Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вестготська навала на Рим захоплення та пограбування міста Рим вестготами на чолі з королем Аларіхом що відбулось 24 27

Вестготська навала на Рим (410 рік )

Вестготська навала на Рим (410 рік )

Вестготська навала на Рим — захоплення та пограбування міста Рим вестготами, на чолі з королем Аларіхом, що відбулось 24–27 серпня 410 року. Вдалому захопленню Рима передувала низка військових кампаній вестготів в 401—410 роках. На той час Рим уже не був столицею Західної Римської імперії, його місце зайняла Равенна, але мав за собою статус «вічного міста» та був культурним центром імперії.

Вестготська навала на Рим (410)
Падіння Західної Римської імперії
image
Захоплення Рима вестготами 24 серпня 410

Захоплення Рима вестготами 24 серпня 410
Координати: 41°53′24″ пн. ш. 12°28′48″ сх. д. / 41.89000000002777568° пн. ш. 12.48000000002777909° сх. д. / 41.89000000002777568; 12.48000000002777909
Дата: 24 серпня - 27 серпня 410
Місце: Рим
Результат: Захоплення Риму вестготами
Сторони
image Вестготи image Західна Римська імперія
Командувачі
image Аларіх I image Гонорій

Перша спроба облоги Рима вестготами відбулася 408 року, у результаті якої після отримання бажаного викупу були відновлені переговори з імператором Гонорієм про умови миру й постійного поселення готів. Перемовини не закінчились успіхом і 409 року Аларіх знову вирушив на Рим. Наляканий імператор сховався у Равенні, а Аларіх змусив сенат проголосити новим імператором префекта Рима Аттала. Щоб зберегти за собою владу, Гонорій пішов на поступки готам, проте під час мирних переговорів у тилу армії Аларіха відбувся напад на готів, в якому Аларіх звинуватив Гонорія. В якості помсти за цей напад, 24 серпня 410 року готи Аларіха захопили Рим

Хоча на той момент Рим вже не вважався столицею і не мав ніякого стратегічного значення, але розуміння того, що «вічне місто», яке простояло непорушно протягом 800 років, з 390 р. до н. е., коли його було взято галлами на чолі з Бренном, було знову захоплене, зробило цю подію шокуючою для сучасників. Захоплення «вічного міста» вестготами 410 року вважається однією зі сходинок до Падіння Західної Римської імперії. З цього приводу Єронім Стридонський писав з Вифлеєма: «Місто, яке захопило весь світ, було захоплене».

Передумови

image
Розподіл Римської імперії в 395 році

Феодосій Великий, останній імператор цілісної Римської імперії перед смертю розділив її територію між двох синів — Аркадієм і Гонорієм. Східна, багата та стабільна частина зі столицею в Константинополі, пізніше відома як Візантія, дісталась старшому сину Аркадію. Західна, бідніша та нестабільна частина відійшла молодшому сину Гонорію, якому на той час було всього 10 років. Через це йому було призначено опікуна Флавія Стиліхона, який по суті і залишався повноправним правителем Західної Римської імперії.

У III столітті германські племена раз у раз проривали укріплені кордони Римської імперії, проте, з великими зусиллями римським військам вдавалося вибивати варварів назад. І хоча частину прикордонних земель довелося віддати — імперія трималася. Справжня катастрофа почалася з появою в Європі кочових племен гунів. З невідомих причин вони покинули азійські степи біля кордонів далекого Китаю і рушили в тисячокілометровий шлях на Захід. У 375 гуни напали на германські племена готів, які жили на той час в Північному Причорномор'ї за межами Римської імперії. Готи були прекрасними воїнами, але орди гунів скоро зломили їх опір. Одна частина готів — остготи — скорилася гуннам. Інша — вестготи — всім народом відступила до римських кордонів, сподіваючись хоча б ціною підпорядкування Рима врятуватися від грозного ворога, який прийшов з глибин Азії.

Близько 375 року гуни на чолі величезних мас варварських племен рушили із прикаспійських степів на захід. В II столітті гуни кочували на схід до Каспійського моря, звідки вони стали поступово просуватися на захід, підкорюючи собі племена Північного Кавказу і Поволжя. Так утворилася федерація із гунів, готів, аланів та інших народів. Частина готів, яка жила в нижній частині Дунаю, звернулася до імператора Валента з проханням дозволити їм поселитися на римській території, на що імператор дав згоду, але за умови, якщо вони будуть беззбройними. Так варвари перейшли через Дунай, пронісши потайки зброю.

Поселившись в Мезії, готи деякий час жили спокійно, але високі податки, корупція уряду і насильство з боку римських чиновників підбурило їх на повстання, яке відбулося 378 року. Готи почали грабувати Фракію. Валент розумів, що він не зможе перемогти варварів сам, і тому викликав на допомогу із Галлії Граціана. Але не дочекашись його, Валент уже зіткнувся з готами на чолі з Фрітігерном у битві при Адріанополі, де зазнав поразки і помер. Після цього готи, не зустрічаючи серьйозного опору, розсіялись по всьому Балканському півострову.

Граціан, якому знову довелося повернутися в Галлію, призначив нового імператора Сходу Феодосія I, сина імператора Валентиніана I. Ставши імператором, Феодосій почав збирати військо для боротьби з варварами. Він почав витісняти їх з Фракії, але приборкати готів вдалося тільки після приходу Граціана. У 382 році Феодосієм був підписаний договір з вестготами. В угоді було зазначено, що готи можуть знову оселитися в Мезії, в якості союзників Римської імперії, та повинні нести військову службу.

У 391 році у вестготів з'явився новий вождь Аларіх, якого вони проголосили королем. За його правління готи знову почали нападати на Балканський півострів, але у 392 році генерал Флавій Стиліхон розбив Аларіха та змусив його повернутися назад. У 394 році Аларіх керував вестготами у складі армії Феодосія під час вторгнення у Західну Римську імперію. У Феодосій переміг узурпатора Євгенія. І хоча Аларіх отримав посаду коміта, але відносини між готами і римлянами ставали дедалі напруженішими.

При імператорі Феодосії їм виділили землі у Фракії і Дакії, на Балканах. Землі ці перебували під римським суверенітетом і мали статус автономії. Передбачалося, що готи забезпечуватимуть військовий захист цих територій.

image
Аларіх і вестготи в Афінах. Ілюстрація, 1920-ті роки.

Після смерті Феодосія у січні 395 року укладений ним союз з Аларіхом не був продовжений, оскільки вестготи вважали, що їх договір із Римом закінчився. Аларіх швидко повернув своїх воїнів на землі в Мезії, зібрав більшу частину готів у провінціях Дунаю, які під його керівництвом вторглися у Фракію, та наблизився до східної римської столиці Константинополя. Але Руфін, консул Східної Римської імперії, зумів переконати Аларіха залишити Константинополь і вестготи рушили у Грецію, де зруйнували Пірей, взяли великий відкуп з Афін, розграбували і спалили Коринф, Аргос і Спарту. Навесні 397 року вони дісталися до Епіру, де заключили договір з імператором Аркадієм. Східному римському уряду довелося запропонувати Аларіху посаду magister militum в Іллірії, надавши йому римське командування і дозвіл, щоб він міг забрати необхідні ресурси, включаючи озброєння, для своєї провінції. Авреліан, новий преторіанський префект Сходу після страти , позбавив Аларіха його титулу в Ілліріку в 400 році.

Перше вестготське вторгнення до Італії

image
Захоплення Рима. Еварісте Вітал Люмінес. Нью-Йорк, галерея Шерперд

У 401 році Аларіх та його військо почали наступ на Італію, куди дісталися в листопаді. Взимку наступного року готи підкорили рівнинну частину Венеції, після чого рушили до Медіолана. Дізнавшись про наближення армії головнокомандувача усіма військами імперії Флавія Стиліхона, готи зняли облогу столиці імператора Гонорія і рушили далі на Захід, проте римляни наздогнали їх у передгір'ї Альп і 4 квітня 402 року завдали їм поразки у . Змушені повернутись на Схід, влітку того ж (або наступного, 403-го) року готи були ще раз і, перейшовши Альпи, рештки армії Аларіха отаборились біля Далмації і Паннонії в долині ріки Сава.

Згодом Аларіх став союзником Стиліхона, погодившись допомогти завоювати Іллірік. З цією метою у 405 році Стиліхон проголосив Аларіха magister militum Іллірка. Однак, того ж року в Італію вторгся варварський король Родогайс. Стиліхон і римляни, підкріплені аланами, готами на чолі із Сарусом і гунами на чолі із Улдіном, зуміли перемогти Родогайса в серпні 406 року. Після спустошення північної Італії, 12 000 варварів Родогайса були залучені до римської військової служби, а інші були поневолені.

Стиліхон примирився зі Східною Римською імперією в 408 році, і вестготи під керівництвом Аларіха втратили для нього інтерес. У тому ж році навесні Аларіх взяв під контроль частину Норіка і верхньої Паноннії. За що вимагав у Гонорія 288 тис. солідів, що дорівнює кількості грошей, зароблених однією сенаторською сім'єю за рік. А також погрожував вторгнутися в Італію. Знаючи Аларіха, Стиліхон спробував переконати сенат прийняти його умови і знову взяти на службу в якості головнокомандувача римськими військами в Галлії, де минулого року владу захопив узурпатор Костянтин III. Це викликало підозри про змову Стиліхона з варварами, і таким чином відбувся заколот римських солдат, у ході якого 22 серпня 408 року у Равенні Стиліхона було схоплено і страчено. Солдати ж без усякого наказу напали на сім'ї варварів, які проживали у Римі, вбиваючи жінок і дітей і грабуючи їхнє майно. 30 тисяч родичів загиблих звернулися до Аларіха з бажанням спонукати його піти проти римлян.

Однак Аларіх бажав затвердити мир з імперією. Він запропонував Гонорію обмінятися заручниками, вимагав обіцяну данину і обіцяв, в свою чергу, відвести військо з Норіка в Паннонію. Але Гонорій відмовився укладати мир з Аларіхом, та в той же час не вжив жодних істотних приготувань до війни.

У 408 готи захопили римську провінцію Норік і вимагали грошову компенсацію за стільки років бездіяльності. Але Стиліхон вже не зміг вирішити цей конфлікт. Втрутився імператор Гонорій, який до цього часу помітно змужнів. У Стиліхоні він бачив реальну загрозу своїй владі, а тому, спираючись на частину аристократії, вирішив покінчити зі своїм опікуном.

У серпні 408 Стіліхона заарештували та стратили, звинувативши в державній зраді. Після цього багато варварів, які оселилися на землях імперії після союзу Аларіха з Стиліхоном, були вбиті, а їх майно розграбовано. Дізнавшись про це, готи вирішили рушити на Рим і захопити «вічне місто».

Перша облога Рима

Другий похід Аларіха в Італію відбувся через шість тижнів після страти Стиліхона. Повідомлення про це він надіслав своєму зятю і наступнику Атаульфу, із закликом приєднатись до нього з військом готів та гунів. Поки Атаульф з військом прямував до нього, Аларіх, не чекаючи їх, восени 408 року з Норіка перейшов Юлійські Альпи, безперешкодно перетнув річку По у Кремоні й попрямував до Рима, не затримуючись на облоги великих міст і розграбовуючи попутні при можливості. У жовтні 408 року Аларіх з'явився під стінами Рима і оточив його, ізолювавши від зовнішнього світу. Гонорій при цьому засів в Равенні, ретельно зміцнивши свою столицю, покинувши Рим напризволяще.

Восени 408 року військо вестготів в пергший раз взяли в облогу Рим.

У Римі жило близько 800 тис. осіб, що робило його найбільшим у світі. Коли Аларіх почав облогу Рима, по місту прокотилася хвиля паніки. Була навіть спроба відновити язичницькі ритуали у все ще релігійно змішаному місті, щоб відбити вестготів. Папа Інокентій погодився на це за умови, що усе буде зроблено приватно. Однак язичницькі священники сказали, що жертвоприношення можна було зробити лише публічно на Римському форумі, і ця ідея була відкинута.

Серена, дружина Стиліхона і двоюрідного брата імператора Гонорія, перебувала на той момент у місті і заохочувала римське населення впустити військо Аларіха. За це римський сенат приговорив її до страти.

Надії на допомогу від імператорського уряду зникли, коли облога продовжувалася, й Аларіх взяв під свій контроль ріку Тибр, яка перерізала постачання в Рим. Зерно було розподілено на половину, а потім на третину від попередньої суми. Голод і хвороби швидко поширилися по всьому місту, а гнилі тіла залишилися непоховані на вулицях. Римський сенат зрештою вирішив послати двох посланців до Аларіха. Коли посланці хвалилися йому, що римські люди навчені воювати і готові до війни, Аларіх розсміявся і сказав: «Густішу траву різати легше, ніж рідку». Посланці запитували, за яких умов може бути знята облога, й Аларіх висунув свої вимоги, у яких зазначив, що місто повинно віддати все золото і срібло, предмети побуту і рабів-варварів. На запитання посланеця - що залишиться громадянам Рима. Аларіх відповів: «Їх життя». Зрештою, місто було змушене дати готам 5000 фунтів (1600 кг) золота, 30 000 (9800 кг) фунтів срібла, 4 000 шовкових тунік, 3000 пурпурних покривал і 3000 фунтів перцю в обмін на зняття облоги. Варвари, яких звільнили від рабства, теж пристали до Аларіха, їх було близько 40 тис. Щоб зібрати необхідні гроші, римські сенатори повинні були зробити внесок відповідно до своїх коштів. Це призвело до корупції та зловживань, і ця сума була мізерною. Тоді римляни знесли і розплавили язичницькі статуї і святині, щоб компенсувати різницю. Зосим повідомляє, що однією з таких статуй була статуя богині Віртус, і, коли її розплавили, здавалося «все, що залишилося від римської доблесті і безстрашності було повністю ліквідоване».

Отримавши від Гонорія викуп, в грудні 408 року вестготи зняли облогу і вирушили до Етрурії, відновивши переговори про умови миру.

Друге вестготське вторгнення до Італії

image
Західноримський імператор Гонорій зображений на консульському диптиху Пробуса

В Італії зберігалося невизначений стан «ні війни, ні миру», що викликало анархію на території країни. Коли родич Аларіха — Атаульф з незначним загоном прямував з Паннонії на з'єднання з Аларіхом, біля Пізи, їх перехопили імперські війська (імператорська гвардія і 300 гунів) з Равенни під командуванням Олімпія, фаворита Гонорія. 1100 готів загинуло. Ця локальна перемога не змінила загального положення, що призвело на початку весни 409 року до падіння Олімпія і піднесенню нового фаворита при дворі Гонорія, Іовія.

У січні 409 року Сенат направив посольство до імператорського двору у Равенні, щоб умовити імператора примиритися з готами. Також вони повідомили про те, що Аларіх хоче отримати не тільки гроші, але й синів римської знаті у якості заручників. На цих умовах він був готовий укласти не тільки мир, а й військовий союз з імператором. У свою чергу Гонорій, під впливом Олімпія, відмовився і послав п'ять підрозділів з Далмації, загальним числом в 6 тисяч солдатів, для зміцнення гарнізону Рима. Аларіх перехопив їх на марші і майже всіх знищив. За словами Зосими врятувалася лише сотня людей з їх командиром Валенсом.

Друге сенаторське посольство, на цей раз серед них був і папа Інокентій I, було відправлено з готськими охоронцями до Гонорія, щоб благати його прийняти вимоги вестготів. Імператорський уряд також отримав повідомлення про те, що Атаульф з готами перетнув Юліанські Альпи в Італії з наміром приєднатися до Аларіха. Зібравши усі наявні римські війська на півночі Італії, Гонорій розмістив 300 гунів імператорської гвардії під командуванням Олімпіуса і, можливо, інших сил, та наказав йому перехопити Атаульфа. Війська зіткнулися біля Пізи, і хоча в тій битві загинуло 1100 готів, Олімпус був змушений відступити назад, що згодом призвело до його усунення від влади. На його місце Гонорій призначив Йовіна, який був другом Аларіха і прихильником Стиліхона, що дозволило відкрити нові переговори. Зустрівшись в Ріміні, Аларіх висунув свої вимоги, такі як щорічна виплата данини золотом і зерном, право готам розселитись в Далмації, Венето і Норіку і вищий командний пост у римській армії для себе особисто. Йому було відмовлено, після чого Аларіх розгнівався і перервав переговори, Йовіну довелося повернутися в Равенну. Після цього Гонорій вже був твердо налаштований на війну, Йовін в свою чергу поклявся на голові імператора, що ніколи не укладе мир з Аларіхом. Почувши, що Гонорій намагався набрати 10 тис. гунів для боротьби з готами, Аларіх передумав і відновив переговори. Він зібрав групу римських єпископів і пославши їх до Гонорія з новими умовами. На цей раз він просив лише право на розселення в Норіку та стільки зерна, скільки імператор вважає за потрібне. Але навіть на цей раз уряд Гонорія, пов'язаний клятвою та наміром воювати, відкинув пропозицію. Після цього Аларіх знову рушив на Рим. Взявши Портус, він відновив облогу Рима в кінці 409 року.

Знову зіткнувшись з поверненням голоду і хвороб, сенат погодився на вимогу Аларіха проголосити імператором префекта Рима (варвара за походженням) Пріска Аттала, який навіть дозволив хреститися. Він призначив Аларіха військовим магістром, а Атаульф отримав посаду доместика, після чого облога була знята.

Варвари Аларіха з новообраним імператором Атталем рушили на Равенну з метою скинути Гонорія. Невелику частину військ Аттал відправив в північну Африку, щоб повалити намісника Гонорія в стратегічно важливій провінції, що забезпечує продовольством Рим. За словами Зосими, Гонорій навіть запропонував Атталу розділити імперію між ними. Однак Аттал погодився лише на його вигнання. У повній ізольованості й охоплений панікою Гонорій готувався втекти до Константинополя, аж ось 4 000 східноримських солдатів з'явилися на доках Равенни, щоб захистити місто. Геракліан переміг війська Аттала, тим самим скоротивши поставки зерна в Рим, викликав голод не тільки у городян, але й серед готів. Аларіх хотів відправити свої війська, щоб вторгнутися в Африку і захопити провінцію, але Аттал знову відмовився, не довіряючи вестготам. Зрозумівши, що Аттал не стане їхньою маріонеткою, Аларіх викликав його в Ріміні і влітку 410 року урочисто позбавив імператорських регалій і звання.і відправив регалії влади в Равенну. Після цього Гонорій погодився почати переговори з готами.

Третя облога та захоплення Рима

image
Вестготська навала на Рим у 410, мініатюра, Франція, 1475—1480

Повалення Аттала стало необхідною умовою відновлення переговорів Аларіха з Гонорієм, які зустрілися особисто під Равенной і, як вважають історики, були близькі до укладення угоди. У цей момент за словами Зосими «поза всяких очікувань доля піднесла іншу перешкоду». Під час проведення чергових переговорів з Гонорієм, які відбулися за 12 кілометрів від Равенни, в той час, як Аларіх чекав на зустріч, на нього напав готський командир Сар з невеликим загонів в 300 воїнів. Маючи особистий конфлікт із Атаульфом, він перейшов на бік римлян. Сар не бачив нічого доброго для себе особисто в разі мирного договору Гонорія з Аларіхом, і тому вирішив раптово атакував готів, убивши кількох із них. Аларіх, обурений цим нападом, відмовився від переговорів з Гонорієм і повернувшись до Рима, почав третю і останню облогу цього міста.

Пограбування Рима

image
Захоплення Рима Аларіхом. Французька мініатюра, 1475—1480 рр.

24 серпня 410 року вестготи увірвались до Риму через північну Porta Salaria (Соляну браму). Свідок падіння Рима, письменник з Константинополя Созомен повідомив тільки, що Аларіх взяв Рим зрадою. Пізніші письменники передають вже легенди. Прокопій (середина VI століття) привів дві версії подій. За однією з них Аларіх подарував римським патриціям 300 доблесних юнаків, видавши їх за рабів, які в домовлений день перебили варту і відкрили ворота Рима. За іншою версією ворота відкрили раби однієї знатної жінки Проби, яка «зглянулася над римлянами, що гинули від голоду та інших лих, бо вони вже стали поїдати один одного».

За словами сучасника Сократа Схоластика, готи «спустошили місто, багато з чудових його будівель спалили, скарби розграбували, кількох сенаторів піддали різним тортурам і умертвили». За словами Созомена, автора «Церковної історії», Аларіх наказав не чіпати лише храм Святого Петра, під склепіннями якого врятувалось чимало містян.

Багато з великих будівель міста були розграбовані, в тому числі мавзолеї Августа і Адріана, в яких було поховано багато римських імператорів; попіл урн в обох гробницях був розкиданий. Руйнування будівель значною мірою обмежувалися районами поблизу старого будинку Сенату і Соляної брами, де сади Саллюстія були спалені і вже ніколи не відновлювались. Базиліка Емілія і базиліка Юлія також були спалені.

Громадяни міста були пограбовані і багато з римлян були захоплені в полон, зокрема й сестра імператора Галла Плацидія. Деякі громадяни будуть викуплені, інші будуть продані в рабство, а інші будуть зґвалтовані і вбиті. Пелагій, римський монах з Великої Британії, пережив блокаду і написав про свої враження в листі до молодої жінки на ім'я Деметрія:

image Ця похмура катастрофа закінчилася, і ви самі є свідком того, як Рим, який командував світом, був здивований тривожною готичною сурмою, коли цей варварський і непереможний народ штурмував її стіни і пробивався через пролом. Де ж тоді були привілеї народження і відмінності якості? Хіба не всі ранги і ступені вирівнювалися в той час і безладно тулилися разом? Тоді кожен будинок був місцем нещастя, настільки ж наповненим скорботою і сум'яттям. Раб і благородна людина перебували в тих самих обставинах, терор смерті і вбивства був таким самим, якщо не сказати, що переляк справив найбільше враження на тих, хто мав найбільший інтерес до життя». image

— Пелагій

Багато римлян були піддані тортурам, відмовляючись показувати місця розташування своїх цінностей. Однією з таких була 85-річна Марцелла, яка не мала ніякого прихованого золота, оскільки жила в благочестивій бідності. Вона була близькою подругою св. Ієроніма, і він деталізував інцидент у листі до жінки на ім'я Принсіпія, яка була з Марцеллою під час захоплення:

image Коли солдати увійшли [в будинок Марцелли], вона, як кажуть, прийняла їх без будь-якої тривоги; і коли вони запитали її про золото, вона вказала на свою грубу сукню, щоб показати їм, що у неї немає закопаного скарбу. Однак вони не вірили в її показову бідність, і почали бити її бичами і палицями. Кажуть, що вона не відчувала болю, але кинулася до їхніх ніг і благала слізно, щоб вас не забирали у неї, або через вашу молодість повинні терпіти те, що вона, як стара жінка, не мала приводу побоюватися. Христос пом'якшив їхні тверді серця, і навіть серед кров'яних мечів природні пристрасті затвердили його права. Варвари перевели вас і її до базиліки апостола Павла, щоб ви знайшли там місце безпеки або, якщо не це, принаймні гробницю». image

— Святий Ієронім

Марцелла померла від ран через кілька днів.

Історик Прокопій записав, що, коли Гонорій почув новину про те, що Рим «загинув», він спочатку був вражений, думаючи, що ця новина стосується улюбленої курки, яку він назвав «Рим»:

image
Фаворити імператора Гонорія. Художник Джон Вільям Уотерхаус, 1883
image У той час вони говорять, що імператор Гонорій в Равенні отримав повідомлення від одного з євнухів, очевидно, хранителя птиці, що Рим загинув. І він закричав, сказавши: «І все-таки вона їла тільки із моїх рук!» Бо він мав дуже великого півня, на ім'я Рим; і євнух, розуміючи його слова, сказав, що це було місто Рим, яке загинуло від рук Аларіха, і імператор із полегшенням швидко відповів: «Я думав, що моя пташка Рим загинула». Кажуть, настільки великим було божевілля, яке заволоділо імператором». image

— Прокопій Кесарійський

Тим не менш, захоплення було, за мірками віку (і всіх віків), стриманим. Не було загального забою мешканців і дві основні базиліки Петра і Павла були призначені місцями святилища. Більшість будівель і пам'ятників в місті збереглися, проте, позбавлені їх цінностей.

Руйнування міста йшло два повних дні. Готи не мали причин винищувати жителів, варварів цікавили насамперед їх багатства та продовольство, якого в Римі не було. Сучасник подій, Сократ Схоластик, повідомляє про наслідки захоплення міста:

image Взяли сам Рим і, спустошивши його, багато хто з чудових його будівель спалили, скарби розграбували, кількох сенаторів піддали різним стратам і умертвили. image

На третій день готи покинули спустошений голодом Рим.

Наслідки

Після триденного пограбунку Аларіх швидко покинув Рим і вирушив до Південної Італії. Він узяв із собою багатства міста і цінну заручницю, Галлу Плацидію, сестру імператора Гонорія. Не знайшовши в Римі великих запасів продовольства, готи рушили на південь, спустошуючи Кампанію, Луканію і Калабрію. Нола і, можливо, Капуя були звільнені від пограбувань, проте вестготи погрожували вторгнутися в Сицилію і Африку. Але вони не змогли перетнути Мессінську протоку, оскільки зібрані ними кораблі були зруйновані штормом. Зрештою готи отаборились у Південній Італії, де у місті Козенца через кілька місяців, наприкінці 410 року Аларіх несподівано помер від хвороби, всього через кілька місяців після захоплення Рима. За легендою, його поховали з його скарбами та рабами в ложі річки Бусенто. Раби були вбиті, щоб приховати місцезнаходження поховання.

Вестготи обрали Атаульфа, зятя Аларіха, своїм новим королем. Потім вони рушили на північ, прямуючи до Галлії. У 414 р. Атаульф одружився з Галлою Плацидією, але помер через рік. У 418 р. вестготи створили власне Вестготське королівство на південному заході Галлії і допомагали Західній Римській імперії в 451 р. битися з гунами, очоленими Аттілою, при Каталаунських полях.

Життя в Римі швидко відновилося, проте в провінціях, які займали готи, мандрівники спостерігали надзвичайну розруху. В дорожніх нотатках, записаних в 417 р., Рутілій зауважує, що в Етрурії (Тусканія) після навали готів неможливо переміщатися через те, що дороги заросли, а мости зруйнувалися. В освічених колах Західної Римської імперії відроджувалося язичництво, падіння Рима пояснювали відступництвом від стародавніх богів. Проти таких настроїв Аврелій Августин написав твір «Про місто Боже» (De civitate Dei), у якому серед іншого вказав на християнство як вищу силу, що врятувала жителів Рима від повного винищення.

Вторгнення вестготів до Італії призвело до падіння земельних податків від однієї п'ятої до однієї дев'ятої від їх вартості до вторгнення в постраждалих провінціях. Аристократична великодушність, місцева підтримка громадських будівель і пам'ятників верхніх класів закінчилася в південно-центральній Італії після захоплення і розкрадання цих регіонів. Це був перший випадок за 800 років, коли місто Рим було захоплено, через що Західна Римська імперія стала більш вразливою і військово послабшала. Це стало шоком для людей обох частин імперії, які розглядали Рим як вічне місто і символічне серце їхньої держави. Східноримський імператор Феодосій II оголосив три дні жалоби в Константинополі. Св. Ієронім написав у скорботі: «Якщо Рим може загинути, що може бути безпечним?».

Захоплення Рима було кульмінацією багатьох кінцевих проблем, що стояли перед Західною Римською імперією. Внутрішні повстання і узурпації ослабили імперію перед зовнішніми вторгненнями. Ці фактори назавжди похитнули стабільність Римської імперії на заході. Римська армія тим часом ставала дедалі варварською і нелояльною по відношенню до імперії. Ще більше негативних наслідків спричинило захоплення Рима вандалами у 455 році. Остаточний розпад Західної Римської імперії стався у 476 році, коли германський вождь Одоакр скинув останнього західноримського імператора, Ромула Августула, і оголосив себе королем Італії.

Джерела

  • Прокопий Кесарийский. Война с вандалами;
  • Зосим. Новая история;
  • St Jerome, Letter CXXVII. To Principia, s:Nicene and Post-Nicene Fathers: Series II/Volume VI/The Letters of St. Jerome/Letter 127; [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]

Література

  • Ковалев С. И.История Рима. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1986.;
  • Дитрих Клауде. История Вестготов.
  • John Bagnall Bury, «History of the Later Roman Empire»
  • Peter Heather, The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians (Oxford University Press, 2006);
  • The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998);
  • Herwig Wolfram, The Roman Empire and Its Germanic Peoples, (University of California Press, 1997);
  • Peter Brown, Augustine of Hippo: A Biography (Rev. ed. University of California Press, 2000);
  • Thomas S. Burns, Barbarians Within the Gates of Rome: A Study of Roman Military Policy and the Barbarians, (Indiana University Press, 1994);
  • Warren T. Treadgold, A History of the Byzantine State and Society, (Stanford University Press, 1997)

Примітки

  1. Вестготи — західна гілка кочових готів під час великого переселення.
  2. Ковалев С. И.История Рима. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1986. — С. 695.
  3. Ковалев С. И.История Рима. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1986. — С. 695—696.
  4. Ковалев С. И.История Рима. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1986. — С. 697.
  5. Herwig Wolfram, The Roman Empire and Its Germanic Peoples, (University of California Press, 1997), p.91.
  6. Herwig Wolfram, The Roman Empire and Its Germanic Peoples, (University of California Press, 1997), p.90-91.
  7. Herwig Wolfram, The Roman Empire and Its Germanic Peoples, (University of California Press, 1997), p.91-92.
  8. Herwig Wolfram, The Roman Empire and Its Germanic Peoples, (University of California Press, 1997), p.92.
  9. Herwig Wolfram, The Roman Empire and Its Germanic Peoples, (University of California Press, 1997), p.139.
  10. Herwig Wolfram, The Roman Empire and Its Germanic Peoples, (University of California Press, 1997), p.92-93.
  11. Warren T. Treadgold, A History of the Byzantine State and Society, (Stanford University Press, 1997), p.79.
  12. Herwig Wolfram, History of the Goths, Trans. Thomas J. Dunlap, (University of California Press, 1988), p.141.
  13. Ковалев С. И.История Рима. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1986. — С. 698
  14. The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998), p.115.
  15. Thomas S. Burns, Barbarians Within the Gates of Rome: A Study of Roman Military Policy and the Barbarians, (Indiana University Press, 1994), p.178
  16. Herwig Wolfram, History of the Goths, Trans. Thomas J. Dunlap, (University of California Press, 1988), p.151.
  17. Herwig Wolfram, History of the Goths, Trans. Thomas J. Dunlap, (University of California Press, 1988), p.152.
  18. Herwig Wolfram, History of the Goths, Trans. Thomas J. Dunlap, (University of California Press, 1988), p.152-153.
  19. Herwig Wolfram, History of the Goths, Trans. Thomas J. Dunlap, (University of California Press, 1988), p.153.
  20. Peter Heather, The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians, (Oxford University Press, 2006), p.194.
  21. Peter Heather, The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians, (Oxford University Press, 2006), p.198.
  22. Herwig Wolfram, History of the Goths, Trans. Thomas J. Dunlap, (University of California Press, 1988), p.154.
  23. Thomas S. Burns, «Barbarians Within the Gates of Rome: A Study of Roman Military Policy and the Barbarians», (Indiana University Press, 1994), p.275.
  24. «Peter Heather 2006 page 224»
  25. Thomas S. Burns, «Barbarians Within the Gates of Rome: A Study of Roman Military Policy and the Barbarians», (Indiana University Press, 1994), p.277.
  26. Thomas S. Burns, Barbarians Within the Gates of Rome: A Study of Roman Military Policy and the Barbarians, (Indiana University Press, 1994), p.235.
  27. Зосим. Новая История, 5.38.
  28. Зосим. Новая История, 5.39.
  29. Зосим. Новая История, 5.40.
  30. Зосим. Новая История, 5.41.
  31. The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998), p.125.
  32. Sam Moorhead and David Stuttard, «AD410: The Year that Shook Rome», (The British Museum Press, 2010), page 101.
  33. Зосим. Новая История, 5.42.
  34. Зосим. Новая История, 5.45.
  35. Thomas S. Burns, Barbarians Within the Gates of Rome: A Study of Roman Military Policy and the Barbarians, (Indiana University Press, 1994), p.236.
  36. The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998), p.126.
  37. Peter Heather, The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians, (Oxford University Press, 2006), p.226.
  38. The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998), p.126-127.
  39. The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998), p.127.
  40. Herwig Wolfram, History of the Goths, Trans. Thomas J. Dunlap, (University of California Press, 1988), pages 149—150.
  41. John Bagnell Bury, History of the Later Roman Empire volume 1, (Dover edition, St Martins Press, 1958), page 134.
  42. Zosimus. "New History, " 5.41.
  43. Peter Heather, The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians, (Oxford University Press, 2006), p.227-228.
  44. Thomas S. Burns, Barbarians Within the Gates of Rome: A Study of Roman Military Policy and the Barbarians, (Indiana University Press, 1994), p.244.
  45. Прокопій Кесарийский. Война с вандалами, 1.2.
  46. St Jerome, Letter CXXVII. To Principia, s:Nicene and Post-Nicene Fathers: Series II/Volume VI/The Letters of St. Jerome/Letter 127 paragraph 13.
  47. St Jerome, Letter CXXVII. To Principia, s:Nicene and Post-Nicene Fathers: Series II/Volume VI/The Letters of St. Jerome/Letter 127 paragraph 14.
  48. Прокопий Кесарийский. Война с вандалами,
  49. John Bagnell Bury, History of the Later Roman Empire volume 1, (Dover edition, St Martins Press, 1958), page 179.
  50. Peter Heather, The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians, (Oxford University Press, 2006), page 226.
  51. The Cambridge Ancient History Volume 14, (Cambridge University Press, 2000), p.14.
  52. The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998), p.380.
  53. Peter Brown, Augustine of Hippo: A Biography (Rev. ed. University of California Press, 2000), p.288.
  54. Peter Heather, The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians, (Oxford University Press, 2006), p.229.
  55. The Cambridge Ancient History Volume 13, (Cambridge University Press, 1998), p.111-112.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vestgotska navala na Rim zahoplennya ta pograbuvannya mista Rim vestgotami na choli z korolem Alarihom sho vidbulos 24 27 serpnya 410 roku Vdalomu zahoplennyu Rima pereduvala nizka vijskovih kampanij vestgotiv v 401 410 rokah Na toj chas Rim uzhe ne buv stoliceyu Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi jogo misce zajnyala Ravenna ale mav za soboyu status vichnogo mista ta buv kulturnim centrom imperiyi Vestgotska navala na Rim 410 Padinnya Zahidnoyi Rimskoyi imperiyiZahoplennya Rima vestgotami 24 serpnya 410 Zahoplennya Rima vestgotami 24 serpnya 410Koordinati 41 53 24 pn sh 12 28 48 sh d 41 89000000002777568 pn sh 12 48000000002777909 sh d 41 89000000002777568 12 48000000002777909Data 24 serpnya 27 serpnya 410Misce RimRezultat Zahoplennya Rimu vestgotamiStoroniVestgoti Zahidna Rimska imperiyaKomanduvachiAlarih I Gonorij Persha sproba oblogi Rima vestgotami vidbulasya 408 roku u rezultati yakoyi pislya otrimannya bazhanogo vikupu buli vidnovleni peregovori z imperatorom Gonoriyem pro umovi miru j postijnogo poselennya gotiv Peremovini ne zakinchilis uspihom i 409 roku Alarih znovu virushiv na Rim Nalyakanij imperator shovavsya u Ravenni a Alarih zmusiv senat progolositi novim imperatorom prefekta Rima Attala Shob zberegti za soboyu vladu Gonorij pishov na postupki gotam prote pid chas mirnih peregovoriv u tilu armiyi Alariha vidbuvsya napad na gotiv v yakomu Alarih zvinuvativ Gonoriya V yakosti pomsti za cej napad 24 serpnya 410 roku goti Alariha zahopili Rim Hocha na toj moment Rim vzhe ne vvazhavsya stoliceyu i ne mav niyakogo strategichnogo znachennya ale rozuminnya togo sho vichne misto yake prostoyalo neporushno protyagom 800 rokiv z 390 r do n e koli jogo bulo vzyato gallami na choli z Brennom bulo znovu zahoplene zrobilo cyu podiyu shokuyuchoyu dlya suchasnikiv Zahoplennya vichnogo mista vestgotami 410 roku vvazhayetsya odniyeyu zi shodinok do Padinnya Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi Z cogo privodu Yeronim Stridonskij pisav z Vifleyema Misto yake zahopilo ves svit bulo zahoplene PeredumoviRozpodil Rimskoyi imperiyi v 395 roci Feodosij Velikij ostannij imperator cilisnoyi Rimskoyi imperiyi pered smertyu rozdiliv yiyi teritoriyu mizh dvoh siniv Arkadiyem i Gonoriyem Shidna bagata ta stabilna chastina zi stoliceyu v Konstantinopoli piznishe vidoma yak Vizantiya distalas starshomu sinu Arkadiyu Zahidna bidnisha ta nestabilna chastina vidijshla molodshomu sinu Gonoriyu yakomu na toj chas bulo vsogo 10 rokiv Cherez ce jomu bulo priznacheno opikuna Flaviya Stilihona yakij po suti i zalishavsya povnopravnim pravitelem Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi U III stolitti germanski plemena raz u raz prorivali ukripleni kordoni Rimskoyi imperiyi prote z velikimi zusillyami rimskim vijskam vdavalosya vibivati varvariv nazad I hocha chastinu prikordonnih zemel dovelosya viddati imperiya trimalasya Spravzhnya katastrofa pochalasya z poyavoyu v Yevropi kochovih plemen guniv Z nevidomih prichin voni pokinuli azijski stepi bilya kordoniv dalekogo Kitayu i rushili v tisyachokilometrovij shlyah na Zahid U 375 guni napali na germanski plemena gotiv yaki zhili na toj chas v Pivnichnomu Prichornomor yi za mezhami Rimskoyi imperiyi Goti buli prekrasnimi voyinami ale ordi guniv skoro zlomili yih opir Odna chastina gotiv ostgoti skorilasya gunnam Insha vestgoti vsim narodom vidstupila do rimskih kordoniv spodivayuchis hocha b cinoyu pidporyadkuvannya Rima vryatuvatisya vid groznogo voroga yakij prijshov z glibin Aziyi Blizko 375 roku guni na choli velicheznih mas varvarskih plemen rushili iz prikaspijskih stepiv na zahid V II stolitti guni kochuvali na shid do Kaspijskogo morya zvidki voni stali postupovo prosuvatisya na zahid pidkoryuyuchi sobi plemena Pivnichnogo Kavkazu i Povolzhya Tak utvorilasya federaciya iz guniv gotiv alaniv ta inshih narodiv Chastina gotiv yaka zhila v nizhnij chastini Dunayu zvernulasya do imperatora Valenta z prohannyam dozvoliti yim poselitisya na rimskij teritoriyi na sho imperator dav zgodu ale za umovi yaksho voni budut bezzbrojnimi Tak varvari perejshli cherez Dunaj pronisshi potajki zbroyu Poselivshis v Meziyi goti deyakij chas zhili spokijno ale visoki podatki korupciya uryadu i nasilstvo z boku rimskih chinovnikiv pidburilo yih na povstannya yake vidbulosya 378 roku Goti pochali grabuvati Frakiyu Valent rozumiv sho vin ne zmozhe peremogti varvariv sam i tomu viklikav na dopomogu iz Galliyi Graciana Ale ne dochekashis jogo Valent uzhe zitknuvsya z gotami na choli z Fritigernom u bitvi pri Adrianopoli de zaznav porazki i pomer Pislya cogo goti ne zustrichayuchi serjoznogo oporu rozsiyalis po vsomu Balkanskomu pivostrovu Gracian yakomu znovu dovelosya povernutisya v Galliyu priznachiv novogo imperatora Shodu Feodosiya I sina imperatora Valentiniana I Stavshi imperatorom Feodosij pochav zbirati vijsko dlya borotbi z varvarami Vin pochav vitisnyati yih z Frakiyi ale priborkati gotiv vdalosya tilki pislya prihodu Graciana U 382 roci Feodosiyem buv pidpisanij dogovir z vestgotami V ugodi bulo zaznacheno sho goti mozhut znovu oselitisya v Meziyi v yakosti soyuznikiv Rimskoyi imperiyi ta povinni nesti vijskovu sluzhbu U 391 roci u vestgotiv z yavivsya novij vozhd Alarih yakogo voni progolosili korolem Za jogo pravlinnya goti znovu pochali napadati na Balkanskij pivostriv ale u 392 roci general Flavij Stilihon rozbiv Alariha ta zmusiv jogo povernutisya nazad U 394 roci Alarih keruvav vestgotami u skladi armiyi Feodosiya pid chas vtorgnennya u Zahidnu Rimsku imperiyu U Feodosij peremig uzurpatora Yevgeniya I hocha Alarih otrimav posadu komita ale vidnosini mizh gotami i rimlyanami stavali dedali napruzhenishimi Pri imperatori Feodosiyi yim vidilili zemli u Frakiyi i Dakiyi na Balkanah Zemli ci perebuvali pid rimskim suverenitetom i mali status avtonomiyi Peredbachalosya sho goti zabezpechuvatimut vijskovij zahist cih teritorij Alarih i vestgoti v Afinah Ilyustraciya 1920 ti roki Pislya smerti Feodosiya u sichni 395 roku ukladenij nim soyuz z Alarihom ne buv prodovzhenij oskilki vestgoti vvazhali sho yih dogovir iz Rimom zakinchivsya Alarih shvidko povernuv svoyih voyiniv na zemli v Meziyi zibrav bilshu chastinu gotiv u provinciyah Dunayu yaki pid jogo kerivnictvom vtorglisya u Frakiyu ta nablizivsya do shidnoyi rimskoyi stolici Konstantinopolya Ale Rufin konsul Shidnoyi Rimskoyi imperiyi zumiv perekonati Alariha zalishiti Konstantinopol i vestgoti rushili u Greciyu de zrujnuvali Pirej vzyali velikij vidkup z Afin rozgrabuvali i spalili Korinf Argos i Spartu Navesni 397 roku voni distalisya do Epiru de zaklyuchili dogovir z imperatorom Arkadiyem Shidnomu rimskomu uryadu dovelosya zaproponuvati Alarihu posadu magister militum v Illiriyi nadavshi jomu rimske komanduvannya i dozvil shob vin mig zabrati neobhidni resursi vklyuchayuchi ozbroyennya dlya svoyeyi provinciyi Avrelian novij pretorianskij prefekt Shodu pislya strati pozbaviv Alariha jogo titulu v Illiriku v 400 roci Pershe vestgotske vtorgnennya do ItaliyiZahoplennya Rima Evariste Vital Lyumines Nyu Jork galereya Sherperd U 401 roci Alarih ta jogo vijsko pochali nastup na Italiyu kudi distalisya v listopadi Vzimku nastupnogo roku goti pidkorili rivninnu chastinu Veneciyi pislya chogo rushili do Mediolana Diznavshis pro nablizhennya armiyi golovnokomanduvacha usima vijskami imperiyi Flaviya Stilihona goti znyali oblogu stolici imperatora Gonoriya i rushili dali na Zahid prote rimlyani nazdognali yih u peredgir yi Alp i 4 kvitnya 402 roku zavdali yim porazki u Zmusheni povernutis na Shid vlitku togo zh abo nastupnogo 403 go roku goti buli she raz i perejshovshi Alpi reshtki armiyi Alariha otaborilis bilyaDalmaciyi i Pannoniyi v dolini riki Sava Zgodom Alarih stav soyuznikom Stilihona pogodivshis dopomogti zavoyuvati Illirik Z ciyeyu metoyu u 405 roci Stilihon progolosiv Alariha magister militum Illirka Odnak togo zh roku v Italiyu vtorgsya varvarskij korol Rodogajs Stilihon i rimlyani pidkripleni alanami gotami na choli iz Sarusom i gunami na choli iz Uldinom zumili peremogti Rodogajsa v serpni 406 roku Pislya spustoshennya pivnichnoyi Italiyi 12 000 varvariv Rodogajsa buli zalucheni do rimskoyi vijskovoyi sluzhbi a inshi buli ponevoleni Stilihon primirivsya zi Shidnoyu Rimskoyu imperiyeyu v 408 roci i vestgoti pid kerivnictvom Alariha vtratili dlya nogo interes U tomu zh roci navesni Alarih vzyav pid kontrol chastinu Norika i verhnoyi Panonniyi Za sho vimagav u Gonoriya 288 tis solidiv sho dorivnyuye kilkosti groshej zaroblenih odniyeyu senatorskoyu sim yeyu za rik A takozh pogrozhuvav vtorgnutisya v Italiyu Znayuchi Alariha Stilihon sprobuvav perekonati senat prijnyati jogo umovi i znovu vzyati na sluzhbu v yakosti golovnokomanduvacha rimskimi vijskami v Galliyi de minulogo roku vladu zahopiv uzurpator Kostyantin III Ce viklikalo pidozri pro zmovu Stilihona z varvarami i takim chinom vidbuvsya zakolot rimskih soldat u hodi yakogo 22 serpnya 408 roku u Ravenni Stilihona bulo shopleno i stracheno Soldati zh bez usyakogo nakazu napali na sim yi varvariv yaki prozhivali u Rimi vbivayuchi zhinok i ditej i grabuyuchi yihnye majno 30 tisyach rodichiv zagiblih zvernulisya do Alariha z bazhannyam sponukati jogo piti proti rimlyan Odnak Alarih bazhav zatverditi mir z imperiyeyu Vin zaproponuvav Gonoriyu obminyatisya zaruchnikami vimagav obicyanu daninu i obicyav v svoyu chergu vidvesti vijsko z Norika v Pannoniyu Ale Gonorij vidmovivsya ukladati mir z Alarihom ta v toj zhe chas ne vzhiv zhodnih istotnih prigotuvan do vijni U 408 goti zahopili rimsku provinciyu Norik i vimagali groshovu kompensaciyu za stilki rokiv bezdiyalnosti Ale Stilihon vzhe ne zmig virishiti cej konflikt Vtrutivsya imperator Gonorij yakij do cogo chasu pomitno zmuzhniv U Stilihoni vin bachiv realnu zagrozu svoyij vladi a tomu spirayuchis na chastinu aristokratiyi virishiv pokinchiti zi svoyim opikunom U serpni 408 Stilihona zaareshtuvali ta stratili zvinuvativshi v derzhavnij zradi Pislya cogo bagato varvariv yaki oselilisya na zemlyah imperiyi pislya soyuzu Alariha z Stilihonom buli vbiti a yih majno rozgrabovano Diznavshis pro ce goti virishili rushiti na Rim i zahopiti vichne misto Persha obloga Rima Drugij pohid Alariha v Italiyu vidbuvsya cherez shist tizhniv pislya strati Stilihona Povidomlennya pro ce vin nadislav svoyemu zyatyu i nastupniku Ataulfu iz zaklikom priyednatis do nogo z vijskom gotiv ta guniv Poki Ataulf z vijskom pryamuvav do nogo Alarih ne chekayuchi yih voseni 408 roku z Norika perejshov Yulijski Alpi bezpereshkodno peretnuv richku Po u Kremoni j popryamuvav do Rima ne zatrimuyuchis na oblogi velikih mist i rozgrabovuyuchi poputni pri mozhlivosti U zhovtni 408 roku Alarih z yavivsya pid stinami Rima i otochiv jogo izolyuvavshi vid zovnishnogo svitu Gonorij pri comu zasiv v Ravenni retelno zmicnivshi svoyu stolicyu pokinuvshi Rim naprizvolyashe Voseni 408 roku vijsko vestgotiv v pergshij raz vzyali v oblogu Rim U Rimi zhilo blizko 800 tis osib sho robilo jogo najbilshim u sviti Koli Alarih pochav oblogu Rima po mistu prokotilasya hvilya paniki Bula navit sproba vidnoviti yazichnicki rituali u vse she religijno zmishanomu misti shob vidbiti vestgotiv Papa Inokentij pogodivsya na ce za umovi sho use bude zrobleno privatno Odnak yazichnicki svyashenniki skazali sho zhertvoprinoshennya mozhna bulo zrobiti lishe publichno na Rimskomu forumi i cya ideya bula vidkinuta Serena druzhina Stilihona i dvoyuridnogo brata imperatora Gonoriya perebuvala na toj moment u misti i zaohochuvala rimske naselennya vpustiti vijsko Alariha Za ce rimskij senat prigovoriv yiyi do strati Nadiyi na dopomogu vid imperatorskogo uryadu znikli koli obloga prodovzhuvalasya j Alarih vzyav pid svij kontrol riku Tibr yaka pererizala postachannya v Rim Zerno bulo rozpodileno na polovinu a potim na tretinu vid poperednoyi sumi Golod i hvorobi shvidko poshirilisya po vsomu mistu a gnili tila zalishilisya nepohovani na vulicyah Rimskij senat zreshtoyu virishiv poslati dvoh poslanciv do Alariha Koli poslanci hvalilisya jomu sho rimski lyudi navcheni voyuvati i gotovi do vijni Alarih rozsmiyavsya i skazav Gustishu travu rizati legshe nizh ridku Poslanci zapituvali za yakih umov mozhe buti znyata obloga j Alarih visunuv svoyi vimogi u yakih zaznachiv sho misto povinno viddati vse zoloto i sriblo predmeti pobutu i rabiv varvariv Na zapitannya poslanecya sho zalishitsya gromadyanam Rima Alarih vidpoviv Yih zhittya Zreshtoyu misto bulo zmushene dati gotam 5000 funtiv 1600 kg zolota 30 000 9800 kg funtiv sribla 4 000 shovkovih tunik 3000 purpurnih pokrival i 3000 funtiv percyu v obmin na znyattya oblogi Varvari yakih zvilnili vid rabstva tezh pristali do Alariha yih bulo blizko 40 tis Shob zibrati neobhidni groshi rimski senatori povinni buli zrobiti vnesok vidpovidno do svoyih koshtiv Ce prizvelo do korupciyi ta zlovzhivan i cya suma bula mizernoyu Todi rimlyani znesli i rozplavili yazichnicki statuyi i svyatini shob kompensuvati riznicyu Zosim povidomlyaye sho odniyeyu z takih statuj bula statuya bogini Virtus i koli yiyi rozplavili zdavalosya vse sho zalishilosya vid rimskoyi doblesti i bezstrashnosti bulo povnistyu likvidovane Otrimavshi vid Gonoriya vikup v grudni 408 roku vestgoti znyali oblogu i virushili do Etruriyi vidnovivshi peregovori pro umovi miru Druge vestgotske vtorgnennya do ItaliyiZahidnorimskij imperator Gonorij zobrazhenij na konsulskomu diptihu Probusa V Italiyi zberigalosya neviznachenij stan ni vijni ni miru sho viklikalo anarhiyu na teritoriyi krayini Koli rodich Alariha Ataulf z neznachnim zagonom pryamuvav z Pannoniyi na z yednannya z Alarihom bilya Pizi yih perehopili imperski vijska imperatorska gvardiya i 300 guniv z Ravenni pid komanduvannyam Olimpiya favorita Gonoriya 1100 gotiv zaginulo Cya lokalna peremoga ne zminila zagalnogo polozhennya sho prizvelo na pochatku vesni 409 roku do padinnya Olimpiya i pidnesennyu novogo favorita pri dvori Gonoriya Ioviya U sichni 409 roku Senat napraviv posolstvo do imperatorskogo dvoru u Ravenni shob umoviti imperatora primiritisya z gotami Takozh voni povidomili pro te sho Alarih hoche otrimati ne tilki groshi ale j siniv rimskoyi znati u yakosti zaruchnikiv Na cih umovah vin buv gotovij uklasti ne tilki mir a j vijskovij soyuz z imperatorom U svoyu chergu Gonorij pid vplivom Olimpiya vidmovivsya i poslav p yat pidrozdiliv z Dalmaciyi zagalnim chislom v 6 tisyach soldativ dlya zmicnennya garnizonu Rima Alarih perehopiv yih na marshi i majzhe vsih znishiv Za slovami Zosimi vryatuvalasya lishe sotnya lyudej z yih komandirom Valensom Druge senatorske posolstvo na cej raz sered nih buv i papa Inokentij I bulo vidpravleno z gotskimi ohoroncyami do Gonoriya shob blagati jogo prijnyati vimogi vestgotiv Imperatorskij uryad takozh otrimav povidomlennya pro te sho Ataulf z gotami peretnuv Yulianski Alpi v Italiyi z namirom priyednatisya do Alariha Zibravshi usi nayavni rimski vijska na pivnochi Italiyi Gonorij rozmistiv 300 guniv imperatorskoyi gvardiyi pid komanduvannyam Olimpiusa i mozhlivo inshih sil ta nakazav jomu perehopiti Ataulfa Vijska zitknulisya bilya Pizi i hocha v tij bitvi zaginulo 1100 gotiv Olimpus buv zmushenij vidstupiti nazad sho zgodom prizvelo do jogo usunennya vid vladi Na jogo misce Gonorij priznachiv Jovina yakij buv drugom Alariha i prihilnikom Stilihona sho dozvolilo vidkriti novi peregovori Zustrivshis v Rimini Alarih visunuv svoyi vimogi taki yak shorichna viplata danini zolotom i zernom pravo gotam rozselitis v Dalmaciyi Veneto i Noriku i vishij komandnij post u rimskij armiyi dlya sebe osobisto Jomu bulo vidmovleno pislya chogo Alarih rozgnivavsya i perervav peregovori Jovinu dovelosya povernutisya v Ravennu Pislya cogo Gonorij vzhe buv tverdo nalashtovanij na vijnu Jovin v svoyu chergu poklyavsya na golovi imperatora sho nikoli ne uklade mir z Alarihom Pochuvshi sho Gonorij namagavsya nabrati 10 tis guniv dlya borotbi z gotami Alarih peredumav i vidnoviv peregovori Vin zibrav grupu rimskih yepiskopiv i poslavshi yih do Gonoriya z novimi umovami Na cej raz vin prosiv lishe pravo na rozselennya v Noriku ta stilki zerna skilki imperator vvazhaye za potribne Ale navit na cej raz uryad Gonoriya pov yazanij klyatvoyu ta namirom voyuvati vidkinuv propoziciyu Pislya cogo Alarih znovu rushiv na Rim Vzyavshi Portus vin vidnoviv oblogu Rima v kinci 409 roku Znovu zitknuvshis z povernennyam golodu i hvorob senat pogodivsya na vimogu Alariha progolositi imperatorom prefekta Rima varvara za pohodzhennyam Priska Attala yakij navit dozvoliv hrestitisya Vin priznachiv Alariha vijskovim magistrom a Ataulf otrimav posadu domestika pislya chogo obloga bula znyata Varvari Alariha z novoobranim imperatorom Attalem rushili na Ravennu z metoyu skinuti Gonoriya Neveliku chastinu vijsk Attal vidpraviv v pivnichnu Afriku shob povaliti namisnika Gonoriya v strategichno vazhlivij provinciyi sho zabezpechuye prodovolstvom Rim Za slovami Zosimi Gonorij navit zaproponuvav Attalu rozdiliti imperiyu mizh nimi Odnak Attal pogodivsya lishe na jogo vignannya U povnij izolovanosti j ohoplenij panikoyu Gonorij gotuvavsya vtekti do Konstantinopolya azh os 4 000 shidnorimskih soldativ z yavilisya na dokah Ravenni shob zahistiti misto Geraklian peremig vijska Attala tim samim skorotivshi postavki zerna v Rim viklikav golod ne tilki u gorodyan ale j sered gotiv Alarih hotiv vidpraviti svoyi vijska shob vtorgnutisya v Afriku i zahopiti provinciyu ale Attal znovu vidmovivsya ne doviryayuchi vestgotam Zrozumivshi sho Attal ne stane yihnoyu marionetkoyu Alarih viklikav jogo v Rimini i vlitku 410 roku urochisto pozbaviv imperatorskih regalij i zvannya i vidpraviv regaliyi vladi v Ravennu Pislya cogo Gonorij pogodivsya pochati peregovori z gotami Tretya obloga ta zahoplennya RimaVestgotska navala na Rim u 410 miniatyura Franciya 1475 1480 Povalennya Attala stalo neobhidnoyu umovoyu vidnovlennya peregovoriv Alariha z Gonoriyem yaki zustrilisya osobisto pid Ravennoj i yak vvazhayut istoriki buli blizki do ukladennya ugodi U cej moment za slovami Zosimi poza vsyakih ochikuvan dolya pidnesla inshu pereshkodu Pid chas provedennya chergovih peregovoriv z Gonoriyem yaki vidbulisya za 12 kilometriv vid Ravenni v toj chas yak Alarih chekav na zustrich na nogo napav gotskij komandir Sar z nevelikim zagoniv v 300 voyiniv Mayuchi osobistij konflikt iz Ataulfom vin perejshov na bik rimlyan Sar ne bachiv nichogo dobrogo dlya sebe osobisto v razi mirnogo dogovoru Gonoriya z Alarihom i tomu virishiv raptovo atakuvav gotiv ubivshi kilkoh iz nih Alarih oburenij cim napadom vidmovivsya vid peregovoriv z Gonoriyem i povernuvshis do Rima pochav tretyu i ostannyu oblogu cogo mista Pograbuvannya Rima Zahoplennya Rima Alarihom Francuzka miniatyura 1475 1480 rr 24 serpnya 410 roku vestgoti uvirvalis do Rimu cherez pivnichnu Porta Salaria Solyanu bramu Svidok padinnya Rima pismennik z Konstantinopolya Sozomen povidomiv tilki sho Alarih vzyav Rim zradoyu Piznishi pismenniki peredayut vzhe legendi Prokopij seredina VI stolittya priviv dvi versiyi podij Za odniyeyu z nih Alarih podaruvav rimskim patriciyam 300 doblesnih yunakiv vidavshi yih za rabiv yaki v domovlenij den perebili vartu i vidkrili vorota Rima Za inshoyu versiyeyu vorota vidkrili rabi odniyeyi znatnoyi zhinki Probi yaka zglyanulasya nad rimlyanami sho ginuli vid golodu ta inshih lih bo voni vzhe stali poyidati odin odnogo Za slovami suchasnika Sokrata Sholastika goti spustoshili misto bagato z chudovih jogo budivel spalili skarbi rozgrabuvali kilkoh senatoriv piddali riznim torturam i umertvili Za slovami Sozomena avtora Cerkovnoyi istoriyi Alarih nakazav ne chipati lishe hram Svyatogo Petra pid sklepinnyami yakogo vryatuvalos chimalo mistyan Bagato z velikih budivel mista buli rozgrabovani v tomu chisli mavzoleyi Avgusta i Adriana v yakih bulo pohovano bagato rimskih imperatoriv popil urn v oboh grobnicyah buv rozkidanij Rujnuvannya budivel znachnoyu miroyu obmezhuvalisya rajonami poblizu starogo budinku Senatu i Solyanoyi brami de sadi Sallyustiya buli spaleni i vzhe nikoli ne vidnovlyuvalis Bazilika Emiliya i bazilika Yuliya takozh buli spaleni Gromadyani mista buli pograbovani i bagato z rimlyan buli zahopleni v polon zokrema j sestra imperatora Galla Placidiya Deyaki gromadyani budut vikupleni inshi budut prodani v rabstvo a inshi budut zgvaltovani i vbiti Pelagij rimskij monah z Velikoyi Britaniyi perezhiv blokadu i napisav pro svoyi vrazhennya v listi do molodoyi zhinki na im ya Demetriya Cya pohmura katastrofa zakinchilasya i vi sami ye svidkom togo yak Rim yakij komanduvav svitom buv zdivovanij trivozhnoyu gotichnoyu surmoyu koli cej varvarskij i neperemozhnij narod shturmuvav yiyi stini i probivavsya cherez prolom De zh todi buli privileyi narodzhennya i vidminnosti yakosti Hiba ne vsi rangi i stupeni virivnyuvalisya v toj chas i bezladno tulilisya razom Todi kozhen budinok buv miscem neshastya nastilki zh napovnenim skorbotoyu i sum yattyam Rab i blagorodna lyudina perebuvali v tih samih obstavinah teror smerti i vbivstva buv takim samim yaksho ne skazati sho perelyak spraviv najbilshe vrazhennya na tih hto mav najbilshij interes do zhittya Pelagij Bagato rimlyan buli piddani torturam vidmovlyayuchis pokazuvati miscya roztashuvannya svoyih cinnostej Odniyeyu z takih bula 85 richna Marcella yaka ne mala niyakogo prihovanogo zolota oskilki zhila v blagochestivij bidnosti Vona bula blizkoyu podrugoyu sv Iyeronima i vin detalizuvav incident u listi do zhinki na im ya Prinsipiya yaka bula z Marcelloyu pid chas zahoplennya Koli soldati uvijshli v budinok Marcelli vona yak kazhut prijnyala yih bez bud yakoyi trivogi i koli voni zapitali yiyi pro zoloto vona vkazala na svoyu grubu suknyu shob pokazati yim sho u neyi nemaye zakopanogo skarbu Odnak voni ne virili v yiyi pokazovu bidnist i pochali biti yiyi bichami i palicyami Kazhut sho vona ne vidchuvala bolyu ale kinulasya do yihnih nig i blagala slizno shob vas ne zabirali u neyi abo cherez vashu molodist povinni terpiti te sho vona yak stara zhinka ne mala privodu poboyuvatisya Hristos pom yakshiv yihni tverdi sercya i navit sered krov yanih mechiv prirodni pristrasti zatverdili jogo prava Varvari pereveli vas i yiyi do baziliki apostola Pavla shob vi znajshli tam misce bezpeki abo yaksho ne ce prinajmni grobnicyu Svyatij Iyeronim Marcella pomerla vid ran cherez kilka dniv Istorik Prokopij zapisav sho koli Gonorij pochuv novinu pro te sho Rim zaginuv vin spochatku buv vrazhenij dumayuchi sho cya novina stosuyetsya ulyublenoyi kurki yaku vin nazvav Rim Favoriti imperatora Gonoriya Hudozhnik Dzhon Vilyam Uoterhaus 1883U toj chas voni govoryat sho imperator Gonorij v Ravenni otrimav povidomlennya vid odnogo z yevnuhiv ochevidno hranitelya ptici sho Rim zaginuv I vin zakrichav skazavshi I vse taki vona yila tilki iz moyih ruk Bo vin mav duzhe velikogo pivnya na im ya Rim i yevnuh rozumiyuchi jogo slova skazav sho ce bulo misto Rim yake zaginulo vid ruk Alariha i imperator iz polegshennyam shvidko vidpoviv Ya dumav sho moya ptashka Rim zaginula Kazhut nastilki velikim bulo bozhevillya yake zavolodilo imperatorom Prokopij Kesarijskij Tim ne mensh zahoplennya bulo za mirkami viku i vsih vikiv strimanim Ne bulo zagalnogo zaboyu meshkanciv i dvi osnovni baziliki Petra i Pavla buli priznacheni miscyami svyatilisha Bilshist budivel i pam yatnikiv v misti zbereglisya prote pozbavleni yih cinnostej Rujnuvannya mista jshlo dva povnih dni Goti ne mali prichin vinishuvati zhiteliv varvariv cikavili nasampered yih bagatstva ta prodovolstvo yakogo v Rimi ne bulo Suchasnik podij Sokrat Sholastik povidomlyaye pro naslidki zahoplennya mista Vzyali sam Rim i spustoshivshi jogo bagato hto z chudovih jogo budivel spalili skarbi rozgrabuvali kilkoh senatoriv piddali riznim stratam i umertvili Na tretij den goti pokinuli spustoshenij golodom Rim NaslidkiPislya tridennogo pograbunku Alarih shvidko pokinuv Rim i virushiv do Pivdennoyi Italiyi Vin uzyav iz soboyu bagatstva mista i cinnu zaruchnicyu Gallu Placidiyu sestru imperatora Gonoriya Ne znajshovshi v Rimi velikih zapasiv prodovolstva goti rushili na pivden spustoshuyuchi Kampaniyu Lukaniyu i Kalabriyu Nola i mozhlivo Kapuya buli zvilneni vid pograbuvan prote vestgoti pogrozhuvali vtorgnutisya v Siciliyu i Afriku Ale voni ne zmogli peretnuti Messinsku protoku oskilki zibrani nimi korabli buli zrujnovani shtormom Zreshtoyu goti otaborilis u Pivdennij Italiyi de u misti Kozenca cherez kilka misyaciv naprikinci 410 roku Alarih nespodivano pomer vid hvorobi vsogo cherez kilka misyaciv pislya zahoplennya Rima Za legendoyu jogo pohovali z jogo skarbami ta rabami v lozhi richki Busento Rabi buli vbiti shob prihovati misceznahodzhennya pohovannya Vestgoti obrali Ataulfa zyatya Alariha svoyim novim korolem Potim voni rushili na pivnich pryamuyuchi do Galliyi U 414 r Ataulf odruzhivsya z Galloyu Placidiyeyu ale pomer cherez rik U 418 r vestgoti stvorili vlasne Vestgotske korolivstvo na pivdennomu zahodi Galliyi i dopomagali Zahidnij Rimskij imperiyi v 451 r bitisya z gunami ocholenimi Attiloyu pri Katalaunskih polyah Zhittya v Rimi shvidko vidnovilosya prote v provinciyah yaki zajmali goti mandrivniki sposterigali nadzvichajnu rozruhu V dorozhnih notatkah zapisanih v 417 r Rutilij zauvazhuye sho v Etruriyi Tuskaniya pislya navali gotiv nemozhlivo peremishatisya cherez te sho dorogi zarosli a mosti zrujnuvalisya V osvichenih kolah Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi vidrodzhuvalosya yazichnictvo padinnya Rima poyasnyuvali vidstupnictvom vid starodavnih bogiv Proti takih nastroyiv Avrelij Avgustin napisav tvir Pro misto Bozhe De civitate Dei u yakomu sered inshogo vkazav na hristiyanstvo yak vishu silu sho vryatuvala zhiteliv Rima vid povnogo vinishennya Vtorgnennya vestgotiv do Italiyi prizvelo do padinnya zemelnih podatkiv vid odniyeyi p yatoyi do odniyeyi dev yatoyi vid yih vartosti do vtorgnennya v postrazhdalih provinciyah Aristokratichna velikodushnist misceva pidtrimka gromadskih budivel i pam yatnikiv verhnih klasiv zakinchilasya v pivdenno centralnij Italiyi pislya zahoplennya i rozkradannya cih regioniv Ce buv pershij vipadok za 800 rokiv koli misto Rim bulo zahopleno cherez sho Zahidna Rimska imperiya stala bilsh vrazlivoyu i vijskovo poslabshala Ce stalo shokom dlya lyudej oboh chastin imperiyi yaki rozglyadali Rim yak vichne misto i simvolichne serce yihnoyi derzhavi Shidnorimskij imperator Feodosij II ogolosiv tri dni zhalobi v Konstantinopoli Sv Iyeronim napisav u skorboti Yaksho Rim mozhe zaginuti sho mozhe buti bezpechnim Zahoplennya Rima bulo kulminaciyeyu bagatoh kincevih problem sho stoyali pered Zahidnoyu Rimskoyu imperiyeyu Vnutrishni povstannya i uzurpaciyi oslabili imperiyu pered zovnishnimi vtorgnennyami Ci faktori nazavzhdi pohitnuli stabilnist Rimskoyi imperiyi na zahodi Rimska armiya tim chasom stavala dedali varvarskoyu i neloyalnoyu po vidnoshennyu do imperiyi She bilshe negativnih naslidkiv sprichinilo zahoplennya Rima vandalami u 455 roci Ostatochnij rozpad Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi stavsya u 476 roci koli germanskij vozhd Odoakr skinuv ostannogo zahidnorimskogo imperatora Romula Avgustula i ogolosiv sebe korolem Italiyi DzherelaProkopij Kesarijskij Vojna s vandalami Zosim Novaya istoriya St Jerome Letter CXXVII To Principia s Nicene and Post Nicene Fathers Series II Volume VI The Letters of St Jerome Letter 127 Arhivovano 25 lyutogo 2021 u Wayback Machine LiteraturaKovalev S I Istoriya Rima L Izdatelstvo Leningradskogo universiteta 1986 Ditrih Klaude Istoriya Vestgotov John Bagnall Bury History of the Later Roman Empire Peter Heather The Fall of the Roman Empire A New History of Rome and the Barbarians Oxford University Press 2006 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 Herwig Wolfram The Roman Empire and Its Germanic Peoples University of California Press 1997 Peter Brown Augustine of Hippo A Biography Rev ed University of California Press 2000 Thomas S Burns Barbarians Within the Gates of Rome A Study of Roman Military Policy and the Barbarians Indiana University Press 1994 Warren T Treadgold A History of the Byzantine State and Society Stanford University Press 1997 PrimitkiVestgoti zahidna gilka kochovih gotiv pid chas velikogo pereselennya Kovalev S I Istoriya Rima L Izdatelstvo Leningradskogo universiteta 1986 S 695 Kovalev S I Istoriya Rima L Izdatelstvo Leningradskogo universiteta 1986 S 695 696 Kovalev S I Istoriya Rima L Izdatelstvo Leningradskogo universiteta 1986 S 697 Herwig Wolfram The Roman Empire and Its Germanic Peoples University of California Press 1997 p 91 Herwig Wolfram The Roman Empire and Its Germanic Peoples University of California Press 1997 p 90 91 Herwig Wolfram The Roman Empire and Its Germanic Peoples University of California Press 1997 p 91 92 Herwig Wolfram The Roman Empire and Its Germanic Peoples University of California Press 1997 p 92 Herwig Wolfram The Roman Empire and Its Germanic Peoples University of California Press 1997 p 139 Herwig Wolfram The Roman Empire and Its Germanic Peoples University of California Press 1997 p 92 93 Warren T Treadgold A History of the Byzantine State and Society Stanford University Press 1997 p 79 Herwig Wolfram History of the Goths Trans Thomas J Dunlap University of California Press 1988 p 141 Kovalev S I Istoriya Rima L Izdatelstvo Leningradskogo universiteta 1986 S 698 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 p 115 Thomas S Burns Barbarians Within the Gates of Rome A Study of Roman Military Policy and the Barbarians Indiana University Press 1994 p 178 Herwig Wolfram History of the Goths Trans Thomas J Dunlap University of California Press 1988 p 151 Herwig Wolfram History of the Goths Trans Thomas J Dunlap University of California Press 1988 p 152 Herwig Wolfram History of the Goths Trans Thomas J Dunlap University of California Press 1988 p 152 153 Herwig Wolfram History of the Goths Trans Thomas J Dunlap University of California Press 1988 p 153 Peter Heather The Fall of the Roman Empire A New History of Rome and the Barbarians Oxford University Press 2006 p 194 Peter Heather The Fall of the Roman Empire A New History of Rome and the Barbarians Oxford University Press 2006 p 198 Herwig Wolfram History of the Goths Trans Thomas J Dunlap University of California Press 1988 p 154 Thomas S Burns Barbarians Within the Gates of Rome A Study of Roman Military Policy and the Barbarians Indiana University Press 1994 p 275 Peter Heather 2006 page 224 Thomas S Burns Barbarians Within the Gates of Rome A Study of Roman Military Policy and the Barbarians Indiana University Press 1994 p 277 Thomas S Burns Barbarians Within the Gates of Rome A Study of Roman Military Policy and the Barbarians Indiana University Press 1994 p 235 Zosim Novaya Istoriya 5 38 Zosim Novaya Istoriya 5 39 Zosim Novaya Istoriya 5 40 Zosim Novaya Istoriya 5 41 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 p 125 Sam Moorhead and David Stuttard AD410 The Year that Shook Rome The British Museum Press 2010 page 101 Zosim Novaya Istoriya 5 42 Zosim Novaya Istoriya 5 45 Thomas S Burns Barbarians Within the Gates of Rome A Study of Roman Military Policy and the Barbarians Indiana University Press 1994 p 236 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 p 126 Peter Heather The Fall of the Roman Empire A New History of Rome and the Barbarians Oxford University Press 2006 p 226 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 p 126 127 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 p 127 Herwig Wolfram History of the Goths Trans Thomas J Dunlap University of California Press 1988 pages 149 150 John Bagnell Bury History of the Later Roman Empire volume 1 Dover edition St Martins Press 1958 page 134 Zosimus New History 5 41 Peter Heather The Fall of the Roman Empire A New History of Rome and the Barbarians Oxford University Press 2006 p 227 228 Thomas S Burns Barbarians Within the Gates of Rome A Study of Roman Military Policy and the Barbarians Indiana University Press 1994 p 244 Prokopij Kesarijskij Vojna s vandalami 1 2 St Jerome Letter CXXVII To Principia s Nicene and Post Nicene Fathers Series II Volume VI The Letters of St Jerome Letter 127 paragraph 13 St Jerome Letter CXXVII To Principia s Nicene and Post Nicene Fathers Series II Volume VI The Letters of St Jerome Letter 127 paragraph 14 Prokopij Kesarijskij Vojna s vandalami John Bagnell Bury History of the Later Roman Empire volume 1 Dover edition St Martins Press 1958 page 179 Peter Heather The Fall of the Roman Empire A New History of Rome and the Barbarians Oxford University Press 2006 page 226 The Cambridge Ancient History Volume 14 Cambridge University Press 2000 p 14 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 p 380 Peter Brown Augustine of Hippo A Biography Rev ed University of California Press 2000 p 288 Peter Heather The Fall of the Roman Empire A New History of Rome and the Barbarians Oxford University Press 2006 p 229 The Cambridge Ancient History Volume 13 Cambridge University Press 1998 p 111 112

Дата публікації:
Топ