Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сергі́й Микола́йович Ано́хін (19 березня (1 квітня) 1910 — 15 червня 1986) — радянський льотчик-випробувач, полковник (1947), Герой Радянського Союзу (1953), заслужений льотчик-випробувач СРСР (1959), лауреат Сталінської премії другого ступеня (1953). Заслужений льотчик-випробувач СРСР № 1. Командир групи кандидатів в космонавти за програмою «Союз» і місячною програмою.
| Сергій Миколайович Анохін | |
|---|---|
 | |
| Народження | 19 березня (1 квітня) 1910 Москва, Російська імперія[1] |
| Смерть | 15 квітня 1986[1](76 років) Москва, СРСР[1] рак шлунка |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Освіта | Вища льотно-планерна школа (1931) |
| Звання |  Полковник авіації |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
 Анохін Сергій Миколайович у Вікісховищі | |
Життєпис
Сергій Анохін народився 19 березня (1 квітня) 1910 в родині бухгалтера в Москві. Після закінчення у 1926 році семи класів середньої школи № 3 в Замоскворіччі, працював у Москві з травня 1928 робочим-шляховиком на Рязансько-Уральській залізниці. У 1928 році закінчив автомобільні курси і в січні 1929 — лютому 1932 працював водієм автобуса та контролером Басманного та Ординського автобусних парків.
Подавав заяву в Ленінградську військово-теоретичну школу ВПС, але не пройшов медичну комісію. У 1929 році почав літати на планері ІТ-4біс, побудованому в гуртку планеристів при клубі імені Кухмістерова. Навчався без відриву від роботи. В 1930 закінчив Московську планерну школу.
Початок льотної кар'єри
Після завершення навчання у планерній школі, продовжуючи роботу в автобусному парку, займався підготовкою планеристів. З червня 1931 року — курсант Вищу льотно-планерної школи Осоавіахіму в Коктебелі. Після закінчення, з листопада 1931 — командир загону в ВЛПШ Осоавіахіму.
1 вересня 1933 на змаганнях планеристів у Коктебелі вперше, використовуючи обігнув на планері Кара-Даг. 15 вересня того ж року встановив всесоюзний рекорд тривалості польоту на одномісному планері — здійснив на планері ПС-1 політ тривалістю 15 годин 47 хвилин. У травні 1934 року брав участь у першому буксировочном перельоті трьох планерів за літаком . Так званий «аеропоїзд» стартував з Москви 22 травня 1934 і з проміжними посадками досяг Коктебеля.
2 жовтня 1934 виконав експеримент по випробуванню планера Рот Фронт-1 з навмисним руйнуванням його в повітрі. 18 жовтня того ж року встановив всесоюзний рекорд тривалості польоту на планері Г-2 — 32 години 11 хвилин. У жовтні 1934 виконав експериментальний стрибок з парашутом з наднизькою висоти методом зриву на планері «П. П. Постишев» та встановив всесоюзний рекорд висоти польоту на планері (Г-2) — 2340 метрів. За заслуги у розвитку планеризму 1934 року Сергію Анохіну присвоєне звання «Майстер планерного спорту СРСР», в 1935 році він удостоєний Грамоти ЦВК СРСР.
В 1935 році закінчив Московську парашутну школу. З квітня 1935 по 1940 рік — льотчик-інструктор, інструктор-парашутист Турецького авіаційного товариства в Анкарі. З січня 1940 — командир ланки, з 31 березня — командир загону, а з 3 жовтня 1941 — командир планерної ескадрильї Центрального аероклубу ім. В. П. Чкалова в Тушино під Москвою. У листопаді 1941 року Анохіну присвоєне звання «Майстер парашутного спорту СРСР».
Військовий льотчик
20 листопада 1941 призваний на дійсну службу в РСЧА та призначений командиром планерної групи, з 22 грудня — командиром ланки льотно-випробувального загону повітряно-десантних військ Калінінського фронту. 28 грудня присвоєне військове звання старший лейтенант. Здійснив близько 200 бойових вильотів, в тому числі в тил ворога.
З квітня 1942 — командир загону Дослідного випробувального полігону, з листопада — командир ланки, а потім загону окремої випробувальної авіаескадрильї повітряно-десантних військ. Здійснював випробування десантної техніки на Дослідно-випробувальному полігоні ПДВ РСЧА у .
У ніч на 17 березня 1943 Сергієм Анохіним та льотчиком Жилютовим був виконаний єдиний за час Німецько-радянської війни зліт планера з партизанського аеродрому — на короткій смузі за літаком СБ був піднятий в повітря планер Г-11. За цей політ С. Анохін отримав свою першу нагороду — орден Червоного Прапора.
У червні 1943 за особистим розпорядженням члена Державного комітету оборони Георгія Маленкова був відряджений в Льотно-дослідницький інститут імені М. М. Громова для проведення випробувань літака «302», одного з перших винищувачів-перехоплювачів з РРД. З вересня 1943 переведений до Москви до дослідного льотного загону, що проводив випробування планера А-40, призначеного для десантування по повітрю легкого танка Т-60 методом буксирування за літаком (ідея «танк з приробленими крилами»).
З 14 жовтня 1943 — льотчик-випробувач ЛДІ імені Громова. У березні 1944 присвоєна кваліфікація «льотчик-випробувач 3-го класу», в липні 1945 року — «льотчик-випробувач 2-го класу».
15 травня 1944 виконав перший політ та потім провів випробування літака Як-7Б. В цей же час проводив льотні дослідження впливу на організм та працездатність льотчика в польоті — виконав ряд випробувальних польотів на висотному літаку-перехоплювачі Як-3ПД на висотах понад 13000 метрів в негерметичній герметичної кабіні.
Післявоєнна кар'єра
15 травня 1945, внаслідок руйнування літака при контрольних випробуваннях винищувача Як-3 на міцність, Анохін отримав важкі поранення та втратив ліве око. Однак, після посилених тренувань розробив глибинний зір (зорове сприйняття тривимірності простору) і уже в грудні 1945 повернувся до льотно-випробувальної роботи в ЛДІ.
У 1947–1948 роках спільно з С.Амет-Ханом і здійснював випробувальні польоти з метою вивчення аеродинамічних характеристик на швидкостях, близьких до швидкості звуку на літаючих лабораторіях ЛЛ-1 (з прямим крилом) і ЛЛ-2 (з крилом зворотньої стріловидності) конструкції Цибіна. пУ польотах на ЛЛ-2 була досягнута максимальна швидкість, у 0,87 М. Під час випробувань був отриманий великий експериментальний матеріал по вимірюванню аеродинамічних характеристик, розподілу тиску по крилу та оперенню на навколозвукових швидкостях, переміщенню стрибків ущільнення по крилу.
З 8 травня 1947 льотчик-випробувач 1-го класу, у 1949 присвоєне військове звання полковник.
З 1947 року прикомандирований до ДКБ імені Яковлєва. З листопада 1947 виконав перші польоти та провів випробування Як-25 та . У 1948 літав на , , . У 1949 році випробував УТІ, , та . 1950 року брав участь у випробуваннях літака І-320 (Р-2). 22 березня 1950 на літаку Анохіним була досягнута рекордна в СРСР швидкість біля землі — 1170 км/годину (М=0,98). У 1951-му Брав участь у випробуваннях Як-11У та Як-18У. Одночасно з роботою в ДКБ Яковлєва проводив випробування 2-го і 3-го екземплярів МіГ-15 (1948 р.), а також Су-11, Су-15 (1949). Влітку 1949 провів швидкісні руління Су-17Р, який мав стати першим радянським надзвуковим літаком.
У лютому 1951 був представлений до звання Героя Радянського Союзу, однак подання не було реалізоване.
У 1951 році взяв участь у випробуваннях системи «Бурлаки» — спеціальної системи для збільшення дальності польоту винищувачів супроводу стратегічних бомбардувальників (МіГ-15біс в польоті здійснював зчеплення зі спеціальним тросом, який випускав Ту-4, потім вимикав двигун та продовжував політ в безмоторному режимі). В 1951—1953 роках спільно з Амет-Ханом Султаном, і В. Г. Павловим здійснював випробування пілотованого прототипу «К» першої радянської авіаційної протикорабельної крилатої ракети КС-1 «Комета». За проведення цих випробувань Сергію Миколайовичу Анохіну 3 лютого 1953 було присвоєне звання Героя Радянського Союзу (медаль «Золота Зірка» № 10865). Він також був удостоєний Сталінської премії 2-го ступеня.
Одночасно Анохін керував планерною секцією Ради ДТСААФ, брав участь у Всесоюзних планерних змаганнях. За видатні досягнення в авіаційному спорті 20 червня 1950 йому присвоєне звання «Заслужений майстер спорту СРСР», 1951 року — звання «Суддя всесоюзної категорії з планеризму», а 1956 року — удостоєний диплому Поля Тіссандье Міжнародної федерації повітроплавання.
У 1953 році провів випробування літаків МіГ-21Ф на та МіГ-19 на динамічну стелю, в 1956 — Ту-104 та Як-26, у 1958 — Як-28. 1957 року спільно з провів випробування системи запуску літака МіГ-19 з наземної катапульти СМ-30. 1958 року — випробування Ту-104 на стійкість та керованість, 1959 року — випробування Ту-16 на зрив і звалювання.
17 лютого 1959 Анохину в числі перших десяти льотчиків присвоєно звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР» та вручений знак № 1.
У лютому 1959 на МіГ-15УТІ проводив польоти по визначенню можливості виведення літака з перевернутого штопора наосліп. У 1960 виконав кілька десятків польотів на Ту-104 — літаючій лабораторії, створеній для дослідження режиму невагомості.
Паралельно з випробуваннями літаків проводив випробування планерів А-13 (1958 рік), А-15 (перший виліт — 26.03.1960), «Амур» (1961 р.), брав участь у випробуваннях планера КАІ-17 (1962).
У серпні 1962 списаний з льотно-випробувальної роботи за станом здоров'я в транспортну авіацію. Після цього працював заступником начальника льотно-випробувального комплексу ЛДІ з методичних питань. У лютому 1964 вийшов у відставку, і в березні звільнився з ЛДІ імені Громова.
З 5 травня 1964 виконував обов'язки начальника методичного відділу в ДКБ-1 (нині НВО «Енергія»).
23 травня 1966 включений в групу кандидатів в космонавти за програмою «Союз», командир групи. Пройшов курс підготовки до космічних польотів, у серпні 1967 включений в групу кандидатів в космонавти за радянською програмою висадки на Місяць. В 1967—1968 роках проходив підготовку у складі групи. У вересні 1968 року припинив підготовку, але залишився командиром загону цивільних космонавтів. З жовтня 1973 — начальник відділу ЦКБЕМ, з березня 1974 — начальник сектору, з 27 листопада 1978 — заступник командира загону космонавтів-випробувачів, з березня 1982 — провідний інженер в ЦКБЕМ.
Останній раз піднявся в небо у 1983 році у віці 73 роки на мотодельтаплані на урочистостях, присвячених 60-річчю радянського планеризму в Коктебелі.
За час льотної діяльності освоїв близько 200 типів літаків та планерів, провів випробування 30 типів літаків, виконав 308 парашутних стрибків, з них 6 — вимушених.
Помер 15 квітня 1986 року в Москві від раку шлунка, похований на Новодівичому кладовищі.
Вшанування пам'яті
Ім'ям Сергія Миколайовича Анохіна названа вулиця в Жуковському, мала планета 4109 Анохін. У Москві на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #124607691 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Джерела та посилання
- Амирьянц Г. А. Лётчики-испытатели, Сергей Анохин со товарищи. — М. : Машиностроение, 2001. — 448 с. — . (рос.)
- Васин В. П., Симонов А. А. Испытатели ЛИИ. — Жуковский : Авиационный Печатный Двор, 2001. — С. 29. — . (рос.)
- Симонов А. А. Заслуженные испытатели СССР. — М. : Авиамир, 2009. — С. 23, 24. — . (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Sergij Anohin Sergi j Mikola jovich Ano hin 19 bereznya 1 kvitnya 1910 19100401 15 chervnya 1986 radyanskij lotchik viprobuvach polkovnik 1947 Geroj Radyanskogo Soyuzu 1953 zasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR 1959 laureat Stalinskoyi premiyi drugogo stupenya 1953 Zasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR 1 Komandir grupi kandidativ v kosmonavti za programoyu Soyuz i misyachnoyu programoyu Sergij Mikolajovich AnohinNarodzhennya19 bereznya 1 kvitnya 1910 Moskva Rosijska imperiya 1 Smert15 kvitnya 1986 1986 04 15 1 76 rokiv Moskva SRSR 1 rak shlunkaPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSROsvitaVisha lotno planerna shkola 1931 Zvannya Polkovnik aviaciyiVijni bitviDruga svitova vijnaAvtografNagorodiZasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR 17 lyutogo 1959 Anohin Sergij Mikolajovich u VikishovishiZhittyepisSergij Anohin narodivsya 19 bereznya 1 kvitnya 1910 19100401 v rodini buhgaltera v Moskvi Pislya zakinchennya u 1926 roci semi klasiv serednoyi shkoli 3 v Zamoskvorichchi pracyuvav u Moskvi z travnya 1928 robochim shlyahovikom na Ryazansko Uralskij zaliznici U 1928 roci zakinchiv avtomobilni kursi i v sichni 1929 lyutomu 1932 pracyuvav vodiyem avtobusa ta kontrolerom Basmannogo ta Ordinskogo avtobusnih parkiv Podavav zayavu v Leningradsku vijskovo teoretichnu shkolu VPS ale ne projshov medichnu komisiyu U 1929 roci pochav litati na planeri IT 4bis pobudovanomu v gurtku planeristiv pri klubi imeni Kuhmisterova Navchavsya bez vidrivu vid roboti V 1930 zakinchiv Moskovsku planernu shkolu Pochatok lotnoyi kar yeri Pislya zavershennya navchannya u planernij shkoli prodovzhuyuchi robotu v avtobusnomu parku zajmavsya pidgotovkoyu planeristiv Z chervnya 1931 roku kursant Vishu lotno planernoyi shkoli Osoaviahimu v Koktebeli Pislya zakinchennya z listopada 1931 komandir zagonu v VLPSh Osoaviahimu 1 veresnya 1933 na zmagannyah planeristiv u Koktebeli vpershe vikoristovuyuchi obignuv na planeri Kara Dag 15 veresnya togo zh roku vstanoviv vsesoyuznij rekord trivalosti polotu na odnomisnomu planeri zdijsniv na planeri PS 1 polit trivalistyu 15 godin 47 hvilin U travni 1934 roku brav uchast u pershomu buksirovochnom pereloti troh planeriv za litakom Tak zvanij aeropoyizd startuvav z Moskvi 22 travnya 1934 i z promizhnimi posadkami dosyag Koktebelya 2 zhovtnya 1934 vikonav eksperiment po viprobuvannyu planera Rot Front 1 z navmisnim rujnuvannyam jogo v povitri 18 zhovtnya togo zh roku vstanoviv vsesoyuznij rekord trivalosti polotu na planeri G 2 32 godini 11 hvilin U zhovtni 1934 vikonav eksperimentalnij stribok z parashutom z nadnizkoyu visoti metodom zrivu na planeri P P Postishev ta vstanoviv vsesoyuznij rekord visoti polotu na planeri G 2 2340 metriv Za zaslugi u rozvitku planerizmu 1934 roku Sergiyu Anohinu prisvoyene zvannya Majster planernogo sportu SRSR v 1935 roci vin udostoyenij Gramoti CVK SRSR V 1935 roci zakinchiv Moskovsku parashutnu shkolu Z kvitnya 1935 po 1940 rik lotchik instruktor instruktor parashutist Tureckogo aviacijnogo tovaristva v Ankari Z sichnya 1940 komandir lanki z 31 bereznya komandir zagonu a z 3 zhovtnya 1941 komandir planernoyi eskadrilyi Centralnogo aeroklubu im V P Chkalova v Tushino pid Moskvoyu U listopadi 1941 roku Anohinu prisvoyene zvannya Majster parashutnogo sportu SRSR Vijskovij lotchik 20 listopada 1941 prizvanij na dijsnu sluzhbu v RSChA ta priznachenij komandirom planernoyi grupi z 22 grudnya komandirom lanki lotno viprobuvalnogo zagonu povitryano desantnih vijsk Kalininskogo frontu 28 grudnya prisvoyene vijskove zvannya starshij lejtenant Zdijsniv blizko 200 bojovih vilotiv v tomu chisli v til voroga Z kvitnya 1942 komandir zagonu Doslidnogo viprobuvalnogo poligonu z listopada komandir lanki a potim zagonu okremoyi viprobuvalnoyi aviaeskadrilyi povitryano desantnih vijsk Zdijsnyuvav viprobuvannya desantnoyi tehniki na Doslidno viprobuvalnomu poligoni PDV RSChA u U nich na 17 bereznya 1943 Sergiyem Anohinim ta lotchikom Zhilyutovim buv vikonanij yedinij za chas Nimecko radyanskoyi vijni zlit planera z partizanskogo aerodromu na korotkij smuzi za litakom SB buv pidnyatij v povitrya planer G 11 Za cej polit S Anohin otrimav svoyu pershu nagorodu orden Chervonogo Prapora U chervni 1943 za osobistim rozporyadzhennyam chlena Derzhavnogo komitetu oboroni Georgiya Malenkova buv vidryadzhenij v Lotno doslidnickij institut imeni M M Gromova dlya provedennya viprobuvan litaka 302 odnogo z pershih vinishuvachiv perehoplyuvachiv z RRD Z veresnya 1943 perevedenij do Moskvi do doslidnogo lotnogo zagonu sho provodiv viprobuvannya planera A 40 priznachenogo dlya desantuvannya po povitryu legkogo tanka T 60 metodom buksiruvannya za litakom ideya tank z priroblenimi krilami Z 14 zhovtnya 1943 lotchik viprobuvach LDI imeni Gromova U berezni 1944 prisvoyena kvalifikaciya lotchik viprobuvach 3 go klasu v lipni 1945 roku lotchik viprobuvach 2 go klasu 15 travnya 1944 vikonav pershij polit ta potim proviv viprobuvannya litaka Yak 7B V cej zhe chas provodiv lotni doslidzhennya vplivu na organizm ta pracezdatnist lotchika v poloti vikonav ryad viprobuvalnih polotiv na visotnomu litaku perehoplyuvachi Yak 3PD na visotah ponad 13000 metriv v negermetichnij germetichnoyi kabini Pislyavoyenna kar yera 15 travnya 1945 vnaslidok rujnuvannya litaka pri kontrolnih viprobuvannyah vinishuvacha Yak 3 na micnist Anohin otrimav vazhki poranennya ta vtrativ live oko Odnak pislya posilenih trenuvan rozrobiv glibinnij zir zorove sprijnyattya trivimirnosti prostoru i uzhe v grudni 1945 povernuvsya do lotno viprobuvalnoyi roboti v LDI U 1947 1948 rokah spilno z S Amet Hanom i zdijsnyuvav viprobuvalni poloti z metoyu vivchennya aerodinamichnih harakteristik na shvidkostyah blizkih do shvidkosti zvuku na litayuchih laboratoriyah LL 1 z pryamim krilom i LL 2 z krilom zvorotnoyi strilovidnosti konstrukciyi Cibina pU polotah na LL 2 bula dosyagnuta maksimalna shvidkist u 0 87 M Pid chas viprobuvan buv otrimanij velikij eksperimentalnij material po vimiryuvannyu aerodinamichnih harakteristik rozpodilu tisku po krilu ta operennyu na navkolozvukovih shvidkostyah peremishennyu stribkiv ushilnennya po krilu Z 8 travnya 1947 lotchik viprobuvach 1 go klasu u 1949 prisvoyene vijskove zvannya polkovnik Z 1947 roku prikomandirovanij do DKB imeni Yakovlyeva Z listopada 1947 vikonav pershi poloti ta proviv viprobuvannya Yak 25 ta U 1948 litav na U 1949 roci viprobuvav UTI ta 1950 roku brav uchast u viprobuvannyah litaka I 320 R 2 22 bereznya 1950 na litaku Anohinim bula dosyagnuta rekordna v SRSR shvidkist bilya zemli 1170 km godinu M 0 98 U 1951 mu Brav uchast u viprobuvannyah Yak 11U ta Yak 18U Odnochasno z robotoyu v DKB Yakovlyeva provodiv viprobuvannya 2 go i 3 go ekzemplyariv MiG 15 1948 r a takozh Su 11 Su 15 1949 Vlitku 1949 proviv shvidkisni rulinnya Su 17R yakij mav stati pershim radyanskim nadzvukovim litakom U lyutomu 1951 buv predstavlenij do zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu odnak podannya ne bulo realizovane U 1951 roci vzyav uchast u viprobuvannyah sistemi Burlaki specialnoyi sistemi dlya zbilshennya dalnosti polotu vinishuvachiv suprovodu strategichnih bombarduvalnikiv MiG 15bis v poloti zdijsnyuvav zcheplennya zi specialnim trosom yakij vipuskav Tu 4 potim vimikav dvigun ta prodovzhuvav polit v bezmotornomu rezhimi V 1951 1953 rokah spilno z Amet Hanom Sultanom i V G Pavlovim zdijsnyuvav viprobuvannya pilotovanogo prototipu K pershoyi radyanskoyi aviacijnoyi protikorabelnoyi krilatoyi raketi KS 1 Kometa Za provedennya cih viprobuvan Sergiyu Mikolajovichu Anohinu 3 lyutogo 1953 bulo prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu medal Zolota Zirka 10865 Vin takozh buv udostoyenij Stalinskoyi premiyi 2 go stupenya Odnochasno Anohin keruvav planernoyu sekciyeyu Radi DTSAAF brav uchast u Vsesoyuznih planernih zmagannyah Za vidatni dosyagnennya v aviacijnomu sporti 20 chervnya 1950 jomu prisvoyene zvannya Zasluzhenij majster sportu SRSR 1951 roku zvannya Suddya vsesoyuznoyi kategoriyi z planerizmu a 1956 roku udostoyenij diplomu Polya Tissande Mizhnarodnoyi federaciyi povitroplavannya U 1953 roci proviv viprobuvannya litakiv MiG 21F na ta MiG 19 na dinamichnu stelyu v 1956 Tu 104 ta Yak 26 u 1958 Yak 28 1957 roku spilno z proviv viprobuvannya sistemi zapusku litaka MiG 19 z nazemnoyi katapulti SM 30 1958 roku viprobuvannya Tu 104 na stijkist ta kerovanist 1959 roku viprobuvannya Tu 16 na zriv i zvalyuvannya 17 lyutogo 1959 Anohinu v chisli pershih desyati lotchikiv prisvoyeno zvannya Zasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR ta vruchenij znak 1 U lyutomu 1959 na MiG 15UTI provodiv poloti po viznachennyu mozhlivosti vivedennya litaka z perevernutogo shtopora naoslip U 1960 vikonav kilka desyatkiv polotiv na Tu 104 litayuchij laboratoriyi stvorenij dlya doslidzhennya rezhimu nevagomosti Paralelno z viprobuvannyami litakiv provodiv viprobuvannya planeriv A 13 1958 rik A 15 pershij vilit 26 03 1960 Amur 1961 r brav uchast u viprobuvannyah planera KAI 17 1962 U serpni 1962 spisanij z lotno viprobuvalnoyi roboti za stanom zdorov ya v transportnu aviaciyu Pislya cogo pracyuvav zastupnikom nachalnika lotno viprobuvalnogo kompleksu LDI z metodichnih pitan U lyutomu 1964 vijshov u vidstavku i v berezni zvilnivsya z LDI imeni Gromova Z 5 travnya 1964 vikonuvav obov yazki nachalnika metodichnogo viddilu v DKB 1 nini NVO Energiya 23 travnya 1966 vklyuchenij v grupu kandidativ v kosmonavti za programoyu Soyuz komandir grupi Projshov kurs pidgotovki do kosmichnih polotiv u serpni 1967 vklyuchenij v grupu kandidativ v kosmonavti za radyanskoyu programoyu visadki na Misyac V 1967 1968 rokah prohodiv pidgotovku u skladi grupi U veresni 1968 roku pripiniv pidgotovku ale zalishivsya komandirom zagonu civilnih kosmonavtiv Z zhovtnya 1973 nachalnik viddilu CKBEM z bereznya 1974 nachalnik sektoru z 27 listopada 1978 zastupnik komandira zagonu kosmonavtiv viprobuvachiv z bereznya 1982 providnij inzhener v CKBEM Ostannij raz pidnyavsya v nebo u 1983 roci u vici 73 roki na motodeltaplani na urochistostyah prisvyachenih 60 richchyu radyanskogo planerizmu v Koktebeli Za chas lotnoyi diyalnosti osvoyiv blizko 200 tipiv litakiv ta planeriv proviv viprobuvannya 30 tipiv litakiv vikonav 308 parashutnih stribkiv z nih 6 vimushenih Pomer 15 kvitnya 1986 roku v Moskvi vid raku shlunka pohovanij na Novodivichomu kladovishi Vshanuvannya pam yatiIm yam Sergiya Mikolajovicha Anohina nazvana vulicya v Zhukovskomu mala planeta 4109 Anohin U Moskvi na budinku de vin zhiv vstanovleno memorialnu doshku PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 124607691 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578Dzherela ta posilannyaAmiryanc G A Lyotchiki ispytateli Sergej Anohin so tovarishi M Mashinostroenie 2001 448 s ISBN 5 217 03081 X ros Vasin V P Simonov A A Ispytateli LII Zhukovskij Aviacionnyj Pechatnyj Dvor 2001 S 29 ISBN 5 93705 008 8 ros Simonov A A Zasluzhennye ispytateli SSSR M Aviamir 2009 S 23 24 ISBN 978 5 904399 05 4 ros