Великий Потоп

Всесві́тній пото́п — широко відома серед багатьох народів розповідь про знищення першого світу та людства Богом через сорокаденний дощ, розлив рік чи то велику хвилю і затоплення всієї землі водою. Історія потопу відображена в історіях і легендах більшості культур світу. Найдетальніше в західній культурі описана в Біблії (книга Буття), також в індуїських Пуранах і у вавилонському Епосі про Гільгамеша.

Потоп, Густав Доре, 1866

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Потоп.

Шумер

Шумерський міф про потоп розповідає, як бог Енкі попереджає Зіусудру (ім'я значить «він бачив життя» в пояснення дару безсмертя, дарованого йому богами), царя Шуруппака, про боже рішення знищити людство в потопі. Частина історії, де пояснюється, чому боги вирішили знищити людство, нині втрачена — існує версія, що боги розлютилися на людей, бо ті забули, що ціль їхнього створення — поклоніння богам. Енкі навчає Зіусудру, як побудувати великий човен, — текст, що описує інструкції, втрачений також. Після семиденного потопу Зіусудра приносить необхідні жертвоприношення і звернення до Ану (бога неба) та Енліля (голові богів), і отримує вічне життя в (шумерський рай) від богів. Міф існує в єдиному варіанті, у фрагментарному Eridu Genesis, що датується XVII століттям до н. е.

У списку , родоводі правлячої династії, також є згадки про потоп. Список пояснює, що «царювання вперше встановилося в , і потім перейшло на Ларак, Бад-Тібір, Сіппар і Шаррупак. При розкопках в Іраку були знайдені ознаки потопу в Шаррупаку близько року до н. е., що сягнув майже міста Кіш, цар якого Етана, як вважається, заснував першу шумерську династію після потопу.

Біблія про потоп

Докладніше: Ноїв ковчег

Тварини збираються в Ноїв ковчег, , 1846.

Згідно з книгою Буття, після створення людини ^{Бут.1:26—31; Бут. 2:7-25}, через 1656 років, і вигнання з Едему (рай) через непослух Богу^{Бут.3:1—24} вбивство Авеля Каїном;^{Бут. 4:1-16} Коли люди почали множитись на землі і родились у них дочки, тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони гарні, і брали їх собі в жінки, яких хто вибрав. І сказав Господь: не вічно Духу моєму бути зневажаємим людьми, тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять літ. В той час були на землі велетні, особливо же з того часу, як сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, здавна славні люди.^{Бут. 6:1-4}) і земля наповнилася насильством.^Бут.6:13 Тому «пожалкував був Господь, що людину створив. І засмутився Він у серці Своїм».^Бут.6:6 Вирішив Господь: «Зітру з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до тварин, і гадів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх…».^Бут.6.7 Тільки Ной знайшов благодать в Господніх очах.^Бут.6:8

Бог звелів Ною побудувати ковчег, куди увійшли Ной, три його сини: Сим, Хам, Яфет та їхні дружини, а також тварини (чистих тварин по сім чоловічої та жіночої статі, нечистих — дві), птахів чистих (по сім), птахів нечистих (по два), умістивши їх у ковчег із достатніми запасами їжі. Все це Ной мав зробити за сім днів.

На 600-му році життя Ноя і 1656 років після створення Адама і Єви Бог послав потоп. 10-го дня 2-го місяця Ной увійшов у ковчег, 17-го числа — почав лити дощ «відкрилися джерела великої безодні і розчинилися небесні розтвори». Дощ тривав безперестанно протягом 40 днів. Земля була вкрита водою упродовж 150 днів. 17-го дня 7-го місяця ковчег зупинився на горі Арарат. 1-го дня 10-го місяця вода спала так, що стали видними верхівки гір. Вода зійшла 17-го дня 12-го місяця. Земля висохла цілковито, і Ной вийшов з ковчега 27-го дня 2-го місяця. Всього в ковчезі проведено 377 днів.^Бут.7-8

Після потопу Ной приніс у жертву чистих тварин, і Бог пообіцяв не знищувати світ потопом, навіть якщо нахил серця людини недобрий спочатку. Тепер сівба, жнива, холод, спека, літо, зима, день і ніч не повинні припинитися.^{Бут. 8:20-22; 9:1-17} І знаком, що потопу більше не буде Бог назвав веселку.^{Бут. 9:11-17}

Вавилон

Глиняна таблиця (11-та таблиця) Епоса Гільгамеша на аккадській мові

У вавилонському епосі про Гільгамеша, приблизно в кінці розділу «Він, хто бачив глибину» версії (11-та таблиця) є посилання на всесвітній потоп. Герой поеми Гільгамеш шукаючи безсмертя знаходить старця на ім'я (його ім'я є прямим перекладом з шумерського Зіусудра — див. нижче), що мешкає в Дільмуні. Дільмуном (англ. Dilmun) вважається сучасний Бахрейн, місце де давні люди вказували на місцезнаходження давнього Едему (раю). відповідає Ною в біблійній історії про потоп. Унапіштім розповідає Гільгамешу як Іє (шумерською Енкі) попередив його про Божий план знищити все живе через великий потоп (повінь) і навчив його побудувати судно в якому він міг спасти його сім'ю і друзів, його багатство і худобу. Після потопу боги шкодували про власний вчинок і зробили Унапіштіма безсмертним.

Стародавній Китай

Див. Юй Великий та ^[en].

Дослідження міфу

Критика

Критики теорії потопу заперечують існування великих об'ємів води, що вкрила б усі гори. Бо тоді кількість води повинна була б збільшитись більш, ніж в 3 рази, а потім зменшитись до початкового рівня. У той час як, наприклад, танення всіх льодовиків на планеті може збільшити рівень океану лише на 1,5 %.

Прихильники теорії потопу заперечують це тим, що до потопу не було високих гір.

Наукові пояснення

Див. також: Теорія Чорноморського потопу

Геологи відкидають можливість всесвітнього потопу, проте звертають увагу на масштабні повені річок, що можливо послуговували основою для історії про потоп. Наприкінці льодовикового періоду, 9000-8000 років до н. е., в результаті танення льодовиків багато річок вийшли з берегів.

(Теорія Раяна — Пітмана) змальовує катастрофічний потоп, що стався 5600 року до н. е. через відкриття Дарданел водами з Середземного моря, підняття рівня вод у Чорному морі й затоплення причорноморських низовин (особливо північне узбережжя).

Також згадуються можливі великі цунамі. Відома грецька історія про , що зруйнував Тіру, скоріш за все була зумовлена великим цунамі, що сталося в — роках до н. е..

Висувається також теорія про гігантський астероїд або астероїди, що впали в Індійський океан в районі острова Мадагаскар близько року до н. е., спричинили величезне цунамі та випарували велику масу води в нижню атмосферу, що й спричинило величезні дощі по всій планеті Земля. Ця теорія знаходить все більше доказів: знайдені сліди гігантських цунамі на острові Мадагаскар та метеоритний кратер на дні Індійського океану. Прогнозовані наслідки падіння великого метеориту в Індійський океан доволі точно відтворюють картину описану у низці міфів різних народів світу.

Для всепланетного катаклізму з підняттям рівня води до найвищих вершин Гімалаїв достатньо води у Світовому океані, якщо її використати у колосальному припливі. Рушійною силою такого припливу може стати проходження повз планету значного астрономічного об'єкта. Припливний горб у такому разі може обійти усю планету, затоплюючи найвищі гірські вершини. Така подія може мати планетарні наслідки й бути фатальною для людства.

Релігійне сприйняття

Християни, ортодоксальні юдеї і мусульмани вірять у Всесвітній потоп як історичний факт. Велика кількість міфів про всесвітній потоп з незалежних джерел різних народів світу може вказувати як на єдину історичну подію, так і типове поширене явище, перебільшене в уяві тих, хто зміг пережити катаклізм. Деякі різниці в історіях про потоп пояснюються довільним переказом протягом поколінь без письмових записів.

В культурі

Подія всесвітнього потопу біблійної версії відображена в фільмі Ной (2014).

Примітки

1. Poebel A. Оповідь про Зіусудр (англ.). Philadelphia: University museum. с. 275. Процитовано 1914.
2. Керам К. Оповідь про Утнапіштим. Библиотека Максима Мошкова (рос.). Процитовано 1955.
3. Шумерська версія потопу, с. 12–15; https://books.google.ru/books?id=KR8J5WM04VsC&pg=PA13#v=onepage&q&f=false. — ISBN 978-0-8010-2292-0.
4. Вавилонська версія потопу; https://docs.zoho.com/sheet/published/y0e29c015509b9df941948f7a936fbf0105d2?mode=html [ 2021-04-17 у Wayback Machine.]
5. (англ.) Overview of Mesopotamian flood myths [ 10 травня 2008 у Wayback Machine.].
6. (рос.) Великовский И. — Столкновение миров. 1996. С. 443.
7. Noah (2014) - IMDb, процитовано 12 вересня 2022

Література

• Noah's Flood from a Jewish perspective at chabad.org [ 26 травня 2004 у Wayback Machine.]
• Parallels between versions of the Ancient Near East flood myths.
• Noah's Ark and the Ziusudra Epic [ 7 липня 2019 у Wayback Machine.] A local flood theory that combines six Ancient Near East flood myths.
• on Babylonian version of the flood myth
• Mark Isaak, «Flood stories from around the world» [ 17 липня 2005 у Wayback Machine.]
• Noah's Flood and the Gilgamesh Epic [ 8 липня 2005 у Wayback Machine.] A Creationist viewpoint on the origin of flood myths.
• «Biblical Evidence for the Universality of the Genesis Flood» by Richard M. Davidson [ 10 березня 2005 у Wayback Machine.]
• About the Ethical Unconscious and the Menominee Story of the Flood [ 21 серпня 2006 у Wayback Machine.]
• Collaboration for Biblical flood from history [ 18 червня 2006 у Wayback Machine.]
• Video- Startling Evidence [ 27 квітня 2006 у Wayback Machine.]
• Noah's Flood Q&A [ 23 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Overview of Mesopotamian flood myths
• Gaster, Theodor H. Myth, Legend, and Custom in the Old Testament, Harper & Row, New York, 1969. [1]
• Canada's Fist Nations — Native Creation Myths
• This story has all the hallmarks of a Christianized tradition, heavily influenced by knowledge of the Biblical story of Noah. It is unlikely to represent a genuine Hawaiian tradition.

Джерела

1. (англ.) Alan Dundes (editor), The Flood Myth, University of California Press, Berkeley, 1988. / 0520059735
2. (англ.) Lloyd R. Bailey Noah, the Person and the Story, University of South Carolina Press, 1989,
3. (англ.) Robert M. Best «Noah's Ark and the Ziusudra Epic», Enlil Press, 1999,
4. (англ.) John Greenway (editor), The Primitive Reader, Folkways, 1965
5. (англ.) G. Grey Polynesian Mythology, Illustrated edition, reprinted 1976. (Whitcombe and Tombs: Christchurch), 1956.
6. (англ.) A. W. Reed Treasury of Maori Folklore (A.H. & A.W. Reed: Wellington), 1963.
7. (англ.) Anaru Reedy (translator), Ngā Kōrero a Pita Kāpiti: The Teachings of Pita Kāpiti. Canterbury University Press: Christchurch, 1997.
8. (англ.) W. G. Lambert and A. R. Millard Atrahasis: The Babylonian Story of the Flood, Eisenbrauns, 1999, .

Посилання

• Потоп [ 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Легенда про всесвітній потоп / Біблійна легенда // Міфи та легенди світу українською мовою