Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Історія Франції Портал
| |
 | |
| Античність Середньовічна Франція Західне Франкське королівство Капетинги (987—1328) Французький абсолютизм (1643—1789) Сучасна Франція | |
Французький абсолютизм (давньофр. Reaume de France, фр. Royaume de France) — абсолютна монархія, що утвердилась у Франції в останні два століття існування Старого порядку. Абсолютизм прийшов на заміну періоду станової монархії і був ліквідований Великою Французькою революцією.
Королівство Франція
Хоча абсолютна монархія утвердилась у Франції в останні два століття, але монархічне державне утворення відоме як Королівство Франція (фр. Royaume de France) існувало в періоди
Абсолютизм у Франції
Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.
З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектора (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу.
У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень: 1) скликати державних чиновників на певні терміни; 2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно; 3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти. Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.
На цьому ж зібранні висунувся, як депутат від духовного стану, єпископ люсонський (згодом кардинал) Рішельє. Через декілька років він став головним радником і всесильним міністром Людовіка XIII, і протягом майже двадцяти років керував Францією, з фактично необмеженою владою.
Рішельє остаточно закріпив систему абсолютизму в французькій монархії. Метою всіх його замислів і прагнень була сила і могутність держави; заради здійснення цієї цілі він був готовий принести в жертву все інше. Він не допускав втручання Римської курії у внутрішні справи Франції і заради інтересів французької монархії взяв участь в тридцятирічній війні (максимально довго відтягував вступ Франції у війну до того часу, доки не були ліквідовані і припинені будь-які внутрішні проблеми та суперечності), виступивши на боці протестантів.
Внутрішня політика Рішельє
Його внутрішня політика також була особливою. Боротьба з протестантами закінчилася для Рішельє «Миром милості», котрий зберігав свободу віросповідання для гугенотів, однак позбавляв їх усіх фортець та гарнізонів; йому фактично вдалося знищити гугенотську «державу в державі». Його заповітною мрією було змусито дворян служити державі за ті привілеї та землі, якими вони володіли, хоч і сам Рішельє за походженням був дворянином. Дворянство він вважав основною опорою держави, про що зазначено в його «Політичному заповіті», однак вимагав від них обов'язкового проходження військової служби, за відмову пропонував забирати їхні привілеї.
Щоб слідкувати за діями губернаторів, які вважали себе спадкоємцями феодальних герцогів і графів, Рішельє направляв в провінції особливих доврених йому королівських комісарів. На ці посади призначав сам Рішельє, переважно з представників дрібного дворянства або міщан. Як наслідок, відбувалося і підвищення по службі, тому з часом комісари змінювали посаду і ставали інтендантами.
Заходами Рішельє фортеці і замки у дворян або відбиралися, або знищувалися; постійні сутички та дуелі дворян він заборони пригрозивши смертною карою. Народ, завдяки рішучим заходам міністра, підтримував його, а дворяни його ненавиділи, вели проти нього інтриги, складали змови, в деяких випадках навіть виступали зі зброєю в руках. Декілька герцогів і графів навіть були покарені на пласі. Проте він залишив ті привілеї дворянству, які воно мало над народом: дворяни і надалі мали владу над третім станом, а його права над селянами-кріпаками не чіпалися.
Релігія і Рішельє
Досить гостро дивився Рішельє на гугенотську державу в державі, зважаючи на протистояння між католиками і протестантами та на великий вплив останніх на прийняття політичних рішень в окружних зібраннях. Здійснювали вони свою політику і через посередництво національного синоду реформаторської церкви; вступали в переговори з іноземними володарями, мали свою скарбницю. У їхньому розпорядженні знаходилися численні фортеці. Час від часу вони не підкорялися уряду, а, навпаки, вели незалежну і навіть прямо протилежну політичну діяльність.
З самого початку Рішельє почав вести активну боротьбу проти гугенотів. Гугеноти чинили опір; їх підтримував англійський король Карл I. Після досить тривалих спроб домогтися хоч якогось успіху, Рішельє вдалося взяти головну фортецю гугенотів, Ла-Рошель, після чого вони почали складати зброю і на інших пунктах. Як наслідок Рішельє відібрав у них усі фортеці та право на політичні зібрання, залишивши недоторканними їхні релігійні права (1629 рік).
Рішельє ж заходився будувати нову державу. Головним нововведенням була спроба зосередити все управління в єдиному центрі — столиці. Він створив Державну Раду для вирішення найважливіших справ, підпорядкувавши її діяльність Уряду. В деяких провінціях, знищуючи місцеві штати, головно складені з представників духовенства і дворянства, Рішельє запроваджував беззаперечне підпорядкування центру. Він діяв без оглядки на звичаї та закони; суди при ньому втратили незалежність — багато справ розглядалося в позасудовому порядку (деякі вирішували надзвичайні комісії, інші — сам міністр).
Рішельє створив Французьку академію, намагався підпорядкувати літературу державі і взагалі робив спроби одержавлення всього ідеологічного життя Франції.
Період Фронди
По смерті Рішельє через декілька місяців не стало й Людовіка XIII, а престол перейшов до його сина Людовіка XIV. Через його малолітство країною керували його мати, Анна Австрійська, і наступник політики Рішельє, кардинал Мазаріні. Цей період отримав назву Фронда (назва дитячої гри), що ознаменувався рядом антиурядових повстань, і збігся в часі з першою англійською революцією.
У Фронді брали участь усі — від парламенту до народу, однак між ними не було одностайності, а навпаки — вони часто переходили з однієї сторони протистояння на іншу. Паризький парламент, котрий складався переважно зі спадкових чиновників, вимагав незалежності суду і особистої недоторканності підданих, а також вимагав надати йому право затвердження нових податків. Таким чином депутати хотіли зробити себе державними чиновниками. Кардинал Мазаріні діяв швидко: він заарештував найактивніших депутатів. В той же час населення Парижу вийшло на вулиці, будуючи барикади та готуючись до повстання. В цю боротьбу втрутилися й представники королівської знаті та принци, які хотіли позбавити Мазаріні влади, або хоча б отримати певні грошові компенсації. Однак їм домогтися свого не вдалося — принц Конде був розбитий урядовими військами під командуванням Тюренна, і змушений був утікати в Іспанію, де заручився підтримкою останньої і продовжував вести боротьбу проти французької влади.
Людовік XIV
Протистояння періоду Фронди закінчилися перемогою Мазаріні, однак все це відклало досить негативний відбиток на свідомості молодого короля. Після смерті свого міністра (1661 рік), Людовік XIV став одноосібним головою держави. Дитячі роки сформували в ньому ненависть до будь-яких проявів інакодумства, а тому все життя прагнув до сильної і неподільної влади. Його відомий вислів: «Держава — це я», найкраще символізує його прагнення.
Сильного супротиву й не було: духовенство існувало під сильним впливом короля ще з конкордату 1516 року, а дворянство корилося завдяки зусиллям Рішельє та Мазаріні. Феодальна аристократія при ньому перетворилася на придворну знать. Дворянство, зберігаючи, як і за часів Рішельє, владу над народом, було повністю підпорядковане королю, який підкупив його численними подарунками знатними посадами, розкішшю придворного життя.
Через свою нелюбов до Парижу король неподалік від міста збудував резиденцію — Версаль. На її території розкинулися палаци, сади і парки, штучні водоспади та фонтани. Версальський двір наслідувала вся знатна Європа; французька мова, мода, манери стали верхівкою європейського вищого світу.
При ньому в Європі почала панувати й французька література, яка отримала чисто придворний характер. Людовік XIV виплачував пенсії французьким і навіть іноземним письменникам, але вимагав, щоб вони славили його царювання і керувалися прийнятими в суспільстві думками.
Кінець Французького абсолютизму
Після абсолютизмів Людовіка XIV і Людовіка XV, настав досить короткий період, пов'язаний з владою Людовіка XVI, який власне і виявився останнім представником бурбонів в дореволюційний період. Двома найяскравішими постатями цього періоду були міністри Тюрго і Некер. Тюрго (1774—1776) проводив народні реформи, намагався зрівняти у правах протестантів і католиків, ввести народну освіту. Некер (1777—1781), будучи ерудованим фінансистом, пропрацював лише на два роки більше. Він намагався ввести в двох областях провінційне самоуправління, однак проект Тюрго було урізано. Він був прихильником того, щоб державний бюджет не покривав величезних видатків королівського двору. В цей час Франція погіршила своє становище іще й втручанням у боротьбу північноамериканських колоній проти Англії.
Багато подій посилювали прагнення французів до свободи. Уряди не раз поверталися до питань про фінансові та адміністративні реформи. Піднялися і парламенти, які не бажали ніяких реформ, і протестували проти свавілля уряду. Саме в цей час (1787) заговорили про скликання генеральних штатів, на що Людовік XVI змушений був погодитися.
Зібрання 1789 року і поклало початок великої французької революції. 17 червня 1789 року старе станове представництво стало представництвом всенародним. Генеральні штати перетворилися на народне зібрання, яке оголосило себе установчим, потім відмінило всі станові привілеї і феодальні права, а також опрацювало монархічну конституцію 1791 року. Проте 21 вересня 1792 року була проголошена республіка.
Посилання
- Кареев «История Западной Европы в новое время»
- К. Каутский «Противоречия классовых интересов в 1789 г.»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Franciya znachennya Istoriya Franciyi Portal Franciya Doistorichna Franciya Antichnist Galliya Gallska imperiya Rimska Galliya 50 do n e 486 Serednovichna Franciya Piznya Galliya 457 486 Burgundske korolivstvo Dinastiyi u skladi Frankskogo Korolivstva Merovingi 481 751 Karolingi 751 987 Zahidne Frankske korolivstvo Kapetingi 987 1328 Valua 1328 1589 Burboni 1589 1792 1814 1848 Stanova monarhiya u Franciyi 1302 1614 Dorevolyucijna Franciya Francuzkij absolyutizm 1643 1789 Suchasna Franciya Francuzka revolyuciya 1789 1799 Konstitucijna monarhiya 1791 1792 Persha respublika 1792 1804 Persha imperiya 1804 1814 Restavraciya Burboniv 1814 1830 Lipneva monarhiya 1830 1848 Druga respublika 1848 1852 Druga imperiya 1852 1870 Tretya respublika 1870 1940 Parizka komuna 1871 Rezhim Vishi 1940 1944 Timchasovij uryad 1944 1946 Chetverta respublika 1946 1958 P yata respublika z 1958 Istoriya Franciyi Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvati Francuzkij absolyutizm davnofr Reaume de France fr Royaume de France absolyutna monarhiya sho utverdilas u Franciyi v ostanni dva stolittya isnuvannya Starogo poryadku Absolyutizm prijshov na zaminu periodu stanovoyi monarhiyi i buv likvidovanij Velikoyu Francuzkoyu revolyuciyeyu Korolivstvo FranciyaHocha absolyutna monarhiya utverdilas u Franciyi v ostanni dva stolittya ale monarhichne derzhavne utvorennya vidome yak Korolivstvo Franciya fr Royaume de France isnuvalo v periodi 5 lipnya 843 r 21 veresnya 1792 r 6 kvitnya 1814 r 24 lyutogo 1848 roku Absolyutizm u FranciyiSproba generalnih shtativ v period religijnih vijn obmezhiti korolivsku vladu ne vdalas Comu zavadili pragnennya znati povernutisya do feodalnogo rozdroblennya i bazhannya mist vidnoviti svoyu kolishnyu nezalezhnist todi yak generalni shtati mogli buti vsogo lish centralnoyu vladoyu pri comu ne nadayuchi bilsh shirokih prav mistam ta miscevij znati Z inshogo boku vishi stani i mishani voroguvali mizh soboyu Narod buv nevdovolenij svavillyam dvoryan i mizhusobicyami ta buv gotovij pidtrimati vladu yaka ryatuvala jogo vid anarhiyi Genrih IV vzagali ne sklikav generalnih shtativ pislya cogo voni sklikalisya lishe odnogo razu Golovnim zavdannyam jogo uryadu bulo pokrashennya ekonomichnogo dobrobutu krayini i derzhavnih finansiv Jomu dopomagav ministr Syulli suvorij i chesnij gugenot Voni pikluvalisya pro rozvitok silskogospodarskogo sektora zemlerobstva i promislovosti pro polegshennya podatkovogo navantazhennya pro vnesennya poryadku v finansovu sistemu odnak dlya vtilennya zadumiv yim zabraklo chasu U period rannogo ditinstva Lyudovika XIII v 1614 roci dlya pripinennya zavorushen v upravlinni buli sklikani generalni shtati Tretij stan vistupiv z cilovoyu programoyu peretvoren 1 sklikati derzhavnih chinovnikiv na pevni termini 2 privileyi duhovenstva i dvoryanstva mali buti vidmineni a podatki rozpovsyudzhuvalisya b bilsh rivnomirno 3 uryad pripinyav kupuvati pokirnist velmozh groshovimi rozdachami dlya togo shobi pripiniti dovilni areshti Vishe duhivnictvo i dvoryanstvo buli vkraj nezadovoleni takimi zayavami i protestuvali proti sliv oratora tretogo stanu yakij zrivnyav tri stani z troma sinami odnogo batka Privilejovani stani ne hotili bachiti bratami lyudej yakih voni shvidshe vvazhali svoyimi slugami Sklikannya shtativ ne zminilo situaciyu i pislya cogo voni ne sklikalisya protyagom 175 rokiv RishelyeRishelye Na comu zh zibranni visunuvsya yak deputat vid duhovnogo stanu yepiskop lyusonskij zgodom kardinal Rishelye Cherez dekilka rokiv vin stav golovnim radnikom i vsesilnim ministrom Lyudovika XIII i protyagom majzhe dvadcyati rokiv keruvav Franciyeyu z faktichno neobmezhenoyu vladoyu Rishelye ostatochno zakripiv sistemu absolyutizmu v francuzkij monarhiyi Metoyu vsih jogo zamisliv i pragnen bula sila i mogutnist derzhavi zaradi zdijsnennya ciyeyi cili vin buv gotovij prinesti v zhertvu vse inshe Vin ne dopuskav vtruchannya Rimskoyi kuriyi u vnutrishni spravi Franciyi i zaradi interesiv francuzkoyi monarhiyi vzyav uchast v tridcyatirichnij vijni maksimalno dovgo vidtyaguvav vstup Franciyi u vijnu do togo chasu doki ne buli likvidovani i pripineni bud yaki vnutrishni problemi ta superechnosti vistupivshi na boci protestantiv Vnutrishnya politika Rishelye Jogo vnutrishnya politika takozh bula osoblivoyu Borotba z protestantami zakinchilasya dlya Rishelye Mirom milosti kotrij zberigav svobodu virospovidannya dlya gugenotiv odnak pozbavlyav yih usih fortec ta garnizoniv jomu faktichno vdalosya znishiti gugenotsku derzhavu v derzhavi Jogo zapovitnoyu mriyeyu bulo zmusito dvoryan sluzhiti derzhavi za ti privileyi ta zemli yakimi voni volodili hoch i sam Rishelye za pohodzhennyam buv dvoryaninom Dvoryanstvo vin vvazhav osnovnoyu oporoyu derzhavi pro sho zaznacheno v jogo Politichnomu zapoviti odnak vimagav vid nih obov yazkovogo prohodzhennya vijskovoyi sluzhbi za vidmovu proponuvav zabirati yihni privileyi Shob slidkuvati za diyami gubernatoriv yaki vvazhali sebe spadkoyemcyami feodalnih gercogiv i grafiv Rishelye napravlyav v provinciyi osoblivih dovrenih jomu korolivskih komisariv Na ci posadi priznachav sam Rishelye perevazhno z predstavnikiv dribnogo dvoryanstva abo mishan Yak naslidok vidbuvalosya i pidvishennya po sluzhbi tomu z chasom komisari zminyuvali posadu i stavali intendantami Zahodami Rishelye forteci i zamki u dvoryan abo vidbiralisya abo znishuvalisya postijni sutichki ta dueli dvoryan vin zaboroni prigrozivshi smertnoyu karoyu Narod zavdyaki rishuchim zahodam ministra pidtrimuvav jogo a dvoryani jogo nenavidili veli proti nogo intrigi skladali zmovi v deyakih vipadkah navit vistupali zi zbroyeyu v rukah Dekilka gercogiv i grafiv navit buli pokareni na plasi Prote vin zalishiv ti privileyi dvoryanstvu yaki vono malo nad narodom dvoryani i nadali mali vladu nad tretim stanom a jogo prava nad selyanami kripakami ne chipalisya Religiya i Rishelye Dosit gostro divivsya Rishelye na gugenotsku derzhavu v derzhavi zvazhayuchi na protistoyannya mizh katolikami i protestantami ta na velikij vpliv ostannih na prijnyattya politichnih rishen v okruzhnih zibrannyah Zdijsnyuvali voni svoyu politiku i cherez poserednictvo nacionalnogo sinodu reformatorskoyi cerkvi vstupali v peregovori z inozemnimi volodaryami mali svoyu skarbnicyu U yihnomu rozporyadzhenni znahodilisya chislenni forteci Chas vid chasu voni ne pidkoryalisya uryadu a navpaki veli nezalezhnu i navit pryamo protilezhnu politichnu diyalnist Z samogo pochatku Rishelye pochav vesti aktivnu borotbu proti gugenotiv Gugenoti chinili opir yih pidtrimuvav anglijskij korol Karl I Pislya dosit trivalih sprob domogtisya hoch yakogos uspihu Rishelye vdalosya vzyati golovnu fortecyu gugenotiv La Roshel pislya chogo voni pochali skladati zbroyu i na inshih punktah Yak naslidok Rishelye vidibrav u nih usi forteci ta pravo na politichni zibrannya zalishivshi nedotorkannimi yihni religijni prava 1629 rik Rishelye zh zahodivsya buduvati novu derzhavu Golovnim novovvedennyam bula sproba zoserediti vse upravlinnya v yedinomu centri stolici Vin stvoriv Derzhavnu Radu dlya virishennya najvazhlivishih sprav pidporyadkuvavshi yiyi diyalnist Uryadu V deyakih provinciyah znishuyuchi miscevi shtati golovno skladeni z predstavnikiv duhovenstva i dvoryanstva Rishelye zaprovadzhuvav bezzaperechne pidporyadkuvannya centru Vin diyav bez oglyadki na zvichayi ta zakoni sudi pri nomu vtratili nezalezhnist bagato sprav rozglyadalosya v pozasudovomu poryadku deyaki virishuvali nadzvichajni komisiyi inshi sam ministr Rishelye stvoriv Francuzku akademiyu namagavsya pidporyadkuvati literaturu derzhavi i vzagali robiv sprobi oderzhavlennya vsogo ideologichnogo zhittya Franciyi Period Frondi Mazarini Po smerti Rishelye cherez dekilka misyaciv ne stalo j Lyudovika XIII a prestol perejshov do jogo sina Lyudovika XIV Cherez jogo malolitstvo krayinoyu keruvali jogo mati Anna Avstrijska i nastupnik politiki Rishelye kardinal Mazarini Cej period otrimav nazvu Fronda nazva dityachoyi gri sho oznamenuvavsya ryadom antiuryadovih povstan i zbigsya v chasi z pershoyu anglijskoyu revolyuciyeyu U Frondi brali uchast usi vid parlamentu do narodu odnak mizh nimi ne bulo odnostajnosti a navpaki voni chasto perehodili z odniyeyi storoni protistoyannya na inshu Parizkij parlament kotrij skladavsya perevazhno zi spadkovih chinovnikiv vimagav nezalezhnosti sudu i osobistoyi nedotorkannosti piddanih a takozh vimagav nadati jomu pravo zatverdzhennya novih podatkiv Takim chinom deputati hotili zrobiti sebe derzhavnimi chinovnikami Kardinal Mazarini diyav shvidko vin zaareshtuvav najaktivnishih deputativ V toj zhe chas naselennya Parizhu vijshlo na vulici buduyuchi barikadi ta gotuyuchis do povstannya V cyu borotbu vtrutilisya j predstavniki korolivskoyi znati ta princi yaki hotili pozbaviti Mazarini vladi abo hocha b otrimati pevni groshovi kompensaciyi Odnak yim domogtisya svogo ne vdalosya princ Konde buv rozbitij uryadovimi vijskami pid komanduvannyam Tyurenna i zmushenij buv utikati v Ispaniyu de zaruchivsya pidtrimkoyu ostannoyi i prodovzhuvav vesti borotbu proti francuzkoyi vladi Lyudovik XIVDokladnishe Lyudovik XIV Lyudovik XIV Protistoyannya periodu Frondi zakinchilisya peremogoyu Mazarini odnak vse ce vidklalo dosit negativnij vidbitok na svidomosti molodogo korolya Pislya smerti svogo ministra 1661 rik Lyudovik XIV stav odnoosibnim golovoyu derzhavi Dityachi roki sformuvali v nomu nenavist do bud yakih proyaviv inakodumstva a tomu vse zhittya pragnuv do silnoyi i nepodilnoyi vladi Jogo vidomij visliv Derzhava ce ya najkrashe simvolizuye jogo pragnennya Silnogo suprotivu j ne bulo duhovenstvo isnuvalo pid silnim vplivom korolya she z konkordatu 1516 roku a dvoryanstvo korilosya zavdyaki zusillyam Rishelye ta Mazarini Feodalna aristokratiya pri nomu peretvorilasya na pridvornu znat Dvoryanstvo zberigayuchi yak i za chasiv Rishelye vladu nad narodom bulo povnistyu pidporyadkovane korolyu yakij pidkupiv jogo chislennimi podarunkami znatnimi posadami rozkishshyu pridvornogo zhittya Cherez svoyu nelyubov do Parizhu korol nepodalik vid mista zbuduvav rezidenciyu Versal Na yiyi teritoriyi rozkinulisya palaci sadi i parki shtuchni vodospadi ta fontani Versalskij dvir nasliduvala vsya znatna Yevropa francuzka mova moda maneri stali verhivkoyu yevropejskogo vishogo svitu Pri nomu v Yevropi pochala panuvati j francuzka literatura yaka otrimala chisto pridvornij harakter Lyudovik XIV viplachuvav pensiyi francuzkim i navit inozemnim pismennikam ale vimagav shob voni slavili jogo caryuvannya i keruvalisya prijnyatimi v suspilstvi dumkami Kinec Francuzkogo absolyutizmuPislya absolyutizmiv Lyudovika XIV i Lyudovika XV nastav dosit korotkij period pov yazanij z vladoyu Lyudovika XVI yakij vlasne i viyavivsya ostannim predstavnikom burboniv v dorevolyucijnij period Dvoma najyaskravishimi postatyami cogo periodu buli ministri Tyurgo i Neker Tyurgo 1774 1776 provodiv narodni reformi namagavsya zrivnyati u pravah protestantiv i katolikiv vvesti narodnu osvitu Neker 1777 1781 buduchi erudovanim finansistom propracyuvav lishe na dva roki bilshe Vin namagavsya vvesti v dvoh oblastyah provincijne samoupravlinnya odnak proekt Tyurgo bulo urizano Vin buv prihilnikom togo shob derzhavnij byudzhet ne pokrivav velicheznih vidatkiv korolivskogo dvoru V cej chas Franciya pogirshila svoye stanovishe ishe j vtruchannyam u borotbu pivnichnoamerikanskih kolonij proti Angliyi Bagato podij posilyuvali pragnennya francuziv do svobodi Uryadi ne raz povertalisya do pitan pro finansovi ta administrativni reformi Pidnyalisya i parlamenti yaki ne bazhali niyakih reform i protestuvali proti svavillya uryadu Same v cej chas 1787 zagovorili pro sklikannya generalnih shtativ na sho Lyudovik XVI zmushenij buv pogoditisya Zibrannya 1789 roku i poklalo pochatok velikoyi francuzkoyi revolyuciyi 17 chervnya 1789 roku stare stanove predstavnictvo stalo predstavnictvom vsenarodnim Generalni shtati peretvorilisya na narodne zibrannya yake ogolosilo sebe ustanovchim potim vidminilo vsi stanovi privileyi i feodalni prava a takozh opracyuvalo monarhichnu konstituciyu 1791 roku Prote 21 veresnya 1792 roku bula progoloshena respublika PosilannyaKareev Istoriya Zapadnoj Evropy v novoe vremya K Kautskij Protivorechiya klassovyh interesov v 1789 g