Антигуа і Барбуда північноамериканська країна що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону Зага

Антигуа і Барбуда — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 443 км² (201-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 442 6 км² (Антигуа — 280 км²; Барбуда — 161 км²; Редонда — 1,6 км²), а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни вполовину менша за площу території міста Києва.

Географія Антигуа і Барбуди
Географічне положення Антигуа і Барбуди
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	17°03′ пн. ш. 61°48′ зх. д. / 17.050° пн. ш. 61.800° зх. д. / 17.050; -61.800
Територія
Площа	443 км² ^(201-ше)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	153 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Обама (402 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	рекреаційні ресурси
Стихійні лиха	тропічні циклони, посухи
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, знеліснення

Назва

Офіційна назва — Антигуа і Барбуда (англ. Antigua and Barbuda). Назва країни походить від назви двох найбільших її островів Антигуа і Барбуди. Христофор Колумб 1493 року назвав нововідкритий ним острів Антигуа на честь собору (Старий собор Діви Марії) в Севільї (Іспанія). Острів Барбуда (порт. Barbuda — борода) отримав свою назву від фігових дерев, довге листя яких нагадує бороду. Раніше Барбуду називали Дульчіне від ісп. dulce — солодкий.

Історія дослідження території

Географічне положення

Антигуа і Барбуда — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Малих Антильських островів. Антигуа і Барбуда на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 153 км.

Морські кордони країн Карибського регіону

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76).

Крайні пункти

Докладніше:

Час

Докладніше:

: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом).

Геологія

Докладніше:

Див. також:

Корисні копалини

Докладніше:

Надра Антигуа і Барбуди не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні.

Сейсмічність

Докладніше:

Вулканізм

Див. також:

Рельєф

Докладніше:

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Обама (402 м), колишній Боггі-Пік.

Рельєф Антигуа і Барбуди
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Карта острова Антигуа (англ.)
Карта острова Барбуда (англ.)

Маунт-Обама
Рельєф острова Барбуда
Відслонення поблизу автошляху

Узбережжя

Узбережжя острова Антигуа сильно порізане, великі зручні складні гавані, іноді перекриті піщаними косами. Узбережжя переважно скелясте з окремими закритими піщаними пляжами. На острові Барбуда велика зручна гавань на західному узбережжі.

Скелі на пляжі Тернера, острів Антигуа
Пляж Діккінсона, острів Антигуа
Гавань Джоллі-Гарбор на острові Антигуа
Південне узбережжя острова Антигуа
Скелясте узбережжя Редонди

Острови

Докладніше:

Острів Антигуа з космосу
Острів Барбуда з космосу
Острів Редонда
Редонда на обрії, за нею Монтсеррат. Вид з острова Невіс

Клімат

Докладніше:

Територія Антигуа і Барбуди лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи). У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони.

Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Антильських островів за Кеппеном
Ураган Ірма 2017 року над Барбудою

Антигуа і Барбуда є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Докладніше:

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,05 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1,3 км² зрошуваних земель. Через піщанисті та скелясті ґрунти, що поширені островами, постійних водотоків в країні обмаль.

Річки

Докладніше:

Через піщанисті та скелясті ґрунти, що поширені островами, постійних водотоків в країні обмаль. Це невеличкі потоки, що час від часу пересихають, і короткі ручаї: Айєрс-Крик, Кукс-Крик і Фітчес-Крик на острові Антигуа. Усі вони належать басейну Атлантичного океану.

Озера

Докладніше:

Ґрунтові води

Штучні посадки лісів допомагають зберігати цінних ресурс на острові — ґрунтові води.

Ґрунти

Докладніше:

Ґрунти островів кам'янисті та піщанисті. Центральна долина острова Антигуа родюча завдяки великим покладам вулканічного попелу.

Рослинність

Докладніше:

Рослинність островів представлена переважно скребом — заростями ксерофітних кущів та малорослих дерев. На узбережжях та в Центральній долині тропічна рослинність. Штучні насадження з акаціями, червоними деревами, і довели лісистість островів до 11 %.

Розведення плантацій цукрової тростини на островах, 1823 рік
Рослинність внутрішньої частини островів
Червоне дерево махагоні

Земельні ресурси Антигуа і Барбуди (оцінка 2011 року):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 20,5 %,
- орні землі — 9,1 %,
- багаторічні насадження — 2,3 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 9,1 %;
землі, зайняті лісами і чагарниками — 22,3 %;
інше — 57,2 %.

Див. також:

Тваринний світ

Докладніше:

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Неотропічної області. Антигуа і Барбуда є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
(CITES),
Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
Конвенції з міжнародного морського права,
про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
(MARPOL),
Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь,
.

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше:

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани й тропічні шторми (з липня по жовтень); періодичні посухи.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

обмежені ресурси природних джерел питної води;
слабкий менеджмент водозбору й водопостачання, зведення лісів заради розчищення земель під сільськогосподарські потреби тільки ускладнюють проблему, бо дощова вода довго не затримується в ґрунтах, а швидко стікає до океану.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Антигуа і Барбуди можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також:

Див. також

Північна Америка

Примітки

Antigua and Barbuda, Geography. Factbook.
Поспелов Е. М., 2005.
Котляков В. М., 2006.
Атлас світу, 2005.
Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Part VI : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
Антигуа і Барбуда // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .
Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
ФГАМ, 1964.
Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Атлас світу / голов. ред. ; зав. ред. ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
Антигуа і Барбуда // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — .
Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

(англ.) . The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — .
(англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN .

Російською

(рос.) Антигуа и Барбуда // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
(рос.) , , Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
(рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
(рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
(рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Букштынов А. Д., , Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
(рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
(рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
(рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
(рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — .
(рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
(рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., , Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
(рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — .
(рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
(рос.) Антигуа и Барбуда // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — .
(рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — .
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Антигуа і Барбуди

Вікісховище : Атлас Антигуа і Барбуди.
Карти Антигуа і Барбуди : ( )[англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
Antigua and Barbuda : ( )[англ.] : [арх. 15 червня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
Добірка публікацій про Антигуа і Барбуду : ( )[рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
European Digital Archive on the Soil Maps of the world : ( )[англ.] // (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Антигуа і Барбуди.

[FOOTNOTEAntigua_and_BarbudaGeography._Factbook-1] Antigua and Barbuda, Geography. Factbook.

[FOOTNOTEПоспелов_Е._М.2005-2] Поспелов Е. М., 2005.

[FOOTNOTEКотляков_В._М.2006-3] Котляков В. М., 2006.

[FOOTNOTEАтлас_світу2005-4] Атлас світу, 2005.

[unclos-5] Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

[unclos7-6] Part VI : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

[thetimenow-7] Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.

[ГЕС3-8] Антигуа і Барбуда // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .

[FOOTNOTEАтлас._Географія_материків_і_океанів2014-9] Атлас. Географія материків і океанів, 2014.

[FOOTNOTEФГАМ1964-10] ФГАМ, 1964.

[WMO-members-11] Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

[ramsar-12] Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.