Армія Великої Японської Імперії яп 大日本帝国陸軍だいにっぽんていこくりくぐん дай ніппон тейкоку рікуґун сухопутні війська Японської імперії

Армія Великої Японської Імперії (яп. 大日本帝国陸軍, だいにっぽんていこくりくぐん, дай-ніппон тейкоку рікуґун) — сухопутні війська Японської імперії. Існували впродовж 1871—1945 років. Координувалася Генштабом армії і Міністерством армії, які підпорядковувалися Імператору, головнокомандувачу усіх збройних сил держави. Під час війни чи надзвичайних ситуацій армія управлялася найвищою всеяпонською радою, Генеральним штабом Збройних сил Японії.

Армія Великої Японської Імперії
яп. 大日本帝国陸軍, だいにっぽんていこくりくぐん, дай-ніппон тейкоку рікуґун
Прапор Імперської армії
На службі	1871 — 1945
Країна	Японська імперія
Тип	Сухопутні війська
Марш	«Армійський марш» (яп. 陸軍分列行進曲) Шарля Леру
Війни/битви	Китайсько-японська війна Російсько-японська війна Перша світова війна Друга світова війна
Знаки розрізнення
Знак розрізнення

Медіафайли на Вікісховищі

Історія

Передумови для створення Імперської Армії Японії оформилися на початку реставрації Мейдзі 1868 року. В ході громадянської війни 1868—1869 років Імператорський уряд відчув нагальну потребу реформування збройних сил. На той час єдиної державної армії не існувало, а центральна влада покладалася на окремі самурайські ополчення окремих автономних уділів. Для управління ними в серпні 1869 року уряд заснував Міністерство війни Японії. Поряд із координуванням збройних сил країни, воно мусило розробити проєкт їхньої реформи за зразком передових держав Європи та США.

В лютому 1871 року Імператорський уряд, основну частину військової сили якого складали війська Сацума-хану, Тьосю-хану та Тоса-хану, сформував на їх основі гвардію. Вона підпорядковувалася безпосередньо Імператору і була першим підрозділом Імперської армії Японії нового зразка. Через рік уряд ліквідував Міністерство війни, замість якого заснував два нових — Міністерство армії та Міністерство флоту.

1871 року підрозділи армії Японії були об'єднані у гарнізони. Вони розміщувалися по всій країні й ними керували окремі штаби, що базувалися у стратегічно важливих містах. У січні 1873 року уряд скасував традиційні самурайські ополчення і проголосив указ про введення загальної військової повинності. Разом з цим була реорганізована система гарнізонів, число яких скоротили до шести, відповідно до кількості військових округів.

В мирний час чисельність японської армії становила 30 тисяч вояків. Її завданням було підтримання правопорядку всередині країни, зокрема придушення повстань самураїв та селян, невдоволених політикою уряду. Проте подальші реформи сухопутних сил Японії були скеровані для протидії зовнішньому ворогу. Зокрема, 1874 року 3 тисячний японський контингент здійснив Тайванський похід, а ряд військових лідерів реставрації Мейдзі наполягали на завоюванні сусідньої Кореї, з метою нав'язати їй дипломатичні відносини.


Бій армії з повсталими самураями (1877)	Японський солдат (1894)	Японські солдати і офіцери (1900)

1878 року, в ході підготовки до майбутніх воєн, уряд виокремив зі складу Міністерства армії Генеральний штаб армії. Він знаходився під безпосереднім керівництвом Імператора Японії і виконував роль мозкового центру сухопутних сил. Згодом подібний був створений для флоту. Існування двох окремих генеральних штабів спричинило двовладдя у японських збройних силах. В майбутньому воно породило нескінченні суперечки між армією і флотом щодо , знизивши боєздатність усього японського війська.

В травні 1885 року уряд замінив систему шести гарнізонів 6-ма дивізіями. За три роки до них додали окрему гвардійську дивізію. Ця реорганізація була необхідна для ведення повномасштабної війни, що спалахнула між Японією і Цінським Китаєм у 1894—1895 роках. В ній взяли участь усі сім дивізій, чисельністю 120 тисяч солдат і офіцерів. Для Японії це був перший збройний конфлікт такого масштабу за останні 300 років. Японці вийшли з нього переможцями і, на основі здобутого досвіду, розпочали нову реорганізацію армії. Так, на початок японсько-російської війни 1904—1905 років Імперська армія нараховувала вже 400 тисяч вояків, а наприкінці конфлікту була збільшена ще на 100 тисяч. Японці перемогли Росію, але втратили одну п'яту частину своєї армії.


Бій японської піхоти з цінськими військами (1894)	Бій японської кінноти з російськими козаками (1904)

З квітня 1907 року, за зразком Британії, Франції, Росії та США, Японія встановила . Вона передбачала метод і санкціонувала застосування японських збройних сил в межах Східної Азії для захисту інтересів держави. Згідно з доктриною, чисельність дивізій Імперської армії Японії в мирний час становила 25 дивізій, а у воєнний — 40. 1918 року доктрина була поповнена додатком про Японії, до яких зараховувалися Росія, США і Китай. 1923 року порядок противників змінили відповідно до ступеня небезпеки: США, Росія і Китай. 1936 року до них додали Британію.

1914 року спалахнула Перша світова війна, в якій Японія виступила проти країн Троїстого союзу. Вона оголосила війну Німецькій імперії, захопила німецькі володіння в Ціндао на Шаньдунському півострові в Китаї, а також окупувала ряд островів на півдні Тихого океану. Після більшовицького перевороту 1917 року, Японія втрутилася в громадянську війну в Росії і відправила до Сибіру 3 дивізії Імперської армії Японії. Японський військовий контингент, збільшений до 100 тисяч чоловік, захопив велику територію від узбережжя Приморського краю до озера Байкал, але втримати її не зміг через опір більшовиків та міжнародний тиск.


Японська армія у Владивостоці (1918)	Японська армія в Маньчжурії (1932)	Парад в китайській столиці Нанкін (1937)

По закінченню Першої світової війни Японія зосередила свої зусилля на підкоренні Китаю. Локальні конфлікти між японською армією та силами Гоміньдану в 1927—1928 роках, такі як або , а також завоювання японцями Маньчжурії в 1931—1932 роках, переросли у нову японсько-китайську війну 1937—1945 років. З 1941 року на боці Китаю відкрито виступили США, що втягнуло Японію у Другу світову війну. Вона закінчилася розгромом Японської імперії та ліквідацією Імперської армії Японії.

Організація

Будівля Генерального штабу Імперської армії Японії

Центральними установами, які керували Імператорською армією Японії, були Міністерство армії, Генеральний штаб армії та . Вони називалися трьома армійськими відомствами. Їх очолювали міністр армії, голова генштабу армії та головний інспектор освіти відповідно. Усі три відомства мали однаковий статус і безпосередньо підпорядковувалися Імператору Японії.

Міністерство армії було засновано 1872 року. Відповідно до Конституції Японської імперії його голова, міністр армії, мав право радити Імператору і був зобов'язаний звітувати про діяльність сухопутних сил. Хоча Імператор як суверен мав необмежену владу, він вважався особою священною і недоторканою, тому відповідальність за виконання Імператорських наказів, які зазвичай приймалися колегіально, ніс міністр. Останній займався адміністративними питаннями армії та здійснював контроль над військовими кадрами.

Генеральний штаб, утворений 1878 року, здійснював безпосереднє командування Імперською армією Японії. Його обов'язки не були прописані в Конституції, що стало причиною зростання адміністративного і політичного впливу відомства. Початково армійський Генеральний штаб знаходився на вершині командної вертикалі усіх збройних сил. Проте після заснування Генерального штабу флоту в 1893 році право командувати збройними силами країни під час війни перейшло до Генерального штабу збройних сил Японії. Голова Генерального штабу армії займався розробкою наказів Імператора щодо армії. Ці накази схвалювалися монархом і виконувалися у мирний час міністром армії, а у воєнний — головою армійського генштабу.

Головна інспекція освіти була сформована 1900 року і завідувала загальновійськовою й освітньою підготовкою особового складу Імперської армії.

Повноваження трьох армійських відомств визначалися під час призначення їхніх голів на посади. Однак 1913 року контроль за формуванням армії та питання мобілізації були законодавчо закріплені як прерогатива голови Генерального штабу армії. Відтоді ж зародилася також практика проведення постійних нарад голів трьох армійських відомств. Ці наради стали засобом впливу армії на уряд і Імператора. На них затверджувалася кандидатура наступника міністра армії.

1938 року до трьох відомств додали новостворену , яка так само підпорядковувалася Імператору.

Найбільшою одиницею Імперської армії Японії в мирний час була дивізія. На 1917 рік їх нараховувалося 21, на початку 1920-х — 17. В ході Другої світової війни їх кількість сягнула максимуму — 51. У воєнний час дивізії об'єднувалися у армії, які, у свою чергу, об'єднувалися у фронти). Винятками з цього правила були і Квантунська армія, які дислокувалися в Кореї і Маньчжурії і в мирний час для захисту японських інтересів.

Звання

Категорія	Звання	Петлиця	Погон
Імператор 天皇	Генералісимус 大元帥
Генерали 将官	Маршал 元帥
	Генерал 大将
	Генерал-лейтенант 中将
	Генерал-майор 少将
Офіцери 士官	Полковник 大佐
	Підполковник 中佐
	Майор 少佐
	Капітан 大尉
	Лейтенант 中尉
	Молодший лейтенант 少尉
Унтер-офіцер 准士官	Прапорщик 准尉
Сержанти 下士官	Старший сержант 曹長
	Сержант 軍曹
	Капрал 伍長
Солдати 兵	Старшина 兵長
	Рядовий вищого класу 上等兵
	Рядовий 1 класу 一等兵
	Рядовий 2 класу 二等兵

Роди військ

Піхота	Символізує кров
Кавалерія	Символізує степ
Артилерія	Символізує дим пороху
Інженерні війська	Символізує землю
Транстпортні війська	Символізує море
Військова поліція	Символізує безпристрасність
Авіація	Символізує небо	Прапор піхотних полків	Прапор кавалерійських і артилерійських полків

Війни

Вчинення воєнних злочинів

Під час проведення своїх військових кампаній імперська армія Японії порушувала закони та звичаї війни, тим самим вчиняла воєнні злочини. Більш детально: «Японські військові злочини».

Персоналії

Акаші Мотоджіро — координатор диверсійної діяльності на території Росії в ході російсько-японської війни.
Акіяма Йосіфуру — «батько японської кавалерії».
Аракі Садао — міністр армії, спеціаліст з Росії та СРСР.
Омура Масудзіро — засновник новітніх збройних сил Японії.
Ояма Івао — міністр армії, переможець вирішальної сухопутної битви під Мукденом в ході російсько-японської війни.
Сайґо Цуґуміті — організатор Тайванського походу.
Ямаґата Арітомо — «батько японської армії».
Такаянаґі Ясутаро — спеціаліст з Маньчжурії та Росії.

Див. також

Примітки

Також скорочено називались Імперською армією (яп. 帝国陸軍, ていこくりくぐん, тейкоку рікуґун) або Імператорською армією (яп. 皇軍, こうぐん коґун) військами.
御親兵, ґо-сімпей
яп. 鎮台.
яп. 営所.
全国六軍管.
参謀本部
яп. 帝国国防方針.
яп. 陸軍三官衙.
яп. 陸軍大臣.
яп. 参謀総長.
яп. 教育総監.
яп. 陸軍航空総監部
яп. 師団, сідан.
яп. 軍, ґун.
яп. 方面軍, хомен-ґун.
Зокрема, Квантунська армія нараховувала на 1941 рік 16 дивізій, чисельністю 800 тисяч чоловік. Формально вона охороняла , проте фактично її штаб керував адміністрацією і військом союзної Японії Маньчжурської держави. Генералітет Квантунської армії часто не узгоджував свої дії із вищим командуванням Японії, що лише загострювало міжнародну і воєнну ситуацію в Східній Азії.
Введені з 1938 року замість погон і кольорових петлиць родів військ. Скасовані з 3 вересня 1945 року у зв'язку з капітуляцією Японії.
Введені з 1930 року разом з кольоровими петлицями родів військ.

Джерела

Література

Хіроо Онода - біографія Самурая(укр.) (аудио)

Англійською

Drea Edward J. In the Service of the Emperor: Essays on the Imperial Japanese Army, University of Nebraska Press. 1998.
Harries Meirion. Soldiers of the Sun: The Rise and Fall of the Imperial Japanese Army, Random House. 1994.
Hayashi Saburo. Kogun: The Japanese Army in the Pacific War, The Marine Corps Association. 1959

Японською

桑木崇明著『陸軍五十年史』（新日本文化史叢書）、東京: 鱒書房、1943年
日本近代史料研究会編『日本陸海軍の制度･組織･人事』、東京: 東京大学出版会、1971年
防衛庁防衛研修所戦史部著『陸海軍年表 : 付兵語･用語の解説』、東京: 朝雲新聞社、1980年
太平洋戦争研究会編著『図説帝国陸軍 : 旧日本陸軍完全ガイド』、東京: 翔泳社、1995年
三根生久大著『帝国陸軍の本質』、東京：講談社、1995年
原剛, 安岡昭男編『日本陸海軍事典』、東京: 新人物往来社、1997年
福川秀樹編著『日本陸海軍人名辞典』、東京: 芙蓉書房出版、1999年
日下公人, 三野正洋著『組織の興亡 : 日本陸軍の教訓』、東京: ワック, 2000年
黒沢文貴著『大戦間期の日本陸軍』、東京: みすず書房、2000年
秦郁彦編『日本陸海軍総合事典』第2版、東京: 東京大学出版会、2005年
小谷賢著『日本軍のインテリジェンス : なぜ情報が活かされないのか』、東京: 講談社、2007年
山口宗之著『陸軍と海軍 : 陸海軍将校史の研究』増補版、大阪: 清文堂出版、2005年

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Імперська армія Японії

(яп.)
(яп.)
(яп.) Інститут оборони Міністерства оборони Японії [ 16 січня 2011 у Wayback Machine.]

Відео

Пісні

Мія-сан, Мія-сан (1868)
Гімн Японії (марш) (1880)
Загон мечників (1885)
Хоч би сотні ворогів (1886)
Монгольська навала (1892)
Звитяга у Жовтому морі (1894)
Марш санітарок (1894)
Хоробрі моряки (1895)
Сніжний похід (1895)
Дорога у 680 миль (1897)
Марш військових кораблів (1900)
Японська армія (1904)
Японський флот (1904)
Камрад (1905)
Підполковник Хіросе (1905)
Підполковник Татібана (1905)
Підполковник Татібана (1905)
Цусімська битва (1905)
Морська служба (1905)
Пісня юної Японії (1930)
Трійця хоробрих підривачів (1932)
Таборова пісня (1937)
Патріотичний марш (1937)
Ідучи морем (віце-гімн) (1937)
Марш любимих коней (1938)
Дружина і солдат (1938)
Ескадрілія соколів Като (1938)
Проводи солдата в похід (1939)
Молюсь на світанок (1940)
Бий китайських бандитів! (1942)
Божественні вояки Небес (1942)
Пісня молодих орлів (1943)
Рабаульська пісенька (1944)
Пабаульська ескадрилья флоту (1944)
Битва за Філіппіни (1944)
Ми з тобою квіти сакури! (1945)

[1] Також скорочено називались Імперською армією (яп. 帝国陸軍, ていこくりくぐん, тейкоку рікуґун) або Імператорською армією (яп. 皇軍, こうぐん коґун) військами.

[2] 御親兵, ґо-сімпей

[3] яп. 鎮台.

[4] яп. 営所.

[5] 全国六軍管.

[6] 参謀本部

[7] яп. 帝国国防方針.

[8] яп. 陸軍三官衙.

[9] яп. 陸軍大臣.

[10] яп. 参謀総長.

[11] яп. 教育総監.

[12] яп. 陸軍航空総監部

[13] яп. 師団, сідан.

[14] яп. 軍, ґун.

[15] яп. 方面軍, хомен-ґун.

[16] Зокрема, Квантунська армія нараховувала на 1941 рік 16 дивізій, чисельністю 800 тисяч чоловік. Формально вона охороняла , проте фактично її штаб керував адміністрацією і військом союзної Японії Маньчжурської держави. Генералітет Квантунської армії часто не узгоджував свої дії із вищим командуванням Японії, що лише загострювало міжнародну і воєнну ситуацію в Східній Азії.

[17] Введені з 1938 року замість погон і кольорових петлиць родів військ. Скасовані з 3 вересня 1945 року у зв'язку з капітуляцією Японії.

[18] Введені з 1930 року разом з кольоровими петлицями родів військ.

Армія Великої Японської Імперії яп 大日本帝国陸軍 だいにっぽんていこくりくぐん дай ніппон тейкоку рікуґун сухопутні війська Японської імперії