Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Правонаступництво Римської імперії — державне продовження, правонаступництво та спадкоємство Римської імперії в історії країн Європи та Середземноморського басейну. В різні періоди низка держав вважали себе спадкоємцями могутності, престижу і величі, пов’язані з Римською імперією.
З часу занепаду Римської імперії, декілька держав заявили про безпосередню спадкоємність від Римської імперії, використовуючи її назву або її варіацію як свою власну назву. З плином століть і нових політичних змін ідея інституційної спадкоємності ставала все більш умовною. Найбільшими та значнішими претендентами на спадщину Римської імперії були на Східна Римська імперія, Трапезундська імперія, Османська імперія, дві останні претендували на правонаступництво й Візантійської імперії після 1453 року; а на Заході — Священна Римська імперія з 800 по 1806 рік.
Прикладом різноманітних спроб привласнити спадщину Римської імперії є православна Росія, яка розробила міф «Третього Риму», в якому «Перший Рим» — це Римська імперія, «Другий Рим» — це Константинополь у Візантійській імперії, й використовували ці твердження для підкріплення "прав" на "правонаступництво".
Історія
У Західній Європі історики вважать, що останнім імператором був Ромул Августул, якого 476 р. змінив імператор Одоакр, що взяв Рим, чим знаменується падіння Західної Римської імперії і початок доби Середньовіччя. На практиці це історіографічна умовність, оскільки Римська імперія продовжила існувати в більшій частині своїх територій.
Починаючи з 4-го століття і особливо після Фесалонікського едикту 380 року, що проголосив християнсько офіційною релігією Римської імперії, поширення християнства стало ключовим рушієм Римської імперської ідентичності. Після цієї дати територією Імперії вважались території християнського світу, а розбіжності в цих кордонах призвели до тривалих конфліктів з сусідами. Церковний розкол між Сходом і Заходом, який відбувся 1054 роцу, як наслідок тривалої боротьби за верховенство та юрисдикцію між Папами в Римі й імператорами в Константинополі призвів до формування нових ідеологій, що оправдовували першість того чи іншого центру впливу.
Двічі Східні Римські імператори возз’єднали свою церкву із Римом з політичних мотивів і без тривалого ефекту. На Другому Ліонському соборі 1274 року імператор Михайло VIII хотів зупинити плани Карла I Анжуйського щодо повторного вторгнення в Імперію; ця унія була скасована на Влахернському соборі 1285 року після смерті Михайла і Карла.
На соборі у Феррарі/Флоренції в 1438–1439 роках імператор Іван VIII під загрозою Османського завоювання уклав нову Унію про об'єднання православних і католиків, пізніше ця Унія була проголошена митрополитом Ісидором Київським, проте після взяття Константинополя османами вона була скасована новим Патріархом.
Між Римською та Східною Римською імперіями існує безперервна спадкоємність, оскільки дата закінчення першої та початку другої є, по суті, питанням історіографічної умовності. Державний процес тривав, без перерв, просто змінивши столицю з Риму на Константинополь, постійно і майже виключно називаючи себе римлянами, імперія прийняла грецьку як основну державну мову в 7 столітті.
На переконання середньовічних людей, Римська імперія була неподільною, а її імператор мав певну гегемонію навіть над християнами, які не мешкали в межах офіційних кордонів імперії. Після занепаду Західної Римської імперії під час пізньої античності Східна Римська імперія (яка представляла її вцілілі провінції) була визнана легітимною спадкоємницею Римською імперією Папою Римським та різними новими королівствами по всій Європі. Ситуація змінилася 797 року, коли імператор Костянтин VI був скинутий, осліплений і замінений на посаді правителя своєю матір’ю, імператрицею Іриною, правління якої не було прийнято в Західній Європі. Тоді Папа Лев III проголосив короля франків, Карла Великого, імператором римлян у 800 році відповідно до концепції translatio imperii (передачі імператорської влади). Коли Карл писав до Константинополя в 813 році, він титулував себе як «Імператор і Август, а також король франків і лангобардів».
871 року відбулась полеміка між імператором Заходу Людовика II та імператором Римлян (Сходу) Василієм I. Імператор Василь обґрунтував свою відмову визнавати Людовика ІІ імператором двома основними моментами. По-перше, титул Римського імператора не був спадковим, а по-друге, він не вважався належним для когось із родів або націй. Крім того, Людовик не був римським громадянином і, отже, не міг бути римським імператором. Хоча Василь вважав, що Людовик міг бути імператором франків, але не Римської імперії.
Незважаючи на те, що Східна Римська імперія пройшла через численні політичні потрясіння та зіткнулася з періодами часткового занепаду в 7-му та наприкінці 11-го століть, вона демонструвала безсумнівну інституційну спадкоємність давньої Римської імперії аж до 1204 року. Навпаки, на територіях Східного Середземномор’я, які перестали бути частиною Імперії в той період, майже не з’явилося офіційних претензій на спадкоємність щодо Імперії. Авари та слов’яни в Південно-Східній Європі, сасаніди та мусульмани в Леванті та Північній Африці мали свої традиції правління та не мали бажання видавати себе за римлян.
Лише болгари, у період до 1204 року, створили єдину значну конкуруючу імперську претензію, коли 913 року князь Болгарії Симеон I Великий був коронований як «імператор і самодержець усіх болгар і римлян» Патріархом Константинопольським та імперським регентом Миколою Містіком. Десятиліття 914–927 років минуло у візантійсько-болгарській війні через претензії болгар на правління в імперії. Врешті-решт болгарський монарх був визнаний з титулом «імператор болгар» (basileus tōn Boulgarōn) Східним Римським імператором Романом I Лакапеносом у 924 році. Визнання Константинополем та Східною Римською імперією - імператорської гідності болгарського монарха та Патріаршої гідності голови болгарського православної церкви було знову підтверджено після укладення миру та болгаро-візантійського династичного шлюбу 927 року. Болгарський титул «цар» (цісар, кесар) носили усі Болгарські монархи до падіння Болгарії під владу Османської імперії.
Під час Другого Болгарського царства, літературні твори XIV століття зображували тодішню столицю Тирново, як спадкоємцю Риму та Константинополя. Болгарські сучасники називали місто «Царгород Тарнов» або імператорське місто Тирново, наслідуючи назву, яка використовувалася для Константинополя - Царгород.
Східна Римська імперія продовжила існувати до падіння Константинополя 1453 року. Після цього претензії на правонаступництво історичну спадщину Римської імперії висували Трапезундська імперія, Священна Римська імперія, Османська імперія та Російська імперія. Зокрема, Османський султан Мехмед II виправдовував своє присвоєння титулу Римського імператора правом завоювання Константинополя, що узгоджувалося з візантійською імперською ідеологією, яка вважала, що контроль над Константинополем становив ключовий легітимаційний фактор для імператора. Претензії Мехмеда II були також визнані Вселенським патріархом Константинополя в 1454 році. Мехмед II мав намір підкріпити свої претензії, розпочавши завоювання Італії, але його смерть у 1481 році не дала змоги Османській державі завоювати Рим. Востаннє офіційне використання титулу Римського імператора османськими султанами було у 18 столітті.
Крім того, держава, яку тепер називають «Візантійською імперією», ніколи не вживала цей термін й іменувала себе Римською імперією або Імперією Римлян до падіння Константинополя. Після створення Священної Римської імперії у 800 році західноєвропейські держави неохоче використовували епітет «Римська» до Східної імперії та часто називали її «Імперією греків» або «Грецькою імперією», хоча вони використовували також назву Романія – для Латинської імперії 13 ст. Мусульманські країни сходу зазвичай називали мешканців Східної імперії «римлянами», а західноєвропейців Священної Римської імперії «франками».
Назва Візантія відноситься до стародавнього міста на Босфорі, яке імператор Костянтин перейменував на Константинополь у 330 році. Після цього воно не використовувалося, доки 1557 року німецький учений Єронім Вольф опублікував свій Corpus Historiæ Byzantinæ, збірку історичних джерел про Східну Римську імперію. За межами Франції в західному світі воно стало загальним вживанням лише приблизно в середині 19 століття, після того як Бартольд Георг Нібур і його продовжувачі опублікували 50-томний Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae.
Подібним чином «Священна Римська імперія» називалась також «Франкською» або «Римсько-німецькою імперією» (Römisch-Deutsches Reich).
Четвертий хрестовий похід і пограбування Константинополя католиками 1204 року ознаменували серйозний занепад Східної Римської імперії та розпочали період роздробленості та конкуруючих претензій на легітимність і спадщину імперії. Загарбники-хрестоносці поділили більшу частину Імперії між собою за формальним договором про поділ, згідно з яким пряме правління Латинської імперії Константинополя не поширювалося далеко за межі самого міста. Він включав протоки та їхні безпосередні прилеглі території, наприклад Адріанополь і Нікомедію, але не Салоніки та Нікею. Інші території колишньої імперії не були завойовані католицькими хрестоносцями і залишалися утримуваними різними новоявленими королями.
Крім того, декілька держав, що виникли після пограбування Константинополя католиками, претендували на те, щоб вважатись законними спадкоємцями Римської імперії з різних мотивів: Латинська імперія утримувала імперську столицю; правителі Трапезундської імперії походили з імператорського роду Комнінів; правителі Епірського деспотату походили з імператорської родини Ангелів; Нікейська імперія зберігла у себе православних Константинопольських патріархів, і зрештою перемогла завдяки вмілому управлінню альянсами та відвоюванню Константинополя 1261 року.
Латинська імперія створила власну династію імператорів, спочатку з представників правлячого будинку графів Фландрії, а потім французьким будинком Куртене. В той же час, Латинська імперія навіть не була політично домінуючою серед власних держав хрестоносців, що постали внаслідок Хрестових походів.
Після вигнання хрестоносців з Константинополя у 1261 році титул Латинського імператора мав номінальне значення. Жак де Бо був князем Ахеї в 1381–1383 роках і останнім титулярним Латинським імператором.
Династія Палеологів продовжила Римську імператорську традицію після повернення до Константинополя у 1261 році аж до Османського завоювання в 1453 році. Східна Римська імперія значно скоротилася протягом цього періоду, і в кінці залишилося лише саме імперське місто без будь-яких внутрішніх районів, а також більша частина Пелопоннесу. А Морейський деспотат проіснував поки османи не завоювали його в 1460 році.
1345 році сербський король Стефан Душан проголосив себе імператором (базілевсом і автократом) сербів, римлян і албанців, і був коронований у Скоп'є на Великдень 1346 року новоствореним Сербським патріархом, а також патріархом всієї Болгарії та архієпископом Охридським. Його імператорський титул був визнаний, серед іншого, Болгарською імперією, значно зменшеною після сербською-болгарської битви під Велбаждом 1330 року. У Сербії титул «імператор сербів і римлян» використовувався й сином Стефана Душана - Стефаном Урошем V до його смерті в 1371 році. Зведений брат Душана, Симеон Урош, а потім його син Йован Урош використовували цей титул в своїй державі до 1373 року, як представники правлячої династії у Фессалії.
Трапезундська імперія, одне з державних утворень, що виникло після захоплення хрестоносцями Константинополя, вважала себе прямою спадкоємницею Римської імперії та проіснувала до османського завоювання в 1461 році. Її правителі Комніни претендували на імперський титул, конкуруючи з правителями Константинополя.
Окреме державне утворення на Кримському узбережжі Чорного моря, князівство Теодоро, що спочатку було частиною Трапезундської імперії, а потім стало спадкоємцем та продовження Трапезундької держави, впало під навалою османів лише в 1475 році. Однак нема свідчень, що його правителі претендували на статус Римських імператорів.
Московський правитель Іван III 1472 року одружився на Софії Палеологині, племінниці останнього імператора Східної Римської імперії Костянтина XI , і називав себе царем («Цезар»). 1547 році Іван IV придумав для себе титул «Цар Всєя Русі». 1589 році Московська митрополія стала Московським патріархатом завдяки зусиллям Бориса Годунова. Ця послідовність подій йшла в контексті наративу, про те, що Московія була наступником Візантії як «Третього Риму». 1492 року митрополит Московський Зосима назвав Івана III «новим царем Костянтином нового міста Костянтина — Москви».
Іспанська монархія визнала себе політично та юридично спадкоємцем і наступником Римської імперії в Іспанії, використовуючи римські символи і титули монархії. Крім того, двоє правителів Вестготського королівства намагалися претендувати на імперську владу: Бурдунел (496) і Петрус (506). Протягом Середньовіччя в Іспанії деякі монархи, в основному з королі Кастилії та королі Леона, використовували титул Imperator totius Hispaniae, в якому були претензії на рівність з правителями Візантійської імперії та Священної Римської імперії.
Політика Османських султанів як самопроголошених імператорів римлян, підтримувала незалежність Православної церкви від Риму, а також призвела до відродження Сербського патріархату в Печі в 1557 р. Вважати себе законним спадкоємцем Римської імперії стало частиною ідеології Султанату разом із його турецькою та мусульманською спадщиною. У дипломатичних відносинах зі Священною Римською імперією Османська імперія дуже довго відмовлялася визнавати претензії німецьких правителів на спадщину Римської імперію, оскільки вважали себе єдиними законними спадкоємцями Риму. Так, за Константинопольською угодою (1533) європейці погодилися не згадувати Священну Римську імперію, згадуючи лише Фердинанда I як короля Німеччини та Карла V як короля Іспанії.
Андреас Палеолог, племінник останнього імператора Східної Римської імперії Костянтина XI Палеолога та голова роду Палеологів, почав називати себе імператором Константинополя в 1483 році, а пізніше продав права на імператорський титул королю Франції Карлу VIII. З 1494 року наступні королі Франції зберігали претензії на цей титул аж до Карла IX у 1566 р., коли він перестав його вживати.
В той же час, у своєму заповіті від 1502 року Андреас Палеолог ще раз передав свій імператорський титул, цього разу Фердинанду II Арагонському та Ізабелі I Кастильській. Предендентами на імператорський титул були ще Шарль I Ґонзаґа, герцог Мантуї , який стверджував, що походить від роду Палеологів, і оголосив у 1612 році про свій намір повернути Константинополь, але йому вдалося лише спровокувати повстання на півострові Мані, яке тривало до 1619 року.
Див. також
Джерела
- Frederic J. Baumgartner (2003). Behind Locked Doors: A History of the Papal Elections. Palgrave Macmillan. .
- Roger Crowley (2009). Constantinople: The Last Great Siege, 1453. Faber & Faber. pp. 13–. .
- John Julius Norwich (1995). Byzantium – The Decline and Fall. New York: Alfred A. Knopf. p. 446. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pravonastupnictvo Rimskoyi imperiyi derzhavne prodovzhennya pravonastupnictvo ta spadkoyemstvo Rimskoyi imperiyi v istoriyi krayin Yevropi ta Seredzemnomorskogo basejnu V rizni periodi nizka derzhav vvazhali sebe spadkoyemcyami mogutnosti prestizhu i velichi pov yazani z Rimskoyu imperiyeyu Teritoriya Rimskoyi imperiyi u 476 1400 rr Z chasu zanepadu Rimskoyi imperiyi dekilka derzhav zayavili pro bezposerednyu spadkoyemnist vid Rimskoyi imperiyi vikoristovuyuchi yiyi nazvu abo yiyi variaciyu yak svoyu vlasnu nazvu Z plinom stolit i novih politichnih zmin ideya institucijnoyi spadkoyemnosti stavala vse bilsh umovnoyu Najbilshimi ta znachnishimi pretendentami na spadshinu Rimskoyi imperiyi buli na Shidna Rimska imperiya Trapezundska imperiya Osmanska imperiya dvi ostanni pretenduvali na pravonastupnictvo j Vizantijskoyi imperiyi pislya 1453 roku a na Zahodi Svyashenna Rimska imperiya z 800 po 1806 rik Prikladom riznomanitnih sprob privlasniti spadshinu Rimskoyi imperiyi ye pravoslavna Rosiya yaka rozrobila mif Tretogo Rimu v yakomu Pershij Rim ce Rimska imperiya Drugij Rim ce Konstantinopol u Vizantijskij imperiyi j vikoristovuvali ci tverdzhennya dlya pidkriplennya prav na pravonastupnictvo IstoriyaU Zahidnij Yevropi istoriki vvazhat sho ostannim imperatorom buv Romul Avgustul yakogo 476 r zminiv imperator Odoakr sho vzyav Rim chim znamenuyetsya padinnya Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi i pochatok dobi Serednovichchya Na praktici ce istoriografichna umovnist oskilki Rimska imperiya prodovzhila isnuvati v bilshij chastini svoyih teritorij Pochinayuchi z 4 go stolittya i osoblivo pislya Fesalonikskogo ediktu 380 roku sho progolosiv hristiyansko oficijnoyu religiyeyu Rimskoyi imperiyi poshirennya hristiyanstva stalo klyuchovim rushiyem Rimskoyi imperskoyi identichnosti Pislya ciyeyi dati teritoriyeyu Imperiyi vvazhalis teritoriyi hristiyanskogo svitu a rozbizhnosti v cih kordonah prizveli do trivalih konfliktiv z susidami Cerkovnij rozkol mizh Shodom i Zahodom yakij vidbuvsya 1054 rocu yak naslidok trivaloyi borotbi za verhovenstvo ta yurisdikciyu mizh Papami v Rimi j imperatorami v Konstantinopoli prizviv do formuvannya novih ideologij sho opravdovuvali pershist togo chi inshogo centru vplivu Yevropejski korolivstva 476 Dvichi Shidni Rimski imperatori vozz yednali svoyu cerkvu iz Rimom z politichnih motiviv i bez trivalogo efektu Na Drugomu Lionskomu sobori 1274 roku imperator Mihajlo VIII hotiv zupiniti plani Karla I Anzhujskogo shodo povtornogo vtorgnennya v Imperiyu cya uniya bula skasovana na Vlahernskomu sobori 1285 roku pislya smerti Mihajla i Karla Na sobori u Ferrari Florenciyi v 1438 1439 rokah imperator Ivan VIII pid zagrozoyu Osmanskogo zavoyuvannya uklav novu Uniyu pro ob yednannya pravoslavnih i katolikiv piznishe cya Uniya bula progoloshena mitropolitom Isidorom Kiyivskim prote pislya vzyattya Konstantinopolya osmanami vona bula skasovana novim Patriarhom Mizh Rimskoyu ta Shidnoyu Rimskoyu imperiyami isnuye bezperervna spadkoyemnist oskilki data zakinchennya pershoyi ta pochatku drugoyi ye po suti pitannyam istoriografichnoyi umovnosti Derzhavnij proces trivav bez pererv prosto zminivshi stolicyu z Rimu na Konstantinopol postijno i majzhe viklyuchno nazivayuchi sebe rimlyanami imperiya prijnyala grecku yak osnovnu derzhavnu movu v 7 stolitti Na perekonannya serednovichnih lyudej Rimska imperiya bula nepodilnoyu a yiyi imperator mav pevnu gegemoniyu navit nad hristiyanami yaki ne meshkali v mezhah oficijnih kordoniv imperiyi Pislya zanepadu Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi pid chas piznoyi antichnosti Shidna Rimska imperiya yaka predstavlyala yiyi vcilili provinciyi bula viznana legitimnoyu spadkoyemniceyu Rimskoyu imperiyeyu Papoyu Rimskim ta riznimi novimi korolivstvami po vsij Yevropi Situaciya zminilasya 797 roku koli imperator Kostyantin VI buv skinutij osliplenij i zaminenij na posadi pravitelya svoyeyu matir yu imperatriceyu Irinoyu pravlinnya yakoyi ne bulo prijnyato v Zahidnij Yevropi Todi Papa Lev III progolosiv korolya frankiv Karla Velikogo imperatorom rimlyan u 800 roci vidpovidno do koncepciyi translatio imperii peredachi imperatorskoyi vladi Koli Karl pisav do Konstantinopolya v 813 roci vin tituluvav sebe yak Imperator i Avgust a takozh korol frankiv i langobardiv 871 roku vidbulas polemika mizh imperatorom Zahodu Lyudovika II ta imperatorom Rimlyan Shodu Vasiliyem I Imperator Vasil obgruntuvav svoyu vidmovu viznavati Lyudovika II imperatorom dvoma osnovnimi momentami Po pershe titul Rimskogo imperatora ne buv spadkovim a po druge vin ne vvazhavsya nalezhnim dlya kogos iz rodiv abo nacij Krim togo Lyudovik ne buv rimskim gromadyaninom i otzhe ne mig buti rimskim imperatorom Hocha Vasil vvazhav sho Lyudovik mig buti imperatorom frankiv ale ne Rimskoyi imperiyi Nezvazhayuchi na te sho Shidna Rimska imperiya projshla cherez chislenni politichni potryasinnya ta zitknulasya z periodami chastkovogo zanepadu v 7 mu ta naprikinci 11 go stolit vona demonstruvala bezsumnivnu institucijnu spadkoyemnist davnoyi Rimskoyi imperiyi azh do 1204 roku Navpaki na teritoriyah Shidnogo Seredzemnomor ya yaki perestali buti chastinoyu Imperiyi v toj period majzhe ne z yavilosya oficijnih pretenzij na spadkoyemnist shodo Imperiyi Avari ta slov yani v Pivdenno Shidnij Yevropi sasanidi ta musulmani v Levanti ta Pivnichnij Africi mali svoyi tradiciyi pravlinnya ta ne mali bazhannya vidavati sebe za rimlyan Mapa migraciyi bolgarskih plemen Lishe bolgari u period do 1204 roku stvorili yedinu znachnu konkuruyuchu impersku pretenziyu koli 913 roku knyaz Bolgariyi Simeon I Velikij buv koronovanij yak imperator i samoderzhec usih bolgar i rimlyan Patriarhom Konstantinopolskim ta imperskim regentom Mikoloyu Mistikom Desyatilittya 914 927 rokiv minulo u vizantijsko bolgarskij vijni cherez pretenziyi bolgar na pravlinnya v imperiyi Vreshti resht bolgarskij monarh buv viznanij z titulom imperator bolgar basileus tōn Boulgarōn Shidnim Rimskim imperatorom Romanom I Lakapenosom u 924 roci Viznannya Konstantinopolem ta Shidnoyu Rimskoyu imperiyeyu imperatorskoyi gidnosti bolgarskogo monarha ta Patriarshoyi gidnosti golovi bolgarskogo pravoslavnoyi cerkvi bulo znovu pidtverdzheno pislya ukladennya miru ta bolgaro vizantijskogo dinastichnogo shlyubu 927 roku Bolgarskij titul car cisar kesar nosili usi Bolgarski monarhi do padinnya Bolgariyi pid vladu Osmanskoyi imperiyi Pid chas Drugogo Bolgarskogo carstva literaturni tvori XIV stolittya zobrazhuvali todishnyu stolicyu Tirnovo yak spadkoyemcyu Rimu ta Konstantinopolya Bolgarski suchasniki nazivali misto Cargorod Tarnov abo imperatorske misto Tirnovo nasliduyuchi nazvu yaka vikoristovuvalasya dlya Konstantinopolya Cargorod Shidna Rimska imperiya prodovzhila isnuvati do padinnya Konstantinopolya 1453 roku Pislya cogo pretenziyi na pravonastupnictvo istorichnu spadshinu Rimskoyi imperiyi visuvali Trapezundska imperiya Svyashenna Rimska imperiya Osmanska imperiya ta Rosijska imperiya Zokrema Osmanskij sultan Mehmed II vipravdovuvav svoye prisvoyennya titulu Rimskogo imperatora pravom zavoyuvannya Konstantinopolya sho uzgodzhuvalosya z vizantijskoyu imperskoyu ideologiyeyu yaka vvazhala sho kontrol nad Konstantinopolem stanoviv klyuchovij legitimacijnij faktor dlya imperatora Pretenziyi Mehmeda II buli takozh viznani Vselenskim patriarhom Konstantinopolya v 1454 roci Mehmed II mav namir pidkripiti svoyi pretenziyi rozpochavshi zavoyuvannya Italiyi ale jogo smert u 1481 roci ne dala zmogi Osmanskij derzhavi zavoyuvati Rim Vostannye oficijne vikoristannya titulu Rimskogo imperatora osmanskimi sultanami bulo u 18 stolitti Krim togo derzhava yaku teper nazivayut Vizantijskoyu imperiyeyu nikoli ne vzhivala cej termin j imenuvala sebe Rimskoyu imperiyeyu abo Imperiyeyu Rimlyan do padinnya Konstantinopolya Pislya stvorennya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi u 800 roci zahidnoyevropejski derzhavi neohoche vikoristovuvali epitet Rimska do Shidnoyi imperiyi ta chasto nazivali yiyi Imperiyeyu grekiv abo Greckoyu imperiyeyu hocha voni vikoristovuvali takozh nazvu Romaniya dlya Latinskoyi imperiyi 13 st Musulmanski krayini shodu zazvichaj nazivali meshkanciv Shidnoyi imperiyi rimlyanami a zahidnoyevropejciv Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi frankami Nazva Vizantiya vidnositsya do starodavnogo mista na Bosfori yake imperator Kostyantin perejmenuvav na Konstantinopol u 330 roci Pislya cogo vono ne vikoristovuvalosya doki 1557 roku nimeckij uchenij Yeronim Volf opublikuvav svij Corpus Historiae Byzantinae zbirku istorichnih dzherel pro Shidnu Rimsku imperiyu Za mezhami Franciyi v zahidnomu sviti vono stalo zagalnim vzhivannyam lishe priblizno v seredini 19 stolittya pislya togo yak Bartold Georg Nibur i jogo prodovzhuvachi opublikuvali 50 tomnij Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae Podibnim chinom Svyashenna Rimska imperiya nazivalas takozh Frankskoyu abo Rimsko nimeckoyu imperiyeyu Romisch Deutsches Reich Mapa Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi zhovtij i Shidnoyi Rimskoyi imperiyi fioletovij kordoni 12 stolittya Chetvertij hrestovij pohid i pograbuvannya Konstantinopolya katolikami 1204 roku oznamenuvali serjoznij zanepad Shidnoyi Rimskoyi imperiyi ta rozpochali period rozdroblenosti ta konkuruyuchih pretenzij na legitimnist i spadshinu imperiyi Zagarbniki hrestonosci podilili bilshu chastinu Imperiyi mizh soboyu za formalnim dogovorom pro podil zgidno z yakim pryame pravlinnya Latinskoyi imperiyi Konstantinopolya ne poshiryuvalosya daleko za mezhi samogo mista Vin vklyuchav protoki ta yihni bezposeredni prilegli teritoriyi napriklad Adrianopol i Nikomediyu ale ne Saloniki ta Nikeyu Inshi teritoriyi kolishnoyi imperiyi ne buli zavojovani katolickimi hrestonoscyami i zalishalisya utrimuvanimi riznimi novoyavlenimi korolyami Krim togo dekilka derzhav sho vinikli pislya pograbuvannya Konstantinopolya katolikami pretenduvali na te shob vvazhatis zakonnimi spadkoyemcyami Rimskoyi imperiyi z riznih motiviv Latinska imperiya utrimuvala impersku stolicyu praviteli Trapezundskoyi imperiyi pohodili z imperatorskogo rodu Komniniv praviteli Epirskogo despotatu pohodili z imperatorskoyi rodini Angeliv Nikejska imperiya zberigla u sebe pravoslavnih Konstantinopolskih patriarhiv i zreshtoyu peremogla zavdyaki vmilomu upravlinnyu alyansami ta vidvoyuvannyu Konstantinopolya 1261 roku Latinska imperiya stvorila vlasnu dinastiyu imperatoriv spochatku z predstavnikiv pravlyachogo budinku grafiv Flandriyi a potim francuzkim budinkom Kurtene V toj zhe chas Latinska imperiya navit ne bula politichno dominuyuchoyu sered vlasnih derzhav hrestonosciv sho postali vnaslidok Hrestovih pohodiv Pislya vignannya hrestonosciv z Konstantinopolya u 1261 roci titul Latinskogo imperatora mav nominalne znachennya Zhak de Bo buv knyazem Aheyi v 1381 1383 rokah i ostannim titulyarnim Latinskim imperatorom Dinastiya Paleologiv prodovzhila Rimsku imperatorsku tradiciyu pislya povernennya do Konstantinopolya u 1261 roci azh do Osmanskogo zavoyuvannya v 1453 roci Shidna Rimska imperiya znachno skorotilasya protyagom cogo periodu i v kinci zalishilosya lishe same imperske misto bez bud yakih vnutrishnih rajoniv a takozh bilsha chastina Peloponnesu A Morejskij despotat proisnuvav poki osmani ne zavoyuvali jogo v 1460 roci 1345 roci serbskij korol Stefan Dushan progolosiv sebe imperatorom bazilevsom i avtokratom serbiv rimlyan i albanciv i buv koronovanij u Skop ye na Velikden 1346 roku novostvorenim Serbskim patriarhom a takozh patriarhom vsiyeyi Bolgariyi ta arhiyepiskopom Ohridskim Jogo imperatorskij titul buv viznanij sered inshogo Bolgarskoyu imperiyeyu znachno zmenshenoyu pislya serbskoyu bolgarskoyi bitvi pid Velbazhdom 1330 roku U Serbiyi titul imperator serbiv i rimlyan vikoristovuvavsya j sinom Stefana Dushana Stefanom Uroshem V do jogo smerti v 1371 roci Zvedenij brat Dushana Simeon Urosh a potim jogo sin Jovan Urosh vikoristovuvali cej titul v svoyij derzhavi do 1373 roku yak predstavniki pravlyachoyi dinastiyi u Fessaliyi Mapa Trapezundskoyi imperiyi pislya 1204 roku Trapezundska imperiya odne z derzhavnih utvoren sho viniklo pislya zahoplennya hrestonoscyami Konstantinopolya vvazhala sebe pryamoyu spadkoyemniceyu Rimskoyi imperiyi ta proisnuvala do osmanskogo zavoyuvannya v 1461 roci Yiyi praviteli Komnini pretenduvali na imperskij titul konkuruyuchi z pravitelyami Konstantinopolya Okreme derzhavne utvorennya na Krimskomu uzberezhzhi Chornogo morya knyazivstvo Teodoro sho spochatku bulo chastinoyu Trapezundskoyi imperiyi a potim stalo spadkoyemcem ta prodovzhennya Trapezundkoyi derzhavi vpalo pid navaloyu osmaniv lishe v 1475 roci Odnak nema svidchen sho jogo praviteli pretenduvali na status Rimskih imperatoriv Moskovskij pravitel Ivan III 1472 roku odruzhivsya na Sofiyi Paleologini pleminnici ostannogo imperatora Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Kostyantina XI i nazivav sebe carem Cezar 1547 roci Ivan IV pridumav dlya sebe titul Car Vsyeya Rusi 1589 roci Moskovska mitropoliya stala Moskovskim patriarhatom zavdyaki zusillyam Borisa Godunova Cya poslidovnist podij jshla v konteksti narativu pro te sho Moskoviya bula nastupnikom Vizantiyi yak Tretogo Rimu 1492 roku mitropolit Moskovskij Zosima nazvav Ivana III novim carem Kostyantinom novogo mista Kostyantina Moskvi Ispanska monarhiya viznala sebe politichno ta yuridichno spadkoyemcem i nastupnikom Rimskoyi imperiyi v Ispaniyi vikoristovuyuchi rimski simvoli i tituli monarhiyi Krim togo dvoye praviteliv Vestgotskogo korolivstva namagalisya pretenduvati na impersku vladu Burdunel 496 i Petrus 506 Protyagom Serednovichchya v Ispaniyi deyaki monarhi v osnovnomu z koroli Kastiliyi ta koroli Leona vikoristovuvali titul Imperator totius Hispaniae v yakomu buli pretenziyi na rivnist z pravitelyami Vizantijskoyi imperiyi ta Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Politika Osmanskih sultaniv yak samoprogoloshenih imperatoriv rimlyan pidtrimuvala nezalezhnist Pravoslavnoyi cerkvi vid Rimu a takozh prizvela do vidrodzhennya Serbskogo patriarhatu v Pechi v 1557 r Vvazhati sebe zakonnim spadkoyemcem Rimskoyi imperiyi stalo chastinoyu ideologiyi Sultanatu razom iz jogo tureckoyu ta musulmanskoyu spadshinoyu U diplomatichnih vidnosinah zi Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu Osmanska imperiya duzhe dovgo vidmovlyalasya viznavati pretenziyi nimeckih praviteliv na spadshinu Rimskoyi imperiyu oskilki vvazhali sebe yedinimi zakonnimi spadkoyemcyami Rimu Tak za Konstantinopolskoyu ugodoyu 1533 yevropejci pogodilisya ne zgaduvati Svyashennu Rimsku imperiyu zgaduyuchi lishe Ferdinanda I yak korolya Nimechchini ta Karla V yak korolya Ispaniyi Andreas Paleolog pleminnik ostannogo imperatora Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Kostyantina XI Paleologa ta golova rodu Paleologiv pochav nazivati sebe imperatorom Konstantinopolya v 1483 roci a piznishe prodav prava na imperatorskij titul korolyu Franciyi Karlu VIII Z 1494 roku nastupni koroli Franciyi zberigali pretenziyi na cej titul azh do Karla IX u 1566 r koli vin perestav jogo vzhivati V toj zhe chas u svoyemu zapoviti vid 1502 roku Andreas Paleolog she raz peredav svij imperatorskij titul cogo razu Ferdinandu II Aragonskomu ta Izabeli I Kastilskij Predendentami na imperatorskij titul buli she Sharl I Gonzaga gercog Mantuyi yakij stverdzhuvav sho pohodit vid rodu Paleologiv i ogolosiv u 1612 roci pro svij namir povernuti Konstantinopol ale jomu vdalosya lishe sprovokuvati povstannya na pivostrovi Mani yake trivalo do 1619 roku Div takozhSpadshina Shidnoyi Rimskoyi imperiyiDzherelaFrederic J Baumgartner 2003 Behind Locked Doors A History of the Papal Elections Palgrave Macmillan ISBN 0 312 29463 8 Roger Crowley 2009 Constantinople The Last Great Siege 1453 Faber amp Faber pp 13 ISBN 978 0 571 25079 0 John Julius Norwich 1995 Byzantium The Decline and Fall New York Alfred A Knopf p 446 ISBN 0 679 41650 1