Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Патологічна анатомія (розмовне патанатомія) — клінічний розділ медицини, що вивчає основи патологічних процесів в організмі людини з метою встановлення діагнозу та / або причини смерті. Підрозділом патологічної анатомії є патоморфологія, яка вивчає як загальні патологічні зміни органів і тканин під дією загальних факторів (запалення, травма тощо), так і їхні особливості при окремих хворобах.
Медична спеціальність
Патологоана́том (застаріле — прозе́ктор) — фахівець, що спеціалізується в галузі патологічної анатомії, який вивчає патологічні стани, процеси та хвороби зокрема, та встановлює патологоанатомічний діагноз за допомогою дослідження макро- та мікроскопічних змін, що виникають у клітинах і тканинах органів та систем органів організму людини (патоморфологічні зміни, що об'єднують поняттям «патоморфологія»).
Вважається однією з основних медичних дисциплін та є обов'язковою дисципліною для вивчення в медичних та ветеринарних вищих навчальних закладах. У країнах Європи та США використовують поняття «патологія» (pathology) та, відповідно, «патолог» (pathologist), що об'єднують патологічну анатомію та патологічну фізіологію.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 359 від 19.12.97"Номенклатура лікарських спеціальностей" п. 80 затверджено спеціальність «Патологічна анатомія», п. 32 — «Дитяча патологічна анатомія». Неофіційним днем патологоанатома вважається 22 березня, Національна академія медичних наук України визнає цей день.
Завдання патологічної анатомії
Значення патологічної анатомії як клінічної дисципліни полягає у вивченні структурних змін при хворобі, а також специфічних ознак певних патологічних процесів. Вважається фундаментальною медичною наукою, але перебуває на стику теорії медицини та практичної діяльності.
Основні завдання патологічної анатомії:
- виявлення морфологічних змін при хворобах в органах, тканинах, клітинах;
- визначення етіології патологічних змін та умов їх розвитку;
- вивчення патоморфологічних механізмів та динаміки патологічних змін (патогенезу);
- характеристика морфологічної картини хвороби (опис макро- та мікроскопічних змін); проведення порівняння морфологічних змін з результатами клінічних, біохімічних, патофізіологічних досліджень;
- патоморфологічне вивчення виникнення ускладнень та наслідків захворювання;
- прижиттєва та посмертна діагностика захворювань за допомогою морфологічного методу.
Патологоанатом є повноправним учасником діагностики. Завдяки висновкам патоморфологічних досліджень фахівця з патологічної анатомії, особистий лікар у деяких випадках визначає тактику ведення пацієнта та прогноз захворювання.
Об'єкти та методи дослідження
Об'єктами дослідження є матеріали аутопсії від померлих внаслідок захворювання; матеріали, що було отримано від хворої людини (біопсійний матеріал, субстрати, видалені під час оперативних втручань, продукти секреції людини, біологічні рідини), а також експериментальний матеріал.
Основним методом дослідження патологічної анатомії вважається морфологічний, який розділяється на макроморфологічний та мікроморфологічний (мікроскопічний). Першим етапом морфологічного аналізу є візуальне дослідження та детальний опис тіла, органа або частини органа. Дослідження за допомогою лупи також прийнято відносити до макроморфологічного методу.
Загальноприйнята методика включає певний порядок макроскопічного дослідження за наступними параметрами:
- Локалізація органу або процесу.
- Розміри.
- Конфігурація.
- Консистенція та колір.
- Відбір матеріалу для мікроморфологічного дослідження.
Існує кілька методів проведення аутопсії, що використовуються в залежності від конкретної ситуації. Результати розтину фіксуються у формі первинної облікової документації (в Україні — № 013/о «Протокол патолого-анатомічного дослідження №__», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110).
Специфічними мікроморфологічними методиками є дослідження зрізів тканин та біопсійного матеріалу. Біопсія — взяття біологічного матеріалу для мікроскопічного дослідження з метою діагностики, спостереження за динамікою патологічних змін та оцінки впливу лікувальних заходів. Вид біопсії залежить від способу отримання матеріалу — пункційна, ендоскопічна, через розріз, аспіраційна. Матеріали аутопсії та біопсії підлягають мікроскопічному дослідженню. З метою виявлення різних клітинних структур необхідно приготувати гістологічний препарат. Гістологічний препарат — це пофарбований зріз тканин у прозорій рідині (бальзам, полістерол) між предметним та покривним скельцями. Розрізняють світлову та електронну мікроскопію.
У патологічній анатомії також використовуються гістохімічні та гістоферментохімічні методи, що дозволяють простежити та зробити оцінку процесів метаболізму, локалізацію та активність ферментів і гормонів, проаналізувати особливості окисно-відновних процесів. Для гістохімічних досліджень використовують зрізи свіжозаморожених тканин, приготовані в кріостаті, що дозволяє зберегти прижиттєву локалізацію тієї чи іншої хімічної сполуки. Цитологічне дослідження мазків, відбитків тканин, біоптатів дозволяє дати попередній діагноз протягом 20-30 хвилин. Розвиток імунології, генетики, біохімії, біоінженерії призвели до подальшого удосконалення методичного арсеналу патолога та широкого використання молекулярно-біологічних методик. Важливим методом у патологічній анатомії вважається експеримент, що дозволяє моделювати на тваринах патологічні процеси та хвороби.
Розділи патологічної анатомії
Патологічна анатомія складається із загальної, спеціальної та практичної частин:
- загальна частина вивчає морфофункціональні основи загальнопатологічних типових процесів;
- спеціальна частина займається дослідженням змін в організмі при певних хворобах;
- патологоанатомічна практика включає організацію патологоанатомічної служби та практичну діяльність патологоанатома.
Розділ загальної патологічної анатомії дає морфологічну характеристику закономірностей розвитку патологічних змін незалежно від локалізації процесу та етіологічного фактора (порушення крово- та лімфообігу, дистрофія, запалення, неопластична прогресія, некроз, імунні реакції тощо). Спеціальна патологічна анатомія вивчає та пояснює морфологічні зміни та патогенез при окремих захворюваннях (туберкульоз, сифіліс, лейкоз, ревматизм, гострий інфаркт міокарда тощо). Патологоанатомічна практика передбачає нормативно-правове забезпечення практичної діяльності патологоанатома згідно з чинним законодавством.
Розвиток патологічної анатомії
Спочатку джерелом патологоанатомічних спостережень був опис будови органів при поодиноких розтинах. Першим хірургом та анатомом в Європі, який застосував аутопсію, був представник александрійської школи Герофіл (III століття до н. е.). Вважається, що він та його учень Ерасістрат проводили вівісекцію — розтин живих людей, злочинців, засуджених до страти. Проводячи розтини, Герофіл вперше вивчив синусовий стік (лат. torcular Herophili), де сходяться всі судини потиличної частини голови. Він залишив найточніші для свого часу описи чоловічих і жіночих статевих органів. Роботи Герофіла та Ерасістрата не збереглися, але римський вчений Авл Корнелій Цельс описав техніку вівісекцій александрійських лікарів.
Протягом епохи Середньовіччя кількість розтинів померлих від хвороб була досить обмеженою, що гальмувало розвиток наукових знань про морфологічні зміни, які спричинюють захворювання. Так англійський лікар і природознавець Вільям Гарвей (1578—1657) віддавав перевагу дослідженню тіла однієї людини, померлої внаслідок захворювання, над розтином десяти трупів людей, що були повішені. За основу періодизації становлення патологічної анатомії як наукової дисципліни, покладено провідні методи морфологічного дослідження патологічних процесів.
Історія розвитку патологічної анатомії включає три етапи:
- макроморфологічний (XVI—XVIII століття),
- мікроскопічний (XIX сторіччя—перша половина XX століття),
- молекулярно-біологічний (з середини XX століття).
Відомим є вислів Парацельса:
 | Першим вчителем у медицині є тіло та матерія природи. Вони навчають та показують: по них можна вивчати, у них навчатися, але навчатися у самого себе ти не можеш, тому що твоя власна фантазія є тільки викривленням істини… Не із умоглядних теорій повинна виникати практична медицина, а із практики повинна виходити теорія. Читання книг ще нікого не зробила лікарем, його створює практика і тільки вона. Адже одне лиш читання — це лавочка і віночок практики. Твоїми викладачами мають бути очі досліду. |  |
1507 року вийшов у світ перший відомий патологоанатомічний трактат Антоніо Бенев'ені «De abditis nanniellis as miranlis morborum et sarationum causis». Автор описав до 170 різноманітних патологічних змін після проведення 20 аутопсій.
Італійський патологоанатом Джовані Батиста Морганьї (1682—1771) вперше обґрунтував значення патологічної анатомії у формуванні клінічного мислення лікаря. «Якщо іменем Морганьї назвати всі описані зміни в окремих органах, то більшу третину людського тіла необхідно було б назвати його іменем» — зазначав італієць Пуччиноті. Джовані Батиста Морганьї описав морфологічні ознаки сифілітичного ураження шкіри, кісток, печінки, головного мозку, цирозу печінки і жовтої дистрофії печінки, опеченіння легені, туберкульозу легень, структурні прояви пошкодження серця та ендокарду при грудній жабі, головного мозку при апоплексії внаслідок ураження судин, відмінності тромбу від посмертного згустку, напади епілепсії, що зумовлені аритмією.
Карл фон Рокітанські (1804—1878) вперше зробив морфологічний опис перфорації при виразці шлунку, стенозу кишки, спонтанного розриву аорти, природжених дефектів серця. Він розглядав патологічний процес як прояв загального захворювання, а причиною патологічних змін — порушення хімічного складу рідин організму — дискразію. Тритомна праця Карла Рокітанські «Керівництво патологічної анатомії» («Handbuch der speciellen pathologi-schen Anatomie») сприяла відокремленню патологічній анатомії в окрему науку.
Німецький патолог Рудольф Вірхов (1821—1902) застосував структурний принцип побудови організму та зробив висновок, що існування окремого організму — це сума життів автономних клітинних територій, а матеріальною першопричиною хвороби є ушкодження клітин. Теорію Вірхова прийнято вважати клітинною. Основні наукові положення клітинної патології Вірхов виклав у заснованому ним разом із Бенно Рейнхардом журналі «Archiv für pathol. Anatomie u. Physiologie u. für klin. Medicin», який відомий як Вірховський архів, має всесвітнє визнання і видається до нашого часу. Вірхов вперше описав патологічну анатомію запалення, емболії, тромбозу, флебіту, лейкемії, амілоїдозу жирової дистрофії, туберкульозу, системного червоного вовчака, використовуючи мікроскопічний метод. Значну увагу Вірхов приділяв методології викладання патологічної анатомії, методиці розтину, загальній організації прозекторської справи, історії медицини. Понад 100 його наукових праць присвячені характеристиці та патогенезу, термінології та класифікації загальних патологічних процесів і найважливіших захворювань людини. Учнями Вірхова були , та . До берлінської школи також належали , (розробив методи пофарбування зрізів тканин), (описав відхилення від нормальної будови тканин, які визначаються переважно мікроскопічно — хористії та гамартії), Роберт Реслі (автор концепції «раку в рубці»), (очолив кафедру патологічної анатомії в університеті Фрейбургу (Баден).
Історія формування української патологоанатомічної школи сягає створення центрів наукового прогресу в Університетах на теренах Східної Європи, перш за все Львівського (20 січня 1661), тепер Львівський національний університет імені Івана Франка; Харківського Імператорського (17 листопада 1804), тепер Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна; Київського Святого Володимира (8 листопада 1833). тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Імператорського Новоросійського (1 травня 1865), тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Першою кафедрою патологічної анатомії в Російській імперії була створена кафедра саме в Україні, в університеті Святого Володимира в Києві (1845 р.). Її очолив учень Миколи Пирогова М. І. Козлов.
Засновниками вітчизняної патологоанатомічної школи вважаються та Данило Самійлович Самойлович. Е. Х. Егіді був лікарем Ізюмського прикордонного шпиталю. Під час бойових дій між Росією та Австрією проти Османської імперії (1737-39 рр.) виконав 7 розтинів трупів хворих, померлих від чуми. В 1770 році чума набула характеру епідемії і охопила більшість міст Право- і Лівобережної України. Князь Г. О. Потьомкин запросив до Харкова Самойловича — одного з засновників епідеміології. Той головним завданням аутопсії вбачав з'ясувати «… де знаходиться смертельна отрута в тілі людини». Основною причиною смерті від чуми Самойлович вважав ушкодження серця. Результати його досліджень викладені в першій наукової праці присвяченій патологічній анатомії чуми «Краткое описание микроскопических изсследованій о существе яду язвенного, которые проводилъ въ Кременчуге Данило Самойлович».
Львівська школа патологічної анатомії
Значний вклад у розвиток вітчизняної школи патологічної анатомії вніс (1710—1760). Він запровадив участь учнів медичних шкіл у патологоанатомічних розтинах. Професор (1851—1910) у 1896—1910 рр. завідував кафедрою патологічної анатомії Львівського медичного університету, заснував архів патологоанатомічних розтинів, який зберігається і доповнюється, незважаючи на зміни влади та військові перипетії до нашого часу, автор наукових публікацій — «Про участь крові у виникненні запального процесу» (1887); «Про гігантські клітини у запальних інфільтратах і деяких пухлинах» (1887); «Про гістологію хвороби Брайта»; «Призначення патологічної медицини для медицини» (1897); «Нові дані про гістологію амілоїдного переродження» (1900). Сумісно зі своїм учителем видав "Підручник з патологічної анатомії (1901). Вагомий внесок у вдосконалення викладання патологічної анатомії у Львівському медичному університеті належить таким визначним вченим як З. Дмоховський, В. Новицький, З. Альбертт, (Лука) Войно-Ясенецький, Є. Г. Пальчевський,
Харківська школа
Один зі старіших університетів Східної Європи — Харківський Імператорський був відкритий 17 січня (29 січня за новим стилем) 1805. Яскравими представниками харківської патологоанатомічної школи були , В. П. Крилов, М. Ф. Мельникова-Розвєдєнков, Г. Є. Земан, А. І. Струков, Г. Л. Дерман і А. Ф. Яковцова. Душан Федорович Лямбль (1824—1895 року викладав нормальну і патологічну анатомію в Харківському університеті з 1860 до 1871 року, далі працював в Києві. Описав джгутикові найпростіші збудників лямбліозу — Lamblia intestinalis, у співавторстві із Йозефом фон Лешнером опублікував німецькою «Спостереження і дослідження в області патологічної анатомії і гістології» (Beobachtungen und Studien aus dem Gebiete der pathologischen Anatomie und Histologie), на його честь названі «лямблівські ворсинки» — симптом пізньої фази абактеріального ендокардиту, описаний в статті «Papillare exkreszenzen an der semilunar-klappe der aorta», (1856). З 1871 році кафедру патологічної анатомії упродовж року очолював професор загальної патології І. М. Оболенський, а в 1872 році — Крилов Володимир Платонович (1841—1906). В. П. Крилов вивчав патологічну анатомію сифілітичного ураження легень, трихінельозу та чуми, вважається засновником вчення про антропометрію і типи тілобудови.
Микола Федотович Мельников-Разведенков (1866—1937) вивчав патологічну анатомію сибірки, актиномікозу, відкрив новий метод консервування мікропрепаратів зі збереженням забарвлення, обґрунтував доцільність застосування методик Кайзерлінга, Піка і Йореса. Його метод був базовим при бальзамуванні тіла В. І. Леніна. Автор робіт «Практичний курс патологічної гістології» (1909, 1916), «Актиномікоз центральної нервової системи» (1930), «Патогістологія набряку» (1934), «Патоморфологія алергічних процесів».
Київська школа
Першу лекцію з патологічної анатомії прочитав професор (1814—1889) Він впровадив гістохімічний аналіз для визначення сутності хвороботворних процесів, систематизував при Київському університеті колекцію 555 сухих і 684 консервованих у спирті мікропрепаратів, переданих із ліквідованої Віленської медико-хірургічної академії.
Мацон Юлій Іванович (1817—1885) започаткував систематичні автопсії, розвивав прозекторську справу в Києві, вперше в університетах України започаткував курс патогістологі — навчання студентів із використанням мікроскопу, займався вивченням патоморфологічних змін при запаленнях, захворюваннях нирок і печінки. Мінх Григорій Миколайович (1835—1896) довів факт у передаванні епідемічного поворотного тифу кровосисних комах, вивчав особливості перебігу і шляхи інфікування чуми, сибірки. Асоціація патологів України у 2002 році започаткувала вищу нагороду асоціації — медаль Г. М. Мінха. Володимир Костянтинович Високович (1854—1912) започаткував учення про захисну роль ретикуло-ендотеліальної системи (нині це термін система мононуклеарних фагоцитів), застосував масові щеплення проти черевного тифу тощо.
Одеська школа
Першим директором і організатором кафедри патологічної анатомії у 1902 році, а з 1913 року — ректором Новоросійського університету за рекомендацією декана медичного факультету професор Підвисоцького В. В. був призначений вихованець Імператорського Московського Університету Кишенський Дмитро Павлович (1858—1933), він займався вивченням патологоанатомічних змін при правцеві, в тому числі — у новонароджених, бронхіальній астмі, чумі, холері.
Див. також
Примітки
- Струков А.І., Сєров В.В. (2004). Патологічна анатомія (вид. 4). Харків: Факт. с. 864. ISBN .
- Smith R D; Benson, ES; Anderson, RE; Tholen, D (1989). Some characteristics of the community practice of pathology in the United States. National Manpower Survey of 1987. Arch Pathol Lab Med. 113 (12): 1335—42. PMID 2589945.
- Номенклатура лікарських спеціальностей | від 19.12.1997 № 359. zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 6 квітня 2018.
- . www.amnu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
- ПРОТОКОЛ патолого-анатомічного дослідження (Форма № 013/о)
- МОЗУ НАКАЗ 14.02.2012 № 110 (Зареєстровано в Мін.юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 661/20974) Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування
- . pat-anatomy.tdmu.edu.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
Джерела
- ТДМУ, 2018
Посилання
- Патологічна анатомія
- Я.І.Федонюк, Л.С.Білик, Н.Х.Микула та ін. Анатомія та фізіологія з патологією / Н.Х.Микула. — 1-е вид. — Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. — 680 с. — .
 | Це незавершена стаття з медицини. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Patologichna anatomiya rozmovne patanatomiya klinichnij rozdil medicini sho vivchaye osnovi patologichnih procesiv v organizmi lyudini z metoyu vstanovlennya diagnozu ta abo prichini smerti Pidrozdilom patologichnoyi anatomiyi ye patomorfologiya yaka vivchaye yak zagalni patologichni zmini organiv i tkanin pid diyeyu zagalnih faktoriv zapalennya travma tosho tak i yihni osoblivosti pri okremih hvorobah Medichna specialnistPatologoana tom zastarile proze ktor fahivec sho specializuyetsya v galuzi patologichnoyi anatomiyi yakij vivchaye patologichni stani procesi ta hvorobi zokrema ta vstanovlyuye patologoanatomichnij diagnoz za dopomogoyu doslidzhennya makro ta mikroskopichnih zmin sho vinikayut u klitinah i tkaninah organiv ta sistem organiv organizmu lyudini patomorfologichni zmini sho ob yednuyut ponyattyam patomorfologiya Vvazhayetsya odniyeyu z osnovnih medichnih disciplin ta ye obov yazkovoyu disciplinoyu dlya vivchennya v medichnih ta veterinarnih vishih navchalnih zakladah U krayinah Yevropi ta SShA vikoristovuyut ponyattya patologiya pathology ta vidpovidno patolog pathologist sho ob yednuyut patologichnu anatomiyu ta patologichnu fiziologiyu Nakazom Ministerstva ohoroni zdorov ya Ukrayini 359 vid 19 12 97 Nomenklatura likarskih specialnostej p 80 zatverdzheno specialnist Patologichna anatomiya p 32 Dityacha patologichna anatomiya Neoficijnim dnem patologoanatoma vvazhayetsya 22 bereznya Nacionalna akademiya medichnih nauk Ukrayini viznaye cej den Zavdannya patologichnoyi anatomiyiZnachennya patologichnoyi anatomiyi yak klinichnoyi disciplini polyagaye u vivchenni strukturnih zmin pri hvorobi a takozh specifichnih oznak pevnih patologichnih procesiv Vvazhayetsya fundamentalnoyu medichnoyu naukoyu ale perebuvaye na stiku teoriyi medicini ta praktichnoyi diyalnosti Osnovni zavdannya patologichnoyi anatomiyi viyavlennya morfologichnih zmin pri hvorobah v organah tkaninah klitinah viznachennya etiologiyi patologichnih zmin ta umov yih rozvitku vivchennya patomorfologichnih mehanizmiv ta dinamiki patologichnih zmin patogenezu harakteristika morfologichnoyi kartini hvorobi opis makro ta mikroskopichnih zmin provedennya porivnyannya morfologichnih zmin z rezultatami klinichnih biohimichnih patofiziologichnih doslidzhen patomorfologichne vivchennya viniknennya uskladnen ta naslidkiv zahvoryuvannya prizhittyeva ta posmertna diagnostika zahvoryuvan za dopomogoyu morfologichnogo metodu Patologoanatom ye povnopravnim uchasnikom diagnostiki Zavdyaki visnovkam patomorfologichnih doslidzhen fahivcya z patologichnoyi anatomiyi osobistij likar u deyakih vipadkah viznachaye taktiku vedennya paciyenta ta prognoz zahvoryuvannya Ob yekti ta metodi doslidzhennyaOb yektami doslidzhennya ye materiali autopsiyi vid pomerlih vnaslidok zahvoryuvannya materiali sho bulo otrimano vid hvoroyi lyudini biopsijnij material substrati vidaleni pid chas operativnih vtruchan produkti sekreciyi lyudini biologichni ridini a takozh eksperimentalnij material Osnovnim metodom doslidzhennya patologichnoyi anatomiyi vvazhayetsya morfologichnij yakij rozdilyayetsya na makromorfologichnij ta mikromorfologichnij mikroskopichnij Pershim etapom morfologichnogo analizu ye vizualne doslidzhennya ta detalnij opis tila organa abo chastini organa Doslidzhennya za dopomogoyu lupi takozh prijnyato vidnositi do makromorfologichnogo metodu Zagalnoprijnyata metodika vklyuchaye pevnij poryadok makroskopichnogo doslidzhennya za nastupnimi parametrami Lokalizaciya organu abo procesu Rozmiri Konfiguraciya Konsistenciya ta kolir Vidbir materialu dlya mikromorfologichnogo doslidzhennya Isnuye kilka metodiv provedennya autopsiyi sho vikoristovuyutsya v zalezhnosti vid konkretnoyi situaciyi Rezultati roztinu fiksuyutsya u formi pervinnoyi oblikovoyi dokumentaciyi v Ukrayini 013 o Protokol patologo anatomichnogo doslidzhennya zatverdzhenoyi Nakazom Ministerstva ohoroni zdorov ya Ukrayini vid 14 02 2012 110 Specifichnimi mikromorfologichnimi metodikami ye doslidzhennya zriziv tkanin ta biopsijnogo materialu Biopsiya vzyattya biologichnogo materialu dlya mikroskopichnogo doslidzhennya z metoyu diagnostiki sposterezhennya za dinamikoyu patologichnih zmin ta ocinki vplivu likuvalnih zahodiv Vid biopsiyi zalezhit vid sposobu otrimannya materialu punkcijna endoskopichna cherez rozriz aspiracijna Materiali autopsiyi ta biopsiyi pidlyagayut mikroskopichnomu doslidzhennyu Z metoyu viyavlennya riznih klitinnih struktur neobhidno prigotuvati gistologichnij preparat Gistologichnij preparat ce pofarbovanij zriz tkanin u prozorij ridini balzam polisterol mizh predmetnim ta pokrivnim skelcyami Rozriznyayut svitlovu ta elektronnu mikroskopiyu U patologichnij anatomiyi takozh vikoristovuyutsya gistohimichni ta gistofermentohimichni metodi sho dozvolyayut prostezhiti ta zrobiti ocinku procesiv metabolizmu lokalizaciyu ta aktivnist fermentiv i gormoniv proanalizuvati osoblivosti okisno vidnovnih procesiv Dlya gistohimichnih doslidzhen vikoristovuyut zrizi svizhozamorozhenih tkanin prigotovani v kriostati sho dozvolyaye zberegti prizhittyevu lokalizaciyu tiyeyi chi inshoyi himichnoyi spoluki Citologichne doslidzhennya mazkiv vidbitkiv tkanin bioptativ dozvolyaye dati poperednij diagnoz protyagom 20 30 hvilin Rozvitok imunologiyi genetiki biohimiyi bioinzheneriyi prizveli do podalshogo udoskonalennya metodichnogo arsenalu patologa ta shirokogo vikoristannya molekulyarno biologichnih metodik Vazhlivim metodom u patologichnij anatomiyi vvazhayetsya eksperiment sho dozvolyaye modelyuvati na tvarinah patologichni procesi ta hvorobi Rozdili patologichnoyi anatomiyiPatologichna anatomiya skladayetsya iz zagalnoyi specialnoyi ta praktichnoyi chastin zagalna chastina vivchaye morfofunkcionalni osnovi zagalnopatologichnih tipovih procesiv specialna chastina zajmayetsya doslidzhennyam zmin v organizmi pri pevnih hvorobah patologoanatomichna praktika vklyuchaye organizaciyu patologoanatomichnoyi sluzhbi ta praktichnu diyalnist patologoanatoma Rozdil zagalnoyi patologichnoyi anatomiyi daye morfologichnu harakteristiku zakonomirnostej rozvitku patologichnih zmin nezalezhno vid lokalizaciyi procesu ta etiologichnogo faktora porushennya krovo ta limfoobigu distrofiya zapalennya neoplastichna progresiya nekroz imunni reakciyi tosho Specialna patologichna anatomiya vivchaye ta poyasnyuye morfologichni zmini ta patogenez pri okremih zahvoryuvannyah tuberkuloz sifilis lejkoz revmatizm gostrij infarkt miokarda tosho Patologoanatomichna praktika peredbachaye normativno pravove zabezpechennya praktichnoyi diyalnosti patologoanatoma zgidno z chinnim zakonodavstvom Rozvitok patologichnoyi anatomiyiSpochatku dzherelom patologoanatomichnih sposterezhen buv opis budovi organiv pri poodinokih roztinah Pershim hirurgom ta anatomom v Yevropi yakij zastosuvav autopsiyu buv predstavnik aleksandrijskoyi shkoli Gerofil III stolittya do n e Vvazhayetsya sho vin ta jogo uchen Erasistrat provodili vivisekciyu roztin zhivih lyudej zlochinciv zasudzhenih do strati Provodyachi roztini Gerofil vpershe vivchiv sinusovij stik lat torcular Herophili de shodyatsya vsi sudini potilichnoyi chastini golovi Vin zalishiv najtochnishi dlya svogo chasu opisi cholovichih i zhinochih statevih organiv Roboti Gerofila ta Erasistrata ne zbereglisya ale rimskij vchenij Avl Kornelij Cels opisav tehniku vivisekcij aleksandrijskih likariv Protyagom epohi Serednovichchya kilkist roztiniv pomerlih vid hvorob bula dosit obmezhenoyu sho galmuvalo rozvitok naukovih znan pro morfologichni zmini yaki sprichinyuyut zahvoryuvannya Tak anglijskij likar i prirodoznavec Vilyam Garvej 1578 1657 viddavav perevagu doslidzhennyu tila odniyeyi lyudini pomerloyi vnaslidok zahvoryuvannya nad roztinom desyati trupiv lyudej sho buli povisheni Za osnovu periodizaciyi stanovlennya patologichnoyi anatomiyi yak naukovoyi disciplini pokladeno providni metodi morfologichnogo doslidzhennya patologichnih procesiv Istoriya rozvitku patologichnoyi anatomiyi vklyuchaye tri etapi makromorfologichnij XVI XVIII stolittya mikroskopichnij XIX storichchya persha polovina XX stolittya molekulyarno biologichnij z seredini XX stolittya Vidomim ye visliv Paracelsa Pershim vchitelem u medicini ye tilo ta materiya prirodi Voni navchayut ta pokazuyut po nih mozhna vivchati u nih navchatisya ale navchatisya u samogo sebe ti ne mozhesh tomu sho tvoya vlasna fantaziya ye tilki vikrivlennyam istini Ne iz umoglyadnih teorij povinna vinikati praktichna medicina a iz praktiki povinna vihoditi teoriya Chitannya knig she nikogo ne zrobila likarem jogo stvoryuye praktika i tilki vona Adzhe odne lish chitannya ce lavochka i vinochok praktiki Tvoyimi vikladachami mayut buti ochi doslidu 1507 roku vijshov u svit pershij vidomij patologoanatomichnij traktat Antonio Benev eni De abditis nanniellis as miranlis morborum et sarationum causis Avtor opisav do 170 riznomanitnih patologichnih zmin pislya provedennya 20 autopsij Italijskij patologoanatom Dzhovani Batista Morganyi 1682 1771 vpershe obgruntuvav znachennya patologichnoyi anatomiyi u formuvanni klinichnogo mislennya likarya Yaksho imenem Morganyi nazvati vsi opisani zmini v okremih organah to bilshu tretinu lyudskogo tila neobhidno bulo b nazvati jogo imenem zaznachav italiyec Puchchinoti Dzhovani Batista Morganyi opisav morfologichni oznaki sifilitichnogo urazhennya shkiri kistok pechinki golovnogo mozku cirozu pechinki i zhovtoyi distrofiyi pechinki opecheninnya legeni tuberkulozu legen strukturni proyavi poshkodzhennya sercya ta endokardu pri grudnij zhabi golovnogo mozku pri apopleksiyi vnaslidok urazhennya sudin vidminnosti trombu vid posmertnogo zgustku napadi epilepsiyi sho zumovleni aritmiyeyu Karl fon Rokitanski 1804 1878 vpershe zrobiv morfologichnij opis perforaciyi pri virazci shlunku stenozu kishki spontannogo rozrivu aorti prirodzhenih defektiv sercya Vin rozglyadav patologichnij proces yak proyav zagalnogo zahvoryuvannya a prichinoyu patologichnih zmin porushennya himichnogo skladu ridin organizmu diskraziyu Tritomna pracya Karla Rokitanski Kerivnictvo patologichnoyi anatomiyi Handbuch der speciellen pathologi schen Anatomie spriyala vidokremlennyu patologichnij anatomiyi v okremu nauku Nimeckij patolog Rudolf Virhov 1821 1902 zastosuvav strukturnij princip pobudovi organizmu ta zrobiv visnovok sho isnuvannya okremogo organizmu ce suma zhittiv avtonomnih klitinnih teritorij a materialnoyu pershoprichinoyu hvorobi ye ushkodzhennya klitin Teoriyu Virhova prijnyato vvazhati klitinnoyu Osnovni naukovi polozhennya klitinnoyi patologiyi Virhov viklav u zasnovanomu nim razom iz Benno Rejnhardom zhurnali Archiv fur pathol Anatomie u Physiologie u fur klin Medicin yakij vidomij yak Virhovskij arhiv maye vsesvitnye viznannya i vidayetsya do nashogo chasu Virhov vpershe opisav patologichnu anatomiyu zapalennya emboliyi trombozu flebitu lejkemiyi amiloyidozu zhirovoyi distrofiyi tuberkulozu sistemnogo chervonogo vovchaka vikoristovuyuchi mikroskopichnij metod Znachnu uvagu Virhov pridilyav metodologiyi vikladannya patologichnoyi anatomiyi metodici roztinu zagalnij organizaciyi prozektorskoyi spravi istoriyi medicini Ponad 100 jogo naukovih prac prisvyacheni harakteristici ta patogenezu terminologiyi ta klasifikaciyi zagalnih patologichnih procesiv i najvazhlivishih zahvoryuvan lyudini Uchnyami Virhova buli ta Do berlinskoyi shkoli takozh nalezhali rozrobiv metodi pofarbuvannya zriziv tkanin opisav vidhilennya vid normalnoyi budovi tkanin yaki viznachayutsya perevazhno mikroskopichno horistiyi ta gamartiyi Robert Resli avtor koncepciyi raku v rubci ocholiv kafedru patologichnoyi anatomiyi v universiteti Frejburgu Baden Istoriya formuvannya ukrayinskoyi patologoanatomichnoyi shkoli syagaye stvorennya centriv naukovogo progresu v Universitetah na terenah Shidnoyi Yevropi persh za vse Lvivskogo 20 sichnya 1661 teper Lvivskij nacionalnij universitet imeni Ivana Franka Harkivskogo Imperatorskogo 17 listopada 1804 teper Harkivskij nacionalnij universitet imeni Vasilya Nazarovicha Karazina Kiyivskogo Svyatogo Volodimira 8 listopada 1833 teper Kiyivskij nacionalnij universitet imeni Tarasa Shevchenka Imperatorskogo Novorosijskogo 1 travnya 1865 teper Odeskij nacionalnij universitet imeni I I Mechnikova Pershoyu kafedroyu patologichnoyi anatomiyi v Rosijskij imperiyi bula stvorena kafedra same v Ukrayini v universiteti Svyatogo Volodimira v Kiyevi 1845 r Yiyi ocholiv uchen Mikoli Pirogova M I Kozlov Zasnovnikami vitchiznyanoyi patologoanatomichnoyi shkoli vvazhayutsya ta Danilo Samijlovich Samojlovich E H Egidi buv likarem Izyumskogo prikordonnogo shpitalyu Pid chas bojovih dij mizh Rosiyeyu ta Avstriyeyu proti Osmanskoyi imperiyi 1737 39 rr vikonav 7 roztiniv trupiv hvorih pomerlih vid chumi V 1770 roci chuma nabula harakteru epidemiyi i ohopila bilshist mist Pravo i Livoberezhnoyi Ukrayini Knyaz G O Potomkin zaprosiv do Harkova Samojlovicha odnogo z zasnovnikiv epidemiologiyi Toj golovnim zavdannyam autopsiyi vbachav z yasuvati de znahoditsya smertelna otruta v tili lyudini Osnovnoyu prichinoyu smerti vid chumi Samojlovich vvazhav ushkodzhennya sercya Rezultati jogo doslidzhen vikladeni v pershij naukovoyi praci prisvyachenij patologichnij anatomiyi chumi Kratkoe opisanie mikroskopicheskih izssledovanij o sushestve yadu yazvennogo kotorye provodil v Kremenchuge Danilo Samojlovich Lvivska shkola patologichnoyi anatomiyi Znachnij vklad u rozvitok vitchiznyanoyi shkoli patologichnoyi anatomiyi vnis 1710 1760 Vin zaprovadiv uchast uchniv medichnih shkil u patologoanatomichnih roztinah Profesor 1851 1910 u 1896 1910 rr zaviduvav kafedroyu patologichnoyi anatomiyi Lvivskogo medichnogo universitetu zasnuvav arhiv patologoanatomichnih roztiniv yakij zberigayetsya i dopovnyuyetsya nezvazhayuchi na zmini vladi ta vijskovi peripetiyi do nashogo chasu avtor naukovih publikacij Pro uchast krovi u viniknenni zapalnogo procesu 1887 Pro gigantski klitini u zapalnih infiltratah i deyakih puhlinah 1887 Pro gistologiyu hvorobi Brajta Priznachennya patologichnoyi medicini dlya medicini 1897 Novi dani pro gistologiyu amiloyidnogo pererodzhennya 1900 Sumisno zi svoyim uchitelem vidav Pidruchnik z patologichnoyi anatomiyi 1901 Vagomij vnesok u vdoskonalennya vikladannya patologichnoyi anatomiyi u Lvivskomu medichnomu universiteti nalezhit takim viznachnim vchenim yak Z Dmohovskij V Novickij Z Albertt Luka Vojno Yaseneckij Ye G Palchevskij Harkivska shkola Odin zi starishih universitetiv Shidnoyi Yevropi Harkivskij Imperatorskij buv vidkritij 17 sichnya 29 sichnya za novim stilem 1805 Yaskravimi predstavnikami harkivskoyi patologoanatomichnoyi shkoli buli V P Krilov M F Melnikova Rozvyedyenkov G Ye Zeman A I Strukov G L Derman i A F Yakovcova Dushan Fedorovich Lyambl 1824 1895 roku vikladav normalnu i patologichnu anatomiyu v Harkivskomu universiteti z 1860 do 1871 roku dali pracyuvav v Kiyevi Opisav dzhgutikovi najprostishi zbudnikiv lyambliozu Lamblia intestinalis u spivavtorstvi iz Jozefom fon Leshnerom opublikuvav nimeckoyu Sposterezhennya i doslidzhennya v oblasti patologichnoyi anatomiyi i gistologiyi Beobachtungen und Studien aus dem Gebiete der pathologischen Anatomie und Histologie na jogo chest nazvani lyamblivski vorsinki simptom piznoyi fazi abakterialnogo endokarditu opisanij v statti Papillare exkreszenzen an der semilunar klappe der aorta 1856 Z 1871 roci kafedru patologichnoyi anatomiyi uprodovzh roku ocholyuvav profesor zagalnoyi patologiyi I M Obolenskij a v 1872 roci Krilov Volodimir Platonovich 1841 1906 V P Krilov vivchav patologichnu anatomiyu sifilitichnogo urazhennya legen trihinelozu ta chumi vvazhayetsya zasnovnikom vchennya pro antropometriyu i tipi tilobudovi Mikola Fedotovich Melnikov Razvedenkov 1866 1937 vivchav patologichnu anatomiyu sibirki aktinomikozu vidkriv novij metod konservuvannya mikropreparativ zi zberezhennyam zabarvlennya obgruntuvav docilnist zastosuvannya metodik Kajzerlinga Pika i Joresa Jogo metod buv bazovim pri balzamuvanni tila V I Lenina Avtor robit Praktichnij kurs patologichnoyi gistologiyi 1909 1916 Aktinomikoz centralnoyi nervovoyi sistemi 1930 Patogistologiya nabryaku 1934 Patomorfologiya alergichnih procesiv Kiyivska shkola Pershu lekciyu z patologichnoyi anatomiyi prochitav profesor 1814 1889 Vin vprovadiv gistohimichnij analiz dlya viznachennya sutnosti hvorobotvornih procesiv sistematizuvav pri Kiyivskomu universiteti kolekciyu 555 suhih i 684 konservovanih u spirti mikropreparativ peredanih iz likvidovanoyi Vilenskoyi mediko hirurgichnoyi akademiyi Macon Yulij Ivanovich 1817 1885 zapochatkuvav sistematichni avtopsiyi rozvivav prozektorsku spravu v Kiyevi vpershe v universitetah Ukrayini zapochatkuvav kurs patogistologi navchannya studentiv iz vikoristannyam mikroskopu zajmavsya vivchennyam patomorfologichnih zmin pri zapalennyah zahvoryuvannyah nirok i pechinki Minh Grigorij Mikolajovich 1835 1896 doviv fakt u peredavanni epidemichnogo povorotnogo tifu krovosisnih komah vivchav osoblivosti perebigu i shlyahi infikuvannya chumi sibirki Asociaciya patologiv Ukrayini u 2002 roci zapochatkuvala vishu nagorodu asociaciyi medal G M Minha Volodimir Kostyantinovich Visokovich 1854 1912 zapochatkuvav uchennya pro zahisnu rol retikulo endotelialnoyi sistemi nini ce termin sistema mononuklearnih fagocitiv zastosuvav masovi sheplennya proti cherevnogo tifu tosho Odeska shkola Pershim direktorom i organizatorom kafedri patologichnoyi anatomiyi u 1902 roci a z 1913 roku rektorom Novorosijskogo universitetu za rekomendaciyeyu dekana medichnogo fakultetu profesor Pidvisockogo V V buv priznachenij vihovanec Imperatorskogo Moskovskogo Universitetu Kishenskij Dmitro Pavlovich 1858 1933 vin zajmavsya vivchennyam patologoanatomichnih zmin pri pravcevi v tomu chisli u novonarodzhenih bronhialnij astmi chumi holeri Div takozhAnatomiya Autopsiya Biopsiya Intraoperacijne gistologichne ekspres doslidzhennyaPrimitkiStrukov A I Syerov V V 2004 Patologichna anatomiya vid 4 Harkiv Fakt s 864 ISBN 966 637 161 8 Smith R D Benson ES Anderson RE Tholen D 1989 Some characteristics of the community practice of pathology in the United States National Manpower Survey of 1987 Arch Pathol Lab Med 113 12 1335 42 PMID 2589945 Nomenklatura likarskih specialnostej vid 19 12 1997 359 zakon3 rada gov ua Procitovano 6 kvitnya 2018 www amnu gov ua ua Arhiv originalu za 2 kvitnya 2018 Procitovano 1 kvitnya 2018 PROTOKOL patologo anatomichnogo doslidzhennya Forma 013 o MOZU NAKAZ 14 02 2012 110 Zareyestrovano v Min yusticiyi Ukrayini 28 kvitnya 2012 r za 661 20974 Pro zatverdzhennya form pervinnoyi oblikovoyi dokumentaciyi ta Instrukcij shodo yih zapovnennya sho vikoristovuyutsya u zakladah ohoroni zdorov ya nezalezhno vid formi vlasnosti ta pidporyadkuvannya pat anatomy tdmu edu ua Arhiv originalu za 27 kvitnya 2018 Procitovano 22 kvitnya 2018 DzherelaTDMU 2018PosilannyaPatologichna anatomiya Ya I Fedonyuk L S Bilik N H Mikula ta in Anatomiya ta fiziologiya z patologiyeyu N H Mikula 1 e vid Ternopil Ukrmedkniga 2001 680 s ISBN 966 7364 85 2 Ce nezavershena stattya z medicini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi