Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (грудень 2023) |
Московсько-украї́нська війна (Московсько-козацька війна) — збройний конфлікт, що тривав з 21 вересня 1658 року по 17 жовтня 1659 року, між Гетьманщиною, на чолі з гетьманом Іваном Виговським, та Московським царством. Почався з втручання Московського царства в міжусобну боротьбу в Україні — підтримки опозиційних сил. Воєнні дії велися на Лівобережжі.
| Московсько-українська війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Московсько-українські війни | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Гетьманщина  Кримське ханство |  Московське царство | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| І. Виговський Мехмед IV Ґерай | Г. Ромодановський О. Трубецькой | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 20—25 тисяч козаків, 30—40 тисяч татар, 3 тисячі поляків, сербів та волохів. | 70—100 тисяч московських ратників | ||||||||
В ході війни Виговський покинув московський протекторат, перейшовши за Гадяцькою угодою як третій рівноправний член («Велике Князівство Руське») двосторонньої унії Польщі і Литви до складу Речі Посполитої. В битві при Конотопі 1659 року українські козаки та їхні союзники кримські татари розгромили цвіт московської армії, але скористатися з цієї перемоги не змогли. Непопулярний союз Виговського з поляками позбавив його підтримки більшої частини козацтва, насамперед Запорозької Січі та лівобережних полків.
Як наслідок, він поступився новому гетьману Юрієві Хмельницькому, який розірвав Гадяцьку угоду й уклав мир з Москвою. Війна закінчилася укладанням Переяславських статей, що встановлювали над козацькою Україною московський протекторат.
Передумови
Політика Московського царства
Ще за життя гетьмана Богдана Хмельницького Москва почала порушувати умови Березневих статей (див. Віленське перемир'я). Московський цар та уряд розглядав угоду 1654 р., як приєднання України та встановлення контролю над її територією. Зі свого боку Богдан Хмельницький та більшість козацької старшини розглядали цю угоду, як військово-політичний союз рівних. Українське керівництво й особисто гетьман послідовно виступали проти обмеження міжнародних відносин гетьманського уряду та збирання податків у царську скарбницю.
Московський уряд був не вдоволений, що йому заважали встановити реальний контроль над територією Гетьманщини. Смерть Богдана Хмельницького (27 липня 1657 року) в Москві сприйняли як сигнал до початку рішучих дій для закріплення своїх позицій в Україні та перетворення українських земель на частину Московської держави.
11 серпня 1657 року московський цар відправляє в Україну свого посла Василя Кікіна, який повідомив, що в Україну готується прибути царський боярин князь Олексій Трубецький для організації виборів нового гетьмана. Також козакам сповістили, що царські воєводи візьмуть на себе адміністративні, арбітражні та судові функції і розпочнуть підготовчу роботу щодо введення московського врядування в Україні.
Одночасно йшов наступ на незалежність Української православної церкви. Серед українського духівництва велась агітація за підпорядкування Київської митрополії владі московського патріарха та вимагали недопущення виборів нового Київського митрополита без участі представників Москви. Хоча в договорі 1654 р. не було пунктів про підпорядкування УПЦ Москві, а Київський митрополит Сильвестр Косів та більшість православного духівництва відмовилися присягати на вірність московському цареві.
Попри це, козацька старшина та рядові козаки провели вибори гетьмана на Раді, за давніми козацькими звичаями, а не організованій московським урядом і без участі в ній спеціального царського посланця Трубецького. 26 серпня гетьманом Війська Запорозького було обрано Івана Виговського. Після цього гетьману Виговському та старшині було «наказано» приготувати припаси для військ князя Григорія Ромодановського, якого Москва, всупереч волі Чигирина, направляла в Україну. Подібних прав договір 1654 р. Москві також не давав. Усі претензії царського уряду на перегляд відносин були відкинуті на загальновійськовій козацькій раді у Корсуні.
24 жовтня 1656 року московський цар (не попередивши про це Україну, як те передбачала Переяславська угода), уклав у Вільно перемир'я з Річчю Посполитою, по якому Україна переходила у протекторат Речі Посполитої. Одночасно проводиться «намовляння» козацької старшини проти гетьмана Виговського, засилаються московські посли з щедрими дарами та обіцянками до Запорозької Січі та полковників.
Повстання Пушкаря і Барабаша
Наприкінці грудня 1657 р. полтавський полковник Мартин Пушкар зі своїм полком, за підтримки Москви, виступає проти гетьмана. У цей час бєлгородський воєвода князь Семен Львов і колонтаївський Давид Протасов утримували у в'язницях схоплених вірних гетьману козаків та старшину.
У лютому 1658 р. царський посол Богдан Хитрово, підтримуючи антигетьманських повстанців (лідерам яких були роздані царські дарунки), почав вимагати у гетьмана Виговського згоди на введення московських гарнізонів у Чернігів, Ніжин, Переяслав та інші міста й утримання їх коштом місцевого населення.
3 та 4 квітня 1658 р. виходять царські укази про призначення воєвод у Білу Церкву, Корсунь, Ніжин, Полтаву, Чернігів та Миргород, а 6 квітня — указ про призначення боярина Василя Шереметьєва головою нової московської адміністрації в Україні. В інструкції йому доручено забезпечити передачу адміністративного апарату в містах у руки міщанства, котре прихильно ставилося до самодержавної царської влади. Підтримка міської влади проти козацької адміністрації була ще одним із засобів розхитування основ влади козацької держави.
У битві під Полтавою війська гетьмана Виговського завдали поразки бунтівникам, а Мартин Пушкар — загинув. Зрозумівши, що розв'язати міжусобну війну в Україні лише послами та намовляннями не вдасться, Москва вводить до Гетьманщини війська. В середині червня 1658 р. в Україну під приводом «приборкання» свавільників прибули війська князя Василя Шереметьєва (у Київ) та князя Григорія Ромодановського із 15 тисячами (28 червня був у Веприку).
Напередодні конфлікту
Повстання Пушкаря і Барабаша, що спалахнуло у 1657—1658 рр. було мовчазно підтримано московською владою та московськими воєводами, які перебували в Україні. Після того як цар відмовив Виговському щодо допомоги проти повстанців, гетьман почав шукати інші варіанти. Кримське Ханство з 1654 року перебувало у союзі з Річчю Посполитою. Тому було вирішено повернутися до перемовин з Річчю Посполитою.
Наслідком перемовин стало укладання Гадяцького договору. В основу нового союзу України та Речі Посполитої було покладено реалізований на Люблінському сеймі 1658 р. принцип федеративного устрою Речі Посполитої. За умовами Україна як незалежна держава, під назвою Велике Князівство Руське входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерації. Договір дуже негативно зустріли у Москві, що прискорило початок військових подій.
У серпні 1658 року, знову ігноруючи Переяславський договір, під захистом московських військ, князь Ромодановський проголошує наказним гетьманом Івана Безпалого.
Московські війська та їхні союзники поводилися на Лівобережжі, як в окупованій країні. У стані князя Ромодановського перебував й ще один лідер розгромленої антигетьманської опозиції Яків Барабаш зі своїми людьми, які при потуранні воєвод стали розоряти лівобережні міста, грабувати й убивати; по містах Лівобережжя без узгодження з українським урядом розсилалися московські залоги.
У Прилуках незаконно змістили прилуцького полковника Петра Дорошенка й стратили кількох відданих гетьманському урядові сотників.
Початок
У відповідь на військові дії московських воєвод гетьманський уряд вирішив відповісти військовою акцією на московській території. У серпні — вересні 1658 року гетьманські війська вирушили на українсько-московське прикордоння. Паралельно з гетьманом воєнні дії проти московитів у Білорусі розпочав полковник Іван Нечай.
Офіційно російсько-українську війну було оголошено сторонами одна одній у вересні 1658 року. Тоді український уряд уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою, який фіксував відмову Гетьманської держави від підданства царю та видав Маніфест до «володарів Європи» із поясненням причини війни з Московським царством. У Гадяцькій угоді було проголошено створення Великого князівства Руського. Польща, Литва, Русь-Україна становили три частини Речі Посполитої (Річ Посполита Трьох Народів). Найвища влада в Україні належала гетьману та Великій раді. Україна повинна була мати свій суд, де всі справи велися українською мовою, свій стан, куди йшли всі податі, своїх воєвод, козацьке військо.
Зі свого боку, Московський цар видав грамоту від 21 вересня 1658 року, із закликом усунути неугодного Москві главу української держави й оголошенням про початок воєнних дій проти гетьманських військ.
Загалом в Україну вступило велике царське військо — за різними джерелами, від 70 до 100 тисяч.
Етапи
Перший етап
Перший етап війни проходив від кінця вересня до середини грудня 1658 р. Військам полковника Нечая вдалося завдати поразки московитам у бою під Мглином, після чого вибити московські гарнізони з низки міст Білорусі. Близько 20 жовтня в Україну втретє вступило 15-тисячне московське військо на чолі з князем Ромодановським із завданням установити військовий контроль Московії над південними і центральними районами Лівобережжя.
Гетьман Виговський розділяє своє військо на дві частини. Полковники Григорій Гуляницький, Петро Дорошенко та Оникій Силич починають військові дії проти армії Ромодановського в районі Пирятина, а гетьман вирушає на Київ із метою вибити звідти московський гарнізон. Проте поразка гетьманських військ 30 жовтня під Києвом та облога Ромодановським козацьких військ на чолі з Гуляницьким у Варві з одного боку, та брак ресурсів, а також підтримки серед місцевого населення, змусила сторони укласти перемир'я.
У листопаді московським військам вдається захопити місто Чорнухи, що розташовувалося на шляху з Пирятина до Лохвиці.
За умовами перемир'я князь Ромодановський зняв облогу Варви та відступив до Лохвиці. Взимку 1658 р. обидві сторони активно готувались до продовження війни.
Другий етап
Другий етап війни тривав із середини грудня 1658 р. до другої половини березня 1659 р. У грудні 1658 р., перегрупувавши свої війська, гетьманський уряд перехопив ініціативу: головні московські окупаційні війська опинилися заблокованими у Лохвиці. Отримавши підкріплення з Речі Посполитої та Кримського ханства, Виговський вирушив на Лівобережжя з метою відновити частково втрачений контроль над тими частинами Полтавського, Миргородського і Лубенського полків, в яких уже порядкували московські гарнізони.
Уся зима і перша половина березня 1659 р. пройшли у постійних сутичках гетьманських і московських військ у прикордонних районах та періодичних — під Києвом. Під час походу гетьманському уряду вдалось відновити контроль над більшістю територій зазначених полків. Але остаточної перемоги Виговський домогтися не зміг, оскільки під московським контролем залишалось близько 10 українських міст.
Третій етап
Третій етап війни (кінець березня — початок серпня 1659 р.) почався з походу в Україну московської армії на чолі з князем Трубецьким наприкінці березня.
18 квітня 1659 року — московське військо підходить до Конотопа — стратегічно важливого міста на українському прикордонні в районі Путивля. У Конотопі тоді перебувала найбоєздатніша на Лівобережжі частина гетьманських військ — три козацькі полки (Ніжинський, Чернігівський та Кальницький) на чолі з сіверським наказним гетьманом Григорієм Гуляницьким.
21 квітня місто опиняється в повній облозі. Оточені у Конотопі козаки відмовились як здати московитам місто, так і принести провину царю і повернутись у його підданство.
Чисельність московського війська під Конотопом становила близько 70 тисяч осіб.
Одночасно, щоб розширити підконтрольну московитам територію, Трубецькой, у травні 1659 року, регулярно відправляє рейдові загони проти гетьманських військ: двічі під Борзну (московські війська «місто Борзну штурмом узяли й висікли, і випалили»), в район міст Хорол, Говтва та під Ніжин. Також 13 квітня загін московського князя Семена Пожарського провів каральну операцію у Срібному, спаливши місто та вбивши або захопивши у полон його мешканців.
Перемога у війні
У червні 1659 р. запеклі бої між гетьманськими та московськими військами відбулися в районі Глухова. Там путивльський та севський воєводи та Михайло Дмитрієв понад два тижні тримали місто в облозі, але облога була успішно знята. А поблизу Говтви, московські загони були розбиті козацько-татарським військом.
У Конотопі ж головні сили московські війська у ході вирішальної Конотопської битви отримали нищівну поразку.
24 червня (ст. стиль) на Крупичполі (в 10 верстах на північ від Ічні) об'єднуються гетьманські та татарські війська. З гетьманом тоді було 16 тисяч козаків при 10 полковниках і 3 тисячі поляків, сербів та волохів з А. Потоцьким, С. Яблоновським та Ю. Немиричем. З ханом Мухаммед-Гіреєм — 30—40 тисяч татар.
28 червня московські й козацько-татарські війська зійшлись на Соснівській переправі. Через поразку московських військ, князь Трубецький наказав відступити від Конотопа, облога міста була знята, зняті обози.
29 червня — Гетьман Виговський з основними силами підійшов до Конотопа і взяв в облогу табір московитів. Бажаючи врятувати війська, які в нього залишились, та вирватися з оточення, князь Трубецькой 2 липня почав відступ у бік Путивля.
4 липня московські війська залишили територію Гетьманської держави.
Результати
Звістка про розгром московського війська під Конотопом та можливість подальшого наступу й загроза нападу татар на московські міста, відповідно до записів у журналі шведського дипломата Мюллера, викликала у Москві паніку. Російський історик Сергій Соловйов писав:
 |
Оригінальний текст (рос.) «Цвѣтъ московской конницы, совершившей счастливые походы 54 и 55 года, сгибъ въ одинъ день... Никогда послѣ того царь Московскій не былъ уже въ состояніи вывести въ поле такого сильнаго ополченія. Въ печальномъ платьи вышелъ Алексѣй Михайловичъ къ народу, и ужасъ напалъ на Москву». |  |
У результаті нападів татар на південні повіти Московської держави наприкінці липня — на початку серпня, було захоплено 5 тис. дворів та забрано до полону понад 25 тис. чоловік
Московські війська були розбиті й відкинуті з української території, — гетьманський уряд запропонував царю «замирення» та обмін полоненими. Поразка у цій війні змусили Москву на деякий час відсунути питання встановлення безпосереднього контролю над територією України на другий план.
Накази князеві Трубецькому відправити частину полків до Білгорода, а самому з основними силами відступити від кордону на тлі розпочатих у другій половині липня консультацій про місце з'їзду представників сторін для «приборкання кровопролиття» та «згоди» свідчили, що Москва під тиском воєнних поразок готова до переговорів з урядом гетьмана І. Виговського та згодна визнати факт існування козацької держави.
Проте українці не змогли скористатися цією перемогою для зміцнення власної держави. Незабаром, через внутрішні міжусобиці та активну роботу московських послів та воєвод, Іван Виговський був змушений зректися гетьманської булави, а створення Великого князівства Руського залишилось лише на папері.
Події наступних двох місяців (середина серпня — жовтень 1659 р.) після фактичного закінчення війни були несприятливі для України. Політична переорієнтація великої частини старшини на Москву (присяга царю й закликання московського війська), що обумовлювалась її невдоволенням тим варіантом Гадяцької угоди, яку ратифікував сейм Речі Посполитої, перекреслила військові здобутки українського війська.
У вересні 1659 р. проти І. Виговського виступили полковники Золотаренко, Сомко та Цицюра. Це змусило І. Виговського зректися гетьманської булави на користь Юрія Хмельницького. Розпочалась українська Руїна.
Таким чином: збройна перемога у війні закінчилась політичною капітуляцією після неї. Остаточні політичні підсумки війни, які суперечили воєнними результатами, були закріплені у нових «Переяславських статтях» 17 жовтня 1659 р. Московське царство добилось більшості із поставлених нею на початку війни цілей: увівши війська в головні міста України, вона встановила реальний військово-політичний контроль над Лівобережжям, отримавши прямий доступ до його матеріальних, фінансових та людських ресурсів; дістала можливість безпосередньо впливати на призначення гетьмана та іншої старшини, суттєво урізавши владні повноваження гетьмана і козацької ради у кадрових та інших питаннях; домоглась формальної згоди козацької старшини не проводити самостійної, а тим більше відмінної від московської зовнішньої та внутрішньої політики; витіснила козацьку адміністрацію з Білорусі.
Джерела та література
- Литвин В. Українсько-російська війна 1658—1659. Конотопська битва // Історія України: в 3-т. — К. : Альтернативи, 2003—2005. — С. 539.
- Мицик Ю. Київська облога 1658 [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 228. — .
- Смолій А. Історія українського козацтва: в 2 т. — К. : Києво-Могилянська академія, 2006. — С. 376.
- Смолій А. Степанков В. Українська національна революція 17 ст. — К. : Києво-Могилянська академія, 2009.
Примітки
- Соловьев С. М. История России с древнейших времен. Книга третья. Том XI - XV [ 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. - 2-е изд. — СПб.: Товарищество "Общественная польза", 1851-1879. — С. 46—47. (рос. дореф.)
Посилання
- Бульвінський Андрій (канд. іст. наук) Перед Конотопом. Переможній козацько-татарській битві передувала українсько-російська війна 1658—1659 років [ 27 березня 2014 у Wayback Machine.] // «Україна молода» № 122 за 9 липня 2009 року
- Конотопська битва — зразок козацького воєнного мистецтва [ 25 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Слово Президента України з нагоди 350-річчя Конотопської битви [ 16 липня 2009 у Wayback Machine.]
- Владислав Верстюк битва: перемога української зброї"
- .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti gruden 2023 U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Rosijsko ukrayinski vijni Moskovsko ukrayi nska vijna Moskovsko kozacka vijna zbrojnij konflikt sho trivav z 21 veresnya 1658 roku po 17 zhovtnya 1659 roku mizh Getmanshinoyu na choli z getmanom Ivanom Vigovskim ta Moskovskim carstvom Pochavsya z vtruchannya Moskovskogo carstva v mizhusobnu borotbu v Ukrayini pidtrimki opozicijnih sil Voyenni diyi velisya na Livoberezhzhi Moskovsko ukrayinska vijna Moskovsko ukrayinski vijni Data 21 veresnya 1658 17 zhovtnya 1659 roku Misce Ukrayina Privid vtruchannya Moskovskogo carstva do ukrayinskih mizhusobic Rezultat Porazka Moskovskogo carstva Storoni Getmanshina Krimske hanstvo Moskovske carstvo Komanduvachi I Vigovskij Mehmed IV Geraj G Romodanovskij O Trubeckoj Vijskovi sili 20 25 tisyach kozakiv 30 40 tisyach tatar 3 tisyachi polyakiv serbiv ta volohiv 70 100 tisyach moskovskih ratnikiv V hodi vijni Vigovskij pokinuv moskovskij protektorat perejshovshi za Gadyackoyu ugodoyu yak tretij rivnopravnij chlen Velike Knyazivstvo Ruske dvostoronnoyi uniyi Polshi i Litvi do skladu Rechi Pospolitoyi V bitvi pri Konotopi 1659 roku ukrayinski kozaki ta yihni soyuzniki krimski tatari rozgromili cvit moskovskoyi armiyi ale skoristatisya z ciyeyi peremogi ne zmogli Nepopulyarnij soyuz Vigovskogo z polyakami pozbaviv jogo pidtrimki bilshoyi chastini kozactva nasampered Zaporozkoyi Sichi ta livoberezhnih polkiv Yak naslidok vin postupivsya novomu getmanu Yuriyevi Hmelnickomu yakij rozirvav Gadyacku ugodu j uklav mir z Moskvoyu Vijna zakinchilasya ukladannyam Pereyaslavskih statej sho vstanovlyuvali nad kozackoyu Ukrayinoyu moskovskij protektorat PeredumoviPolitika Moskovskogo carstva She za zhittya getmana Bogdana Hmelnickogo Moskva pochala porushuvati umovi Bereznevih statej div Vilenske peremir ya Moskovskij car ta uryad rozglyadav ugodu 1654 r yak priyednannya Ukrayini ta vstanovlennya kontrolyu nad yiyi teritoriyeyu Zi svogo boku Bogdan Hmelnickij ta bilshist kozackoyi starshini rozglyadali cyu ugodu yak vijskovo politichnij soyuz rivnih Ukrayinske kerivnictvo j osobisto getman poslidovno vistupali proti obmezhennya mizhnarodnih vidnosin getmanskogo uryadu ta zbirannya podatkiv u carsku skarbnicyu Moskovskij uryad buv ne vdovolenij sho jomu zavazhali vstanoviti realnij kontrol nad teritoriyeyu Getmanshini Smert Bogdana Hmelnickogo 27 lipnya 1657 roku v Moskvi sprijnyali yak signal do pochatku rishuchih dij dlya zakriplennya svoyih pozicij v Ukrayini ta peretvorennya ukrayinskih zemel na chastinu Moskovskoyi derzhavi 11 serpnya 1657 roku moskovskij car vidpravlyaye v Ukrayinu svogo posla Vasilya Kikina yakij povidomiv sho v Ukrayinu gotuyetsya pributi carskij boyarin knyaz Oleksij Trubeckij dlya organizaciyi viboriv novogo getmana Takozh kozakam spovistili sho carski voyevodi vizmut na sebe administrativni arbitrazhni ta sudovi funkciyi i rozpochnut pidgotovchu robotu shodo vvedennya moskovskogo vryaduvannya v Ukrayini Odnochasno jshov nastup na nezalezhnist Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Sered ukrayinskogo duhivnictva velas agitaciya za pidporyadkuvannya Kiyivskoyi mitropoliyi vladi moskovskogo patriarha ta vimagali nedopushennya viboriv novogo Kiyivskogo mitropolita bez uchasti predstavnikiv Moskvi Hocha v dogovori 1654 r ne bulo punktiv pro pidporyadkuvannya UPC Moskvi a Kiyivskij mitropolit Silvestr Kosiv ta bilshist pravoslavnogo duhivnictva vidmovilisya prisyagati na virnist moskovskomu carevi Popri ce kozacka starshina ta ryadovi kozaki proveli vibori getmana na Radi za davnimi kozackimi zvichayami a ne organizovanij moskovskim uryadom i bez uchasti v nij specialnogo carskogo poslancya Trubeckogo 26 serpnya getmanom Vijska Zaporozkogo bulo obrano Ivana Vigovskogo Pislya cogo getmanu Vigovskomu ta starshini bulo nakazano prigotuvati pripasi dlya vijsk knyazya Grigoriya Romodanovskogo yakogo Moskva vsuperech voli Chigirina napravlyala v Ukrayinu Podibnih prav dogovir 1654 r Moskvi takozh ne davav Usi pretenziyi carskogo uryadu na pereglyad vidnosin buli vidkinuti na zagalnovijskovij kozackij radi u Korsuni 24 zhovtnya 1656 roku moskovskij car ne poperedivshi pro ce Ukrayinu yak te peredbachala Pereyaslavska ugoda uklav u Vilno peremir ya z Richchyu Pospolitoyu po yakomu Ukrayina perehodila u protektorat Rechi Pospolitoyi Odnochasno provoditsya namovlyannya kozackoyi starshini proti getmana Vigovskogo zasilayutsya moskovski posli z shedrimi darami ta obicyankami do Zaporozkoyi Sichi ta polkovnikiv Povstannya Pushkarya i Barabasha Naprikinci grudnya 1657 r poltavskij polkovnik Martin Pushkar zi svoyim polkom za pidtrimki Moskvi vistupaye proti getmana U cej chas byelgorodskij voyevoda knyaz Semen Lvov i kolontayivskij David Protasov utrimuvali u v yaznicyah shoplenih virnih getmanu kozakiv ta starshinu U lyutomu 1658 r carskij posol Bogdan Hitrovo pidtrimuyuchi antigetmanskih povstanciv lideram yakih buli rozdani carski darunki pochav vimagati u getmana Vigovskogo zgodi na vvedennya moskovskih garnizoniv u Chernigiv Nizhin Pereyaslav ta inshi mista j utrimannya yih koshtom miscevogo naselennya 3 ta 4 kvitnya 1658 r vihodyat carski ukazi pro priznachennya voyevod u Bilu Cerkvu Korsun Nizhin Poltavu Chernigiv ta Mirgorod a 6 kvitnya ukaz pro priznachennya boyarina Vasilya Sheremetyeva golovoyu novoyi moskovskoyi administraciyi v Ukrayini V instrukciyi jomu dorucheno zabezpechiti peredachu administrativnogo aparatu v mistah u ruki mishanstva kotre prihilno stavilosya do samoderzhavnoyi carskoyi vladi Pidtrimka miskoyi vladi proti kozackoyi administraciyi bula she odnim iz zasobiv rozhituvannya osnov vladi kozackoyi derzhavi U bitvi pid Poltavoyu vijska getmana Vigovskogo zavdali porazki buntivnikam a Martin Pushkar zaginuv Zrozumivshi sho rozv yazati mizhusobnu vijnu v Ukrayini lishe poslami ta namovlyannyami ne vdastsya Moskva vvodit do Getmanshini vijska V seredini chervnya 1658 r v Ukrayinu pid privodom priborkannya svavilnikiv pribuli vijska knyazya Vasilya Sheremetyeva u Kiyiv ta knyazya Grigoriya Romodanovskogo iz 15 tisyachami 28 chervnya buv u Vepriku Naperedodni konfliktu Povstannya Pushkarya i Barabasha sho spalahnulo u 1657 1658 rr bulo movchazno pidtrimano moskovskoyu vladoyu ta moskovskimi voyevodami yaki perebuvali v Ukrayini Pislya togo yak car vidmoviv Vigovskomu shodo dopomogi proti povstanciv getman pochav shukati inshi varianti Krimske Hanstvo z 1654 roku perebuvalo u soyuzi z Richchyu Pospolitoyu Tomu bulo virisheno povernutisya do peremovin z Richchyu Pospolitoyu Naslidkom peremovin stalo ukladannya Gadyackogo dogovoru V osnovu novogo soyuzu Ukrayini ta Rechi Pospolitoyi bulo pokladeno realizovanij na Lyublinskomu sejmi 1658 r princip federativnogo ustroyu Rechi Pospolitoyi Za umovami Ukrayina yak nezalezhna derzhava pid nazvoyu Velike Knyazivstvo Ruske vhodila na rivnih pravah z Polsheyu i Litvoyu do skladu federaciyi Dogovir duzhe negativno zustrili u Moskvi sho priskorilo pochatok vijskovih podij U serpni 1658 roku znovu ignoruyuchi Pereyaslavskij dogovir pid zahistom moskovskih vijsk knyaz Romodanovskij progoloshuye nakaznim getmanom Ivana Bezpalogo Moskovski vijska ta yihni soyuzniki povodilisya na Livoberezhzhi yak v okupovanij krayini U stani knyazya Romodanovskogo perebuvav j she odin lider rozgromlenoyi antigetmanskoyi opoziciyi Yakiv Barabash zi svoyimi lyudmi yaki pri poturanni voyevod stali rozoryati livoberezhni mista grabuvati j ubivati po mistah Livoberezhzhya bez uzgodzhennya z ukrayinskim uryadom rozsilalisya moskovski zalogi U Prilukah nezakonno zmistili priluckogo polkovnika Petra Doroshenka j stratili kilkoh viddanih getmanskomu uryadovi sotnikiv PochatokU vidpovid na vijskovi diyi moskovskih voyevod getmanskij uryad virishiv vidpovisti vijskovoyu akciyeyu na moskovskij teritoriyi U serpni veresni 1658 roku getmanski vijska virushili na ukrayinsko moskovske prikordonnya Paralelno z getmanom voyenni diyi proti moskovitiv u Bilorusi rozpochav polkovnik Ivan Nechaj Oficijno rosijsko ukrayinsku vijnu bulo ogolosheno storonami odna odnij u veresni 1658 roku Todi ukrayinskij uryad uklav Gadyackij dogovir iz Richchyu Pospolitoyu yakij fiksuvav vidmovu Getmanskoyi derzhavi vid piddanstva caryu ta vidav Manifest do volodariv Yevropi iz poyasnennyam prichini vijni z Moskovskim carstvom U Gadyackij ugodi bulo progolosheno stvorennya Velikogo knyazivstva Ruskogo Polsha Litva Rus Ukrayina stanovili tri chastini Rechi Pospolitoyi Rich Pospolita Troh Narodiv Najvisha vlada v Ukrayini nalezhala getmanu ta Velikij radi Ukrayina povinna bula mati svij sud de vsi spravi velisya ukrayinskoyu movoyu svij stan kudi jshli vsi podati svoyih voyevod kozacke vijsko Zi svogo boku Moskovskij car vidav gramotu vid 21 veresnya 1658 roku iz zaklikom usunuti neugodnogo Moskvi glavu ukrayinskoyi derzhavi j ogoloshennyam pro pochatok voyennih dij proti getmanskih vijsk Zagalom v Ukrayinu vstupilo velike carske vijsko za riznimi dzherelami vid 70 do 100 tisyach EtapiPershij etap Pershij etap vijni prohodiv vid kincya veresnya do seredini grudnya 1658 r Vijskam polkovnika Nechaya vdalosya zavdati porazki moskovitam u boyu pid Mglinom pislya chogo vibiti moskovski garnizoni z nizki mist Bilorusi Blizko 20 zhovtnya v Ukrayinu vtretye vstupilo 15 tisyachne moskovske vijsko na choli z knyazem Romodanovskim iz zavdannyam ustanoviti vijskovij kontrol Moskoviyi nad pivdennimi i centralnimi rajonami Livoberezhzhya Getman Vigovskij rozdilyaye svoye vijsko na dvi chastini Polkovniki Grigorij Gulyanickij Petro Doroshenko ta Onikij Silich pochinayut vijskovi diyi proti armiyi Romodanovskogo v rajoni Piryatina a getman virushaye na Kiyiv iz metoyu vibiti zvidti moskovskij garnizon Prote porazka getmanskih vijsk 30 zhovtnya pid Kiyevom ta obloga Romodanovskim kozackih vijsk na choli z Gulyanickim u Varvi z odnogo boku ta brak resursiv a takozh pidtrimki sered miscevogo naselennya zmusila storoni uklasti peremir ya U listopadi moskovskim vijskam vdayetsya zahopiti misto Chornuhi sho roztashovuvalosya na shlyahu z Piryatina do Lohvici Za umovami peremir ya knyaz Romodanovskij znyav oblogu Varvi ta vidstupiv do Lohvici Vzimku 1658 r obidvi storoni aktivno gotuvalis do prodovzhennya vijni Drugij etap Drugij etap vijni trivav iz seredini grudnya 1658 r do drugoyi polovini bereznya 1659 r U grudni 1658 r peregrupuvavshi svoyi vijska getmanskij uryad perehopiv iniciativu golovni moskovski okupacijni vijska opinilisya zablokovanimi u Lohvici Otrimavshi pidkriplennya z Rechi Pospolitoyi ta Krimskogo hanstva Vigovskij virushiv na Livoberezhzhya z metoyu vidnoviti chastkovo vtrachenij kontrol nad timi chastinami Poltavskogo Mirgorodskogo i Lubenskogo polkiv v yakih uzhe poryadkuvali moskovski garnizoni Usya zima i persha polovina bereznya 1659 r projshli u postijnih sutichkah getmanskih i moskovskih vijsk u prikordonnih rajonah ta periodichnih pid Kiyevom Pid chas pohodu getmanskomu uryadu vdalos vidnoviti kontrol nad bilshistyu teritorij zaznachenih polkiv Ale ostatochnoyi peremogi Vigovskij domogtisya ne zmig oskilki pid moskovskim kontrolem zalishalos blizko 10 ukrayinskih mist Tretij etap Tretij etap vijni kinec bereznya pochatok serpnya 1659 r pochavsya z pohodu v Ukrayinu moskovskoyi armiyi na choli z knyazem Trubeckim naprikinci bereznya 18 kvitnya 1659 roku moskovske vijsko pidhodit do Konotopa strategichno vazhlivogo mista na ukrayinskomu prikordonni v rajoni Putivlya U Konotopi todi perebuvala najboyezdatnisha na Livoberezhzhi chastina getmanskih vijsk tri kozacki polki Nizhinskij Chernigivskij ta Kalnickij na choli z siverskim nakaznim getmanom Grigoriyem Gulyanickim 21 kvitnya misto opinyayetsya v povnij oblozi Otocheni u Konotopi kozaki vidmovilis yak zdati moskovitam misto tak i prinesti provinu caryu i povernutis u jogo piddanstvo Chiselnist moskovskogo vijska pid Konotopom stanovila blizko 70 tisyach osib Odnochasno shob rozshiriti pidkontrolnu moskovitam teritoriyu Trubeckoj u travni 1659 roku regulyarno vidpravlyaye rejdovi zagoni proti getmanskih vijsk dvichi pid Borznu moskovski vijska misto Borznu shturmom uzyali j visikli i vipalili v rajon mist Horol Govtva ta pid Nizhin Takozh 13 kvitnya zagin moskovskogo knyazya Semena Pozharskogo proviv karalnu operaciyu u Sribnomu spalivshi misto ta vbivshi abo zahopivshi u polon jogo meshkanciv Peremoga u vijniU chervni 1659 r zapekli boyi mizh getmanskimi ta moskovskimi vijskami vidbulisya v rajoni Gluhova Tam putivlskij ta sevskij voyevodi ta Mihajlo Dmitriyev ponad dva tizhni trimali misto v oblozi ale obloga bula uspishno znyata A poblizu Govtvi moskovski zagoni buli rozbiti kozacko tatarskim vijskom U Konotopi zh golovni sili moskovski vijska u hodi virishalnoyi Konotopskoyi bitvi otrimali nishivnu porazku Dokladnishe Konotopska bitva 24 chervnya st stil na Krupichpoli v 10 verstah na pivnich vid Ichni ob yednuyutsya getmanski ta tatarski vijska Z getmanom todi bulo 16 tisyach kozakiv pri 10 polkovnikah i 3 tisyachi polyakiv serbiv ta volohiv z A Potockim S Yablonovskim ta Yu Nemirichem Z hanom Muhammed Gireyem 30 40 tisyach tatar 28 chervnya moskovski j kozacko tatarski vijska zijshlis na Sosnivskij perepravi Cherez porazku moskovskih vijsk knyaz Trubeckij nakazav vidstupiti vid Konotopa obloga mista bula znyata znyati obozi 29 chervnya Getman Vigovskij z osnovnimi silami pidijshov do Konotopa i vzyav v oblogu tabir moskovitiv Bazhayuchi vryatuvati vijska yaki v nogo zalishilis ta virvatisya z otochennya knyaz Trubeckoj 2 lipnya pochav vidstup u bik Putivlya 4 lipnya moskovski vijska zalishili teritoriyu Getmanskoyi derzhavi RezultatiZvistka pro rozgrom moskovskogo vijska pid Konotopom ta mozhlivist podalshogo nastupu j zagroza napadu tatar na moskovski mista vidpovidno do zapisiv u zhurnali shvedskogo diplomata Myullera viklikala u Moskvi paniku Rosijskij istorik Sergij Solovjov pisav Cvit moskovskoyi kinnoti sho vidbuv shaslivi pohodi 1654 i 1655 rokiv zaginuv za odin den i vzhe nikoli pislya togo car moskovskij ne buv u zmozi vivesti v pole takogo bliskuchogo vijska U zhalibnij odezhi vijshov car Oleksij Mihajlovich do narodu j zhah ohopiv Moskvu Originalnij tekst ros Cvѣt moskovskoj konnicy sovershivshej schastlivye pohody 54 i 55 goda sgib v odin den Nikogda poslѣ togo car Moskovskij ne byl uzhe v sostoyanii vyvesti v pole takogo silnago opolcheniya V pechalnom plati vyshel Aleksѣj Mihajlovich k narodu i uzhas napal na Moskvu U rezultati napadiv tatar na pivdenni poviti Moskovskoyi derzhavi naprikinci lipnya na pochatku serpnya bulo zahopleno 5 tis dvoriv ta zabrano do polonu ponad 25 tis cholovik Moskovski vijska buli rozbiti j vidkinuti z ukrayinskoyi teritoriyi getmanskij uryad zaproponuvav caryu zamirennya ta obmin polonenimi Porazka u cij vijni zmusili Moskvu na deyakij chas vidsunuti pitannya vstanovlennya bezposerednogo kontrolyu nad teritoriyeyu Ukrayini na drugij plan Nakazi knyazevi Trubeckomu vidpraviti chastinu polkiv do Bilgoroda a samomu z osnovnimi silami vidstupiti vid kordonu na tli rozpochatih u drugij polovini lipnya konsultacij pro misce z yizdu predstavnikiv storin dlya priborkannya krovoprolittya ta zgodi svidchili sho Moskva pid tiskom voyennih porazok gotova do peregovoriv z uryadom getmana I Vigovskogo ta zgodna viznati fakt isnuvannya kozackoyi derzhavi Prote ukrayinci ne zmogli skoristatisya ciyeyu peremogoyu dlya zmicnennya vlasnoyi derzhavi Nezabarom cherez vnutrishni mizhusobici ta aktivnu robotu moskovskih posliv ta voyevod Ivan Vigovskij buv zmushenij zrektisya getmanskoyi bulavi a stvorennya Velikogo knyazivstva Ruskogo zalishilos lishe na paperi Podiyi nastupnih dvoh misyaciv seredina serpnya zhovten 1659 r pislya faktichnogo zakinchennya vijni buli nespriyatlivi dlya Ukrayini Politichna pereoriyentaciya velikoyi chastini starshini na Moskvu prisyaga caryu j zaklikannya moskovskogo vijska sho obumovlyuvalas yiyi nevdovolennyam tim variantom Gadyackoyi ugodi yaku ratifikuvav sejm Rechi Pospolitoyi perekreslila vijskovi zdobutki ukrayinskogo vijska U veresni 1659 r proti I Vigovskogo vistupili polkovniki Zolotarenko Somko ta Cicyura Ce zmusilo I Vigovskogo zrektisya getmanskoyi bulavi na korist Yuriya Hmelnickogo Rozpochalas ukrayinska Ruyina Takim chinom zbrojna peremoga u vijni zakinchilas politichnoyu kapitulyaciyeyu pislya neyi Ostatochni politichni pidsumki vijni yaki superechili voyennimi rezultatami buli zakripleni u novih Pereyaslavskih stattyah 17 zhovtnya 1659 r Moskovske carstvo dobilos bilshosti iz postavlenih neyu na pochatku vijni cilej uvivshi vijska v golovni mista Ukrayini vona vstanovila realnij vijskovo politichnij kontrol nad Livoberezhzhyam otrimavshi pryamij dostup do jogo materialnih finansovih ta lyudskih resursiv distala mozhlivist bezposeredno vplivati na priznachennya getmana ta inshoyi starshini suttyevo urizavshi vladni povnovazhennya getmana i kozackoyi radi u kadrovih ta inshih pitannyah domoglas formalnoyi zgodi kozackoyi starshini ne provoditi samostijnoyi a tim bilshe vidminnoyi vid moskovskoyi zovnishnoyi ta vnutrishnoyi politiki vitisnila kozacku administraciyu z Bilorusi Dzherela ta literaturaLitvin V Ukrayinsko rosijska vijna 1658 1659 Konotopska bitva Istoriya Ukrayini v 3 t K Alternativi 2003 2005 S 539 Micik Yu Kiyivska obloga 1658 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 228 ISBN 978 966 00 0692 8 Smolij A Istoriya ukrayinskogo kozactva v 2 t K Kiyevo Mogilyanska akademiya 2006 S 376 Smolij A Stepankov V Ukrayinska nacionalna revolyuciya 17 st K Kiyevo Mogilyanska akademiya 2009 PrimitkiSolovev S M Istoriya Rossii s drevnejshih vremen Kniga tretya Tom XI XV 8 lipnya 2020 u Wayback Machine 2 e izd SPb Tovarishestvo Obshestvennaya polza 1851 1879 S 46 47 ros doref PosilannyaBulvinskij Andrij kand ist nauk Pered Konotopom Peremozhnij kozacko tatarskij bitvi pereduvala ukrayinsko rosijska vijna 1658 1659 rokiv 27 bereznya 2014 u Wayback Machine Ukrayina moloda 122 za 9 lipnya 2009 roku Konotopska bitva zrazok kozackogo voyennogo mistectva 25 lipnya 2011 u Wayback Machine Slovo Prezidenta Ukrayini z nagodi 350 richchya Konotopskoyi bitvi 16 lipnya 2009 u Wayback Machine Vladislav Verstyuk bitva peremoga ukrayinskoyi zbroyi