Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (липень 2020) |
Перша Балканська війна (1912–1913) (у Болгарії відома як Балканська війна) — війна Балканського союзу (Болгарське царство, Грецьке королівство, Королівство Сербія, Королівство Чорногорія) проти Османської імперії з 9 жовтня 1912 по 30 травня 1913. Причиною війни постало прагнення Королівства Сербія, Болгарського царства, Королівства Чорногорія і Королівства Греція розширити свої території. Війна завершилася Лондонським мирним договором.
| Перша Балканська війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Балканські війни Османські війни в Європі | |||||||||
 Територіальні зміни Балканських держав на квітень 1913 | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Османська імперія |  Болгарське царство Грецьке королівство Королівство Чорногорія Королівство Сербія | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Алі Риза-паша | Нікола Іванов Іван Фічев Васіл Кутінчев Радко Димитрієв Костянтин І Александр I Радомир Путник Степа Степанович Божидар Янкович Нікола I Петрович | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 475 000 | 300 000 150 000 160 000 22 000 | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 30 000 | 32 000 5000 15 000 3000 | ||||||||
Перший період війни (жовтень— грудень 1912) характеризувався масштабним наступом військ Балканського союзу. Під час перемир'я бойові дії припинили Османська імперія, Королівство Сербія і Болгарське царство, але Грецьке королівство і Королівство Чорногорія продовжували війну. Другий період війни (лютий— травень 1913) мав позиційну війну, не рахуючи штурма Едірне (Адріанополя). Після закінчення Першої Балканської війни країни-учасниці Балканського союзу не були задоволені Лондонським мирним договором, що спричинило Другу Балканську війну.
Причини
Історичні передумови. Політика великих держав
У XV столітті турки, зайнявши Малу Азію, почали завоювання Балканського півострова, Близького Сходу та Північної Африки. Після завоювання Константинополя сформувалася Османська імперія. Через деякий час вона вже включала в свій склад величезні території на сході Середземномор'я, у Причорномор'ї та на заході Азії. На цих землях проживало безліч народів, що відрізнялиться від турків за віросповіданням, етнічним походженням та світоглядом. На Балканському півострові, ще до його включення до складу імперії, вже проживало до 15 народів.
Неодноразово проти панування Османської імперії на півострові відбувалися повстання, що закінчувалися поразкою повсталих. У XIX столітті, на хвилі антиколоніальних війн і повстань, в регіоні сталася низка визвольних воєн. З'явилися такі держави, як Греція, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Румунія. Попри це, самовизначення не домоглися албанці, а на територіях, як і раніше контролювалися османським урядом, проживало кілька мільйонів македонців, близько мільйона сербів і півмільйона греків. Також ці землі історично вважалися частинами новостворених балканських держав.
Після Італо-турецької війни країни Балканського півострова, противники Османської імперії, усвідомили необхідність в консолідації. Об'єднуючими факторами послужили як загальні цілі, так і загальні риси народів — серби, чорногорці і болгари були православними слов'янами. Православними були і греки. Важливе значення в регіоні грала Російська імперія, яка змагалася на Балканах з Австро-Угорською імперією, і їй необхідно було утвердитися в цій частині Європи.
Саме з її ініціативи 13 березня 1912 між Королівством Сербія і Болгарським царством була підписана угода про створення оборонного союзу. 12 травня відносини між країнами були укріплені. 29 травня до союзу приєдналось Грецьке королівство, яке не бажало залишитися без територіальних виграшів за рахунок Османської імперії. Але й Королівство Сербія і Болгарське царство були вкрай зацікавлені в участі грецького флоту у військових діях, щоб перекрити османські комунікації з Малою Азією та Близьким Сходом. Пізніше союзний договір підписали Королівство Чорногорія і Болгарське царство. Таким чином, як і задумував російський уряд, на півострові сформувався потужний союз, спрямований проти Австро-Угорської імперії. Однак подальші події розвивалися не за планом Російської імперії. Балканський союз, замість протистояння з Австро-Угорщською імперією почав приготування до війни зі своїм старим ворогом — Османською імперією. Так як союз очолили Болгарське царство і Королівство Сербія, вони за рахунок допомоги союзників зважилися задовольнити свої територіальні претензії.
Прагнення Королівства Сербія до Боснії і Герцеговини було зірвано австро-угорською анексією краю в жовтні 1908, тоді сербів, зосередили свою увагу на своїй історичній колисці — Косово та на південній експансії. Грецькі офіцери, після заколоту в серпні 1909, домоглися призначення прогресивного уряду на чолі з Елефтеріосом Венізелосом, який, як вони сподівалися, здатен вирішити Критське питання на користь Королівства Греція і переглянути їх поразку в 1897 Османській імперії. Болгарське царство, яке домоглося від Османської імперії визнання її незалежності в квітні 1909, і користувалась дружбою з Російської імперії, а також планувала експансію на Османську Фракію і Македонію. У березні 1910, албанське повстання спалахнуло в Косово. У серпні 1910, Королівство Чорногорія надала Болгарському царству прецедент, ставши королівством.
1911 року Королівство Італія розпочала вторгнення в Триполітанію, і незабаром окупувала острови Додеканес. Італійська вирішальна військова перемога над Османською імперією значною мірою вплинула на підготовку до війні Балканських держав проти Османської імперії. Таким чином, навесні 1912 року, проведення консультацій між християнськими Балканськими державами привели до військового союзу, що став відомим як Балканська ліга.
Великі держави, в передусім Французька республіка і Австро-Угорська імперія, відреагували на цю дипломатичну сенсацію, намагаючись відмовити лігу від вступу в війну, але не вдало. Наприкінці вересня, Ліга й Османська імперія мобілізували свої армії. Королівство Чорногорія першою оголосила війну 8 жовтня. Три інших держави 13 жовтня оголосили Порті ультиматум, не можливий для виконання, 17 жовтня оголосили війну.
Передумови і плани
Чотири союзницькі держави не мали будь-якого загального плану або будь-якої спроби координувати свої дії. Навпаки, війна мала проводитися кожною державою в індивідуальному порядку, і можна розділити на чотири театри воєнних дій. Болгари зіштовхнулися з більшою частиною османських військ, які захищали напрям до Константинополя у Фракії, а також військові дії у Македонії, серби і чорногорці діяли в Косово, Санджаку, у північній частини Македонії і Албанії; греки діяли на півдні Македонії в напрямку Салоніки, а також в напрямку Яніни.
Болгарське царство
Болгарське царство, в ті часи часто знана як «Прусія на Балканах», була в військовому плані найпотужнішою з чотирьох держав, з добре навченою і оснащеною армією. У мирний час мала армію в 60 000 осіб, яка збільшувалась в ході війни до 370 000, з загальною мобілізацією 600 000 осіб, з населення 4 300 000. болгарська армія мала 9 піхотних дивізій, 1 кавалерійську дивізію і 1116 одиниць артилерії. Головнокомандувачем був цар Фердинанд I, тоді як фактична влада була в руках його заступника, генерала Михайло Савова. Болгарське царство також мало невеликий флот з шести торпедних катерів, дія яких була обмежена операціями на Чорному морі.
Головний удар Болгарського царства під час війни був спрямований на Фракію і Македонію. Остання мала бути розподілена з Королівством Сербія і Королівством Греція, хоча обидва терени були колишніми болгарськими землями виключеними з царства згідно з Берлінським конгресом у 1878, бо європейські керманичі не мали бажання мати потужної країни на уламках Османської імперії. Перша армія, під головуванням складалась з 3 піхотних дивізій, була розгорнута на південь від Ямболу, операції планувались вздовж річки Тунджа. Друга армія, під головуванням Ніколи Іванова, складалась з 2 піхотних дивізій і 1 піхотної бригади була розгорнута на захід від першої і їй було доручено захопити фортецю Адріанополь (Едірне). Третя армія, під головуванням Радко Димитрієва, була розгорнута східніше за першу, і складалась з 3 піхотних дивізій, мала перетнути гори Стран'я і взяти фортецю Лозенград (Киркларелі). 2-й і 7-й дивізіям були призначені незалежні задачі — бойові дії в Західній Фракії і Східній Македонії відповідно.
Королівство Сербія
Хоча значно менша, аніж болгарська армія, сербські війська були також значні. Королівство Сербія мала приблизно 230 000 вояків, близько 230 гармат, згрупованих в 10 піхотних дивізій, дві піхотні бригади і кавалерійську дивізію, під головуванням колишнього військового міністра Радомира Путника . Сербське верховне головнокомандування, у своїй довоєнній доктрині, дійшло висновку, що вирішальна битва проти османської Вардарської армії буде на плато Овче Поле, біля Скоп'є. Таким чином, основні сили було згруповано в трьох арміях для просування на Скоп'є, а дивізія і бригада були додані до чорногорців для боїв в санджаку Нові-Пазар.
Першою армією керував генерал ; він мав найбільшу кількість військ, і був у центрі наступу на Скоп'є. Друга армія на чолі з генералом Степа Степанович, складалась з однієї сербської і однієї болгарської (7 Рильська) дивізій. Вона розташовувалась на лівому фланзі фронту і просувалась до Страцину. Болгарська дивізія була включена до сербської армії згідно з довоєнними домовленостями, але дивізія перестала підпорядковуватися наказам генерала Степановича, щойно розпочалася війна, а лише наказам вищого болгарського командування. Третя армія під командуванням генерала , розташовувалась на лівому фланзі фронту, мала завдання визволення Косова, а потім приєднатися до інших армій в очікуваній битві на Овче Поле.
Грецьке королівство
Грецьке королівство вважається найслабшим з трьох головних союзників, оскільки воно зазнало принизливої поразки від Османської імперії в греко-турецькій війні 1897 р. і воліло діяти рішуче проти османської армії. Проте Грецьке королівство мало сильний флот, який мав життєво важливе значення для ліги, оскільки лише вона могла запобігти підвезення османських підкріплень з Азії в Європу. За даними грецького посла у Софії, під час переговорів, щодо вступу Королівства Греція у Лігу: «Греція може забезпечити 600 000 військових, 200 000 допомоги, і флот який зможе зупинити перевезення 400 000 вояків Османської імперії між Салоніками та Галліополі».
Армія зазнала реорганізацію завдяки французькій військовій місії. Після мобілізації, було згруповано дві армії. Фессалійська армія, на чолі з принцом Костянтином та як начальником штабу, направила 7 піхотних дивізій, кавалерійський полк і 4 окремих евзонських батальйонів, загальною чисельністю 100 000 осіб. Вона мала подолати укріплені позиції османського кордону й просуватися у напрямку Західної та Центральної Македонії, з метою зайняти Салоніки.
Надалі від 10до 13 тисяч осіб було направлено в Епірську армію, для просування на Епір. Оскільки не було сподівань захопити добре укріплену столицю Яніну, її завданням було відволікання османського війська до надходження підкріплення у Фессалійську армію задля успішного завершення операції.
Грецький флот також мав використати острови Егейського моря, що перебували під Османським кермом і забезпечити військово-морську перевагу. Флот Егейського моря, під головуванням контр-адмірала Павлоса Кунтуріотіса, мав три лінкори, сім есмінців і новий крейсер «Георгіос Авероф», на який покладались грецькі плани щодо військово-морського панування в Егейському морі. Грецьке королівство приєдналось до Королівства Сербія пізніше.
Королівство Чорногорія
Чорногорці мали заслужену репутацію загартованих й досвідчених бійців, але їх армія була як малою, так і певною мірою застарілою. Після завершення мобілізації в перший тиждень жовтня, Королівство Чорногорія скерувала 35 600 вояк, 126 гармат, створила чотири дивізії, кожна з трьох полків. Їх номінальним командувачем був король Нікола І, з реальною владою його начальника штабу генералом Лазоровичем. Головною метою війни було захоплення головного міста Шкодер, тоді як другорядні операції мали проводитися у місті Нові-Пазар.
Османська імперія
У 1912 року османи опинилися в складному становищі. Вони брали участь у затяжній війні з італійцями в Лівії, яка тривала до 15 жовтня, яка скінчилась за кілька днів після початку бойових дій на Балканах. Тому вони не змогли істотно посилити свої позиції на Балканах, тому як відносини з балканськими державами погіршилися протягом року.
Османському військовому потенціалу перешкоджала нестабільність, викликана Молодотурецькою революцією і боротьбою із контрреволюційним переворотом кілька місяців пізніше. Зусилля з реорганізації армії німецькою місією наслідків не дало. Регулярна армія (Низамі) була добре оснащена і навчена, але резерви (Редіф) включали багато не мусульманських вояків.
Османська імперія мала дві армії в Європі, перша армії у Фракії, а друга армія на Балканах. Перша армія складалась з чотирьох корпусів і була регулярною. І корпус включав 1, 2, і 3-тю дивізії і дві кавалерійські бригади. II корпус складався з 4, 5 і 6 дивізії. III корпус був елітним складався з 7, 8 і 9 дивізії і кавалерійської бригади. IV корпус складався 10, 11 і 12 дивізій і кавалерійської бригади. Кожен корпус також мав власну артилерію. Перша армія могла поповнюватись до 14 дивізій Редіф . Редіф дивізії не були пронумеровані, а звались на честь міста, де вони базувались.
Друга армія на Балканах, складалась з трьох корпусів. Це V корпус включав 13, 14 і 15 дивізії і кавалерійську бригаду, VI корпус мав у складі 16, 17 і 18 дивізію і кавалерійську бригаду, VII корпус включав 19, 20 і 21 дивізію і кавалерійську бригаду. Нарешті, для зміцнення армії налічувалося 12 Редіф дивізій, які мобілізували з місцевого населення, на Балканах. Під час війни османи планували залучити більше військ з Сирії — Назимі і Редіф. Греки тримали контроль над Егейським морем і мали запобігти підвезенню цих підкріплень. Але на той час вже була побудована залізниця і підвезення вояків могло бути зроблено нею.
Османський Генеральний штаб, за сприянням німецької військової місії, розробив 12 військових планів. Військові плани були розроблені для боротьби з різними варіаціями сил супротивника. Робота над планом № 5, була проти поєднання військ Болгарського царства, Королівства Греція, Королівства Сербія та Королівства Чорногорія, була на завершальному етапі, й була спрямована в штаби армій для розробці місцевих планів.
Військові дії
Чорногорія першою почала Першу Балканську війну, оголосивши війну проти Османської імперії 8 жовтня 1912 року.
Болгарський театр воєнних дій
Перші великі бої відбулись на лінії Адріанополь — Киркларелі, де болгарські І і III Армії (загалом 110 000 вояків) завдали поразки османській Східній Армії (130 000 вояків) біля Гечкенлі (Gechkenli), Селіолу (Seliolu) і Петри. Фортеця Адріанополь була обложена і Киркларелі було зайнято без опору під тиском Третьої болгарської армії .
Болгарське вище командування вирішило зачекати кілька днів, що дозволило османи зайняти оборонну позицію на лінії — — . Попри це, першим болгарським нападом Перша і Третя армії розгромили османські війська, чисельністю близько 130 000, і досягли Мармурового моря. Але османи, за допомогою свіжих підкріплень з азійських провінцій, створили свою третю найміцнішу оборонну позицію — Чаталджинську лінію, через півострів, де розташовано Константинополь.
17 листопада, болгари почали свій наступ на Чаталджинську лінію, але були відкинуті. Було досягнуто домовленість про перемир'я від 3 грудня між Османською імперією і Болгарією, а також з представниками Королівства Сербія та Королівства Чорногорія — розпочались мирні переговори в Лондоні. Грецьке королівство також брало участь в конференції, але відмовилось погодитися на перемир'я, з тим щоб продовжувати військовий наступ на Епірському напрямку. Проте переговори перервалися 9 лютого, коли младотурки зчинили державний переворот в Константинополі — Енвер-паша повалив уряд . Після закінчення терміну перемир'я, 16 лютого, військові дії відновилися.
Нові османські війська висадилися в Булаїр і . Але після важких боїв вони були знищенні щойно сформованою 4 болгарською армією під командуванням генерала . Наступ на Чарджу було зірвано.
11 березня, розпочався . Під командуванням генерала болгари, за допомогою двох сербських дивізій, захопили місто. Водночас серби і чорногорці захопили Шкодер, греки зайняли Яніну після подолання османських укріплених позицій на . 30 травня було підписано мирний договір між Османською імперієюю і Балканським альянсом.
Грецький театр воєнних дій
Грецька Фесалійська армія на чолі з крон-принцом Костянтином І прямувала на Салоніки з півдня, успішно подолала османський опір на Сарантопоро. Після нової перемоги в , Салоніки і його гарнізон здався грекам 9 листопада. В той же час, болгари направили свою 7 Рильську дивізію з півночі в напрямку Салоніки, але прибули туди наступного дня після його капітуляції. 10 листопада, межа грецької зони окупації проходила лінією, що з'єднує Дойранське озеро до річці Струма. 15 листопада у Західній Македонії Монастир захопили серби, грецька армія запізнилася до бою під Монастирем, тому на неї поклали лише знищення уцілілих загонів османів. Проте греки зазнали поразки в .
На Епірському напрямку, грецька армія успішно захопила Превезу, але не мала досить військ, щоб захопити розроблені німцями оборонні позиції Бізан, які прикривали підхід до Яніни. Після того як кампанію в Македонії було завершено, більша частина армії під командуванням крон-принца були задіяні в Епірі, після падіння османських укріплень в Бізані, 6 березня 1913 року капітулювала Яніна.
На морі грецький флот діяв з перших днів війни. З 6 жовтня до 20 грудня 1912 року, грецька армія і військово-морські загони захопили майже всі острови східної і північної частини Егейського моря, і заснували базу в бухті на острові Лемнос, контролюючи вихід з Дарданелл. 8 листопада підполковник направив його торпедний катер в Салоніки під покровом ночі і потопив старий оттоманський броненосець .
Османський флот знаходився в Дарданеллах на початку війни і був переможений в двох битвах 16 грудня 1912 і 18 січня 1913 року при і , головним чином за рахунок тактичної ініціативи адмірала Кунтуріотіса. Вдало з османського флоту діяв крейсер Hamidiye. Напередодні морського бою при Лемносі, Hamidiye розпочав топити грецькі каботажні судна, сподіваючись відволікти грецький флагман «Георгіос Авероф» і ослабити грецький флот. Османський план зазнав невдачу, хоч Hamidiye мав деякий успіх, затопивши декілька кораблів і бомбардував грецькі порти.
Сербсько-Чорногорський театр воєнних дій
Передчасний початок Королівством Чорногорія війни проти Османської імперії пояснювалося стихійністю мобілізації і присутністю у війську волонтерів. З 4 жовтня на кордоні Османської імперії і Королівства Чорногорія відбувалися невеликі зіткнення, 8 жовтня ці зіткнення переросли в великі бої, і 9 жовтня чорногорці трьома колонами перетнули кордон. Колона чорногорських військ під командуванням генерала Вукотича рушила до міста Беране, ще два загони попрямували до , Плаве і . У цих містах перебували 4 дивізій османів і ще 9000 арнаутів. 10 жовтня в регіон прибуло ще 2000 османських арнаутів і спробували відкинути чорногорців на їхні вихідні позиції, проте маневр не вдався. 11 жовтня колона королевича Данило взяла штурмом прикордонні висоти Дедич і Шиншаник.
15 жовтня чорногорські війська Данила, після триденної облоги, взяли місто Тузі. Нурри-бей, комендант міста, здав його після того, як чорногорці зайняли оточуючи висоти і відкрили вогонь по місту. Одночасно Вукотич із загоном з ходу узяв Оброво і Бєлополля. 16 жовтня чорногорці сконцентрували сили на напрямі до Беране і в той же день штурмували місто. Наступного дня ними були взято Плава і Гусин'є. Під тиском противника османські війська відійшли до , залишивши . Через день, 18 жовтня, Королівство Сербія, Грецьке королівство і Болгарське царство офіційно почали війну з Османською імперією. Сербські війська, сконцентровані на лінії кордону від до , перейшли в наступ. 20 жовтня в Бредереве, взятому напередодні чорногорськими військами, армії Королівства Чорногорія і Королівства Сербія об'єдналися в зведений загін і потім рушили на Іпек. До 21 жовтня 1-а сербська армія воювала під Кумановом, друга сербська армія перебувала у Овче поля, 3-тя армія Янковича штурмувала Приштину, 4-та армія Живковича разом з чорногорською армією Данила окупувала Новопазарський санджак.
21 жовтня 1-а армія сербів під командуванням королевича Олександра, наблизившись до Куманова, зіштовхнулася з Західної армією османів. Османи мали 180 000 вояків, серби — 120 000. Ще 40 000 османських вояків перебували неподалік, на Овче поле. До армії Олександра повз того ж поля наближалося підкріплення — 3-тя армія, вже яка зайняла Приштину. 24 жовтня в результаті кривавого бою османи були розбиті. Османи кинули під Кумановом більшість своєї артилерії —156 гармат. У полон серби взяли 2000 османських солдатів і близько 100 офіцерів.
З самого початку війни була встановлена облога Шкодера, чорногорці декілька спробували штурмувати Шкодер, але не вдало. Велика Британія висунула ультиматум Королівству Чорногорія зняти облогу зі Шкодера, чорногорці не поступились. 4 квітня 1913 року у Адріатичне море увійшла міжнародна ескадра і блокувала узбережжя Королівства Чорногорія. Але це вже не могло врятувати Шкодер. Незабаром Шкодер капітулював і 23 квітня 1913 османський гарнізон залишив місто.
Завершення війни і повоєнна пора
Перша Балканська війна завершилася підписанням Лондонського договору 17 травня 1913. Згідно з договором усі османські території на захід від лінії Енос — Медея було передано Балканський лізі, відповідно до статус-кво під час перемир'я. Договір також оголосив Албанію незалежною державою. Майже вся територія, що була оголошено албанською державою була окупована Королівством Греція чи Королівством Сербія, які неохоче вивели свої війська. Через не вирішене питання розподілу Македонії, практично відразу розпочалась Друга Балканська війна.
| Битви Першої Балканської війни | ||||||||
| Назва | Нападники | Керманич | Захисники | Керманич | Дата | Перемога | ||
| Битва при Сарантапоро | Греки | Крон-принц Костянтин І | Османи | 22 жовтня 1912 | Греки | |||
| Греки | Крон-принц Костянтин І | Османи | Гасан Тахсин паша | 1 листопада 1912 | Греки | |||
| Кумановська битва | Серби | Генерал Радомир Путник (звання Воєводи після битви) | Османи | Генерал Зеккі-паша | 23 жовня 1912 | Серби | ||
| Болгари | Генерал Радко Димитрієв, генерал Іван Фічев | Османи | Махмуд Мухтар-паша | 24 жовтня 1912 | Болгари | |||
| Греки | Генрал-лейтенант | Османи | Есат-паша | 6-12 листопада 1912 | Греки | |||
| Прілепська битва | Серби | Османи | 3 листопада 1912 | Серби | ||||
| Битва при Люле-Бургас | Булгари | Генерал Радко Димитрієв, генерал Іван Фічев | Османи | Абдула-паша | 28-31 жовтня 1912 | Булгари | ||
| Греки | Османи | 15 листопада 1912 | Османи | |||||
| Битва при Бітола | Серби | Османи | Зеккі-паша (генерал) | 16-19 листопада 1912 | Серби | |||
| Варненська битва | Болгари | Капітан Димітар Добрев | Османи | Гусейн Рауф Бей | 21 листопада 1912 | Болгари | ||
| Битва при Еллі | Греки | Контр-адмірал Павлос Кунтуріотіс | Османи | Адмірал Раміз Бей | 16 грудня 1912 | Греки | ||
| Османи | Феті Бей | Болгари | Генерал | 26 січня 1913 | Болгари | |||
| Османи | Енвер Бей | Болгари | Генерал Стиліян Ковачев | 26-28 січня 1913 | Болгари | |||
| Битва при Лемносі | Греки | Контр-адмірал Павлос Кунтуріотіс | Османи | 18 січня 1913 | Греки | |||
| Греки | Крон-принц Костянтин І | Османи | Есат-паша | 5-6 березня 1913 | Греки | |||
| Облога Адріанополя | Болгари і серби | Генерал , генерал Степа Степанович | Османи | Генерал | 11-13 березня 1913 | Болгари | ||
Див. також
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перша Балканська війна |
Примітки
- Лондонський мирний договір не обумовлював територіальні зміни. Країни-члени Балканського союзу особисто повинні були розмежувати між собою завойовані землі (крім Албанії, яка здобула незалежність)
- Secondary Wars and Atrocities of the Twentieth Century (англійською) . Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 21 грудня 2008.
- Задохин А., Низовский А. Пороховой погреб Европы. — Москва : Вече, 2000. — С. 102—112. — .
- Рябинин А. Малые войны первой половины XX века. Балканы. — Москва : АСТ, 2003. — С. 122—130. — 5000 прим. — .
- . Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 9 лютого 2009.
- Hall (2000), p. 16
- Hall (2000), p. 18
- Hall (2000), p. 17
- Erickson (2003), p. 155
- Hall (2000), p. 19
- Erickson (2003), p. 53
- Erickson (2003), p. 62
- Енциклопедия «България». — София : БАН, 1978. — Т. I.
Література
- Erickson, Edward J.; Bush, Brighton C. (2003). Defeat in Detail: The Ottoman Army in the Balkans, 1912-1913. Greenwood Publishing Group. ISBN .(англ.)
- Hall, Richard C. (2000). The Balkan Wars, 1912-1913: Prelude to the First World War. Routledge. ISBN .(англ.)
- Schurman, Jacob Gould (2004). The Balkan Wars 1912 To 1913. Kessinger Publishing. ISBN .(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno lipen 2020 Persha Balkanska vijna 1912 1913 u Bolgariyi vidoma yak Balkanska vijna vijna Balkanskogo soyuzu Bolgarske carstvo Grecke korolivstvo Korolivstvo Serbiya Korolivstvo Chornogoriya proti Osmanskoyi imperiyi z 9 zhovtnya 1912 po 30 travnya 1913 Prichinoyu vijni postalo pragnennya Korolivstva Serbiya Bolgarskogo carstva Korolivstva Chornogoriya i Korolivstva Greciya rozshiriti svoyi teritoriyi Vijna zavershilasya Londonskim mirnim dogovorom Persha Balkanska vijnaBalkanski vijni Osmanski vijni v YevropiTeritorialni zmini Balkanskih derzhav na kviten 1913 Teritorialni zmini Balkanskih derzhav na kviten 1913Data 8 zhovtnya 1912 roku 30 travnya 1913 rokuMisce Balkanskij pivostrivRezultat Peremoga Balkanskogo soyuzu pidpisannya Londonskogo mirnogo dogovoruTeritorialni zmini Tereni Osmanskoyi imperiyi v Yevropi krim Stambula i jogo okolic vidijshli pid kontrol Balkanskogo soyuzu peremovini pro status i nezalezhnist AlbaniyiStoroniOsmanska imperiya Bolgarske carstvo Grecke korolivstvo Korolivstvo Chornogoriya Korolivstvo SerbiyaKomanduvachiAli Riza pasha Nikola Ivanov Ivan Fichev Vasil Kutinchev Radko Dimitriyev Kostyantin I Aleksandr I Radomir Putnik Stepa Stepanovich Bozhidar Yankovich Nikola I PetrovichVijskovi sili475 000 300 000 150 000 160 000 22 000Vtrati30 000 32 000 5000 15 000 3000 Pershij period vijni zhovten gruden 1912 harakterizuvavsya masshtabnim nastupom vijsk Balkanskogo soyuzu Pid chas peremir ya bojovi diyi pripinili Osmanska imperiya Korolivstvo Serbiya i Bolgarske carstvo ale Grecke korolivstvo i Korolivstvo Chornogoriya prodovzhuvali vijnu Drugij period vijni lyutij traven 1913 mav pozicijnu vijnu ne rahuyuchi shturma Edirne Adrianopolya Pislya zakinchennya Pershoyi Balkanskoyi vijni krayini uchasnici Balkanskogo soyuzu ne buli zadovoleni Londonskim mirnim dogovorom sho sprichinilo Drugu Balkansku vijnu PrichiniIstorichni peredumovi Politika velikih derzhav Dokladnishe Balkanska Liga U XV stolitti turki zajnyavshi Malu Aziyu pochali zavoyuvannya Balkanskogo pivostrova Blizkogo Shodu ta Pivnichnoyi Afriki Pislya zavoyuvannya Konstantinopolya sformuvalasya Osmanska imperiya Cherez deyakij chas vona vzhe vklyuchala v svij sklad velichezni teritoriyi na shodi Seredzemnomor ya u Prichornomor yi ta na zahodi Aziyi Na cih zemlyah prozhivalo bezlich narodiv sho vidriznyalitsya vid turkiv za virospovidannyam etnichnim pohodzhennyam ta svitoglyadom Na Balkanskomu pivostrovi she do jogo vklyuchennya do skladu imperiyi vzhe prozhivalo do 15 narodiv Neodnorazovo proti panuvannya Osmanskoyi imperiyi na pivostrovi vidbuvalisya povstannya sho zakinchuvalisya porazkoyu povstalih U XIX stolitti na hvili antikolonialnih vijn i povstan v regioni stalasya nizka vizvolnih voyen Z yavilisya taki derzhavi yak Greciya Bolgariya Serbiya Chornogoriya Rumuniya Popri ce samoviznachennya ne domoglisya albanci a na teritoriyah yak i ranishe kontrolyuvalisya osmanskim uryadom prozhivalo kilka miljoniv makedonciv blizko miljona serbiv i pivmiljona grekiv Takozh ci zemli istorichno vvazhalisya chastinami novostvorenih balkanskih derzhav Pislya Italo tureckoyi vijni krayini Balkanskogo pivostrova protivniki Osmanskoyi imperiyi usvidomili neobhidnist v konsolidaciyi Ob yednuyuchimi faktorami posluzhili yak zagalni cili tak i zagalni risi narodiv serbi chornogorci i bolgari buli pravoslavnimi slov yanami Pravoslavnimi buli i greki Vazhlive znachennya v regioni grala Rosijska imperiya yaka zmagalasya na Balkanah z Avstro Ugorskoyu imperiyeyu i yij neobhidno bulo utverditisya v cij chastini Yevropi Politichna karta Balkanskogo pivostrova do Pershoyi Balkanskoyi vijni Same z yiyi iniciativi 13 bereznya 1912 mizh Korolivstvom Serbiya i Bolgarskim carstvom bula pidpisana ugoda pro stvorennya oboronnogo soyuzu 12 travnya vidnosini mizh krayinami buli ukripleni 29 travnya do soyuzu priyednalos Grecke korolivstvo yake ne bazhalo zalishitisya bez teritorialnih vigrashiv za rahunok Osmanskoyi imperiyi Ale j Korolivstvo Serbiya i Bolgarske carstvo buli vkraj zacikavleni v uchasti greckogo flotu u vijskovih diyah shob perekriti osmanski komunikaciyi z Maloyu Aziyeyu ta Blizkim Shodom Piznishe soyuznij dogovir pidpisali Korolivstvo Chornogoriya i Bolgarske carstvo Takim chinom yak i zadumuvav rosijskij uryad na pivostrovi sformuvavsya potuzhnij soyuz spryamovanij proti Avstro Ugorskoyi imperiyi Odnak podalshi podiyi rozvivalisya ne za planom Rosijskoyi imperiyi Balkanskij soyuz zamist protistoyannya z Avstro Ugorshskoyu imperiyeyu pochav prigotuvannya do vijni zi svoyim starim vorogom Osmanskoyu imperiyeyu Tak yak soyuz ocholili Bolgarske carstvo i Korolivstvo Serbiya voni za rahunok dopomogi soyuznikiv zvazhilisya zadovolniti svoyi teritorialni pretenziyi Pragnennya Korolivstva Serbiya do Bosniyi i Gercegovini bulo zirvano avstro ugorskoyu aneksiyeyu krayu v zhovtni 1908 todi serbiv zoseredili svoyu uvagu na svoyij istorichnij kolisci Kosovo ta na pivdennij ekspansiyi Grecki oficeri pislya zakolotu v serpni 1909 domoglisya priznachennya progresivnogo uryadu na choli z Elefteriosom Venizelosom yakij yak voni spodivalisya zdaten virishiti Kritske pitannya na korist Korolivstva Greciya i pereglyanuti yih porazku v 1897 Osmanskij imperiyi Bolgarske carstvo yake domoglosya vid Osmanskoyi imperiyi viznannya yiyi nezalezhnosti v kvitni 1909 i koristuvalas druzhboyu z Rosijskoyi imperiyi a takozh planuvala ekspansiyu na Osmansku Frakiyu i Makedoniyu U berezni 1910 albanske povstannya spalahnulo v Kosovo U serpni 1910 Korolivstvo Chornogoriya nadala Bolgarskomu carstvu precedent stavshi korolivstvom 1911 roku Korolivstvo Italiya rozpochala vtorgnennya v Tripolitaniyu i nezabarom okupuvala ostrovi Dodekanes Italijska virishalna vijskova peremoga nad Osmanskoyu imperiyeyu znachnoyu miroyu vplinula na pidgotovku do vijni Balkanskih derzhav proti Osmanskoyi imperiyi Takim chinom navesni 1912 roku provedennya konsultacij mizh hristiyanskimi Balkanskimi derzhavami priveli do vijskovogo soyuzu sho stav vidomim yak Balkanska liga Veliki derzhavi v peredusim Francuzka respublika i Avstro Ugorska imperiya vidreaguvali na cyu diplomatichnu sensaciyu namagayuchis vidmoviti ligu vid vstupu v vijnu ale ne vdalo Naprikinci veresnya Liga j Osmanska imperiya mobilizuvali svoyi armiyi Korolivstvo Chornogoriya pershoyu ogolosila vijnu 8 zhovtnya Tri inshih derzhavi 13 zhovtnya ogolosili Porti ultimatum ne mozhlivij dlya vikonannya 17 zhovtnya ogolosili vijnu Peredumovi i planiChotiri soyuznicki derzhavi ne mali bud yakogo zagalnogo planu abo bud yakoyi sprobi koordinuvati svoyi diyi Navpaki vijna mala provoditisya kozhnoyu derzhavoyu v individualnomu poryadku i mozhna rozdiliti na chotiri teatri voyennih dij Bolgari zishtovhnulisya z bilshoyu chastinoyu osmanskih vijsk yaki zahishali napryam do Konstantinopolya u Frakiyi a takozh vijskovi diyi u Makedoniyi serbi i chornogorci diyali v Kosovo Sandzhaku u pivnichnij chastini Makedoniyi i Albaniyi greki diyali na pivdni Makedoniyi v napryamku Saloniki a takozh v napryamku Yanini Bolgarske carstvo Bolgarske carstvo v ti chasi chasto znana yak Prusiya na Balkanah bula v vijskovomu plani najpotuzhnishoyu z chotiroh derzhav z dobre navchenoyu i osnashenoyu armiyeyu U mirnij chas mala armiyu v 60 000 osib yaka zbilshuvalas v hodi vijni do 370 000 z zagalnoyu mobilizaciyeyu 600 000 osib z naselennya 4 300 000 bolgarska armiya mala 9 pihotnih divizij 1 kavalerijsku diviziyu i 1116 odinic artileriyi Golovnokomanduvachem buv car Ferdinand I todi yak faktichna vlada bula v rukah jogo zastupnika generala Mihajlo Savova Bolgarske carstvo takozh malo nevelikij flot z shesti torpednih kateriv diya yakih bula obmezhena operaciyami na Chornomu mori Golovnij udar Bolgarskogo carstva pid chas vijni buv spryamovanij na Frakiyu i Makedoniyu Ostannya mala buti rozpodilena z Korolivstvom Serbiya i Korolivstvom Greciya hocha obidva tereni buli kolishnimi bolgarskimi zemlyami viklyuchenimi z carstva zgidno z Berlinskim kongresom u 1878 bo yevropejski kermanichi ne mali bazhannya mati potuzhnoyi krayini na ulamkah Osmanskoyi imperiyi Persha armiya pid golovuvannyam skladalas z 3 pihotnih divizij bula rozgornuta na pivden vid Yambolu operaciyi planuvalis vzdovzh richki Tundzha Druga armiya pid golovuvannyam Nikoli Ivanova skladalas z 2 pihotnih divizij i 1 pihotnoyi brigadi bula rozgornuta na zahid vid pershoyi i yij bulo dorucheno zahopiti fortecyu Adrianopol Edirne Tretya armiya pid golovuvannyam Radko Dimitriyeva bula rozgornuta shidnishe za pershu i skladalas z 3 pihotnih divizij mala peretnuti gori Stran ya i vzyati fortecyu Lozengrad Kirklareli 2 j i 7 j diviziyam buli priznacheni nezalezhni zadachi bojovi diyi v Zahidnij Frakiyi i Shidnij Makedoniyi vidpovidno Korolivstvo Serbiya Hocha znachno mensha anizh bolgarska armiya serbski vijska buli takozh znachni Korolivstvo Serbiya mala priblizno 230 000 voyakiv blizko 230 garmat zgrupovanih v 10 pihotnih divizij dvi pihotni brigadi i kavalerijsku diviziyu pid golovuvannyam kolishnogo vijskovogo ministra Radomira Putnika Serbske verhovne golovnokomanduvannya u svoyij dovoyennij doktrini dijshlo visnovku sho virishalna bitva proti osmanskoyi Vardarskoyi armiyi bude na plato Ovche Pole bilya Skop ye Takim chinom osnovni sili bulo zgrupovano v troh armiyah dlya prosuvannya na Skop ye a diviziya i brigada buli dodani do chornogorciv dlya boyiv v sandzhaku Novi Pazar Pershoyu armiyeyu keruvav general vin mav najbilshu kilkist vijsk i buv u centri nastupu na Skop ye Druga armiya na choli z generalom Stepa Stepanovich skladalas z odniyeyi serbskoyi i odniyeyi bolgarskoyi 7 Rilska divizij Vona roztashovuvalas na livomu flanzi frontu i prosuvalas do Stracinu Bolgarska diviziya bula vklyuchena do serbskoyi armiyi zgidno z dovoyennimi domovlenostyami ale diviziya perestala pidporyadkovuvatisya nakazam generala Stepanovicha shojno rozpochalasya vijna a lishe nakazam vishogo bolgarskogo komanduvannya Tretya armiya pid komanduvannyam generala roztashovuvalas na livomu flanzi frontu mala zavdannya vizvolennya Kosova a potim priyednatisya do inshih armij v ochikuvanij bitvi na Ovche Pole Grecke korolivstvo Grecke korolivstvo vvazhayetsya najslabshim z troh golovnih soyuznikiv oskilki vono zaznalo prinizlivoyi porazki vid Osmanskoyi imperiyi v greko tureckij vijni 1897 r i volilo diyati rishuche proti osmanskoyi armiyi Prote Grecke korolivstvo malo silnij flot yakij mav zhittyevo vazhlive znachennya dlya ligi oskilki lishe vona mogla zapobigti pidvezennya osmanskih pidkriplen z Aziyi v Yevropu Za danimi greckogo posla u Sofiyi pid chas peregovoriv shodo vstupu Korolivstva Greciya u Ligu Greciya mozhe zabezpechiti 600 000 vijskovih 200 000 dopomogi i flot yakij zmozhe zupiniti perevezennya 400 000 voyakiv Osmanskoyi imperiyi mizh Salonikami ta Galliopoli Armiya zaznala reorganizaciyu zavdyaki francuzkij vijskovij misiyi Pislya mobilizaciyi bulo zgrupovano dvi armiyi Fessalijska armiya na choli z princom Kostyantinom ta yak nachalnikom shtabu napravila 7 pihotnih divizij kavalerijskij polk i 4 okremih evzonskih bataljoniv zagalnoyu chiselnistyu 100 000 osib Vona mala podolati ukripleni poziciyi osmanskogo kordonu j prosuvatisya u napryamku Zahidnoyi ta Centralnoyi Makedoniyi z metoyu zajnyati Saloniki Nadali vid 10do 13 tisyach osib bulo napravleno v Epirsku armiyu dlya prosuvannya na Epir Oskilki ne bulo spodivan zahopiti dobre ukriplenu stolicyu Yaninu yiyi zavdannyam bulo vidvolikannya osmanskogo vijska do nadhodzhennya pidkriplennya u Fessalijsku armiyu zadlya uspishnogo zavershennya operaciyi Greckij flot takozh mav vikoristati ostrovi Egejskogo morya sho perebuvali pid Osmanskim kermom i zabezpechiti vijskovo morsku perevagu Flot Egejskogo morya pid golovuvannyam kontr admirala Pavlosa Kunturiotisa mav tri linkori sim esminciv i novij krejser Georgios Averof na yakij pokladalis grecki plani shodo vijskovo morskogo panuvannya v Egejskomu mori Grecke korolivstvo priyednalos do Korolivstva Serbiya piznishe Korolivstvo Chornogoriya Chornogorci mali zasluzhenu reputaciyu zagartovanih j dosvidchenih bijciv ale yih armiya bula yak maloyu tak i pevnoyu miroyu zastariloyu Pislya zavershennya mobilizaciyi v pershij tizhden zhovtnya Korolivstvo Chornogoriya skeruvala 35 600 voyak 126 garmat stvorila chotiri diviziyi kozhna z troh polkiv Yih nominalnim komanduvachem buv korol Nikola I z realnoyu vladoyu jogo nachalnika shtabu generalom Lazorovichem Golovnoyu metoyu vijni bulo zahoplennya golovnogo mista Shkoder todi yak drugoryadni operaciyi mali provoditisya u misti Novi Pazar Osmanska imperiya U 1912 roku osmani opinilisya v skladnomu stanovishi Voni brali uchast u zatyazhnij vijni z italijcyami v Liviyi yaka trivala do 15 zhovtnya yaka skinchilas za kilka dniv pislya pochatku bojovih dij na Balkanah Tomu voni ne zmogli istotno posiliti svoyi poziciyi na Balkanah tomu yak vidnosini z balkanskimi derzhavami pogirshilisya protyagom roku Osmanskomu vijskovomu potencialu pereshkodzhala nestabilnist viklikana Molodotureckoyu revolyuciyeyu i borotboyu iz kontrrevolyucijnim perevorotom kilka misyaciv piznishe Zusillya z reorganizaciyi armiyi nimeckoyu misiyeyu naslidkiv ne dalo Regulyarna armiya Nizami bula dobre osnashena i navchena ale rezervi Redif vklyuchali bagato ne musulmanskih voyakiv Osmanska imperiya mala dvi armiyi v Yevropi persha armiyi u Frakiyi a druga armiya na Balkanah Persha armiya skladalas z chotiroh korpusiv i bula regulyarnoyu I korpus vklyuchav 1 2 i 3 tyu diviziyi i dvi kavalerijski brigadi II korpus skladavsya z 4 5 i 6 diviziyi III korpus buv elitnim skladavsya z 7 8 i 9 diviziyi i kavalerijskoyi brigadi IV korpus skladavsya 10 11 i 12 divizij i kavalerijskoyi brigadi Kozhen korpus takozh mav vlasnu artileriyu Persha armiya mogla popovnyuvatis do 14 divizij Redif Redif diviziyi ne buli pronumerovani a zvalis na chest mista de voni bazuvalis Druga armiya na Balkanah skladalas z troh korpusiv Ce V korpus vklyuchav 13 14 i 15 diviziyi i kavalerijsku brigadu VI korpus mav u skladi 16 17 i 18 diviziyu i kavalerijsku brigadu VII korpus vklyuchav 19 20 i 21 diviziyu i kavalerijsku brigadu Nareshti dlya zmicnennya armiyi nalichuvalosya 12 Redif divizij yaki mobilizuvali z miscevogo naselennya na Balkanah Pid chas vijni osmani planuvali zaluchiti bilshe vijsk z Siriyi Nazimi i Redif Greki trimali kontrol nad Egejskim morem i mali zapobigti pidvezennyu cih pidkriplen Ale na toj chas vzhe bula pobudovana zaliznicya i pidvezennya voyakiv moglo buti zrobleno neyu Osmanskij Generalnij shtab za spriyannyam nimeckoyi vijskovoyi misiyi rozrobiv 12 vijskovih planiv Vijskovi plani buli rozrobleni dlya borotbi z riznimi variaciyami sil suprotivnika Robota nad planom 5 bula proti poyednannya vijsk Bolgarskogo carstva Korolivstva Greciya Korolivstva Serbiya ta Korolivstva Chornogoriya bula na zavershalnomu etapi j bula spryamovana v shtabi armij dlya rozrobci miscevih planiv Vijskovi diyiChornogoriya pershoyu pochala Pershu Balkansku vijnu ogolosivshi vijnu proti Osmanskoyi imperiyi 8 zhovtnya 1912 roku Bolgarskij teatr voyennih dij Pershi veliki boyi vidbulis na liniyi Adrianopol Kirklareli de bolgarski I i III Armiyi zagalom 110 000 voyakiv zavdali porazki osmanskij Shidnij Armiyi 130 000 voyakiv bilya Gechkenli Gechkenli Seliolu Seliolu i Petri Fortecya Adrianopol bula oblozhena i Kirklareli bulo zajnyato bez oporu pid tiskom Tretoyi bolgarskoyi armiyi Bolgarske vishe komanduvannya virishilo zachekati kilka dniv sho dozvolilo osmani zajnyati oboronnu poziciyu na liniyi Popri ce pershim bolgarskim napadom Persha i Tretya armiyi rozgromili osmanski vijska chiselnistyu blizko 130 000 i dosyagli Marmurovogo morya Ale osmani za dopomogoyu svizhih pidkriplen z azijskih provincij stvorili svoyu tretyu najmicnishu oboronnu poziciyu Chataldzhinsku liniyu cherez pivostriv de roztashovano Konstantinopol 17 listopada bolgari pochali svij nastup na Chataldzhinsku liniyu ale buli vidkinuti Bulo dosyagnuto domovlenist pro peremir ya vid 3 grudnya mizh Osmanskoyu imperiyeyu i Bolgariyeyu a takozh z predstavnikami Korolivstva Serbiya ta Korolivstva Chornogoriya rozpochalis mirni peregovori v Londoni Grecke korolivstvo takozh bralo uchast v konferenciyi ale vidmovilos pogoditisya na peremir ya z tim shob prodovzhuvati vijskovij nastup na Epirskomu napryamku Prote peregovori perervalisya 9 lyutogo koli mladoturki zchinili derzhavnij perevorot v Konstantinopoli Enver pasha povaliv uryad Pislya zakinchennya terminu peremir ya 16 lyutogo vijskovi diyi vidnovilisya Novi osmanski vijska visadilisya v Bulayir i Ale pislya vazhkih boyiv voni buli znishenni shojno sformovanoyu 4 bolgarskoyu armiyeyu pid komanduvannyam generala Nastup na Chardzhu bulo zirvano 11 bereznya rozpochavsya Pid komanduvannyam generala bolgari za dopomogoyu dvoh serbskih divizij zahopili misto Vodnochas serbi i chornogorci zahopili Shkoder greki zajnyali Yaninu pislya podolannya osmanskih ukriplenih pozicij na 30 travnya bulo pidpisano mirnij dogovir mizh Osmanskoyu imperiyeyuyu i Balkanskim alyansom Greckij teatr voyennih dij Vijskovi operaciyi greckih vijsk pid chas Pershoyi Balkanskoyi vijni kordoni podani za stanom kinec Drugoyi Balkanskoyi vijni Grecka Fesalijska armiya na choli z kron princom Kostyantinom I pryamuvala na Saloniki z pivdnya uspishno podolala osmanskij opir na Sarantoporo Pislya novoyi peremogi v Saloniki i jogo garnizon zdavsya grekam 9 listopada V toj zhe chas bolgari napravili svoyu 7 Rilsku diviziyu z pivnochi v napryamku Saloniki ale pribuli tudi nastupnogo dnya pislya jogo kapitulyaciyi 10 listopada mezha greckoyi zoni okupaciyi prohodila liniyeyu sho z yednuye Dojranske ozero do richci Struma 15 listopada u Zahidnij Makedoniyi Monastir zahopili serbi grecka armiya zapiznilasya do boyu pid Monastirem tomu na neyi poklali lishe znishennya ucililih zagoniv osmaniv Prote greki zaznali porazki v Na Epirskomu napryamku grecka armiya uspishno zahopila Prevezu ale ne mala dosit vijsk shob zahopiti rozrobleni nimcyami oboronni poziciyi Bizan yaki prikrivali pidhid do Yanini Pislya togo yak kampaniyu v Makedoniyi bulo zaversheno bilsha chastina armiyi pid komanduvannyam kron princa buli zadiyani v Epiri pislya padinnya osmanskih ukriplen v Bizani 6 bereznya 1913 roku kapitulyuvala Yanina Na mori greckij flot diyav z pershih dniv vijni Z 6 zhovtnya do 20 grudnya 1912 roku grecka armiya i vijskovo morski zagoni zahopili majzhe vsi ostrovi shidnoyi i pivnichnoyi chastini Egejskogo morya i zasnuvali bazu v buhti na ostrovi Lemnos kontrolyuyuchi vihid z Dardanell 8 listopada pidpolkovnik napraviv jogo torpednij kater v Saloniki pid pokrovom nochi i potopiv starij ottomanskij bronenosec Osmanskij flot znahodivsya v Dardanellah na pochatku vijni i buv peremozhenij v dvoh bitvah 16 grudnya 1912 i 18 sichnya 1913 roku pri i golovnim chinom za rahunok taktichnoyi iniciativi admirala Kunturiotisa Vdalo z osmanskogo flotu diyav krejser Hamidiye Naperedodni morskogo boyu pri Lemnosi Hamidiye rozpochav topiti grecki kabotazhni sudna spodivayuchis vidvolikti greckij flagman Georgios Averof i oslabiti greckij flot Osmanskij plan zaznav nevdachu hoch Hamidiye mav deyakij uspih zatopivshi dekilka korabliv i bombarduvav grecki porti Serbsko Chornogorskij teatr voyennih dij Peredchasnij pochatok Korolivstvom Chornogoriya vijni proti Osmanskoyi imperiyi poyasnyuvalosya stihijnistyu mobilizaciyi i prisutnistyu u vijsku volonteriv Z 4 zhovtnya na kordoni Osmanskoyi imperiyi i Korolivstva Chornogoriya vidbuvalisya neveliki zitknennya 8 zhovtnya ci zitknennya pererosli v veliki boyi i 9 zhovtnya chornogorci troma kolonami peretnuli kordon Kolona chornogorskih vijsk pid komanduvannyam generala Vukoticha rushila do mista Berane she dva zagoni popryamuvali do Plave i U cih mistah perebuvali 4 divizij osmaniv i she 9000 arnautiv 10 zhovtnya v region pribulo she 2000 osmanskih arnautiv i sprobuvali vidkinuti chornogorciv na yihni vihidni poziciyi prote manevr ne vdavsya 11 zhovtnya kolona korolevicha Danilo vzyala shturmom prikordonni visoti Dedich i Shinshanik 15 zhovtnya chornogorski vijska Danila pislya tridennoyi oblogi vzyali misto Tuzi Nurri bej komendant mista zdav jogo pislya togo yak chornogorci zajnyali otochuyuchi visoti i vidkrili vogon po mistu Odnochasno Vukotich iz zagonom z hodu uzyav Obrovo i Byelopollya 16 zhovtnya chornogorci skoncentruvali sili na napryami do Berane i v toj zhe den shturmuvali misto Nastupnogo dnya nimi buli vzyato Plava i Gusin ye Pid tiskom protivnika osmanski vijska vidijshli do zalishivshi Cherez den 18 zhovtnya Korolivstvo Serbiya Grecke korolivstvo i Bolgarske carstvo oficijno pochali vijnu z Osmanskoyu imperiyeyu Serbski vijska skoncentrovani na liniyi kordonu vid do perejshli v nastup 20 zhovtnya v Bredereve vzyatomu naperedodni chornogorskimi vijskami armiyi Korolivstva Chornogoriya i Korolivstva Serbiya ob yednalisya v zvedenij zagin i potim rushili na Ipek Do 21 zhovtnya 1 a serbska armiya voyuvala pid Kumanovom druga serbska armiya perebuvala u Ovche polya 3 tya armiya Yankovicha shturmuvala Prishtinu 4 ta armiya Zhivkovicha razom z chornogorskoyu armiyeyu Danila okupuvala Novopazarskij sandzhak 21 zhovtnya 1 a armiya serbiv pid komanduvannyam korolevicha Oleksandra nablizivshis do Kumanova zishtovhnulasya z Zahidnoyi armiyeyu osmaniv Osmani mali 180 000 voyakiv serbi 120 000 She 40 000 osmanskih voyakiv perebuvali nepodalik na Ovche pole Do armiyi Oleksandra povz togo zh polya nablizhalosya pidkriplennya 3 tya armiya vzhe yaka zajnyala Prishtinu 24 zhovtnya v rezultati krivavogo boyu osmani buli rozbiti Osmani kinuli pid Kumanovom bilshist svoyeyi artileriyi 156 garmat U polon serbi vzyali 2000 osmanskih soldativ i blizko 100 oficeriv Z samogo pochatku vijni bula vstanovlena obloga Shkodera chornogorci dekilka sprobuvali shturmuvati Shkoder ale ne vdalo Velika Britaniya visunula ultimatum Korolivstvu Chornogoriya znyati oblogu zi Shkodera chornogorci ne postupilis 4 kvitnya 1913 roku u Adriatichne more uvijshla mizhnarodna eskadra i blokuvala uzberezhzhya Korolivstva Chornogoriya Ale ce vzhe ne moglo vryatuvati Shkoder Nezabarom Shkoder kapitulyuvav i 23 kvitnya 1913 osmanskij garnizon zalishiv misto Zavershennya vijni i povoyenna poraPersha Balkanska vijna zavershilasya pidpisannyam Londonskogo dogovoru 17 travnya 1913 Zgidno z dogovorom usi osmanski teritoriyi na zahid vid liniyi Enos Medeya bulo peredano Balkanskij lizi vidpovidno do status kvo pid chas peremir ya Dogovir takozh ogolosiv Albaniyu nezalezhnoyu derzhavoyu Majzhe vsya teritoriya sho bula ogolosheno albanskoyu derzhavoyu bula okupovana Korolivstvom Greciya chi Korolivstvom Serbiya yaki neohoche viveli svoyi vijska Cherez ne virishene pitannya rozpodilu Makedoniyi praktichno vidrazu rozpochalas Druga Balkanska vijna Bitvi Pershoyi Balkanskoyi vijniNazva Napadniki Kermanich Zahisniki Kermanich Data PeremogaBitva pri Sarantaporo Greki Kron princ Kostyantin I Osmani 22 zhovtnya 1912 GrekiGreki Kron princ Kostyantin I Osmani Gasan Tahsin pasha 1 listopada 1912 GrekiKumanovska bitva Serbi General Radomir Putnik zvannya Voyevodi pislya bitvi Osmani General Zekki pasha 23 zhovnya 1912 SerbiBolgari General Radko Dimitriyev general Ivan Fichev Osmani Mahmud Muhtar pasha 24 zhovtnya 1912 BolgariGreki Genral lejtenant Osmani Esat pasha 6 12 listopada 1912 GrekiPrilepska bitva Serbi Osmani 3 listopada 1912 SerbiBitva pri Lyule Burgas Bulgari General Radko Dimitriyev general Ivan Fichev Osmani Abdula pasha 28 31 zhovtnya 1912 BulgariGreki Osmani 15 listopada 1912 OsmaniBitva pri Bitola Serbi Osmani Zekki pasha general 16 19 listopada 1912 SerbiVarnenska bitva Bolgari Kapitan Dimitar Dobrev Osmani Gusejn Rauf Bej 21 listopada 1912 BolgariBitva pri Elli Greki Kontr admiral Pavlos Kunturiotis Osmani Admiral Ramiz Bej 16 grudnya 1912 GrekiOsmani Feti Bej Bolgari General 26 sichnya 1913 BolgariOsmani Enver Bej Bolgari General Stiliyan Kovachev 26 28 sichnya 1913 BolgariBitva pri Lemnosi Greki Kontr admiral Pavlos Kunturiotis Osmani 18 sichnya 1913 GrekiGreki Kron princ Kostyantin I Osmani Esat pasha 5 6 bereznya 1913 GrekiObloga Adrianopolya Bolgari i serbi General general Stepa Stepanovich Osmani General 11 13 bereznya 1913 BolgariDiv takozhDruga Balkanska vijnaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Persha Balkanska vijnaPrimitkiLondonskij mirnij dogovir ne obumovlyuvav teritorialni zmini Krayini chleni Balkanskogo soyuzu osobisto povinni buli rozmezhuvati mizh soboyu zavojovani zemli krim Albaniyi yaka zdobula nezalezhnist Secondary Wars and Atrocities of the Twentieth Century anglijskoyu Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 21 grudnya 2008 Zadohin A Nizovskij A Porohovoj pogreb Evropy Moskva Veche 2000 S 102 112 ISBN 5 7838 0719 2 Ryabinin A Malye vojny pervoj poloviny XX veka Balkany Moskva AST 2003 S 122 130 5000 prim ISBN 5 17 019625 3 Arhiv originalu za 18 lipnya 2011 Procitovano 9 lyutogo 2009 Hall 2000 p 16 Hall 2000 p 18 Hall 2000 p 17 Erickson 2003 p 155 Hall 2000 p 19 Erickson 2003 p 53 Erickson 2003 p 62 Enciklopediya Blgariya Sofiya BAN 1978 T I LiteraturaErickson Edward J Bush Brighton C 2003 Defeat in Detail The Ottoman Army in the Balkans 1912 1913 Greenwood Publishing Group ISBN 0275978885 angl Hall Richard C 2000 The Balkan Wars 1912 1913 Prelude to the First World War Routledge ISBN 0415229464 angl Schurman Jacob Gould 2004 The Balkan Wars 1912 To 1913 Kessinger Publishing ISBN 1419153455 angl