639-2 | scr; scc |
| ISO 639-3 | hbs |
| SIL | SRC |
Південнослов'янські діалекти історично сформували континуум. Складна історія регіону, зокрема тривале панування тут Османської імперії, призвела до заплутаності в діалектних і релігійних відмінностях. Внаслідок міграції населення штокавський діалект став найпоширенішим на Західних Балканах і продовжив поширюватися далі на захід, де переважали чакавський і кайкавський діалекти (які далі на північний захід переходять у словенську мову). Босняки, хорвати та серби мають різні релігії й історично часто належали до різних культурних сфер, хоча велика частина цих народів жила на змішаних територіях поруч одне з одним під іноземним пануванням. У ті часи мову називали різними іменами, такими як "іллірійська", "славонська", "далматинська", а також залежно від регіону — "боснійська", "сербська", "хорватська".
Сербохорватську стандартизувала в середині 19 століття Віденська літературна угода, укладена хорватськими та сербськими письменниками і філологами. Спочатку різниця між сербським і хорватським літературними стандартами була майже непомітною, оскільки обидва базувалися на тому самому східногерцеговинському штокавському піддіалекті. У 20 столітті сербохорватська була офіційною мовою Королівства Югославії, а згодом — однією з офіційних мов Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. Розпад Югославії вплинув на мовні підходи, тож соціальні концепції мов розділилися на етнічному і політичному ґрунті. З часу розпаду Югославії боснійська отримала офіційний стандарт у Боснії та Герцеговині, а вже у 2010-х роках на міжнародному рівні було визнано окремий чорногорський стандарт. Таким чином про сербохорватську говорять здебільшого використовуючи етнічні назви сербської, хорватської, боснійської та чорногорської мов.
Як і решта південнослов'янських мов сербохорватська має просту фонологію з системою у п'ять голосних і двадцять п'ять приголосних. У граматиці збереглася складна система відмінювання, зокрема сім відмінків іменників, займенників і прикметників. Дієслова мають доконаний і недоконаний вид із помірно складною системою часів. Порядок слів у реченні є гнучким, але здебільшого використовують підмет-присудок-додаток. На письмі використовують два алфавіти — кириличний і латинський (гаєвицю), правопис є фонетичним.
Історія
Давня історія
Найдавніші пам'ятки сербохорватської мови належать до XII сторіччя.
Утворення єдиного стандарту
До середини XIX століття літературні традиції на території сербських, хорватських і боснійських земель розвивалися самостійно, на основі окремих діалектів. Характерною рисою цього періоду є відносна культурна однорідність сербських традицій і поліцентризм хорватських і частково боснійських областей, де всюди розвивалася своя література на основі всіх трьох основних діалектних систем. Основи єдиної сербохорватської мови заклав на початку XIX століття сербський просвітитель, лексикограф і письменник Вук Караджич, а потім рішення про створення єдиної літературної мови було затверджено Віденською літературною угодою 1850 року, між сербськими і хорватськими інтелектуалами. У другій половині XIX ст. відбулася додаткова кодифікація сербохорватської мови на основі стандарту Караджича. Паралельно існували також інші літературні норми на основі діалектів цієї зони, але в обмеженому масштабі (наприклад, градищансько-хорватська мова в Австрії, кайкавська літературна мова).
Відокремлення хорватської норми
У 1954 році було укладено Новосадську угоду, яка визнавала існування хорватського і сербського варіантів сербохорватської мови.
16 березня 1967 року представники хорватської інтелігенції (Мирослав Крлежа, , , ) підписали Декларацію про назву і положення хорватської літературної мови, в якій вимагали рівноправності вже не трьох, а чотирьох мов: словенської, хорватської, сербської та македонської, а також права використовувати хорватську мову в усіх органах влади в Соціалістичній Республіці Хорватія. Водночас «Матиця хорватська», головна установа хорватської культури, відмовилася закінчувати загальний «великий сербськохорватський словник», який писався у співпраці з «Матицею сербською». Цією декларацією, попри бурхливий опір уряду в Белграді, було зупинено політику мовного об'єднання. Події, початок яким поклала ця декларація, отримали в історії назву «Хорватська весна».
До розпаду Югославії зберігався статус-кво: в Хорватії використовували хорватську мову під назвою «хорватська або сербська» (з 1974), тоді як у Сербії цю мову продовжували називати «сербохорватською». Так тривало до приходу до влади Слободана Мілошевича.
Розпад єдиної літературної норми
Після розпаду Югославії почали інтенсивно формуватися власні мовні стандарти в колишніх югославських республіках. Зокрема в Боснії було запроваджено термін боснійська мова і почалася робота над власним стандартом. В 1995 році почався рух за створення чорногорського стандарту мови, з 2007 року Конституція Чорногорії називає офіційною мовою саме чорногорську.
Наприклад, в Хорватії використовували пуристський підхід, за яким на місці запозичень створювали слова із хорватських слов'янських коренів. Боснійський стандарт брав запозичення з турецької, арабської та перської. Сучасний сербський стандарт лишився найближче до літературної мови Югославії, однак конституція Сербії передбачає офіційною нормою правопису тільки кирилицю, тоді як латинка лишається популярною в побуті, друці та особливо в інтернеті.
Таким чином, літературна сербохорватська мова розпалася на чотири літературні стандарти, дуже схожі між собою. Іноземні мовознавці (з-за меж колишньої Югославії) продовжують використовувати термін «сербо-хорватська мова» на позначення мовного континууму, а до національних стандартів звертаються тоді, коли мова йде про принципові відмінності або діалекти.
Між літературними нормами сербської, хорватської та боснійської мов різниця набагато менша, ніж наприклад, між кайкавським і чайкавським діалектами хорватської мови.
Діалекти
Розрізняють 3 основні діалекти:
Їхні назви походять від різних форм слова "що?" у цих діалектах (što?/šta? ča? kaj? відповідно). Штокавський є найбільшим серед них і поширений на території Сербії (зокрема Воєводини та Косова), Чорногорії, Боснії та Герцеговини і частини Хорватії. Натомість чакавський та кайкавський діалекти поширені в різних регіонах Хорватії, тому після розпаду Югославії здебільшого їх відносять до хорватської мови.
Екавиця та ієкавиця
Існує два літературні варіанти сербохорватської — екавиця та ієкавиця. Їхні назви вказують на різницю в адаптації старослов'янського звука ять — e та ije відповідно (наприклад, рѣка: reka — rijeka), проте відмінності стосуються також інших ознак (наприклад, вживання різних форм минулого часу). Екавиця переважає у Сербії та Воєводині, тоді як ієкавиця — в Чорногорії, Косові та у всіх регіонах Боснії та Герцеговини й Хорватії (зокрема серед боснійських та хорватських сербів, а також у чакавському та кайкавському діалектах у Хорватії).
В Югославії (як до, так і після війни) обидві форми мали рівні права (до війни їх називали "літературними вимовами", а після — "варіантами"). У 1990-их роках у Сербії перевагу було надано екавиці, поширеній зокрема в Белграді. Була спроба впровадити ці зміни також у Республіці Сербській, але вони не прижилися (обов'язкова норма для публічного використання екавиці діяла з кінця 1993 до листопада 1994, а на початку 2000-их уряд республіки визнав неможливість переходу з ієкавиці на екавицю). Крім того, ці зміни активізували рух за визнання окремої чорногорської мови, оскільки в Чорногорії поширена ієкавиця.
Натомість у Хорватії повністю відмовилися від екавиці на користь поширеної тут ієкавиці. Таким чином після розпаду Югославії відмінності між цими двома варіантами набули політичного характеру — екавиця стала асоціюватися як сербське, а ієкавиця — як хорватське явище (що не відповідає реальному поширенню цих варіантів).
Крім того існує також третій варіант — ікавиця (де ять набув форми i), який вважається діалектним і літературною нормою не допускається. Він поширений переважно в Хорватії (в приморських районах Далмації, в південних і північно-східних районах Славонії) та Боснії й Герцеговині (в центральних і південно-західних районах, а також на заході в низці анклавів на кшталт Бихача).
Характерні риси
У сербохорватській мові голосні можуть бути довгі й короткі, приголосні ј, љ, њ, ћ, ђ завжди м'які, решта— тверді. Наголос музичний, вільний. Імена мають 6 відмінків і кличну форму. Дієслово має 4 форми минулого часу і дві форми майбутнього часу.
Писемність
В Югославії для запису сербохорватської паралельно використовували дві абетки — латинку (гаєвицю) та кирилицю (адаптовану Вуком Караджичем). Після розпаду Югославії хорватська мова використовує лише латиницю, а сербська, боснійська і чорногорська продовжують вживати обидві абетки (при цьому в сербській переважає кирилиця, а в боснійській і чорногорській — латиниця) Абетки сербськохорватської(гаєвиця та вуковиця):
| A | a | B | b | C | c | Č | č | Ć | ć | D | d | Dž | dž | Đ | đ | E | e | F | f | G | g | H | h | I | i | J | j | K | k |
| А | а | Б | б | Ц | ц | Ч | ч | Ћ | ћ | Д | д | Џ | џ | Ђ | ђ | Е | е | Ф | ф | Г | г | Х | х | И | и | Ј | ј | К | к |
| L | l | Lj | lj | M | m | N | n | Nj | nj | O | o | P | p | R | r | S | s | Š | š | T | t | U | u | V | v | Z | z | Ž | ž |
| Л | л | Љ | љ | М | м | Н | н | Њ | њ | О | о | П | п | Р | р | С | с | Ш | ш | Т | т | У | у | В | в | З | з | Ж | ж |
Див. також
Примітки
- Косово є суб'єктом територіального диспуту між Республікою Косово і Республікою Сербія. Республікою Косово в односторонньому порядку проголосила незалежність 17 лютого 2008 року, проте Сербія продовжує вважати Косово частиною своєї суверенної території. Уряди цих країн почали нормалізацію відносин 2013 року. Косово формально визнають 113 зі 193 держав — членів ООН.
- Сербохорватська мова // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Література
- Менац А., Коваль А. П. Українсько-хорватський або сербський словник. Загреб, 1979.
Посилання
- Сербсько-хорватська мова // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Мова і державність народів колишньої Югославії: історія, сучасність, перспективи. [ 21 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Serbohorvatska abo serbskohorvatska mova takozh horvato serbska SHB serbo horvato bosnijska BHS bosno horvato serbska BHChS bosno horvato chornogoro serbska horvatskoserbska movna diasistema plyuricentrichna pivdennoslov yanska mova osnovna mova serbiv horvativ chornogorciv ta bosnyakiv Vidpovidno isnuye chotiri standartizovani varianti ciyeyi movi serbskij horvatskij bosnijskij i chornogorskij yaki ye vzayemnozrozumilimi Serbohorvatska movasrpskohrvatski jezik srpskohrvatski јezikEtnopolitichni varianti serbohorvatskoyi movi abo serbohorvatska sistema dialektiv stanom na 2006 Poshirena v Serbiya Chornogoriya Horvatiya Bosniya i Gercegovina KosovoRegion YevropaNosiyi 21 mln 2011 dzherelo Pisemnist gayevicya serbska kirilichna abetka kirilicya i latinske pismoKlasifikaciya Indoyevropejska Baltoslov yanska Slov yanska Pivdennoslov yanska Zahidno pivdennoslov yanskaOficijnij statusDerzhavna Bosniya i Gercegovina yak bosnijska serbska horvatska Kosovo yak serbska Serbiya yak serbska Horvatiya yak horvatska Chornogoriya yak chornogorska Yevropejskij Soyuz yak horvatska Kodi moviISO 639 1 shISO 639 2 scr sccISO 639 3 hbsSIL SRC Pivdennoslov yanski dialekti istorichno sformuvali kontinuum Skladna istoriya regionu zokrema trivale panuvannya tut Osmanskoyi imperiyi prizvela do zaplutanosti v dialektnih i religijnih vidminnostyah Vnaslidok migraciyi naselennya shtokavskij dialekt stav najposhirenishim na Zahidnih Balkanah i prodovzhiv poshiryuvatisya dali na zahid de perevazhali chakavskij i kajkavskij dialekti yaki dali na pivnichnij zahid perehodyat u slovensku movu Bosnyaki horvati ta serbi mayut rizni religiyi j istorichno chasto nalezhali do riznih kulturnih sfer hocha velika chastina cih narodiv zhila na zmishanih teritoriyah poruch odne z odnim pid inozemnim panuvannyam U ti chasi movu nazivali riznimi imenami takimi yak illirijska slavonska dalmatinska a takozh zalezhno vid regionu bosnijska serbska horvatska Serbohorvatsku standartizuvala v seredini 19 stolittya Videnska literaturna ugoda ukladena horvatskimi ta serbskimi pismennikami i filologami Spochatku riznicya mizh serbskim i horvatskim literaturnimi standartami bula majzhe nepomitnoyu oskilki obidva bazuvalisya na tomu samomu shidnogercegovinskomu shtokavskomu piddialekti U 20 stolitti serbohorvatska bula oficijnoyu movoyu Korolivstva Yugoslaviyi a zgodom odniyeyu z oficijnih mov Socialistichnoyi Federativnoyi Respubliki Yugoslaviyi Rozpad Yugoslaviyi vplinuv na movni pidhodi tozh socialni koncepciyi mov rozdililisya na etnichnomu i politichnomu grunti Z chasu rozpadu Yugoslaviyi bosnijska otrimala oficijnij standart u Bosniyi ta Gercegovini a vzhe u 2010 h rokah na mizhnarodnomu rivni bulo viznano okremij chornogorskij standart Takim chinom pro serbohorvatsku govoryat zdebilshogo vikoristovuyuchi etnichni nazvi serbskoyi horvatskoyi bosnijskoyi ta chornogorskoyi mov Yak i reshta pivdennoslov yanskih mov serbohorvatska maye prostu fonologiyu z sistemoyu u p yat golosnih i dvadcyat p yat prigolosnih U gramatici zbereglasya skladna sistema vidminyuvannya zokrema sim vidminkiv imennikiv zajmennikiv i prikmetnikiv Diyeslova mayut dokonanij i nedokonanij vid iz pomirno skladnoyu sistemoyu chasiv Poryadok sliv u rechenni ye gnuchkim ale zdebilshogo vikoristovuyut pidmet prisudok dodatok Na pismi vikoristovuyut dva alfaviti kirilichnij i latinskij gayevicyu pravopis ye fonetichnim IstoriyaDavnya istoriya Najdavnishi pam yatki serbohorvatskoyi movi nalezhat do XII storichchya Utvorennya yedinogo standartu Do seredini XIX stolittya literaturni tradiciyi na teritoriyi serbskih horvatskih i bosnijskih zemel rozvivalisya samostijno na osnovi okremih dialektiv Harakternoyu risoyu cogo periodu ye vidnosna kulturna odnoridnist serbskih tradicij i policentrizm horvatskih i chastkovo bosnijskih oblastej de vsyudi rozvivalasya svoya literatura na osnovi vsih troh osnovnih dialektnih sistem Osnovi yedinoyi serbohorvatskoyi movi zaklav na pochatku XIX stolittya serbskij prosvititel leksikograf i pismennik Vuk Karadzhich a potim rishennya pro stvorennya yedinoyi literaturnoyi movi bulo zatverdzheno Videnskoyu literaturnoyu ugodoyu 1850 roku mizh serbskimi i horvatskimi intelektualami U drugij polovini XIX st vidbulasya dodatkova kodifikaciya serbohorvatskoyi movi na osnovi standartu Karadzhicha Paralelno isnuvali takozh inshi literaturni normi na osnovi dialektiv ciyeyi zoni ale v obmezhenomu masshtabi napriklad gradishansko horvatska mova v Avstriyi kajkavska literaturna mova Vidokremlennya horvatskoyi normi U 1954 roci bulo ukladeno Novosadsku ugodu yaka viznavala isnuvannya horvatskogo i serbskogo variantiv serbohorvatskoyi movi 16 bereznya 1967 roku predstavniki horvatskoyi inteligenciyi Miroslav Krlezha pidpisali Deklaraciyu pro nazvu i polozhennya horvatskoyi literaturnoyi movi v yakij vimagali rivnopravnosti vzhe ne troh a chotiroh mov slovenskoyi horvatskoyi serbskoyi ta makedonskoyi a takozh prava vikoristovuvati horvatsku movu v usih organah vladi v Socialistichnij Respublici Horvatiya Vodnochas Maticya horvatska golovna ustanova horvatskoyi kulturi vidmovilasya zakinchuvati zagalnij velikij serbskohorvatskij slovnik yakij pisavsya u spivpraci z Maticeyu serbskoyu Ciyeyu deklaraciyeyu popri burhlivij opir uryadu v Belgradi bulo zupineno politiku movnogo ob yednannya Podiyi pochatok yakim poklala cya deklaraciya otrimali v istoriyi nazvu Horvatska vesna Do rozpadu Yugoslaviyi zberigavsya status kvo v Horvatiyi vikoristovuvali horvatsku movu pid nazvoyu horvatska abo serbska z 1974 todi yak u Serbiyi cyu movu prodovzhuvali nazivati serbohorvatskoyu Tak trivalo do prihodu do vladi Slobodana Miloshevicha Rozpad yedinoyi literaturnoyi normi Pislya rozpadu Yugoslaviyi pochali intensivno formuvatisya vlasni movni standarti v kolishnih yugoslavskih respublikah Zokrema v Bosniyi bulo zaprovadzheno termin bosnijska mova i pochalasya robota nad vlasnim standartom V 1995 roci pochavsya ruh za stvorennya chornogorskogo standartu movi z 2007 roku Konstituciya Chornogoriyi nazivaye oficijnoyu movoyu same chornogorsku Napriklad v Horvatiyi vikoristovuvali puristskij pidhid za yakim na misci zapozichen stvoryuvali slova iz horvatskih slov yanskih koreniv Bosnijskij standart brav zapozichennya z tureckoyi arabskoyi ta perskoyi Suchasnij serbskij standart lishivsya najblizhche do literaturnoyi movi Yugoslaviyi odnak konstituciya Serbiyi peredbachaye oficijnoyu normoyu pravopisu tilki kirilicyu todi yak latinka lishayetsya populyarnoyu v pobuti druci ta osoblivo v interneti Takim chinom literaturna serbohorvatska mova rozpalasya na chotiri literaturni standarti duzhe shozhi mizh soboyu Inozemni movoznavci z za mezh kolishnoyi Yugoslaviyi prodovzhuyut vikoristovuvati termin serbo horvatska mova na poznachennya movnogo kontinuumu a do nacionalnih standartiv zvertayutsya todi koli mova jde pro principovi vidminnosti abo dialekti Mizh literaturnimi normami serbskoyi horvatskoyi ta bosnijskoyi mov riznicya nabagato mensha nizh napriklad mizh kajkavskim i chajkavskim dialektami horvatskoyi movi DialektiPoshirennya osnovnih dialektiv serbohorvatskoyi do migraciyi 16 stolittya okremo poznacheno zahidno ta shidnosshtokavskij dialekti Rozriznyayut 3 osnovni dialekti shtokavskij chakavskij kajkavskij Yihni nazvi pohodyat vid riznih form slova sho u cih dialektah sto sta ca kaj vidpovidno Shtokavskij ye najbilshim sered nih i poshirenij na teritoriyi Serbiyi zokrema Voyevodini ta Kosova Chornogoriyi Bosniyi ta Gercegovini i chastini Horvatiyi Natomist chakavskij ta kajkavskij dialekti poshireni v riznih regionah Horvatiyi tomu pislya rozpadu Yugoslaviyi zdebilshogo yih vidnosyat do horvatskoyi movi Ekavicya ta iyekavicya Teritoriyi de bilshist vikoristovuye shtokavskij dialekt stanom na 2006 rik Isnuye dva literaturni varianti serbohorvatskoyi ekavicya ta iyekavicya Yihni nazvi vkazuyut na riznicyu v adaptaciyi staroslov yanskogo zvuka yat e ta ije vidpovidno napriklad rѣka reka rijeka prote vidminnosti stosuyutsya takozh inshih oznak napriklad vzhivannya riznih form minulogo chasu Ekavicya perevazhaye u Serbiyi ta Voyevodini todi yak iyekavicya v Chornogoriyi Kosovi ta u vsih regionah Bosniyi ta Gercegovini j Horvatiyi zokrema sered bosnijskih ta horvatskih serbiv a takozh u chakavskomu ta kajkavskomu dialektah u Horvatiyi V Yugoslaviyi yak do tak i pislya vijni obidvi formi mali rivni prava do vijni yih nazivali literaturnimi vimovami a pislya variantami U 1990 ih rokah u Serbiyi perevagu bulo nadano ekavici poshirenij zokrema v Belgradi Bula sproba vprovaditi ci zmini takozh u Respublici Serbskij ale voni ne prizhilisya obov yazkova norma dlya publichnogo vikoristannya ekavici diyala z kincya 1993 do listopada 1994 a na pochatku 2000 ih uryad respubliki viznav nemozhlivist perehodu z iyekavici na ekavicyu Krim togo ci zmini aktivizuvali ruh za viznannya okremoyi chornogorskoyi movi oskilki v Chornogoriyi poshirena iyekavicya Natomist u Horvatiyi povnistyu vidmovilisya vid ekavici na korist poshirenoyi tut iyekavici Takim chinom pislya rozpadu Yugoslaviyi vidminnosti mizh cimi dvoma variantami nabuli politichnogo harakteru ekavicya stala asociyuvatisya yak serbske a iyekavicya yak horvatske yavishe sho ne vidpovidaye realnomu poshirennyu cih variantiv Krim togo isnuye takozh tretij variant ikavicya de yat nabuv formi i yakij vvazhayetsya dialektnim i literaturnoyu normoyu ne dopuskayetsya Vin poshirenij perevazhno v Horvatiyi v primorskih rajonah Dalmaciyi v pivdennih i pivnichno shidnih rajonah Slavoniyi ta Bosniyi j Gercegovini v centralnih i pivdenno zahidnih rajonah a takozh na zahodi v nizci anklaviv na kshtalt Bihacha Harakterni risiDokladnishe Porivnyannya standartnih bosnijskoyi serbskoyi horvatskoyi ta chornogorskoyi mov U serbohorvatskij movi golosni mozhut buti dovgi j korotki prigolosni ј љ њ ћ ђ zavzhdi m yaki reshta tverdi Nagolos muzichnij vilnij Imena mayut 6 vidminkiv i klichnu formu Diyeslovo maye 4 formi minulogo chasu i dvi formi majbutnogo chasu PisemnistV Yugoslaviyi dlya zapisu serbohorvatskoyi paralelno vikoristovuvali dvi abetki latinku gayevicyu ta kirilicyu adaptovanu Vukom Karadzhichem Pislya rozpadu Yugoslaviyi horvatska mova vikoristovuye lishe latinicyu a serbska bosnijska i chornogorska prodovzhuyut vzhivati obidvi abetki pri comu v serbskij perevazhaye kirilicya a v bosnijskij i chornogorskij latinicya Abetki serbskohorvatskoyi gayevicya ta vukovicya A a B b C c C c C c D d Dz dz Đ đ E e F f G g H h I i J j K kA a B b C c Ch ch Ћ ћ D d Џ џ Ђ ђ E e F f G g H h I i Ј ј K kL l Lj lj M m N n Nj nj O o P p R r S s S s T t U u V v Z z Z zL l Љ љ M m N n Њ њ O o P p R r S s Sh sh T t U u V v Z z Zh zhDiv takozhVikipediya serbohorvatskoyu movoyu Porivnyannya standartnih bosnijskoyi serbskoyi horvatskoyi ta chornogorskoyi mov Bosnijska mova Serbska mova Horvatska mova Chornogorska movaPrimitkiKosovo ye sub yektom teritorialnogo disputu mizh Respublikoyu Kosovo i Respublikoyu Serbiya Respublikoyu Kosovo v odnostoronnomu poryadku progolosila nezalezhnist 17 lyutogo 2008 roku prote Serbiya prodovzhuye vvazhati Kosovo chastinoyu svoyeyi suverennoyi teritoriyi Uryadi cih krayin pochali normalizaciyu vidnosin 2013 roku Kosovo formalno viznayut 113 zi 193 derzhav chleniv OON Serbohorvatska mova Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 LiteraturaMenac A Koval A P Ukrayinsko horvatskij abo serbskij slovnik Zagreb 1979 PosilannyaSerbsko horvatska mova Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikipediya Vikipediya maye rozdil serbskohorvatskoyu movoyu Mova i derzhavnist narodiv kolishnoyi Yugoslaviyi istoriya suchasnist perspektivi 21 veresnya 2007 u Wayback Machine