СО (Серго Орджонікідзе) — радянський магістральний вантажний паровоз типу 1-5-0.
СО17 | |
---|---|
На Київській виставці історичного рухомого складу | |
Основні дані | |
Рік будування | 1934—1951 |
Країна будування | СРСР |
Завод | Ворошиловградський паровозобудівний завод, Харківський паровозобудівний завод, Брянський машинобудівний завод |
Разом побудовано | 4487 |
Ширина колії | 1524 мм |
Рід служби | вантажний |
Технічні дані | |
Конструкційна швидкість | 70 км/год |
Осьова формула | |
Довжина локомотива | 12 600 мм |
Робоча маса | 97,8 — 105,4 т |
Порожня маса | 85 — 93,4 т |
Зчіпна маса | 87,5 — 94,7 т |
Навантаження від рушійних осей на рейки | 17,5 — 19,2 тс |
Діаметр коліс | 1320 мм |
Дотична потужність | 2000 к.с. |
СО (паровоз) у Вікісховищі |
Передумови створення
З 1933 в нових цехах реконструйованого Ворошиловградського паровозобудівного заводу розпочалося будівництво потужних паровозів типу серії ФД, але інші паровозобудівні заводи та старі цехи Ворошиловградського заводу продовжували випускати паровози серії Е, конструкція яких до цього часу вже застаріла — старі, нереконструйовані, заводи будувати потужніші паровози не могли. Прагнучи створити такий тип локомотива, який міг би будуватися на усіх заводах, експлуатуватися без перебудови депо, поворотних кіл і верхньої будови колії і бути більш потужним, ніж паровози серії Е, Науково-дослідний інститут реконструкції тяги НКШС розробив ескізний проект паровоза типу 1-5-0 на базі паровоза серії Е. Перехід від типу 0-5-0 до типу 1-5-0 дозволяв при збереженні того ж навантаження від колісних пар на рейки значно збільшити котел, а отже, підвищити силу тяги задля забезпечення можливості збільшення технічної швидкості водіння вантажних поїздів.
Проектування
Детальну розробку проекту та робочі креслення виконав колектив конструкторів Харківського паровозобудівного заводу під керівництвом П. М. Шаройко. До 7 листопада 1934 року завод побудував перший радянський паровоз типу 1-5-0, якому була присвоєна серія «СО» за першими літерами ініціалів радянського державного і партійного діяча Серго Орджонікідзе. Площа колосникової решітки котла цього локомотива склала 6 м2 проти 4,46 м2 у паровозів серії Е, газова поверхня нагріву пароперегрівача — 93,6 м2. Надалі на паровозах серії СО встановлювалися 139 димогарних труб і 52 жарові труби, при яких поверхня нагріву пароперегрівача становила 97,3 м2. Тиск пари в казані залишався рівним 14 кгс/см2.
На відміну від паровозів серії Е, що мали топки з плоскими стелями кожуха та вогневої коробки, на паровозах серії СО були зроблені радіальні топки з циліндровою стелею, які добре зарекомендували себе на паровозах серії Ел. Для зменшення заростання елементів накипом і їх прогорання замість перегрівача системи Чусова був встановлений пароперегрівач Шмідта типу Ж-241.
Машина паровоза серії СО мала такі ж розміри, як і машина паровоза серії Е (діаметр циліндрів 650 мм, хід поршня 750 мм), але відрізнялася від неї конструкцією шатуна, спарніков та наявністю посилених паралелей та пальців кривошипів. В екіпажної частини були використані колісні пари (діаметр коліс 1320 мм), букси, буксові напрямні та частково ресорне підвішування паровоза серії Е, посилена була лише вісь ведучої колісної пари. Передній одновісний бігунковий візок Бісселя був виконаний взаємозамінним з переднім візком паровозів серії ФД. Рама залишилася листовою з товщиною полотен 32 мм. Відносно слабка екіпажна частина паровоза серії СО, потужність якого значно підвищилася порівняно з паровозом серії Е, була, як з'ясувалося згодом, найбільш вразливим місцем локомотива.
Загальна маса паровоза серії СО в робочому стані становила 96,5 тонн, зчіпна маса — 87,5 тонн, середнє навантаження від рушійною колісної пари на рейки — близько 17,5 тс. Це стало підставою ставити після буквеної серії СО число 17 — СО17. Конструкційна швидкість паровоза була прийнята спочатку 65 км/год, потім була підвищена до 70 км/год, а в 1936 році — до 75 км/год.
Випробування паровоза серії СО на експериментальному кільці Науково-дослідного інституту реконструкції тяги показали, що цей локомотив більш економічний і може водити потяги масою на 6-7% більші і зі швидкістю на 30-35% вищою, ніж паровоз серії Е.
Модернізовані паровози серії СОв добре працювали на низькосортному вугіллі та витрачали менше палива на одиницю механічної роботи порівняно з паровозами серії Е за рахунок застосування водопідігріву, вентиляторної тяги і водіння поїздів більшої маси. Водночас на важких профілях, коли потрібно було встановлювати великі відсічення пара, у паровозів серії СОв турбодимососи працювали в рознос. Це змушувало машиністів зменшувати відсічку, що призводило інколи до необхідності використання штовхача, який не потрібен був би при паровозі з конусною тягою. До недоліків вентиляторної тяги відносилися її велика складність порівняно з конусної і вища вартість виготовлення та ремонту.
До початку німецько-радянської війни паровози серій СО і СОв будували Ворошиловградський, Харківський і Брянський заводи. 1938 року почав випускати паровози Улан-Уденський завод.
У 1952 році паровоз СО 18-1731 був обладнаний пристроєм для спалювання вугільного пилу. Особливістю цього пристрою були пневматичне транспортування пилу з бункера, розташованого на тендері, використання димососної тяги для подачі в топку добре перемішаної суміші пилу і повітря за допомогою турбулентних пальників та створення завихрень факела розгорнутої лійкоподібної форми. В 1953 році на дослідному паровозі була зроблена трьохкамерна топка, яка значно поліпшила процес горіння пилу.
Наприкінці 1940-х та початку 1950-х років на паровозах серії СОв вентиляторну тягу замінили конусною. Якщо такі паровози обладнувалися механічними углеподавачами, їм присвоювалося позначення серії СОм, якщо нафтовим опаленням — СОн.
Географія розповсюдження
Те, що в період з 1934 по 1944 роки було побудовано відносно небагато паровозів серій СО і СОв, зумовило мале поширення цих локомотивів на мережі залізниць. Станом на 1 січня 1940 року паровози серії СО працювали всього на 11 залізницях. До цього часу вони обслуговували вантажний рух на напрямках:
- Могильов — Унеча — Ворожба — Люботин (Білоруська залізниця, Московсько-Київська залізниця, Південна залізниця)
- Лозова — Полтава — Гребінка (Південна залізниця)
- депо Торжок та Ржев ()
- депо Іркутськ (Східно-Сибірська залізниця)
- депо Могзон (Забайкальська залізниця)
- депо Козятин (Південно-Західна залізниця)
Паровози серії СОв переважно експлуатувалися на Горьківській, Ленінській, , Куйбишевській та Кіровській залізницях.
Паровози-пам'ятники і музейні експонати
Під час Другої світової війни частина паровозів серії СО працювала в колонах особливого резерву НКШС і обслуговувала прифронтові залізниці. У 1974 році в Дніпропетровську, на станції Нижньодніпровськ-Вузол, в пам'ять про подвиги залізничників був поставлений на п'єдестал паровоз СО17-1613. У 1978 році в Луганську встановлено пам'ятник СО17-1000 — тисячний післявоєнний (1949) паровоз Ворошиловградського паровозобудівного заводу. Ще один паровоз СО17-4371, який зберігся в робочому стані, встановлений в Києві як експонат виставки рухомого складу на станції Київ.
На території локомотивного депо «Основа» (ТЧ—3), розташованого у Харкові (район Основа) знаходиться паровоз-пам'ятник CO17-2327.
Паровоз-пам'ятник СО17-1900 встановлений на території заводу ім. В. А. Малишева в Харкові в 1995 році до честь 100-річчя заводу.
Примітки
- Фотогалерея: Музей прибывает на первую платформу. Уникальный ретропоезд на киевском вокзале. КорреспонденТ.net. 23 вересня 2010. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
Джерела
- Раков В. А. Локомотивы отечественных железных дорог (1845–1955), М.:Транспорт, 1995. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
SO Sergo Ordzhonikidze radyanskij magistralnij vantazhnij parovoz tipu 1 5 0 SO17Na Kiyivskij vistavci istorichnogo ruhomogo skladuOsnovni daniRik buduvannya1934 1951Krayina buduvannya SRSRZavodVoroshilovgradskij parovozobudivnij zavod Harkivskij parovozobudivnij zavod Bryanskij mashinobudivnij zavodRazom pobudovano4487Shirina koliyi1524 mmRid sluzhbivantazhnijTehnichni daniKonstrukcijna shvidkist70 km godOsova formulaDovzhina lokomotiva12 600 mmRobocha masa97 8 105 4 tPorozhnya masa85 93 4 tZchipna masa87 5 94 7 tNavantazhennya vid rushijnih osej na rejki17 5 19 2 tsDiametr kolis1320 mmDotichna potuzhnist2000 k s SO parovoz u VikishovishiPeredumovi stvorennyaZ 1933 v novih cehah rekonstrujovanogo Voroshilovgradskogo parovozobudivnogo zavodu rozpochalosya budivnictvo potuzhnih parovoziv tipu seriyi FD ale inshi parovozobudivni zavodi ta stari cehi Voroshilovgradskogo zavodu prodovzhuvali vipuskati parovozi seriyi E konstrukciya yakih do cogo chasu vzhe zastarila stari nerekonstrujovani zavodi buduvati potuzhnishi parovozi ne mogli Pragnuchi stvoriti takij tip lokomotiva yakij mig bi buduvatisya na usih zavodah ekspluatuvatisya bez perebudovi depo povorotnih kil i verhnoyi budovi koliyi i buti bilsh potuzhnim nizh parovozi seriyi E Naukovo doslidnij institut rekonstrukciyi tyagi NKShS rozrobiv eskiznij proekt parovoza tipu 1 5 0 na bazi parovoza seriyi E Perehid vid tipu 0 5 0 do tipu 1 5 0 dozvolyav pri zberezhenni togo zh navantazhennya vid kolisnih par na rejki znachno zbilshiti kotel a otzhe pidvishiti silu tyagi zadlya zabezpechennya mozhlivosti zbilshennya tehnichnoyi shvidkosti vodinnya vantazhnih poyizdiv ProektuvannyaDetalnu rozrobku proektu ta robochi kreslennya vikonav kolektiv konstruktoriv Harkivskogo parovozobudivnogo zavodu pid kerivnictvom P M Sharojko Do 7 listopada 1934 roku zavod pobuduvav pershij radyanskij parovoz tipu 1 5 0 yakomu bula prisvoyena seriya SO za pershimi literami inicialiv radyanskogo derzhavnogo i partijnogo diyacha Sergo Ordzhonikidze Plosha kolosnikovoyi reshitki kotla cogo lokomotiva sklala 6 m2 proti 4 46 m2 u parovoziv seriyi E gazova poverhnya nagrivu paroperegrivacha 93 6 m2 Nadali na parovozah seriyi SO vstanovlyuvalisya 139 dimogarnih trub i 52 zharovi trubi pri yakih poverhnya nagrivu paroperegrivacha stanovila 97 3 m2 Tisk pari v kazani zalishavsya rivnim 14 kgs sm2 Na vidminu vid parovoziv seriyi E sho mali topki z ploskimi stelyami kozhuha ta vognevoyi korobki na parovozah seriyi SO buli zrobleni radialni topki z cilindrovoyu steleyu yaki dobre zarekomenduvali sebe na parovozah seriyi El Dlya zmenshennya zarostannya elementiv nakipom i yih progorannya zamist peregrivacha sistemi Chusova buv vstanovlenij paroperegrivach Shmidta tipu Zh 241 Mashina parovoza seriyi SO mala taki zh rozmiri yak i mashina parovoza seriyi E diametr cilindriv 650 mm hid porshnya 750 mm ale vidriznyalasya vid neyi konstrukciyeyu shatuna sparnikov ta nayavnistyu posilenih paralelej ta palciv krivoshipiv V ekipazhnoyi chastini buli vikoristani kolisni pari diametr kolis 1320 mm buksi buksovi napryamni ta chastkovo resorne pidvishuvannya parovoza seriyi E posilena bula lishe vis veduchoyi kolisnoyi pari Perednij odnovisnij bigunkovij vizok Bisselya buv vikonanij vzayemozaminnim z perednim vizkom parovoziv seriyi FD Rama zalishilasya listovoyu z tovshinoyu poloten 32 mm Vidnosno slabka ekipazhna chastina parovoza seriyi SO potuzhnist yakogo znachno pidvishilasya porivnyano z parovozom seriyi E bula yak z yasuvalosya zgodom najbilsh vrazlivim miscem lokomotiva Zagalna masa parovoza seriyi SO v robochomu stani stanovila 96 5 tonn zchipna masa 87 5 tonn serednye navantazhennya vid rushijnoyu kolisnoyi pari na rejki blizko 17 5 ts Ce stalo pidstavoyu staviti pislya bukvenoyi seriyi SO chislo 17 SO17 Konstrukcijna shvidkist parovoza bula prijnyata spochatku 65 km god potim bula pidvishena do 70 km god a v 1936 roci do 75 km god Viprobuvannya parovoza seriyi SO na eksperimentalnomu kilci Naukovo doslidnogo institutu rekonstrukciyi tyagi pokazali sho cej lokomotiv bilsh ekonomichnij i mozhe voditi potyagi masoyu na 6 7 bilshi i zi shvidkistyu na 30 35 vishoyu nizh parovoz seriyi E Modernizovani parovozi seriyi SOv dobre pracyuvali na nizkosortnomu vugilli ta vitrachali menshe paliva na odinicyu mehanichnoyi roboti porivnyano z parovozami seriyi E za rahunok zastosuvannya vodopidigrivu ventilyatornoyi tyagi i vodinnya poyizdiv bilshoyi masi Vodnochas na vazhkih profilyah koli potribno bulo vstanovlyuvati veliki vidsichennya para u parovoziv seriyi SOv turbodimososi pracyuvali v roznos Ce zmushuvalo mashinistiv zmenshuvati vidsichku sho prizvodilo inkoli do neobhidnosti vikoristannya shtovhacha yakij ne potriben buv bi pri parovozi z konusnoyu tyagoyu Do nedolikiv ventilyatornoyi tyagi vidnosilisya yiyi velika skladnist porivnyano z konusnoyi i visha vartist vigotovlennya ta remontu Do pochatku nimecko radyanskoyi vijni parovozi serij SO i SOv buduvali Voroshilovgradskij Harkivskij i Bryanskij zavodi 1938 roku pochav vipuskati parovozi Ulan Udenskij zavod U 1952 roci parovoz SO 18 1731 buv obladnanij pristroyem dlya spalyuvannya vugilnogo pilu Osoblivistyu cogo pristroyu buli pnevmatichne transportuvannya pilu z bunkera roztashovanogo na tenderi vikoristannya dimososnoyi tyagi dlya podachi v topku dobre peremishanoyi sumishi pilu i povitrya za dopomogoyu turbulentnih palnikiv ta stvorennya zavihren fakela rozgornutoyi lijkopodibnoyi formi V 1953 roci na doslidnomu parovozi bula zroblena trohkamerna topka yaka znachno polipshila proces gorinnya pilu Naprikinci 1940 h ta pochatku 1950 h rokiv na parovozah seriyi SOv ventilyatornu tyagu zaminili konusnoyu Yaksho taki parovozi obladnuvalisya mehanichnimi uglepodavachami yim prisvoyuvalosya poznachennya seriyi SOm yaksho naftovim opalennyam SOn Geografiya rozpovsyudzhennyaTe sho v period z 1934 po 1944 roki bulo pobudovano vidnosno nebagato parovoziv serij SO i SOv zumovilo male poshirennya cih lokomotiviv na merezhi zaliznic Stanom na 1 sichnya 1940 roku parovozi seriyi SO pracyuvali vsogo na 11 zaliznicyah Do cogo chasu voni obslugovuvali vantazhnij ruh na napryamkah Mogilov Unecha Vorozhba Lyubotin Biloruska zaliznicya Moskovsko Kiyivska zaliznicya Pivdenna zaliznicya Lozova Poltava Grebinka Pivdenna zaliznicya depo Torzhok ta Rzhev depo Irkutsk Shidno Sibirska zaliznicya depo Mogzon Zabajkalska zaliznicya depo Kozyatin Pivdenno Zahidna zaliznicya Parovozi seriyi SOv perevazhno ekspluatuvalisya na Gorkivskij Leninskij Kujbishevskij ta Kirovskij zaliznicyah Parovozi pam yatniki i muzejni eksponatiPam yatnik SO17 1000 v Lugansku Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni chastina parovoziv seriyi SO pracyuvala v kolonah osoblivogo rezervu NKShS i obslugovuvala prifrontovi zaliznici U 1974 roci v Dnipropetrovsku na stanciyi Nizhnodniprovsk Vuzol v pam yat pro podvigi zaliznichnikiv buv postavlenij na p yedestal parovoz SO17 1613 U 1978 roci v Lugansku vstanovleno pam yatnik SO17 1000 tisyachnij pislyavoyennij 1949 parovoz Voroshilovgradskogo parovozobudivnogo zavodu She odin parovoz SO17 4371 yakij zberigsya v robochomu stani vstanovlenij v Kiyevi yak eksponat vistavki ruhomogo skladu na stanciyi Kiyiv Na teritoriyi lokomotivnogo depo Osnova TCh 3 roztashovanogo u Harkovi rajon Osnova znahoditsya parovoz pam yatnik CO17 2327 Parovoz pam yatnik SO17 1900 vstanovlenij na teritoriyi zavodu im V A Malisheva v Harkovi v 1995 roci do chest 100 richchya zavodu PrimitkiFotogalereya Muzej pribyvaet na pervuyu platformu Unikalnyj retropoezd na kievskom vokzale KorrespondenT net 23 veresnya 2010 Arhiv originalu za 10 sichnya 2013 Procitovano 27 listopada 2012 DzherelaRakov V A Lokomotivy otechestvennyh zheleznyh dorog 1845 1955 M Transport 1995 ISBN 5 277 00821 7 ros