Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тихонічна система або система Тихо лат Hypothesis Tychonica це модель Всесвіту опублікована данським астрономом Тихо Бра

Тихонічна система

Тихонічна система

Тихонічна система або система Тихо (лат. Hypothesis Tychonica) — це модель Всесвіту, опублікована данським астрономом Тихо Браге наприкінці XVI століття, у якій він намагався поєднати математичні переваги системи Коперника, з філософськими та «фізичними» перевагами системи Птолемея. Можливо, Тихо Браге надихався працями та . Схожа космологічна модель була незалежно запропонована в індуїстському астрономічному трактаті «Тантрасамграха» (прибл. 1500) Нілаканта Сомаяджі з Керальської школи астрономії та математики.

image
Ілюстрація 17-го століття тихонічної системи з «Селенографії» Гевелія, 1647 рік, сторінка 163, згідно з якою Сонце, Місяць та сфера зірок обертаються навколо Землі, а п'ять відомих планет (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер та Сатурн) обертаються навколо Сонця.
image
Сучасна схема Тихонічної системи. Об'єкти, які обертаються навколо Землі, зображені синіми орбітами, а об'єкти, які обертаються навколо Сонця, — з помаранчевими. Навколо всього сфера зірок, що обертається.

Концептуально це геоцентрична модель, або, точніше, геогеліоцентрична: Земля знаходиться в центрі Всесвіту, Сонце, Місяць та зірки обертаються навколо Землі, а п'ять відомих планет обертаються навколо Сонця. Водночас рух планет математично еквівалентний рухові у геліоцентричній системі Коперника за допомогою простого перетворення координат. З точки зору спостережень руху планет тихонічна система нічим не відрізняється від коперніканської. Тому, оскільки тоді ще не був відкритий який би пояснював, чому саме планети рухаються так, як рухаються, не існувало математичної причини надавати перевагу системі Тихо чи Коперника.

Тихонічна система використовувала багато переваг моделі Коперника й водночас не вимагала радикального перегляду поглядів на місце Землі у Всесвіті. Зокрема, ця модель світу не конфліктувала з тодішніми поглядами католицької церкви, яка відкрито засудила геліоцентризм у 1616 році. Протягом XVI—XVII століть система світу Тихо також часто виступала як завуальований легальний варіант системи Коперника. До кінця XVII століття, після відкриття Ньютоном законів динаміки й закону всесвітнього тяжіння, всі альтернативні до геліоцентризму теорії втратили наукове значення.

Попередники геогеліоцентризму

Начерки геогеліоцентричної системи зустрічалися в історії неодноразово. Давньогрецький астроном в II столітті н. е. і римський філософ в V столітті н. е. описали варіант геоцентричної системи, в якій Земля нерухома, але Меркурій та Венера обертаються навколо Сонця (хоча разом з ним — і навколо Землі). Імовірно, ця гіпотеза сходить ще до Геракліда Понтійського (IV століття до н. е.). Підставою для цього припущення є слова латинського автора (IV ст. н. е.) з його «Коментаря до платонівського „Тімея“»:

Нарешті, Гераклід Понтійський, описуючи коло Люцифера [Венери], як і таке Сонця, й даючи двом колам один центр й одну середину, показав, що Люцифер буває іноді вище, іноді нижче Сонця. Він каже, що положення Сонця, Місяця, Люцифера та всіх планет, де б вони не перебували, визначається лінією, що проходить через центри Землі й даного небесного тіла.

З планет тут згадується лише Люцифер (одна з найдавніших назв Венери), але з контексту ясно, що те саме стосується й Меркурія. Фразу «іноді вище, іноді нижче Сонця» можна розуміти так: іноді Венера далі від Землі, ніж Сонце, іноді — ближче. Можливо, такого погляду дотримувався й Архімед, вважаючи, що навколо Сонця обертається й Марс, орбіта якого в цьому випадку мала б охоплювати Землю, а не пролягати між нею та Сонцем, як у випадку Меркурія та Венери.

Така модель руху Меркурія та Венери дожила в європейських країнах до пізнього середньовіччя. До XIII століття належить лист астронома (ім'я якого невідоме) до імператора Латинської імперії Балдуїна II де Куртене: «Кола Меркурія і Венери… рухаються навколо Сонця, й вони мають центрами своїх сфер центр Сонця». Натурфілософ XIV століття Жан Буридан писав у своїх коментарях до арістотелівського трактату «Про Небо» при обговоренні питання, чому Сонце, Меркурій та Венера мають однакові (річні) періоди руху по зодіаку:

Деякі відповідають, що це відбувається тому, що ці три планети розташовані в одній і тій самій сфері, хоча всередині неї вони мають різні епіцикли й ексцентри… Це може бути істинним, оскільки коли вони [Меркурій та Венера] розташовані в апоцентрах своїх ексцентрів, вони вищі, ніж Сонце, і коли вони розташовані у протилежних точках, вони нижче, ніж Сонце.

Тут описується уявлення, що епіцикли Меркурія та Венери містяться в тій самій сфері, що й епіцикл Сонця, і з викладу ясно, що ці планети обертаються навколо Сонця. Сам Бурідан називає цю конфігурацію «ймовірною». Однак він знаходить й інше рішення проблеми рівності періодів руху трьох світил: «однакове відношення рушійних інтелігенцій до рухомих сфер».

image
Система світу, в якій Меркурій та Венера обертаються навколо Сонця (з книги Набота, 1573 р.)

На початку у 1501 р. про обертання Меркурія та Венери навколо Сонця згадував італійський математик [it]. У 1573 році аналогічну систему світу опублікував німецький вчений [en] з посиланням на Марціана Капеллу.

Можливо, геогеліоцентричну систему (вже для всіх п'яти планет) розглядали самаркандські вчені в обсерваторії Улугбека. Зокрема, астроном [en] (вчитель Улугбека, XV століття) писав:

Деякі вчені вважають, що Сонце міститься в середині орбіт планет. Та планета, що рухається повільніше, ніж інша, далі віддалена від Сонця. Її відстань буде більшою. Планета, що рухається найповільніше, розташована на найбільшій відстані від Сонця.

Висловлювалося припущення, що геогеліоцентричну систему розробив також індійський астроном Нілаканта з Керальської школи в XV столітті. У своїй Аріабхатавах'язі, коментарях до Аріабхати, він запропонував модель, де Меркурій, Венера, Марс, Юпітер й Сатурн обертаються навколо Сонця, а воно, у свою чергу, навколо Землі; більшість астрономів Керальської школи прийняли його модель.

Створення та розвиток

image
Тихо Браге

В XVI столітті Коперник у праці «Про обертання небесних сфер» (1543) запропонував геліоцентричну систему світу. Проте вона викликала заперечення у частини вчених. Заперечення висувалися з точки зору релігії, астрономії та арістотелівської натурфілософії.

Вважається, що ідея розробити нову систему світу в Тихо Браге виникла близько 1580 року, коли його обсерваторію на острові Вен відвідував німецький астроном [en]. Предметом наукового інтересу Віттіха були геометричні перетворення системи Коперника до геоцентричної системи відліку. В 1578 році він побудував діаграму, на якій Меркурій і Венера оберталися навколо Сонця, а епіциклі Марса, Юпітера і Сатурна мають радіуси, рівні радіусу кола, по якому Сонце обертається навколо Землі. З геометричної точки зору, модель Віттіха повністю еквівалентна тихонічній системі.

Тихо Браге, що був у свій час найвизначнішим астроном, писав у трактаті «Про нещодавні явища в небесному світі» (De Mundi aeteri recentioribus phaenomenis, 1588, Ураніборг):

Тіло Землі велике, повільно і непридатне для руху… Я без жодних сумнівів дотримуюся тієї думки, що Земля, яку ми заселяємо, займає центр Всесвіту, що відповідає загальноприйнятим думкам давніх астрономів і натурфілософів, що засвідчено вище Священним Писанням, і не крутиться в річному обертанні, як бажав Коперник.

Іншим важливим аргументом на користь нерухомості Землі Браге вважав відсутність зоряних паралаксів, хоча правильне пояснення цього факту (віддаленість зір) є вже у Коперника.

В зазначеній праці Тихо Браге висловив й детально обґрунтував власну систему світу, яку вважав своїм найбільшим досягненням. Земля в його системі була цілковито нерухомою, не роблячи ні поступального, ні осьового обертання. Співвідношення між відстанями планет від Сонця було точно такими, як й у системі Коперника. Зорі розташовувалися відразу за Сатурном. Цікавою особливістю цієї системи було перетинання кіл Марса та Сонця. Тихо вважав це додатковим аргументом проти існування твердих небесних сфер.

image
Геометричні перетворення геліоцентричної системи світу, виконані Віттіхом у 1578 році (запис на полях належного йому примірника книги Коперника Про обертання небесних сфер)

Майже водночас з Тихо, або трохи пізніше, схожу систему запропонували й кілька інших астрономів, найвідомішим з яких був [en], відомий також як Урсус (проте, в його системі Земля оберталася навколо осі). Тихо зразу ж звинуватив Реймерса в плагіаті, стверджуючи, що той міг побачити його креслення під час відвідування Ураніборга в 1584 році. Однак не можна виключити й того, що обидва астрономи висунули цю ідею незалежно один від одного.

Впливовим критиком тихонічної системи був німецький астроном [de], який дотримувався геліоцентричних поглядів. У листуванні з Тихо Браге Ротман висував таке заперечення: незрозуміло, яка сила могла утримати всі планети навколо Сонця, якщо Сонце саме обертається навколо Землі.

Подальша доля системи

image
Фронтиспіс із книги Річчолі «Новий Альмагест» (1651). Богиня неба зважує геліоцентричну та тихонічну системи; перевага надається останній. Що стосується чисто геоцентричної системи, то вона лежить на землі переможеною

Після смерті Тихо Браге (1601 рік) Йоганн Кеплер, вивчивши його спостереження, відкрив закони руху планет, які остаточно поховали систему Птолемея, але були в принципі, сумісні з системою Тихо Браге. Було сумісним з цією системою світу і відкриття фаз Венери Галілео Галілеєм.

Тому ряд великих вчених визнавали право тихонічної системи на існування поряд з геліоцентризмом (Джованні Доменіко Кассіні, Оле Ремер, Блез Паскаль). До числа основних пропагандистів цієї системи світу належали вчені-єзуїти. Так, італійський астроном, член ордену єзуїтів Джамбаттіста Річчолі запропонував свій варіант (1651 рік): Юпітер і Сатурн обертаються навколо Землі, інші планети — навколо Сонця; однак пізніше він схилився до варіанту Тихо Браге. Інший італійський астроном-єзуїт, Маттео Річчі, основоположник єзуїтської місії в Пекіні, ознайомив з тихонічною системою китайців.

Лонгомонтан, учень Тихо Браге, виклав систему Браге в монографії «Astronomia Danica» (1622 рік). На відміну від вчителя, Лонгомонтан погодився з Урсусом і визнав добове обертання Землі, непрямим підтвердженням чого стало раніше виявлене обертання Сонця. Книга Лонгомонтана мала велику популярність і була двічі перевидана, останній раз у 1663 році. П'єр Ґассенді публічно підтримав систему Лонгомонтана, хоча багато істориків вважають його прихованим прихильником Коперника. Французький астроном [fr] запропонував об'єднати модель Лонгомонтана з еліптичними орбітами Кеплера та іншими його законами (1650 рік). У католицьких країнах тихонічна система зберігала популярність аж до початку XVIII століття.

Галілей та Кеплер, навпаки, дотримувалися суворого геліоцентризму. Фізик Отто фон Ґеріке вважав, що тільки геліоцентрична система здатна дати пояснення причин руху планет у термінах механіки — на відміну від системи світу Тихо Браге. Можливо, саме з цієї причини прихильниками геліоцентризму були практично всі найвизначніші фізики XVII століття, зокрема, Декарт, Гюйгенс, Бореллі, Гук, Валліс.

У кінці XVII — початку XVIII століття, з відкриттям Ньютоном закону всесвітнього тяжіння та законів динаміки, а також відкриттям аберації світла зірок Бредлі, факт руху Землі став практично загальноприйнятим серед астрономів, фізиків та освічених людей. Тихонічна система світу стала надбанням історії.

У літературі

«Система Тихона Брахея» згадується в авторських примітках до «Сатири I» (1729 рік):

Дві думки мають астрономи про систему (склад) світу. Перша і стара є, в якій Земля осередком всієї системи є і нерухома стоїть, а поблизу неї планети Сонце, Сатурн, Юпітер, Марс, Меркурій, Місяць і Венус крутяться, кожна в певний час. Система ця, за Птоломеєм, своїм вигадником, називається Птолемеїчною; інша є, де Сонце нерухоме (але навколо самого себе обертається), а інші планети, між якими є і Земля, в призначений кожній час біля нього крутяться. Місяць вже не планета, але сателлес є Землі, біля якої коло своє здійснює за 29 днів. Систему цю вигадав Коперник, німчин, і тому коперниковою називається. Є й третя система, Тихона Брахея, датчина родом, яка, одначе, з колишніх двох складена, оскільки він із Птоломєєм узгоджується в тому, що Земля стоїть і що Сонце близько неї крутиться, але з Коперником всіх інших планет рух близько Сонця поставляє.
Оригінальний текст (рос.)
Два мнения имеют астрономы о системе (состав) света. Первое и старое есть, в котором Земля вместо средоточия всего система имеется и неподвижна стоит, а около ея планеты Солнце, Сатурн, Юпитер, Марс, Меркурий, Луна и Венус вертятся, всякий в известное время. Система сие, по Птоломею, своему вымыслителю, называется Птолемаическою; другое есть, которое Солнце неподвижно (но около самого себя обращающееся) поставляет, а прочие планеты, между которыми есть и Земля, в учрежденное всякому время около его вертятся. Луна уже не планета, но сателлес есть Земли, около которой круг свой совершает в 29 дней. Система сие выдумал Коперник, немчин, и для того Коперническою называется. Есть и третие система, Тихона Брахея, датчина родом, которое, однако ж, из прежних двух составлено, понеже он с Птоломеем согласуется в том, что Земля стоит и что солнце около ея вертится, но с Коперником всех прочих планет движение около солнца поставляет.

В М. В. Ломоносова є іронічна байка, що починається словами:

   рос. Случились вместе два Астронома в пиру
   И спорили весьма между собой в жару.
   Один твердил: Земля, вертясь, круг Солнца ходит;
   Другой, что Солнце все с собой планеты водит.

Ломоносов далі пише: «Один Коперник був, а інший — Птоломей». Однак рядки «Сонце всі з собою планети водить», ясно вказують, що насправді Коперник сперечається не з Птолемеєм, а з Тихо Браге.

Американський астроном (Peter D. Usher), почесний професор Пенсильванського університету, опублікував гіпотезу про те, що шекспірівський «Гамлет» насправді є астрономічною алегорією. Король Клавдій, на його думку, не дарма носить таке ж ім'я, як і Птолемей, який запропонував геоцентричну модель. Гамлет — це коперніканець [en], а Розенкранц і Гільденстерн (прізвища, згадані в родоводі Тихо Браге), втілюють теорію Тихо, який намагався примирити дві системи.

Див. також

Примітки

  1. (1975). The Copernican achievement. University of California Press. с. 322. ISBN . OCLC 164221945.
  2. Owen Gingerich, The Book Nobody Read: Chasing the Revolutions of Nicolaus Copernicus, Penguin,
  3. Ramasubramanian, K.; Sriram, M. S.; Somayajī, Nīlakaṇṭha (2011). Tantrasaṅgraha of Nīlakaṇṭha Somayājī. Sources and studies in the history of mathematics and physical sciences. Dordrecht: Springer. с. 521. ISBN .
  4. Kuhn, 1957, с. 202, 204.
  5. «The Tychonic system is, in fact, precisely equivalent mathematically to Copernicus' system.» (p. 202) and «[T]he Tychonic system is transformed to the Copernican system simply by holding the sun fixed instead of the earth. The relative motions of the planets are the same in both systems …» (p. 204), Kuhn, Thomas S., The Copernican Revolution (Harvard University Press, 1957).
  6. Паннекук, 1966, с. 129.
  7. Van der Waerden, 1978, с. 167.
  8. Житомирский, 2001, с. 134—136.
  9. McColley, 1961, с. 159.
  10. Grant, 2009, с. 313.
  11. Grant, 2009, с. 314.
  12. McColley, 1961, с. 160.
  13. Westman, Robert S. [1] — University of California Press, 1975. — С. 322. — . з джерела 14 лютого 2017
  14. Джалалов, 1958, с. 382.
  15. Ramasubramanian, 1998.
  16. Joseph, George G. (2000), The Crest of the Peacock: Non-European Roots of Mathematics, p. 408, Princeton University Press,
  17. Gingerich and Westman, 1988
  18. Белый, 1982, с. 155.
  19. Owen Gingerich. The eye of heaven: Ptolemy, Copernicus, Kepler. New York: American Institute of Physics, 1993, p. 181,
  20. Белый, 1982, с. 162.
  21. Saul Fisher. . Stanford Encyclopedia of Philosophy. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 7 лютого 2014. The most controversial element of Gassendi's astronomy concerns whether, and to what extent, he may be counted as a defender of Galileo and the Copernican view
  22. See page 41 [ 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] in Christine Schofield, The Tychonic and Semi-Tychonic World Systems, pages 33-44 in R Taton & C Wilson (eds) (1989), The General History of Astronomy, Vol.2A.
  23. Кауффельд, 1972, с. 231-232.
  24. Кантемир А. Д. Сатира i на хулящих учения к уму своему // Собрание стихотворений. — Л., 1956. — (Библиотека поэта; Большая серия).
  25. https://ru.wikisource.org/wiki/Случились%20вместе%20два%20Астронома%20в%20пиру%20(Ломоносов)
  26. М. В. Ломоносов. Полное собрание сочинений, том 4: Труды по физике, астрономии и приборостроению, М.—Л.: Изд. АН СССР, 1955. Стр. 774, комментарий: Следует отметить, что в стихотворении его автором допущена вольность: строго говоря, вместо «Птоломей», следовало сказать «Тихо Браге», поскольку фраза «Другой, что Солнце все с собой планеты водит» выражает систему мира Тихо, а не Птолемея.
  27. Peter D. Usher. A New Reading of Shakespeare's Hamlet : ( )[англ.] // Bulletin of the American Astronomical Society. — 1996. — Vol. 28 (December). — С. 1305.
  28. Astrophysicist Finds New Scientific Meaning in Hamlet

Література

  • Белый Ю. А. [2] — М. : Наука, 1982. — 229 с. — (Научно-биографическая литература) з джерела 15 березня 2022
  • Joseph, George G. (2000). The Crest of the Peacock: Non-European Roots of Mathematics. Princeton University Press. ISBN .
  • Джалалов Г. Д. [www.astro-cabinet.ru/library/IAI_4/Iai_Ogl.htm Некоторые замечательные высказывания астрономов Самаркандской обсерватории] // Историко-астрономические исследования, вып. IV. — М., 1958. — 9 липня. — С. 381—386.
  • Еремеева А. И. Астрономическая картина мира и её творцы. — М. : Наука, 1984.
  • Еремеева А. И., Цицин Ф. А. История астрономии. — М. : Изд-во МГУ, 1989. — С. 148—150.
  • Житомирский С. В. [www.astro-cabinet.ru/library/Jitomirskii/Index.htm Античная астрономия и орфизм]. — М. : Янус-К, 2001.
  • Кауффельд А. [www.astro-cabinet.ru/library/IAI_11/Iai_Ogl.htm Защита Отто фон Герике системы Николая Коперника] // Историко-астрономические исследования, вып. XI. — М., 1972. — 9 липня. — С. 221—236.
  • Паннекук А. [www.astro-cabinet.ru/library/Pannekuk/Index.htm История астрономии]. — М. : Наука, 1966.
  • Dreyer J. L. E. History of the planetary systems from Thales to Kepler. — Cambridge University Press, 1906.
  • Gingerich O., Westman R. S. The Wittich Connection: Conflict and Priority in Late Sixteenth-Century Cosmology // Transactions of the American Philosophical Society (New Series). — 1988. — Т. 78, № 7 (9 липня). — С. i-viii+1-148. з джерела 25 березня 2016. Процитовано 16 листопада 2020.
  • Grant E. Planets, Stars, and Orbs: The Medieval Cosmos, 1200-1687. — Cambridge : Cambridge University Press, 2009.
  • Kuhn T. S. The Copernican Revolution: planetary astronomy in the development of Western thought. — Cambridge : Harvard University Press, 1957.
  • McColley G. Humanism and the history of astronomy // in: Toward Modern Science, ed. by R.M. Palter. — New York : The Noonday Press, 1961. — Т. II (9 липня). — С. 132—174.
  • Ramasubramanian K. Model of planetary motion in the works of Kerala astronomers // Bulletin of the Astronomical Society of India. — 1998. — Т. 66 (9 липня). — С. 11—31. з джерела 5 жовтня 2018. Процитовано 16 листопада 2020.
  • Schofield C. The Tychonic and semi-Tychonic world systems // In: Planetary Astronomy from the Renaissance to the Rise of Astrophysics. Part A: Tycho Brahe to Newton. The General History of Astronomy. Volume 2, R. Taton and C. Wilson (eds). — 1989. — 9 липня. — С. 33-44.
  • Van der Waerden B. L. [www.astro-cabinet.ru/library/Waerden/Waerden_Heraclides.htm On the motion of the planets according to Heraclides of Pontus] // Arch. Internat. Hist. Sci. — 1978. — Т. 28 (103) (9 липня). — С. 167—182.

Посилання

  • (англ.)
  • Duke D. Ancient Planetary Model Animations (см. Tycho Brahe’s Cosmology) (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 14 жовтня 2012.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tihonichna sistema abo sistema Tiho lat Hypothesis Tychonica ce model Vsesvitu opublikovana danskim astronomom Tiho Brage naprikinci XVI stolittya u yakij vin namagavsya poyednati matematichni perevagi sistemi Kopernika z filosofskimi ta fizichnimi perevagami sistemi Ptolemeya Mozhlivo Tiho Brage nadihavsya pracyami ta Shozha kosmologichna model bula nezalezhno zaproponovana v induyistskomu astronomichnomu traktati Tantrasamgraha pribl 1500 Nilakanta Somayadzhi z Keralskoyi shkoli astronomiyi ta matematiki Ilyustraciya 17 go stolittya tihonichnoyi sistemi z Selenografiyi Geveliya 1647 rik storinka 163 zgidno z yakoyu Sonce Misyac ta sfera zirok obertayutsya navkolo Zemli a p yat vidomih planet Merkurij Venera Mars Yupiter ta Saturn obertayutsya navkolo Soncya Suchasna shema Tihonichnoyi sistemi Ob yekti yaki obertayutsya navkolo Zemli zobrazheni sinimi orbitami a ob yekti yaki obertayutsya navkolo Soncya z pomaranchevimi Navkolo vsogo sfera zirok sho obertayetsya Konceptualno ce geocentrichna model abo tochnishe geogeliocentrichna Zemlya znahoditsya v centri Vsesvitu Sonce Misyac ta zirki obertayutsya navkolo Zemli a p yat vidomih planet obertayutsya navkolo Soncya Vodnochas ruh planet matematichno ekvivalentnij ruhovi u geliocentrichnij sistemi Kopernika za dopomogoyu prostogo peretvorennya koordinat Z tochki zoru sposterezhen ruhu planet tihonichna sistema nichim ne vidriznyayetsya vid kopernikanskoyi Tomu oskilki todi she ne buv vidkritij yakij bi poyasnyuvav chomu same planeti ruhayutsya tak yak ruhayutsya ne isnuvalo matematichnoyi prichini nadavati perevagu sistemi Tiho chi Kopernika Tihonichna sistema vikoristovuvala bagato perevag modeli Kopernika j vodnochas ne vimagala radikalnogo pereglyadu poglyadiv na misce Zemli u Vsesviti Zokrema cya model svitu ne konfliktuvala z todishnimi poglyadami katolickoyi cerkvi yaka vidkrito zasudila geliocentrizm u 1616 roci Protyagom XVI XVII stolit sistema svitu Tiho takozh chasto vistupala yak zavualovanij legalnij variant sistemi Kopernika Do kincya XVII stolittya pislya vidkrittya Nyutonom zakoniv dinamiki j zakonu vsesvitnogo tyazhinnya vsi alternativni do geliocentrizmu teoriyi vtratili naukove znachennya Poperedniki geogeliocentrizmuNacherki geogeliocentrichnoyi sistemi zustrichalisya v istoriyi neodnorazovo Davnogreckij astronom v II stolitti n e i rimskij filosof v V stolitti n e opisali variant geocentrichnoyi sistemi v yakij Zemlya neruhoma ale Merkurij ta Venera obertayutsya navkolo Soncya hocha razom z nim i navkolo Zemli Imovirno cya gipoteza shodit she do Geraklida Pontijskogo IV stolittya do n e Pidstavoyu dlya cogo pripushennya ye slova latinskogo avtora IV st n e z jogo Komentarya do platonivskogo Timeya Nareshti Geraklid Pontijskij opisuyuchi kolo Lyucifera Veneri yak i take Soncya j dayuchi dvom kolam odin centr j odnu seredinu pokazav sho Lyucifer buvaye inodi vishe inodi nizhche Soncya Vin kazhe sho polozhennya Soncya Misyacya Lyucifera ta vsih planet de b voni ne perebuvali viznachayetsya liniyeyu sho prohodit cherez centri Zemli j danogo nebesnogo tila Z planet tut zgaduyetsya lishe Lyucifer odna z najdavnishih nazv Veneri ale z kontekstu yasno sho te same stosuyetsya j Merkuriya Frazu inodi vishe inodi nizhche Soncya mozhna rozumiti tak inodi Venera dali vid Zemli nizh Sonce inodi blizhche Mozhlivo takogo poglyadu dotrimuvavsya j Arhimed vvazhayuchi sho navkolo Soncya obertayetsya j Mars orbita yakogo v comu vipadku mala b ohoplyuvati Zemlyu a ne prolyagati mizh neyu ta Soncem yak u vipadku Merkuriya ta Veneri Taka model ruhu Merkuriya ta Veneri dozhila v yevropejskih krayinah do piznogo serednovichchya Do XIII stolittya nalezhit list astronoma im ya yakogo nevidome do imperatora Latinskoyi imperiyi Balduyina II de Kurtene Kola Merkuriya i Veneri ruhayutsya navkolo Soncya j voni mayut centrami svoyih sfer centr Soncya Naturfilosof XIV stolittya Zhan Buridan pisav u svoyih komentaryah do aristotelivskogo traktatu Pro Nebo pri obgovorenni pitannya chomu Sonce Merkurij ta Venera mayut odnakovi richni periodi ruhu po zodiaku Deyaki vidpovidayut sho ce vidbuvayetsya tomu sho ci tri planeti roztashovani v odnij i tij samij sferi hocha vseredini neyi voni mayut rizni epicikli j ekscentri Ce mozhe buti istinnim oskilki koli voni Merkurij ta Venera roztashovani v apocentrah svoyih ekscentriv voni vishi nizh Sonce i koli voni roztashovani u protilezhnih tochkah voni nizhche nizh Sonce Tut opisuyetsya uyavlennya sho epicikli Merkuriya ta Veneri mistyatsya v tij samij sferi sho j epicikl Soncya i z vikladu yasno sho ci planeti obertayutsya navkolo Soncya Sam Buridan nazivaye cyu konfiguraciyu jmovirnoyu Odnak vin znahodit j inshe rishennya problemi rivnosti periodiv ruhu troh svitil odnakove vidnoshennya rushijnih inteligencij do ruhomih sfer Sistema svitu v yakij Merkurij ta Venera obertayutsya navkolo Soncya z knigi Nabota 1573 r Na pochatku u 1501 r pro obertannya Merkuriya ta Veneri navkolo Soncya zgaduvav italijskij matematik it U 1573 roci analogichnu sistemu svitu opublikuvav nimeckij vchenij en z posilannyam na Marciana Kapellu Mozhlivo geogeliocentrichnu sistemu vzhe dlya vsih p yati planet rozglyadali samarkandski vcheni v observatoriyi Ulugbeka Zokrema astronom en vchitel Ulugbeka XV stolittya pisav Deyaki vcheni vvazhayut sho Sonce mistitsya v seredini orbit planet Ta planeta sho ruhayetsya povilnishe nizh insha dali viddalena vid Soncya Yiyi vidstan bude bilshoyu Planeta sho ruhayetsya najpovilnishe roztashovana na najbilshij vidstani vid Soncya Vislovlyuvalosya pripushennya sho geogeliocentrichnu sistemu rozrobiv takozh indijskij astronom Nilakanta z Keralskoyi shkoli v XV stolitti U svoyij Ariabhatavah yazi komentaryah do Ariabhati vin zaproponuvav model de Merkurij Venera Mars Yupiter j Saturn obertayutsya navkolo Soncya a vono u svoyu chergu navkolo Zemli bilshist astronomiv Keralskoyi shkoli prijnyali jogo model Stvorennya ta rozvitokTiho Brage V XVI stolitti Kopernik u praci Pro obertannya nebesnih sfer 1543 zaproponuvav geliocentrichnu sistemu svitu Prote vona viklikala zaperechennya u chastini vchenih Zaperechennya visuvalisya z tochki zoru religiyi astronomiyi ta aristotelivskoyi naturfilosofiyi Vvazhayetsya sho ideya rozrobiti novu sistemu svitu v Tiho Brage vinikla blizko 1580 roku koli jogo observatoriyu na ostrovi Ven vidviduvav nimeckij astronom en Predmetom naukovogo interesu Vittiha buli geometrichni peretvorennya sistemi Kopernika do geocentrichnoyi sistemi vidliku V 1578 roci vin pobuduvav diagramu na yakij Merkurij i Venera obertalisya navkolo Soncya a epicikli Marsa Yupitera i Saturna mayut radiusi rivni radiusu kola po yakomu Sonce obertayetsya navkolo Zemli Z geometrichnoyi tochki zoru model Vittiha povnistyu ekvivalentna tihonichnij sistemi Tiho Brage sho buv u svij chas najviznachnishim astronom pisav u traktati Pro neshodavni yavisha v nebesnomu sviti De Mundi aeteri recentioribus phaenomenis 1588 Uraniborg Tilo Zemli velike povilno i nepridatne dlya ruhu Ya bez zhodnih sumniviv dotrimuyusya tiyeyi dumki sho Zemlya yaku mi zaselyayemo zajmaye centr Vsesvitu sho vidpovidaye zagalnoprijnyatim dumkam davnih astronomiv i naturfilosofiv sho zasvidcheno vishe Svyashennim Pisannyam i ne krutitsya v richnomu obertanni yak bazhav Kopernik Inshim vazhlivim argumentom na korist neruhomosti Zemli Brage vvazhav vidsutnist zoryanih paralaksiv hocha pravilne poyasnennya cogo faktu viddalenist zir ye vzhe u Kopernika V zaznachenij praci Tiho Brage visloviv j detalno obgruntuvav vlasnu sistemu svitu yaku vvazhav svoyim najbilshim dosyagnennyam Zemlya v jogo sistemi bula cilkovito neruhomoyu ne roblyachi ni postupalnogo ni osovogo obertannya Spivvidnoshennya mizh vidstanyami planet vid Soncya bulo tochno takimi yak j u sistemi Kopernika Zori roztashovuvalisya vidrazu za Saturnom Cikavoyu osoblivistyu ciyeyi sistemi bulo peretinannya kil Marsa ta Soncya Tiho vvazhav ce dodatkovim argumentom proti isnuvannya tverdih nebesnih sfer Geometrichni peretvorennya geliocentrichnoyi sistemi svitu vikonani Vittihom u 1578 roci zapis na polyah nalezhnogo jomu primirnika knigi Kopernika Pro obertannya nebesnih sfer Majzhe vodnochas z Tiho abo trohi piznishe shozhu sistemu zaproponuvali j kilka inshih astronomiv najvidomishim z yakih buv en vidomij takozh yak Ursus prote v jogo sistemi Zemlya obertalasya navkolo osi Tiho zrazu zh zvinuvativ Rejmersa v plagiati stverdzhuyuchi sho toj mig pobachiti jogo kreslennya pid chas vidviduvannya Uraniborga v 1584 roci Odnak ne mozhna viklyuchiti j togo sho obidva astronomi visunuli cyu ideyu nezalezhno odin vid odnogo Vplivovim kritikom tihonichnoyi sistemi buv nimeckij astronom de yakij dotrimuvavsya geliocentrichnih poglyadiv U listuvanni z Tiho Brage Rotman visuvav take zaperechennya nezrozumilo yaka sila mogla utrimati vsi planeti navkolo Soncya yaksho Sonce same obertayetsya navkolo Zemli Podalsha dolya sistemiFrontispis iz knigi Richcholi Novij Almagest 1651 Boginya neba zvazhuye geliocentrichnu ta tihonichnu sistemi perevaga nadayetsya ostannij Sho stosuyetsya chisto geocentrichnoyi sistemi to vona lezhit na zemli peremozhenoyu Pislya smerti Tiho Brage 1601 rik Jogann Kepler vivchivshi jogo sposterezhennya vidkriv zakoni ruhu planet yaki ostatochno pohovali sistemu Ptolemeya ale buli v principi sumisni z sistemoyu Tiho Brage Bulo sumisnim z ciyeyu sistemoyu svitu i vidkrittya faz Veneri Galileo Galileyem Tomu ryad velikih vchenih viznavali pravo tihonichnoyi sistemi na isnuvannya poryad z geliocentrizmom Dzhovanni Domeniko Kassini Ole Remer Blez Paskal Do chisla osnovnih propagandistiv ciyeyi sistemi svitu nalezhali vcheni yezuyiti Tak italijskij astronom chlen ordenu yezuyitiv Dzhambattista Richcholi zaproponuvav svij variant 1651 rik Yupiter i Saturn obertayutsya navkolo Zemli inshi planeti navkolo Soncya odnak piznishe vin shilivsya do variantu Tiho Brage Inshij italijskij astronom yezuyit Matteo Richchi osnovopolozhnik yezuyitskoyi misiyi v Pekini oznajomiv z tihonichnoyu sistemoyu kitajciv Longomontan uchen Tiho Brage viklav sistemu Brage v monografiyi Astronomia Danica 1622 rik Na vidminu vid vchitelya Longomontan pogodivsya z Ursusom i viznav dobove obertannya Zemli nepryamim pidtverdzhennyam chogo stalo ranishe viyavlene obertannya Soncya Kniga Longomontana mala veliku populyarnist i bula dvichi perevidana ostannij raz u 1663 roci P yer Gassendi publichno pidtrimav sistemu Longomontana hocha bagato istorikiv vvazhayut jogo prihovanim prihilnikom Kopernika Francuzkij astronom fr zaproponuvav ob yednati model Longomontana z eliptichnimi orbitami Keplera ta inshimi jogo zakonami 1650 rik U katolickih krayinah tihonichna sistema zberigala populyarnist azh do pochatku XVIII stolittya Galilej ta Kepler navpaki dotrimuvalisya suvorogo geliocentrizmu Fizik Otto fon Gerike vvazhav sho tilki geliocentrichna sistema zdatna dati poyasnennya prichin ruhu planet u terminah mehaniki na vidminu vid sistemi svitu Tiho Brage Mozhlivo same z ciyeyi prichini prihilnikami geliocentrizmu buli praktichno vsi najviznachnishi fiziki XVII stolittya zokrema Dekart Gyujgens Borelli Guk Vallis U kinci XVII pochatku XVIII stolittya z vidkrittyam Nyutonom zakonu vsesvitnogo tyazhinnya ta zakoniv dinamiki a takozh vidkrittyam aberaciyi svitla zirok Bredli fakt ruhu Zemli stav praktichno zagalnoprijnyatim sered astronomiv fizikiv ta osvichenih lyudej Tihonichna sistema svitu stala nadbannyam istoriyi U literaturi Sistema Tihona Braheya zgaduyetsya v avtorskih primitkah do Satiri I 1729 rik Dvi dumki mayut astronomi pro sistemu sklad svitu Persha i stara ye v yakij Zemlya oseredkom vsiyeyi sistemi ye i neruhoma stoyit a poblizu neyi planeti Sonce Saturn Yupiter Mars Merkurij Misyac i Venus krutyatsya kozhna v pevnij chas Sistema cya za Ptolomeyem svoyim vigadnikom nazivayetsya Ptolemeyichnoyu insha ye de Sonce neruhome ale navkolo samogo sebe obertayetsya a inshi planeti mizh yakimi ye i Zemlya v priznachenij kozhnij chas bilya nogo krutyatsya Misyac vzhe ne planeta ale satelles ye Zemli bilya yakoyi kolo svoye zdijsnyuye za 29 dniv Sistemu cyu vigadav Kopernik nimchin i tomu kopernikovoyu nazivayetsya Ye j tretya sistema Tihona Braheya datchina rodom yaka odnache z kolishnih dvoh skladena oskilki vin iz Ptolomyeyem uzgodzhuyetsya v tomu sho Zemlya stoyit i sho Sonce blizko neyi krutitsya ale z Kopernikom vsih inshih planet ruh blizko Soncya postavlyaye Originalnij tekst ros Dva mneniya imeyut astronomy o sisteme sostav sveta Pervoe i staroe est v kotorom Zemlya vmesto sredotochiya vsego sistema imeetsya i nepodvizhna stoit a okolo eya planety Solnce Saturn Yupiter Mars Merkurij Luna i Venus vertyatsya vsyakij v izvestnoe vremya Sistema sie po Ptolomeyu svoemu vymyslitelyu nazyvaetsya Ptolemaicheskoyu drugoe est kotoroe Solnce nepodvizhno no okolo samogo sebya obrashayusheesya postavlyaet a prochie planety mezhdu kotorymi est i Zemlya v uchrezhdennoe vsyakomu vremya okolo ego vertyatsya Luna uzhe ne planeta no satelles est Zemli okolo kotoroj krug svoj sovershaet v 29 dnej Sistema sie vydumal Kopernik nemchin i dlya togo Kopernicheskoyu nazyvaetsya Est i tretie sistema Tihona Braheya datchina rodom kotoroe odnako zh iz prezhnih dvuh sostavleno ponezhe on s Ptolomeem soglasuetsya v tom chto Zemlya stoit i chto solnce okolo eya vertitsya no s Kopernikom vseh prochih planet dvizhenie okolo solnca postavlyaet V M V Lomonosova ye ironichna bajka sho pochinayetsya slovami ros Sluchilis vmeste dva Astronoma v piru I sporili vesma mezhdu soboj v zharu Odin tverdil Zemlya vertyas krug Solnca hodit Drugoj chto Solnce vse s soboj planety vodit Lomonosov dali pishe Odin Kopernik buv a inshij Ptolomej Odnak ryadki Sonce vsi z soboyu planeti vodit yasno vkazuyut sho naspravdi Kopernik sperechayetsya ne z Ptolemeyem a z Tiho Brage Amerikanskij astronom Peter D Usher pochesnij profesor Pensilvanskogo universitetu opublikuvav gipotezu pro te sho shekspirivskij Gamlet naspravdi ye astronomichnoyu alegoriyeyu Korol Klavdij na jogo dumku ne darma nosit take zh im ya yak i Ptolemej yakij zaproponuvav geocentrichnu model Gamlet ce kopernikanec en a Rozenkranc i Gildenstern prizvisha zgadani v rodovodi Tiho Brage vtilyuyut teoriyu Tiho yakij namagavsya primiriti dvi sistemi Div takozhAstronomiya Starodavnoyi Greciyi Astronomiya islamskogo Serednovichchya Indijska astronomiya Kopernikivska revolyuciyaPrimitki 1975 The Copernican achievement University of California Press s 322 ISBN 978 0 520 02877 7 OCLC 164221945 Owen Gingerich The Book Nobody Read Chasing the Revolutions of Nicolaus Copernicus Penguin ISBN 0 14 303476 6 Ramasubramanian K Sriram M S Somayaji Nilakaṇṭha 2011 Tantrasaṅgraha of Nilakaṇṭha Somayaji Sources and studies in the history of mathematics and physical sciences Dordrecht Springer s 521 ISBN 978 0 85729 035 9 Kuhn 1957 s 202 204 The Tychonic system is in fact precisely equivalent mathematically to Copernicus system p 202 and T he Tychonic system is transformed to the Copernican system simply by holding the sun fixed instead of the earth The relative motions of the planets are the same in both systems p 204 Kuhn Thomas S The Copernican Revolution Harvard University Press 1957 Pannekuk 1966 s 129 Van der Waerden 1978 s 167 Zhitomirskij 2001 s 134 136 McColley 1961 s 159 Grant 2009 s 313 Grant 2009 s 314 McColley 1961 s 160 Westman Robert S 1 University of California Press 1975 S 322 ISBN 978 0 520 02877 7 z dzherela 14 lyutogo 2017 Dzhalalov 1958 s 382 Ramasubramanian 1998 Joseph George G 2000 The Crest of the Peacock Non European Roots of Mathematics p 408 Princeton University Press ISBN 978 0 691 00659 8 Gingerich and Westman 1988 Belyj 1982 s 155 Owen Gingerich The eye of heaven Ptolemy Copernicus Kepler New York American Institute of Physics 1993 p 181 ISBN 0 88318 863 5 Belyj 1982 s 162 Saul Fisher Stanford Encyclopedia of Philosophy Arhiv originalu za 20 travnya 2020 Procitovano 7 lyutogo 2014 The most controversial element of Gassendi s astronomy concerns whether and to what extent he may be counted as a defender of Galileo and the Copernican view See page 41 8 listopada 2016 u Wayback Machine in Christine Schofield The Tychonic and Semi Tychonic World Systems pages 33 44 in R Taton amp C Wilson eds 1989 The General History of Astronomy Vol 2A Kauffeld 1972 s 231 232 Kantemir A D Satira i na hulyashih ucheniya k umu svoemu Sobranie stihotvorenij L 1956 Biblioteka poeta Bolshaya seriya https ru wikisource org wiki Sluchilis 20vmeste 20dva 20Astronoma 20v 20piru 20 Lomonosov M V Lomonosov Polnoe sobranie sochinenij tom 4 Trudy po fizike astronomii i priborostroeniyu M L Izd AN SSSR 1955 Str 774 kommentarij Sleduet otmetit chto v stihotvorenii ego avtorom dopushena volnost strogo govorya vmesto Ptolomej sledovalo skazat Tiho Brage poskolku fraza Drugoj chto Solnce vse s soboj planety vodit vyrazhaet sistemu mira Tiho a ne Ptolemeya Peter D Usher A New Reading of Shakespeare s Hamlet angl Bulletin of the American Astronomical Society 1996 Vol 28 December S 1305 Astrophysicist Finds New Scientific Meaning in HamletLiteraturaBelyj Yu A 2 M Nauka 1982 229 s Nauchno biograficheskaya literatura z dzherela 15 bereznya 2022 Joseph George G 2000 The Crest of the Peacock Non European Roots of Mathematics Princeton University Press ISBN 978 0 691 00659 8 Dzhalalov G D www astro cabinet ru library IAI 4 Iai Ogl htm Nekotorye zamechatelnye vyskazyvaniya astronomov Samarkandskoj observatorii Istoriko astronomicheskie issledovaniya vyp IV M 1958 9 lipnya S 381 386 Eremeeva A I Astronomicheskaya kartina mira i eyo tvorcy M Nauka 1984 Eremeeva A I Cicin F A Istoriya astronomii M Izd vo MGU 1989 S 148 150 Zhitomirskij S V www astro cabinet ru library Jitomirskii Index htm Antichnaya astronomiya i orfizm M Yanus K 2001 Kauffeld A www astro cabinet ru library IAI 11 Iai Ogl htm Zashita Otto fon Gerike sistemy Nikolaya Kopernika Istoriko astronomicheskie issledovaniya vyp XI M 1972 9 lipnya S 221 236 Pannekuk A www astro cabinet ru library Pannekuk Index htm Istoriya astronomii M Nauka 1966 Dreyer J L E History of the planetary systems from Thales to Kepler Cambridge University Press 1906 Gingerich O Westman R S The Wittich Connection Conflict and Priority in Late Sixteenth Century Cosmology Transactions of the American Philosophical Society New Series 1988 T 78 7 9 lipnya S i viii 1 148 z dzherela 25 bereznya 2016 Procitovano 16 listopada 2020 Grant E Planets Stars and Orbs The Medieval Cosmos 1200 1687 Cambridge Cambridge University Press 2009 Kuhn T S The Copernican Revolution planetary astronomy in the development of Western thought Cambridge Harvard University Press 1957 McColley G Humanism and the history of astronomy in Toward Modern Science ed by R M Palter New York The Noonday Press 1961 T II 9 lipnya S 132 174 Ramasubramanian K Model of planetary motion in the works of Kerala astronomers Bulletin of the Astronomical Society of India 1998 T 66 9 lipnya S 11 31 z dzherela 5 zhovtnya 2018 Procitovano 16 listopada 2020 Schofield C The Tychonic and semi Tychonic world systems In Planetary Astronomy from the Renaissance to the Rise of Astrophysics Part A Tycho Brahe to Newton The General History of Astronomy Volume 2 R Taton and C Wilson eds 1989 9 lipnya S 33 44 Van der Waerden B L www astro cabinet ru library Waerden Waerden Heraclides htm On the motion of the planets according to Heraclides of Pontus Arch Internat Hist Sci 1978 T 28 103 9 lipnya S 167 182 Posilannya angl Duke D Ancient Planetary Model Animations sm Tycho Brahe s Cosmology angl Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2012 Procitovano 14 zhovtnya 2012

Дата публікації:
Топ