Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Костянтин Львович Ернст нар 6 лютого 1961 Москва радянський і російський медіаменеджер пропагандист продюсер сценарист т

Ернст Костянтин Львович

Ернст Костянтин Львович

Костянтин Львович Ернст (нар. 6 лютого 1961, Москва) — радянський і російський медіаменеджер, пропагандист, продюсер, сценарист, телеведучий. Генеральний директор «Першого каналу» Росії (з 6 жовтня 1999 року).

Ернст Костянтин Львович
image
Народився 6 лютого 1961(1961-02-06) (63 роки)
Москва, СРСР
Країна image Росія
Діяльність кінопродюсер, сценарист, телеведучий, телепродюсер, телережисер
Галузь виробник[d], кінопродюсер, режисер, сценарист, телеведучий, телепродюсер[d] і Перший канал
Alma mater d і Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва
Науковий ступінь кандидат біологічних наук (1986)
Знання мов російська
Заклад Перший канал
Членство Список Навального
Батько d
Автограф image
Нагороди
IMDb ID 0259712
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ернст.

Біографія

Ранні роки, освіта, робота в науці

Батько — радянський біолог Лев Ернст, віце-президент Російської академії сільськогосподарських наук (РАСГН), займався генетикою, біотехнологією, селекцією сільськогосподарських тварин, а також питаннями клонування. Мати — фінансовий працівник Світлана Нілівна Голевінова.

Дитинство і юні роки Ернст провів у Ленінграді, де його батько був призначений керівником нового наукового центру. Він закінчив середню школу № 35 на Василівському острові. У 1983 році закінчив зооінженерний факультет Московської сільськогосподарської академії імені К. А. Тімірязєва. У дитинстві Костя захоплювався живописом, зокрема, творчістю радянського художника-авангардиста Олександра Лабаса.

Отримавши освіту, Ернст працював у НДІ, де також був секретарем комсомольської організації, в 25 років захистив кандидатську дисертацію на тему «Динаміка дозрівання месенджер-РНК при дозріванні ооцитів ссавців in vitro» і отримав пропозицію престижного дворічного стажування в Кембриджському університеті. До цього моменту Ернст вже думав про закінчення академічної кар'єри, щоб реалізувати дитячу мрію про роботу в кінематографі, тому він подав заяву про відставку і незабаром повернувся в Москву. Новим місцем роботи Ернста стало творче виробниче об'єднання «Відеофільм», першою великою роботою — документальна кінострічка «Радіо тиші», присвячена прем'єрі першого студійного альбому Бориса Гребенщикова Radio Silence.

«Взгляд», 1988—1989

В інтерв'ю журналу «Афіша» в рамках проекту «Історія російських медіа 1989—2011» Ернст розповідав, що в 1988 році познайомився з Олександром Любимовим на дружній зустрічі, на якій той і запропонував йому спробувати себе в телепрограмі «Взгляд» (укр. Погляд), яку випускала головна редакція Для дітей і молоді Центрального Телебачення Держтелерадіо СРСР. У «Взгляді» Ернст пропрацював близько двох років, виступаючи інтерв'юером, сценаристом і режисером.

У книзі «„Погляд“ — бітли перебудови» його колега Євген Додола розповідав, що можливість спробувати себе в якості режисера Ернст отримав, домовившись з «Відеофільмом» про надання устаткування для монтажу і відеокамер Betacam SP для відрядження (на той момент найсучасніших: в телецентрі «Останкіно» таке обладнання було доступно тільки співробітникам програми «Час»). Це переконало керівництво «Взгляду» дати молодому співробітникові шанс, який той виправдав.

Крім того, в 1989 році Ернст зняв короткометражний ігровий фільм Homo Duplex і музичний відеокліп на пісню «Аеробіка» з альбому «Шостий лісничий» групи «Аліса», прем'єра якого відбулася в ефірі «Взгляду».

«Матадор», 1990—1998

У 1989 році заступник головного редактора молодіжної редакції Центрального Телебачення і керівник «Взгляду» Анатолій Лисенко запропонував Ернсту почати працювати над власною передачею. Перший випуск «Матадора» вийшов в ефір у січні 1991 року — це була передача, присвячена культурі, значущим подіям і творчим людям. Темами випусків ставали Венеціанський кінофестиваль, зйомки фільму «Апокаліпсис сьогодні», життя і творчість кутюр'є Пако Рабана, творця рекламних кампаній Benetton Олівьєро Тоскані , шансоньє Сержа Генсбура, кіноактриси Мерилін Монро, режисерів Жана-Люка Годара, Віма Вендерса і Райнера Вернера Фассбіндера.

Ернст поєднував ролі сценариста, ведучого, режисера і продюсера, експериментував з подачею матеріалу і іноді перевтілювався в героїв випуску.

«Матадор» виходив з 1991 по 1995 рік, спершу на Першій програмі Центрального телебачення, потім на 1-му каналі «Останкіно» та каналі ОРТ. З 1990 по 1992 рік передачу випускала створена колишніми співробітниками «Погляду» телекомпанія «BID» (Взгляд і другие), після — продюсерський центр «Майстер TV», заснований Ернстом спільно з Леонідом Парфьоновим та Ігорем Угольніковим. Останній телевізійний випуск передачі був присвячений Венеціанського карнавалу, зйомки проходили у Венеції 1 березня 1995 року. Увечері після зйомок групі повідомили по телефону, що в Москві був убитий колишній співробітник «Погляду», співзасновник «ВИDа» і генеральний директор ОРТ Владислав Лістьєв. В ефір венеціанський випуск «Матадора» потрапив в травні 1995-го.

Після закриття передачі Ернст перезапустив «Матадор» у форматі глянцевого журналу про культуру і мистецтво, над яким разом з ним працювали Ілля Осколков-Ценципер, Олександр Роднянський і Геннадій Йозефавічус. Журнал виходив з 1995 року по грудень 1998 року, всього було випущено близько 25 номерів. Згодом видання часто характеризували як приклад інтелектуального, богемного і некомерційного «глянцю».

Генеральний продюсер ОРТ, 1995—2001

У книзі «Влад Листьев. Поле чудес в стране дураков» Євген Додолєв зазначав, що в 90-ті роки Ернст був єдиною людиною, до якого Лістьєв прислухався у професійних питаннях. Сам Ернст розповідав, що напередодні приватизації ОРТ на прохання Лістьєва готував концепцію нового телеканалу і що Лістьєв пропонував йому посаду заступника генерального директора — але Ернст все ще розраховував піти з телебачення в кіно і відповів відмовою. Після приватизації телеканалу Лістьєв і Ернст разом з Андрієм Разбашем і Кирилом Ігнатьєвим (який став згодом заступником генерального директора) займалися мережею і творчими проектами ОРТ. Зборами акціонерів 25 січня 1995 року Лістьєв був призначений першим генеральним директором ОРТ.

Через трохи більше місяця, ввечері 1 березня, Лістьєв був убитий в під'їзді власного будинку. Кандидатура нового генерального директора викликала розбіжності серед акціонерів, оскільки, згідно із статутом, потрібен консенсус усіх власників міноритарних пакетів (49 % телеканалу належало приватним особам, 51 % знаходився у власності держави). Один з основних міноритаріїв каналу Борис Березовський запропонував посаду гендиректора Ернсту, з яким його познайомив Валентин Юмашев, але телеведучий відповів відмовою — в інтерв'ю, присвяченому 20-річчю з дня смерті Лістьєва, Ернст пояснив, що тієї весни планував почати зйомки власного фільму на Мосфільмі. Однак через кілька місяців він змінив рішення і погодився зайняти тільки що створену в штаті керівництва ОРТ посаду генерального продюсера, а згодом пояснив свій вибір падінням якості телепродукції при новому керівництві, в яке увійшли люди, що раніше не мали відношення до телевиробництва.

Очоливши продюсерську раду в червні 1995 року, Ернст отримав можливість визначати програмну політику ОРТ і почав реорганізацію, яка торкнулася як сітки мовлення, так і відносин телеканалу з постачальниками телевізійних програм. Зокрема, ОРТ відмовився від продовження укладених раніше домовленостей про пакетне придбання телепрограм у Асоціації незалежних телевиробників, встановив власну цінову політику і заснував дочірню телевиробничу компанію. Введений Ернстом підхід до формування сітки мовлення почав враховувати аудиторію, яку ОРТ планував переманювати у інших каналів в конкретний час доби. Ернст також залучив на посаду продюсера по кінопрограмам колишнього наукового співробітника Державного центрального музею кіно та Інституту мистецтвознавства, що читав лекції з киноведению у Вдіку, Нью-Йоркському університеті та на Вищих курсах сценаристів і режисерів Анатолія Максимова, з яким співпрацював у «Матадорі». Разом з Максимовим він розробив для ОРТ концепцію кінопоказу.

Вже на посаді генерального продюсера, в 1995 і 1996 роках Ернст виступив продюсером серії соціальних рекламних відеороликів «Російський проект», знятих Денисом Євстигнєєвим[⇨]. У 1995—1997 роках разом з Леонідом Парфьоновим Ернст придумав формат новорічного музичного телефільму «Старі пісні про головне» та виступив сценаристом і співпродюсером циклу цих телевізійних шоу. Згодом новорічні шоу з рімейками популярних пісень радянської естради стали для ОРТ традиційним форматом новорічного ефіру. У 1996 році Ернст став дійсним членом Академії російського телебачення і наступні два роки вів церемонії вручення заснованої академією телевізійної премії «ТЕФІ». Сам він вперше став лауреатом премії в 1998 році за продюсерську роботу над третьою частиною «Старих пісень про головне».

Генеральний директор ОРТ і «Першого каналу», з 1999 року

Після відставки Ігоря Шабдурасулова, очолював ОРТ з жовтня 1998 року, 3 вересня 1999 року Ернст став тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора телекомпанії, зберігши посаду генерального продюсера. За рекомендацією Шабдурасулова, пропозиції Президента Російської Федерації Бориса Єльцина і при підтримці Березовського збори акціонерів телекомпанії 6 жовтня 1999 року призначили Ернста новим генеральним директором ОРТ. Він продовжував суміщати обов'язки генерального директора і генерального продюсера до липня 2001 року, коли новим генеральним продюсером ОРТ став Олександр Файфман.

На момент призначення Ернста генеральним директором, Березовський фактично контролював інформаційну політику телеканалу через Дирекцію інформаційних програм, яку влітку очолила лояльна йому Тетяна Кошкарьова. Після початку серйозних розбіжностей між Березовським і новим президентом Російської Федерації Володимиром Путіним, бізнесмен був позбавлений важелів впливу на тележурналістів і продав свій пакет акцій Роману Абрамовичу, і незабаром канал покинули всі близькі Березовському менеджери. У свідченнях, даних у Високому суді Лондона в рамках обговорення позову Березовського до Абрамовича в 2011 році, колишній глава Адміністрації президента Олександр Волошин стверджував, що метою тиску на Березовського в 2000 році було звільнення генерального директора каналу від його неформального впливу. За словами Волошина, після цього «Ернст сам все розставив по своїх місцях».

image
Костянтин Ернст показує Володимиру Путіну апаратну Першого каналу, 2011 рік

За ініціативою Ернста 29 липня 2002 року річні збори акціонерів ОРТ проголосувала за повернення телеканалу історичної назви «Перший канал». Ернст мотивував зміну назви невідповідністю правового статусу каналу поняттю суспільного телебачення. Право на торговельну марку ОРТ збереглося за ВАТ «Перший канал», Ернст розглядав можливість зробити її майданчиком для відпрацювання нових проектів і участі в конкурсах на мовлення на дециметрових хвилях.

У 2002 році «Перший канал» запустив власну службу вимірювання телеаудиторії, що використовує телефонні опитування для збору інформації про телеперегляди — на 2013 рік вона проводила близько 11 тисяч інтерв'ю в день, збираючи інформацію про перегляди 29 телеканалів в Москві і Московській області.

Інше

Протягом багатьох років Ернст займає пост голови журі Вищої ліги КВН — однієї з популярних передач «Першого каналу».

Навесні 2016 року було прийнято рішення РНБО, згідно з яким Ернсту та 16 інших журналістам, редакторам та керівникам ЗМІ було заборонено в'їзд на територію України.

У грудні 2022 року проти Ернста та низки інших росіян за підтримку війни проти України було введено персональні санкції у Новій Зеландії.

Громадська діяльність

image
Костянтин Ернст, генеральний директор ВГТРК Олег Добродєєв на нараді з питань розвитку вітчизняного кінематографа 2013 рік
Церемонії відкриття та закриття XXII Олімпійських Зимових ігор

У 2014 році Ернст виступив креативним продюсером і автором сценаріїв церемоній відкриття і закриття зимових Олімпійських ігор в Сочі. В інтерв'ю він розповідав, що в 2011 році разом з художником-постановником Георгієм Ципіним і режисером-постановником Андрієм Болтенко надіслав сценарій на конкурс, оголошений оргкомітетом «Сочі 2014», а журі обрало їх сценарій з числа запропонованих. За словами продюсера Андрія Насоновського, якого Ернст запросив на посаду генерального директора спеціально створеного Агентства з проведення церемоній, Ернст взяв на себе повне керівництво робочим процесом і всі супутні ризики. Під його началом над виставою працювали 12 тисяч осіб з різних країн. Спеціально для церемонії відкриття були внесені зміни в проект олімпійського стадіону Фішт: над відкритим полем був зведений купол, на перекриттях якого монтувалися конструкції для підйому людей і об'єктів у повітря.

Внесок Ернста у підготовку церемоній був відзначений державою і творчою спільнотою. У березні 2014 року президент Росії Володимир Путін вручив Ернсту орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня. У вересні журнал GQ присвоїв йому звання «Людини року» і «Продюсер року», а проект «Сноб» вручив премію «Зроблено в Росії — 2014». Сама церемонія була удостоєна гран-прі національної премії «Подія року», російської загальнонаціональної телевізійної премії «Тефі», чотирьох номінацій на «Еммі» і однієї нагороди за світлове оформлення. У квітні 2015 року стало відомо, що оргкомітет XXIII зимових Олімпійських ігор у Пхенчані запросив Ернста на роль консультанта в підготовці церемоній відкриття і закриття зимових Олімпійських ігор 2018 року.

Особисте життя

Костянтин Ернст ніколи не був офіційно одружений.

Його першим неформальним шлюбом стали відносини з театральним критиком Ганною Силюнас, дочкою Відаса Силюнаса, доктора наук та завідувача кафедрою зарубіжного театру школи-студії МХАТ.

З 1998 року по 2010 рік Ернст перебував у своєму другому неформальному шлюбі з російським підприємцем Ларисою Синельщиковою. Незважаючи на твердження деяких російських ЗМІ, що називають у своїх публікаціях Синельщикову не інакше, як «дружина Ернста», їхні стосунки ніколи не були офіційно зареєстровані як шлюб.

21 липня 2014 року російська версія журналу Tatler повідомила своїм читачам, що «Костянтин Ернст остаточно затвердив юну подругу в офіційній програмі своїх світських виходів», додавши, що Софія Павлівна Заїка (нар. 12 квітня 1988), «екс-співробітниця модного будинку Ulyana Sergeenko зі зрозумілою з готовністю змінила ненудні вечірки і сміливі фотосети на культурні раути і боязкі, ледве чутні судження з-за плеча телевізійного титану».

Про початок відносин між Заїкою і Ернстом в російських телевізійних колах стало відомо ще в середині 2013 року. До нього Софія Заїка зустрічалася з Федором Бумером, більш відомим, як Кто DJ. Раніше в числі її прихильників був також помічений фотограф Тимофій Колесніков.

31 жовтня 2016 року на «Першому каналі» почався прем'єрний показ телесеріалу «Таємнича пристрасть», в якому Софія Заїка зіграла роль Марі Ежен (Марини Владі).

22 липня 2017 року ряд російських ЗМІ повідомив про те, що Костянтин Ернст одружився з Софією Заїкою, проте документальних підтверджень офіційної реєстрації цього шлюбу немає.

Діти

У Костянтина Ернста 3 дочки — Олександра народилася в 1994 році в цивільному шлюбі з Ганною Силюнас, нині проживає в Нью-Йорку, США, а також 2 дочки від Софії Заїки, Еріка і Кіра, які народилися в 2016 і 2017 роках..

Критика

  • Ряд російських ЗМІ у своїх публікаціях стверджують, що Костянтин Ернст «відноситься до каналу як до своєї вотчини», при цьому «Ернст ніколи не говорить про гроші відкрито і прямо, але кожному, хто приходить до нього зі своїм проектом, стає зрозуміло: ділитися „пирогом“ доведеться», а «перше питання, яке він ставить, коли розглядає можливість запуску того чи іншого проекту на каналі — що він буде з цього мати».
  • 10 лютого 2016 року оглядач «Нової газети» Слава Тарощина у своїй статті, присвяченій 55-річчю Костянтина Ернста, з іронією звернула увагу на те, що «до нього в Останкіно не прибув особисто Володимир Путін, як це сталося п'ять років тому», а «Катя Андрєєва не зачитувала стерильним голосом привітань від президента через їх відсутність», завершивши її словами «у 50-річного Ернста був в особистому загашнику десяток першокласних проектів на чолі з хітом „Прожекторперісхілтон“, а у 55-річного Ернста є хіба що балансуючий на грані Ургант».
  • У вересні 2017 року ведучий телеканалу «Росія-1» Володимир Соловйов заявив в інтерв'ю, що жарт Івана Урганта про те, що «солов'їний послід» — це хороша назва для шоу на каналі «Росія»", який прозвучав в ефірі «Першого каналу», був не спонтанним, а спланованим, і пролунав з схвалення саме Костянтина Ернста. «Наїзд був по телевізору! При цьому на Москву-то я свою відповідь не поставив. А Ваня вийшов по всім „орбітам“. Видно, хтось боляче переживає відхід ряду ведучих з Першого каналу на телеканал „Росія“. Тут Ургант — засіб», — аргументував свою позицію Соловйов, додавши, що «зазвичай на телебаченні так не роблять» і що «це оголошення війни».
  • У вересні 2017 року директор по контенту російського оператора цифрового телебачення «Триколор ТБ» Михайло Горячев заявив, що в даний час дистрибуцією контенту як і раніше називається ситуація, коли Костянтин Ернст «вливає в абонентів те, що вважає за потрібне» через телеканали, і висловив припущення, що в майбутньому подібна дистрибуція контенту буде здійснюватися безпосередньо, а не через посередника.

Санкції

Костянтин Ернст — генеральний директор «Першого каналу Росія» — однієї з найбільших російських медіакомпаній, яка вже багато років використовується російською владою з метою пропаганди. На цій посаді він відповідає за організацію та розповсюдження антиукраїнської пропаганди. Він також є одним із провідних бізнесменів, зайнятих у секторах економіки, які забезпечують суттєве джерело доходу уряду Росії, який несе відповідальність за анексію Криму та дестабілізацію України.

25 лютого 2023 року доданий до санкційного списку Євросоюзу.

6 березня 2022 року до санкційного списку Канади.

28 лютого 2022 року доданий до санкційного списку Швейцарії.

19 жовтня 2022 року доданий до санкційного списку України.

Нагороди та звання

Державні

image
Дмитро Медведєв нагороджує Ернста орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня. 21 лютого 2011 року
image
Володимир Путін нагороджує Ернста орденом «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня. 24 березня 2014 року
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (27 листопада 2006 року) — за великий внесок у розвиток російського телерадіомовлення та багаторічну плідну діяльність
  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (9 грудня 2009 року) — за активну участь у підготовці та проведенні конкурсу естрадної пісні «Євробачення-2009» в Москві
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (7 лютого 2011 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного телебачення і багаторічну плідну діяльність
  • Почесна грамота Уряду Російської Федерації (4 лютого 2012 року) — за заслуги в розвитку вітчизняного телебачення та плідну творчу діяльність
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (24 березня 2014 року) — за великий внесок в організацію підготовки та проведення XXII Олімпійських і XI Паралімпійських зимових ігор 2014 року в Сочі та забезпечення успішного виступу збірних команд Росії
  • Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» (17 квітня 2016 року) — за високий професіоналізм та об'єктивність у висвітленні військової операції в Сирійській Арабській Республіці
  • Премія Уряду Російської Федерації в галузі ЗМІ (13 грудня 2017 року) — за організацію трансляції військово-морського параду в Санкт-Петербурзі, приуроченого до Дня військово-морського флоту
  • Подяка президента Російської Федерації (23 квітня 2008) — за інформаційне забезпечення та активну громадську діяльність щодо розвитку громадянського суспільства в Російській Федерації.
  • Орден Дружби (25 грудня 2008 року) — за «об'єктивне» висвітлення подій у період війни проти Грузії в серпні 2008 року"
  • Орден Достик 2 ступеня (Казахстан)
  • Подяка президента Російської Федерації (30 травня 2018 року) — за активну участь в суспільно-політичному житті російського суспільства

Професійні

  • Нагорода фестивалю «Кинопресса-92» в номінації «Найкраща книга, публікація, теле — чи радіопередача про кіно» (13 січня 1993 року) — за передачу «Матадор»
  • Премія «ТЕФІ» в номінації «Краща продюсерська робота» (24 травня 1998 року) — за музичний фільм «Старі пісні про головне-3»
  • «Приз преси» Першого відкритого російського конкурсу реклами за видатний приклад соціальної реклами останніх років" і приз журналу «Реклама» (1999 рік) — за ролики серії «Російський проект»
  • Премія ТЕФІ" в номінації «Краща продюсерська робота» (2000 рік) — за телесеріал «Убивча сила»
  • Премія «ТЕФІ» в номінації «Продюсер фільму/серіалу» (20 вересня 2010 року) — за телесеріал «Школа»
  • «Медаль честі» на телеринку в Каннах (9 квітня 2014 року) — за роботу сценариста церемоній відкриття і закриття Олімпійських ігор в Сочі, успішні проекти «Першого каналу», за продюсерську діяльність з виробництва теле — і кінофільмів, роботу з виробництва російських версій міжнародних форматів телепрограм
  • Премія «ТЕФІ» в номінації «За особистий внесок у розвиток російського телебачення» (2014)

Інші

  • Національна премія «Дарін» Російської Академії бізнесу та підприємництва (2001 рік)
  • Премія «Людина року» журналу GQ у номінації «Відкриття року» (спільно з Анатолієм Максимовим) — за продюсерську роботу над фільмом «Нічний дозор»
  • Орден «В ім'я Росії» та нагороднийої кортик (14 травня 2006 року)
  • Антипремія «Абзац» в номінації «Почесна безграмота» з формулюванням (16 березня 2007 року) — як фізичне втілення найбільшої рейтингової частки телебачення, що оглупляє просту людину, відриває його від книги і читання, від будь-якого вияву культури
  • Премія журналу GQ у номінаціях «Людина року» і «Продюсер року» (2009 рік) — за повернення «Першого каналу» освіченої і забезпеченої аудиторії і за участь у проведенні конкурсу «Євробачення» в Москві
  • Премія журналу GQ у номінаціях «Людина року» і «Продюсер року» (2014 рік) — за церемонію відкриття і закриття Олімпійських ігор в Сочі

Фільмографія

Продюсер

Сценарист

  • Іронія долі. Продовження (2007)
  • Старі пісні про головне 3 (ТБ) (1998)
  • Старі пісні про головне 2 (ТБ) (1997)
  • Старі пісні про головне (ТБ) (1996)

Примітки

  1. . Первый канал. 3 вересня 1999. Архів оригіналу за 7 грудня 2019.
  2. . Сельскохозяйственная электронная библиотека знаний. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  3. . РИА Новости. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 12 жовтня 2017.
  4. . Вести.ру. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 12 жовтня 2017.
  5. . 26 липня 2018. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 27 серпня 2018.
  6. Чернов В.  // Огонёк : журнал. — 2001. — № 14 (4689). — Число 15 (04).
  7. Борис Барабанов (5 березня 2014). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  8. Федор Раззаков. {{{Заголовок}}}. — М. : Эксмо, 2009. — 528 с. — .
  9. Александр Кондуков (9 квітня 2013). . Rolling Stone. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  10. Евгений Додолев. {{{Заголовок}}}. — М. : Зелёная лампа, 2012. — 352 с. — .
  11. . Собеседник.ru. 9 лютого 2010. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  12. Андрей Васянин (22 жовтня 2009). . Российская газета. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2016.
  13. . Наше радио. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  14. Юрий Богомолов (22 серпня 2014). . . Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 20 жовтня 2016.
  15. . Коммерсантъ. 2 грудня 1997. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  16. Наталия Ростова. . Время Горбачёва. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  17. Наталия Ростова. . Время Горбачева. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  18. Дарья Шамина (6 лютого 2010). . Spletnik. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  19. Евгений Додолев (9 травня 2016). . Московский комсомолец. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  20. . Эхо Москвы. 24 липня 2004. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  21. . Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  22. Максим Сухагузов (1 квітня 2015). . . Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 20 жовтня 2016.
  23. . Be-in.ru. 21 листопада 2006. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  24. Юрий Сапрыкин. . Открытый университет. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  25. Наталия Ростова (28 лютого 2011). . . Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  26. Мария Кувшинова (29 липня 2009). . Большой город. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  27. Анна Качкаева (4 серпня 2002). . Радио «Свобода». Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  28. . Современная русская литература с Вячеславом Курицыным. 3 листопада 1999. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2016.
  29. . . 29 грудня 2008. Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 20 жовтня 2016.
  30. . . 21 грудня 2008. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  31. Ира Коган (22 січня 2009). . . Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  32. Александр Шабуров (25 грудня 2008). . . Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 20 жовтня 2016.
  33. Надежда Стрелец (Сырых) (31 березня 2011). . Fashion Time. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  34. Марина Смовж (15 листопада 2006). Вне расписания. Как гендир ИД «Афиша» Илья Осколков-Ценципер ищет интересную работу. Индустрия рекламы. Процитовано 20 жовтня 2016.[недоступне посилання з Июль 2019]
  35. Евгений Додолев. {{{Заголовок}}}. — М. : Рипол Классик, 2014. — С. 288. — .
  36. Елена Ванина (5 лютого 2016). . . Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  37. Бородина, Арина (4 квітня 2005). . Коммерсантъ-Власть, № 13 (616). с. 32. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017. {{}}: Cite використовує застарілий параметр |subscription= ()
  38. . Коммерсантъ. 30 січня 1996. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  39. Роман Супер (2 березня 2015). . Meduza. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  40. Joshua Yaffa (5 лютого 2014). . The New Yorker. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 20 жовтня 2016.
  41. . Коммерсантъ. 8 серпня 1995. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 7 липня 2016.
  42. Наталья Осипова (23 вересня 1995). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  43. Дмитрий Королев (24 вересня 2010). . Filmz.ru. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  44. . Телепередачи СССР. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  45. Наталья Осипова (27 грудня 1995). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  46. Юрате Гураускайте (18 грудня 1996). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  47. Виктория Арутюнова (24 грудня 1997). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  48. . В мире музыки. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  49. Александр Плющев (6 січня 2016). . Deutsche Welle. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 7 липня 2016.
  50. . . 28 липня 2013. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2016.
  51. Павел Сигалов (11 лютого 1997). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  52. Илья Нагибин (24 травня 1997). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  53. Антон Чаркин (9 червня 1998). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  54. Наталия Ростова (5 листопада 2009). . . Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
  55. . Полит.ру. 3 вересня 1999. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  56. Виктория Арутюнова (7 жовтня 1999). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  57. Федор Раззаков. {{{Заголовок}}}. — М. : Эксмо, 2009. — С. 164. — .
  58. . Комсомольская правда. 6 липня 2001. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 20 вересня 2016.
  59. Георгий Неяскин (14 листопада 2011). . . Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  60. Павел Бандаков (14 листопада 2011). . BBC. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 20 вересня 2016.
  61. . Роль государства в новой системе СМИ — ОРТ: история создания и использования // {{{Заголовок}}}. — М. : Издательство МГУ, 1999. — 270 с. — .
  62. . Коммерсантъ. 29 липня 2002. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 7 грудня 2019.
  63. Арина Бородина (30 липня 2002). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
  64. Иван Челнок (29 липня 2002). . Газета.ru. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2016.
  65. . Медианяня. 7 листопада 2013. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  66. . ТАСС. 6 лютого 2016. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 31 жовтня 2016.
  67. . Human Rights Watch. 1 червня 2016. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 7 липня 2016.
  68. Нова Зеландія ввела санкції проти 23 росіян: хто потрапив під обмеження. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 грудня 2022.
  69. Елена Афанасьева (9 лютого 2014). . Эхо Москвы. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  70. Анастасия Новикова (9 лютого 2014). . Комсомольская правда. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  71. Наталья Лучанинова (1 квітня 2015). . Buro 24/7. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  72. Мария Фроляк (28 лютого 2014). . . Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  73. Даниил Трабун (2014-02). . . Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  74. Дмитрий Смирнов (24 березня 2014). . Комсомольская правда. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  75. Роман Супер, Ким Белов (16 вересня 2014). . GQ. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 20 жовтня 2016.
  76. . . 25 вересня 2014. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  77. . ВДНХ. 17 грудня 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  78. . Федеральное агентство новостей. 10 квітня 2015. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2016.
  79. . Tatler. 3 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 14 жовтня 2017.
  80. . Школа-студия МХАТ. 16 жовтня 2002. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 14 жовтня 2017.
  81. . Сплетник. 29 серпня 2009. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  82. . Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  83. . Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  84. . Tatler. 21 липня 2014. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  85. . Афиша Daily. 26 лютого 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 9 жовтня 2017.
  86. . Grazia. 4 липня 2016. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 9 жовтня 2017.
  87. . Первый канал. 31 жовтня 2016. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  88. . Woman.ru. 21 жовтня 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 16 червня 2016.
  89. . InStyle. 21 липня 2016. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  90. . Cosmopolitan. 4 вересня 2015. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 9 жовтня 2017.
  91. . УтроNews. 4 вересня 2017. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  92. Слава Тарощина (10 лютого 2016). . Новая Газета. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  93. . Газета.ру. 13 вересня 2017. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  94. . Комсомольская Правда. 12 вересня 2017. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  95. . Триколор ТВ. Архів оригіналу за 29 січня 2018.
  96. . Бюллетень кинопрокатчика. 22 вересня 2017. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  97. ЕРНСТ Костянтин Львович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 14 березня 2023.
  98. Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 14 березня 2023.
  99. Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (16 березня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 6: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 14 березня 2023.
  100. SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 14 березня 2023.
  101. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  102. . Kremlin.ru. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 21 червня 2016.
  103. . Kremlin.ru. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 21 червня 2016.
  104. . Kremlin.ru. 7 лютого 2011. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 21 червня 2016.
  105. . . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 червня 2016.
  106. . ТАСС. 23 березня 2014. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 21 червня 2016.
  107. . ТАСС. 17 квітня 2016. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  108. . Российская газета. 25 грудня 2017. Архів оригіналу за 7 грудня 2019.
  109. . Электронный фонд правовой и нормативно-технической документации. 23 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 7 грудня 2019.
  110. Наталья Козырева (11 вересня 2014). . Политическое образование. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  111. . Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  112. . Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 7 грудня 2019.
  113. . Коммерсантъ. 14 січня 1993. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 12 травня 2016.
  114. . Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 12 травня 2016.
  115. . . 28 листопада 2000. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  116. . Первый канал. 21 вересня 2010. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2019.
  117. . Газета.Ru. 9 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  118. . Первый канал. 21 вересня 2010. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 7 грудня 2019.
  119. Евгения Милова (26 вересня 2005). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 16 червня 2016.
  120. Мария Олькина (15 травня 2006). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  121. . Газета.Ru. 16 березня 2007. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 30 червня 2016.
  122. . FashionTime. 16 вересня 2010. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 30 червня 2016.
  123. . GQ. 6 вересня 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  124. . GQ. 18 вересня 2013. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 30 червня 2016.
  125. . Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 31 жовтня 2016.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kostyantin Lvovich Ernst nar 6 lyutogo 1961 Moskva radyanskij i rosijskij mediamenedzher propagandist prodyuser scenarist televeduchij Generalnij direktor Pershogo kanalu Rosiyi z 6 zhovtnya 1999 roku Ernst Kostyantin LvovichNarodivsya 6 lyutogo 1961 1961 02 06 63 roki Moskva SRSRKrayina RosiyaDiyalnist kinoprodyuser scenarist televeduchij teleprodyuser telerezhiserGaluz virobnik d kinoprodyuser rezhiser scenarist televeduchij teleprodyuser d i Pershij kanalAlma mater d i Moskovska silskogospodarska akademiya imeni K A TimiryazyevaNaukovij stupin kandidat biologichnih nauk 1986 Znannya mov rosijskaZaklad Pershij kanalChlenstvo Spisok NavalnogoBatko dAvtografNagorodi TEFI d dIMDb ID 0259712Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Ernst BiografiyaRanni roki osvita robota v nauci Batko radyanskij biolog Lev Ernst vice prezident Rosijskoyi akademiyi silskogospodarskih nauk RASGN zajmavsya genetikoyu biotehnologiyeyu selekciyeyu silskogospodarskih tvarin a takozh pitannyami klonuvannya Mati finansovij pracivnik Svitlana Nilivna Golevinova Ditinstvo i yuni roki Ernst proviv u Leningradi de jogo batko buv priznachenij kerivnikom novogo naukovogo centru Vin zakinchiv serednyu shkolu 35 na Vasilivskomu ostrovi U 1983 roci zakinchiv zooinzhenernij fakultet Moskovskoyi silskogospodarskoyi akademiyi imeni K A Timiryazyeva U ditinstvi Kostya zahoplyuvavsya zhivopisom zokrema tvorchistyu radyanskogo hudozhnika avangardista Oleksandra Labasa Otrimavshi osvitu Ernst pracyuvav u NDI de takozh buv sekretarem komsomolskoyi organizaciyi v 25 rokiv zahistiv kandidatsku disertaciyu na temu Dinamika dozrivannya mesendzher RNK pri dozrivanni oocitiv ssavciv in vitro i otrimav propoziciyu prestizhnogo dvorichnogo stazhuvannya v Kembridzhskomu universiteti Do cogo momentu Ernst vzhe dumav pro zakinchennya akademichnoyi kar yeri shob realizuvati dityachu mriyu pro robotu v kinematografi tomu vin podav zayavu pro vidstavku i nezabarom povernuvsya v Moskvu Novim miscem roboti Ernsta stalo tvorche virobniche ob yednannya Videofilm pershoyu velikoyu robotoyu dokumentalna kinostrichka Radio tishi prisvyachena prem yeri pershogo studijnogo albomu Borisa Grebenshikova Radio Silence Vzglyad 1988 1989 V interv yu zhurnalu Afisha v ramkah proektu Istoriya rosijskih media 1989 2011 Ernst rozpovidav sho v 1988 roci poznajomivsya z Oleksandrom Lyubimovim na druzhnij zustrichi na yakij toj i zaproponuvav jomu sprobuvati sebe v teleprogrami Vzglyad ukr Poglyad yaku vipuskala golovna redakciya Dlya ditej i molodi Centralnogo Telebachennya Derzhteleradio SRSR U Vzglyadi Ernst propracyuvav blizko dvoh rokiv vistupayuchi interv yuerom scenaristom i rezhiserom U knizi Poglyad bitli perebudovi jogo kolega Yevgen Dodola rozpovidav sho mozhlivist sprobuvati sebe v yakosti rezhisera Ernst otrimav domovivshis z Videofilmom pro nadannya ustatkuvannya dlya montazhu i videokamer Betacam SP dlya vidryadzhennya na toj moment najsuchasnishih v telecentri Ostankino take obladnannya bulo dostupno tilki spivrobitnikam programi Chas Ce perekonalo kerivnictvo Vzglyadu dati molodomu spivrobitnikovi shans yakij toj vipravdav Krim togo v 1989 roci Ernst znyav korotkometrazhnij igrovij film Homo Duplex i muzichnij videoklip na pisnyu Aerobika z albomu Shostij lisnichij grupi Alisa prem yera yakogo vidbulasya v efiri Vzglyadu Matador 1990 1998 U 1989 roci zastupnik golovnogo redaktora molodizhnoyi redakciyi Centralnogo Telebachennya i kerivnik Vzglyadu Anatolij Lisenko zaproponuvav Ernstu pochati pracyuvati nad vlasnoyu peredacheyu Pershij vipusk Matadora vijshov v efir u sichni 1991 roku ce bula peredacha prisvyachena kulturi znachushim podiyam i tvorchim lyudyam Temami vipuskiv stavali Venecianskij kinofestival zjomki filmu Apokalipsis sogodni zhittya i tvorchist kutyur ye Pako Rabana tvorcya reklamnih kampanij Benetton Olivyero Toskani shansonye Serzha Gensbura kinoaktrisi Merilin Monro rezhiseriv Zhana Lyuka Godara Vima Vendersa i Rajnera Vernera Fassbindera Ernst poyednuvav roli scenarista veduchogo rezhisera i prodyusera eksperimentuvav z podacheyu materialu i inodi perevtilyuvavsya v geroyiv vipusku Matador vihodiv z 1991 po 1995 rik spershu na Pershij programi Centralnogo telebachennya potim na 1 mu kanali Ostankino ta kanali ORT Z 1990 po 1992 rik peredachu vipuskala stvorena kolishnimi spivrobitnikami Poglyadu telekompaniya BID Vzglyad i drugie pislya prodyuserskij centr Majster TV zasnovanij Ernstom spilno z Leonidom Parfonovim ta Igorem Ugolnikovim Ostannij televizijnij vipusk peredachi buv prisvyachenij Venecianskogo karnavalu zjomki prohodili u Veneciyi 1 bereznya 1995 roku Uvecheri pislya zjomok grupi povidomili po telefonu sho v Moskvi buv ubitij kolishnij spivrobitnik Poglyadu spivzasnovnik VIDa i generalnij direktor ORT Vladislav Listyev V efir venecianskij vipusk Matadora potrapiv v travni 1995 go Pislya zakrittya peredachi Ernst perezapustiv Matador u formati glyancevogo zhurnalu pro kulturu i mistectvo nad yakim razom z nim pracyuvali Illya Oskolkov Cenciper Oleksandr Rodnyanskij i Gennadij Jozefavichus Zhurnal vihodiv z 1995 roku po gruden 1998 roku vsogo bulo vipusheno blizko 25 nomeriv Zgodom vidannya chasto harakterizuvali yak priklad intelektualnogo bogemnogo i nekomercijnogo glyancyu Generalnij prodyuser ORT 1995 2001 U knizi Vlad Listev Pole chudes v strane durakov Yevgen Dodolyev zaznachav sho v 90 ti roki Ernst buv yedinoyu lyudinoyu do yakogo Listyev prisluhavsya u profesijnih pitannyah Sam Ernst rozpovidav sho naperedodni privatizaciyi ORT na prohannya Listyeva gotuvav koncepciyu novogo telekanalu i sho Listyev proponuvav jomu posadu zastupnika generalnogo direktora ale Ernst vse she rozrahovuvav piti z telebachennya v kino i vidpoviv vidmovoyu Pislya privatizaciyi telekanalu Listyev i Ernst razom z Andriyem Razbashem i Kirilom Ignatyevim yakij stav zgodom zastupnikom generalnogo direktora zajmalisya merezheyu i tvorchimi proektami ORT Zborami akcioneriv 25 sichnya 1995 roku Listyev buv priznachenij pershim generalnim direktorom ORT Cherez trohi bilshe misyacya vvecheri 1 bereznya Listyev buv ubitij v pid yizdi vlasnogo budinku Kandidatura novogo generalnogo direktora viklikala rozbizhnosti sered akcioneriv oskilki zgidno iz statutom potriben konsensus usih vlasnikiv minoritarnih paketiv 49 telekanalu nalezhalo privatnim osobam 51 znahodivsya u vlasnosti derzhavi Odin z osnovnih minoritariyiv kanalu Boris Berezovskij zaproponuvav posadu gendirektora Ernstu z yakim jogo poznajomiv Valentin Yumashev ale televeduchij vidpoviv vidmovoyu v interv yu prisvyachenomu 20 richchyu z dnya smerti Listyeva Ernst poyasniv sho tiyeyi vesni planuvav pochati zjomki vlasnogo filmu na Mosfilmi Odnak cherez kilka misyaciv vin zminiv rishennya i pogodivsya zajnyati tilki sho stvorenu v shtati kerivnictva ORT posadu generalnogo prodyusera a zgodom poyasniv svij vibir padinnyam yakosti teleprodukciyi pri novomu kerivnictvi v yake uvijshli lyudi sho ranishe ne mali vidnoshennya do televirobnictva Ocholivshi prodyusersku radu v chervni 1995 roku Ernst otrimav mozhlivist viznachati programnu politiku ORT i pochav reorganizaciyu yaka torknulasya yak sitki movlennya tak i vidnosin telekanalu z postachalnikami televizijnih program Zokrema ORT vidmovivsya vid prodovzhennya ukladenih ranishe domovlenostej pro paketne pridbannya teleprogram u Asociaciyi nezalezhnih televirobnikiv vstanoviv vlasnu cinovu politiku i zasnuvav dochirnyu televirobnichu kompaniyu Vvedenij Ernstom pidhid do formuvannya sitki movlennya pochav vrahovuvati auditoriyu yaku ORT planuvav peremanyuvati u inshih kanaliv v konkretnij chas dobi Ernst takozh zaluchiv na posadu prodyusera po kinoprogramam kolishnogo naukovogo spivrobitnika Derzhavnogo centralnogo muzeyu kino ta Institutu mistectvoznavstva sho chitav lekciyi z kinovedeniyu u Vdiku Nyu Jorkskomu universiteti ta na Vishih kursah scenaristiv i rezhiseriv Anatoliya Maksimova z yakim spivpracyuvav u Matadori Razom z Maksimovim vin rozrobiv dlya ORT koncepciyu kinopokazu Vzhe na posadi generalnogo prodyusera v 1995 i 1996 rokah Ernst vistupiv prodyuserom seriyi socialnih reklamnih videorolikiv Rosijskij proekt znyatih Denisom Yevstignyeyevim U 1995 1997 rokah razom z Leonidom Parfonovim Ernst pridumav format novorichnogo muzichnogo telefilmu Stari pisni pro golovne ta vistupiv scenaristom i spivprodyuserom ciklu cih televizijnih shou Zgodom novorichni shou z rimejkami populyarnih pisen radyanskoyi estradi stali dlya ORT tradicijnim formatom novorichnogo efiru U 1996 roci Ernst stav dijsnim chlenom Akademiyi rosijskogo telebachennya i nastupni dva roki viv ceremoniyi vruchennya zasnovanoyi akademiyeyu televizijnoyi premiyi TEFI Sam vin vpershe stav laureatom premiyi v 1998 roci za prodyusersku robotu nad tretoyu chastinoyu Starih pisen pro golovne Generalnij direktor ORT i Pershogo kanalu z 1999 roku Pislya vidstavki Igorya Shabdurasulova ocholyuvav ORT z zhovtnya 1998 roku 3 veresnya 1999 roku Ernst stav timchasovo vikonuyuchim obov yazki generalnogo direktora telekompaniyi zberigshi posadu generalnogo prodyusera Za rekomendaciyeyu Shabdurasulova propoziciyi Prezidenta Rosijskoyi Federaciyi Borisa Yelcina i pri pidtrimci Berezovskogo zbori akcioneriv telekompaniyi 6 zhovtnya 1999 roku priznachili Ernsta novim generalnim direktorom ORT Vin prodovzhuvav sumishati obov yazki generalnogo direktora i generalnogo prodyusera do lipnya 2001 roku koli novim generalnim prodyuserom ORT stav Oleksandr Fajfman Na moment priznachennya Ernsta generalnim direktorom Berezovskij faktichno kontrolyuvav informacijnu politiku telekanalu cherez Direkciyu informacijnih program yaku vlitku ocholila loyalna jomu Tetyana Koshkarova Pislya pochatku serjoznih rozbizhnostej mizh Berezovskim i novim prezidentom Rosijskoyi Federaciyi Volodimirom Putinim biznesmen buv pozbavlenij vazheliv vplivu na telezhurnalistiv i prodav svij paket akcij Romanu Abramovichu i nezabarom kanal pokinuli vsi blizki Berezovskomu menedzheri U svidchennyah danih u Visokomu sudi Londona v ramkah obgovorennya pozovu Berezovskogo do Abramovicha v 2011 roci kolishnij glava Administraciyi prezidenta Oleksandr Voloshin stverdzhuvav sho metoyu tisku na Berezovskogo v 2000 roci bulo zvilnennya generalnogo direktora kanalu vid jogo neformalnogo vplivu Za slovami Voloshina pislya cogo Ernst sam vse rozstaviv po svoyih miscyah Kostyantin Ernst pokazuye Volodimiru Putinu aparatnu Pershogo kanalu 2011 rik Za iniciativoyu Ernsta 29 lipnya 2002 roku richni zbori akcioneriv ORT progolosuvala za povernennya telekanalu istorichnoyi nazvi Pershij kanal Ernst motivuvav zminu nazvi nevidpovidnistyu pravovogo statusu kanalu ponyattyu suspilnogo telebachennya Pravo na torgovelnu marku ORT zbereglosya za VAT Pershij kanal Ernst rozglyadav mozhlivist zrobiti yiyi majdanchikom dlya vidpracyuvannya novih proektiv i uchasti v konkursah na movlennya na decimetrovih hvilyah U 2002 roci Pershij kanal zapustiv vlasnu sluzhbu vimiryuvannya teleauditoriyi sho vikoristovuye telefonni opituvannya dlya zboru informaciyi pro telepereglyadi na 2013 rik vona provodila blizko 11 tisyach interv yu v den zbirayuchi informaciyu pro pereglyadi 29 telekanaliv v Moskvi i Moskovskij oblasti Inshe Protyagom bagatoh rokiv Ernst zajmaye post golovi zhuri Vishoyi ligi KVN odniyeyi z populyarnih peredach Pershogo kanalu Navesni 2016 roku bulo prijnyato rishennya RNBO zgidno z yakim Ernstu ta 16 inshih zhurnalistam redaktoram ta kerivnikam ZMI bulo zaboroneno v yizd na teritoriyu Ukrayini U grudni 2022 roku proti Ernsta ta nizki inshih rosiyan za pidtrimku vijni proti Ukrayini bulo vvedeno personalni sankciyi u Novij Zelandiyi Gromadska diyalnistKostyantin Ernst generalnij direktor VGTRK Oleg Dobrodyeyev na naradi z pitan rozvitku vitchiznyanogo kinematografa 2013 rik Ceremoniyi vidkrittya ta zakrittya XXII Olimpijskih Zimovih igor U 2014 roci Ernst vistupiv kreativnim prodyuserom i avtorom scenariyiv ceremonij vidkrittya i zakrittya zimovih Olimpijskih igor v Sochi V interv yu vin rozpovidav sho v 2011 roci razom z hudozhnikom postanovnikom Georgiyem Cipinim i rezhiserom postanovnikom Andriyem Boltenko nadislav scenarij na konkurs ogoloshenij orgkomitetom Sochi 2014 a zhuri obralo yih scenarij z chisla zaproponovanih Za slovami prodyusera Andriya Nasonovskogo yakogo Ernst zaprosiv na posadu generalnogo direktora specialno stvorenogo Agentstva z provedennya ceremonij Ernst vzyav na sebe povne kerivnictvo robochim procesom i vsi suputni riziki Pid jogo nachalom nad vistavoyu pracyuvali 12 tisyach osib z riznih krayin Specialno dlya ceremoniyi vidkrittya buli vneseni zmini v proekt olimpijskogo stadionu Fisht nad vidkritim polem buv zvedenij kupol na perekrittyah yakogo montuvalisya konstrukciyi dlya pidjomu lyudej i ob yektiv u povitrya Vnesok Ernsta u pidgotovku ceremonij buv vidznachenij derzhavoyu i tvorchoyu spilnotoyu U berezni 2014 roku prezident Rosiyi Volodimir Putin vruchiv Ernstu orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu II stupenya U veresni zhurnal GQ prisvoyiv jomu zvannya Lyudini roku i Prodyuser roku a proekt Snob vruchiv premiyu Zrobleno v Rosiyi 2014 Sama ceremoniya bula udostoyena gran pri nacionalnoyi premiyi Podiya roku rosijskoyi zagalnonacionalnoyi televizijnoyi premiyi Tefi chotiroh nominacij na Emmi i odniyeyi nagorodi za svitlove oformlennya U kvitni 2015 roku stalo vidomo sho orgkomitet XXIII zimovih Olimpijskih igor u Phenchani zaprosiv Ernsta na rol konsultanta v pidgotovci ceremonij vidkrittya i zakrittya zimovih Olimpijskih igor 2018 roku Osobiste zhittyaKostyantin Ernst nikoli ne buv oficijno odruzhenij Jogo pershim neformalnim shlyubom stali vidnosini z teatralnim kritikom Gannoyu Silyunas dochkoyu Vidasa Silyunasa doktora nauk ta zaviduvacha kafedroyu zarubizhnogo teatru shkoli studiyi MHAT Z 1998 roku po 2010 rik Ernst perebuvav u svoyemu drugomu neformalnomu shlyubi z rosijskim pidpriyemcem Larisoyu Sinelshikovoyu Nezvazhayuchi na tverdzhennya deyakih rosijskih ZMI sho nazivayut u svoyih publikaciyah Sinelshikovu ne inakshe yak druzhina Ernsta yihni stosunki nikoli ne buli oficijno zareyestrovani yak shlyub 21 lipnya 2014 roku rosijska versiya zhurnalu Tatler povidomila svoyim chitacham sho Kostyantin Ernst ostatochno zatverdiv yunu podrugu v oficijnij programi svoyih svitskih vihodiv dodavshi sho Sofiya Pavlivna Zayika nar 12 kvitnya 1988 eks spivrobitnicya modnogo budinku Ulyana Sergeenko zi zrozumiloyu z gotovnistyu zminila nenudni vechirki i smilivi fotoseti na kulturni rauti i boyazki ledve chutni sudzhennya z za plecha televizijnogo titanu Pro pochatok vidnosin mizh Zayikoyu i Ernstom v rosijskih televizijnih kolah stalo vidomo she v seredini 2013 roku Do nogo Sofiya Zayika zustrichalasya z Fedorom Bumerom bilsh vidomim yak Kto DJ Ranishe v chisli yiyi prihilnikiv buv takozh pomichenij fotograf Timofij Kolesnikov 31 zhovtnya 2016 roku na Pershomu kanali pochavsya prem yernij pokaz teleserialu Tayemnicha pristrast v yakomu Sofiya Zayika zigrala rol Mari Ezhen Marini Vladi 22 lipnya 2017 roku ryad rosijskih ZMI povidomiv pro te sho Kostyantin Ernst odruzhivsya z Sofiyeyu Zayikoyu prote dokumentalnih pidtverdzhen oficijnoyi reyestraciyi cogo shlyubu nemaye Diti U Kostyantina Ernsta 3 dochki Oleksandra narodilasya v 1994 roci v civilnomu shlyubi z Gannoyu Silyunas nini prozhivaye v Nyu Jorku SShA a takozh 2 dochki vid Sofiyi Zayiki Erika i Kira yaki narodilisya v 2016 i 2017 rokah KritikaRyad rosijskih ZMI u svoyih publikaciyah stverdzhuyut sho Kostyantin Ernst vidnositsya do kanalu yak do svoyeyi votchini pri comu Ernst nikoli ne govorit pro groshi vidkrito i pryamo ale kozhnomu hto prihodit do nogo zi svoyim proektom staye zrozumilo dilitisya pirogom dovedetsya a pershe pitannya yake vin stavit koli rozglyadaye mozhlivist zapusku togo chi inshogo proektu na kanali sho vin bude z cogo mati 10 lyutogo 2016 roku oglyadach Novoyi gazeti Slava Taroshina u svoyij statti prisvyachenij 55 richchyu Kostyantina Ernsta z ironiyeyu zvernula uvagu na te sho do nogo v Ostankino ne pribuv osobisto Volodimir Putin yak ce stalosya p yat rokiv tomu a Katya Andryeyeva ne zachituvala sterilnim golosom privitan vid prezidenta cherez yih vidsutnist zavershivshi yiyi slovami u 50 richnogo Ernsta buv v osobistomu zagashniku desyatok pershoklasnih proektiv na choli z hitom Prozhektorperishilton a u 55 richnogo Ernsta ye hiba sho balansuyuchij na grani Urgant U veresni 2017 roku veduchij telekanalu Rosiya 1 Volodimir Solovjov zayaviv v interv yu sho zhart Ivana Urganta pro te sho solov yinij poslid ce horosha nazva dlya shou na kanali Rosiya yakij prozvuchav v efiri Pershogo kanalu buv ne spontannim a splanovanim i prolunav z shvalennya same Kostyantina Ernsta Nayizd buv po televizoru Pri comu na Moskvu to ya svoyu vidpovid ne postaviv A Vanya vijshov po vsim orbitam Vidno htos bolyache perezhivaye vidhid ryadu veduchih z Pershogo kanalu na telekanal Rosiya Tut Urgant zasib argumentuvav svoyu poziciyu Solovjov dodavshi sho zazvichaj na telebachenni tak ne roblyat i sho ce ogoloshennya vijni U veresni 2017 roku direktor po kontentu rosijskogo operatora cifrovogo telebachennya Trikolor TB Mihajlo Goryachev zayaviv sho v danij chas distribuciyeyu kontentu yak i ranishe nazivayetsya situaciya koli Kostyantin Ernst vlivaye v abonentiv te sho vvazhaye za potribne cherez telekanali i visloviv pripushennya sho v majbutnomu podibna distribuciya kontentu bude zdijsnyuvatisya bezposeredno a ne cherez poserednika SankciyiKostyantin Ernst generalnij direktor Pershogo kanalu Rosiya odniyeyi z najbilshih rosijskih mediakompanij yaka vzhe bagato rokiv vikoristovuyetsya rosijskoyu vladoyu z metoyu propagandi Na cij posadi vin vidpovidaye za organizaciyu ta rozpovsyudzhennya antiukrayinskoyi propagandi Vin takozh ye odnim iz providnih biznesmeniv zajnyatih u sektorah ekonomiki yaki zabezpechuyut suttyeve dzherelo dohodu uryadu Rosiyi yakij nese vidpovidalnist za aneksiyu Krimu ta destabilizaciyu Ukrayini 25 lyutogo 2023 roku dodanij do sankcijnogo spisku Yevrosoyuzu 6 bereznya 2022 roku do sankcijnogo spisku Kanadi 28 lyutogo 2022 roku dodanij do sankcijnogo spisku Shvejcariyi 19 zhovtnya 2022 roku dodanij do sankcijnogo spisku Ukrayini Nagorodi ta zvannyaDerzhavni Dmitro Medvedyev nagorodzhuye Ernsta ordenom Za zaslugi pered Vitchiznoyu III stupenya 21 lyutogo 2011 roku Volodimir Putin nagorodzhuye Ernsta ordenom Za zaslugi pered Vitchiznoyu II stupenya 24 bereznya 2014 roku Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu IV stupenya 27 listopada 2006 roku za velikij vnesok u rozvitok rosijskogo teleradiomovlennya ta bagatorichnu plidnu diyalnist Pochesna gramota Prezidenta Rosijskoyi Federaciyi 9 grudnya 2009 roku za aktivnu uchast u pidgotovci ta provedenni konkursu estradnoyi pisni Yevrobachennya 2009 v Moskvi Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu III stupenya 7 lyutogo 2011 roku za velikij vnesok u rozvitok vitchiznyanogo telebachennya i bagatorichnu plidnu diyalnist Pochesna gramota Uryadu Rosijskoyi Federaciyi 4 lyutogo 2012 roku za zaslugi v rozvitku vitchiznyanogo telebachennya ta plidnu tvorchu diyalnist Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu II stupenya 24 bereznya 2014 roku za velikij vnesok v organizaciyu pidgotovki ta provedennya XXII Olimpijskih i XI Paralimpijskih zimovih igor 2014 roku v Sochi ta zabezpechennya uspishnogo vistupu zbirnih komand Rosiyi Medal Uchasniku vijskovoyi operaciyi v Siriyi 17 kvitnya 2016 roku za visokij profesionalizm ta ob yektivnist u visvitlenni vijskovoyi operaciyi v Sirijskij Arabskij Respublici Premiya Uryadu Rosijskoyi Federaciyi v galuzi ZMI 13 grudnya 2017 roku za organizaciyu translyaciyi vijskovo morskogo paradu v Sankt Peterburzi priurochenogo do Dnya vijskovo morskogo flotu Podyaka prezidenta Rosijskoyi Federaciyi 23 kvitnya 2008 za informacijne zabezpechennya ta aktivnu gromadsku diyalnist shodo rozvitku gromadyanskogo suspilstva v Rosijskij Federaciyi Orden Druzhbi 25 grudnya 2008 roku za ob yektivne visvitlennya podij u period vijni proti Gruziyi v serpni 2008 roku Orden Dostik 2 stupenya Kazahstan Podyaka prezidenta Rosijskoyi Federaciyi 30 travnya 2018 roku za aktivnu uchast v suspilno politichnomu zhitti rosijskogo suspilstva Profesijni Nagoroda festivalyu Kinopressa 92 v nominaciyi Najkrasha kniga publikaciya tele chi radioperedacha pro kino 13 sichnya 1993 roku za peredachu Matador Premiya TEFI v nominaciyi Krasha prodyuserska robota 24 travnya 1998 roku za muzichnij film Stari pisni pro golovne 3 Priz presi Pershogo vidkritogo rosijskogo konkursu reklami za vidatnij priklad socialnoyi reklami ostannih rokiv i priz zhurnalu Reklama 1999 rik za roliki seriyi Rosijskij proekt Premiya TEFI v nominaciyi Krasha prodyuserska robota 2000 rik za teleserial Ubivcha sila Premiya TEFI v nominaciyi Prodyuser filmu serialu 20 veresnya 2010 roku za teleserial Shkola Medal chesti na telerinku v Kannah 9 kvitnya 2014 roku za robotu scenarista ceremonij vidkrittya i zakrittya Olimpijskih igor v Sochi uspishni proekti Pershogo kanalu za prodyusersku diyalnist z virobnictva tele i kinofilmiv robotu z virobnictva rosijskih versij mizhnarodnih formativ teleprogram Premiya TEFI v nominaciyi Za osobistij vnesok u rozvitok rosijskogo telebachennya 2014 Inshi Nacionalna premiya Darin Rosijskoyi Akademiyi biznesu ta pidpriyemnictva 2001 rik Premiya Lyudina roku zhurnalu GQ u nominaciyi Vidkrittya roku spilno z Anatoliyem Maksimovim za prodyusersku robotu nad filmom Nichnij dozor Orden V im ya Rosiyi ta nagorodnijoyi kortik 14 travnya 2006 roku Antipremiya Abzac v nominaciyi Pochesna bezgramota z formulyuvannyam 16 bereznya 2007 roku yak fizichne vtilennya najbilshoyi rejtingovoyi chastki telebachennya sho ogluplyaye prostu lyudinu vidrivaye jogo vid knigi i chitannya vid bud yakogo viyavu kulturi Premiya zhurnalu GQ u nominaciyah Lyudina roku i Prodyuser roku 2009 rik za povernennya Pershogo kanalu osvichenoyi i zabezpechenoyi auditoriyi i za uchast u provedenni konkursu Yevrobachennya v Moskvi Premiya zhurnalu GQ u nominaciyah Lyudina roku i Prodyuser roku 2014 rik za ceremoniyu vidkrittya i zakrittya Olimpijskih igor v SochiFilmografiyaProdyuser Dovlatov 2018 serial 2018 serial 2017 serial 2017 Mata Hari serial 2017 Viking 2016 serial 2016 serial 2016 serial 2016 serial 2016 Sarana 2015 Metod serial 2015 serial 2015 serial 2015 serial 2014 roku Ku Kin dza dza 2013 Mosgaz serial 2012 serial 2012 serial 2011 Visockij Spasibi sho zhivij 2011 2011 2010 2010 serial 2010 serial 2010 serial 2010 Kraj 2010 TB 2010 serial 2010 Shkola 2010 Sproba Viri TB 2010 2009 teleprograma 2009 Pro Fedota strilcya udalogo molodcya 2008 2007 serial 2007 Ironiya doli Prodovzhennya 2007 Na shlyahu do sercya serial 2007 serial 2007 Tureckij gambit serial 2006 TB 2006 TB 2006 2006 Denna Varta 2006 serial 2005 Yesenin serial 2005 serial 2005 serial 2005 Brezhnyev TB 2005 serial 2005 Tureckij gambit 2005 2005 TB 2004 Diversant 2004 2004 Prikordonnij blyuz 2004 2004 serial 2002 2003 2003 Rosiyani v misti angeliv serial 2003 Azazel TB 2002 Specnaz 2002 2003 Fabrika zirok teleprograma 2002 2012 2002 TB 2002 2002 Parizkij antikvar mini serial 2001 P yatij kut serial 2001 Pidozra mini serial 2001 Vbivcha sila vsi sezoni 2000 2005 serial 2000 Osoblivosti nacionalnogo polyuvannya v zimovij period 2000 Kordon Tajgovij roman serial 2000 serial 2000 1999 1998 Blokpost 1998 TB 1998 TB 1997 Stari pisni pro golovne TB 1996 Scenarist Ironiya doli Prodovzhennya 2007 Stari pisni pro golovne 3 TB 1998 Stari pisni pro golovne 2 TB 1997 Stari pisni pro golovne TB 1996 Primitki Pervyj kanal 3 veresnya 1999 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Selskohozyajstvennaya elektronnaya biblioteka znanij Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 RIA Novosti Arhiv originalu za 17 listopada 2018 Procitovano 12 zhovtnya 2017 Vesti ru Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2017 Procitovano 12 zhovtnya 2017 26 lipnya 2018 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 27 serpnya 2018 Chernov V Ogonyok zhurnal 2001 14 4689 Chislo 15 04 Boris Barabanov 5 bereznya 2014 Kommersant Arhiv originalu za 30 chervnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Fedor Razzakov Zagolovok M Eksmo 2009 528 s ISBN 978 5 699 33296 0 Aleksandr Kondukov 9 kvitnya 2013 Rolling Stone Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Evgenij Dodolev Zagolovok M Zelyonaya lampa 2012 352 s ISBN 978 5 470 00172 6 Sobesednik ru 9 lyutogo 2010 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Andrej Vasyanin 22 zhovtnya 2009 Rossijskaya gazeta Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2017 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Nashe radio Arhiv originalu za 8 listopada 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Yurij Bogomolov 22 serpnya 2014 Arhiv originalu za 20 lipnya 2018 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Kommersant 2 grudnya 1997 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Nataliya Rostova Vremya Gorbachyova Arhiv originalu za 22 lipnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Nataliya Rostova Vremya Gorbacheva Arhiv originalu za 22 lipnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Darya Shamina 6 lyutogo 2010 Spletnik Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Evgenij Dodolev 9 travnya 2016 Moskovskij komsomolec Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Eho Moskvy 24 lipnya 2004 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Maksim Suhaguzov 1 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2022 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Be in ru 21 listopada 2006 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Yurij Saprykin Otkrytyj universitet Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Nataliya Rostova 28 lyutogo 2011 Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Mariya Kuvshinova 29 lipnya 2009 Bolshoj gorod Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Anna Kachkaeva 4 serpnya 2002 Radio Svoboda Arhiv originalu za 9 serpnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Sovremennaya russkaya literatura s Vyacheslavom Kuricynym 3 listopada 1999 Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2017 Procitovano 20 zhovtnya 2016 29 grudnya 2008 Arhiv originalu za 11 bereznya 2017 Procitovano 20 zhovtnya 2016 21 grudnya 2008 Arhiv originalu za 13 serpnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Ira Kogan 22 sichnya 2009 Arhiv originalu za 13 serpnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Aleksandr Shaburov 25 grudnya 2008 Arhiv originalu za 19 chervnya 2018 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Nadezhda Strelec Syryh 31 bereznya 2011 Fashion Time Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Marina Smovzh 15 listopada 2006 Vne raspisaniya Kak gendir ID Afisha Ilya Oskolkov Cenciper ishet interesnuyu rabotu Industriya reklamy Procitovano 20 zhovtnya 2016 nedostupne posilannya z Iyul 2019 Evgenij Dodolev Zagolovok M Ripol Klassik 2014 S 288 ISBN 978 5 386 05813 5 Elena Vanina 5 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 10 listopada 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Borodina Arina 4 kvitnya 2005 Kommersant Vlast 13 616 s 32 Arhiv originalu za 17 serpnya 2017 Procitovano 17 serpnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Cite vikoristovuye zastarilij parametr subscription dovidka Kommersant 30 sichnya 1996 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Roman Super 2 bereznya 2015 Meduza Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Joshua Yaffa 5 lyutogo 2014 The New Yorker Arhiv originalu za 2 sichnya 2018 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Kommersant 8 serpnya 1995 Arhiv originalu za 21 lyutogo 2022 Procitovano 7 lipnya 2016 Natalya Osipova 23 veresnya 1995 Kommersant Arhiv originalu za 22 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Dmitrij Korolev 24 veresnya 2010 Filmz ru Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Teleperedachi SSSR Arhiv originalu za 22 lipnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Natalya Osipova 27 grudnya 1995 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Yurate Gurauskajte 18 grudnya 1996 Kommersant Arhiv originalu za 14 kvitnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Viktoriya Arutyunova 24 grudnya 1997 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 V mire muzyki Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Aleksandr Plyushev 6 sichnya 2016 Deutsche Welle Arhiv originalu za 21 lyutogo 2022 Procitovano 7 lipnya 2016 28 lipnya 2013 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2017 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Pavel Sigalov 11 lyutogo 1997 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Ilya Nagibin 24 travnya 1997 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Anton Charkin 9 chervnya 1998 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Nataliya Rostova 5 listopada 2009 Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2016 Procitovano 7 lipnya 2016 Polit ru 3 veresnya 1999 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Viktoriya Arutyunova 7 zhovtnya 1999 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Fedor Razzakov Zagolovok M Eksmo 2009 S 164 ISBN 978 5 699 33297 7 Komsomolskaya pravda 6 lipnya 2001 Arhiv originalu za 30 zhovtnya 2019 Procitovano 20 veresnya 2016 Georgij Neyaskin 14 listopada 2011 Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2016 Procitovano 20 veresnya 2016 Pavel Bandakov 14 listopada 2011 BBC Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2017 Procitovano 20 veresnya 2016 Rol gosudarstva v novoj sisteme SMI ORT istoriya sozdaniya i ispolzovaniya Zagolovok M Izdatelstvo MGU 1999 270 s ISBN 5 211 04108 9 Kommersant 29 lipnya 2002 Arhiv originalu za 21 lyutogo 2022 Procitovano 7 grudnya 2019 Arina Borodina 30 lipnya 2002 Kommersant Arhiv originalu za 30 chervnya 2016 Procitovano 7 lipnya 2016 Ivan Chelnok 29 lipnya 2002 Gazeta ru Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 lipnya 2016 Medianyanya 7 listopada 2013 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 TASS 6 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 9 grudnya 2019 Procitovano 31 zhovtnya 2016 Human Rights Watch 1 chervnya 2016 Arhiv originalu za 12 bereznya 2017 Procitovano 7 lipnya 2016 Nova Zelandiya vvela sankciyi proti 23 rosiyan hto potrapiv pid obmezhennya RBK Ukraina ukr Procitovano 14 grudnya 2022 Elena Afanaseva 9 lyutogo 2014 Eho Moskvy Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Anastasiya Novikova 9 lyutogo 2014 Komsomolskaya pravda Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Natalya Luchaninova 1 kvitnya 2015 Buro 24 7 Arhiv originalu za 4 serpnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Mariya Frolyak 28 lyutogo 2014 Arhiv originalu za 13 serpnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Daniil Trabun 2014 02 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Dmitrij Smirnov 24 bereznya 2014 Komsomolskaya pravda Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Roman Super Kim Belov 16 veresnya 2014 GQ Arhiv originalu za 11 sichnya 2017 Procitovano 20 zhovtnya 2016 25 veresnya 2014 Arhiv originalu za 13 serpnya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2016 VDNH 17 grudnya 2014 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Federalnoe agentstvo novostej 10 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 20 zhovtnya 2016 Tatler 3 grudnya 2015 Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2017 Procitovano 14 zhovtnya 2017 Shkola studiya MHAT 16 zhovtnya 2002 Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2017 Procitovano 14 zhovtnya 2017 Spletnik 29 serpnya 2009 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Tatler 21 lipnya 2014 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2017 Procitovano 9 zhovtnya 2017 Afisha Daily 26 lyutogo 2014 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 9 zhovtnya 2017 Grazia 4 lipnya 2016 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 9 zhovtnya 2017 Pervyj kanal 31 zhovtnya 2016 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Woman ru 21 zhovtnya 2014 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 16 chervnya 2016 InStyle 21 lipnya 2016 Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2017 Procitovano 9 zhovtnya 2017 Cosmopolitan 4 veresnya 2015 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 9 zhovtnya 2017 UtroNews 4 veresnya 2017 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2017 Procitovano 11 zhovtnya 2017 Slava Taroshina 10 lyutogo 2016 Novaya Gazeta Arhiv originalu za 17 serpnya 2017 Procitovano 9 zhovtnya 2017 Gazeta ru 13 veresnya 2017 Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2017 Procitovano 11 zhovtnya 2017 Komsomolskaya Pravda 12 veresnya 2017 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2017 Procitovano 11 zhovtnya 2017 Trikolor TV Arhiv originalu za 29 sichnya 2018 Byulleten kinoprokatchika 22 veresnya 2017 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2017 Procitovano 11 zhovtnya 2017 ERNST Kostyantin Lvovich biografiya dosye aktivi Vijna i sankciyi sanctions nazk gov ua ukr Procitovano 14 bereznya 2023 Search results EUR Lex eur lex europa eu angl Procitovano 14 bereznya 2023 Government of Canada Public Works and Government Services Canada 16 bereznya 2022 Canada Gazette Part 2 Volume 156 Number 6 Regulations Amending the Special Economic Measures Russia Regulations gazette gc ca Procitovano 14 bereznya 2023 SECO Staatssekretariat fur Wirtschaft Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine www seco admin ch nim Procitovano 14 bereznya 2023 UKAZ PREZIDENTA UKRAYiNI 726 2022 Pro rishennya Radi nacionalnoyi bezpeki i oboroni Ukrayini vid 19 zhovtnya 2022 roku Pro zastosuvannya ta vnesennya zmin do personalnih specialnih ekonomichnih ta inshih obmezhuvalnih zahodiv sankcij Kremlin ru Arhiv originalu za 13 listopada 2020 Procitovano 21 chervnya 2016 Kremlin ru Arhiv originalu za 12 serpnya 2020 Procitovano 21 chervnya 2016 Kremlin ru 7 lyutogo 2011 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 21 chervnya 2016 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 21 chervnya 2016 TASS 23 bereznya 2014 Arhiv originalu za 10 grudnya 2019 Procitovano 21 chervnya 2016 TASS 17 kvitnya 2016 Arhiv originalu za 20 kvitnya 2016 Procitovano 8 travnya 2016 Rossijskaya gazeta 25 grudnya 2017 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Elektronnyj fond pravovoj i normativno tehnicheskoj dokumentacii 23 kvitnya 2008 Arhiv originalu za 19 bereznya 2018 Procitovano 7 grudnya 2019 Natalya Kozyreva 11 veresnya 2014 Politicheskoe obrazovanie Arhiv originalu za 16 serpnya 2016 Procitovano 30 chervnya 2016 Arhiv originalu za 1 chervnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Arhiv originalu za 12 serpnya 2020 Procitovano 7 grudnya 2019 Kommersant 14 sichnya 1993 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 12 travnya 2016 Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2013 Procitovano 12 travnya 2016 28 listopada 2000 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Pervyj kanal 21 veresnya 2010 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 7 grudnya 2019 Gazeta Ru 9 kvitnya 2014 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Pervyj kanal 21 veresnya 2010 Arhiv originalu za 15 serpnya 2016 Procitovano 7 grudnya 2019 Evgeniya Milova 26 veresnya 2005 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 16 chervnya 2016 Mariya Olkina 15 travnya 2006 Kommersant Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2019 Gazeta Ru 16 bereznya 2007 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 30 chervnya 2016 FashionTime 16 veresnya 2010 Arhiv originalu za 7 grudnya 2019 Procitovano 30 chervnya 2016 GQ 6 veresnya 2013 Arhiv originalu za 16 serpnya 2016 Procitovano 30 chervnya 2016 GQ 18 veresnya 2013 Arhiv originalu za 1 sichnya 2017 Procitovano 30 chervnya 2016 Arhiv originalu za 11 travnya 2012 Procitovano 31 zhovtnya 2016

Дата публікації:
Топ