Нікейська імперія (самоназва грец. Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων, царство Ромеїв) — загальноприйнята в історіографії назва найбільшої держави з трьох грецьких уламків наступників Візантійської імперії, що була заснована аристократією, яка втікла з Константинополя після захоплення його хрестоносцями Четвертого хрестового походу в 1204 році. Так само, як інші два наступники Візантії, Трапезундська імперія та Епірський деспотат, вона претендувала на візантійський престол в Константинополі.
Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων Римська імперія в Нікеї | ||||
| ||||
Прапор | ||||
Латинська імперія, Нікейська імперія, Трапезундська імперія і Епірський деспотат | ||||
Столиця | Нікея (de jure) Німфей (de facto) | |||
Мови | середньогрецька | |||
Релігії | православ'я | |||
Форма правління | автократія | |||
Імператори | ||||
- 1204—1222 | Феодор I Ласкаріс | |||
- 1222—1254 | Іоанн III Дука Ватац | |||
- 1254—1258 | Феодор II Ласкаріс | |||
- 1258—1261 | Іоанн IV Ласкаріс | |||
- 1259—1261 | Михайло VIII Палеолог | |||
Історичний період | Високе Середньовіччя | |||
- Засновано | 1204 | |||
- Ліквідовано | липень 1261 | |||
|
Засноване династією Ласкарісів державне утворення проіснувало до 1261 року, коли нікейці відвоювали Константинополь та відновили Візантійську імперію.
Історія
Заснування
В 1204 році візантійський імператор Олексій V Дука втік з Константинополя після захоплення його хрестоносцями. Невдовзі опісля Костянтин Ласкаріс, зять імператора Олексія III Ангела, був проголошений імператором, проте він теж, розуміючи безнадійність ситуації в Константинополі, втік з нього до Нікеї, міста у Віфінії, разом зі своїм братом Феодором. Костянтин, ймовірно, загинув на початку 1205 року в битві при Адрамітії, оскільки про нього немає ніяких свідчень після неї. Його брат став наступним володарем в Нікеї, відомим як Феодор I Ласкаріс.
Латинська імперія, утворена хрестоносцями в захоплених землях, мала слабкий контроль над ними, тож грецькі наступники Візантійської імперії постали, окрім Нікеї, також в Трапезунді та Епірі. Трапезунд став незалежним ще за кілька тижнів до захоплення хрестоносцями Константинополя. Нікейська імперія розташовувалась найближче до володінь латинян, тому мала найкращі шанси на відновлення Візантії.
Феодор Ласкаріс не одразу був успішним, програвши Генріху I Фландрському біля Піманеону та Пруси у 1204 році, але він отримав можливість відвоювати більшу частину північно-західної Анатолії після поразки латинського імператора Балдуїна I в битві під Адріанополем, оскільки Генріх був відкликаний до Європи, щоб допомогти захиститись від агресії царя Болгарії Калояна. Феодор також переміг війська Трапезунда, так само, як і інших менших супротивників, затвердившись в ролі найбільш потужного наступника поваленої імперії. У 1206 році він проголосив себе імператором в Нікеї.
Велика кількість перемир'їв та союзів були укладені та розірвані за наступні кілька років, оскільки держави-наступники, Болгарія, Латинська імперія та її васали, і Румський султанат (чия територія також межувала з Нікеєю) постійно воювали між собою. В 1211 році, в битві біля Антіохії на Меандрі, Феодор переміг велике військо сельджуків, які підтримували спробу Олексія III Ангела повернутися до влади. Важкі втрати, отримані під Антіохією, призвели до програшу Латинській імперії у битві на річці Риндак, і втрати більшої частини Мізії біля Мармурового моря за Німфейським договором у 1214 році. Нікейці компенсували ці територіальні втрати, анексувавши землі, контрольовані Давидом Великим Комніном у Пафлагонії, після його смерті.
Феодор закріпив свої претензії на імперський трон, призначивши Константинопольського патріарха в Нікеї. У 1219 році він одружився з дочкою латинської імператриці Іоланди де Ено, проте незабаром помер у 1222 році, і наступником став його зять Іоанн III Дука Ватац.
Розширення
Прихід до влади Ватаців був оскаржений Ласкарісами, а саме севастократорами Ісааком та Олексієм, братами Феодора I, які шукали підтримки в Латинській імперії. Все вирішувалось в битві при Піманеоні в 1224 році, де Іоанн III переміг латинян, що підтримували претензії Ласкарісів, закріпивши за собою трон і відвоювавши майже всі азійські території, які утримувала держава хрестоносців.
В цьому ж році латинське Фессалонікійське королівство завойовується епірським деспотом Феодором Комніном Дукою, який оголошує себе імператором в суперництві з Ватацами і утворює Фессалонікійську імперію. Вона виявилась недовговічною, оскільки потрапила під контроль Болгарії після битви при Клокотниці в 1230 році. Оскільки Трапезунд не мав реальної сили, Нікея залишилась єдиною візантійською державою, що мала потенціал для експансії, чим і скористався Іоанн III, розширивши свою територію за Егейське море. В 1235 році він уклав союз із Іваном Асенем II, що дозволило йому поширити вплив на Фессалоніки та Епір.
У 1242 році монголи завоювали сельджуцькі володіння, і, хоча Іоанн боявся, що він буде атакований ними після цього, вони в результаті прибрали сельджуцьку загрозу для Нікеї. В 1245 році Іоанн уклав альянс зі Священною Римською Імперією, одружившись з Констанцією Гогенштауфен, дочкою імператора Фрідріха II. В 1246 році він атакував Болгарію, відвоювавши більшу частину Фракії та Македонії, та включив Фессалоніки в свою державу. В 1248 році він переміг болгар і оточив Латинську імперію, продовжуючи відвойовувати у неї землі до своєї смерті в 1254 році.
Феодор II Ласкаріс, син Іоанна III, стикався із вторгненнями болгар у Фракію, проте успішно захищав територію. В 1257 році спалахнув конфлікт між Нікеєю та Епіром. Епір уклав союз із королем Сицилії Манфредом, коли Феодор помер у 1258 році. Його наступником став син Іоанн IV Ласкаріс, але, оскільки він був ще малолітнім, регентом при ньому став генерал Михаїл Палеолог. Він оголосив себе співімператором (як Михаїл VIII) в 1259 році, і незабаром переміг об'єднані сили Епірського деспотату, Сицилійського королівства та Ахейського князівства в битві при Пелагонії.
Відвоювання Константинополя
В 1260 році Михаїл почав облогу Константинополя, що його попередники не мали можливості зробити. Він уклав союз з Генуєю, і його генерал Олексій Стратегопул витратив місяці, спостерігаючи за Константинополем, щоб розробити план атаки. В червні 1261 року, коли армія латинян воювала в інших місцях, Олексій зумів переконати гарнізон відкрити ворота міста. Потрапивши за стіни, він одразу спалив венеційський квартал (оскільки Венеція була супротивником Генуї, а також несла основну відповідальність за захоплення міста в 1204 році).
Михаїл був визнаний імператором через декілька тижнів, відновивши Візантійську імперію. Ахея незабаром також була відвойована, проте Трапезунд та Епір залишились незалежними грецькими державами. Відновлена імперія незабаром стикнулась з новою загрозою з боку османів, які постали на заміну сельджукам.
Подальша доля
Після 1261 року Константинополь знову став столицею Візантійської імперії. Території колишньої Нікейської імперії були позбавлені свого багатства, яке використовувалось для відбудови Константинополя та фінансування численних воєн у Європі проти латинських держав та Епіру. Армія була переправлена з Малої Азії до Європи, і колишній кордон залишився відносно незахищеним. Рейди турецьких газі лишалися без реакції, тому фронтир все більше грабувався та спустошувався.
Узурпація трону Михаїлом VIII Палеологом у законного правителя з династії Ласкарісів Іоанна IV відштовхувала більшість населення від відновленої Візантійської імперії в Константинополі. Іоанн був залишений в Нікеї, де був пізніше осліплений за наказом Михаїла на свій 11-й День народження 25 грудня 1261 року. Це зробило його непридатним для правління, і він був вигнаний та ув'язнений у фортеці в Віфінії. Ці дії призвели до анафеми Михаїла Палеолога патріархом Арсенієм Авторіаном, і пізніше до повстання псевдо-Іоанна IV біля Нікеї.
Подальша історія колишньої території Нікейської імперії — поступове завоювання турками. Після смерті Михайла VIII в 1282 році турецькі набіги перетворилися на осідання та утворення турецьких бейликів на колишній візантійській території. Імператор Андронік II доклав певних зусиль, щоб виправити ситуацію, проте невдало. Приблизно на початок 1300-х років турки захопили майже всю території колишньої Нікейської держави, окрім вузької смужки землі напроти Константинополя. Остаточний кінець Візантійської Малої Азії прийшов з падіннями Бурси в 1326, Нікеї в 1331 та Нікомедії в 1337.
Армія
Нікейська імперія складалася з найбільш населеного грецького регіону Візантії, за винятком Фракії, яка перебувала під латинським та болгарським контролем. Тому вона могла збирати чималу армію, що сягала 20 тисяч вояків — кількість, що була зафіксована під час чисельних збройних конфліктів з латинянами. Нікейці продовжували традиції армії Комнінів, проте, не маючи ресурсів, доступних їхнім попередникам, нікейські візантійці не могли досягнути ні в кількості, ні в якості, війська, що могли виставити імператор Мануїл I Комнін та його попередники. Завдяки тому, що західна Мала Азія мала вихід до моря та торгових шляхів, це робило Нікейську імперію заможнішою, ніж решта держав-осколків, і з часом вона стала найпотужнішою державою в регіоні, хоча і на короткий період.
Ідеологія та еллінізм
Керівництво Нікейської імперії широко використовувало термін «елліни» замість більш раннього «римляни» для означення свого грецького населення. Сучасники переважно використовували термін «Еллада» для Нікейської імперії. Імператор Феодор I Ласкаріс замінив терміни Romaioi (римляни) та Graikoi на «елліни». Імператор Феодор II описував свої володіння як «Нова Еллада». Патріарх Герман II в офіційному листуванні з представниками західного світу використовував терміни «Graikoi» для означення місцевого населення, та «Імперія греків» (грец. Βασιλεία των Γραικών) як назву держави. Протягом цього часу це була узгоджена ініціатива по самоідентифікації етнічних греків.
Деякі вчені розглядають період Нікейської імперії як ознаку зростання еллінської національної самосвідомості та грецького націоналізму. Однак, ці вчені також додають, що дані процеси не вплинули на офіційну імперську ідеологію. В цій ідеології традиційний погляд на Візантію, як на Римську імперію, не був змінений, оскільки продовжується використання терміну «Rhomaioi» для означення підданих нікейських імператорів. Офіційною ідеологією нікейців був також реваншизм та мілітаризм, чого не простежується в риториці Палеологів пізнього XIV століття.
Ідеологія Нікеї XIII століття характеризувалася вірою у значення Константинополя та надією відвоювати місто, спираючись менше на лозунги політичного універсалізму чи еллінського націоналізму, ніж на старозавітні ідеї. Імператора в цей час часто порівнюють з Мойсеєм чи Зоровавелем, або навіть зі «Стовпом вогню», що спрямовує богообраний народ в Землю Обітовану, наприклад, в промові Феодора I, яку написав Никита Хоніат.
Риторика того часу також прославляла війну та відвоювання Константинополя, використовуючи зображення, не взяті зі Старого Завіту. Наприклад, у своєму панегірику Феодору I Ласкарісу, Никита Хоніат описує битву з сельджуцьким султаном, як таку між християнством та ісламом, риторично порівнюючи рани Феодора, який особисто вбив у битві ворожого командира, і тими, що отримав Ісус на хресті. Димитр Ангелов припускає, що ідеологія західноєвропейських хрестоносців, можливо, вплинула на розвиток такої точки зору на відвоювання, і в цей період є згадка, що патріарх Михаїл IV Авторіан пропонував повне прощення гріхів нікейським військам, що вступають до бою, практика, практично ідентична західноєвропейській індульгенції. Проте, подібна практика індульгенцій була недовгою, і, як і більшість можливих впливів хрестоносців, була відкинута після 1211 року.
Візантійці XIII століття також проводили паралелі між станом речей в імперії після 1204 року, та подібною ситуацією в класичний грецький період. Ці докази допомогли зміцнити точку зору деяких вчених, таких, як Апостол Євангелос Вакалопулос, які вважають, що ці посилання, поєднані з переоцінкою класичного минулого Візантії є розвитком грецького націоналізму. Зі втратою Константинополя, це порівняння зіграло на користь ідеї «еллінів, оточених варварами». Хоніат порівнював сельджуцького султана, вбитого Феодором I, зі Ксерксом, а патріарх Герман II згадав перемогу Іоанна III Дуки Ватаца, як чергову битву при Марафоні чи Саламіні. Таким же чином Феодор II Ласкаріс порівняв перемоги свого батька з перемогами Александра Македонського, і почав звеличувати бойові цінності сучасних «еллінів».
Також, в ці часи, ймовірно, відбувся зсув в тому, як слово «еллін» вживалось у візантійській мовній практиці. До цього часу це слово мало негативну конотацію, і асоціювалось, зокрема, із залишками язичництва. Однак, у цей період, терміни «греки» та «елліни» входять до дипломатичної мови імперії, як форми релігійної та національної самоідентифікації, що було спровоковано відділити імперію та її громадян від «латинян». Патріарх Герман II, зокрема, демонструє це нове бачення етнічної та релігійної ідентичності. В своїх листах він ототожнює хороше походження із чистотою свого елліністичного коріння, тим самим надаючи більше ваги своїм еллінським мові та етнічності, ніж будь-яким асоціаціям з Константинополем, демонструючи зневагу до латинян, які пишаються тим, що володіють містом. Серед науковців існує дискусія щодо точного часу зрушення значення терміну «еллін». Родерік Бітон, розглядаючи докази використання терміна «елліни» у XII столітті, бачить переоцінку цього терміна як такого, ще до втрати Константинополя в 1204 році. Також, на відміну від Вакалопулоса, Бітон бачить не народження грецького націоналізму, а, швидше, зародкову «етнічну» усвідомленість, що заснована, головним чином, на мові.
Майкл Ангольд зауважує, що ідеологія періоду демонструє здатність візантійців реагувати на культурні та політичні обставини (включаючи вигнання) та адаптуватись до них, і що ці ідеологічні напрацювання здебільшого були відкинуті відновленою імперією Палеологів, оскільки Михаїл VIII повернувся до ідеології попередніх періодів.
Список Нікейських імператорів
- Феодор I Ласкаріс (грец. Θεόδωρος Α' Λάσκαρης) (правив у 1206 —1221/22)
- Іоанн III Дука Ватац (грец. Ιωάννης Γ' Δούκας Βατάτζης) (правив у 1221/22 — 1254)
- Феодор II Ласкаріс (грец. Θεόδωρος Β' Λάσκαρης) (правив у 1254 —1257)
- Іоанн IV Ласкаріс (грец. Ιωάννης Δ' Λάσκαρης) (правив у 1258 — 1259)
- Михаїл VIII Палеолог (грец. Μιχαήλ Η΄ Παλαιολόγος) (правив з 1259 до 1261)
Посилання
- Шарль Диль. История византийской империи // Греко-никейская империя
- Очерки по истории Византии / Ред.: В. Н. Бенешевич. СПб., 1912. Вып. 1
- Geanakoplos, Deno John (1989). Constantinople and the West: Essays on the Late Byzantine (Palaeologan) and Italian Renaissances and the Byzantine and Roman Churches. University of Wisconsin Press. ISBN .
- Abulafia, David; McKitterick, Rosamond (1999). The New Cambridge Medieval History V: c. 1198-c. 1300. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press. ISBN .
Примітки
- The Columbia history of the world by John Arthur Garraty, Peter Gay (1972), p. 454: «The Greek empire in exile at Nicaea proved too strong to be driven out of Asia Minor, and in Epirus another Greek dynasty defied the intruders.»
- A Short history of Greece from early times to 1964 by W. A. Heurtley, H. C. Darby, C. W. Crawley, C. M. Woodhouse (1967), page 55: «There in the prosperous city of Nicaea, Theodoros Laskaris, the son in law of a former Byzantine Emperor, establish a court that soon become the Small but reviving Greek empire.»
- A Short history of Greece from early times to 1964 by W. A. Heurtley, H. C. Darby, C. W. Crawley, C. M. Woodhouse (1967), page 55: «There in the prosperous city of Nicaea, Theodoros Laskaris, the son in law of a former Byzantine Emperor, establish a court that soon become the Small but reviving Greek empire.»
- Geoffrey De Villehardouin, 'Memoirs Or Chronicle of the Fourth Crusade and the Conquest of Constantinople', Echo Library, 2007, pg 63
- Michael Panaretos, Chronicle, ch. 1. Greek text in Original-Fragmente, Chroniken, Inschiften und anderes Materiale zur Geschichte des Kaiserthums Trapezunt, part 2; in Abhandlungen der historischen Classe der königlich bayerischen Akademie 4 (1844), abth. 1, pp. 11; German translation, p. 41
- Alice Gardiner, The Lascarids of Nicaea: The Story of an Empire in Exile, 1912, (Amsterdam: Adolf M. Hakkert, 1964), pp. 75–78
- Abulafia та McKitterick, 1999, с. 547.
- Geanakoplos, 1989, с. 173.
- Bialor, Perry (2008). Chapter 2, Greek Ethnic Survival Under Ottoman Domination. ScholarWorks@UMass Amherst (англ.): 73.
- Meyendorff, John (2010). Byzantium and the Rise of Russia: A Study of Byzantino-Russian Relations in the Fourteenth Century (англ.). Cambridge University Press. с. 100. ISBN .
The Empire of Nicaea, in particular, was seen as the Hellenikon, or as Hellas
- Stavridou-Zafraka, Alkmeni (2015). Byzantine Culture in Late Mediaeval Greek States. Βυζαντιακά. 32: 211.
- Maltezou, Chryssa; Schreine, Peter (2002). Bisanzio, Venezia e il mondo franco-greco (фр.). Istituto ellenico di studi bizantini e postbizantini di Venezia. с. 33. ISBN .
Theodoros Laskaris totally avoids the terms Latinoi in his letters and uses Italoi instead, he also replaces the terms Romaioi (Romans) and Greek by Hellenes.
- Doumanis, Nicholas (2009). A History of Greece (англ.). Macmillan International Higher Education. с. 140. ISBN .
- Hilsdale, Cecily J. (2014). Byzantine Art and Diplomacy in an Age of Decline (англ.). Cambridge University Press. с. 84. ISBN .
- Angelov, Dimiter. Imperial ideology and political thought in Byzantium (1204—1330). Cambridge: University Press, 2007. p. 95 Also Kaldellis, Anthony. Hellenism in Byzantium: the transformations of Greek identity and the reception of the classical tradition. Cambridge: University Press, 2007.
- Angelov, Dimiter. Imperial ideology and political thought in Byzantium (1204—1330). Cambridge: University Press, 2007. p. 95 Also Kaldellis, Anthony. Hellenism in Byzantium: the transformations of Greek identity and the reception of the classical tradition. Cambridge: University Press, 2007.
- Angelov, pp. 99–101
- Angold, Michael. A Byzantine government in exile: government and society under the Laskarids of Nicaea, 1204—1261. London: Oxford University Press, 1975. p. 13
- Angelov, p. 99
- Angelov, p. 100
- Angelov, p. 100
- Angold, Michael. «Byzantine ‘Nationalism’ and the Nicaean Empire.» Byzantine and Modern Greek Studies, 1 (1975) pp. 51-52
- Angold, p. 29
- Angelov, p. 97
- Angelov, pp. 96–97
- A. E. Vacalopoulos, The Origins of the Greek Nation: the Byzantine Period (1204—1461) (New Brunswick, 1970).
- Beaton, Roderick. "Antique Nation? 'Hellenes' on the Eve of Greek Independence and in Twelfth-Century Byzantium, " Byzantine and Modern Greek Studies, 31 (2007), pp. 76–95
- Angold, Michael. «Byzantine ‘Nationalism’ and the Nicaean Empire», Byzantine and Modern Greek Studies, 1 (1975) p. 70
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Rimska imperiya znachennya Nikejska imperiya samonazva grec Basileia tῶn Ῥwmaiwn carstvo Romeyiv zagalnoprijnyata v istoriografiyi nazva najbilshoyi derzhavi z troh greckih ulamkiv nastupnikiv Vizantijskoyi imperiyi sho bula zasnovana aristokratiyeyu yaka vtikla z Konstantinopolya pislya zahoplennya jogo hrestonoscyami Chetvertogo hrestovogo pohodu v 1204 roci Tak samo yak inshi dva nastupniki Vizantiyi Trapezundska imperiya ta Epirskij despotat vona pretenduvala na vizantijskij prestol v Konstantinopoli Basileia tῶn Ῥwmaiwn Rimska imperiya v Nikeyi 1204 1261 Prapor Nikeya istorichni kordoni na kartiLatinska imperiya Nikejska imperiya Trapezundska imperiya i Epirskij despotat Stolicya Nikeya de jure Nimfej de facto Movi serednogrecka Religiyi pravoslav ya Forma pravlinnya avtokratiya Imperatori 1204 1222 Feodor I Laskaris 1222 1254 Ioann III Duka Vatac 1254 1258 Feodor II Laskaris 1258 1261 Ioann IV Laskaris 1259 1261 Mihajlo VIII Paleolog Istorichnij period Visoke Serednovichchya Zasnovano 1204 Likvidovano lipen 1261 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Nikejska imperiya Nikejski miski stini Levkijski vorota Iznik Turechchina Zasnovane dinastiyeyu Laskarisiv derzhavne utvorennya proisnuvalo do 1261 roku koli nikejci vidvoyuvali Konstantinopol ta vidnovili Vizantijsku imperiyu IstoriyaZasnuvannya V 1204 roci vizantijskij imperator Oleksij V Duka vtik z Konstantinopolya pislya zahoplennya jogo hrestonoscyami Nevdovzi opislya Kostyantin Laskaris zyat imperatora Oleksiya III Angela buv progoloshenij imperatorom prote vin tezh rozumiyuchi beznadijnist situaciyi v Konstantinopoli vtik z nogo do Nikeyi mista u Vifiniyi razom zi svoyim bratom Feodorom Kostyantin jmovirno zaginuv na pochatku 1205 roku v bitvi pri Adramitiyi oskilki pro nogo nemaye niyakih svidchen pislya neyi Jogo brat stav nastupnim volodarem v Nikeyi vidomim yak Feodor I Laskaris Latinska imperiya utvorena hrestonoscyami v zahoplenih zemlyah mala slabkij kontrol nad nimi tozh grecki nastupniki Vizantijskoyi imperiyi postali okrim Nikeyi takozh v Trapezundi ta Epiri Trapezund stav nezalezhnim she za kilka tizhniv do zahoplennya hrestonoscyami Konstantinopolya Nikejska imperiya roztashovuvalas najblizhche do volodin latinyan tomu mala najkrashi shansi na vidnovlennya Vizantiyi Feodor Laskaris ne odrazu buv uspishnim progravshi Genrihu I Flandrskomu bilya Pimaneonu ta Prusi u 1204 roci ale vin otrimav mozhlivist vidvoyuvati bilshu chastinu pivnichno zahidnoyi Anatoliyi pislya porazki latinskogo imperatora Balduyina I v bitvi pid Adrianopolem oskilki Genrih buv vidklikanij do Yevropi shob dopomogti zahistitis vid agresiyi carya Bolgariyi Kaloyana Feodor takozh peremig vijska Trapezunda tak samo yak i inshih menshih suprotivnikiv zatverdivshis v roli najbilsh potuzhnogo nastupnika povalenoyi imperiyi U 1206 roci vin progolosiv sebe imperatorom v Nikeyi Velika kilkist peremir yiv ta soyuziv buli ukladeni ta rozirvani za nastupni kilka rokiv oskilki derzhavi nastupniki Bolgariya Latinska imperiya ta yiyi vasali i Rumskij sultanat chiya teritoriya takozh mezhuvala z Nikeyeyu postijno voyuvali mizh soboyu V 1211 roci v bitvi bilya Antiohiyi na Meandri Feodor peremig velike vijsko seldzhukiv yaki pidtrimuvali sprobu Oleksiya III Angela povernutisya do vladi Vazhki vtrati otrimani pid Antiohiyeyu prizveli do prograshu Latinskij imperiyi u bitvi na richci Rindak i vtrati bilshoyi chastini Miziyi bilya Marmurovogo morya za Nimfejskim dogovorom u 1214 roci Nikejci kompensuvali ci teritorialni vtrati aneksuvavshi zemli kontrolovani Davidom Velikim Komninom u Paflagoniyi pislya jogo smerti Feodor zakripiv svoyi pretenziyi na imperskij tron priznachivshi Konstantinopolskogo patriarha v Nikeyi U 1219 roci vin odruzhivsya z dochkoyu latinskoyi imperatrici Iolandi de Eno prote nezabarom pomer u 1222 roci i nastupnikom stav jogo zyat Ioann III Duka Vatac Rozshirennya Prihid do vladi Vataciv buv oskarzhenij Laskarisami a same sevastokratorami Isaakom ta Oleksiyem bratami Feodora I yaki shukali pidtrimki v Latinskij imperiyi Vse virishuvalos v bitvi pri Pimaneoni v 1224 roci de Ioann III peremig latinyan sho pidtrimuvali pretenziyi Laskarisiv zakripivshi za soboyu tron i vidvoyuvavshi majzhe vsi azijski teritoriyi yaki utrimuvala derzhava hrestonosciv V comu zh roci latinske Fessalonikijske korolivstvo zavojovuyetsya epirskim despotom Feodorom Komninom Dukoyu yakij ogoloshuye sebe imperatorom v supernictvi z Vatacami i utvoryuye Fessalonikijsku imperiyu Vona viyavilas nedovgovichnoyu oskilki potrapila pid kontrol Bolgariyi pislya bitvi pri Klokotnici v 1230 roci Oskilki Trapezund ne mav realnoyi sili Nikeya zalishilas yedinoyu vizantijskoyu derzhavoyu sho mala potencial dlya ekspansiyi chim i skoristavsya Ioann III rozshirivshi svoyu teritoriyu za Egejske more V 1235 roci vin uklav soyuz iz Ivanom Asenem II sho dozvolilo jomu poshiriti vpliv na Fessaloniki ta Epir U 1242 roci mongoli zavoyuvali seldzhucki volodinnya i hocha Ioann boyavsya sho vin bude atakovanij nimi pislya cogo voni v rezultati pribrali seldzhucku zagrozu dlya Nikeyi V 1245 roci Ioann uklav alyans zi Svyashennoyu Rimskoyu Imperiyeyu odruzhivshis z Konstanciyeyu Gogenshtaufen dochkoyu imperatora Fridriha II V 1246 roci vin atakuvav Bolgariyu vidvoyuvavshi bilshu chastinu Frakiyi ta Makedoniyi ta vklyuchiv Fessaloniki v svoyu derzhavu V 1248 roci vin peremig bolgar i otochiv Latinsku imperiyu prodovzhuyuchi vidvojovuvati u neyi zemli do svoyeyi smerti v 1254 roci Feodor II Laskaris sin Ioanna III stikavsya iz vtorgnennyami bolgar u Frakiyu prote uspishno zahishav teritoriyu V 1257 roci spalahnuv konflikt mizh Nikeyeyu ta Epirom Epir uklav soyuz iz korolem Siciliyi Manfredom koli Feodor pomer u 1258 roci Jogo nastupnikom stav sin Ioann IV Laskaris ale oskilki vin buv she malolitnim regentom pri nomu stav general Mihayil Paleolog Vin ogolosiv sebe spivimperatorom yak Mihayil VIII v 1259 roci i nezabarom peremig ob yednani sili Epirskogo despotatu Sicilijskogo korolivstva ta Ahejskogo knyazivstva v bitvi pri Pelagoniyi Vidvoyuvannya Konstantinopolya V 1260 roci Mihayil pochav oblogu Konstantinopolya sho jogo poperedniki ne mali mozhlivosti zrobiti Vin uklav soyuz z Genuyeyu i jogo general Oleksij Strategopul vitrativ misyaci sposterigayuchi za Konstantinopolem shob rozrobiti plan ataki V chervni 1261 roku koli armiya latinyan voyuvala v inshih miscyah Oleksij zumiv perekonati garnizon vidkriti vorota mista Potrapivshi za stini vin odrazu spaliv venecijskij kvartal oskilki Veneciya bula suprotivnikom Genuyi a takozh nesla osnovnu vidpovidalnist za zahoplennya mista v 1204 roci Moneta vipushena Mihayilom VIII Paleologom na chest zvilnennya Konstantinopolya vid latinyan ta vidnovlennya Rimskoyi Vizantijskoyi imperiyi Mihayil buv viznanij imperatorom cherez dekilka tizhniv vidnovivshi Vizantijsku imperiyu Aheya nezabarom takozh bula vidvojovana prote Trapezund ta Epir zalishilis nezalezhnimi greckimi derzhavami Vidnovlena imperiya nezabarom stiknulas z novoyu zagrozoyu z boku osmaniv yaki postali na zaminu seldzhukam Podalsha dolya Pislya 1261 roku Konstantinopol znovu stav stoliceyu Vizantijskoyi imperiyi Teritoriyi kolishnoyi Nikejskoyi imperiyi buli pozbavleni svogo bagatstva yake vikoristovuvalos dlya vidbudovi Konstantinopolya ta finansuvannya chislennih voyen u Yevropi proti latinskih derzhav ta Epiru Armiya bula perepravlena z Maloyi Aziyi do Yevropi i kolishnij kordon zalishivsya vidnosno nezahishenim Rejdi tureckih gazi lishalisya bez reakciyi tomu frontir vse bilshe grabuvavsya ta spustoshuvavsya Uzurpaciya tronu Mihayilom VIII Paleologom u zakonnogo pravitelya z dinastiyi Laskarisiv Ioanna IV vidshtovhuvala bilshist naselennya vid vidnovlenoyi Vizantijskoyi imperiyi v Konstantinopoli Ioann buv zalishenij v Nikeyi de buv piznishe osliplenij za nakazom Mihayila na svij 11 j Den narodzhennya 25 grudnya 1261 roku Ce zrobilo jogo nepridatnim dlya pravlinnya i vin buv vignanij ta uv yaznenij u forteci v Vifiniyi Ci diyi prizveli do anafemi Mihayila Paleologa patriarhom Arseniyem Avtorianom i piznishe do povstannya psevdo Ioanna IV bilya Nikeyi Podalsha istoriya kolishnoyi teritoriyi Nikejskoyi imperiyi postupove zavoyuvannya turkami Pislya smerti Mihajla VIII v 1282 roci turecki nabigi peretvorilisya na osidannya ta utvorennya tureckih bejlikiv na kolishnij vizantijskij teritoriyi Imperator Andronik II doklav pevnih zusil shob vipraviti situaciyu prote nevdalo Priblizno na pochatok 1300 h rokiv turki zahopili majzhe vsyu teritoriyi kolishnoyi Nikejskoyi derzhavi okrim vuzkoyi smuzhki zemli naproti Konstantinopolya Ostatochnij kinec Vizantijskoyi Maloyi Aziyi prijshov z padinnyami Bursi v 1326 Nikeyi v 1331 ta Nikomediyi v 1337 ArmiyaNikejska imperiya skladalasya z najbilsh naselenogo greckogo regionu Vizantiyi za vinyatkom Frakiyi yaka perebuvala pid latinskim ta bolgarskim kontrolem Tomu vona mogla zbirati chimalu armiyu sho syagala 20 tisyach voyakiv kilkist sho bula zafiksovana pid chas chiselnih zbrojnih konfliktiv z latinyanami Nikejci prodovzhuvali tradiciyi armiyi Komniniv prote ne mayuchi resursiv dostupnih yihnim poperednikam nikejski vizantijci ne mogli dosyagnuti ni v kilkosti ni v yakosti vijska sho mogli vistaviti imperator Manuyil I Komnin ta jogo poperedniki Zavdyaki tomu sho zahidna Mala Aziya mala vihid do morya ta torgovih shlyahiv ce robilo Nikejsku imperiyu zamozhnishoyu nizh reshta derzhav oskolkiv i z chasom vona stala najpotuzhnishoyu derzhavoyu v regioni hocha i na korotkij period Ideologiya ta ellinizmKerivnictvo Nikejskoyi imperiyi shiroko vikoristovuvalo termin ellini zamist bilsh rannogo rimlyani dlya oznachennya svogo greckogo naselennya Suchasniki perevazhno vikoristovuvali termin Ellada dlya Nikejskoyi imperiyi Imperator Feodor I Laskaris zaminiv termini Romaioi rimlyani ta Graikoi na ellini Imperator Feodor II opisuvav svoyi volodinnya yak Nova Ellada Patriarh German II v oficijnomu listuvanni z predstavnikami zahidnogo svitu vikoristovuvav termini Graikoi dlya oznachennya miscevogo naselennya ta Imperiya grekiv grec Basileia twn Graikwn yak nazvu derzhavi Protyagom cogo chasu ce bula uzgodzhena iniciativa po samoidentifikaciyi etnichnih grekiv Deyaki vcheni rozglyadayut period Nikejskoyi imperiyi yak oznaku zrostannya ellinskoyi nacionalnoyi samosvidomosti ta greckogo nacionalizmu Odnak ci vcheni takozh dodayut sho dani procesi ne vplinuli na oficijnu impersku ideologiyu V cij ideologiyi tradicijnij poglyad na Vizantiyu yak na Rimsku imperiyu ne buv zminenij oskilki prodovzhuyetsya vikoristannya terminu Rhomaioi dlya oznachennya piddanih nikejskih imperatoriv Oficijnoyu ideologiyeyu nikejciv buv takozh revanshizm ta militarizm chogo ne prostezhuyetsya v ritorici Paleologiv piznogo XIV stolittya Ideologiya Nikeyi XIII stolittya harakterizuvalasya viroyu u znachennya Konstantinopolya ta nadiyeyu vidvoyuvati misto spirayuchis menshe na lozungi politichnogo universalizmu chi ellinskogo nacionalizmu nizh na starozavitni ideyi Imperatora v cej chas chasto porivnyuyut z Mojseyem chi Zorovavelem abo navit zi Stovpom vognyu sho spryamovuye bogoobranij narod v Zemlyu Obitovanu napriklad v promovi Feodora I yaku napisav Nikita Honiat Ritorika togo chasu takozh proslavlyala vijnu ta vidvoyuvannya Konstantinopolya vikoristovuyuchi zobrazhennya ne vzyati zi Starogo Zavitu Napriklad u svoyemu panegiriku Feodoru I Laskarisu Nikita Honiat opisuye bitvu z seldzhuckim sultanom yak taku mizh hristiyanstvom ta islamom ritorichno porivnyuyuchi rani Feodora yakij osobisto vbiv u bitvi vorozhogo komandira i timi sho otrimav Isus na hresti Dimitr Angelov pripuskaye sho ideologiya zahidnoyevropejskih hrestonosciv mozhlivo vplinula na rozvitok takoyi tochki zoru na vidvoyuvannya i v cej period ye zgadka sho patriarh Mihayil IV Avtorian proponuvav povne proshennya grihiv nikejskim vijskam sho vstupayut do boyu praktika praktichno identichna zahidnoyevropejskij indulgenciyi Prote podibna praktika indulgencij bula nedovgoyu i yak i bilshist mozhlivih vpliviv hrestonosciv bula vidkinuta pislya 1211 roku Vizantijci XIII stolittya takozh provodili paraleli mizh stanom rechej v imperiyi pislya 1204 roku ta podibnoyu situaciyeyu v klasichnij greckij period Ci dokazi dopomogli zmicniti tochku zoru deyakih vchenih takih yak Apostol Yevangelos Vakalopulos yaki vvazhayut sho ci posilannya poyednani z pereocinkoyu klasichnogo minulogo Vizantiyi ye rozvitkom greckogo nacionalizmu Zi vtratoyu Konstantinopolya ce porivnyannya zigralo na korist ideyi elliniv otochenih varvarami Honiat porivnyuvav seldzhuckogo sultana vbitogo Feodorom I zi Kserksom a patriarh German II zgadav peremogu Ioanna III Duki Vataca yak chergovu bitvu pri Marafoni chi Salamini Takim zhe chinom Feodor II Laskaris porivnyav peremogi svogo batka z peremogami Aleksandra Makedonskogo i pochav zvelichuvati bojovi cinnosti suchasnih elliniv Takozh v ci chasi jmovirno vidbuvsya zsuv v tomu yak slovo ellin vzhivalos u vizantijskij movnij praktici Do cogo chasu ce slovo malo negativnu konotaciyu i asociyuvalos zokrema iz zalishkami yazichnictva Odnak u cej period termini greki ta ellini vhodyat do diplomatichnoyi movi imperiyi yak formi religijnoyi ta nacionalnoyi samoidentifikaciyi sho bulo sprovokovano viddiliti imperiyu ta yiyi gromadyan vid latinyan Patriarh German II zokrema demonstruye ce nove bachennya etnichnoyi ta religijnoyi identichnosti V svoyih listah vin ototozhnyuye horoshe pohodzhennya iz chistotoyu svogo ellinistichnogo korinnya tim samim nadayuchi bilshe vagi svoyim ellinskim movi ta etnichnosti nizh bud yakim asociaciyam z Konstantinopolem demonstruyuchi znevagu do latinyan yaki pishayutsya tim sho volodiyut mistom Sered naukovciv isnuye diskusiya shodo tochnogo chasu zrushennya znachennya terminu ellin Roderik Biton rozglyadayuchi dokazi vikoristannya termina ellini u XII stolitti bachit pereocinku cogo termina yak takogo she do vtrati Konstantinopolya v 1204 roci Takozh na vidminu vid Vakalopulosa Biton bachit ne narodzhennya greckogo nacionalizmu a shvidshe zarodkovu etnichnu usvidomlenist sho zasnovana golovnim chinom na movi Majkl Angold zauvazhuye sho ideologiya periodu demonstruye zdatnist vizantijciv reaguvati na kulturni ta politichni obstavini vklyuchayuchi vignannya ta adaptuvatis do nih i sho ci ideologichni napracyuvannya zdebilshogo buli vidkinuti vidnovlenoyu imperiyeyu Paleologiv oskilki Mihayil VIII povernuvsya do ideologiyi poperednih periodiv Spisok Nikejskih imperatorivFeodor I Laskaris grec 8eodwros A Laskarhs praviv u 1206 1221 22 Ioann III Duka Vatac grec Iwannhs G Doykas Batatzhs praviv u 1221 22 1254 Feodor II Laskaris grec 8eodwros B Laskarhs praviv u 1254 1257 Ioann IV Laskaris grec Iwannhs D Laskarhs praviv u 1258 1259 Mihayil VIII Paleolog grec Mixahl H Palaiologos praviv z 1259 do 1261 PosilannyaSharl Dil Istoriya vizantijskoj imperii Greko nikejskaya imperiya Ocherki po istorii Vizantii Red V N Beneshevich SPb 1912 Vyp 1 Geanakoplos Deno John 1989 Constantinople and the West Essays on the Late Byzantine Palaeologan and Italian Renaissances and the Byzantine and Roman Churches University of Wisconsin Press ISBN 978 0299118846 Abulafia David McKitterick Rosamond 1999 The New Cambridge Medieval History V c 1198 c 1300 Cambridge United Kingdom Cambridge University Press ISBN 0 521 36289 X PrimitkiThe Columbia history of the world by John Arthur Garraty Peter Gay 1972 p 454 The Greek empire in exile at Nicaea proved too strong to be driven out of Asia Minor and in Epirus another Greek dynasty defied the intruders A Short history of Greece from early times to 1964 by W A Heurtley H C Darby C W Crawley C M Woodhouse 1967 page 55 There in the prosperous city of Nicaea Theodoros Laskaris the son in law of a former Byzantine Emperor establish a court that soon become the Small but reviving Greek empire A Short history of Greece from early times to 1964 by W A Heurtley H C Darby C W Crawley C M Woodhouse 1967 page 55 There in the prosperous city of Nicaea Theodoros Laskaris the son in law of a former Byzantine Emperor establish a court that soon become the Small but reviving Greek empire Geoffrey De Villehardouin Memoirs Or Chronicle of the Fourth Crusade and the Conquest of Constantinople Echo Library 2007 pg 63 Michael Panaretos Chronicle ch 1 Greek text in Original Fragmente Chroniken Inschiften und anderes Materiale zur Geschichte des Kaiserthums Trapezunt part 2 in Abhandlungen der historischen Classe der koniglich bayerischen Akademie 4 1844 abth 1 pp 11 German translation p 41 Alice Gardiner The Lascarids of Nicaea The Story of an Empire in Exile 1912 Amsterdam Adolf M Hakkert 1964 pp 75 78 Abulafia ta McKitterick 1999 s 547 Geanakoplos 1989 s 173 Bialor Perry 2008 Chapter 2 Greek Ethnic Survival Under Ottoman Domination ScholarWorks UMass Amherst angl 73 Meyendorff John 2010 Byzantium and the Rise of Russia A Study of Byzantino Russian Relations in the Fourteenth Century angl Cambridge University Press s 100 ISBN 9780521135337 The Empire of Nicaea in particular was seen as the Hellenikon or as Hellas Stavridou Zafraka Alkmeni 2015 Byzantine Culture in Late Mediaeval Greek States Byzantiaka 32 211 Maltezou Chryssa Schreine Peter 2002 Bisanzio Venezia e il mondo franco greco fr Istituto ellenico di studi bizantini e postbizantini di Venezia s 33 ISBN 9789607743220 Theodoros Laskaris totally avoids the terms Latinoi in his letters and uses Italoi instead he also replaces the terms Romaioi Romans and Greek by Hellenes Doumanis Nicholas 2009 A History of Greece angl Macmillan International Higher Education s 140 ISBN 9781137013675 Hilsdale Cecily J 2014 Byzantine Art and Diplomacy in an Age of Decline angl Cambridge University Press s 84 ISBN 9781107729384 Angelov Dimiter Imperial ideology and political thought in Byzantium 1204 1330 Cambridge University Press 2007 p 95 Also Kaldellis Anthony Hellenism in Byzantium the transformations of Greek identity and the reception of the classical tradition Cambridge University Press 2007 Angelov Dimiter Imperial ideology and political thought in Byzantium 1204 1330 Cambridge University Press 2007 p 95 Also Kaldellis Anthony Hellenism in Byzantium the transformations of Greek identity and the reception of the classical tradition Cambridge University Press 2007 Angelov pp 99 101 Angold Michael A Byzantine government in exile government and society under the Laskarids of Nicaea 1204 1261 London Oxford University Press 1975 p 13 Angelov p 99 Angelov p 100 Angelov p 100 Angold Michael Byzantine Nationalism and the Nicaean Empire Byzantine and Modern Greek Studies 1 1975 pp 51 52 Angold p 29 Angelov p 97 Angelov pp 96 97 A E Vacalopoulos The Origins of the Greek Nation the Byzantine Period 1204 1461 New Brunswick 1970 Beaton Roderick Antique Nation Hellenes on the Eve of Greek Independence and in Twelfth Century Byzantium Byzantine and Modern Greek Studies 31 2007 pp 76 95 Angold Michael Byzantine Nationalism and the Nicaean Empire Byzantine and Modern Greek Studies 1 1975 p 70