Музичний відеокліп короткий кіно або відеофрагмент відеокліп що супроводжує музичну композицію Як правило існує в кіно а

Музичний відеокліп — короткий кіно- або відеофрагмент (відеокліп), що супроводжує музичну композицію. Як правило, існує в кіно- або відеоформаті, але бувають і анімаційні музичні кліпи, при виробництві яких використовується анімація. Розрізняють постановочні, концертні, анімаційні кліпи. Кліп відображає стилістику музики, нерідко ілюструє пісню, іноді показує зовнішні дані артиста з найвигідніших ракурсів.

Відеокліп може містити візуально-сюжетну лінію подієвої історії пісні, сценарій на яку готується режисером-«кліпмейкером». Відеокліпи в основному знімаються для показу по ТБ або в мережі інтернет. Також кадри з кліпів часто супроводжують виконання пісні на концертах. Відео- або кінокліп може бути фрагментом повнометражного фільму.

Історія

Рання історія. Кінокліп.

Визначити «перший» кліп неможливо, так як відеозаписи під музику з'явилися відразу ж з винаходом звукового кіно в 1920-30-х роках. А ще до того знімалися короткометражні стрічки, спеціально синхронізовані для виконання під музику, наприклад, «Людина-оркестр» (1900) і «Меломан» (1903). Хоча більшість кліпів того періоду являють собою просто запис виступу артистів, окремі кліпи вже були виконані аналогічно до сучасних: використовувався монтаж, зйомка з декількох камер, доступні в той час спеціальні ефекти іноді навіть був присутній сюжет. Оскільки ці відео демонструвалися не по ТВ, а в кінотеатрах, то основним форматом була не кліп на одну пісню, а міні-фільм з декількох пісень. Першим кліпом в СРСР називають ролик на пісню «Пароплав» Леоніда Утьосова, знятий в 1939 році. Анімаційні музичні відео з'явилися в той же період. Студія Волта Діснея випустила цілу серію короткометражних мультфільмів «Silly Symphonies», цілком покладених на класичну музику.

Кліпи на телебаченні

З поширенням телебачення, кліпи стали важливою частиною просування артиста. У 1964 році на BBC почав виходити щотижневий хіт-парад Top of the Pops. Щоб не приїжджати щотижня на зйомки, багато груп записували яскраві, що запам'ятовуються відео, що збільшують їхні шанси на успіх у хіт-параді. The Beatles з роликами для Strawberry Fields Forever, Rain, Paperback Writer і Penny Lane були законодавцями мод в 1960-ті.. Кліпи для Top of the Pops знімали The Kinks (Dead End Sreet, 1966), Девід Боуї (Space Oddity, 1969), Small Faces та інші групи і виконавці 1960-х. У 1970-і до них приєдналися Queen, Black Sabbath. Шведська група ABBA після перемоги на конкурсі Євробачення почала активно знімати відеокліпи для просування своїх альбомів і синглів по всьому світу. З шаленого успіху кліпу гурту Queen на пісню «Bohemian Rhapsody» (1975), багато відраховують початок розквіту музичних відео на ТБ. З тих пір кліпи стали постійним атрибутом рок- і поп-виконавців.

Канал MTV відкрився в 1981 році, і незабаром культура відеокліпів зробила великий крок вперед. Перш шанувальники могли побачити своїх кумирів в основному на концертах і фотографіях. Тепер же для виконавців поп-музики стало так само важливо знімати якісні та оригінальні відеокліпи, як і виступати наживо. Настала ера дорогих, якісних кліпів зі складною режисурою і великою масовкою. Наприклад, деякі кліпи Майкла Джексона (Remember the Time, Black or White, Thriller) коштували по 1-2 мільйони доларів і в них знімалися голлівудські зірки на зразок Едді Мерфі. Все частіше в кліпах застосовуються спецефекти з арсеналу кіно, такі як комп'ютерна графіка.

В епоху розквіту відеокліпів з'явився феномен «віртуальних груп» — музичних проектів, що не виступають наживо і доносять свою музику до глядача тільки в аудіозаписах і відеокліпах. При цьому виконавці могли навіть не з'являтися в кліпах або робити їх чисто анімаційними. Наприклад, віртуальна група Gorillaz прославилася своїми анімаційними кліпами, в яких з'являються вигадані персонажі — «члени групи». Електронний проект Crazy Frog існує виключно у вигляді кліпів.

Кліпи в інтернеті

Новим словом в історії відеокліпів стала поява інтернет-трансляції на таких сервісах, як YouTube, Vevo, Google Video тощо. Оскільки у них відсутній формат, який визначається редакцією, споживачеві стали доступні кліпи будь-яких виконавців — популярних, андеграундних і навіть початківців любителів. Такі виконавці, як Джастін Бібер, Остін Махон, Loituma, добилися популярності саме завдяки кліпами в Інтернеті. Крім того, завдяки широко поширеним програмами відеомонтажу (Windows Movie Maker, Pinnacle Studio тощо), зараз практично будь-яка людина може монтувати музичні кліпи і публікувати їх в інтернеті.

Ліричне відео

Ліричне відео — це музичне відео, у яких текст пісні є основним елементом відеоряду. Ліричні відео стали популярні в 2010-х, коли виконавцям стало відносно легко поширювати відео через такі сайти, як YouTube. Багато з них навіть не мають зображення виконавців, а являють собою просто фон зі словами пісні поверх нього, що з'являються одночасно з виконанням їх у пісні. Таким чином, їх досить просто створювати, і часто вони виступають в якості доповнення до більш традиційного музичного відео. Незважаючи на те, що ця ідея стала популярною в 2010-х роках, вона використовувалася набагато раніше. У відеокліпі на пісню R.E.M. «Fall on Me» текст пісні перемежовується абстрактними відеокадри. У 1987 році Прінс випустив кліп на свою пісню «Sign „☮“ The Times». У відеоролику пульсуючі під музику слова пісні накладаються на абстрактні геометричні фігури. У 1990 році Джордж Майкл випустив «Praying for Time» у вигляді ліричного відео. Він відмовився створювати традиційний музичний кліп, тому його лейбл випустив простий кліп, в якому текст пісні відображався на чорному тлі. «Closer» гурту The Chainsmokers — ліричне відео, яке набрало найбільше переглядів на YouTube.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2013.
Rocking around the clock: music television, postmodernism, and consumer culture by E. Ann Kaplan. , 9780416333701

The form can be said to start with the Beatles 1967 promos for Strawberry Fields Forever and Penny Lane.
Johnny Rogan. The complete guide to the music of the Kinks. Omnibus Press, 1998. , 9780711963146
Money for Nothing: A History of the Music Video from the Beatles to the White Stripes
Dr. Richard Howells. Visual culture. Wiley-Blackwell, 2003 , 9780745624129
. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 9 липня 2021.
(укр.), архів оригіналу за 29 липня 2021, процитовано 9 липня 2021
Buckley, David (31 травня 2012). (англ.). Random House. ISBN . Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.

[1] . Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2013.

[2] Rocking around the clock: music television, postmodernism, and consumer culture by E. Ann Kaplan. , 9780416333701

The form can be said to start with the Beatles 1967 promos for Strawberry Fields Forever and Penny Lane.

[3] Johnny Rogan. The complete guide to the music of the Kinks. Omnibus Press, 1998. , 9780711963146

[4] Money for Nothing: A History of the Music Video from the Beatles to the White Stripes

[howells-5] Dr. Richard Howells. Visual culture. Wiley-Blackwell, 2003 , 9780745624129

[:0-6] . EW.com (англ.). Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 9 липня 2021.

[7] (укр.), архів оригіналу за 29 липня 2021, процитовано 9 липня 2021

[8] Buckley, David (31 травня 2012). (англ.). Random House. ISBN . Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.

[9] . NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.